Глава 6
1
І сказав Господь Мойсеєві, кажучи:
2
якщо хто згрішить і вчинить злочин перед Господом і стане заперечувати перед ближнім своїм у тім, що йому доручено, або у нього покладено, або ним украдено, або обмане ближнього свого,
3
або знайде загублене і заперечуватиме це, і поклянеться неправдиво в чому-небудь, що люди роблять і тим грішать, —
4
то, згрішивши і зробившись винним, він повинен повернути вкрадене, що вкрав, або відібране, що відібрав, або доручене, що йому доручено, або загублене, що він знайшов;
5
або якщо він у чомусь поклявся неправдиво, то повинен віддати сповна, і докласти до того п’яту частку і віддати тому, кому належить, у день приношення жертви за провину;
6
і за провину свою нехай принесе Господу до священика в жертву за провину із отари овець барана без вад, за оцінкою твоєю;
7
і очистить його священик перед Господом, і прощено буде йому, що він не зробив би, усе, в чому він став винним.
8
І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
9
заповідай Аарону і синам його: ось закон всепалення: всепалення нехай залишається на місці спалення на жертовнику всю ніч до ранку, і вогонь жертовника нехай горить на ньому [і не вгасає];
10
і нехай священик зодягнеться в лляний одяг свій, і одягне на тіло своє лляне нижнє убрання, і зніме попіл від всепалення, яке спалив вогонь на жертовнику, і покладе його біля жертовника;
11
і нехай зніме із себе одяг свій, і зодягне інший одяг, і винесе попіл поза стан на чисте місце;
12
а вогонь на жертовнику нехай горить [і] не вгасає; і нехай священик запалює на ньому дрова кожного ранку, і розкладає на ньому всепалення, і спалює на ньому жир мирної жертви;
13
вогонь безперестанно нехай горить на жертовнику і не вгасає.
14
Ось закон про приношення хлібне: [священики] сини Ааронові повинні приносити його перед Господом до жертовника;
15
і нехай візьме [священик] жменею своєю з приношення хлібного і пшеничного борошна і єлею і весь ливан, що на жертві, і спалить на жертовнику: це приємні пахощі, у пам’ять перед Господом;
16
а решту з нього нехай їдять Аарон і сини його; прісним слід їсти його на святому місці, у дворі скинії зібрання нехай їдять його;
17
не слід пекти його квасним. Це даю Я їм у частку з жертв Моїх. Це велика святиня, подібно як жертва за гріх і жертва за провини.
18
Усі нащадки Ааронові чоловічої статі можуть їсти її. Це вічна частка в роди ваші з жертв Господніх. Усе, що доторкається до них, освятиться.
19
І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
20
ось приношення від Аарона і синів його, яке принесуть вони Господу в день помазання його: десята частина ефи пшеничного борошна в жертву постійну, половина цього для ранку і половина для вечора;
21
на сковороді в єлеї вона має бути приготована; просякнуту єлеєм принось її в шматках, як розломлюється на шматки приношення хлібне; принось її в приємні пахощі Господу;
22
і священик, помазаний на місце його із синів його, повинен робити це: це вічний устав Господа. Уся вона повинна бути спалена;
23
і всяке хлібне приношення від священика все нехай буде спалене, а не з’їдене.
24
І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
25
скажи Аарону і синам його: ось закон про жертву за гріх: жертва за гріх повинна бути заколена перед Господом на тому місці, де заколюється всепалення; це велика святиня;
26
священик, який звершує жертву за гріх, повинен їсти її; вона має бути з’їдена на святому місці, у дворі скинії зібрання;
27
усе, що доторкнеться до м’яса її, освятиться; і якщо кров’ю її окропленим буде одяг, то забризкане омий на святому місці;
28
глиняну посудину, в якій вона варилася, слід розбити; якщо ж вона варилася у мідній посудині, то треба її вичистити і вимити водою;
29
вся чоловіча стать священичого роду може їсти її: це велика святиня [у Господа];
30
а всяка жертва за гріх, від якої кров вноситься в скинію зібрання для очищення у святилищі, не повинна бути з’їдена; її слід спалювати на вогні.
