|
Глава 4
|
Глава 4
|
|
1
|
|
| Коли почув Санаваллат, що ми будуємо стіну, він розсердився і багато досадував і знущався з юдеїв; | |
|
2
|
|
| і говорив при братах своїх і при самарійських військових людях, і сказав: що роблять ці жалюгідні юдеї? невже їм це дозволять? невже будуть вони приносити жертви? невже вони коли-небудь закінчать? невже вони оживлять камені з куп пороху, і притому попалені? | |
|
3
|
|
| А Товія аммонитянин, який був поруч з ним, сказав: нехай будують їх; піде лисиця, і зруйнує їхню кам’яну стіну. | |
|
4
|
|
| Почуй, Боже наш, у якій ми зневазі, і оберни ганьбу їх на їхню голову, і віддай їх на презирство в землі полону; | |
|
5
|
|
| і не покривай беззаконня їх, і гріх їх нехай не згладиться перед лицем Твоїм, тому що вони засмутили тих, що будують! | |
|
6
|
|
| Ми однак же будували стіну, і складена була вся стіна до половини її. І в народу вистачало ретельности працювати. | |
|
7
|
|
| Коли почув Санаваллат і Товія, й аравитяни, й аммонитяни, і азотяни, що стіни Єрусалимські відновлюються, що пошкодження почали лагодитися, то їм стало дуже прикро. | |
|
8
|
|
| І змовилися всі разом піти війною на Єрусалим і зруйнувати його. | |
|
9
|
|
| І ми молилися Богу нашому, і ставили проти них варту вдень і вночі, для порятунку від них. | |
|
10
|
|
| Але юдеї сказали: ослабла сила в носіїв, а сміття багато; ми не в змозі будувати стіну. | |
|
11
|
|
| А вороги наші говорили: не дізнаються і не побачать, як раптом ми ввійдемо в середину їх і переб’ємо їх, і зупинимо справу. | |
|
12
|
|
| Коли приходили юдеї, які жили поряд з ними, і говорили нам разів десять, з усіх місць, що вони нападуть на нас, | |
|
13
|
|
| тоді в низинних місцях біля міста, за стіною, на місцях сухих поставив я народ за племенами з мечами їхніми, зі списами їхніми і луками їхніми. | |
|
14
|
14
|
| І оглянув я, і став, і сказав найзнатнішим і начальникам і решті народу: не бійтеся їх; пом’ятайте Господа великого і страшного і воюйте за братів своїх, за синів своїх і за дочок своїх, за дружин своїх і за доми свої. | І ви́діх, і воста́х, і реко́х ко честни́м і к воєво́дам і ко про́чим лю́дем: не убо́йтеся от лиця́ їх, пом'яні́те Го́спода Бо́га на́шего вели́каго і стра́шнаго, і ополчі́теся за бра́тію ва́шу, за си́ни ва́ша і дще́рі ва́ша, жени́ ва́ша і до́ми ва́ша. |
|
15
|
15
|
| Коли почули вороги наші, що нам відомий намір їхній, тоді зруйнував Бог задум їхній, і всі ми повернулися до стіни, кожен на свою роботу. | Бисть же єгда́ усли́шаша вразі́ на́ші, я́ко ві́домо бисть нам, і разори́ Бог сові́т їх; і возврати́хомся всі ми на сті́ни, ки́йждо ко ді́лу своєму́. |
|
16
|
|
| З того дня половина молодих людей у мене займалася роботою, а інша половина їх тримала списи, щити і луки і лати; і начальники знаходилися позаду всього дому Іудиного. | |
|
17
|
|
| Ті, що будували стіну і носили важке, яке накладали на них, однією рукою виконували роботу, а другою тримали спис. | |
|
18
|
|
| Кожен із тих, що будували, підперезаний був мечем по стегнах своїх, і так вони будували. Біля мене знаходився сурмач. | |
|
19
|
|
| І сказав я найзнатнішим і начальникам і решті народу: робота велика і об’ємна, і ми розсіяні по стіні і віддалені один від одного; | |
|
20
|
|
| тому звідки ви почуєте звук труби, в те місце збирайтеся до нас: Бог наш буде воювати за нас. | |
|
21
|
|
| Так виконували ми роботу; і половина тримала списи від сходу зорі до появи зірок. | |
|
22
|
|
| Крім цього, у той же час я сказав народу, щоб в Єрусалимі ночували всі з рабами своїми, — і будуть вони у нас вночі на варті, а вдень на роботі. | |
|
23
|
|
| І ні я, ні брати мої, ні слуги мої, ні вартові, які супроводжували мене, не знімали із себе одягу свого, у кожного були під рукою меч і вода. |
