Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 9

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Глава 9	Глава́ ѳ҃

1	1
У двадцять четвертий день цього місяця зібралися всі сини Ізраїлеві, постячись і у веретищі і з попелом на головах своїх.	Въ де́нь же два́десѧть четве́ртый мцⷭ҇а сегѡ̀ собра́шасѧ сы́нове і҆и҃лєвы въ постѣ̀ и҆ во вре́тищихъ, и҆ пе́рсть на глава́хъ и҆́хъ.
2	2
І відокремилося сім’я Ізраїлеве від усіх інородців, і встали і сповідувалися у гріхах своїх і в злочинах батьків своїх.	И҆ ѿлꙋчи́шасѧ сы́нове і҆и҃лєвы ѿ всѧ́кагѡ сы́на чꙋ́жда, и҆ и҆сповѣ́дахꙋ грѣхѝ своѧ̑ и҆ беззакѡ́нїѧ ѻ҆тє́цъ свои́хъ.
3	3
І стояли на своєму місці, і чверть дня читали з книги закону Господа Бога свого, і чверть сповідувалися і поклонялися Господу Богу своєму.	И҆ ста́ша на стоѧ́нїи свое́мъ и҆ что́ша въ кни́зѣ зако́на гдⷭ҇а бг҃а своегѡ̀ четвери́цею въ де́нь, и҆ бѧ́хꙋ и҆сповѣ́дающесѧ гдⷭ҇еви и҆ покланѧ́ющесѧ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ своемꙋ̀.
4	4
І стали на підвищене місце левити: Ісус, Ванія, Кадмиїл, Шеванія, Вунній, Шеревія, Ванія, Хенані, і голосно взивали до Господа Бога свого.	И҆ ста́ша на степе́ни леѵі́тѡвъ і҆исꙋ́съ и҆ сы́нове кадмїи̑ли, сахані́а сы́нъ сараві́инъ, сы́нове хана̑ни, и҆ возопи́ша гла́сомъ вели́кимъ ко гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ своемꙋ̀,
5	5
І сказали левити — Ісус, Кадмиїл, Ванія, Хашавнія, Шеревія, Годія, Шеванія, Петахія: встаньте, славте Господа Бога вашого, від віку і до віку. Нехай славословлять достославне і превище за всяке славослів’я і хвалу ім’я Твоє!	и҆ реко́ша леѵі́ти, і҆исꙋ́съ и҆ кадмїи́лъ: воста́ните, благослови́те гдⷭ҇а бг҃а на́шего ѿ вѣ́ка да́же до вѣ́ка: и҆ благословѧ́тъ и҆́мѧ сла́вы твоеѧ̀, и҆ вознесꙋ́тъ во всѧ́цѣмъ благослове́нїи и҆ хвалѣ̀.
6	6
[І сказав Ездра:] Ти, Господи, єдиний, Ти створив небо, небеса небес і все воїнство їх, землю і все, що на ній, моря й усе, що в них, і Ти живиш усе це, і небесні воїнства Тобі поклоняються.	И҆ речѐ є҆́здра: ты̀ є҆сѝ са́мъ гдⷭ҇ь є҆ди́нъ, ты̀ сотвори́лъ є҆сѝ нб҃о и҆ нб҃о нб҃сѐ и҆ всѧ̑ во́и и҆́хъ, зе́млю и҆ всѧ̑, є҆ли̑ка на не́й сꙋ́ть, морѧ̀ и҆ всѧ̑, ꙗ҆̀же въ ни́хъ, и҆ ты̀ ѡ҆живлѧ́еши всѧ̑, и҆ во́и нбⷭ҇нїи покланѧ́ютсѧ тебѣ̀:
7	7
Ти Сам, Господи Боже, обрав Аврама, і вивів його з Ура халдейського, і дав йому ім’я Авраама,	ты̀ є҆сѝ гдⷭ҇ь бг҃ъ, ты̀ и҆збра́лъ є҆сѝ а҆вра́ма и҆ и҆зве́лъ є҆сѝ є҆го̀ ѿ страны̀ халде́йскїѧ, и҆ положи́лъ є҆сѝ и҆́мѧ є҆мꙋ̀ а҆враа́мъ,
8	8
і знайшов серце його вірним перед Тобою, й уклав з ним завіт, щоб дати [йому і] сімені його землю хананеїв, хеттеїв, аморреїв, ферезеїв, ієвусеїв і гергесеїв. І Ти виконав слово Своє, тому що Ти праведний.	и҆ ѡ҆брѣ́лъ є҆сѝ се́рдце є҆гѡ̀ вѣ́рно пред̾ тобо́ю, и҆ завѣща́лъ є҆сѝ съ ни́мъ завѣ́тъ да́ти є҆мꙋ̀ зе́млю ханане́йскꙋ и҆ хетте́йскꙋ, и҆ а҆морре́йскꙋ и҆ ферезе́йскꙋ, и҆ і҆евꙋсе́йскꙋ и҆ гергесе́йскꙋ, и҆ сѣ́мени є҆гѡ̀: и҆ оу҆тверди́лъ є҆сѝ словеса̀ твоѧ̑, ꙗ҆́кѡ првⷣнъ є҆сѝ:
9	9
Ти побачив біду батьків наших в Єгипті і почув волання їх біля Червоного моря,	и҆ ви́дѣлъ є҆сѝ ѡ҆ѕлобле́нїе ѻ҆тє́цъ на́шихъ во є҆гѵ́птѣ, и҆ во́пль и҆́хъ оу҆слы́шалъ є҆сѝ на мо́ри чермнѣ́мъ,
10	10
і явив знамення і чудеса над фараоном і над усіма рабами його, і над усім народом землі його, тому що Ти знав, що вони гордовито поводилися з ними, і зробив Ти Собі ім’я до сьогодні.	и҆ да́лъ є҆сѝ зна́мєнїѧ и҆ чꙋдеса̀ во є҆гѵ́птѣ на фараѡ́на и҆ на всѧ̑ рабы̑ є҆гѡ̀ и҆ на всѧ̑ лю́ди землѝ є҆гѡ̀: позна́лъ бо є҆сѝ, ꙗ҆́кѡ возгордѣ́шасѧ на ни́хъ, и҆ сотвори́лъ є҆сѝ себѣ̀ и҆́мѧ, ꙗ҆́коже де́нь се́й:
11	11
Ти розсік перед ними море, і вони серед моря пройшли по суші, і тих, що гналися за ними, Ти вверг у глибини, як камінь у великі води.	и҆ мо́ре расто́рглъ є҆сѝ пред̾ ни́ми, и҆ проидо́ша посредѣ̀ мо́рѧ по сꙋ́хꙋ, и҆ гони́тєли и҆́хъ вве́рглъ є҆сѝ въ глꙋбинꙋ̀, ꙗ҆́кѡ ка́мень въ водѣ̀ ѕѣ́лнѣй:
12	12
У стовпі хмарному Ти вів їх вдень і в стовпі вогненному — вночі, щоб освітлювати їм шлях, яким вони йшли.	и҆ въ столпѣ̀ ѡ҆́блачнѣ води́лъ є҆сѝ и҆̀хъ во днѝ и҆ въ столпѣ̀ ѻ҆́гненнѣ въ нощѝ, є҆́же ѡ҆свѣти́ти и҆̀мъ пꙋ́ть, по немꙋ́же и҆до́ша:
13	13
І зійшов Ти на гору Синай і говорив з ними з неба, і дав їм суди справедливі, закони вірні, устави і заповіді добрі.	и҆ на го́рꙋ сїна́йскꙋю сше́лъ є҆сѝ, и҆ гл҃алъ є҆сѝ къ ни̑мъ съ нб҃сѐ, и҆ да́лъ є҆сѝ и҆̀мъ сꙋдбы̑ пра̑вы и҆ зако́нъ и҆́стинный, повєлѣ́нїѧ и҆ за́пѡвѣди бл҃ги:
14	14
І вказав їм святу Твою суботу і заповіді, й устави і закон дав їм через раба Твого Мойсея.	и҆ сꙋббѡ́тꙋ ст҃ꙋ́ю твою̀ ꙗ҆ви́лъ є҆сѝ и҆̀мъ, за́пѡвѣди, повелѣ̑нїѧ и҆ зако́нъ повелѣ́лъ є҆сѝ и҆̀мъ рꙋко́ю мѡѷсе́а раба̀ твоегѡ̀:
15	15
І хліб з неба Ти давав їм у голоді їх, і воду з каменю виточував їм у спразі їх, і сказав їм, щоб вони пішли й оволоділи землею, яку Ти, піднявши руку Твою, клявся дати їм.	хлѣ́бъ же съ небесѐ да́лъ є҆сѝ и҆̀мъ во а҆́лчбѣ и҆́хъ въ пи́щꙋ и҆̀мъ, и҆ во́дꙋ и҆з̾ ка́мене и҆зве́лъ є҆сѝ и҆̀мъ въ жа́жди и҆́хъ, и҆ ре́клъ є҆сѝ и҆̀мъ, да вни́дꙋтъ и҆ наслѣ́дѧтъ зе́млю, на ню́же просте́рлъ є҆сѝ рꙋ́кꙋ твою̀ да́ти и҆̀мъ:
16	16
Але вони і батьки наші були упертими, і шию свою тримали пружно, і не слухали заповідей Твоїх;	ті́и же и҆ ѻ҆тцы̀ на́ши возгордѣ́шасѧ и҆ ѡ҆жесточи́ша вы̑ѧ своѧ̑ и҆ не послꙋ́шаша за́повѣдїй твои́хъ,
17	17
не захотіли підкорюватися і не згадали дивних діл Твоїх, які Ти чинив з ними, і тримали шию свою пружно, і, з упертости своєї, поставили над собою вождя, щоб повернутися в рабство своє. Але Ти Бог, що любиш прощати, благий і милосердий, довготерпеливий і многомилостивий, і Ти не залишив їх.	и҆ не восхотѣ́ша слы́шати, и҆ не воспомѧнꙋ́ша чꙋде́съ твои́хъ, ꙗ҆̀же сотвори́лъ є҆сѝ и҆̀мъ: и҆ ѡ҆жесточи́ша вы́ю свою̀, и҆ да́ша нача́ло возврати́тисѧ на рабо́тꙋ свою̀ во є҆гѵ́петъ: ты́ же, бж҃е, млⷭ҇тивъ и҆ ще́дръ, долготерпѣли́въ и҆ многомлⷭ҇тивъ, и҆ не ѡ҆ста́вилъ є҆сѝ и҆̀хъ:
18	18
І хоча вони зробили собі відлитого тельця, і сказали: ось бог твій, який вивів тебе з Єгипту, і хоча робили великі обра́зи,	є҆ще́ же сотвори́ша себѣ̀ и҆ телца̀ слїѧ́на и҆ реко́ша: сі́и бо́зи и҆зведо́ша на́съ и҆з̾ є҆гѵ́пта: и҆ сотвори́ша раздражє́нїѧ вє́лїѧ:
19	19
але Ти, з великого милосердя Твого, не залишав їх у пустелі; стовп хмарний не відходив від них удень, щоб вести їх по шляху, і стовп вогненний — уночі, щоб світити їм на шляху, яким вони йшли.	ты́ же въ щедро́тахъ твои́хъ мно́гихъ не ѡ҆ста́вилъ є҆сѝ и҆́хъ въ пꙋсты́ни, сто́лпъ ѡ҆́блачный не оу҆клони́лъ є҆сѝ ѿ ни́хъ во днѝ, є҆́же наста́вити и҆̀хъ на пꙋ́ть, и҆ сто́лпъ ѻ҆́гненный въ нощѝ, є҆́же ѡ҆свѣти́ти и҆̀мъ пꙋ́ть по немꙋ́же и҆до́ша,
20	20
І Ти дав їм Духа Твого благого, щоб наставляти їх, і манну Твою не віднімав від вуст їх, і воду давав їм для утамування спраги їх.	и҆ дх҃ъ тво́й бл҃гі́й да́лъ є҆сѝ, є҆́же наꙋчи́ти и҆̀хъ, и҆ ма́нны твоеѧ̀ не лиши́лъ є҆сѝ ѿ оу҆́стъ и҆́хъ, и҆ во́дꙋ да́лъ є҆сѝ и҆̀мъ въ жа́жди и҆́хъ,
21	21
Сорок років Ти годував їх у пустелі; вони ні в чому не терпіли нестачі; одяг їхній не старів, і ноги їхні не пухли.	и҆ четы́редесѧть лѣ́тъ препита́лъ є҆сѝ и҆̀хъ въ пꙋсты́ни, ничто́же и҆̀мъ ѡ҆скꙋдѣ̀: ѡ҆дѣѧ̑нїѧ и҆̀хъ не состарѣ́шасѧ, и҆ сапозѝ и҆́хъ не раздра́шасѧ:
22	22
І Ти дав їм царства і народи і розділив їм, і вони оволоділи землею Сигона, і землею царя Есевонського, і землею Ога, царя Васанського.	и҆ да́лъ є҆сѝ и҆̀мъ ца̑рства, и҆ лю́ди раздѣли́лъ є҆сѝ и҆̀мъ, и҆ наслѣ́диша зе́млю сиѡ́на царѧ̀ є҆севѡ́нска и҆ зе́млю ѡ҆́га царѧ̀ васа́нска:
23	23
І синів їхніх Ти розмножив, як зірки небесні, і ввів їх у землю, про яку Ти говорив батькам їхнім, що вони прийдуть володіти нею.	и҆ оу҆мно́жилъ є҆сѝ сы́ны и҆́хъ ꙗ҆́кѡ ѕвѣ́зды небє́сныѧ, и҆ вве́лъ є҆сѝ и҆̀хъ въ зе́млю, ѡ҆ не́йже гл҃алъ є҆сѝ ѻ҆тцє́мъ и҆́хъ вни́ти и҆ наслѣ́дити ю҆̀:
24	24
І ввійшли сини їхні, й оволоділи землею. І Ти підкорив їм жителів землі, хананеїв, і віддав їх у руки їхні, і царів їх, і народи землі, щоб вони чинили з ними за своєю волею.	(и҆ внидо́ша сы́нове и҆́хъ) и҆ наслѣ́диша зе́млю: и҆ сокрꙋши́лъ є҆сѝ пред̾ ни́ми ѡ҆бита́ющихъ въ землѝ ханане́йстѣй, и҆ да́лъ є҆сѝ и҆̀хъ въ рꙋ́кꙋ и҆́хъ, и҆ цари̑ и҆́хъ и҆ лю́ди землѝ, да сотворѧ́тъ и҆̀мъ ꙗ҆́коже оу҆го́дно пред̾ ни́ми:
25	25
І зайняли вони укріплені міста і плодючу землю, і узяли у володіння доми, наповнені всяким добром, водойми, висічені з каменю, виноградні й оливкові сади і безліч дерев із плодами для їжі. Вони їли, насичувалися, повнішали і насолоджувалися з великої благости Твоєї;	и҆ взѧ́ша гра́ды высѡ́кїѧ, и҆ ѡ҆держа́ша до́мы пѡ́лны всѣ́хъ благи́хъ, кла̑дѧзи ѡ҆граждє́ны ка́менїемъ, вїногра́ды и҆ ма̑слины и҆ всѧ́ко дре́во снѣ́дное во мно́жество, и҆ ꙗ҆до́ша и҆ насы́тишасѧ, и҆ оу҆толстѣ́ша и҆ разшири́шасѧ во бл҃гости твое́й вели́цѣй:
26	26
і зробилися впертими й обурилися проти Тебе, і знехтували закон Твій, убивали пророків Твоїх, які умовляли їх навернутися до Тебе, і робили великі обра́зи.	и҆ и҆змѣни́шасѧ и҆ ѿстꙋпи́ша ѿ тебє̀, и҆ поверго́ша зако́нъ тво́й созадѝ пло́ти своеѧ̀, и҆ прⷪ҇ро́ки твоѧ̑ и҆зби́ша, и҆̀же засвидѣ́телствовахꙋ и҆̀мъ, да ѡ҆братѧ́тсѧ къ тебѣ̀, и҆ сотвори́ша хꙋлы̑ вєли́ки:
27	27
І Ти віддав їх у руки ворогів їхніх, які пригнічували їх. Але коли, у скрутний для них час, вони волали до Тебе, Ти вислуховував їх з небес і, з великого милосердя Твого, давав їм спасителів, і вони рятували їх від рук ворогів їхніх.	и҆ да́лъ є҆сѝ и҆̀хъ въ рꙋ́кꙋ ѡ҆скорблѧ́ющихъ ѧ҆̀, и҆ ѡ҆ѕло́биша и҆̀хъ: и҆ во бре́мѧ печа́ли своеѧ̀ возопи́ша къ тебѣ̀, и҆ ты̀ съ нб҃сѐ твоегѡ̀ оу҆слы́шалъ є҆сѝ, и҆ по щедро́тамъ твои̑мъ мнѡ́гимъ да́лъ є҆сѝ и҆̀мъ спаси́телей, и҆ спⷭ҇лъ є҆сѝ и҆̀хъ ѿ рꙋ́къ вра̑гъ и҆́хъ:
28	28
Коли ж заспокоювалися, то знову починали робити лихе перед лицем Твоїм, і Ти віддавав їх у руки ворогів їхніх, і вони панували над ними. Але коли вони знову волали до Тебе, Ти вислуховував їх з небес, з великого милосердя Твого, визволяв їх багаторазово.	и҆ є҆гда̀ оу҆поко́ишасѧ, возврати́шасѧ сотвори́ти лꙋка́вое пред̾ тобо́ю: и҆ ѡ҆ста́вилъ є҆сѝ и҆̀хъ въ рꙋка́хъ вра̑гъ и҆́хъ, и҆ ѡ҆блада́ша и҆́ми: и҆ па́ки возопи́ша къ тебѣ̀, ты́ же ѿ нб҃сѐ оу҆слы́шалъ є҆сѝ, и҆ и҆зба́вилъ є҆сѝ и҆̀хъ въ щедро́тахъ твои́хъ мно́зѣхъ,
29	29
Ти нагадував їм навернутися до закону Твого, але вони були упертими і не слухали заповідей Твоїх, і ухилялися від уставів Твоїх, якими жила б людина, якби виконувала їх, і хребет свій зробили твердим, і шию свою тримали пружно, і не слухали.	и҆ засвидѣ́телствовалъ є҆сѝ и҆̀мъ, да ѡ҆братѧ́тсѧ къ зако́нꙋ твоемꙋ̀: ѻ҆ни́ же возгордѣ́шасѧ и҆ не послꙋ́шаша, но въ за́повѣдехъ твои́хъ и҆ въ сꙋдба́хъ твои́хъ согрѣши́ша, ꙗ҆̀же сотвори́въ человѣ́къ жи́въ бꙋ́детъ въ ни́хъ: и҆ да́ша плещы̀ непокѡри́выѧ, и҆ вы́ю свою̀ ѡ҆жесточи́ша, и҆ не послꙋ́шаша:
30	30
Очікуючи їхнього навернення, Ти барився багато років і нагадував їм Духом Твоїм через пророків Твоїх, але вони не слухали. І Ти віддав їх у руки іноземних народів.	и҆ продолжи́лъ є҆сѝ на ни́хъ лѣ̑та мнѡ́га, и҆ засвидѣ́телствовалъ є҆сѝ и҆̀мъ дх҃омъ твои́мъ и҆ рꙋко́ю прⷪ҇рѡ́къ твои́хъ, и҆ не внѧ́ша, и҆ пре́далъ є҆сѝ и҆̀хъ въ рꙋ́кꙋ люді́й земны́хъ:
31	31
Але, з великого милосердя Твого, Ти не знищив їх до кінця, і не залишав їх, тому що Ти Бог благий і милостивий.	въ млⷭ҇рдїихъ же твои́хъ мно́гихъ не сотвори́лъ є҆сѝ и҆̀хъ въ сконча́нїе, нижѐ ѡ҆ста́вилъ є҆сѝ и҆̀хъ, ꙗ҆́кѡ бг҃ъ си́ленъ є҆сѝ и҆ млⷭ҇тивъ и҆ ще́дръ:
32	32
І нині, Боже наш, Боже великий, сильний і страшний, який зберігає завіт і милість! нехай не буде малим перед лицем Твоїм усе страждання, яке осягало нас, царів наших, князів наших, і священиків наших, і пророків наших, і батьків наших і весь народ Твій від днів царів ассирійських до цього дня.	и҆ нн҃ѣ, бж҃е на́шъ крѣ́пкїй, вели́кїй, держа́вный и҆ стра́шный, хранѧ́й завѣ́тъ тво́й и҆ млⷭ҇ть твою̀, да не ꙗ҆ви́тсѧ ма́лъ пред̾ тобо́ю всѧ́къ трꙋ́дъ, и҆́же ѡ҆брѣ́те на́съ и҆ цари̑ на́шѧ, и҆ нача́лники на́шѧ и҆ свѧще́нники на́шѧ, и҆ прⷪ҇ро́ки на́шѧ и҆ ѻ҆тцы̀ на́шѧ и҆ всѧ̑ лю́ди твоѧ̑, ѿ дні́й царе́й а҆ссꙋ́рскихъ и҆ да́же до днѐ сегѡ̀:
33	33
В усьому, що було з нами, Ти праведний, тому що Ти робив за правдою, а ми винні.	и҆ ты̀ првⷣнъ во всѣ́хъ, ꙗ҆̀же прїидо́ша на на́съ, ꙗ҆́кѡ и҆́стинꙋ сотвори́лъ є҆сѝ, мы́ же согрѣши́хомъ:
34	34
Царі наші, князі наші, священики наші і батьки наші не виконували закону Твого, і не слухали заповідей Твоїх і нагадувань Твоїх, якими Ти нагадував їм.	и҆ ца́рїе на́ши и҆ нача̑лницы на́ши, и҆ свѧще́нницы на́ши и҆ ѻ҆тцы̀ на́ши не сотвори́ша зако́на твоегѡ̀ и҆ не внима́ша повелѣ́нїємъ твои̑мъ и҆ свидѣ́нїємъ твои̑мъ, и҆́миже засвидѣ́телствовалъ є҆сѝ и҆̀мъ,
35	35
І в царстві своєму, при великому добрі Твоєму, яке Ти давав їм, і на широкій і родючій землі, яку Ти відділив їм, вони не служили Тобі і не наверталися від злих діл своїх.	и҆ ті́и во црⷭ҇твїи твое́мъ и҆ во бл҃госты́ни твое́й мно́зѣ, ю҆́же да́лъ є҆сѝ и҆̀мъ, и҆ въ землѝ широ́цѣй и҆ тꙋ́чнѣй, ю҆́же да́лъ є҆сѝ пред̾ ни́ми, не послꙋжи́ша тебѣ̀ и҆ не ѿврати́шасѧ ѿ начина́нїй свои́хъ лꙋка́выхъ:
36	36
І ось, ми нині раби; на тій землі, яку Ти дав батькам нашим, щоб годуватися її плодами і її добром, ось, ми стали рабами.	сѐ, мы̀ дне́сь є҆смы̀ рабѝ, и҆ землѧ̀, ю҆́же да́лъ є҆сѝ ѻ҆тцє́мъ на́шымъ ꙗ҆́сти пло́дъ є҆ѧ̀ и҆ блага̑ѧ є҆ѧ̀, сѐ, є҆смы̀ рабѝ на не́й:
37	37
І плоди свої вона в безлічі приносить для царів, яким Ти підкорив нас за гріхи наші. І тілами нашими і худобою нашою вони володіють за своєю сваволею, і ми у великому пригніченні.	и҆ плоды̀ є҆ѧ̀ мно́зи царє́мъ, и҆̀мже пре́далъ є҆сѝ на́съ за грѣхѝ на́шѧ, и҆ тѣлесы̀ на́шими влады́чествꙋютъ и҆ скѡты̀ на́шими, ꙗ҆́коже оу҆го́дно и҆̀мъ, и҆ въ печа́ли вели́цѣй є҆смы̀:
38	38
За всим цим ми даємо тверде зобов’язання і підписуємо, і на підписі печатка князів наших, левитів наших і священиків наших.	и҆ во всѣ́хъ си́хъ мы̀ полага́емъ завѣ́тъ вѣ́ренъ и҆ пи́шемъ, и҆ печа́таютъ всѝ нача̑лницы на́ши, леѵі́ти на́ши и҆ свѧще́нницы на́ши.

← Глава 8

Глава 10 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Категорії

Контакти

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт