|
Глава 12
|
|
|
1
|
|
| І з’явилося на небі велике знамення: жона, оповита сонцем; під ногами її місяць і на голові її вінець з дванадцяти зірок. | |
|
2
|
|
| Вона мала в утробі і кричала від болю і мук народження. | |
|
3
|
|
| І з’явилось інше знамення на небі: ось, дракон величезний червоний з сімома головами і десятьма рогами, і на головах його сім вінців. | |
|
4
|
|
| Хвіст його захопив з неба третю частину зірок і кинув їх на землю. Дракон цей став перед жоною, яка мала родити, щоб, коли вона народить, пожерти її немовля. | |
|
5
|
|
| І народила вона немовля чоловічої статі, якому належить пасти всі народи залізним жезлом; і піднесене було дитя її до Бога і престолу Його. | |
|
6
|
|
| А жона втекла в пустелю, де було приготоване їй місце від Бога, щоб там годували її тисячу двісті шістдесят днів. | |
|
7
|
|
| І відбулася на небі війна: Михаїл і ангели його воювали проти дракона, і дракон і ангели його воювали проти них, | |
|
8
|
|
| та не встояли, і не знайшлося вже місця для них на небі. | |
|
9
|
|
| І скинутий був великий дракон, древній змій, званий дияволом і сатаною, що спокушає всю вселенну, скинутий на землю, і ангели його скинуті з ним. | |
|
10
|
|
| І почув я гучний голос на небі, який промовляв: нині настало спасіння, і сила, і царство Бога нашого і влада Христа Його, тому що скинутий наклепник братів наших, який зводив наклепи на них перед Богом нашим день і ніч. | |
|
11
|
|
| Вони перемогли його кров’ю Агнця і словом свідчення свого і не полюбили душі своєї* навіть до смерти. | |
|
12
|
|
| Отже, веселіться, небеса і ті, що живуть на них! Горе тим, що живуть на землі і на морі! Бо зійшов диявол до вас у великій люті, знаючи, що небагато йому лишається часу. | |
|
13
|
|
| Коли ж дракон побачив, що скинутий на землю, то став переслідувати жону, яка народила дитя чоловічої статі. | |
|
14
|
|
| І були дані жоні два крила великого орла, щоб вона летіла в пустелю на місце своє від лиця змія і там годувалася протягом часу, часів і півчасу. | |
|
15
|
|
| І пустив змій услід за жоною з пащі своєї воду, мов річку, щоб потопити її в річці. | |
|
16
|
|
| Але земля допомогла жоні, і розкрила земля уста свої, і поглинула річку, яку дракон пустив з пащі своєї. | |
|
17
|
|
| І розлютився дракон на жону, і пішов, щоб вступити в бій з іншими з роду її, які зберігають заповіді Божі і мають свідчення Ісуса Христа. |
