|
Глава 19
|
Главa f7i
|
|
1
|
1
|
| Після цього я почув на небі гучний голос, ніби численного народу, який говорив: алилуя! спасіння і слава, і честь і сила Господу нашому! | И# по си1хъ слhшахъ глaсъ вeлій нар0да мн0га на небеси2, глаг0лющагw: ґллилyіа: спcніе и3 слaва, и3 чтcь и3 си1ла гDу нaшему, |
|
2
|
2
|
| Бо істинні і праведні суди Його: тому що Він осудив ту велику любодійницю, яка розбестила землю любодійством своїм, і відомстив за кров рабів Своїх від руки її. | ћкw и4стинни и3 пр†ви суди6 є3гw2: ћкw суди1лъ є4сть любодёйцу вели1ку, ћже посмради2 [растли2] зeмлю любодэsніемъ свои1мъ, и3 tмсти1лъ кр0вь рабHвъ свои1хъ t руки2 є3S. |
|
3
|
3
|
| І вдруге сказали: алилуя! І дим її здіймався на віки віків. | И# втор0е рёша: ґллилyіа. И# дhмъ є3S восхождaше во вёки вэкHвъ. |
|
4
|
4
|
| Тоді двадцять чотири старці і чотири тварини упали і поклонилися Богові, Який сидить на престолі, кажучи: амінь! алилуя! | И# пад0ша двaдесzть и3 четhри стaрцы и3 четhри живHтна и3 поклони1шасz бGови сэдsщему на пrт0лэ, глаг0люще: ґми1нь, ґллилyіа. |
|
5
|
5
|
| І голос від престолу вийшов, говорячи: хваліть Бога нашого, всі раби Його і всі, що бояться Його, малі й великі. | И# глaсъ и3зhде t пrт0ла гlющь: п0йте бGу нaшему, вси2 раби2 є3гw2 и3 боsщіисz є3гw2, и3 мaліи и3 вели1цыи. |
|
6
|
6
|
| І чув я ніби голос численного народу, ніби шум вод багатьох, ніби голос громів сильних, що говорили: алилуя! бо воцарився Господь Бог Вседержитель. | И# слhшахъ ћкw глaсъ нар0да мн0га, и3 ћкw глaсъ в0дъ мн0гихъ, и3 ћкw глaсъ громHвъ крёпкихъ, глаг0лющихъ: ґллилyіа, ћкw воцRи1сz гDь бGъ вседержи1тель: |
|
7
|
7
|
| Радіймо і звеселімось, і воздаймо Йому славу; бо настав шлюб Агнця, і жона Його приготувала себе. | рaдуимсz и3 весели1мсz, и3 дади1мъ слaву є3мY: ћкw пріи1де брaкъ ѓгнчій, и3 женA є3гw2 ўгот0вила є4сть себE. |
|
8
|
8
|
| І дано було їй одягнутися у висон чистий і світлий, виссон же є праведність святих. | И# дано2 бhсть є4й њблещи1сz въ вmсс0нъ чи1стъ и3 свётелъ: вmсс0нъ бо њправд†ніz с™hхъ є4сть. |
|
9
|
9
|
| І сказав мені ангел: напиши: блаженні, покликані на шлюбну вечерю Агнця. І сказав мені: ці є істинні слова Божі. | И# глаг0ла ми2: напиши2: бlжeни звaнніи на вeчерю брaка ѓгнча. И# глаг0ла ми2: сі‰ словесA и4стинна б9іz сyть. |
|
10
|
10
|
| Я впав до ніг його, щоб поклонитися йому; але він сказав мені: дивись, не роби цього; я співслужитель тобі і братам твоїм, які мають свідчення Ісусове; Богу поклонись; бо свідчення Ісусове є дух пророцтва. | И# пaдъ пред8 ногaма є3гw2, поклони1хсz є3мY: и3 глаг0ла ми2: ви1ждь, ни2: клеврeтъ ти2 є4смь и3 брaтій твои1хъ и3мyщихъ свидётелство ї}сово: бGу поклони1сz: свидётелство бо ї}сово є4сть д¦ъ прbр0чествіz. |
|
11
|
11
|
| І побачив я відкрите небо, і ось кінь білий, і Той, Хто сидить на ньому, називається Вірний і Істинний, Який праведно судить і воює. | И# ви1дэхъ нeбо tвeрсто, и3 сE, к0нь бёлъ, и3 сэдsй на нeмъ вёренъ и3 и4стиненъ, и3 правосyдный и3 в0инственный: |
|
12
|
12
|
| Очі в Нього, як полум’я вогненне, і на голові Його багато вінців. Він мав ім’я написане, якого ніхто не знав, крім Нього Самого. | џчи же є3мY (є3стA) ћкw плaмень џгненъ, и3 на главЁ є3гw2 вэнцы2 мн0зи: и3мhй и4мz напи1сано, є4же никт0же вёсть, т0кмw џнъ сaмъ: |
|
13
|
13
|
| Він був одягнений в одежу, обагрену кров’ю. Ім’я Йому: «Слово Боже». | и3 њблечeнъ въ ри1зу червлeну кр0вію. И# нарицaетсz и4мz є3гw2 сл0во б9іе. |
|
14
|
14
|
| І воїнства небесні їхали слідом за Ним на конях білих, одягнені у висон, білий і чистий. | И# вHинства нбcнаz и3дsху в8слёдъ є3гw2 на к0нехъ бёлыхъ, њблечeни въ вmсс0нъ бёлъ и3 чи1стъ. |
|
15
|
15
|
| З уст же Його виходить гострий меч, щоб ним уражати народи. Він пасе їх жезлом залізним; Він топче точило вина лютости і гніву Бога Вседержителя. | И# и3з8 ќстъ є3гw2 и3зhде nрyжіе nстро2, да тёмъ и3збіeтъ kзhки: и3 т0й ўпасeтъ | жезл0мъ желёзнымъ, и3 т0й перeтъ точи1ло вінA ћрости и3 гнёва б9іz вседержи1телева. |
|
16
|
16
|
| На одязі і на стегні Його написано ім’я: Цар царів і Господь володарів. | И# и4мать на ри1зэ и3 на стегнЁ своeмъ и4мz напи1сано: цRь царє1мъ и3 гDь господє1мъ. |
|
17
|
17
|
| І побачив я одного ангела, який стояв на сонці; і він викликнув гучним голосом, кажучи усім птахам, що літали в небі: летіть, збирайтесь на велику вечерю Божу, | И# ви1дэхъ є3ди1наго ѓгGла стоsща на с0лнцэ: и3 возопи2 глaсомъ вeліимъ, глаг0лz всёмъ пти1цамъ парsщымъ посредЁ небесE: пріиди1те и3 собери1тесz на вeчерю вели1кую б9ію, |
|
18
|
18
|
| щоб пожерти трупи царів, трупи сильних, трупи тисячоначальників, трупи коней і тих, що сидять на них, трупи всіх вільних і рабів, малих і великих. | да снёсте плHти царeй и3 плHти крёпкихъ и3 плHти тhсzщникwвъ, и3 плHти к0ней и3 сэдsщихъ на ни1хъ, и3 плHти всёхъ своб0дныхъ и3 рабHвъ, и3 мaлыхъ и3 вели1кихъ. |
|
19
|
19
|
| І побачив я звіра і царів земних, і воїнства їх, зібраних, щоб битися з Тим, Хто сидить на коні, і з воїнством Його. | И# ви1дэхъ ѕвёрz и3 цари6 зємны6z и3 вHи и4хъ сHбраны сотвори1ти брaнь съ сэдsщимъ на кони2 и3 съ вHинствы є3гw2. |
|
20
|
20
|
| І схоплений був звір і з ним лжепророк, який творив перед ним чудеса, якими він спокусив тих, що прийняли начертання звіра, і тих, які поклоняються його зображенню: обоє живими були кинуті в озеро вогненне, що горіло сіркою; | И# ћтъ бhсть ѕвёрь и3 съ ни1мъ лжи1вый прор0къ, сотвори1вый знaмєніz пред8 ни1мъ, и4миже прельсти2 пріeмшыz начертaніе ѕвэри1но и3 покланsющыzсz їкHнэ є3гw2: жи6ва ввeржєна бhста џба въ є4зеро џгненное горsщее жyпеломъ: |
|
21
|
21
|
| а інші убиті мечем Того, Хто сидить на коні, який виходить з уст Його, і всі птахи наситились їхніми трупами. | ґ пр0чіи ўбіeни бhша nрyжіемъ сэдsщагw на кони2, и3зшeдшимъ и3з8 ќстъ є3гw2: и3 вс‰ пти6цы насhтишасz t пл0тей и4хъ. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
