Глава 3
1
І сказала їй Ноєминь, свекруха її: дочко моя, чи не пошукати тобі пристановища, щоб тобі добре було?
2
Ось, Вооз, зі служницями якого ти була, родич наш; ось, він у цю ніч віє на току ячмінь;
3
умийся, намастися, вдягни на себе [ошатний] одяг твій і піди на тік, але не показуйся йому, доки не скінчить їсти і пити;
4
коли ж він ляже спати, довідайся про місце, де він ляже; тоді прийдеш і відкриєш біля ніг його і ляжеш; він скаже тобі, що тобі робити.
5
[Руф] сказала їй: зроблю все, що ти сказала мені.
6
І пішла на тік і зробила все так, як наказувала їй свекруха її.
7
Вооз наївся і напився, і розвеселив серце своє, і пішов і ліг спати біля скирти. І вона прийшла тихенько, відкрила біля ніг його і лягла.
8
Опівночі він здригнувся, піднявся, і ось, біля ніг його лежить жінка.
9
І сказав [їй Вооз]: хто ти? Вона сказала: я Руф, раба твоя, простягни крило твоє на рабу твою, тому що ти родич.
10
[Вооз] сказав: благословенна ти від Господа [Бога], дочко моя! це останнє твоє добре діло зробила ти ще краще за попереднє, що ти не пішла шукати молодих людей, ні бідних, ні багатих;
11
отже, дочко моя, не бійся, я зроблю тобі все, що ти сказала; тому що біля всіх воріт народу мого знають, що ти жінка доброчесна;
12
хоча і правда, що я родич, але є ще родич ближче мене;
13
переночуй цю ніч; завтра ж, якщо він прийме тебе, то добре, нехай прийме; а якщо він не захоче прийняти тебе, то я прийму; живий Господь! Спи до ранку.
14
І спала вона в ногах його до ранку і встала раніше, ніж могли вони розпізнати одне одного. І сказав Вооз: нехай не знають, що жінка приходила на тік.
15
І сказав їй: подай верхній одяг, що на тобі, потримай його. Вона тримала, і він відміряв [їй] шість мір ячменю, і поклав на неї, і пішов у місто.
16
А [Руф] прийшла до свекрухи своєї. Та сказала [їй]: що, дочко моя? Вона переказала їй усе, що зробив їй чоловік той.
17
І сказала [їй]: ці шість мір ячменю він дав мені і сказав мені: не ходи до свекрухи своєї з порожніми руками.
18
Та сказала: почекай, дочко моя, доки не дізнаєшся, чим скінчиться справа; бо чоловік той не залишиться у спокої, не скінчивши сьогоднішньої справи.
