|
Книга Премудрости Ісуса, сина Сирахового*
|
І$сђсъ сира'ховъ
|
|
* Перекладена з грецької.
|
|
|
Глава 1
|
Глvа, а”
|
|
0
|
0
|
Передмова*Багато що і велике дане нам через закон, пророків та інших письменників, які йшли за ними, за що слід прославляти народ ізраїльський за освіченість і мудрість; і не тільки ті, що самі вивчають, повинні ставати розумними, але і ті, що знаходяться поза [Палестиною] і старанно займаються [писанням], можуть приносити користь словом і писанням. Тому дід мій Ісус, більше за інших займаючись вивченням закону, пророків та інших отцівських книг і набувши достатніх у них навичок, зважився і сам написати дещо, що відноситься до освіти і мудрости, щоб любителі навчання, вникаючи і у цю [книгу], ще більше досягали успіхів у житті за законом. Отже, прошу вас, читайте [цю книгу] прихильно й уважно і майте поблажливість до того, що в деяких місцях ми, можливо, погрішили, трудячись над перекладом: бо неоднаковий зміст має те, що читається по-єврейськи, коли перекладене буде на іншу мову, — і не тільки ця [книга], але навіть закон, пророцтва та інші книги мають чималу різницю у змісті, якщо читати їх у оригіналі. Прибувши у Єгипет у тридцять восьмому році при царі Евергеті [Птоломеї] і пробувши там, я знайшов чималу різницю в освіті [між палестинськими і єгипетськими євреями], і визнав за вкрай необхідне і самому прикласти старанність до того, щоб перекласти цю книгу. Багато безсонної праці і знань поклав я у цей час, щоб довести книгу до кінця і зробити її доступною і тим, які, знаходячись на чужині, бажають учитися і пристосовують свої звичаї до того, щоб жити за законом. |
|
|
1
|
1
|
|
Усяка премудрість — від Господа і з Ним перебуває повік.
|
Всяка премђдрость эT г~а, и^ с ниM е^сть въ вњки.
|
|
2
|
2
|
|
Пісок морів і краплі дощу і дні вічности хто обчислить?
|
пњска мо'рьскаго и^ капля дождевᲆныя, и^ дн~и вњка кт^о и^ꙁочтетъ.
|
|
3
|
3
|
|
Висоту неба і широту землі, і безодню і премудрість хто дослідить?
|
высотђ нб~се, и^ широтђ ꙁемли, и^ беꙁднђ, и^ премђдрость кт^о и^слњдитъ.
|
|
4
|
4
|
|
Перш за все з’явилася Премудрість, і розуміння мудрости — від віку.
|
прежде всXњ съꙁдася премђдрость, и^ раꙁђмъ мђдрости эT вњка”
|
|
5
|
5
|
|
Джерело премудрости — слово Бога Всевишнього, і хід її — вічні заповіді.
|
|
|
6
|
6
|
|
Кому відкритий корінь премудрости? і хто пізнав мистецтво її?
|
Ко'рень премђдрости комђ эTкрыся, и^ коварьство е^я кт^о раꙁђмњ.
|
|
7
|
7
|
|
Один є премудрий, дуже страшний, Який сидить на престолі Своєму, Господь.
|
е^ді'нъ е^сть премђдръ страшенъ ѕњло, сњдя'и на престолњ свое^мъ г~ь.
|
|
8
|
8
|
|
Він породив її і бачив і виміряв її
|
сам# съꙁда` ю&, и^ ви'дњ и^зочте ю&,
|
|
9
|
9
|
|
і вилив її на всі діла Свої
|
и^ пролїа ю& на вся` дњла своя
|
|
10
|
10
|
|
і на всяку плоть за даром Своїм, і особливо наділив нею тих, хто любить Його.
|
съ вся'кою пло'тїю, по данїю е^го и^ дарова ю& любя'щиM е^го”
|
|
11
|
11
|
|
Страх Господній — слава і честь, і веселість і вінець радости.
|
Страхъ гн~ь сла'ва и^ похвала и^ веселіе, и^ вњнецъ ра'дости.
|
|
12
|
12
|
|
Страх Господній насолодить серце і дасть веселість і радість і довголіття.
|
страх# гн~ь възвесели'тъ срDце, и^ дасть веселїе и^ ра'дость и^ долгодн~ьствїе”
|
|
13
|
13
|
|
Тому, хто боїться Господа, благо буде наостанок, і в день смерти своєї він одержить благословення. Страх Господній — дар від Господа і поставляє на стежках любови.
|
Боящемђся г~а бл~го бђдетъ на послњди, и^ въ дн~ь сконча'нїя е^го ѓ^бря'щетъ блгDть”
|
|
14
|
14
|
|
Любов до Господа — славна премудрість, і до кого благоволить Він, розділяє її за Своїм розсудом.
|
|
|
15
|
15
|
|
Початок премудрости — боятися Бога, і з вірними вона утвориться разом в утробі. Серед людей вона утвердила собі вічну основу і сімені їхньому ввіриться.
|
Нача'ло премђ'дросᲄи боя'тися б~а, и^ съ вњрными въ ложеснњхъ съꙁдася иM” И$ съ чл~ки ѓ^снова'нїе вњчно ё^гнеꙁди, и^ съ сњменемъ и^хъ ё^вњрится.
|
|
16
|
16
|
|
Повнота премудрости — боятися Господа; вона напуває їх від плодів своїх:
|
насыще'нїе премђдрости боя'тися г~а, и^ ё^по'итъ иX эT плоD свои^хъ”
|
|
17
|
17
|
|
весь дім їх вона наповнить усім, чого бажають, і комори їх — плодами своїми.
|
Весь до'мъ ея` и^споlнитъ желанїи, и^ сосђды эT жиT ея`.
|
|
18
|
18
|
|
Вінець премудрости — страх Господній, який вирощує мир і неушкоджене здоров’я; але те й інше — дари Бога, Який поширює славу тих, хто любить Його.
|
вњнец# мђдрости страхъ гн~ь, въꙁᲆцвњта'яи ми'ръ, и^ ꙁдравїю и^сцњлеленїе
|
|
19
|
19
|
|
Він бачив її і виміряв, пролив, як дощ, відання і розумне знання і підніс славу тих, що володіють нею.
|
и^ ви'дњ и^ сочте ю&” хђдожество и^ вњдњнїе ра'зђма ѓ^дожди, и^ сла'вђ дръжащихъ ю& въꙁнесе”
|
|
20
|
20
|
|
Корінь премудрости — боятися Господа, а гілки її — довголіття.
|
Ко'рень премђдросᲄи боя'тися г~а, и^ вњтви ея` долгодн~ьствїе”
|
|
21
|
21
|
|
Страх Господній відганяє гріхи; хто ж не має страху, той не може виправдатися.
|
|
|
22
|
22
|
|
Не може бути виправданий несправедливий гнів, бо сам рух гніву є падіння для людини.
|
не мо'жеT ја%рость неправеDна ѓ^правди'тися, часть б^о ја%рости е^го паденїе е^мђ”
|
|
23
|
23
|
|
Терплячий до часу утримається і потім винагороджується веселістю.
|
до времени сътръпитъ долготръпеливыи, и^ напо'слњдь воздасть е^мђ веселїе.
|
|
24
|
24
|
|
До часу він приховає слова свої, і вуста вірних розкажуть про розсудливість його.
|
до времене съкры'етъ словеса` своя, и^ ё^стни вњрныхъ и^сповᲇдятъ ра'зђмъ е^го”
|
|
25
|
25
|
|
У скарбницях премудрости — притчі розуму, грішникові ж страх Господній ненависний.
|
Въ сокровищеX премђдрости притча хђдожества, ме'рꙁость же грᲇшникђ бл~гочестїе”
|
|
26
|
26
|
|
Якщо бажаєш премудрости, дотримуйся заповіді, і Господь подасть її тобі,
|
Вожделњвъ премђдрости съблюди ꙁа'повњди, и^ г~ь т^и ю& подасᲄь”
|
|
27
|
27
|
|
бо премудрість і знання є страх перед Господом, і благоугодження Йому — віра і лагідність.
|
Премђдрость б^о и^ накаꙁа'нїе страX гн~ь, и^ бл~говоленїе е^го вњра и^ кротость”
|
|
28
|
28
|
|
Не будь недовірливим до страху перед Господом і не приступай до Нього з роздвоєним серцем.
|
Не противи'ся стра'хђ гн~ю, и^ не пристђпи к немђ срDцемъ сђгђ'бым#,
|
|
29
|
29
|
|
Не лицемір перед вустами інших і будь уважний до вуст твоїх.
|
не поDсђжDа'ися ё^сты` чл~ческими, и^ ё^стнамъ свои^мъ во'нми”
|
|
30
|
30
|
|
Не піднось себе, щоб не впасти і не накликати нечестя на душу твою, бо Господь відкриє таємниці твої й принизить тебе серед зібрання за те, що ти не приступив щиро до страху Господнього, і серце твоє повне лукавства.
|
Не възносися да не эTпа'деши, и^ наведеши дш~и свое'и беꙁъчестїе. и^ эTкры'етъ г~ь та'ины твоя, и^ посредњ со'нма низложиT т^я. ја%ко не пристђпилъ е^си сᲄра'хђ гн~ю, и^ срDце твое и^сполнь лђкавъства”
|
|
Глава 2
|
Глvа, в~”
|
|
1
|
1
|
|
Сину мій! якщо ти приступаєш служити Господу Богу, то приготуй душу твою до спокуси:
|
Чадо а^ще пристђпа'еши работати гв~и бг~ђ, ё^готови дш~ђ свою въ и^скђшенїе”
|
|
2
|
2
|
|
управ серце твоє і будь твердим, і не знічуйся під час відвідування;
|
Оу^прави срDце свое и^ сътръпи, и^ не тщися въ время наведенїя.
|
|
3
|
3
|
|
приліпися до Нього і не відступай, щоб звеличитися тобі наостанок.
|
прилњпися е^мђ и^ не эTстђпи, да възра'стеши на послњдокъ твои”
|
|
4
|
4
|
|
Усе, що станеться з тобою, приймай охоче, і в мінливостях твого приниження будь довготерплячим,
|
Вс^е е^лико а^ще нанесено т^и бђдет# прїими, и^ во иꙁмњненїю смиренїа свое^го длъготръпи”
|
|
5
|
5
|
|
бо золото випробовується у вогні, а люди, угодні Богу, у горнилі приниження.
|
ЈА/ко въ ѓ^гни и^скђшаеTся ꙁла'то, и^ чл~ци прїя'тни въ пещи смире'нїя”
|
|
6
|
6
|
|
Віруй Йому, і Він захистить тебе; управ путі твої і надійся на Нього.
|
Вњрђи е^мђ и^ ꙁастђпитъ т^я, и^ ё^пра'ви пђти` своя и^ ё^пова'и нань”
|
|
7
|
7
|
|
Ті, хто боїться Господа! очікуйте милости Його і не ухиляйтеся від Нього, щоб не упасти.
|
Боя'щїися г~а пождњте млsти е^го, и^ не ё^клони'теся да не падете”
|
|
8
|
8
|
|
Хто боїться Господа! віруйте Йому, і не загине нагорода ваша.
|
Боя'щїися г~а вњрђите е^мђ, и^ не и'мать эTпа'сти м#ꙁда ва'ша”
|
|
9
|
9
|
|
Ті, хто боїться Господа! сподівайтеся на благе, на радість вічну і милості.
|
Боя'щїися г~а надњ'итеся на бл~гая, и^ веселїе вњка и^ млsть”
|
|
10
|
10
|
|
Гляньте на давні роди і подивіться: хто вірив Господу — і був посоромлений? або хто перебував у страху Його — і був залишений? або хто волав до Нього, і Він знехтував його?
|
Воꙁрите на древнᲇа ро'ды и^ ви'дите, кт^о ё^бо вњрова гв~и и^ посты'дњся” ли кт^о пребы'сть въ стра'сњ е^го ѓ^ставися. и^л^и кт^о призва е^го и^ презрњ и&”
|
|
11
|
11
|
|
Бо Господь співстраждальний і милостивий і прощає гріхи, і спасає під час скорботи.
|
Зане щедръ и^ млsтивъ г~ь, и^ ѓ^ставляеT грњхи, и^ сп~сеT вᲆ время скорби”
|
|
12
|
12
|
|
Горе серцям боязким і рукам ослабленим і грішникові, який ходить по двох стежках!
|
Го'ре срDцеM страшливоM и^ рђкаM ѓ^слабле'наM, и^ грњшникђ ходя'щђ на двњ` стеѕи”
|
|
13
|
13
|
|
Горе серцю розслабленому! бо воно не вірує, і за те не буде захищене.
|
Горе срDцђ ѓ^слабленђ ја%ко не вњрђеT, сего ради непокровенно бђдеT”
|
|
14
|
14
|
|
Горе вам, що втратили терпіння! що ви будете робити, коли Господь відвідає?
|
Го'ре вамъ погђбльшиM тръпенїе, и^ чт^о сᲆтворите е^гда посњтитᲆ г~ь”
|
|
15
|
15
|
|
Ті, хто боїться Господа, не будуть недовірливі до слів Його, і ті, що люблять Його, збережуть путі Його.
|
Боя'щїися г~а не противяTся гл~омᲆ е^го, и^ любя'щїи е^го съхраня'тъ пђти е^го.
|
|
16
|
16
|
|
Ті, хто боїться Господа, будуть шукати благовоління Його, і ті, що люблять Його, наситяться законом.
|
боя'щїися г~а пои'щTђ бл~говоленїя е^го, и^ любя'щїи е^го и^полняTся закона”
|
|
17
|
17
|
|
Ті, хто боїться Господа, підготують серця свої й смирять перед Ним душі свої, говорячи:
|
Боа'щїися г~а ё^гоᲄовяT срDца своа, и^ преD нимъ смиря'тъ дш~а своя.
|
|
18
|
18
|
|
упадемо у руки Господа, а не у руки людей; бо яка велич Його, така і милість Його.
|
да вᲆпадеMся в рђцњ гн~и, а^ не в рђцњ чл~чески. ја%ко б^о вели'чїе е^го та'ко и^ млsть е^го”
|
|
Глава 3
|
Глvа, г~”
|
|
1
|
1
|
|
Діти, послухайте мене, батька, і чиніть так, щоб вам спастися,
|
Мене эTц~а послђша'ите ча'да и^ сице твори'те да сп~сетеся.
|
|
2
|
2
|
|
бо Господь підняв батька над дітьми й утвердив суд матері над синами.
|
г~ь бо просла'ви эTц~а на ча'деX, и^ сђдъ мт~рнь ё^тверди на сн~њхъ”
|
|
3
|
3
|
|
Хто шанує батька, той очиститься від гріхів,
|
Чтыи эTц~а ѓ^цыстиT грњхи,
|
|
4
|
4
|
|
і хто поважає матір свою — як той, хто знаходить скарб.
|
и^ ја%ко сокровњщђя'и прославля'яи ма'терь свою.
|
|
5
|
5
|
|
Хто поважає батька, той буде мати радість від дітей своїх і у день молитви своєї буде почутий.
|
чты'и эTц~а въꙁвесели'тся ѓ^ чадњхъ, и^ въ дн~ь мо'льбы е^го послђшанъ бђдетъ”
|
|
6
|
6
|
|
Хто поважає батька, буде довгоденствувати, і слухняний Господу заспокоїть матір свою.
|
Прославля'яи эTц~а долгодн~ьствовати бђдеT, и^ послђша'я г~а поко'иT мт~рь свою.
|
|
7
|
7
|
|
Хто боїться Господа, той вшанує батька і, як владикам, послужить тим, що народили його.
|
ја%коже влDкама послђжитъ рождьшима е^го”
|
|
8
|
8
|
|
Ділом і словом шануй батька твого і матір, щоб прийшло на тебе благословення від них,
|
дњломъ и^ словомъ чт^и эTц~а твое^го, да наи'деT т^и блsве'нїе эT него`.
|
|
9
|
9
|
|
бо благословення батька утверджує доми дітей, а клятва матері руйнує дощенту.
|
блsвенїе б^о эTч~е ё^твръжаетъ до'мы чаD, кля'тва же матерня и^скоренева'етъ ѓ^снова'нїя”
|
|
10
|
10
|
|
Не шукай слави у нечесті батька твого, бо не слава тобі нечестя батька.
|
Не сла'вися въ бесчестїи эTц~а твое^го, нњсть бо т^и слава въ бесчестїи.
|
|
11
|
11
|
|
Слава людини — від чести батька її, і ганьба дітям — мати у неславі.
|
сла'ва б^о чл~кђ эT чести эTц~а е^го, и^ поношенїе ча'домъ ма'ти въ беZславїи”
|
|
12
|
12
|
|
Сину! прийми батька твого в старості його і не засмучуй його в житті його.
|
Ча'до ꙁастђпи въ старости эTц~а своеh и не ѓ^скорби е^го въ животᲇ е^го”
|
|
13
|
13
|
|
Хоча б він і збіднів розумом, май поблажливість і не нехтуй його у повноті сили твоєї,
|
а'ще и^ раꙁђмомъ ѓ^скђдњвае`тъ прощенїе и^мњи, и^ не ѓ^без#чести е^го все'ю крњпостїю свое'ю”
|
|
14
|
14
|
|
бо милосердя до батька не забуте; незважаючи на гріхи твої, добробут твій примножиться.
|
Млsть б^о эTч~а не ꙁабвена бђдетъ, и^ въ грњхъ мњсто приѕиждетъ т^и ся.
|
|
15
|
15
|
|
У день скорботи твоєї згадається про тебе: як лід від теплоти, розв’яжуться гріхи твої.
|
въ дн~ь скобри ᲄвоея въспомянеT т^и ся. ја%ко таеT леD эT зноя, сице растаюT ти ся грњхи”
|
|
16
|
16
|
|
Хто залишає батька, той — те саме, що богохульник, і проклятий від Господа той, хто дратує матір свою.
|
Ко'ль хђленъ ѓ^сᲄавля'яи эTц~а, и^ прокляT гм~ъ раꙁдража'яи мт~рь свою”
|
|
17
|
17
|
|
Сину мій! веди діла твої з лагідністю, і буде любити тебе богоугодна людина.
|
Чадо дњ'ла своа съ кротостїю препроважда'и, и^ чл~коM прїя'тном# въꙁлю'бленъ бђдеши”
|
|
18
|
18
|
|
Скільки ти великий, стільки смиряйся, і знайдеш благодать у Господа.
|
Є$лма великъ е^си ᲄолма смиря'ися, и^ преD гм~ъ ѓ^бря'щеши блгDть”
|
|
19
|
19
|
|
Багато високих і славних, але таємниці відкриваються смиренним,
|
|
|
20
|
20
|
|
бо велика могутність Господа, і Він смиренними прославляється.
|
ЈА/ко ве'лїя си'ла гн~я, и^ смиренными сла'вится”
|
|
21
|
21
|
|
Понад міру важкого для себе не шукай, і що понад сили твої, того не випробовуй.
|
Вы'ш#ше себе не и^щи, и^ крњпша себе не и^спыта'и.
|
|
22
|
22
|
|
Що заповідано тобі, про те розмірковуй; бо не потрібно тобі те, що приховано.
|
ја%же т^и повелњва'ютᲆ сїя разђмњва'и, нњсть б^о ти` потреба та'иных#”
|
|
23
|
23
|
|
При багатьох заняттях твоїх, про зайве не піклуйся: тобі відкрито дуже багато з людського знання;
|
Въ и^ꙁбытцњ дњлъ своиX не распыта'и, вяще б^о ра'зђма чл~ческаго покаꙁа'но ти бысть”
|
|
24
|
24
|
|
тому що багатьох ввели в оману їх припущення, і лукаві мрії похитнули розум їх.
|
Мно'ги б^о прельсти мнњнїе и^хъ, и^ мнњнїе лђка'вно погђби со'вњсть и^хъ”
|
|
25
|
25
|
|
Хто любить небезпеку, той впаде у неї;
|
И$ любяи бњдђ впада'етъ в ню.
|
|
26
|
26
|
|
вперте серце напослідок потерпить зло:
|
срDце жесто'ко ѓ^ꙁлоби'тся на послᲇ'дь”
|
|
27
|
27
|
|
вперте серце буде обтяжене скорботами, і грішник прикладе гріхи до гріхів.
|
СрDце жесто'ко ѓ^тяготи'тся болᲇзньми, и^ грњшникъ приложитъ грњхи на грњхи”
|
|
28
|
28
|
|
Випробування не служать лікуванням для гордого, тому що зла рослина укорінилася у ньому.
|
Наведе'нїя велича'ваго нњсть и^сцњле'нїя, са'дъ б^о лђкаvствїа въкорени'ся в немъ”
|
|
29
|
29
|
|
Серце розумного обміркує притчу, й уважне вухо є бажання мудрого.
|
СрDце разђми'ваго разђмњетъ при'тчю, и^ ё%хо послђшли'во въжелњ'нїе премDђраго”
|
|
30
|
30
|
|
Вода погасить полум’я вогню, і милостиня очистить гріхи.
|
ѓ%гнь палящъ ё^гаситъ вода`, и^ млsтыни ѓ^чиститъ грњхи”
|
|
31
|
31
|
|
Хто відплачує за благодіяння, той помишляє про майбутнє і під час падіння знайде опору.
|
Възда'яи блгDти помни'мъ быва'етъ прsно, и^ въ врњмя паде'нїя свое^го ѓ^брящетъ ё^тверже'нїе”
|
|
Глава 4
|
Глvа, д~”
|
|
1
|
1
|
|
Сину мій! не відмовляй у їжі убогому і не стомлюй чеканням очей нужденних;
|
Ча'до живота` ни'щаго не лиши, и^ не ё^мини ѓ%чїю просли'вђ”
|
|
2
|
2
|
|
не засмути душі голодної і не завдавай жалю людині в її убогості;
|
дш~и а%лчющи не ѓ^скорби, и^ не разгнњваи мђ'жа в нищетњ е^го”
|
|
3
|
3
|
|
не бентеж серця уже засмученого і не відкладай подавати нужденному;
|
СрDце раздраже'ное не превъзмђти, и^ не неси ми'мо требђ'ющаго даа'нїя”
|
|
4
|
4
|
|
не відмовляй пригнобленому, що благає про допомогу, і не відвертай лиця твого від убогого;
|
И$ раба` скорбяща не эTрњ'и, и^ не эTврати лица свое^го эT ни'щаго”
|
|
5
|
5
|
|
не відвертай очей від того, хто благає, і не давай людині приводу проклинати тебе;
|
эT требђющаго не эTврати ѓ%чїю, и^ не да'ждь мњста чл~кђ кляти т^я”
|
|
6
|
6
|
|
бо коли він у тузі душі своєї буде проклинати тебе, Той, Хто створив його, почує моління його.
|
Кленђщемђ б^о тя в го'рести дш~а е^го, мльбы ё^слы'шитъ сътвори'выи е^го”
|
|
7
|
7
|
|
У зібранні намагайся бути приємним і перед вищим нахиляй твою голову;
|
Прїя'теля сᲆбо'рищђ твори себе, и^ кнѕю смиряи главђ свою”
|
|
8
|
8
|
|
прихиляй вухо твоє до убогого і відповідай йому ласкаво, з лагідністю;
|
Приклони ё%хо свое ни'щемђ, и^ эTвњщаи е^мђ въ кро'тости ми'рно”
|
|
9
|
9
|
|
рятуй скривдженого від руки того, хто ображає, і не будь легкодухим, коли судиш;
|
И$зми ѓ^биди'маго и^з рђки ѓ^бидящаго и&, и^ не и^знемага'и е^гда сђди'ши”
|
|
10
|
10
|
|
сиротам будь як батько і матері їх — замість чоловіка:
|
Бђди си'рымъ ја%ко эTц~ъ, и^ в мђж'а мњсто мт~ри и^хъ”
|
|
11
|
11
|
|
і будеш як син Вишнього, і Він полюбить тебе більше, ніж мати твоя.
|
и бђдеши ја%ко сн~ъ вы'шняго, и^ възлю'битъ т^я паче мт~и твоя”
|
|
12
|
12
|
|
Премудрість підносить синів своїх і підтримує тих, хто шукає її:
|
Премђдрость сн~ы своя възнесе, и^ застђпаеT и^скђщиX е^я”
|
|
13
|
13
|
|
хто любить її, любить життя, і ті, що шукають її з раннього ранку, сповняться радости:
|
Любя'и е^я` лю'битъ жи'знь, и^ ё^тренюю^ще к неи и^сплънятся житїя весе'ла”
|
|
14
|
14
|
|
хто володіє нею, той успадкує славу, і, куди б не пішов, Господь благословить його;
|
дръжа'ися ея` наслњдитъ сла'вђ, и^дњже ё^бо вхо'дитъ блsвиT и& г~ь”
|
|
15
|
15
|
|
ті, що служать їй, служать Святому, і тих, хто любить її, любить Господь;
|
Слђжа'щи е'и слђжаT ст~омђ, и^ любя'щиX ю& лю'биT г~ь.
|
|
16
|
16
|
|
хто слухняний їй, той буде судити народи, і хто прислуховується до неї, буде жити надійно;
|
послђшаяи е^я сђди`тъ ја^зы'ки, и^ внима'яи е'и вселится надњя'ся.
|
|
17
|
17
|
|
хто ввіриться їй, той успадкує її, і нащадки його будуть володіти нею:
|
а%ще вњ'рђеши наслњди'ши ю&, и^ въ ѓ^дръжа'нїи бђдеT ро'дъ е^го”
|
|
18
|
18
|
|
бо спочатку вона піде з ним путями звивистими, наведе на нього страх і боязнь
|
ЈА/ко раꙁвраще'но хо'дитᲆ с нимъ въ прьвыхъ. бо'язнь же и^ страX наведетъ на'нь,
|
|
19
|
19
|
|
і буде мучити його своїм водінням, доки не упевниться у душі його і не випробує його своїми уставами;
|
и^ помђчитъ е^го в наказа'нїи свое^мъ, дондеже вњ'рђ и^ме'тъ дш~и е^го. и^скђситъ е^го въ ѓ^правда'нїихъ ея`,
|
|
20
|
20
|
|
але потім вона вийде до нього на прямій путі й обрадує його
|
и^ па'ки възрати'тся пря'мо к немђ и^ възвесели'тъ и&.
|
|
21
|
21
|
|
і відкриє йому таємниці свої.
|
и^ эTкры'етъ е^мђ та'ины своя.
|
|
22
|
22
|
|
Якщо він зійде з путі, вона залишає його і віддає його у руки падіння його.
|
а%ще заблђ'дитъ ѓ^ста'виT е^го, и^ преда'сть е^го в рђцњ паде'нїя е^го”
|
|
23
|
23
|
|
Спостерігай час і бережи себе від зла —
|
Соблюди` вре'мя и^ съхрани'ся эT лђка'ваго,
|
|
24
|
24
|
|
і не посоромишся за душу твою:
|
и^ ѓ^ дш~и свое'и не постыди'ся”
|
|
25
|
25
|
|
є сором, що веде до гріха, і є сором — слава і благодать.
|
Є$сть б^о стђдъ наводя'и грњхъ, и^ е^сть стђдᲆ сла'ва и^ блгDть
|
|
26
|
26
|
|
Не будь упереджений проти душі твоєї і не соромся на шкоду тобі.
|
И$ не прїими` лица` на дш~ђ свою, и^ не срамляися ѓ^ паде'нїи свое^мъ”
|
|
27
|
27
|
|
Не утримуй слова, коли воно може допомогти:
|
не возбрани` словесе` въ время сп~сенїя,
|
|
28
|
28
|
|
бо у слові пізнається мудрість, і у мові язика — знання.
|
словомъ б^о познана бђдеT премђдрость и^ накаꙁа'нїе гл~анїемъ ја^зы'ка.
|
|
29
|
29
|
|
Не супереч істині й соромся твого неуцтва.
|
не прерњка'и проти'вђ и%стинны, ѓ^ ненаказа'нїи свое'мъ срамя'ися”
|
|
30
|
30
|
|
Не соромся сповідувати гріхи твої і не стримуй плину ріки.
|
Не сᲄыди'ся и^сповњда'ти грњхи` своя и^ не понђжда'и быстрины` рњчныя”
|
|
31
|
31
|
|
Не підкоряйся людині нерозумній, і не дивися на сильного.
|
и^ не поDстели'ся мђжђ бђю, и^ не ѓ^бини'ся лица` си'лнаго.
|
|
32
|
32
|
|
Подвизайся за істину до смерти, і Господь Бог поборе за тебе.
|
до см~рти подвиза'ися по и'стин#нњ, и^ г~ь б~ъ побо'рет# по тебњ”
|
|
33
|
33
|
|
Не будь швидким на язик твій, і лінивим та недбалим у ділах твоїх.
|
Не бђди ско'ръ ја^зы'комъ свои^мъ, и^ лњни'въ и^ слабъ в дњлњх# свои^хъ”
|
|
34
|
34
|
|
Не будь, як лев, у домі твоєму і підозрілим до домашніх твоїх.
|
не бђди ја%ко ле'въ въ домђ свое^мъ, и^ велича'яся въ рабеX своиX”
|
|
35
|
35
|
|
Нехай не буде рука твоя розпростертою до прийняття і стисненою при віддачі.
|
Не бђди рђка` твоя просте'рта на взя'тїе, и^ на эTда'нїе съгбе'на”
|
|
Глава 5
|
Глvа, е~”
|
|
1
|
1
|
|
Не покладайся на майно твоє і не говори: «вистачить на життя моє».
|
Не належи` и^мњнїи свое^мъ, и^ не рци` самодово'лно ми е^сᲄь.
|
|
2
|
2
|
|
Не йди за потягом душі твоєї і кріпости твоєї, щоб ходити у похотях серця твого,
|
не послњдђ'и дш~и свое'и и^ крᲇпости свое'и ходи'ти въ по'хотехъ срDца твое^го.
|
|
3
|
3
|
|
і не говори: «хто владний у ділах моїх?», бо Господь неодмінно помститься за зухвалість твою.
|
и^ не рци` кто' мя преможетъ, г~ь б^о м#стя'и эTм#стиT т^и.
|
|
4
|
4
|
|
Не говори: «я грішив, і що мені було?», бо Господь довготерпеливий.
|
не рцы съгрњши'хъ и^ что' ми бы'сть, г~ь б^о е^сть долготерпе'ливъ.
|
|
5
|
5
|
|
При думці про умилостивлення не будь безстрашний, щоб додавати гріх до гріхів
|
ѓ^ ѓ^цище'нїи безъ стра'ха не бђди, прилагати грњхи` на грњхи`”
|
|
6
|
6
|
|
і не говори: «милосердя Його велике, Він простить безліч гріхів моїх»;
|
И$ не рци` щедрота` е^го мно'га е^сть, мно'жество грњхᲆ моиX ѓ^цисти'тъ”
|
|
7
|
7
|
|
бо милосердя і гнів у Нього, і на грішниках перебуває лють Його.
|
Млsть бо и^ гнњвъ ё^ него, и^ на грњшницњхъ бђдетъ ја%роs е^го”
|
|
8
|
8
|
|
Не барися звернутися до Господа, і не відкладай із дня на день:
|
Не медли` ѓ^брати'тися къ г~ђ, и^ не эTлага'и дн~ь эT дн~е.
|
|
9
|
9
|
|
бо раптово найде гнів Господа, і ти загинеш під час помсти.
|
внеꙁа'пђ б^о и^зы'идетъ гнњвъ гн~ь, и^ въ время мести поги'бнеши”
|
|
10
|
10
|
|
Не покладайся на майно неправедне, бо воно не принесе тобі користи у день відвідування.
|
Не ё^поваи на и^мњнїя непра'ведна, ничто'же б^о пользђ'еши въ дн~ь наведе'нїя”
|
|
11
|
11
|
|
Не вій при всякому вітрі і не ходи всякою стежкою: такий — двоязичний грішник.
|
Не вњ'и вся'цњмъ вњтромъ, и^ не ходи` всяцњмъ пђтемъ неподо'бнымъ, си'це грњшникъ двоја%зы'ченъ.
|
|
12
|
12
|
|
Будь твердий у твоєму переконанні, й одне нехай буде твоє слово.
|
бђди ё^тверженъ въ ра'зђмњ свое^мъ, и^ е^дїно ти бђди сло'во твое”
|
|
13
|
13
|
|
Будь швидкий до слухання, й обдумано давай відповідь.
|
Бђди скоръ в# послђшанїи свое^мъ, и^ длъготръпњ'нїемъ эTвњщава'и эTвњтᲆ”
|
|
14
|
14
|
|
Якщо маєш знання, то відповідай ближньому, а якщо ні, то рука твоя нехай буде на вустах твоїх.
|
А$ще е^сть в тебњ разђмъ эTвњща'и и%скренемђ, а^ще ли ни` то бђ'ди рђка` твоя на ё^стњхъ твои^хъ” ЈА/ко
|
|
15
|
15
|
|
У словах — слава і нечестя, і язик людини буває падінням її.
|
сла'ва и^ бесче'стїе в# бесњдњ, и^ ја%зыкᲆ чл~чь паденїе е^мђ”
|
|
16
|
16
|
|
Не набудь слави обмовника, і не будь підступним язиком твоїм:
|
Не слови` шепоTниk и^ ја^зы'комъ свои^мъ не ё^ловля'и”
|
|
17
|
17
|
|
бо на злодії — сором, і на двоязичному — зле осудження.
|
ѓ^ та'ти бо стђдъ е^сть, и^ зазо'ръ лђка'въ ѓ^ двоја^зы'чнњмъ.
|
|
18
|
18
|
|
Не будь нерозумним ні у великому, ні у малому.
|
ѓ^ вели'цњ и^ ѓ' ма'лњ разђмњва'и”
|
|
Глава 6
|
Глvа, ѕ~”
|
|
1
|
1
|
|
І не ставай ворогом з друга, бо погане ім’я одержує у частку сором і ганьбу; так — і грішник двоязичний.
|
И$ въ дрђга мњсто не бђди враh и^мя б^о лђка'во стђдъ и^ поноше'нїе наслњдитъ, сеи грњшникъ двоја^зы'ченъ.
|
|
2
|
2
|
|
Не піднось себе у помислах душі твоєї, щоб душа твоя не була розтерзана, як віл:
|
не възноси себе совњтомъ дш~и своея”
|
|
3
|
3
|
|
листя твоє ти знищиш і плоди твої погубиш, і залишишся, як сухе дерево.
|
Ли'ствїе свое поја^си` и^ пло'дъ свои погђби'ши, и^ ѓ^сᲄа'виши себе ја^ко древо сђхо”
|
|
4
|
4
|
|
Душа лукава погубить свого власника і зробить його посміховиськом ворогів.
|
дш~а лђка'ва погђбитъ стяжа'вшаго ю&, и^ ра'доs враго'мъ е^го сътвори'тъ”
|
|
5
|
5
|
|
Солодкі вуста примножать друзів, і добромовний язик примножить приязнь.
|
Горта'нь сла'докъ ё^мно'житъ дрђги своя, и ја^зы'къ доброгл~ивъ ё^мно'житъ добрђ бе'сњдђ”
|
|
6
|
6
|
|
Тих, хто живе з тобою у мирі, нехай буде багато, а радником твоїм — один з тисячі.
|
Смиря'ющїися с тобо'ю да бђдђтъ мно'ѕи, совњтнициy твои` е^дїнъ эT ты'сящъ.
|
|
7
|
7
|
|
Якщо хочеш придбати друга, набувай його після випробування і не скоро довіряйся йому.
|
а^ще притяжа'еши дрђга въ и^скђше'нїи, стяжи` е^го и^ не ско'ро ё^вњрися е^мђ.
|
|
8
|
8
|
|
Буває друг у потрібний для нього час, і не залишиться з тобою у день скорботи твоєї;
|
е^сть б^о дрђгъ въ время е^го, и^ не пребђдетъ въ время ско'рби твоея”
|
|
9
|
9
|
|
і буває друг, який перетворюється на ворога і відкриє сварку на ганьбу твою.
|
И$ е^сть дрђгъ пременя'яися въ вра'га, и^ сва'ръ поноше'нїя твое^го эTкрыеT”
|
|
10
|
10
|
|
Буває другом учасник у трапезі, і не залишиться з тобою у день скорботи твоєї.
|
И$ е^сть дрђгъ ѓ^бњщникъ трапе'заM, и^ не пребђдетᲆ въ время скорби ᲄвоеа
|
|
11
|
11
|
|
У маєтку твоєму він буде як ти, і зухвало буде поводитися з домашніми твоїми;
|
и^ в добрњ` твое^мъ бђдетъ ја%ко ты`, и^ на раби` твоя дерза'етъ”
|
|
12
|
12
|
|
але якщо ти будеш принижений, він буде проти тебе і сховається від лиця твого.
|
А$ще смире'нъ бђдеши бђдетъ на' тя, эT лица` твое^го съкры'ется.
|
|
13
|
13
|
|
Віддаляйся від ворогів твоїх і будь обачний з друзями твоїми.
|
эT вра'гъ своиX эTлђчи'ся, и^ эT дрhђ своиX внима'и.
|
|
14
|
14
|
|
Вірний друг — міцний захист: хто знайшов його, знайшов скарб.
|
дрђгъ вњренъ кровъ крњпокᲆ, ѓ^брᲇты'и же е^го ѓ^брњте сокровище”
|
|
15
|
15
|
|
Вірному другові немає ціни, і немає міри доброті його.
|
дрђгови вњрнђ нsњ и^змњ'ны, и^ нњсть мњрила добротњ` е^го”
|
|
16
|
16
|
|
Вірний друг — лікування для життя, і ті, що бояться Господа, знайдуть його.
|
дрђгъ вњреn ё^тњ'ха е^сть жи'тїю, и^ боя'щїися г~а ѓ^бря'щђтъ е^го”
|
|
17
|
17
|
|
Хто боїться Господа, направляє дружбу свою так, що, який він сам, таким стає і друг його.
|
Боя'щїися г~а пра'вятъ дрђжбђ е^го, ја%коже б^о саM тако и%скренїи е^го”
|
|
18
|
18
|
|
Сину мій! від юности твоєї віддайся навчанню, і до сивини твоєї знайдеш мудрість.
|
Ча'до эT ю'ности свое'и и^збери накаꙁа'нїе, и^ до сњдины ѓ^бря'щеши премђдрость”
|
|
19
|
19
|
|
Приступай до неї як той, що оре і сіє, й очікуй добрих плодів її:
|
ЈА/коже ѓ^ря'и и ја%коже сњяи пристђпи` к неи, и^ пожди` бл~гихъ пло'дъ е^я.
|
|
20
|
20
|
|
бо недовгий час потрудишся в обробленні її, і скоро будеш їсти плоди її.
|
въ дњла'нїю бо ея ма'ло потрђди'шися, и^ ја%сᲄи бђдеши плоды ея”
|
|
21
|
21
|
|
Для невігласів вона дуже сувора, і нерозумний не залишиться з нею:
|
ја%ко стропоTна е^сть ѕњло ненака'ꙁанымъ, и^ не пребђдетъ в неи безђменᲆ.
|
|
22
|
22
|
|
вона буде на ньому як важкий камінь випробування, і він не забариться скинути її.
|
ја%ко камень и^скђше'нїя крњпокъ бђдетъ на не'м# и^ не ꙁамедлитъ эTврещи` ея`”
|
|
23
|
23
|
|
Премудрість відповідає імені своєму, і небагатьом відкривається.
|
Премђдрость б^о по и'мени е^я е^сть, и не многимъ е^сть ја%влена”
|
|
24
|
24
|
|
Послухай, сину мій, і прийми думку мою, і не відкинь поради моєї.
|
Слы'ши чадо и^ прїими во'лю мою, и^ не эTврьзи совњта мое^го.
|
|
25
|
25
|
|
Наклади на ноги твої пута її і на шию твою ланцюг її.
|
и^ вᲆведи` но'ѕњ свои` въ ѓ^ко'вы е^я, и^ въ гри'внђ е^я вы'ю свою.
|
|
26
|
26
|
|
Підстав їй плече твоє, і носи її і не тяготися кайданами її.
|
ПоDложи` ра'мо свое и^ носи ю&, и^ не мрьзиs ё^ꙁи'лищами ея”
|
|
27
|
27
|
|
Наблизься до неї всією душею твоєю, і всією силою твоєю дотримуйся шляхів її.
|
Всею` дш~ею свое'ю пристђпи к неи, и всею си'лою свое'ю съблюди пђти` ея”
|
|
28
|
28
|
|
Досліджуй і шукай, і вона буде пізнана тобою і, зробившись володарем її, не залишай її;
|
И$ꙁъслњди` и^ въꙁыщи` и^ поꙁнана ти бђдетъ, и^ е'м#ся ꙁа ню не ѓ^ста'ви ея.
|
|
29
|
29
|
|
бо нарешті ти знайдеш у ній заспокоєння, і вона обернеться на радість тобі.
|
напослњдокъ б^о ѓ^бря'щеши покои ея`, и^ ѓ^брати'тся тебњ на веселїе”
|
|
30
|
30
|
|
Пута її будуть тобі міцним захистом, і ланцюги її — славним одягом;
|
И$ бђдђтъ т^и пђта ея` на поко'и крњпости, и^ гри'вны ея на ѓ^дњя'нїе сла'вы
|
|
31
|
31
|
|
бо на ній прикраса золота, і пута її — гіацинтові нитки.
|
красота' бо ꙁла'та ея на не'и, и^ ё'зы ея` и^ꙁви'тїе и^а^ки'н#џово”
|
|
32
|
32
|
|
Як у одежу слави, ти облачишся в неї і покладеш її на себе як вінець радости.
|
Въ ѓ^дежDђ сла'вы ѓ^блече'шися ею`, и^ вњнецъ ра'дости въꙁложи'ши на ся”
|
|
33
|
33
|
|
Сину мій! якщо ти побажаєш її, то навчишся, і якщо віддасися їй душею твоєю, то будеш до всього здатний.
|
А$ще въсхо'щеши ча'до нака'ꙁанъ бђдеши и^ а'ще вдаси` дш~ђ свою кова'ренъ бђдеши”
|
|
34
|
34
|
|
Якщо з любов’ю будеш слухати її, то зрозумієш її, і якщо прихилиш вухо твоє, то будеш мудрий.
|
А$ще въꙁлюби'ши слђ'хати прїимеши, и^ а'ще приклониши ё'хо твое премђдръ бђдеши”
|
|
35
|
35
|
|
Бувай у зібранні старців, і хто мудрий, приліпися до того; люби слухати всяку священну повість, і притчі розумні нехай не вислизають від тебе.
|
Въ мно'жествњ старецъ става'и, и^ а'ще кто премђдръ эT нихъ томђ прилњпи'ся, Вся'кђ по'вњсть ст~ђ въсхо'щи слы'шати, и^ при'тчи ра'ꙁђма да не ё^бњжа'тъ тебе”
|
|
36
|
36
|
|
Якщо побачиш розумного, ходи до нього з раннього ранку, і нехай нога твоя стирає пороги дверей його.
|
А$ще ё'ꙁриши раꙁђми'ва ё^тренюи к не'мђ, и^ сᲄепени сте'ꙁь е^го да треT нога` твоа.
|
|
37
|
37
|
|
Розмірковуй над повеліннями Господа і завжди повчайся у заповідях Його: Він укріпить твоє серце, і бажання премудрости дасться тобі.
|
Раꙁмышля'и въ повеле'нїихᲆ гн~ихъ, и^ в ꙁа'повњдехъ е^го ё^чи'ся присно” То ё^твердитъ срDце твое и^ жела'нїе премђдрости дано т^и бђдетъ”
|
|
Глава 7
|
Глvа, з~”
|
|
1
|
1
|
|
Не роби зла, і тебе не осягне зло;
|
Не твори` ѕла` и^ не пости'гнет# т^я ѕло`,
|
|
2
|
2
|
|
віддаляйся від неправди, і вона ухилиться від тебе.
|
эTстђпи` эT непра'вды и^ ё^клониTся эT тебе;
|
|
3
|
3
|
|
Сину мій! не сій на борознах неправди, і не будеш у сім разів більше пожинати з них.
|
Сн~е не сњи на бразнахъ непра'вды, и^ не и'маши пожа'ти и^хъ седми'цею”
|
|
4
|
4
|
|
Не проси у Господа влади, й у царя — почесного місця.
|
Не проси` ё^ г~а влDчества, ни эT цр~я сњда'нїа сла'вы.
|
|
5
|
5
|
|
Не виправдовуй себе перед Господом, і не мудруй перед царем.
|
не ѓ^правда'и себе преD бм~ъ, и^ паче цр~я не мђдри'ся”
|
|
6
|
6
|
|
Не домагайся стати суддею, щоб не виявитися тобі неспроможним сокрушити неправду, щоб не убоятися коли-небудь лиця сильного і не покласти тіні на правоту твою.
|
Не проси` да бђдеши сђдїи, е^да немочи` начнеши неправды эTлђчи'ти” да не когда ё^бои'шися лица` си'лнаго, и^ положи'ши соблаꙁнᲆ въ пра'вости твое'и”
|
|
7
|
7
|
|
Не гріши проти міської громади, і не опускай себе перед народом.
|
Не съгрњша'и въ мно'жествњ гра'да, и^ не низложи` себе въ народњ.
|
|
8
|
8
|
|
Не додавай гріха до гріха, бо і за один не залишишся непокараним.
|
не свяжи` двои'цею грњха`, и^ ни е^ді'номђ же непови'ненъ бђдеши”
|
|
9
|
9
|
|
Не говори: «Він спогляне на безліч дарів моїх, і, коли я принесу їх Богу Вишньому, Він прийме».
|
Не рци` на мно'жество да'роv мои^хъ възри'тъ, и^ принося'ще ми б~ђ вы'шнемђ прїиметъ”
|
|
10
|
10
|
|
Не будь слабкодухим у молитві твоїй і не нехтуй подавати милостиню.
|
Не и^знемага'и въ мл~твњ своеи, и^ млsтыню твори` не презри”
|
|
11
|
11
|
|
Не насміхайся над людиною, яка знаходиться у тузі душевній її; бо є Той, Хто смиряє і підносить.
|
Не рђга'ися чл~кђ сђщђ в го'рести дш~и е^го, е^сть б^о смиря'и и^ въꙁнося'и”
|
|
12
|
12
|
|
Не вигадуй неправди на брата твого, і не роби того самого проти друга.
|
Не ѓ^ри` лжа` на бра'та свое^го, ниже дрђгђ тогоy сътвори`.
|
|
13
|
13
|
|
Не бажай говорити яку б то не було неправду; бо повторення її не послужить до блага.
|
не въсхоти` лга'ти вся'коя лжњ`, во'и^нъство б^о ея не на бл~го”
|
|
14
|
14
|
|
Перед зібранням старших не будь багатослівним, і не повторюй слова у проханні твоєму.
|
Не чти'ся въ мно'жествњ ста'рецъ, и^ не повтори` сло'ва въ мл~твњ свое'и.
|
|
15
|
15
|
|
Не відвертайся від важкої роботи і від землеробства, яке встановлене від Вишнього.
|
не възненави'ди ᲄрђдна дњла, и^ дњла'нїя эT вы'шняго създана.
|
|
16
|
16
|
|
Не приєднуйся до безлічі грішників.
|
не премњни себе къ мно'жествђ грњшникъ,
|
|
17
|
17
|
|
Глибоко смири душу твою.
|
смири` дш~ђ свою ѕњло,
|
|
18
|
18
|
|
Пам’ятай, що гнів не забариться,
|
помяни ја%ко гнњвъ не замедлитъ,
|
|
19
|
19
|
|
що покарання нечестивому — вогонь і черва.
|
ја%ко меs нечести'ваго ѓ%гнь и^ червъ”
|
|
20
|
20
|
|
Не міняй друга на скарб, і брата єдинокровного — на золото офирське.
|
Не и^змᲇни дрђга не приѓ^брњте'нїя ради, ни бра'та прsна ꙁла'томъ сђфирскиM.
|
|
21
|
21
|
|
Не залишай розумної і доброї дружини, бо достоїнство її коштовніше за золото.
|
не лиши'ся жены премђдры и^ бл~гы, и^б^о блгDть ея паче зла'та”
|
|
22
|
22
|
|
Не кривдь раба, який трудиться старанно, ні найманця, відданого тобі душею.
|
Не ѓ^злоби` раба` дњ'лающа въ и%стиннњ, ниже нае'мника дњлающа дш~ею своею”
|
|
23
|
23
|
|
Розумного раба нехай любить душа твоя, і не відмов йому у свободі.
|
Раба` раꙁђми'ва да лю'битᲆ дш~а твоя, и^ не лиши` е^го свободы`”
|
|
24
|
24
|
|
Є у тебе худоба? спостерігай за нею, і якщо вона корисна тобі, нехай залишається у тебе.
|
Є$сть ли т^и ско'тъ посњща'и е^го, и^ а'ще т^и бђдетъ ключи'мо да пребђдеT ти.
|
|
25
|
25
|
|
Є у тебе сини? навчай їх, і з юности нагинай шию їх.
|
сђть л^и ти ча'да накажи` я&, и^ преклони` эT ю'ности вы'ю и^хъ”
|
|
26
|
26
|
|
Є у тебе дочки? май піклування про тіло їх, і не показуй їм веселого лиця твого.
|
Сђть л^и т^и дще'ри внима'и тњлђ иX и^ не ё^тњша'и к нимъ лица` свое^го.
|
|
27
|
27
|
|
Видай дочку заміж, і зробиш велику справу, і подаруй її чоловіку розумному.
|
Вы'дяи дще'рь и^ бђдеши съврьшивъ дњло вели'ко, и^ мђжеви разђми'вђ да'ждь ю&”
|
|
28
|
28
|
|
Є у тебе дружина до душі? не відганяй її.
|
Є$сть л^и т^и жена` по дђши не и^ждени` ея`”
|
|
29
|
29
|
|
Усім серцем шануй батька твого і не забувай породильних болістей матері твоєї.
|
Всњмъ срDцемъ своиM просла'ви эTц~а свое^го, и^ матернњ болᲇзни не забђди”
|
|
30
|
30
|
|
Пам’ятай, що ти народжений від них: і що можеш ти віддати їм, як вони тобі?
|
Помяни` ја%ко тњмA рожденъ е^си, и чт^о и^ма въздаси` то е^же възе'мъ эT ниX”
|
|
31
|
31
|
|
Усією душею твоєю благоговій перед Господом і поважай священиків Його.
|
Всею дш~ею своею говњи гв~и, і^е^реи е^го чти`”
|
|
32
|
32
|
|
Усією силою люби Творця твого, і не залишай служителів Його.
|
Всею силою своею възлюби` сътворшаh т^я, и^ слђжи'тель е^го не ѓ^ста'ви”
|
|
33
|
33
|
|
Бійся Господа, і шануй священика, і давай йому частину, як заповідано тобі:
|
Бо'ися г~а и^ просла'ви і^ере'я. и^ да'ждь ча'сть е^го ја%коже заповњдано ти
|
|
34
|
34
|
|
початки, і за гріх, і пожертву пліч, і жертву освячення, і початки святих.
|
эT нача'ла, и^ ѓ^ согрњше'нїи. и^ дая'нїе мы'ш#ца, и^ жрътвђ ст~ыни, и^ нача'токъ ст~ыхъ,
|
|
35
|
35
|
|
І до бідного простягай руку твою, щоб благословення твоє було довершене.
|
и^ ни'щемђ простри` рђкђ свою. да съблюдется блsвенїе твое,
|
|
36
|
36
|
|
Милість даяння нехай буде до всякого, хто живе, але і померлого не позбавляй милости.
|
блгDть данная преD вся'кимъ живы'мъ, и^ наD мр~твьцемъ не възъбрани` блгDти.
|
|
37
|
37
|
|
Не віддаляйся від тих, що плачуть, і з тими, хто сумує, сумуй.
|
и^ не лиши'ся эT пла'чющихъ, и^ съ сњтђю'щими сњтђи”
|
|
38
|
38
|
|
Не лінуйся відвідувати хворого, бо за це ти будеш улюбленим.
|
Не лњни'ся посњща'ти боля'ща, и^ сими б^о възлю'бленъ бђдеши.
|
|
39
|
39
|
|
У всіх ділах твоїх пам’ятай про кінець твій, і повік не згрішиш.
|
въ всњхъ словесехъ свои^хъ помина'и послњдняя своя, и^ въ вњки не съгрњши'ши”
|
|
Глава 8
|
Глvа, и~”
|
|
1
|
1
|
|
Не сварися з людиною сильною, щоб коли-небудь не впасти в її руки.
|
Не свари'ся съ чл~комъ си'лныM, да не когда впадеши в рђцњ е^го”
|
|
2
|
2
|
|
Не заводь тяжби з людиною багатою, щоб вона не мала переваги над тобою;
|
Не тяжи'ся съ чл~ком# бога'тымъ, да не когда` ё^тяготи'тъ т^и мњрђ”
|
|
3
|
3
|
|
бо золото багатьох погубило, і схиляло серця царів.
|
Мно'гихъ б^о погђби` зла'то, и^ срDца цр~емъ ё^клони`”
|
|
4
|
4
|
|
Не сперечайся з людиною, зухвалою на язик, і не підкладай дров у вогонь її.
|
Не свари'ся съ чл~комъ ја^зы'чномъ, и^ не наклада'и на ѓ'гнь е^го дро'въ”
|
|
5
|
5
|
|
Не жартуй з невігласом, щоб не піддалися нечестю твої предки.
|
И$ не и^гра'и съ ненака'ꙁанымъ, да не прїимђтъ безᲆче'стїя прародители твои`.
|
|
6
|
6
|
|
Не докоряй людині, яка навертається від гріха: пам’ятай, що усі ми знаходимося під єпитиміями.
|
Не поноси` чл~кђ ѓ^браща'ющђся эT грњха`, помяни` ја%ко вси` е^смы` въ ѓ^питемија%хъ”
|
|
7
|
7
|
|
Не зневажай людини у старості її, бо і ми старіємо.
|
Не бещести` чл~ка въ ста'рости е^го, и^б^о и^ ты` са'мъ състарње^шися”
|
|
8
|
8
|
|
Не радій смерті людини, хоч би вона була найбільш ворожою тобі: пам’ятай, що усі ми помремо.
|
Не ра'дђися ѓ^ мр~твеци`, помяни` ја%ко вси` ё^мира'емъ”
|
|
9
|
9
|
|
Не нехтуй повістю мудрих і вправляйся у притчах їх;
|
Не пре'ꙁри повњсти премђдрыхъ, и^ въ при'тчахъ и^хъ живи`.
|
|
10
|
10
|
|
бо від них навчишся віданню і — як служити сильним.
|
ја%ко эT ни'хъ навы'кнеши наказа'нїе, и^ слђжи'ти вельмо'жаM”
|
|
11
|
11
|
|
Не віддаляйся від повісти старців, бо і вони навчилися від батьків своїх,
|
Не эTсᲄђпа'и эT за'повᲇдеи ста'рецъ, и^б^о тїи навыко'ша эT ѓ^ц~ь свои^хъ.
|
|
12
|
12
|
|
і ти навчишся від них розважливости і — яку у випадку потреби дати відповідь.
|
ја%ко эT ниX навы'кнеши ра'зђма, и^ въ время потребно въꙁDа'ти эTвњтъ”
|
|
13
|
13
|
|
Не розпалюй вугілля грішника, щоб не згоріти від полум’я вогню його,
|
Не въз#гнњща'и ё'глїе грњшникђ, да не и^згори'ши ѓ^гнеM пла'мени е^го.
|
|
14
|
14
|
|
і не повставай проти нахаби, щоб він не засів засідкою у вустах твоїх.
|
не въста'ни эT лица` досади'телева, да не положи'ши ја%ко влаја%нїе въ ё^стњхъ твои^хъ”
|
|
15
|
15
|
|
Не давай у борг людині, яка сильніша за тебе; а якщо даси, то вважай, що ти втратив.
|
Взаи^мъ не даи чл~кђ крњпльшђ себе и а'ще даси` бђди ја%ко и^ погђби'въ”
|
|
16
|
16
|
|
Не заручайся понад силу твою; а якщо заручишся, піклуйся, як зобов’язаний заплатити.
|
И$ не порђча'ися выше си'лы свое^я, и^ аще порђчишися ја%ко вдая пецися.
|
|
17
|
17
|
|
Не судися із суддею, тому що його будуть судити за його пошаною.
|
не сварися съ сђдїею, по сла'вњ б^о е^го сђдятъ е^мђ”
|
|
18
|
18
|
|
З відважним не вирушай у путь, щоб він не був тобі за тягар; бо він буде робити за своєю сваволею, і ти можеш загинути від його нерозсудливости.
|
Съ дръзоM не ходи` на пђть, ја%ко да не ѓ^тяготи'тся на тя. се'и бо творитъ по во'ли своеи и^ бђ'естїю е^го поги'бнеши”
|
|
19
|
19
|
|
Не заводь сварки із запальним і не йди з ним через пустелю; тому що кров — як ніщо в очах його, і де немає допомоги, він уразить тебе.
|
И$ со ја%ростивымъ не свари'ся, и^ не и^ди` с ни'м# сквоꙁњ пђсты'ню” преD ѓ^чи'ма б^о е^го кро'вь ја%ко ничто'же е^сть, і^ и^дњже нњсть по'мощи т^ђ низложиT т^я”
|
|
20
|
20
|
|
Не радься з дурним, бо він не може промовчати про справу.
|
Съ бђиM совњта не твори`, не и'мать б^о совњта дръжа'ти”
|
|
21
|
21
|
|
При чужому не роби таємного, бо не знаєш, що він зробить.
|
ПреD чюжи'мъ не твори` ничто'же та'ино, не вњси б^о чт^о сътвориT ти”
|
|
22
|
22
|
|
Не відкривай усякій людині твого серця, щоб вона по-лихому не віддячила тобі.
|
Всякомђ чл~кђ не ја^вля'и срDца свое^го, е^гда не възно'ситъ ти хвалы`”
|
|
Глава 9
|
Глvа, џ~”
|
|
1
|
1
|
|
Не будь ревнивий до дружини серця твого, і не подавай їй поганого уроку проти тебе самого.
|
Не ревнђ'и женњ` ја%дръ твои^х# ни наё^чи` на себе` самого наказа'нїя лђка'ва.
|
|
2
|
2
|
|
Не віддавай дружині душі твоєї, щоб вона не повстала проти влади твоєї.
|
не да'ждь женњ` дш~и своея`, е^же наи^ти` е'и на крњпосᲄь твою”
|
|
3
|
3
|
|
Не виходь назустріч розпусній жінці, щоб як-небудь не потрапити у тенета її.
|
не срᲇта'и жены` блђдницы, да не ка'ко впаде'ши в сњти ея”
|
|
4
|
4
|
|
Не залишайся довго зі співачкою, щоб не зачаруватися тобі мистецтвом її.
|
Къ спњва'ющеи не примњша'ися, да нњкако ё^вя'знеши в начина'нихъ ея`”
|
|
5
|
5
|
|
Не задивляйся на дівчину, щоб не спокуситися привабливістю її.
|
дњвы не глядаи да не когда` съблазни'шися въ похотехъ и^хъ”
|
|
6
|
6
|
|
Не віддавай душі твоєї блудницям, щоб не погубити спадщини твоєї.
|
Не да'ждь любодњ'ицам# дш~а своея, да не погђби'ши наслњдїя свое^го.
|
|
7
|
7
|
|
Не дивися на всі боки на вулицях міста і не броди по порожніх місцях його.
|
не прегляда'и стnњ гра'дђ, и^ въ пђстыхъ е^го не блђди`.
|
|
8
|
8
|
|
Відвертай око твоє від жінки благовидої і не задивляйся на чужу красу:
|
эTврати` ѓ'ко свое эT жены` кра'сныя, и^ не глядаи чюжїя доброты`” Въ
|
|
9
|
9
|
|
багато хто збився зі шляху через красу жіночу; від неї, як вогонь, загоряється любов.
|
добротњ же'ньстеи мно'ѕи съблазни'шася, и^ эT сея дрђжбы ја%ко ѓ%гнь раZгаря'ется”
|
|
10
|
10
|
|
Зовсім не сиди з жінкою заміжньою і не залишайся з нею на бенкеті за вином,
|
С мђжа'тицею эTню'дъ не сњди`, и^ не медли` съ нею в домђ`.
|
|
11
|
11
|
|
щоб не схилилася до неї душа твоя, і щоб ти не зламався духом на погибель.
|
е^гда не когда` ё^клонится дш~а твоа на ню`, и^ дх~омъ си поплъзнешися на па'гђбђ”
|
|
12
|
12
|
|
Не залишай старого друга, бо новий не може зрівнятися з ним;
|
Не ѓ^ставля'и дрђга старого, новы'и бо нњсть точенъ е^мђ.
|
|
13
|
13
|
|
друг новий — те саме, що вино нове: коли воно зробиться старим, із задоволенням будеш пити його.
|
вино` новое дрђгъ но'въ, а^ще ѓ^беTша'е^тъ со веселїемъ и^спїеши себњ”
|
|
14
|
14
|
|
Не заздри славі грішника, бо не знаєш, який буде кінець його.
|
Не ренђи сла'вњ грњшника, не вњ'си б^о чт^о бђдетъ конецъ е^го”
|
|
15
|
15
|
|
Не схвалюй того, що схвалюють нечестиві: пам’ятай, що вони до самого пекла не виправляться.
|
Не и^ꙁволи и^ꙁволе'нїя нечести'выхъ, помяни` ја%ко даже до а'да не ѓ^правда'ются.
|
|
16
|
16
|
|
Тримай себе далі від чоловіка, який має владу умертвляти, і ти не будеш бентежитися страхом смерти;
|
дале'че эTстђпи` эT чл~ка и^же и%мать вла'сть ё^бива'ти, и^ не боя'тися начнеши страха смр~тна.
|
|
17
|
17
|
|
а якщо зближуєшся з ним, не помилися, щоб він не позбавив тебе життя:
|
и^ а^ще пристђпиши не съгрњша'и, да не эTи^меT живота` твое^го”
|
|
18
|
18
|
|
знай, що ти посеред сітей ідеш і по зубцях міських стін проходиш.
|
Поꙁнава'и ја^ко по'средњ сњти минђ'еши, и^ по забра'лоM града хо'диши.
|
|
19
|
19
|
|
За силою твоєю узнавай ближніх і радься з мудрими.
|
по крњпости твое'и сматря'и и%скреняго свое^го, и^ съ премђдрыми съвњщава'и.
|
|
20
|
20
|
|
Розмірковування твоє нехай буде з розумними, і всяка бесіда твоя — у законі Вишнього.
|
съ раꙁђми'выми бђди размышле'нїе ᲄвое, и^ вся` по'вњсть твоя в зако'нњ вы'шняго.
|
|
21
|
21
|
|
Нехай вечеряють з тобою мужі праведні, і слава твоя нехай буде у страху Господньому.
|
мђжи пра'веднїи да вече'ряютъ с тобо'ю, и^ въ стра'сњ гн~и бђди хвала` твоя.
|
|
22
|
22
|
|
Вироби хваляться за рукою художника, а правитель народу вважається мудрим за словами його.
|
в рђка'хъ хђдогихъ дњло похва'лено быва'етъ, и^ старњи людїи премђдръ въ словеси свое^мъ”
|
|
23
|
23
|
|
Бояться в місті зухвалого на язик, і ненавидять необачного у словах.
|
Стра'шенъ въ' градњ своеM мђжᲆ ја^зы'чен#, и^ дръꙁыи словесы` възненави'дњнъ бђдетъ”
|
|
Глава 10
|
Глvа, і~”
|
|
1
|
1
|
|
Мудрий правитель навчить народ свій, і правління розумного буде благоупорядковане.
|
Премђдръ сђдїя ка'жеT лю'ди своя, и^ влDчьство раꙁђмиваго ё^чинено бђдетъ.
|
|
2
|
2
|
|
Який правитель народу, такі і службовці при ньому; і який начальник над містом, такі й усі, що живуть у ньому.
|
ЈА/коже бђдђтъ сђдїи` лю'деM е^го, таки и^ слђ'гы е^го. и^ ја%коже бђдетъ влDка гра'дђ, тацы и^ вс^и живђщїи в немᲆ”
|
|
3
|
3
|
|
Цар ненавчений погубить народ свій, а при розсудливості сильних облаштується місто.
|
Цр~ь ненаказанъ погђбля'етъ лю'ди своя, и^ грады ё^селя'ются премђдростїю силныхъ”
|
|
4
|
4
|
|
У руках Господа влада над землею, і людину потрібну Він вчасно воздвигне на ній.
|
В рђцњ гн~и власть земли, и^ подобнаго въꙁдви'гнетъ въ время на не'и.
|
|
5
|
5
|
|
У руці Господа благоуспішність людини, і на лиці книжника Він закарбує славу Свою.
|
в рђцњ гн~и бл~гое ше'ствїе мђжа, и^ на лице кни'жника воꙁложатъ сла'вђ свою.
|
|
6
|
6
|
|
Не гнівайся за всяку образу на ближнього, і нікого не ображай ділом.
|
во вся'кои пра'вдњ не дръжи гнњ'ва на и^скреняго свое^го, и^ не твори ничесоже въ дњлехъ досажденїя”
|
|
7
|
7
|
|
Гордість ненависна і Господу і людям, і злочинна проти обох.
|
Въꙁненавидњна преD бм~ъ и^ чл~кы гордыни, и^ эT ѓ'боиX престђпиT непра'веDне”
|
|
8
|
8
|
|
Володарювання переходить від народу до народу через несправедливість, образи і користолюбство.
|
Црsтво эT ја^зы'ка въ ја^ꙁы'къ преводи'тся непра'вды дњльма, и^ досажденїя и^мњнїи.
|
|
9
|
9
|
|
Чого гордиться земля і попіл?
|
почто ся гордитъ земля и^ пепелъ,
|
|
10
|
10
|
|
І за життя вивергаються нутрощі його.
|
ја%ко въ животњ и^звергохъ ё^тро'бђ е^го”
|
|
11
|
11
|
|
Тривалу хворобу лікар нехтує:
|
длъгђю бо'лесть эTсњка'етъ вра'чъ,
|
|
12
|
12
|
|
і ось, нині цар, а завтра помирає.
|
и^ цр~ь дньs а^ ё'тро ё%мретъ,
|
|
13
|
13
|
|
Коли ж людина помре, то спадщиною її стають плазуни, звірі і черва.
|
и^ е^гда ё%мретъ чл~къ наслњдяT и& и^ гади и^ ѕвњри и^ чрьвїе”
|
|
14
|
14
|
|
Початок гордости — віддалення людини від Господа і відступ серця його від Творця його;
|
Нача'токᲆ горды'ни чл~кђ эTстђпа'ющђ эT г~а, и^ эT сътворшаго и& эTстђпи срDце е^го,
|
|
15
|
15
|
|
бо початок гріха — гордість, і хто опанований нею, вивергає мерзоти;
|
ја%ко нача'токъ горды'ни грњхъ, и^ деrжа'и е^го ѓ^дръжитᲆ сквернђ”
|
|
16
|
16
|
|
і за це Господь посилає на нього страшні покарання й остаточно скидає його.
|
Сего ради не прослави г~ь наведе'нїя, и^ и^ разврати е& до конца”
|
|
17
|
17
|
|
Господь руйнує престоли володарів і посаджує лагідних на місце їх.
|
Прsтлъ князе'и ниꙁложи' г~ь, и посади смиренныя в нихъ мњсто”
|
|
18
|
18
|
|
Господь вириває з корінням народи і насаджує, замість них, смиренних.
|
Ко'рень ја%зы'къ и^сторже г~ь, и^ всади смиренныя в нихъ мњсто”
|
|
19
|
19
|
|
Господь спустошує країни народів і руйнує їх до основ землі.
|
Зе'млю ја^ꙁыk раꙁврати г~ь, и^ погђби ихъ до ѓ^снова'нїя земля`.
|
|
20
|
20
|
|
Він висушує їх, і губить людей і знищує із землі пам’ять їх.
|
погђби ю& и^зятъ эT нихъ, и^ престави эT ꙁемля па'мять и^хъ”
|
|
21
|
21
|
|
Гордість не створена для людей, ні лють гніву — для народжених жінками.
|
Несоꙁда'на бысть чл~комъ гордыни, н^и гнњвъ ја%рости рожDенїеM же'нъ”
|
|
22
|
22
|
|
Сім’я шановане яке? — Сім’я людське. Сім’я шановане яке? — Ті, що бояться Господа.
|
Сњмя чsтно кое` сњмя чл~че, сњмя чsтное кое боя'щеся г~а.
|
|
23
|
23
|
|
Сім’я безчесне яке? — Сім’я людське. Сім’я безчесне яке? — Ті, що переступають заповіді.
|
сᲇмя беZчестное кое` сњмя чл~че сњмя беꙁъчестное кое` престђпа'ю^щее ꙁа'повњди”
|
|
24
|
24
|
|
Старший між братами — у повазі у них, так і ті, що бояться Господа, — в очах Його.
|
Посредњ бра'тїа старњи и^хъ че'стен#, и^ боя'щися г~а преD ѓ^чима е^го”
|
|
25
|
25
|
|
Чи багатий хто і славний, чи бідний, похвала їх — страх Господній.
|
Бога'тъ и^ сла'венъ и^ нищъ, похва'ла и^хъ страхᲆ гн~ь.
|
|
26
|
26
|
|
Несправедливо — нечестити розумного бідного, і не слід прославляти чоловіка грішного.
|
неправеDно е^сᲄь ё^каря'ти нища раꙁимива, и^ не подобно е^сть слави'тђ мђжа грњшника”
|
|
27
|
27
|
|
Шановані вельможа, суддя і володар, але немає з них більшого за того, хто боїться Господа.
|
Вельмо'жа и^ сђдїя и^ силнїи сла'вни бђдђт#, и^ нњсть и^хъ н^и е^ді'нᲆ вя'щїи боа'щагося г~а.
|
|
28
|
28
|
|
Рабові мудрому будуть служити вільні, і розумна людина, будучи наставлювана ним, не буде нарікати.
|
рабђ раꙁђмивђ свобоDнїи поработаюT. и^ мђжъ хи'тръ не поропщетъ.
|
|
29
|
29
|
|
Не мудруй багато, щоб робити справу твою, і не хвалися у час нестатку.
|
не мђдри'ся твори'ти дњ'ла свое^го, и^ не сла'ви себе въ время тђги”
|
|
30
|
30
|
|
Краще той, хто трудиться і має в усьому статок, ніж той, хто без діла ходить і хвалиться, але має потребу у хлібі.
|
Лђче дњлая'и въ всеM, неже ходя'и и славя'ися и^ лишая'ся хлњ'ба”
|
|
31
|
31
|
|
Сину мій! лагідністю прославляй душу твою і віддавай їй шану за її достоїнством.
|
Ча'до кро'тостїю просла'ви дш~ђ свою, и^ дажDь е'и честь противђ са'нови ея`”
|
|
32
|
32
|
|
Хто буде виправдовувати того, хто грішить проти душі своєї? І хто буде хвалити того, хто ганьбить життя своє?
|
Съгрњша'ющаго въ дш~ђ е^го кт^о ѓ^правдиT, и^ли кт^о просла'витъ бечествђ'юща животъ сво'и”
|
|
33
|
33
|
|
Бідного шанують за знання його, а багатого — за його багатство:
|
Ни'щїи славиM е^сть хђдожесᲄва ради свое^го, и^ бога'тыи славимъ е^сть богатьства ради свое^го”
|
|
34
|
34
|
|
шанований же у бідності наскільки більше буде шанований у багатстві? А безславний у багатстві наскільки буде безславніший у бідності?
|
Прославля'и же ся в нищетњ, и^ въ бога'тьствњ коликощи. и^ прославленыи въ богатьствњ и^ в нищетњ коликощи”
|
|
Глава 11
|
Глvа, а~і”
|
|
1
|
1
|
|
Мудрість смиренного піднесе голову його і посадить його серед вельмож.
|
Премђдрость смиренаго възнесетъ главђ` е^го, и^ посредњ вельмо'жъ поса'диT е^го”
|
|
2
|
2
|
|
Не хвали людину за красу її, і не май відрази до людини за зовнішність її.
|
Не похвали чл~ка въ красотᲇ е^го, и не бђ'ди т^и ме'рꙁоk чл~к# видњнїемъ е^го”
|
|
3
|
3
|
|
Мала бджола між тими, що літають, але плід її — найкращий із солодощів.
|
Ма'ла е^сᲄь въ пернатыX пчела, и^ начатокъ сла'дости плоD ея`.
|
|
4
|
4
|
|
Не хвалися пишністю одягу і не величайся у день слави: бо дивні діла Господа, і таємні діла Його між людьми.
|
въ ѓ^дња'нїи ры'з# не похвали'ся, и^ въ дн~ь сла'вы не превъꙁносися. ја%ко ди'вна дњ'ла гн~я, и^ не ё^таяTся дњ'ла е^го преD чл~кы”
|
|
5
|
5
|
|
Багато хто з володарів сидів на землі, той же, про кого не думали, носив вінець.
|
Мно'ѕи мђчи'тели сњдоша на земли`, неꙁна'емыиy ё^вя'ꙁеся вњнцем#.
|
|
6
|
6
|
|
Багато хто із сильних піддався крайньому нечестю, і славні віддані були у руки інших.
|
мно'ѕи силнїи ё^корени бы'ша ѕᲇло, и^ сла'вни сђще предани бы'ша в рђки и%нXњ”
|
|
7
|
7
|
|
Перше, ніж дослідиш, не осуджуй; довідайся раніше, і тоді дорікай.
|
Пе'рвње неже и^спыта'еши не ꙁаꙁираи, разђмњи прьвње тогда' же ꙁапрњща'и”
|
|
8
|
8
|
|
Перше, ніж вислухаєш, не відповідай, і серед розмови не перебивай.
|
Пр'ьвње даже не слы'шиши не эTвњщаваи, и^ не влага'ися вᲆ средђ бесњды”
|
|
9
|
9
|
|
Не сперечайся про справу, для тебе непотрібну, і не сиди на суді грішників.
|
ѓ^ вещи ја%же т^и нњсть на потребђ не тяжи'ся, и^ на сђдњ грњшникъ не сᲇда'и”
|
|
10
|
10
|
|
Сину мій! не берися за безліч справ: при безлічі справ не залишишся без провини. І якщо будеш гнатися за ними, не досягнеш, і, тікаючи, не втечеш.
|
Чадо вс^я дња'нїя да не бђдђтъ ѓ^ мноѕњ, а^ще ё^мно'жиши не не бђ'деши пови'ненᲆ. и^ а'ще с^е го'ниши не пости'гнеши, и^ не ё^течеши бњжа`”
|
|
11
|
11
|
|
Хтось трудиться, напружує сили, поспішає, і тим більше відстає.
|
Є$сть трђжда'яися и^ потя'ся и^ тщася, и^ тольма па'че лиша'яся”
|
|
12
|
12
|
|
Інший млявий, потребує допомоги, слабкосилий і багатіє убогістю;
|
Є$сть сла'бъ требђя застђпленїя, лиша'яися ё^крњпляеTся и^ нищета и^ꙁобилђ'етъ.
|
|
13
|
13
|
|
але очі Господа звернені на нього на благо йому, і Він підняв його від приниження його і підніс голову його, і багато хто дивувався, дивлячись на нього.
|
и^ ѓ'чи гн~и призрњста е^мђ въ бл~гая, и^ въꙁдви'же и& эT смире'нїа е^го. и^ въꙁнесе гла'вђ е^го, и^ диви'шася ѓ^ немъ мно'ѕи”
|
|
14
|
14
|
|
Добре і зле, життя і смерть, бідність і багатство — від Господа.
|
добро` и^ ꙁл^о животъ и^ смр~ть нищета и^ богатьство эT г~а е^сть”
|
|
15
|
15
|
|
Даяння Господа надано благочестивим, і благовоління Його буде благоуспішним для них повік.
|
даанїе гн~е пребыва'етъ бл~говњрныM, и^ бл~говоленїе е^го ё^пра'виTся вᲆ вњки.
|
|
16
|
16
|
|
Хтось робиться багатим від обачливости й ощадливости своєї, і це частина нагороди його,
|
е^сть богатя'ися ё^держа'нїем# и^ скђпостїю свое'ю, и^ сїя часть м#зды еh.
|
|
17
|
17
|
|
коли він скаже: «я знайшов спокій і тепер насолоджуюся моїми благами».
|
внегда` рещи е^мђ ѓ^брњтохоM поко'и, и^ нн~њ ја%мъ эT бл~гъ мои^хъ.
|
|
18
|
18
|
|
І не знає він, скільки мине часу до того, коли він залишить їх іншим і помре.
|
и^ не вњсᲄь кое` время прїидетъ, и^ ѓ^ста'виT я& и%нњмъ и^ ё'мреT.
|
|
19
|
19
|
|
Твердо стій у завіті твоєму і перебувай у ньому і постарій у справі твоїй.
|
стани въ ꙁавњтњ свое^мъ и^ бесњдђи в немъ, и^ в дњлᲇ свое^мъ ѓ^бетшаи,
|
|
20
|
20
|
|
Не дивуйся ділам грішника, віруй Господу, і перебувай у труді твоєму:
|
не дивися дњлоM грњшника. вњрђи же гв~и и^ пребыва'и въ трђдњ свое^м#.
|
|
21
|
21
|
|
бо легко в очах Господа — швидко і раптово збагатити бідного.
|
ја%ко ё^добно е^сть преD ѓ^чима гн~има, внеꙁаа'пђ ѓ^богати'ти ни'щаго”
|
|
22
|
22
|
|
Благословення Господа — нагорода благочестивого, і невдовзі процвітає він благословенням Його.
|
Блsве'нїе гн~е на м#ꙁдњ правеDнаго, и^ въ ча'съ скоръ процветђтъ блsвенїя е^го”
|
|
23
|
23
|
|
Не говори: «що мені ще потрібно? і які віднині можу мати ще блага?»
|
Не рцы ка'я м^и потреба е^сть, и^ кое м^и добро` эTселњ бђдетъ”
|
|
24
|
24
|
|
Не говори: «достатньо у мене, і яке віднині можу я потерпіти зло?»
|
Не рцы довлњеT м^и чимъ эTселе ѓ^ꙁлоблю'ся.
|
|
25
|
25
|
|
У дні щастя буває забуття про нещастя, й у дні нещастя не згадається про щастя.
|
въ дн~ь до'бръ нњсть воспомина'нїе зла`, вᲆ дн~ь же золъ помянеTся добро`”
|
|
26
|
26
|
|
Легко для Господа — у день смерти воздати людині за ділами її.
|
ЈА/ко ё^добно е^сть преD бм~ъ въ дн~ь смр~ти воꙁда'ти чл~кђ проти'вђ пђти е^го”
|
|
27
|
27
|
|
Хвилинне страждання спричиняє забуття утіх, і під час кончини людини відкриваються діла її.
|
ѓ^ꙁлобленїе времени ꙁабы'тїе тво'риT пи'ща, и^ въ сконча'нїе чл~ка эTкрытїе дњ'ла е^го”
|
|
28
|
28
|
|
Раніше смерти не називай нікого блаженним; людина пізнається у дітях своїх.
|
ПрежDе смр~ти не блажи` н^и е^ді'ного же, и^б^о ча'ды е^го познаn бђдеT мђж'ъ”
|
|
29
|
29
|
|
Не всяку людину вводь у дім твій, бо багато замірів у підступного.
|
Не вся'кого чл~ка въведи въ до'мъ свои, мно'га б^о сђть лая'нїя льстиваго.
|
|
30
|
30
|
|
Як мисливський птах у пастці, таке серце гордовитого: він, як вивідувач, підглядає падіння;
|
ја%коже ря'бка ло'вится в кошницы., та'коже срDце гордаго” ЈА/коже съгляDникъ наꙁира'етᲆ пада'нїя,
|
|
31
|
31
|
|
перетворюючи добро на зло, він будує підступи і на людей обраних кладе пляму.
|
до'брое б^о на' ꙁло ѓ^браща'я поDсадђ тво'рит#, и^ на добры'ядњтели въꙁложи'тъ порокᲆ”
|
|
32
|
32
|
|
Від іскри вогню примножуються вуглини, і людина грішна будує підступи на кров.
|
эT и^скры ѓ^гненыя ё^множа'ется ё'глїе, и^ чл~къ грњшникъ на кровь чюжђ жела'ет#”
|
|
33
|
33
|
|
Остерігайся лиходія, — бо він будує зло, — щоб він коли-небудь не поклав на тобі плями повік.
|
Блюдися эT ꙁлодњя зло` б^о съдњваеT, е^гда некогда порокъ да'сть т^и въ вᲇки”
|
|
34
|
34
|
|
Осели у домі твоєму чужого, і він розладнає тебе смутами і зробить тебе чужим для твоїх.
|
Всели тђждаго въ до'мᲆ свои и^ раꙁвратитъ мятежеM, и^ тђжда т^я сътворитъ твои^хъ т^и”
|
|
Глава 12
|
Глvа, в~і”
|
|
1
|
1
|
|
Якщо ти робиш добро, знай, кому робиш, і буде подяка за твої благодіяння.
|
Аще добро` сътвори'ши разђмњи комђ твори'ши, и^ бђдетъ блгDть бл~гыM твоиM”
|
|
2
|
2
|
|
Роби добро благочестивому, й одержиш нагороду, і якщо не від нього, то від Всевишнього.
|
добро` сътвори бл~говᲇрномђ, и^ ѓ^бря'щеши въздаа'нїе, да а^ще не эT него` то эT вы'шняго.
|
|
3
|
3
|
|
Немає добра для того, хто постійно займається злом і хто не подає милостині.
|
не бђдетъ добро` прилежа'щемђ въ ꙁл^о, и^ не пода'ющемђ млsтыни.
|
|
4
|
4
|
|
Давай благочестивому, і не допомагай грішникові.
|
даждь бл~говњрномђ и^ не ꙁастђпа'и грњш#ника,
|
|
5
|
5
|
|
Роби добро смиренному, і не давай нечестивому: замикай від нього хліб і не давай йому, щоб він через те не переміг тебе;
|
добро` сътвори смиренномђ а^ не да'ждь нечесᲄи'вомђ” Въꙁбрани` хлњба е^мђ и^ не да'ждь е^го, да не тMњ т^я премо'жетъ”
|
|
6
|
6
|
|
бо ти одержав би подвійне зло за все добро, яке зробив би йому; бо і Всевишній ненавидить грішників і нечестивим відплачує помстою.
|
сђ'гђба б^о зл^а ѓ^бря'щеши въ всњхъ блаꙁњхъ ја^же а^ще сътвори'ши е^мђ” ЈА/ко вы'шнїи възненавидњ грњшники и^ нечесᲄивыM воꙁда'сть ме'сть”
|
|
7
|
7
|
|
Давай доброму, і не допомагай грішнику.
|
даждь бл~гомђ и^ не ꙁастђпа'и грњшника.
|
|
8
|
8
|
|
Друг не пізнається у щасті, і ворог не приховається у нещасті.
|
не мщенᲆ бђ'детъ въ бла'ѕњ дрђгъ, и^ не скрыеTся въ злы'хъ врагъ.
|
|
9
|
9
|
|
При щасті людини вороги його сумують, а у нещасті його і друг розійдеться з ним.
|
е^гда` въ добрњ бђдетъ мђжъ, вра'ѕи е^го в печа'ли сђть, и^ въ злњ` е^го дрhђ раꙁлђчиTся”
|
|
10
|
10
|
|
Не вір ворогові твоєму повік, бо, як іржавіє мідь, так і злоба його:
|
Не и%ми вњры врагђ свое^мђ въ вњки, ја%коже б^о мњ'дь ѓ^ржа'вње^тъ тако и^ зло'ба е^го.
|
|
11
|
11
|
|
хоч би він смирився і ходив зігнувшись, будь уважний душею твоєю й остерігайся його, і будеш перед ним, як чисте дзеркало, і дізнаєшся, що він не до кінця очистився від іржі;
|
и^ а'ще смирится т^о пои^детъ пони'кши ѓ^ста'ви дш~ђ свою`, и^ хранися эT него. и^ бђдеши е^мђ ја%ко ѓ^цыщено ꙁерцало, и^ раꙁђмњ'еши ја%ко не до конца ѓ^ржавњлъ.
|
|
12
|
12
|
|
не став його поруч з собою, щоб він, скинувши тебе, не став на твоє місце; не саджай його праворуч себе, щоб він коли-небудь не став домагатися твого сідалища, і ти нарешті зрозумієш слова мої і зі скорботою згадаєш про наставляння мої.
|
не поста'ви е^го ё^ себе`, да не възринђвъ т^я ста'неT на мњстњ твоеM” не посади е^го ѓ^де'снђю себе`, да не пои%щетъ когда` сњда'лища твоего. и^ на по'слњдь раꙁђмњ'еши словеса` моа`, и^ ѓ^ гл~њ моеM ё^милишися” Не съвя'зђи два'щи грњха, въ е^ді'номъ б^о не и^звинишися.
|
|
13
|
13
|
|
Хто пошкодує за ужаленим заклинателем змій і за всіма, хто наближається до диких звірів? Так і про того, хто зближується з грішником і приєднується до гріхів його:
|
кт^о поми'лђетъ ѓ^баа'нники и^ змїемъ ё^секнена, и^ всњхъ пристђпа'ющихъ къ ѕвњреM” Та'коже ходя'щаго съ мђжемъ грњшникомъ, и^ примњша'ющагося грᲇсехъ е^го”
|
|
14
|
14
|
|
до часу він залишиться з тобою, але якщо ти завагаєшся, він не встоїть.
|
Ча'съ с тобо'ю пребђдеT, и^ а^ще ё^клони'шися не сътръпиT.
|
|
15
|
15
|
|
Устами своїми ворог усолодить тебе, але у серці своєму замишляє вкинути тебе в яму: очима своїми ворог буде плакати, а коли знайде випадок, не насититься кров’ю.
|
ё^стнама свои'ма ё^сладится враh, и^ мно'го пошепчетъ, и^ речетъ добро` гл~я” ѓ^чима свои'ма прослеꙁится и^ срDцемъ свои^мъ съвњтђ'етъ вринђти т^я в ровъ, и^ е^гда ѓ^бря'щетъ время не насы'тится кро'ве”
|
|
16
|
16
|
|
Якщо зустрінеться з тобою нещастя, ти знайдеш його там раніше за себе,
|
А$ще сря'щетъ т^я зло`, т^ђ ѓ^бря'щеши е^го прьвње себе`,
|
|
17
|
17
|
|
і він, начебто бажаючи допомогти, підставить тобі ногу:
|
и^ ја^ко помага'я прораꙁитъ пя'тђ твою.
|
|
18
|
18
|
|
буде кивати головою і плескати руками, багато чого буде шепотіти, і змінить лице своє.
|
покива'етъ главо'ю свое'ю и^ въсплещетъ рђка'ма свои'ма, и^ мно'го пошепчетъ и^ꙁмᲇнитъ лице е^го”
|
|
Глава 13
|
Глvа, г~і”
|
|
1
|
1
|
|
Хто доторкається до смоли, той очорниться, і хто входить у спілкування з гордим, зробиться подібним до нього.
|
Касая'ся пеклњ ѓ^черниTся, и^ ѓ^бща'яся гордомђ точенᲆ е^мђ бђдеT”
|
|
2
|
2
|
|
Не піднімай тягаря понад твою силу, і не входь у спілкування з тим, хто сильніший і багатший за тебе.
|
Бремене па'че себе не въꙁдвижи, и^ крњпльшђ и^ богатњ'ишђ себе` не ѓ^бща'ися”
|
|
3
|
3
|
|
Яке спілкування у горщика з казаном? Цей штовхне його, і він розіб’ється.
|
Кое' причастїе горнъцђ с котломъ, то'и б^о прираꙁится и то'и сᲆкрђшиTся”
|
|
4
|
4
|
|
Багатій скривдив, і сам же погрожує; бідняк скривджений, і сам же упрошує.
|
бога'тыи ѓ^би'дђ тво'ритъ и^ се'и прираꙁгнњва'ется, ни'щїи б^о ѓ^би'димыи самъ примолиTся.
|
|
5
|
5
|
|
Якщо ти вигідний для нього, він використає тебе; а якщо зубожієш, він залишить тебе.
|
а^ще ключимъ бђ'деши кђе^тъ на' тя, а^ще лишенъ бђдеши ѓ^ста'витъ т^я.
|
|
6
|
6
|
|
Якщо ти достатній, він буде жити з тобою і виснажить тебе, а сам не уболіватиме.
|
а^ще л^и и%маши поживеT с тобо'ю, і^ и^стощитъ т^я и^ самъ не поболитъ.
|
|
7
|
7
|
|
Має він у тобі потребу, — буде лестити тобі, буде посміхатися тобі й запевняти тебе, ласкаво буде говорити з тобою і скаже: «чи не потрібно тобі чого?»
|
а^ще требњ бђдетъ т^и эTльститъ т^я и^ въсмње^тъ ти ся, и^ да'сть т^и надеждђ въꙁ#гл~етъ т^и до'брњ”
|
|
8
|
8
|
|
Своїми пригощеннями він буде присоромлювати тебе, доки, двічі або тричі пограбувавши тебе, не насміється нарешті з тебе.
|
И$ речеT т^и е%сть л^и ти` чт^о требњ, и^ посрамиT т^я бра'шномъ свои^мъ, до'ндеже и^стощитъ т^я два'щи и^ли трищи. и^ напослњдок# порђга'етъ ти ся,
|
|
9
|
9
|
|
Після того він, побачивши тебе, ухилиться від тебе і буде кивати головою при зустрічі з тобою.
|
потоM ѓ^ꙁриT т^я и^ ѓ^ста'витъ т^я, и^ главо'ю свое'ю покива'етъ на' тя”
|
|
10
|
10
|
|
Спостерігай, щоб тобі не бути обманутим
|
Внима'и и^ не ꙁаблђди,
|
|
11
|
11
|
|
і не бути приниженим у твоїх веселощах.
|
да не смиришися въ веселїи свое^мъ”
|
|
12
|
12
|
|
Коли сильний буде запрошувати тебе, ухиляйся, і тим більше він буде запрошувати тебе.
|
Є$гда` т^я си'лныи приꙁовеT эTстђпа'и, и^ толи'ко паq приꙁовеT т^я.
|
|
13
|
13
|
|
Не будь нав’язливим, щоб не відштовхнули тебе, і не занадто віддаляйся, щоб не забули про тебе.
|
не напада'и да не эTринешися, и^ не ста'и эTдалече да не ꙁабвеn бђдеши.
|
|
14
|
14
|
|
Не дозволяй собі говорити з ним, як з рівним тобі, і не вір занадто багатьом словам його; бо довгою розмовою він буде спокушати тебе і, ніби жартуючи, вивідувати тебе.
|
не належи ра'венъ бы'ти с ниM, и^ не вњрђи множа'ишимᲆ словесемъ е^го. мно'гою бе'сњдою и^скђситъ т^я, и^ ја%ко смњя'ся и^спыта'етъ т^я”
|
|
15
|
15
|
|
Немилостивий до себе той, хто не утримує себе у словах своїх, і він не убереже себе від образи і від пут.
|
БеZмлsтивъ е^сть не съблюда'яи словеs, и^ не пощадитъ ѓ^слабити ѓ^ зло'бњ и^ ѓ^ ё'заX”
|
|
16
|
16
|
|
Будь обережний і дуже уважний, бо ти ходиш з падінням твоїм.
|
Съблюди и^ внима'и ѕᲇло, ја%ко с паденїемъ свои^мъ хо'диши”
|
|
17
|
17
|
|
Почувши це уві сні твоєму, не засинай.
|
|
|
18
|
18
|
|
У все життя люби Господа і взивай до Нього про спасіння твоє.
|
|
|
19
|
19
|
|
Усяка тварина любить подібне собі, і всяка людина — ближнього свого.
|
Всяко животно лю'битъ подобнаго себњ, и^ всякъ чл~къ и^скреняго свое^го”
|
|
20
|
20
|
|
Усяка плоть з’єднується за родом своїм, і людина приліплюється до подібного собі.
|
Всяка пло'ть по родђ ся сᲆбира'етъ, и подобнњмъ себњ прилепиTся мђжъ”
|
|
21
|
21
|
|
Яке спілкування у вовка з ягням? Так і у грішника — з благочестивим.
|
Ка'я ѓ^бщина во'лкђ съ а%гнецемъ, та'коже и^ грњшникђ съ бл~говњрнымъ”
|
|
22
|
22
|
|
Який мир у гієни із собакою? І який мир у багатого з бідним?
|
Кїи ми'ръ ё^е'нᲇ съ ўом#, и^ кїи ми'ръ бога'томђ съ ё^бо'гимъ”
|
|
23
|
23
|
|
Ловитва у левів — дикі осли у пустелі, так пасовища багатих — бідні.
|
Ловъ львовъ ѓ^нагри въ пђсты'ни, та'коже па'жити бога'тымъ ё^богїи”
|
|
24
|
24
|
|
Огидне для гордого смирення: так огидний для багатого бідний.
|
Мерзоко го'рдомђ смиренїе, сице мерꙁокъ бога'томђ ни'щїи.
|
|
25
|
25
|
|
Коли похитнеться багатий, він підтримується друзями; а коли впаде бідний, то відштовхується і друзями.
|
богаT колњ'бляся ё^твержае^тся дрђги, ё^богїи же спадеся прирњянъ бђдетъ дрђ'ги”
|
|
26
|
26
|
|
Коли спіткає нещастя багатого, у нього багато помічників; сказав безглуздя, і виправдали його.
|
Бога'тђ сᲆблажньшђся мно'ѕи застђпници гл~аша, и^ꙁреченная и^ ѓ^правда'ша е^го.
|
|
27
|
27
|
|
Спіткало нещастя бідняка, і ще сварять його; сказав розумно, і його не слухають.
|
ё^богїи же сᲆблаꙁнися и^ припретиша е^мђ, и^ꙁвњща ра'ꙁђмъ и^ не даша е^мђ мњста”
|
|
28
|
28
|
|
Заговорив багатий, — і всі замовкли і звеличили промову його до хмар;
|
Бога'тыи воꙁᲆгл~а и^ вс^и ё^молча'ша, и^ слово е^го възнесоша до ѓ^блакъ”
|
|
29
|
29
|
|
заговорив бідний, і говорять: «це хто такий?» І якщо він спіткнеться, то зовсім скинуть його.
|
Оу^богїи воꙁъгл~а и^ вс^и рњша кт^о сеи е^сть, а^ще преTкнется пакы воꙁвратятъ и&.
|
|
30
|
30
|
|
Добре багатство, у якому немає гріха, і зла бідність у вустах нечестивого.
|
добро` е^сть богаTство в немже нњсть грᲇха, и^ паки ꙁл^о е^сть нищета въ ё^стXњ нечестивыхъ.
|
|
31
|
31
|
|
Серце людини змінює лице її або на добре, або на лихе.
|
срDце чл~ческо и^ꙁмњня'етᲆ лице свое, любо на добро` любо на ꙁло`.
|
|
32
|
32
|
|
Ознака серця у щасті — обличчя веселе, а вигадування притч поєднано з напруженим розмірковуванням.
|
слњдъ сръдеченъ въ добрњ лице` тихо, и^ꙁъѓ^брњтенїе приTчеи послђшанїя съ трђдомъ”
|
|
Глава 14
|
Глvа, д~і”
|
|
1
|
1
|
|
Блаженна людина, яка не згрішила вустами своїми і не вражена була сумом гріха.
|
Блж~енъ мђж'ъ и^же не съблазни'тся ё^стна'ма свои^ма, и^ не ё^мили'ся в# печа'ли грњха.
|
|
2
|
2
|
|
Блаженний, кого не соромить душа його і хто не втратив надії своєї.
|
бл~женъ е^мђже не ꙁазрᲇ дш~а е^го, і^ и'же не спаде эT наде'жди свое^я.
|
|
3
|
3
|
|
Багатство не є добром для людини скупої. І нащо маєток людині недоброзичливій?
|
мђж'еви хђ'лнђ не лњ'по е^сть бога'т#ство, и^ чл~кђ ꙁави'дливђ не лњ'по е^сть ѓ^но”
|
|
4
|
4
|
|
Хто збирає, віднімаючи у душі своєї, той збирає для інших, і благами його будуть пересичуватися інші.
|
Сᲆбира'яи б^о дш~а своя и%нњмъ събира'етъ, и^ въ добрњ е^го и^нїи насладя'тся”
|
|
5
|
5
|
|
Хто злий для себе, для кого буде добрим? І не буде він мати радости від маєтку свого.
|
И$же себњ ѕоl комђ до'бръ бђ'детъ, и^ не въꙁвеселиTся въ все'мъ и^мњ'нїи свое^мъ”
|
|
6
|
6
|
|
Немає гірше за людину, яка недоброзичлива до самої себе, і це — винагорода за злість її.
|
ꙁаꙁри'вомђ себњ нњсть ꙁлњ'иша, и^ с^е възда'нїе ꙁло'бы е^го”
|
|
7
|
7
|
|
Якщо вона і робить добро, то робить у безпам’ятстві, й опісля виявляє зло своє.
|
А$ще и^ добро тво'ритъ в ꙁабы'тїи тво'ритъ, и^ на послњ'дь и^ꙁнесе'тъ ꙁло'бђ свою”
|
|
8
|
8
|
|
Злий, хто має заздрі очі, відвертає лице і нехтує душами.
|
Лђка'въ е^сть завидя'и ѓ%комъ, и^ эTвраща'яи лице и^ преꙁряи дш~а”
|
|
9
|
9
|
|
Очі користолюбця не насичуються якою-небудь частиною, і неправда злого висушує душу.
|
ѓ%ко лихои%мца не насыща'ется ча'сти, и^ ѓбида лђка'ва и^з#сђша'етъ дш~ђ”
|
|
10
|
10
|
|
Зле око заздре навіть на хліб і на столі своєму терпить убогість.
|
ѓ%ко лђка'во зави'дливо и^ ѓ^ хлњбњ, и^ на трапе'ꙁњ е^го скђденъ”
|
|
11
|
11
|
|
Сину мій! за статком твоїм роби добро собі і приношення Господу достойно принось.
|
Ча'до ја%коже и%маши добро твори себњ, и^ приноше'нїя гв~и досто'ино принеси”
|
|
12
|
12
|
|
Пам’ятай, що смерть не бариться, і завіт пекла не відкритий тобі:
|
Помяни ја%ко смр~ть не ꙁамедлитъ, и^ завњтъ а^довъ не показа'нъ т^и быs”
|
|
13
|
13
|
|
перше, ніж помреш, роби добро другові, і за силою твоєю простягай твою руку і давай йому.
|
даже не ё^мерши т^ы добро сътвори дрђ'гђ, и по крњ'пости свое^и простри и^ да'жDь е^мђ.
|
|
14
|
14
|
|
Не позбавляй себе доброго дня, і частина доброго бажання нехай не пройде повз тебе.
|
не лиши'ся эT дн~е добра, и^ ча'сть жела'нїя бл~га да не пре'идетъ тебе”
|
|
15
|
15
|
|
Чи не іншим залишиш ти надбання твої і плоди зусиль твоїх для розподілу за жеребом?
|
Не и%нњмъ л^и ѓ^ста'виши притяжа'нїя твоя и^ трђды твоа. вᲆ раздњле'нїе жре'бїа
|
|
16
|
16
|
|
Давай і приймай, і утішай душу твою,
|
да'ждь и^ вᲆзми, и^ просвњти дш~ђ свою,
|
|
17
|
17
|
|
бо у пеклі не можна знайти утіх.
|
ја%ко нњсть въ а%дњ и^ска'ти пи'ща”
|
|
18
|
18
|
|
Усяка плоть, як одяг, старіє; бо від віку — визначення: «смертю помреш».
|
Вся'ка плоT ја%ко ри'за ѓ^бет#ша'етъ, завњтъ б^о эT вњка смр~тїю ё^моря'етъ.
|
|
19
|
19
|
|
Як зелені листки на густому дереві — одні спадають, а інші виростають: так і рід від плоті і крови — один помирає, а інший народжується.
|
ЈА/ко ли'стъ расплоща'яся на древњ частњ, ѓ%въ ё^бо спадаетᲆ дрђгїи прозябаеT” та'коже и^ ро'дъ пло'ти и^ кро'ви. ѓ%въ ё^мира'етъ ѓ%въ же роди'тся.
|
|
20
|
20
|
|
Усяка річ, піддана тлінню, зникає, і той, хто зробив її, помирає з нею.
|
вся'ко дњ'ло гнїю'ще прехо'дитᲆ, и^ дњ'лаяи с ни'мъ эTидетъ”
|
|
21
|
21
|
|
Блаженна людина, яка вправляється у мудрості й у розумі своєму повчається святому.
|
Бл~женъ мђж'ъ и^же ё%мретъ въ премDђрости, і^ и'же въ ра'зђмњ свое^мъ препи'рается”
|
|
22
|
22
|
|
Хто розмірковує у серці своєму про путі її, той отримає розуміння і у таємницях її.
|
Размышля'а пђти е^я въ срDцы своеM, и^ въ сокро'вищихъ е^я` разђмњеTся”
|
|
23
|
23
|
|
Виходь за нею, як ловець, і роби засідку на путях її.
|
И$зыди въ слњдъ е^я` ја%ко слњдникъ и^ на пђтњхъ е^я` присяди”
|
|
24
|
24
|
|
Хто прихиляється до вікон її, той послухає і біля дверей її.
|
Принича'я скво'ѕњ ѓ^ко'нце е^я`, и^ на две'рехъ е^я` спослђша'и”
|
|
25
|
25
|
|
Хто знаходиться поблизу дому її, той увіб’є цвях і в стінах її, поставить намет свій поряд з нею й оселиться в оселі благ.
|
ѓ^бита'яи близъ до'мђ е^я`, и^ въбїет# ко'лъ въ стњнђ е^я`” Поста'ви скљ=нїю свою въскра'и е^я`, и^ ѓ^битаеT въ ѓ^би'тели бл~гиX”
|
|
26
|
26
|
|
Він покладе дітей своїх під покрівлею і буде мати нічліг під сінню її.
|
Положи'тъ ча'да своя въ покро'вњ е^я, и^ поD вњтми е^я` въдво'рится”
|
|
27
|
27
|
|
Він прикриється нею від спеки і буде жити у славі її.
|
Покры'ется е^ю эT зно'я, и^ въ сла'вњ ея` ѓ^бита'ти бђдетъ”
|
|
Глава 15
|
Глvа, е~і”
|
|
1
|
1
|
|
Той, хто боїться Господа, буде робити так, і твердий у законі оволодіє нею.
|
Боя'ися г~а сътво'ритъ сїе, и^ держа'и зако'нъ пости'гнеT ю&.
|
|
2
|
2
|
|
І вона зустріне його, як мати, і прийме його до себе, як цнотлива дружина;
|
и^ сря'щеT е^го ја%ко мт~и, и^ ја%ко жена` дњв#ства прїимеT и&”
|
|
3
|
3
|
|
наситить його хлібом розуму, і водою мудрости напоїть його.
|
Оу^хлњби'тъ е^го хлњбоM ра'зђма, и^ водо'ю премђдрости напои'тъ и&”
|
|
4
|
4
|
|
Він утвердиться на ній і не завагається; приліпиться до неї і не посоромиться.
|
Оу^тверди'тся на не'и и^ не преклони'тся, и^ до нея приста'нетъ и^ не постыди'тся,
|
|
5
|
5
|
|
І вона піднесе його над ближніми його, і серед зібрання відкриє вуста його.
|
и^ възDви'гнетъ и& паче и%скренихъ е^го. посреди цр~кви раꙁдви'гнетъ ё^ста е^го”
|
|
6
|
6
|
|
Веселощі і вінець радости і вічне ім’я успадкує він.
|
весе'лїе и^ вњнець ра'дости, и^мя вᲇчно наслњ'дитъ”
|
|
7
|
7
|
|
Не осягнуть її люди нерозумні, і грішники не побачать її.
|
Не пости'гнђтъ е^я` чл~цы нераꙁђмивїи, и^ чл~цы грњшнїи не ё^ꙁря'тъ е^я`.
|
|
8
|
8
|
|
Далека вона від гордости, і люди неправдиві не подумають про неї.
|
дале'че е^сть эT гръды'ни, и^ мђж'и л#жі'ви не и^мђть помянђти е^я`”
|
|
9
|
9
|
|
Неприємна похвала в устах грішника, бо не від Господа послана вона.
|
Нњсть кра'сна пњ'снь въ ё^стњхъ грњшника, ја%ко не эT г~а посла'на бы'сть”
|
|
10
|
10
|
|
Буде похвала сказана мудрістю, і Господь благопоспішить їй.
|
Премђдростїю б^о речена бђдетъ пњснь, и^ г~ь напра'вит# е^го”
|
|
11
|
11
|
|
Не говори: «заради Господа я відступив»; бо, що Він ненавидить, того ти не повинен робити.
|
Не рцы ја%ко г~а ради эTстђпиX, и%хже б^о въꙁненавидњ не сътвориши”
|
|
12
|
12
|
|
Не говори: «Він увів мене в оману», бо Він не має потреби у чоловікові грішному.
|
Не рцы ја%ко самъ м^я прелсти, не требђетъ б^о мђ'жа грњшника”
|
|
13
|
13
|
|
Усяку мерзоту Господь ненавидить, і неприємна вона тим, хто боїться Його.
|
Вся'кђ мерꙁость въꙁненавидњ` г~ь, и нњсть лю'ба боя'щимся е^го.
|
|
14
|
14
|
|
Він від початку створив людину і залишив її у руках волі її.
|
самъ и^спе'рва сътвори чл~ка, и^ ѓ^ста'ви е^го в рђцњ и^ꙁволенїа е^го”
|
|
15
|
15
|
|
Якщо хочеш, дотримуватимешся заповідей і збережеш благоугодну вірність.
|
А$ще хо'щеши съблюде'ши ꙁа'повњди, и^ вњрђ сътвори'ши бл~говоле'нїя.
|
|
16
|
16
|
|
Він запропонував тобі вогонь і воду: на що хочеш, простягнеш руку твою.
|
преDложи'лъ т^и ѓ%гнь и^ во'дђ, и^ на не'же хо'щеши просре'ши рђ'кђ твою”
|
|
17
|
17
|
|
Перед людиною життя і смерть, і чого вона побажає, те і дасться їй.
|
ПреD чл~коM живо'тъ и^ смр~ть, и^ еже а^ще иꙁво'лиT да'сться е^мђ”
|
|
18
|
18
|
|
Велика премудрість Господа, міцний Він могутністю і бачить усе.
|
ЈА/ко многа премђдрость гн~я, крњ'покъ си'лою и^ зря'и вся.
|
|
19
|
19
|
|
Очі Його — на тих, що бояться Його, і Він знає всяке діло людини.
|
ѓ'чи е^го на боя'щихся е^го, и^ то'и поꙁна'етъ вся'ко дњ'ло чл~ческо”
|
|
20
|
20
|
|
Нікому не заповів Він чинити нечестиво і нікому не дав дозволу грішити.
|
Не заповњда ни е^ді'номђже беществова'ти, и^ не да'сть ѓ^сла'бы ни е^ді'номђ же съгрњша'ти”
|
|
Глава 16
|
Глhа, ѕ~і”
|
|
1
|
1
|
|
Не бажай багато негідних дітей і не радій за синів нечестивих. Коли вони примножуються, не радій за них, якщо немає у них страху Господнього.
|
Ча'до не люби мно'жество неключи'мыхъ” Не весели'ся ѓ^ сн~ехъ нечести'выхъ, а^ще ё^мно'жатся не весели'ся ѓ^ нихъ, а^ще нњсть стра'ха гн~я с ни'ми.
|
|
2
|
2
|
|
Не надійся на їх життя і не спирайся на їх кількість.
|
не ё^вњрђи животђ и^хъ не належи на мњсто и^хъ.
|
|
3
|
3
|
|
Краще один праведник, ніж тисяча грішників,
|
лђче б^о е^ді'нъ пра'веDникъ нежели ты'сђща грњшникъ,
|
|
4
|
4
|
|
і краще померти бездітним, ніж мати дітей нечестивих,
|
и^ ё^мрᲇти бес ча'дъ, неже ли и^мњти ча'да нечести'ва”
|
|
5
|
5
|
|
бо від одного розумного населиться місто, а плем’я беззаконних спустіє.
|
эT е^ді'наго б^о ра'зђмна ё^селиTся граD, колњ'но же беꙁако'нныхъ ꙁапђстњеT”
|
|
6
|
6
|
|
Багато такого бачило око моє, і ще більше того чуло вухо моє.
|
Мно'га сицевая видњ ѓ%ко мое, и^ крњпльша сего ё^слы'ша ё%хо мое”
|
|
7
|
7
|
|
У збіговиську грішників запалає вогонь, як і у народі непокірливому запалювався гнів.
|
Въ собо'рищи грњшныхъ въꙁгори'тся ѓ%гнь, и^ въ ја^зы'цњ непокори'вњ възгори'тся гнњ'въ”
|
|
8
|
8
|
|
Не умилостивився Він над древніми велетнями, які у надії на силу свою зробилися відступниками;
|
Не ё^моли'ся б~ъ эT дре'внихъ и^споли'новъ, и^же эTстђпи'ша крњпостїю свое^ю.
|
|
9
|
9
|
|
не пощадив тих, що жили в одному місці з Лотом, якими погребував за їхню гордість;
|
не пощадњ ѓ%крsтъ жили'ща ло'това, иXже ѓ^мерꙁи за горды'ню и^хъ.
|
|
10
|
10
|
|
не помилував народу погибельного, який пишався гріхами своїми,
|
не поми'ловася ја^ꙁы'къ па'гђбы поги'бшихъ грᲇхи свои^ми.
|
|
11
|
11
|
|
так само як і шістсот тисяч чоловік, які об’єдналися у жорстокосерді своєму. І хоч би й один був непокірливий, було б дивно, якби він залишився непокараним;
|
и^ та'ко ше'сть со'тъ ты'сящъ пњшецъ, съшеDшихся въ жестосердїи свое^мъ. а^ще бђдетъ е^ді'нъ жесто'кїи, не ди'вно е^сть а^ще непови'ненъ бђ'детъ.
|
|
12
|
12
|
|
бо і милість і гнів — у владі Його: сильний Він помилувати і вилити гнів.
|
млsть б^о и^ гнњ'въ ё^ него, си'ленъ ё^мо'мъ л^и бы'ти и^ꙁлива'я гнњвъ
|
|
13
|
13
|
|
Як велика милість Його, так велике і викриття Його. Він судить людину за ділами її.
|
по мно'ꙁњи млsти е^го. та'коже и^ мно'го ѓ^бличе'нїе е^го, мђжеви по дњ'ломᲆ е^го сђдиT”
|
|
14
|
14
|
|
Не втече від Нього грішник з украденим, і терпіння благочестивого не залишиться марним.
|
и^ не ё^бњже хище'нїемъ грњшныи, и^ терпњ'нїе бл~говњ'рнаго не лише'но бђдетъ”
|
|
15
|
15
|
|
Усякій милостині Він дасть місце, кожен одержить за ділами своїми.
|
Вся'ка млsтыни сътво'риT мњсто, ко'ждо по дњ'ломъ свои^мъ ѓ^бря'щетъ”
|
|
16
|
16
|
|
Не говори: «я сховаюся від Господа; невже з висоти хтось згадає про мене?
|
Не рцы ја%ко эT г~а сᲆкры'юся, е^да свы'ше кт^о мя помянеT,
|
|
17
|
17
|
|
У великій кількості народу мене не помітять; бо що душа моя у безмежному створінні?
|
в лю'дехъ мно'жаишихъ неꙁна'нъ бђдђ, чт^о бо` е^сть дш~а моя въ бесчислеnнњ тва'ри”
|
|
18
|
18
|
|
Ось, небо і небо небес — Боже, безодня і земля коливаються від відвідання Його.
|
Се нб~о, и^ нб~о нб~си бж~їе, безDна и^ ꙁемля` посњще'нїемъ е^го подвижа'тася.
|
|
19
|
19
|
|
Однаково ж трясуться від страху гори й основи землі, коли Він споглядає.
|
въкђпњ го'ры и^ ѓ^снова'нїя ꙁемли`, е^гда въꙁри'тъ на' ня тре'петомъ сътрясђтся.
|
|
20
|
20
|
|
І цього не може зрозуміти серце;
|
и^ эT ниX не расмыслитъ срDце,
|
|
21
|
21
|
|
а путі Його хто осягне? Як вітер, якого людина не може бачити, так і більша частина діл Його прихована.
|
и^ пђть е^го кт^о помы'слитъ, и^ бђрю е^я'же не ё^зриT чл~къ, и^ мно'жаиша же дњлъ е^го въ сокрове'нныхъ”
|
|
22
|
22
|
|
Хто звістить про діла правосуддя Його? або хто буде очікувати їх? бо далеко це визначення».
|
дњ'ла пра'вды е^го кт^о възвњсти'тъ, и^ли кт^о стръпи'тъ. дале'че б^о завњта,
|
|
23
|
23
|
|
Убогий розумом думає так, і людина нерозумна і той, хто в омані, розмірковує так нерозумно.
|
ё^маля'яися срDцемъ размышля'ет# сїа, и^ мђжъ безђменъ и^ развраще'нъ раZмышля'етъ бђ'яя”
|
|
24
|
24
|
|
Слухай мене, сину мій, і вчися знання, і слухай серцем твоїм слова мої.
|
Послђшаи мене ча'до и^ наё^чи'ся хђдо'жествђ, и^ на словеса` моя внима'и срDцемъ своиM”
|
|
25
|
25
|
|
Я показую тобі вчення обмірковане і передаю знання точне.
|
И$зъја^вля'ю в мњрђ наказа'нїе, и^ съ испыта'нїеM възвњщђ` хђдо'жество.
|
|
26
|
26
|
|
За визначенням Господа діла Його від початку, і від створення їх Він розділив частини їх.
|
Сђдомъ гн~имъ дњла е^го и^спрьва, и^ эT сᲆтворе'нїя е^го разнествиl ча'сть е^го.
|
|
27
|
27
|
|
Навіки влаштував Він діла Свої, і початки їх — у роди їх. Вони не голодніють, не стомлюються і не припиняють своїх дій.
|
ё^краси` въ вњки дњла е^го, и^ нача'ла и^хъ въ роды и^хъ”
|
|
28
|
28
|
|
Жодне не гнітить близького йому,
|
Ко'ждо и%скреняго свое^го не ѓ^скръби`,
|
|
29
|
29
|
|
і повіки не стануть вони проти слова Його.
|
и^ до' вњка не проти'вится гл~ђ е^го”
|
|
30
|
30
|
|
І потім споглянув Господь на землю і наповнив її Своїми благами.
|
И$ пото'мъ г~ь на' землю призрњ`, и^сплъни ю& эT бл~гъ е^го.
|
|
31
|
31
|
|
Душа усього, що живе, покрила лице її, і у неї все повернеться.
|
дш~а вся'кого живо'тна покры` лице` ея, и^ в# ню възъвраще'нїе и^хъ”
|
|
Глава 17
|
Глvа, з~і”
|
|
1
|
1
|
|
Господь створив людину із землі, і знову повертає її у неї.
|
Гь~ сᲆзда` эT земля` чл~ка, и^ па'ки възврати` е^го в ню`,
|
|
2
|
2
|
|
Визначене число днів і час Він дав їм, і дав їм владу над усім, що на ній.
|
дн~и числа` и^ вре'мя далъ иM. и^ да'лъ и^мъ власть на не'и сђщимъ
|
|
3
|
3
|
|
За природою їх, наділив їх силою і створив їх за образом Своїм,
|
ја%коже ѓ^ни` са'ми ѓ^блече` и^хъ крњпостїю. и^ по ѓ'бразђ свое^мђ сътвори` я&”
|
|
4
|
4
|
|
і вклав страх до них у всяку плоть, щоб вони володіли звірами і птахами.
|
И$ положи` страX е^го на вся'кои пло'ти, и^ властельствова'ти ѕвњрми` и^ скоты и^ пти'цами.
|
|
5
|
5
|
|
Він дав їм сенс, мову й очі, і вуха і серце для розмірковування,
|
помышле'нїе и^ ја^зы'къ и^ ѓ'чи и^ ё'ши и^ срDце даде` иM размышля'ти,
|
|
6
|
6
|
|
сповнив їх проникливістю розуму і показав їм добро і зло.
|
хђдо'жествомъ ра'зђма и^сплъни я&. и^ добро` и^ ѕло` показа` и^мъ.
|
|
7
|
7
|
|
Він поклав око Своє на серця їх, щоб показати їм велич діл Своїх,
|
положилᲆ е^сть ѓ%ко свое на срDцехъ и^хъ, показа'ти и^мъ вели'чество дњлъ свои^хᲆ
|
|
8
|
8
|
|
нехай прославляють вони святе ім’я Його і звіщають про велич діл Його.
|
с^и мя ст~ынњ въсхва'лят#, да повњда'ютъ вели'чество дњлъ е^го”
|
|
9
|
9
|
|
Він приклав їм знання і дав їм у спадщину закон життя;
|
Приложи'лъ и^мъ хђдо'жество, и^ зако'нъ живота` наслњдъстви и^мъ.
|
|
10
|
10
|
|
вічний завіт уклав з ними і показав їм суди Свої.
|
завњтъ вњка поста'ви иM, и^ сђдбы` е^го показа` и^мъ”
|
|
11
|
11
|
|
Велич слави бачили очі їх, і славу голосу Його чуло вухо їх.
|
Вели'чесᲄво сла'вы ви'дњша ѓ^чеса` и^хъ, и^ сла'вђ гла'са е^го слы'ша ё'хо и^хъ”
|
|
12
|
12
|
|
І сказав Він їм: «остерігайтеся всякої неправди»; і заповів кожному з них обов’язок до ближнього.
|
И$ рече и^мъ внемлᲇте эT вся'коя непра'вды, и^ заповњда и^мъ комђждо ѓ^ и'скренеM”
|
|
13
|
13
|
|
Путі їх завжди перед Ним, не сховаються від очей Його.
|
И$ пђтїе и^хъ преD ним# вы'нђ, не ё^кры'ю^тся эT ѓчїю е^го.
|
|
14
|
14
|
|
Кожному народу поставив Він вождя,
|
комђждо ја^зы'кђ ё^стро'илъ во'жда,
|
|
15
|
15
|
|
а Ізраїль є наділом Господа.
|
и^ ча'сть гн~я і^и^л~ь е^сть.
|
|
16
|
16
|
|
Усі діла їх — як сонце перед Ним, і очі Його завжди на путях їх.
|
вся дњла и^хъ ја%ко слн~це преD нимъ, и^ ѓ'чи е^го вынђ на пђте'х# и^хъ”
|
|
17
|
17
|
|
Не втаїлися від Нього неправди їх, і всі гріхи їх — перед Господом.
|
Не ё^кры'шася пра'вды и^хъ эT него, и^ вси` грњси` и^хъ преD гм~ъ”
|
|
18
|
18
|
|
Милостиня людини — як печатка у Нього, і благодіяння людини збереже Він, як зіницю ока.
|
Млsтыни мђжа ја%ко печа'ть с нимъ, и^ блгDть чл~чю ја%ко ѕњницђ съблюдеT.
|
|
19
|
19
|
|
Потім Він повстане і воздасть їм, і даток їх на голову їх поверне.
|
пото'мъ въста'нетъ и^ възда'сть иM и^ въздая'нїе и^хъ на главђ` и^хъ възда'сть”
|
|
20
|
20
|
|
Але тим, хто розкаювався, Він давав навернення і підбадьорював тих, хто слабшав у терпінні.
|
ѓ^ба'че ка'ющимся да'лъ еs възвраще'нїе, и^ ё^тњши и^знемога'ю^ща тръпњнїемъ”
|
|
21
|
21
|
|
Навернися до Господа й облиш гріхи;
|
ѓ^братися къ г~ђ и^ эTгрњни'ся грњха`,
|
|
22
|
22
|
|
молися перед Ним і зменши твої спотикання.
|
помоли'ся пря'мо лицђ` и^ ё^мали претыка'нїя.
|
|
23
|
23
|
|
Повернися до Всевишнього, і відвернися від неправди, і сильно зненавидь мерзоту.
|
въсходя'и к вы'шнемђ и^ воZврати'ся эT непра'вды, и^ ѕњло възненави'ди мрьзость”
|
|
24
|
24
|
|
Хто буде хвалити Всевишнього у пеклі, замість тих, хто живе і прославляє Його?
|
Вы'шняго кт^о въсхва'литъ въ а'дњ въ живы'хъ мњсто. и^ живы'хъ и^ дающихъ и^сповњда'нїе,
|
|
25
|
25
|
|
Від мертвого, як від неіснуючого, немає прославлення:
|
эT мрътвьца ја%ко ничтоже сђщђ поги'бнеT и^сповњда'нїе.
|
|
26
|
26
|
|
живий і здоровий звеличить Господа.
|
живы'и и^ ꙁдра'выи въсхва'литъ г~а”
|
|
27
|
27
|
|
Як велике милосердя Господа і примирення з тими, хто навертається до Нього!
|
ЈА/ко велика млsть гн~я, и^ ѓ^цњще'нїе ѓ^браща'ющиXся к немђ.
|
|
28
|
28
|
|
Не може бути усього у людині,
|
не мо'жеT б^о въ чл~цњх# всXњ бы'ти,
|
|
29
|
29
|
|
тому що не безсмертний син людський.
|
ја%ко не беꙁ#см~рти сн~ъ члчsкїи”
|
|
30
|
30
|
|
Що світліше за сонце? але і воно затьмарюється. І про лихе буде думати плоть і кров.
|
Чт^о свњтлње слн~ца и^ т^о и^щеꙁа'еᲄъ, и^ ꙁло помы'слитъ пло'ть и^ кро'вь.
|
|
31
|
31
|
|
За силами високих небес Він Сам спостерігає, а люди усі — земля і попіл.
|
си'лы б^о высоты` небе'сныя са'мъ посњща'етъ, и^ чл~цы вси` ꙁемля` и пе'пелъ”
|
|
Глава 18
|
Глvа. и~і”
|
|
1
|
1
|
|
Усе взагалі створив Той, Хто живе повіки; Господь один праведний.
|
Живы'и въ вњки създа все` ѓ'бще” Гь~ е^ді'нъ ѓ^правдиTся, не сътвори`
|
|
2
|
2
|
|
Нікому не надав Він пояснювати Його.
|
никомђже и^сповњда'ти дњлъ е^го”
|
|
3
|
3
|
|
І хто може дослідити великі Його?
|
Кт^о и^слњдитъ дњла е^го
|
|
4
|
4
|
|
Хто може виміряти силу величі Його? і хто може також проректи милості Його?
|
и^ дръжа'вђ вели'чесᲄва е^го кᲄо и^щетеT, и^ кт^о прило'жиT и^сповњда'ти млsть е^го”
|
|
5
|
5
|
|
Неможливо ні применшити, ні збільшити, і неможливо дослідити дивні діла Господа.
|
Нњсть ни ё^ма'лити ни ё^мно'жити, и^ нњсть и^слњди'ти чюдесъ гн~ихъ.
|
|
6
|
6
|
|
Коли людина закінчила б, тоді вона тільки починає, і коли перестане, прийде у здивування.
|
е^гда сконча'етъ чл~къ тогDа начина'етъ, и^ е^гда` преста'нетъ тогда ё^кры'ется”
|
|
7
|
7
|
|
Що є людина і що користь її? що благо її і що зло її?
|
Чт^о е^сть чл~кᲆ и^ чт^о е^сть добродњтель е^го, и^ чт^о е^сть блгsть, и^ чт^о е^сть ѕло` е^го”
|
|
8
|
8
|
|
Число днів людини — багато, якщо сто років: як крапля води з моря або дрібка піску, так малі літа її у дні вічности.
|
число` дн~їи чл~кђ мно'го лњтъ р~, ја%ко ка'пля морскїя воды` и^ число` пњска`, та'ко мало лњтъ въ дн~ь вњка.
|
|
9
|
9
|
|
Тому Господь довготерпеливий до людей і виливає на них милість Свою.
|
сего ра'ди длъготръпњ г~ь на нихъ. и^ въꙁлїя на' ня млsть свою”
|
|
10
|
10
|
|
Він бачить і знає, що кінець їх дуже тяжкий,
|
И$ ви'дњ и^ поꙁна` раꙁъвраще'нїе и^хъ ја%ко ѕло`,
|
|
11
|
11
|
|
і тому примножує милості Свої.
|
сего ради ё^мно'жи ѓ^цњще'нїе е^го”
|
|
12
|
12
|
|
Милість людини — до ближнього її, а милість Господа — на всяку плоть.
|
Млsть чл~ча на и%скреняh свое^го, млsть же гн~я на вся'кђ плоᲄь
|
|
13
|
13
|
|
Він викриває і напоумляє, і повчає і навертає, як пастир стадо своє.
|
и^ ѓ^блича'а и^ ё^ча и^ кажа` и^ ѓ^бращAя, ја%ко па'стыръ ста'до свое.
|
|
14
|
14
|
|
Він милує тих, хто приймає напоумлення і ревно навертається до закону Його.
|
прїемлющихъ же накаꙁа'нїе ми'лђетъ, и^ т#ща'щаяся ѓ^ сђдба'хъ е^го”
|
|
15
|
15
|
|
Сину мій! при благодійності не роби докорів, і при всякому дарі не ображай словами.
|
Ча'до въ бла'ѕњ не да'ждь поро'ка, и^ въ вся'комъ да'нїи печа'ль словесъ.
|
|
16
|
16
|
|
Чи не прохолоджує роса спеки? так слово — краще, ніж дар.
|
не поко'и^тъ ли ва'ра роса`, ја%ко лђче е^сть сло'во нежели дая'нїе.
|
|
17
|
17
|
|
Тому чи не вище доброго дару слово? а у людині доброзичливій те й інше.
|
не се' ли сло'во па'че дая'нїя бл~га, и^ ѓ^бо'е ё^ мђжа блгDтна”
|
|
18
|
18
|
|
Нерозумний немилосердно докоряє, і подаяння від неприхильного висушує очі.
|
Бђ'и неподати'въ поно'сиT и^ дая'нїе ꙁави'дливаго мђчитъ ѓ%ко.
|
|
19
|
19
|
|
Перше, ніж почнеш говорити, обдумуй, і раніше хвороби турбуйся про себе.
|
прьвое даже не гл~еши ё^вњжDь, и^ прьвње недђга врачђ'ися”
|
|
20
|
20
|
|
Випробовуй себе раніше суду, і під час відвідування знайдеш милість.
|
прьвње сђда пыта'и ѓ^ себњ, и^ в ча'съ посещᲇнїя ѓ^бря'щеши ѓ^цњще'нїе”
|
|
21
|
21
|
|
Перше, ніж відчуєш слабкість, смиряйся, і під час гріхів покажи навернення.
|
Прьвње даже в недђгъ не впаде'ши смири'ся, и^ въ время грXњ покажи` ѓ^браще'нїе”
|
|
22
|
22
|
|
Ніщо нехай не перешкоджає тобі виконати обітницю благовчасно, і не відкладай виправдання до смерти.
|
И$ не забђди въꙁда'ти въ время молитвђ, и^ не пребђди до смр~ти ѓ^правди'тися”
|
|
23
|
23
|
|
Перше, ніж почнеш молитися, приготуй себе, і не будь як людина, яка спокушає Господа.
|
Преже да'же ся не помоли'ши ё^гото'ви себе, и^ не бђди ја%ко чл~къ и^скђша'я г~а”
|
|
24
|
24
|
|
Пригадуй про гнів у день смерти і про час помсти, коли Господь відверне лице Своє.
|
Помяни` гнњв# въ дн~ь сконча'нїя, и время мести` въ эTвраще'нїи
|
|
25
|
25
|
|
Під час ситости згадуй про час голоду, й у дні багатства — про бідність і нестатки.
|
въ время гобꙁины, нищетђ и^ ё^бо'жество въ дн~ь бога'т#ства”
|
|
26
|
26
|
|
Від ранку до вечора змінюється час, і все швидкоплинне перед Господом.
|
эT ё'тра до' вечера и^ꙁмᲇня'е^тся время, и^ все` скоро е^сть предᲆ бм~ъ”
|
|
27
|
27
|
|
Людина мудра в усьому буде обережна, й у дні гріхів утримається від безтурботности.
|
И$ чл~къ премђдръ ѓ^ все'мъ бл~гоговњенъ бђдетъ, и^ въ дн~и вне'мли ѓ^ согрњше'нїи”
|
|
28
|
28
|
|
Усякий розумний пізнає премудрість і тому, хто знайде її, воздасть хвалу.
|
Всякъ раꙁђмиv поꙁна` премђдрость, и^ ѓ^брњт#шђ и^мъ ю& да'сть и^спвњда'нїе.
|
|
29
|
29
|
|
Розважливі у словах і самі умудрюються, і виточують змістовні притчі.
|
разђми'вымъ въ словесеохъ и^ тїи ё^мђдри'шася, и^ ё^множиша при'тча и^спы'тна ё^дръжа'неи дш~и” Вᲆ
|
|
30
|
30
|
|
Не ходи услід за похотями твоїми і стримуйся від побажань твоїх.
|
слDњ по'хотїи свои^хъ не ходи`, и^ эT похотњнїи свои^хъ възбраня'ися.
|
|
31
|
31
|
|
Якщо будеш доставляти душі твоїй приємне для хтивости, то вона зробить тебе потіхою для ворогів твоїх.
|
а^ще приѓ^бря'щеши дш~и свое'и бл~говоле'нїе жела'нїя, сътвориT тя ѓ^брадова'нїе враго'мъ твои^мъ”
|
|
32
|
32
|
|
Не шукай розваги у великій розкоші і не прив’язуйся до бенкетів.
|
Не весели'ся ѓ^ мно'ꙁњи пи'щи, и^ не свяжи'ся совњтомъ ея.
|
|
33
|
33
|
|
Не зробися жебраком, бенкетуючи на позичені гроші, коли нічого немає у тебе у гаманці.
|
не бђди нищ# совњтђяи накаꙁа'нїе трђда, и^ не бђдетъ ти ничесоже въ вретищи”
|
|
Глава 19
|
Глvа, џ~і”
|
|
1
|
1
|
|
Працівник, схильний до пияцтва, не стане багатим, і той, хто ні у що ставить мале, мало-помалу прийде у занепад.
|
Дњ'латель пїя'нивыи не бђдеT бога'тъ, и^ ё^ничижа'яи мала'я по ма'ле ё^падетъ.
|
|
2
|
2
|
|
Вино і жінки розбестять розумних, а той, хто зв’язується з блудницями, зробиться ще нахабнішим;
|
вино` и^ же'ны эTвратяT ѓ%чи раꙁђмивых#, и^ прилага'яися любодњ'ицахъ дерѕњи бђдетъ.
|
|
3
|
3
|
|
гниль і черва успадкують його, і зухвала душа знищиться.
|
молеве и^ червїе наслњдятᲆ и&, и^ дш~а лђкава и^ꙁмется”
|
|
4
|
4
|
|
Хто швидко довіряє, той легковажний, і той, хто грішить, грішить проти душі своєї.
|
Є$мля'и ско'ро вњрђ легокъ срDцемъ, и^ съгрњшаяи въ дш~ђ свою съгрњшаеT”
|
|
5
|
5
|
|
Відданий серцем задоволенням буде осуджений, а той, хто противиться похоті, увінчає життя своє.
|
Веселя'ися срDцемъ поꙁна'нъ бђдетъ,
|
|
6
|
6
|
|
Той, хто приборкує язик, буде жити мирно, і хто ненавидить балакучість, зменшить зло.
|
и^ ненавидяи бесњдђ ё^малитъ зло'бђ.
|
|
7
|
7
|
|
Ніколи не повторюй слова, і нічого ти не втратиш.
|
словеси же нико'лиже не повтори, и^ ничт^оже не ё^мали'тᲆ ти ся.
|
|
8
|
8
|
|
Ні другові ні недругові не розповідай і, якщо це тобі не гріх, не відкривай;
|
на' дрђга и^ на врага не повњдаи, и^ а'ще не бђдеT тебњ грњха не эTкрыва'и”
|
|
9
|
9
|
|
бо він вислухає тебе, і буде остерігатися тебе, і з часом зненавидить тебе.
|
Слыша б^о ё^ тебе` и^ соблюдеT т^я, и^ вᲆ вре'мя въꙁненави'дитъ т^я”
|
|
10
|
10
|
|
Вислухав ти слово, нехай помре воно з тобою: не бійся, не розірве воно тебе.
|
Слы'ша л^и слово да ё^мретъ с тобо'ю, не ё^бо'ися не расторгнетᲆ тебе.
|
|
11
|
11
|
|
Дурний від слова терпить таку ж муку, як та, що народжує, — від немовляти.
|
эT лица словесе поболитъ бђ'и, ја%ко ражда'ющїа эT ли'ца младен#ца.
|
|
12
|
12
|
|
Що стріла, устромлена у стегно, те слово у серці дурного.
|
стрњла воньꙁена въ сте'гно пло'ти, такоже сло'во въ чревњ бђя'го”
|
|
13
|
13
|
|
Розпитай друга твого, можливо, не зробив він того; і якщо зробив, то нехай надалі не робить.
|
ѓ^бличи дрђга е^гда е^ще нњсть сътвори'лъ, и^ е^же а^ще сътворилъ да не приложиT ктомђ`”
|
|
14
|
14
|
|
Розпитай друга, можливо, не говорив він того; і якщо сказав, те нехай не повторить того.
|
ѓ^бличи дрђга е^гда когда не реклъ и^ а'ще реклъ е^ді'но да не повторит#.
|
|
15
|
15
|
|
Розпитай друга, бо часто буває наклеп.
|
ѓ^бличи дрђга многажды б^о быва'етъ и^зволенїе,
|
|
16
|
16
|
|
Не всякому слову вір.
|
не вся'комђ словеси е^мли вњры”
|
|
17
|
17
|
|
Хтось згрішає словом, але не від душі; і хто не згрішав язиком своїм?
|
Є$сть поплъꙁа'яися и^ не дш~ђю, и^ кт^о не съгрњши ја^ꙁы'комᲆ свои^мъ.
|
|
18
|
18
|
|
Розпитай ближнього твого перше, ніж погрожувати йому, і дай місце закону Всевишнього. Усяка мудрість — страх Господній, і в усякій мудрості — виконання закону.
|
ѓ^бличи и^скреняго свое^го прежде ꙁапрњщенїя, и^ даждь мњсᲄо законђ вы'шняго” Всяка премђдроs страX гн~ь, и^ всякїя премђдрости сътворенїя закона.
|
|
19
|
19
|
|
І не є мудрість — знання лихого. І немає розуму, де рада грішників.
|
и^ нњсть премђдрость и^ хђдожъство лђкђвъства, и^ нњсть совњтђ грњшныX мђдрости
|
|
20
|
20
|
|
Є лукавство, і це мерзота; і є нерозумний, убогий мудрістю.
|
е^сть лђкавъство и^ т^о мерꙁость, и^ е^сть безђменъ ё^маля'аися премђдростїю”
|
|
21
|
21
|
|
Краще убогий знанням, але богобоязкий, ніж багатий знанням — і такий, що переступає закон.
|
Лђче е^сть ё^маля'яися ра'ꙁђмомъ пристрашенъ, нежели и^ и^ꙁбытъчествђяи мђдростїю и^ престђпа'я ꙁаконъ”
|
|
22
|
22
|
|
Є хитрість вишукана, але вона беззаконна, і є спотворюючий суд, щоб винести вирок.
|
Є$сть ковар#ство и^спытно и^ т^о неправеDно, и^ е^сть раZвраща'яи блгDть и^ꙁвњщати хотя` сђдъ”
|
|
23
|
23
|
|
Є лукавий, який ходить зігнувшись, сумуючи, але всередині він повен підступу.
|
Є$сть лђкавъствђ'яи и^ поникъ черното'ю, и^ внђтренњя е^го и^сполнь льсти,
|
|
24
|
24
|
|
Він поник лицем і прикидається глухим, але він випередить тебе там, де і не думаєш.
|
понича лицемъ и^ раслђша'я, и^дњже не позна'нъ бысть варитъ т^я”
|
|
25
|
25
|
|
І якщо нестача сили перешкодить йому зашкодити тобі, то він зробить тобі зло, коли знайде випадок.
|
И$ а'ще не'мощїю крњпость невъꙁбраненъ бђдетᲆ съгрњшати, а^ще ѓ^бря'щетъ время зл^о сътворитъ.
|
|
26
|
26
|
|
За виглядом пізнається людина, і за виразом обличчя при зустрічі пізнається розумний.
|
эT ꙁрака поꙁна'нъ бђдеT мђжъ, и^ срњтенїемъ лица` поꙁнаn бђдетъ ё'мныи”
|
|
27
|
27
|
|
Одяг і вискалювання зубів і хода людини показують властивість її.
|
ѓ^дња'нїе мђжа и^ смњхъ ꙁђбовъ и^ сᲄопы` чл~ка, воꙁвᲇститъ ја^же ѓ^ немъ”
|
|
28
|
28
|
|
Буває викриття, але невчасне, і буває, що хтось мовчить — і він розсудливий.
|
Є$сть ѓ^бличенїе е%же нњсᲄь красно, и^ е^сть молча'и и^ то'и мђдръ”
|
|
Глава 20
|
Глvа, к~”
|
|
1
|
1
|
|
Набагато краще викрити, ніж сердитися таємно; і той, кого викривають наодинці, застережеться від шкоди.
|
Ко'ль добро` е^сть ѓ^бличити нежели` ја^ри'тися, і^ и^сповњдаяися эT ё^маленїя воꙁъбраненъ бђдет#”
|
|
2
|
2
|
|
Як добре тому, кого викриють, показати розкаяння!
|
|
|
3
|
3
|
|
Бо він уникне вільного гріха.
|
|
|
4
|
4
|
|
Що — побажання євнуха розтлити дівчину, те — той, хто звершує суд з натяжкою.
|
Желанїе скопче растлиT л^и дв~ицђ, та'коже и^ творя` нђжде'ю сђдъбы`” Се
|
|
5
|
5
|
|
Хтось мовчить — і виявляється мудрим; а інший буває ненависним за велику балакучість.
|
е^сть молча'и ѓ^брњтая премђдрость, и^ е^сть ненавидя'и мно'ги бесњды”
|
|
6
|
6
|
|
Хтось мовчить, бо не має, що відповідати; а інший мовчить, тому що знає час.
|
Є$сть молча не и%мать б^о эTвњта, и^ е^сть молча вᲇдыи время”
|
|
7
|
7
|
|
Мудра людина буде мовчати до часу; а марнославний і безрозсудний не буде чекати часу.
|
Чл~къ премђдръ ё^молчитᲆ до времене, дръз же и^ беꙁђменъ превъсходиT время.
|
|
8
|
8
|
|
Багатомовний стане огидним, і хто захоплює собі право говорити, того зненавидять.
|
ё^множа'я словеса мерꙁокъ бђдетъ, и^ властелюяи въꙁненавидњнъ бђдетъ”
|
|
9
|
9
|
|
Буває успіх людині на зло, а знахідка — на втрату.
|
Є$сть бл~гоё^ханїе въ ꙁлыхъ мђжеви, и^ е^сть и^ꙁоѓ^брњтенїе на ё^маленїе”
|
|
10
|
10
|
|
Є даток, який не буде тобі на користь, і є даток, за який буває подвійне воздання.
|
Є$сть даа'нїе е^же т^и не бђдетъ на полꙁђ, и^ е^сть даа'нїе е^гоже эTдаа'нїе сђгђ'бо.
|
|
11
|
11
|
|
Буває приниження для слави, а хтось від приниження піднімає голову.
|
е^сть ё^маленїе славы ради, и^ е^сть е^же эT смиренїя въꙁнеслъ главђ.
|
|
12
|
12
|
|
Інший малим купує багато і заплатить за те у сім разів більше.
|
е^сть кђпђ'яи мно'го маломъ, и^ въꙁвраща'яи я& сеDмицею”
|
|
13
|
13
|
|
Мудрий у слові стає люб’язним, люб’язності ж нерозумних залишаються даремними.
|
Премђдрыи словесы прелюбленна сътворитъ себе`, блгDти же беꙁђмныX раꙁдњля'юTся”
|
|
14
|
14
|
|
Даяння безумного не буде тобі на користь; бо у нього замість одного багато очей для прийняття.
|
даа'нїе безђмнаго не ползђеT, ѓ%чи б^о е^го въ е^ді'ного мњсᲄо мно'гы”
|
|
15
|
15
|
|
Небагато дасть він, а докоряти буде багато, і розкриє вуста свої, як глашатай. Нині він у борг дає, а завтра зажадає назад: ненависна така людина Господу і людям.
|
Мало въда'сть а^ мно'го поно'ситъ, и^ эTвръꙁетъ ё^ста` своя` ја%ко проповDњниk” днесь въꙁа'имъ дасть, а^ ё'тро и^стяжетъ, ненави'диM чл~къ таковыи”
|
|
16
|
16
|
|
Нерозумний говорить: «немає у мене друга, і немає вдячности за мої благодіяння. Ті, що з’їдають хліб мій, улесливі на язик».
|
Бђ'и речеT нњсть м^и дрђга, и^ нњсть хвалы бл~гомъ мои^мъ” ЈА/дђщеи хлњбъ мои, льстивїи` ја^ꙁы'комъ.
|
|
17
|
17
|
|
Як часто і як багато хто буде насміхатися з нього!
|
коликощи и^ е^лицы посмњю'тся е^мђ,
|
|
18
|
18
|
|
Спотикання від землі краще, ніж від язика. Отже, скоро прийде падіння злих.
|
паданїе ꙁолъ, съ тщанїемъ прїидетъ.
|
|
19
|
19
|
|
Неприємна людина — дочасна байка; вона завжди буде на вустах невігласів.
|
и^ чл~къ без#хваленъ ба'снь беZвременна, въ ё^стXњ ненакаꙁан#ныX прsно бђдетъ.
|
|
20
|
20
|
|
Притча з уст нерозумного огидна, бо він не скаже її своєчасно.
|
ё^сты` бђя'го эTвръꙁена бђ'дђтъ притча, не и%мать б^о ея` рещи въ время ея`”
|
|
21
|
21
|
|
Інший утримується від гріха убогістю, й у цій стриманості він не буде журитися.
|
Є$сть возъбраняемыи съгрњшити эT скђдости, и^ въ поко'и свои не ё^малиTся”
|
|
22
|
22
|
|
Хтось губить душу свою через несміливість, і губить її через упередженість до безумного.
|
Є$сть погђбля'я дш~ђ свою за стDђ, и^ эT лица беꙁђмиа погђ'биT ю&.
|
|
23
|
23
|
|
Інший через сором дає обіцянки другові, і без причини наживає у ньому собі ворога.
|
е^сть блгDть стђда ѓ^бњща'я сїя дрђгови, и^ приѓ^брњте е^го врага тђне”
|
|
24
|
24
|
|
Злий порок у людині — неправда; у вустах невігласів вона — завжди.
|
Порокъ ꙁолъ чл~кђ лжа, и^ въ ё^стњхъ ненакаꙁаныхъ прsно бђдеT”
|
|
25
|
25
|
|
Краще злодій, ніж той, хто постійно говорить неправду; але обоє вони успадкують загибель.
|
Оу^не е^сть тать неже л^и прsно лже, ѓ%ба же пагђбђ наслњдятъ.
|
|
26
|
26
|
|
Поведінка неправдивої людини — безчесна, і ганьба її завжди з нею.
|
въ ѓ^бычаи` чл~кђ лжа` беꙁъчестїе, и^ стђдъ е^го прsно с нимъ”
|
|
27
|
27
|
|
Мудрий словами піднесе себе, і людина розумна сподобається вельможам.
|
Премђ'дрыи словесы и^ꙁведетъ себе`, и^ чл~къ мђдрыи ё^годеn е^сть вельмо'жамъ.
|
|
28
|
28
|
|
Той, хто обробляє землю, збільшить свій стіг, і той, хто догоджає вельможам, одержить помилування у випадку неправди.
|
дњлая зе'млю въꙁнесеT сто'гъ свои, и^ ё^гажда'яи вельмо'жамъ ѓ^цыстиT неправдђ”
|
|
29
|
29
|
|
Частування і подарунки засліплюють очі мудрих і, ніби вузда в устах, відкидають викриття.
|
Мзда` и^ да'рове ѓ^слњпяT ѓ%чи премђдрыхъ, и^ ја%коже бразды на ё^стњх# эTвратитъ ѓ^блеченїя”
|
|
30
|
30
|
|
Прихована мудрість і утаєний скарб — яка користь від обох?
|
Премђдрость сᲆкровена, и^ сᲆкровище не ја^влено, ка'я полꙁа е^сть эT ѓ%бою е^го.
|
|
31
|
31
|
|
Краще людина, яка приховує свою дурість, ніж людина, яка приховує свою мудрість.
|
лђ'че чл~къ съкрыва'яи бђ'иство свое, неже л^и чл~къ съкрыва'яи премђдрость свою”
|
|
Глава 21
|
Глvа, к~а”
|
|
1
|
1
|
|
Сину мій! якщо ти згрішив, не примножуй більше гріхів і за попередні молися.
|
Чадо съгрњшилъ л^и е^си не приложи ктомђ, и^ ѓ^ преDниX ти помолися.
|
|
2
|
2
|
|
Біжи від гріха, як від лиця змія; бо, якщо підійдеш до нього, він ужалить тебе.
|
ја%коy эT лица` змїи^на бњжи` эT грњха, а^ще б^о присᲄђпиши ёгрыꙁнеT т^я.
|
|
3
|
3
|
|
Зуби його — зуби лев’ячі, які умертвляють душі людей.
|
зђбы лвови зђ'бы е^го, ё^бива'ютъ дш~и чл~чи,
|
|
4
|
4
|
|
Усяке беззаконня як двогострий меч: рані від нього немає зцілення.
|
ја%ко мечъ ѓ^бою'дђ ѓ%стръ всяко беꙁако'нїе, ра'нњ е^го нњсᲄь и^сцњленїя”
|
|
5
|
5
|
|
Залякування і насильства спустошать багатство: так спорожніє і дім зарозумілого.
|
Прещенїе и^ досажденїе ѓ^пђстњ'ютъ богатьство, та'ко и^ до'мъ гръдыхъ запђстње^тъ”
|
|
6
|
6
|
|
Моління з уст убогого — тільки до вух його; але суд над ним поспішно наближається.
|
Моленїе ни'щаго и^з# ё^стъ до ё^шїю е^го, и^ сђдъ е^го съ тща'нїемъ грядетъ”
|
|
7
|
7
|
|
Той, хто ненавидить викриття, йде слідами грішника, а хто боїться Господа, навернеться серцем.
|
Ненавидя'и ѓбличенїя въслњдъ грњшника, и^ боя'ися г~а ѓ^братит#ся срDцемъ”
|
|
8
|
8
|
|
Здалеку впізнається сильний на язик; але розумний бачить, де той спотикається.
|
Поꙁна'нъ е^сть и^ꙁдалеча силныи ја^ꙁыкомъ, а^ раꙁђмивыи вњсть в чем# ся полꙁђетъ”
|
|
9
|
9
|
|
Хто будує дім свій на чужі гроші — те саме, що той, хто збирає каміння для своєї могили.
|
Соѕида'яи хлњвинђ е^го чюжимъ и^мњнїемъ, ја^коже сᲆбира'яи ка'менїе ꙁимњ”
|
|
10
|
10
|
|
Збіговисько беззаконних — купа паклі, і кінець їх — полум’я вогняне.
|
И$ꙁгрᲇби събраны съборъ беꙁаконникъ, и^ кончина и^хъ пла'мень ѓ%гненъ”
|
|
11
|
11
|
|
Шлях грішників вимощений камінням, але на кінці його — безодня пекла.
|
Пђть грњшникᲆ непотребенъ эT ка'менїя, и^ напослњдокъ е^го ро'въ а%довъ”
|
|
12
|
12
|
|
Хто дотримується закону, той володіє своїми думками,
|
Съхраня'я зако'нъ ё^дръжитъ помышленїе свое`,
|
|
13
|
13
|
|
і здійснення страху Господнього — мудрість.
|
и^ съвръшенїе страха гн~я премђдрость.
|
|
14
|
14
|
|
Не навчиться той, хто нездатен;
|
ненакаꙁаn бђдеT и^же не е^сть коварен#,
|
|
15
|
15
|
|
але є здатність, що множить гіркоту.
|
е^сть коварсᲄво ё^множа'и го'рести”
|
|
16
|
16
|
|
Знання мудрого збільшується подібно до повені, і порада його, — як джерело життя.
|
Ра'зђмъ премђдраго ја%ко потопъ ё^мно'жится, и^ совњтъ е^го ја%ко и^сточникъ живота`”
|
|
17
|
17
|
|
Серце дурного подібне до розбитої посудини, і не утримає у собі ніякого знання.
|
Оу^троба бђ'яго ја^ко сосђдъ съкрђшенъ, и^ всякаго ра'ꙁђма не ё^дръжитъ”
|
|
18
|
18
|
|
Якщо мудре слово почує розумний, то він похвалить його і прикладе до себе. Почув його легковажний, і воно не сподобалося йому, і він кинув його за себе.
|
Слово премђдро а^ще ё^слы'шитъ раꙁђмныи въсхва'литъ и&, и^ к# себњ приложиT е&” Оу^слы'ша бђая'ися и^ не годњ е^мђ быs и ѓ^брати е& ꙁа плещи свои`”
|
|
19
|
19
|
|
Мова дурного — як тягар на шляху, в устах же розумного знаходять приємність.
|
По'вњсть бђя'го ја%ко бремя на пђти`, на ё^стнахъ же раꙁђмныхъ ѓ^бря'щетъся блгDть”
|
|
20
|
20
|
|
Промов розумного будуть шукати у зібранні, і над словами його будуть розмірковувати у серці.
|
Оу^ста премђдраго похва'лена быва'ютъ въ цр~кви, и^ словеса е^го раꙁмышлена бђдTђ вᲆ срDцы”
|
|
21
|
21
|
|
Як зруйнований дім, так мудрість дурному, і знання нерозумного — безглузді слова.
|
ЈА/коже до'мъ разореn та'коже бђя'го премђдрость и^ ра'ꙁђмъ, нераꙁђмныX неи^спытны гл~ы.
|
|
22
|
22
|
|
Наставляння для безумних — кайдани на ногах, і як ланцюги на правій руці.
|
пђта на нога'хъ нераꙁђмњ'ющихъ накаꙁа'нїя, и^ јако рђчныи` ѓ^ко'вы на рђцњ де'снои”
|
|
23
|
23
|
|
Нерозумний, сміючись, підносить голос свій, а муж розсудливий ледь тихо усміхнеться.
|
Бђ'и въ смњхђ въꙁнесе глаs свои, мQђ же хђдогъ е^два` ма'ло ѓ^с#клабится”
|
|
24
|
24
|
|
Як золоте убрання — наставляння для розумного, і як коштовна прикраса на правій руці.
|
ЈА/коже мани'сто ꙁла'то мђдромђ накаꙁа'ніе, и^ ја%коже ѓ^брђчъ на де'снњи мы'шци е^го”
|
|
25
|
25
|
|
Нога нерозумного поспішає у чужий дім, але людина вельми досвідчена посоромиться людей;
|
Нога` бђ'яго ско'ра въ хлњвинђ, чл~къ б^о мно'гои^скђ'сныи ё^срами'тся эT лица`.
|
|
26
|
26
|
|
нерозумний крізь двері заглядає у дім, а людина вихована зупиниться поза;
|
беꙁђмныи двеrми приничеT въ хлњвинђ`, мђжъ же накаꙁа'нъ вн^њ ста'нетъ”
|
|
27
|
27
|
|
невігластво людини — підслуховувати біля дверей, розсудливий же засмутиться такою безсоромністю.
|
Ненакаꙁа'нїе б^о чл~кђ при двереX послђ'шати, мђдрыи же ѓ^жесточится ради нечестїа.
|
|
28
|
28
|
|
Вуста багатомовних розповідають чуже, а слова розсудливих зважуються на терезах.
|
ё^стнњ же чюж'да сихъ ради въꙁвеселятся, словеса же мђ'дрыхᲆ в# мирилњхъ ста'нђтъ”
|
|
29
|
29
|
|
У вустах нерозумних — серце їх, вуста ж мудрих — у серці їх.
|
Въ ё^стXњ бђ'ихъ срDца иX, ё^ста же премђдрыX накаꙁана сђть”
|
|
30
|
30
|
|
Коли нечестивий проклинає сатану, то проклинає свою душу.
|
Кленђщ'ђ нечести'вомђ сатонђ, са'мъ кленетъ свою` дш~ђ”
|
|
31
|
31
|
|
Навушник оскверняє свою душу, і його будуть ненавидіти скрізь, де тільки буде жити.
|
Сквернитъ же свою` дш~ђ шепти'выи, и^ въ жилищи въꙁненави'дњнъ бђдетъ”
|
|
Глава 22
|
Глvа, к~в”
|
|
1
|
1
|
|
До брудного каменя подібний лінивий: усякий освистить безславність його.
|
Ка'мени нечи'стомђ точенъ е^сть лњни'выи,
|
|
2
|
2
|
|
До волового посліду подібний лінивий: усякий, хто підняв його, обтрусить руку.
|
и^ вся'къ подвижа'яи е^го эTтрясе'тъ рђ'кђ свою”
|
|
3
|
3
|
|
Сором батькові народження невихованого сина, дочка ж невихована народжується на приниження.
|
Стђ'дъ эTц~ђ ненакаꙁа'нъ сн~ъ, дщи же на ё^моле'нїе е^мђ бђдетъ”
|
|
4
|
4
|
|
Розумна дочка знаходить собі чоловіка, а безсоромна — печаль тому, хто її породив.
|
дщи же мђдра почте'тъ эTц~а свое^го, а^ не срамля'ющися печа'ль эTц~ђ.
|
|
5
|
5
|
|
Нахабна ганьбить батька і чоловіка, і в обох буде у презирстві.
|
эTц~а и^ мђжа посрами'тъ дръꙁая, и^ эT ѓбо'ю беще'стїе прїиметъ”
|
|
6
|
6
|
|
Невчасна розповідь — те саме, що музика під час суму; покарання ж і навчання мудрости годиться всякому часу.
|
ЈА/ко мђсике'иска печа'ль, без#вре'менна повњсᲄь. ра'ны и^ накаꙁа'нїе въ вся'ко вре'мя премђдрости,
|
|
7
|
7
|
|
Хто повчає нерозумного — те саме, що той, хто склеює черепки, або пробуджує сплячого від глибокого сну.
|
ја%ко сълњпля'я чре'пїе. ја%ко ё^ча'и бђя'го, та'ко възбђжDа'яи спя'ща эT тя'жка сна.
|
|
8
|
8
|
|
Хто розповідає що-небудь нерозумному — те саме, що той, хто розповідає дрімотному, який після закінчення запитує: «що?»
|
повњда'яи дрњмлющђ, повњда'етъ бђ'ю, и^ на концы рече'тъ чт^о е^сть”
|
|
9
|
9
|
|
Плач над померлим, тому що світло зникло для нього; плач і над нерозумним, бо розум зник для нього.
|
НаD мр~твыми пла'чися и^ще'зе б^о свTњ, и^ бђяго плачися и^з#чеꙁе б^о ра'ꙁђмъ.
|
|
10
|
10
|
|
Менше плач над померлим, тому що він упокоївся, а зле життя нерозумного — гірше за смерть.
|
слаDко е^сть пла'катися мр~твьца, ја%ко почи'лъ е^сть. бђя'го же лђче смр~ть неже живо'тъ зо'лъ”
|
|
11
|
11
|
|
Плач за померлим — сім днів, а за нерозумним і нечестивим — усі дні життя його.
|
Сњтова'нїе мр~твᲆца, з~, дн~їи, бђя'го же и^ нечести'ваго вся` дн~и живота` е^го.
|
|
12
|
12
|
|
З безрозсудним багато не говори, і до нерозумного не ходи;
|
съ безђмными не мно'жи слове'съ, и^ къ неразђмивђ не ходи”
|
|
13
|
13
|
|
бережися від нього, щоб не мати неприємности і не забруднити себе зіткненням з ним;
|
Храни'ся эT него да не трђда прїимеши, и^ не ѓ^скверни'шися въ стяжа'нїи е^го.
|
|
14
|
14
|
|
ухилися від нього і знайдеш спокій і не будеш засмучений безумством його.
|
ё^клони'ся эT него и^ ѓ^бря'щеши поко'и, и^ не ё^ны'еши безђмїемъ е^го”
|
|
15
|
15
|
|
Що важче за свинець? і яке ім’я йому, як не дурний?
|
Па'че ѓ%лова чт^о ѓ^тяжчи'тся, н^о и^мя е^мђ чт^о е^сть то'кмо бђ'и”
|
|
16
|
16
|
|
Легше понести пісок і сіль, і брилу заліза, ніж людину безглузду.
|
Пњсо'къ и^ соl и^ рђдђ желњза ле'гко е^сть понести, паче чл~ка неразђми'ва”
|
|
17
|
17
|
|
Як дерев’яна зв’язка у домі, міцно влаштована, не дає йому розпадатися при струсі, так серце, утверджене на обдуманій раді, не завагається у час страху.
|
Съключе'нїе древя'но на ё^тверже'нїе храми'ны да не расто'ргнется, та'коже и^ срDце ё^тверже'но на размышле'нїе совњта въ врњмя не ё^страшится”
|
|
18
|
18
|
|
Серце, утверджене на розумному міркуванні, — як ліпна прикраса на витесаній стіні.
|
срDце ѓ^снова'но на совњсти ра'зђма ја%ко сълњпле'нїе песо'чно тесаныя стњ'ны”
|
|
19
|
19
|
|
Підпорка, поставлена на висоті, не встоїть проти вітру:
|
ЈА/ко дроблїе ка'менїе на высо'цњ лежа'щее проти'вђ вњтрђ не стерпи'тъ,
|
|
20
|
20
|
|
так боязке серце, при дурному міркуванні, не устоїть проти страху.
|
та'коже срDце страши'во въ размышле'нїи бђя'го пря'мо вся'комђ стра'хђ не стерпитъ”
|
|
21
|
21
|
|
Хто наносить удар оку, викликає сльози, а хто наносить удар серцю, збуджує почуття болісне.
|
Оу^то'кся въ ѓ%ко и^ точитъ сле'зы, и ё^то'кся въ срDце и^сто'читъ чюв#ство”
|
|
22
|
22
|
|
Хто кидає камінь у птахів, віджене їх; а хто паплюжить друга, розірве дружбу.
|
Вергаяи камы на пти'цы разлђчитъ я&, і^ и'же поно'ситъ дрђ'гђ разори'тъ дрQђбђ”
|
|
23
|
23
|
|
Якщо ти на друга витяг меч, не впадай у відчай, бо можливе повернення дружби.
|
На дрђ'га а^ще и^звлече'ши ме'чь, не надњ'ися е^сть б^о ме'сть эT него”
|
|
24
|
24
|
|
Якщо ти відкрив уста проти друга, не бійся, бо можливе примирення.
|
на дрђга а^ще эTверꙁе'ши ё^ста не бо'ися, стыди'ся е^сть б^о и^змњне'нїе. нњсᲄь добра эT мђ'жа лђка'ва,
|
|
25
|
25
|
|
Тільки ганьблення, гордість, відкриття таємниці і підступне лиходійство можуть відігнати усякого друга.
|
развњ поноше'нїя и^ горды'ня, и^ эTкрове'нїе та'ины, и^ ја%звы ле'стны, сихъ эTбњжиT вся'къ дрђ'гъ”
|
|
26
|
26
|
|
Здобувай довіру ближнього в убогості його, щоб радіти разом з ним у багатстві його;
|
Вњ'рђ стяжи в нищетњ съ и%скренимъ бђди, да въ бл~гиX е^го вкђ'пњ възвесели'шися”
|
|
27
|
27
|
|
залишайся з ним під час скорботи, щоб мати участь у його спадщині.
|
И$ въ время ско'рби пребыва'и с ни'мъ, да въ наслњдїе е^го наслњди'ши”
|
|
28
|
28
|
|
Раніше полум’я буває у печі пара і дим: так раніше кровопролиття — сварки.
|
Прьвње ѓ^гня и^ ды'ма пе'щнаго па'ра, та'ко первње кро'ве клевета”
|
|
29
|
29
|
|
Захищати друга я не посоромлюсь і не сховаюся від лиця його;
|
дрђга застђпа'ти не срамњ'ися, и^ эT лица е^го не съкрыва'ися,
|
|
30
|
30
|
|
а якщо скоїться зі мною через нього зло, то усякий, хто почує, буде остерігатися його.
|
а^ще т^и ключиTся и^ ѕл^о е^го ради” вся'къ слы'шаяи съхранитъ я&”
|
|
31
|
31
|
|
Хто дасть мені варту до вуст моїх і печатку розсудливости на вуста мої, щоб мені не впасти через них, і щоб язик мій не погубив мене!
|
Кт^о да'сть м^и въ ё^стњхъ мои^хъ храни'лище, и^ на ё^стњхъ мои^хъ печа'тъ кова да не падђся эT нея, и^ ја^зы'къ мои да не погђбитъ м^я”
|
|
Глава 23
|
Глvа, к~г”
|
|
1
|
1
|
|
Господи, Отче і Владико життя мого! Не залиш мене на волю їх і не допусти мене впасти через них.
|
Ги~ эTч~е и^ влDко живота мое^го, не ѓ^ста'ви мене въ совњтњ и^хъ, и^ не да'ждь ми впа'стися в ня`”
|
|
2
|
2
|
|
Хто приставить бич до помислів моїх і до серця мого наставника у мудрості, щоб вони не щадили провин моїх і не потурали оманам їх;
|
Кт^о въꙁло'житъ на промышле'нїе мое ра'ны, и^ на срDце мое наказа'нїе премђдрости. да ѓ^ нераꙁђмњ'нїи мое^мъ не пощадя'тся, и^ да не ја^вя'тся грњси и^хъ”
|
|
3
|
3
|
|
щоб не примножувалися провини мої і не збільшувалися хиби мої; щоб не впасти мені перед супротивниками, і щоб не порадів наді мною ворог мій?
|
ЈА/ко да не ё^мно'жатся невњдњ'нїя моя, и^ грњси мои премно'ѕи да не бђ'дђтъ. и^ падђся преD сђпоста'ты, и^ порадђетъ ми ся вра'гъ мои”
|
|
4
|
4
|
|
Господи, Отче і Боже життя мого! Не дай мені возношення очей, і хтивість відверни від мене.
|
Ги~ эTч~е и^ б~е живота мое^го, не да'жDь похотњ'нїя ѓ^чи'ма мои^ма, и^ въжделњнїе эTврати эT мене.
|
|
5
|
5
|
|
Побажання утроби і похіть нехай не оволодіють мною, і не віддай мене безсоромній душі.
|
чре'вђё^го'дїя и^ сладосђщїя да не ѓ^бы'имђтъ м^я, и^ бестђ'днњи дш~и не преда'жDь мене”
|
|
6
|
6
|
|
Вислухайте, діти, наставлення для вуст: той, хто дотримується його, не буде уловлений своїми вустами.
|
Послђшаите ча'да, храня'и бо ся не поги'бнетъ.
|
|
7
|
7
|
|
Уловлений буде ними грішник, і зломовний і гордовитий спіткнуться через них.
|
ё^стнама свои^ма порђга'нъ бђ'детъ грњшникъ и^ клеве'тникъ, и^ го'рдїи съблаꙁня'тся ѓ^ ня”
|
|
8
|
8
|
|
Не привчай вуст твоїх до клятви
|
въ ꙁаклина'нїе не прилага'и ё%стъ свои^хъ,
|
|
9
|
9
|
|
і не перетворюй на звичку вживати в клятві ім’я Святого.
|
и^ не клени'ся и^менемъ ст~ымъ”
|
|
10
|
10
|
|
Бо, як раб, який постійно піддається покаранню, не урятовується від ран, так і той, хто клянеться безперестанно ім’ям Святого, не очиститься від гріха.
|
ЈА/коже б^о ра'бъ пыта'емъ прsно эT ра'нъ не ё^мали'тся, та'коже ꙁаклина'яися и^менемъ ст~ымъ эT грњха не ѓ^чистится”
|
|
11
|
11
|
|
Людина, яка часто клянеться, сповниться беззаконням, і не відступить від дому її бич.
|
Мђжъ кленыися мно'га и^спо'лнится беꙁако'нїя, и^ не эTи^меTся эT домђ е^го ра'на”
|
|
12
|
12
|
|
Якщо вона згрішить, гріх її на ній; і якщо вона недбайлива, то подвійно згрішить;
|
а^ще съгрњшиT грњхъ е^го на не'мᲆ. и^ а'ще преꙁритъ сђгђбо съгрњшитъ,
|
|
13
|
13
|
|
і якщо вона клялася марно, то не виправдається, і дім її наповниться нещастями.
|
и^ а'ще въ тще кля'ся не ѓ^правди'тся. и^спо'лниTся до'мъ е^го нанесе'нїи.
|
|
14
|
14
|
|
Є слова, наділені смертю: нехай не знайдуться вони у спадщині Якова!
|
е^сть бесњда ѓ^бличе'на смр~тїю, да не ѓ^бря'щеTся в наслњ'дїи і^а'ковли.
|
|
15
|
15
|
|
Бо від благочестивих усе це буде віддалене, і вони не заплутаються у гріхах.
|
эT бл~говњрныX б^о вс^е с^е эTстђпитъ, и^ въ грњхи не въпадђтся.
|
|
16
|
16
|
|
Не привчай твоїх уст до грубої нечемности, бо при ній бувають гріховні слова.
|
в ненакаꙁа'нїи неѓ^бличнњ не наста'ви ё%стъ свои^хъ, е^сть б^о в немъ мы'сль грᲇха.
|
|
17
|
17
|
|
Пам’ятай про батька і про матір твою, коли сидиш серед вельмож,
|
помяни эTц~а свое^го и^ мт~рь свою, посрњди б^о вельмо'жъ сњди'ши”
|
|
18
|
18
|
|
щоб тобі не забутися перед ними і за звичкою не зробити дурниці, і не побажати, що краще б ти не народився, і не проклясти дня народження твого.
|
е^гда ка'ко ꙁабђдешися преD ни'ми, и^ ѓ^бы'чаемъ своиM ѓ^бђя'еши. и^ похо'щеши ја%ко а^ще не бы ся роди'лъ, и^ дн~ь рожде'нїя твое^го не проклина'и.
|
|
19
|
19
|
|
Людина, яка звикає до лихослів’я, в усі дні свої не навчиться.
|
чл~къ ѓ^быча'яся словесы поноше'нїя, въ всњхъ дн~ехъ не и%мать накаꙁа'нъ бы'ти.
|
|
20
|
20
|
|
Дві якості примножують гріхи, а третя накликає гнів:
|
дв^а ви'ды ё^мно'жаютъ грњхи, и^ тре'тїи наво'дитъ гнњ'въ”
|
|
21
|
21
|
|
душа гаряча, як палаючий вогонь, не згасне, поки не виснажиться;
|
дш~а те'пла ја%ко ѓ%гнь горя`, не ё^га'снетъ до'ндеже и^сты'нетъ”
|
|
22
|
22
|
|
людина, що розпусничає у тілі плоті своєї, не припинить, поки не прогорить вогонь.
|
Чл~къ блђ'денъ тњ'лоM пло'ти свое^я, не преста'нетъ до'н#деже въж#жетъ ѓ%гнь”
|
|
23
|
23
|
|
Блудникові солодкий усякий хліб: він не перестане, доки не помре.
|
Чл~кђ блDђнђ всякъ хлњбъ сладокъ, не преста'неT дондеже ё%мретъ”
|
|
24
|
24
|
|
Чоловік, який грішить проти свого ложа, говорить у душі своїй: «хто бачить мене?
|
Чл~къ слазя'и съ ѓ%дра свое^го, гл~я дш~и свое'и, кт^о м^я ви'дитъ.
|
|
25
|
25
|
|
Навколо мене пітьма, і стіни закривають мене, і ніхто не бачить мене: чого мені боятися? Всевишній не пом’яне гріхів моїх».
|
тма` ѓ%крsтъ мене, и^ стњны ꙁастђпяT м^я. и^ никтоy м^я ви'дитъ, чт^о страшђся, грXњ мои^хъ не въспомянетъ вышнїи”
|
|
26
|
26
|
|
Страх його — тільки очі людські,
|
и^ ѓ'чи чл~честїи страхъ е^го.
|
|
27
|
27
|
|
і не знає він того, що очі Господа у десять тисяч крат світліші за сонце
|
и^ не раꙁђмᲇ ја%ко ѓ%чи гн~и тма'ми свњтлᲇиши слн~ца е^ста`”
|
|
28
|
28
|
|
і дивляться на всі путі людські, і проходять у місця таємні.
|
прозира'ющи вс^я пђти чл~чески, и^ сматря'ющи въ та'иныхъ мњстехъ.
|
|
29
|
29
|
|
Йому відомо було все до того, ніж коли створене було, так само як і після звершення.
|
преже да'же не соꙁда'но бђдет#, вс^е ё^вњдњно е^мђ такоже и^ по скончанїи
|
|
30
|
30
|
|
Така людина буде покарана на вулицях міста і буде застигнута там, де не думала.
|
сеи на пђтехъ града м#щенъ бђ'детᲆ, и^дњже не сђмнњся ја%тъ бђдеT.
|
|
31
|
31
|
|
Так і дружина, яка залишила чоловіка і народила спадкоємця від чужого:
|
та'коже и^ жена` ѓ^сᲄа'вльшїа мђжа, и^ прилњпля'ющися къ и%номђ”
|
|
32
|
32
|
|
бо, по-перше, вона не скорилася закону Всевишнього, по-друге, згрішила проти свого чоловіка і, по-третє, у блуді перелюбствувала і народила дітей від чужого чоловіка.
|
Пр'ьвое ё^бо эT ꙁакона вышняго эTстђпи. и^ второе мђж'ђ свое^мђ съгрњши. и^ третее блђдом# прелюбодњ'иства, эT чюждаго мђжа чада сътвори.
|
|
33
|
33
|
|
Вона буде виведена перед зібранням, і щодо дітей її буде дослідження.
|
да преD соборъ сїя и^ꙁведена бђдетъ, и^ на чадехъ ея` посещенїе бђдетъ.
|
|
34
|
34
|
|
Діти її не вкоріняться, і гілки її не дадуть плоду.
|
не ё^коренятся чада ея` въ коронь, и^ вњтви ея` не съᲄворятъ пло'да.
|
|
35
|
35
|
|
Вона залишить пам’ять про себе на прокляття, і ганьба її не згладиться.
|
и^ на клятвђ ѓ^ста'виT память свою, и^ поношенїе ея` не потребится.
|
|
36
|
36
|
|
Ті, хто залишився, пізнають, що немає нічого кращого за страх Господній, і немає нічого солодшого, як виконувати заповіді Господні.
|
и^ ё^раꙁђмњ'ютъ ѓ^ста'вльшеи, ја%ко ничтоже лђче сᲄраха гн~я, и^ ничтоже слаждьшеи то'кмо внимати ꙁа'повњдемъ гн~имъ”
|
|
37
|
37
|
|
Велика слава — йти за Господом, а бути тобі прийнятим Ним — довголіття.
|
|
|
Глава 24
|
Глvа, к~д”
|
|
1
|
1
|
|
Премудрість прославить себе і серед народу свого буде звеличена.
|
Премђдрость похва'литъ дш~ђ свою, и^ посредњ людїи своиX въсхвалится”
|
|
2
|
2
|
|
У церкві Всевишнього вона відкриє вуста свої, і перед воїнством Його буде прославляти себе:
|
въ цр~кви вы'шняго эTврᲆзетъ ё^ста` своя, и^ пря'мо си'лњ е^го въсхва'лится.
|
|
3
|
3
|
|
«я вийшла з уст Всевишнього і, подібно до хмари, покрила землю;
|
а^ꙁъ и^ꙁъ ё^стъ вы'шняго и^ꙁыдохъ, и^ ја^ко м#гла покрыX зе'млю”
|
|
4
|
4
|
|
я поставила скинію на висоті, і престіл мій — у стовпі хмарному;
|
А$зъ на высокихъ вселиXся и^ прsтлъ мо'и въ столпњ ѓ%блачнњ”
|
|
5
|
5
|
|
я одна обійшла коло небесне і ходила у глибині безодні;
|
Крђгъ нбsныи ѓ^быдохъ е^ді'на, и^ въ глђбинњ беꙁдны походиX,
|
|
6
|
6
|
|
у хвилях моря і по всій землі й у всякому народі та племені мала я володіння:
|
въ волнњ мо'рьстеи и^ въ всеи земли. и^ въ всXњ лю'дехъ и^ ја^зы'цњ стяжа'хся,
|
|
7
|
7
|
|
між усіма ними я шукала заспокоєння, і у чиїй спадщині оселитися мені.
|
съ всњми сими поко'я и^скахъ, и^ въ наслњдїи нњкое^го въдворюся”
|
|
8
|
8
|
|
Тоді Творець усіх повелів мені, і Той, Хто породив мене, указав мені спокійне житло і сказав:
|
Тогда` ꙁаповњ'да ми съꙁда'тель всњхъ, и^ соꙁдавыи м^я препокои` скљ=нїю мою, и^ рече м^и.
|
|
9
|
9
|
|
оселися в Якові і прийми спадщину в Ізраїлі.
|
въ і^а'кове вселися, и^ въ і^и^л~и наслњдъствђи.
|
|
10
|
10
|
|
Раніше віку від початку Він породив мене, і я не помру повіки.
|
прежде вњка и^сперва соꙁда м^я, и^ до вњка не ѓ^скђдњю”
|
|
11
|
11
|
|
Я служила перед Ним у святій скинії і так утвердилася у Сионі.
|
въ ст~њи скљ=нїи преD нимъ послђжихъ. и^ та'ко в сїѓнњ ё^твердиXся,
|
|
12
|
12
|
|
Він дав мені також спокій в улюбленому місті, і у Єрусалимі — влада моя.
|
и въ градњ възлю'бленњ такоже мя препокои`, и^ въ і^ерsлимᲇ влаs моа`.
|
|
13
|
13
|
|
І вкорінилася я у прославленому народі, у спадкоємному наділі Господа.
|
и^ ё^коренихся въ лю'дехъ пресла'вныX, и^ въ части гн~и наслњдїя е^го”
|
|
14
|
14
|
|
Я піднеслася, як кедр на Ливані і як кипарис на горах ермонських;
|
ја%ко кедръ въꙁнесохся в ливанњ, и^ ја%ко кљ=парисъ на горахъ а'е^рмоньскихъ”
|
|
15
|
15
|
|
я піднеслася, як пальма в Енгадді і як рожеві кущі у Єрихоні;
|
и^ ја^ко фљ=нићъ възвысихъся и^же на приморїи, и ја%ко саD шипковᲆ въ е^рихонњ”
|
|
16
|
16
|
|
я, як красива олива у долині і як платан, піднеслася.
|
и^ ја%ко маслина бл~голњпна на' поли, и^ въꙁнесоXся ја^ко лњторасль.
|
|
17
|
17
|
|
Як кориця й аспалаф, я виточила ароматний запах і, як відмінна смирна, поширила пахощі,
|
и^ ја^ко корица, ја^ко и^спалтъ а^ромат# да'хъ во'ню, и^ ја%ко змљ=рна и^ꙁбранна дахъ бл~гоё^ханїе.
|
|
18
|
18
|
|
як халвані, онікс і стакті і як пахощі ладану у скинії.
|
и^ ја%ко халвани и^ ноготы, и^ стакᲄи, ја%ко ливаново кђренїе въ скљ=нїи”
|
|
19
|
19
|
|
Я розпростерла свої віти, як теревинф, і віти мої — віти слави і благодаті.
|
а^зъ ја%ко дђбъ распрострXњ вњтвїя моа`, и^ вњтвиy моя вњтви сла'вы блгDти.
|
|
20
|
20
|
|
Я — як виноградна лоза, що виточує благодать, і квіти мої — плід слави і багатства.
|
а^зᲆ ја%ко виноградъ прорастихъ блгDть, и^ цвњтъ мо'и плоD славы и^ богаTства”
|
|
21
|
21
|
|
Приступіть до мене, хто бажає мене, і насичуйтеся плодами моїми;
|
Пристђпите къ мнњ вожделњю'щїи мене, и^ эT житъ мои^хъ насытитеся”
|
|
22
|
22
|
|
бо спогад про мене солодший за мед, і володіння мною приємніше за медовий стільник.
|
память б^о моя слаждьши паче меда, и^ наслᲇдїе мое паче сота меDвена”
|
|
23
|
23
|
|
Ті, що споживають мене, ще будуть жадати, і ті, що п’ють мене, ще будуть відчувати жагу.
|
ја%дђщеи м^я е^ще возалчюT и^ пїющеи м^я е^ще` вᲆжаждTђся.
|
|
24
|
24
|
|
Хто слухає мене, не посоромиться, і хто трудиться зі мною, не згрішить.
|
слђша'яи мене не посрамится, и^ дњлаю^ще ё^ мене не съгрњшат#.
|
|
25
|
25
|
|
Усе це — книга завіту Бога Всевишнього,
|
сїя вся` кни'га ꙁавњта б~а вышняго.
|
|
26
|
26
|
|
закон, який заповів Мойсей як спадщину сонмам Якова.
|
закоn е^гоже заповњ'да мољ=сїи, наслњдїя събора і^а'ковля.
|
|
27
|
27
|
|
Він насичує мудрістю, як Фисон і як Тигр у дні новин;
|
насыщая ја%ко фисоn премђдрости, и^ ја%ко ти'гръ въ дн~ь красы.
|
|
28
|
28
|
|
він наповнює розумом, як Євфрат і як Йордан у дні жнив;
|
и^сполня'яи ја%ко е^фратъ раꙁђма, и^ ја%коже і^ѓ^рданъ въ дн~и жа'твы”
|
|
29
|
29
|
|
він розливає вчення, як світло і як Гион у час збирання винограду.
|
ја%вивыи ја^ко свњтъ накаꙁа'нїе, и^ ја%коже гїѓнъ въ дн~и и^ма'нїя вина”
|
|
30
|
30
|
|
Перша людина не досягла повного пізнання її; не дослідить її також і остання;
|
Не сконча первыи прораꙁђмᲇти ея`, такоже и^ послњднїи не и^слњди ея`”
|
|
31
|
31
|
|
бо думки її повніші за море, і наміри її глибші за велику безодню.
|
эT моря б^о ё^множися раZмышленїя ея`, и^ совњтᲆ ея` эT велїя беꙁдны”
|
|
32
|
32
|
|
І я, як канал з ріки і як водопровід, вийшла у рай.
|
И$ а'ꙁъ ја%ко раскопанїе эT рᲇки, и^ ја%ко во'дђ лїя'и и^зыдоX в ра'и.
|
|
33
|
33
|
|
Я сказала: поллю мій сад і напою мої грядки.
|
рњхъ напою себᲇ врьтограD, и^ ё^пою себњ лњхђ.
|
|
34
|
34
|
|
І ось, канал мій зробився рікою, і ріка моя зробилася морем.
|
и^ с^е раскопанїе м^и бысᲄь рњкою, и^ рњка моя быs м^и мо'реM”
|
|
35
|
35
|
|
І буду я сяяти вченням, як ранкове світло, і далеко виявлю його;
|
Є$ще наказа'нїеM ја%ко ё^тренюю просвњщђ и^ проја^влю я& до далечя”
|
|
36
|
36
|
|
і буду я виливати вчення, як пророцтво, і залишу його у роди вічні».
|
Є$ще ё^ченїе ја%ко прoрчьство и^ꙁлњю, и^ ѓ^ставлю е& в роды вњчны”
|
|
37
|
37
|
|
Бачите, що я трудився не для себе одного, але для усіх, хто шукає премудрости.
|
Види'те ја%ко не себњ е^ді'номђ трђдихся, н^о и^ всњмъ и^скђщимъ ея`”
|
|
Глава 25
|
Глvа, к~е”
|
|
1
|
1
|
|
Трьома я прикрасилася і стала прекрасною перед Господом і людьми:
|
Треми ё^красихся, и^ стахъ красна преD гм~ъ и^ чл~кы.
|
|
2
|
2
|
|
це — однодумність між братами і любов між ближніми, і дружина і чоловік, які у згоді живуть між собою.
|
съвокђпленїемᲆ братїи, и^ любовїю и^скренихᲆ” и^ мђжъ и^ жена сами себњ` съе^ді'нени”
|
|
3
|
3
|
|
І три роди людей зненавиділа душа моя, і дуже огидне для мене життя їх:
|
Три же виды возненавидњ дш~а моя, и^ ѕњло м^и ѓ^меrꙁᲇ живоT иX.
|
|
4
|
4
|
|
гордовитого жебрака, неправдивого багатія і старого перелюбника, який слабшає розумом.
|
ё^бога горда, богата л#жива, и^ сᲄара преблђдодњ'я ё^маля'ющагося ё^моM.
|
|
5
|
5
|
|
Чого не зібрав ти в юності, — як же можеш придбати у старості твоїй?
|
е^гоже въ ю'ности не събра'лъ е^си, т^о како мо'жеши ѓ^брњсти вᲆ ста'рости свое'и.
|
|
6
|
6
|
|
Як пристойно сивинам судити, і старцям — уміти давати пораду!
|
коль е^сть кра'сенъ сњдинамъ сђдъ, и^ старцеM разђмњти совTњ”
|
|
7
|
7
|
|
Як прекрасна мудрість старців і як личать людям поважним розсудливість і рада!
|
ПрославленыM съраꙁђмњнїе и^ совTњ.
|
|
8
|
8
|
|
Вінець старців — багатобічна досвідченість, і хвала їх — страх Господній.
|
вњнецъ старцемъ много различно и^скђство, и^ похваленїе иX страX гн~ь”
|
|
9
|
9
|
|
Дев’ять помислів похвалив я у серці, а десяте висловлю язиком:
|
девять помышленїи бл~женыхъ въ срDцы мое^мъ, а^ десятое и^ꙁрекђ ја%ꙁы'комъ”
|
|
10
|
10
|
|
це людина, яка радіє за дітей і за життя бачить падіння ворогів.
|
Чл~къ веселя'ися ѓ^ чадехъ живяи, и^ ꙁря` нападанїя врагъ”
|
|
11
|
11
|
|
Блаженний, хто живе з дружиною розумною, хто не грішить язиком і не служить недостойному себе.
|
Бл~женъ и^же живетъ съ женою разђмною. і^ и^же ја^ꙁы'комъ свои^мъ не поплъꙁнеся. і^ и^же не работа достойномђ себњ”
|
|
12
|
12
|
|
Блаженний, хто придбав мудрість і передає її у вуха слухачів.
|
бл~женъ и^же ѓ^брњте мђдрость. и^ пода'я въ ё%ши послђша'ющиX.
|
|
13
|
13
|
|
Який великий той, хто знайшов премудрість! але він не вищий за того, хто боїться Господа.
|
ја%ко великъ и^же мђдрость ѓ^брњте, н^о нњсть паче боа'щагося г~а.
|
|
14
|
14
|
|
Страх Господній усе перевершує, і хто має його, з ким може бути порівняний?
|
страхъ гн~ь паче всего преспњ, и^ дръжа'и е^го комђ ё^подобится”
|
|
15
|
15
|
|
Можна перенести всяку рану, тільки не рану сердечну, і всяку злість, тільки не злість жіночу,
|
Всякђ ја%ꙁвђ и^ не ја%ꙁвђ срDчнђю. и^ вся'кого лђкав#ства и^ не лђкав#ства же'ньскаго.
|
|
16
|
16
|
|
усякий напад, тільки не напад від тих, що ненавидять, і всяку помсту, тільки не помсту ворогів;
|
и^ всякого нанесенїя и^ не нанесенїя ненави'дящихᲆ, и^ всякого мщенїя и^ не мщенїя вра'гъ”
|
|
17
|
17
|
|
немає голови отруйнішої за голову змії, і немає люті сильнішої за лють ворога.
|
Нњсть главы` паче главы` змїины, и нњсть ја%рости паче ја%рости вра'жїя”
|
|
18
|
18
|
|
Погоджуся краще жити з левом і драконом, ніж жити зі злою дружиною.
|
Жити лђче со львомъ и^ ꙁмїеM нежели съ женою лђкавою.
|
|
19
|
19
|
|
Злість дружини змінює погляд її і робить лице її похмурим, як у ведмедя.
|
лђкаvство жены` и^ꙁмњня'етъ зра'къ ея`, и^ ѓ^мрачитъ лице свое` ја%ко меDведица
|
|
20
|
20
|
|
Сяде чоловік її серед друзів своїх і, почувши про неї, гірко зітхне.
|
средъ и^скренихъ свои^хъ. въꙁляжеT мђжъ ея`, и^ слы'шавъ въꙁдохнетъ го'рко”
|
|
21
|
21
|
|
Усяка злість мала у порівнянні зі злістю дружини; жереб грішника нехай упаде на неї.
|
Мала е^сть всяка ꙁлоба противђ зло'бњ же'ньстеи, жребїи грњшника спаде на ню`”
|
|
22
|
22
|
|
Що сходження по піску для ніг старого, те сварлива дружина для тихого чоловіка.
|
Въсхожденїе пњска поD ногама старчема, та'ко жена` ја^ꙁы'чна мђжђ молчаливђ”
|
|
23
|
23
|
|
Не задивляйся на красу жіночу і не будь хтивим до дружини.
|
Не сматря'и на красотђ женьскђ, и^ женњ в добротњ не въсхощи`.
|
|
24
|
24
|
|
Досада, ганьба і великий сором, коли дружина буде переважати свого чоловіка.
|
гнњвъ и^ бестђдїе и^ срамота велика” а^ще жена` приѓ^брњта'емъ мђжђ свое^мђ.
|
|
25
|
25
|
|
Серце зажурене й лице сумне і рана сердечна — зла дружина.
|
срDце смирено и^ лице сњтова'но, и^ ја%ꙁва срDчна, жена` лђкава”
|
|
26
|
26
|
|
Опущені руки і розслаблені коліна — дружина, яка не щасливить свого чоловіка.
|
Рђцњ не'мощнїи и^ колᲇни ѓ^слабленїи, и^ жена` и^же не бл~жиT мђж'а свое^го”
|
|
27
|
27
|
|
Від жінки початок гріха і через неї усі ми помираємо.
|
эT жены` нача'токъ грњха, и^ тою` ё^мираеM вс^и.
|
|
28
|
28
|
|
Не давай воді виходу, ні злій дружині — влади;
|
не дажDь водњ` прохода, н^и женᲇ лђкавњ дръзновенїа.
|
|
29
|
29
|
|
якщо вона не ходить під рукою твоєю, то відсічи її від плоті твоєї.
|
а^ще не походиT подъ рђкою т^и, эTсњци ю& эT плоти твое'я”
|
|
Глава 26
|
Глvа, к~ѕ”
|
|
1
|
1
|
|
Щасливий чоловік доброї дружини, і число днів його — подвійне.
|
Жены` добры бл~женъ е^сть мQђ и^ число дн~їи е^го сђгђбо.
|
|
2
|
2
|
|
Дружина доброчесна радує свого чоловіка і літа його наповнить миром;
|
жена` до'бля веселитъ мђж'а свое^го, и^ лњта е^го и^сполниT ми'ромъ.
|
|
3
|
3
|
|
добра дружина — щаслива доля: вона дається у наділ тим, хто боїться Господа;
|
жена` до'бра ча'сᲄь бл~га, въ части боа'щися г~а да'на бђдетъ”
|
|
4
|
4
|
|
з нею у багатого і бідного — серце задоволене й лице повсякчас веселе.
|
Богатаго же и^ ё^бога'го срDце бл~го, въ всяко время лице ти'хо”
|
|
5
|
5
|
|
Трьох страшиться серце моє, а при четвертому я молюся:
|
эT трехъ же ё^говњ срDце мое, и^ эT лица четверᲄаго ё^боа'хся,
|
|
6
|
6
|
|
міського лихослів’я, збурення черні й обмовлення на смерть, — усе це жахливо.
|
преданїя града, и^ съборᲆ наро'да, и^ ѓ^бол#ганїя смерътна вс^е вътъще”
|
|
7
|
7
|
|
Хвороба серця і печаль — дружина, ревнива до іншої дружини,
|
Вредъ же срDца и^ сњтованїе жена` ревнива.
|
|
8
|
8
|
|
і бич язика її, до всіх прискіпливий.
|
жены ради ревнивы ра'на ја^зы'чна всњмъ ѓ^бща'ющися.
|
|
9
|
9
|
|
Ярмо вола, яке рухається туди і сюди, — зла дружина; хто бере її — той подібний до того, хто хапає скорпіона.
|
волђе и%го движимо, жена` лђкавна. дръжа'ися ея`, ја%ко е^мля'ися скорпїа”
|
|
10
|
10
|
|
Велика досада — дружина, віддана пияцтву, і вона не приховає свого сорому.
|
Гнvњ великъ жена пїянива, и^ стђда ея` не и%мать покрыти”
|
|
11
|
11
|
|
Схильність жінки до блуду пізнається з підняття очей і вій її.
|
Блђдъ женьскь помиꙁа'нїе ѓ^чима, и^ бровма ея` позна'нъ бђдет#”
|
|
12
|
12
|
|
Над безсоромною дочкою постав міцну варту, щоб вона, відчувши послаблення, не зловжила собою.
|
Э$ дщери бестDђнњ ё^тверди стражDђ, да не попђщенїе ё^бо ѓ^брњтъши погђбится”
|
|
13
|
13
|
|
Бережися безсоромного ока, і не дивуйся, якщо воно згрішить проти тебе:
|
Въслњдъ бестђдна ѓ%ка съхрани'ся, и^ не дивися а^ще въ т^я съгрњшиT”
|
|
14
|
14
|
|
як змучений спрагою подорожній відкриває вуста і п’є всяку найближчу воду,
|
ЈА/ко жажденъ пђтникъ эTвръꙁетъ ё^ста` своа, и^ эT всякоя во'ды ближ#нњя и^спїет#.
|
|
15
|
15
|
|
так вона сяде навпроти всякого намету і перед стрілою відкриє сагайдак.
|
и^ прямо всякого кола` ся'детъ, и^ прямо стрњлњ эTкрыеT тђлъ”
|
|
16
|
16
|
|
Люб’язність дружини насолодить її чоловіка, і розсудливість її зміцнить кістки його.
|
БлгDть женьска въꙁвеселиT мђжа е^я, и^ кости е^го възвеселитъ хђдожество ея`”
|
|
17
|
17
|
|
Лагідна дружина — дар Господа, і немає ціни благовихованій душі.
|
дая'нїе гн~е жена` молчалива, и^ нњсть и^скђпа покаꙁанныя дш~а”
|
|
18
|
18
|
|
Благодать на благодать — дружина сором’язлива,
|
БлгDть на блгDти жена` стђдлива,
|
|
19
|
19
|
|
і немає достойної міри для стриманої душі.
|
и^ нњсть досто'ина всяка мњра ё^дръжаныя дш~а”
|
|
20
|
20
|
|
Що сонце, яке сходить на висотах Господніх,
|
Слн~це въсходя на высокиX гн~ихъ,
|
|
21
|
21
|
|
те краса доброї дружини в оздобленні дому її;
|
и^ доброта жены` до'брыя въ красотњ до'мђ ея`”
|
|
22
|
22
|
|
що світильник, який сяє на святому свічнику, те краса лиця її у зрілому віці;
|
Свњтилникъ сїяя` на свњщницњ ст~њ, и^ доброта лица на воꙁрастњ стоа'щаго”
|
|
23
|
23
|
|
що золоті стовпи на срібній основі, те прекрасні ноги її на твердих п’ятах.
|
Столпи злати на поDстолпи и^хъ сребреныX, и^ но'ѕᲇ красни на плеснахъ добрњ стоя'щи”
|
|
24
|
24
|
|
Від двох було у скорботі серце моє, а при третьому збуджувалося у мені обурення:
|
Э$ дво'емъ печално м^и бы'сть срDце мое, и^ на третїемъ ја%рость м^и наи%де”
|
|
25
|
25
|
|
якщо воїн терпить від бідности, і розумні мужі бувають у зневазі;
|
Мђжъ боре'цъ лиша'яся за скђдотђ, и^ мђжи раꙁђмиви а^ще ѓ^треблени бђдTђ,
|
|
26
|
26
|
|
і якщо хто відвертається від праведности до гріха, Господь підготує на того меч.
|
възвращаяся эT правды на грXњ, г~ь ё^гоᲄови е^го на меq
|
|
27
|
27
|
|
Купець ледь може уникнути гріха, а корчмар не спасеться від гріха.
|
е^два и^змеTся кђпецᲆ эT согрњшенїа” Не ѓ^правди'тся корчемникъ эT грњх#,
|
|
Глава 27
|
Глvа, к~з”
|
|
1
|
1
|
|
Багато хто грішив заради маловажливих речей, і той, хто шукає багатства, відвертає очі.
|
ꙁа несытость мно'ѕи съгрњшиша, хоᲄяи ё^мно'жити эTвратиT ѓ%чи”
|
|
2
|
2
|
|
Посередині скріплень каменів вбивається цвях: так посередині продажу і купівлі входить гріх.
|
Посредњ собрана ка'менїя во'нзется колъ, и^ посредњ продаянїя и^ кђпля съвръша'ется грњх#”
|
|
3
|
3
|
|
Якщо хто не утримується старанно у страху Господньому, то швидко зруйнується дім його.
|
А$ще не дръжи'тся страха гн~я, съ тща'нїемъ въско'рњ раꙁвратиTся до'мъ е^го”
|
|
4
|
4
|
|
При трясінні решета залишається сміття: так нечистота людини — при розмірковуванні її.
|
Трясенїемъ решета` ѓ^ста'нђтъ смети, тако же ѓ^треби чл~ческїя въ помышленїи е^го”
|
|
5
|
5
|
|
Глиняний посуд випробовується у печі, а випробовування людини — у розмові її.
|
Сосђды скђделнича и^скђша'етъ пещъ, і^ и^скђшенїе чл~кеско въ помышле'нїи е^го”
|
|
6
|
6
|
|
Догляд за деревом виявляється у плоді його: так у слові — помисли серця людського.
|
Въꙁдњланое древо ја^вля'етъ плоD е^го, такоже сло'во помышленїя срDце чл~чьско”
|
|
7
|
7
|
|
Раніше бесіди не хвали людину, тому що вона є випробовуванням людей.
|
ПрежDе помышленїа не похвали мђжа, се б^о и^скђшенїе чл~чьско”
|
|
8
|
8
|
|
Якщо ти ретельно будеш шукати правду, то знайдеш її й одягнешся нею, як подиром слави.
|
А$ще го'ниши пра'вдђ постигнеши, и^ ѓ^блечешися в н^ю ја^ко в подиръ сла'вы”
|
|
9
|
9
|
|
Птахи злітаються до подібних собі, й істина навертається до тих, які вправляються у ній.
|
Птицы с подобными себњ ѓ^бита'ютъ, і^ и'стинна къ творя'щимъ ю& ѓ^братится.
|
|
10
|
10
|
|
Як лев підстерігає здобич, так і гріхи — тих, що чинять неправду.
|
левъ ло'витъ ловъ, та'коже и^ грњси дњла'ющихᲆ неправдђ”
|
|
11
|
11
|
|
Бесіда благочестивого — завжди мудрість, а безумний змінюється, як місяць.
|
По'вњсть бл~говњрнаго въи%стиннђ премђдрость, а^ беꙁђменᲆ ја%ко лђна и^ꙁмᲇня'ется”
|
|
12
|
12
|
|
Серед нерозумних не гай часу, а проводь його постійно серед розсудливих.
|
Посредњ безђмныX съблюди время, и посредњ разъмышля'ющихъ ё^частися”
|
|
13
|
13
|
|
Бесіда дурнів огидна, і сміх їх — у забаві гріхом.
|
По'вњсти бђ'ихъ мерꙁосᲄь и^ смњхъ и^хъ пита'нїе грњха.
|
|
14
|
14
|
|
Марнослів’я тих, хто багато клянеться, підніме сторчма волосся, а суперечка їх заткне вуха.
|
бесњда много клятвенаго, и^спра'витъ вла'сы, и^ сварᲆ е^го заTченїе ё^шима”
|
|
15
|
15
|
|
Сварка гордовитих — кровопролиття, і лайка їх нестерпна для слуху.
|
Пролитїе кро'ве сва'ръ гордыхᲆ, и^ клеветанїе и^хъ послђша'нїе сђе'тно”
|
|
16
|
16
|
|
Той, хто відкриває таємниці, втрачає довіру і не знайде друга до душі собі.
|
эTкрыва'яи та'инђ погђбляеT вњрђ, и^ не и'мать ѓ^брњсти дрђга противђ дш~и свое'и”
|
|
17
|
17
|
|
Люби друга і будь вірний йому;
|
Прїими дрђга и^ ё^вњрися с ни'м#,
|
|
18
|
18
|
|
а якщо відкриєш таємниці його, не женися більше за ним:
|
а^ще л^и эTкры'еши та'ины е^го не и'маши гнати по неM”
|
|
19
|
19
|
|
бо як людина убиває свого ворога, так ти убив дружбу ближнього;
|
ЈА/коже погђбиT чл~къ вся'каго врага свое^го, та'ко и^же погђби дрђжбђ и^скреняh”
|
|
20
|
20
|
|
і як ти випустив би з рук своїх птаха, так ти упустив друга і не впіймаєш його;
|
ЈА/коже птицђ и^з рђки и^спђстиши, та'коже и^спђстилъ е^си и^скреняго и^ не ё^лови'ши е^го.
|
|
21
|
21
|
|
не женися за ним, бо він далеко пішов і втік, як сарна з сіті.
|
не жени е^го ја%ко далече эTстђпи, і^ и^ꙁбњже ја%ко серна эT сњти”
|
|
22
|
22
|
|
Рану можна перев’язати, і після сварки можливе примирення;
|
ЈА/ко е^сть стрђпъ ѓ^бяꙁати, и^ эT клеветы е^сть и^ꙁменитися, а^
|
|
23
|
23
|
|
але хто відкрив таємниці, той утратив надію на примирення.
|
эTкрывъ та'инђ не ча'ется.
|
|
24
|
24
|
|
Хто мигає оком, той будує підступи, і ніхто не втримає його від того;
|
помиꙁа'я ѓ%комъ кђе^тъ зл^о, и^ никтоже е^го ѓ^ста'виT эT е^го”
|
|
25
|
25
|
|
перед очима твоїми він буде говорити солодко і буде дивуватися словам твоїм,
|
Пря'мо ѓ^чи'ма твои'ма насладитъ ё^ста своя, и^ словесемъ твоиM подивиTся”
|
|
26
|
26
|
|
а опісля перекрутить вуста свої і у словах твоїх відкриє спокусу;
|
Послњди же раꙁвратиT ё^ста своя`, и въ словесехᲆ твоиX дасть соблаꙁнъ”
|
|
27
|
27
|
|
багато чого я ненавиджу, але не стільки, як його; і Господь зненавидить його.
|
Мно'го въꙁненави'дњхъ и^ не ѓ^брњтоX подобна е^мђ, и^ г~ь ненави'диT е^го”
|
|
28
|
28
|
|
Хто кидає камінь угору, кидає його на свою голову, і підступний удар розділить рани.
|
Ве'ргыи ка'мы на высотђ на главђ` свою` вержетъ, и ја%ꙁва льстива раꙁдњлиT стрђпы”
|
|
29
|
29
|
|
Хто риє яму, сам упаде у неї, і хто ставить сіть, сам буде уловлений нею.
|
И$скопава'яи ро'въ впадеTся во'нь, и^ по'ля ча'яи сњть ё^вязнеT в не'и.
|
|
30
|
30
|
|
Хто робить зло, на того обернеться воно, і він не довідається, звідки воно прийшло до нього;
|
творя'и ꙁл^о въва'лится в не`, и^ не раꙁђмњетᲆ эTкђдђ е^мђ прїидетъ”
|
|
31
|
31
|
|
посміяння і ганьба від гордих і помста, як лев, підстереже його.
|
поношенїе и^ порђга'нїе гордымъ и^ м#щенїе, ја%ко левъ ло'виT нань”
|
|
32
|
32
|
|
Уловлені будуть сіткою ті, що радіють від падіння благочестивих, і скорбота виснажить їх раніше смерти їх.
|
Сњтїю ё^вяꙁа'ютᲆ веселя'щеися ѓ^ паденїи бл~говњрныхъ, и^ болњꙁнь погђбиT я& преже смр~ти иX.
|
|
33
|
33
|
|
Злість і гнів — теж мерзота, і вони будуть володіти чоловіком грішним.
|
гнњвъ и^ ја%рость сїи сђть мерꙁость, и^ мђжъ грњшникъ ѓ^держанъ и%ми бђдетъ”
|
|
Глава 28
|
Глvа, к~и”
|
|
1
|
1
|
|
Мстивий одержить помсту від Господа, Який не забуде гріхів його.
|
Мьща'я эT г~а ѓ^бря'щеT м#ще'нїе, и^ грњхи` своя эTдвиза'я эTдви'гнетъ.
|
|
2
|
2
|
|
Прости ближньому твоєму образу, і тоді після молитви твоєї відпустяться гріхи твої.
|
ѓ^ста'ви непра'вдђ и%скренемђ свое^мђ, и^ тогда` помо'льшђ ти ся грᲇси твои` разы'идђтся.
|
|
3
|
3
|
|
Людина вигодовує гнів до людини, а у Господа просить прощення;
|
чл~къ на чл~ка съхраня'етъ гнњвъ, и^ эT г~а и^щетᲆ и^сцњле'нїя”
|
|
4
|
4
|
|
до подібного собі людина не має милосердя, і молиться про гріхи свої;
|
На чл~ка подо'бна себњ не имать млsти, а^ ѓ^ грњсе'хъ свои^х# мо'лится”
|
|
5
|
5
|
|
сам, будучи плоттю, почуває злість: хто очистить гріхи його?
|
Са'мъ сы'и пло'ть и^ хранитъ гнњвъ, кт^о ѓ^цыстиT грњхи` е^го”
|
|
6
|
6
|
|
Пам’ятай останнє і припини ворогувати; пам’ятай тління і смерть і дотримуйся заповідей;
|
помяни` послњдняя растлњнїе и^ смр~ть, и^ пресᲄа'ни вражDоваᲄи” И$ пребыва'и в за'повњдеX
|
|
7
|
7
|
|
пам’ятай заповіді і не тримай зла на ближнього;
|
помина'яи я& и^ не въꙁненави'ди ближнего.
|
|
8
|
8
|
|
пам’ятай завіт Всевишнього і з презирством стався до неуцтва.
|
и^ въ ꙁавњте вы'шняго, преꙁри` невњ'ждьство”
|
|
9
|
9
|
|
Утримуйся від сварки — і ти зменшиш гріхи;
|
ѓ^ста'нися эT сва'ра, и^ ё^малиши грњхи`.
|
|
10
|
10
|
|
бо дратівлива людина розпалить сварку; людина грішна збентежить друзів і оселить розбрат між тими, що живуть у мирі.
|
чл~къ б^о ја%ръ раждиꙁаеT сва'ръ, и^ мђжᲆ грњшникъ вᲆзмятеT дрђги, и^ посреди ми'рныхъ вло'жит# клеветђ`”
|
|
11
|
11
|
|
Яка речовина вогню, так він і запалає;
|
ЈА/кова` ве'щи ѓ^гня` та'ко и^ пла'мень разгори'тся, и^ ја^кова` крњпость бђдетъ сва'ра такоже и^ гнvњ разгори'тся”
|
|
12
|
12
|
|
і яка сила людини, такий буде і гнів її, і мірою багатства посилиться лють її.
|
ЈА$кова' же крњпость чл~ча такоже ја%рость е^го бђдетᲆ” и^ ја%коже бога'т#ство е^го въздви'жеT гнњвъ е^го.
|
|
13
|
13
|
|
Палка суперечка розпалює вогонь, а палка сварка проливає кров.
|
рве'нїе натощно вжигаеT ѓ%гнь, и^ сва'ръ напра'сенъ пролива'ет# кро'вь”
|
|
14
|
14
|
|
Якщо подуєш на іскру, вона розгориться, а якщо плюнеш на неї, згасне: те й інше виходить з уст твоїх.
|
А$ще възд#ме'ши и%скрђ възгори'тся, и^ а'ще въсплю'неши на ню` ё^га'снетъ” Та'коже и^ ѓ^бо'е и^ꙁъ ё^стъ твои^хъ исхо'дитъ”
|
|
15
|
15
|
|
Навушник і двоязичний нехай будуть прокляті, бо вони погубили багатьох, які жили у тиші;
|
Шепо'тника и^ двоја%ꙁы'чника подобаеT кляти`, мно'ги б^о ми'рны сђще погђби'ло.
|
|
16
|
16
|
|
язик третій багатьох похитнув і виганяв їх від народу до народу,
|
ја^зы'къ тре'тїи мно'ги потря'слъ, и^ разлђчи я& эT ја^ꙁы'ка во яꙁы'ки
|
|
17
|
17
|
|
і руйнував укріплені міста і знищував доми вельмож;
|
И$ грады твръды разори`, и^ домы` вельмо'жамъ разъврати”
|
|
18
|
18
|
|
язик третій вигнав доблесних дружин і позбавив їх трудів їх;
|
ЈА/зыкъ тре'тїи и^ же'ны добля и^ꙁгна`, и^ лиши` я& эT трђдъ и^хъ”
|
|
19
|
19
|
|
хто слухає його, той не знайде спокою і не буде жити у тиші.
|
Послђшая е^го не и'матъ ѓ^брњсти поко'я не и'мать ё^сели'тися беꙁ#млъвы”
|
|
20
|
20
|
|
Удар бича робить рубці, а удар язика розтрощить кістки;
|
ЈА/зва бична'я стрђпы творитъ, ја%ꙁва же ја%ꙁы'чная съкрђшаеT ко'сти.
|
|
21
|
21
|
|
багато хто упав від вістря меча, але не стільки, скільки полягло від язика;
|
Мно'ѕи падо'ша ѓ%стрїемъ меча`, н^о не ја%ко па'дшеи ја%ꙁы'комъ”
|
|
22
|
22
|
|
щасливий, хто сховався від нього, хто не відчув люті його, хто не тягнув ярма його і не зв’язаний був путами його;
|
Бл~жеn и^же ё^кры'ется эT него, и^же никтоy про'иде въ ја^рости е^го. і^ и^же не возвле'къ и%га е^го, и^ ё^ꙁами е^го не связанъ бы'сть”
|
|
23
|
23
|
|
бо ярмо його — ярмо залізне, і пута його — пута мідні,
|
и'го б^о е^го и%го желњзно, и^ ё'зы е^го ё'зы мњдяны.
|
|
24
|
24
|
|
смерть люта — смерть його, і саме пекло краще за нього.
|
и^ смр~ть е^го смр~ть лю'та, и^ па'че лђче е^го е^сть а'дъ.
|
|
25
|
25
|
|
Не оволодіє він благочестивими, і не згорять вони у полум’ї його;
|
не ѓ^бладаеT бл~говњр#ными и^ въ пла'мени е^го не съгоряT.
|
|
26
|
26
|
|
ті, що залишають Господа, впадуть у нього; у них розпалиться він і не згасне: він буде посланий на них, як лев, і, як барс, буде знищувати їх.
|
ѓ^ста'вльшеи г~а впадђтся во'нь, и^ на нихъ възгори'тся и^ не ё^га'снетъ” По'сланъ бђдетъ на' ня ја%ко ле'въ, и^ ја%ко па'рдђсъ погђбитъ я&”
|
|
27
|
27
|
|
Дивись, обгороди володіння твоє терням,
|
Ви'ждь и^ ѓ^гради` стяжа'нїе свое те'рнїемъ.
|
|
28
|
28
|
|
зв’яжи срібло твоє і золото,
|
сребро` свое и^ зла'то свое стяжи`”
|
|
29
|
29
|
|
і для слів твоїх зроби вагу і міру, і для вуст твоїх — двері і засув.
|
и^ словесемъ свои^мъ сътвори` и%го и^ мњ'рђ, и^ ё^стомъ свои^мᲆ сътвори` две'ръ и^ заво'рђ.
|
|
30
|
30
|
|
Бережися, щоб не спіткнутися ними і не впасти перед зловмисником.
|
внима'и е^гда` ка'ко поплъꙁне'шися и^мъ, не пади'ся пря'мо ловя'щемђ”
|
|
Глава 29
|
Глvа, к~џ”
|
|
1
|
1
|
|
Хто чинить милість, той дає у борг ближньому, і хто підтримує його своєю рукою, той дотримується заповіді.
|
Творя'и млsть в#ꙁаи'мъ да'стъ и%скренемђ, и^ ё^крњпля'яи рђкђ свою съблюде'тъ за'повњди.
|
|
2
|
2
|
|
Давай у борг ближньому під час нестатку його і сам своєчасно повертай ближньому.
|
да'ждь взаи'мъ и%скренемђ въ время требова'нїя е^го, и^ па'ки възда'ждь и%скренемђ въ время.
|
|
3
|
3
|
|
Твердо тримай слово і будь вірний йому — і ти повсякчас знайдеш потрібне для тебе.
|
ё^тверди` сло'во и^ ё^вњрися с ни'мъ, и^ въ вся'ко время ѓ^бря'щеши потре'бђ твою”
|
|
4
|
4
|
|
Багато хто вважав позичку знахідкою і засмутив тих, які допомогли йому.
|
Мно'ѕи ја%ко ѓ^брњте'нїе мнњша заи^мова'нїя и^ зада'ша трђдъ помо'щникомъ иX”
|
|
5
|
5
|
|
Доки не одержить, він буде цілувати руку його і через гроші ближнього смирить голос;
|
дондеже во'зметъ ѓ^блобыза'етъ рђцњ е^го, и^ на и^мњнїе и%скреняго смири'тъ гласъ”
|
|
6
|
6
|
|
а у термін віддачі він буде тягнути час і буде відповідати сумно і скаржитися на час.
|
И$ въ время въздая'нїя превлечетъ вре'мя, и^ възда'сть словеса` ё^ны'нїю, и^ вре'мя вини'тъ.
|
|
7
|
7
|
|
Якщо він буде у змозі, то ледь половину принесе — і це поставить йому за знахідку;
|
а^ще же възмо'жеT е^два` полъ принесе'тъ, и^ въмњни'тъ е& ја%ко ѓ^брњте'нїе.
|
|
8
|
8
|
|
а якщо буде не у змозі, то позикодавець позбувся своїх грошей і без причини набув собі ворога у ньому:
|
а^ще ли` н^и лишеn е^сть и^мњнїа е^го, и^ сᲄежа` и& врага` не тђне`”
|
|
9
|
9
|
|
він віддасть йому прокляттями і лихослів’ям і замість поваги віддасть нечестям.
|
Кля'твы и^ клеветы` възда'сть е^мђ, и^ въ сла'вы мњсто възда'сть е^мђ беще'стїе”
|
|
10
|
10
|
|
Багато хто через таке лукавство ухиляється від позики, побоюючись дарма потерпіти втрату.
|
Мно'ѕи ё^бо ꙁа лђкав#ство эTвръго'шася, и^ лиши'тися тђне` бл~гои^зво'лиша”
|
|
11
|
11
|
|
Але до бідного ти будь поблажливий і з милостинею йому не барися;
|
ѓ^ба'че на смире'неM длъготръпи`, и^ млsтынею не пре'зри е^го.
|
|
12
|
12
|
|
заради заповіді допоможи бідному й у нестатку його не відпускай його ні з чим.
|
за'повњди ради застђпи` нищаh, и^ по нищетњ` е^го не эTврати` е^го тща`
|
|
13
|
13
|
|
Витрачай срібло для брата і друга і не давай йому заіржавіти під каменем на погибель;
|
Погђби` сребро` бра'та ради и^ дрђга, и да не ѓ^ръжа'вїетъ подъ ка'менемъ въ па'гђбђ”
|
|
14
|
14
|
|
використовуй скарб твій за заповідями Всевишнього, і він принесе тобі більше користи, ніж золото;
|
Положи` съкро'вище свое по за'повњдемъ вы'шняго, и^ по'льꙁа т^и бђдетъ нежели зла'томъ.
|
|
15
|
15
|
|
замкни у коморах твоїх милостиню, і вона позбавить тебе усякого нещастя:
|
затвори` млsтыню въ клњтехъ своиX, и^ та` и^зме'тъ т^я эT вся'кого ѓ^злобле'нїя”
|
|
16
|
16
|
|
краще за міцний щит і твердий спис вона захистить тебе проти ворога.
|
Па'че щи'та тве'рда и^ паче копїя ᲄя'жка, проти'вђ врагђ побо'ретъ по тебњ.
|
|
17
|
17
|
|
Добра людина поручиться за ближнього, а хто втратив сором, той залишить його.
|
мђжъ бл~гопорђчникъ бђдетъ и%скренемђ, и^ погђби'выи стђдъ ѓ^ста'виT е^го.
|
|
18
|
18
|
|
Не забувай благодіянь поручителя; бо він дав душу свою за тебе.
|
блгDти порђче'нїя не забђди, да'сть б^о дш~ђ свою за тя”
|
|
19
|
19
|
|
Грішник зруйнує майно поручителя, і невдячний у душі залишить свого спасителя.
|
до'брое порђче'нїе эTвраща'етъ грњшникъ, і^ и^же бес хвалы` мы'слїю ѓ^ста'витъ и^ꙁба'вльшаго и&.
|
|
20
|
20
|
|
Поручництво призвело до розорення багатьох людей з достатком і похитнуло їх, як хвиля морська;
|
Порђче'нїе мно'ги погђби` не направя'ющихся, и^ подвиза` и^ми ја%ко влънами морьскими”
|
|
21
|
21
|
|
мужів могутніх вигнало з домів, і вони блукали між чужими народами.
|
Мђжа си'лны пресели`, и^ заблђди'ша въ ја^зы'цњхъ тђждихъ”
|
|
22
|
22
|
|
Грішник, який приймає на себе поручництво і шукає користи, впаде у тяжбу.
|
Грњшныи в порђче'нїе въпадаетъ, и^ гоня'и пра'знDьство въпадетъ въ сђдъ.
|
|
23
|
23
|
|
Допомагай ближньому за силою твоєю і бережися, щоб тобі не впасти у те саме.
|
застђпи` и%скреняго с^и проти'вђ си'лњ свое'и, и^ внима'и себњ и^ не впади'ся”
|
|
24
|
24
|
|
Головна потреба для життя — вода і хліб, і одяг і дім, що прикриває наготу.
|
Нача'токъ животђ` вода` и^ хлњбъ, и^ риза и^ до'м# покрыва'яи стђдъ”
|
|
25
|
25
|
|
Краще життя бідного під дощатою покрівлею, ніж розкішні бенкети у чужих домах.
|
Лђче жи'тїе ни'щаго поD кро'вомъ ѓ^грады, нежели бра'шна добра` въ ᲄђждихъ”
|
|
26
|
26
|
|
Будь задоволений малим, як і многим.
|
ѓ^ ма'лњ и^ ѓ^ вели'це хвалђ` и^мњи,
|
|
27
|
27
|
|
Лихе життя — блукати з дому у дім, і де оселишся, не посмієш і рота відкрити;
|
животъ зоl эT до'мђ в домъ, і^ и^дњже живе'ши не эTвръꙁеши ё^стъ своиX. накорми'ши
|
|
28
|
28
|
|
будеш подавати їжу і питво без подяки, та й зверх того ще почуєш гірке:
|
и& и^ напои'ши и& бес хвалы`, и^ надᲆ си'мъ ѕло` ё^слы'шиши”
|
|
29
|
29
|
|
«піди сюди, прибулець, приготуй стіл і, якщо є що у тебе, нагодуй мене»;
|
Пристђпи` прише'лче и^ ё^краси` трапезђ, и^ е^ще` и^ рђко'ю твое'ю ё^хлњби мя.
|
|
30
|
30
|
|
«відійди, прибулець, заради почесної особи: брат прийшов до мене у гості, дім потрібен».
|
и^ злᲇзи прише'лче эT лица` сла'вы, прїиде б^о мн^њ го'стемъ бра'тъ, и^ требњ е^сᲄь хлњвина`. ѕњло се` е^сть
|
|
31
|
31
|
|
Важкий для людини з почуттям докір за притулок у домі й осудження за послугу.
|
ᲄя'жко чл~кђ и^мђщђ ра'ꙁђмъ, запреще'нїе хлњвины` и^ поноше'нїе заи'мника”
|
|
Глава 30
|
Глvа, л~”
|
|
1
|
1
|
|
Хто любить свого сина, той нехай частіше карає його, щоб згодом утішатися ним.
|
Любя'и сн~а свое^го ё^части'т# е^мђ ра'ны, да възвеселиTся напослњдо'къ свои”
|
|
2
|
2
|
|
Хто наставляє свого сина, той буде мати допомогу від нього і серед знайомих буде хвалитися ним.
|
Кажа'и сн~ъ свои наслади'тся послњди ѓ^ немъ, и^ посредњ ꙁна'емыхъ ѓ^ немъ похва'лится”
|
|
3
|
3
|
|
Хто навчає свого сина, той збуджує заздрість у ворога, а перед друзями буде радіти за нього.
|
Оу^ча` сн~ъ свои възревнитъ врага`, и^ преD дрђги ѓ^ немъ възра'дђется.
|
|
4
|
4
|
|
Помер батько його — і ніби не вмирав, тому що залишив після себе подібного до себе;
|
ё^мретъ эTц~ъ е^мђ и^ ја%ко не ё'мре, подобна б^о себњ ѓ^ста'ви по себњ.
|
|
5
|
5
|
|
за життя свого він дивився на нього й утішався, і при смерті своїй не засмутився;
|
в животњ свое^мъ ви'дњвъ и& и^ възвеселися, и^ на ё^мрњтїи свое^мъ не ѓ^скръби'ся”
|
|
6
|
6
|
|
для ворогів він залишив у ньому месника, а для друзів — того, хто воздає подяку.
|
Проти'вђ врагоM ѓ^стави ме'стника, и^ дрђгомъ възда'юща блгDть”
|
|
7
|
7
|
|
Поблажливий до сина буде перев’язувати рани його, і при всякому крику його буде тривожитися серце його.
|
ѓ^ дш~ахъ сн~овъ ѓ^бя'жетъ стрђпы своя, и^ ѓ^ вся'комъ во'пли възмяте'тся ё^троба е^го”
|
|
8
|
8
|
|
Необ’їжджений кінь буває впертим, а син, залишений на свою волю, стає зухвалим.
|
Ко'нь не ё^ченъ сверњпъ и^де'тъ, и^ сн~ъ самовлъныи блђдникъ бђдетъ.
|
|
9
|
9
|
|
Плекай дитя, і воно злякає тебе; грай з ним, і воно засмутить тебе.
|
накажи` ча'да и^ ё^дивиT т^я, и^граяи с ни'мъ и^ сътвори'тъ ти печа'ль”
|
|
10
|
10
|
|
Не смійся з ним, щоб не горювати з ним і потім не скреготати зубами своїми.
|
Не смњ'ися с ниM да не поболи'ши ѓ^ неM, и^ напослњдокъ сотне'ши си` зђбы”
|
|
11
|
11
|
|
Не давай йому волі в юності і не потурай нерозуму його.
|
Не да'ждь е^мђ вла'сти въ ю'ности,
|
|
12
|
12
|
|
Нагинай шию його в юності і скрушай ребра його, доки воно молоде, щоб, зробившись упертим, воно не вийшло з покори тобі.
|
съкрђши ре'бра е^го дондеже мла'дъ еs е^гда` ка'ко ѓ^жестњвъ и^ не покори'тъ ти ся.
|
|
13
|
13
|
|
Учи сина твого і трудися над ним, щоб не мати тобі засмучення від непристойних вчинків його.
|
накажи` сн~ъ свои и^ дњлаи ѓ^ немъ, да не въ бестђдїе е^го поTкнешися”
|
|
14
|
14
|
|
Краще бідняк здоровий і міцний силами, ніж багатій з виснаженим тілом;
|
Лђ'че е^сть ни'щъ и^ крњпоk съ здра'вїемъ, нежели богаT и^ ё^ра'нен# тњломъ своиM”
|
|
15
|
15
|
|
здоров’я і добрий стан тіла дорожче за всяке золото, і міцне тіло краще за незліченне багатство;
|
Здра'вїе и^сцњлно лђче е^сть вся'кого зла'та, и^ тњло здра'во нежели богаTство бесчи'слено.
|
|
16
|
16
|
|
немає багатства кращого за тілесне здоров’я, і немає радости вищої за радість сердечну;
|
нњсть богаTство лђче здра'вїя теле'снаго, и^ нњсть веселїя паче ра'досᲄи срчDныя”
|
|
17
|
17
|
|
краще смерть, ніж гірке життя, або хвороба, що постійно триває.
|
Лђче е^сть смр~ть паче живота` горка, и^ нежели недђг# доlгїи”
|
|
18
|
18
|
|
Солодощі, піднесені до зімкнутих уст, те саме, що їжа, поставлена на могилі.
|
Мно'го добро` просы'пано преD ё^сты` затво'реными, преDложе'нїя бра'шна преDлежа'ща ё^ гроба`”
|
|
19
|
19
|
|
Яка користь ідолу від жертви? він ні їсти, ні нюхати не може:
|
Ка'я по'льза и%долђ эT жрътвы, не и'мать б^о ја%сᲄи ни ѓ^боня'ти.
|
|
20
|
20
|
|
так переслідуваний від Господа,
|
та'коже и^згони'мыи гм~ъ,
|
|
21
|
21
|
|
дивлячись очима і стогнучи, подібний до євнуха, який обіймає дівчину і зітхає.
|
зря'и ѓ^чи'ма и^ стеня`. ја%ко е^внђхъ ѓ^сяза'яи деви'цђ и^ възъстеня'етъ, та'ко творя'и по нђжди сђды.
|
|
22
|
22
|
|
Не віддавайся суму душею твоєю і не муч себе своєю підозріливістю;
|
не да'ждь печа'ли дш~и свое'и, и^ не ѓ^скорби` себе совњтомъ свои^мъ.
|
|
23
|
23
|
|
веселощі серця — життя людини, і радість чоловіка — довголіття;
|
Весе'лїе срчDно живо'тъ чл~ка, и^ радова'нїе мђжеско длъгоденьствїе”
|
|
24
|
24
|
|
люби душу твою й утішай серце твоє і віддаляй від себе сум,
|
Люби` дш~ђ свою и^ тњши срDце свое и^ печа'ль эT себе эTрини дале'че.
|
|
25
|
25
|
|
бо сум багатьох убив, а користи у ньому немає.
|
мно'ги б^о печа'ль ё^би`, нњсᲄь по'льза в не'и.
|
|
26
|
26
|
|
Ревнощі і гнів скорочують дні, а турбота — раніше часу приводить старість.
|
рве'нїе и^ ја%рость ё^маля'ютъ дн~и, и^ прежде вре'мене печа'ль ста'рость наво'дитъ”
|
|
27
|
27
|
|
Відкрите і добре серце піклується і про поживу свою.
|
|
|
Глава 31
|
Глvа, л~а”
|
|
1
|
1
|
|
Пильнування над багатством виснажує тіло, і турбота про нього відганяє сон.
|
Бдњ'нїе бога'тества растаеT пло'ти, и^ печа'ль е^го эTго'ниT со'нъ.
|
|
2
|
2
|
|
Пильна турбота не дає дрімати, і тяжка хвороба відбирає сон.
|
печа'ль бдᲇнїя и^спро'ситъ дрњма'нїе, и^ недђгъ лютъ эTи^маетъ со'нъ.
|
|
3
|
3
|
|
Потрудився багатий для примноження майна — й у спокої насичується своїми благами.
|
трђдится бога'тыи въ собира'нїи бога'тества, и^ въ поко'и насыщаеTся пи'щеи свои^хъ”
|
|
4
|
4
|
|
Потрудився бідний при нестатках у житті — і у спокої залишається убогим.
|
ТрђдиTся ё^богъ ё^мале'нїемъ жи'тїя, и^ в поко'и требђя бђдетъ”
|
|
5
|
5
|
|
Хто любить золото, не буде правий, і хто ганяється за тлінням, наповниться ним.
|
Любя'и зла'то не ѓ^правди'тся, и^ гоня'и растлњнїя самъ насы'тится.
|
|
6
|
6
|
|
Багато хто заради золота зазнав падіння, і загибель його була перед лицем його;
|
мно'ѕи спадо'шася ѕла'та ра'ди, и^ бы'сть па'гђбA прямо лицђ е^го.
|
|
7
|
7
|
|
воно — дерево спотикання для тих, що приносять йому жертви, і всякий нерозумний буде вловлений ним.
|
древо претыка'нїя е^сть всњмъ и%скђщимъ е^го, и^ вся'къ безђмливъ поги'бнетъ иM”
|
|
8
|
8
|
|
Щасливий багатій, який виявився бездоганним і який не ганявся за золотом.
|
Бл~женъ богаT и^же ѓ^брњте'ся бес поро'ка, і^ и^же въ слњдъ зла'та не и^де.
|
|
9
|
9
|
|
Хто він? і ми прославимо його; бо він зробив чудо у народі своєму.
|
кто е^сть и^ да ё^бл~ажиM е^го, съᲄвори' б^о ди'вна в лю'дехъ свои^хъ.
|
|
10
|
10
|
|
Хто був спокушуваний золотом — і залишився непорочним? Нехай буде це у похвалу йому.
|
кто и^скђше'нъ и^мъ бы'сть и^ съвръшися, и^ да бђдетъ на похвале'нїе.
|
|
11
|
11
|
|
Хто міг згрішити — і не згрішав, зробити зло — і не зробив?
|
и^ кт^о мо'глъ престђпникъ бы'ти и^ не престђпи`, и^ ѕл^о сътвори'ти и^ не сътвори`.
|
|
12
|
12
|
|
Міцним буде багатство його, і про милостині його буде звіщати зібрання.
|
да ё^твердя'тся бл~гиня е^го, и^ млsтыня е^го и^сповњсть сᲆбра'нїе”
|
|
13
|
13
|
|
Коли ти сядеш за багатий стіл, не розкривай на нього гортань твою
|
Сњде ли на велицњ ᲄрапезᲇ не раздви'гни горта'ни на неи,
|
|
14
|
14
|
|
і не говори: «багато ж на ньому!» Пам’ятай, що заздре око — зла річ.
|
и^ не рцы` мно'го на не'и е^сть” Помяни` ја%ко ѕл^о е^сть ѓ'ко лђка'во,
|
|
15
|
15
|
|
Що зі створеного заздрісніше за око? Тому воно плаче за всим, що бачить.
|
лђка'внње ѓ'ка чт^о е^сть созда'но, сего ради эT вся'кA лица` слезиT”
|
|
16
|
16
|
|
Куди воно подивиться, не простягай руки, і не зіштовхуйся з ним у блюді.
|
и^деже а^ще ё^зри'ши не простира'и рђки и^ не гнетися с ниM въ соли'ло,
|
|
17
|
17
|
|
Суди про ближнього по собі і про всяку дію розмірковуй.
|
разђмњи е^же е^сть и%скреняго эT себе само'го. и^ ѓ^ вся'кои ве'щи размышля'и.
|
|
18
|
18
|
|
Їж, як людина, що тобі запропоновано, і не пересичуйся, щоб не зненавиділи тебе;
|
ја%ждь ја^ко чл~къ прDележа'щее ти, и^ не раZгреба'и да не въꙁненави'денᲆ бђдеши.
|
|
19
|
19
|
|
припиняй їсти першим із ввічливости і не будь жадібним, щоб не стати спокусою;
|
преста'ни прьвїе ради накаꙁа'нїя, и^ не ја%ждь лише сы'ти, да не прет#кне'шися”
|
|
20
|
20
|
|
і якщо ти сядеш посеред багатьох, то не простягай руки твоєї раніше них.
|
А$ще ся'деши по'среди мно'гихъ ча'дїи, не простри` рђки` своея прьвње и^хъ”
|
|
21
|
21
|
|
Малим задовольняється людина вихована, і тому вона не страждає задишкою на своїй постелі.
|
ЈА/ко нака'ꙁаное чл~кђ дово'лно е^сть мало'е, и^ на ѓ^дрњ` е^го не сᲄра'жеT ѕла`”
|
|
22
|
22
|
|
Здоровий сон буває при помірності шлунка: устав рано, і душа його з ним;
|
Со'нъ здра'вїя ѓ^ чре'вњ мњрнњ, въста'въ ꙁаё'тра и^ дш~а е^го с ни'мъ.
|
|
23
|
23
|
|
страждання на безсоння і холера і різь у животі бувають у людини ненаситної.
|
трђдъ бде'нїя и^ скорбь, и^ чрево боле сᲆ мђжемъ несы'тымъ.
|
|
24
|
24
|
|
Якщо ти обтяжив себе стравами, то встань з-за столу і відпочинь.
|
и^ а^ще и^ ѓ^нђдилъся е^си бра'шномъ, въста'ни эT трапе'ꙁы и^ почїеши”
|
|
25
|
25
|
|
Послухай мене, сину мій, і не знехтуй мною, і згодом ти зрозумієш слова мої.
|
Послђшаи мене ча'до не ё^ничижи` мене, и^ напослњдокъ ѓ^бря'щеши словеса` моя.
|
|
26
|
26
|
|
В усіх справах твоїх будь обачний, і ніяка хвороба не трапиться з тобою.
|
въ всњхъ дњлњхъ свои^хъ бђди бы'стръ, и^ вся'къ недђгъ не и%мать пристђпи'ти к тебњ”
|
|
27
|
27
|
|
Щедрого на хліби будуть благословляти вуста, і свідчення про доброту його — вірне;
|
Бога'таго хлњбы блsвятъ ё^стны, и^ послђшьство доброты` е^го вњрно.
|
|
28
|
28
|
|
проти скупого на хліб буде нарікати місто, і свідчення про скупість його — справедливе.
|
и^ на скђпаh по хлњбњхъ поро'пщетъ гра'дъ и^ послђшество ѕло'бы его и%стое”
|
|
29
|
29
|
|
Проти вина не показуй себе хоробрим, тому що багатьох погубило вино.
|
В винᲇ не мђжа'ися, мно'ги б^о погђби` вино`
|
|
30
|
30
|
|
Піч випробовує міцність леза загартуванням; так вино випробовує серця гордих — пияцтвом.
|
Пе'щь и^скђшаеT желњꙁо въ кале'нїи, такоже и^ срDце вино` въ сва'рњ го'рдыX”
|
|
31
|
31
|
|
Вино корисне для життя людини, якщо будеш пити його помірно.
|
Ра'вно животђ` чл~комъ вино`, а^ще пїеши е& въ мњрђ е^го”
|
|
32
|
32
|
|
Що за життя без вина? воно створене на радість людям.
|
Кїи животᲆ ё^моря'ющемђся вино'мъ, сїе бо на весе'лїе чл~комъ съꙁда'но е^сть”
|
|
33
|
33
|
|
Відрада серцю й утіха душі — вино, помірно вживане вчасно;
|
Вино` пива'емо въ время дово'лно.
|
|
34
|
34
|
|
прикрість для душі — вино, коли п’ють його багато, при роздратуванні і сварці.
|
го'ресть дш~амъ мно'го вино` пива'емо. съ гнњвомъ и^ клевето'ю
|
|
35
|
35
|
|
Надмірне вживання вина збільшує лють нерозумного до спотикання, зменшуючи міцність його і заподіюючи рани.
|
ё^мно'житъ ја%рость беꙁђмнаго. пїянъство на претыка'нїе, ё^маля'я крњпость и^ притворя'я стрђпїя”
|
|
36
|
36
|
|
На бенкеті за вином не дорікай ближньому і не принижуй його під час його веселощів;
|
В пи'рњ винA не ѓ^блича'и и%скреняго, и^ не эTврьꙁи е^го въ веселїи е^го.
|
|
37
|
37
|
|
не говори йому образливих слів і не обтяжуй його вимогами.
|
словесе` поно'сна не рцы` е^мђ, и^ не ѓ^скръби` е^го въ и^стяꙁа'нїи”
|
|
Глава 32
|
Глvа, л~в”
|
|
1
|
1
|
|
Якщо поставили тебе старшим на бенкеті, не підносся; будь між іншими як один з них:
|
Старњ'ишинђ л^и тя` поста'виша не въꙁноси` себе, н^о бђди в нихъ ја%ко е^ді'нъ эT ниX
|
|
2
|
2
|
|
подбай про них і потім сідай. І коли усю твою справу виконаєш, тоді займи твоє місце,
|
попеци'ся и^ми, и ᲄако ся'ди и^ всю потре'бђ свою сътворь въꙁля'зи.
|
|
3
|
3
|
|
щоб порадіти на них і за добре розпорядження одержати вінок.
|
да въꙁвесели'шися и^хъ ра'ди, и^ красоты` дᲇлма прїимеши вњнецъ.
|
|
4
|
4
|
|
Розмову веди ти, старший, — тому що це пристойно тобі, —
|
гл~и старњ'ишино подобаеT бо ти,
|
|
5
|
5
|
|
з ґрунтовним знанням; і не забороняй музику.
|
и^спы'тною хи'тростїю. и^ не въꙁбрани` мђсикїи
|
|
6
|
6
|
|
Коли слухають, не примножуй розмови і дочасно не мудруй.
|
и^дњже послђшанїе бђдетъ, не и^ꙁноси` бесњды и^ беZ вре'мени не мђдри'ся.
|
|
7
|
7
|
|
Що рубінова печатка у золотій прикрасі, те благозвучність музики на бенкеті за вином;
|
печатлњнъ а^н#џра'ћъ на мани'стњ ꙁла'тњ, и^ раZсђже'нїе мђси'ковъ въ пи'тїи вина.
|
|
8
|
8
|
|
що смарагдова печатка у золотій оправі, те приємність пісень за смачним вином.
|
и^ ё^краше'нїемъ зла'томъ печа'ть жеꙁла`, пњти е^мђ си'це подо'бно рещи` винђ`.
|
|
9
|
9
|
|
Говори, юначе, якщо потрібно тобі, ледь слова два, коли тебе запитають,
|
гл~и ю'ноше а^ще ти е^сть потре'ба, е^два и^ два'щи а^ще въпрошенъ бђдеши,
|
|
10
|
10
|
|
говори головне, багато у небагатьох словах. Будь, як знавець і, разом, як той, хто уміє мовчати.
|
и^ е^ді'немъ сло'вомъ ѓ^ мно'ѕњ и^ꙁъгл~и. бђди ја%ко вњдыи и^ въ кђпе молча`.
|
|
11
|
11
|
|
Серед вельмож не рівняйся з ними і, коли говорить інший, ти багато не говори.
|
по'средњ велмо'жъ не ра'венъ ся твори, і^ и'номђ гл~ющђ не ѕњло прилежи`.
|
|
12
|
12
|
|
Грому передує блискавка, а сором’язливого випереджає прихильність.
|
преже гро'ма млънїи варя'етъ, и^ преD стыдли'ваго варя'етъ блгDть,
|
|
13
|
13
|
|
Вставай вчасно і не будь останнім; поспішай додому і не зупиняйся.
|
въ время въста'ни и^ не послњди, в до'мъ эTи^ди` а^ не ё^ныва'и.
|
|
14
|
14
|
|
Там забавляйся і роби, що тобі подобається; але не гріши гордим словом.
|
т^ђ и^гра'и и^ твори` помышле'нїя твоя, и^ не съгрњша'и сло'вомъ го'рдымъ”
|
|
15
|
15
|
|
І за це благословляй Того, Хто сотворив тебе і насичує тебе Своїми благами.
|
И$ ѓ^ си'хъ блsви сътворᲆшаго тя, и^ ё^поева'ющего т^я эT бл~гъ е^го”
|
|
16
|
16
|
|
Хто боїться Господа, той прийме настановлення, і ті, що з раннього ранку звертаються до Нього, придбають благовоління Його.
|
Боя'ся г~а пождетъ накаꙁа'нїя, и^ ё^треню'юще ѓ^бря'щђтъ бл~говоле'нїе.
|
|
17
|
17
|
|
Той, хто шукає закон, насититься ним, а лицемір спіткнеться через нього.
|
и^ща'и ꙁако'на насы'тиTся е^го, и^ сђмня'ися соблаꙁни'тся ѓ^ немъ”
|
|
18
|
18
|
|
Ті, що бояться Господа, знайдуть суд і, як світло, запалять правосуддя.
|
Боя'щїися г~а ѓ^бря'щђтᲆ сђдъ, и^ ѓ^правда'нїя ја%ко свњтъ и^з# внњ` въꙁгоря'тся.
|
|
19
|
19
|
|
Чоловік грішний ухиляється від викриття і знаходить вибачення, відповідно до бажання свого.
|
чл~къ грњшник# ё^клонится эT ѓ^бличе'нїя, и^ по во'ли свое'и ѓ^бря'щетъ подо'бъство.
|
|
20
|
20
|
|
Чоловік розсудливий не зневажає міркування, а безрозсудний і гордий не здригається від страху і після того, як зробив що-небудь без розмірковування.
|
мQђ совњтникъ не презритъ размышле'нїя, и^ тђждь и^ го'рдъ не ё^бои'тся стра'ха, по сътворе'нїи с нимъ”
|
|
21
|
21
|
|
Без роздумів не роби нічого, і коли зробиш, не розкаюйся.
|
БеZ совњта ничесо'же не твори`, и^ е^гда сътвори'ши не раска'ися”
|
|
22
|
22
|
|
Не ходи шляхом, де руїни, щоб не спіткнутися об камінь;
|
На пђти` паде'нїя не ходи`, и^ не претыка'ися ѓ^ ка'мени”
|
|
23
|
23
|
|
не покладайся і на рівний шлях; остерігайся навіть дітей твоїх.
|
не вњрђи пђти` в немъ же ся не претыка'еши, и^ эT ча'дᲆ своиX хранися”
|
|
24
|
24
|
|
У всякій справі вір душі твоїй: і це є дотримання заповідей.
|
Въ вся'цњмъ дњлњ не вњрђи дш~и своеи, се б^о е^сть съблюде'нїе ꙁако'на”
|
|
25
|
25
|
|
Віруючий закону уважний до заповідей, і хто уповає на Господа, не зазнає шкоди.
|
Вњ'рђяи ꙁако'нђ вънмитъ ꙁа'повњдеM, и^ ё^пова'яи гв~и не ё^ма'лится”
|
|
Глава 33
|
Глvа, л~г”
|
|
1
|
1
|
|
З тим, хто боїться Господа, не станеться зла, але й у спокусі Він визволить його.
|
Боя'щагося г~а не сря'щетъ ѕл^о, а^ще и^ в напа'сть впадетъ па'ки и^ꙁметъ е^го”
|
|
2
|
2
|
|
Мудрий муж не зненавидить закон, а хто удавано тримається його — як корабель у бурю.
|
Мђж'ъ премђдръ не въꙁненави'дит# ꙁако'на, сђмняи же ся в немъ ја%ко въ бђри кора'бль”
|
|
3
|
3
|
|
Розумна людина вірить закону, і закон для неї вірний, як відповідь урима.
|
Чл~къ раꙁђмивъ вњрђ и^меT ꙁако'нђ, и^ ꙁако'нъ е^мђ вњренъ.
|
|
4
|
4
|
|
Приготуй слово — і будеш вислуханий; збери настановлення — і відповідай.
|
ја%ко въпроше'нїе пра'веDныхъ пригото'ви сло'во, и^ та'ко ё^слы'шиши. съчета'и накаꙁа'нїе, и^ то'гда эTвњщаи”
|
|
5
|
5
|
|
Колесо у колісниці — серце нерозумного, і як крутиться вісь — думка його.
|
Ко'ло колесное ё^тро'ба бђяго, и^ ја%коже ѓ^сь врьтя'щися помышле'нїе е^го.
|
|
6
|
6
|
|
Глузливий друг те саме, що запальний кінь, який під усяким сідоком ірже.
|
кон#на ја^жде'нїя ја%ко дрђ'гъ ꙁазривъ поD вся'цᲇмъ ја^здя'щимъ р#жетъ”
|
|
7
|
7
|
|
Чому один день кращий за інший, тоді як кожне денне світло у році виходить від сонця?
|
Почто дн~ь дн~е преспњва'етъ, и^ всяk свњтъ дн~е лњта эT слн~ца,
|
|
8
|
8
|
|
Вони розділені премудрістю Господа; Він розрізнив часи і свята:
|
ра'ꙁђмоM гн~имъ раꙁлђчи'стася” И$ꙁмњни вре'мя и^ пра'зники,
|
|
9
|
9
|
|
деякі з них Він підніс і освятив, а інші поклав у числі звичайних днів.
|
эT ниX въꙁнесъ и^ ст~и, и^ эT ни'хъ положи' в число дн~їи.
|
|
10
|
10
|
|
І всі люди з пороху, і Адам був створений із землі;
|
и^ чл~цы вс^и эTто'лњ. и^ эT ꙁемли` създа'нъ бы'сть а^да'мъ,
|
|
11
|
11
|
|
але за всевіданням Своїм Господь поклав різницю між ними і призначив їм різні путі:
|
мно'жествоM хђдо'жества г~ь раꙁдњли я& и^ꙁмњни пђти иX.
|
|
12
|
12
|
|
одних з них благословив і підніс, інших освятив і наблизив до Себе, а ще інших прокляв і принизив і зрушив з місця їх.
|
эT ни'хъ блsви и^ въꙁнесе, и^ эT ни'хъ ст~и и^ к себњ приближи” ѓ^ нихъ кля'тся и^ смири, и^ сᲆврати и^хъ эT стоя'нїя и^хъ.
|
|
13
|
13
|
|
Як глина у гончара у руці його, і всі долі її в його волі, так люди — у руці Творця їх, і Він воздає їм за судом Своїм.
|
ја%ко бре'нїе скђде'лника в рђцњ е^го, вс^и пђтїе е^го по и^ꙁволе'нїю е^го, та'ко и^ чл~цы в рђцњ сътво'ршаго и&, въꙁда'ти иM по сђдђ е^го.
|
|
14
|
14
|
|
Як навпроти зла — добро, і навпроти смерти — життя, так навпроти благочестивого — грішник. Так дивись і на усі діла Всевишнього: їх по два, одне навпроти другого.
|
ја%ко проти'вђ зло'мђ бл~гое, и^ проти'вђ смр~ти живо'тъ, та'ко проти'вђ бл~говњ'рномђ грᲇшниk. и^ си'це възри въ вся дњ'ла вы'шняго дво'е дво'е е^ді'нђ проти'вђ е^ді'ного.
|
|
15
|
15
|
|
І я останній ретельно потрудився, як той, що підбирав після збирачів виноград,
|
а^ꙁъ же послњж'де бдњхъ и^ наслњди'хᲆ и^хъ ја%коже эT нача'тка, ја%коже побира'яи въ слњ'дъ и^мателя виnнаго,
|
|
16
|
16
|
|
і з благословення Господа устиг і наповнив точило, як збирач винограду.
|
въ блsвенїе гн~е достиго'хъ, и^ ја%ко и^матель напо'лнихъ точи'ло.
|
|
17
|
17
|
|
Зрозумійте, що я трудився не для себе одного, але для всіх, хто шукає настановлення.
|
и^ смотри'те ја%ко не себњ е^ді'номђ трђди'х#ся, н^о всњмъ и^скђщиM накаꙁа'нїа”
|
|
18
|
18
|
|
Послухайте мене, князі народу, і вслухайтеся, начальники зібрання:
|
Послђшаите мене вельмо'жа людїи, и^ вла'стеле събо'ра внђши'те.
|
|
19
|
19
|
|
ні синові, ні дружині, ні братові, ні другові не давай влади над тобою за життя твого;
|
сн~ђ и^ бра'тђ, женњ и^ дрђ'гђ свое^мђ, не да'ждь вла'сти на себњ в# животњ своеM.
|
|
20
|
20
|
|
і не віддавай іншому маєтку твого, щоб, розкаявшись, не благати за нього.
|
и^ не да'ждь и^номђ и^мњ'нїя свое^го, да не раска'ешися требђя'и и^хъ ради”
|
|
21
|
21
|
|
Доки ти живий і дихання у тобі, не замінюй себе ніким;
|
до'ндеже жи'въ е^си и^ дыха'нїе в тебњ, не и^ꙁмњни себњ вся'кои пло'ти.
|
|
22
|
22
|
|
бо краще, щоб діти просили тебе, ніж тобі дивитися в руки синів твоїх.
|
лђче б^о е^сть да' ти ся мо'лятъ ча'да твоа, нежели тебњ зрњти в рђцњ чаD твоиX”
|
|
23
|
23
|
|
У всіх справах твоїх будь головним, і не клади плями на честь твою.
|
Въ всњхъ дњлехъ свои^хъ бђ'ди преспњва'я, не да'ждь поро'ка на сла'вђ свою.
|
|
24
|
24
|
|
В кінці днів життя твого і при смерті передай спадщину.
|
въ дн~ь сконча'нїя дн~и живота свое^го, и^ въ врњмя смр~ти твое'и раꙁда'и и^мњ'нїе свое”
|
|
25
|
25
|
|
Корм, палка і ярмо — для осла; хліб, покарання і справа — для раба.
|
Сы'тости и^ жеꙁлїе и^ брњмя ѓ^слђ, хлњ'бъ и^ накаꙁа'нїе и^ дњ'ло рабо'ви”
|
|
26
|
26
|
|
Завантажуй раба роботою — і будеш мати спокій; послаб руки йому — і він буде шукати свободи.
|
Кажи раба ѓ^бря'щеши поко'и, ѓ^слаби рђ'кђ е^мђ і^ и^ска'ти начне'тъ свободы”
|
|
27
|
27
|
|
Ярмо і ремінь зігнуть шию вола, а для лукавого раба — кайдани і рани;
|
И/го и^ реме'нь вы'ю преклоняеT, и^ рабђ лђкавђ ё%ꙁы и^ ра'ны
|
|
28
|
28
|
|
використовуй його для праці, щоб він не залишався в неробстві, тому що бездіяльність навчила багато чого злого;
|
възложи, въꙁри е^го в дњ'ло да не праꙁDнђетъ. мно'ѕњи б^о ꙁло'бњ наё^читъ пра'знDьство,
|
|
29
|
29
|
|
пристав його до справи, як йому належить, і якщо він не буде коритися, наклади на нього важкі кайдани.
|
ё^стро'и е^го въ дњ'лњхъ ја%коже подобаеT е^мђ. а^ще не послђшаетъ всади и& въ ѓ^ко'ва,
|
|
30
|
30
|
|
Але ні на кого не накладай зайвого і нічого не роби необдумано.
|
и^ не бђ'ди и^ꙁли'ха наD вся'кою пло'тїю, и^ без# сђда не сътвори ничесоже”
|
|
31
|
31
|
|
Якщо є в тебе раб, то нехай буде він як ти, бо ти придбав його кров’ю;
|
А$ще т^и е^сть ра'бъ бђди ја%коже и^ т^ы, и^ ја%ко кро'вїю стяжа'лъ е^си.
|
|
32
|
32
|
|
якщо є в тебе раб, то поводься з ним, як з братом, бо ти будеш мати потребу в ньому, як у душі твоїй;
|
а^ще т^и е^сть ра'бъ и^мњи и& ја%ко бра'та, ја^коy б^о дш~а твоя ё^сђмни'шися е^го.
|
|
33
|
33
|
|
якщо ти будеш кривдити його, і він встане й утече від тебе, то на якій дорозі ти будеш шукати його?
|
а^ще ѓ^ꙁлоби'ши е^го, и^ въста'въ эTбњжи'тъ, ки'мъ пђтемъ пои%щеши е^го не вњси”
|
|
Глава 34
|
Глvа, л~д”
|
|
1
|
1
|
|
Пусті й оманливі надії — у людини безрозсудної, і сонні мрії окриляють дурних.
|
Нераꙁђми'вђ мђж'еви тщи и^ лжи сђть наде'жди, и^ со'нїа вперя'ютъ беꙁђмныа”
|
|
2
|
2
|
|
Як той, хто обіймає тінь або женеться за вітром, так той, що вірить сновидінням.
|
ЈА/коже е^мля'ися ꙁа стњнь и^ гоня'и вњтры, та'коже е^мля'и вњ'рђ сно'мъ,
|
|
3
|
3
|
|
Сновидіння цілком те саме, що подоба лиця проти лиця.
|
сїе на сїе со'нъ ё^ꙁрњ'нїя” Пря'мо лицђ подо'бїе лица,
|
|
4
|
4
|
|
Від нечистого що може бути чистого, і від неправдивого що може бути істинного?
|
эT нечи'стаго что ся ѓ^чи'стиT, и^ эT лжа ка'я и%стинна.
|
|
5
|
5
|
|
Ворожба і прикмети і сновидіння — суєта, і серце наповнюється мріями, як у тієї, що народжує.
|
волшве'нїя и^ ѓ^бая'нїя и^ со'нїя сђет#ство сђть. и^ ја%коже боля'щђ срDцђ мечта'нїя быва'ютъ,
|
|
6
|
6
|
|
Якщо вони не будуть послані від Всевишнього для напоумлення, не прикладай до них серця твого.
|
а^ще не эT вы'шняго посла'но бђдетъ на посњще'нїе. не да'ждь иX срDцђ свое^мђ,
|
|
7
|
7
|
|
Сновидіння ввели багатьох у оману, і ті, що надіялися на них, були піддані падінню.
|
мно'гихъ б^о прельсти со'нъ, и^ эTпадо'ша надњющеся на ня.
|
|
8
|
8
|
|
Закон виконується без обману, і мудрість у вустах вірних звершується.
|
без# лжа съверши'тся ꙁако'нъ, и^ премђ'дрости въ ё^стњхъ вњрныхъ съверше'нїе”
|
|
9
|
9
|
|
Чоловік учений знає багато, і багатодосвідчений висловить знання.
|
Мђж'ъ ё^ченъ много ё^вњсть, и^ мно'го и^скђси'въ и^сповњсть ра'зђмъ”
|
|
10
|
10
|
|
Хто не мав досвіду, той мало знає; а хто подорожував, той примножив знання.
|
И$же не и^скђси'ся ма'ло вњсть, ꙁаблђди'выи же ё^мно'жит# кова'ръство.
|
|
11
|
11
|
|
Багато чого я бачив у моєму подорожуванні, і я знаю більше, ніж скільки говорю.
|
мно'го ви'дњхъ в ꙁаблђже'нїи мое^мъ, и^ вя'ще слове'съ мои^х# ра'ꙁђмъ мои”
|
|
12
|
12
|
|
Багато разів був я у небезпеці смерти, і рятувався за допомогою досвіду.
|
Мно'гащи до смр~ти в бњдђ впадо'хъ, и^ сп~сенъ быхъ сиX ради”
|
|
13
|
13
|
|
Дух тих, що бояться Господа, житиме, бо надія їхня — на Того, Хто спасає їх.
|
дх~ъ боя'щихся г~а поживеT, наде'жда бо и^хъ на сп~сающаго я&”
|
|
14
|
14
|
|
Той, хто боїться Господа, нічого не злякається і не убоїться, бо Він — надія його.
|
Боя'ися г~а ничи'м#же постыди'тся, и^ не ё^страшиTся то'и бо наде'жDа е^мђ.
|
|
15
|
15
|
|
Блаженна душа того, хто боїться Господа! ким він тримається, і хто опора його?
|
боя'щемђся г~а бл~жена е^сть дш~а, чи'м ся ѓ^держиT и^ кт^о е^мђ бы'сᲄь ё^тверже'нїе”
|
|
16
|
16
|
|
Очі Господа — на тих, що люблять Його. Він — могутній захист і міцна опора, покров від спеки і покров від полуденного жару, охорона від спотикання і захист від падіння;
|
ѓ%чи гн~и на любя'щая е^го, ꙁащище'нїе си'лы, и^ ё^тверже'нїе крњ'пости, покро'въ эT вара и^ покро'въ эT полђдн~е, хране'нїе эT претыка'нїя, и^ по'мощь эT паданїя,
|
|
17
|
17
|
|
Він підносить душу і просвітлює очі, дає лікування, життя і благословення.
|
въꙁдвиѕаяи дш~ђ, и^ просвњщаяи ѓ%чи, ѓ^цыще'нїе дая живота и^ блsвенїе.
|
|
18
|
18
|
|
Хто приносить жертву від неправедного наживання, того приношення глузливе, і дари беззаконних неблагоугодні;
|
жря'и эT непра'вды приноше'нїе пороqно, и^ нњсть въ бл~говоле'нїе поро'ки безако'нникъ.
|
|
19
|
19
|
|
не благоволить Всевишній до приношень нечестивих і безліччю жертв не умилостивлюється щодо гріхів їхніх.
|
и^ не бл~говоли'тъ вы'шнїи ѓ^ приноше'нїи нечести'выхъ, ни мно'жествомъ же'ртвъ ѓ^цыстиT грњхъ.
|
|
20
|
20
|
|
Що той, хто заколює у жертву сина перед батьком його, те саме той, що приносить жертву з майна бідних.
|
ја%ко жряи сн~а прDе эTц~мъ е^го приносяи жрътвы эT и^мњнїя ё^бо'гихъ.
|
|
21
|
21
|
|
Хліб нужденних є життя бідних: хто віднімає його, той є кровожер.
|
хлњ'бъ ё^бо'гимъ живо'тъ ё^бо'гихъ. ја%ко кро'ви лиша'яи е^го чл~къ, и^ ја%ко
|
|
22
|
22
|
|
Убиває ближнього той, хто віднімає у нього їжу, і проливає кров той, хто позбавляє найманця плати.
|
ё^бива'я и%скреняго и^же эTе%млетъ е^мђ поживе'нїе. и^ ја%ко пролива'я кро'вь, ё^дръжа мꙁдђ эT нае'мникъ.
|
|
23
|
23
|
|
Коли один будує, а інший руйнує, то що вони одержать для себе, крім стомлення?
|
е^ді'нъ съзидая, и^ е^ді'нъ разаряя, чт^о ё^спњетъ н^ы бо'леи то'кмо трDђ.
|
|
24
|
24
|
|
Коли один молиться, а інший проклинає, чий голос почує Владика?
|
е^ді'номђ молящђся а^ дрђго'мђ проклина'ющђ, кое^го глsа ё^слы'шитъ влDка.
|
|
25
|
25
|
|
Коли хто обмивається від осквернення мертвим і знову доторкається до нього, яка користь від його обмивання?
|
и^змыва'яися эT мертвъца, и^ па'ки прикасаяся е^мъ, ка'я по'лза е^сть е^мђ эT ба'нњ.
|
|
26
|
26
|
|
Так людина, яка поститься за гріхи свої і знову йде і робить те саме: хто почує молитву її? і яку користь одержить вона від того, що смирялася?
|
та'коже и^ чл~къ постяися ѓ^ дњлехъ свои^хъ, и^ па'ки ходяи тоже творя, мо'льбђ е^го кт^о ё^слы'шитъ, и^ чт^о ё^спњ смире'нїемъ свои^мъ”
|
|
Глава 35
|
Глvа, л~е”
|
|
1
|
1
|
|
Хто дотримується закону, той примножує приношення; хто дотримується заповідей, той приносить жертву спасіння.
|
Съблюда'я зако'нъ ё^мно'жиT приноше'нїе, и^ ја%ко жряи сп~сенїю внима'а за'повњдеM”
|
|
2
|
2
|
|
Хто воздає подяку, той приносить семидал; а хто подає милостиню, той приносить жертву хвали.
|
възда'яи блгDть, и^ приносяи ја%ко смидалъ приносиT, и^ творяи млsтыню ја%ко и^ жряи жрьтвђ хвале'нїа”
|
|
3
|
3
|
|
Благоугодження Господу — відступ від зла, й умилостивлення Його — відхилення від неправди.
|
Бл~говоле'нїе гн~е е^же эTстђпи'ти эT грњха, и^ ѓ^цыще'нїе еs эTстђпи'ти эT непра'вды”
|
|
4
|
4
|
|
Не являйся перед лице Господа з порожніми руами, бо усе це — за заповіддю.
|
Не ја%ви'ся преD гм~ъ то'щь, все б^о се` за'повњди ради”
|
|
5
|
5
|
|
Приношення праведного наповнює вівтар, і пахощі його — перед Всевишнім;
|
Приноше'нїе пра'веDнаго похвалитъ ѓ^лтаря, и^ бл~гоё^ха'нїе е^го преD вы'шнимъ”
|
|
6
|
6
|
|
жертва праведного мужа благоприємна, і пам’ять про неї незабутньою буде.
|
Жрътва мђжа пра'веднаго прїятна, и^ па'мять е^я не забве'на бђдетъ.
|
|
7
|
7
|
|
З веселим оком прославляй Господа і не применшуй початків праць твоїх;
|
ѓ%комъ бл~гомъ просла'ви г~а, и^ не ё^мали эT нача'тка рђки твое^я.
|
|
8
|
8
|
|
при усякому дарі май лице веселе і в радості присвячуй десятину.
|
въ всякомъ даја%нїи ё^кроти лице свое, и^ весе'лїемъ ѓ^ст~и десяти'нђ.
|
|
9
|
9
|
|
Давай Всевишньому за дари Його, і з веселим оком — мірою придбання рукою твоєю,
|
да'ждь вы'шнемђ по даја%нїю е^го, и^ ѓ%комъ бл~гомъ ѓ^чище'нїе рђки”
|
|
10
|
10
|
|
бо Господь є воздаятель і воздасть тобі усемеро.
|
ЈА/ко г~ь въздаяи е^сть, и^ сеDми'цею възда'сть т^и”
|
|
11
|
11
|
|
Не зменшуй дарів, бо Він не прийме їх: і не надійся на неправедну жертву,
|
да'ръ б^о беZ трђда не прїемлетъ, ни приближи'т# бо ся жрътвњ непра'веDнаго.
|
|
12
|
12
|
|
бо Господь є суддя, і Він не дивиться на лиця:
|
ја^ко г~ь сђдїя е^сть, и^ нњсть ё^ него сла'вы лица.
|
|
13
|
13
|
|
Він не надає переваги якомусь лицю перед бідним і молитву скривдженого почує;
|
не прїи метъ л^и лица ѓ^ ё^бо'зњмъ, и^ мл~твђ ѓ^бидимаго ё^слы'шитъ”
|
|
14
|
14
|
|
Він не знехтує моління сироти, ні вдови, коли вона буде промовляти прохання своє.
|
Не и%мать презрᲇти мл~твы сираго ни вдови'цы, е^гда и^ꙁвњща'етъ бесњдђ”
|
|
15
|
15
|
|
Чи не сльози вдови ллються по щоках, і чи не волає вона проти того, хто вимушує їх?
|
Не сле'ꙁы л^и вдови'цњ по лани'тама текђтъ, и^ во'пль на снес#шаго е'и”
|
|
16
|
16
|
|
Хто служить Богу, той буде прийнятий з благоволінням, і молитва його дійде до хмар.
|
Оу^толя'и бл~говоле'нїемъ прїя'тъ бђдетъ, и^ мл~тва е^го до ѓ%блакъ до'идетъ.
|
|
17
|
17
|
|
Молитва смиренного пройде крізь хмари, і він не утішиться, доки вона не наблизиться до Бога,
|
мл~тва смиреннаго про'иде ѓ%блаки, до'ндеже пристђпиT не ё^тњшиTся.
|
|
18
|
18
|
|
і не відступить, доки Всевишній не спогляне і не розсудить справедливо і не винесе рішення.
|
и^ не и%мать эTстђпи'ти до'ндеже посњти'тъ вы'шнїи. сђдиT въ пра'вдђ, и^ сътво'рит# сђдъ,
|
|
19
|
19
|
|
І Господь не забариться і не потерпить, доки не скрушить стегна немилосердних;
|
и^ г~ь не ꙁамедлиT. и^ не и%мать длъготръпњти на ниX, до'ндеже съкрђшитъ чре'сла немлsтивыхъ”
|
|
20
|
20
|
|
Він буде воздавати помсту і народам, доки не знищить сонму гнобителів і не скрушить скіпетрів неправедних,
|
И$ ја^ꙁы'коM въꙁда'сть месть, донеле потреби'ти мно'жество досади'тель. и^ скљ=петры непра'веDныхъ съкрђшитъ.
|
|
21
|
21
|
|
доки не воздасть людині за її ділами, і за діла людей — за намірами їхніми,
|
до'ндеже въꙁда'сть чл~кђ по дњя'нїю е^го, и^ по дњ'ломъ чл~ческомъ и^ по помышле'нїю и^хъ.
|
|
22
|
22
|
|
доки не вчинить суд над народом Своїм і не обрадує їх Своєю милістю.
|
до'ндеже сђди'тъ сђдомъ людемъ свои^мъ, и^ въꙁвесели'тъ я& и^же сђть въ млsти е^го.
|
|
23
|
23
|
|
Своєчасна милість під час скорботи, як дощові хмари під час засухи.
|
кра'сна е^сть млsть въ дн~ь ско'рби е^го, ја%коy и^ ѓ'блацы дождевни въ вре'мя без#до'ждїя”
|
|
Глава 36
|
Глvа, л~ѕ”
|
|
1
|
1
|
|
Помилуй нас, Владико, Боже усіх, і споглянь,
|
Помилђи н^ы влDко б~е всњхъ и^ възри,
|
|
2
|
2
|
|
і наведи на всі народи страх Твій.
|
и^ наложи стра'хъ твои на вся ја^зы'ки.
|
|
3
|
3
|
|
Воздвигни руку Твою на чужі народи, і нехай пізнають вони могутність Твою.
|
въꙁдви'гни рђ'кђ твою на ја^зы'ки тђжда, и^ да ё^ꙁрятъ си'лђ твою”
|
|
4
|
4
|
|
Як перед ними Ти явив святість Твою у нас, так перед нами яви велич Твою у них, —
|
ЈА/коже преD ни'ми ѓ^ст~ися в насъ, та'коже преD на'ми възвели'чися на ни'х#.
|
|
5
|
5
|
|
і нехай пізнають вони Тебе, як ми пізнали, що немає Бога, крім Тебе, Господи.
|
и^ да позна'ютъ т^я, ја%коже и^ м^ы поꙁна'хомъ тя. ја%ко нњсть б~а ра'звње тебе г~и”
|
|
6
|
6
|
|
Віднови знамення і сотвори нові чудеса;
|
ѓ^бнови зна'менїа, и^ ꙁмњни чюдеса,
|
|
7
|
7
|
|
прослав руку і правицю Твою; воздвигни лють, і пролий гнів;
|
просла'ви рђ'кђ и^ деснђ'ю мы'шцю твою” Въꙁдви'гни ја%рость и^ꙁлњи гнњ'въ,
|
|
8
|
8
|
|
знищи супротивника і знищи ворога;
|
изми сђперника и^ сътри вра'га.
|
|
9
|
9
|
|
прискор час і згадай клятву, і нехай сповістять про великі діла Твої.
|
потщи вре'мя и^ помяни ꙁаклина'нїе, и^ да и^сповњдя'тъ вели'чїа твоя”
|
|
10
|
10
|
|
Люттю вогню нехай буде знищений той, хто втікає від меча, і ті, що пригноблюють народ Твій, нехай знайдуть загибель.
|
Гнњ'вомъ ѓ^гня поја^де'нъ бђдетъ сп~сая'ися, ѓ^злобля'ющїи лю'ди твоя да ѓ^бря'щђтъ пагђбђ.
|
|
11
|
11
|
|
Сокруши голови начальників ворожих, які говорять: «нікого немає, крім нас!»
|
Съкрђши главы кн~ѕь вра'гъ на'ших# гл~ющихъ нњсть ра'ꙁвњ насъ.
|
|
12
|
12
|
|
Збери усі коліна Якова і зроби їх спадщиною Твоєю, як було спочатку.
|
събери вся колњ'на і^а'ковля. свњтло срDце и^ бл~гоѓ^брашнњ, и^ ѓ^ ја%ди свое^и попече'тся”
|
|
13
|
13
|
|
Помилуй, Господи, народ, названий за іменем Твоїм, і Ізраїля, якого Ти нарік первістком.
|
Поми'лђи люди г~и наречен#ныи` и^менемъ твои^мъ, і^и^л~ь е^гоже первенцемъ ё^подоби'лъ е^си”
|
|
14
|
14
|
|
Змилосердься над містом святині Твоєї, над Єрусалимом, місцем спокою Твого.
|
Оу^щедри граD ст~ыни твое^я і^ерsлимъ, грDа поко'ища твое^го.
|
|
15
|
15
|
|
Наповни Сион хвалою обітниць Твоїх, і Твоєю славою — народ Твій.
|
и^спо'лни сїѓ'на вꙁя'ти словеса твоя, и^ эT сла'вы свое^я лю'ди своя”
|
|
16
|
16
|
|
Даруй свідчення тим, які від початку були надбанням Твоїм, і воздвигни пророцтва від імені Твого.
|
да'ждь свњдњтельство тва'ри свое^и и^ сђщимъ эT нача'ла, и^ въꙁдви'гни пррoчествїя сђщая ѓ^ и^мени твое^мъ,
|
|
17
|
17
|
|
Даруй нагороду тим, хто надіється на Тебе, і нехай вірують пророкам Твоїм.
|
да'жDь мꙁдђ терпя'щимъ тебе, и^ пррoцы твои вњрни бђ'дђтъ.
|
|
18
|
18
|
|
Почуй, Господи, молитву рабів Твоїх, за благословенням Аарона, за народ Твій, —
|
послђшаи г~и мо'льбы мл~твеникъ твои^хъ. по блsгве'нїю а^а^ро'ню ѓ^ людехъ твои^хъ”
|
|
19
|
19
|
|
і пізнають усі, що живуть на землі, що Ти — Господь, Бог віків.
|
И$ разђмњ'ютъ вс^и сђщїи на ꙁемли`, ја^ко г~ь б~ъ вњкоM.
|
|
20
|
20
|
|
Шлунок приймає у себе всяку їжу, але їжа за їжу краща:
|
всяко брашно ја^сть чрево, е^сᲄь же бра'шно бра'шна добрᲇе.
|
|
21
|
21
|
|
як гортань відрізняє їжу з дичини, так розумне серце — слова неправдиві.
|
горта'нь вкђша'етъ бра'шна ло'ва, та'ко срDце раꙁђми'во словеса ло'жна”
|
|
22
|
22
|
|
Лукаве серце заподіє сум, але людина великодосвідчена воздасть йому.
|
СрDце стропти'во да'сть печа'ль, и^ чл~къ мно'гоё^мњтель въꙁда'сть е^мђ.
|
|
23
|
23
|
|
Жінка прийме усякого чоловіка, але дівчина за дівчину краща:
|
вся'каго мђжеска по'лђ прїимеT жена, е^сть же дщи дще'ре лђ'чше.
|
|
24
|
24
|
|
краса дружини веселить лице і бажаніша за усе для чоловіка;
|
доброта же'ньска ё^кроти'тъ лице, и^ наD все жела'нїе чл~ческо преспњетъ.
|
|
25
|
25
|
|
якщо є на язиці її привітність і лагідність, то чоловік її виходить з ряду синів людських.
|
а^ще е^сть на ја^ꙁы'цњ е^я` млsть и^ кро'тость, нњсть мђжъ е^я` точенъ сн~омᲆ чл~ческимъ”
|
|
26
|
26
|
|
Хто узяв дружину, той кладе початок надбанню, здобуває відповідного до нього помічника, опору спокою свого.
|
Приводя'и женђ начина'етъ стяжанїя, помо'щника по себњ самомᲆ столпа покою`.
|
|
27
|
27
|
|
Де немає огорожі, там розкрадеться майно; а у кого немає дружини, той буде зітхати, поневіряючись:
|
и^дњже не бђдетъ преграды расхыщено бђдеT и^мњнїе, і^ и^дњже не бђдетъ жены` воꙁдохнетъ ꙁаблђжда'я.
|
|
28
|
28
|
|
бо хто повірить озброєному розбійнику, який блукає з міста у місто?
|
кт^о бо` вњрђетъ въѓ^рђженђ раꙁбо'иникђ находя'щђ эT граD во' граD”
|
|
29
|
29
|
|
Так і людині, яка не має осілости і яка зупиняється для ночівлі там, де вона припізниться.
|
Такоже и^ чл~кђ не и^мђщђ гнњзда, и^ ѓ^бита'ющђ и^деже ѓ^бвечери'тся”
|
|
Глава 37
|
Глvа, л~з”
|
|
1
|
1
|
|
Усякий друг може сказати: «і я подружився з ним». Але буває друг тільки за іменем другом.
|
Всякъ дрђгъ речеT дрђжиXся е^мђ и^ а'ꙁъ, н^о е^сть дрђгъ и^менемъ точїю дрђгᲆ.
|
|
2
|
2
|
|
Чи не є це скорбота до смерти, коли приятель і друг перетворюється на ворога?
|
печаль не пребыва'етъ л^и до смр~ти, прїя'тель и^ дрђгъ претваря'ася въ врагъ.
|
|
3
|
3
|
|
О, зла думка! звідкіля взялася ти, щоб покрити землю підступністю?
|
ЭO лђкаво помышленїе эTкђдњ ся и^ꙁвали, покрыти сђшђ лестїю”
|
|
4
|
4
|
|
Приятель радіє, коли веселий друг, а під час скорботи його буде проти нього.
|
Прїятель ѓ веселїи дрђжни ра'дђется, и^ въ время скорби и^здалеча бђдетъ”
|
|
5
|
5
|
|
Приятель допомагає другові у трудах його заради утроби, а у випадку війни візьметься за щит.
|
прїја%тель со дрђгоM трђждаеTся чрева раd, и^ противђ бра'ни во'ꙁметъ ко'пїе”
|
|
6
|
6
|
|
Не забувай друга у душі твоїй і не забувай його у маєтку твоєму.
|
Не ꙁабђ'ди дрђга въ дш~и свое'и, и^ не непомина'и е^го во и^мњнїи свое^мъ”
|
|
7
|
7
|
|
Усякий радник хвалить свою пораду, але хтось радить на свою користь;
|
Всякъ совњтникъ эTи^меT совњтъ, н^о е^сть совњща'яи ѓ^ себњ.
|
|
8
|
8
|
|
від радника охороняй душу твою і наперед довідайся, що йому потрібно; бо, може бути, він буде радити для самого себе;
|
эT совњт#ника храни дш~ђ свою, и^ разђмњи пр'ьвње чт^о е^мђ потреба е^сть, саM б^о себњ совњщава'етъ”
|
|
9
|
9
|
|
може бути, він кине на тебе жереб і скаже тобі: «шлях твій добрий»; а сам стане навпроти тебе, щоб подивитися, що трапиться з тобою.
|
Є$гда` како вᲆзложитъ на' тя жребїи, и^ речетъ т^и до'брњ т^и пђть е^сть. и^ станеT прямо ви'дњти чт^о бђдетъ т^и,
|
|
10
|
10
|
|
Не радься з недоброзичливцем твоїм і від заздрісників твоїх приховуй наміри.
|
Не совњщава'и с поDꙁира'ющимъ т^я. и^ эT зазрящиX т^я съкрыи совњтъ.
|
|
11
|
11
|
|
Не радься з жінкою про суперницю її і з боязким — про війну, з продавцем — про обмін, з покупцем — про продаж, із заздрим — про подяку,
|
съ жено'ю ѓ^ ревности ея`, и^ съ страш#ливымъ ѓ^ брани” Съ кђпцемъ ѓ^ преложенїи, и^ съ кђпђ'ющимъ ѓ^ проданїи” съ завиDливымъ ѓ^ похваленїи,
|
|
12
|
12
|
|
з немилосердним — про благодійність, з лінивим — про усяку справу,
|
и^ не съ млsтивымъ ѓ^ помилованїи. съ лњнивымъ ѓ^ всякоM дњлњ,
|
|
13
|
13
|
|
з річним найманцем — про закінчення роботи, з лінивим рабом — про велику роботу:
|
и^ с нае%мникомъ лњтошнимъ ѓ^ съвеrшенїи. рабђ` лњни'вђ ѓ^ мно'ѕњ дњ'ланїи.
|
|
14
|
14
|
|
не покладайся на таких ні при якій нараді,
|
и^ не належи н^о ѓ^ сихъ ѓ^ всемъ совњща'нїи.
|
|
15
|
15
|
|
але звертайся завжди тільки до мужа благочестивого, про якого дізнаєшся, що він дотримується заповідей Господніх,
|
но съ мђжемъ бл~говњрноM прsно бђ'ди, е^гоже а^ще поꙁна'еши съблюдђща ꙁа'повᲇди,
|
|
16
|
16
|
|
який своєю душею — до душі тобі й, у випадку падіння твого, буде сумувати разом з тобою.
|
и^же въ дш~и е^го ја%коже въ твое'и дш~и. и^ а'ще съгрњшиши поболитъ с ᲄобо'ю”
|
|
17
|
17
|
|
Тримайся поради серця твого, бо немає нікого для тебе вірнішого за нього;
|
и^ совњтᲆ срDчнъ поста'ви, нњсть б^о ти` вњрнᲇ'ишаго ея`.
|
|
18
|
18
|
|
душа людини іноді більше скаже, ніж сім спостерігачів, які сидять на високому місці для спостереження.
|
дш~а б^о мђжа възвњщаеT нњкогда разђмне, нежел^и се'дмь блюститель на высотњ сђдящи стража дњльма”
|
|
19
|
19
|
|
Але при всьому цьому молися Всевишньому, щоб Він управив шлях твій в істині.
|
И$ ѓ^ всемъ семъ помолися вы'шнемђ, да ё^правитъ въи%стиннђ пђть твои.
|
|
20
|
20
|
|
Початок усякої справи — розмірковування, а раніше за усяку дію — рада.
|
начатокъ всякого дњла слово, и^ пр'ьвње всякого дњланїя совTњ”
|
|
21
|
21
|
|
Виявлення сердечної зміни — лице. Чотири стани виявляються на ньому: добро і зло, життя і смерть, а панує завжди язик.
|
СлDњ и^ꙁмњненїя срDчнъ, на четыри ча'сᲄи и^сходитъ. на добро` и^ зл^о на живоT и^ смр~ть, и^ владыи и%ми вы'нђ ја^зы'къ е^сть”
|
|
22
|
22
|
|
Якась людина майстерна і багатьох вчить, а для своєї душі некорисна.
|
Є$сть мђжъ коваренъ накаꙁа'тель мно'гимъ, и^ свое'и дш~и е^сть неключимъ”
|
|
23
|
23
|
|
Інший мудрує у промовах, а буває ненависний, — такий залишиться без усякої споживи;
|
Є$сть премђдря'яися въ словесе въꙁненавидимъ, се'и всякоя пища лишенъ бђдетъ.
|
|
24
|
24
|
|
бо не дана йому від Господа благодать, і він позбавлений усякої мудрости.
|
не дана б^о бысть е^мђ эT г~а блгDть, ја^ко всякоя премђдрости лишенᲆ бысть.
|
|
25
|
25
|
|
Хтось мудрий для душі своєї, і плоди знання на вустах його правильні.
|
е^сть премђдръ свое'и дш~и, и^ плоды ра'зђма е^го въ ё^стњхъ вњрны”
|
|
26
|
26
|
|
Мудрий муж повчає народ свій, і плоди знання його правильні.
|
Мђжъ премђдръ лю'ди своа нака'жеT, и^ плоды ра'ꙁђма е^го вњрны”
|
|
27
|
27
|
|
Мудрий муж буде багатим на благословення, і всі, що бачать його, будуть називати його блаженним.
|
Мђжᲆ премђдръ и^сполнится блsвенїя, и^ ё^бл~жатъ е^го вс^и ꙁрящеи”
|
|
28
|
28
|
|
Життя людини визначається кількістю днів, а дні Ізраїля незліченні.
|
ЖивоT мђжа в число дн~їи, и^ дн~и і^и^л~еви беZчисленїи”
|
|
29
|
29
|
|
Мудрий придбає довіру у свого народу, й ім’я його буде жити повік.
|
Премђдръ въ свои^хъ лю'дехъ наслᲇдитъ вњрђ, и^ сњмя е^го живо бђдетъ въ вњкъ”
|
|
30
|
30
|
|
Сину мій! протягом життя випробовуй твою душу і спостерігай, що для неї шкідливо, і не давай їй того;
|
Ча'до въ животњ свое^мъ и^скђси дш~ђ свою, и^ виждь чт^о е'й е^сть ꙁл^о и^ не даждь е'й.
|
|
31
|
31
|
|
бо не все корисно для усіх, і не усяка душа до всього схильна.
|
не ключитъ б^о ся вс^е всњмъ, и^ не всяка дш~а въ всемъ бл~говолиT”
|
|
32
|
32
|
|
Не пересичуйся всякими солодощами і не кидайся на різні страви,
|
Не пресыщаися въ все'и пищи, и^ не разлива'ися на различїе брашна”
|
|
33
|
33
|
|
бо від переїдання буває хвороба, і пересичення доводить до холери;
|
И$б^о въ мно'ѕњ бра'шнњ недђгъ бђдеT и пресыщенїе до скорби дои^детъ”
|
|
34
|
34
|
|
від пересичення багато хто помер, а стриманий додасть собі життя.
|
Пресыщенїемъ б^о мно'ѕи ё^мроша, и внимая'и же приложиT животњ”
|
|
Глава 38
|
Глvа, л~и”
|
|
1
|
1
|
|
Шануй лікаря честю заради потреби у ньому, бо Господь створив його,
|
Чт^и врача противђ поᲄребњ чтsи е^го г~ь б^о соꙁда е^го”
|
|
2
|
2
|
|
і від Вишнього — зцілення, і від царя одержує він дар.
|
эT вы'ш#няго бо е^с и^сцњленїе, и^ эT цр~я прїиметъ даръ”
|
|
3
|
3
|
|
Знання лікаря піднесе його голову, і між вельможами він буде у пошані.
|
Хђдожество врача въꙁнесеT главђ е^го, и^ преD вельмо'жами ё^дивиM бђдетъ”
|
|
4
|
4
|
|
Господь створив із землі зцілення, і розсудлива людина не буде зневажати їх.
|
Гь~ соꙁда` эT земля` врачеванїе, мђжђ мђ'дрђ не ё^мръзитъ и%ми.
|
|
5
|
5
|
|
Чи не від дерева вода зробилася солодкою, щоб пізнана була сила Його?
|
не эT древа л^и ѓ^сладися вода`, да поꙁна'на бђдетъ крњпость е^го.
|
|
6
|
6
|
|
Для того Він і дав людям знання, щоб прославляли Його у дивних ділах Його:
|
то'и далъ е^сть хђдожество чл~комъ славитися чюдесемъ е^го.
|
|
7
|
7
|
|
ними він зціляє людину і знищує хворобу її.
|
ᲄᲇми ё^врачева и^ эTятъ болњꙁни и^хъ.
|
|
8
|
8
|
|
Той, хто готує ліки, робить з них суміш, і заняття його не закінчуються, і через нього буває благо на лиці землі.
|
ми'роварецъ си'ми сострои'тъ примњшенїе. и^ не сконча'ются дњ'ла е^го и^ миръ эT него е^сть на лицы земли`”
|
|
9
|
9
|
|
Сину мій! у хворобі твоїй не будь недбалий, але молися Господу, і Він зцілить тебе.
|
Чадо въ бо'лезни свое'и не преꙁри, н^о молися гв~и и^ то'и т^я и^сцњлит#.
|
|
10
|
10
|
|
Залиш гріховне життя і виправи руки твої, і від усякого гріха очисти серце.
|
эTстђпи прегрњшенїя направи рђцᲇ и^ эT всякого грњха ѓ^цысти срDце свое.
|
|
11
|
11
|
|
Вознеси пахощі й із семидала пам’ятну жертву і зроби приношення повне, ніби ти уже помираєш;
|
даждь бл~гоё^ханїе и^ память смидалъ и^ ё^масти` приношенїе,
|
|
12
|
12
|
|
і дай місце лікареві, бо і його створив Господь, і нехай не віддаляється він від тебе, бо він потрібен.
|
и^ дажDь мњсто врачђ. г~ь б^о е^го соꙁда`, и^ да не ё^далитъ ти ся требњ бо т^и е^сть.
|
|
13
|
13
|
|
У якийсь час і в їхніх руках буває успіх;
|
е^сть б^о время е^гда` въ рђкђ е^го бл~гоё^ханїе,
|
|
14
|
14
|
|
бо і вони моляться Господу, щоб Він допоміг їм подати хворому полегшення і зцілення для продовження життя.
|
и^б^о и^ сїи гв~и мо'лятся да ё^пра'витъ и^мъ поко'и, і^ и^сцњленїе живота.
|
|
15
|
15
|
|
Але хто грішить перед Творцем його, нехай упаде у руки лікаря!
|
съгрњшенїя же ради преD сътворшиM е^го, въпадетъ въ рђцњ вра'чю”
|
|
16
|
16
|
|
Сину мій! над померлим пролий сльози і, ніби ти зазнав жорстокого нещастя, почни плач; пристойно одягни тіло його і не зневаж поховання його;
|
Чадо наD мр~твецемъ и^сточи` сле'ꙁы, и ја%коже ѕлњ` стража` начни` плача`” и^ ја%коже досто'иT е^мђ съкры'и тњло е^го, и^ не пре'зри погребе'нїя е^го”
|
|
17
|
17
|
|
гіркий нехай буде плач і ридання тепле, і продовж сумування за ним, за достоїнством його, день або два, щоб запобігти осуду, і тоді втішся від суму;
|
го'рекъ сътвори` пла'чь и^ рыда'нїе тепло. и^ сътвори` сњтова'нїе ја%коже е^мђ досто'итъ, дн~ь е^ді'нъ и^ два хђле'ніа ра'ди. и^ ё^тњшися печа'ли дњлма
|
|
18
|
18
|
|
бо від суму буває смерть, і сум сердечний виснажить силу.
|
эT печа'ли б^о смр~ть быва'етъ, и^ печаль срчDная слячетъ крњпость.
|
|
19
|
19
|
|
З нещастям перебуває і сум, і життя убогого важке для серця.
|
въ нанесе'нїи пребыва'етъ печа'ль, и^ жи'тїе ни'щаго въ срDци”
|
|
20
|
20
|
|
Не віддавай серця твого суму; віддаляй його від себе, згадуючи про кінець.
|
Не да'ждь въ печа'ль срDца свое^го ѓ^стави е^го, помяни` послњдняа
|
|
21
|
21
|
|
Не забувай про це, бо немає повернення; і йому ти не принесеш користи, а собі зашкодиш.
|
не забђди. нsњ б^о ти възвраще'нїя, и^ по'льꙁы е^мђ не сътвори'ши, себᲇ же заꙁлиши”
|
|
22
|
22
|
|
«Згадуй про вирок наді мною, тому що він також і над тобою: мені учора, а тобі сьогодні».
|
помяни` ё^ста'въ е^го ја%ко си'це. ја^ко вчера` твоя мн^њ, а^ тебњ днsь
|
|
23
|
23
|
|
З упокоєнням померлого заспокой і пам’ять про нього, й утішся про нього після відходу душі його.
|
В поко'и мр~твᲆца конча'и па'мять е^го и ё^тњшися ѓ немъ въ и^схо'дњ дш~и е^го”
|
|
24
|
24
|
|
Мудрість книжна здобувається у сприятливий час дозвілля, і хто мало має своїх занять, може придбати мудрість.
|
Премђдрость кни'жника въ время пра'зденьсᲄва, и^ ё^маля'яся дњя'нїемъ свои^мъ ё^премђдрится
|
|
25
|
25
|
|
Як може зробитися мудрим той, хто править плугом і хвалиться бичем, ганяє волів і зайнятий роботами їх, і у якого розмова тільки про молодих волів?
|
Что' ся ё^мђдритъ дръжа` ра'ло, и^ хваля'ися ѓ^стно'мъ. гоня` волы` и^ възвраща'яся в дњлњхъ е^ю, и^ повњсть е^го въ сынњхъ телчихъ.
|
|
26
|
26
|
|
Серце його зайняте тим, щоб проводити борозни, і турбота його — про корм для телиць.
|
и^ срDце е^го дасть въспроврещи браꙁDђ, и^ бдњнїе е^го на насыще'нїе ю%нець”
|
|
27
|
27
|
|
Так і усякий тесля і зодчий, що проводить ніч, як день: хто займається різьбленням, того старанність у тім, щоб урізноманітнити форму;
|
Та'ко вся'къ древодњля и^ хђдо'жниk, и^же но'щи ја%ко дн~и проважда'етъ. дњ'лающи и^стђка'нїя печа'тїи, и^ прилежа'нїе е^го и^змњни'ти разли'чїя”
|
|
28
|
28
|
|
серце своє він спрямовує на те, щоб зображення було схоже, і турбота його — про те, щоб закінчити діло у досконалості.
|
срDце свое дасть вподоби'ти живописа'нїя, и^ бдњнїе е^го е^сть сконча'ти дњло”
|
|
29
|
29
|
|
Так і ковач, який сидить біля ковадла і думає про виріб із заліза: дим від вогню виснажує його тіло, і з жаром від печі бореться він;
|
Такоже и^ кова'чь седя близᲆ на' ковални, съгляда'я дњло желњꙁа. кђре'нїе ѓ^гня` ё^дрђчитъ тњло е^го, и^ теплото'ю пещи ё^трђдится”
|
|
30
|
30
|
|
звук молота оглушає його слух, і очі його спрямовані на модель посудини;
|
гла'сомъ мла'та приклонитъ ё'хо е^го, и^ пря'мо подо'бїю сосђда ѓ'чи е^го.
|
|
31
|
31
|
|
серце його спрямоване на закінчення діла, і турбота його — про те, щоб обробити його у досконалості.
|
срDце е^го вдаs на сконча'нїе дњла, и^ бдњнїе е^го ё^красиᲄи до конца”
|
|
32
|
32
|
|
Так і гончар, який сидить над своєю справою і ногами своїми крутить колесо,
|
Такоже и^ скђделниk сњдя на дњлњ свое^мъ, и^ вертя` нога'ма коло”
|
|
33
|
33
|
|
який постійно в турботі про справу свою, і у якого обчислена вся робота його:
|
и^же в печа'ли лежи'тъ вынђ в дњлњ свое^мъ, и^ в числњ все дњла'нїе е^го.
|
|
34
|
34
|
|
рукою своєю він надає форму глині, а ногами пом’якшує її жорсткість;
|
мы'шцею е^го въѓ^бразитъ брьнїе, и^ преD нога'ма преклонитъ крњпость свою.
|
|
35
|
35
|
|
він спрямовує серце до того, щоб добре закінчити посудину, і турбота його — про те, щоб очистити піч.
|
срDце свое вдаs сконча'ти сосђдъ, и^ бдњ'нїе е^го и^сᲄреби'ти пещь”
|
|
36
|
36
|
|
Усі вони покладаються на свої руки, і кожен умудрюється у своїй справі;
|
Вси сїи рђка'ма свои^мA надњ'ются, и^ кождо в дњлњ свое^мъ премђдря'ется”
|
|
37
|
37
|
|
без них ні місто не побудується, ні жителі не населяться і не будуть жити в ньому;
|
бес тњхъ не ё^сели'тся градъ, и^ не вселя'тся ни похо'дятъ, и^ въ собо'рищи не похо'дяT.
|
|
38
|
38
|
|
і однак же вони у зібрання не запрошуються, на судійському сідалищі не сидять і не розмірковують про судові постанови, не вимовляють виправдання й засудження і не займаються притчами;
|
на прsтлњ же сђдїи не ся'дђтъ, и^ завњта сђдђ не раꙁмы'слятᲆ. не и'мTђ и^звњща'ти накаꙁа'нїя и^ сђда, и^ вᲆ при'тчаX не ѓ^брящђтся.
|
|
39
|
39
|
|
але підтримують побут житейський, і молитва їх — про успіх мистецтва їх.
|
н^о то'кмо съꙁда'нїе вњка ё^твердя'тъ, и^ моле'нїе и^хъ в дњла'нїихъ хђдожества
|
|
Глава 39
|
Глvа, л~џ”
|
|
1
|
1
|
|
Тільки той, хто присвячує свою душу розмірковуванню про закон Всевишнього, буде шукати мудрости усіх древніх і вправлятися у пророцтвах:
|
ра'ꙁвњ вдающаго дш~ђ свою, и^ раꙁмышля'ющаго в ꙁако'нњ вы'шняго” Премђдрость всњхъ древниX и^зы'щетъ, и^ въ пррoчьсᲄвїи непраꙁд#на бђдђтъ”
|
|
2
|
2
|
|
він буде зважати на сказання мужів іменитих і заглиблюватися у тонкі звороти притч;
|
Повњсть мђжїи и^менитыхᲆ съблюдетъ, и^ въ и^зви'тїе притчь вни'детъ”
|
|
3
|
3
|
|
буде досліджувати таємний зміст висловлювань і займатися загадками притч.
|
Съкровенїе при'т#чь и^зы'щетъ, и^ въ гада'нїи приTчь поживетъ”
|
|
4
|
4
|
|
Він буде проходити служіння серед вельмож і являтися перед правителем;
|
Посредњ вельможъ поживеT, и^ прDе старњишинђ ја^виTся”
|
|
5
|
5
|
|
буде подорожувати по землі чужих народів, бо випробував добре і зле між людьми.
|
В землю тђждихъ ја^ꙁы'къ проидет# добро б^о и^ ѕло` въ чл~цехъ и^скђси`.
|
|
6
|
6
|
|
Серце своє він направить до того, щоб з раннього ранку звертатися до Господа, Який сотворив його, і буде молитися перед Всевишнім; відкриє у молитві вуста свої і буде молитися за гріхи свої.
|
срDце свое дасть ё^тренева'ти къ г~ђ сътвор#шемђ е^го и^ прDе вышнимъ помо'лится. и^ эTврьꙁетъ ё^ста` своа на мл~твђ, и^ ѓ^ грњсњхъ свои^хъ помо'лится”
|
|
7
|
7
|
|
Якщо Господу великому вгодно буде, він сповниться духом розуму,
|
А$ще б^о г~ь велїи въсхо'щетъ, дх~омъ ра'ꙁђма и^сполниTся”
|
|
8
|
8
|
|
буде виточувати слова мудрости своєї і у молитві прославляти Господа;
|
То'и ѓдожди'тъ гл~ы премђдрости своея, и^ въ мл~твњ и^сповsњся гв~и”
|
|
9
|
9
|
|
благоуправить свою волю і розум і буде розмірковувати про таємниці Господа;
|
То'и ё^пра'витъ совњтъ е^го и^ хђдо'жество, и^ въ сокровен#ных# е^го раꙁмы'шлено вђдетъ.
|
|
10
|
10
|
|
він покаже мудрість свого навчання і буде хвалитися законом завіту Господнього.
|
и^ то'и и^звњща'етъ накаꙁа'нїе ё^че'нїя е^го, и^ ꙁако'номъ ꙁавњта гн~я похва'лится.
|
|
11
|
11
|
|
Багато хто буде прославляти знання його, і він не буде забутий повік;
|
въсхва'лятъ ра'ꙁђмъ е^го мно'ѕи, и^ до' вњка не поги'бнет#”
|
|
12
|
12
|
|
пам’ять про нього не загине, й ім’я його буде жити у роди родів.
|
Не эTи'детъ па'мять е^го, і^ и'мя е^го поживе'тъ в ро'дъ и^ ро'дъ”
|
|
13
|
13
|
|
Народи будуть прославляти його мудрість, і суспільство буде звіщати хвалу його;
|
ПремDђроs е^го повњствђ'ютъ ја^зы'цы, и^ хвалђ` е^го и^сповњсть цр~ковь”
|
|
14
|
14
|
|
доки буде жити, він придбає більшу славу, ніж тисячі; а коли спочиє, збільшить її.
|
А$ще пребђдетъ и'мя, ѓ^ста'витъ нежели ты'сђщи, и^ а^ще преста'нетъ е^ді'но сътворитъ себњ”
|
|
15
|
15
|
|
Ще подумавши, розповім, бо я повний, як місяць у повноті своїй.
|
И$ е^ще раꙁмы'слив# и^сповњмъ, и^ ја%коже лђны` по'лъ наплънихся”
|
|
16
|
16
|
|
Вислухайте мене, благочестиві діти, і ростіть, як троянда, що росте на полі біля потоку;
|
Послђшаите мене прпDбнїи сн~ове, и^ проꙁябнете ја%ко ши'пка проꙁяба'ющїа на пђсᲄњ селᲇ”
|
|
17
|
17
|
|
виточуйте пахощі, як ливан;
|
И$ ја%коже лива'нъ дади'те во'ню,
|
|
18
|
18
|
|
цвітіть, як лілея, поширюйте пахощі і співайте пісню;
|
и^ процвњтеT цвTњ ја%ко кри'нᲆ. дадите воню и^ въспо'ите пњснь,
|
|
19
|
19
|
|
благословляйте Господа в усіх ділах; величайте ім’я Його і прославляйте Його хвалою Його,
|
блsвите г~а ѓ^ всеM дњлњ. дади'те и'мени е^го вели'чїе и^сповњда'итеся въ хвале'нїи е^го”
|
|
20
|
20
|
|
піснями вуст і гуслями і, прославляючи, говоріть так:
|
пњсньми ё^стенъ и^ въ гђслеX, и^ си'це речете въ и^сповњда'нїи”
|
|
21
|
21
|
|
усі діла Господа дуже доброчинні, і всяке повеління Його у свій час сповниться;
|
дњ'ла гн~я вся ја%ко добра ѕњ'ло, и^ вся'ко повелњ'нїе въ врњмя свое бђдетъ.
|
|
22
|
22
|
|
і не можна сказати: «що це? для чого це?», бо усе у свій час відкриється.
|
и^ нњсть рещи чт^о с^е на что` с^е. все б^о въ врњмя свое пои^ска'но бђдетъ.
|
|
23
|
23
|
|
За словом Його стала вода, як стіг, і за словами вуст Його з’явилися вмістилища вод.
|
сло'вомъ е^го бђдетъ ја%ко и^сто'чникъ воды`, и^ гл~омъ ё%стъ е^го прїя'тїя во'дная”
|
|
24
|
24
|
|
У повеліннях Його — усе Його благовоління, і ніхто не може применшити спасительність їх.
|
Повелњ'нїемъ е^го вс^е бл~говоле'нїе, и^ нњсть и^же ё^малитъ сп~сенїе е^го”
|
|
25
|
25
|
|
Перед Ним діла всякої плоті, і неможливо сховатися від очей Його.
|
дњ'ло вся'коя пло'ти преD ни'мъ, и^ нњсть ё^кры'тися эT ѓ%чїю е^го”
|
|
26
|
26
|
|
Він передбачає з віку у вік, і нічого немає дивного перед Ним.
|
эT вњкъ на вњ'къ призрњ, и^ ничтоже нњсть ди'вно преD ни'мъ”
|
|
27
|
27
|
|
Не можна сказати: «що це? для чого це?», бо усе створено для свого вжитку.
|
Нњ'сть рещи что` с^е на что` с^е, все б^о на потре'бђ е^го съꙁда'на бы'сть”
|
|
28
|
28
|
|
Благословення Його покриває, як ріка, і, як потоп, напуває сушу.
|
Блsвенїе е^го ја%ко рњка навоDни'ся, и^ ја%ко пото'пъ сђшђ напо'и.
|
|
29
|
29
|
|
Але і гніву Його зазнають народи, як колись Він перетворив води на солончаки.
|
си'це гнњ'въ е^го ја^ꙁы'цы наслњдяT, и^же ѓ^брати во'дђ на сла'нђ”
|
|
30
|
30
|
|
Путі Його для святих прямі, а для беззаконних вони — спотикання.
|
Пђти е^го прпDбныM пра'ви, та'ко беꙁако'нникомᲆ претыка'нїя”
|
|
31
|
31
|
|
Від початку для добрих створене добре, як для грішників — зле.
|
Бл~го бл~гимъ съꙁда'но быs и^спе'рва, та'коже грњшнымъ ѕл^о”
|
|
32
|
32
|
|
Головні з усіх потреб для життя людини — вода, вогонь, залізо, сіль, пшеничне борошно, мед, молоко, виноградний сік, олія й одяг:
|
Нача'тоk вся'коя поᲄребы жиᲄїа чл~ча, ѓ%гнь, и^ вода`, и^ желњ'зо, и^ со'ль, и^ крђпы, пшени'ца, и^ меD, и^ мле'ко, кро'вь гроꙁно'вђ, и^ ма'сло и^ ри'ꙁа.
|
|
33
|
33
|
|
усе це благочестивим служить на користь, а грішникам може обернутися на шкоду.
|
вс^е с^е вњ'рнымъ на бл~го, си'це и^ грњшникомъ преврати'тся на ѕл^о”
|
|
34
|
34
|
|
Є вітри, які створені для помсти й у люті своїй посилюють удари свої,
|
Є$сть дх~ъ и^же съꙁда'нъ бы'сть на ме'сть, и^ ја%ростїю свое^ю ё^тверди'ша ра'ны и^мъ”
|
|
35
|
35
|
|
під час устремління свого виливають силу і задовольняють лють Творця їх.
|
Въ врњмя конча'нїа и^ꙁлњют# крњпость, и^ ја%рость сътво'ршаго иX и^ꙁлњютъ.
|
|
36
|
36
|
|
Вогонь і град, голод і смерть — усе це створено для помсти;
|
ѓ%гнь и^ грDа и^ гла'дъ и^ смерть, вс^е се` създа'но бы'сть на ме'сть.
|
|
37
|
37
|
|
зуби звірів, і скорпіони, і змії, і меч, який мститься нечестивим загибеллю, —
|
зђ'бы ѕвњрїи, и^ скорпїи, и^ е^хи'дни, и^ ко'пїе м#стя'щее нечести'выя на па'гђбђ”
|
|
38
|
38
|
|
зрадіють повелінню Його і готові будуть на землі, коли будуть потрібні, й у свій час не переступлять слова Його.
|
в# за'повњдехъ е^го въꙁвеселя'тся, и^ по земли на потре'бђ ё^гото'вятся, и^ въ вре'мя свое не и^мTђ преити сло'ва”
|
|
39
|
39
|
|
Тому я від самого початку вирішив, обміркував і залишив у писанні,
|
Сего ради и^сперва ё^твердиXся, и^ раꙁмыслихся, и^ въ писа'нїи^х#, ѓ^ста'вихъ
|
|
40
|
40
|
|
що усі діла Господа прекрасні, і Він дарує усе потрібне у свій час;
|
вся дњла гн~я бл~га” и^ всю потребђ въ врњмя е^го пода'сть.
|
|
41
|
41
|
|
і не можна сказати: «це гірше за те», бо усе у свій час визнане буде добрим.
|
и^ нњсть рещи сїе сего ѕлње, все б^о въ время на ё^гоженїе бђдеT”
|
|
42
|
42
|
|
Отже, усім серцем і вустами оспівуйте і благословляйте ім’я Господа.
|
и^ нн~њ всMњ срDцемъ и^ ё^сты, въспо'ите и^ блsвите и^мя гн~е”
|
|
Глава 40
|
Глvа, м~”
|
|
1
|
1
|
|
Багато трудів призначено кожній людині, і важке ярмо на синах Адама, з дня виходу з утроби матері їх до дня повернення до матері усіх.
|
Непра'зньство ве'лїе създа'но бы'сть вся'комђ чл~кђ, і^ и'го тяжко на сн~ехъ а^да'млњx” эT дн~е и^схо'да эT чрева мт~ре и^хъ, до дн~е погребе'нїя въ мт~ръ всњхъ.
|
|
2
|
2
|
|
Думка про очікуване і день смерти породжує у них міркування і страх серця.
|
помышле'нїя и^хъ и^ стра'ха срDчнаго, примышле'нїе чаянїя дн~ь сконча'нїя.
|
|
3
|
3
|
|
Від того, хто сидить на славному престолі і до поваленого на землі і у поросі,
|
эT сњдящаго на прsтлњ сла'вы, и^ до смиреннаго на ꙁемли` и^ пепелᲇ.
|
|
4
|
4
|
|
від того, хто носить порфиру і вінець, і до одягненого у руб’я, —
|
эT носящаh багрянаа и^ вњнець, и^ до носящаго льнянђ”
|
|
5
|
5
|
|
у всякого досада і ревнощі, і знічення, і занепокоєння, і страх смерти, й обурення, і сварка, і під час заспокоєння на постелі нічний сон бентежить розум його.
|
За'висть и^ ја%рость и^ мятежъ и^ моlвђ и^ стра'хъ смр~ти, и^ вра'жда и^ рве'нїе. и^ въ врњмя поко'я на ло'жи, со'н# но'щныи и^змњни'тъ ра'зђмъ е^го”
|
|
6
|
6
|
|
Мало, майже зовсім не має він спокою, і тому й уві сні він, як удень, насторожі:
|
Мало ја%ко ничесоже на поко'и, и^ эT того въ снњ ја%ко въ дн~е блюде'нїя.
|
|
7
|
7
|
|
будучи збентеженим серцевими своїми мріями, як той, що утік з поля битви, під час безпеки своєї він пробуджується і не може надивуватися, що нічого не було страшного.
|
въꙁмђще'нїе видњ'нїемъ срDца свое^го, ја%ко ё^бњжавъ эT лица бра'ни. и^ въ вре'мя сп~сенїя свое^го въста, и^ дивя'ся ни на е^диномъ же стра'сњ
|
|
8
|
8
|
|
Хоч це буває з усякою плоттю, від людини до худоби, але у грішників у сім разів більше за це.
|
съ вся'кою пло'тїю эT чл~ка и^ до ско'та. и^ на грњш#ныхъ сеDми'цею, к си'мᲆ
|
|
9
|
9
|
|
Смерть, убивство, сварка, меч, нещастя, голод, руйнація й удари, —
|
смр~ть и^ кро'вь и^ рве'нїе и^ ѓ^рђж'їя нанесе'нїя, гла'дъ и^ съкрђше'нїе и^ ра'ны.
|
|
10
|
10
|
|
усе це — для беззаконних; і потоп був для них.
|
на беꙁако'нныX съꙁда'но бы'сть с^е все`, и^ сихъ ра'ди бы'сть пото'пᲆ”
|
|
11
|
11
|
|
Усе, що від землі, повертається у землю, і що з води, повертається у море.
|
Вс^е е^ли'ко эT ꙁемля` в ꙁемлю въꙁвраща'ется, и^ эT воды` в мо'ре въꙁврати'тся.
|
|
12
|
12
|
|
Усякий подарунок і несправедливість будуть знищені, а вірність буде стояти повік.
|
и^ вся'къ да'рᲆ и^ непра'вда и^стреби'тся, и^ вњ'ра въ вњ'ки ста'нетъ.
|
|
13
|
13
|
|
Маєтки несправедливих, як потік, висохнуть і, як сильний грім при заливному дощі, прогримлять.
|
і^ и^мњ'нїе непра'веDныхъ ја%ко рњка и^схнетъ, и^ ја^коже громъ вели'къ въ до'ждь възгрњмиT”
|
|
14
|
14
|
|
Хто відкриває руку, той буває веселий; а злочинці остаточно загинуть.
|
Є$гда раꙁгнетъ рђцњ въꙁвеселиTся, та'ко престђпа'ющеи на конча'нїе и^щезнђтъ”
|
|
15
|
15
|
|
Нащадки нечестивих не примножать гілок, і нечисті корені — на стрімкій скелі:
|
И$щадїя нечести'выX не ё^мно'жатъ вњтвїя, и^ коренїя нечести'выхъ на кра'и камы'ка т^ђ тнетъ.
|
|
16
|
16
|
|
осока біля усякої води і на березі ріки скошується раніше усякої іншої трави.
|
на вся'кои водњ и^ на' брезњ рњки, первње вся'коя травы и^стръза'ни бђдђтъ”
|
|
17
|
17
|
|
Доброчинність, як рай, повна благословінь, і милостиня перебуває повік.
|
БлгDть ја%ко ра'и въ блsвенїихъ, а^ млsтыни въ вњ'къ пребђ'детъ”
|
|
18
|
18
|
|
Життя задоволеного своєю долею і трудівника солодке; але перевершує обох той, хто знаходить скарб.
|
Живо'тъ дово'лнаго дњлателя ё^слади'тся, и^ паче ѓ^бо'его ѓ^брњта'яи сᲆкро'вище”
|
|
19
|
19
|
|
Діти і побудова міста увічнюють ім’я, але кращою за те й інше вважається бездоганна дружина.
|
Ча'да и^ създа'нїе гра'да ё^твердяT и^мя, и^ паq ѓ^бо'его жена непороqна вмениTся”
|
|
20
|
20
|
|
Вино і музика веселять серце, але краще за те й інше — любов до мудрости.
|
Вино и^ мђсика веселя'тъ срDце, и^ паq ѓ%бое^го въꙁлюбленїе премђдрости”
|
|
21
|
21
|
|
Сопілка і гуслі роблять приємним спів, але краще за них — приємний язик.
|
Свирњль и^ прегђдницњ ё^сладя'тъ ё%ды, и^ паче ѓ%бое^го ја^зы'къ сла'доk”
|
|
22
|
22
|
|
Приємність і краса бажані для очей твоїх, але більше тієї й іншої — зелень посіву.
|
БлгDть и^ добротђ възлю'битъ ѓ%ко твое, и^ па'че ѓ%бое^го ꙁлаk сњмене”
|
|
23
|
23
|
|
Друг і приятель сходяться часом, але дружина з чоловіком — завжди.
|
Прїя'тель и^ дрђгъ срњта'юща въ время, и^ паче ѓ%бое^го жена` с мђжемᲆ”
|
|
24
|
24
|
|
Брати і покровителі — під час скорботи, але вірніше за тих та інших спасає милостиня.
|
Братїя и^ по'мощь въ время скорби, и^ паче ѓ%бое^го ми'лостыни и^зба'виT”
|
|
25
|
25
|
|
Золото і срібло утверджують стопи, але надійнішою за те й інше визнається добра порада.
|
Зла'то и^ сребро` поста'вита но'гђ, и^ паче ѓ%бое^го совњт# и^ꙁволенъ бђдеT”
|
|
26
|
26
|
|
Багатство і сила підносять серце, але вищий за те — страх Господній:
|
И$мњнїе и^ крњ'пость въꙁноси'та срDце и паче ѓ%бое^го страхъ гн~ь”
|
|
27
|
27
|
|
у страху Господньому немає недоліку, і немає потреби шукати при ньому допомоги;
|
Нњсть въ страсњ гн~и ё^маленїя, и^ нњсть и^скати на немъ по'мощи”
|
|
28
|
28
|
|
страх Господній — як благословенний рай, і наділяє його усякою славою.
|
СтраX гн~ь ја^ко ра'и бл~говоненїя, и^ паq все'я славы покры е^го”
|
|
29
|
29
|
|
Сину мій! не живи життям убогим: краще померти, ніж просити милостиню.
|
Чадо живо'томъ просли'вомъ не ходи, лђче е^сть ё'мрњти нежели проси'ти”
|
|
30
|
30
|
|
Хто задивляється на чужий стіл, того життя — не життя: він принижує душу свою чужими стравами;
|
Мђжъ зря` на чюжђ` трапезђ, нњсть живоT е^го въ числњ живота`. ѓ^сквернитъ дш~ђ свою тђждими бра'шны,
|
|
31
|
31
|
|
але людина розумна і вихована застереже себе від того.
|
мђж# хђдогъ и^ наказа'нъ съхранится”
|
|
32
|
32
|
|
У вустах безсоромного солодким здається прохання милостині, але в утробі його вогонь запалає.
|
Въ ё^стњхъ же нестыDливаго прошенїе ё^слади'тся, и^ во чревњ е^го ѓ%гнь възгорится”
|
|
Глава 41
|
Глvа, м~а”
|
|
1
|
1
|
|
О, смерте! який гіркий спогад про тебе для людини, яка спокійно живе у своїх володіннях,
|
О смр~ти ја%ко горка т^и еs па'мять, чл~кђ ми'рнђ въ и^мњнїи е^го живђщђ”
|
|
2
|
2
|
|
для людини, яка нічим не заклопотана і в усьому щаслива і ще у силах приймати їжу.
|
Мђжеви не пекђщђся и^ бл~го полђчнђ ѓ^ всемъ, и^ е^ще` въꙁ#мага'ющђ прїа'ти пи'щђ”
|
|
3
|
3
|
|
О, смерте! утішний твій вирок для людини, яка бідує і знемагає у силах,
|
ЭO смр~ти ја%ко до'бръ сђдъ тво'и е^сть чл~кђ требђ'ющђ, и^ ё^маля'ющђся крњпостїю”
|
|
4
|
4
|
|
для старого й обтяженого турботами про все, для того, хто не має надії і втратив терпіння.
|
Послњднею ста'ростїю, и^ пекђщђся ѓ^ всемᲆ. и^ противля'щђся и^ погђбльшђ трьпенїе”
|
|
5
|
5
|
|
Не бійся смертного вироку: згадай про предків твоїх і нащадків. Це вирок від Господа над усякою плоттю.
|
Не бо'ися сђдA смр~ти, помяни пр'ьвыя твоа` и^ послDњняя” Се е^сть сђдᲆ гн~ь вся'кои пло'ти,
|
|
6
|
6
|
|
Отже, для чого ти відвертаєшся від того, що благоугодно Всевишньому? чи десять, чи сто, чи тисяча років, —
|
и^ почто ся эTметеши бл~говоленїя вы'шняго, а^ще десять, а^ще р~, а^ще Wа~ лњтъ,
|
|
7
|
7
|
|
у пеклі немає дослідження про час життя.
|
нњсть во а^де ѓ^бличенїя живота`”
|
|
8
|
8
|
|
Діти грішників бувають дітьми огидними і спілкуються з нечестивими.
|
Ча'да бђдђтᲆ мерзка ча'да грњшник#, и^ живђщая съ преселенїи нечестивыхъ”
|
|
9
|
9
|
|
Спадщина дітей грішників загине, і разом з племенем їх буде поширюватися безслав’я.
|
Ча'да грњшнаго поги'бнетъ наслњдїе, и^ и^ съ сњменемъ иX вы'нђ поноше'нїе”
|
|
10
|
10
|
|
Нечестивому батькові будуть докоряти діти, тому що через нього вони терплять безслав’я.
|
эTц~а нечести'ва ѓ^мерꙁя'тъ ча'да, ја%ко е^го ради поноше'нїе прїимђть”
|
|
11
|
11
|
|
Горе вам, люди нечестиві, які залишили закон Бога Всевишнього!
|
Го'ре вамъ мђжи нечестивїи, и^же ѓ^ста'висте законъ б~а вы'шняго.
|
|
12
|
12
|
|
Коли ви народжуєтеся, то народжуєтеся на прокляття; і коли помираєте, то одержуєте в наділ свій прокляття.
|
І$ а'ще родите'ся на кля'твђ ро'дитеся и^ а'ще ё%мрете кля'твњ раꙁдњлени бђдете”
|
|
13
|
13
|
|
Усе, що з землі, повернеться у землю: так нечестиві — від прокляття у погибель.
|
Все е^ли'ко эT ꙁемли въ землю пои'деть, та'кожде нечесᲄивїи эT кля'твы въ па'гђбђ”
|
|
14
|
14
|
|
Плач людей буває про тіла їхні, але грішників і ім’я недобре згладиться.
|
Сњтова'нїе чл~къ въ пло'ти и^хъ, и^мя же грњш#ниче не бл~го потребиTся.
|
|
15
|
15
|
|
Турбуйся про ім’я, тому що воно буде з тобою довше, ніж багато тисяч золота:
|
пекїися ѓ^ и'мени, то б^о ти` пребыва'етъ паq ти'сящь сᲆкровища зла'та”
|
|
16
|
16
|
|
дням доброго життя є число, але добре ім’я перебуває повік.
|
Бл~га жи'тїя числ'о дн~їи, и^ до'бро и^мя въ вњки пребђдетъ.
|
|
17
|
17
|
|
Дотримуйтеся, діти, настановлення у мирі; а прихована мудрість і скарб невидимий — яка у них користь?
|
накаꙁа'нїе ми'роM съблюдите ча'да. премђдрость же съкровенна и^ съкровище не ја^влено, ка'я по'лꙁа эT ѓ'бою е^го”
|
|
18
|
18
|
|
Краще людина, яка ховає свою дурість, ніж людина, яка ховає свою мудрість.
|
Лђче е^сть чл~къ съкрыва'яи бђ'иство свое, нежели чл~къ съкрыва'яи премђ'дрость свою`”
|
|
19
|
19
|
|
Отже, соромтеся того, про що я скажу,
|
Тњм#же ё^бо посрами'теся гл~омъ мои^мъ.
|
|
20
|
20
|
|
бо не всякої соромливости добре дотримуватися і не все усіма схвалюється за істиною.
|
нњсть ё^бо срамъ всякъ съхраниᲄи бл~гое, и^ не все` всMњ вњрою и^зволится”
|
|
21
|
21
|
|
Соромтеся перед батьком і матір’ю блуду, перед начальником і володарем — брехні;
|
Стыди'теся эTц~а и^ мт~ре ѓ^ блђде, и^ эT си'лнаго и^ властели'на ѓ^ лжи.
|
|
22
|
22
|
|
перед суддею і князем — злочину, перед зібранням і народом — беззаконня;
|
эT сђдїя и^ кнѕ~я ѓ^ съгрњшенїи, эT събо'ра и^ людїи ѓ^ безако'нїи.
|
|
23
|
23
|
|
перед товаришем і другом — неправди, перед сусідами — крадіжки:
|
ѓ^бещника и^ дрђ'га ѓ^ неправдњ. и^ эT мњста` и^дњже живе'ши ѓ^ таTбњ,
|
|
24
|
24
|
|
соромтеся цього і перед істиною Бога і завіту Його. Соромся і спирання ліктями на стіл, обману при позичці і віддачі;
|
і^ эT и^стиnны бж~їа и^ завᲇта, и^ ѓ^ пр'ьвосњда'нїи на трапеѕњ, и^ эT прельщенїя взя'тїя и^ даа'нїя,
|
|
25
|
25
|
|
соромся мовчання перед тими, що вітають, задивляння на розпусну жінку, відвертання лиця від родича,
|
и^ целђ'ющихᲆ ѓ^ молча'нїи” И$ эT видњнїа жены блђдницы, и^ ѓ^ эTвращенїи эT ё^жична лица`,
|
|
26
|
26
|
|
відбирання наділу і дару, помислу на заміжню жінку, залицяння до своєї служниці,
|
и^ ѓ^ эTја%тїи ча'сти, и^ даа'нїи. і^ ѓ^ смотренїи жены` мђжа'ты и^ эT ѓ^бльщенїи рабы е^я`,
|
|
27
|
27
|
|
і не підходь до постелі її;
|
и^ ѓ^ прихо'де къ ѓ%дрђ ея`.
|
|
28
|
28
|
|
перед друзями соромся слів докірливих, — і після того, як ти дав, не докоряй, —
|
ѓ^ словесехъ поно'сныхъ на' дрђга, и^ не поноси'ти да'вши”
|
|
29
|
29
|
|
повторення чуток і розголошення слів таємних. І будеш істинно сором’язливий і придбаєш прихильність усякої людини.
|
Не` вторити сло'ва ниже послђша'нїя, и^ эTкровенїю та'иныхъ словесъ, и^ бђ'деши стыDливъ і^ и'стиненъ, и^ ѓ^брњта'я блгDть преD всяцMњ чл~комъ”
|
|
Глава 42
|
Глvа, м~в”
|
|
1
|
1
|
|
Не соромся ось чого, і з лицемірности не гріши:
|
Не стыдися ѓ^ сихъ, и^ не прїими лица` съгрњшати.
|
|
2
|
2
|
|
не соромся точного виконання закону Всевишнього і завіту, і суду, щоб учинити правосуддя нечестивому,
|
Э$ зако'нњ вы'шняго и^ ꙁавњтњ, и^ ѓ^ сђдњ ѓ^правDа'ти нечесᲄива.
|
|
3
|
3
|
|
суперечки між товаришем і сторонніми і надання спадщини друзям,
|
ѓ^ словеси` ѓ^б#щи и^ ѓ^ пђтницњ, и^ ѓ^ даа'нїи наслњдїя дрђ'га.
|
|
4
|
4
|
|
точности у вазі і мірах, — чи багато, чи мало придбаєш, —
|
і^ ѓ^ и'стиннMњ мњрилњ и^ мᲇре. и^ ѓ^ приѓ^брᲇтенїи мно'гаго и^ мала'го;
|
|
5
|
5
|
|
неупереджености у купівлі і продажу і суворого виховання дітей, і — скривавити ребро злому рабові.
|
и^ ѓ^ раꙁличенїи проданїа и^ кђпли, и^ ѓ^ наказанїи мно'ѕњ чади, и^ рабђ` лђкавђ ребра` ѓ^кровави'ти.
|
|
6
|
6
|
|
При злій дружині добре мати печатку, і, де багато рук, там замикай.
|
на женњ лђка'вњ добро` еs печа'ть” І$ и'дњже мно'ги рђки сђть затвори,
|
|
7
|
7
|
|
Коли щось видаєш, видавай за рахунком і вагою і роби всяку видачу і приймання за записом.
|
е^же а^ще предаси в число` и^ мњрђ. даждь и^ воꙁми` вс^е писа'нїемъ.
|
|
8
|
8
|
|
Не соромся напоумляти нерозумного і дурного, і старого, який змагається з молодими: і будеш істинно благовихованим і заслужиш схвалення від усякої людини.
|
ѓ^ накаꙁа'нїи нераꙁђмивњмъ и^ бђе'мъ, и^ въ послњ'днюю ста'рость сђжденђ съ ю'ношами. и^ бђ'деши наказа'нъ і^ и'стиненъ, і^ и^скђшенъ преD всяцMњ живђщиM”
|
|
9
|
9
|
|
Дочка для батька — таємна постійна турбота, і піклування про неї відганяє сон: у юності її — як би не відцвіла, а у заміжжі — як би не стала гидкою;
|
дщ^и эTц~а смоᲄрелива вос#хлащена, бдњнїе и^ печа'ль эTго'ниT со'нъ. въ ю%ности ея` никогда` преꙁриTся, и^ съ живђщ'ими да никогда` възненавидњна бђдетъ
|
|
10
|
10
|
|
у дівоцтві — як би не осквернилася і не зробилася вагітною у батьківському домі, у заміжжі — щоб не порушила подружньої вірности й у співжитті з чоловіком не залишилася неплідною.
|
въ дв~ьствњ е^да` ка'ко ѓ^скверниTся, и^ въ эTчихъ ея` непра'зна бђдетъ. и^ съ мђжемъ сђщи да не когда` престђпитъ, и^ съ живђщ'ими да не когда` страждь не бђ'детъ.
|
|
11
|
11
|
|
Над безсоромною дочкою посиль нагляд, щоб вона не зробила тебе посміховиськом для ворогів, притчею у місті і докором у народі й не осоромила тебе перед громадою.
|
ѓ^ дщери безъстђднњи сътвори блюденїе, е^да` ка'ко сътвори'ши ѓ^брадова'нїе врагоM и^ бесњдђ, въ гра'дњ эTлђчена людїи и^ посрамитъ т^я в наро'дњ мно'ѕњ”
|
|
12
|
12
|
|
Не дивися на красу людини і не сиди серед жінок:
|
Не ꙁри на добротђ` всякаго чл~ка, и^ посредњ женъ не съчета'ися.
|
|
13
|
13
|
|
бо як з одягу виходить міль, так від жінки — лукавство жіноче.
|
эT ри'зъ б^о и^схо'дятъ мо'леве, и^ эT жены` лђка'въство.
|
|
14
|
14
|
|
Краще злий чоловік, ніж ласкава жінка, — жінка, яка соромить до ганьблення.
|
лђче ѕло'ба мђж'еска, нежел^и добродњтель женьска. и^ жена` не срамя'щаяся поношенїе”
|
|
15
|
15
|
|
Згадаю тепер про діла Господа і розповім про те, що я бачив. За словом Господа явилися діла Його:
|
Помянђ ё^бо дњ'ла гн~я, ја%же видXњ исповњмъ въ словесXњ гн~ихъ дњ'ла е^го”
|
|
16
|
16
|
|
осяйне сонце дивиться на усе, і всі діла його повні слави Господньої.
|
Сл~нце свњтя'ся на вся` призрњ, и^ сла'вы е^го и^спо'лнь дњ'ла е^го”
|
|
17
|
17
|
|
І святим не надав Господь провіщати про усі чудеса Його, які утвердив Господь Вседержитель, щоб вселенна стояла твердо на славу Його.
|
Не сътвори л^и ст~ымъ г~ь и^сповњдати вс^я чюдеса` е^го, ја^же ё^тверди г~ь вседръжитель, ё^тверди'тися всемђ` сла'вою е^го”
|
|
18
|
18
|
|
Він проникає у безодню і серце і бачить усі звивини їх; бо Господь знає усяке відання і прозирає знання віку,
|
Беꙁднђ и^ срDце и^слњди, и^ въ коварьствњ и^хъ ра'ꙁ#мысли” Разђмњ б^о г~ь всякђ совњсть и^ призрњ на зна'менїе вњ'ка.
|
|
19
|
19
|
|
звіщаючи минуле і майбутнє і відкриваючи сліди потаємного;
|
въꙁвњща'я мимошеDшая и^ бђдђщая, и^ эTкрыва'етъ слњдᲆ та'иныX”
|
|
20
|
20
|
|
не оминає Його ніяка думка і не утаїться від Нього жодне слово.
|
Не преиде е^го всяко помышленїе, и^ не ё^таиTся эT него` ни е^ді'но сло'во.
|
|
21
|
21
|
|
Він улаштував великі діла Своєї премудрости і перебуває раніше віку і повік;
|
величїе премђ'дрости своея` ё^краси, и^же еs прежде вњкъ и^ на' вњки.
|
|
22
|
22
|
|
Він не збільшився і не зменшився і не потребував ніякого радника.
|
ни приложиs ни ё^мали'ся и^ не потребова ни е^ді'ного совњтника”
|
|
23
|
23
|
|
Як жадані усі діла Його, хоча ми можемо бачити їх як тільки іскри!
|
Ко'ль сђть вс^я дњла е^го въжделњна, и^ до и^скры е^сть ви'дњти”
|
|
24
|
24
|
|
Усі вони живуть і перебувають повік для усяких потреб і всі підкорюються Йому.
|
Вс^е сїе живетъ и^ пребыва'етъ на вњкъ, въ всњхъ дњлехъ и^ вс^е послђша'ет#.
|
|
25
|
25
|
|
Усі вони — удвічі, одне навпроти одного, і нічого не створив Він недосконалим:
|
и^ все` сђгђбо е^дїно преD е^ді'неM, и^ не сътвори ни е^ді'ного же скђдна”
|
|
26
|
26
|
|
одне підтримує благо іншого, — і хто насититься видінням слави Його?
|
Є$ді'но эT е^ді'наго ё^тверди бл~гая, и^ кт^о насытится зря` сла'вђ е^го”
|
|
Глава 43
|
Глvа, м~г”
|
|
1
|
1
|
|
Велич висоти, твердь чистоти, вигляд неба у славному явленні!
|
Възвышенїе высоты` ё^твер#женїе ѓ^чищенїя. ꙁракъ нб~си видњнїеM сла'вы,
|
|
2
|
2
|
|
Сонце, коли воно являється, звіщає про них при сході: дивне створіння, діло Всевишнього!
|
слн~це въ ја^вленїе проповњда'я въ и^схоD, сᲆсђдъ ди'венъ дњло вы'шняго.
|
|
3
|
3
|
|
У полудень воно висушує землю, і перед жаром його хто встоїть?
|
препладенїемъ свои^мъ и^сђша'еᲄъ странђ`, и^ пря'мо ва'рђ е^го кт^о постои'тъ.
|
|
4
|
4
|
|
Розпалюють горнило для робіт плавильних, але утричі сильніше сонце палить гори: дихаючи полум’ям вогню і блискаючи промінням, воно засліплює очі.
|
пещь стрегђщїя дњла и^ вара, трегђ'бо слн~це жегыи горы. кђренїе ѓ%гнено дымъ, и^ простирая лђча ѓ^мрача'етъ ѓ%чи”
|
|
5
|
5
|
|
Великий Господь, Який створив його, і за словом Його воно поспішно пробігає путь свою.
|
Велїи г~ь съᲄвореи е^го, и^ словесы свои'ми потща ше'ствїя”
|
|
6
|
6
|
|
І місяць усім у свій час служить вказівкою часів і знаменням віку:
|
И$ лђна` всњм# въ свое время ја^вля'етᲆ лњта, и^ ꙁна'менїе вњка.
|
|
7
|
7
|
|
від місяця — вказівка свята; світло його зменшується після досягнення ним повноти;
|
эT лђны зна'менїе праZника, свᲇти'ло ё^маля'ася на конеw”
|
|
8
|
8
|
|
місяць називається за ім’ям його; він дивно зростає у своїй зміні;
|
Лђна` по и%мени е^я е^сть воꙁраста'ющи ди'вно въ и^ꙁмњненїе.
|
|
9
|
9
|
|
це — глава вишніх устроїв; він сяє на тверді небесній;
|
сосђдъ приTче'и на высоᲄњ, на тверди нбsнњи свњтя'щися”
|
|
10
|
10
|
|
краса неба, слава зірок, блискуча прикраса, владика на висотах!
|
И$ доброта` нбsная сла'ва ѕвњ'ꙁдная, красота свњтящися на высокиX гн~ихъ”
|
|
11
|
11
|
|
За словом Святого зірки стоять за чином і не втомлюються на варті своїй.
|
Словесы ст~ыхъ ста'нђтъ ѓ^сђжденїя, и^ не и^мђтъ ѓ^слабити въ хранилищихъ и^хъ”
|
|
12
|
12
|
|
Глянь на веселку, і прослав Творця її: прекрасна вона в сяйві своєму!
|
Виждь дђгђ` и^ блsви сътворшаго и&, ѕњло кра'сна свњтенїемъ свои^мъ.
|
|
13
|
13
|
|
Величним кругом своїм вона обіймає небо; руки Всевишнього розпростерли її.
|
ѓ^крђжи нб~о ѓ^крђженїеM сла'вы. рђцᲇ вы'шняго простросте е&.
|
|
14
|
14
|
|
Повелінням Його швидко сиплеться сніг, і миттєво блискають блискавки суду Його.
|
повеленїеM е^го потщася снњгъ, и^ въскоряе^тᲆ молнїя сђдебъ е^го”
|
|
15
|
15
|
|
Відкриваються скарбниці і вилітають з них хмари, як птахи.
|
Сего ради эTвер#зошася съкровища, и^ па'ряT ѓ%блацы ја^ко птицы.
|
|
16
|
16
|
|
Могутністю Своєю Він зміцнює хмари, і розбиваються камені граду;
|
величїемъ свои^мъ ё^крњпи` ѓ%блаки, и^ съкрђши ка'менїе граDное.
|
|
17
|
17
|
|
від погляду Його стрясаються гори, і з волі Його віє південний вітер.
|
и^ воꙁрњнїемъ е^го подви'жаTся го'ры, и^ волею е^го въꙁлњеT ю%гъ”
|
|
18
|
18
|
|
Голос грому Його приводить у тремтіння землю, і північна буря і вихор.
|
Глаs гро'ма е^го поноси` земли, и^ бђря сњверова и^ вихоръ вњтра”
|
|
19
|
19
|
|
Він сипле сніг подібно до того, як летять униз крилаті, і спадання його — як опускається сарана;
|
ја^ко птица паря'щи сы'плеT снњгъ, и^ ја%коже прђѕи спаденїа е^го.
|
|
20
|
20
|
|
красі білизни його дивується око, і паданню його дивується серце.
|
доброᲄњ бњ'лости его подивися ѓ%ко, и^ ѓ^ дожDенїи е^го ё^жаснеTся срDце.
|
|
21
|
21
|
|
І як сіль, розсипає Він по землі іній, який, замерзаючи, стає гострим.
|
и^не'и ја%ко со'ль на земли сы'плетъ, и^ сме'ръꙁ#шися быва'етъ на концы ѓ^стра`.
|
|
22
|
22
|
|
Подме північний холодний вітер, — і з води робиться лід: він розстилається на всякому вмістилищі вод, і вода одягається ніби у лати;
|
стђден# вњтръ сњверъ въꙁвњ'етъ, и^ смерᲆзнется ледъ эT воды`. на вся'ко сᲆбо'рище воDное ѓ^бита'етъ, и^ ја%ко въ броня ѓ^блечется водо'ю.
|
|
23
|
23
|
|
покриває гори, і спалює пустелю, і, як вогонь, обпалює траву.
|
поя'сть го'ры и^ пђсты'ня пож#жетъ, и^ ё^гаситъ травђ` ја^ко ѓ%гнь.
|
|
24
|
24
|
|
Але швидким зціленням усьому служить туман; роса, яка з’являється, прохолоджує від спеки.
|
и^сцњленїе вс^е тща'нїемъ м#гла, и^ роса` срњтаю^щи эT ва'ра ё^тишится”
|
|
25
|
25
|
|
Повелінням Своїм Господь приборкує безодню і насаджує на ній острови.
|
Мыслїю е^го преста` без#дна, и^ насади е^и г~ь ѓ^токи”
|
|
26
|
26
|
|
Ті, що плавають по морю, розповідають про небезпеку на ньому, і ми дивуємося тому, що чуємо вухами нашими:
|
Плава'ющїи мо'ре повњдаюT бњдђ е'я`, и^ слђхомъ ё^шїи на'шихᲆ чюдимся.
|
|
27
|
27
|
|
бо там надзвичайні і дивні діла, різноманітність усяких тварин, роди чудовиськ.
|
и^ т^ђ сђть сла'вна и^ чюDна дњ'ла е^го, пестростїю всякаго живоTнаго, ки'тове е^го ради соꙁда'ни.
|
|
28
|
28
|
|
Через Нього усе успішно досягає свого призначення, і усе тримається словом Його.
|
бл~гоё^ха'нїе кончи'на е^го, и^ сло'вомъ е^го сож#жется вс^е”
|
|
29
|
29
|
|
Багато чого можемо ми сказати, і однак же не осягнемо Його, і кінець слів: Він є усе.
|
Мно'го и%мамы рещи и^ не и%мамы постигнђти, и^ сконча'нїе словесъ всего и^мъ”
|
|
30
|
30
|
|
Де візьмемо силу, щоб прославити Його? бо Він вище за всі діла Свої.
|
Славяще гдњ` ё^крњпимся, то'и б^о великъ паче всњхъ дњлᲆ своиX”
|
|
31
|
31
|
|
Страшний Господь і дуже великий, і дивна могутність Його!
|
Стра'шенъ г~ь и^ ѕњ'ло великъ, и^ чюDно моженїе е^го”
|
|
32
|
32
|
|
Прославляючи Господа, звеличуйте Його, скільки можете, але і потім Він буде величнішим;
|
Славя'ще г~а възнесᲇтеся, е^ли'ко а^ще мо'жете приспњеT б^о и^ е^ще.
|
|
33
|
33
|
|
і величаючи Його, додайте сили: але не трудіться, тому що не осягнете.
|
вᲆꙁносящїи е^го ё^мно'житеся крњпостїю, и^ не трђди'теся не и%мате б^о пости'гнђти.
|
|
34
|
34
|
|
Хто бачив Його, і пояснить? і хто прославить Його, як Він є?
|
кт^о вњдњ е^го і^ и^сповњсть, и^ кт^о възвеличитъ е^го ја%коже е^сть”
|
|
35
|
35
|
|
Багато приховано, що набагато більше за це; бо ми бачимо малу частину діл Його.
|
Мно'го съкровено е^сть вя'щеи сего, ма'ло б^о видњхомᲆ дњлъ е^го.
|
|
36
|
36
|
|
Усе створив Господь, і благочестивим дарував мудрість.
|
все` б^о сътвори г~ь, и^ бл~говњрнымъ да'сть премђдрость”
|
|
Глава 44
|
Глvа, м~д”
|
|
1
|
1
|
|
Тепер звеличимо славних мужів і батьків нашого роду:
|
Въсхва'лимъ ё^бо мђж'а сла'вны, и^ эTц~а на'ша в# быᲄїи”
|
|
2
|
2
|
|
багато славного Господь являв через них, велич Свою від віку;
|
Мно'гђ славђ созда` г~ь величїя свое^го, эT вњ'ка
|
|
3
|
3
|
|
це були володарі у царствах своїх і мужі, славетні силою; вони давали розумні поради, звіщали у пророцтвах;
|
госпоDствђю^ще въ црsтвїиX своиX. и^ мђжи и^менити си'лою, совњща'ваю^щїи ра'зђмоM и^х#” Провњща'ющеи въ прoрцњхъ
|
|
4
|
4
|
|
вони були керівниками народу у нарадах і у книжному навчанні.
|
старњишины лю'демъ въ мы'слехъ, и^ ра'зђмомъ книyства лю'дїи
|
|
5
|
5
|
|
Мудрі слова були у повчанні їх; вони винайшли музичні лади і написали гімни;
|
премђдрости словеса. накаꙁAнїемъ иX и^скђще гласа мђсљ=кїиска, и^ повњда'юще по'вњсти въ кни'гаX”
|
|
6
|
6
|
|
люди багаті, обдаровані силою, вони мирно жили в оселях своїх.
|
Мђжи бога'тїи дарова'нїи крњ'посᲄїю ми'рно живђще въ жили'щехъ своиX.
|
|
7
|
7
|
|
Усі вони були шановані між племенами своїми і у дні свої були славою.
|
вс^и си` въ родњх# просла'влени бы'ша, и^ въ дн~ехъ иX похва'ла”
|
|
8
|
8
|
|
Є між ними такі, які залишили після себе ім’я для звіщення їх похвали, — і є такі, про яких не залишилося пам’яті, які зникли, ніби не існували, і зробилися, ніби не було їх, і діти їхні після них.
|
Сђть в ниX и^же ѓ^ста'виша и^мя и^сповњ'дати хвалы`. и^ сђть и^же не ѓ^ста'виша па'мяти, и^ погибо'ша ја%ко не сђщеи. И$ бы'ша ја^ко не бывше, и^ чада и^хᲆ по нихъ,
|
|
9
|
9
|
|
Але то були мужі милости, праведні справи яких не забуваються;
|
н^о сїи мђжи ми'лостивїи, иXже пра'вды не забвены бы'ша.
|
|
10
|
10
|
|
у сімені їх перебуває добра спадщина; нащадки їх — у завітах;
|
съ сњменемъ и^хъ пребђдетъ добро`, наслњдїе и^щадїя и^хъ. въ завњтњ
|
|
11
|
11
|
|
сім’я їх буде твердим, і діти їхні — заради них;
|
е^сть сњмя иX, и^ ча'да и^хъ иX ради,
|
|
12
|
12
|
|
сім’я їх перебуватиме до віку, і слава їх не знищиться;
|
до' вњка пребђдетъ сњмя и^хъ, и^ сла'ва и^хъ не потребится.
|
|
13
|
13
|
|
тіла їхні поховані у мирі, й імена їхні живуть у роди;
|
телеса` и^хъ въ ми'рњ погребена бы'ша, а^ и^мена и^хъ живђтъ в ро'ды”
|
|
14
|
14
|
|
народи будуть розповідати про їх мудрість, а Церква буде звіщати їх хвалу.
|
Премђдрость иX и^сповњдя'тъ лю'дїе, и^ похвалђ иX и^сповњсть цр~кви”
|
|
15
|
15
|
|
Енох догодив Господу і був узятий на небо, — образ покаяння для усіх родів.
|
Є$ноX ё^годи гв~и, и^ преложи ѓ%браZ покая'нїя ро'домъ”
|
|
16
|
16
|
|
Ной виявився досконалим, праведним; під час гніву він був умилостивленням;
|
Но'е ѓ^брњтеся съврᲆшенъ и^ пра'веденᲆ, и^ въ время гнњ'ва бысть и^ꙁмњненїе”
|
|
17
|
17
|
|
тому зробився залишком на землі, коли був потоп;
|
Сего ради быs ѓ^ста'нокъ земли, е^гда` бысть потопъ.
|
|
18
|
18
|
|
з ним укладений був вічний завіт, що ніяка плоть не знищиться більше потопом.
|
завњти вᲇка положени бы'шA с нимъ, да не потреби'тся по томъ вся'ка пло'ть”
|
|
19
|
19
|
|
Авраам — великий батько безлічі народів, і не було подібного до нього у славі;
|
А$враа'мъ вели'кїи эTц~ъ мно'жествђ ја^ꙁы'къ, и^ не ѓ^брњтеся ᲄоченъ въ славњ.
|
|
20
|
20
|
|
він зберіг закон Всевишнього і був у завіті з Ним,
|
и^же съблюд# ꙁако'нъ вы'шняго, и^ бысть въ ꙁавᲇтњ с ним#.
|
|
21
|
21
|
|
і на своїй плоті утвердив завіт й у випробуванні виявився вірним;
|
и^ на пло'ти е^го поста'ви завњтъ, и^ въ напа'сти ѓ^брњтеся вњренъ”
|
|
22
|
22
|
|
тому Господь з клятвою обіцяв йому, що у сімені його благословляться усі народи;
|
Сего ради клятвђ посᲄа'ви с нимъ, блsвитися ја^зы'комъ ѓ^ сњмени е^го”
|
|
23
|
23
|
|
обіцяв примножити його як порох землі, і піднести сім’я його як зірки, і дати їм спадщину від моря до моря і від ріки до краю землі.
|
Оу^мно'жити е^го ја%ко перьсть земли`, и^ ја%ко ѕвњꙁды въздвигнђти сњмя е^го. и^ ѓ^блада'ти и^мъ эT мо'ря до мо'ря, и^ эT рњкъ до ко'нець земли”
|
|
24
|
24
|
|
Й Ісааку заради Авраама, батька його, Він також підтвердив благословення усіх людей і завіт;
|
І$ ѓ^ и^сацњ положи си'це, а^враа'ма ради эTц~а е^го. влsве'нїе всњмъ чл~комъ завњща.
|
|
25
|
25
|
|
і воно ж спочило на голові Якова:
|
и^ преста` на главњ` і^а'ковли.
|
|
26
|
26
|
|
Він ущедрив його Своїми благословеннями і дав йому у спадщину землю, і відокремив ділянки її і розділив між дванадцятьма колінами.
|
позна` е^го блsве'нїи свои'ми, и^ дасть е^го въ наслњдїе, и^ эTлђчи ча'сти е^го на колᲇнъ в~і” Раздњли
|
|
27
|
27
|
|
І вивів від нього мужа милости, який придбав любов у очах усякої плоті,
|
и& и^ꙁведе эT него мђжа млsти, ѓ^брњта'юща блгDть предъ вся'кою пло'тїю”
|
|
Глава 45
|
Глvа, м~е”
|
|
1
|
1
|
|
улюбленого Богом і людьми Мойсея, якого пам’ять благословенна.
|
Възлю'бленна бм~ъ и^ чл~ки мољ=сїя, е^мђже память въ блsвенїихъ”
|
|
2
|
2
|
|
Він зрівняв його у славі зі святими і звеличив його ділами на страх ворогам;
|
Оу^подобиl е^сть е^го сла'вњ ст~ыхъ, и^ въꙁвели'чи е^го въ стра'сњ вра'гъ,
|
|
3
|
3
|
|
Він його словом припиняв дивні знамення, прославив його перед лицем царів, давав через нього повеління до народу його і показав йому від слави Своєї.
|
въ словесᲇхъ е^го ѕна'менїя ё^ста'ви” просла'ви е^го преD лицемъ цр~ьскимъ, и^ ꙁаповњда е^мђ к лю'деM е^го. и^ покаꙁа е^мђ сла'вђ свою”
|
|
4
|
4
|
|
За вірність і лагідність його Він освятив його, обрав Собі з усіх людей,
|
Вњрою и^ кротостїю ѓ^ст~и е^го, і^ и^ꙁбра` е^го эT всякоя плоти”
|
|
5
|
5
|
|
сподобив його чути голос Його, увів його у морок
|
Оу^слы'шанъ сътвори'лъ е^си е^мђ гласъ свои, и^ воведе е^го въ м#глђ`.
|
|
6
|
6
|
|
і дав йому лицем до лиця заповіді, закон життя і відання, щоб він навчив Якова завіту й Ізраїля — постановам Його.
|
и^ дасть е^мђ преD лицемъ людїи, зако'нъ жизни хђдо'жества. наё^чи'ти і^а'кова завњтђ, и^ сђдба'мъ е^го і^и^л~я”
|
|
7
|
7
|
|
Він підняв Аарона, подібного до нього святого, брата його, з коліна Левіїного, —
|
А$а^ро'нA въꙁдви'же ст~а, подо'бна е^мђ эT колњна левљ=ина.
|
|
8
|
8
|
|
уклав з ним вічний завіт і дав йому священство у народі; Він благословив його особливою прикрасою й оперезав його поясом слави;
|
поста'ви е^мђ завTњ вњка, и^ дасть е^мђ і^ере'иство людїи ё^бл~жилъ е^го е^сть ё^краше'нїемъ. и^ препояса е^го ѓ^деждею сла'вы,
|
|
9
|
9
|
|
Він наділив його вищою прикрасою й облачив його в багатий одяг:
|
ѓ^блече е^го въ совръше'нїе хвале'нїа ё^тверди` е^го сосђды крњпости.
|
|
10
|
10
|
|
у спідній одяг, в подир та ефод;
|
ѓстегньми и^ поди'ремъ и^ е^поми'дою.
|
|
11
|
11
|
|
і оточив його золотими яблуками і дуже багатьма дзвіночками, щоб при ходінні його вони видавали звук, щоб зробити чутним у храмі дзвін для нагадування синам народу Його;
|
и^ ѓкрђжь е^го ши'пки зла'тыми, и^ звонцы` мно'гими ѓ%крsтъ глашати гла'съ стђпа'нїя е^го. слы'шанъ глsа твори'ти въ цр~кви въ память сн~ом# людїи е^го.
|
|
12
|
12
|
|
наділив його одежею святою із золота і гіацинтової вовни і крученого висону мистецької роботи, словом суду, уримом і тумимом,
|
ѓ^дежа свњтла съ зла'тоM и^ а^ки'нъџомъ, и^ перфи'рою, дњлом# пестромъ дњлано. словны сђда и^звњствоваїне и'стины.
|
|
13
|
13
|
|
червленим тканням майстерної роботи, коштовними каменями, вирізаними як на печатці, у золотій оправі гранувальної роботи, з вирізаними на пам’ять накресленнями імен за числом колін Ізраїлевих;
|
и^стка'но дњломъ хђдожничемъ, ка'менїи многоцњнными, и^стђка'нїемъ печати свяꙁани зла'тоM. ка'мен#наго дњлателя на па'мять въ писа'нїю, и^стђка'нно по числђ колњнъ і^и^л~въ”
|
|
14
|
14
|
|
на кидарі його — золотий вінець, знамення святині, слава достоїнства: велична прикраса, діло мистецтва, приємна для очей.
|
Вњнець зла'тъ верхђ клобђка`, и^ ѓ^блъкше печаᲄи ст~ын#ныа. похвалA чsти дњло крњпости, въжделњнно ѓ^чїю краси'ма” Красна
|
|
15
|
15
|
|
Раніше нього не було цього від віку:
|
прежде е^го не быша такова'я до вњка.
|
|
16
|
16
|
|
хто не належав до його племені, не одягався так, тільки сини його і нащадки його в усі часи.
|
не ѓ^блечеся и^ноплеменникъ, точїю сн~ове е^го, и^ внђчата е^го прsно.
|
|
17
|
17
|
|
Жертви їх приносяться щодня, завжди по двічі.
|
жрътвы и^хъ пожръты по вся дн~и прsно дважды”
|
|
18
|
18
|
|
Мойсей наповнив руки його і помазав його святим єлеєм:
|
И$сполни мољ=сїи рђцњ, и^ пома'ꙁа е^го е^леѓ^мъ ст~ым#
|
|
19
|
19
|
|
йому постановлено у вічний завіт і сімені його на дні неба, щоб вони служили Йому і разом священнодіяли і благословляли народ Його ім’ям Його;
|
бысть е^мђ на ꙁавњтъ вњченъ, и^ сњмени е^го въ дн~и вњка” Слђжи'ти е^мђ вкђпњ и^ сщ~енъствова'ти, и^ блsвити люди е^го и^менемъ е^го”
|
|
20
|
20
|
|
Він обрав його з усіх живих, щоб приносити Господу жертву, куріння і пахощі у пам’ять умилостивлення за народ свій;
|
И$ꙁбра` е^го эT всњхъ живыX, принести жрътвђ гв~и, џимїа'мъ и^ бл~гоё^ха'нїя на па'мять, на ѓ^цыще'нїе людемъ твои^мъ.
|
|
21
|
21
|
|
Він дав йому Свої заповіді і владу у постановах судових, щоб навчати Якова одкровень і наставляти Ізраїля у законі Його.
|
дасть е^мђ заповњди своя въ вла'сть в завњтњ сђде'б#. наё^чиᲄи і^а^кова свњдњтельствїеM и^ зако'ноM е^го призва'ти і^и^л~я”
|
|
22
|
22
|
|
Повстали проти нього чужі, і позаздрили йому у пустелі люди, які пристали до Дафана й Авирона, і збіговисько Корея у люті і гніві;
|
Въста'ша нань тђждїи, и^ вᲆзревнова'ша е^мђ в пђсты'ни, мђжи и^же ѓ^ дафа'нњ, и^ а^виро'нњ, и^ с немъ коре'ѓv въ ја%рость и^ гнњвъ.
|
|
23
|
23
|
|
Господь побачив і Йому неугодне було це, — і вони загинули від люті гніву.
|
ви'дњ г~ь и^ не бл~говоли`, и^ сконча'шася ја%ростїю и^ гнњвомъ”
|
|
24
|
24
|
|
Він учинив над ними чудо, знищивши їх полум’ям вогню Свого.
|
Сътвори` зна'менїя погђби'ти я& ѓ^гнемъ пла'мене иX”
|
|
25
|
25
|
|
І примножив славу Аарона і дав йому спадщину — відділив їм початки плодів:
|
И$ приложи` а^а^ро'нови сла'вђ, и^ дасть е^мђ наслњдїе, нача'тки жи'тъ раздњли` е^мђ.
|
|
26
|
26
|
|
насамперед підготував їм хліб для насичення, бо вони їдять і жертви Господні, які Він дав йому і сімені його;
|
хлњбъ ё^готови на сы'тость прежде, и^б^о жрътвы гн~и и^ꙁъја^дя'тъ, ја%же дасть е^мђ и^ сњмени е^го”
|
|
27
|
27
|
|
але він не повинен мати спадщини на землі народу і немає йому наділу між народом, тому що Він Сам наділ і спадщина його.
|
ѓ^баче въ земли людїи не наслњдъствитъ, и^ в людехъ не бђдетъ е^мђ ча'сти, то'и б^о часᲄь твоя и^ наслњдїе.
|
|
28
|
28
|
|
Також і Финеєс, син Єлеазара, третій за славою, тому що він ревнував за страх Господній і, при відпадінні народу, устояв у доброму настрої душі своєї й умилостивив Господа до Ізраїля;
|
и^ финеѓ'съ сн~ъ е^лїаза'ровъ тре'тїи въ сла'вњ, ревнђяй страхђ гн~ю. і^ е^же посрами'ти лю'ди е^мђ. блгsтїю во'ля дш~а е^го и^ помоли'ся за і^и^л~я”
|
|
29
|
29
|
|
тому укладено з ним завіт миру, щоб бути йому предстоятелем святих і народу свого, щоб йому і сімені його належало достоїнство священства навіки.
|
Сего раd посᲄа'вленъ е^мђ бысть ꙁавњтъ ми'ренъ, повели'тель ст~ъ лю'демъ свои^мъ, даже бђдеT е^мђ и^ сњмени е^го сщ~енъства вели'чество въ вњки”
|
|
30
|
30
|
|
Як за завітом з Давидом, сином Ієссея з коліна Іудиного, царська спадщина переходила від сина до сина, так спадщина священства належала Аарону і сімені його.
|
И$ завњтᲆ дв~дђ сн~ђ і^е^сеѓ^вђ эT колњна і^ё^дова, наслњдъство цр~ьско сн~а эT сн~а е^ді'наго. достоа'нїе а^а^ро'нђ и^ сњмени е^го.
|
|
31
|
31
|
|
Нехай дасть нам Бог мудрість у нашому серці — судити народ Його справедливо, щоб не загинули блага їх і слава їх перебувала у роди їх.
|
да да'сть наM премDђрость въ срDциX нашиX, сђдити лю'демъ е^го въ правдђ. да не потреби'тся бл~гая и^хъ, и^ сла'ва иX в ро'ды и^хъ”
|
|
Глава 46
|
Глvа, м~ѕ”
|
|
1
|
1
|
|
Сильний був у битвах Ісус Навин і був спадкоємцем Мойсея у пророцтвах.
|
Крњпокъ на бра'нехъ і^сђсъ нав#вїинъ, и^ в мољ=сїя мњсто бысть въ прoрцњхъ.
|
|
2
|
2
|
|
Відповідно до імені свого, він був великий у спасінні обраних Божих, коли мстився повсталим ворогам, щоб ввести Ізраїля у спадщину його.
|
и^же бы'сть по и^мени е^го велик#, на сп~сенїе и^ꙁбраnныX е^го, м#сти'ти въста'ющая нань враги, ја%ко да наслњдъствиT і^и^л~я”
|
|
3
|
3
|
|
Як він прославився, коли підняв руки свої і простяг меч на міста!
|
И$же просла'вленъ бы'сть въздвиже'нїемᲆ рђкђ е^го, и^ внегда` просᲄира'ше копїе на гра'ды.
|
|
4
|
4
|
|
Хто раніше нього так стояв? Бо він вів битви Господні.
|
кт^о преже е^го си'це ста`. сђпоста'ты е^го самъ г~ь порази`,
|
|
5
|
5
|
|
Чи не його рукою зупинене було сонце, і один день був наче два?
|
не рђкою л^и е^го. въспяти'ся слн~це, и^ е^ді'нъ дн~ь бысть ја%ко дв^а.
|
|
6
|
6
|
|
Він воззвав до Всевишнього Владики, коли з усіх боків стисли його вороги, і великий Господь почув його:
|
приꙁва` вы'шняго си'лна, е^гда ѓ^скоrбля'хђ е^го враѕи ѓ%крsтъ, и^ послђшA еh велїи г~ь ка'менїемъ гра'днымъ си'лы крњпкїя.
|
|
7
|
7
|
|
каміння граду з могутньою силою кинув Він на ворожий народ і погубив супротивників на схилі гори,
|
ниꙁверже бра'нь на ја^зы'ки, и^ ниꙁложе'нїемъ ниꙁложи` проти'вники.
|
|
8
|
8
|
|
щоб язичники пізнали всеозброєння його, що війна його була перед Господом, а він тільки йшов за Всемогутнім.
|
да позна'ютъ ја%зы'цы ѓ^рђжїе е^го, ја%ко преD гм~ъ бра'нь е^го, въ слњдъ бо си'лы и^ де вы'шняго.
|
|
9
|
9
|
|
І у дні Мойсея він зробив благодіяння, він і Халев, син Ієфоннії, — тим, що вони протистояли ворогам, утримували народ від гріха й утихомирювали зле ремство.
|
и^ во' дни мољ=сїѓвы сътвори млsть сеи и^ хале'въ сн~ъ и^ефонинъ, ста'ти противђ врага, ё^дръжа'ти лю'ди эT грњхъ, и^ ё^ста'вити ро'потъ лђка'въства.
|
|
10
|
10
|
|
І вони тільки двоє з шестисот тисяч, які подорожували, були врятовані, щоб ввести народ у спадщину — у землю, яка тече молоком і медом.
|
и^ та` дв^а сђщи сп~сена быста эT шести соT ты'сящъ пњш#цевъ, въвести иX въ наслњд#ствїя на' землю и^стача'ющи млеко и^ меD”
|
|
11
|
11
|
|
І дав Господь Халеву міць, яка збереглася у ньому до старости, зійти на висоту землі, і сім’я його одержало спадщину,
|
И$ дасть г~ь крњпосᲄь хале'вђ, и^ даже до ста'рости пребы'сть ё^ него. наи^ти е^мђ на крњпость ꙁемли, и^ сњмени е^го ё^дръжа` наслњдїе.
|
|
12
|
12
|
|
щоб бачили усі сини Ізраїлеві, що благо йти за Господом.
|
ја%ко да ви'дятъ вси сн~ове і^и^л~ви, и^же добро` е^сть ходити въ слњдъ г~а.
|
|
13
|
13
|
|
Також і судді, кожен за своїм ім’ям, серце яких не помилялося і які не відверталися від Господа, — нехай буде пам’ять їх у благословеннях!
|
и^ сђдїя кого'ждо и^менемъ свои^мъ, е^ли'ко и^хъ не любодњиствова срDце, и^ ели'ко ихъ не эTврати'шася эT г~а. бђди па'мять и^хъ въ блsвенїи и^хъ,
|
|
14
|
14
|
|
Нехай процвітуть кості їх від місця свого,
|
и^ ко'сти и^хъ процветђтъ эT мњста свое^го”
|
|
15
|
15
|
|
й ім’я їх нехай перейде до синів їхніх у прославлянні їх!
|
І$ и^мя и^хъ пременя'емо на сн~њхъ просла'вленыхъ.
|
|
16
|
16
|
|
Улюблений Господом своїм Самуїл, пророк Господній, заснував царство і помазав царів народу своєму;
|
Възлюбленъ гм~ъ свои^мъ самои^лъ пррoкъ гн~ь, ё^строи^вый црsтво и^ помаꙁа княѕя наD людми е^го.
|
|
17
|
17
|
|
він судив народ за законом Господнім, і Господь споглядав на Якова;
|
зако'ноM гн~им# сђди со'н#мђ, и^ посњти` г~ь і^а'кова
|
|
18
|
18
|
|
за вірою своєю він був істинним пророком, і у словах його визнана вірність видіння.
|
вњрою е^го и^спыта'нъ бысть прoркъ. и^ позна'нъ бысть въ вњре вњренъ видњнїемъ.
|
|
19
|
19
|
|
Він воззвав до Всемогутнього Господа, коли звідусюди тіснили його вороги, і приніс у жертву молодого агнця, —
|
и^ приꙁва` г~а си'лна е^гда ѓ^скорбя'хђ е^го вра'ѕи ѓ%крsтъ, приноше'нїем# сђща а'гньца млечна.
|
|
20
|
20
|
|
і Господь загримів з неба й у сильному шумі чутним зробив голос Свій,
|
И въꙁгремњ с нб~се г~ь, и^ гла'сомъ ве'лїимъ ё^слы'шанъ сътвори` гласъ свой”
|
|
21
|
21
|
|
і знищив вождів тирських і всіх князів филистимських.
|
И потреби` влDки тљ=рскїя, и^ вся кня'ѕя филисти'м#скїя.
|
|
22
|
22
|
|
Ще раніше часу вічного упокоєння свого він засвідчив перед Господом і помазаником Його: «майна, ні навіть взуття, я не брав ні від кого», і ніхто не докорив йому.
|
и^ прежде вре'мене ё^спњнїа вњка, свњдњтельствова преD гм~ъ. эT и^мњнїи и^ до сапогъ эT всея пло'ти не взяT не сътвори` е^мђ поно'са ни е^діn чл~къ.
|
|
23
|
23
|
|
Він пророкував і після смерти своєї, і прорік цареві смерть його, й у пророцтві підняв із землі голос свій, що беззаконний народ знищиться.
|
и^ по ё^спњнїи е^го прoрчествова`, и^ показа` цр~ви смр~ть свою. и^ въꙁдви'же эT земли` гла'съ свой пррoчествомъ, и^стреби'ти безако'нїя людїи”
|
|
Глава 47
|
Глvа, м~з”
|
|
1
|
1
|
|
Після цього з’явився Нафан, щоб пророкувати у дні Давида.
|
И$ по немъ въста` наџа'нъ пррoчесᲄвова'ти въ дн~и двDвы
|
|
2
|
2
|
|
Як жир, відокремлений від мирної жертви, так Давид від синів Ізраїлевих.
|
ЈА/коже тђкъ эTлђчеn эT ѓ^лътаря, тако и^ дв~дъ эT сн~вᲆ і^и^л~евыхъ.
|
|
3
|
3
|
|
Він грав з левами, як з козенятами, і з ведмедями, як з ягнятами.
|
со львы` и^гра` ја%ко с козлищи, и^ с медвњдьми ја%ко съ а'гньцы ѓ%вчими
|
|
4
|
4
|
|
В юності своїй чи не убив він велетня, чи не зняв ганьбу з народу,
|
въ ю'ности свое'и” не ё^би'лъ л^и и^споли'на, и^ эTја%ть поноше'нїе эT людїи.
|
|
5
|
5
|
|
коли підняв руку з пращним каменем і подолав гординю Голіафа?
|
е^гда простретъ рђцњ пра'щею ка'менемъ, ниꙁложи'ти горды'ню голїа'довђ.
|
|
6
|
6
|
|
Бо він воззвав до Господа Всевишнього, і Він дав силу правиці його — уразити людину, сильну на війні, і піднести ріг народу свого.
|
приꙁва' бо г~а вы'шнего, и^ даде` въ десницђ е^го крњпость, ниꙁложи'ти чл~ка си'лна на брани, и^ въꙁдви'гнђти ро'гъ людїи свои^хъ.
|
|
7
|
7
|
|
Так прославив народ його десятками тисяч і звеличив його у благословеннях Господа, як достойний вінець слави,
|
се` въ тмаX просла'вилъ е^си, и^ въсхвали е^го ѓ^ блsвенїи е^гда же носи'ти е^мђ вњнецъ славы. г~ь
|
|
8
|
8
|
|
бо він знищив навколишніх ворогів і смирив ворожих филистимлян, — навіть донині скрушив ріг їх.
|
потреби б^о враги ѓ%крsтᲆ и^ ё^ничижи филисти'мляны проти'вники до дн~ешняго дн~е. съкрђши` и^мъ ро'гъ,
|
|
9
|
9
|
|
Після кожного діла свого він приносив подяку Святому Всевишньому словом хвали;
|
въ всяцњмъ дњлњ своеM дасть и^сповњда'нїе ст~омђ вы'шънемђ гл~ъми славы.
|
|
10
|
10
|
|
від усього серця він оспівував і любив Творця свого.
|
всњмъ срDцем# е^го въсхвали`, и^ въꙁлюби` сътворъшаго и&”
|
|
11
|
11
|
|
І поставив перед жертовником піснеспівців, щоб голосом їх усолоджувати піснеспіви.
|
И$ поста'ви пњвца` прямо ѓ^лтаре'ви, и^ звђкомъ и^хъ ё^слажа'ти гласъ”
|
|
12
|
12
|
|
Він надав святам велич і з точністю визначив часи, щоб вони хвалили святе ім’я Його і з раннього ранку оглашали святилище.
|
дасть празDникомᲆ бл~гђ лњпотђ, и^ ё^краси` времена до кон#чины. въспњва'ти иM и%мя ст~ое е^го, и^ эT ё'тра красиᲄи въ ст~илищи
|
|
13
|
13
|
|
І Господь відпустив йому гріхи і навіки підніс ріг його і дарував йому завіт царствений і престіл слави в Ізраїлі.
|
Гь~ эTја%ть грњхи е^го, и^ въꙁнесе роh его въ вњки” И$ дасть е^мђ ꙁавњтъ црsкъ, и^ прsтлъ славы въ і^и^л~и”
|
|
14
|
14
|
|
Після нього постав мудрий син його і заради батька жив щасливо.
|
Посемъ въста сн~ъ разђмиченъ, и^ сего ради ѓ^бита` въ простраnстве”
|
|
15
|
15
|
|
Соломон царював у мирні дні, тому що Бог заспокоїв його з усіх боків, щоб він побудував дім в ім’я Його і приготував святилище навіки.
|
Соло'монъ въцр~ися въ дн~и ми'ра, ја%ко б~ъ препоко'и ѓ%крsтъ. да съзижDетъ домъ въ и^мя е^го, и^ да ё^готовитъ ст~илище въ вњки.
|
|
16
|
16
|
|
Який мудрий був ти в юності твоїй і, подібно до ріки, повний розуму!
|
Ко'ль преё^мђдрися вᲆ ю'ности свое'и, и наплънися ја%ко рњка` ра'зђма,
|
|
17
|
17
|
|
Душа твоя покрила землю, і ти наповнив її загадковими притчами;
|
и^ зеMлю покры` дш~а твоя. и^сполнилъ е^си при'тчамъ гаданїя,
|
|
18
|
18
|
|
ім’я твоє пронеслося до віддалених островів, і тебе любили за мир твій;
|
про'иде и%мя твое въ ѓ'стровы далече, и^ възлю'бленъ бысть ѓ^ ми'рњ свое^мъ”
|
|
19
|
19
|
|
за пісні і вислови, за притчі і пояснення тобі дивувалися країни.
|
Пњсньми и^ приTчами и^ приѓ^браженїеM, и въ сказа'нїи подиви'шася страны
|
|
20
|
20
|
|
В ім’я Господа Бога, найменованого Богом Ізраїля,
|
и%менеM г~а б~а, нареченаго б~а і^и^л~ева.
|
|
21
|
21
|
|
ти зібрав золото, як мідь, і примножив срібло, як свинець.
|
събраl е^си ја%ко мᲇдь зла'то, и^ ја%ко ѓ%лово ё^мно'жилъ е^си сребро`”
|
|
22
|
22
|
|
Але ти схилив стегна твої до жінок і поневолився ними тілом твоїм;
|
Вдаl е^си бока твоя` жена'мъ, и^ порабощенъ бысть тњломъ свои^мъ
|
|
23
|
23
|
|
ти поклав пляму на славу твою й осквернив сім’я твоє так, що навів гнів на дітей твоїх, — і вони гірко оплакували твоє безумство, — що влада розділилася надвоє, і від Єфрема пішло непокірливе царство.
|
и далъ е^си поро'къ на дш~ђ свою. и^ ѓ^сквернилъ е^си сњмя свое, нанести` гнњвъ на ча'да своя, и^ ё^милитися ѓ^ беꙁђмїи свое^мъ. быти на двою мђчительствђ, и^ эT е^фре'ма быти црsтвђ непокори'вђ”
|
|
24
|
24
|
|
Але Господь не залишить Своєї милости і не зруйнує жодного із діл Своїх, не знищить нащадків обраного Свого і не викорінить сім’я того, хто полюбив Його.
|
Гь~ же не и^маᲄь ѓста'виᲄи млsти свое^я, и^ не растлњеT эT дњлъ е^го. не и^стребиTся эT и^ꙁбраnнаго е^го и^щадїя, и^ сњмя възлюби'вшаго е^го не и^ꙁметъ”
|
|
25
|
25
|
|
І Він дав Якову залишок, і Давиду — корінь від нього.
|
І$а'ковђ дасть ѓ^станокъ, и^ дв~дђ эT него ко'рень.
|
|
26
|
26
|
|
І спочив Соломон з батьками своїми
|
и^ почи` соло'монъ съ эTц~ы свои^ми.
|
|
27
|
27
|
|
і залишив після себе від сімені свого безумство народу,
|
и^ ѓ^ста'ви по себњ эT сᲇмене свое^го лю'демъ беꙁђмїе,
|
|
28
|
28
|
|
убогого розумом Ровоама, який відвернув від себе народ через свої наради,
|
и^ ё^маля'щася ра'ꙁђмомъ ровоа'ма, и^же эTста'ви лю'ди эT совњта свое^го”
|
|
29
|
29
|
|
й Ієровоама, сина Наватового, який увів у гріх Ізраїля і Єфрему указав шлях гріха.
|
І$еровоа'ма сн~а нава'това, и^же сътвори'ша съгрњши'ти і^и^л~я. и^ даs е^фремђ пђть къ грњхђ,
|
|
30
|
30
|
|
І дуже примножилися гріхи їхні, так що вони вигнані були із землі своєї;
|
и^ ё^множишася грњси и^хъ ѕњло, эTстђпити и%мъ эT ꙁемля` свое^я,
|
|
31
|
31
|
|
і замірялися вони на всяке зло, доки не прийшла на них помста.
|
и^ вся'ко лђкаvство и^ꙁыска'ша, дондеже месть прїиде на' ня”
|
|
Глава 48
|
Глvа, м~и”
|
|
1
|
1
|
|
І повстав Ілля пророк, як вогонь, і слово його горіло, як світильник.
|
И$ въста` и^лїя прoркъ ја%ко ѓ%гнь, и^ сло'во е^го ја%ко свᲇща горя'ше.
|
|
2
|
2
|
|
Він навів на них голод і ревністю своєю зменшив число їх;
|
и^же нанесе` на' ня глаD, и^ рвенїемъ своиM ё^мали я&.
|
|
3
|
3
|
|
словом Господнім він закрив небо і тричі зводив вогонь.
|
словомъ гн~имъ ё^дръжа нб~о, и^знесе` та'ко три'щи ѓ%гнь”
|
|
4
|
4
|
|
Як прославився ти, Іллє, чудесами твоїми, і хто може зрівнятися з тобою у славі!
|
Ко'ль просла'вися чюдесы` свои^ми и^лїя, и^ кт^о подобно тебњ похва'лится.
|
|
5
|
5
|
|
Ти воскресив мертвого від смерти і з пекла словом Всевишнього;
|
и^ въздвиh мрътвеца` эT смр~ти и^з# а'да, словоM вы'шняго”
|
|
6
|
6
|
|
ти зводив у загибель царів і знатних з ложа їх;
|
сведе и^ цр~я вᲆ па'гђбђ, и^ просла'вленыя эT ѓ'дръ и^хъ”
|
|
7
|
7
|
|
ти чув на Синаї викриття їх і на Хориві суди помсти;
|
Слы'ша в сиѓ'нњ ѓ^бличе'нїе, и^ в хори'вњ сђдбы` ѓ^правда'нїя.
|
|
8
|
8
|
|
ти помазав царів на воздаяння і пророків — у спадкоємці собі;
|
помаꙁаяи цр~я на възда'нїе, и^ прoркы в нихъ мњсто по ниX.
|
|
9
|
9
|
|
ти захоплений був вогненним вихором на колісниці з вогненними конями;
|
Възявыися ви'хромъ ѓ^гненомъ, и^ колесни'цею ѓ%гньныхъ ко'нїи”
|
|
10
|
10
|
|
ти призначений був на викриття у свої часи, щоб утихомирити гнів, раніше ніж перейде він у лють, — навернути серце батька до сина і відновити коліна Якова.
|
Въпи'саны въ ѓ^бличе'нїе на времена, ё^ста'вити гнњвъ преD ја%ростїю” и ѓ^брати'ти срDце эTц~ъ на сн~ы, и^ ё^строи^ти колњна і^а'ковля”
|
|
11
|
11
|
|
Блаженні ті, що бачили тебе і прикрашені любов’ю, — і ми життям поживемо.
|
Бл~жни сђть ви'дњвше т^я, и^ любовїю ё^крашени,
|
|
12
|
12
|
|
Ілля схований був вихором, — і Єлисей сповнився духом його
|
и^бо мы` жи'тїемъ поживеM
|
|
13
|
13
|
|
й у дні свої не тремтів перед князем, і ніхто не пересилив його;
|
и^лїя и^же ви'хромъ покровенъ быs. і^елисе'и и^сполнися дх~а е^го. и^ въ дн~и своя не подвиꙁася кня'ꙁемъ, и^ не преможе е^го никтоже.
|
|
14
|
14
|
|
ніщо не здолало його, і після успіння його пророкувало тіло його.
|
всяко сло'во не превꙁы'иде е^го, и^ въ ё^спенїи прoрчествова тњло е^го.
|
|
15
|
15
|
|
І за життя свого творив він чудеса, і після смерти дивні були діла його.
|
и^ в животњ свое^мъ сътвори` чюдеса, и^ на ё^меrтвїи ди'вна дњла е^го”
|
|
16
|
16
|
|
Попри все те, народ не покаявся, і не відступили від гріхів своїх, доки не були полонені із землі своєї і розсіяні по всій землі.
|
ѓ^ всемъ сеM не раска'яшася лю'дїе, и^ не эTсᲄђпишA эT грњхъ свои^хъ. дондеже плене'ни бы'ша эT ꙁемля` своея, и^ расточе'ни бы'ша эT ꙁемли свое'и по всеи ꙁемли`.
|
|
17
|
17
|
|
І залишилося дуже мало народу і князь із дому Давидового.
|
и^ ѓ^ста` людїи ма'ло, и^ кн~ѕь в домђ дв~двњ.
|
|
18
|
18
|
|
Деякі з них робили угодне Богу, а деякі примножували гріхи.
|
нњцїи б^о эT нихъ сътвори'шA ё^годное, и^ етери ё^мно'жиша грњхи.
|
|
19
|
19
|
|
Єзекія зміцнив місто своє і провів усередину його воду, пробив залізом скелю й улаштував сховища для води.
|
е^зекїя ё^тверди` граD свои, и въведе посреди е^го во'дђ. и^скопа` желњзомъ ѓ^стромъ, и^ съꙁда` сђсњки вода'мъ.
|
|
20
|
20
|
|
У дні його зробив навалу Сеннахирим і послав до нього Рабсака, який підняв руку свою на Сион і дуже величався у гордості своїй.
|
въ дн~и е^го вꙁы'иде сенахиримъ, и^ пђсти` раўака. и^ въꙁдвиже рђкђ свою на сїѓна. и^ възвеличися гордынею свое^ю.
|
|
21
|
21
|
|
Тоді затремтіли серця і руки їх, і вони мучилися, як ті, що народжують;
|
тогда` подвиза'шася срDца и^ рђки и^хъ, и^ поболњша ја%ко ражда'ющая”
|
|
22
|
22
|
|
і воззвали вони до Господа милосердного, простягнувши до Нього руки свої,
|
и^ помоли'шася г~ђ млsтивомђ, въздњвше рђки своя к немђ,
|
|
23
|
23
|
|
і Святий скоро почув їх з неба і визволив їх рукою Ісаї;
|
и^ ст~ыи съ нб~се скоро ё^слы'ша я&. і^ и^ꙁбави я& рђкою и^са'їною”
|
|
24
|
24
|
|
Він уразив військо ассиріян, і ангел Його знищив їх,
|
Пораꙁи` полки асирїискїя, и^ съкрђши я& а^гг~лъ е^го
|
|
25
|
25
|
|
бо Єзекія робив угодне Господу і міцно тримався шляхів Давида, батька свого, як заповів пророк Ісая, великий і вірний у видіннях своїх.
|
сътвори' бо і^езекїя ё^го'дное бв~и, и^ ё^крњпися на пђтехъ дв~да эTц~а е^го. ја%же заповњда і^саїя прoркъ, ве'лїи и^ вњренъ въ прoрцњхъ”
|
|
26
|
26
|
|
У його дні сонце відступило назад, і він додав життя цареві.
|
и^ вᲆ дн~и е^го въс пяти'ся слн~це, и^ приложи` живота цр~еви.
|
|
27
|
27
|
|
Великим духом своїм він передбачив віддалене майбутнє і втішав тих, що тужили у Сионі;
|
дх~омъ ве'лїеM ви'дњ послњдняя, и^ ётњши сњтђющая въ сїѓ'нњ
|
|
28
|
28
|
|
до віку сповіщав він майбутнє і потаємне, раніше, ніж воно сповнилося.
|
до вњка. покаꙁа` бђдђщая и^ съкровеная, прежде даже не бђдетъ сїя”
|
|
Глава 49
|
Глvа, м~џ”
|
|
1
|
1
|
|
Пам’ять Іосії — як сполука фіміаму, приготована майстерністю мироварника:
|
Па'мять и^ѓ^сїева въ сложе'нїе џимїа'ма, състрое'ное дњ'ло мљ=рова'рника.
|
|
2
|
2
|
|
в усяких устах вона буде солодка, як мед, і як музика при частуванні вином.
|
въ вся'цњхъ ё^стњхъ ја%ко ме'дъ ё^слади'тся, и^ ја%ко мђсическа пњ'нїя в пи'рњ вина`.
|
|
3
|
3
|
|
Він успішно діяв у наверненні народу і знищив мерзоти беззаконня;
|
тои ё^пра'ви вся` въ ѓ^браще'нїе людїи, и^ эTя'тъ ме'рꙁость беꙁако'нїя.
|
|
4
|
4
|
|
він спрямував до Господа серце своє і у дні беззаконних утвердив благочестя.
|
и^ ё^пра'ви преD гм~ъ срDце е^го. въ дн~и беꙁако'нникъ ё^крњпи' пра'вовњрїе,
|
|
5
|
5
|
|
Крім Давида, Єзекії та Іосії, усі тяжко згрішили,
|
ра'звњ дв~да и^е^ꙁекїя і^ѓ^сїа, вс^и прегрњши'ша прегрњше'нїемъ.
|
|
6
|
6
|
|
бо залишили закон Всевишнього; царі юдейські припинилися,
|
ѓ^ста'виша б^о ꙁако'нъ вы'шняго е^гоже и^ цр~и і^ё%дови ё^клони'шася,
|
|
7
|
7
|
|
бо передали ріг свій іншим і славу свою — чужому народові.
|
да'ша б^о ро'гъ свои и%нњмъ, и^ сла'вђ свою ја^ꙁы'кђ тђждемђ”
|
|
8
|
8
|
|
Обране місто святині спалене, і вулиці його спустошені, як пророкував Єремія,
|
Пожго'ша и^ꙁбра'нъ гра'дъ ст~ыни, и ѓ^пђсти'ша пђти` е^го, рђко'ю і^е^ремїиною.
|
|
9
|
9
|
|
якого вони ображали, хоча він ще в утробі був освячений на пророка, щоб викорінювати, вражати і погубляти, так само як будувати і насаджувати.
|
ѓ^ꙁлоби'ша б^о е^го, и^ то'и въ чре'вњ сщ~енъ бы'сть пррoкъ, и^скорени'ти и^ ѓ^ꙁлоби'ти и^ погђбити, та'кожде съꙁда'ти и^ насади'ти”
|
|
10
|
10
|
|
Єзекиїль бачив явлення слави, яку Бог показав йому на херувимській колісниці;
|
І$еꙁекїиль и^же ви'дњ видњ'нїе сла'вы, ю%же покаꙁа` е^мђ въ ѓ^рђж'їи херђви'мᲆстњ”
|
|
11
|
11
|
|
він нагадував про ворогів під образом дощу і сповіщав добре тим, хто виправляв путі свої.
|
Помянђ б^о враги въ бђрњ, и^ ё^блажи'ти направля'ющиX пђть.
|
|
12
|
12
|
|
І дванадцять пророків — нехай процвітуть кості їхні на місці своїм! — утішали Якова і спасали їх вірною надією.
|
І$ ѓ^бо'юна'десяте пррoкђ да процвњтђтъ ко'сти эT мњстъ свои^хъ, ё^тњши б^о і^а'кова, и^ꙁба'вилъ я& мно'жествомъ крњ'пости”
|
|
13
|
13
|
|
Як звеличимо Зоровавеля? І він — як перстень на правій руці;
|
Ка'ко въꙁвели'чи ꙁороваве'ля, и^ сеи ја%ко печа'ть на деснњи рђцњ”
|
|
14
|
14
|
|
також Ісус, син Іоседека: вони у дні свої побудували дім і відновили святий храм Господу, призначений на вічну славу.
|
Та'кожде і^сђсᲆ сн~ъ ѓ^седе'ковъ, ја%же въ дн~и и^хъ съꙁда'ста до'мъ, и^ въꙁдвиго'ста цр~ковь ст~ђ гв~и, и^ ё^готованђ въ сла'вђ вњка”
|
|
15
|
15
|
|
Велика пам’ять і Неємії, який відбудував нам зруйновані стіни, поставив ворота і запори і відновив зруйновані доми наші.
|
І$ нее^мїи на мно'ѕњ бђ'ди па'мяT, и^ въꙁдви'гшемђ намᲆ стњ'ны паDшаа и^ поста'вльша две'ри и^ заво'ры, и^ въꙁдви'гшаго до'мђ распа'лины”
|
|
16
|
16
|
|
Не було на землі нікого зі створених, подібного до Еноха, — бо він був узятий від землі,
|
Никтоже съꙁда'нъ бы'сть та'ко ја%ко е^ноX на ꙁемли`, то'и б^о въꙁнесенъ бы'сть эT земля`”
|
|
17
|
17
|
|
і не народився такий муж, як Йосиф, глава братів, опора народу, — і кості його були вшановані.
|
І$ѓ'сифъ же бы'сть мђж'ъ во'жDь бра'тїи, и^ ё^твержDе'нїе лю'деM. и^ ко'сти е^го посњще'ны бы'ша.
|
|
18
|
18
|
|
Прославилися між людьми Сим і Сиф, але вище за все живе у творінні — Адам.
|
си'џъ и^ симъ прославле'на бы'ста въ чл~цXњ. и^ паче вся'кого живо'тнаго въ тва'ри а^да'мъ”
|
|
Глава 50
|
Глvа, н~”
|
|
1
|
1
|
|
Симон, син Онії, великий священик, за життя свого виправив дім і у дні свої укріпив храм:
|
Си'монъ сн~ъ и^ѓ^нии'нъ, і^е^ре'и вели'кїи, и^же в животњ свое^мъ състро'и до'мъ, и^ въ дн~и своя` ё^тверди цр~ковь,
|
|
2
|
2
|
|
ним покладена основа подвійного узвишшя — зведення високої огорожі храму;
|
и^ тњмъ ё^твръжDе'на бы'сть высота сђгђ'ба, възDвиже'нїе высо'ко, на ѓ^граже'нїи цр~квнMњ.
|
|
3
|
3
|
|
у дні його зменшене водоймище, окружність мідного моря;
|
въ дн~и е^го ё^ма'лишася сосђ'ди воDнїи, ја%ко ро'въ смире'нїе мо'рско.
|
|
4
|
4
|
|
щоб охоронити народ свій від біди, він укріпив місто проти облоги.
|
пекїися ѓ^ лю'дехъ свои^хъ эT паде'нїа. і^ ё^крњпи градъ въ ѓ^бсњда'нїи.
|
|
5
|
5
|
|
Яким величним був він серед народу, при виході із завіси храму!
|
и^же просла'вленъ е^сть в# мятежи людїи, въ и^схо'дњ до'мђ катапета'ꙁмы.
|
|
6
|
6
|
|
Як ранкова зірка серед хмар, як місяць, повний днями,
|
ја%ко ѕвњꙁда ё%треня посреди ѓ%блакъ, а^ки лђна` по'лна въ дн~и,
|
|
7
|
7
|
|
як сонце, що сяє над храмом Всевишнього, і як веселка, що сяє у величних хмарах,
|
и^ ја%ко сл~нце сїя'а на цр~ковь вы'шняго. и^ а^ки дђга свњтя'щися на ѓ%блацњхъ сла'вы,
|
|
8
|
8
|
|
як цвітіння троянд у весняні дні, як лілеї біля джерел вод, як гілка ливану в літні дні,
|
ја%ко цвњтъ ши'пки въ дни кла'са, и^ ја%ко кри'нъ прї и^схоже'нїи воды, и^ ја%ко стебло лива'ново въ дн~и жа'твы.
|
|
9
|
9
|
|
як вогонь з ладаном у кадильниці,
|
и^ ја%ко ѓ%гнь и^ лива'нъ въ кади'лницы.
|
|
10
|
10
|
|
як кований із золота сосуд, прикрашений усякими коштовними каменями,
|
и^ ја%коже съсђ'дъ зла'тъ че'рствъ, ё^краше'нъ вся'цњмъ ка'менемᲆ мно'гоцњ'ннымъ,
|
|
11
|
11
|
|
як олива з плодами, і як кипарис, що піднімається до хмар.
|
и^ ја%ко ма'слина и^ꙁнося'щи пло'дъ, и^ ја%ко кљ=парисъ въꙁраста'яи до ѓ%блакъ,
|
|
12
|
12
|
|
Коли він приймав чудовий одяг і вдягався в усі величні прикраси, то, при сходженні до святого жертовника, освітлював блиском окружність святилища.
|
е^гда` прїя'ти е^мђ ѓ^де'ждђ сла'вы, и^ е^гда` ѓ^блачи'тся въ соверше'нїе хвале'нїя, на въсхоже'нїе ѓ^лтаря` ст~го, просла'ви ѓ^бложе'нїя ст~илища.
|
|
13
|
13
|
|
Також, коли він приймав жертовні частини з рук священиків, стоячи біля вогню жертовника, —
|
внегдA приня'ти ё%ды эT і^е^ре'искъ рђ'къ, и^ самъ стоа` при ё%глњ ѓ^лтаря`,
|
|
14
|
14
|
|
довкола нього був вінець братів, як паростки кедру на Ливані, і вони оточували його як фінікові гілки,
|
ѓ%крsтъ е^го вњне'цъ бра'тїи. ја^ко прозябе'нїе ке'дръско в лива'нњ, и^ ѓ^быидо'ша е^го ја%ко сте'блїе фини'ково,
|
|
15
|
15
|
|
і всі сини Аарона у славі своїй, і приношення Господу у руках їх перед усім зібранням Ізраїля.
|
и^ вс^и сн~ове а^а^ро'ни въ сла'вњ и^хъ. и^ приноше'нїе гн~е въ рђка'хъ и^хъ преD всњмъ сᲆбо'ромъ і^и^л~евомъ,
|
|
16
|
16
|
|
У довершення служб на вівтарі, щоб увінчати приношення Всевишньому Вседержителю,
|
и^ съверше'нїе слђжи'тель на ѓ^лтарихъ, и^ ё^краси'ти приноше'нїе вы'шняго вседержи'теля.
|
|
17
|
17
|
|
він простягав свою руку до жертовної чаші, вливав у неї з винограду кров і виливав її до підніжжя жертовника для пахощів Вишньому Всецарю.
|
простре на ча'шђ рђ'кђ свою, и^ вꙁя` эT кро'ве гре'зDныя, въꙁлїя' на ѓ^снова'нїе ѓ^лтаря` въ во'ню бл~гоё^ха'нїя вы'шнемђ всњхъ цр~ви”
|
|
18
|
18
|
|
Тоді сини Ааронові викликували, сурмили кованими трубами і видавали гучний голос у нагадування перед Всевишнім.
|
Тогда` въꙁопи'ша сн~ове а^а^рони трђбами кова'ными въстрђби'ша, ё^слы'шанъ сътвори'ша глаs вели'къ, на па'мять преD вы'шнимъ”
|
|
19
|
19
|
|
Тоді весь народ разом поспішав падати лицем на землю, щоб поклонитися Господу своєму, Вседержителю, Богу Вишньому;
|
тогда` вс^и лю'дїе ѓ%бще приспњша, и^ падо'ша ни'цы на ꙁемли`, поклони'тися гв~и и^хъ вс^едръжи'телю б~ђ вы'шнемђ”
|
|
20
|
20
|
|
а піснеспівці вихваляли Його своїми голосами; у великому храмі лунав солодкий спів,
|
И$ въспњша пњвцы гла'сы свои^ми, въ мно'ѕњ до'мђ ё^слади'ша пњ'нїе,
|
|
21
|
21
|
|
і народ молився Господу Всевишньому молитвою перед Милосердним, доки звершувалося славослів’я Господа, — і так закінчували вони службу Йому.
|
и^ моли'шася лю'дїе г~ђ вы'шнемђ, мл~твою премлsтивомђ. до'ндеже скончаеTся красота гн~я, и^ слђжбђ свою сконча”
|
|
22
|
22
|
|
Тоді він, зійшовши, підіймав руки свої на все зібрання синів Ізраїлевих, щоб устами своїми подати благословення Господа і похвалитися ім’ям Його;
|
Тогда` съше'дъ въꙁдви'же рђко'ю свою на ве'сь събо'ръ сн~овъ і^и^л~евъ, вда'ти гв~и блsвенїе эT ё^стенъ своиX, і^ и^мене'мъ е^го похвали'тися”
|
|
23
|
23
|
|
народ повторював поклоніння, щоб прийняти благословення від Всевишнього.
|
и^ повтори поклони'тися. прїя'ти блsве'нїе эT вы'шняго.
|
|
24
|
24
|
|
І нині усі благословляйте Бога, Який скрізь робить великі діла, Який продовжив дні наші від утроби і чинить з нами за милістю Своєю:
|
и^ нн~њ блsвите б~а ѓ^ всемъ. творя'щемђ ве'лїя всњхъ возDвиꙁа'ющемђ дн~и на'ши и^ꙁ ложе'снᲆ и^ творя'щемђ съ на'ми по ми'лости е^го”
|
|
25
|
25
|
|
нехай дасть Він нам веселість серця, і нехай буде у дні наші мир у Ізраїлі до днів віку;
|
И$ даждь иM весе'лїе срDца, и^ да бђдетъ ми'ръ въ дн~и на'ша въ і^и^л~и ја%коy дн~и вњ'ка.
|
|
26
|
26
|
|
нехай збереже милість Свою до нас й у свій час нехай визволить нас!
|
да ё^вњри'тъ с на'ми млsть свою, и^ въ дн~и своя и^ꙁба'витъ н^ы”
|
|
27
|
27
|
|
Двома народами гребує душа моя, а третій не є народ:
|
дв^а ја^ꙁы'ки мерꙁя'ста дш~и мое'и, а^ тре'тїи нњсть ја^ꙁы'къ”
|
|
28
|
28
|
|
це ті, що сидять на горі Сеїр, филистимляни, і нерозумний народ, який живе у Сикимах.
|
Сњдя'щїи на гора'хъ сама'рьскихъ и^ филисти'мы, и^ людїе бђ'и живђщїи в сики'мњхъ”
|
|
29
|
29
|
|
Вчення мудрости і розсудливости окреслив у книзі цій я, Ісус, син Сирахів, єрусалимлянин, який вилив мудрість від серця свого.
|
Накаꙁа'нїе ра'ꙁђма и^ хђдо'жества начерта'хъ въ кни'ѕњ се'и, і^сђсъ сн~ъ сира'ховъ, а^леа^ꙁа'рђ і^ерsлимлянинђ, и^же ѓ^дожди премђдрость срDца свое^го”
|
|
30
|
30
|
|
Блаженний, хто буде вправлятися у цих наставляннях, — і хто покладе їх на серце, той стане мудрим;
|
Бл~женъ и^же в сиX поживе'тъ, і^ и'же я& положитъ въ срDцы свое^мъ ё^премђдрится”
|
|
31
|
31
|
|
а якщо буде виконувати, то усе зможе; бо світло Господнє — путь його.
|
А$ще б^о я& сътво'ритъ ѓ^ всемъ ё^крњпиTся, ја%ко свњтъ гн~ь слњдъ его”
|
|
Глава 51
|
Глvа, н~а”
|
|
0
|
0
|
|
Молитва Ісуса, сина Сирахового
|
Мл~тва і^сђса, сн~а сира'хова”
|
|
1
|
|
|
Прославлю Тебе, Господи Царю, і звеличу Тебе, Бога, Спасителя мого; прославляю ім’я Твоє,
|
|
|
2
|
1
|
|
бо Ти був мені покровителем і помічником
|
Исповњм# ти ся г~и цр~ю, и^ въсхвалю тебе` б~а сп~са мое^го, і^ и^сповњда'юся и^мени твое^мђ,
|
|
3
|
2
|
|
і визволив тіло моє від погибелі й від сіті наклепницького язика, від уст, що сплітають неправду; і проти повсталих на мене Ти був мені помічником
|
ја%ко покрови'тель и^ помо'щникъ быs м^и.
|
|
4
|
3
|
|
і визволив мене, з великої милости і заради імені Твого, від скреготу зубів, готових пожерти мене,
|
і^ и^скђпи` плоT мою эT пагђбы и^ эT сњти клеветы ја^ꙁы'чныа, и^ эT ё'сᲄъ дњлающа лжђ`, и^ преDстоя'щиM бы'сть помо'щникᲆ.
|
|
5
|
4
|
|
від руки тих, що шукали душі моєї, від багатьох скорбот, які я мав;
|
и^ꙁба'ви м^я по мно'ꙁеи млsти и^мени твое^го эT рыка'нїа гото'ваh на ло'в#,
|
|
6
|
5
|
|
від задушливого з усіх боків вогню і з середовища полум’я, в якому я не згорів;
|
і^ и^ꙁ рђки и%щђщиX дш~а мое^я, и^ эT мно'гиX ско'рбїи ја%же и^мXњ
|
|
7
|
6
|
|
із глибини утроби пекла, від язика нечистого і слова неправдивого, від наклепу перед царем язика неправедного.
|
эT мно'гиX стђжа'нїи ѓ^гненыXхъ ѓ%крsтъ, и^ средњ ѓ^гня не съжегоXся,
|
|
8
|
7
|
|
Душа моя близька була до смерти,
|
и^ꙁ глђби'ны чрњва а%дова, и^ эT ја^ꙁы'ка нечи'ста, и^ словеs ложенъ, къ цр~ю ѓ^блъга'нїя ја^ꙁы'ка непра'ведна.
|
|
9
|
8
|
|
і життя моє було біля глибини пекла:
|
приближи'ся и^ до смр~ти дш~а моя,
|
|
10
|
9
|
|
з усіх боків оточували мене, і не було того, хто допомагає; шукав я очима заступництва від людей, — і не було його.
|
и^ живо'тъ мои б^њ бли'зђ а^да.
|
|
11
|
10
|
|
І згадав я про Твою, Господи, милість і про діла Твої від віку,
|
и^ ѓ^бдержа'ша м^я всю'дђ, и^ не бњ` сп~са'ющаго, възрњхъ на по'мощь чл~чю и^ не бњ`.
|
|
12
|
11
|
|
що Ти визволяєш тих, хто надіється на Тебе, і спасаєш їх від руки ворогів.
|
и^ помянђхъ млsть твою г~и, и^ дњя'нїе твое е^же эT вњка.
|
|
13
|
12
|
|
І я підніс від землі моління моє і молився про спасіння від смерти:
|
ја%ко и^зима'еши терпя'щихъ т^я г~и, и^ сп~аса'еши и^хъ эT рђ'къ вра'гъ.
|
|
14
|
13
|
|
воззвав я до Господа, Отця Господа мого, щоб Він не залишив мене у дні скорботи, коли не було допомоги від людей гордовитих.
|
и^ възнесо'хъ эT земли` моле'нїе мое, и^збавле'нїя ради смр~тнаго помолиXся.
|
|
15
|
14
|
|
Буду хвалити ім’я Твоє безперестанно й оспівувати у славослів’ї, бо молитва моя була почута;
|
и^ призваX б~а, эTц~а г~а мое^го, не ѓ^ста'ви ти мене въ дн~и ско'рби, въ вре'мя гръдых# без# по'мощи.
|
|
16
|
15
|
|
Ти спас мене від загибелі і визволив мене від злого часу.
|
и^ въспо'ю и^мя ᲄвое непреста'нно и^ въспо'ю ᲄя и^сповњда'нїемъ. и^ ё^слы'шалъ е^си мл~твђ мою,
|
|
17
|
16
|
|
За це я буду прославляти і хвалити Тебе і благословляти ім’я Господа.
|
спsлъ бо м^я е^си эT па'гђбы, и^зя'тъ м^я эT вре'мене лђка'вна.
|
|
18
|
17
|
|
Будучи ще юнаком, раніше ніж пішов я подорожувати, відкрито шукав я мудрости у молитві моїй:
|
сего ради и^сповњм# ти ся и^ въсхва'лю т^я, и^ блsвлю и^мя твое г~и”
|
|
19
|
18
|
|
перед храмом я молився про неї, і до кінця буду шукати її; ніби від кольору винограду, що зріє;
|
Є$ще ю%нъ сы'и пр'ьвње да'же не заблђжђся, и^ска'хъ премђдрости ја%вњ въ мл~твњ мое'и,
|
|
20
|
19
|
|
серце моє радіє за неї; нога моя йшла прямим шляхом, я стежив за нею від юности моєї.
|
прDе цр~ковїю моли'хся ѓ^ не'и. и^ до послњдњ пои^щђ е^я`, эT цвњтъ ја%ко съзрњ'юща гро'зда.
|
|
21
|
20
|
|
Потроху нахиляв я вухо моє і приймав її, і знаходив у ній багато наставлянь для себе:
|
възвесели'ся срDце мое ѓ^ не'и, на'иде нога моя въ пра'вости, эT ю%ности мое^я иZслњдихᲆ е^я`.
|
|
22
|
21
|
|
мені був успіх у ній.
|
приклонихъ ма'ло ё%хо мое и^ прїя'х#, и^ мно'го ѓ^брњто'хъ себњ наказа'нїе,
|
|
23
|
22
|
|
Воздам славу Тому, Хто дає мені мудрість.
|
прет#кнове'нїе бысть м^и е^я` ради.
|
|
24
|
23
|
|
Я зважився йти за нею, ревнував про добро, і не посоромлюсь.
|
да'ющемђ м^и премђ'дрость въздаM сла'вђ,
|
|
25
|
24
|
|
Душа моя подвизалася заради неї, і у ділах моїх я був точний;
|
размы'слихъ бо твори'ти ю&, и^ позавидXњ бл~гомђ и^ не постыжђся.
|
|
26
|
25
|
|
простягав руки мої до висоти й усвідомлював моє неуцтво.
|
сварися дш~а моя ѓ^ ню`, и^ въ сътворе'нїи мое^мъ и^спыта'хъ.
|
|
27
|
26
|
|
Я спрямував до неї душу мою, і серце моє віддав їй із самого початку —
|
рђцњ мои въздњхъ на высотђ. и^ невњдњ'нїя е^я` съразђмњхъ.
|
|
28
|
27
|
|
і при чистоті досяг її; тому не буду залишений нею.
|
дш~ђ мою и^спра'виX на ню.
|
|
29
|
28
|
|
І подвиглися нутрощі мої, щоб шукати її; тому я придбав добре надбання.
|
срDце стя жа'хъ с не'ю и^сперва. и^ ѓ^цыщенїемъ ѓ^брњто'хъ ю&. сего ради не ѓ^ставленъ бђ'дђ.
|
|
30
|
29
|
|
У нагороду мені Бог дав язик, і ним я буду хвалити Його.
|
и^ ё^тро'ба моя` смятеся и%щђщи е^я`, тњм#же стяжа'хъ бл~гостяжа'нїе.
|
|
31
|
30
|
|
Наблизьтеся до мене, ненавчені, й оселіться у домі навчання,
|
да'сть г~ь ја^зы'къ мои мздђ м^и, и^ тњмъ въсхва'лю е^го.
|
|
32
|
31
|
|
бо ви маєте потребу у цьому, і душі ваші сильно жадають.
|
приближи'теся къ мнњ ненаказанїи, и^ въдвори'теся в домђ наказа'нїя,
|
|
33
|
32
|
|
Я відкриваю вуста мої і говорю: придбайте її собі без срібла;
|
ја%ко лиша'тися гл~ете въ си'хъ. и^ дш~а ваша жа'ждTђ ѕњло,
|
|
34
|
33
|
|
нахиліть шию вашу під ярмо її, і нехай душа ваша приймає вчення; його можна знайти близько.
|
эTверзоX ё^ста моя и^ гл~аX. стяжите себњ беZ сребра мDђрость,
|
|
35
|
34
|
|
Бачите своїми очима: я трохи потрудився — і знайшов собі велике заспокоєння.
|
и^ вы'ю вашђ поDложи'те поD и%го е^я`. и^ да прїимеT дш~а ваша наказа'нїе, бли'зъ е^сть ѓ^брњсти ю&.
|
|
36
|
35
|
|
Придбайте вчення і за велику кількість срібла, — і ви придбаєте багато золота.
|
ви'дите ѓ^чи'ма вашима ја%ко мало трђдиXся, и^ ѓ^брњтох# себњ мно'гъ поко'и.
|
|
37
|
36
|
|
Нехай радіє душа ваша за милість Його, і не соромтеся хвалити Його;
|
причасти'теся наказа'нїя мно'гоM число'мъ сребра, и^ мно'гоM зла'томъ стяжи'те ю&.
|
|
38
|
37
|
|
робіть свою справу завчасно, і Він у свій час віддасть вашу нагороду.
|
да възвеселиTся дш~а ва'ша въ млsти е^го и^ да не постыди'теся въ хвале'нїи е^го,
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.