Передмова^*

Багато що і велике дане нам через закон, пророків та інших письменників, які йшли за ними, за що слід прославляти народ ізраїльський за освіченість і мудрість; і не тільки ті, що самі вивчають, повинні ставати розумними, але і ті, що знаходяться поза [Палестиною] і старанно займаються [писанням], можуть приносити користь словом і писанням. Тому дід мій Ісус, більше за інших займаючись вивченням закону, пророків та інших отцівських книг і набувши достатніх у них навичок, зважився і сам написати дещо, що відноситься до освіти і мудрости, щоб любителі навчання, вникаючи і у цю [книгу], ще більше досягали успіхів у житті за законом. Отже, прошу вас, читайте [цю книгу] прихильно й уважно і майте поблажливість до того, що в деяких місцях ми, можливо, погрішили, трудячись над перекладом: бо неоднаковий зміст має те, що читається по-єврейськи, коли перекладене буде на іншу мову, — і не тільки ця [книга], але навіть закон, пророцтва та інші книги мають чималу різницю у змісті, якщо читати їх у оригіналі. Прибувши у Єгипет у тридцять восьмому році при царі Евергеті [Птоломеї] і пробувши там, я знайшов чималу різницю в освіті [між палестинськими і єгипетськими євреями], і визнав за вкрай необхідне і самому прикласти старанність до того, щоб перекласти цю книгу. Багато безсонної праці і знань поклав я у цей час, щоб довести книгу до кінця і зробити її доступною і тим, які, знаходячись на чужині, бажають учитися і пристосовують свої звичаї до того, щоб жити за законом.

Усяка премудрість — від Господа і з Ним перебуває повік.

Пісок морів і краплі дощу і дні вічности хто обчислить?

Висоту неба і широту землі, і безодню і премудрість хто дослідить?

Перш за все з’явилася Премудрість, і розуміння мудрости — від віку.

Джерело премудрости — слово Бога Всевишнього, і хід її — вічні заповіді.

Кому відкритий корінь премудрости? і хто пізнав мистецтво її?

Один є премудрий, дуже страшний, Який сидить на престолі Своєму, Господь.

Він породив її і бачив і виміряв її

і вилив її на всі діла Свої

і на всяку плоть за даром Своїм, і особливо наділив нею тих, хто любить Його.

Страх Господній — слава і честь, і веселість і вінець радости.

Страх Господній насолодить серце і дасть веселість і радість і довголіття.

Тому, хто боїться Господа, благо буде наостанок, і в день смерти своєї він одержить благословення. Страх Господній — дар від Господа і поставляє на стежках любови.

Любов до Господа — славна премудрість, і до кого благоволить Він, розділяє її за Своїм розсудом.

Початок премудрости — боятися Бога, і з вірними вона утвориться разом в утробі. Серед людей вона утвердила собі вічну основу і сімені їхньому ввіриться.

Повнота премудрости — боятися Господа; вона напуває їх від плодів своїх:

весь дім їх вона наповнить усім, чого бажають, і комори їх — плодами своїми.

Вінець премудрости — страх Господній, який вирощує мир і неушкоджене здоров’я; але те й інше — дари Бога, Який поширює славу тих, хто любить Його.

Він бачив її і виміряв, пролив, як дощ, відання і розумне знання і підніс славу тих, що володіють нею.

Корінь премудрости — боятися Господа, а гілки її — довголіття.

Страх Господній відганяє гріхи; хто ж не має страху, той не може виправдатися.

Не може бути виправданий несправедливий гнів, бо сам рух гніву є падіння для людини.

Терплячий до часу утримається і потім винагороджується веселістю.

До часу він приховає слова свої, і вуста вірних розкажуть про розсудливість його.

У скарбницях премудрости — притчі розуму, грішникові ж страх Господній ненависний.

Якщо бажаєш премудрости, дотримуйся заповіді, і Господь подасть її тобі,

бо премудрість і знання є страх перед Господом, і благоугодження Йому — віра і лагідність.

Не будь недовірливим до страху перед Господом і не приступай до Нього з роздвоєним серцем.

Не лицемір перед вустами інших і будь уважний до вуст твоїх.

Не піднось себе, щоб не впасти і не накликати нечестя на душу твою, бо Господь відкриє таємниці твої й принизить тебе серед зібрання за те, що ти не приступив щиро до страху Господнього, і серце твоє повне лукавства.

Сину мій! якщо ти приступаєш служити Господу Богу, то приготуй душу твою до спокуси:

управ серце твоє і будь твердим, і не знічуйся під час відвідування;

приліпися до Нього і не відступай, щоб звеличитися тобі наостанок.

Усе, що станеться з тобою, приймай охоче, і в мінливостях твого приниження будь довготерплячим,

бо золото випробовується у вогні, а люди, угодні Богу, у горнилі приниження.

Віруй Йому, і Він захистить тебе; управ путі твої і надійся на Нього.

Ті, хто боїться Господа! очікуйте милости Його і не ухиляйтеся від Нього, щоб не упасти.

Хто боїться Господа! віруйте Йому, і не загине нагорода ваша.

Ті, хто боїться Господа! сподівайтеся на благе, на радість вічну і милості.

Гляньте на давні роди і подивіться: хто вірив Господу — і був посоромлений? або хто перебував у страху Його — і був залишений? або хто волав до Нього, і Він знехтував його?

Бо Господь співстраждальний і милостивий і прощає гріхи, і спасає під час скорботи.

Горе серцям боязким і рукам ослабленим і грішникові, який ходить по двох стежках!

Горе серцю розслабленому! бо воно не вірує, і за те не буде захищене.

Горе вам, що втратили терпіння! що ви будете робити, коли Господь відвідає?

Ті, хто боїться Господа, не будуть недовірливі до слів Його, і ті, що люблять Його, збережуть путі Його.

Ті, хто боїться Господа, будуть шукати благовоління Його, і ті, що люблять Його, наситяться законом.

Ті, хто боїться Господа, підготують серця свої й смирять перед Ним душі свої, говорячи:

упадемо у руки Господа, а не у руки людей; бо яка велич Його, така і милість Його.

Діти, послухайте мене, батька, і чиніть так, щоб вам спастися,

бо Господь підняв батька над дітьми й утвердив суд матері над синами.

Хто шанує батька, той очиститься від гріхів,

і хто поважає матір свою — як той, хто знаходить скарб.

Хто поважає батька, той буде мати радість від дітей своїх і у день молитви своєї буде почутий.

Хто поважає батька, буде довгоденствувати, і слухняний Господу заспокоїть матір свою.

Хто боїться Господа, той вшанує батька і, як владикам, послужить тим, що народили його.

Ділом і словом шануй батька твого і матір, щоб прийшло на тебе благословення від них,

бо благословення батька утверджує доми дітей, а клятва матері руйнує дощенту.

Не шукай слави у нечесті батька твого, бо не слава тобі нечестя батька.

Слава людини — від чести батька її, і ганьба дітям — мати у неславі.

Сину! прийми батька твого в старості його і не засмучуй його в житті його.

Хоча б він і збіднів розумом, май поблажливість і не нехтуй його у повноті сили твоєї,

бо милосердя до батька не забуте; незважаючи на гріхи твої, добробут твій примножиться.

У день скорботи твоєї згадається про тебе: як лід від теплоти, розв’яжуться гріхи твої.

Хто залишає батька, той — те саме, що богохульник, і проклятий від Господа той, хто дратує матір свою.

Сину мій! веди діла твої з лагідністю, і буде любити тебе богоугодна людина.

Скільки ти великий, стільки смиряйся, і знайдеш благодать у Господа.

Багато високих і славних, але таємниці відкриваються смиренним,

бо велика могутність Господа, і Він смиренними прославляється.

Понад міру важкого для себе не шукай, і що понад сили твої, того не випробовуй.

Що заповідано тобі, про те розмірковуй; бо не потрібно тобі те, що приховано.

При багатьох заняттях твоїх, про зайве не піклуйся: тобі відкрито дуже багато з людського знання;

тому що багатьох ввели в оману їх припущення, і лукаві мрії похитнули розум їх.

Хто любить небезпеку, той впаде у неї;

вперте серце напослідок потерпить зло:

вперте серце буде обтяжене скорботами, і грішник прикладе гріхи до гріхів.

Випробування не служать лікуванням для гордого, тому що зла рослина укорінилася у ньому.

Серце розумного обміркує притчу, й уважне вухо є бажання мудрого.

Вода погасить полум’я вогню, і милостиня очистить гріхи.

Хто відплачує за благодіяння, той помишляє про майбутнє і під час падіння знайде опору.

Сину мій! не відмовляй у їжі убогому і не стомлюй чеканням очей нужденних;

не засмути душі голодної і не завдавай жалю людині в її убогості;

не бентеж серця уже засмученого і не відкладай подавати нужденному;

не відмовляй пригнобленому, що благає про допомогу, і не відвертай лиця твого від убогого;

не відвертай очей від того, хто благає, і не давай людині приводу проклинати тебе;

бо коли він у тузі душі своєї буде проклинати тебе, Той, Хто створив його, почує моління його.

У зібранні намагайся бути приємним і перед вищим нахиляй твою голову;

прихиляй вухо твоє до убогого і відповідай йому ласкаво, з лагідністю;

рятуй скривдженого від руки того, хто ображає, і не будь легкодухим, коли судиш;

сиротам будь як батько і матері їх — замість чоловіка:

і будеш як син Вишнього, і Він полюбить тебе більше, ніж мати твоя.

Премудрість підносить синів своїх і підтримує тих, хто шукає її:

хто любить її, любить життя, і ті, що шукають її з раннього ранку, сповняться радости:

хто володіє нею, той успадкує славу, і, куди б не пішов, Господь благословить його;

ті, що служать їй, служать Святому, і тих, хто любить її, любить Господь;

хто слухняний їй, той буде судити народи, і хто прислуховується до неї, буде жити надійно;

хто ввіриться їй, той успадкує її, і нащадки його будуть володіти нею:

бо спочатку вона піде з ним путями звивистими, наведе на нього страх і боязнь

і буде мучити його своїм водінням, доки не упевниться у душі його і не випробує його своїми уставами;

але потім вона вийде до нього на прямій путі й обрадує його

і відкриє йому таємниці свої.

Якщо він зійде з путі, вона залишає його і віддає його у руки падіння його.

Спостерігай час і бережи себе від зла —

і не посоромишся за душу твою:

є сором, що веде до гріха, і є сором — слава і благодать.

Не будь упереджений проти душі твоєї і не соромся на шкоду тобі.

Не утримуй слова, коли воно може допомогти:

бо у слові пізнається мудрість, і у мові язика — знання.

Не супереч істині й соромся твого неуцтва.

Не соромся сповідувати гріхи твої і не стримуй плину ріки.

Не підкоряйся людині нерозумній, і не дивися на сильного.

Подвизайся за істину до смерти, і Господь Бог поборе за тебе.

Не будь швидким на язик твій, і лінивим та недбалим у ділах твоїх.

Не будь, як лев, у домі твоєму і підозрілим до домашніх твоїх.

Нехай не буде рука твоя розпростертою до прийняття і стисненою при віддачі.

Не покладайся на майно твоє і не говори: «вистачить на життя моє».

Не йди за потягом душі твоєї і кріпости твоєї, щоб ходити у похотях серця твого,

і не говори: «хто владний у ділах моїх?», бо Господь неодмінно помститься за зухвалість твою.

Не говори: «я грішив, і що мені було?», бо Господь довготерпеливий.

При думці про умилостивлення не будь безстрашний, щоб додавати гріх до гріхів

і не говори: «милосердя Його велике, Він простить безліч гріхів моїх»;

бо милосердя і гнів у Нього, і на грішниках перебуває лють Його.

Не барися звернутися до Господа, і не відкладай із дня на день:

бо раптово найде гнів Господа, і ти загинеш під час помсти.

Не покладайся на майно неправедне, бо воно не принесе тобі користи у день відвідування.

Не вій при всякому вітрі і не ходи всякою стежкою: такий — двоязичний грішник.

Будь твердий у твоєму переконанні, й одне нехай буде твоє слово.

Будь швидкий до слухання, й обдумано давай відповідь.

Якщо маєш знання, то відповідай ближньому, а якщо ні, то рука твоя нехай буде на вустах твоїх.

У словах — слава і нечестя, і язик людини буває падінням її.

Не набудь слави обмовника, і не будь підступним язиком твоїм:

бо на злодії — сором, і на двоязичному — зле осудження.

Не будь нерозумним ні у великому, ні у малому.

І не ставай ворогом з друга, бо погане ім’я одержує у частку сором і ганьбу; так — і грішник двоязичний.

Не піднось себе у помислах душі твоєї, щоб душа твоя не була розтерзана, як віл:

листя твоє ти знищиш і плоди твої погубиш, і залишишся, як сухе дерево.

Душа лукава погубить свого власника і зробить його посміховиськом ворогів.

Солодкі вуста примножать друзів, і добромовний язик примножить приязнь.

Тих, хто живе з тобою у мирі, нехай буде багато, а радником твоїм — один з тисячі.

Якщо хочеш придбати друга, набувай його після випробування і не скоро довіряйся йому.

Буває друг у потрібний для нього час, і не залишиться з тобою у день скорботи твоєї;

і буває друг, який перетворюється на ворога і відкриє сварку на ганьбу твою.

Буває другом учасник у трапезі, і не залишиться з тобою у день скорботи твоєї.

У маєтку твоєму він буде як ти, і зухвало буде поводитися з домашніми твоїми;

але якщо ти будеш принижений, він буде проти тебе і сховається від лиця твого.

Віддаляйся від ворогів твоїх і будь обачний з друзями твоїми.

Вірний друг — міцний захист: хто знайшов його, знайшов скарб.

Вірному другові немає ціни, і немає міри доброті його.

Вірний друг — лікування для життя, і ті, що бояться Господа, знайдуть його.

Хто боїться Господа, направляє дружбу свою так, що, який він сам, таким стає і друг його.

Сину мій! від юности твоєї віддайся навчанню, і до сивини твоєї знайдеш мудрість.

Приступай до неї як той, що оре і сіє, й очікуй добрих плодів її:

бо недовгий час потрудишся в обробленні її, і скоро будеш їсти плоди її.

Для невігласів вона дуже сувора, і нерозумний не залишиться з нею:

вона буде на ньому як важкий камінь випробування, і він не забариться скинути її.

Премудрість відповідає імені своєму, і небагатьом відкривається.

Послухай, сину мій, і прийми думку мою, і не відкинь поради моєї.

Наклади на ноги твої пута її і на шию твою ланцюг її.

Підстав їй плече твоє, і носи її і не тяготися кайданами її.

Наблизься до неї всією душею твоєю, і всією силою твоєю дотримуйся шляхів її.

Досліджуй і шукай, і вона буде пізнана тобою і, зробившись володарем її, не залишай її;

бо нарешті ти знайдеш у ній заспокоєння, і вона обернеться на радість тобі.

Пута її будуть тобі міцним захистом, і ланцюги її — славним одягом;

бо на ній прикраса золота, і пута її — гіацинтові нитки.

Як у одежу слави, ти облачишся в неї і покладеш її на себе як вінець радости.

Сину мій! якщо ти побажаєш її, то навчишся, і якщо віддасися їй душею твоєю, то будеш до всього здатний.

Якщо з любов’ю будеш слухати її, то зрозумієш її, і якщо прихилиш вухо твоє, то будеш мудрий.

Бувай у зібранні старців, і хто мудрий, приліпися до того; люби слухати всяку священну повість, і притчі розумні нехай не вислизають від тебе.

Якщо побачиш розумного, ходи до нього з раннього ранку, і нехай нога твоя стирає пороги дверей його.

Розмірковуй над повеліннями Господа і завжди повчайся у заповідях Його: Він укріпить твоє серце, і бажання премудрости дасться тобі.

Не роби зла, і тебе не осягне зло;

віддаляйся від неправди, і вона ухилиться від тебе.

Сину мій! не сій на борознах неправди, і не будеш у сім разів більше пожинати з них.

Не проси у Господа влади, й у царя — почесного місця.

Не виправдовуй себе перед Господом, і не мудруй перед царем.

Не домагайся стати суддею, щоб не виявитися тобі неспроможним сокрушити неправду, щоб не убоятися коли-небудь лиця сильного і не покласти тіні на правоту твою.

Не гріши проти міської громади, і не опускай себе перед народом.

Не додавай гріха до гріха, бо і за один не залишишся непокараним.

Не говори: «Він спогляне на безліч дарів моїх, і, коли я принесу їх Богу Вишньому, Він прийме».

Не будь слабкодухим у молитві твоїй і не нехтуй подавати милостиню.

Не насміхайся над людиною, яка знаходиться у тузі душевній її; бо є Той, Хто смиряє і підносить.

Не вигадуй неправди на брата твого, і не роби того самого проти друга.

Не бажай говорити яку б то не було неправду; бо повторення її не послужить до блага.

Перед зібранням старших не будь багатослівним, і не повторюй слова у проханні твоєму.

Не відвертайся від важкої роботи і від землеробства, яке встановлене від Вишнього.

Не приєднуйся до безлічі грішників.

Глибоко смири душу твою.

Пам’ятай, що гнів не забариться,

що покарання нечестивому — вогонь і черва.

Не міняй друга на скарб, і брата єдинокровного — на золото офирське.

Не залишай розумної і доброї дружини, бо достоїнство її коштовніше за золото.

Не кривдь раба, який трудиться старанно, ні найманця, відданого тобі душею.

Розумного раба нехай любить душа твоя, і не відмов йому у свободі.

Є у тебе худоба? спостерігай за нею, і якщо вона корисна тобі, нехай залишається у тебе.

Є у тебе сини? навчай їх, і з юности нагинай шию їх.

Є у тебе дочки? май піклування про тіло їх, і не показуй їм веселого лиця твого.

Видай дочку заміж, і зробиш велику справу, і подаруй її чоловіку розумному.

Є у тебе дружина до душі? не відганяй її.

Усім серцем шануй батька твого і не забувай породильних болістей матері твоєї.

Пам’ятай, що ти народжений від них: і що можеш ти віддати їм, як вони тобі?

Усією душею твоєю благоговій перед Господом і поважай священиків Його.

Усією силою люби Творця твого, і не залишай служителів Його.

Бійся Господа, і шануй священика, і давай йому частину, як заповідано тобі:

початки, і за гріх, і пожертву пліч, і жертву освячення, і початки святих.

І до бідного простягай руку твою, щоб благословення твоє було довершене.

Милість даяння нехай буде до всякого, хто живе, але і померлого не позбавляй милости.

Не віддаляйся від тих, що плачуть, і з тими, хто сумує, сумуй.

Не лінуйся відвідувати хворого, бо за це ти будеш улюбленим.

У всіх ділах твоїх пам’ятай про кінець твій, і повік не згрішиш.

Не сварися з людиною сильною, щоб коли-небудь не впасти в її руки.

Не заводь тяжби з людиною багатою, щоб вона не мала переваги над тобою;

бо золото багатьох погубило, і схиляло серця царів.

Не сперечайся з людиною, зухвалою на язик, і не підкладай дров у вогонь її.

Не жартуй з невігласом, щоб не піддалися нечестю твої предки.

Не докоряй людині, яка навертається від гріха: пам’ятай, що усі ми знаходимося під єпитиміями.

Не зневажай людини у старості її, бо і ми старіємо.

Не радій смерті людини, хоч би вона була найбільш ворожою тобі: пам’ятай, що усі ми помремо.

Не нехтуй повістю мудрих і вправляйся у притчах їх;

бо від них навчишся віданню і — як служити сильним.

Не віддаляйся від повісти старців, бо і вони навчилися від батьків своїх,

і ти навчишся від них розважливости і — яку у випадку потреби дати відповідь.

Не розпалюй вугілля грішника, щоб не згоріти від полум’я вогню його,

і не повставай проти нахаби, щоб він не засів засідкою у вустах твоїх.

Не давай у борг людині, яка сильніша за тебе; а якщо даси, то вважай, що ти втратив.

Не заручайся понад силу твою; а якщо заручишся, піклуйся, як зобов’язаний заплатити.

Не судися із суддею, тому що його будуть судити за його пошаною.

З відважним не вирушай у путь, щоб він не був тобі за тягар; бо він буде робити за своєю сваволею, і ти можеш загинути від його нерозсудливости.

Не заводь сварки із запальним і не йди з ним через пустелю; тому що кров — як ніщо в очах його, і де немає допомоги, він уразить тебе.

Не радься з дурним, бо він не може промовчати про справу.

При чужому не роби таємного, бо не знаєш, що він зробить.

Не відкривай усякій людині твого серця, щоб вона по-лихому не віддячила тобі.

Не будь ревнивий до дружини серця твого, і не подавай їй поганого уроку проти тебе самого.

Не віддавай дружині душі твоєї, щоб вона не повстала проти влади твоєї.

Не виходь назустріч розпусній жінці, щоб як-небудь не потрапити у тенета її.

Не залишайся довго зі співачкою, щоб не зачаруватися тобі мистецтвом її.

Не задивляйся на дівчину, щоб не спокуситися привабливістю її.

Не віддавай душі твоєї блудницям, щоб не погубити спадщини твоєї.

Не дивися на всі боки на вулицях міста і не броди по порожніх місцях його.

Відвертай око твоє від жінки благовидої і не задивляйся на чужу красу:

багато хто збився зі шляху через красу жіночу; від неї, як вогонь, загоряється любов.

Зовсім не сиди з жінкою заміжньою і не залишайся з нею на бенкеті за вином,

щоб не схилилася до неї душа твоя, і щоб ти не зламався духом на погибель.

Не залишай старого друга, бо новий не може зрівнятися з ним;

друг новий — те саме, що вино нове: коли воно зробиться старим, із задоволенням будеш пити його.

Не заздри славі грішника, бо не знаєш, який буде кінець його.

Не схвалюй того, що схвалюють нечестиві: пам’ятай, що вони до самого пекла не виправляться.

Тримай себе далі від чоловіка, який має владу умертвляти, і ти не будеш бентежитися страхом смерти;

а якщо зближуєшся з ним, не помилися, щоб він не позбавив тебе життя:

знай, що ти посеред сітей ідеш і по зубцях міських стін проходиш.

За силою твоєю узнавай ближніх і радься з мудрими.

Розмірковування твоє нехай буде з розумними, і всяка бесіда твоя — у законі Вишнього.

Нехай вечеряють з тобою мужі праведні, і слава твоя нехай буде у страху Господньому.

Вироби хваляться за рукою художника, а правитель народу вважається мудрим за словами його.

Бояться в місті зухвалого на язик, і ненавидять необачного у словах.

Мудрий правитель навчить народ свій, і правління розумного буде благоупорядковане.

Який правитель народу, такі і службовці при ньому; і який начальник над містом, такі й усі, що живуть у ньому.

Цар ненавчений погубить народ свій, а при розсудливості сильних облаштується місто.

У руках Господа влада над землею, і людину потрібну Він вчасно воздвигне на ній.

У руці Господа благоуспішність людини, і на лиці книжника Він закарбує славу Свою.

Не гнівайся за всяку образу на ближнього, і нікого не ображай ділом.

Гордість ненависна і Господу і людям, і злочинна проти обох.

Володарювання переходить від народу до народу через несправедливість, образи і користолюбство.

Чого гордиться земля і попіл?

І за життя вивергаються нутрощі його.

Тривалу хворобу лікар нехтує:

і ось, нині цар, а завтра помирає.

Коли ж людина помре, то спадщиною її стають плазуни, звірі і черва.

Початок гордости — віддалення людини від Господа і відступ серця його від Творця його;

бо початок гріха — гордість, і хто опанований нею, вивергає мерзоти;

і за це Господь посилає на нього страшні покарання й остаточно скидає його.

Господь руйнує престоли володарів і посаджує лагідних на місце їх.

Господь вириває з корінням народи і насаджує, замість них, смиренних.

Господь спустошує країни народів і руйнує їх до основ землі.

Він висушує їх, і губить людей і знищує із землі пам’ять їх.

Гордість не створена для людей, ні лють гніву — для народжених жінками.

Сім’я шановане яке? — Сім’я людське. Сім’я шановане яке? — Ті, що бояться Господа.

Сім’я безчесне яке? — Сім’я людське. Сім’я безчесне яке? — Ті, що переступають заповіді.

Старший між братами — у повазі у них, так і ті, що бояться Господа, — в очах Його.

Чи багатий хто і славний, чи бідний, похвала їх — страх Господній.

Несправедливо — нечестити розумного бідного, і не слід прославляти чоловіка грішного.

Шановані вельможа, суддя і володар, але немає з них більшого за того, хто боїться Господа.

Рабові мудрому будуть служити вільні, і розумна людина, будучи наставлювана ним, не буде нарікати.

Не мудруй багато, щоб робити справу твою, і не хвалися у час нестатку.

Краще той, хто трудиться і має в усьому статок, ніж той, хто без діла ходить і хвалиться, але має потребу у хлібі.

Сину мій! лагідністю прославляй душу твою і віддавай їй шану за її достоїнством.

Хто буде виправдовувати того, хто грішить проти душі своєї? І хто буде хвалити того, хто ганьбить життя своє?

Бідного шанують за знання його, а багатого — за його багатство:

шанований же у бідності наскільки більше буде шанований у багатстві? А безславний у багатстві наскільки буде безславніший у бідності?

Мудрість смиренного піднесе голову його і посадить його серед вельмож.

Не хвали людину за красу її, і не май відрази до людини за зовнішність її.

Мала бджола між тими, що літають, але плід її — найкращий із солодощів.

Не хвалися пишністю одягу і не величайся у день слави: бо дивні діла Господа, і таємні діла Його між людьми.

Багато хто з володарів сидів на землі, той же, про кого не думали, носив вінець.

Багато хто із сильних піддався крайньому нечестю, і славні віддані були у руки інших.

Перше, ніж дослідиш, не осуджуй; довідайся раніше, і тоді дорікай.

Перше, ніж вислухаєш, не відповідай, і серед розмови не перебивай.

Не сперечайся про справу, для тебе непотрібну, і не сиди на суді грішників.

Сину мій! не берися за безліч справ: при безлічі справ не залишишся без провини. І якщо будеш гнатися за ними, не досягнеш, і, тікаючи, не втечеш.

Хтось трудиться, напружує сили, поспішає, і тим більше відстає.

Інший млявий, потребує допомоги, слабкосилий і багатіє убогістю;

але очі Господа звернені на нього на благо йому, і Він підняв його від приниження його і підніс голову його, і багато хто дивувався, дивлячись на нього.

Добре і зле, життя і смерть, бідність і багатство — від Господа.

Даяння Господа надано благочестивим, і благовоління Його буде благоуспішним для них повік.

Хтось робиться багатим від обачливости й ощадливости своєї, і це частина нагороди його,

коли він скаже: «я знайшов спокій і тепер насолоджуюся моїми благами».

І не знає він, скільки мине часу до того, коли він залишить їх іншим і помре.

Твердо стій у завіті твоєму і перебувай у ньому і постарій у справі твоїй.

Не дивуйся ділам грішника, віруй Господу, і перебувай у труді твоєму:

бо легко в очах Господа — швидко і раптово збагатити бідного.

Благословення Господа — нагорода благочестивого, і невдовзі процвітає він благословенням Його.

Не говори: «що мені ще потрібно? і які віднині можу мати ще блага?»

Не говори: «достатньо у мене, і яке віднині можу я потерпіти зло?»

У дні щастя буває забуття про нещастя, й у дні нещастя не згадається про щастя.

Легко для Господа — у день смерти воздати людині за ділами її.

Хвилинне страждання спричиняє забуття утіх, і під час кончини людини відкриваються діла її.

Раніше смерти не називай нікого блаженним; людина пізнається у дітях своїх.

Не всяку людину вводь у дім твій, бо багато замірів у підступного.

Як мисливський птах у пастці, таке серце гордовитого: він, як вивідувач, підглядає падіння;

перетворюючи добро на зло, він будує підступи і на людей обраних кладе пляму.

Від іскри вогню примножуються вуглини, і людина грішна будує підступи на кров.

Остерігайся лиходія, — бо він будує зло, — щоб він коли-небудь не поклав на тобі плями повік.

Осели у домі твоєму чужого, і він розладнає тебе смутами і зробить тебе чужим для твоїх.

Якщо ти робиш добро, знай, кому робиш, і буде подяка за твої благодіяння.

Роби добро благочестивому, й одержиш нагороду, і якщо не від нього, то від Всевишнього.

Немає добра для того, хто постійно займається злом і хто не подає милостині.

Давай благочестивому, і не допомагай грішникові.

Роби добро смиренному, і не давай нечестивому: замикай від нього хліб і не давай йому, щоб він через те не переміг тебе;

бо ти одержав би подвійне зло за все добро, яке зробив би йому; бо і Всевишній ненавидить грішників і нечестивим відплачує помстою.

Давай доброму, і не допомагай грішнику.

Друг не пізнається у щасті, і ворог не приховається у нещасті.

При щасті людини вороги його сумують, а у нещасті його і друг розійдеться з ним.

Не вір ворогові твоєму повік, бо, як іржавіє мідь, так і злоба його:

хоч би він смирився і ходив зігнувшись, будь уважний душею твоєю й остерігайся його, і будеш перед ним, як чисте дзеркало, і дізнаєшся, що він не до кінця очистився від іржі;

не став його поруч з собою, щоб він, скинувши тебе, не став на твоє місце; не саджай його праворуч себе, щоб він коли-небудь не став домагатися твого сідалища, і ти нарешті зрозумієш слова мої і зі скорботою згадаєш про наставляння мої.

Хто пошкодує за ужаленим заклинателем змій і за всіма, хто наближається до диких звірів? Так і про того, хто зближується з грішником і приєднується до гріхів його:

до часу він залишиться з тобою, але якщо ти завагаєшся, він не встоїть.

Устами своїми ворог усолодить тебе, але у серці своєму замишляє вкинути тебе в яму: очима своїми ворог буде плакати, а коли знайде випадок, не насититься кров’ю.

Якщо зустрінеться з тобою нещастя, ти знайдеш його там раніше за себе,

і він, начебто бажаючи допомогти, підставить тобі ногу:

буде кивати головою і плескати руками, багато чого буде шепотіти, і змінить лице своє.

Хто доторкається до смоли, той очорниться, і хто входить у спілкування з гордим, зробиться подібним до нього.

Не піднімай тягаря понад твою силу, і не входь у спілкування з тим, хто сильніший і багатший за тебе.

Яке спілкування у горщика з казаном? Цей штовхне його, і він розіб’ється.

Багатій скривдив, і сам же погрожує; бідняк скривджений, і сам же упрошує.

Якщо ти вигідний для нього, він використає тебе; а якщо зубожієш, він залишить тебе.

Якщо ти достатній, він буде жити з тобою і виснажить тебе, а сам не уболіватиме.

Має він у тобі потребу, — буде лестити тобі, буде посміхатися тобі й запевняти тебе, ласкаво буде говорити з тобою і скаже: «чи не потрібно тобі чого?»

Своїми пригощеннями він буде присоромлювати тебе, доки, двічі або тричі пограбувавши тебе, не насміється нарешті з тебе.

Після того він, побачивши тебе, ухилиться від тебе і буде кивати головою при зустрічі з тобою.

Спостерігай, щоб тобі не бути обманутим

і не бути приниженим у твоїх веселощах.

Коли сильний буде запрошувати тебе, ухиляйся, і тим більше він буде запрошувати тебе.

Не будь нав’язливим, щоб не відштовхнули тебе, і не занадто віддаляйся, щоб не забули про тебе.

Не дозволяй собі говорити з ним, як з рівним тобі, і не вір занадто багатьом словам його; бо довгою розмовою він буде спокушати тебе і, ніби жартуючи, вивідувати тебе.

Немилостивий до себе той, хто не утримує себе у словах своїх, і він не убереже себе від образи і від пут.

Будь обережний і дуже уважний, бо ти ходиш з падінням твоїм.

Почувши це уві сні твоєму, не засинай.

У все життя люби Господа і взивай до Нього про спасіння твоє.

Усяка тварина любить подібне собі, і всяка людина — ближнього свого.

Усяка плоть з’єднується за родом своїм, і людина приліплюється до подібного собі.

Яке спілкування у вовка з ягням? Так і у грішника — з благочестивим.

Який мир у гієни із собакою? І який мир у багатого з бідним?

Ловитва у левів — дикі осли у пустелі, так пасовища багатих — бідні.

Огидне для гордого смирення: так огидний для багатого бідний.

Коли похитнеться багатий, він підтримується друзями; а коли впаде бідний, то відштовхується і друзями.

Коли спіткає нещастя багатого, у нього багато помічників; сказав безглуздя, і виправдали його.

Спіткало нещастя бідняка, і ще сварять його; сказав розумно, і його не слухають.

Заговорив багатий, — і всі замовкли і звеличили промову його до хмар;

заговорив бідний, і говорять: «це хто такий?» І якщо він спіткнеться, то зовсім скинуть його.

Добре багатство, у якому немає гріха, і зла бідність у вустах нечестивого.

Серце людини змінює лице її або на добре, або на лихе.

Ознака серця у щасті — обличчя веселе, а вигадування притч поєднано з напруженим розмірковуванням.

Блаженна людина, яка не згрішила вустами своїми і не вражена була сумом гріха.

Блаженний, кого не соромить душа його і хто не втратив надії своєї.

Багатство не є добром для людини скупої. І нащо маєток людині недоброзичливій?

Хто збирає, віднімаючи у душі своєї, той збирає для інших, і благами його будуть пересичуватися інші.

Хто злий для себе, для кого буде добрим? І не буде він мати радости від маєтку свого.

Немає гірше за людину, яка недоброзичлива до самої себе, і це — винагорода за злість її.

Якщо вона і робить добро, то робить у безпам’ятстві, й опісля виявляє зло своє.

Злий, хто має заздрі очі, відвертає лице і нехтує душами.

Очі користолюбця не насичуються якою-небудь частиною, і неправда злого висушує душу.

Зле око заздре навіть на хліб і на столі своєму терпить убогість.

Сину мій! за статком твоїм роби добро собі і приношення Господу достойно принось.

Пам’ятай, що смерть не бариться, і завіт пекла не відкритий тобі:

перше, ніж помреш, роби добро другові, і за силою твоєю простягай твою руку і давай йому.

Не позбавляй себе доброго дня, і частина доброго бажання нехай не пройде повз тебе.

Чи не іншим залишиш ти надбання твої і плоди зусиль твоїх для розподілу за жеребом?

Давай і приймай, і утішай душу твою,

бо у пеклі не можна знайти утіх.

Усяка плоть, як одяг, старіє; бо від віку — визначення: «смертю помреш».

Як зелені листки на густому дереві — одні спадають, а інші виростають: так і рід від плоті і крови — один помирає, а інший народжується.

Усяка річ, піддана тлінню, зникає, і той, хто зробив її, помирає з нею.

Блаженна людина, яка вправляється у мудрості й у розумі своєму повчається святому.

Хто розмірковує у серці своєму про путі її, той отримає розуміння і у таємницях її.

Виходь за нею, як ловець, і роби засідку на путях її.

Хто прихиляється до вікон її, той послухає і біля дверей її.

Хто знаходиться поблизу дому її, той увіб’є цвях і в стінах її, поставить намет свій поряд з нею й оселиться в оселі благ.

Він покладе дітей своїх під покрівлею і буде мати нічліг під сінню її.

Він прикриється нею від спеки і буде жити у славі її.

Той, хто боїться Господа, буде робити так, і твердий у законі оволодіє нею.

І вона зустріне його, як мати, і прийме його до себе, як цнотлива дружина;

наситить його хлібом розуму, і водою мудрости напоїть його.

Він утвердиться на ній і не завагається; приліпиться до неї і не посоромиться.

І вона піднесе його над ближніми його, і серед зібрання відкриє вуста його.

Веселощі і вінець радости і вічне ім’я успадкує він.

Не осягнуть її люди нерозумні, і грішники не побачать її.

Далека вона від гордости, і люди неправдиві не подумають про неї.

Неприємна похвала в устах грішника, бо не від Господа послана вона.

Буде похвала сказана мудрістю, і Господь благопоспішить їй.

Не говори: «заради Господа я відступив»; бо, що Він ненавидить, того ти не повинен робити.

Не говори: «Він увів мене в оману», бо Він не має потреби у чоловікові грішному.

Усяку мерзоту Господь ненавидить, і неприємна вона тим, хто боїться Його.

Він від початку створив людину і залишив її у руках волі її.

Якщо хочеш, дотримуватимешся заповідей і збережеш благоугодну вірність.

Він запропонував тобі вогонь і воду: на що хочеш, простягнеш руку твою.

Перед людиною життя і смерть, і чого вона побажає, те і дасться їй.

Велика премудрість Господа, міцний Він могутністю і бачить усе.

Очі Його — на тих, що бояться Його, і Він знає всяке діло людини.

Нікому не заповів Він чинити нечестиво і нікому не дав дозволу грішити.

Не бажай багато негідних дітей і не радій за синів нечестивих. Коли вони примножуються, не радій за них, якщо немає у них страху Господнього.

Не надійся на їх життя і не спирайся на їх кількість.

Краще один праведник, ніж тисяча грішників,

і краще померти бездітним, ніж мати дітей нечестивих,

бо від одного розумного населиться місто, а плем’я беззаконних спустіє.

Багато такого бачило око моє, і ще більше того чуло вухо моє.

У збіговиську грішників запалає вогонь, як і у народі непокірливому запалювався гнів.

Не умилостивився Він над древніми велетнями, які у надії на силу свою зробилися відступниками;

не пощадив тих, що жили в одному місці з Лотом, якими погребував за їхню гордість;

не помилував народу погибельного, який пишався гріхами своїми,

так само як і шістсот тисяч чоловік, які об’єдналися у жорстокосерді своєму. І хоч би й один був непокірливий, було б дивно, якби він залишився непокараним;

бо і милість і гнів — у владі Його: сильний Він помилувати і вилити гнів.

Як велика милість Його, так велике і викриття Його. Він судить людину за ділами її.

Не втече від Нього грішник з украденим, і терпіння благочестивого не залишиться марним.

Усякій милостині Він дасть місце, кожен одержить за ділами своїми.

Не говори: «я сховаюся від Господа; невже з висоти хтось згадає про мене?

У великій кількості народу мене не помітять; бо що душа моя у безмежному створінні?

Ось, небо і небо небес — Боже, безодня і земля коливаються від відвідання Його.

Однаково ж трясуться від страху гори й основи землі, коли Він споглядає.

І цього не може зрозуміти серце;

а путі Його хто осягне? Як вітер, якого людина не може бачити, так і більша частина діл Його прихована.

Хто звістить про діла правосуддя Його? або хто буде очікувати їх? бо далеко це визначення».

Убогий розумом думає так, і людина нерозумна і той, хто в омані, розмірковує так нерозумно.

Слухай мене, сину мій, і вчися знання, і слухай серцем твоїм слова мої.

Я показую тобі вчення обмірковане і передаю знання точне.

За визначенням Господа діла Його від початку, і від створення їх Він розділив частини їх.

Навіки влаштував Він діла Свої, і початки їх — у роди їх. Вони не голодніють, не стомлюються і не припиняють своїх дій.

Жодне не гнітить близького йому,

і повіки не стануть вони проти слова Його.

І потім споглянув Господь на землю і наповнив її Своїми благами.

Душа усього, що живе, покрила лице її, і у неї все повернеться.

Господь створив людину із землі, і знову повертає її у неї.

Визначене число днів і час Він дав їм, і дав їм владу над усім, що на ній.

За природою їх, наділив їх силою і створив їх за образом Своїм,

і вклав страх до них у всяку плоть, щоб вони володіли звірами і птахами.

Він дав їм сенс, мову й очі, і вуха і серце для розмірковування,

сповнив їх проникливістю розуму і показав їм добро і зло.

Він поклав око Своє на серця їх, щоб показати їм велич діл Своїх,

нехай прославляють вони святе ім’я Його і звіщають про велич діл Його.

Він приклав їм знання і дав їм у спадщину закон життя;

вічний завіт уклав з ними і показав їм суди Свої.

Велич слави бачили очі їх, і славу голосу Його чуло вухо їх.

І сказав Він їм: «остерігайтеся всякої неправди»; і заповів кожному з них обов’язок до ближнього.

Путі їх завжди перед Ним, не сховаються від очей Його.

Кожному народу поставив Він вождя,

а Ізраїль є наділом Господа.

Усі діла їх — як сонце перед Ним, і очі Його завжди на путях їх.

Не втаїлися від Нього неправди їх, і всі гріхи їх — перед Господом.

Милостиня людини — як печатка у Нього, і благодіяння людини збереже Він, як зіницю ока.

Потім Він повстане і воздасть їм, і даток їх на голову їх поверне.

Але тим, хто розкаювався, Він давав навернення і підбадьорював тих, хто слабшав у терпінні.

Навернися до Господа й облиш гріхи;

молися перед Ним і зменши твої спотикання.

Повернися до Всевишнього, і відвернися від неправди, і сильно зненавидь мерзоту.

Хто буде хвалити Всевишнього у пеклі, замість тих, хто живе і прославляє Його?

Від мертвого, як від неіснуючого, немає прославлення:

живий і здоровий звеличить Господа.

Як велике милосердя Господа і примирення з тими, хто навертається до Нього!

Не може бути усього у людині,

тому що не безсмертний син людський.

Що світліше за сонце? але і воно затьмарюється. І про лихе буде думати плоть і кров.

За силами високих небес Він Сам спостерігає, а люди усі — земля і попіл.

Усе взагалі створив Той, Хто живе повіки; Господь один праведний.

Нікому не надав Він пояснювати Його.

І хто може дослідити великі Його?

Хто може виміряти силу величі Його? і хто може також проректи милості Його?

Неможливо ні применшити, ні збільшити, і неможливо дослідити дивні діла Господа.

Коли людина закінчила б, тоді вона тільки починає, і коли перестане, прийде у здивування.

Що є людина і що користь її? що благо її і що зло її?

Число днів людини — багато, якщо сто років: як крапля води з моря або дрібка піску, так малі літа її у дні вічности.

Тому Господь довготерпеливий до людей і виливає на них милість Свою.

Він бачить і знає, що кінець їх дуже тяжкий,

і тому примножує милості Свої.

Милість людини — до ближнього її, а милість Господа — на всяку плоть.

Він викриває і напоумляє, і повчає і навертає, як пастир стадо своє.

Він милує тих, хто приймає напоумлення і ревно навертається до закону Його.

Сину мій! при благодійності не роби докорів, і при всякому дарі не ображай словами.

Чи не прохолоджує роса спеки? так слово — краще, ніж дар.

Тому чи не вище доброго дару слово? а у людині доброзичливій те й інше.

Нерозумний немилосердно докоряє, і подаяння від неприхильного висушує очі.

Перше, ніж почнеш говорити, обдумуй, і раніше хвороби турбуйся про себе.

Випробовуй себе раніше суду, і під час відвідування знайдеш милість.

Перше, ніж відчуєш слабкість, смиряйся, і під час гріхів покажи навернення.

Ніщо нехай не перешкоджає тобі виконати обітницю благовчасно, і не відкладай виправдання до смерти.

Перше, ніж почнеш молитися, приготуй себе, і не будь як людина, яка спокушає Господа.

Пригадуй про гнів у день смерти і про час помсти, коли Господь відверне лице Своє.

Під час ситости згадуй про час голоду, й у дні багатства — про бідність і нестатки.

Від ранку до вечора змінюється час, і все швидкоплинне перед Господом.

Людина мудра в усьому буде обережна, й у дні гріхів утримається від безтурботности.

Усякий розумний пізнає премудрість і тому, хто знайде її, воздасть хвалу.

Розважливі у словах і самі умудрюються, і виточують змістовні притчі.

Не ходи услід за похотями твоїми і стримуйся від побажань твоїх.

Якщо будеш доставляти душі твоїй приємне для хтивости, то вона зробить тебе потіхою для ворогів твоїх.

Не шукай розваги у великій розкоші і не прив’язуйся до бенкетів.

Не зробися жебраком, бенкетуючи на позичені гроші, коли нічого немає у тебе у гаманці.

Працівник, схильний до пияцтва, не стане багатим, і той, хто ні у що ставить мале, мало-помалу прийде у занепад.

Вино і жінки розбестять розумних, а той, хто зв’язується з блудницями, зробиться ще нахабнішим;

гниль і черва успадкують його, і зухвала душа знищиться.

Хто швидко довіряє, той легковажний, і той, хто грішить, грішить проти душі своєї.

Відданий серцем задоволенням буде осуджений, а той, хто противиться похоті, увінчає життя своє.

Той, хто приборкує язик, буде жити мирно, і хто ненавидить балакучість, зменшить зло.

Ніколи не повторюй слова, і нічого ти не втратиш.

Ні другові ні недругові не розповідай і, якщо це тобі не гріх, не відкривай;

бо він вислухає тебе, і буде остерігатися тебе, і з часом зненавидить тебе.

Вислухав ти слово, нехай помре воно з тобою: не бійся, не розірве воно тебе.

Дурний від слова терпить таку ж муку, як та, що народжує, — від немовляти.

Що стріла, устромлена у стегно, те слово у серці дурного.

Розпитай друга твого, можливо, не зробив він того; і якщо зробив, то нехай надалі не робить.

Розпитай друга, можливо, не говорив він того; і якщо сказав, те нехай не повторить того.

Розпитай друга, бо часто буває наклеп.

Не всякому слову вір.

Хтось згрішає словом, але не від душі; і хто не згрішав язиком своїм?

Розпитай ближнього твого перше, ніж погрожувати йому, і дай місце закону Всевишнього. Усяка мудрість — страх Господній, і в усякій мудрості — виконання закону.

І не є мудрість — знання лихого. І немає розуму, де рада грішників.

Є лукавство, і це мерзота; і є нерозумний, убогий мудрістю.

Краще убогий знанням, але богобоязкий, ніж багатий знанням — і такий, що переступає закон.

Є хитрість вишукана, але вона беззаконна, і є спотворюючий суд, щоб винести вирок.

Є лукавий, який ходить зігнувшись, сумуючи, але всередині він повен підступу.

Він поник лицем і прикидається глухим, але він випередить тебе там, де і не думаєш.

І якщо нестача сили перешкодить йому зашкодити тобі, то він зробить тобі зло, коли знайде випадок.

За виглядом пізнається людина, і за виразом обличчя при зустрічі пізнається розумний.

Одяг і вискалювання зубів і хода людини показують властивість її.

Буває викриття, але невчасне, і буває, що хтось мовчить — і він розсудливий.

Набагато краще викрити, ніж сердитися таємно; і той, кого викривають наодинці, застережеться від шкоди.

Як добре тому, кого викриють, показати розкаяння!

Бо він уникне вільного гріха.

Що — побажання євнуха розтлити дівчину, те — той, хто звершує суд з натяжкою.

Хтось мовчить — і виявляється мудрим; а інший буває ненависним за велику балакучість.

Хтось мовчить, бо не має, що відповідати; а інший мовчить, тому що знає час.

Мудра людина буде мовчати до часу; а марнославний і безрозсудний не буде чекати часу.

Багатомовний стане огидним, і хто захоплює собі право говорити, того зненавидять.

Буває успіх людині на зло, а знахідка — на втрату.

Є даток, який не буде тобі на користь, і є даток, за який буває подвійне воздання.

Буває приниження для слави, а хтось від приниження піднімає голову.

Інший малим купує багато і заплатить за те у сім разів більше.

Мудрий у слові стає люб’язним, люб’язності ж нерозумних залишаються даремними.

Даяння безумного не буде тобі на користь; бо у нього замість одного багато очей для прийняття.

Небагато дасть він, а докоряти буде багато, і розкриє вуста свої, як глашатай. Нині він у борг дає, а завтра зажадає назад: ненависна така людина Господу і людям.

Нерозумний говорить: «немає у мене друга, і немає вдячности за мої благодіяння. Ті, що з’їдають хліб мій, улесливі на язик».

Як часто і як багато хто буде насміхатися з нього!

Спотикання від землі краще, ніж від язика. Отже, скоро прийде падіння злих.

Неприємна людина — дочасна байка; вона завжди буде на вустах невігласів.

Притча з уст нерозумного огидна, бо він не скаже її своєчасно.

Інший утримується від гріха убогістю, й у цій стриманості він не буде журитися.

Хтось губить душу свою через несміливість, і губить її через упередженість до безумного.

Інший через сором дає обіцянки другові, і без причини наживає у ньому собі ворога.

Злий порок у людині — неправда; у вустах невігласів вона — завжди.

Краще злодій, ніж той, хто постійно говорить неправду; але обоє вони успадкують загибель.

Поведінка неправдивої людини — безчесна, і ганьба її завжди з нею.

Мудрий словами піднесе себе, і людина розумна сподобається вельможам.

Той, хто обробляє землю, збільшить свій стіг, і той, хто догоджає вельможам, одержить помилування у випадку неправди.

Частування і подарунки засліплюють очі мудрих і, ніби вузда в устах, відкидають викриття.

Прихована мудрість і утаєний скарб — яка користь від обох?

Краще людина, яка приховує свою дурість, ніж людина, яка приховує свою мудрість.

Сину мій! якщо ти згрішив, не примножуй більше гріхів і за попередні молися.

Біжи від гріха, як від лиця змія; бо, якщо підійдеш до нього, він ужалить тебе.

Зуби його — зуби лев’ячі, які умертвляють душі людей.

Усяке беззаконня як двогострий меч: рані від нього немає зцілення.

Залякування і насильства спустошать багатство: так спорожніє і дім зарозумілого.

Моління з уст убогого — тільки до вух його; але суд над ним поспішно наближається.

Той, хто ненавидить викриття, йде слідами грішника, а хто боїться Господа, навернеться серцем.

Здалеку впізнається сильний на язик; але розумний бачить, де той спотикається.

Хто будує дім свій на чужі гроші — те саме, що той, хто збирає каміння для своєї могили.

Збіговисько беззаконних — купа паклі, і кінець їх — полум’я вогняне.

Шлях грішників вимощений камінням, але на кінці його — безодня пекла.

Хто дотримується закону, той володіє своїми думками,

і здійснення страху Господнього — мудрість.

Не навчиться той, хто нездатен;

але є здатність, що множить гіркоту.

Знання мудрого збільшується подібно до повені, і порада його, — як джерело життя.

Серце дурного подібне до розбитої посудини, і не утримає у собі ніякого знання.

Якщо мудре слово почує розумний, то він похвалить його і прикладе до себе. Почув його легковажний, і воно не сподобалося йому, і він кинув його за себе.

Мова дурного — як тягар на шляху, в устах же розумного знаходять приємність.

Промов розумного будуть шукати у зібранні, і над словами його будуть розмірковувати у серці.

Як зруйнований дім, так мудрість дурному, і знання нерозумного — безглузді слова.

Наставляння для безумних — кайдани на ногах, і як ланцюги на правій руці.

Нерозумний, сміючись, підносить голос свій, а муж розсудливий ледь тихо усміхнеться.

Як золоте убрання — наставляння для розумного, і як коштовна прикраса на правій руці.

Нога нерозумного поспішає у чужий дім, але людина вельми досвідчена посоромиться людей;

нерозумний крізь двері заглядає у дім, а людина вихована зупиниться поза;

невігластво людини — підслуховувати біля дверей, розсудливий же засмутиться такою безсоромністю.

Вуста багатомовних розповідають чуже, а слова розсудливих зважуються на терезах.

У вустах нерозумних — серце їх, вуста ж мудрих — у серці їх.

Коли нечестивий проклинає сатану, то проклинає свою душу.

Навушник оскверняє свою душу, і його будуть ненавидіти скрізь, де тільки буде жити.

До брудного каменя подібний лінивий: усякий освистить безславність його.

До волового посліду подібний лінивий: усякий, хто підняв його, обтрусить руку.

Сором батькові народження невихованого сина, дочка ж невихована народжується на приниження.

Розумна дочка знаходить собі чоловіка, а безсоромна — печаль тому, хто її породив.

Нахабна ганьбить батька і чоловіка, і в обох буде у презирстві.

Невчасна розповідь — те саме, що музика під час суму; покарання ж і навчання мудрости годиться всякому часу.

Хто повчає нерозумного — те саме, що той, хто склеює черепки, або пробуджує сплячого від глибокого сну.

Хто розповідає що-небудь нерозумному — те саме, що той, хто розповідає дрімотному, який після закінчення запитує: «що?»

Плач над померлим, тому що світло зникло для нього; плач і над нерозумним, бо розум зник для нього.

Менше плач над померлим, тому що він упокоївся, а зле життя нерозумного — гірше за смерть.

Плач за померлим — сім днів, а за нерозумним і нечестивим — усі дні життя його.

З безрозсудним багато не говори, і до нерозумного не ходи;

бережися від нього, щоб не мати неприємности і не забруднити себе зіткненням з ним;

ухилися від нього і знайдеш спокій і не будеш засмучений безумством його.

Що важче за свинець? і яке ім’я йому, як не дурний?

Легше понести пісок і сіль, і брилу заліза, ніж людину безглузду.

Як дерев’яна зв’язка у домі, міцно влаштована, не дає йому розпадатися при струсі, так серце, утверджене на обдуманій раді, не завагається у час страху.

Серце, утверджене на розумному міркуванні, — як ліпна прикраса на витесаній стіні.

Підпорка, поставлена на висоті, не встоїть проти вітру:

так боязке серце, при дурному міркуванні, не устоїть проти страху.

Хто наносить удар оку, викликає сльози, а хто наносить удар серцю, збуджує почуття болісне.

Хто кидає камінь у птахів, віджене їх; а хто паплюжить друга, розірве дружбу.

Якщо ти на друга витяг меч, не впадай у відчай, бо можливе повернення дружби.

Якщо ти відкрив уста проти друга, не бійся, бо можливе примирення.

Тільки ганьблення, гордість, відкриття таємниці і підступне лиходійство можуть відігнати усякого друга.

Здобувай довіру ближнього в убогості його, щоб радіти разом з ним у багатстві його;

залишайся з ним під час скорботи, щоб мати участь у його спадщині.

Раніше полум’я буває у печі пара і дим: так раніше кровопролиття — сварки.

Захищати друга я не посоромлюсь і не сховаюся від лиця його;

а якщо скоїться зі мною через нього зло, то усякий, хто почує, буде остерігатися його.

Хто дасть мені варту до вуст моїх і печатку розсудливости на вуста мої, щоб мені не впасти через них, і щоб язик мій не погубив мене!

Господи, Отче і Владико життя мого! Не залиш мене на волю їх і не допусти мене впасти через них.

Хто приставить бич до помислів моїх і до серця мого наставника у мудрості, щоб вони не щадили провин моїх і не потурали оманам їх;

щоб не примножувалися провини мої і не збільшувалися хиби мої; щоб не впасти мені перед супротивниками, і щоб не порадів наді мною ворог мій?

Господи, Отче і Боже життя мого! Не дай мені возношення очей, і хтивість відверни від мене.

Побажання утроби і похіть нехай не оволодіють мною, і не віддай мене безсоромній душі.

Вислухайте, діти, наставлення для вуст: той, хто дотримується його, не буде уловлений своїми вустами.

Уловлений буде ними грішник, і зломовний і гордовитий спіткнуться через них.

Не привчай вуст твоїх до клятви

і не перетворюй на звичку вживати в клятві ім’я Святого.

Бо, як раб, який постійно піддається покаранню, не урятовується від ран, так і той, хто клянеться безперестанно ім’ям Святого, не очиститься від гріха.

Людина, яка часто клянеться, сповниться беззаконням, і не відступить від дому її бич.

Якщо вона згрішить, гріх її на ній; і якщо вона недбайлива, то подвійно згрішить;

і якщо вона клялася марно, то не виправдається, і дім її наповниться нещастями.

Є слова, наділені смертю: нехай не знайдуться вони у спадщині Якова!

Бо від благочестивих усе це буде віддалене, і вони не заплутаються у гріхах.

Не привчай твоїх уст до грубої нечемности, бо при ній бувають гріховні слова.

Пам’ятай про батька і про матір твою, коли сидиш серед вельмож,

щоб тобі не забутися перед ними і за звичкою не зробити дурниці, і не побажати, що краще б ти не народився, і не проклясти дня народження твого.

Людина, яка звикає до лихослів’я, в усі дні свої не навчиться.

Дві якості примножують гріхи, а третя накликає гнів:

душа гаряча, як палаючий вогонь, не згасне, поки не виснажиться;

людина, що розпусничає у тілі плоті своєї, не припинить, поки не прогорить вогонь.

Блудникові солодкий усякий хліб: він не перестане, доки не помре.

Чоловік, який грішить проти свого ложа, говорить у душі своїй: «хто бачить мене?

Навколо мене пітьма, і стіни закривають мене, і ніхто не бачить мене: чого мені боятися? Всевишній не пом’яне гріхів моїх».

Страх його — тільки очі людські,

і не знає він того, що очі Господа у десять тисяч крат світліші за сонце

і дивляться на всі путі людські, і проходять у місця таємні.

Йому відомо було все до того, ніж коли створене було, так само як і після звершення.

Така людина буде покарана на вулицях міста і буде застигнута там, де не думала.

Так і дружина, яка залишила чоловіка і народила спадкоємця від чужого:

бо, по-перше, вона не скорилася закону Всевишнього, по-друге, згрішила проти свого чоловіка і, по-третє, у блуді перелюбствувала і народила дітей від чужого чоловіка.

Вона буде виведена перед зібранням, і щодо дітей її буде дослідження.

Діти її не вкоріняться, і гілки її не дадуть плоду.

Вона залишить пам’ять про себе на прокляття, і ганьба її не згладиться.

Ті, хто залишився, пізнають, що немає нічого кращого за страх Господній, і немає нічого солодшого, як виконувати заповіді Господні.

Велика слава — йти за Господом, а бути тобі прийнятим Ним — довголіття.

Премудрість прославить себе і серед народу свого буде звеличена.

У церкві Всевишнього вона відкриє вуста свої, і перед воїнством Його буде прославляти себе:

«я вийшла з уст Всевишнього і, подібно до хмари, покрила землю;

я поставила скинію на висоті, і престіл мій — у стовпі хмарному;

я одна обійшла коло небесне і ходила у глибині безодні;

у хвилях моря і по всій землі й у всякому народі та племені мала я володіння:

між усіма ними я шукала заспокоєння, і у чиїй спадщині оселитися мені.

Тоді Творець усіх повелів мені, і Той, Хто породив мене, указав мені спокійне житло і сказав:

оселися в Якові і прийми спадщину в Ізраїлі.

Раніше віку від початку Він породив мене, і я не помру повіки.

Я служила перед Ним у святій скинії і так утвердилася у Сионі.

Він дав мені також спокій в улюбленому місті, і у Єрусалимі — влада моя.

І вкорінилася я у прославленому народі, у спадкоємному наділі Господа.

Я піднеслася, як кедр на Ливані і як кипарис на горах ермонських;

я піднеслася, як пальма в Енгадді і як рожеві кущі у Єрихоні;

я, як красива олива у долині і як платан, піднеслася.

Як кориця й аспалаф, я виточила ароматний запах і, як відмінна смирна, поширила пахощі,

як халвані, онікс і стакті і як пахощі ладану у скинії.

Я розпростерла свої віти, як теревинф, і віти мої — віти слави і благодаті.

Я — як виноградна лоза, що виточує благодать, і квіти мої — плід слави і багатства.

Приступіть до мене, хто бажає мене, і насичуйтеся плодами моїми;

бо спогад про мене солодший за мед, і володіння мною приємніше за медовий стільник.

Ті, що споживають мене, ще будуть жадати, і ті, що п’ють мене, ще будуть відчувати жагу.

Хто слухає мене, не посоромиться, і хто трудиться зі мною, не згрішить.

Усе це — книга завіту Бога Всевишнього,

закон, який заповів Мойсей як спадщину сонмам Якова.

Він насичує мудрістю, як Фисон і як Тигр у дні новин;

він наповнює розумом, як Євфрат і як Йордан у дні жнив;

він розливає вчення, як світло і як Гион у час збирання винограду.

Перша людина не досягла повного пізнання її; не дослідить її також і остання;

бо думки її повніші за море, і наміри її глибші за велику безодню.

І я, як канал з ріки і як водопровід, вийшла у рай.

Я сказала: поллю мій сад і напою мої грядки.

І ось, канал мій зробився рікою, і ріка моя зробилася морем.

І буду я сяяти вченням, як ранкове світло, і далеко виявлю його;

і буду я виливати вчення, як пророцтво, і залишу його у роди вічні».

Бачите, що я трудився не для себе одного, але для усіх, хто шукає премудрости.

Трьома я прикрасилася і стала прекрасною перед Господом і людьми:

це — однодумність між братами і любов між ближніми, і дружина і чоловік, які у згоді живуть між собою.

І три роди людей зненавиділа душа моя, і дуже огидне для мене життя їх:

гордовитого жебрака, неправдивого багатія і старого перелюбника, який слабшає розумом.

Чого не зібрав ти в юності, — як же можеш придбати у старості твоїй?

Як пристойно сивинам судити, і старцям — уміти давати пораду!

Як прекрасна мудрість старців і як личать людям поважним розсудливість і рада!

Вінець старців — багатобічна досвідченість, і хвала їх — страх Господній.

Дев’ять помислів похвалив я у серці, а десяте висловлю язиком:

це людина, яка радіє за дітей і за життя бачить падіння ворогів.

Блаженний, хто живе з дружиною розумною, хто не грішить язиком і не служить недостойному себе.

Блаженний, хто придбав мудрість і передає її у вуха слухачів.

Який великий той, хто знайшов премудрість! але він не вищий за того, хто боїться Господа.

Страх Господній усе перевершує, і хто має його, з ким може бути порівняний?

Можна перенести всяку рану, тільки не рану сердечну, і всяку злість, тільки не злість жіночу,

усякий напад, тільки не напад від тих, що ненавидять, і всяку помсту, тільки не помсту ворогів;

немає голови отруйнішої за голову змії, і немає люті сильнішої за лють ворога.

Погоджуся краще жити з левом і драконом, ніж жити зі злою дружиною.

Злість дружини змінює погляд її і робить лице її похмурим, як у ведмедя.

Сяде чоловік її серед друзів своїх і, почувши про неї, гірко зітхне.

Усяка злість мала у порівнянні зі злістю дружини; жереб грішника нехай упаде на неї.

Що сходження по піску для ніг старого, те сварлива дружина для тихого чоловіка.

Не задивляйся на красу жіночу і не будь хтивим до дружини.

Досада, ганьба і великий сором, коли дружина буде переважати свого чоловіка.

Серце зажурене й лице сумне і рана сердечна — зла дружина.

Опущені руки і розслаблені коліна — дружина, яка не щасливить свого чоловіка.

Від жінки початок гріха і через неї усі ми помираємо.

Не давай воді виходу, ні злій дружині — влади;

якщо вона не ходить під рукою твоєю, то відсічи її від плоті твоєї.

Щасливий чоловік доброї дружини, і число днів його — подвійне.

Дружина доброчесна радує свого чоловіка і літа його наповнить миром;

добра дружина — щаслива доля: вона дається у наділ тим, хто боїться Господа;

з нею у багатого і бідного — серце задоволене й лице повсякчас веселе.

Трьох страшиться серце моє, а при четвертому я молюся:

міського лихослів’я, збурення черні й обмовлення на смерть, — усе це жахливо.

Хвороба серця і печаль — дружина, ревнива до іншої дружини,

і бич язика її, до всіх прискіпливий.

Ярмо вола, яке рухається туди і сюди, — зла дружина; хто бере її — той подібний до того, хто хапає скорпіона.

Велика досада — дружина, віддана пияцтву, і вона не приховає свого сорому.

Схильність жінки до блуду пізнається з підняття очей і вій її.

Над безсоромною дочкою постав міцну варту, щоб вона, відчувши послаблення, не зловжила собою.

Бережися безсоромного ока, і не дивуйся, якщо воно згрішить проти тебе:

як змучений спрагою подорожній відкриває вуста і п’є всяку найближчу воду,

так вона сяде навпроти всякого намету і перед стрілою відкриє сагайдак.

Люб’язність дружини насолодить її чоловіка, і розсудливість її зміцнить кістки його.

Лагідна дружина — дар Господа, і немає ціни благовихованій душі.

Благодать на благодать — дружина сором’язлива,

і немає достойної міри для стриманої душі.

Що сонце, яке сходить на висотах Господніх,

те краса доброї дружини в оздобленні дому її;

що світильник, який сяє на святому свічнику, те краса лиця її у зрілому віці;

що золоті стовпи на срібній основі, те прекрасні ноги її на твердих п’ятах.

Від двох було у скорботі серце моє, а при третьому збуджувалося у мені обурення:

якщо воїн терпить від бідности, і розумні мужі бувають у зневазі;

і якщо хто відвертається від праведности до гріха, Господь підготує на того меч.

Купець ледь може уникнути гріха, а корчмар не спасеться від гріха.

Багато хто грішив заради маловажливих речей, і той, хто шукає багатства, відвертає очі.

Посередині скріплень каменів вбивається цвях: так посередині продажу і купівлі входить гріх.

Якщо хто не утримується старанно у страху Господньому, то швидко зруйнується дім його.

При трясінні решета залишається сміття: так нечистота людини — при розмірковуванні її.

Глиняний посуд випробовується у печі, а випробовування людини — у розмові її.

Догляд за деревом виявляється у плоді його: так у слові — помисли серця людського.

Раніше бесіди не хвали людину, тому що вона є випробовуванням людей.

Якщо ти ретельно будеш шукати правду, то знайдеш її й одягнешся нею, як подиром слави.

Птахи злітаються до подібних собі, й істина навертається до тих, які вправляються у ній.

Як лев підстерігає здобич, так і гріхи — тих, що чинять неправду.

Бесіда благочестивого — завжди мудрість, а безумний змінюється, як місяць.

Серед нерозумних не гай часу, а проводь його постійно серед розсудливих.

Бесіда дурнів огидна, і сміх їх — у забаві гріхом.

Марнослів’я тих, хто багато клянеться, підніме сторчма волосся, а суперечка їх заткне вуха.

Сварка гордовитих — кровопролиття, і лайка їх нестерпна для слуху.

Той, хто відкриває таємниці, втрачає довіру і не знайде друга до душі собі.

Люби друга і будь вірний йому;

а якщо відкриєш таємниці його, не женися більше за ним:

бо як людина убиває свого ворога, так ти убив дружбу ближнього;

і як ти випустив би з рук своїх птаха, так ти упустив друга і не впіймаєш його;

не женися за ним, бо він далеко пішов і втік, як сарна з сіті.

Рану можна перев’язати, і після сварки можливе примирення;

але хто відкрив таємниці, той утратив надію на примирення.

Хто мигає оком, той будує підступи, і ніхто не втримає його від того;

перед очима твоїми він буде говорити солодко і буде дивуватися словам твоїм,

а опісля перекрутить вуста свої і у словах твоїх відкриє спокусу;

багато чого я ненавиджу, але не стільки, як його; і Господь зненавидить його.

Хто кидає камінь угору, кидає його на свою голову, і підступний удар розділить рани.

Хто риє яму, сам упаде у неї, і хто ставить сіть, сам буде уловлений нею.

Хто робить зло, на того обернеться воно, і він не довідається, звідки воно прийшло до нього;

посміяння і ганьба від гордих і помста, як лев, підстереже його.

Уловлені будуть сіткою ті, що радіють від падіння благочестивих, і скорбота виснажить їх раніше смерти їх.

Злість і гнів — теж мерзота, і вони будуть володіти чоловіком грішним.

Мстивий одержить помсту від Господа, Який не забуде гріхів його.

Прости ближньому твоєму образу, і тоді після молитви твоєї відпустяться гріхи твої.

Людина вигодовує гнів до людини, а у Господа просить прощення;

до подібного собі людина не має милосердя, і молиться про гріхи свої;

сам, будучи плоттю, почуває злість: хто очистить гріхи його?

Пам’ятай останнє і припини ворогувати; пам’ятай тління і смерть і дотримуйся заповідей;

пам’ятай заповіді і не тримай зла на ближнього;

пам’ятай завіт Всевишнього і з презирством стався до неуцтва.

Утримуйся від сварки — і ти зменшиш гріхи;

бо дратівлива людина розпалить сварку; людина грішна збентежить друзів і оселить розбрат між тими, що живуть у мирі.

Яка речовина вогню, так він і запалає;

і яка сила людини, такий буде і гнів її, і мірою багатства посилиться лють її.

Палка суперечка розпалює вогонь, а палка сварка проливає кров.

Якщо подуєш на іскру, вона розгориться, а якщо плюнеш на неї, згасне: те й інше виходить з уст твоїх.

Навушник і двоязичний нехай будуть прокляті, бо вони погубили багатьох, які жили у тиші;

язик третій багатьох похитнув і виганяв їх від народу до народу,

і руйнував укріплені міста і знищував доми вельмож;

язик третій вигнав доблесних дружин і позбавив їх трудів їх;

хто слухає його, той не знайде спокою і не буде жити у тиші.

Удар бича робить рубці, а удар язика розтрощить кістки;

багато хто упав від вістря меча, але не стільки, скільки полягло від язика;

щасливий, хто сховався від нього, хто не відчув люті його, хто не тягнув ярма його і не зв’язаний був путами його;

бо ярмо його — ярмо залізне, і пута його — пута мідні,

смерть люта — смерть його, і саме пекло краще за нього.

Не оволодіє він благочестивими, і не згорять вони у полум’ї його;

ті, що залишають Господа, впадуть у нього; у них розпалиться він і не згасне: він буде посланий на них, як лев, і, як барс, буде знищувати їх.

Дивись, обгороди володіння твоє терням,

зв’яжи срібло твоє і золото,

і для слів твоїх зроби вагу і міру, і для вуст твоїх — двері і засув.

Бережися, щоб не спіткнутися ними і не впасти перед зловмисником.

Хто чинить милість, той дає у борг ближньому, і хто підтримує його своєю рукою, той дотримується заповіді.

Давай у борг ближньому під час нестатку його і сам своєчасно повертай ближньому.

Твердо тримай слово і будь вірний йому — і ти повсякчас знайдеш потрібне для тебе.

Багато хто вважав позичку знахідкою і засмутив тих, які допомогли йому.

Доки не одержить, він буде цілувати руку його і через гроші ближнього смирить голос;

а у термін віддачі він буде тягнути час і буде відповідати сумно і скаржитися на час.

Якщо він буде у змозі, то ледь половину принесе — і це поставить йому за знахідку;

а якщо буде не у змозі, то позикодавець позбувся своїх грошей і без причини набув собі ворога у ньому:

він віддасть йому прокляттями і лихослів’ям і замість поваги віддасть нечестям.

Багато хто через таке лукавство ухиляється від позики, побоюючись дарма потерпіти втрату.

Але до бідного ти будь поблажливий і з милостинею йому не барися;

заради заповіді допоможи бідному й у нестатку його не відпускай його ні з чим.

Витрачай срібло для брата і друга і не давай йому заіржавіти під каменем на погибель;

використовуй скарб твій за заповідями Всевишнього, і він принесе тобі більше користи, ніж золото;

замкни у коморах твоїх милостиню, і вона позбавить тебе усякого нещастя:

краще за міцний щит і твердий спис вона захистить тебе проти ворога.

Добра людина поручиться за ближнього, а хто втратив сором, той залишить його.

Не забувай благодіянь поручителя; бо він дав душу свою за тебе.

Грішник зруйнує майно поручителя, і невдячний у душі залишить свого спасителя.

Поручництво призвело до розорення багатьох людей з достатком і похитнуло їх, як хвиля морська;

мужів могутніх вигнало з домів, і вони блукали між чужими народами.

Грішник, який приймає на себе поручництво і шукає користи, впаде у тяжбу.

Допомагай ближньому за силою твоєю і бережися, щоб тобі не впасти у те саме.