Богоно́снаго Анто́нія ревну́я смиреному́дрію, а́ки ні́киїм врачевство́м зе́лієм сні́дним ісціля́л єси́ боля́щия, преподо́бне Ага́пите, тім і врача́ неві́рна уві́рив, наста́вил єси́ на путь спасе́нія. Уврачу́й і на́ша болі́зні і моли́ся Го́сподеві о воспіва́ющих тя.

Наслідуючи смиренномудрість Богоносного Антонія, ніби ліками їстівною травою зцілював хворих, преподобний Агапіте, цим і невіруючого лікаря, змусивши увірувати, направив ти на шлях порятунку. Зціли й наші хвороби, і молись Господу за тих, хто тебе прославляє.

Врачь сий ізря́ден, чу́дне, явля́я несумне́нную твою́ ві́ру, облича́я же армени́ново неві́ріє, і приводя́ єго́ к благоче́стію, себі́ близ сме́рти би́вшу, іспроси́л єси́ от Бо́га продолже́ніє живота́, і сим чу́дом того́ уві́рив, приве́л єси́ Христо́ві, Єму́же, в весе́лії предстоя́, моли́ся о нас, преподо́бне.

Ти був особливим лікарем, дивовижний, виявляючи щиру твою віру, викриваючи ж невіру вірменина і приводячи його до благочестя, будучи на межі смерти, ти випросив собі від Бога продовження життя і, цим дивом, змусивши його увірувати, привів його до Христа. Йому ж, у радості предстоячи, молись за нас, преподобний.