Креста́ Твоєго́ о́браз на небесі́ ви́дів, і, я́коже Па́вел, зва́ніє не от челові́к приє́м, в царі́х апо́стол Твой, Го́споди, Ца́рствующий град в руці́ Твоє́й положи́; єго́же спаса́й всегда́ в ми́рі, моли́твами Богоро́диці, єди́не Человіколю́бче.

Хрест Твій на небесах бачив і, як Павло, покликання не від людей прийняв у царях апостол Твій, Господи, Царгород у руки Твої віддав, його ж спасай завжди у мирі, молитвами Богородиці, єдиний Чоловіколюбче.

Константи́н днесь с ма́терію Єле́ною Крест явля́ють, всечестно́є дре́во, всіх у́бо іуде́єв посрамле́ніє су́ще, ору́жіє же на проти́вния ві́рних люде́й; нас бо ра́ди яви́ся зна́меніє ве́ліє і во брані́х гро́зноє.

Сьогодні Костянтин з матір’ю Єленою являють всечесне древо хреста, посоромлення всіх юдеїв, зброю ж на супротивників вірним людям, заради нас бо з’явилося знамено велике і в боротьбі грізне.