|
Глава 1
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
|
Пе́рвоє у́бо сло́во сотвори́хъ о всѣ́хъ, о, Ѳєо́філе, я́же нача́тъ Іису́съ твори́ти же и учи́ти
|
Першу книгу я написав тобі, Феофіле, про все, що Ісус творив і чого вчив від початку
|
|
2
|
2
|
|
да́же до дне́, въ о́ньже, заповѣ́давъ апо́столомъ Ду́хомъ Святы́мъ, и́хже избра́, вознесе́ся:
|
до того дня, коли Він вознісся, давши через Святого Духа повеління апостолам, яких Він обрав
|
|
3
|
3
|
|
предъ ни́миже и поста́ви Себе́ жи́ва по страда́ніи Своє́мъ во мно́зѣхъ и́стинныхъ зна́меніихъ, де́нми четы́редесятьми явля́яся и́мъ и глаго́ля я́же о Ца́рствіи Бо́жіи:
|
і перед якими після страждань Своїх являв Себе живим з багатьма вірними доказами, протягом сорока днів являючись їм і говорячи про Царство Боже.
|
|
4
|
4
|
|
съ ни́миже и яды́й повелѣ́ и́мъ от Ієрусали́ма не отлуча́тися, но жда́ти обѣтова́нія О́тча, є́же слы́шасте от Мене́:
|
І, зібравши їх, Він звелів їм: «Не відлучайтесь із Єрусалима, а чекайте обіцяного від Отця, про що ви чули від Мене,
|
|
5
|
5
|
|
я́ко Іоа́ннъ у́бо крести́лъ є́сть водо́ю, вы́ же и́мате крести́тися Ду́хомъ Святы́мъ не по мно́зѣхъ си́хъ дне́хъ.
|
бо Іоан хрестив водою, а ви, через кілька днів після цього, будете охрещені Духом Святим».
|
|
6
|
6
|
|
Они́ же у́бо соше́дшеся вопроша́ху Єго́, глаго́люще: Го́споди, а́ще въ лѣ́то сіє́ устроя́єши ца́рствіє Ізра́илево?
|
Тому вони, зійшовшись, питали Його, кажучи: «Чи не в цей час, Господи, відновлюєш Ти царство Ізраїлеві?»
|
|
7
|
7
|
|
Рече́ же къ ни́мъ: нѣ́сть ва́ше разумѣ́ти времена́ и лѣ́та, я́же Оте́цъ положи́ во Своє́й вла́сти:
|
Він же сказав їм: «Не ваша справа знати часи й строки, які поклав Отець у Своїй владі,
|
|
8
|
8
|
|
но пріи́мете си́лу, наше́дшу Свято́му Ду́ху на вы́, и бу́дете Ми́ свидѣ́теліє во Ієрусали́мѣ же и во все́й Іуде́и и Самарі́и и да́же до послѣ́днихъ земли́.
|
але ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий; і будете Моїми свідками в Єрусалимі та по всій Юдеї й Самарії та аж до краю землі».
|
|
9
|
9
|
|
И сія́ ре́къ, зря́щымъ и́мъ взя́тся, и о́блакъ подъя́тъ Єго́ от о́чію и́хъ.
|
Сказавши це, Він вознісся перед їхніми очима, і хмара взяла Його з очей їхніх.
|
|
10
|
10
|
|
И єгда́ взира́юще бя́ху на не́бо, иду́щу Єму́, и се́, му́жа два́ ста́ста предъ ни́ми во оде́жди бѣлѣ́,
|
І коли вони дивилися на небо, під час вознесіння Його, раптом перед ними стали два мужі в білому одязі
|
|
11
|
11
|
|
я́же и реко́ста: му́жіє Галіле́йстіи, что́ стоите́ зря́ще на не́бо? Се́й Іису́съ, вознесы́йся от ва́съ на не́бо, та́кожде пріи́детъ, и́мже о́бразомъ ви́дѣсте Єго́ иду́ща на не́бо.
|
і сказали: «Мужі галилейські, чого ви стоїте і дивитеся на небо? Цей Ісус, Який вознісся від вас на небо, прийде так само, як ви бачили Його, коли Він сходив на небо».
|
|
12
|
12
|
|
Тогда́ возврати́шася во Ієрусали́мъ от горы́ нарица́ємыя Єлео́нъ, я́же є́сть бли́зъ Ієрусали́ма, суббо́ты иму́щія пу́ть.
|
Тоді вони повернулися до Єрусалима з гори, що зветься Елеон і знаходиться поблизу Єрусалима, на відстані суботньої путі.
|
|
13
|
13
|
|
И єгда́ внидо́ша, взыдо́ша на го́рницу, идѣ́же бя́ху пребыва́юще, Пе́тръ же и Іа́ковъ, и Іоа́ннъ и Андре́й, Філі́ппъ и Ѳома́, Варѳоломе́й и Матѳє́й, Іа́ковъ Алфе́овъ и Сі́монъ Зило́тъ и Іу́да Іа́ковль:
|
І, прийшовши, увійшли до світлиці, де й перебували: Петро та Яків, Іоан та Андрій, Филип та Фома, Варфоломій та Матфей, Яків Алфеїв та Симон Зилот, і Іуда, Яковів.
|
|
14
|
14
|
|
сі́и вси́ бя́ху терпя́ще єдиноду́шно въ моли́твѣ и моле́ніи, съ жена́ми и Марі́єю Ма́терію Іису́совою и съ бра́тією Єго́.
|
Усі вони однодушно перебували у молитві й благанні, з деякими жінками і Марією, Матір’ю Ісуса, та з братами Його.
|
|
15
|
15
|
|
И во дни́ ты́я воста́въ Пе́тръ посредѣ́ учени́къ, рече́,
|
У ті дні Петро, ставши посеред учеників,
|
|
16
|
16
|
|
бѣ́ же име́нъ наро́да вку́пѣ я́ко сто́ и два́десять: му́жіє бра́тіє, подоба́ше сконча́тися Писа́нію сему́, є́же предрече́ Ду́хъ Святы́й усты́ Дави́довыми о Іу́дѣ, бы́вшемъ вожди́ є́мшымъ Іису́са:
|
сказав [зібралося ж близько ста двадцяти чоловік]: «Мужі-браття! Належало статися тому, що у Писанні провістив Дух Святий устами Давидовими про Іуду, колишнього вождя тих, що взяли Ісуса;
|
|
17
|
17
|
|
я́ко причте́нъ бѣ́ съ на́ми и прія́лъ бя́ше жре́бій слу́жбы сея́:
|
він був зарахований до нас і одержав жереб служіння цього;
|
|
18
|
18
|
|
се́й у́бо стяжа́ село́ от мзды́ непра́ведныя, и ни́цъ бы́въ просѣ́деся посредѣ́, и излія́ся вся́ утро́ба єго́:
|
але придбав землю неправедною мздою і, коли звалився додолу, розпалося черево його і випали всі нутрощі його;
|
|
19
|
19
|
|
и разу́мно бы́сть всѣ́мъ живу́щымъ во Ієрусали́мѣ, я́ко нарещи́ся селу́ тому́ свои́мъ и́хъ язы́комъ Акелдама́, є́же є́сть село́ кро́ве:
|
і це стало відомо всім жителям Єрусалима, тому й земля та названа їхньою мовою «Акелдама́», тобто «Земля крови».
|
|
20
|
20
|
|
пи́шется бо въ кни́зѣ Псало́мстѣй: да бу́детъ дво́ръ єго́ пу́стъ, и да не бу́детъ живу́щаго въ не́мъ, и єпі́скопство єго́ да пріи́метъ и́нъ:
|
У книзі ж Псалмів написано: «Нехай опустіє двір його, і нехай не буде пожильця у ньому; і гідність його нехай прийме інший».
|
|
21
|
21
|
|
подоба́єтъ у́бо от сходи́вшихся съ на́ми муже́й во вся́ко лѣ́то, въ не́же вни́де и изы́де въ на́съ Госпо́дь Іису́съ,
|
Отже, треба, щоб один із тих, котрі були з нами увесь час, коли перебував і ходив із нами Господь Ісус,
|
|
22
|
22
|
|
наче́нъ от креще́нія Іоа́ннова да́же до дне́, въ о́ньже вознесе́ся [на не́бо] от на́съ, свидѣ́телю воскресе́нія Єго́ бы́ти съ на́ми єди́ному от си́хъ.
|
починаючи від хрещення Іоанового до того дня, коли Він вознісся від нас, був разом з нами свідком воскресіння Його».
|
|
23
|
23
|
|
И поста́виша два́, Іо́сифа нарица́ємаго Варса́ву, и́же нарече́нъ бы́сть Іу́стъ, и Матѳі́а,
|
І поставили двох: Йосифа, званого Варсавою, якого прозвали Юстом, та Матфея.
|
|
24
|
24
|
|
и помоли́вшеся рѣ́ша: Ты́, Го́споди, Сердцевѣ́дче всѣ́хъ, покажи́, єго́же избра́лъ єси́ от сею́ двою́ єди́наго,
|
І, помолившись, сказали: «Ти, Господи, Серцезнавче всіх, покажи з цих двох одного, якого Ти обрав
|
|
25
|
25
|
|
прія́ти жре́бій служе́нія сего́ и апо́столства, изъ него́же испаде́ Іу́да, ити́ въ мѣ́сто своє́.
|
прийняти жереб цього служіння і апостольства, від якого відпав Іуда, щоб іти у своє місце».
|
|
26
|
26
|
|
И да́ша жре́бія и́ма, и паде́ жре́бій на Матѳі́а, и причте́нъ бы́сть ко єдинона́десяти апо́столомъ.
|
І кинули про них жереб, і впав жереб на Матфея, і зарахували його до одинадцятьох апостолів.
|
