|
Глава 28
|
Глава 28
|
|
1
|
1
|
|
Спасе́ни же бы́вше и́же съ Па́вломъ от корабля́ {от пла́ванія}, тогда́ разумѣ́ша, я́ко о́стровъ Мелі́тъ нарица́єтся.
|
Урятувавшись, ті, що були з Павлом, дізналися, що острів зветься Меліт.
|
|
2
|
2
|
|
Ва́рвари же творя́ху не ма́лоє милосе́рдіє на́мъ: возгнѣ́щше бо о́гнь, прія́ша всѣ́хъ на́съ, за настоя́щій до́ждь и зи́му.
|
Іноплемінники виявили до нас велике милосердя: вони розклали вогнище і прийняли всіх нас‚ бо йшов дощ і було зимно.
|
|
3
|
3
|
|
Сгрома́ждшу же Па́влу ро́ждія мно́жество и возложи́вшу на о́гнь, єхі́дна от теплоты́ изше́дши, сѣкну́ въ ру́ку єго́.
|
Коли ж Павло набрав багато хмизу і поклав на вогонь, [тоді] єхидна, вилізши з жару, повисла у нього на руці.
|
|
4
|
4
|
|
И єгда́ ви́дѣша ва́рвари ви́сящу змію́ от руки́ єго́, глаго́лаху дру́гъ ко дру́гу: вся́ко убі́йца є́сть человѣ́къ се́й, єго́же спасе́на от мо́ря су́дъ Бо́жій жи́ти не оста́ви.
|
Іноплемінники, побачивши змію, звислу в нього на руці, говорили один одному: «Певне, цей чоловік — убивця, коли його, врятованого від моря, суд Божий не залишає жити».
|
|
5
|
5
|
|
То́й же у́бо, оттря́съ змію́ во о́гнь, ничто́же зло́ пострада́.
|
Але він, струсивши змію у вогонь, не зазнав ніякої шкоди.
|
|
6
|
6
|
|
Они́ же ча́яху єго́ иму́ща возгорѣ́тися, или́ па́сти внеза́пу ме́ртва: на мно́зѣ же того́ ча́ющымъ и ничто́же зло́ въ не́мъ бы́вшеє ви́дящымъ, претво́ршеся, глаго́лаху Бо́га того́ бы́ти.
|
Вони ж чекали, що в нього буде запалення або він раптово впаде мертвим; але, довго чекаючи і побачивши, що з ним ніякої біди не сталося, змінили думку і говорили, що він Бог.
|
|
7
|
7
|
|
О́крестъ же мѣ́ста о́наго бя́ху се́ла пе́рваго во о́стровѣ, и́менемъ Поплі́а, и́же пріи́мь на́съ, три́ дни́ любе́знѣ учреди́.
|
Біля того місця були маєтки начальника острова на ім’я Поплій; він прийняв нас і три дні люб’язно пригощав.
|
|
8
|
8
|
|
Бы́сть же отцу́ Поплі́єву огне́мъ и водны́мъ {кро́внымъ} трудо́мъ одержи́му лежа́ти: къ нему́же Па́велъ вше́дъ, и помоли́вся, и возло́жь ру́цѣ свои́ на́нь, исцѣли́ єго́.
|
Батько Поплія лежав одержимий гарячкою і болем у животі. Павло увійшов до нього, помолився і, поклавши на нього свої руки, зцілив його.
|
|
9
|
9
|
|
Сему́ же бы́вшу, и про́чіи иму́щіи неду́ги во о́стровѣ то́мъ прихожда́ху и исцѣлѣва́хуся:
|
Після цієї події інші на острові, що мали недуги, приходили і зцілялися,
|
|
10
|
10
|
|
и́же и мно́гими честьми́ почто́ша на́съ, и отвозя́щымся на́мъ я́же на потре́бу вложи́ша.
|
і віддавали нам велику шану, а при від’їзді наділили нас усім потрібним.
|
|
11
|
11
|
|
По тріє́хъ же ме́сяцѣхъ отвезо́хомся въ корабли́ Александрі́йстѣмъ, подпи́саномъ Діоску́ры, презимѣ́вшемъ во о́стровѣ,
|
Через три місяці ми відпливли на олександрійському кораблі, який називався «Діоскури» і зимував на цьому острові;
|
|
12
|
12
|
|
и доплы́вше въ Сираку́сы, пребы́хомъ дни́ три́:
|
і, припливши до Сиракуз, пробули там три дні.
|
|
13
|
13
|
|
отту́ду же отплы́вше, пріидо́хомъ въ Ригі́ю, и по єди́нѣмъ дни́ возвѣ́явшу ю́гу, во вторы́й де́нь пріидо́хомъ въ Потіо́лы,
|
Звідти відпливши, прибули в Ригію; а коли через день повіяв південний вітер, прибули на другий день у Путеоли,
|
|
14
|
14
|
|
идѣ́же обрѣ́тше бра́тію, умоле́ни бы́хомъ от ни́хъ пребы́ти дні́й се́дмь: и та́ко въ Ри́мъ идо́хомъ.
|
де знайшли братів і були запрошені пробути в них днів сім, а потім пішли у Рим.
|
|
15
|
15
|
|
И от та́мо бра́тія, слы́шавше я́же о на́съ, изыдо́ша во срѣ́теніє на́ше да́же до Аппі́єва торга́ и Тріє́хъ корче́мницъ: и́хже ви́дѣвъ Па́велъ и благодари́въ Бо́га, прія́тъ дерзнове́ніє.
|
Тамтешні браття, почувши про нас, вийшли нам назустріч до Аппієвої площі і Трьох гостиниць. Побачивши їх, Павло дякував Богові і пожвавішав.
|
|
16
|
16
|
|
Єгда́ же пріидо́хомъ въ Ри́мъ, со́тникъ предаде́ у́зники воєво́дѣ, Па́влу же повелѣ́ пребыва́ти о себѣ́, съ соблюда́ющимъ єго́ во́иномъ.
|
Коли ж ми прийшли до Рима, то сотник передав в’язнів воєначальникові, а Павлові повелів жити окремо — з воїном, що стеріг його.
|
|
17
|
17
|
|
Бы́сть же по дне́хъ тріє́хъ, созва́ Па́велъ су́щыя от Іуде́євъ пе́рвыя: сше́дшымся же и́мъ, глаго́лаше къ ни́мъ: му́жіє бра́тіє, а́зъ ничто́же проти́вно сотвори́въ лю́демъ или́ обы́чаємъ оте́ческимъ, у́зникъ от Ієрусали́млянъ пре́данъ бы́хъ въ ру́цѣ Ри́мляномъ,
|
Через три дні Павло скликав найзнатніших з юдеїв і, коли вони зійшлися, говорив до них: «Мужі-браття! Не зробивши нічого проти народу або батьківських звичаїв, я в кайданах із Єрусалима переданий до рук римлян.
|
|
18
|
18
|
|
и́же разсуди́вше я́же о мнѣ́, хотя́ху пусти́ти, зане́ ни єди́на вина́ сме́ртная бы́сть во мнѣ́:
|
Вони, судивши мене, хотіли звільнити, тому що немає на мені ніякої провини, вартої смерти;
|
|
19
|
19
|
|
сопроти́въ же глаго́лющымъ Іуде́ємъ, ну́жда ми́ бы́сть нарещи́ ке́саря, не я́ко язы́къ мо́й имѣ́я въ чесо́мъ оклевета́ти:
|
але тому, що юдеї заперечували, я змушений був вимагати суду в кесаря, проте не для того, щоб звинувачувати в чомусь мій народ.
|
|
20
|
20
|
|
сея́ ра́ди у́бо вины́ умоли́хъ ва́съ, да ви́жду и бесѣ́дую: наде́жды бо ра́ди Ізра́илевы вери́гами си́ми обложе́нъ є́смь.
|
З цієї причини я і покликав вас, щоб побачитись і поговорити з вами, бо за надію Ізраїлеву обкутий я цими кайданами».
|
|
21
|
21
|
|
Они́ же къ нему́ рѣ́ша: мы́ ниже́ писа́нія о тебѣ́ прія́хомъ от Іуде́й, ниже́ прише́дъ кто́ от бра́тій возвѣсти́ или́ глаго́ла что́ о тебѣ́ зло́:
|
Вони ж сказали йому: «Ми ані листів не одержували про тебе з Юдеї, ані з братів, що приходили, ніхто не сповістив про тебе і не сказав чогось лихого.
|
|
22
|
22
|
|
мо́лимся же, да слы́шимъ от тебе́, я́же му́дрствуєши: о є́реси бо се́й {о уче́ніи бо се́мъ} вѣ́домо є́сть на́мъ, я́ко всю́ду сопроти́въ глаго́лемо є́сть.
|
А втім, хотіли б ми почути від тебе, як ти міркуєш; бо нам відомо, що про це вчення скрізь сперечаються».
|
|
23
|
23
|
|
Уста́вивше же єму́ де́нь, пріидо́ша къ нему́ въ страннопріє́мницу мно́жайшіи, и́мже сказа́ше свидѣ́телствуя Ца́рствіє Бо́жіє и увѣря́я и́хъ, я́же о Іису́сѣ, от Зако́на Моисе́ова и Проро́къ, от у́тра да́же до ве́чера.
|
І, призначивши йому день, дуже багато прийшли до нього в гостиницю; і він з ранку до вечора викладав їм вчення про Царство Боже, наводячи свідчення і переконуючи їх про Ісуса із Закону Мойсеєвого і Пророків.
|
|
24
|
24
|
|
И о́ви у́бо вѣ́роваху глаго́лемымъ, о́ви же не вѣ́роваху.
|
Одні з них вірили його словам, а інші не вірили.
|
|
25
|
25
|
|
Несогла́сни же су́ще дру́гъ ко дру́гу, отхожда́ху, ре́кшу Па́влу глаго́лъ єди́нъ, я́ко до́брѣ Ду́хъ Святы́й глаго́ла Иса́іємъ проро́комъ ко отце́мъ на́шымъ,
|
Ті, що були незгідні між собою, виходили, коли Павло сказав такі слова: «Добре Дух Святий сказав отцям нашим через пророка Ісаю:
|
|
26
|
26
|
|
глаго́ля: иди́ къ лю́демъ си́мъ и рцы́: слу́хомъ услы́шите и не и́мате разумѣ́ти: и ви́дяще у́зрите и не и́мате ви́дѣти:
|
«Піди до цього народу і скажи: «Слухом почуєте і не зрозумієте, і очима дивитися будете і не побачите».
|
|
27
|
27
|
|
одебелѣ́ бо се́рдце люді́й си́хъ, и уши́ма тя́жко слы́шаша, и о́чи свои́ смежи́ша, да не ка́ко уви́дятъ очи́ма, и уши́ма услы́шатъ, и се́рдцемъ уразумѣ́ютъ, и обратя́тся, и исцѣлю́ и́хъ.
|
Бо згрубіло серце людей цих, і вухами ледве чують, і очі свої заплющили, щоб не бачити очима, і не чути вухами, і не зрозуміти серцем, і не навернутися, щоб Я зцілив їх».
|
|
28
|
28
|
|
Вѣ́домо у́бо да бу́детъ ва́мъ, я́ко язы́комъ посла́ся спасе́ніє Бо́жіє, сі́и и услы́шатъ.
|
Отже, нехай буде вам відомо, що спасіння Боже послане язичникам: вони і почують».
|
|
29
|
29
|
|
И сія́ тому́ ре́кшу, отидо́ша Іуде́є, мно́гоє иму́ще между́ собо́ю состяза́ніє.
|
Коли він сказав це, юдеї пішли, довго сперечаючись між собою.
|
|
30
|
30
|
|
Пребы́сть же Па́велъ два́ лѣ́та испо́лнь своє́ю мздо́ю {цѣ́ла два́ лѣ́та на своє́мъ иждиве́ніи} и пріима́ше вся́ приходя́щыя къ нему́,
|
І жив Павло цілих два роки на своєму утриманні і приймав усіх, хто приходив до нього,
|
|
31
|
31
|
|
проповѣ́дуя Ца́рствіє Бо́жіє и учя́ я́же о Го́сподѣ на́шемъ Іису́сѣ Христѣ́ со вся́кимъ дерзнове́ніємъ невозбра́нно.
Коне́цъ кни́зѣ Дѣя́ній апо́столъ: и́мать въ себѣ́ гла́въ 28, зача́лъ же церко́вныхъ 51.
|
проповідуючи Царство Боже і навчаючи про Господа Ісуса Христа з усякою відвагою безборонно.
|
