|
Глава 14
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
|
Бы́сть же во Іконі́и, вку́пѣ вни́ти и́ма въ со́нмище Іуде́йскоє и глаго́лати та́ко, я́ко вѣ́ровати Іуде́євъ и Є́ллиновъ мно́жеству мно́гу.
|
В Іконії вони увійшли разом у юдейську синагогу і говорили так, що увірувало дуже багато юдеїв і еллінів.
|
|
2
|
2
|
|
Невѣ́рующіи же Іуде́є воздвиго́ша и озло́биша {къ зло́бѣ подусти́ша} ду́шы язы́ковъ на бра́тію.
|
А невіруючі юдеї розпалили і розлютили проти братії серця язичників.
|
|
3
|
3
|
|
Дово́лно же у́бо вре́мя пребы́ста дерза́юща о Го́сподѣ, Свидѣ́телствующемъ сло́ву благода́ти Своєя́ и даю́щемъ зна́менія и чудеса́ бы́ти рука́ма и́хъ.
|
Проте вони пробули тут досить часу, сміливо проповідуючи Господа, Який на свідчення слова благодаті Своєї творив їх руками знамення і чудеса.
|
|
4
|
4
|
|
Раздѣли́шажеся мно́жество гра́да, и о́ви у́бо бя́ху со Іуде́и, о́ви же со апо́столы.
|
Тим часом народ у місті розділився: одні були на боці юдеїв, а інші — на боці апостолів.
|
|
5
|
5
|
|
И єгда́ бы́сть стремле́ніє язы́комъ же и Іуде́ємъ съ нача́лники и́хъ досади́ти и ка́меніємъ поби́ти и́хъ,
|
Коли ж язичники та юдеї зі своїми начальниками кинулися на них, щоб осоромити і побити їх камінням,
|
|
6
|
6
|
|
увѣ́дѣвша же прибѣго́ста во гра́ды Ликао́нскія, въ Ли́стру и Де́рвію, и во окре́стныя и́хъ,
|
вони, довідавшись про це, відійшли в лікаонські міста Лістру та Дервію і околиці їх
|
|
7
|
7
|
|
и та́мо бѣ́ста благовѣству́юща.
|
і там благовістили.
|
|
8
|
8
|
|
И нѣ́кто му́жъ въ Ли́стрѣхъ не́мощенъ нога́ма сѣдя́ше, хро́мъ от чре́ва ма́тере своєя́ сы́й, и́же николи́же бѣ́ ходи́лъ.
|
У Лістрі сидів один чоловік, слабий на ноги, кривий від утроби матері своєї, і ніколи не ходив.
|
|
9
|
9
|
|
Се́й слы́шаше Па́вла глаго́люща: и́же воззрѣ́въ на́нь и ви́дѣвъ, я́ко вѣ́ру и́мать здра́въ бы́ти,
|
Він слухав, що говорив Павло, який, поглянувши на нього і побачивши, що він має віру для одержання зцілення,
|
|
10
|
10
|
|
рече́ ве́ліимъ гла́сомъ: тебѣ́ глаго́лю во и́мя Го́спода Іису́са Христа́, вста́ни на ногу́ твоє́ю пра́въ. И а́біє возскочи́ и хожда́ше.
|
сказав гучним голосом: «Тобі говорю в ім’я Господа Ісуса Христа: стань прямо на ноги твої». І він відразу скочив і почав ходити.
|
|
11
|
11
|
|
Наро́ди же ви́дѣвше, є́же сотвори́ Па́велъ, воздвиго́ша гла́съ сво́й, ликао́нски глаго́люще: бо́зи уподо́бльшеся человѣ́комъ снидо́ша къ на́мъ.
|
Народ же, побачивши, що зробив Павло, підніс голос свій, говорячи по-лікаонськи: «Боги в образі людському зійшли до нас».
|
|
12
|
12
|
|
Нарица́ху же у́бо Варна́ву Ді́а, Па́вла же Єрмі́а, поне́же то́й бя́ше нача́лникъ сло́ва.
|
І назвали Варнаву Зевсом, а Павла — Єрмієм, бо він передував у слові.
|
|
13
|
13
|
|
Жре́цъ же Ді́євъ, су́щаго предъ гра́домъ и́хъ, приведе́ юнцы́ и [принесе́] вѣнцы́ предъ врата́, съ наро́ды хотя́ше жре́ти.
|
А жрець ідола Зевса, що знаходився перед їхнім містом, пригнавши до воріт волів і принісши вінки, хотів разом із народом принести жертву.
|
|
14
|
14
|
|
Слы́шавша же апо́стола Варна́ва и Па́велъ, растерза́вша ри́зы своя́, вскочи́ста въ наро́дъ, зову́ща и глаго́люща:
|
Почувши це, апостоли Варнава та Павло роздерли одяг свій, кинулися між народ і гучно говорили:
|
|
15
|
15
|
|
му́жіє, что́ сія́ творите́? И мы́ подобостра́стна єсма́ ва́мъ человѣ́ка, благовѣству́юща ва́мъ от си́хъ су́єтныхъ обраща́тися къ Бо́гу жи́ву, И́же сотвори́ не́бо и зе́млю и мо́ре и вся́, я́же въ ни́хъ:
|
«Мужі! Що це ви робите? І ми такі самі люди, як і ви, і благовістимо вам, щоб ви навернулися від цих неправдивих до Бога Живого, Який створив небо і землю, і море, і все, що в них;
|
|
16
|
16
|
|
И́же въ мимоше́дшыя ро́ды оста́вилъ бѣ́ вся́ язы́ки ходи́ти въ путе́хъ и́хъ:
|
Який у минулих поколіннях попустив, щоб усі народи ходили своїми шляхами,
|
|
17
|
17
|
|
и у́бо не несвидѣ́телствована Себе́ оста́ви, благотворя́, съ небесе́ на́мъ дожди́ дая́ и времена́ плодоно́сна, исполня́я пи́щею и весе́ліємъ сердца́ на́ша.
|
хоч і не переставав свідчити про Себе благодіянням, подаючи нам з неба дощі і часи плодоносні та сповнюючи поживою і веселістю серця наші».
|
|
18
|
18
|
|
И сія́ глаго́люща, єдва́ уста́виста наро́ды не жре́ти и́ма, но отити́ коєму́ждо во своя́ си. Пребыва́ющема же и́ма и уча́щема,
|
І, говорячи це, вони ледве переконали народ не приносити їм жертви і йти кожному додому.
|
|
19
|
19
|
|
пріидо́ша от Антіохі́и и Іконі́и нѣ́цыи Іуде́є, и стяза́ющемася и́ма съ дерзнове́ніємъ, наусти́ша наро́ды отступи́ти от нею́, глаго́люще, я́ко ничто́же и́стинно глаго́лета, но все́ лже́та. И наусти́вше наро́ды и ка́меніємъ поби́вше Па́вла, извлеко́ша внѣ́ гра́да, мня́ще єго́ уме́рша.
|
Тим часом як вони, залишившись там, учили, з Антиохії та Іконії прийшли деякі юдеї і, коли апостоли сміливо проповідували, переконали народ відійти від них, кажучи: «Вони не говорять нічого істинного, а все обманюють». І, підбуривши народ, побили Павла камінням і витягли за місто, вважаючи його мертвим.
|
|
20
|
20
|
|
О́крестъ же ста́вшымъ єго́ ученико́мъ, воста́въ вни́де во гра́дъ [] и нау́тріє изы́де съ Варна́вою въ Де́рвію.
|
Коли ж ученики зібрались біля нього, він устав і пішов до міста.
|
|
21
|
21
|
|
Благовѣствова́вша же гра́ду тому́ и научи́вша мно́ги, возврати́стася въ Ли́стру и Іконі́ю и Антіохі́ю,
|
А другого дня пішов із Варнавою до Дервії. Проповідавши Євангеліє цьому місту і навчивши багатьох, вони повернулися до Лістри, Іконії та Антиохії,
|
|
22
|
22
|
|
утвержда́юща ду́шы ученико́въ, моля́ща пребы́ти въ вѣ́рѣ, и я́ко мно́гими скорбьми́ подоба́єтъ на́мъ вни́ти въ Ца́рствіє Бо́жіє.
|
зміцнюючи душі учеників, благаючи перебувати у вірі і навчаючи, що багатьма скорботами належить нам увійти в Царство Боже.
|
|
23
|
23
|
|
Рукополо́жша же и́мъ пресви́теры на вся́ це́ркви и помоли́вшася съ посто́мъ, преда́ста и́хъ Го́сподеви, въ Него́же увѣ́роваша.
|
Рукоположивши ж їм пресвітерів для кожної церкви, вони помолилися з постом і передали їх Господеві, в Якого [ті] увірували.
|
|
24
|
24
|
|
И проше́дша Пісіді́ю, пріидо́ста въ Памфилі́ю:
|
І, перейшовши Пісидію, прийшли до Памфилії,
|
|
25
|
25
|
|
и глаго́лавша въ Пергі́и сло́во Госпо́дне, снидо́ста во Атталі́ю
|
і, проповідавши слово Господнє в Пергії, прийшли до Атталії;
|
|
26
|
26
|
|
и отту́ду отплы́ста во Антіохі́ю, отню́дуже бѣ́ста пре́дана благода́ти Бо́жієй въ дѣ́ло, є́же сконча́ста.
|
а звідтіль відпливли до Антиохії, звідки були передані благодаті Божій на діло, яке й виконали.
|
|
27
|
27
|
|
Прише́дша же и собра́вша це́рковь, сказа́ста, єли́ка сотвори́ Бо́гъ съ ни́ма и я́ко отве́рзе язы́комъ две́рь вѣ́ры:
|
Прибувши туди і зібравши церкву, вони розказали все, що зробив Бог з ними і як Він відкрив двері віри язичникам.
|
|
28
|
28
|
|
пребы́ста же та́мо вре́мя не ма́ло со ученики́.
|
І перебували там з учениками чимало часу.
|
