|
Глава 25
|
Глава 25
|
|
1
|
1
|
|
Фи́стъ же у́бо пріи́мь вла́сть, по тріє́хъ дне́хъ взы́де во Ієрусали́мъ от Кесарі́и.
|
Фест, прибувши в область, через три дні вирушив із Кесарії до Єрусалима.
|
|
2
|
2
|
|
Сказа́ша же єму́ архієре́є и пе́рвіи от Іуде́й на Па́вла и моля́ху єго́,
|
Тоді первосвященик і знатніші з юдеїв прийшли до нього зі скаргою на Павла і переконували його,
|
|
3
|
3
|
|
прося́ще благода́ти на́нь, я́ко да по́слетъ єго́ во Ієрусали́мъ, ко́въ творя́ще, я́ко да убію́тъ єго́ на пути́.
|
прохаючи, щоб він зробив милість і викликав його до Єрусалима, маючи задум убити його по дорозі.
|
|
4
|
4
|
|
Фи́стъ же повелѣ́ Па́вла стрещи́ въ Кесарі́и, са́мъ та́мо хотя́ вско́рѣ изы́ти:
|
Але Фест відповів, що Павло утримується в Кесарії під вартою і що він сам скоро вирушить туди.
|
|
5
|
5
|
|
и́же у́бо си́льніи въ ва́съ, рече́, со мно́ю ше́дше, а́ще є́сть ка́я непра́вда въ му́жи се́мъ, да глаго́лютъ на́нь.
|
«Отже, — сказав він, — ті з вас, які можуть, нехай підуть зі мною, і якщо за цим чоловіком щось є, нехай звинувачують його».
|
|
6
|
6
|
|
Пребы́въ же у ни́хъ не мно́жає десяти́ дні́й, сни́де въ Кесарі́ю: на у́тріє сѣ́дъ на суди́щи, повелѣ́ Па́вла привести́.
|
Пробувши в них не більше восьми чи десяти днів, повернувся до Кесарії і на другий день, сівши на судищі, звелів привести Павла.
|
|
7
|
7
|
|
Приведе́ну же бы́вшу єму́, о́крестъ ста́ша и́же от Ієрусали́ма сше́дшіи Іуде́є, мно́ги и тя́жки вины́ принося́ще на Па́вла, и́хже не можа́ху изъяви́ти:
|
Коли він з’явився, стали довкола юдеї, що прийшли з Єрусалима, зводячи на Павла багато тяжких провин, яких не могли довести.
|
|
8
|
8
|
|
отвѣщава́ющу єму́, я́ко ни на зако́нъ Іуде́йскій, ни на це́рковь, ни на ке́саря что́ согрѣши́хъ.
|
Він же на своє виправдання сказав: «Я не зробив ніякого злочину ні проти закону юдейського, ні проти храму, ні проти кесаря».
|
|
9
|
9
|
|
Фи́стъ же хотя́ уго́дноє Іуде́ємъ сотвори́ти, отвѣща́въ Па́влови рече́: хо́щеши ли, во Ієрусали́мъ возше́дъ, та́мо о си́хъ су́дъ прія́ти от мене́?
|
Фест, бажаючи догодити юдеям, у відповідь сказав Павлові: «Чи хочеш іти в Єрусалим, щоб я там судив тебе за це?»
|
|
10
|
10
|
|
Рече́ же Па́велъ: на суди́щи ке́саревѣ стоя́ є́смь, идѣ́же ми́ досто́итъ су́дъ прія́ти: Іуде́й ни чи́мже оби́дѣхъ, я́коже и ты́ до́брѣ вѣ́си:
|
Павло сказав: «Я стою перед судом кесаревим, де і належить мені судимому бути. Юдеїв я нічим не кривдив, як і ти добре знаєш.
|
|
11
|
11
|
|
а́ще бо непра́вдую или́ досто́йно сме́рти сотвори́хъ что́, не отме́щуся умре́ти: а́ще ли же ничто́же є́сть во мнѣ́, є́же сі́и на мя́ клеве́щутъ, никто́же мя́ мо́жетъ тѣ́мъ вы́дати: ке́саря нарица́ю.
|
Якщо я неправий і що-небудь зробив, варте смерти, то не відмовляюся померти; а якщо нічого того немає, в чому ці звинувачують мене, то ніхто не може видати мене їм. Вимагаю суду кесаревого».
|
|
12
|
12
|
|
Тогда́ Фи́стъ состяза́вся съ совѣ́тники, отвѣща́: ке́саря ли наре́клъ єси́? Къ ке́сарю по́йдеши.
|
Тоді Фест, поговоривши з радниками, відповів: «Ти вимагав кесаревого суду, до кесаря і підеш».
|
|
13
|
13
|
|
Дне́мъ же мину́вшымъ нѣ́кимъ, Агрі́ппа ца́рь и Вернікі́а снидо́ста въ Кесарі́ю цѣлова́ти Фи́ста.
|
Через декілька днів цар Агриппа і Вереніка прибули до Кесарії поздоровити Феста.
|
|
14
|
14
|
|
И я́коже мно́ги дни́ пребы́ста ту́, Фи́стъ сказа́ царю́ я́же о Па́влѣ, глаго́ля: му́жъ нѣ́кій є́сть оста́вленъ от Фи́лікса у́зникъ,
|
І як вони пробули там багато днів, то Фест розповів цареві про Павла, кажучи: «Є тут якийсь чоловік, в’язень, залишений Феліксом у кайданах,
|
|
15
|
15
|
|
о не́мже, бы́вшу ми́ во Ієрусали́мѣ, яви́ша архієре́є и ста́рцы Іуде́йстіи, прося́ще на́нь суда́.
|
на якого, під час мого перебування в Єрусалимі, з’явилися із скаргою первосвященики і старійшини юдейські, вимагаючи суду над ним.
|
|
16
|
16
|
|
Къ ни́мже отвѣща́хъ, я́ко нѣ́сть обы́чай Ри́мляномъ вы́дати человѣ́ка ко́єго на поги́бель, пре́жде да́же оклевета́ємый не и́мать предъ лице́мъ клеве́щущихъ єго́ и мѣ́сто отвѣ́та пріи́метъ о своє́мъ согрѣше́ніи.
|
Я відповів їм, що у римлян немає звичаю видавати на смерть будь-якого чоловіка, перше ніж звинувачуваний не матиме перед собою обвинувачів і не дістане право захищатися проти звинувачення.
|
|
17
|
17
|
|
Сше́дшымся же и́мъ здѣ́, закоснѣ́ніє ни єди́но сотво́рь, на у́тріє сѣ́дъ на суди́щи, повелѣ́хъ привести́ му́жа.
|
Коли ж вони тут зійшлися, то, без усякого зволікання, на другий же день, я сів на судищі і звелів привести того чоловіка.
|
|
18
|
18
|
|
О́крестъ же єго́ ста́вше клеветницы́, ни єди́ну вину́, я́же а́зъ непщева́хъ, нанесо́ша:
|
Обступивши його, обвинувачі не подали жодного із звинувачень, які я припускав;
|
|
19
|
19
|
|
стяза́нія же нѣ́кая о своє́й разли́чнѣй вѣ́рѣ имя́ху къ нему́ и о нѣ́коємъ Іису́сѣ уме́ршемъ, Єго́же глаго́лаше Па́велъ жи́ва бы́ти.
|
але вони мали з ним деякі суперечки про богошанування їхнє і про якогось Ісуса померлого, про Якого Павло стверджував, що Він живий.
|
|
20
|
20
|
|
Недоумѣ́яся же а́зъ о взыска́ніи си́хъ, глаго́лахъ, а́ще хо́щетъ ити́ во Ієрусали́мъ и та́мо су́дъ прія́ти о си́хъ.
|
Вагаючись у вирішенні цього питання, я сказав: чи хоче він іти до Єрусалима і там стати перед судом за це?
|
|
21
|
21
|
|
Па́влу же наре́кшу блюде́ну бы́ти єму́ до разсужде́нія А́вгуста, повелѣ́хъ блюсти́ єго́, до́ндеже послю́ єго́ къ ке́сарю.
|
Та коли Павло зажадав, щоб його залишили на розгляд Августа, то я звелів тримати його під вартою до того часу, поки пошлю його до кесаря».
|
|
22
|
22
|
|
Агрі́ппа же къ Фи́сту рече́: хотѣ́лъ бы́хъ и са́мъ человѣ́ка сего́ слы́шати. О́нъ же рече́: у́трѣ услы́шиши єго́.
|
Агриппа ж сказав Фестові: «Хотів би і я послухати цього чоловіка». Той відповів: «Завтра ж почуєш його».
|
|
23
|
23
|
|
На у́тріє же прише́дшу Агрі́ппѣ и Вернікі́и со мно́гою го́рдостію и вше́дшымъ въ суде́бную пала́ту съ ты́сящники и съ наро́читыми му́жи гра́да, и повелѣ́вшу Фи́сту, приведе́нъ бы́сть Па́велъ.
|
Другого дня, коли Агриппа і Вереніка прийшли з великою пихою і увійшли у судову палату з тисяцькими та найзнатнішими громадянами міста, за наказом Феста був приведений Павло.
|
|
24
|
24
|
|
И рече́ Фи́стъ: Агрі́ппо царю́ и вси́ су́щіи съ на́ми му́жіє, ви́дите сего́, о не́мже все́ мно́жество Іуде́й стужа́ху ми́ во Ієрусали́мѣ же и здѣ́, вопію́ще, я́ко не подоба́єтъ жи́ти єму́ ктому́:
|
І сказав Фест: «Царю Агриппо і всі присутні з нами мужі! Ви бачите того, проти якого багато юдеїв приступили до мене в Єрусалимі і тут і кричали, що йому не належить більше жити.
|
|
25
|
25
|
|
а́зъ же разумѣ́въ ничто́же досто́йно сме́рти сотво́рша єго́, и самому́ же сему́ наре́кшу Сева́ста, суди́хъ посла́ти єго́:
|
Але я зрозумів, що він не вчинив нічого, вартого смерти; і як він сам вимагав суду в Августа, то я вирішив послати його до нього.
|
|
26
|
26
|
|
о не́мже извѣ́стноє что́ писа́ти господи́ну не и́мамъ: тѣ́мже и приведо́хъ єго́ предъ ва́съ, наипа́че же предъ тя́, Агрі́ппо царю́, я́ко да разсужде́нію бы́вшу и́мамъ что́ писа́ти:
|
Я не маю нічого певного написати про нього його величності; а тому і привів його до вас, і зокрема перед тебе, царю Агриппо, щоб після розгляду було мені що написати.
|
|
27
|
27
|
|
безслове́сно бо мни́тся ми́, посыла́ющу ю́зника, а вины́, я́же на́нь, не сказа́ти.
|
Бо мені здається нерозважливим посилати в’язня і не визначити звинувачень на нього».
|
