|
Глава 27
|
Глава 27
|
|
1
|
1
|
|
И я́коже су́ждено бы́сть отплы́ти на́мъ во Італі́ю, преда́ху Па́вла же и ины́я нѣ́кія ю́зники со́тнику, и́менемъ Іу́лію, спі́ры Севасті́йскія.
|
Коли вирішено було відпливти нам до Італії, то віддали Павла і деяких інших в’язнів сотникові Августового полку на ім’я Юлій.
|
|
2
|
2
|
|
Вше́дше же въ кора́бль Адрами́тскій, восхотѣ́вше плы́ти во Асі́йская мѣ́ста, отвезо́хомся, су́щу съ на́ми Аріста́рху Македо́нянину от Солу́ня.
|
Ми піднялися на адрамітський корабель‚ що мав пливти поблизу асійських місць‚ вирушили. З нами перебував Аристарх, македонянин із Фессалоніки.
|
|
3
|
3
|
|
Въ другі́й же приста́хомъ въ Сідо́нѣ: человѣколю́біє же Іу́лій Па́влови дѣ́я, повелѣ́ къ друго́мъ ше́дшу прилѣжа́ніє {посо́біє} улучи́ти.
|
Другого дня пристали до Сидона. Юлій поводився з Павлом людинолюбно, дозволив йому відвідати друзів і скористатися їхньою допомогою.
|
|
4
|
4
|
|
И отту́ду отве́зшеся приплы́хомъ въ Ки́пръ, зане́ вѣ́три бя́ху проти́вни:
|
Вирушивши звідти, ми припливли до Кіпру, бо був супротивний вітер,
|
|
5
|
5
|
|
пучи́ну же, я́же проти́ву Кілікі́и и Памфилі́и, преплы́вше, пріидо́хомъ въ Ми́ры Ликі́йскія.
|
і, перепливши море проти Киликії та Памфілії, прибули до Мир Лікійських.
|
|
6
|
6
|
|
И та́мо обрѣ́тъ со́тникъ кора́бль Александрі́йскій плову́щь во Італі́ю, всади́ ны въ о́нь.
|
Там сотник знайшов олександрійський корабель, що плив до Італії, і посадив нас на нього.
|
|
7
|
7
|
|
Во мно́ги же дни́ ко́сно пла́вающе и єдва́ бы́вше проти́ву Кні́да, не оставля́ющу на́съ вѣ́тру, приплы́хомъ подъ Кри́тъ при Салмо́нѣ:
|
Повільно плаваючи багато днів і ледве порівнявшись з Кнідом, через несприятливий нам вітер, ми підпливли до Криту при Салмоні.
|
|
8
|
8
|
|
єдва́ же избира́юще кра́й, пріидо́хомъ на мѣ́сто нѣ́коє, нарица́ємоє До́броє Приста́нище, єму́же бли́зъ бѣ́ гра́дъ Ласе́й.
|
Ледве пробравшись повз нього, прибули до одного місця, що зветься Добрі Пристані, поблизу міста Ласея.
|
|
9
|
9
|
|
Мно́гу же вре́мени мину́вшу и су́щу уже́ небезбѣ́дну пла́ванію, зане́же и по́стъ уже́ бѣ́ преше́лъ, совѣ́товаше Па́велъ,
|
А як минуло багато часу, і плавання було вже небезпечне, тому що і піст уже минув, то Павло радив,
|
|
10
|
10
|
|
глаго́ля и́мъ: му́жіє, ви́жду, я́ко съ досажде́ніємъ и мно́гою тщето́ю не то́кмо бре́мене и корабля́, но и ду́шъ на́шихъ хо́щетъ бы́ти пла́ваніє.
|
кажучи їм: «Мужі! Я бачу, що плавання буде з труднощами і з великою шкодою не тільки для вантажу і корабля, але й для нашого життя».
|
|
11
|
11
|
|
Со́тникъ же ко́рмчія и навкли́ра послу́шаше па́че, не́жели Па́вломъ глаго́лемыхъ.
|
Однак сотник більше довіряв керманичеві і начальникові корабля, ніж словам Павла.
|
|
12
|
12
|
|
Не добру́ же приста́нищу су́щу ко озимѣ́нію, мно́зи совѣ́тъ дая́ху отвезти́ся отту́ду, а́ще ка́ко возмо́гутъ, дости́гше Фінікі́и, озимѣ́ти въ приста́нищи Кри́тстѣмъ, зря́щемъ къ лі́ву и къ хо́ру.
|
А що пристань була непридатна до зимівлі, то чимало людей радили податися звідти, щоб, якщо можливо, дійти до Фініка, пристані критської, що лежить проти південно-західного і північно-західного вітру, і там перезимувати.
|
|
13
|
13
|
|
Дхну́вшу же ю́гу, мнѣ́вше во́лю свою́ улучи́ти, воздви́гше вѣ́трила, плы́ху вскра́й Кри́та.
|
Подув південний вітер, і вони, думаючи, що вже дістали бажане, вирушили і попливли поблизу Криту.
|
|
14
|
14
|
|
Не по мно́зѣ же возвѣ́я проти́венъ єму́ вѣ́тръ бу́ренъ, нарица́ємый єврокли́донъ.
|
Але невдовзі знявся супротивний йому бурхливий вітер, що зветься «евроклідон».
|
|
15
|
15
|
|
Восхище́ну же бы́вшу кораблю́ и не могу́щу сопроти́витися вѣ́тру, вда́вшеся волна́мъ носи́ми бѣ́хомъ.
|
Корабель схопило так, що він не міг чинити опір вітрові, і ми носилися, віддавшись хвилям.
|
|
16
|
16
|
|
О́стровъ же нѣ́кій мимоте́кше, нарица́ющься Клавді́й, єдва́ возмого́хомъ удержа́ти ладію́:
|
І, наскочивши на якийсь острівець, що зветься Клавдій, ми ледве могли втримати човен.
|
|
17
|
17
|
|
ю́же востя́гше, вся́кимъ о́бразомъ помога́ху, подтвержда́юще кора́бль: боя́щеся же, да не въ Си́рть {въ ме́лкая мѣ́ста} впаду́тъ, низпусти́вше па́русъ, си́це носи́ми бѣ́ху.
|
Піднявши його, почали всіма засобами обв’язувати корабель; боячись, щоб не сісти на мілину, спустили вітрило і таким чином носилися.
|
|
18
|
18
|
|
Вельми́ же обурева́ємымъ на́мъ, на у́тріє измета́ніє творя́ху,
|
Ранком другого дня, коли розпочався буревій, почали викидати вантаж,
|
|
19
|
19
|
|
и въ тре́тій де́нь свои́ми рука́ми я́дрило кора́бленоє изверго́хомъ.
|
а на третій день ми своїми руками повикидали корабельне знаряддя.
|
|
20
|
20
|
|
Ни со́лнцу же, ни звѣзда́мъ я́вльшымся на мно́ги дни́, и зимѣ́ не ма́лѣ належа́щей, про́чеє отима́шеся наде́жда вся́, є́же спасти́ся на́мъ.
|
Та оскільки багато днів не було видно ні сонця, ні зірок, і тривала велика буря, то, зрештою, зникала будь-яка надія на наше врятування.
|
|
21
|
21
|
|
Мно́гу же неяде́нію су́щу, тогда́ ста́въ Па́велъ посредѣ́ и́хъ, рече́: подоба́ше у́бо, о, му́жіє, послу́шавше мене́, не отвезти́ся от Кри́та и избы́ти досажде́нія сего́ и тщеты́:
|
Що довго не їли, то Павло, ставши посеред них, сказав: «О мужі! Треба було послухати мене і не відходити від Криту, і тим самим уникнули б цих труднощів і шкоди.
|
|
22
|
22
|
|
и се́, ны́нѣ молю́ вы́ благоду́шствовати, поги́бель бо ни єди́нѣй души́ от ва́съ бу́детъ, ра́звѣ корабля́:
|
Тепер же благаю вас‚ підбадьортеся, бо жодна душа з вас не загине, а тільки корабель.
|
|
23
|
23
|
|
предста́ бо ми́ въ сію́ но́щь А́нгелъ Бо́га, Єго́же а́зъ є́смь, Єму́же и служу́,
|
Бо ангел Бога, Якому я належу і Якому служу, з’явився мені цієї ночі
|
|
24
|
24
|
|
глаго́ля: не бо́йся, Па́вле, ке́сарю ти́ подоба́єтъ предста́ти, и се́, дарова́ тебѣ́ Бо́гъ вся́ пла́вающыя съ тобо́ю.
|
і сказав: «Не бійся, Павле. Тобі належить стати перед кесарем, і ось Бог дарував тобі всіх, що пливуть з тобою».
|
|
25
|
25
|
|
Тѣ́мже дерза́йте, му́жіє, вѣ́рую бо Бо́гови, я́ко та́ко бу́детъ, и́мже о́бразомъ рѣче́но ми́ бы́сть:
|
Тому підбадьортеся, мужі, бо я вірю Богові, що буде так, як мені сказано.
|
|
26
|
26
|
|
во о́стровъ же нѣ́кій подоба́єтъ на́мъ приста́ти.
|
Нам належить бути викинутими на який-небудь острів».
|
|
27
|
27
|
|
И єгда́ четвертаяна́десять но́щь бы́сть, носи́мымъ на́мъ во Адріа́тстѣй [пучи́нѣ], въ полу́нощи непщева́ху кора́бленицы, я́ко приближа́ются къ нѣ́коєй странѣ́,
|
Чотирнадцятої ночі, коли ми носилися в Адріатичному морі, близько опівночі корабельники почали здогадуватися, що наближаються до якоїсь землі,
|
|
28
|
28
|
|
и измѣ́ривше глубину́ обрѣто́ша саже́ней два́десять: ма́ло же преше́дше и па́ки измѣ́ривше, обрѣто́ша саже́ней пятьна́десять.
|
і, вимірявши глибину, знайшли двадцять сажнів; потім на невеликій відстані, знову вимірявши, знайшли п’ятнадцять сажнів.
|
|
29
|
29
|
|
Боя́щеся же, да не ка́ко въ пру́дная мѣ́ста впаду́тъ, от но́са корабля́ ве́ргше ко́твы четы́ри, моля́хомся, да де́нь бу́детъ.
|
Побоюючись, щоб не натрапити на кам’янисті місця, кинули з корми чотири якорі і чекали дня.
|
|
30
|
30
|
|
Кора́бленикомъ же и́щущымъ бѣжа́ти изъ корабля́ и низвѣ́сившымъ ладію́ въ мо́ре, извѣ́томъ а́ки от но́са хотя́щымъ ко́твы просте́рти,
|
Коли корабельники хотіли втекти з корабля і спускали на море човен, роблячи вигляд, ніби хочуть кинути якір з носа,
|
|
31
|
31
|
|
рече́ Па́велъ со́тнику и во́иномъ: а́ще не сі́и пребу́дутъ въ корабли́, вы́ спасти́ся не мо́жете.
|
Павло сказав сотникові і воїнам: «Якщо вони не залишаться на кораблі, то ви не зможете врятуватися».
|
|
32
|
32
|
|
Тогда́ во́ини отрѣ́заша у́жя ладіи́ и оста́виша ю́ отпа́сти.
|
Тоді воїни відтяли вірьовки у човна, і він упав.
|
|
33
|
33
|
|
Єгда́ же хотя́ше де́нь бы́ти, моля́ше Па́велъ всѣ́хъ, да пріи́мутъ пи́щу, глаго́ля: четыренадеся́тый дне́сь де́нь жду́ще, не я́дше пребыва́єте, ничто́же вкуси́вше:
|
Коли почало світати, Павло умовляв усіх приймати їжу, кажучи: «Сьогодні чотирнадцятий день, як ви, чекаючи, перебуваєте без їжі, нічого не споживаючи.
|
|
34
|
34
|
|
тѣ́мже молю́ ва́съ прія́ти пи́щу, се́ бо къ ва́шему спасе́нію є́сть: ни єди́ному бо от ва́съ вла́съ главы́ отпаде́тъ.
|
Тому прошу вас прийняти їжу: це сприятиме збереженню вашого життя; бо ні в кого з вас не впаде й волосина з голови».
|
|
35
|
35
|
|
Ре́къ же сія́ и пріє́мь хлѣ́бъ, благодари́ Бо́га предъ всѣ́ми и прело́мль нача́тъ я́сти.
|
Промовивши це і взявши хліб, він подякував Богові перед усіма і, розламавши, почав їсти.
|
|
36
|
36
|
|
Благонаде́жни же бы́вше вси́, и ті́и прія́ша пи́щу:
|
Тоді всі підбадьорилися і також прийняли їжу.
|
|
37
|
37
|
|
бѣ́ же въ корабли́ всѣ́хъ ду́шъ двѣ́стѣ се́дмьдесятъ и ше́сть.
|
Було ж усіх нас на кораблі двісті сімдесят шість душ.
|
|
38
|
38
|
|
Насы́щшеся же бра́шна, облегчи́ша кора́бль, измета́юще пшени́цу въ мо́ре.
|
Наситившись їжею, почали полегшувати корабель, викидаючи пшеницю в море.
|
|
39
|
39
|
|
Єгда́ же де́нь бы́сть, земли́ не познава́ху: нѣ́дро же нѣ́коє усмотрѣ́ша иму́щеє песо́къ {бре́гъ}, въ не́же, а́ще мо́щно є́сть, совѣща́ша извлещи́ кора́бль.
|
Коли ж настав день, землі не розпізнавали, а побачили лише якусь затоку з пологим берегом, до якого вирішили, якщо можна, пристати кораблем.
|
|
40
|
40
|
|
И ко́твы собра́вше, везя́хуся по мо́рю: ку́пно осла́бивше у́жя корми́ломъ и воздви́гше ма́лоє вѣ́трило къ ды́шущему вѣ́трецу, везо́хомся на кра́й {бре́гъ}.
|
І, піднявши якорі, попливли по морю і, розв’язавши стерно та піднявши мале вітрило за вітром, тримали до берега.
|
|
41
|
41
|
|
Впа́дше же въ мѣ́сто исо́пноє, увязи́ша кора́бль: и но́съ у́бо увя́зшій пребы́сть недви́жимь, корми́ло же разбива́шеся от ну́жды во́лнъ.
|
Наскочили на косу‚ і корабель сів на мілину. Ніс загруз і став нерухомим, а корма розбивалася силою хвиль.
|
|
42
|
42
|
|
Во́иномъ же совѣ́тъ бы́сть, да у́зники убію́тъ, да не кто́ поплы́въ избѣ́гнетъ.
|
Воїни було погодилися умертвити в’язнів, щоб хто-небудь, випливши, не втік.
|
|
43
|
43
|
|
Со́тникъ же, хотя́ соблюсти́ Па́вла, возбрани́ совѣ́ту и́хъ, повелѣ́ же могу́щымъ пла́вати, да изскочи́вше пе́рвѣє изы́дутъ на кра́й,
|
Але сотник, бажаючи врятувати Павла, утримав їх від цього наміру і звелів тим, що вміли плавати, першими кинутися і вийти на землю,
|
|
44
|
44
|
|
а про́чіи, о́ви у́бо на дщи́цахъ, о́ви же на нѣ́чемъ от корабля́. И та́ко бы́сть всѣ́мъ спасти́ся на зе́млю.
|
іншим же — кому на дошках, а кому на будь-чому від корабля; і таким чином усі врятувалися на землю.
|
