|
Глава 15
|
Глава 15
|
|
1
|
1
|
|
И нѣ́цыи сше́дше от Іуде́и, уча́ху бра́тію, я́ко а́ще не обрѣ́жетеся по обы́чаю Моисе́ову, не мо́жете спасти́ся.
|
Деякі, прийшовши з Юдеї, учили братів: «Якщо не обріжетесь за обрядом Мойсеєвим, не можете спастися».
|
|
2
|
2
|
|
Бы́вшей же ра́спри и стяза́нію не ма́лу Па́влу и Варна́вѣ къ ни́мъ, учини́ша взы́ти Па́влу и Варна́вѣ и нѣ́кимъ други́мъ от ни́хъ ко апо́столомъ и ста́рцемъ во Ієрусали́мъ о вопроше́ніи се́мъ.
|
Коли ж виникла незгода і чимале змагання Павла та Варнави з ними, то постановили, щоб Павло і Варнава і дехто інший з них пішли в цій справі до апостолів і пресвітерів у Єрусалим.
|
|
3
|
3
|
|
Они́ же у́бо, предпо́слани бы́вше от це́ркве, прохожда́ху Фінікі́ю и Самарі́ю, повѣ́дающе обраще́ніє язы́ковъ, и творя́ху ра́дость ве́лію все́й бра́тіи.
|
Отже, послані церквою, вони проходили через Фінікію та Самарію, розповідаючи про навернення язичників, і творили велику радість усім браттям.
|
|
4
|
4
|
|
Прише́дше же во Ієрусали́мъ, прія́ти бы́ша от це́ркве и апо́столъ и ста́рецъ, сказа́ша же, єли́ка сотвори́ Бо́гъ съ ни́ми и я́ко отве́рзе язы́комъ две́рь вѣ́ры.
|
Прийшовши до Єрусалима, вони були прийняті церквою, апостолами і пресвітерами і сповістили про все, що Бог учинив з ними і як відкрив двері віри язичникам.
|
|
5
|
5
|
|
Воста́ша же нѣ́цыи от є́реси фарісе́йскія вѣ́ровавшіи, глаго́люще, я́ко подоба́єтъ обрѣ́зати и́хъ, завѣщава́ти же блюсти́ зако́нъ Моисе́овъ.
|
Тоді встали деякі з фарисейської єресі, які увірували, і говорили, що треба обрізувати язичників та заповісти їм додержувати закон Мойсеїв.
|
|
6
|
6
|
|
Собра́шася же апо́столи и ста́рцы вѣ́дѣти о словеси́ се́мъ.
|
Апостоли й пресвітери зібралися для розгляду цієї справи.
|
|
7
|
7
|
|
Мно́гу же взыска́нію бы́вшу, воста́въ Пе́тръ рече́ къ ни́мъ: му́жіє бра́тіє, вы́ вѣ́сте, я́ко от дні́й пе́рвыхъ Бо́гъ въ на́съ избра́ усты́ мои́ми услы́шати язы́комъ сло́во Благовѣ́стія и вѣ́ровати:
|
Після тривалого обговорення Петро встав і сказав їм: «Мужі-браття! Ви знаєте, що Бог із перших днів обрав з-поміж нас мене, щоб із моїх уст язичники почули слово Євангелія і увірували;
|
|
8
|
8
|
|
и Сердцевѣ́децъ Бо́гъ свидѣ́телствова и́мъ, да́въ и́мъ Ду́ха Свята́го, я́коже и на́мъ,
|
і Серцезнавець Бог засвідчив їм, давши їм Духа Святого, як і нам;
|
|
9
|
9
|
|
и ничто́же разсуди́ между́ на́ми же и о́нѣми, вѣ́рою очи́щь сердца́ и́хъ:
|
і не поклав ніякої різниці між нами і ними, вірою очистивши серця їхні.
|
|
10
|
10
|
|
ны́нѣ у́бо что́ искуша́єте Бо́га, [хотя́ще] возложи́ти и́го на вы́и ученико́мъ, єго́же ни отцы́ на́ши, ни мы́ возмого́хомъ понести́?
|
Що ж ви нині спокушаєте Бога, бажаючи покласти на шию учеників ярмо, яке ні батьки наші, ні ми не могли понести?
|
|
11
|
11
|
|
но благода́тію Го́спода Іису́са Христа́ вѣ́руємъ спасти́ся, я́коже и они́.
|
Але ми віруємо, що благодаттю Господа Ісуса Христа спасемось, як і вони».
|
|
12
|
12
|
|
Умолча́ же все́ мно́жество и послу́шаху Варна́вы и Па́вла повѣ́дающею, єли́ка сотвори́ Бо́гъ зна́менія и чудеса́ во язы́цѣхъ и́ма.
|
Тоді замовкли всі, що зібралися, і слухали Варнаву і Павла, які розповідали про знамення й чудеса, створені Богом через них серед язичників.
|
|
13
|
13
|
|
По умолча́ніи же єю́, отвѣща́ Іа́ковъ глаго́ля: му́жіє бра́тіє, послу́шайте мене́:
|
Коли ж вони замовкли, почав говорити Яків і сказав: «Мужі-браття! Послухайте мене.
|
|
14
|
14
|
|
Симео́нъ повѣ́да, я́ко пре́жде Бо́гъ посѣти́ прія́ти от язы́къ лю́ди о и́мени Своє́мъ:
|
Симон розповів, як Бог спершу зглянувся на язичників, щоб зібрати з них народ в ім’я Своє.
|
|
15
|
15
|
|
и сему́ согласу́ютъ словеса́ проро́къ, я́коже пи́шетъ:
|
І з цим згідні слова пророків, як написано:
|
|
16
|
16
|
|
по си́хъ обращу́ся и сози́жду кро́въ Дави́довъ па́дшій, и раско́паная єго́ сози́жду и испра́влю єго́,
|
«Потім повернуся і відбудую скинію Давидову, що впала, і те, що в ній зруйноване, відновлю і виправлю її,
|
|
17
|
17
|
|
я́ко да взы́щутъ про́чіи человѣ́цы Го́спода, и вси́ язы́цы, въ ни́хже нарече́ся и́мя Моє́, глаго́летъ Госпо́дь, творя́й сія́ вся́.
|
щоб шукали Господа інші люди і всі народи, серед яких звіститься ім’я Моє», — говорить Господь, Який творить усе це.
|
|
18
|
18
|
|
Разу́мна от вѣ́ка су́ть Бо́гови вся́ дѣла́ Єго́.
|
Відомі Богові споконвіку всі діла Його.
|
|
19
|
19
|
|
Сего́ ра́ди а́зъ сужду́ не стужа́ти от язы́къ обраща́ющымся къ Бо́гу,
|
Тому, я гадаю, не треба перешкоджати язичникам, які навертаються до Бога,
|
|
20
|
20
|
|
но заповѣ́дати и́мъ огреба́тися от тре́бъ і́долскихъ и от блуда́ и уда́вленины и от кро́ве, и єли́ка неуго́дна себѣ́ су́ть, ины́мъ не твори́ти.
|
а написати їм, щоб вони утримувалися від оскверненого ідолами, від блуду, задушенини і крови і щоб не робили іншим того, чого не бажають собі.
|
|
21
|
21
|
|
Моисе́й бо от родо́въ дре́внихъ по всѣ́мъ градо́мъ проповѣ́дающыя єго́ и́мать, въ со́нмищихъ по вся́ суббо́ты что́мый.
|
Бо закон Мойсеїв з давніх родів має по всіх містах тих, які проповідують його‚ і читається в синагогах кожної суботи».
|
|
22
|
22
|
|
Тогда́ изво́лися апо́столомъ и ста́рцемъ со все́ю це́рковію, избра́вше му́жа от ни́хъ, посла́ти во Антіохі́ю съ Па́вломъ и Варна́вою, Іу́ду нарица́ємаго Варса́ву, и Сі́лу, му́жа наро́чита въ бра́тіи,
|
Тоді апостоли і пресвітери з усією церквою розсудили, обравши з свого середовища мужів, послати їх до Антиохії з Павлом і Варнавою, а саме: Іуду, прозваного Варсавою, та Силу, мужів, які начальствували між браттями,
|
|
23
|
23
|
|
написа́вше рука́ма и́хъ сія́: апо́столи и ста́рцы и бра́тія, су́щымъ во Антіохі́и и Сирі́и и Кілікі́и бра́тіямъ, и́же от язы́къ, [о Го́сподѣ] ра́доватися.
|
написавши і вручивши їм таке: «Апостоли, і пресвітери і браття — браттям з язичників, які знаходяться в Антиохії, Сирії та Киликії: радійте.
|
|
24
|
24
|
|
Поне́же слы́шахомъ, я́ко нѣ́цыи от на́съ изше́дше возмути́ша ва́съ словесы́, развраща́юще ду́шы ва́шя, глаго́люще обрѣ́затися и блюсти́ зако́нъ, и́мже мы́ не завѣща́хомъ:
|
Оскільки ми почули, що деякі, що вийшли від нас, стурбували вас своїми словами і похитнули ваші душі, кажучи, що треба обрізуватися і дотримувати закон, чого ми їм не доручали,
|
|
25
|
25
|
|
изво́лися на́мъ собра́вшымся єдиноду́шно, избра́нныя му́жы посла́ти къ ва́мъ, съ возлю́бленныма на́шима Варна́вою и Па́вломъ,
|
то ми, зібравшись, однодушно розсудили: обрати мужів і послати їх до вас з улюбленими нашими Варнавою і Павлом,
|
|
26
|
26
|
|
человѣ́кома преда́вшема ду́шы своя́ о и́мени Го́спода на́шего Іису́са Христа́:
|
чоловіками, які віддали душі свої за Ім’я Господа нашого Ісуса Христа.
|
|
27
|
27
|
|
посла́хомъ у́бо Іу́ду и Сі́лу, и тѣ́хъ сло́вомъ сказу́ющихъ та́яжде:
|
Отже, ми послали Юду та Силу, котрі пояснять вам те саме і словами.
|
|
28
|
28
|
|
изво́лися бо Свято́му Ду́ху и на́мъ, ничто́же мно́жає возложи́ти ва́мъ тяготы́, ра́звѣ ну́ждныхъ си́хъ:
|
Бо вгодно Святому Духові і нам не покладати на вас більше ніякого тягаря, крім цього необхідного:
|
|
29
|
29
|
|
огреба́тися от ідоложе́ртвенныхъ и кро́ве, и уда́вленины и блуда́: и єли́ка не хо́щете ва́мъ бы́ти, други́мъ не твори́те: от ни́хже соблюда́юще себе́, до́брѣ сотворите́. Здра́вствуйте.
|
утримуватися від ідоложертовного, і крови, і задушенини, і блуду і не робити іншим того, чого собі не бажаєте. Дотримуючись цього, добре зробите. Будьте здорові!»
|
|
30
|
30
|
|
Они́ же у́бо по́слани бы́вше пріидо́ша во Антіохі́ю, и собра́вше наро́дъ, вда́ша посла́ніє.
|
Отже, посланці прийшли до Антиохії і, зібравши людей, вручили послання.
|
|
31
|
31
|
|
Проче́тше же, возра́довашася о утѣше́ніи.
|
Вони ж, прочитавши, зраділи цьому повчанню.
|
|
32
|
32
|
|
Іу́да же и Сі́ла, и та́ проро́ка су́ща, сло́вомъ мно́зѣмъ утѣ́шиста бра́тію и утверди́ста.
|
Іуда і Сила, будучи самі пророками, щедрими словами наставляли братію і утвердили її.
|
|
33
|
33
|
|
Пребы́вша же та́мо вре́мя, отпуще́на бы́ста съ ми́ромъ от бра́тій ко апо́столомъ.
|
Пробувши там якийсь час, вони з миром були відпущені браттями до апостолів.
|
|
34
|
34
|
|
Изво́лися же Сі́лѣ пребы́ти та́мо, Іу́да же возврати́ся во Ієрусали́мъ.
|
Але Силі захотілося зостатися там (а Іуда повернувся до Єрусалима).
|
|
35
|
35
|
|
Па́велъ же и Варна́ва живя́ста во Антіохі́и, уча́ща и благовѣству́юща сло́во Госпо́дне, и со инѣ́ми мно́гими.
|
Павло ж і Варнава жили в Антиохії, навчаючи і благовістячи разом з багатьма іншими слово Господнє.
|
|
36
|
36
|
|
По нѣ́кихъ же дне́хъ рече́ Па́велъ къ Варна́вѣ: возвра́щшеся подоба́єтъ посѣти́ти бра́тію на́шу во всѣ́хъ градѣ́хъ, въ ни́хже проповѣ́дахомъ сло́во Госпо́дне, ка́ко пребыва́ютъ.
|
Через деякий час Павло сказав Варнаві: «Ходімо знов і відвідаємо братів наших по всіх містах, де ми проповідували слово Господнє, як вони живуть».
|
|
37
|
37
|
|
Варна́ва же восхотѣ́ поя́ти съ собо́ю Іоа́нна нарица́ємаго Ма́рка:
|
Варнава ж захотів узяти з собою Іоана, званого Марком,
|
|
38
|
38
|
|
Па́велъ же глаго́лаше отсту́пльшаго от на́ю от Памфилі́и и не ше́дшаго съ на́ма на дѣ́ло, на не́же по́слани бы́хомъ, не поя́ти сего́ съ собо́ю.
|
але Павло вважав, що не слід брати з собою того, хто відстав від них у Памфилії і не пішов з ними на діло, на яке вони були послані.
|
|
39
|
39
|
|
Бы́сть у́бо ра́спря, я́ко отлучи́тися и́ма от себе́: Варна́ва у́бо поє́мь Ма́рка отплы́ въ Ки́пръ:
|
Це призвело до незгоди, так що вони розлучилися один з одним; і Варнава, взявши Марка, відплив до Кіпру;
|
|
40
|
40
|
|
Па́велъ же избра́въ Сі́лу изы́де пре́данъ благода́ти Бо́жієй от бра́тій,
|
а Павло, обравши собі Силу, пішов, ввірений братією благодаті Божій,
|
|
41
|
41
|
|
прохожда́ше же Сирі́ю и Кілікі́ю, утвержда́я це́ркви.
|
і проходив через Сирію і Киликію, утверджуючи церкви.
|
