|
Глава 5
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
|
Му́жъ же нѣ́кій, Ана́ніа и́менемъ, съ Сапфі́рою жено́ю своє́ю, продаде́ село́
|
Один же чоловік, на ім’я Ананія, з жінкою своєю Сапфирою, продав маєток,
|
|
2
|
2
|
|
и утаи́ от цѣны́, свѣ́дущей и женѣ́ єго́: и прине́съ ча́сть нѣ́кую, предъ нога́ми апо́столъ положи́.
|
і затаїв з ціни, з відома і жінки своєї, а деяку частину приніс і поклав до ніг апостолів.
|
|
3
|
3
|
|
Рече́ же Пе́тръ: Ана́ніє, почто́ испо́лни сатана́ се́рдце твоє́ солга́ти Ду́ху Свято́му и утаи́ти от цѣны́ села́?
|
А Петро сказав: «Ананіє! Навіщо ти попустив сатані вкласти у серце твоє думку сказати неправду Духові Святому і втаїти з ціни за землю?
|
|
4
|
4
|
|
Су́щеє тебѣ́ не твоє́ ли бѣ́, и прода́ноє не въ твоє́й ли вла́сти бя́ше? Что́ я́ко положи́лъ єси́ въ се́рдцы твоє́мъ ве́щь сію́? Не человѣ́комъ солга́лъ єси́, но Бо́гу.
|
Чи не твоїм було те, що ти мав, і чи не ти володів тим, що одержав від продажу? Навіщо ти поклав у серці своєму так зробити? Ти сказав неправду не людям, а Богові».
|
|
5
|
5
|
|
Слы́шавъ же Ана́ніа словеса́ сія́, па́дъ и́здше: и бы́сть стра́хъ вели́къ на всѣ́хъ слы́шащихъ сія́.
|
Почувши ці слова, Ананія впав мертвим; і великий страх охопив усіх, хто чув це.
|
|
6
|
6
|
|
Вста́вше же ю́ноши взя́ша єго́ и изне́сше погребо́ша.
|
Уставши, юнаки взяли його, винесли і поховали.
|
|
7
|
7
|
|
Бы́сть же я́ко тріє́мъ часо́мъ мину́вшымъ, и жена́ єго́ не вѣ́дущи бы́вшаго вни́де.
|
Години через три після цього прийшла й жінка його, не знаючи, що трапилося.
|
|
8
|
8
|
|
Отвѣща́ же є́й Пе́тръ: рцы́ ми, а́ще на толи́цѣ село́ отда́ста? Она́ же рече́: є́й, на толи́цѣ.
|
Петро ж спитав її: «Скажи мені, чи за стільки ви продали землю?» Вона відповіла: «Так, за стільки».
|
|
9
|
9
|
|
Пе́тръ же рече́ къ не́й: что́ я́ко согласи́стася искуси́ти Ду́ха Госпо́дня? Се́, но́ги погре́бшихъ му́жа твоєго́ при две́рехъ, и изнесу́тъ тя́.
|
А Петро сказав їй: «Що це ви змовилися спокусити Духа Господнього? Ось біля дверей ноги тих, які поховали чоловіка твого; і тебе винесуть».
|
|
10
|
10
|
|
Паде́ же а́біє предъ нога́ма єго́ и и́здше: вше́дше же ю́ноши обрѣто́ша ю́ ме́ртву и изне́сше погребо́ша бли́зъ му́жа єя́.
|
Раптом вона впала біля ніг його і вмерла. Юнаки, ввійшовши, знайшли її мертвою і, винісши, поховали поряд із чоловіком її.
|
|
11
|
11
|
|
И бы́сть стра́хъ вели́къ на все́й це́ркви и на всѣ́хъ слы́шашихъ сія́.
|
І великий страх охопив усю церкву і всіх, хто чув про це.
|
|
12
|
12
|
|
Рука́ми же апо́столскими бы́ша зна́менія и чудеса́ въ лю́дехъ мно́га: и бя́ху єдиноду́шно вси́ въ притво́рѣ Соломо́ни:
|
Руками ж апостолів творилося в народі багато знамень і чудес; і всі однодушно перебували в притворі Соломоновому.
|
|
13
|
13
|
|
от про́чихъ же никто́же смѣ́яше прилѣпля́тися и́мъ, но велича́ху и́хъ лю́діє.
|
Із сторонніх же ніхто не наважувався прилучитися до них, а народ величав їх.
|
|
14
|
14
|
|
Па́че же прилага́хуся вѣ́рующіи Го́сподеви, мно́жество муже́й же и же́нъ,
|
А віруючих усе більше й більше приєднувалося до Господа, багато чоловіків та жінок,
|
|
15
|
15
|
|
я́ко и на сто́гны износи́ти неду́жныя и полага́ти на посте́лехъ и на одрѣ́хъ, да гряду́щу Петру́ поне́ сѣ́нь єго́ осѣни́тъ нѣ́коєго от ни́хъ.
|
так що й на вулиці виносили недужих і клали на постелях та ліжках, щоб хоч тінь Петра, який проходив, осінила кого з них.
|
|
16
|
16
|
|
Схожда́шеся же и мно́жество от окре́стныхъ градо́въ во Ієрусали́мъ, принося́ще неду́жныя и стра́ждущыя от ду́хъ нечи́стыхъ, и́же исцѣлѣва́хуся вси́.
|
До Єрусалима також сходилося багато людей з навколишніх міст, які приносили хворих та одержимих нечистими духами, і всі зцілялися.
|
|
17
|
17
|
|
Воста́въ же архієре́й и вси́ и́же съ ни́мъ, су́щая є́ресь саддуке́йская, испо́лнишася за́висти,
|
А первосвященик і з ним усі, які належали до єресі саддукейської, сповнилися заздрощів,
|
|
18
|
18
|
|
и возложи́ша ру́ки своя́ на апо́столы и посла́ша и́хъ въ соблюде́ніє о́бщеє.
|
наклали руки свої на апостолів і кинули їх до загальної в’язниці.
|
|
19
|
19
|
|
А́нгелъ же Госпо́день но́щію отве́рзе две́ри темни́цы, изве́дъ же и́хъ, рече́:
|
Ангел же Господній уночі відчинив двері в’язниці і, вивівши їх, сказав:
|
|
20
|
20
|
|
иди́те и ста́вше глаго́лите въ це́ркви лю́демъ вся́ глаго́лы жи́зни сея́.
|
«Ідіть і, ставши у храмі, говоріть до народу всі ці слова життя».
|
|
21
|
21
|
|
Слы́шавше же внидо́ша по у́треницѣ {у́тро} въ це́рковь и уча́ху. Прише́дъ же архієре́й и и́же съ ни́мъ, созва́ша собо́ръ и вся́ ста́рцы от сыно́въ Ізра́илевыхъ и посла́ша во узи́лище, привести́ и́хъ.
|
Вони, вислухавши, увійшли вранці до храму і навчали. А первосвященик і ті, які з ним, прийшовши, скликали синедріон та всіх старійшин із синів Ізраїлевих і послали до в’язниці привести апостолів.
|
|
22
|
22
|
|
Слуги́ же ше́дше не обрѣто́ша и́хъ въ темни́цѣ, возвра́щшежеся возвѣсти́ша,
|
Слуги ж, прийшовши, не знайшли їх у в’язниці і, повернувшись, доповіли,
|
|
23
|
23
|
|
глаго́люще, я́ко темни́цу у́бо обрѣто́хомъ заключе́ну со вся́кимъ утвержде́ніємъ и блюсти́тели стоя́щыя предъ две́рьми: отве́рзше же, вну́трь ни єди́наго обрѣто́хомъ.
|
кажучи: «В’язницю ми знайшли замкненою з усією пильністю і зі сторожею, яка стояла перед дверима; але, відчинивши, ми не знайшли у ній нікого».
|
|
24
|
24
|
|
Я́коже слы́шаша словеса́ сія́ архієре́й же и воєво́да церко́вный и первосвяще́нницы, недоумѣва́хуся о ни́хъ, что́ у́бо бу́детъ сіє́.
|
Почувши ці слова, первосвященик, начальник сторожі та [інші] первосвященики не могли зрозуміти, що б це означало.
|
|
25
|
25
|
|
Прише́дъ же нѣ́кто возвѣсти́ и́мъ, глаго́ля, я́ко се́, му́жіє, и́хже всади́сте въ темни́цу, су́ть въ це́ркви стоя́ще и уча́ще лю́ди.
|
Але один якийсь прийшов і доніс їм, кажучи: «Ось мужі, яких ви ув’язнили, стоять у храмі і навчають народ».
|
|
26
|
26
|
|
Тогда́ ше́дъ воєво́да со слуга́ми, приведе́ и́хъ не съ ну́ждею, боя́хуся бо люді́й, да не ка́меніємъ побію́тъ и́хъ:
|
Тоді начальник охорони пішов із служителями і привів їх без насильства, бо боялися народу, щоб не побили їх камінням.
|
|
27
|
27
|
|
приве́дше же и́хъ, поста́виша на со́нмищи, и вопроси́ и́хъ архієре́й, глаго́ля:
|
Привівши їх, поставили перед синедріоном; і спитав їх первосвященик, кажучи:
|
|
28
|
28
|
|
не запреще́ніємъ ли запрети́хомъ ва́мъ не учи́ти о и́мени се́мъ? И се́, испо́лнисте Ієрусали́мъ уче́ніємъ ва́шимъ и хо́щете навести́ на ны́ кро́вь Человѣ́ка Сего́.
|
«Чи не суворо заборонили ми вам учити про це ім’я? А ви ось наповнили Єрусалим ученням вашим і хочете навести на нас кров Чоловіка Того».
|
|
29
|
29
|
|
Отвѣща́въ же Пе́тръ и апо́столи рѣ́ша: повинова́тися подоба́єтъ Бо́гови па́че, не́жели человѣ́комъ:
|
Петро ж і апостоли сказали у відповідь: «Богові треба коритися більше, ніж людям.
|
|
30
|
30
|
|
Бо́гъ оте́цъ на́шихъ воздви́же Іису́са, Єго́же вы́ уби́сте, повѣ́сивше на дре́вѣ:
|
Бог отців наших воскресив Ісуса, Якого ви вбили, повісивши на дереві.
|
|
31
|
31
|
|
Сего́ Бо́гъ Нача́лника и Спа́са возвы́си десни́цею Своє́ю, да́ти покая́ніє Ізра́илеви и оставле́ніє грѣхо́въ:
|
Бог Своєю десницею возніс Його як Начальника і Спасителя, щоб дати Ізраїлеві покаяння і відпущення гріхів.
|
|
32
|
32
|
|
и мы́ єсмы́ Того́ свидѣ́теліє глаго́лъ си́хъ, и Ду́хъ Святы́й, Єго́же даде́ Бо́гъ повину́ющымся Єму́.
|
Свідки Йому в цьому ми і Дух Святий, Якого дав Бог тим, хто кориться Йому».
|
|
33
|
33
|
|
Они́ же слы́шавше распыха́хуся и совѣща́ша уби́ти и́хъ.
|
Вони ж, почувши це, розлютилися й радились‚ як убити їх.
|
|
34
|
34
|
|
Воста́въ же нѣ́кій на со́нмищи фарісе́й, и́менемъ Гамаліи́лъ, законоучи́тель че́стенъ всѣ́мъ лю́демъ, повелѣ́ внѣ́ ма́ло что́ апо́столомъ уступи́ти,
|
Підвівшись у синедріоні, один фарисей на ім’я Гамаліїл, учитель закону, якого весь народ поважав, наказав вивести апостолів на короткий час,
|
|
35
|
35
|
|
рече́ же къ ни́мъ: му́жіє Ізра́илтяне, внима́йте себѣ́ о человѣ́цѣхъ си́хъ, что́ хо́щете сотвори́ти:
|
а їм сказав: «Мужі ізраїльські! Уважно подумайте про людей цих, що маєте робити з ними.
|
|
36
|
36
|
|
предъ си́ми бо де́нми воста́ Ѳє́вда, глаго́ля бы́ти вели́ка нѣ́коєго себе́, єму́же прилѣпи́шася число́мъ муже́й я́ко четы́реста: и́же убіє́нъ бы́сть, и вси́, єли́цы повину́шася єму́, разыдо́шася и бы́ша ни во что́же:
|
Бо незадовго перед цим з’явився Февда, видаючи себе за когось великого, і до нього приєдналося близько чотирьохсот чоловік; але його вбито, і всі, хто слухав його, розійшлись і зникли.
|
|
37
|
37
|
|
по се́мъ воста́ Іу́да Галіле́анинъ во дни́ написа́нія и отвлече́ лю́ди дово́лны вслѣ́дъ себе́: и то́й поги́бе, и вси́, єли́цы послу́шаша єго́, разсы́пашася:
|
Після нього під час перепису з’явився Іуда галилеянин і повів за собою чимало народу; але й він загинув, і всі, хто слухав його, розсипались.
|
|
38
|
38
|
|
и ны́нѣ, глаго́лю ва́мъ, отступи́те от человѣ́къ си́хъ и оста́вите и́хъ: я́ко а́ще бу́детъ от человѣ́къ совѣ́тъ се́й или́ дѣ́ло сіє́, разори́тся,
|
І нині кажу вам, відступіться від людей цих і облиште їх; бо якщо це починання і це діло від людей, то воно зруйнується;
|
|
39
|
39
|
|
а́ще ли же от Бо́га є́сть, не мо́жете разори́ти то́, да не ка́ко и богобо́рцы обря́щетеся.
|
а якщо від Бога, то ви не можете знищити його; стережіться, щоб вам не стати і богоборцями».
|
|
40
|
40
|
|
Послу́шаша же єго́, и призва́вше апо́столы, би́вше запрети́ша и́мъ не глаго́лати о и́мени Іису́совѣ и отпусти́ша и́хъ.
|
Вони послухались його; і, покликавши апостолів, били їх і, заборонивши їм говорити про ім’я Ісуса, відпустили їх.
|
|
41
|
41
|
|
Они́ же у́бо идя́ху ра́дующеся от лица́ собо́ра, я́ко за и́мя Го́спода Іису́са сподо́бишася безче́стіє прія́ти:
|
Вони ж [апостоли] пішли з синедріону, радіючи, що за ім’я Господа Ісуса сподобилися зазнати безчестя.
|
|
42
|
42
|
|
по вся́ же дни́ въ це́ркви и въ домѣ́хъ не престая́ху уча́ще и благовѣству́юще Іису́са Христа́.
|
І повсякдень у храмі і по домах не переставали вчити й благовістити про Ісуса Христа.
|
