|
Глава 21
|
Глава 21
|
|
1
|
1
|
|
И я́коже бы́сть отвезти́ся на́мъ, отто́ргшымся от ни́хъ, пря́мо ше́дше пріидо́хомъ въ Ко́нъ, въ другі́й же де́нь въ Ро́досъ и отту́ду въ Пата́ру:
|
Коли ж ми, розлучившись із ними, відпливли, одразу прийшли до Косу, другого дня — в Родос, а звідти до Патари,
|
|
2
|
2
|
|
и обрѣ́тше кора́бль преходя́щь въ Фінікі́ю, возше́дше отвезо́хомся.
|
і, знайшовши корабель, що прямував до Фінікії, зійшли на нього і відпливли.
|
|
3
|
3
|
|
Возни́кшій же на́мъ Ки́пръ оста́вльше ошу́юю, плы́хомъ въ Сирі́ю и приста́хомъ въ Ти́рѣ, та́мо бо бя́ше кораблю́ изложи́ти бре́мя:
|
Коли показався Кіпр, ми, залишивши його ліворуч, попливли до Сирії і причалили в Тирі, бо тут треба було розвантажити корабель.
|
|
4
|
4
|
|
и обрѣ́тше ученики́, пребы́хомъ ту́ дні́й се́дмь: и́же Па́влови глаго́лаху Ду́хомъ не восходи́ти во Ієрусали́мъ.
|
І, знайшовши учеників, пробули там сім днів. Вони, з натхнення Духа, говорили Павлові, щоб він не йшов до Єрусалима.
|
|
5
|
5
|
|
Єгда́ же бы́сть на́мъ сконча́ти дни́, изше́дше идо́хомъ, провожда́ющымъ на́съ всѣ́мъ съ жена́ми и дѣтьми́ да́же до внѣ́ гра́да: и прекло́нше колѣ́на при бре́зѣ помоли́хомся.
|
Перебувши ці дні, ми вийшли і пішли, і нас усі проводжали з жінками і дітьми аж за місто; а на березі, ставши на коліна, помолились.
|
|
6
|
6
|
|
И цѣлова́вше дру́гъ дру́га внидо́хомъ въ кора́бль, они́ же возврати́шася во своя́ си.
|
І, попрощавшись один з одним, ми зійшли на корабель, а вони повернулися додому.
|
|
7
|
7
|
|
Мы́ же, пла́ваніє наче́нше от Ти́ра, приста́хомъ во Птолемаі́дѣ, и цѣлова́вше бра́тію, пребы́хомъ де́нь єди́нъ у ни́хъ.
|
Ми ж, завершивши плавання, з Тиру прибули до Птолемаїди, де, привітавши братію, пробули в них один день.
|
|
8
|
8
|
|
Во у́тріє же изше́дше Па́велъ и и́же съ ни́мъ, пріидо́хомъ въ Кесарі́ю, и вше́дше въ до́мъ Філі́ппа благовѣ́стника, су́ща от седми́ [діа́конъ], пребы́хомъ у него́.
|
А другого дня вранці Павло і ми, що були з ним, вийшовши, прийшли до Кесарії і, увійшовши в дім Филипа-благовісника, одного з семи дияконів, залишились у нього.
|
|
9
|
9
|
|
Сего́ же бя́ху дще́ри дѣви́цы четы́ри прорица́ющыя.
|
У нього було чотири дочки дівиці, які пророкували.
|
|
10
|
10
|
|
Пребыва́ющымъ же на́мъ та́мо дни́ мно́ги, сни́де нѣ́кто от Іуде́и проро́къ, и́менемъ Ага́въ,
|
Тим часом як ми перебували там багато днів, прийшов з Юдеї якийсь пророк на ім’я Агав,
|
|
11
|
11
|
|
и прише́дъ къ на́мъ и взе́мъ по́ясъ Па́вловъ, связа́въ же свои́ ру́цѣ и но́зѣ, рече́: та́ко глаго́летъ Ду́хъ Святы́й: му́жа, єго́же є́сть по́ясъ се́й, та́ко свя́жутъ [єго́] во Ієрусали́мѣ Іуде́є и предадя́тъ въ ру́цѣ язы́ковъ.
|
і, увійшовши до нас, він узяв Павлів пояс і, зв’язавши свої руки й ноги, сказав: «Так говорить Дух Святий: мужа, якому належить цей пояс, так зв’яжуть юдеї в Єрусалимі і видадуть у руки язичників».
|
|
12
|
12
|
|
И я́коже слы́шахомъ сія́, моля́хомъ мы́ же и намѣ́стніи {та́мошніи жи́теліє}, не восходи́ти єму́ во Ієрусали́мъ.
|
Коли ж ми почули це, то і місцеві‚ і ми просили, щоб він не ходив до Єрусалима.
|
|
13
|
13
|
|
Отвѣща́ же Па́велъ и рече́: что́ творите́, пла́чуще и сокруша́юще ми́ се́рдце? А́зъ бо не то́чію свя́занъ бы́ти [хощу́], но и умре́ти во Ієрусали́мѣ гото́въ є́смь за и́мя Го́спода Іису́са.
|
Але Павло у відповідь сказав: «Що ви робите? Чого плачете і засмучуєте серце моє? Я не тільки хочу бути в’язнем, а готовий померти в Єрусалимі за ім’я Господа Ісуса».
|
|
14
|
14
|
|
Не повину́ющуся же єму́, умолча́хомъ, ре́кше: во́ля Госпо́дня да бу́детъ.
|
Коли ж ми не змогли умовити його, то заспокоїлись, сказавши: «Нехай буде воля Господня!»
|
|
15
|
15
|
|
По дне́хъ же си́хъ угото́вльшеся взыдо́хомъ во Ієрусали́мъ:
|
По цих днях, приготувавшись, ми пішли до Єрусалима.
|
|
16
|
16
|
|
пріидо́ша же съ на́ми и нѣ́цыи ученицы́ от Кесарі́и, веду́ще съ собо́ю, у него́же бы обита́ти на́мъ, Мна́сона нѣ́коєго Ки́прянина, дре́вняго ученика́.
|
З нами йшли і деякі ученики з Кесарії, проводжаючи нас до одного Мнасона кіпрянина‚ давнього ученика, в якого можна було б нам жити.
|
|
17
|
17
|
|
Бы́вшымъ же на́мъ во Ієрусали́мѣ, любе́зно прія́ша на́съ бра́тія.
|
Коли прибули ми до Єрусалима, браття привітно прийняли нас.
|
|
18
|
18
|
|
На у́тріє же вни́де Па́велъ съ на́ми ко Іа́кову, вси́ же пріидо́ша ста́рцы.
|
Другого дня Павло прийшов з нами до Якова; прийшли і всі пресвітери.
|
|
19
|
19
|
|
И цѣлова́въ и́хъ, сказа́ше по єди́ному ко́єждо, є́же сотвори́ Бо́гъ во язы́цѣхъ служе́ніємъ єго́.
|
Привітавши їх, Павло розповідав докладно, що створив Бог у язичників через його служіння.
|
|
20
|
20
|
|
Они́ же слы́шавше сла́вляху Бо́га и реко́ша єму́: ви́диши ли, бра́те, коли́ко те́мъ є́сть Іуде́й вѣ́ровавшихъ? И вси́ ревни́теліє зако́ну су́ть:
|
Вони ж, вислухавши, прославили Бога і сказали йому: «Бачиш, брате, скільки тисяч юдеїв [які] увірувало, і всі вони — ревнителі закону.
|
|
21
|
21
|
|
увѣсти́шася же о тебѣ́, я́ко отступле́нію учи́ши от зако́на Моисе́ова живу́щыя во язы́цѣхъ вся́ Іуде́и, глаго́ля не обрѣ́зовати и́мъ ча́дъ свои́хъ, ниже́ во обы́чаєхъ оте́ческихъ ходи́ти.
|
Вони ж наслухались про тебе, що ти всіх юдеїв, які живуть між язичниками, навчаєш відступництва від Мойсея, говорячи, щоб вони не обрізували дітей своїх і не дотримувалися звичаїв батьківських.
|
|
22
|
22
|
|
Что́ у́бо є́сть? Вся́ко подоба́єтъ наро́ду сни́тися: услы́шатъ бо, я́ко прише́лъ єси́.
|
Отже, що ж? Напевне, зійдеться народ; бо почують, що ти прийшов.
|
|
23
|
23
|
|
Сіє́ у́бо сотвори́, є́же ти́ глаго́лемъ: су́ть у на́съ му́жіє четы́ри обѣща́вше себе́ Бо́гу:
|
Зроби ж те, що скажемо тобі. Є в нас чотири чоловіки, які взяли на себе обітницю.
|
|
24
|
24
|
|
сія́ пои́мъ очи́стися съ ни́ми и иждиви́ на ни́хъ, да остри́жутъ си́ главы́: и разумѣ́ютъ вси́, я́ко возвѣще́нная и́мъ о тебѣ́ ничто́же су́ть, но пребыва́єши и са́мъ зако́нъ храня́.
|
Взявши їх, очисться з ними і прийми на себе витрати на жертву за них, щоб обстригли собі голови, і пізнають усі, що почуте ними про тебе несправедливе, але що й сам ти продовжуєш дотримуватись закону.
|
|
25
|
25
|
|
А о вѣ́ровавшихъ язы́цѣхъ мы́ посла́хомъ, суди́вше ничто́же таково́є соблюда́ти и́мъ, то́кмо храни́ти себе́ от ідоложе́ртвенныхъ и кро́ве, и уда́вленины и блуда́.
|
А про язичників, які увірували, ми писали, щоб вони нічого такого не дотримувалися, а лише охороняли себе від ідоложертовного, від крови, від удавленини та блуду».
|
|
26
|
26
|
|
Тогда́ Па́велъ поє́мь му́жы о́ны, на у́тріє съ ни́ми очи́щься вни́де во святи́лище, возвѣща́я исполне́ніє дні́й очище́нія, до́ндеже принесено́ бы́сть за єди́наго коєго́ждо и́хъ приноше́ніє.
|
Тоді Павло, узявши тих мужів і очистившись із ними, наступного дня увійшов у храм і оголосив закінчення днів очищення, коли мала бути принесена за кожного з них жертва.
|
|
27
|
27
|
|
И я́коже хотя́ху се́дмь дні́й сконча́тися, и́же от Асі́и Іуде́є, ви́дѣвше єго́ во святи́лищи, нава́диша ве́сь наро́дъ и возложи́ша на́нь ру́цѣ,
|
Коли ж сім днів закінчувалися, тоді асійські юдеї, побачивши його в храмі, підбурили весь народ і наклали на нього руки,
|
|
28
|
28
|
|
вопію́ще: му́жіє Ізра́илстіи, помози́те: се́й є́сть человѣ́къ, и́же на лю́ди и зако́нъ и на мѣ́сто сіє́ всѣ́хъ всю́ду учи́тъ: єще́ же и Є́ллины введе́ въ це́рковь и оскверни́ свято́є мѣ́сто сіє́.
|
викликуючи: «Мужі ізраїльські, допоможіть: цей чоловік скрізь навчає всіх проти народу і закону і місця цього; до того ж і еллінів увів у храм і осквернив це святе місце».
|
|
29
|
29
|
|
Бя́ху бо ви́дѣли Трофі́ма Єфе́сянина во гра́дѣ съ ни́мъ, єго́же мня́ху, я́ко въ це́рковь вве́лъ є́сть Па́велъ.
|
Бо перед цим вони бачили з ним у місті Трофима ефесянина і думали, що Павло увів його до храму.
|
|
30
|
30
|
|
Подви́жеся же гра́дъ ве́сь, и бы́сть стече́ніє лю́демъ: и є́мше Па́вла, влеча́ху єго́ во́нъ изъ це́ркве, и а́біє затвори́шася две́ри.
|
Усе місто заворушилося‚ і народ збігся; і, схопивши Павла, потягли його геть з храму, і негайно було зачинено двері.
|
|
31
|
31
|
|
И́щущымъ же и́мъ уби́ти єго́, взы́де вѣ́сть къ ты́сящнику спі́ры, я́ко ве́сь возмути́ся Ієрусали́мъ:
|
Коли ж вони хотіли вбити його, до тисяцького полку дійшла звістка, що увесь Єрусалим збунтувався.
|
|
32
|
32
|
|
о́нъ же а́біє пои́мъ во́ины и со́тники, притече́ на ня́: они́ же ви́дѣвше ты́сящника и во́ины, преста́ша би́ти Па́вла.
|
Він, негайно взявши воїнів і сотників, рушив на них; вони ж, побачивши тисяцького та воїнів, перестали бити Павла.
|
|
33
|
33
|
|
Присту́пль же ты́сящникъ я́тъ єго́ и повелѣ́ связа́ти єго́ вери́гома желѣ́знома двѣма́, и вопроша́ше: кто́ у́бо є́сть и что́ є́сть сотвори́лъ.
|
Тоді тисяцький, наблизившись, узяв його і звелів закути двома ланцюгами, і допитувався, хто він та що вчинив.
|
|
34
|
34
|
|
Друзі́и же и́но нѣ́что вопія́ху въ наро́дѣ: не могі́й же разумѣ́ти извѣ́стноє молвы́ ра́ди, повелѣ́ отвести́ єго́ въ по́лкъ.
|
У народі одні кричали одне, а інші — друге; він же, не змігши через сум’яття довідатись про щось певне, звелів вести його до фортеці.
|
|
35
|
35
|
|
Єгда́ же бы́сть на степе́нехъ, прилучи́ся воздви́жену бы́ти єму́ от во́инъ ну́жды ра́ди наро́да,
|
Коли ж він був на сходах, воїнам довелося нести його через натовп людський,
|
|
36
|
36
|
|
послѣ́доваше бо мно́жество люді́й зову́щихъ: возми́ єго́.
|
бо багато людей йшли слідом і кричали: «Смерть йому!»
|
|
37
|
37
|
|
Хотя́ же вни́ти въ по́лкъ Па́велъ глаго́ла ты́сящнику: а́ще лѣ́ть ми́ є́сть глаго́лати что́ тебѣ́? О́нъ же рече́: гре́чески умѣ́єши ли?
|
Входячи до фортеці, Павло сказав тисяцькому: «Чи можна мені щось тобі сказати?» А той відповів: «Ти знаєш по-грецьки?
|
|
38
|
38
|
|
Не ты́ ли єси́ Єги́птянинъ, пре́жде си́хъ дні́й превѣща́вый и изведы́й въ пусты́ню четы́ри ты́сящы муже́й сікаре́й?
|
Так чи не ти той єгиптянин, який перед цими днями вчинив заворушення і вивів у пустелю чотири тисячі розбійників?»
|
|
39
|
39
|
|
Рече́ же Па́велъ: а́зъ человѣ́къ у́бо є́смь Іуде́анинъ, Та́рсянинъ, сла́внаго гра́да въ Кілікі́и жи́тель: молю́ же тя́, повели́ ми глаго́лати къ лю́демъ.
|
Павло ж сказав: «Я — юдеянин, тарсянин, громадянин досить відомого киликійського міста; прошу тебе, дозволь мені говорити до народу».
|
|
40
|
40
|
|
Повелѣ́вшу же єму́, Па́велъ стоя́ на степе́нехъ помаа́въ руко́ю къ лю́демъ: мно́гу же безмо́лвію бы́вшу, возгласи́ євре́йскимъ язы́комъ, глаго́ля:
|
Коли ж той дозволив, Павло, стоячи на сходах, подав знак рукою людям; і коли постало глибоке мовчання, почав говорити єврейською мовою так:
|
