|
Глава 10
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
|
Му́жъ же нѣ́кій бѣ́ въ Кесарі́и, и́менемъ Корни́лій, со́тникъ от спі́ры нарица́ющіяся Італі́йскія,
|
У Кесарії був один чоловік, на ім’я Корнилій, сотник з полку, званого Італійським,
|
|
2
|
2
|
|
благоговѣ́инъ и боя́йся Бо́га со всѣ́мъ до́момъ свои́мъ, творя́й ми́лостыни мно́ги лю́демъ и моля́йся Бо́гу всегда́:
|
побожний і богобоязний, з усім домом своїм, він чинив багато милостині народові і завжди молився Богові.
|
|
3
|
3
|
|
ви́дѣ въ видѣ́ніи я́вѣ, я́ко въ ча́съ девя́тый дне́, А́нгела Бо́жія сше́дша къ нему́ и ре́кша єму́: Корни́ліє.
|
Близько дев’ятої години дня, у видінні, він ясно бачив ангела Божого, який увійшов до нього і сказав йому: «Корнилію!»
|
|
4
|
4
|
|
О́нъ же воззрѣ́въ на́нь и пристра́шенъ бы́въ рече́: что́ є́сть, Го́споди? Рече́ же єму́: моли́твы твоя́ и ми́лостыни твоя́ взыдо́ша на па́мять предъ Бо́га:
|
Він же глянув на нього і, злякавшись, сказав: «Що, Господи?» Ангел відповів йому: «Молитви твої та милостині твої згадалися перед Богом.
|
|
5
|
5
|
|
и ны́нѣ посли́ во Іоппі́ю муже́й и призови́ Сі́мона, нарица́ємаго Петра́:
|
Отже, пошли людей до Іоппії і поклич Симона, званого Петром.
|
|
6
|
6
|
|
се́й стра́нствуєтъ у нѣ́коєго Сі́мона усмаря́, єму́же є́сть до́мъ при мо́ри: то́й рече́тъ тебѣ́ глаго́лы, въ ни́хже спасе́шися ты́ и ве́сь до́мъ тво́й.
|
Він гостює в одного кожум’яки Симона, дім якого біля моря; він скаже тобі слова, якими спасешся ти і весь твій дім».
|
|
7
|
7
|
|
И я́коже отъи́де А́нгелъ глаго́ляй Корни́лію, пригласи́въ два́ от рабо́въ свои́хъ и во́ина благочести́ва от служа́щихъ єму́
|
Коли ангел, який говорив із Корнилієм, відійшов, то він, покликавши двох із своїх слуг і побожного воїна з тих, які були при ньому,
|
|
8
|
8
|
|
и сказа́въ и́мъ вся́, посла́ и́хъ во Іоппі́ю.
|
і, розповівши їм усе, послав їх у Іоппію.
|
|
9
|
9
|
|
Воу́тріє же, путьше́ствующымъ и́мъ и ко гра́ду приближа́ющымся, взы́де Пе́тръ на го́рницу помоли́тися, о часѣ́ шестѣ́мъ.
|
Другого дня, коли вони йшли і наближалися до міста, Петро близько шостої години вийшов на крівлю дому помолитися,
|
|
10
|
10
|
|
Бы́сть же пріа́лченъ и хотя́ше вкуси́ти: гото́вящымъ же о́нѣмъ, нападе́ на́нь у́жасъ,
|
і відчув він голод, і захотів їсти. Поки ж готували, найшов на нього жах,
|
|
11
|
11
|
|
и ви́дѣ не́бо отве́рсто и сходя́щъ на́нь сосу́дъ нѣ́кій, я́ко плащани́цу ве́лію, по четы́ремъ кра́ємъ привя́занъ и ни́зу спуща́ємь на зе́млю,
|
і бачить розкрите небо і якийсь сосуд, ніби велике полотно, прив’язане за чотири кінці, що спускається на землю і сходить до нього;
|
|
12
|
12
|
|
въ не́мже бя́ху вся́ четвероно́гая земли́ и звѣ́ріє и га́ди и пти́цы небе́сныя.
|
у ньому знаходились усякі земні чотириногі, і звірі, і плазуни, і птахи небесні.
|
|
13
|
13
|
|
И бы́сть гла́съ къ нему́: воста́въ, Пе́тре, заколи́ и я́ждь.
|
І був голос до нього: «Встань, Петре, заколи та їж».
|
|
14
|
14
|
|
Пе́тръ же рече́: ника́коже, Го́споди, я́ко николи́же ядо́хъ вся́ко скве́рно или́ нечи́сто.
|
Петро ж сказав: «Ні, Господи, я ніколи не їв нічого поганого або нечистого».
|
|
15
|
15
|
|
И [се́] гла́съ па́ки къ нему́ втори́цею: я́же Бо́гъ очи́стилъ є́сть, ты́ не скверни́.
|
Тоді вдруге був голос до нього: «Що Бог очистив, того ти не вважай нечистим».
|
|
16
|
16
|
|
Сі́є же бы́сть три́щи: и па́ки взя́ся сосу́дъ на не́бо.
|
Сталося це тричі; і сосуд знову піднявся на небо.
|
|
17
|
17
|
|
Я́коже въ себѣ́ недоумѣва́шеся Пе́тръ, что́ бы бы́ло видѣ́ніє, є́же ви́дѣ, и се́, му́жіє по́сланніи от Корни́ліа, вопро́шше и увѣ́дѣвше до́мъ Сі́моновъ, ста́ша предъ враты́
|
Коли ж Петро в собі дивувався, що б то означало видіння, яке він бачив, — ось посланці від Корнилія, розпитавши про Симонів дім, зупинилися біля воріт;
|
|
18
|
18
|
|
и возгла́шше вопроша́ху, а́ще Сі́монъ, нарица́ємый Пе́тръ, здѣ́ стра́нствуєтъ.
|
і, крикнувши, спитали: «Чи тут гостює Симон, званий Петром?»
|
|
19
|
19
|
|
Петру́ же размышля́ющу о видѣ́ніи, рече́ єму́ Ду́хъ: се́, му́жіє тріє́ и́щутъ тебе́:
|
Тим часом як Петро розмірковував про видіння, Дух сказав йому: «Ось, три чоловіки шукають тебе;
|
|
20
|
20
|
|
но воста́въ сни́ди и иди́ съ ни́ми, ничто́же разсужда́я: зане́ А́зъ посла́хъ и́хъ.
|
встань, зійди та йди з ними, нітрохи не вагаючись; бо Я послав їх».
|
|
21
|
21
|
|
Соше́дъ же Пе́тръ къ муже́мъ по́сланнымъ къ нему́ от Корни́ліа, рече́: се́, а́зъ є́смь, єго́же и́щете: ка́я є́сть вина́, єя́же ра́ди пріидо́сте?
|
Петро, зійшовши до людей, присланих до нього Корнилієм, сказав: «Я — той, кого ви шукаєте; у якій справі ви прийшли?»
|
|
22
|
22
|
|
Они́ же реко́ша: Корни́лій со́тникъ, му́жъ пра́веденъ и боя́йся Бо́га, свидѣ́телствованъ от всего́ язы́ка Іуде́йска, увѣще́нъ є́сть от А́нгела свя́та призва́ти тя́ въ до́мъ сво́й и слы́шати глаго́лы от тебе́.
|
Вони ж сказали: «Корнилій-сотник, муж праведний і богобоязний, про якого добре говорить увесь народ юдейський, одержав повеління через святого ангела покликати тебе до дому свого і послухати слова твого».
|
|
23
|
23
|
|
Призва́въ же и́хъ учреди́: нау́тріє же Пе́тръ воста́въ и́де съ ни́ми, и нѣ́цыи от бра́тій, и́же от Іоппі́и, идо́ша съ ни́мъ:
|
Тоді Петро, запросивши їх, пригостив. А наступного дня, уставши, пішов з ними, і дехто з братії іоппійської пішли з ним.
|
|
24
|
24
|
|
и нау́тріє внидо́ша въ Кесарі́ю. Корни́лій же бѣ́ ча́я и́хъ, созва́въ сро́дники своя́ и любе́зныя дру́ги.
|
Наступного дня прийшли вони до Кесарії. Корнилій же очікував їх, скликавши своїх родичів та близьких друзів.
|
|
25
|
25
|
|
Я́коже бы́сть вни́ти Петру́, срѣ́те єго́ Корни́лій, и па́дъ на ногу́ єго́ поклони́ся.
|
Коли входив Петро, Корнилій його зустрів і поклонився, припавши до його ніг.
|
|
26
|
26
|
|
Пе́тръ же воздви́же єго́, глаго́ля: воста́ни: и а́зъ са́мъ человѣ́къ є́смь.
|
Петро ж підвів його, кажучи: «Встань, я теж людина».
|
|
27
|
27
|
|
И съ ни́мъ бесѣ́дуя, вни́де и обрѣ́те собра́вшыяся мно́ги:
|
І, розмовляючи з ним, увійшов у дім і знайшов багатьох, що зібралися.
|
|
28
|
28
|
|
рече́ же къ ни́мъ: вы́ вѣ́сте, я́ко не лѣ́по є́сть му́жу Іуде́анину прилѣпля́тися или́ приходи́ти ко иноплеме́ннику: и мнѣ́ Бо́гъ показа́ ни єди́наго скве́рна или́ нечи́ста глаго́лати человѣ́ка:
|
І сказав їм: «Ви знаєте, що юдеєві заборонено знатися або зближатися з іноплемінником; але Бог відкрив мені, щоб я жодного чоловіка не вважав негідним або нечистим.
|
|
29
|
29
|
|
тѣ́мже и безъ сумнѣ́нія пріидо́хъ призва́нъ: вопроша́ю вы́ у́бо, коєя́ ра́ди вины́ посла́сте по мене́?
|
Тому я, коли мене покликали, прийшов, не вагаючись. Отже, питаю: для чого ви покликали мене?»
|
|
30
|
30
|
|
И Корни́лій рече́: от четве́ртаго дне́ да́же до сего́ часа́ бѣ́хъ постя́ся и въ девя́тый ча́съ моля́ся въ дому́ моє́мъ: и се́, му́жъ ста́ предо мно́ю во оде́жди свѣ́тлѣ
|
Корнилій сказав: «Четвертого дня я постився аж до цієї години і о дев’ятій годині молився у своєму домі, і ось став переді мною муж у світлій одежі
|
|
31
|
31
|
|
и рече́: Корни́ліє, услы́шана бы́сть моли́тва твоя́, и ми́лостыни твоя́ помяну́шася предъ Бо́гомъ:
|
і каже: «Корнилію! Почута молитва твоя, і милостині твої згадалися перед Богом.
|
|
32
|
32
|
|
посли́ у́бо во Іоппі́ю и призови́ Сі́мона, и́же нарица́єтся Пе́тръ: се́й стра́нствуєтъ въ дому́ Сі́мона усмаря́ бли́зъ мо́ря: и́же прише́дъ возглаго́летъ тебѣ́.
|
Отже, пошли в Іоппію та поклич Симона, званого Петром; він гостює в домі кожум’яки Симона, що біля моря; він прийде і скаже тобі».
|
|
33
|
33
|
|
А́біє у́бо посла́хъ къ тебѣ́, ты́ же до́брѣ сотвори́лъ єси́ прише́дъ: ны́нѣ у́бо вси́ мы́ предъ Бо́гомъ предстои́мъ слы́шати вся́ повелѣ́нная тебѣ́ от Бо́га.
|
Зразу ж послав я до тебе, і ти добре зробив, що прийшов. Тепер ми всі стоїмо перед Богом, щоб вислухати все, що повелів тобі Бог».
|
|
34
|
34
|
|
Отве́рзъ же Пе́тръ уста́, рече́: пои́стиннѣ разумѣва́ю, я́ко не на лица́ зри́тъ Бо́гъ,
|
Петро відкрив уста і сказав: «Істинно пізнаю, що Бог не дивиться на особу,
|
|
35
|
35
|
|
но во вся́цѣмъ язы́цѣ боя́йся Єго́ и дѣ́лаяй пра́вду прія́тенъ Єму́ є́сть:
|
але в усякому народі той, хто боїться Його і робить по правді, угодний Йому.
|
|
36
|
36
|
|
сло́во, є́же посла́ сыно́мъ Ізра́илевымъ, благовѣству́я ми́ръ Іису́съ Христо́мъ: Се́й є́сть всѣ́мъ Госпо́дь:
|
Він послав синам Ізраїлевим слово, благовістячи мир через Ісуса Христа; Цей є Господь усіх.
|
|
37
|
37
|
|
вы́ вѣ́сте глаго́лъ бы́вшій по все́й Іуде́и, наче́ншійся от Галіле́и, по креще́ніи, є́же проповѣ́да Іоа́ннъ:
|
Ви знаєте про те, що сталося по всій Юдеї, починаючи від Галилеї, після хрещення, що проповідував Іоан:
|
|
38
|
38
|
|
Іису́са, И́же от Назаре́та, я́ко пома́за Єго́ Бо́гъ Ду́хомъ Святы́мъ и си́лою, И́же про́йде благода́телствуя и исцѣля́я вся́ наси́лованныя от діа́вола, я́ко Бо́гъ бя́ше съ Ни́мъ:
|
як Бог Духом Святим і силою помазав Ісуса з Назарета, і Він ходив, творив добро і зціляв усіх, поневолених дияволом, тому що Бог був з Ним.
|
|
39
|
39
|
|
и мы́ єсмы́ свидѣ́теле всѣ́хъ, я́же сотвори́ во странѣ́ Іуде́йстѣй и во Ієрусали́мѣ: Єго́же и уби́ша, повѣ́шше на дре́вѣ.
|
І ми свідки всього, що зробив Він на землі юдейській і в Єрусалимі, і що врешті Його вбили, повісивши на дереві.
|
|
40
|
40
|
|
Сего́ Бо́гъ воскреси́ въ тре́тій де́нь и даде́ Єму́ явле́ну бы́ти,
|
Його Бог воскресив на третій день, і дав Йому являтися
|
|
41
|
41
|
|
не всѣ́мъ лю́демъ, но на́мъ свидѣ́телемъ преднарече́ннымъ от Бо́га, и́же съ Ни́мъ ядо́хомъ и пи́хомъ, по воскресе́ніи Єго́ от ме́ртвыхъ:
|
не всьому народові, а свідкам, Богом наперед обраним, нам, які їли й пили з Ним після воскресіння Його з мертвих.
|
|
42
|
42
|
|
и повелѣ́ на́мъ проповѣ́дати лю́демъ и засвидѣ́телствовати, я́ко То́й є́сть нарѣче́нный от Бо́га Судія́ живы́мъ и ме́ртвымъ:
|
І Він повелів нам проповідувати людям і свідчити, що Він є призначений від Бога Суддя живих і мертвих.
|
|
43
|
43
|
|
о Се́мъ вси́ проро́цы свидѣ́телствуютъ, оставле́ніє грѣхо́въ прія́ти и́менемъ Єго́ вся́кому вѣ́рующему въ О́нь.
|
Про Нього всі пророки свідчать, що всякий, хто вірує в Нього‚ одержить відпущення гріхів іменем Його».
|
|
44
|
44
|
|
Єще́ же глаго́лющу Петру́ глаго́лы сія́, нападе́ Ду́хъ Святы́й на вся́ слы́шащыя сло́во.
|
Коли Петро ще продовжував цю промову, Дух Святий зійшов на всіх, хто слухав слово.
|
|
45
|
45
|
|
И ужасо́шася и́же от обрѣ́занія вѣ́рніи, єли́цы пріидо́ша съ Петро́мъ, я́ко и на язы́ки да́ръ Свята́го Ду́ха излія́ся:
|
І віруючі з обрізаних, які прийшли з Петром, дивувалися, що дар Святого Духа зійшов і на язичників,
|
|
46
|
46
|
|
слы́шаху бо и́хъ глаго́лющихъ язы́ки и велича́ющихъ Бо́га. Тогда́ отвѣща́ Пе́тръ:
|
бо чули, що вони говорять [різними] мовами і величають Бога. Тоді Петро сказав:
|
|
47
|
47
|
|
єда́ во́ду возбрани́ти мо́жетъ кто́, є́же не крести́тися си́мъ, и́же Ду́хъ Святы́й прія́ша, я́коже и мы́?
|
«Хто може заборонити хреститись водою тим, що, як і ми, одержали Святого Духа?»
|
|
48
|
48
|
|
Повелѣ́ же и́мъ крести́тися во и́мя Іису́съ Христо́во. Тогда́ моли́ша єго́ пребы́ти у ни́хъ дни́ нѣ́кія.
|
І звелів їм хреститися в ім’я Ісуса Христа. Потім вони просили його пробути в них кілька днів.
|
