|
Глава 8
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
|
Са́влъ же бѣ́ соизволя́я убі́йству єго́. Бы́сть же въ то́й де́нь гоне́ніє ве́ліє на це́рковь Ієрусали́мскую: вси́ же разсѣ́яшася по страна́мъ Іуде́йскимъ и Самарі́йскимъ, кромѣ́ апо́столъ:
|
Савл же схвалював убивство його. Того дня сталося велике гоніння на церкву в Єрусалимі; і всі, крім апостолів, розсіялися по різних місцях Юдеї та Самарії.
|
|
2
|
2
|
|
погребо́ша же Стефа́на му́жіє благоговѣ́йніи и сотвори́ша пла́чь ве́лій надъ ни́мъ.
|
Стефана ж поховали люди побожні і вчинили великий плач по ньому.
|
|
3
|
3
|
|
Са́влъ же озлобля́ше Це́рковь, въ до́мы входя́, и влачя́ му́жы и жены́, предая́ше въ темни́цу.
|
А Савл нищив Церкву; ходив по домах, тягнув чоловіків та жінок і віддавав їх до в’язниці.
|
|
4
|
4
|
|
Разсѣ́явшіися же прохожда́ху, благовѣству́юще сло́во.
|
Ті ж, що розсіялися, ходили і благовістили слово.
|
|
5
|
5
|
|
Філі́ппъ же соше́дъ во гра́дъ Самарі́йскій, проповѣ́даше и́мъ Христа́:
|
Так, Филип прийшов у самарійське місто і проповідував їм Христа.
|
|
6
|
6
|
|
внима́ху же наро́ди глаго́лемымъ от Філі́ппа єдиноду́шно, слы́шаще и ви́дяще зна́менія, я́же творя́ше:
|
Народ однодушно слухав те, що говорив Филип; чув і бачив чудеса, які він творив.
|
|
7
|
7
|
|
ду́си бо нечи́стіи от мно́гихъ иму́щихъ я́, вопію́ще гла́сомъ ве́ліимъ, исхожда́ху, мно́зи же разсла́бленніи и хро́міи исцѣли́шася:
|
Бо нечисті духи з багатьох, хто мав їх, виходили з великим криком, а чимало розслаблених і кривих зцілялося.
|
|
8
|
8
|
|
и бы́сть ра́дость ве́лія во гра́дѣ то́мъ.
|
І була велика радість у тому місті.
|
|
9
|
9
|
|
Му́жъ же нѣ́кій, и́менемъ Сі́монъ, пре́жде бѣ́ во гра́дѣ волхву́я и удивля́я язы́къ Самарі́йскій, глаго́ля нѣ́коєго бы́ти себе́ вели́ка,
|
Перебував же в місті один чоловік на ім’я Симон, який раніш волхвував і дивував самарійський народ, видаючи себе за якогось великого.
|
|
10
|
10
|
|
єму́же внима́ху вси́ от ма́ла да́же до вели́ка, глаго́люще: се́й є́сть си́ла Бо́жія вели́кая.
|
Його слухали всі, від малого до великого, кажучи: «Цей є велика сила Божа».
|
|
11
|
11
|
|
Внима́ху же єму́, зане́ дово́лно вре́мя волхвова́ніи удивля́ше и́хъ.
|
А слухали його тому, що він довгий час дивував їх волхвуванням.
|
|
12
|
12
|
|
Єгда́ же вѣ́роваша Філі́ппу благовѣству́ющу я́же о Ца́рствіи Бо́жіи и о и́мени Іису́съ Христо́вѣ, креща́хуся му́жіє же и жены́.
|
Коли ж повірили Филипові, який благовістив про Царство Боже та про ім’я Ісуса Христа, то хрестились і чоловіки і жінки.
|
|
13
|
13
|
|
Сі́монъ же и са́мъ вѣ́рова и кре́щься бѣ́ пребыва́я у Філі́ппа: ви́дя же си́лы и зна́менія ве́лія быва́єма, ужа́сенъ дивля́шеся.
|
Увірував і сам Симон і, охрестившись, не відходив від Филипа; і, побачивши великі чудеса й знамення, що творилися, дивувався.
|
|
14
|
14
|
|
Слы́шавше же и́же во Ієрусали́мѣ апо́столи, я́ко прія́тъ Самарі́а сло́во Бо́жіє, посла́ша къ ни́мъ Петра́ и Іоа́нна,
|
Коли почули апостоли, які були в Єрусалимі, що Самарія прийняла слово Боже, послали до них Петра та Іоана,
|
|
15
|
15
|
|
и́же соше́дше помоли́шася о ни́хъ, я́ко да пріи́мутъ Ду́ха Свята́го:
|
котрі, прийшовши, помолилися за них, щоб вони прийняли Духа Святого.
|
|
16
|
16
|
|
єще́ бо ни на єди́наго и́хъ бѣ́ прише́лъ, то́чію креще́ни бя́ху во и́мя Го́спода Іису́са:
|
Бо Він не сходив ще на жодного з них, а тільки були вони охрещені в ім’я Господа Ісуса.
|
|
17
|
17
|
|
тогда́ возложи́ша ру́цѣ на ня́, и прія́ша Ду́ха Свята́го.
|
Тоді поклали руки на них, і вони прийняли Духа Святого.
|
|
18
|
18
|
|
Ви́дѣвъ же Сі́монъ, я́ко возложе́ніємъ ру́къ апо́столскихъ дає́тся Ду́хъ Святы́й, принесе́ и́мъ сребро́,
|
Симон же, побачивши, що через покладання рук апостольських подається Дух Святий, приніс їм гроші,
|
|
19
|
19
|
|
глаго́ля: дади́те и мнѣ́ вла́сть сію́, да, на него́же а́ще положу́ ру́цѣ, пріи́метъ Ду́ха Свята́го.
|
кажучи: «Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого я покладу руки, одержував Духа Святого».
|
|
20
|
20
|
|
Пе́тръ же рече́ къ нему́: сребро́ твоє́ съ тобо́ю да бу́детъ въ поги́бель, я́ко да́ръ Бо́жій непщева́лъ єси́ сребро́мъ стяжа́ти:
|
Але Петро сказав йому: «Нехай срібло твоє буде з тобою на погибель, бо ти помислив дістати дар Божий за гроші.
|
|
21
|
21
|
|
нѣ́сть ти́ ча́сти ни жре́бія въ словеси́ се́мъ, и́бо се́рдце твоє́ нѣ́сть пра́во предъ Бо́гомъ:
|
Нема для тебе в цьому ні частки, ні уділу; бо серце твоє неправдиве перед Богом.
|
|
22
|
22
|
|
пока́йся у́бо о зло́бѣ твоє́й се́й и моли́ся Бо́гу, а́ще у́бо отпу́стится ти́ помышле́ніє се́рдца твоєго́:
|
Отже, покайся у цьому гріху твоєму і благай Бога, щоб відпустив тобі помисел серця твого;
|
|
23
|
23
|
|
въ же́лчи бо го́рести и сою́зѣ непра́вды зрю́ тя́ су́ща.
|
бо бачу тебе повного жовчі гіркої і в путах неправди».
|
|
24
|
24
|
|
Отвѣща́въ же Сі́монъ рече́: помоли́теся вы́ о мнѣ́ ко Го́споду, я́ко да ничто́же си́хъ на́йдетъ на мя́, я́же реко́сте.
|
Симон же сказав у відповідь: «Помоліться за мене до Господа, щоб мене ніщо не спіткало із сказаного вами».
|
|
25
|
25
|
|
Они́ же у́бо, засвидѣ́телствовавше и глаго́лавше сло́во Госпо́дне, возврати́шася во Ієрусали́мъ и мно́гимъ ве́семъ Самарі́йскимъ благовѣсти́ша.
|
Вони ж, засвідчивши та проповідавши слово Господнє, поверталися до Єрусалима і в багатьох самарійських селах проповідували Євангеліє.
|
|
26
|
26
|
|
А́нгелъ же Госпо́день рече́ къ Філі́ппу, глаго́ля: воста́ни и иди́ на полу́дне, на пу́ть сходя́щій от Ієрусали́ма въ Га́зу: и то́й є́сть пу́стъ.
|
А Филипові ангел Господній сказав: «Устань та йди на південь, на дорогу, що йде з Єрусалима в Газу; вона безладна».
|
|
27
|
27
|
|
И воста́въ по́йде: и се́, му́жъ Му́рінъ, євну́хъ си́ленъ Кандакі́и цари́цы Му́рінскія, и́же бѣ́ надъ всѣ́ми сокро́вищи єя́, и́же пріи́де поклони́тися во Ієрусали́мъ:
|
Він устав і пішов. І ось чоловік ефіопський, євнух, вельможа Кандакії, цариці ефіопської, хранитель усіх її скарбів, який приїжджав до Єрусалима на поклоніння,
|
|
28
|
28
|
|
бѣ́ же возвраща́яся, и сѣдя́ на колесни́цѣ своє́й, чтя́ше проро́ка Иса́ію.
|
повертався і, сидячи на своїй колісниці, читав пророка Ісаю.
|
|
29
|
29
|
|
Рече́ же Ду́хъ къ Філі́ппу: приступи́ и прилѣпи́ся колесни́цѣ се́й.
|
Дух сказав Филипові: «Підійди і пристань до цієї колісниці».
|
|
30
|
30
|
|
Прите́къ же Філі́ппъ услы́ша єго́ чту́ща проро́ка Иса́ію и рече́: у́бо разумѣ́єши ли, я́же чте́ши?
|
Филип підійшов і, почувши, що він читає пророка Ісаю, сказав: «Чи розумієш, що читаєш?»
|
|
31
|
31
|
|
О́нъ же рече́: ка́ко у́бо могу́ [разумѣ́ти], а́ще не кто́ наста́витъ мя́? Умоли́ же Філі́ппа, да возше́дъ ся́детъ съ ни́мъ.
|
Він сказав: «Як можу розуміти, коли ніхто не настановить мене?» І попросив Филипа піднятися і сісти з ним.
|
|
32
|
32
|
|
Сло́во же Писа́нія, є́же чтя́ше, бѣ́ сіє́: я́ко овча́ на заколе́ніє веде́ся, и я́ко а́гнецъ пря́мо стригу́щему єго́ безгла́сенъ, та́ко не отверза́єтъ у́стъ Свои́хъ:
|
А місце з Писання, яке він читав, було таке: «Як вівцю на заклання, ведено Його, і, як ягня перед тим, хто стриже його, мовчить, так і Він не відкриває уст Своїх.
|
|
33
|
33
|
|
во смире́ніи Єго́ су́дъ Єго́ взя́тся, ро́дъ же Єго́ кто́ исповѣ́сть? Я́ко взе́млется от земли́ живо́тъ Єго́.
|
У приниженні Його суд Його відбувся. Але про рід Його хто розповість? Бо береться із землі життя Його».
|
|
34
|
34
|
|
Отвѣща́въ же ка́женикъ къ Філі́ппу, рече́: молю́ тя, о ко́мъ проро́къ глаго́летъ сіє́? О себѣ́ ли, или́ о инѣ́мъ нѣ́коємъ?
|
І казав євнух Филипові: «Прошу тебе сказати: про кого пророк говорить це? Про себе чи про когось іншого?»
|
|
35
|
35
|
|
Отве́рзъ же Філі́ппъ уста́ своя́ и наче́нъ от Писа́нія сего́, благовѣсти́ єму́ Іису́са.
|
Филип відкрив уста свої і, почавши з цього Писання, благовістив йому про Ісуса.
|
|
36
|
36
|
|
Я́коже идя́ху путе́мъ, пріидо́ша на нѣ́кую во́ду, и рече́ ка́женикъ: се́, вода́: что́ возбраня́єтъ ми́ крести́тися?
|
Тим часом, продовжуючи путь, вони приїхали до води, і євнух сказав: «Ось вода. Що перешкоджає мені хреститись?»
|
|
37
|
37
|
|
Рече́ же єму́ Філі́ппъ: а́ще вѣ́руєши от всего́ се́рдца твоєго́, мо́щно ти́ є́сть. Отвѣща́въ же рече́: вѣ́рую Сы́на Бо́жія бы́ти Іису́са Христа́.
|
Филип же сказав йому: «Якщо віруєш від усього серця, то можна». Він сказав у відповідь: «Вірую, що Ісус Христос є Син Божий».
|
|
38
|
38
|
|
И повелѣ́ ста́ти колесни́цѣ: и снидо́ста о́ба на во́ду, Філі́ппъ же и ка́женикъ: и крести́ єго́.
|
І наказав зупинити колісницю; і ввійшли обидва у воду, Филип і євнух; і охрестив [він] його.
|
|
39
|
39
|
|
Єгда́ же изыдо́ста от воды́, Ду́хъ Святы́й нападе́ на ка́женика: А́нгелъ же Госпо́день восхи́ти Філі́ппа, и не ви́дѣ єго́ ктому́ ка́женикъ, идя́ше бо въ пу́ть сво́й ра́дуяся.
|
Коли ж вони вийшли з води, Дух Святий зійшов на євнуха, а Филипа возніс ангел Господній, і євнух уже не бачив його, і поїхав дорогою своєю, радіючи.
|
|
40
|
40
|
|
Філі́ппъ же обрѣ́теся во Азо́тѣ и проходя́ благовѣствова́ше градо́мъ всѣ́мъ, до́ндеже пріити́ єму́ въ Кесарі́ю.
|
Филип же опинився в Азоті і, проходячи, благовістив усім містам, аж поки прийшов до Кесарії.
|
