|
Глава 17
|
Глава 17
|
|
1
|
1
|
|
Бы́сть же Авра́му лѣ́тъ де́вятьдесятъ де́вять: и яви́ся Госпо́дь Авра́му и рече́ єму́: А́зъ є́смь Бо́гъ тво́й, благоугожда́й предо Мно́ю и бу́ди непоро́ченъ:
|
Аврам був дев’яноста дев’яти років, і Господь явився Аврамові і сказав йому: Я Бог всемогутній; ходи переді Мною і будь непорочним;
|
|
2
|
2
|
|
и положу́ завѣ́тъ Мо́й между́ Мно́ю и между́ тобо́ю: и умно́жу тя́ зѣло́.
|
і поставлю завіт Мій між Мною і тобою, і дуже, дуже розмножу тебе.
|
|
3
|
3
|
|
И паде́ Авра́мъ на ли́цы своє́мъ, и рече́ єму́ Богъ, глаго́ля:
|
І упав Аврам на лице своє. Бог продовжував говорити з ним і сказав:
|
|
4
|
4
|
|
и А́зъ се́, завѣ́тъ Мо́й съ тобо́ю, и бу́деши оте́цъ мно́жества язы́ковъ:
|
Я — ось завіт Мій з тобою: ти будеш отцем безлічі народів,
|
|
5
|
5
|
|
и не нарече́тся ктому́ и́мя твоє́ Авра́мъ, но бу́детъ и́мя твоє́ Авраа́мъ: я́ко отца́ мно́гихъ язы́ковъ положи́хъ тя́:
|
і не будеш ти більше називатися Аврамом, але буде тобі ім’я: Авраам, тому що я зроблю тебе отцем безлічі народів;
|
|
6
|
6
|
|
и возращу́ тя зѣло́ зѣло́, и положу́ тя въ наро́ды, и ца́ріє изъ тебе́ изы́дутъ:
|
і дуже, дуже розмножу тебе, і народжу від тебе народи, і царі вийдуть від тебе;
|
|
7
|
7
|
|
и поста́влю завѣ́тъ Мо́й между́ Мно́ю и между́ тобо́ю, и между́ сѣ́менемъ твои́мъ по тебѣ́ въ ро́ды и́хъ, въ завѣ́тъ вѣ́ченъ, да бу́ду тебѣ́ Бо́гъ и сѣ́мени твоєму́ по тебѣ́:
|
і поставлю завіт Мій між Мною і тобою і між нащадками твоїми після тебе в роди їх, завіт вічний в тому, що Я буду Богом твоїм і нащадків твоїх після тебе;
|
|
8
|
8
|
|
и да́мъ тебѣ́ и сѣ́мени твоєму́ по тебѣ́ зе́млю, въ не́йже обита́єши, всю́ зе́млю Ханаа́ню во одержа́ніє вѣ́чноє, и бу́ду и́мъ Бо́гъ.
|
і дам тобі і нащадкам твоїм після тебе землю, по якій ти мандруєш, усю землю Ханаанську, у володіння вічне; і буду їм Богом.
|
|
9
|
9
|
|
И рече́ Бо́гъ ко Авраа́му: ты́ же завѣ́тъ Мо́й соблюде́ши, ты́ и сѣ́мя твоє́ по тебѣ́ въ ро́ды и́хъ.
|
І сказав Бог Авраамові: ти ж збережи завіт Мій, ти і нащадки твої після тебе в роди їх.
|
|
10
|
10
|
|
И се́й завѣ́тъ, єго́же соблюде́ши между́ Мно́ю и ва́ми, и между́ сѣ́менемъ твои́мъ по тебѣ́ въ ро́ды и́хъ: обрѣ́жется от ва́съ вся́къ му́жескъ по́лъ,
|
Цей є завіт Мій, який ви повинні зберігати між Мною і між вами і між нащадками твоїми після тебе [в роди їхні]: нехай буде у вас обрізана уся чоловіча стать;
|
|
11
|
11
|
|
и обрѣ́жете пло́ть кра́йнюю ва́шу, и бу́детъ въ зна́меніє завѣ́та между́ Мно́ю и ва́ми.
|
обрізуйте крайню плоть вашу: і це буде знаменням завіту між Мною і вами.
|
|
12
|
12
|
|
И младе́нецъ осми́ дні́й обрѣ́жется ва́мъ, вся́къ му́жескій по́лъ въ родѣ́хъ ва́шихъ: и домоча́децъ, и ку́пленый от вся́каго сы́на чужда́го, и́же нѣ́сть от сѣ́мене твоєго́: обрѣ́заніємъ обрѣ́жется домоча́децъ до́му твоєго́ и ку́пленый.
|
Восьми днів від народження нехай буде обрізане у вас в роди ваші всяке немовля чоловічої статі, народжене у домі і куплене за срібло в якого-небудь іноплемінника, який не від твого сімені.
|
|
13
|
13
|
|
И бу́детъ завѣ́тъ Мо́й на пло́ти ва́шей въ завѣ́тъ вѣ́ченъ.
|
Обов’язково нехай буде обрізаний народжений у домі твоєму і куплений за срібло твоє, і буде завіт Мій на тілі вашому завітом вічним.
|
|
14
|
14
|
|
Необрѣ́заный же му́жескій по́лъ, и́же не обрѣ́жетъ пло́ти кра́йнія своєя́ въ де́нь осмы́й, погуби́тся душа́ та́ от ро́да своєго́: я́ко завѣ́тъ Мо́й разори́.
|
Необрізаний же чоловічої статі, який не обріже крайньої плоті своєї [у восьмий день], знищиться душа його з народу свого, тому що він порушив завіт Мій.
|
|
15
|
15
|
|
И рече́ Бо́гъ Авраа́му: Са́ра жена́ твоя́ не нарече́тся и́мя єя́ Са́ра, но Са́рра бу́детъ и́мя є́й:
|
І сказав Бог Аврааму: Сару, дружину твою, не називай Сарою, але нехай буде ім’я їй: Сарра;
|
|
16
|
16
|
|
благословлю́ же ю́ и да́мъ тебѣ́ от нея́ ча́до: и благословлю́ є́, и бу́детъ въ язы́ки, и ца́ріє язы́ковъ изъ него́ бу́дутъ.
|
Я благословлю її і дам тобі від неї сина; благословлю її, і народяться від неї народи, і царі народів народяться від неї.
|
|
17
|
17
|
|
И паде́ Авраа́мъ на лице́ своє́, и посмея́ся, и рече́ в мы́сли своє́й, глаго́ля: єда́ столе́тному (му́жу) роди́тся сы́нъ? Єда́ и Са́рра девяти́десяти ле́тъ (су́щи) роди́тъ?
|
І упав Авраам на лице своє, і розсміявся, і сказав сам у собі: невже від столітнього буде син? і Сарра, дев’яностолітня, невже народить?
|
|
18
|
18
|
|
Рече́ же Авраа́мъ къ Бо́гу: Ісма́илъ се́й да́ живе́тъ пре́дъ Тобо́ю.
|
І сказав Авраам Богові: о, хоч би Ізмаїл був живим перед лицем Твоїм!
|
|
19
|
19
|
|
Рече́ же Бо́гъ ко Авраа́му: вои́стинну, се́, Са́рра жена́ твоя́ роди́тъ тебѣ́ сы́на, и нарече́ши и́мя єму́ Ісаа́къ: и поста́влю завѣ́тъ Мо́й съ ни́мъ въ завѣ́тъ вѣ́ченъ, да бу́ду єму́ въ Бо́га и сѣ́мени єго́ по не́мъ.
|
Бог же сказав [Аврааму]: саме Сарра, дружина твоя, народить тобі сина, і ти наречеш йому ім’я: Ісаак; і укладу завіт Мій з ним завітом вічним [в тому, що Я буду Богом йому і] нащадкам його після нього.
|
|
20
|
20
|
|
О Ісма́илѣ же се́ послу́шахъ тебе́: и се́ благослови́хъ єго́, и возращу́ єго́, и умно́жу єго́ зѣло́: двана́десять язы́ки роди́тъ: и да́мъ єго́ въ язы́къ ве́лій.
|
І про Ізмаїла Я почув тебе: ось, Я благословлю його, і зроблю його плодовитим, і дуже, дуже розмножу; дванадцять князів народяться від нього; і Я породжу від нього великий народ.
|
|
21
|
21
|
|
Завѣ́тъ же Мо́й поста́влю со Ісаа́комъ, єго́же роди́тъ тебѣ́ Са́рра, во вре́мя сіє́, въ лѣ́то второ́є.
|
Але завіт Мій укладу з Ісааком, якого народить тобі Сарра в цей самий час на наступний рік.
|
|
22
|
22
|
|
Сконча́ же [Бо́гъ] глаго́ля къ нему́, и взы́де Бо́гъ от Авраа́ма.
|
І Бог перестав говорити з Авраамом і відійшов від нього.
|
|
23
|
23
|
|
И поя́ Авраа́мъ Ісма́ила сы́на своєго́, и вся́ домоча́дцы своя́ и вся́ ку́пленыя, и ве́сь му́жескъ по́лъ муже́й, и́же въ дому́ Авраа́мли, и обрѣ́за пло́ть кра́йнюю и́хъ во вре́мя дне́ того́, я́коже глаго́ла єму́ Бо́гъ.
|
І взяв Авраам Ізмаїла, сина свого, і всіх народжених у домі своїм і всіх куплених за срібло своє, всіх чоловічої статі людей дому Авраамового; і обрізав крайню плоть їх у той самий день, як сказав йому Бог.
|
|
24
|
24
|
|
Авраа́мъ же девяти́десяти девяти́ лѣ́тъ бя́ше, єгда́ обрѣ́за пло́ть кра́йнюю свою́.
|
Авраам був дев’яноста дев’яти років, коли була обрізана крайня плоть його.
|
|
25
|
25
|
|
Ісма́илъ же сы́нъ єго́ бя́ше лѣ́тъ трехна́десяти, єгда́ обрѣ́за пло́ть кра́йнюю свою́.
|
А Ізмаїл, син його, був тринадцяти років, коли була обрізана крайня плоть його.
|
|
26
|
26
|
|
Во вре́мя [же] дне́ о́наго обрѣ́зася Авраа́мъ и Ісма́илъ сы́нъ єго́,
|
У тот же самий день обрізані були Авраам і Ізмаїл, син його,
|
|
27
|
27
|
|
и вси́ му́жіє до́му єго́, и домоча́дцы [єго́] и ку́пленіи от иноро́дныхъ язы́ковъ, и обрѣ́за я́.
|
і з ним обрізані були всі чоловічої статі дому його, народжені в домі і куплені за срібло в іноплемінників.
|
