|
Глава 27
|
Глава 27
|
|
1
|
1
|
|
Бы́сть же, повнегда́ состарѣ́тися Ісаа́кови, и притупи́шася о́чи єго́ є́же ви́дѣти: и призва́ Иса́ва сы́на своєго́ старѣ́йшаго, и рече́ єму́: сы́не мо́й. И рече́: се́, а́зъ.
|
Коли Ісаак постарів і притупився зір очей його, він покликав старшого сина свого Ісава і сказав йому: сину мій! Той сказав йому: ось я.
|
|
2
|
2
|
|
И рече́ Ісаа́къ: се́, состарѣ́хся, и не вѣ́мъ дне́ сконча́нія моєго́:
|
[Ісаак] сказав: ось, я постарів; не знаю дня смерти моєї;
|
|
3
|
3
|
|
ны́нѣ у́бо возми́ ору́діє твоє́, ту́лъ же и лу́къ, и изы́ди на по́ле, и улови́ ми ло́въ:
|
візьми тепер знаряддя твої, сагайдак твій і лук твій, піди в поле, і налови мені дичини,
|
|
4
|
4
|
|
и сотвори́ ми снѣ́ди, я́коже люблю́ а́зъ: и принеси́ ми, да я́мъ, я́ко да благослови́тъ тя́ душа́ моя́, пре́жде да́же не умру́.
|
і приготуй мені страву, яку я люблю, і принеси мені її, щоб благословила тебе душа моя, раніше ніж я помру.
|
|
5
|
5
|
|
Реве́кка же слы́ша глаго́люща Ісаа́ка ко Иса́ву сы́ну своєму́. Изы́де же Иса́въ на по́ле улови́ти ло́въ отцу́ своєму́.
|
Ревекка чула, коли Ісаак говорив синові своєму Ісаву. І пішов Ісав у поле дістати і принести дичини;
|
|
6
|
6
|
|
Реве́кка же рече́ ко Іа́кову сы́ну своєму́ ме́ншему: се́, а́зъ слы́шахъ отца́ твоєго́ бесѣ́дующа ко Иса́ву бра́ту твоєму́, глаго́люща:
|
а Ревекка сказала [молодшому] синові своєму Якову: ось, я чула, як батько твій говорив братові твоєму Ісаву:
|
|
7
|
7
|
|
принеси́ ми ло́въ, и сотвори́ ми снѣ́ди, да яды́й благословлю́ тя предъ Го́сподемъ, пре́жде не́же умре́ти ми́:
|
принеси мені дичини і приготуй мені страву; я поїм і благословлю тебе перед лицем Господнім, перед смертю моєю.
|
|
8
|
8
|
|
ны́нѣ у́бо, сы́не мо́й, послу́шай мене́, я́коже а́зъ заповѣ́даю ти́:
|
Тепер, сину мій, послухайся слів моїх у тому, що я накажу тобі:
|
|
9
|
9
|
|
и ше́дъ во о́вцы, поими́ мнѣ́ отту́ду два́ ко́злища мя́гка и добра́, и сотворю́ я́ снѣ́ди отцу́ твоєму́, я́коже лю́битъ:
|
піди в стадо і візьми мені звідти двох козенят [молодих] гарних, і я приготую з них батьку твоєму страву, яку він любить,
|
|
10
|
10
|
|
и внесе́ши отцу́ твоєму́, и бу́детъ я́сти, я́ко да благослови́тъ тя́ оте́цъ тво́й, пре́жде да́же не у́мретъ.
|
а ти принесеш батькові твоєму, і він поїсть, щоб благословити тебе перед смертю своєю.
|
|
11
|
11
|
|
Рече́ же Іа́ковъ къ Реве́кцѣ ма́тери своє́й: Иса́въ бра́тъ мо́й є́сть му́жъ косма́тъ, а́зъ же му́жъ гла́дкій:
|
Яків сказав Ревецці, матері своїй: Ісав, брат мій, людина кошлата, а я людина гладенька;
|
|
12
|
12
|
|
да не ка́ко ося́жетъ мя́ оте́цъ мо́й, и бу́ду предъ ни́мъ я́ко презира́яй, и наведу́ на себе́ кля́тву, а не благослове́ніє.
|
може статися, обмацає мене батько мій, і я буду в очах його обманщиком і наведу на себе прокляття, а не благословення.
|
|
13
|
13
|
|
Рече́ же єму́ ма́ти: на мнѣ́ кля́тва твоя́, ча́до: то́чію послу́шай гла́са моєго́, и ше́дъ принеси́ ми.
|
Мати його сказала йому: на мені нехай буде прокляття твоє, сину мій, тільки послухайся слів моїх і піди, принеси мені.
|
|
14
|
14
|
|
Ше́дъ же взя́ и принесе́ ма́тери, и сотвори́ ма́ти єго́ снѣ́ди, я́коже любля́ше оте́цъ єго́.
|
Він пішов, і взяв, і приніс матері своїй; і мати його приготувала страву, яку любив батько його.
|
|
15
|
15
|
|
И взе́мши Реве́кка оде́жду Иса́ва сы́на своєго́ старѣ́йшаго до́брую, я́же бы́сть у нея́ въ дому́, облече́ о́ною Іа́кова сы́на своєго́ ме́ншаго,
|
І взяла Ревекка багатий одяг старшого сина свого Ісава, що був у неї в домі, й одягла [в нього] молодшого сина свого Якова;
|
|
16
|
16
|
|
и ко́жицами козля́чими обложи́ мы́шцы єго́, и наго́є вы́и єго́:
|
а руки його і гладеньку шию його обклала шкурою козеняти;
|
|
17
|
17
|
|
и даде́ снѣ́ди и хлѣ́бы, я́же сотвори́, въ ру́цѣ Іа́кову сы́ну своєму́.
|
і дала страву і хліб, які вона приготувала, у руки Якову, синові своєму.
|
|
18
|
18
|
|
И внесе́ отцу́ своєму́ и рече́: о́тче. О́нъ же рече́: се́, а́зъ: кто́ єси́ ты́, ча́до?
|
Він увійшов до батька свого і сказав: батьку мій! Той сказав: ось я; хто ти, сину мій?
|
|
19
|
19
|
|
И рече́ Іа́ковъ отцу́: а́зъ Иса́въ пе́рвенецъ тво́й, сотвори́хъ, я́коже ре́клъ ми́ єси́: воста́въ ся́ди и я́ждь от ло́ва моєго́, я́ко да благослови́тъ мя́ душа́ твоя́.
|
Яків сказав батькові своєму: я Ісав, первісток твій; я зробив, як ти сказав мені; встань, сядь і поїж дичини моєї, щоб благословила мене душа твоя.
|
|
20
|
20
|
|
Рече́ же Ісаа́къ сы́ну своєму́: что́ сіє́, є́же ско́ро обрѣ́лъ єси́, о ча́до? О́нъ же рече́: є́же даде́ Госпо́дь Бо́гъ тво́й предо мно́ю.
|
І сказав Ісаак синові своєму: як це ти так швидко знайшов, сину мій? Він сказав: тому що Господь Бог твій послав мені назустріч.
|
|
21
|
21
|
|
Рече́ же Ісаа́къ Іа́кову: прибли́жися ко мнѣ́, и осяжу́ тя, ча́до, а́ще ты́ єси́ сы́нъ мо́й Иса́въ, или́ ни́.
|
І сказав Ісаак Якову: підійди [до мене], я обмацаю тебе, сину мій, чи ти син мій Ісав, чи ні?
|
|
22
|
22
|
|
Прибли́жися же Іа́ковъ ко Ісаа́ку отцу́ своєму́, и осяза́ єго́ и рече́: гла́съ у́бо гла́съ Іа́ковль, ру́цѣ же ру́цѣ Иса́вовѣ.
|
Яків підійшов до Ісаака, батька свого, і він обмацав його і сказав: голос, голос Якова; а руки, руки Ісавові.
|
|
23
|
23
|
|
И не позна́ єго́: бѣ́стѣ бо ру́цѣ єго́, я́ко ру́цѣ Иса́ва бра́та єго́ косма́тѣ. И благослови́ єго́
|
І не впізнав його, тому що руки його були, як руки Ісава, брата його, волохаті; і благословив його
|
|
24
|
24
|
|
и рече́: ты́ ли єси́ сы́нъ мо́й Иса́въ? О́нъ же рече́: а́зъ.
|
і сказав: чи ти син мій Ісав? Він відповів: я.
|
|
25
|
25
|
|
И рече́: принеси́ ми, и я́мъ от ло́ва твоєго́, ча́до, да благослови́тъ тя́ душа́ моя́. И принесе́ єму́, и яде́, и принесе́ єму́ віно́, и пи́.
|
Ісаак сказав: подай мені, я поїм дичини сина мого, щоб благословила тебе душа моя. Яків подав йому, і він їв; приніс йому і вино, і він пив.
|
|
26
|
26
|
|
И рече́ єму́ Ісаа́къ оте́цъ єго́: прибли́жися ко мнѣ́ и облобыза́й мя́, ча́до.
|
Ісаак, батько його, сказав йому: підійди [до мене], поцілуй мене, сину мій.
|
|
27
|
27
|
|
И прибли́жився лобыза́ єго́: и обоня́ воню́ ри́зъ єго́, и благослови́ єго́ и рече́: се́, воня́ сы́на моєго́, я́ко воня́ ни́вы испо́лнены, ю́же благослови́ Госпо́дь:
|
Він підійшов і поцілував його. І відчув Ісаак запах від одягу його і благословив його і сказав: ось, запах від сина мого, як запах від поля [повного], яке благословив Господь;
|
|
28
|
28
|
|
и да да́стъ тебѣ́ Бо́гъ от росы́ небе́сныя и от ту́ка земли́, и мно́жество пшени́цы и віна́:
|
нехай дасть тобі Бог від роси небесної і від багатства землі, і безліч хліба і вина;
|
|
29
|
29
|
|
и да порабо́таютъ тебѣ́ язы́цы, и да покло́нятся тебѣ́ кня́зи, и бу́ди господи́нъ бра́ту твоєму́, и покло́нятся тебѣ́ сы́нове отца́ твоєго́: проклина́яй тя́ про́клятъ, благословля́яй же тя́ благослове́нъ.
|
нехай послужать тобі народи, і нехай поклоняться тобі племена; будь господарем над братами твоїми, і нехай поклоняться тобі сини матері твоєї; ті, що проклинають тебе, — прокляті; ті, що благословляють тебе, — благословенні!
|
|
30
|
30
|
|
И бы́сть по є́же преста́ти Ісаа́ку благословля́ющу Іа́кова сы́на своєго́: и бы́сть єгда́ изы́де Іа́ковъ от лица́ Ісаа́ка отца́ своєго́, и Иса́въ бра́тъ єго́ пріи́де съ лови́твы.
|
Як тільки Ісаак благословив Якова [сина свого], і як тільки вийшов Яків від лиця Ісаака, батька свого, Ісав, брат його, прийшов з полювання свого.
|
|
31
|
31
|
|
Сотвори́ же и то́й снѣ́ди и принесе́ отцу́ своєму́, и рече́ отцу́: да воста́нетъ оте́цъ мо́й, и да я́стъ от ло́ва сы́на своєго́, я́ко да благослови́тъ мя́ душа́ твоя́.
|
Приготував і він страву, і приніс батькові своєму, і сказав батькові своєму: встань, батьку мій, і поїж дичини сина твого, щоб благословила мене душа твоя.
|
|
32
|
32
|
|
И рече́ єму́ Ісаа́къ оте́цъ єго́: кто́ єси́ ты́? О́нъ же рече́: а́зъ є́смь сы́нъ тво́й пе́рвенецъ Иса́въ.
|
Ісаак же, батько його, сказав йому: хто ти? Він сказав: я син твій, первісток твій, Ісав.
|
|
33
|
33
|
|
Ужасе́ся же Ісаа́къ у́жасомъ ве́ліимъ зѣло́ и рече́: кто́ у́бо улови́вый мнѣ́ ло́въ и принесы́й ми́? и ядо́хъ от всѣ́хъ, пре́жде не́же пріити́ тебѣ́, и благослови́хъ єго́, и благослове́нъ бу́детъ.
|
І затремтів Ісаак дуже великим трепетом, і сказав: хто ж це, що дістав [мені] дичини і приніс мені, і я їв від усього, раніше ніж ти прийшов, і я благословив його? він і буде благословенний.
|
|
34
|
34
|
|
Бы́сть же єгда́ услы́ша Иса́въ глаго́лы отца́ своєго́ Ісаа́ка, возопи́ гла́сомъ ве́ліимъ и го́рькимъ зѣло́, и рече́: благослови́ у́бо и мене́, о́тче.
|
Ісав, вислухавши слова батька свого [Ісаака], підняв голосне і дуже гірке волання і сказав батькові своєму: батьку мій! благослови і мене.
|
|
35
|
35
|
|
Рече́ же єму́: прише́дъ бра́тъ тво́й съ ле́стію, взя́ благослове́ніє твоє́.
|
Але він сказав [йому]: брат твій прийшов з хитрістю і взяв благословення твоє.
|
|
36
|
36
|
|
И рече́ [Иса́въ]: пра́ведно нарече́ся и́мя єму́ Іа́ковъ: запя́ бо мя́ се́ уже́ втори́цею, и пе́рвенство моє́ взя́, и ны́нѣ взя́ благослове́ніє моє́. И рече́ Иса́въ отцу́ своєму́: не оста́вилъ ли єси́ [и] мнѣ́ благослове́нія, о́тче?
|
І сказав [Ісав]: чи не тому дано йому ім’я: Яків, що він запнув мене вже двічі? Він узяв первородство моє, і ось, тепер узяв благословення моє. І ще сказав [Ісав батькові своєму]: невже ти не залишив [і] мені благословення?
|
|
37
|
37
|
|
Отвѣща́въ же Ісаа́къ, рече́ Иса́ву: а́ще господи́на єго́ сотвори́хъ тебѣ́, и всю́ бра́тію єго́ сотвори́хъ рабы́ єму́, пшени́цею и віно́мъ утверди́хъ єго́: тебѣ́ же что́ сотворю́, ча́до?
|
Ісаак відповів Ісаву: ось, я поставив його господарем над тобою і всіх братів його віддав йому в раби: обдарував його хлібом і вином; що ж я зроблю для тебе, сину мій?
|
|
38
|
38
|
|
Рече́ же Иса́въ ко отцу́ своєму́: єда́ єди́но є́сть благослове́ніє у тебе́, о́тче? Благослови́ у́бо и мене́, о́тче. Умили́вшуся же Ісаа́ку, возопи́ гла́сомъ ве́ліимъ Иса́въ и воспла́кася.
|
Але Ісав сказав батькові своєму: невже, батьку мій, одне в тебе благословення? благослови і мене, батьку мій! І [оскільки Ісаак мовчав,] підняв Ісав голос свій і заплакав.
|
|
39
|
39
|
|
Отвѣща́въ же Ісаа́къ оте́цъ єго́, рече́ єму́: се́, от ту́ка земли́ бу́детъ вселе́ніє твоє́, и от росы́ небе́сныя свы́ше:
|
І відповів Ісаак, батько його, і сказав йому: ось, від багатства землі буде перебування твоє і від роси небесної звище;
|
|
40
|
40
|
|
и мече́мъ твои́мъ жи́ти бу́деши, и бра́ту твоєму́ порабо́таєши: бу́детъ же [вре́мя] єгда́ низложи́ши и отрѣши́ши яре́мъ єго́ от вы́и твоєя́.
|
і ти будеш жити мечем твоїм і будеш служити братові твоєму; прийде ж час, коли ти вчиниш опір і скинеш ярмо його з шиї твоєї.
|
|
41
|
41
|
|
И враждова́ше Иса́въ на Іа́кова о благослове́ніи, и́мже благослови́ єго́ оте́цъ єго́. Рече́ же Иса́въ во умѣ́ своє́мъ: да прибли́жатся дні́є пла́ча отца́ моєго́, да бы́хъ уби́лъ Іа́кова бра́та моєго́.
|
І зненавидів Ісав Якова через благословення, яким благословив його батько його; і сказав Ісав у серці своїм: наближаються дні плачу за батьком моїм, і я вб’ю Якова, брата мого.
|
|
42
|
42
|
|
Возвѣще́на же бы́ша Реве́кцѣ словеса́ Иса́ва сы́на єя́ старѣ́йшаго: и посла́вши призва́ Іа́кова сы́на своєго́ юнѣ́йшаго и рече́ єму́: се́, Иса́въ бра́тъ тво́й грози́тъ тебѣ́ уби́ти тя́:
|
І переказані були Ревецці слова Ісава, старшого сина її; і вона послала, і покликала молодшого сина свого Якова, і сказала йому: ось, Ісав, брат твій, погрожує убити тебе;
|
|
43
|
43
|
|
ны́нѣ у́бо, ча́до, послу́шай моєго́ гла́са, и воста́въ бѣжи́ въ Месопота́мію къ Лава́ну бра́ту моєму́ въ Харра́нъ,
|
і тепер, сину мій, послухайся слів моїх, встань, біжи [у Месопотамію] до Лавана, брата мого, у Харран,
|
|
44
|
44
|
|
и поживи́ съ ни́мъ дни́ нѣ́кія, до́ндеже отврати́тся я́рость и гнѣ́въ бра́та твоєго́ от тебе́,
|
і поживи в нього трохи часу, доки вгамується лють брата твого,
|
|
45
|
45
|
|
и забу́детъ я́же єму́ сотвори́лъ єси́, и посла́вши приведу́ тя́ отту́ду, да не когда́ безча́дна бу́ду от обои́хъ ва́съ въ де́нь єди́нъ.
|
доки вгамується гнів брата твого на тебе, і він забуде, що ти зробив йому: тоді я пошлю і візьму тебе звідти; для чого мені в один день позбутися обох вас?
|
|
46
|
46
|
|
Рече́ же Реве́кка ко Ісаа́ку: стужи́хъ си́ жи́знію моє́ю дще́рей ра́ди сыно́въ Хетте́йскихъ: а́ще по́йметъ Іа́ковъ жену́ от дще́рей земли́ сея́, то́ вску́ю ми́ жи́ти?
|
І сказала Ревекка Ісааку: я життю не рада від дочок хеттейських; якщо Яків візьме дружину з дочок хеттейських, які ці, з дочок цієї землі, то для чого мені і життя?
|
