|
Глава 4
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
|
Ада́мъ же позна́ Є́ву жену́ свою́, и заче́нши роди́ Ка́іна и рече́: стяжа́хъ человѣ́ка Бо́гомъ.
|
Адам пізнав Єву, дружину свою; і вона зачала, і народила Каїна, і сказала: придбала я людину від Господа.
|
|
2
|
2
|
|
И приложи́ роди́ти бра́та єго́, А́веля. И бы́сть А́вель па́стырь ове́цъ, Ка́інъ же бѣ́ дѣ́лаяй зе́млю.
|
І ще народила брата його, Авеля. І був Авель пастирем овець, а Каїн був хліборобом.
|
|
3
|
3
|
|
И бы́сть по дне́хъ, принесе́ Ка́інъ от плодо́въ земли́ же́ртву Бо́гу:
|
Через деякий час Каїн приніс від плодів землі дар Господу,
|
|
4
|
4
|
|
и А́вель принесе́ и то́й от перворо́дныхъ ове́цъ свои́хъ и от ту́ковъ и́хъ. И призрѣ́ Бо́гъ на А́веля и на да́ры єго́:
|
і Авель також приніс від первістків отари своєї і від лона їх. І зглянувся Господь на Авеля і на жертву його,
|
|
5
|
5
|
|
на Ка́іна же и на же́ртвы єго́ не вня́тъ. И опеча́лися Ка́інъ зѣло́, и испаде́ лице́ єго́.
|
а на Каїна і на жертву його не зглянувся. Каїн дуже засмутився, і поникло обличчя його.
|
|
6
|
6
|
|
И рече́ Госпо́дь Бо́гъ Ка́іну: вску́ю приско́рбенъ бы́лъ єси́? И вску́ю испаде́ лице́ твоє́?
|
І сказав Господь [Бог] Каїнові: чому ти засмутився? і від чого поникло обличчя твоє?
|
|
7
|
7
|
|
Єда́ а́ще пра́во прине́слъ єси́, пра́во же не раздѣли́лъ єси́, не согрѣши́лъ ли єси́? Умо́лкни: къ тебѣ́ обраще́ніє єго́, и ты́ тѣ́мъ облада́єши.
|
якщо ти робиш добре, то чи не піднімаєш обличчя? а якщо не робиш доброго, то біля дверей гріх лежить; він тягне тебе до себе, але ти пануй над ним.
|
|
8
|
8
|
|
И рече́ Ка́інъ ко А́велю бра́ту своєму́: по́йдемъ на по́ле. И бы́сть внегда́ бы́ти и́мъ на по́ли, воста́ Ка́інъ на А́веля бра́та своєго́ и уби́ єго́.
|
І сказав Каїн Авелю, брату своєму: [підемо в поле]. І коли вони були в полі, повстав Каїн на Авеля, брата свого, й убив його.
|
|
9
|
9
|
|
И рече́ Госпо́дь Бо́гъ ко Ка́іну: гдѣ́ є́сть А́вель бра́тъ тво́й? И рече́: не вѣ́мъ: єда́ стра́жъ бра́ту моєму́ є́смь а́зъ?
|
І сказав Господь [Бог] Каїнові: де Авель, брат твій? Він сказав: не знаю; хіба я сторож братові моєму?
|
|
10
|
10
|
|
И рече́ Госпо́дь: что́ сотвори́лъ єси́ сіє́? Гла́съ кро́ве бра́та твоєго́ вопіє́тъ ко Мнѣ́ от земли́:
|
І сказав [Господь]: що ти зробив? Голос крови брата твого волає до Мене від землі;
|
|
11
|
11
|
|
и ны́нѣ про́клятъ ты́ на земли́, я́же разве́рзе уста́ своя́ прія́ти кро́вь бра́та твоєго́ от руки́ твоєя́:
|
і нині проклятий ти від землі, що розкрила вуста свої прийняти кров брата твого від руки твоєї;
|
|
12
|
12
|
|
єгда́ дѣ́лаєши зе́млю, и не приложи́тъ си́лы своєя́ да́ти тебѣ́: стеня́ и трясы́йся бу́деши на земли́.
|
коли ти будеш обробляти землю, вона не стане більш давати сили своєї для тебе; ти будеш вигнанцем і мандрівцем на землі.
|
|
13
|
13
|
|
И рече́ Ка́інъ ко Го́споду Бо́гу: вя́щшая вина́ моя́, є́же оста́витися ми́:
|
І сказав Каїн Господу [Богу]: покарання моє більше, ніж можна знести;
|
|
14
|
14
|
|
а́ще изго́ниши мя́ дне́сь от лица́ земли́, и от лица́ Твоєго́ скры́юся, и бу́ду стеня́ и трясы́йся на земли́, и бу́детъ, вся́къ обрѣта́яй мя́ убіє́тъ мя́.
|
ось, Ти тепер зганяєш мене з лиця землі, і від лиця Твого я сховаюсь, і буду вигнанцем і мандрівцем на землі; і всякий, хто зустрінеться зі мною, уб’є мене.
|
|
15
|
15
|
|
И рече́ єму́ Госпо́дь Бо́гъ: не та́ко: вся́къ уби́вый Ка́іна седми́жды отмсти́тся. И положи́ Госпо́дь Бо́гъ зна́меніє на Ка́інѣ, є́же не уби́ти єго́ вся́кому обрѣта́ющему єго́.
|
І сказав йому Господь [Бог]: за те всякому, хто уб’є Каїна, відомститься всемеро. І зробив Господь [Бог] Каїнові знамення, щоб ніхто, зустрівшись з ним, не убив його.
|
|
16
|
16
|
|
И изы́де Ка́інъ от лица́ Бо́жія и всели́ся въ зе́млю Наі́дъ, пря́мо Єде́му.
|
І пішов Каїн від лиця Господнього й оселився в землі Нод, на схід від Едема.
|
|
17
|
17
|
|
И позна́ Ка́інъ жену́ свою́, и заче́нши роди́ Єно́ха. И бѣ́ зи́ждяй гра́дъ, и именова́ гра́дъ во и́мя сы́на своєго́ Єно́хъ.
|
І пізнав Каїн дружину свою; і вона зачала і народила Єноха. І побудував він місто; і назвав місто за ім’ям сина свого: Єнох.
|
|
18
|
18
|
|
Роди́ся же Єно́ху Гаіда́дъ: и Гаіда́дъ роди́ Малелеи́ла: и Малелеи́лъ роди́ Маѳуса́ла: Маѳуса́лъ же роди́ Ламе́ха.
|
В Єноха народився Ірад [Гаїдад]; Ірад народив Мехіаеля [Малелеїла]; Мехіаель народив Мафусала; Мафусал народив Ламеха.
|
|
19
|
19
|
|
И взя́ себѣ́ Ламе́хъ двѣ́ жены́: и́мя єди́нѣй Ада́ и и́мя вторѣ́й Селла́.
|
І взяв собі Ламех дві дружини: ім’я однієї: Ада, й ім’я другої: Цилла [Селла].
|
|
20
|
20
|
|
И роди́ Ада́ Іови́ла: се́й бя́ше оте́цъ живу́щихъ въ селе́ніихъ скотопита́телей.
|
Ада народила Іавала: він був батьком тих, хто живе в наметах з отарами.
|
|
21
|
21
|
|
И и́мя бра́ту єго́ Іува́лъ: се́й бя́ше показа́вый пѣвни́цу и гу́сли.
|
Ім’я брата його Іувал: він був батьком всіх, хто грає на гуслях і сопілках.
|
|
22
|
22
|
|
Селла́ же и та́я роди́ Ѳо́вела: се́й бя́ше млатобі́єцъ, кова́чь мѣ́ди и желѣ́за: сестра́ же Ѳо́велова Ноєма́.
|
Цилла також народила Тувалкаїна [Фовела], що був ковачем усякого знаряддя з міді і заліза. І сестра Тувалкаїна Ноема.
|
|
23
|
23
|
|
Рече́ же Ламе́хъ свои́мъ жена́мъ: Ада́ и Селла́, услы́шите гла́съ мо́й, жены́ Ламе́ховы, внуши́те моя́ словеса́: я́ко му́жа уби́хъ въ я́зву мнѣ́ и ю́ношу въ стру́пъ мнѣ́:
|
І сказав Ламех дружинам своїм: Ада і Цилла! послухайте голосу мого, дружини Ламехові! слухайте слова мої: я убив чоловіка на виразку собі й отрока на рану собі;
|
|
24
|
24
|
|
я́ко седми́цею отмсти́ся от Ка́іна, от Ламе́ха же се́дмьдесятъ седми́цею.
|
якщо за Каїна відомститься всемеро, то за Ламеха в сімдесят разів усемеро.
|
|
25
|
25
|
|
Позна́ же Ада́мъ Є́ву жену́ свою́: и заче́нши роди́ сы́на, и именова́ и́мя єму́ Си́ѳъ, глаго́лющи: воскреси́ бо ми́ Бо́гъ сѣ́мя друго́є, вмѣ́сто А́веля, єго́же уби́ Ка́інъ.
|
І пізнав Адам ще [Єву,] дружину свою, і вона народила сина, і нарекла йому ім’я: Сиф, тому що, [говорила вона,] Бог поклав мені інше сім’я, замість Авеля, якого убив Каїн.
|
|
26
|
26
|
|
И Си́ѳу бы́сть сы́нъ: именова́ же и́мя єму́ Єно́съ: се́й упова́ призыва́ти и́мя Го́спода Бо́га.
|
У Сифа також народився син, і він нарік йому ім’я: Єнос; тоді почали призивати ім’я Господа [Бога].
|
