|
Глава 3
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
|
Змі́й же бѣ́ мудрѣ́йшій всѣ́хъ звѣре́й су́щихъ на земли́, и́хже сотвори́ Госпо́дь Бо́гъ. И рече́ змі́й женѣ́: что́ я́ко рече́ Бо́гъ: да не я́сте от вся́каго дре́ва ра́йскаго?
|
Змій був хитрішим за всіх звірів польових, яких створив Господь Бог. І сказав змій жінці: чи дійсно сказав Бог: не їжте ні від якого дерева в раю?
|
|
2
|
2
|
|
И рече́ жена́ змі́ю: от вся́каго дре́ва ра́йскаго я́сти бу́демъ:
|
І сказала жінка змію: плоди з дерев ми можемо їсти,
|
|
3
|
3
|
|
от плода́ же дре́ва, є́же є́сть посредѣ́ рая́, рече́ Бо́гъ, да не я́сте от него́, ниже́ прикосне́теся єму́, да не у́мрете.
|
тільки плодів з дерева, яке посеред раю, сказав Бог, не їжте їх і не доторкайтеся до них, щоб вам не померти.
|
|
4
|
4
|
|
И рече́ змі́й женѣ́: не сме́ртію у́мрете:
|
І сказав змій жінці: ні, не вмрете,
|
|
5
|
5
|
|
вѣ́дяше бо Бо́гъ, я́ко въ о́ньже а́ще де́нь снѣ́сте от него́, отве́рзутся о́чи ва́ши, и бу́дете я́ко бо́зи, вѣ́дяще до́броє и лука́воє.
|
але знає Бог, що того дня, коли ви з’їсте їх, розкриються очі ваші, і ви будете, як боги, що знають добро і зло.
|
|
6
|
6
|
|
И ви́дѣ жена́, я́ко добро́ дре́во въ снѣ́дь и я́ко уго́дно очи́ма ви́дѣти и красно́ є́сть, є́же разумѣ́ти: и взе́мши от плода́ єго́ яде́, и даде́ му́жу своєму́ съ собо́ю, и ядо́ста.
|
І побачила жінка, що дерево добре для їжі, і що воно приємне для очей і жадане, тому що дає знання; і взяла плодів його і їла; і дала також чоловікові своєму, і він їв.
|
|
7
|
7
|
|
И отверзо́шася о́чи обѣ́ма, и разумѣ́ша, я́ко на́зи бѣ́ша: и сши́ста ли́ствіє смоко́вноє, и сотвори́ста себѣ́ препоя́санія.
|
І розкрилися очі у них обох, і пізнали вони, що нагі, і зшили вони фігове листя, і зробили собі оперезання.
|
|
8
|
8
|
|
И услы́шаста гла́съ Го́спода Бо́га ходя́ща въ раи́ по полу́дни: и скры́стася Ада́мъ же и жена́ єго́ от лица́ Го́спода Бо́га посредѣ́ дре́ва ра́йскаго.
|
І почули голос Господа Бога, Який ходив по раю під час прохолоди дня; і сховався Адам і жінка його від лиця Господа Бога між деревами раю.
|
|
9
|
9
|
|
И призва́ Госпо́дь Бо́гъ Ада́ма и рече́ єму́: Ада́ме, гдѣ́ єси́?
|
І покликав Господь Бог Адама і сказав йому: [Адаме,] де ти?
|
|
10
|
10
|
|
И рече́ Єму́: гла́съ слы́шахъ Тебе́ ходя́ща въ раи́, и убоя́хся, я́ко на́гъ є́смь, и скры́хся.
|
Він сказав: почув я голос Твій у раю, і злякався, тому що я нагий, і сховався.
|
|
11
|
11
|
|
И рече́ єму́ Бо́гъ: кто́ возвѣсти́ тебѣ́, я́ко на́гъ єси́, а́ще не бы́ от дре́ва, єго́же заповѣ́дахъ тебѣ́ сего́ єди́наго не я́сти, от него́ я́лъ єси́?
|
І сказав [Бог]: хто сказав тобі, що ти нагий? Чи не їв ти від дерева, з якого Я заборонив тобі їсти?
|
|
12
|
12
|
|
И рече́ Ада́мъ: жена́, ю́же да́лъ єси́ со мно́ю, та́ ми́ даде́ от дре́ва, и ядо́хъ.
|
Адам сказав: жінка, яку Ти мені дав, вона дала мені від дерева, і я їв.
|
|
13
|
13
|
|
И рече́ Госпо́дь Бо́гъ женѣ́: что́ сіє́ сотвори́ла єси́? И рече́ жена́: змі́й прельсти́ мя, и ядо́хъ.
|
І сказав Господь Бог жінці: що це ти зробила? Жінка сказала: змій спокусив мене, і я їла.
|
|
14
|
14
|
|
И рече́ Госпо́дь Бо́гъ змі́ю: я́ко сотвори́лъ єси́ сіє́, про́клятъ ты́ от {па́че} всѣ́хъ ското́въ и от всѣ́хъ звѣре́й земны́хъ: на пе́рсехъ твои́хъ и чре́вѣ ходи́ти бу́деши, и зе́млю снѣ́си вся́ дни́ живота́ твоєго́:
|
І сказав Господь Бог змієві: за те, що ти зробив це, проклятий ти перед усією худобою і перед усіма звірами польовими; ти будеш ходити на череві твоїм, і будеш їсти прах у всі дні життя твого;
|
|
15
|
15
|
|
и вражду́ положу́ между́ тобо́ю и между́ жено́ю, и между́ сѣ́менемъ твои́мъ и между́ сѣ́менемъ тоя́: то́й твою́ блюсти́ бу́детъ {Євр.: сотре́тъ} главу́, и ты́ блюсти́ бу́деши єго́ пя́ту.
|
і ворожнечу покладу між тобою і між жінкою, і між сіменем твоїм і між сіменем її; воно буде уражати тебе в голову, а ти будеш жалити його в п’яту*.
|
|
16
|
16
|
|
И женѣ́ рече́: умножа́я умно́жу печа́ли твоя́ и воздыха́нія твоя́: въ болѣ́знехъ роди́ши ча́да, и къ му́жу твоєму́ обраще́ніє твоє́, и то́й тобо́ю облада́ти бу́детъ.
|
Жінці сказав: примножуючи примножу скорботи твої у вагітності твоїй; у болях будеш народжувати дітей; і до чоловіка твого жадання твоє, і він буде панувати над тобою.
|
|
17
|
17
|
|
И Ада́му рече́: я́ко послу́шалъ єси́ гла́са жены́ твоєя́ и я́лъ єси́ от дре́ва, єго́же заповѣ́дахъ тебѣ́ сего́ єди́наго не я́сти, от него́ я́лъ єси́: проклята́ земля́ въ дѣ́лѣхъ твои́хъ, въ печа́лехъ снѣ́си ту́ю вся́ дни́ живота́ твоєго́:
|
Адамові ж сказав: за те, що ти послухав голос жінки твоєї і їв від дерева, про яке Я заповідав тобі, сказавши: не їж від нього, проклята земля через тебе; у скорботі будеш їсти від неї в усі дні життя твого;
|
|
18
|
18
|
|
те́рнія и волчцы́ возрасти́тъ тебѣ́, и снѣ́си траву́ се́лную:
|
терня й осот буде родити вона тобі; і ти будеш їсти польову траву;
|
|
19
|
19
|
|
въ по́тѣ лица́ твоєго́ снѣ́си хлѣ́бъ тво́й, до́ндеже возврати́шися въ зе́млю, от нея́же взя́тъ єси́: я́ко земля́ єси́, и въ зе́млю отъи́деши.
|
у поті лиця твого будеш їсти хліб, доки не повернешся в землю, з якої ти взятий, бо порох ти і до пороху повернешся.
|
|
20
|
20
|
|
И нарече́ Ада́мъ и́мя женѣ́ своє́й Жи́знь, я́ко та́ ма́ти всѣ́хъ живу́щихъ.
|
І нарік Адам ім’я жінці своїй: Єва*, бо вона стала матір’ю всіх, хто живе.
|
|
21
|
21
|
|
И сотвори́ Госпо́дь Бо́гъ Ада́му и женѣ́ єго́ ри́зы ко́жаны, и облече́ и́хъ.
|
І зробив Господь Бог Адаму і дружині його одяг шкіряний і одягнув їх.
|
|
22
|
22
|
|
И рече́ Бо́гъ: се́, Ада́мъ бы́сть я́ко єди́нъ от На́съ, є́же разумѣ́ти до́броє и лука́воє: и ны́нѣ да не когда́ простре́тъ ру́ку свою́ и во́зметъ от дре́ва жи́зни и снѣ́стъ, и жи́въ бу́детъ во вѣ́къ.
|
І сказав Господь Бог: ось, Адам став як один з Нас, знаючи добро і зло; і тепер як би не простяг він руки своєї, і не взяв також від дерева життя, і не з’їв, і не став жити вічно.
|
|
23
|
23
|
|
И изгна́ єго́ Госпо́дь Бо́гъ изъ рая́ Сла́дости дѣ́лати зе́млю, от нея́же взя́тъ бы́сть.
|
І вислав його Господь Бог із саду Едемського, щоб обробляти землю, із якої він узятий.
|
|
24
|
24
|
|
И изри́ну Ада́ма, и всели́ єго́ пря́мо рая́ Сла́дости: и приста́ви Херуві́ма, и пла́менноє ору́жіє обраща́ємоє, храни́ти пу́ть дре́ва жи́зни.
|
І вигнав Адама, і поставив на сході біля саду Едемського Херувима і полум’яний меч, який обертався навколо, щоб охороняти путь до дерева життя.
|
