|
Глава 41
|
Глава 41
|
|
1
|
1
|
|
Бы́сть же по двою́ лѣ́ту дні́й, фарао́нъ ви́дѣ со́нъ: мня́шеся стоя́ти при рѣцѣ́:
|
Коли минуло два роки, фараону снилося: ось, він стоїть біля ріки;
|
|
2
|
2
|
|
и се́, а́ки изъ рѣки́ исхожда́ху се́дмь кра́въ добры́ ви́домъ и избра́нны тѣлесы́, и пася́хуся по бре́гу:
|
і ось, вийшли з ріки сім корів, гарних на вигляд і повних тілом, і паслися в очереті;
|
|
3
|
3
|
|
другі́я же се́дмь кра́въ изыдо́ша по си́хъ изъ рѣки́, злы́ ви́домъ и тѣлесы́ ху́ды, и пася́хуся съ кра́вами по бре́гу рѣ́чному:
|
але ось, після них вийшли з ріки сім корів інших, худих на вигляд і охлялих тілом, і стали поряд з тими коровами, на березі ріки;
|
|
4
|
4
|
|
и поядо́ша се́дмь кра́вы злы́я и худы́я тѣлесы́ се́дмь кра́въ до́брыхъ ви́домъ и избра́нныхъ тѣлесы́: [и сія́ неви́димы бы́ша, я́ко внидо́ша въ чре́сла и́хъ]. Воста́ же фарао́нъ.
|
і з’їли корови худі на вигляд і охлялі тілом сім корів гарних на вигляд і повних. І прокинувся фараон,
|
|
5
|
5
|
|
И ви́дѣ со́нъ вторы́й: и се́, се́дмь кла́си исхожда́ху изъ сте́блія єди́наго избра́нны и добры́:
|
і заснув знову, і снилося йому іншого разу: ось, на одному стеблі піднялося сім колосків гладеньких і гарних;
|
|
6
|
6
|
|
друзі́и же се́дмь кла́си то́нцыи, истонче́ни вѣ́тромъ, израста́ху по ни́хъ:
|
але ось, після них виросло сім колосків виснажених і висушених східним вітром;
|
|
7
|
7
|
|
и пожро́ша се́дмь кла́си то́нцыи и истонче́ни вѣ́тромъ се́дмь кла́совъ избра́нныхъ и по́лныхъ. Воста́ же фарао́нъ, и бя́ше со́нъ.
|
і пожерли худі колоски сім колосків гладеньких і повних. І прокинувся фараон і зрозумів, що це сон.
|
|
8
|
8
|
|
Бы́сть же зау́тра, и возмути́ся душа́ єго́: и посла́въ, созва́ вся́ сказа́тели Єги́петскія и вся́ му́дрыя єго́: и повѣ́да и́мъ фарао́нъ со́нъ сво́й: и не бя́ше сказу́яй того́ фарао́ну.
|
Уранці засмутився дух його, і послав він, і покликав усіх волхвів Єгипту і всіх мудреців його, і розповів їм фараон сон свій; але не було нікого, хто витлумачив би його фараону.
|
|
9
|
9
|
|
И рече́ старѣ́йшина віна́рскъ къ фарао́ну, глаго́ля: грѣ́хъ мо́й воспомина́ю дне́сь:
|
І став говорити головний виночерпій фараонові і сказав: гріхи мої згадую я нині;
|
|
10
|
10
|
|
фарао́нъ разгнѣ́вася на рабы́ своя́ и вве́рже на́съ въ темни́цу въ дому́ архімагі́ра, мене́ и старѣ́йшину жита́рска:
|
фараон прогнівався на рабів своїх і віддав мене і головного хлібодара під варту в дім начальника охоронців;
|
|
11
|
11
|
|
и ви́дѣхомъ со́нъ о́ба єди́ныя но́щи а́зъ и о́нъ, кі́йждо сво́й со́нъ ви́дѣхомъ:
|
і снився нам сон в одну ніч, мені і йому, кожному снився сон особливого значення;
|
|
12
|
12
|
|
бя́ше же та́мо съ на́ми ю́ноша, о́трокъ Євре́инъ архімагі́ровъ, и повѣ́дахомъ єму́, и разсуди́ на́мъ:
|
там саме був з нами молодий єврей, раб начальника охоронців; ми розповіли йому сни наші, і він витлумачив нам кожному відповідно до його сновидіння;
|
|
13
|
13
|
|
бы́сть же, я́коже сказа́ на́мъ, та́ко и случи́ся, мнѣ́ па́ки бы́ти во своє́мъ старѣ́йшинствѣ, а о́ному повѣ́шену.
|
і як він витлумачив нам, так і збулося: я повернений на місце моє, а той повішений.
|
|
14
|
14
|
|
Посла́въ же фарао́нъ, призва́ Іо́сифа: и изведо́ша єго́ изъ тверды́ни, и остриго́ша єго́, и измѣни́ша ри́зы єму́, и пріи́де къ фарао́ну.
|
І послав фараон і покликав Йосифа. І поспішно вивели його з в’язниці. Він постригся і перемінив одяг свій і прийшов до фараона.
|
|
15
|
15
|
|
Рече́ же фарао́нъ Іо́сифу: со́нъ ви́дѣхъ, и сказу́яй єго́ нѣ́сть: а́зъ же слы́шахъ о тебѣ́ глаго́лющихъ, я́ко слы́шавъ сны́ разсужда́єши ты́я.
|
Фараон сказав Йосифові: мені снився сон, і нема нікого, хто витлумачив би його, а про тебе я чув, що ти вмієш тлумачити сни.
|
|
16
|
16
|
|
Отвѣща́въ же Іо́сифъ фарао́ну, рече́: безъ Бо́га не отвѣща́єтся спасе́ніє фарао́ну.
|
І відповів Йосиф фараону, говорячи: це не моє; Бог дасть відповідь на благо фараонові.
|
|
17
|
17
|
|
Рече́ же фарао́нъ Іо́сифу, глаго́ля: во снѣ́ моє́мъ мня́хся стоя́ти на бре́зѣ рѣ́чнѣмъ:
|
І сказав фараон Йосифові: мені снилося: ось, стою я на березі ріки;
|
|
18
|
18
|
|
и а́ки изъ рѣки́ исхожда́ху се́дмь кра́вы добры́ ви́домъ и избра́нны тѣлесы́, и пася́хуся по бре́гу:
|
і ось, вийшли з ріки сім корів повних тілом і гарних на вигляд і паслися в очереті;
|
|
19
|
19
|
|
и се́, другі́я се́дмь кра́въ исхожда́ху вслѣ́дъ и́хъ изъ рѣки́, злы́ и недобры́ ви́домъ и ху́ды тѣлесы́, яковы́хъ не ви́дѣ таковы́хъ во все́й земли́ Єги́петстѣй ху́ждшихъ:
|
але ось, після них ішли сім корів інших, худих, дуже поганих на вигляд і охлялих тілом: я не бачив по всій землі Єгипетській таких худих, як вони;
|
|
20
|
20
|
|
и изъядо́ша се́дмь кра́вы злы́я и худы́я се́дмь кра́въ пе́рвыхъ до́брыхъ и избра́нныхъ:
|
бо з’їли охлялі й худі корови попередніх сім корів повних;
|
|
21
|
21
|
|
и внидо́ша во утро́бы и́хъ, и не яви́шася, я́ко внидо́ша во утро́бы и́хъ: и обли́чія и́хъ зла́ бы́ша, я́ко и испе́рва. Воста́въ же, [па́ки] усну́хъ,
|
і ввійшли повні в утробу їх, але не помітно було, що вони ввійшли в утробу їх: вони були так само худими на вигляд, як і спочатку. І я прокинувся.
|
|
22
|
22
|
|
и ви́дѣхъ па́ки во снѣ́ моє́мъ, и а́ки се́дмь кла́си исхожда́ху изъ єди́наго сте́блія по́лны и добры́:
|
Потім снилося мені: ось, на одному стеблі піднялися сім колосків повних і гарних;
|
|
23
|
23
|
|
друзі́и же се́дмь кла́си то́нцыи и вѣ́тромъ истонче́ни изница́ху вслѣ́дъ и́хъ:
|
але ось, після них виросло сім колосків тонких, виснажених і висушених східним вітром;
|
|
24
|
24
|
|
и пожро́ша се́дмь кла́си то́нцыи и вѣ́тромъ истонче́ни се́дмь кла́совъ до́брыхъ и по́лныхъ. Рѣ́хъ у́бо сказа́телемъ, и не бы́сть повѣ́даяй мнѣ́ того́.
|
і пожерли худі колоски сім колосків гарних. Я розповів це волхвам, але ніхто не пояснив мені.
|
|
25
|
25
|
|
И рече́ Іо́сифъ фарао́ну: со́нъ фарао́новъ єди́нъ є́сть: єли́ка Бо́гъ твори́тъ, показа́ фарао́ну:
|
І сказав Йосиф фараонові: сон фараонів один: що́ Бог зробить, те́ Він звістив фараонові.
|
|
26
|
26
|
|
се́дмь кра́вы до́брыя се́дмь лѣ́тъ су́ть: и се́дмь кла́си до́бріи се́дмь лѣ́тъ су́ть: со́нъ фарао́новъ єди́нъ є́сть:
|
Сім корів гарних, це сім років; і сім колосків добрих, це сім років: сон один;
|
|
27
|
27
|
|
и се́дмь кра́вы худы́я, я́же изыдо́ша по си́хъ, се́дмь лѣ́тъ су́ть, и се́дмь кла́си то́нцыи и истонче́ни вѣ́тромъ се́дмь лѣ́тъ су́ть: бу́дутъ се́дмь лѣ́тъ гла́да:
|
і сім корів охлялих і худих, що вийшли після тих, це сім років, також і сім колосків виснажених і висушених східним вітром, це сім років голоду.
|
|
28
|
28
|
|
сло́во же є́же рѣ́хъ фарао́ну, єли́ка Бо́гъ твори́тъ, показа́ фарао́ну:
|
Ось чому сказав я фараонові: що́ Бог зробить, те́ Він показав фараонові.
|
|
29
|
29
|
|
се́, се́дмь лѣ́тъ прихо́дитъ, оби́лность мно́га во все́й земли́ Єги́петстѣй:
|
Ось, настає сім років великого достатку в усій землі Єгипетській;
|
|
30
|
30
|
|
пріи́дутъ же се́дмь лѣ́тъ гла́да по си́хъ, и забу́дутъ сы́тости бу́дущія во все́мъ Єги́птѣ, и погуби́тъ гла́дъ зе́млю,
|
після них настануть сім років голоду, і забудеться весь той достаток у землі Єгипетській, і виснажить голод землю,
|
|
31
|
31
|
|
и не позна́єтся оби́ліє на земли́ от гла́да бу́дущаго по си́хъ: си́ленъ бо бу́детъ зѣло́:
|
і непримітним буде колишній достаток на землі, через голод, що прийде, тому що він буде дуже тяжким.
|
|
32
|
32
|
|
повтори́ся же со́нъ фарао́ну два́жды, я́ко и́стинно бу́детъ сло́во є́же от Бо́га, и ускори́тъ Бо́гъ сотвори́ти о́но:
|
А що сон повторився фараону двічі, це значить, що це істинне слово Боже, і що незабаром Бог виконає це.
|
|
33
|
33
|
|
ны́нѣ у́бо усмотри́ человѣ́ка му́дра и смы́слена и поста́ви єго́ надъ земле́ю Єги́петскою:
|
І нині нехай знайде фараон чоловіка розумного і мудрого і нехай поставить його над землею Єгипетською.
|
|
34
|
34
|
|
и да сотвори́тъ фарао́нъ и поста́витъ мѣстонача́лники по земли́, и да собира́ютъ пя́тую ча́сть от всѣ́хъ плодо́въ земли́ Єги́петскія седми́ лѣ́тъ оби́лныхъ,
|
Нехай накаже фараон поставити над землею наглядачів збирати за сім років достатку п’яту частину [усього врожаю] землі Єгипетської;
|
|
35
|
35
|
|
и да соберу́тъ вся́кую пи́щу седми́ лѣ́тъ гряду́щихъ до́брыхъ си́хъ: и да собере́тся пшени́ца подъ ру́ку фарао́ню, пи́ща во градѣ́хъ да храни́тся:
|
нехай вони беруть усякий хліб цих гарних років, що настають, і зберуть у містах хліб під відання фараона для їжі, і нехай бережуть;
|
|
36
|
36
|
|
и бу́детъ пи́ща соблюде́на земли́ на се́дмь лѣ́тъ гла́дныхъ, я́же и́мутъ бы́ти въ земли́ Єги́петстѣй, да не потреби́тся земля́ въ гла́дѣ.
|
і буде ця їжа в запас для землі на сім років голоду, які будуть у землі Єгипетській, щоб земля не загинула від голоду.
|
|
37
|
37
|
|
Уго́дно же бы́сть сло́во предъ фарао́номъ и предъ всѣ́ми рабы́ єго́.
|
Це сподобалося фараонові й усім слугам його.
|
|
38
|
38
|
|
И рече́ фарао́нъ всѣ́мъ рабо́мъ свои́мъ: єда́ обря́щемъ человѣ́ка сицева́го, и́же и́мать Ду́ха Бо́жія въ себѣ́?
|
І сказав фараон слугам своїм: чи знайдемо ми таку, як він, людину, у якій був би Дух Божий?
|
|
39
|
39
|
|
Рече́ же фарао́нъ Іо́сифу: поне́же показа́ Бо́гъ тебѣ́ вся́ сія́, нѣ́сть человѣ́ка мудрѣ́йша и смы́сленнѣйша па́че тебе́:
|
І сказав фараон Йосифу: оскільки Бог відкрив тобі все це, то немає настільки розумного і мудрого, як ти;
|
|
40
|
40
|
|
ты́ бу́деши въ дому́ моє́мъ, и у́стъ твои́хъ да послу́шаютъ вси́ лю́діє мои́, ра́звѣ престо́ломъ а́зъ бо́лѣє тебе́ бу́ду.
|
ти будеш над домом моїм, і твого слова буде дотримуватися весь народ мій; тільки престолом я буду більшим за тебе.
|
|
41
|
41
|
|
Рече́ же фарао́нъ Іо́сифу: се́, поставля́ю тя́ дне́сь надъ все́ю земле́ю Єги́петскою.
|
І сказав фараон Йосифові: ось, я поставляю тебе над усією землею Єгипетською.
|
|
42
|
42
|
|
И сне́мъ фарао́нъ пе́рстень съ руки́ своєя́, возложи́ єго́ на ру́ку Іо́сифову, и облече́ єго́ въ ри́зу червле́ну, и возложи́ гри́вну зла́ту на вы́ю єго́,
|
І зняв фараон перстень свій з руки своєї і надів його на руку Йосифа; вдяг його у висонний одяг, поклав золотий ланцюг на шию його;
|
|
43
|
43
|
|
и всади́ єго́ на колесни́цу свою́ втору́ю, и проповѣ́да предъ ни́мъ проповѣ́дникъ: и поста́ви єго́ надъ все́ю земле́ю Єги́петскою.
|
повелів везти його на другій із своїх колісниць і проголошувати перед ним: схиляйтеся! І поставив його над усією землею Єгипетською.
|
|
44
|
44
|
|
Рече́ же фарао́нъ Іо́сифу: а́зъ фарао́нъ: безъ тебе́ не воздви́гнетъ руки́ своєя́ никто́же во все́й земли́ Єги́петстѣй.
|
І сказав фараон Йосифу: я фараон; без тебе ніхто не ворухне ні рукою своєю, ні ногою своєю по всій землі Єгипетській.
|
|
45
|
45
|
|
И нарече́ фарао́нъ и́мя Іо́сифу Псонѳомфани́хъ: и даде́ єму́ Асене́ѳу, дще́рь Петефрі́а жреца́ Иліопо́льскаго, єму́ въ жену́.
|
І нарік фараон Йосифові ім’я: Цафнаф-панеах, і дав йому за дружину Асенефу, дочку Потифера, жерця Іліопольського. І пішов Йосиф по землі Єгипетській.
|
|
46
|
46
|
|
Іо́сифъ же бя́ше лѣ́тъ три́десяти, єгда́ предста́ фарао́ну царю́ Єги́петскому. Изы́де же Іо́сифъ от лица́ фарао́ня и про́йде всю́ зе́млю Єги́петскую.
|
Йосифові було тридцять років від народження, коли він став перед лице фараона, царя Єгипетського. І вийшов Йосиф від лиця фараонового і пройшов по всій землі Єгипетській.
|
|
47
|
47
|
|
И сотвори́ земля́ въ седми́ лѣ́тѣхъ оби́лну жа́тву.
|
Земля ж у сім років достатку принесла з одного зерна по жмені.
|
|
48
|
48
|
|
И собра́ вся́кую пи́щу седми́ лѣ́тъ, въ ни́хже бя́ше оби́лность въ земли́ Єги́петстѣй: и положи́ пи́щу во градѣ́хъ: пи́щы по́ль гра́да, су́щихъ о́крестъ єго́, положи́ въ не́мъ.
|
І зібрав він усякий хліб семи років, які були [родючі] в землі Єгипетській, і поклав хліб у містах; у кожному місті поклав хліб полів, що оточують його.
|
|
49
|
49
|
|
И собра́ Іо́сифъ пшени́цу я́ко песо́къ морскі́й мно́гу зѣло́, до́ндеже не можа́ху исчести́: безъ числа́ бо бя́ше.
|
І зібрав Йосиф хліба дуже багато, як піску морського, так що перестав і рахувати, тому що не стало рахунку.
|
|
50
|
50
|
|
Іо́сифу же бѣ́ста два́ сы́на, пре́жде прише́ствія седми́ лѣ́тъ гла́дныхъ, и́хже роди́ єму́ Асене́ѳа, дще́рь Петефрі́а жреца́ Иліопо́льска:
|
До настання років голоду, у Йосифа народилися два сини, яких народила йому Асенефа, дочка Потифера, жерця Іліопольського.
|
|
51
|
51
|
|
нарече́ же Іо́сифъ и́мя пе́рвенцу Манассі́а, [глаго́ля:] я́ко забы́ти мнѣ́ сотвори́ Бо́гъ вся́ болѣ́зни моя́, и вся́, я́же отца́ моєго́.
|
І нарік Йосиф ім’я первісткові: Манассія, тому що [говорив він] Бог дав мені забути усі нещастя мої і весь дім батька мого.
|
|
52
|
52
|
|
И́мя же второ́му нарече́ Єфраі́мъ, [глаго́ля:] я́ко возрасти́ мя Бо́гъ въ земли́ смире́нія моєго́.
|
А другому нарік ім’я: Єфрем, тому що [говорив він] Бог зробив мене плідним у землі страждання мого.
|
|
53
|
53
|
|
Мину́ша же се́дмь лѣ́тъ оби́лныхъ, я́же бы́ша въ земли́ Єги́петстѣй,
|
І минули сім років достатку, що був у землі Єгипетській,
|
|
54
|
54
|
|
и нача́ша се́дмь лѣ́тъ гла́дныхъ приходи́ти, я́коже рече́ Іо́сифъ. И бы́сть гла́дъ по все́й земли́: во все́й же земли́ Єги́петстѣй бы́ша {предъ глаго́ломъ си́мъ бы́ша въ єди́нѣй Александрі́йстѣй не, но и то́ во вмѣсти́телныхъ} хлѣ́бы.
|
і настали сім років голоду, як сказав Йосиф. І був голод по всіх землях, а в усій землі Єгипетській був хліб.
|
|
55
|
55
|
|
И взалка́ вся́ земля́ Єги́петская: возопи́ же наро́дъ къ фарао́ну о хлѣ́бѣхъ. Рече́ же фарао́нъ всѣ́мъ Єги́птяномъ: иди́те ко Іо́сифу, и є́же рече́тъ ва́мъ, сотвори́те.
|
Але коли і вся земля Єгипетська почала терпіти голод, то народ почав волати до фараона про хліб. І сказав фараон усім єгиптянам: підіть до Йосифа і робіть, що він вам скаже.
|
|
56
|
56
|
|
И гла́дъ бя́ше на лицы́ всея́ земли́. Отве́рзе же Іо́сифъ вся́ жи́тницы, и продая́ше всѣ́мъ Єги́птяномъ:
|
І був голод по всій землі; і відчинив Йосиф усі житниці, і став продавати хліб єгиптянам. Голод же посилювався в землі Єгипетській.
|
|
57
|
57
|
|
и вся́ страны́ прихожда́ху во Єги́петъ, купова́ти ко Іо́сифу: обдержа́ше бо гла́дъ всю́ зе́млю.
|
І з усіх країн приходили в Єгипет купувати хліб у Йосифа, тому що голод посилився по всій землі.
|
