|
Глава 24
|
Глава 24
|
|
1
|
1
|
|
Авраа́мъ же бя́ше ста́ръ, заматерѣ́вшій во дне́хъ: и Госпо́дь благослови́ Авраа́ма во всѣ́хъ.
|
Авраам був уже старий і в літах похилих. Господь благословив Авраама усім.
|
|
2
|
2
|
|
И рече́ Авраа́мъ рабу́ своєму́ старѣ́йшему до́му своєго́, облада́ющему всѣ́ми єго́: положи́ ру́ку твою́ подъ стегно́ моє́,
|
І сказав Авраам рабові своєму, старшому в домі його, який управляв усім, що у нього було: поклади руку твою під стегно моє
|
|
3
|
3
|
|
и заклену́ тя Го́сподемъ Бо́гомъ небесе́ и Бо́гомъ земли́, да не по́ймеши сы́ну моєму́ Ісаа́ку жены́ от дще́рей Ханане́йскихъ, съ ни́миже а́зъ живу́ въ ни́хъ:
|
і клянися мені Господом, Богом неба і Богом землі, що ти не візьмеш синові моєму [Ісааку] дружини з дочок хананеїв, серед яких я живу,
|
|
4
|
4
|
|
но то́кмо на зе́млю мою́, идѣ́же роди́хся, по́йдеши, и ко пле́мени моєму́, и по́ймеши жену́ сы́ну моєму́ Ісаа́ку отту́ду.
|
але підеш у землю мою, на батьківщину мою [і до племені мого], і візьмеш [звідти] дружину синові моєму Ісааку.
|
|
5
|
5
|
|
Рече́ же къ нему́ ра́бъ: єда́ у́бо не восхо́щетъ ити́ жена́ вслѣ́дъ со мно́ю на зе́млю сію́, возвращу́ ли сы́на твоєго́ въ зе́млю, от нея́же изше́лъ єси́?
|
Раб сказав йому: можливо, не захоче жінка йти зі мною в цю землю, чи повинен я повернути сина твого в землю, з якої ти вийшов?
|
|
6
|
6
|
|
Рече́ же къ нему́ Авраа́мъ: внемли́ себѣ́, да не возврати́ши сы́на моєго́ она́мо.
|
Авраам сказав йому: бережися, не повертай сина мого туди;
|
|
7
|
7
|
|
Госпо́дь Бо́гъ небесе́ и Бо́гъ земли́, И́же поя́ мя изъ до́му отца́ моєго́ и от земли́, въ не́йже роди́хся, И́же глаго́ла мнѣ́ и И́же кля́ся мнѣ́, глаго́ля: тебѣ́ да́мъ зе́млю сію́ и сѣ́мени твоєму́, То́й по́слетъ А́нгела Своєго́ предъ тобо́ю, и по́ймеши жену́ сы́ну моєму́ Ісаа́ку отту́ду:
|
Господь, Бог неба [і Бог землі], Який взяв мене з дому батька мого і з землі народження мого, Який говорив мені і Який клявся мені, говорячи: [тобі і] нащадкам твоїм дам цю землю, — Він пошле ангела Свого перед тобою, і ти візьмеш дружину синові моєму [Ісааку] звідти;
|
|
8
|
8
|
|
а́ще же не восхо́щетъ жена́ поити́ съ тобо́ю въ зе́млю сію́, чи́стъ бу́деши от закля́тія моєго́: то́чію сы́на моєго́ не возврати́ та́мо.
|
якщо ж не захоче жінка йти з тобою [у землю цю], ти будеш вільний від цієї клятви моєї; тільки сина мого не повертай туди.
|
|
9
|
9
|
|
И положи́ ра́бъ ру́ку свою́ подъ стегно́ Авраа́ма господи́на своєго́, и кля́ся єму́ о словеси́ се́мъ.
|
І поклав раб руку свою під стегно Авраама, господаря свого, і поклявся йому в цьому.
|
|
10
|
10
|
|
И взя́ ра́бъ де́сять велблю́дъ от велблю́дъ господи́на своєго́, и от всѣ́хъ бла́гъ господи́на своєго́ съ собо́ю, и воста́въ и́де въ Месопота́мію во гра́дъ Нахо́ровъ:
|
І взяв раб з верблюдів господаря свого десять верблюдів і пішов. У руках у нього були також різні скарби господаря його. Він встав і пішов у Месопотамію, в місто Нахора,
|
|
11
|
11
|
|
и поста́ви велблю́ды внѣ́ гра́да у кла́дязя во́днаго подъ ве́черъ, єгда́ исхо́дятъ [жены́] почерпа́ти воды́,
|
і зупинив верблюдів за містом, біля колодязя води, надвечір, у той час, коли виходять жінки брати [воду],
|
|
12
|
12
|
|
и рече́: Го́споди, Бо́же господи́на моєго́ Авраа́ма, благоустро́й предо мно́ю дне́сь, и сотвори́ ми́лость съ господи́номъ мои́мъ Авраа́момъ:
|
і сказав: Господи, Боже господаря мого Авраама! пошли її сьогодні назустріч мені і вчини милість з господарем моїм Авраамом;
|
|
13
|
13
|
|
се́, а́зъ ста́хъ у кла́дязя во́днаго, дще́ри же живу́щихъ во гра́дѣ исхо́дятъ почерпа́ти воды́:
|
ось, я стою біля джерела води, і дочки жителів міста виходять черпати воду;
|
|
14
|
14
|
|
и бу́детъ дѣви́ца, є́йже а́зъ реку́: преклони́ водоно́съ тво́й, да пію́, и рече́тъ ми́: пі́й ты́, и велблю́ды твоя́ напою́, до́ндеже напію́тся: сію́ угото́валъ єси́ рабу́ Твоєму́ Ісаа́ку: и по сему́ увѣ́мъ, я́ко сотвори́лъ єси́ ми́лость съ господи́номъ мои́мъ Авраа́момъ.
|
і дівчина, якій я скажу: нахили глечик твій, я нап’юся, і яка скаже [мені]: пий, я й верблюдам твоїм дам пити, [поки не нап’ються,] — ось та, яку Ти призначив рабу Твоєму Ісааку; і з того довідаюсь я, що Ти твориш милість з господарем моїм [Авраамом].
|
|
15
|
15
|
|
И бы́сть пре́жде не́же сконча́ти єму́ глаго́лющу во умѣ́ своє́мъ, и се́, Реве́кка исхожда́ше, я́же роди́ся Ваѳуи́лу, сы́ну Ме́лхи жены́ Нахо́ра, бра́та же Авраа́мля, держа́щи водоно́съ на ра́мѣхъ свои́хъ:
|
Ще не перестав він говорити [у розумі своєму], і ось, вийшла Ревекка, яка народилася від Вафуїла, сина Милки, дружини Нахора, брата Авраамового, і глечик її на плечі її;
|
|
16
|
16
|
|
дѣви́ца же бя́ше доброзра́чна зѣло́: дѣ́ва бѣ́, му́жъ не позна́ єя́. Соше́дши же на кла́дязь, напо́лни водоно́съ сво́й и взы́де.
|
дівчина була прекрасна на вигляд, діва, якої не пізнав чоловік. Вона зійшла до джерела, наповнила глечик свій і пішла нагору.
|
|
17
|
17
|
|
Тече́ же ра́бъ во срѣ́теніє є́й и рече́: напо́й мя́ ма́ло водо́ю от водоно́са твоєго́.
|
І побіг раб назустріч їй і сказав: дай мені напитися трохи із глечика твого.
|
|
18
|
18
|
|
Сія́ же рече́: пі́й, господи́не. И потща́ся, и сня́ водоно́съ на мы́шца своя́, и напои́ єго́, до́ндеже напи́ся.
|
Вона сказала: пий, господарю мій. І негайно спустила глечик свій на руку свою і напоїла його.
|
|
19
|
19
|
|
И рече́: и велблю́домъ твои́мъ налію́, до́ндеже вси́ напію́тся.
|
І, коли напоїла його, сказала: я наберу води також і для верблюдів твоїх, доки не нап’ються [усі].
|
|
20
|
20
|
|
И потща́ся, и испраздни́ водоно́съ въ пои́ло: и тече́ па́ки на кла́дязь почерпну́ти воды́, и влія́ велблю́домъ всѣ́мъ.
|
І негайно вилила воду із глечика свого в поїлку і побігла знову до колодязя почерпнути [води], і набрала для усіх верблюдів його.
|
|
21
|
21
|
|
Человѣ́къ же выразумѣва́ше ю́ и помолчева́ше, да уразумѣ́єтъ, а́ще благоустро́и Бо́гъ пу́ть єму́, или́ ни́.
|
Чоловік той дивився на неї зі здивуванням у мовчанні, бажаючи зрозуміти, чи благословив Господь путь його, чи ні.
|
|
22
|
22
|
|
Бы́сть же єгда́ преста́ша вси́ велблю́ды пію́ще, взя́ человѣ́къ усеря́зи зла́ты вѣ́сомъ по дра́хмѣ и два́ запя́стія на ру́ки єя́: де́сять златни́цъ вѣ́съ и́хъ.
|
Коли верблюди перестали пити, тоді чоловік той узяв золоту сергу, вагою півсикля, і два зап’ястя на руки їй, вагою в десять сиклів золота;
|
|
23
|
23
|
|
И вопроси́ ю́ и рече́: чія́ єси́ дще́рь? Повѣ́ждь ми́, а́ще є́сть у отца́ твоєго́ мѣ́сто на́мъ вита́ти?
|
[і запитав її] і сказав: чия ти дочка? скажи мені, чи є в домі батька твого місце, щоб нам переночувати?
|
|
24
|
24
|
|
Она́ же рече́ єму́: дще́рь Ваѳуи́лева є́смь [сы́на] Ме́лхина, єго́же роди́ Нахо́ру.
|
Вона сказала йому: я дочка Вафуїла, сина Милки, якого вона народила Нахору.
|
|
25
|
25
|
|
И рече́ єму́: и плевы́ и сѣ́на мно́го у на́съ, и мѣ́сто вита́ти.
|
І ще сказала йому: у нас багато соломи і корму, і є місце для ночівлі.
|
|
26
|
26
|
|
И благослови́въ человѣ́къ, поклони́ся Го́споду
|
І схилився чоловік той і поклонився Господу,
|
|
27
|
27
|
|
и рече́: благослове́нъ Госпо́дь Бо́гъ господи́на моєго́ Авраа́ма, И́же не оста́ви пра́вды Своєя́ и и́стины от господи́на моєго́: и мене́ благоустро́и Госпо́дь въ до́мъ бра́та господи́на моєго́.
|
і сказав: благословенний Господь Бог господаря мого Авраама, Який не залишив господаря мого милістю Своєю й істиною Своєю! Господь прямою дорогою привів мене до дому брата господаря мого.
|
|
28
|
28
|
|
И те́кши дѣви́ца въ до́мъ ма́тере своєя́, повѣ́да по глаго́ломъ си́мъ.
|
Дівчина побігла і розповіла про це в домі матері своїй.
|
|
29
|
29
|
|
Реве́кцѣ же бя́ше бра́тъ, єму́же и́мя Лава́нъ: и тече́ Лава́нъ къ человѣ́ку во́нъ на кла́дязь.
|
У Ревекки був брат, на ім’я Лаван. Лаван вибіг до тієї людини, до джерела.
|
|
30
|
30
|
|
И бы́сть єгда́ ви́дѣ усеря́зи, и запя́стія на руку́ сестры́ своєя́, и єгда́ слы́ша словеса́ Реве́кки сестры́ своєя́, глаго́лющія: си́це глаго́ла мнѣ́ человѣ́къ: и пріи́де къ человѣ́ку, стоя́щу єму́ у велблю́дъ у кла́дязя,
|
І коли він побачив сергу і зап’ястя на руках у сестри своєї і почув слова Ревекки, сестри своєї, яка говорила: так говорив зі мною той чоловік, — то прийшов до чоловіка цього, і ось, він стоїть з верблюдами біля джерела;
|
|
31
|
31
|
|
и рече́ єму́: гряди́, вни́ди благослове́нный от Го́спода, почто́ стои́ши внѣ́? А́зъ же угото́вахъ хра́мину и мѣ́сто велблю́домъ.
|
і сказав [йому]: ввійди, благословенний Господом; чому ти стоїш ззовні? я приготував дім і місце для верблюдів.
|
|
32
|
32
|
|
И вни́де человѣ́къ въ до́мъ, и разсѣдла́ велблю́ды, и даде́ пле́вы и сѣ́но велблю́домъ, и во́ду умы́ти но́зѣ єго́, и но́ги муже́мъ, и́же бя́ху съ ни́мъ:
|
І ввійшов чоловік. Лаван розсідлав верблюдів і дав соломи і корму верблюдам, і води, щоб умити ноги йому і людям, які були з ним;
|
|
33
|
33
|
|
и предложи́ и́мъ хлѣ́бы я́сти, и рече́: не я́мъ, до́ндеже возглаго́лю словеса́ моя́. И рече́: глаго́ли.
|
і запропонована була йому їжа; але він сказав: не буду їсти, поки не скажу про діло своє. І сказали: говори.
|
|
34
|
34
|
|
И рече́: ра́бъ Авраа́мль є́смь а́зъ:
|
Він сказав: я раб Авраамів;
|
|
35
|
35
|
|
Госпо́дь же благослови́ господи́на моєго́ зѣло́, и возвы́сися: и даде́ єму́ о́вцы и телцы́, сребро́ и зла́то, рабы́ и рабы́ни, и велблю́ды и ослы́:
|
Господь дуже благословив господаря мого, і він став великим: Він дав йому овець і волів, срібло і золото, рабів і рабинь, верблюдів і ослів;
|
|
36
|
36
|
|
и роди́ Са́рра, жена́ господи́на моєго́, сы́на єди́наго господи́ну моєму́, состарѣ́вшемуся єму́, и даде́ єму́, єли́ка имя́ше:
|
Сарра, дружина господаря мого, вже будучи старою, народила господарю моєму [одного] сина, якому він віддав усе, що в нього;
|
|
37
|
37
|
|
и закля́ мя господи́нъ мо́й, глаго́ля: не по́ймеши жены́ сы́ну моєму́ от дще́рей Ханане́йскихъ, въ ни́хже а́зъ обита́ю въ земли́ и́хъ:
|
і взяв з мене клятву господар мій, сказавши: не бери дружини синові моєму з дочок хананеїв, у землі яких я живу,
|
|
38
|
38
|
|
но въ до́мъ отца́ моєго́ по́йдеши, и въ пле́мя моє́, и по́ймеши жену́ сы́ну моєму́ отту́ду:
|
а піди в дім батька мого і до родичів моїх, і візьмеш [звідти] дружину синові моєму.
|
|
39
|
39
|
|
рѣ́хъ же [а́зъ] господи́ну моєму́: а єгда́ не восхо́щетъ жена́ со мно́ю ити́?
|
Я сказав господарю моєму: можливо, не піде жінка зі мною.
|
|
40
|
40
|
|
И рече́ ми: Госпо́дь Бо́гъ, Єму́же благоугоди́хъ предъ ни́мъ, о́нъ по́слетъ А́нгела Своєго́ съ тобо́ю и благоустро́итъ пу́ть тво́й, и по́ймеши жену́ сы́ну моєму́ от пле́мене моєго́ и от до́му отца́ моєго́:
|
Він сказав мені: Господь [Бог], перед лицем Якого я ходжу, пошле з тобою ангела Свого і благовлаштує путь твою, і візьмеш дружину сину моєму з рідних моїх і з дому батька мого;
|
|
41
|
41
|
|
тогда́ бу́деши чи́стъ от заклина́нія моєго́: єгда́ бо до́йдеши въ пле́мя моє́, и не дадя́тъ ти́, и бу́деши чи́стъ от заклина́нія моєго́:
|
тоді будеш ти вільним від клятви моєї, коли сходиш до родичів моїх; і якщо вони не дадуть тобі, то будеш вільним від клятви моєї.
|
|
42
|
42
|
|
и прише́дъ дне́сь на кла́дязь, реко́хъ: Го́споди, Бо́же господи́на моєго́ Авраа́ма, а́ще ты́ благоустроя́єши пу́ть мо́й, въ о́ньже ны́нѣ а́зъ иду́:
|
І прийшов я нині до джерела, і сказав: Господи, Боже господаря мого Авраама! Якщо Ти благовлаштуєш путь, яку я звершую,
|
|
43
|
43
|
|
се́, а́зъ ста́хъ у кла́дязя во́днаго, и дще́ри гра́жданъ исхо́дятъ почерпа́ти воды́: и бу́детъ дѣви́ца, є́йже а́ще а́зъ реку́: напо́й мя́ от водоно́са твоєго́ ма́ло водо́ю:
|
то ось, я стою біля джерела води, [і дочки жителів міста виходять черпати воду,] і дівчина, яка вийде черпати, і якій я скажу: дай мені напитися трохи з глечика твого,
|
|
44
|
44
|
|
и рече́тъ ми́: и ты́ пі́й, и велблю́домъ твои́мъ влію́: сія́ [бу́детъ] жена́, ю́же угото́ва Госпо́дь рабу́ Своєму́ Ісаа́ку: и по сему́ уразумѣ́ю, я́ко сотвори́лъ єси́ ми́лость господи́ну моєму́ Авраа́му.
|
і яка скаже мені: і ти пий, і верблюдам твоїм я начерпаю, ось дружина, яку Господь призначив синові господаря мого [рабу Своєму Ісааку; і з цього дізнаюсь я, що Ти чиниш милість господарю моєму Аврааму].
|
|
45
|
45
|
|
И бы́сть пре́жде не́же сконча́ти мнѣ́ глаго́лющу во умѣ́ своє́мъ, а́біє Реве́кка исхожда́ше держа́щи водоно́съ на ра́му, и сни́де на кла́дязь, и почерпе́ воды́: и реко́хъ є́й: напо́й мя́.
|
Ще не перестав я говорити в розумі моєму, і ось, вийшла Ревекка, і глечик її на плечі її, і зійшла до джерела і зачерпнула [води]; і я сказав їй: напої мене.
|
|
46
|
46
|
|
И потща́вшися сня́ водоно́съ съ себе́ на мы́шцу свою́ и рече́: пі́й ты́, и велблю́ды твоя́ напою́. И напи́хся, и велблю́ды моя́ напои́.
|
Вона негайно спустила з себе глечик свій [на руку свою] і сказала: пий, і верблюдів твоїх я напою. І я пив, і верблюдів [моїх] вона напоїла.
|
|
47
|
47
|
|
И вопроси́хъ ю́ и реко́хъ: чія́ єси́ дще́рь? Повѣ́ждь ми́. Она́ же рече́: дще́рь Ваѳуи́лева є́смь сы́на Нахо́рова, єго́же роди́ єму́ Ме́лха. И да́хъ є́й усеря́зи, и запя́стія на ру́цѣ єя́,
|
Я запитав її і сказав: чия ти дочка? [скажи мені]. Вона сказала: дочка Вафуїла, сина Нахорового, якого народила йому Милка. І дав я серги їй і зап’ястя на руки її.
|
|
48
|
48
|
|
и благоволи́въ поклони́хся Го́споду: и благослови́хъ Го́спода Бо́га господи́на моєго́ Авраа́ма, И́же благоустро́и мя́ на пути́ и́стины поя́ти дще́рь бра́та господи́на моєго́ сы́ну єго́:
|
І схилився я і поклонився Господу, і благословив Господа, Бога господаря мого Авраама, Який прямою дорогою привів мене, щоб узяти дочку брата господаря мого за сина його.
|
|
49
|
49
|
|
а́ще у́бо сотворите́ вы́ ми́лость и пра́вду къ господи́ну моєму́: а́ще же ни́, повѣ́дите ми́: да обращу́ся или́ на де́сно, или́ на лѣ́во.
|
І нині скажіть мені: чи маєте ви намір зробити милість і правду господарю моєму чи ні? скажіть мені, і я обернуся праворуч, або ліворуч.
|
|
50
|
50
|
|
Отвѣща́вша же Лава́нъ и Ваѳуи́лъ, реко́ста: от Го́спода пріи́де дѣ́ло сіє́: не возмо́жемъ ти́ проти́ву рещи́ зло́ или́ бла́го:
|
І відповіли Лаван і Вафуїл і сказали: від Господа прийшла ця справа; ми не можемо сказати тобі всупереч ні поганого, ні доброго;
|
|
51
|
51
|
|
се́, Реве́кка предъ тобо́ю: поє́мь ю́, иди́: и да бу́детъ жена́ сы́ну господи́на твоєго́, я́коже глаго́ла Госпо́дь.
|
ось Ревекка перед тобою; візьми [її] і піди; нехай буде вона дружиною синові господаря твого, як сказав Господь.
|
|
52
|
52
|
|
Бы́сть же єгда́ услы́ша ра́бъ Авраа́мль словеса́ сія́, поклони́ся до земли́ Го́споду.
|
Коли раб Авраамів почув слова їхні, то поклонився Господу до землі.
|
|
53
|
53
|
|
И изне́съ ра́бъ сосу́ды зла́ты и сре́бряны и ри́зы, даде́ Реве́кцѣ: и да́ры даде́ бра́ту єя́ и ма́тери єя́.
|
І вийняв раб срібні і золоті речі й одяг і дав Ревецці; також і братові її і матері її дав багаті подарунки.
|
|
54
|
54
|
|
И ядо́ша и пи́ша и то́й и му́жіє, и́же бя́ху съ ни́мъ, и почи́ша. И воста́въ зау́тра, рече́: отпусти́те мя́, да отиду́ къ господи́ну моєму́.
|
І їли і пили він і люди, які були з ним, і переночували. Коли ж встали вранці, то він сказав: відпустіть мене [і я піду] до господаря мого.
|
|
55
|
55
|
|
Рѣ́ша же бра́тія єя́ и ма́ти: да пребу́детъ дѣви́ца съ на́ми я́ко де́сять дні́й, и посе́мъ по́йдетъ.
|
Але брат її і мати її сказали: нехай побуде з нами дівчина днів хоч десять, потім підеш.
|
|
56
|
56
|
|
О́нъ же рече́ къ ни́мъ: не держи́те мя́, Госпо́дь бо благоустро́и пу́ть мо́й во мнѣ́: отпусти́те мя́, да иду́ къ господи́ну моєму́.
|
Він сказав їм: не затримуйте мене, тому що Господь благовлаштував путь мою; відпустіть мене, і я піду до господаря мого.
|
|
57
|
57
|
|
Они́ же рѣ́ша: призове́мъ дѣви́цу и вопро́симъ єя́ изоу́стъ.
|
Вони сказали: покличемо дівчину і запитаємо, що вона скаже.
|
|
58
|
58
|
|
И призва́ша Реве́кку и рѣ́ша є́й: по́йдеши ли съ человѣ́комъ си́мъ? Она́ же рече́: пойду́.
|
І покликали Ревекку і сказали їй: чи підеш з цим чоловіком? Вона сказала: піду.
|
|
59
|
59
|
|
И отпусти́ша Реве́кку сестру́ свою́, и имѣ́нія єя́, и раба́ Авраа́мля, и и́же съ ни́мъ бы́ша.
|
І відпустили Ревекку, сестру свою, і годівницю її, і раба Авраамового, і людей його.
|
|
60
|
60
|
|
И благослови́ша Реве́кку и рѣ́ша є́й: сестра́ на́ша єси́, бу́ди въ ты́сящы те́мъ, и да наслѣ́дитъ сѣ́мя твоє́ гра́ды супоста́тъ.
|
І благословили Ревекку і сказали їй: сестро наша! нехай народяться від тебе тисячі тисяч, і нехай володіють нащадки твої оселями ворогів твоїх!
|
|
61
|
61
|
|
Воста́вши же Реве́кка и рабы́ни єя́, всѣдо́ша на велблю́ды и поидо́ша съ человѣ́комъ. И пои́мъ ра́бъ Реве́кку, отъи́де.
|
І встала Ревекка і служниці її, і сіли на верблюдів, і поїхали за тим чоловіком. І раб узяв Ревекку і пішов.
|
|
62
|
62
|
|
Ісаа́къ же прехожда́ше сквозѣ́ пусты́ню у кла́дязя Видѣ́нія: са́мъ же живя́ше на земли́ на полу́дне.
|
А Ісаак прийшов з Беер-лахай-рої, бо жив він у землі полуденній.
|
|
63
|
63
|
|
И изы́де Ісаа́къ поглуми́тися на по́ле къ ве́черу, и воззрѣ́въ очи́ма свои́ма, ви́дѣ велблю́ды иду́щыя.
|
Коли настав вечір, Ісаак вийшов у поле пороздумувати, і звів очі свої, і побачив: ось, йдуть верблюди.
|
|
64
|
64
|
|
И воззрѣ́вши Реве́кка очи́ма свои́ма, ви́дѣ Ісаа́ка: и изскочи́ съ велблю́да.
|
Ревекка глянула, і побачила Ісаака, і спустилася з верблюда.
|
|
65
|
65
|
|
И рече́ рабу́: кто́ єсть человѣ́къ о́ный, и́же и́детъ по по́лю во срѣ́теніє на́мъ? Рече́ же ра́бъ: се́й є́сть господи́нъ мо́й. Она́ же взе́мши ри́зу лѣ́тнюю, облече́ся.
|
І сказала рабові: хто ця людина, яка йде по полю назустріч нам? Раб сказав: це господар мій. І вона взяла покривало і покрилася.
|
|
66
|
66
|
|
И повѣ́да ра́бъ Ісаа́ку вся́ словеса́, я́же сотвори́.
|
Раб же розповів Ісааку усе, що зробив.
|
|
67
|
67
|
|
Вни́де же Ісаа́къ въ до́мъ ма́тере своєя́, и поя́ Реве́кку, и бы́сть єму́ жена́: и возлюби́ ю́, и утѣ́шися Ісаа́къ по Са́ррѣ ма́тери своє́й.
|
І ввів її Ісаак у шатро Сарри, матері своєї, і взяв Ревекку, і вона стала йому дружиною, і він полюбив її; й утішився Ісаак у печалі за [Саррою,] матір’ю своєю.
|
