|
Глава 38
|
Глава 38
|
|
1
|
1
|
|
Бы́сть же въ то́ вре́мя, отъи́де Іу́да от бра́тіи своєя́ и пріи́де къ человѣ́ку нѣ́коєму Одолламі́тину, єму́же и́мя Іра́съ:
|
У той час Іуда відійшов від братів своїх і оселився поблизу одного одолламитянина, якому ім’я: Хира.
|
|
2
|
2
|
|
и ви́дѣ та́мо Іу́да дще́рь человѣ́ка Ханане́йска, є́йже и́мя Сава́: и поя́тъ ю́, и вни́де къ не́й:
|
І побачив там Іуда дочку одного хананеянина, якому ім’я: Шуа; і взяв її і ввійшов до неї.
|
|
3
|
3
|
|
и заче́нши роди́ сы́на, и нарече́ и́мя єму́ И́ръ:
|
Вона зачала і народила сина; і він нарік йому ім’я: Ір.
|
|
4
|
4
|
|
и заче́нши єще́ роди́ сы́на и нарече́ и́мя єму́ Авна́нъ:
|
І зачала знову, і народила сина, і нарекла йому ім’я: Онан.
|
|
5
|
5
|
|
и приложи́вши роди́ сы́на [тре́тіяго] и нарече́ и́мя Сило́мъ: сія́ же бѣ́ въ Ха́свѣ, єгда́ роди́ си́хъ.
|
І ще народила сина [третього] і нарекла йому ім’я: Шела. Іуда був у Хезиві, коли вона народила його.
|
|
6
|
6
|
|
И поя́ Іу́да жену́ И́ру пе́рвенцу своєму́, є́йже и́мя Ѳама́рь.
|
І взяв Іуда дружину Ірові, первісткові своєму; ім’я їй Фамар.
|
|
7
|
7
|
|
Бы́сть же И́ръ пе́рвенецъ Іу́динъ зо́лъ предъ Го́сподемъ: и уби́ єго́ Бо́гъ.
|
Ір, первісток Іудин, був неугодний перед очима Господа, й умертвив його Господь.
|
|
8
|
8
|
|
Рече́ же Іу́да Авна́ну: вни́ди къ женѣ́ бра́та твоєго́ и совокупи́ся съ не́ю, и возста́ви сѣ́мя бра́ту твоєму́.
|
І сказав Іуда Онану: увійди до дружини брата твого, одружися з нею, як дівер, і віднови сíм’я братові твоєму.
|
|
9
|
9
|
|
Позна́въ же Авна́нъ, я́ко не єму́ бу́детъ сѣ́мя, бы́сть єгда́ вхожда́ше къ женѣ́ бра́та своєго́, пролива́ше [сѣ́мя] на зе́млю, є́же не да́ти сѣ́мене бра́ту своєму́:
|
Онан знав, що сíм’я буде не йому, і тому, коли входив до дружини брата свого, виливав [сíм’я] на землю, щоб не дати сімені братові своєму.
|
|
10
|
10
|
|
зло́ же яви́ся предъ Бо́гомъ, я́ко сотвори́ сіє́: и умертви́ и сего́.
|
Злом було перед очима Господа те, що він робив; і Він умертвив його.
|
|
11
|
11
|
|
Рече́ же Іу́да Ѳама́ри, невѣ́стцѣ своє́й [по сме́рти дву́ сыно́въ свои́хъ]: сѣди́ вдово́ю въ дому́ отца́ твоєго́, до́ндеже вели́къ бу́детъ Сило́мъ, сы́нъ мо́й. Рече́ бо [во умѣ́ си́]: да не когда́ у́мретъ и се́й, я́коже и бра́тія єго́. Отше́дши же Ѳама́рь, сѣдя́ше въ дому́ отца́ своєго́.
|
І сказав Іуда Фамарі, невістці своїй [після смерти двох синів своїх]: живи вдовою в домі батька твого, доки підросте Шела, син мій. Тому що він сказав [у розумі своєму]: не помер би і він подібно до братів його. Фамар пішла і стала жити в домі батька свого.
|
|
12
|
12
|
|
Умно́жишася же дні́є, и у́мре Сава́, жена́ Іу́дина. И утѣ́шився Іу́да, взы́де къ стригу́щымъ о́вцы єго́ са́мъ, и Іра́съ па́стырь єго́ Одолламі́тинъ, во Ѳа́мну.
|
Минуло багато часу, і померла дочка Шуї, дружина Іудина. Іуда, утішившись, пішов у Фамну до охоронців худоби його, сам і Хира, друг його, одолламитянин.
|
|
13
|
13
|
|
И возвѣсти́ша Ѳама́ри невѣ́стцѣ єго́, глаго́люще: се́, све́коръ тво́й восхо́дитъ во Ѳа́мну стрищи́ о́вцы своя́.
|
І повідомили Фамар, говорячи: ось, свекор твій іде у Фамну стригти худобу свою.
|
|
14
|
14
|
|
Она́ же све́ргши ри́зы вдовства́ съ себе́, облече́ся въ ри́зу лѣ́тнюю и украси́ся, и сѣ́де предъ враты́ Єна́ни, я́же су́ть на пути́ Ѳа́мны: вѣ́дяше бо, я́ко вели́къ бы́сть Сило́мъ: се́й же не даде́ єя́ єму́ въ жену́.
|
І зняла вона із себе одяг удівства свого, покрила себе покривалом і, закрившись, сіла біля воріт Енаїма, що на дорозі до Фамни. Бо бачила, що Шела виріс, і вона не дана йому за дружину.
|
|
15
|
15
|
|
И ви́дѣвъ ю́ Іу́да, возмнѣ́ ю́ блудни́цу бы́ти: покры́ бо лице́ своє́, и не позна́ єя́.
|
І побачив її Іуда і прийняв її за блудницю, тому що вона закрила лице своє. [І не впізнав її.]
|
|
16
|
16
|
|
Уклони́ся же къ не́й путе́мъ и рече́ є́й: попусти́ ми вни́ти къ себѣ́. Не позна́ бо, я́ко невѣ́стка єму́ є́сть. Она́ же рече́: что́ ми да́си, а́ще вни́деши ко мнѣ́?
|
Він повернув до неї і сказав: я увійду до тебе. Тому що не знав, що це невістка його. Вона сказала: що ти даси мені, якщо ввійдеш до мене?
|
|
17
|
17
|
|
О́нъ же рече́: а́зъ тебѣ́ послю́ ко́злище ко́зъ от ове́цъ мои́хъ. Она́ же рече́: а́ще да́си ми́ зало́гъ, до́ндеже при́шлеши.
|
Він сказав: я надішлю тобі козеня з отари [моєї]. Вона сказала: чи даси ти мені заставу, поки пришлеш?
|
|
18
|
18
|
|
О́нъ же рече́: кі́й зало́гъ тебѣ́ да́мъ? Она́ же рече́: пе́рстень тво́й и гри́вну, и же́злъ и́же въ руцѣ́ твоє́й. И даде́ є́й, и вни́де къ не́й, и зача́ во утро́бѣ от него́.
|
Він сказав: яку дати тобі заставу? Вона сказала: печатку твою, і перев’язь твою, і тростину твою, що в руці твоїй. І дав він їй і ввійшов до неї; і вона зачала від нього.
|
|
19
|
19
|
|
И воста́вши отъи́де, и све́рже ри́зу лѣ́тнюю съ себе́ и облече́ся въ ри́зы вдовства́ своєго́.
|
І, вставши, пішла, зняла з себе покривало своє й одяглася в одяг удівства свого.
|
|
20
|
20
|
|
Посла́ же Іу́да ко́злище от ко́зъ руко́ю па́стыря своєго́ Одолламі́тина взя́ти зало́гъ от жены́, и не обрѣ́те єя́.
|
Іуда ж послав козеня через друга свого одолламитянина, щоб взяти заставу з руки жінки, але він не знайшов її.
|
|
21
|
21
|
|
Вопроси́ же муже́й мѣ́ста того́ и рече́ и́мъ: гдѣ́ є́сть блудни́ца бы́вшая во Єна́нѣ на распу́тіи? И рѣ́ша: не бѣ́ здѣ́ блудни́ца.
|
І запитав жителів того місця, говорячи: де блудниця, що була в Енаїмі при дорозі? Але вони сказали: тут не було блудниці.
|
|
22
|
22
|
|
И возврати́ся ко Іу́дѣ и рече́: не обрѣто́хъ: и человѣ́цы мѣ́ста того́ глаго́лютъ: нѣ́сть здѣ́ блудни́цы.
|
І повернувся він до Іуди і сказав: я не знайшов її; та й жителі місця того сказали: тут не було блудниці.
|
|
23
|
23
|
|
Рече́ же Іу́да: да и́мать та́: но да не когда́ посмѣю́тся на́мъ: а́зъ у́бо посла́хъ ко́злище сіє́, ты́ же не обрѣ́лъ єси́.
|
Іуда сказав: нехай вона візьме собі, аби тільки не стали над нами сміятися; ось, я посилав це козеня, але ти не знайшов її.
|
|
24
|
24
|
|
Бы́сть же по тре́хъ ме́сяцѣхъ, повѣ́даша Іу́дѣ, глаго́люще: соблуди́ Ѳама́рь невѣ́стка твоя́, и се́, во утро́бѣ и́мать от блуда́. Рече́ же Іу́да: изведи́те ю́, и да сожгу́тъ ю́.
|
Минуло близько трьох місяців, і сказали Іуді, говорячи: Фамар, невістка твоя, впала у блуд, і ось, вона вагітна від блуду. Іуда сказав: виведіть її, і нехай вона буде спалена.
|
|
25
|
25
|
|
Она́ же ведо́ма посла́ къ све́кру своєму́, глаго́лющи: от человѣ́ка, єго́же сія́ су́ть, а́зъ во утро́бѣ и́мамъ. И рече́: позна́й, чі́й пе́рстень и гри́вна и же́злъ се́й.
|
Але коли повели її, вона послала сказати свекру своєму: я вагітна від того, чиї ці речі. І сказала: впізнавай, чия ця печатка і перев’язь і тростина.
|
|
26
|
26
|
|
Позна́ же Іу́да и рече́: оправда́ся Ѳама́рь па́че мене́, я́ко не да́хъ єя́ Сило́му сы́ну моєму́. И не приложи́ ктому́ позна́ти ю́.
|
Іуда впізнав і сказав: вона правіша за мене, тому що я не дав її Шелі, синові моєму. І не пізнавав її більше.
|
|
27
|
27
|
|
Бы́сть же єгда́ ражда́ше, и бѣ́ста близня́та во утро́бѣ єя́.
|
Під час пологів її виявилося, що в утробі у неї близнюки.
|
|
28
|
28
|
|
Бы́сть же въ рожде́ніи єя́, єди́нъ произнесе́ ру́ку: взе́мши же ба́ба навяза́ на ру́ку єго́ че́рвлень, глаго́лющи: се́й изы́детъ пе́рвый.
|
І під час пологів її з’явилася рука [одного]; і взяла повитуха і нав’язала йому на руку червону нитку, сказавши: цей вийшов першим.
|
|
29
|
29
|
|
Єгда́ же вовлече́ ру́ку, и а́біє изы́де бра́тъ єго́. Она́ же рече́: что́ пресѣче́ся тебе́ ра́ди прегражде́ніє? И прозва́ и́мя єму́ Фаре́съ.
|
Але він повернув руку свою; і ось, вийшов брат його. І вона сказала: як ти подолав собі перешкоду? І наречено йому ім’я: Фарес.
|
|
30
|
30
|
|
И посе́мъ изы́де бра́тъ єго́, єму́же бѣ́ на руцѣ́ єго́ че́рвлень: и прозва́ и́мя єму́ За́ра.
|
Потім вийшов брат його з червоною ниткою на руці. І наречено йому ім’я: Зара.
|
