|
Глава 9
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
|
И благослови́ Бо́гъ Но́а и сы́ны єго́ и рече́ и́мъ: расти́теся и мно́житеся, и напо́лните зе́млю и облада́йте є́ю:
|
І благословив Бог Ноя і синів його і сказав їм: плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, [і володійте нею];
|
|
2
|
2
|
|
и стра́хъ и тре́петъ ва́шъ бу́детъ на всѣ́хъ звѣре́хъ земны́хъ [и на всѣ́хъ скотѣ́хъ земны́хъ], на всѣ́хъ пти́цахъ небе́сныхъ и на всѣ́хъ дви́жущихся по земли́ и на всѣ́хъ ры́бахъ морски́хъ: въ ру́цѣ ва́шы вда́хъ [я́].
|
нехай бояться вас і нехай тремтять перед вами усі звірі земні, [і вся худоба земна,] і всі птахи небесні, все, що рухається на землі, й усі риби морські: у ваші руки віддані вони;
|
|
3
|
3
|
|
И вся́коє дви́жущеєся, є́же є́сть жи́во, ва́мъ бу́детъ въ снѣ́дь: я́ко зе́ліє травно́є да́хъ ва́мъ все́.
|
все, що рухається, що живе, буде вам у їжу; як зелень трав’яну даю вам усе;
|
|
4
|
4
|
|
То́чію мя́са въ кро́ви души́ да не снѣ́сте.
|
тільки плоті з душею її, з кров’ю її, не їжте;
|
|
5
|
5
|
|
Кро́ви бо ва́шей, ду́шъ ва́шихъ, от руки́ вся́каго звѣ́ря изыщу́ [єя́]: и от руки́ человѣ́ка бра́та изыщу́ єя́.
|
Я стягну і вашу кров, у якій життя ваше, стягну її від усякого звіра, стягну також душу людини від руки людини, від руки брата її;
|
|
6
|
6
|
|
Пролива́яй кро́вь человѣ́чу, въ єя́ мѣ́сто єго́ проліє́тся: я́ко во о́бразъ Бо́жій сотвори́хъ человѣ́ка.
|
хто проллє кров людську, того кров проллється рукою людини: бо людина створена за образом Божим;
|
|
7
|
7
|
|
Вы́ же расти́теся и мно́житеся, и напо́лните зе́млю, и мно́житеся на не́й.
|
ви ж плодіться і розмножуйтесь, і розповсюджуйтеся по землі, і примножуйтеся на ній.
|
|
8
|
8
|
|
И рече́ Бо́гъ Но́єви и сыно́мъ єго́ съ ни́мъ, глаго́ля:
|
І сказав Бог Ною і синам його з ним:
|
|
9
|
9
|
|
се́, А́зъ поставля́ю завѣ́тъ Мо́й ва́мъ и сѣ́мени ва́шему по ва́съ,
|
ось, Я укладу завіт Мій з вами і з нащадками вашими після вас,
|
|
10
|
10
|
|
и вся́кой души́ живу́щей съ ва́ми от пти́цъ и от ско́тъ и всѣ́мъ звѣре́мъ земны́мъ, єли́ка съ ва́ми [су́ть] от всѣ́хъ изше́дшихъ изъ ковче́га:
|
і з усякою душею живою, що з вами, із птахами і з худобою, і з усіма звірами земними, які у вас, з усіма, що вийшли з ковчега, з усіма тваринами земними;
|
|
11
|
11
|
|
и поста́влю завѣ́тъ Мо́й съ ва́ми: и не у́мретъ вся́ка пло́ть ктому́ от воды́ пото́пныя, и ктому́ не бу́детъ пото́пъ водны́й, є́же истли́ти всю́ зе́млю.
|
укладу завіт Мій з вами, що не буде більше знищена всяка плоть водами потопу, і не буде вже потопу на спустошення землі.
|
|
12
|
12
|
|
И рече́ Госпо́дь Бо́гъ Но́єви: сіє́ зна́меніє завѣ́та, є́же А́зъ даю́ между́ Мно́ю и ва́ми, и между́ вся́кою душе́ю живо́ю, я́же є́сть съ ва́ми, въ ро́ды вѣ́чныя:
|
І сказав [Господь] Бог: ось знамення завіту, який Я укладаю між Мною і між вами і між усякою душею живою, що з вами, в роди назавжди:
|
|
13
|
13
|
|
дугу́ Мою́ полага́ю во о́блацѣ, и бу́детъ въ зна́меніє завѣ́та [вѣ́чнаго] между́ Мно́ю и земле́ю.
|
Я покладаю веселку Мою у хмарі, щоб вона була знаменням [вічного] завіту між Мною і між землею.
|
|
14
|
14
|
|
И бу́детъ єгда́ наведу́ о́блаки на зе́млю, яви́тся дуга́ Моя́ во о́блацѣ:
|
І буде, коли Я наведу хмару на землю, то з’явиться веселка [Моя] у хмарі;
|
|
15
|
15
|
|
и помяну́ завѣ́тъ Мо́й, и́же є́сть между́ Мно́ю и ва́ми, и между́ вся́кою душе́ю живу́щею во вся́кой пло́ти, и не бу́детъ ктому́ вода́ въ пото́пъ, я́ко потреби́ти вся́ку пло́ть.
|
і Я згадаю завіт Мій, що між Мною і між вами і між усякою душею живою в усякій плоті; і не буде більше вода потопом на знищення всякої плоті.
|
|
16
|
16
|
|
И бу́детъ дуга́ Моя́ во о́блацѣ: и узрю́ ю́, є́же помяну́ти завѣ́тъ вѣ́чный между́ Мно́ю и земле́ю, и между́ вся́кою душе́ю живу́щею во вся́кой пло́ти, я́же є́сть на земли́.
|
І буде веселка [Моя] у хмарі, і Я побачу її, і згадаю завіт вічний між Богом [і між землею] і між усякою душею живою в усякій плоті, що на землі.
|
|
17
|
17
|
|
И рече́ Бо́гъ Но́єви: сіє́ зна́меніє завѣ́та, єго́же положи́хъ между́ Мно́ю и между́ вся́кою пло́тію, я́же є́сть на земли́.
|
І сказав Бог Ною: ось знамення завіту, який Я уклав між Мною і між усякою плоттю, що на землі.
|
|
18
|
18
|
|
Бы́ша же сы́нове Но́євы изше́дшіи изъ ковче́га, Си́мъ, Ха́мъ, Іа́феѳъ: Ха́мъ же бя́ше оте́цъ Ханаа́нь.
|
Сини Ноєві, що вийшли з ковчега, були: Сим, Хам і Яфет. Хам же був батьком Ханаана.
|
|
19
|
19
|
|
Тріє́ сі́и су́ть сы́нове Но́євы: от си́хъ разсѣ́яшася по все́й земли́.
|
Ці троє були синами Ноєвими, і від них заселилась уся земля.
|
|
20
|
20
|
|
И нача́тъ Но́є человѣ́къ дѣ́латель [бы́ти] земли́, и насади́ віногра́дъ:
|
Ной почав обробляти землю і насадив виноградник;
|
|
21
|
21
|
|
и испи́ от віна́, и упи́ся, и обнажи́ся въ дому́ своє́мъ.
|
і випив він вина, і сп’янів, і лежав оголеним у наметі своєму.
|
|
22
|
22
|
|
И ви́дѣ Ха́мъ оте́цъ Ханаа́нь наготу́ отца́ своєго́, и изше́дъ во́нъ повѣ́да обѣ́ма бра́тома свои́ма.
|
І побачив Хам, батько Ханаана, наготу батька свого, і, вийшовши, розповів двом братам своїм.
|
|
23
|
23
|
|
И взе́мше Си́мъ и Іа́феѳъ ри́зу, возложи́ша [ю́] на о́бѣ ра́мѣ свои́, и идо́ша вспя́ть зря́ще, и покры́ша наготу́ отца́ своєго́: и лице́ и́хъ вспя́ть зря́, и наготы́ отца́ своєго́ не ви́дѣша.
|
Сим же і Яфет взяли одяг і, поклавши його на плечі свої, пішли задом і покрили наготу батька свого; обличчя їхні були повернені назад, і вони не бачили наготи батька свого.
|
|
24
|
24
|
|
Истрезви́ся же Но́є от віна́, и разумѣ́ єли́ка сотвори́ єму́ сы́нъ єго́ юнѣ́йшій,
|
Ной витверезів від вина свого і довідався, що вчинив над ним менший син його,
|
|
25
|
25
|
|
и рече́: про́клятъ [бу́ди] Ханаа́нъ о́трокъ: ра́бъ бу́детъ бра́тіямъ свои́мъ.
|
і сказав: проклятий Ханаан; раб рабів буде він у братів своїх.
|
|
26
|
26
|
|
И рече́: благослове́нъ Госпо́дь Бо́гъ Си́мовъ: и бу́детъ Ханаа́нъ о́трокъ ра́бъ єму́:
|
Потім сказав: благословенний Господь Бог Симів; Ханаан же буде рабом йому;
|
|
27
|
27
|
|
да распространи́тъ Бо́гъ Іа́феѳа, и да всели́тся въ селе́ніихъ Си́мовыхъ, и да бу́детъ Ханаа́нъ ра́бъ єму́.
|
нехай поширить Бог Яфета, нехай оселиться він у наметах Симових; Ханаан же буде рабом йому.
|
|
28
|
28
|
|
Поживе́ же Но́є по пото́пѣ лѣ́тъ три́ста пятьдеся́тъ.
|
І жив Ной після потопу триста п’ятдесят років.
|
|
29
|
29
|
|
И бы́ша вси́ дні́є Но́євы лѣ́тъ де́вять со́тъ пятьдеся́тъ: и у́мре.
|
Усіх же днів Ноєвих було дев’ятсот п’ятдесят років, і він помер.
|
