|
Глава 48
|
Глава 48
|
|
1
|
1
|
|
Бы́сть же по глаго́лѣхъ си́хъ, и повѣ́дано бы́сть Іо́сифу, я́ко оте́цъ тво́й изнемога́єтъ: и пои́мъ два́ сы́на своя́, Манассі́ю и Єфре́ма, пріи́де ко Іа́кову.
|
Після того Йосифові сказали: ось, батько твій хворий. І він узяв з собою двох синів своїх, Манассію і Єфрема [і пішов до Якова].
|
|
2
|
2
|
|
Повѣ́даша же Іа́кову, глаго́люще: се́, сы́нъ тво́й Іо́сифъ гряде́тъ къ тебѣ́. И укрѣпи́вся Ізра́иль сѣ́де на одрѣ́,
|
Якова сповістили і сказали: ось, син твій Йосиф іде до тебе. Ізраїль зібрав сили свої і сів на постелі.
|
|
3
|
3
|
|
и рече́ Іа́ковъ ко Іо́сифу: Бо́гъ мо́й яви́ся мнѣ́ въ Лу́зѣ, въ земли́ Ханаа́ни, и благослови́ мя
|
І сказав Яків Йосифові: Бог Всемогутній явився мені в Лузі, в землі Ханаанській, і благословив мене,
|
|
4
|
4
|
|
и рече́ ми: се́, А́зъ возращу́ тя и умно́жу тя́, и сотворю́ тя въ собра́нія язы́ковъ: и да́мъ ти́ зе́млю сію́ и сѣ́мени твоєму́ по тебѣ́ во одержа́ніє вѣ́чноє.
|
і сказав мені: ось, Я розплоджу тебе, і розмножу тебе, і породжу від тебе безліч народів, і дам землю цю нащадкам твоїм після тебе, у вічне володіння.
|
|
5
|
5
|
|
Ны́нѣ у́бо два́ сы́на твоя́, и́же бы́ша тебѣ́ въ земли́ Єги́петстѣй пре́жде прише́ствія моєго́ къ тебѣ́ во Єги́петъ, мои́ су́ть: Єфре́мъ и Манассі́а, а́ки Руви́мъ и Симео́нъ бу́дутъ мнѣ́:
|
І нині два сини твої, які народилися тобі в землі Єгипетській, до мого прибуття до тебе в Єгипет, мої вони; Єфрем і Манассія, як Рувим і Симеон, будуть мої;
|
|
6
|
6
|
|
сы́ны же, я́же а́ще роди́ши по си́хъ, бу́дутъ тебѣ́: во и́мя бра́тіи своєя́ призову́тся ко жре́біямъ о́ныхъ:
|
діти ж твої, які народяться від тебе після них, будуть твої; вони під ім’ям братів своїх будуть іменуватися в їхньому наслідді.
|
|
7
|
7
|
|
а́зъ же єгда́ идя́хъ от Месопота́міи Си́рскія, у́мре Рахи́ль ма́ти твоя́ въ земли́ Ханаа́ни, приближа́ющуся ми́ ко іпподро́му Хавра́ѳы земли́, є́же пріити́ во Єфра́ѳу: и погребо́хъ ю́ на пути́ іпподро́ма: се́й є́сть Виѳлеє́мъ.
|
Коли я йшов з Месопотамії, померла в мене Рахиль [мати твоя] у землі Ханаанській, по дорозі, не дійшовши трохи до Ефрафи, і я поховав її там по дорозі до Ефрафи, що нині Вифлеєм.
|
|
8
|
8
|
|
Ви́дѣвъ же Ізра́иль сы́ны Іо́сифовы, рече́: что́ тебѣ́ сі́и?
|
І побачив Ізраїль синів Йосифа і сказав: хто це?
|
|
9
|
9
|
|
Рече́ же Іо́сифъ отцу́ своєму́: сы́нове мои́ су́ть, я́же даде́ ми Бо́гъ здѣ́. И рече́ Іа́ковъ: приведи́ ми я́, да благословлю́ и́хъ.
|
І сказав Йосиф батькові своєму: це сини мої, яких Бог дав мені тут. [Яків] сказав: підведи їх до мене, і я благословлю їх.
|
|
10
|
10
|
|
О́чи же Ізра́илю тя́жко ви́дѣста от ста́рости, и не можа́ше ви́дѣти: и прибли́жи и́хъ къ нему́, и лобза́ и́хъ, и объя́тъ я́.
|
Очі ж Ізраїлеві притупилися від старости; не міг він бачити ясно. Йосиф підвів їх до нього, і він поцілував їх і обійняв їх.
|
|
11
|
11
|
|
И рече́ Ізра́иль ко Іо́сифу: се́, лица́ твоєго́ не лиши́хся, и се́, показа́ ми Бо́гъ и сѣ́мя твоє́.
|
І сказав Ізраїль Йосифу: не сподівався я бачити твоє лице; але ось, Бог показав мені і дітей твоїх.
|
|
12
|
12
|
|
И отведе́ и́хъ Іо́сифъ от колѣ́нъ єго́, и поклони́шася єму́ лице́мъ до земли́.
|
І відвів їх Йосиф від колін його і поклонився йому лицем своїм до землі.
|
|
13
|
13
|
|
Пои́мъ же Іо́сифъ два́ сы́на своя́, Єфре́ма въ десни́цу, пря́мо лѣви́цы Ізра́иля, Манассі́ю же въ лѣ́вую, пря́мо десни́цы Ізра́илевы, прибли́жи и́хъ къ нему́.
|
І взяв Йосиф обох [синів своїх], Єфрема у праву свою руку навпроти лівої Ізраїля, а Манассію в ліву навпроти правої Ізраїля, і підвів до нього.
|
|
14
|
14
|
|
Просте́ръ же Ізра́иль ру́ку десну́ю, возложи́ на главу́ Єфре́млю, се́й же бя́ше ме́ншій, а лѣ́вую на главу́ Манассі́ину, премѣни́въ ру́цѣ,
|
Але Ізраїль простяг праву руку свою і поклав на голову Єфрема, хоча цей був менший, а ліву на голову Манассії. З наміром поклав він так руки свої, хоча Манассія був первістком.
|
|
15
|
15
|
|
и благослови́ я́ и рече́: Бо́гъ, Єму́же благоугоди́ша отцы́ мои́ предъ ни́мъ, Авраа́мъ и Ісаа́къ, Бо́гъ, И́же пита́єтъ мя́ измла́да да́же до дне́ сего́,
|
І благословив Йосифа і сказав: Бог, перед Яким ходили батьки мої Авраам та Ісаак, Бог, Який пасе мене з тих пір, як я існую, до цього дня,
|
|
16
|
16
|
|
А́нгелъ, и́же мя́ избавля́єтъ от всѣ́хъ зо́лъ, да благослови́тъ дѣ́тища сія́, и прозове́тся въ ни́хъ и́мя моє́, и и́мя оте́цъ мои́хъ, Авраа́ма и Ісаа́ка, и да умно́жатся во мно́жество мно́гоє на земли́.
|
ангел, що визволяє мене від усякого зла, нехай благословить отроків цих; нехай буде на них наречене ім’я моє й ім’я батьків моїх Авраама та Ісаака, і нехай виростуть вони в безліч посеред землі.
|
|
17
|
17
|
|
Ви́дѣвъ же Іо́сифъ, я́ко возложи́ оте́цъ єго́ ру́ку десну́ю свою́ на главу́ Єфре́млю, тя́жко єму́ яви́ся: и прія́ Іо́сифъ ру́ку отца́ своєго́ отъя́ти ю́ от главы́ Єфре́мли на главу́ Манассі́ину,
|
І побачив Йосиф, що батько його поклав праву руку свою на голову Єфрема; і прикро було йому через це. І взяв він руку батька свого, щоб перекласти її з голови Єфрема на голову Манассії,
|
|
18
|
18
|
|
и рече́ Іо́сифъ отцу́ своєму́: не та́ко, о́тче: се́й бо [є́сть] пе́рвенецъ, возложи́ ру́ку десну́ю твою́ на главу́ єго́.
|
і сказав Йосиф батькові своєму: не так, батьку мій, бо це — первісток; поклади на його голову праву руку твою.
|
|
19
|
19
|
|
И не хотя́ше, но рече́: вѣ́мъ, ча́до, вѣ́мъ: и се́й бу́детъ въ лю́ди, и се́й вознесе́тся: но бра́тъ єго́ ме́ншій бо́лій єго́ бу́детъ, и сѣ́мя єго́ бу́детъ во мно́жество язы́ковъ.
|
Але батько його не погодився і сказав: знаю, сину мій, знаю; і від нього народиться народ, і він буде великим; але менший його брат буде більшим за нього, і від сімені його народиться численний народ.
|
|
20
|
20
|
|
И благослови́ я́ въ то́мъ дни́, глаго́ля: въ ва́съ благослови́тся Ізра́иль, глаго́люще: да сотвори́тъ тя́ Бо́гъ я́коже Єфре́ма и я́ко Манассі́ю. И поста́ви Єфре́ма вы́шше Манассі́и.
|
І благословив їх у той день, говорячи: тобою буде благословляти Ізраїль, говорячи: Бог нехай вчинить тобі, як Єфрему і Манассії. І поставив Єфрема вище за Манассію.
|
|
21
|
21
|
|
Рече́ же Ізра́иль Іо́сифу: се́, а́зъ умира́ю, и бу́детъ Бо́гъ съ ва́ми, и возврати́тъ ва́съ от земли́ сея́ на зе́млю оте́цъ ва́шихъ:
|
І сказав Ізраїль Йосифові: ось, я вмираю; і Бог буде з вами і поверне вас у землю батьків ваших;
|
|
22
|
22
|
|
а́зъ же даю́ ти Сікі́му избра́нную свы́ше бра́тіи твоєя́, ю́же взя́хъ изъ руки́ Аморре́йски мече́мъ мои́мъ и лу́комъ.
|
я даю тобі, переважно перед братами твоїми, одну ділянку, яку я взяв з рук аморреїв мечем моїм і луком моїм.
|
