Завантаження...
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Порівняти:
⇄

Глава 32 з 42
Глvа, л~в”
Глава 32
1
1
И$ умолча` і%ѓвъ словесы, ё^моlча'ша же и^ трїе дрђꙁи е^го” е^ще прорече і%ѓвъ бњ б^о пра'веденъ пред нимъ”
Коли ті три мужі перестали відповідати Іову, тому що він був правий в очах своїх,
2
2
Раꙁгнњва же ся е^лиё'съ варахи'левъ вђзитянинъ эT ё^жичъства а^ра'мска а^всидїискїя страны” Раꙁгнњва же ся на і%ѓва ѕњло, занеже и^ꙁрече себе` праведна предъ бм~ъ”
тоді запалав гнів Елиуя, сина Варахиїлового, вузитянина з племені Рамового: запалав гнів його на Іова за те, що він виправдовував себе більше, ніж Бога,
3
3
И$ на' три же дрђги раꙁ#гнњвася ѕњло, ја%ко не въꙁмогоша эTвњща'ти проти'вђ преD і%ѓвомъ, н^о нареко'ша е^го нечести'ва”
а на трьох друзів його запалав гнів його за те, що вони не знайшли, що відповісти, а тим часом звинувачували Іова.
4
4
Є$лиё'съ же претръпњ дати эTвњтъ і%ѓвђ, ја%ко старњ'иша е^го сђть дн~ьми дрђꙁи е^го.
Елиуй чекав, поки Іов говорив, тому що вони літами були старші за нього.
5
5
и^ ви'дњ е^лиё'съ, ја%ко нњсть эTвњта въ ё^стњхъ дрђговъ е^го. и^ ё^яри'ся гнњвомъ свои^мъ”
Коли ж Елиуй побачив, що немає відповіді з вуст тих трьох мужів, тоді запалав гнів його.
6
6
эTвњща' же е^лиё'съ варахилевъ вђзитянинъ и^ рече” ю%нъ ё^бо е^смь лњты. вы' же е^сте старњ'иши, тњмже ё^млъча'хъ, ё^боя'хся въꙁвњстити вамᲆ хиᲄрость свою”
І відповів Елиуй, син Варахиїлів, вузитянин, і сказав: я молодий літами, а ви — старці; тому я ніяковів і боявся оголошувати вам свою думку.
7
7
Рњх же не лњты е^сть гл~ющее, въ мноѕњхъ б^о лњтехъ не вњдяT премђдрости”
Я говорив сам собі: нехай говорять дні, і багатоліття повчає мудрости.
8
8
Но дх~ъ е^сᲄь въ чл~цњхъ, дыха'нїе же вседръжи'теля е^сть ё^ча'щїи”
Але дух у людині і подих Вседержителя дає їй розуміння.
9
9
Не многолњтни сђть премђдрости, ниже ста'рцы вњдя'тъ сђдъ.
Не багаторічні тільки мудрі, і не старі розуміють правду.
10
10
тњмже рњхъ послђшаите мене, и^ възвњщђ вамъ е^же вњде, внђши'те сїа гл~ы моя.
Тому я говорю: вислухайте мене, оголошу вам мою думку і я.
11
11
рекђ б^о вамъ послђшаю^щимъ, дондеже и^ не спыта'ете словесъ, и^ до васъ съраꙁђмњю”
Ось, я очікував слів ваших, — вслуховувався в судження ваші, доки ви придумували, що? сказати.
12
12
и^ с^е не бњ і'ѓва ѓ^блича'яи эTвњща'яи гл~ђ е^го эT васъ.
Я пильно дивився на вас, і ось ніхто з вас не викриває Іова і не відповідає на слова його.
13
13
да не речете` ѓ^брњто'хомъ премђдрость эT г~а, прило'жше
Не скажіть: ми знайшли мудрість: Бог спростує його, а не людина.
14
14
чл~кђ повелњсте гл~ати тацњхъ словесъ”
Якби він звертав слова свої до мене, то я не вашими словами відповідав би йому.
15
15
Оу^жаснђшася и^ не эTвњща'ша ктомђ, ѓ^бетша'ша эT нихъ словеса`.
Злякалися, не відповідають більше; перестали говорити.
16
16
претръпњхъ не гл~ахъ б^о ја%ко сᲄа'ша и не эTвњща'ша,
І як я чекав, а вони не говорять, зупинилися і не відповідають більше,
17
17
ја%ко да эTвњща'ю и^ а'ꙁъ ча'сть” эTвњща' же е^лиё'съ гл~етъ”
то я відповім з мого боку, висловлю мою думку і я,
18
18
Па'ки въꙁгл~ю, и^сполнь б^о е^смь словесъ ё^бива'етъ б^о м^я дх~ъ чрева.
бо я переповнений словами, і дух у мені розпирає мене.
19
19
чрево же мое ја%ко мњхъ мъставрюща ꙁавя'ꙁанъ. и^л^и ја^ко мњхъ ковачъскїи раꙁши'реныи.
Ось, утроба моя, як вино невідкрите: вона готова прорватися, подібно до нових міхів.
20
20
въꙁгл~ю да почїю эTврьꙁђ ё^ста` с^и.
Виговорюсь, і буде легше мені; відкрию вуста мої і відповім.
21
21
н^о ниy чл~ка не ё^срамля'юся,
На лице людини дивитися не буду і ніякій людині лестити не стану,
22
22
не свњдњ б^о подиви'тися лицђ. а^ще л^и и^ мене мо'лїе и^ꙁъја^дя'тъ, ника'коже”
тому що я не вмію лестити: зараз убий мене, Творче мій.

Глава 32 з 42