|
Глvа, д~”
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
|
Отвњща' же е^лиџа'съ фема'нитинъ гл~я.
|
І відповів Елифаз феманитянин і сказав:
|
|
2
|
2
|
|
е^гда` мно'жицею гл~анот^и бысть въ ᲄрђдњхъ. крњпость же гл~ъ твои^хъ кто` стерпи'тъ.
|
якщо спробуємо ми сказати тобі слово, — чи не тяжко буде тобі? Утім, хто може заборонити слову!
|
|
3
|
3
|
|
а^ще боты` наё^чилъ е^си мно'ги, и^ рђцњ немо'щнаго ё^тњшилъ е^си.
|
Ось, ти наставляв багатьох і опущені руки підтримував,
|
|
4
|
4
|
|
немо'щныя же въꙁдви'глъ е^си словесы, колњнома же немо'щныхъ дръзостїю ѓ^бложи'лъ е^си.
|
того, хто падав, піднімали слова твої, і коліна, що гнулися, ти укріпляв.
|
|
5
|
5
|
|
нн~њ же прїиде на' тя бо'лезнь и^ коснђ ти ся, тыy потща'ся.
|
А тепер дійшло до тебе, і ти знеміг; торкнулося тебе, і ти упав духом.
|
|
6
|
6
|
|
кое` ё^бо не страX л^и твои е^сть въ беꙁђмїе, и^ наде'жа твоя` и^ злоба пђти твое^го.
|
Богобоязкість твоя чи не повинна бути твоєю надією, і непорочність путів твоїх — упованням твоїм?
|
|
7
|
7
|
|
помяни' же ё^бо кт^о чи'стъ сы'и поги'бе, и^л^и когда` и%сᲄиннїи вс^и и^с корене поги'бошA,
|
Згадай же, чи гинув хто невинний, і де праведних викорінювали?
|
|
8
|
8
|
|
ја%коже видXњ ѓ^рђщихъ зло'бою, и^ сњ'ющїи же я& печа'ли по'жнTђ себњ`.
|
Як я бачив, ті, що орали нечестя і сіяли зло, пожинають його;
|
|
9
|
9
|
|
эT повелњнїя гн~я поги'бнђт#. эT дх~а гнњва е^го и^счеꙁнђтᲆ.
|
від подуву Божого гинуть і від духу гніву Його зникають.
|
|
10
|
10
|
|
сила львова, гла'съ же льви'ца, хвале'нїе же ꙁмїево ё^гасе`”
|
Ревіння лева і голос того, хто рикає, умовкає, і зуби скимнів ламаються;
|
|
11
|
11
|
|
Мравїи льва погђби`, зане же не и^мња'ше бра'шна. лви'чищаy львовы ѓ^ста'виша дрђ'гъ дрђга.
|
могутній лев гине без здобичі, і діти левиці розсіюються.
|
|
12
|
12
|
|
а^ще л^и гл~ъ кїи и%стиненъ б^њ въ словесњхъ твои^хъ. никое^ же ё^бо эT сиX бы т^я срњло ѕло'е. кое` ё^бо не прїиметъ ли м^и ё%хо вла'сти, эT него'же
|
І ось, до мене таємно прийшло слово, і вухо моє прийняло щось від нього.
|
|
13
|
13
|
|
стра'хомъ и^ гла'сомъ но'щнымъ напада'я стра'хᲆ на чл~кы.
|
Серед міркувань про нічні видіння, коли сон находить на людей,
|
|
14
|
14
|
|
гроза же м^я срњте и^ трепетъ, и^ ѕњло ко'сти моа сътрясе`”
|
обійняв мене жах і трепет і потряс усі кістки мої.
|
|
15
|
15
|
|
И$ дх~ъ на лице м^и наи^де. ё^страшиша же ми ся вла'си и^ плᲆти,
|
І дух пройшов наді мною, дибом стало волосся на мені.
|
|
16
|
16
|
|
въстаX и^ не разђмXњ. видXњ и^ не бњ` ѓ^бличїя преD ѓ^чима мои'ма, н^о дх~ъ и^ глаs слы'шаX.
|
Він став, — але я не розпізнав вигляду його, — тільки обрис був перед очима моїми; тихе віяння, — і я чую голос:
|
|
17
|
17
|
|
чт^о б^о е^гда` чи'стъ бђдетъ чл~къ преD бм~ъ. и^л^и эT дњлъ своихъ бес поро'ка мђжъ”
|
чи людина праведніша за Бога? і чи людина чистіша за Творця свого?
|
|
18
|
18
|
|
А$ще на рабы` своа не вњрђеT, на а^гг~лы своя жестоко.
|
Ось, Він і слугам Своїм не довіряє і в ангелах Своїх убачає недоліки:
|
|
19
|
19
|
|
чт^о помы'слилъ на живђщих же въ берныхъ хлњвинаX, эT ниX же и^ сами эT того же бернїа е^смы`. пораꙁи и^хъ ја%коже мо'лїе,
|
тим більше — в тих, хто живе у храминах із суміші, основа яких порох, які знищуються швидше за міль.
|
|
20
|
20
|
|
и^ эT ё^тра да'же до' вечера ја%ко не сђть. ꙁане же не мого'ша себњ помощи` погибо'ша.
|
Між ранком і вечором вони розпадаються; не побачиш, як вони зовсім зникнуть.
|
|
21
|
21
|
|
дђ'нђ же ё^бо на ня і^ и^схоша. погибо'ша зане же не и^мњяхђ премђдрость”
|
Чи не гинуть з ними і чесноти їхні? Вони вмирають, не досягнувши мудрости.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.