|
Глvа, л~џ”
|
Глава 39
|
|
1
|
1
|
|
А$ще раꙁђмњ'лъ е^си вре'мя рожества коѕеl на ка'мени, ё^храни'л# же ли е^ще в# бо'лњꙁни е^леня.
|
Чи знаєш ти час, коли народжуються дикі кози на скелях, і чи помічав пологи ланей?
|
|
2
|
2
|
|
челъ же ли е^си мsца и^хъ, мно'го роже'номђ и^хъ бо'леꙁни разрњши'лъ ли е^си”
|
чи можеш обчислити місяці вагітности їх? і чи знаєш час пологів їх?
|
|
3
|
3
|
|
Въскорми'лъ же ли е^си пте'нца вн^њ стра'ха и^ беꙁ# бо'лњꙁни”
|
Вони вигинаються, народжуючи дітей своїх, викидаючи свої ноші;
|
|
4
|
4
|
|
паче же ли и^хъ эTпђсти'ши да съберTђся ча'да и^хъ, и^ ё^мно'жатся въ животњ, и^ꙁы'идетъ и^ не въꙁврати'тся в ниX”
|
діти їх приходять у силу, ростуть на полі, йдуть і не повертаються до них.
|
|
5
|
5
|
|
Кт^о же е^сть пђсти'выи ѓ^сла` дивїаго свободᲇ, ё%зы же е^го кт^о раꙁрњшиl”
|
Хто випустив дикого осла на волю, і хто розв’язав пута онагру,
|
|
6
|
6
|
|
положи же жи'тїе е^го пђсты'ню, и^ вселе'нїе е^го въскра'и мо'рь”
|
якому степ Я призначив домом і солончаки — житлом?
|
|
7
|
7
|
|
смњя'ся мно'гђ наро'дђ гра'да, ꙁаꙁо'ра же да'н#ническа не слы'ша”
|
Він насміхається над міською багатолюдністю і не чує криків погонича,
|
|
8
|
8
|
|
посњти'тъ гнњвомъ па'жить свою, и^ въ слDњ вся'къ зла'къ и%щетъ.
|
по горах шукає собі їжу і ганяється за всякою зеленню.
|
|
9
|
9
|
|
похо'щетъ же т^и і^ и'нъ ро'гъ порабо'тати, и^ли спа'ти въ ја%слехъ твоиX”
|
Чи захоче єдиноріг служити тобі і чи переночує біля ясел твоїх?
|
|
10
|
10
|
|
привя'жеши же реме'нь и%гђ е^го, и^ прожене'тъ т^и бра'зды на' поли.
|
Чи можеш мотузкою прив’язати єдинорога до борозни, і чи стане він боронити за тобою поле?
|
|
11
|
11
|
|
надњеши ли ся на'нь ја%ко мно'га крњпость е^го, пђсти'ши же ли на'нь дњ'ла своя`”
|
Чи будеш надіятися на нього, тому що в нього сила велика, і чи даси йому роботу твою?
|
|
12
|
12
|
|
Вњрђеши же ли ја%ко възда'сть т^и сњмя, внесеT же ли т^и въ гђмно”
|
Чи повіриш йому, що він насіння твоє поверне і складе на тік твій?
|
|
13
|
13
|
|
Кри'лома веселя'щеся е^ла'сса, а^ще зачнетъ а^саDда и носса”
|
Чи ти дав красиві крила павичу і пера і пух страусу?
|
|
14
|
14
|
|
ја%ко ѓ^ста'витъ на' земли ја%ица своя, и^ персᲄь съгрњетъ”
|
Він залишає яйця свої на землі, і на піску зігріває їх,
|
|
15
|
15
|
|
и^ забы на'га и^ разметъ, и^ ѕвњрь се'льныи попере'тъ и&”
|
і забуває, що нога може роздавити їх і польовий звір може розтоптати їх;
|
|
16
|
16
|
|
ѓ^жести же ча'да своя, ја%ко не въ тще трђди'тся беZ стра'ха”
|
він жорстокий до дітей своїх, немов не до своїх, і не боїться, що праця його буде даремна;
|
|
17
|
17
|
|
ЈА/ко премолча'лъ бо е^си премђ'дрость б~ъ, и^ не раздњли'лъ е^си въ ра'зђмњ”
|
тому що Бог не дав йому мудрости і не наділив його глуздом;
|
|
18
|
18
|
|
На вре'мя же высоты възнесе'тъ, посмњется коню и^ сњдя'щемђ на не'мъ”
|
а коли підніметься на висоту, посміється з коня і вершника його.
|
|
19
|
19
|
|
И$ли вложи'лъ е^си коню си'лђ, ѓ^бле'клъ же ли е^си на вы'и е^го стра'хъ”
|
Чи ти дав коню силу і наділив шию його гривою?
|
|
20
|
20
|
|
ѓ^бложи ли на'нь ѓ^рђж'їе, сла'вою же перси е^го де'рзосᲄь,
|
Чи можеш ти злякати його, як сарану? Хропіння ніздрів його — жах;
|
|
21
|
21
|
|
копысая на' поли и^гра'етъ, і^ и^схо'диT на' поле крњпостїю”
|
риє ногою землю і захоплюється силою; йде назустріч зброї;
|
|
22
|
22
|
|
Срњта'ющїиM стрњла'мъ посмᲇва'ется, и^ не эTврати'тся эT желњ'за”
|
він глузує з небезпеки і не боїться і не відвертається від меча;
|
|
23
|
23
|
|
На не'мъ б^о и^гра'етъ лђ'къ и^ ме'чь,
|
сагайдак гуркотить над ним, блискотить спис і дротик;
|
|
24
|
24
|
|
и^ гнњ'вомъ потребиT зе'млю” И$ не и%мать вњры ја%ти до'ндеже въстрђ'битъ трђба,
|
у пориві і люті він ковтає землю і не може стояти при звуці труби;
|
|
25
|
25
|
|
трђбњ же трђбя'щи гл~етъ бла'ѕњ, и^здале'ча же ѓ^бонњва'етъ ра'ть, с пи'скомъ и^ во'племъ”
|
при трубному звуці він подає голос: гу! гу! і здалеку чує битву, гучні голоси вождів і крик.
|
|
26
|
26
|
|
И$ твое^ю хи'тростїю стои^тъ ја%стребъ, просте'ръ кри'лњ, недвижимъ зря на ю%гъ”
|
Чи твоєю мудрістю літає яструб і спрямовує крила свої на південь?
|
|
27
|
27
|
|
Твои^м# же ли повеле'нїемъ възносиTся ѓ^ре'лъ. неја^сы'т# же на гнњздњ своеM вселя'ется,
|
Чи за твоїм словом піднімається орел і влаштовує на висоті гніздо своє?
|
|
28
|
28
|
|
на кра'и камы'ка въ съкрове'нњ.
|
Він живе на скелі і ночує на зубцях скелі і на місцях неприступних;
|
|
29
|
29
|
|
тђ же сы'и проситъ бра'шна, и^здале'ча ѓ%чи е^го блюде'та”
|
звідти видивляється собі їжу: очі його дивляться далеко;
|
|
30
|
30
|
|
пти'щы же е^го каля'ются вᲆ кро'ви, и^деже а^ще бђдђтъ мр~твцы а^бїе ѓ^брњта'ются”
|
пташенята його п’ють кров, і де труп, там і він.
|
|
31
|
31
|
|
И$ эTвњща г~ь къ і%ѓвђ и^ реq,
|
І продовжував Господь і сказав Іову:
|
|
32
|
32
|
|
не сDђ съдово'ленъ сђди'ши, ѓ^блича'я б~а эTвњща'етъ е^мђ”
|
чи буде той, хто змагається з Вседержителем, ще вчити? Той, хто викриває Бога, нехай відповідає Йому.
|
|
33
|
33
|
|
Эtвњща же і%ѓвъ гв~и и^ рече.
|
І відповів Іов Господу і сказав:
|
|
34
|
34
|
|
почто е^ще а^зъ прюся ё^чимъ и^ ѓ^блича'емъ эT б~а слы'шати такова'я. ничтоже сы'и. а^зъ же кїи эTвњтъ даM к семђ, рђ'кђ положђ на ё^стXњ с^и”
|
ось, я нікчемний; що буду я відповідати Тобі? Руку мою покладаю на вуста мої.
|
|
35
|
35
|
|
Є$ді'ною гл~ахъ, ѓ^ вторњм же не приложђ”
|
Один раз я говорив, — тепер відповідати не буду, навіть двічі, але більше не буду.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.