|
Глvа, ѕ~”
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
|
Отвњща же і%ѓвᲆ и^ рече.
|
І відповів Іов і сказав:
|
|
2
|
2
|
|
а^ще кто вњ'дыи поста'виᲄъ ми гнњтъ, бо'лњꙁни же моя вᲆꙁе'млеT на мњрила вᲆкђпᲇ,
|
о, якби правильно були зважені волання мої, і разом з ними поклали на терези страждання моє!
|
|
3
|
3
|
|
и^ пњска` мо'рскаготяжча'иша бђдђтъ. н^о ја^коже словеса` моа хђ'лена сђть,
|
Воно, напевно, перетягнуло б пісок морів! Від того слова мої несамовиті.
|
|
4
|
4
|
|
стрњ'лы б^о гн~я въ тњлњ мое^мъ сђть, и%хже ја%рость и^спива'етъ ми кро'вь, е^гда` начнђ` гл~ати бодђтъ м^я.
|
Бо стріли Вседержителя у мені; отрута їх п’є дух мій; жахи Божі ополчилися проти мене.
|
|
5
|
5
|
|
что` б^о е^гда во'т#ще возреве'тъ ді'вїи ѓ^се'лъ, н^о бра'шна прося`. а%ще ли же и^ воꙁревеT во'лъ въ ја%слехъ и^мњ'я бра'шно.
|
Чи реве дикий осел на траві? чи мичить бик біля місива свого?
|
|
6
|
6
|
|
ја%сть ли ся хлњбъ безъ со'ли, и^л^и е^сть въкђше'нїе т#щи'ми словесы`.
|
Чи їдять несмачне без соли, і чи є смак в яєчному білку?
|
|
7
|
7
|
|
не мо'жетъ б^о м^и преста'ти дш~а, смра'дъ б^о зрю`. и^ бра'шно свое во'ню льво'вђ,
|
До чого не хотіла торкнутися душа моя, те складає огидну їжу мою.
|
|
8
|
8
|
|
а^ще б^о да'сть, и^ прїидеT ми проше'нїе, и^ наде'ждђ мою да'сть г~ь
|
О, коли б збулося бажання моє й уповання моє виконав Бог!
|
|
9
|
9
|
|
наче'нъ г~ь да ё^ја^зви'тъ, до концаy да не ё^бїетъ м^я”
|
О, якби благоволив Бог розтрощити мене, простяг руку Свою й уразив мене!
|
|
10
|
10
|
|
Бђ'ди же ми граD гро'бъ на не'мже на забра'лехъ скакаX, на не'мъ не постыжђся не солгаX б^о слове'съ ст~ыхъ б~ђ мое^мђ”
|
Це було б ще відрадою мені, і я кріпився б у моїй нещадній хворобі, бо я не відмовився від слів Святого.
|
|
11
|
11
|
|
Ка'я б^о крњпость моя ја%коᲄер#плю` и^л^и кое ми время, ја^ко не сте'рпитъ м^и дш~а.
|
Що за сила у мене, щоб мати надію мені? і який кінець, щоб продовжити мені життя моє?
|
|
12
|
12
|
|
е^да` крњпости ка'менїя крњпость моа, и^л^и пло'ти моа сђть мњдяны
|
Чи твердість каменів — твердість моя? і чи мідь — плоть моя?
|
|
13
|
13
|
|
и^л^и не ё^пова'хъ к немђ” По'мощ# же эT мене эTстђпи`,
|
Чи є в мені допомога для мене, і чи є для мене яка опора?
|
|
14
|
14
|
|
эTврь'же мя млsть посњще'нїе же гн~е призрњ м^я,
|
До страдника повинне бути співчуття від друга його, якщо тільки він не покинув страху до Вседержителя.
|
|
15
|
15
|
|
и^ не възрњша на' мя бли'жнїи мои`. ја%коy пото'къ пресњца'я, и^л^и ја%ко влъны преи^до'ша м^я,
|
Але брати мої невірні, як потік, як швидкоплинні струмки,
|
|
16
|
16
|
|
и^же ся мене` бл~го боя'хђ. нн~њ нападо'ша м^и,
|
які чорні від льоду і в яких ховається сніг.
|
|
17
|
17
|
|
ја^коже снњ'гъ и^ ле'дъ сме'рꙁъся. ја%коже и^ста'етъ теплотњ` бы'вши, не позна'ся е^же бњ`,
|
Коли стає тепло, вони зменшуються, а під час спеки зникають з місць своїх.
|
|
18
|
18
|
|
та'коже и^ а'ꙁъ ѓ^ста'вленъ бы'хъ всњми`, погибо'хъ же и^ беꙁдо'мокъ бы'хъ”
|
Вони змінюють напрямок шляхів своїх, заходять у пустелю і губляться:
|
|
19
|
19
|
|
Ви'дите пђти` џема'нъскїя, гостинница савоня призрященїи.
|
дивляться на них дороги фемайські, сподіваються на них шляхи савейські,
|
|
20
|
20
|
|
стђда длъжни бђдTђ ѓ^ градXњ и^ ѓ^ и^мњ'нїиX надњ'ющїися.
|
але залишаються посоромленими у своїй надії; приходять туди і від сорому червоніють.
|
|
21
|
21
|
|
и^ вы' же ё%бо наи^до'сте мн^њ беꙁъми'лосᲄивно, ја%коy видњвши мои стрђпᲆ ё^боя'стеся.
|
Так і ви тепер ніщо: побачили страшне і злякалися.
|
|
22
|
22
|
|
что` б^о, е^гда чт^о ё^ ва'съ проси'хъ. и^л^и ва'шея крњпости ᲄребђ'ю,
|
Чи говорив я: дайте мені, або від достатку вашого заплатіть за мене;
|
|
23
|
23
|
|
ја%ко спsти м^я эT рђки` вра'гъ. и^л^и и^з рђки` си'лныхъ и^ꙁба'вите м^я.
|
і визволіть мене від руки ворога, і від руки мучителів викупіть мене?
|
|
24
|
24
|
|
наё^чи'те м^я, а^ꙁ же ё^млъчю`” А$ще чт^о прельсти'хся скажи'те м^и.
|
Навчіть мене, і я замовкну; покажіть, у чому я погрішив.
|
|
25
|
25
|
|
н^о ја%коже подо'бно е^сть злђ` и%стин#наго гл~и. не эT ва'съ б^о крњпости прошђ`.
|
Які сильні слова правди! Але що доводять викриття ваші?
|
|
26
|
26
|
|
ниже ѓ^бличе'нїе жела'ше, словесы` м^я ё^ста'витъ. ниже вњща'нїя вашего словеs трьплю`
|
Ви придумуєте слова для викриття? На вітер пускаєте слова ваші.
|
|
27
|
27
|
|
ра'ꙁвњ ја%ко на си'ра наска'чете, напада'ете же на дрђга ва'шего”
|
Ви нападаєте на сироту і риєте яму другові вашому.
|
|
28
|
28
|
|
Нн~њ же въꙁрњвъ на лица` ваша не солжђ`.
|
Але прошу вас, гляньте на мене; чи буду я говорити неправду перед лицем вашим?
|
|
29
|
29
|
|
ся'дњте же и^ не бђдетъ непра'ведно,
|
Перегляньте, чи є неправда? переглянете, — правда моя.
|
|
30
|
30
|
|
и^ горта'нь мои не раꙁђмђ л^и поё^ча'ется”
|
Чи є на язику моєму неправда? Невже гортань моя не може розрізнити гіркоти?
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.