|
Глvа, л~г”
|
Глава 33
|
|
1
|
1
|
|
Но послђшаи і%ѓве словесъ мои^хъ, и^ бесњдђ мою вᲆнђши` с^и.
|
Отже, слухай, Іове, промову мою і прислухайся до кожного слова мого.
|
|
2
|
2
|
|
се бо эTврьзохъ ё^ста` моя, и^ въꙁгл~а ја^зы'к# мои.
|
Ось, я відкриваю вуста мої, язик мій говорить у гортані моїй.
|
|
3
|
3
|
|
чи'сто срDце мое словесы`, ра'ꙁђм же ё^стнђ моею чисᲄо раꙁђмњетъ”
|
Слова мої від щирости мого серця, і вуста мої вимовлять знання чисте.
|
|
4
|
4
|
|
Но дх~ъ бж~їи сътвори'выи мя, дыха'нїе же вседръжи'теля поё^ча'я м^я.
|
Дух Божий створив мене, і подих Вседержителя дав мені життя.
|
|
5
|
5
|
|
а^ще можеши да'и же ми эTвњтъ, кᲆ семђ потерпи` и^ ста'ни противђ мнњ, и^ а'ꙁъ противђ тебе”
|
Якщо можеш, відповідай мені і стань переді мною.
|
|
6
|
6
|
|
эT бренїя растворенъ е^си ты`, ја%коже и^ а'ꙁъ эT тогоже растворенїя е^сва`,
|
Ось я, за бажанням твоїм, замість Бога. Я створений також із пороху;
|
|
7
|
7
|
|
не стра'хᲆ мои тя смятетъ, ниже рђка` моя тяQка бђдетъ на тя,
|
тому страх переді мною не може знітити тебе, і рука моя не буде важкою для тебе.
|
|
8
|
8
|
|
ѓ^ба'че реклъ е^си вᲆ ё'ши мои`, и^ гласъ гл~ъ твои^хъ ё^слышаX, ꙁане же гл~еши
|
Ти говорив у вуха мої, і я чув звук слів:
|
|
9
|
9
|
|
чи'стъ е^смь а^ꙁъ не съгрњша'я, непоро'чен же бXњ и^ не беꙁаконновахъ.
|
чистий я, без пороку, невинний я, і немає в мені неправди;
|
|
10
|
10
|
|
ꙁазор же на мя ѓ^брњте, и^ мнитъ мя ја%ко проти'вника себњ.
|
а Він знайшов звинувачення проти мене і вважає мене Своїм супротивником;
|
|
11
|
11
|
|
вложи' же но'гђ мою въ древњ, и^ съхрани пђти` моя вся`.
|
поставив ноги мої в колоду, спостерігає за всіма путями моїми.
|
|
12
|
12
|
|
ка'ко б^о гл~еши ја^ко пра'вᲆ е^смь, и^ не послђша мене вњченъ б^о е^сть и^же надъ ꙁемными.
|
Ось у цьому ти неправий, відповідаю тобі, тому що Бог вище людини.
|
|
13
|
13
|
|
гл~еши же чесо ради правды моея не ё^слы'ша слово”
|
Для чого тобі змагатися з Ним? Він не дає звіту ні в яких ділах Своїх.
|
|
14
|
14
|
|
е^ді'ною б^о вᲆꙁгл~етъ г~ь, и^ вторњм# же въ снњ`. и^л^и въ поё^че'нїи но'щнњм#,
|
Бог говорить один раз і, якщо того не помітять, удруге:
|
|
15
|
15
|
|
и^л^и ја^ко е^гда напада'етъ стра'хъ лю'тъ на чл~ки, на дрњма'нїе на ложи
|
уві сні, у нічному видінні, коли сон находить на людей, під час дрімоти на постелі.
|
|
16
|
16
|
|
тогда эTкры'етъ ё^ма чл~ческаго, видњньми стра'ха тацњми ё^страшивъ”
|
Тоді Він відкриває в людини вухо і закарбовує Своє наставляння,
|
|
17
|
17
|
|
Въꙁврати чл~ка эT непра'вды, тњло же е^го эT напада'нїя и^зба'ви.
|
щоб відвести людину від якого-небудь наміру і віддалити від неї гордість,
|
|
18
|
18
|
|
пощадњ же дш~ђ е^го эT смр~ти и^ не пасти е^мђ на ра'ти.
|
щоб відвести душу її від прірви і життя її від ураження мечем.
|
|
19
|
19
|
|
паки же ѓ^бличи` болњꙁнїю на ло'жи, и^ мно'жество ко'сти е^го ѓ^сла'бивᲆ,
|
Або він врозумляється хворобою на постелі своїй і тяжким болем у всіх кістках своїх, —
|
|
20
|
20
|
|
вся'ко же бра'шно и^ пшени'ца не воꙁмо'же прија%ти, а^ дш~а е^го ја%ди хо'щетъ.
|
і життя її відвертається від хліба і душа її від улюбленої їжі.
|
|
21
|
21
|
|
дондеже съгнїе'тъ плоть е^го, и^ пока'жетъ кости е^гот#ща`.
|
Плоть на ній пропадає, так що її не видно, і показуються кістки її, яких не було видно.
|
|
22
|
22
|
|
приближитъ же ся на смр~ть дш~а е^го, и^ живо'тъ е^го въ а'дъ.
|
І душа її наближається до могили і життя її — до смерті.
|
|
23
|
23
|
|
а^ще бђдетъ ты'сђщь а%гг~ли смр~тоносцы, е^ді'нъ эT нихъ не ё^бђдетъ е^го. а^ще л^и разђмњ'етъ срDцемъ ѓ^брати'тися къ б~ђ, повњсть же чл~кђ свои ꙁазоr, беꙁако'нїя же е^го пока'жетъ.
|
Якщо є у неї ангел-наставник, один з тисячі, щоб показати людині пряму путь її, —
|
|
24
|
24
|
|
и^ ꙁастђпитъ и& не впа'сти е^мђ въ смр~ть ѓ^бновитъ же тњло е^го, ја%коже помаза'нїе на стњнњ. ко'сти же е^го и^сполнитъ мо'ꙁга,
|
Бог змилосердиться над нею і скаже: звільни її від могили; Я знайшов умилостивлення.
|
|
25
|
25
|
|
ё^мягчи'т же е^го плоть ја^коже младенца, и^ ё^строи^т же и& възмђжа'вша вᲆ чл~цњх#
|
Тоді тіло її зробиться свіжішим, ніж у молодості; вона повернеться до днів юности своєї.
|
|
26
|
26
|
|
помо'ль же ся къ г~ђ, и^ прїя'тъ и^мъ бђдетъ. внидет же лицемъ чи'стыM съ ѓ^бњщанїемъ. въꙁда'сть же чл~комъ правдђ, не съᲄворитъ ё^бо влDка ничто'же нелњпо на ме'ншины. и^мњяи наD всњми ѓ^дръжа'нїе, не воꙁмятетъ пра'веднаго. и^ всњхъ творец#, не преѓ^би'диT свое^го сътворе'нїя”
|
Буде молитися Богу, і Він — милостивий до неї; з радістю дивиться на лице її і повертає людині праведність її.
|
|
27
|
27
|
|
Посем же тогда ꙁаꙁритъ чл~къ саM себе гл~я ја^же сконча`, и^ недосто'ино мђчи м^я ја%коже съгрњшиX
|
Він буде дивитися на людей і говорити: грішив я і спотворював правду, і не воздано мені;
|
|
28
|
28
|
|
Сп~си дш~ђ мою не вни'ти въ и^стлњнїе, и^ житїе мое свњтъ ё'ꙁритъ,
|
Він визволив душу мою від могили, і життя моє бачить світло.
|
|
29
|
29
|
|
и^ с^е все творитъ крњпкїи, пђтїе ᲄри сᲆ мђжемъ.
|
Ось, усе це робить Бог двічі-тричі з людиною,
|
|
30
|
30
|
|
н^о и^збави дш~ђ мою эT смр~ти, да животᲆ мои въ свњтᲇ хва'литъ и&.
|
щоб відвести душу її від могили й освітити її світлом живих.
|
|
31
|
31
|
|
внима'и си і%ѓве и^ послђшаи мене и^ премлъчи, и^ а'зъ въз#гл~ю.
|
Прислухайся, Іове, слухай мене, мовчи, і я буду говорити.
|
|
32
|
32
|
|
и^ а'ще сђть словеса` с^и эTвњща'и ми и^ гл~и, хощђ б^о ѓ^правдити тя.
|
Якщо маєш, що сказати, відповідай; говори, тому що я бажав би твого виправдання;
|
|
33
|
33
|
|
а^ще л^и н^и, но послђшаи мене и^ молчи`, и^ наё^чю' тя премђдрости”
|
якщо ж ні, то слухай мене: мовчи, і я навчу тебе мудрости.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.