Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 13

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

Глава 13	Глава́ г҃і

1	1
Мудрий син слухає настанови батька, а буйний не слухає викриття.	Сы́нъ бл҃горазꙋ́мный послꙋшли́въ ѻ҆тцꙋ̀, сы́нъ же непокорли́вый въ поги́бель.
2	2
Від плоду вуст своїх людина споживе добро, душа ж законопорушників — зло.	Ѿ плодѡ́въ пра́вды снѣ́сть бл҃гі́й: дꙋ́шы же беззако́нныхъ погиба́ютъ безвре́меннѡ.
3	3
Хто зберігає вуста свої, той береже душу свою; а хто широко розкриває свій рот, тому біда.	И҆́же храни́тъ своѧ̑ оу҆ста̀, соблюда́етъ свою̀ дꙋ́шꙋ: проде́рзивый же оу҆стна́ма оу҆страши́тъ себѐ.
4	4
Душа лінивого бажає, але марно; а душа старанних насититься.	Въ по́хотехъ є҆́сть всѧ́къ пра́здный: рꙋ́ки же мꙋ́жественныхъ въ прилѣжа́нїи.
5	5
Праведник ненавидить неправдиве слово, а нечестивий осоромлює і нечестить себе.	Словесѐ непра́ведна ненави́дитъ првⷣникъ: нечести́вый же стыди́тсѧ и҆ не воз̾имѣ́тъ дерзнове́нїѧ.
6	6
Правда зберігає непорочного в путі, а нечестя губить грішника.	Пра́вда храни́тъ неѕлѡ́бивыѧ: нечести̑выѧ же ѕлы̑ твори́тъ грѣ́хъ.
7	7
Хтось видає себе за багатого, а в нього нічого нема; інший видає себе за бідного, а в нього багатства багато.	Сꙋ́ть богатѧ́ще себѐ, ничесѡ́же и҆мꙋ́ще: и҆ сꙋ́ть смирѧ́ющесѧ во мно́зѣ бога́тствѣ.
8	8
Багатством своїм людина викуповує життя своє, а бідний і погрози не чує.	И҆збавле́нїе мꙋ́жа дꙋшѝ своѐ є҆мꙋ̀ бога́тство: ни́щїй же не терпи́тъ преще́нїѧ.
9	9
Світло праведних весело горить, світильник же нечестивих угасає. [Душі підступні блукають у гріхах, а праведники співчувають і милують.]	Свѣ́тъ првⷣнымъ всегда̀, свѣ́тъ же нечести́выхъ оу҆гаса́етъ: дꙋ́ши льсти̑выѧ заблꙋжда́ютъ во грѣсѣ́хъ, првⷣнїи же ще́дрѧтъ и҆ ми́лꙋютъ.
10	10
Від зарозумілости виникає розбрат, а в тих, що радяться, — мудрість.	Ѕлы́й съ досажде́нїемъ твори́тъ ѕла̑ѧ: себе́ же зна́ющїи премꙋ́дри (сꙋ́ть).
11	11
Багатство від суєтности виснажується, а той, хто збирає працею, примножує його.	И҆мѣ́нїе поспѣша́емо со беззако́нїемъ оу҆ма́лено быва́етъ, собира́ѧй же себѣ̀ со бл҃гоче́стїемъ и҆зѡби́лствовати бꙋ́детъ: првⷣный ще́дритъ и҆ дае́тъ.
12	12
Надія, яка довго не збувається, мучить серце, а бажання, що сповнилося, — як древо життя.	Лꙋ́чше начина́ѧй помога́ти се́рдцемъ ѡ҆бѣща́ющагѡ и҆ въ наде́ждꙋ ведꙋ́щагѡ: дре́во бо жи́зни жела́нїе до́брое.
13	13
Хто нехтує слово, той заподіює шкоду собі; а хто боїться заповіді, тому воздається.	И҆́же презира́етъ ве́щь, презрѣ́нъ бꙋ́детъ ѿ неѧ̀: а҆ боѧ́йсѧ за́повѣди, се́й здра́вствꙋетъ.
14	14
[У сина лукавого нічого немає доброго, а в розумного раба справи благоуспішні, і путь його пряма.]	Сы́нꙋ лꙋка́вомꙋ ничто́же є҆́сть бла́го: рабꙋ́ же мꙋ́дрꙋ благопоспѣ̑шна бꙋ́дꙋтъ дѣла̀, и҆ и҆спра́витсѧ пꙋ́ть є҆гѡ̀.
15	15
Навчання мудрого — джерело життя, що віддаляє від сітей смерти.	Зако́нъ мꙋ́дромꙋ и҆сто́чникъ жи́зни: безꙋ́мный же ѿ сѣ́ти оу҆́мретъ.
16	16
Добрий розум дає приємність, путь же беззаконних жорстока.	Ра́зꙋмъ бл҃гъ дае́тъ блгⷣть: разꙋмѣ́ти же зако́нъ, мы́сли є҆́сть благі́ѧ: пꙋтїе́ же презира́ющихъ въ поги́бели.
17	17
Усякий розважливий діє зі знанням, а нерозумний виставляє напоказ глупство.	Всѧ́къ хи́трый твори́тъ съ ра́зꙋмомъ, безꙋ́мный же простре́тъ свою̀ ѕло́бꙋ.
18	18
Поганий посол потрапляє в біду, а вірний посланник — спасіння.	Ца́рь де́рзостенъ впаде́тъ во ѕла̑ѧ, вѣ́стникъ же мꙋ́дръ и҆зба́витъ є҆го̀.
19	19
Убогість і посоромлення тому, хто відкидає вчення; а хто дотримується настанов, буде в честі.	Нищетꙋ̀ и҆ безче́стїе ѿе́млетъ наказа́нїе: хранѧ́й же ѡ҆бличє́нїѧ просла́витсѧ.
20	20
Бажання, яке сповнилося, — приємне для душі; але тяжко для глупих ухилятися від зла.	Жела̑нїѧ бл҃гочести́выхъ наслажда́ютъ дꙋ́шꙋ, дѣла́ же нечести́выхъ дале́че ѿ ра́зꙋма.
21	21
Той, хто спілкується з мудрими, стане мудрішим, а хто дружить з нерозумними, розбеститься.	Ходѧ́й съ премꙋ́дрыми премꙋ́дръ бꙋ́детъ, ходѧ́й же съ безꙋ́мными позна́нъ бꙋ́детъ.
22	22
Грішників переслідує зло, а праведникам відплачується добром.	Согрѣша́ющихъ пости́гнꙋтъ ѕла̑ѧ, првⷣныхъ же пости́гнꙋтъ бл҃га̑ѧ.
23	23
Добрий залишає спадщину й онукам, а багатство грішника зберігається для праведного.	Бл҃гъ мꙋ́жъ наслѣ́дитъ сы́ны сынѡ́въ: сокро́вищствꙋетсѧ же првⷣнымъ бога́тство нечести́выхъ.
24	24
Багато хліба буває і на ниві бідних; але дехто гине від безладдя.	Првⷣнїи насладѧ́тсѧ въ бога́тствѣ лѣ̑та мнѡ́га: непра́веднїи же поги́бнꙋтъ вско́рѣ.
25	25
Хто шкодує різки своєї, той ненавидить сина; а хто любить, той з дитинства карає його.	И҆́же щади́тъ же́злъ (сво́й), ненави́дитъ сы́на своего̀: любѧ́й же наказꙋ́етъ прилѣ́жнѡ.
26	26
Праведник їсть до ситости, а утроба беззаконних терпить нестачу.	Првⷣный ꙗ҆ды́й насыща́етъ дꙋ́шꙋ свою̀: дꙋ́шы же нечести́выхъ скꙋ̑дны.

← Глава 12

Глава 14 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт