Завантаження...
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.

Порівняти:

Глава 14
Глава́ д҃і
1
1
Мудра дружина влаштує дім свій, а нерозумна зруйнує його своїми руками. Мꙋ̑дрыѧ жєны̀ созда́ша до́мы: безꙋ́мнаѧ же раскопа̀ рꙋка́ма свои́ма.
2
2
Хто йде прямим шляхом, боїться Господа; а чиї шляхи криві, той нехтує Його. Ходѧ́й пра́вѡ бои́тсѧ гдⷭ҇а: развраща́ѧй же пꙋти̑ своѧ̑ ѡ҆безче́ститсѧ.
3
3
У вустах нерозумного — бич гордости; вуста ж мудрих охороняють їх. И҆з̾ оу҆́стъ безꙋ́мныхъ же́злъ досажде́нїѧ: оу҆стнѣ́ же мꙋ́дрыхъ хранѧ́тъ ѧ҆̀.
4
4
Де немає волів, там ясла порожні; а багато прибутку від сили волів. И҆дѣ́же нѣ́сть волѡ́въ, ꙗ҆́сли чи̑сты: а҆ и҆дѣ́же жи̑та мнѡ́га, ꙗ҆́вна волꙋ̀ крѣ́пость.
5
5
Вірний свідок не обманює, а свідок неправдивий наговорить багато неправди. Свидѣ́тель вѣ́ренъ не лже́тъ: разжиза́етъ же лѡ́жнаѧ свидѣ́тель непра́веденъ.
6
6
Розпусний шукає мудрости, і не знаходить; а для розумного знання легке. Взы́щеши премꙋ́дрости оу҆ ѕлы́хъ, и҆ не ѡ҆брѧ́щеши: чꙋ́вство же оу҆ мꙋ́дрыхъ оу҆до́бно.
7
7
Відійди від чоловіка нерозумного, у якого ти не помічаєш розумних уст. Всѧ̑ проти̑вна (сꙋ́ть) мꙋ́жеви безꙋ́мнꙋ: ѻ҆рꙋ́жїе же чꙋ́вствїѧ оу҆стнѣ̀ премꙋ̑дры.
8
8
Мудрість розумного — знання путі своєї, глупство ж безрозсудних — омана. Премꙋ́дрость кова́рныхъ оу҆разꙋмѣ́етъ пꙋти̑ и҆́хъ: бꙋ́йство же безꙋ́мныхъ въ заблꙋжде́нїи.
9
9
Нерозумні глузують з гріха, а серед праведних — благовоління. До́мове беззако́нныхъ тре́бꙋютъ ѡ҆чище́нїѧ, до́мове же првⷣныхъ прїѧ́тни.
10
10
Серце знає горе душі своєї, і в радість його не втрутиться чужий. Се́рдце мꙋ́жа чꙋ́вственно печа́ль дꙋшѝ є҆гѡ̀: є҆гда́ же весели́тсѧ, не примѣша́етсѧ досажде́нїю.
11
11
Дім беззаконних зруйнується, а житло праведних розквітне. До́мове нечести́выхъ и҆сче́знꙋтъ, селє́нїѧ же пра́вѡ творѧ́щихъ пребꙋ́дꙋтъ.
12
12
Є шляхи, які здаються людині прямими; але кінець їх — дорога до смерти. Є҆́сть пꙋ́ть, и҆́же мни́тсѧ человѣ́кѡмъ пра́въ бы́ти, послѣ̑днѧѧ же є҆гѡ̀ прихо́дѧтъ во дно̀ а҆́да.
13
13
І під час сміху іноді болить серце, і кінцем радости буває печаль. Ко весе́лїємъ не примѣшава́етсѧ печа́ль: послѣ̑днѧѧ же ра́дости въ пла́чь прихо́дѧтъ.
14
14
Людина з розбещеним серцем насититься від шляхів своїх, і добра — від своїх. Пꙋті́й свои́хъ насы́титсѧ дерзосе́рдый, ѿ размышле́нїй же свои́хъ мꙋ́жъ бла́гъ.
15
15
Нерозумний вірить усякому слову, розсудливий же уважний до шляхів своїх. Неѕло́бивый вѣ́рꙋ є҆́млетъ всѧ́комꙋ словесѝ, кова́рный же прихо́дитъ въ раска́ѧнїе.
16
16
Мудрий боїться і віддаляється від зла, а нерозумний дратівливий і самовпевнений. Премꙋ́дръ оу҆боѧ́всѧ оу҆клони́тсѧ ѿ ѕла̀, безꙋ́мный же на себѐ надѣ́ѧвсѧ смѣшава́етсѧ со беззако́ннымъ.
17
17
Запальний може зробити дурість; але людина, яка навмисне чинить зло, ненависна. Ѻ҆строѧ́ростный без̾ совѣ́та твори́тъ, мꙋ́жъ же мꙋ́дрый мнѡ́гаѧ терпи́тъ.
18
18
Невігласи одержують у частку собі глупоту, а розсудливі увінчаються знанням. Раздѣлѧ́ютъ безꙋ́мнїи ѕло́бꙋ, кова́рнїи же оу҆держа́тъ чꙋ́вство.
19
19
Схиляться злі перед добрими і нечестиві — біля воріт праведника. Попо́лзнꙋтсѧ ѕлі́и пред̾ бл҃ги́ми, и҆ нечести́вїи послꙋ́жатъ пред̾ две́рьми првⷣныхъ.
20
20
Бідний ненавидимим буває навіть близькими своїми, а в багатого багато друзів. Дрꙋ́зїе возненави́дѧтъ дрꙋгѡ́въ оу҆бо́гихъ: дрꙋ́зїе же бога́тыхъ мно́зи.
21
21
Хто з презирством ставиться до ближнього свого, той грішить; а хто милосердний до бідних, той блаженний. Безче́стѧй оу҆бѡ́гїѧ согрѣша́етъ, ми́лꙋѧй же ни́щыѧ бл҃же́нъ.
22
22
Чи не помиляються ті, що замишляють зло? [не знають милости і вірности ті, що чинять зло;] але милість і вірність у благомислячих. Заблꙋжда́ющїи (непра́вєдницы) дѣ́лаютъ ѕла̑ѧ, млⷭ҇ть же и҆ и҆́стинꙋ дѣ́лаютъ бл҃гі́и. Не вѣ́дѧтъ млⷭ҇ти и҆ вѣ́ры дѣ́лателїе ѕлы́хъ: ми́лѡстыни же и҆ вѣ̑ры оу҆ дѣ́лателей бл҃ги́хъ.
23
23
Від усякої праці є прибуток, а від марнослів’я тільки збиток. Во всѧ́цѣмъ пекꙋ́щемсѧ є҆́сть и҆з̾ѻби́лїе: любосла́стный же и҆ безпеча́льный въ скꙋ́дости бꙋ́детъ.
24
24
Вінець мудрих — багатство їх, а глупота невігласів глупотою і є. Вѣне́цъ премꙋ́дрыхъ бога́тство и҆́хъ, житїе́ же безꙋ́мныхъ ѕло̀.
25
25
Вірний свідок спасає душі, а неправдивий наговорить багато неправди. И҆зба́витъ ѿ ѕлы́хъ дꙋ́шꙋ свидѣ́тель вѣ́ренъ, разжиза́етъ же лжи̑ваѧ ле́стный.
26
26
У страху перед Господом — надія тверда, і синам Своїм Він притулок. Во стра́сѣ гдⷭ҇ни оу҆пова́нїе крѣ́пости, ча́дѡмъ же свои̑мъ ѡ҆ста́витъ оу҆твержде́нїе (ми́ра).
27
27
Страх Господній — джерело життя, що віддаляє від сітей смерти. Стра́хъ гдⷭ҇ень и҆сто́чникъ жи́зни, твори́тъ же оу҆кланѧ́тисѧ ѿ сѣ́ти сме́ртныѧ.
28
28
У численності народу — велич царя, а при малолюдстві народу біда володареві. Во мно́зѣ ꙗ҆зы́цѣ сла́ва царю̀: во ѡ҆скꙋдѣ́нїи же лю́дстѣ сокрꙋше́нїе си́льномꙋ.
29
29
У терплячої людини багато розуму, а дратівливий виявляє глупоту. Долготерпѣли́въ мꙋ́жъ мно́гъ въ ра́зꙋмѣ, малодꙋ́шный же крѣ́пкѡ безꙋ́менъ.
30
30
Лагідне серце — життя для тіла, а заздрість — гниль для кісток. Кро́ткїй мꙋ́жъ се́рдцꙋ вра́чь: мо́ль же косте́мъ се́рдце чꙋ́вственно.
31
31
Хто пригноблює бідного, той хулить Творця його; хто ж шанує Його, той благодіє нужденному. Ѡ҆клевета́ѧй оу҆бо́гаго раздража́етъ сотво́ршаго и҆̀, почита́ѧй же є҆го̀ ми́лꙋетъ ни́щаго.
32
32
За зло своє нечестивий буде відкинутий, а праведний і при смерті своїй має надію. Во ѕло́бѣ свое́й ѿри́нетсѧ нечести́вый: надѣ́ѧйжесѧ на гдⷭ҇а свои́мъ преподо́бїемъ пра́веденъ.
33
33
Мудрість спочиває у серці розумного, і серед дурнів дає знати про себе. Въ се́рдцы бла́зѣ мꙋ́жа почі́етъ премꙋ́дрость, въ се́рдцы же безꙋ́мныхъ не познава́етсѧ.
34
34
Праведність підносить народ, а беззаконня — нечестя народів. Пра́вда возвыша́етъ ꙗ҆зы́къ: оу҆малѧ́ютъ же племена̀ грѣсѝ.
35
35
Благовоління царя — до раба розумного, а гнів його — проти того, хто ганьбить його. Прїѧ́тенъ царе́ви слꙋга̀ разꙋ́мный, свои́мъ же благоѡбраще́нїемъ ѿе́млетъ безче́стїе.

Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.