|
Глава 17
|
|
|
1
|
|
| Коли Давид жив у домі своєму, то сказав Давид Нафану пророку: ось, я живу в домі кедровому, а ковчег завіту Господнього під наметом. | |
|
2
|
|
| І сказав Нафан Давиду: все, що в тебе на серці, роби, тому що з тобою Бог. | |
|
3
|
|
| Але в ту ж ніч було слово Боже до Нафана: | |
|
4
|
|
| піди і скажи рабові Моєму Давиду: так говорить Господь: не ти побудуєш Мені дім для перебування, | |
|
5
|
|
| бо Я не жив у домі з того дня, як вивів синів Ізраїля, і до цього дня, а ходив зі скинії у скинію і з житла в житло. | |
|
6
|
|
| Де не ходив Я з усім Ізраїлем, чи сказав Я хоч слово кому-небудь із суддів ізраїльських, яким Я повелів пасти народ Мій: чому ви не побудуєте Мені дому кедрового? | |
|
7
|
|
| І тепер так скажи рабові Моєму Давиду: так говорить Господь Саваоф: Я взяв тебе від отари овець, щоб ти був вождем народу Мого Ізраїля; | |
|
8
|
|
| і був з тобою скрізь, куди б ти не ходив, і знищив усіх ворогів твоїх перед лицем твоїм, і зробив ім’я твоє, як ім’я великих на землі; | |
|
9
|
|
| і Я влаштував місце для народу Мого Ізраїля, й укорінив його, і буде він спокійно жити на місці своєму, і не буде більше потривожений, і нечестиві не стануть більше тіснити його, як раніше, | |
|
10
|
|
| у ті дні, коли Я поставив суддів над народом Моїм Ізраїлем, і Я смирив усіх ворогів твоїх, і сповіщаю тобі, що Господь спорудить тобі дім. | |
|
11
|
|
| Коли виповняться дні твої, і ти відійдеш до батьків твоїх, тоді Я восставлю сíм’я твоє після тебе, яке буде із синів твоїх, і зміцню царство його. | |
|
12
|
|
| Він побудує Мені дім, і утверджу престіл його повіки. | |
|
13
|
|
| Я буду йому отцем, і він буде Мені сином, — і милости Моєї не відніму від нього, як Я відняв від того, який був раніше тебе. | |
|
14
|
|
| Я поставлю його в домі Моєму й у царстві Моєму повіки, і престіл його буде міцним вічно. | |
|
15
|
|
| Всі ці слова і все видіння точно переказав Нафан Давиду. | |
|
16
|
|
| І прийшов цар Давид, і став перед лицем Господнім, і сказав: хто я, Господи Боже, і що таке дім мій, що Ти так підніс мене? | |
|
17
|
|
| Але і цього ще мало здалося в очах Твоїх, Боже; Ти звіщаєш про дім раба Твого у майбутньому, і дивишся на мене, як на людину велику, Господи Боже! | |
|
18
|
|
| Що ще може додати перед Тобою Давид для звеличення раба Твого? Ти знаєш раба Твого! | |
|
19
|
|
| Господи! для раба Твого, за серцем Твоїм, Ти робиш усе це велике, щоб явити усяку велич. | |
|
20
|
|
| Господи! Немає подібного до Тебе, і немає Бога, крім Тебе, в усьому, що чули ми своїми вухами. | |
|
21
|
|
| І хто подібний до народу Твого Ізраїля, єдиного народу на землі, до якого приходив Бог, щоб викупити його Собі в народ, зробити Собі ім’я великим і страшним ділом — прогнанням народів від лиця народу Твого, який Ти визволив з Єгипту. | |
|
22
|
|
| Ти зробив народ Твій Ізраїля Своїм власним народом навік, і Ти, Господи, став Богом його. | |
|
23
|
|
| Отже, тепер, о, Господи, слово, яке Ти сказав про раба Твого і про дім його, утверди навік, і зроби, як Ти сказав. | |
|
24
|
|
| І нехай перебуває і звеличується ім’я Твоє повіки, щоб говорили: Господь Саваоф, Бог Ізраїлів, є Бог над Ізраїлем, і дім раба Твого Давида нехай буде міцним перед лицем Твоїм. | |
|
25
|
|
| Бо Ти, Боже мій, відкрив рабові Твоєму, що Ти спорудиш йому дім, тому раб Твій і насмілився молитися перед Тобою. | |
|
26
|
|
| І нині, Господи, Ти Бог, і Ти сказав про раба Твого таке благо. | |
|
27
|
|
| Почни ж благословляти дім раба Твого, щоб він був вічно перед лицем Твоїм. Бо якщо Ти, Господи, благословиш, то буде він благословенний повік. |
