|
Третя книга Царств
|
Ца́рствъ 3-я
|
|
* У євреїв: «Перша Царів».
|
|
|
Глава 1
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
|
Коли цар Давид постарів, увійшов у похилі літа, то покривали його одягом, але він не міг зігрітися.
|
И ца́рь даві́дъ бы́сть ста́ръ преше́дъ дни́, и одѣва́ху єго́ ри́зами [мно́гими], и не согрѣва́шеся.
|
|
2
|
2
|
|
І сказали йому слуги його: нехай пошукають для господаря нашого царя молоду дівчину, щоб вона була з царем і доглядала за ним і лежала з ним, — і буде тепло господарю нашому, цареві.
|
И рѣ́ша о́троцы єго́ єму́: да пои́щутъ господи́ну на́шему царю́ дѣви́цы ю́ныя, и предстои́тъ царе́ви, и бу́детъ грѣ́ющи єго́, и да лежи́тъ съ ни́мъ, и согрѣ́єтся господи́нъ на́шъ ца́рь.
|
|
3
|
3
|
|
І шукали красиву дівчину у всіх краях Ізраїльських, і знайшли Ависагу сунамитянку, і привели її до царя.
|
И иска́ша отрокови́цы до́брыя от всего́ предѣ́ла Ізра́илева, и обрѣто́ша Авіса́гу сумантяны́ню, и приведо́ша ю́ ко царю́.
|
|
4
|
4
|
|
Дівчина була дуже красива, і доглядала вона за царем і прислуговувала йому; але цар не пізнав її.
|
И бѣ́ отрокови́ца добра́ видѣ́ніємъ зѣло́: и бы́сть грѣ́ющи царя́ и служа́ше єму́: ца́рь же не позна́ єя́.
|
|
5
|
5
|
|
Адонія, син Аггифи, загордувавши, говорив: я буду царем. І завів собі колісниці і вершників і п’ятдесят чоловік скороходів.
|
И Адо́ніа сы́нъ Аггі́ѳинъ вознесе́ся, глаго́ля: а́зъ и́мамъ ца́рствовати. И сотвори́ себѣ́ колесни́цы и ко́нники, и пятьдеся́тъ муже́й є́же ходи́ти предъ ни́мъ.
|
|
6
|
6
|
|
Батько ж ніколи не утруднював його запитанням: для чого ти це робиш? Він же був дуже красивий і народився у нього після Авессалома.
|
И не возбрани́ єму́ оте́цъ єго́ никогда́, глаго́ля: почто́ сіє́ ты́ сотвори́лъ єси́? И бѣ́ то́й красе́нъ зра́комъ зѣло́, и того́ роди́ по Авессало́мѣ.
|
|
7
|
7
|
|
І радився він з Іоавом, сином Саруїним, і з Авиафаром священиком, і вони допомагали Адонії.
|
И бѣ́ша совѣ́ти єго́ со Іоа́вомъ сы́номъ сару́инымъ и со Авіа́ѳаромъ ієре́омъ, и помога́ху вслѣ́дъ Адо́ніи.
|
|
8
|
8
|
|
Але священик Садок і Ванея, син Іодаїв, і пророк Нафан, і Семей, і Рисій, і сильні Давидові не були на боці Адонії.
|
Садо́къ же ієре́й и ване́а сы́нъ Іода́євъ, и наѳа́нъ проро́къ и Семе́й, и рисі́й и сы́нове си́льніи даві́довы не бы́ша по Адо́ніи.
|
|
9
|
9
|
|
І заколов Адонія овець і волів і тельців біля каменя Зохелет, що біля джерела Рогель, і запросив усіх братів своїх, синів царя, із усіма юдеянами, які служили у царя.
|
И пожре́ Адо́ніа о́вцы и телцы́ и а́гнцы при ка́мени зоєле́ѳѣ, и́же бѣ́ бли́зъ исто́чника роги́ля: и призва́ всю́ бра́тію свою́, сы́ны царе́вы, и вся́ му́жы Іу́довы, о́троки царе́вы:
|
|
10
|
10
|
|
Пророка ж Нафана і Ванею, і тих сильних, і Соломона, брата свого, не запросив.
|
наѳа́на же проро́ка и ване́а и си́льныхъ и Соломо́на бра́та своєго́ не зва́.
|
|
11
|
11
|
|
Тоді Нафан сказав Вирсавії, матері Соломона, говорячи: чи чула ти, що Адонія, син Аггифин, зробився царем, а цар наш Давид не знає про це?
|
И рече́ наѳа́нъ ко вирсаві́и ма́тери Соломо́ни, глаго́ля: не слы́шала ли єси́, я́ко воцари́ся Адо́ніа сы́нъ Аггі́ѳинъ, господи́нъ же на́шъ даві́дъ не вѣ́сть:
|
|
12
|
12
|
|
Тепер, ось, я раджу тобі: рятуй життя твоє і життя сина твого Соломона.
|
ны́нѣ у́бо совѣща́ю ти́ совѣ́тъ, и изба́виши ду́шу свою́ и ду́шу сы́на твоєго́ Соломо́на:
|
|
13
|
13
|
|
Йди і ввійди до царя Давида і скажи йому: чи не клявся ти, господарю мій царю, рабі твоїй, говорячи: «син твій Соломон буде царем після мене і він сяде на престолі моєму»? Чому ж воцарився Адонія?
|
гряди́, вни́ди къ царю́ даві́ду и рече́ши къ нему́, глаго́лющи: не ты́ ли, го́споди мо́й царю́, кля́лся єси́ рабѣ́ твоє́й, глаго́ля: я́ко Соломо́нъ сы́нъ тво́й и́мать ца́рствовати по мнѣ́, и то́й ся́детъ на престо́лѣ моє́мъ? и что́ я́ко воцари́ся Адо́ніа?
|
|
14
|
14
|
|
І ось, коли ти ще будеш говорити там з царем, ввійду і я слідом за тобою і доповню слова твої.
|
и се́, єще́ глаго́лющей тебѣ́ та́мо со царе́мъ, и а́зъ вни́ду вслѣ́дъ тебе́ и допо́лню словеса́ твоя́.
|
|
15
|
15
|
|
Вирсавія ввійшла до царя в спальню; цар був дуже старий, і Ависага сунамитянка прислуговувала цареві;
|
И вни́де вирсаві́а ко царю́ въ ло́жницу. И ца́рь ста́ръ зѣло́, и Авіса́гъ сумантяны́ня бя́ше служа́щи царю́.
|
|
16
|
16
|
|
і нахилилася Вирсавія і поклонилася цареві; і сказав цар: що тобі?
|
И приклони́ся вирсаві́а и поклони́ся царе́ви. И рече́ ца́рь: что́ ти є́сть?
|
|
17
|
17
|
|
Вона сказала йому: господарю мій царю! ти клявся рабі твоїй Господом Богом твоїм: «син твій Соломон буде царювати після мене і він сяде на престолі моєму».
|
Она́ же рече́: го́споди мо́й царю́, ты́ кля́лся єси́ предъ Го́сподемъ Бо́гомъ твои́мъ рабѣ́ твоє́й, глаго́ля: я́ко сы́нъ тво́й Соломо́нъ и́мать ца́рствовати по мнѣ́, и то́й ся́детъ на престо́лѣ моє́мъ:
|
|
18
|
18
|
|
А тепер, ось, Адонія став царем , і ти, господарю мій царю, не знаєш про це.
|
и се́, ны́нѣ Адо́ніа ца́рствуєтъ, ты́ же, го́споди мо́й царю́, не вѣ́си:
|
|
19
|
19
|
|
І заколов він багато волів, тельців і овець, і запросив усіх синів царських і священика Авиафара, і воєначальника Іоава; Соломона ж, раба твого, не запросив.
|
и пожре́ телцы́ и а́гнцы и о́вцы во мно́жествѣ, и созва́ вся́ сы́ны царе́вы, и Авіа́ѳара жерца́ и Іоа́ва кня́зя си́лы, Соломо́на же раба́ твоєго́ не призва́:
|
|
20
|
20
|
|
Але ти, господарю мій, — цар, і очі всіх ізраїльтян звернені на тебе, щоб ти оголосив їм, хто сяде на престолі господаря мого царя після нього;
|
ты́ же, го́споди мо́й царю́, о́чи всего́ Ізра́иля къ тебѣ́: да возвѣсти́ши и́мъ, кто́ ся́детъ на престо́лѣ господи́на моєго́ царя́ по не́мъ:
|
|
21
|
21
|
|
інакше, коли господар мій цар спочине з батьками своїми, впаде звинувачення на мене і на сина мого Соломона.
|
и бу́детъ єгда́ у́снетъ господи́нъ мо́й ца́рь со отцы́ свои́ми, и бу́ду а́зъ и сы́нъ мо́й Соломо́нъ грѣ́шни.
|
|
22
|
22
|
|
Коли вона ще говорила з царем, прийшов і пророк Нафан.
|
И се́, єще́ є́й глаго́лющей съ царе́мъ, и наѳа́нъ проро́къ пріи́де.
|
|
23
|
23
|
|
І сказали цареві, говорячи: ось Нафан пророк. І увійшов він до царя і поклонився цареві лицем до землі.
|
И возвѣсти́ша царю́, глаго́люще се́, наѳа́нъ проро́къ. И вни́де предъ лице́ царе́во, и поклони́ся царю́ предъ лице́мъ єго́ до земли́,
|
|
24
|
24
|
|
І сказав Нафан: господарю мій царю! чи сказав ти: «Адонія буде царювати після мене і він сяде на престолі моєму»?
|
и рече́ наѳа́нъ: го́споди мо́й царю́, ты́ ли ре́клъ єси́: Адо́ніа да ца́рствуєтъ по мнѣ́, и то́й да ся́детъ на престо́лѣ моє́мъ?
|
|
25
|
25
|
|
Тому що він нині зійшов і заколов багато волів, тельців і овець, і запросив усіх синів царських і воєначальників і священика Авиафара, і ось, вони їдять і п’ють у нього і говорять: нехай живе цар Адонія!
|
я́ко сни́де дне́сь и закла́ телцы́ и а́гнцы и о́вцы во мно́жествѣ, и созва́ вся́ сы́ны царе́вы и кня́зи си́льныхъ, и Авіа́ѳара ієре́а: и се́, су́ть яду́ще и пію́ще предъ ни́мъ, и рѣ́ша: да живе́тъ ца́рь Адо́ніа:
|
|
26
|
26
|
|
А мене, раба твого, і священика Садока, і Ванею, сина Іодаєвого, і Соломона, раба твого, не запросив.
|
и мене́ самаго́ раба́ твоєго́, и садо́ка ієре́а, и ване́а сы́на Іода́єва, и Соломо́на раба́ твоєго́ не зва́:
|
|
27
|
27
|
|
Чи не сталося це з волі господаря мого царя, і чому ти не відкрив рабу твоєму, хто сяде на престолі господаря мого царя після нього?
|
от господи́на ли царя́ моєго́ бы́сть глаго́лъ се́й? и не сказа́лъ єси́ рабу́ твоєму́, кто́ ся́детъ на престо́лѣ господи́на моєго́ царя́ по не́мъ?
|
|
28
|
28
|
|
І відповів цар Давид і сказав: покличте до мене Вирсавію. І увійшла вона і стала перед царем.
|
И отвѣща́ ца́рь даві́дъ и рече́: призови́те ми́ вирсаві́ю. И вни́де [вирсаві́а] предъ царя́ и ста́ предъ лице́мъ єго́.
|
|
29
|
29
|
|
І клявся цар і сказав: живий Господь, Який спасав душу мою від усякого лиха!
|
И кля́тся ца́рь и рече́: жи́въ Госпо́дь, и́же изба́ви ду́шу мою́ от всея́ печа́ли:
|
|
30
|
30
|
|
Як я клявся тобі Господом Богом Ізраїлевим, говорячи, що Соломон, син твій, буде царювати після мене, і він сяде на престолі моєму замість мене, так я і зроблю це сьогодні.
|
я́коже бо кля́хтися предъ Го́сподемъ Бо́гомъ Ізра́илевымъ, глаго́ля: я́ко Соломо́нъ сы́нъ тво́й воцари́тся по мнѣ́, и то́й ся́детъ на престо́лѣ моє́мъ вмѣ́сто мене́, я́ко та́ко сотворю́ єму́ въ дне́шній де́нь.
|
|
31
|
31
|
|
І нахилилася Вирсавія лицем до землі, і поклонилася цареві, і сказала: нехай живе господар мій цар Давид повіки!
|
И преклони́ся вирсаві́а лице́мъ на зе́млю, и поклони́ся царю́ и рече́: да живе́тъ господи́нъ мо́й ца́рь даві́дъ во вѣ́ки.
|
|
32
|
32
|
|
І сказав цар Давид: покличте до мене священика Садока і пророка Нафана і Ванею, сина Іодаєвого. І увійшли вони до царя.
|
И рече́ ца́рь даві́дъ: призови́те мнѣ́ садо́ка жерца́ и наѳа́на проро́ка, и ване́а сы́на Іода́єва. И внидо́ша предъ царя́.
|
|
33
|
33
|
|
І сказав їм цар: візьміть із собою слуг господаря вашого і посадіть Соломона, сина мого, на мула мого, і привезіть його до Гиона,
|
И рече́ и́мъ ца́рь: поими́те съ собо́ю рабы́ господи́на ва́шего, и всади́те сы́на моєго́ Соломо́на на мска́ моєго́, и веди́те єго́ къ гіо́ну,
|
|
34
|
34
|
|
і нехай помаже його там Садок священик і Нафан пророк на царя над Ізраїлем, і засурміть трубою і виголосіть: нехай живе цар Соломон!
|
и да пома́жетъ єго́ та́мо садо́къ ієре́й и наѳа́нъ проро́къ въ царя́ надъ Ізра́илемъ, и воструби́те трубо́ю ро́жаною и рече́те: да живе́тъ ца́рь Соломо́нъ:
|
|
35
|
35
|
|
Потім проведіть його назад, і він прийде і сяде на престолі моєму; він буде царювати замість мене; йому заповідав я бути вождем Ізраїля й Іуди.
|
и изыди́те вслѣ́дъ єго́, и вни́детъ, и ся́детъ на престо́лѣ моє́мъ, и то́й воцари́тся вмѣ́сто мене́: и а́зъ заповѣ́дахъ, да бу́детъ властели́нъ надъ Ізра́илемъ и Іу́дою.
|
|
36
|
36
|
|
І відповів Ванея, син Іодаїв, царю і сказав: амінь, — нехай скаже так Господь Бог господаря мого царя!
|
И отвѣща́ ване́а сы́нъ Іода́євъ царю́ и рече́: бу́ди та́ко: да утверди́тъ Госпо́дь Бо́гъ глаго́лъ се́й господи́на моєго́ царя́:
|
|
37
|
37
|
|
Як був Господь Бог з господарем моїм царем, нехай так буде Він і з Соломоном і нехай звеличить престіл його більше за престіл господаря мого царя Давида!
|
я́коже бѣ́ Госпо́дь со господи́номъ мои́мъ царе́мъ, та́ко да бу́детъ и съ Соломо́номъ, и да возвели́читъ престо́лъ єго́ па́че престо́ла господи́на моєго́ царя́ даві́да.
|
|
38
|
38
|
|
І пішли Садок священик і Нафан пророк і Ванея, син Іодая, і хелефеї і фелефеї, і посадили Соломона на мула царя Давида, і повезли його до Гиона.
|
И сни́де садо́къ ієре́й и наѳа́нъ проро́къ, и ване́а сы́нъ Іода́євъ, и хереѳѳі́ и фелеѳѳі́, и всади́ша Соломо́на на мска́ царя́ даві́да, и возведо́ша єго́ къ гіо́ну:
|
|
39
|
39
|
|
І взяв Садок священик ріг з єлеєм зі скинії і помазав Соломона. І засурмили трубою, і весь народ викликував: нехай живе цар Соломон!
|
и взя́ садо́къ ієре́й ро́гъ съ єле́ємъ от ски́ніи, и пома́за Соломо́на, и воструби́ трубо́ю ро́жаною, и рѣ́ша вси́ лю́діє: да живе́тъ ца́рь Соломо́нъ.
|
|
40
|
40
|
|
І весь народ проводжав Соломона, і грав народ на сопілках, і дуже радів, так що земля розсідалася від криків його.
|
И взыдо́ша вси́ лю́діє вслѣ́дъ єго́ и ликова́ша въ ли́цѣхъ, и веселя́хуся весе́ліємъ вели́кимъ, и разсѣ́деся земля́ от гла́са и́хъ.
|
|
41
|
41
|
|
І почув Адонія і всі запрошені ним, як тільки перестали їсти; а Іоав, почувши звук труби, сказав: від чого цей шум міста, що розхвилювалося?
|
И слы́ша Адо́ніа и вси́ зва́нніи єго́, и ті́и сконча́ша уже́ яду́ще. И слы́ша Іоа́въ гла́съ трубы́ ро́жаны и рече́: кі́й гла́съ є́сть гра́да шумя́ща?
|
|
42
|
42
|
|
Ще він говорив, як прийшов Іоанафан, син священика Авиафара. І сказав Адонія: увійди; ти — чесна людина і несеш добру звістку.
|
И єще́ єму́ глаго́лющу, и се́, Іонаѳа́нъ сы́нъ Авіа́ѳара ієре́а пріи́де. И рече́ Адо́ніа: вни́ди, я́ко му́жъ си́лы ты́ єси́, и блага́я возвѣсти́.
|
|
43
|
43
|
|
І відповів Іонафан і сказав Адонії: так, господар наш цар Давид поставив Соломона царем;
|
И отвѣща́ Іонаѳа́нъ и рече́: извѣ́стно, господи́нъ на́шъ ца́рь даві́дъ поста́ви Соломо́на царе́мъ:
|
|
44
|
44
|
|
і послав цар з ним Садока священика і Нафана пророка, і Ванею, сина Іодая, і хелефеїв і фелефеїв, і вони посадили його на мула царського;
|
и посла́ съ ни́мъ ца́рь садо́ка ієре́а и наѳа́на проро́ка, и ване́а сы́на Іода́єва, и хереѳѳі́ и фелеѳѳі́, и всади́ша єго́ на мска́ царе́ва:
|
|
45
|
45
|
|
і помазали його Садок священик і Нафан пророк на царя в Гионі, і звідти вирушили з радістю, і прийшло у рух місто. Ось від чого шум, який ви чуєте.
|
и пома́заша єго́ садо́къ ієре́й и наѳа́нъ проро́къ на ца́рство въ гіо́нѣ, и взыдо́ша отту́ду веселя́щеся, и возшумѣ́ гра́дъ: се́й гла́съ, єго́же слы́шасте:
|
|
46
|
46
|
|
І Соломон уже сів на царському престолі.
|
и сѣ́де Соломо́нъ на престо́лѣ ца́рстѣмъ:
|
|
47
|
47
|
|
І слуги царя приходили поздоровити господаря нашого царя Давида, говорячи: Бог твій нехай прославить ім’я Соломона більше за твоє ім’я і нехай звеличить престіл його більше за твій престіл. І поклонився цар на ложі своєму,
|
и внидо́ша раби́ царе́вы благослови́ти господи́на на́шего царя́ даві́да, глаго́люще: да ублажи́тъ Бо́гъ и́мя Соломо́на сы́на твоєго́ па́че и́мене твоєго́, и да возвели́читъ престо́лъ єго́ па́че престо́ла твоєго́: и поклони́ся ца́рь на одрѣ́ своє́мъ,
|
|
48
|
48
|
|
і сказав цар так: «благословенний Господь Бог Ізраїлів, Який сьогодні дав [від сімені мого] того, хто сидить на престолі моєму, і очі мої бачать це!»
|
и си́це рече́ ца́рь: благослове́нъ Госпо́дь Бо́гъ Ізра́илевъ, и́же даде́ дне́сь от сѣ́мене моєго́ сѣдя́ща на престо́лѣ моє́мъ, и о́чи мои́ ви́дятъ.
|
|
49
|
49
|
|
Тоді злякалися і встали всі запрошені, які були в Адонії, і пішли кожен своєю дорогою.
|
И ужасо́шася у́жасомъ, и воста́ша вси́ зва́нніи Адо́нієвы, и отъи́де кі́йждо путе́мъ свои́мъ.
|
|
50
|
50
|
|
Адонія ж, боячись Соломона, встав і пішов і схопився за роги жертовника.
|
И Адо́ніа убоя́ся от лица́ Соломо́ня, и воста́ и отъи́де, и я́тся за ро́гъ олтаря́.
|
|
51
|
51
|
|
І донесли Соломону, говорячи: ось, Адонія боїться царя Соломона, і ось, він тримається за роги жертовника, говорячи: нехай поклянеться мені тепер цар Соломон, що він не умертвить раба свого мечем.
|
И возвѣсти́ша Соломо́ну, глаго́люще: се́, Адо́ніа убоя́ся царя́ Соломо́на, и держи́тся за ро́гъ олтаря́, глаго́ля: да клене́тмися дне́сь ца́рь Соломо́нъ, я́ко не убіє́тъ раба́ своєго́ ору́жіємъ.
|
|
52
|
52
|
|
І сказав Соломон: якщо він буде людиною чесною, то жодна волосина його не впаде на землю; якщо ж знайдеться в ньому лукавство, то помре.
|
И рече́ Соломо́нъ: а́ще бу́детъ сы́нъ си́лы, ни вла́съ главы́ єго́ упаде́тъ на зе́млю: а́ще же зло́ба обря́щется въ не́мъ, у́мретъ.
|
|
53
|
53
|
|
І послав цар Соломон, і привели його від жертовника. І він прийшов і поклонився цареві Соломону; і сказав йому Соломон: іди в дім свій.
|
И посла́ ца́рь Соломо́нъ, и сведо́ша єго́ со олтаря́. И вни́де, и поклони́ся царю́ Соломо́ну. И рече́ єму́ Соломо́нъ: иди́ въ до́мъ сво́й.
|
|
Глава 2
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
|
Наблизився час помирати Давиду, і заповідав він синові своєму Соломону, говорячи:
|
И прибли́жишася даві́ду дні́є умре́ти єму́, и заповѣ́да Соломо́ну сы́ну своєму́, глаго́ля:
|
|
2
|
2
|
|
ось, я відходжу в путь усієї землі, ти ж будь твердим і будь мужнім
|
а́зъ отхожду́ въ пу́ть всея́ земли́: ты́ же крѣпи́ся, и бу́ди му́жъ соверше́нъ,
|
|
3
|
3
|
|
і зберігай завіт Господа Бога твого, ходячи путями Його і дотримуючись уставів Його і заповідей Його, і визначень Його і постанов Його, як написано в законі Мойсеєвому, щоб бути тобі розсудливим у всьому, що будеш робити, і скрізь, куди звернешся;
|
и сохрани́ завѣ́тъ Го́спода Бо́га твоєго́, є́же ходи́ти во всѣ́хъ путе́хъ єго́, храни́ти за́повѣди єго́ и оправда́нія єго́, и судьбы́ єго́ и свидѣ́нія єго́, пи́санная въ зако́нѣ Моисе́овѣ: да разумѣ́єши я́же сотвори́ши по всѣ́мъ, єли́ка заповѣ́дахъ тебѣ́:
|
|
4
|
4
|
|
щоб Господь виконав слово Своє, яке Він сказав про мене, говорячи: «якщо сини твої будуть стежити за путями своїми, щоб ходити переді Мною в істині від усього серця свого і від усієї душі своєї, то не припиниться муж від тебе на престолі Ізраїлевім».
|
да утверди́тъ Госпо́дь сло́во своє́, є́же рече́ о мнѣ́, глаго́ля: а́ще сохраня́тъ сы́нове твои́ пути́ своя́, є́же ходи́ти предо мно́ю во и́стинѣ всѣ́мъ се́рдцемъ свои́мъ и все́ю душе́ю своє́ю, глаго́ля: не искорени́тся тебѣ́ му́жъ съ престо́ла Ізра́илева:
|
|
5
|
5
|
|
Ще: ти знаєш, що зробив мені Іоав, син Саруїн, як учинив він із двома вождями війська ізраїльського, з Авениром, сином Нировим, і Амессаєм, сином Ієферовим, як він умертвив їх і пролив кров бранну під час миру, обагривши кров’ю бранною пояс на стегнах своїх і взуття на ногах своїх:
|
и ты́ вѣ́си, єли́ка сотвори́ мнѣ́ Іоа́въ сы́нъ сару́инъ, єли́ка сотвори́ двѣма́ воєво́дама си́лъ Ізра́илевыхъ, Авени́ру сы́ну ни́рову и Амесса́ю сы́ну Ієѳе́рову, и уби́ и́хъ, и излія́ кро́ви бра́ни въ ми́рѣ, и даде́ кро́вь непови́нныхъ на по́ясѣ своє́мъ, и́же на чре́слѣхъ єго́, и на сапозѣ́ своє́мъ су́щемъ на нозѣ́ єго́:
|
|
6
|
6
|
|
вчини за мудрістю твоєю, щоб не відпустити сивини його мирно в пекло.
|
и сотвори́ши по му́дрости твоє́й, и не сведе́ши ста́рости єго́ съ ми́ромъ во а́дъ:
|
|
7
|
7
|
|
А синам Верзеллія галаадитянина зроби милість, щоб вони були між тими, хто годується за твоїм столом, бо вони прийшли до мене, коли я втікав від Авессалома, брата твого.
|
сыно́мъ же верзеллі́и Галааді́тина сотвори́ши ми́лость, и да бу́дутъ съ яду́щими трапе́зу твою́: я́ко та́ко прибли́жишася мнѣ́, внегда́ бѣжа́ти мнѣ́ от лица́ Авессало́ма бра́та твоєго́:
|
|
8
|
8
|
|
Ось ще в тебе Семей, син Гери веніамитянина з Бахурима; він лихословив мене тяжким лихослів’ям, коли я йшов у Маханаїм; але він вийшов назустріч мені біля Йордану, і я поклявся йому Господом, говорячи: «я не умертвлю тебе мечем».
|
и се́, съ тобо́ю Семе́й сы́нъ Гира́нь сы́нъ Іємені́инъ от ваурі́ма, и то́й прокля́ мя прокля́тіємъ го́рькимъ, въ де́нь въ о́ньже исхожда́хъ въ полки́: и то́й сни́де на срѣ́теніє ми́ на Іорда́нъ, и кля́хся єму́ о Го́сподѣ, глаго́ля: не убію́ тя ору́жіємъ:
|
|
9
|
9
|
|
Ти ж не залиш його безкарним; бо ти людина мудра і знаєш, що тобі зробити з ним, щоб звести сивину його у крові в пекло.
|
и да не обезвини́ши єго́, я́ко му́жъ му́дръ єси́ ты́, и увѣ́си что́ сотвори́ши єму́, и сведе́ши ста́рость єго́ съ кро́вію во а́дъ.
|
|
10
|
10
|
|
І спочив Давид з батьками своїми і похований був у місті Давидовому.
|
И у́спе даві́дъ со отцы́ свои́ми, и погребе́нъ бы́сть во гра́дѣ даві́довѣ.
|
|
11
|
11
|
|
Царював Давид над Ізраїлем сорок років: у Хевроні царював він сім років і тридцять три роки царював у Єрусалимі.
|
И бы́сть дні́й, въ ня́же ца́рствова даві́дъ во Ізра́или, четы́редесять лѣ́тъ: въ Хевро́нѣ ца́рствова се́дмь лѣ́тъ, во Ієрусали́мѣ же три́десять три́ лѣ́та.
|
|
12
|
12
|
|
І сів Соломон на престолі Давида, батька свого, і царювання його було дуже міцним.
|
И Соломо́нъ сѣ́де на престо́лѣ даві́да отца́ своєго́ сы́нъ двана́десяти лѣ́тъ, и угото́вася ца́рствіє єго́ зѣло́.
|
|
13
|
13
|
|
І прийшов Адонія, син Аггифи, до Вирсавії, матері Соломона, [і поклонився їй]. Вона сказала: чи з миром прихід твій? І сказав він: з миром.
|
И вни́де Адо́ніа сы́нъ Аггі́ѳинъ къ вирсаві́и ма́тери Соломо́ни, и поклони́ся є́й. Она́ же рече́: ми́ръ ли вхо́дъ тво́й? И рече́: ми́ръ.
|
|
14
|
14
|
|
І сказав він: у мене є слово до тебе. Вона сказала: говори.
|
И рече́: сло́во мнѣ́ къ тебѣ́. И рече́ єму́: глаго́ли.
|
|
15
|
15
|
|
І сказав він: ти знаєш, що царство належало мені, і весь Ізраїль звертав на мене погляди свої, як на майбутнього царя; але царство відійшло від мене і дісталося братові моєму, бо це було йому від Господа;
|
И рече́ є́й: ты́ вѣ́си, я́ко мнѣ́ бѣ́ ца́рство, и на мя́ ве́сь Ізра́иль положи́ лице́ своє́, є́же ца́рствовати, и обрати́ся ца́рство, и бы́сть бра́ту моєму́, я́ко от Го́спода бы́сть єму́:
|
|
16
|
16
|
|
тепер я прошу тебе про одне, не відмов мені. Вона сказала йому: говори.
|
и ны́нѣ проше́нія єди́наго а́зъ прошу́ от тебе́, не отврати́ лица́ своєго́. И рече́ єму́ вирсаві́а: глаго́ли.
|
|
17
|
17
|
|
І сказав він: прошу тебе, поговори з царем Соломоном, бо він не відмовить тобі, щоб він дав мені Ависагу сунамитянку за дружину.
|
И рече́ къ не́й: рцы́ къ Соломо́ну царю́, я́ко не и́мать отврати́ти лица́ своєго́ от тебе́, и дабы́ ми́ да́лъ Авіса́гу сумантяны́ню въ жену́.
|
|
18
|
18
|
|
І сказала Вирсавія: добре, я поговорю про тебе з царем.
|
И рече́ вирсаві́а: до́брѣ, а́зъ и́мамъ глаго́лати о тебѣ́ къ царю́.
|
|
19
|
19
|
|
І увійшла Вирсавія до царя Соломона говорити йому про Адонію. Цар встав перед нею, і поклонився їй, і сів на престолі своєму. Поставили престіл і для матері царя, і вона сіла праворуч від нього
|
И вни́де вирсаві́а предъ царя́ Соломо́на глаго́лати єму́ о Адо́ніи. И воста́ ца́рь на срѣ́теніє є́й, и поклони́ся є́й, и сѣ́де на престо́лѣ своє́мъ: и поста́виша престо́лъ другі́й ма́тери царе́вѣ, и сѣ́де одесну́ю єго́,
|
|
20
|
20
|
|
і сказала: я маю до тебе одне невелике прохання, не відмов мені. І сказав їй цар: проси, мати моя; я не відмовлю тобі.
|
и рече́ єму́: проше́нія ма́ла єди́наго а́зъ прошу́ у тебе́, не отврати́ лица́ моєго́. И рече́ къ не́й ца́рь: проси́, ма́ти моя́, я́ко не отвращу́ся от тебе́.
|
|
21
|
21
|
|
І сказала вона: дай Ависагу сунамитянку Адонії, братові твоєму, за дружину.
|
И рече́: да́ждь Авіса́гу сумантяны́ню Адо́ніи бра́ту твоєму́ въ жену́.
|
|
22
|
22
|
|
І відповідав цар Соломон і сказав матері своїй: а навіщо ти просиш Ависагу сунамитянку для Адонії? проси йому також і царство; тому що він мій старший брат, і йому священик Авиафар і Іоав, син Саруїн, [воєначальник, друг].
|
И отвѣща́ ца́рь Соломо́нъ и рече́ ма́тери своє́й: вску́ю ты́ про́сиши Авіса́ги сумантяны́ни Адо́ніи? єще́ проси́ єму́ и ца́рства, я́ко то́й бра́тъ мо́й бо́лшій мене́, и єму́ Авіа́ѳаръ ієре́й, и єму́ Іоа́въ сы́нъ сару́инъ воєво́да дру́гъ.
|
|
23
|
23
|
|
І поклявся цар Соломон Господом, говорячи: те і те нехай зробить зі мною Бог і ще більше зробить, якщо не на свою душу сказав Адонія таке слово;
|
И кля́тся ца́рь Соломо́нъ Го́сподемъ, глаго́ля: сія́ да сотвори́тъ мнѣ́ Бо́гъ и сія́ да приложи́тъ, я́ко на ду́шу свою́ глаго́ла Адо́ніа сло́во сіє́:
|
|
24
|
24
|
|
нині ж, — живий Господь, Який укріпив мене і посадив мене на престолі Давида, батька мого, і Який влаштував мені дім, як говорив Він, — нині ж Адонія повинен померти.
|
и ны́нѣ жи́въ Госпо́дь, и́же угото́ва мя́, и посади́ мя на престо́лѣ отца́ моєго́ даві́да, и то́й сотвори́ ми до́мъ, я́коже глаго́ла Госпо́дь, я́ко дне́сь у́мретъ Адо́ніа.
|
|
25
|
25
|
|
І послав цар Соломон Ванею, сина Іодаєвого, який уразив його, і він помер.
|
И посла́ ца́рь Соломо́нъ руко́ю ване́а сы́на Іода́єва, и уби́ єго́, и у́мре Адо́ніа въ то́й де́нь.
|
|
26
|
26
|
|
А священику Авиафару цар сказав: іди в Анафоф на твоє поле; ти гідний смерти, але в даний час я не умертвлю тебе, бо ти носив ковчег Владики Господа перед Давидом, батьком моїм, і терпів усе, що терпів батько мій.
|
И Авіа́ѳару ієре́ю рече́ ца́рь: тецы́ ты́ во Анаѳо́ѳъ на село́ твоє́, я́ко му́жъ сме́рти єси́ ты́ въ дне́шній де́нь, но не умерщвлю́ тебе́, я́ко носи́лъ єси́ ківо́тъ завѣ́та Госпо́дня предъ отце́мъ мои́мъ [даві́домъ], и я́ко озло́бленъ бы́лъ єси́ во всѣ́хъ, и́миже озло́бленъ бѣ́ оте́цъ мо́й.
|
|
27
|
27
|
|
І відсторонив Соломон Авиафара від священства Господнього, і сповнилося слово Господа, яке сказав Він про дім Ілія в Силомі.
|
И изгна́ Соломо́нъ Авіа́ѳара, є́же не бы́ти єму́ ієре́ємъ Госпо́днимъ, я́коже сбы́тися словеси́ Госпо́дню, є́же глаго́ла на до́мъ илі́євъ въ Сило́мѣ.
|
|
28
|
28
|
|
Чутка про це дійшла до Іоава, — бо Іоав схилявся на бік Адонії, а на бік Соломона не схилявся, — і втік Іоав у скинію Господню і схопився за роги жертовника.
|
И слу́хъ до́йде до Іоа́ва сы́на сару́ина, я́ко Іоа́въ послѣ́дова Адо́ніи, и въ слѣ́дъ Соломо́нь не уклони́ся. И бѣжа́ Іоа́въ въ ски́нію Госпо́дню, и я́тся рого́въ олтаре́выхъ.
|
|
29
|
29
|
|
І донесли царю Соломону, що Іоав утік у скинію Господню і що він біля жертовника. І послав Соломон Ванею, сина Іодаєвого, говорячи: піди, умертви його [і поховай його].
|
И возвѣсти́ша Соломо́ну, глаго́люще: я́ко бѣжа́ Іоа́въ въ ски́нію Госпо́дню, и се́, держи́тся рого́въ олтаре́выхъ. И посла́ ца́рь Соломо́нъ ко Іоа́ву, глаго́ля: что́ ти бы́сть, я́ко убѣжа́лъ єси́ во олта́рь? И рече́ Іоа́въ: я́ко убоя́хся от лица́ твоєго́, и бѣжа́хъ ко Го́споду. И посла́ Соломо́нъ ване́а сы́на Іода́єва, глаго́ля: иди́, и убі́й єго́, и погреби́ єго́.
|
|
30
|
30
|
|
І прийшов Ванея в скинію Господню і сказав йому: так сказав цар: виходь. І сказав той: ні, я хочу померти тут. Ванея передав це царю, говорячи: так сказав Іоав, і так відповів мені.
|
И пріи́де ване́а сы́нъ Іода́євъ ко Іоа́ву въ ски́нію Госпо́дню, и рече́ єму́: сія́ глаго́летъ ца́рь: изы́ди. И рече́ Іоа́въ: не изы́ду, но да здѣ́ умру́. И возврати́ся ване́а сы́нъ Іода́євъ и рече́ царю́, глаго́ля: сія́ глаго́ла Іоа́въ и сія́ отвѣща́ мнѣ́.
|
|
31
|
31
|
|
Цар сказав йому: зроби, як він сказав, і умертви його і поховай його, і зніми невинну кров, пролиту Іоавом, з мене і з дому батька мого;
|
И рече́ єму́ ца́рь: иди́ и сотвори́ єму́, я́коже рече́, и убі́й єго́, и погреби́ єго́, и отими́ дне́сь кро́вь, ю́же ту́не пролія́ Іоа́въ, от мене́ и от до́му отца́ моєго́:
|
|
32
|
32
|
|
нехай поверне Господь кров його на голову його за те, що він убив двох мужів невинних і кращих за нього: вразив мечем, без відома батька мого Давида, Авенира, сина Нирового, воєначальника ізраїльського, і Амессая, сина Ієферового, воєначальника юдейського;
|
и возврати́ Госпо́дь кро́вь непра́вды єго́ на главу́ єго́, я́коже нападе́ на два́ му́жа пра́ведна и бла́га па́че єго́, и уби́ и́хъ ору́жіємъ: и оте́цъ мо́й даві́дъ не разумѣ́ кро́ве и́хъ, Авени́ра сы́на ни́рова, воєво́ду Ізра́илева, и Амесса́я сы́на Ієѳе́рова, воєво́ду Іу́дина:
|
|
33
|
33
|
|
нехай обернеться кров їх на голову Іоава і на голову потомства його повіки, а Давиду і потомству його, і дому його і престолу його нехай буде мир навіки від Господа!
|
и возврати́ся кро́вь и́хъ на главу́ єго́ и на главу́ сѣ́мене єго́ во вѣ́ки: даві́ду же и сѣ́мени єго́, и до́му єго́, и престо́лу єго́ ми́ръ да бу́детъ до вѣ́ка от Го́спода.
|
|
34
|
34
|
|
І пішов Ванея, син Іодаїв, і вразив Іоава, і умертвив його, і він був похований у домі своєму в пустелі.
|
И взы́де ване́а сы́нъ Іода́євъ и нападе́ на него́, и уби́ єго́, и погребе́ єго́ въ дому́ єго́ въ пусты́ни.
|
|
35
|
35
|
|
І поставив цар Соломон Ванею, сина Іодаєвого, замість нього над військом; [управління ж царством було в Єрусалимі,] а Садока священика поставив цар [первосвящеником] замість Авиафара. [І дав Господь Соломону розуміння і мудрість дуже велику і обширний розум, як пісок при морі. І Соломон мав розум вище за розум усіх синів сходу і всіх мудрих єгиптян. І взяв за себе дочку фараона і ввів її в місто Давидове, доки не побудував дому свого і, по-перше, дому Господнього і стіни навколо Єрусалима; за сім років закінчив він будівництво. І було у Соломона сімдесят тисяч чоловік, які носили важкі речі, і вісімдесят тисяч каменосіків у горах. І зробив Соломон море і підпори, і великі лазні і стовпи, і джерело надворі і мідне море, і побудував замок і укріплення його, і розділив місто Давидове. Тоді дочка фараона перейшла з міста Давидового в дім свій, який він побудував їй; тоді побудував Соломон стіну навколо міста. І приносив Соломон тричі на рік всепалення і мирні жертви на жертовнику, який він спорудив Господу, і куріння звершував на ньому перед Господом, і закінчив будівництво дому. Головних приставників над роботами Соломоновими було три тисячі шістсот, які керували народом, що виконував роботи. І побудував він Ассур, і Магдон, і Газер, і Вефорон вишній і Валалаф; але ці міста він побудував після побудови дому Господнього і стіни навколо Єрусалима. І ще за життя Давид заповідав Соломону, говорячи: ось у тебе Семей, син Гери, сина Ієминиїного з Бахурима; він лихословив мене тяжким лихослів’ям, коли я йшов у Маханаїм; але він вийшов назустріч мені біля Йордану, і я присягнув йому Господом, говорячи: «я не умертвлю тебе мечем». Ти ж не залиш його безкарним, бо ти людина мудра і знаєш, що тобі зробити з ним, щоб звести сивину його в крові у пекло.]
|
И поста́ви ца́рь Соломо́нъ ване́а сы́на Иода́єва вмѣ́сто єго́ надъ во́инствомъ: ца́рство же управля́шеся во Иєрусали́мѣ. И садо́ка иєре́а даде́ Соломо́нъ ца́рь во иєре́а пе́рваго вмѣ́сто Авіа́ѳара. И даде́ Госпо́дь смы́слъ Соломо́ну и прему́дрость мно́гу зѣло́, и широту́ се́рдца, я́коже песо́къ и́же при мо́ри: и испо́лнися ра́зума Соломо́нъ па́че ра́зума всѣ́хъ дре́внихъ сыно́въ и па́че всѣ́хъ му́дрыхъ Єги́петскихъ. И поя́тъ дще́рь фарао́ню, и введе́ ю́ во гра́дъ дави́довъ, до́ндеже сконча́ себѣ́ зда́ти до́мъ сво́й, и до́мъ Госпо́день въ пе́рвыхъ, и стѣ́ну Иєрусали́ма о́крестъ: въ се́дмь лѣ́тъ сотвори́ и сконча́. И бя́ше у Соломо́на се́дмьдесятъ ты́сящъ [муже́й] нося́щихъ бремена́, и о́смьдесятъ ты́сящъ каменосѣ́чцевъ въ горѣ́. И сотвори́ Соломо́нъ мо́ре, и подкрѣпле́нія, и ба́ни вели́кія, и столпы́, и исто́чникъ дво́рный, и мо́ре мѣ́дяноє: и созда́ краєгра́діє, и забра́ла надъ ни́мъ, и разсѣче́ гра́дъ дави́довъ. Та́ко дщи́ фарао́ня пре́йде от гра́да дави́дова въ до́мъ сво́й, єго́же созда́ є́й: тогда́ созда́ краєгра́діє. И Соломо́нъ возноша́ше три́жды въ лѣ́то всесожже́нія и ми́рная на олта́рь, єго́же созда́ Го́сподеви, и кадя́ше предъ Го́сподемъ, и соверши́ до́мъ. И сі́и старѣ́йшины приста́влени надъ дѣла́ми Соломо́ними, три́ ты́сящы и ше́сть со́тъ приста́вникъ за людьми́ дѣ́лающими дѣ́ло. И созда́ Ассу́ръ, и Магдо́нъ и газе́ръ, и веѳоро́нъ вы́шній и Валала́ѳъ: оба́че по созда́ніи до́му Госпо́дня и стѣны́ Иєрусали́мскія о́крестъ, по си́хъ созда́ гра́ды сія́. И єще́ жи́въ сы́й дави́дъ, заповѣ́да Соломо́ну глаго́ля: се́, съ тобо́ю Семе́й сы́нъ Гира́нь, сы́нъ сѣ́мене Іємені́ина, от Хевро́на: се́й кля́ше мя́ кля́твою укори́зненною, въ де́нь въ о́ньже идо́хъ въ полки́: и то́й сни́де въ срѣ́теніє ми́ на Іорда́нъ, и кля́хся єму́ Го́сподемъ, глаго́ля, я́ко не умерщвлю́ єго́ ору́жіємъ: и ны́нѣ да не обезвини́ши єго́, я́ко му́жъ смы́сленъ єси́ ты́, и разумѣ́єши я́же сотвори́ши єму́, и сведе́ши ста́рость єго́ съ кро́вію во а́дъ.
|
|
36
|
36
|
|
І послав цар і покликав Семея і сказав йому: побудуй собі дім в Єрусалимі і живи тут, і нікуди не виходь звідси;
|
И посла́въ ца́рь Соломо́нъ, призва́ Семе́а и рече́ єму́: сози́жди себѣ́ до́мъ во Ієрусали́мѣ и сѣди́ та́мо, и не исходи́ отту́ду ника́може:
|
|
37
|
37
|
|
і знай, що в той день, у який ти вийдеш і перейдеш потік Кедрон, неодмінно помреш; кров твоя буде на голові твоїй.
|
и бу́детъ въ де́нь исхо́да твоєго́, и пре́йдеши пото́къ ке́дрскій, разумѣ́я разумѣ́й, я́ко сме́ртію у́мреши: кро́вь твоя́ бу́детъ на главѣ́ твоє́й. И закля́тъ єго́ ца́рь въ де́нь то́й.
|
|
38
|
38
|
|
І сказав Семей цареві: добре; як наказав господар мій цар, так зробить раб твій. І жив Семей в Єрусалимі довгий час.
|
И рече́ Семе́й къ царю́: бла́гъ глаго́лъ, єго́же глаго́лалъ єси́, го́споди мо́й царю́: та́ко сотвори́тъ ра́бъ тво́й. И сѣ́де Семе́й во Ієрусали́мѣ три́ лѣ́та.
|
|
39
|
39
|
|
Але через три роки трапилося, що у Семея двоє рабів утекли до Анхуса, сина Маахи, царя Гефського. І сказали Семею, говорячи: ось, раби твої в Гефі.
|
И бы́сть по тріє́хъ лѣ́тѣхъ, и бѣжа́ста два́ раба́ Семе́ина ко агху́су сы́ну мааха́ину, царю́ ге́ѳску. И возвѣсти́ша Семе́ю, глаго́люще: се́, раби́ твои́ во ге́ѳѣ.
|
|
40
|
40
|
|
І встав Семей, і осідлав осла свого, і вирушив у Геф до Анхуса шукати рабів своїх. І повернувся Семей і привів рабів своїх з Гефа.
|
И воста́ Семе́й, и осѣдла́ осля́ своє́, и и́де во ге́ѳъ ко агху́су взыска́ти рабы́ своя́: и по́йде Семе́й, и приведе́ рабы́ своя́ от ге́ѳа.
|
|
41
|
41
|
|
І донесли Соломону, що Семей ходив з Єрусалима у Геф і повернувся.
|
И возвѣсти́ша Соломо́ну, глаго́люще: я́ко Семе́й ходи́ изъ Ієрусали́ма въ ге́ѳъ и возврати́ рабы́ своя́.
|
|
42
|
42
|
|
І пославши, покликав цар Семея і сказав йому: чи не клявся я тобі Господом і чи не оголошував тобі, говорячи: «знай, що в той день, у який ти вийдеш і підеш куди-небудь, неодмінно помреш»? і ти сказав мені: «добре»;
|
И посла́ ца́рь и призва́ Семе́а и рече́ къ нему́: не закля́хъ ли тя́ Го́сподемъ, и засвидѣ́телствовахъ тебѣ́, глаго́ля: въ о́ньже а́ще де́нь изы́деши изъ Ієрусали́ма и по́йдеши на де́сно или́ на шу́єє, разумѣ́я разумѣ́й, я́ко сме́ртію у́мреши? и ре́клъ ми́ єси́: бла́гъ глаго́лъ, єго́же слы́шахъ:
|
|
43
|
43
|
|
навіщо ж ти не дотримав наказу, який я дав тобі перед Господом із клятвою?
|
и что́ я́ко не сохрани́лъ єси́ кля́твы Госпо́дни и за́повѣди, ю́же заповѣ́дахъ на тя́?
|
|
44
|
44
|
|
І сказав цар Семею: ти знаєш і знає серце твоє все зло, яке ти зробив батькові моєму Давиду; нехай же поверне Господь злість твою на голову твою!
|
И рече́ ца́рь къ Семе́ю: ты́ вѣ́си всю́ зло́бу твою́, ю́же вѣ́сть се́рдце твоє́, я́же сотвори́лъ єси́ даві́ду отцу́ моєму́: и возврати́ Госпо́дь зло́бу твою́ на главу́ твою́:
|
|
45
|
45
|
|
а цар Соломон нехай буде благословенний, і престіл Давида нехай буде непохитним перед Господом повіки!
|
и ца́рь Соломо́нъ благослове́нъ, и престо́лъ даві́довъ бу́детъ гото́въ предъ Го́сподемъ во вѣ́ки.
|
|
46
|
46
|
|
і повелів цар Ванеї, синові Іодаєвому, і він пішов і вразив Семея, і той помер.
|
И заповѣ́да ца́рь Соломо́нъ ване́ю сы́ну Іода́єву: и изы́де, и уби́ єго́, и у́мре [семе́й].
|
|
Глава 3
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
|
[Коли утвердилося царство в руках Соломона,] Соломон поріднився з фараоном, царем Єгипетським і взяв за себе дочку фараона і ввів її в місто Давидове, доки не побудував дому свого і дому Господнього і стіни навколо Єрусалима.
|
Єгда́ же ца́рство утверди́ся въ руцѣ́ Соломо́на, сва́товство сотвори́ Соломо́нъ съ фарао́номъ царе́мъ Єги́петскимъ: и поя́тъ дще́рь фарао́ню и введе́ ю́ во гра́дъ даві́довъ, до́ндеже сконча́ зда́ти до́мъ сво́й и до́мъ Госпо́день и стѣ́ну Ієрусали́ма о́крестъ.
|
|
2
|
2
|
|
Народ ще приносив жертви на висотах, бо не був побудований дім імені Господа до того часу.
|
Оба́че лю́діє тогда́ бя́ху жру́ще на высо́кихъ, я́ко не бѣ́ созда́нъ до́мъ Го́сподеви да́же до дне́ о́наго.
|
|
3
|
3
|
|
І полюбив Соломон Господа, ходячи за уставом Давида, батька свого; але і він приносив жертви і куріння на висотах.
|
И возлюби́ Соломо́нъ Го́спода, ходи́ти въ заповѣ́даніихъ даві́да отца́ своєго́, то́кмо на холмѣ́хъ жря́ше и кадя́ше.
|
|
4
|
4
|
|
І пішов цар у Гаваон, щоб принести там жертву, бо там був головний жертовник. Тисячу всепалень підніс Соломон на тім жертовнику.
|
И воста́ Соломо́нъ, и и́де въ гавао́нъ пожре́ти та́мо, я́ко та́мо бѣ́ высота́ ве́лія: ты́сящу всесожже́нія вознесе́ на же́ртвенницѣ въ гавао́нѣ.
|
|
5
|
5
|
|
У Гаваоні явився Господь Соломону уві сні вночі, і сказав Бог: проси, що дати тобі.
|
И яви́ся Госпо́дь Соломо́ну во снѣ́ но́щію и рече́ єму́: проси́ что́ хо́щеши себѣ́.
|
|
6
|
6
|
|
І сказав Соломон: Ти зробив рабу Твоєму Давиду, батькові моєму, велику милість; і за те, що він ходив перед Тобою в істині і правді і з щирим серцем перед Тобою, Ти зберіг йому цю велику милість і дарував йому сина, який сидів би на престолі його, як це і є нині;
|
И рече́ Соломо́нъ: ты́ сотвори́лъ єси́ съ рабо́мъ твои́мъ даві́домъ отце́мъ мои́мъ ми́лость ве́лію, я́коже ходи́ предъ тобо́ю и́стиною и пра́вдою и пра́вымъ се́рдцемъ съ тобо́ю, и сохрани́лъ єси́ єму́ ми́лость вели́кую сію́, є́же да́ти сы́ну єго́ сѣдѣ́ти на престо́лѣ єго́, я́коже дне́сь:
|
|
7
|
7
|
|
і нині, Господи Боже мій, Ти поставив раба Твого царем замість Давида, батька мого; але я отрок малий, не знаю ні мого виходу, ні входу;
|
и ны́нѣ, Го́споди Бо́же мо́й, ты́ да́лъ єси́ раба́ твоєго́ вмѣ́сто даві́да отца́ моєго́: и а́зъ є́смь о́трочищь ма́лъ, и не вѣ́мъ исхо́да моєго́ и вхо́да моєго́:
|
|
8
|
8
|
|
і раб Твій — серед народу Твого, який обрав Ти, народу настільки численного, що за безліччю його не можна ні порахувати його, ні оглянути;
|
ра́бъ же тво́й посредѣ́ люді́й твои́хъ, и́хже избра́лъ єси́ люді́й мно́гихъ, и́же не изочту́тся от мно́жества:
|
|
9
|
9
|
|
даруй же рабові Твоєму серце розумне, щоб судити народ Твій і розрізняти, що добро і що зло; бо хто може керувати цим численним народом Твоїм?
|
и да́си рабу́ твоєму́ се́рдце смы́слено слы́шати и суди́ти лю́ди твоя́ въ пра́вдѣ, є́же разумѣва́ти посредѣ́ добра́ и зла́: я́ко кто́ мо́жетъ суди́ти лю́демъ твои́мъ тя́жкимъ си́мъ?
|
|
10
|
10
|
|
І благоугодно було Господу, що Соломон просив цього.
|
И уго́дно бы́сть сло́во сіє́ предъ Го́сподемъ, я́ко испроси́ Соломо́нъ глаго́лъ се́й.
|
|
11
|
11
|
|
І сказав йому Бог: за те, що ти просив цього і не просив собі довгого життя, не просив собі багатства, не просив собі душ ворогів твоїх, але просив собі розуму, щоб уміти судити, —
|
И рече́ Госпо́дь къ нему́: зане́же проси́лъ єси́ от мене́ глаго́ла сего́, и не проси́лъ єси́ от мене́ дні́й мно́гихъ, и не проси́лъ єси́ бога́тства, ниже́ проси́лъ єси́ ду́шъ вра́гъ твои́хъ, но испроси́лъ єси́ себѣ́ ра́зума, є́же слы́шати су́дъ:
|
|
12
|
12
|
|
ось, Я зроблю за словом твоїм: ось, Я даю тобі серце мудре і розумне, так що подібного до тебе не було раніше тебе, і після тебе не постане подібний до тебе;
|
се́, сотвори́хъ по глаго́лу твоєму́, се́, да́хъ ти́ се́рдце смы́слено и му́дро: я́коже ты́, не бы́сть му́жъ пре́жде тебе́ и по тебѣ́ не воста́нетъ подо́бенъ тебѣ́:
|
|
13
|
13
|
|
і те, чого ти не просив, Я даю тобі, і багатство і славу, так що не буде подібного до тебе між царями в усі дні твої;
|
и я́же не проси́лъ єси́, да́хъ тебѣ́, и бога́тство и сла́ву, я́коже ты́, не бы́сть му́жъ подо́бенъ тебѣ́ въ царе́хъ во вся́ дни́ твоя́:
|
|
14
|
14
|
|
і якщо будеш ходити путями Моїми, зберігаючи устави Мої і заповіді Мої, як ходив батько твій Давид, Я продовжу і дні твої.
|
и а́ще по́йдеши путе́мъ мои́мъ сохрани́ти за́повѣди моя́ и повелѣ́нія моя́, я́коже хожда́ше даві́дъ оте́цъ тво́й, и умно́жу дни́ твоя́.
|
|
15
|
15
|
|
І пробудився Соломон, і ось, це було сновидіння. І пішов він в Єрусалим і став [перед жертовником] перед ковчегом завіту Господнього, і приніс всепалення і звершив жертви мирні, і зробив великий бенкет для всіх слуг своїх.
|
И возбуди́ся Соломо́нъ, и се́, сновидѣ́ніє. И воста́, и и́де во Ієрусали́мъ, и ста́ предъ лице́мъ же́ртвенника, предъ лице́мъ ківо́та завѣ́та Госпо́дня въ Сіо́нѣ, и вознесе́ всесожже́нія и сотвори́ ми́рная, и сотвори́ пи́ръ ве́лій себѣ́ и всѣ́мъ отроко́мъ свои́мъ.
|
|
16
|
16
|
|
Тоді прийшли дві жінки блудниці до царя і стали перед ним.
|
Тогда́ яви́стѣся двѣ́ женѣ́ блудни́цѣ предъ царе́мъ и ста́стѣ предъ ни́мъ.
|
|
17
|
17
|
|
І сказала одна жінка: о, господарю мій! я і ця жінка живемо в одному домі; і я народила при ній у цьому домі;
|
И рече́ жена́ єди́на: во мнѣ́, го́споди мо́й: а́зъ и жена́ сія́ жи́хомѣ въ дому́ єди́нѣмъ и роди́хомѣ въ дому́:
|
|
18
|
18
|
|
на третій день після того, як я народила, народила і ця жінка; і були ми разом, і в домі нікого стороннього з нами не було; тільки ми дві були в домі;
|
и бы́сть по тре́тіємъ дни́ рожде́нія моєго́, и роди́ и жена́ сія́: и бѣ́хомъ ку́пно, и не бѣ́ никто́же съ на́ми, кромѣ́ обои́хъ на́съ въ дому́:
|
|
19
|
19
|
|
і помер син цієї жінки вночі, бо вона заспала його;
|
и у́мре сы́нъ жены́ сея́ въ нощи́, я́ко лежа́ на не́мъ:
|
|
20
|
20
|
|
і встала вона вночі, і взяла сина мого від мене, коли я, раба твоя, спала, і поклала його до своїх грудей, а свого мертвого сина поклала до моїх грудей;
|
и воста́ въ полу́нощи, и взя́ отроча́ моє́ от объя́тій мои́хъ, и успи́ є́ на ло́нѣ своє́мъ, а отроча́ своє́ уме́ршеє положи́ на ло́нѣ моє́мъ:
|
|
21
|
21
|
|
вранці я встала, щоб погодувати сина мого, і ось, він був мертвий; а коли я придивилася до нього вранці, то це був не мій син, якого я народила.
|
и воста́хъ зау́тра накорми́ти отроча́ моє́, и обрѣто́хъ и ме́ртво: и се́, разсмотри́хъ єго́ ра́но, и се́, не бѣ́ сы́нъ мо́й, єго́же роди́хъ:
|
|
22
|
22
|
|
І сказала друга жінка: ні, мій син живий, а твій син мертвий. А та говорила їй: ні, твій син мертвий, а мій живий. І говорили вони так перед царем.
|
И рече́ друга́я жена́: ни́, но се́ є́сть сы́нъ мо́й живы́й, се́ же є́сть сы́нъ тво́й уме́рый. И пря́стѣся предъ царе́мъ.
|
|
23
|
23
|
|
І сказав цар: ця говорить: мій син живий, а твій син мертвий; а та говорить: ні, твій син мертвий, а мій син живий.
|
И рече́ и́ма ца́рь: ты́ глаго́леши, я́ко се́й сы́нъ мо́й живы́й, сы́нъ же сея́ ме́ртвый: и ты́ глаго́леши: ни́, но живы́й є́сть сы́нъ мо́й, тво́й же сы́нъ уме́ршій.
|
|
24
|
24
|
|
І сказав цар: подайте мені меч. І принесли меч до царя.
|
И рече́ ца́рь: принеси́те ми́ ме́чь. И принесо́ша ме́чь предъ царя́.
|
|
25
|
25
|
|
І сказав цар: розсічіть живе дитя надвоє і віддайте половину одній і половину другій.
|
И рече́ ца́рь: разсѣцы́те отроча́ ссу́щеє живо́є на дво́є, и дади́те полови́ну єго́ се́й, и другу́ю полови́ну о́нѣй.
|
|
26
|
26
|
|
І відповіла та жінка, син якої був живий, царю, бо схвилювалося все нутро її від жалю до сина свого: о, господарю мій! віддайте їй цю дитину живу і не умертвляйте її. А інша говорила: нехай же не буде ні мені, ні тобі, рубайте.
|
И отвѣща́ жена́, єя́же бѣ́ сы́нъ живы́й, и рече́ ко царю́, поне́же смяте́ся утро́ба єя́ о сы́нѣ єя́, и рече́: во мнѣ́, го́споди мо́й, дади́те є́й отроча́ живо́є, сме́ртію же не умертви́те єго́. И та́ рече́: да не бу́детъ ни мнѣ́, ни́ тебѣ́, но пресѣцы́те є́.
|
|
27
|
27
|
|
І відповів цар і сказав: віддайте цій живе дитя, і не умертвляйте його: вона — його мати.
|
И отвѣща́ ца́рь и рече́: дади́те дѣ́тище жи́во женѣ́ ре́кшей: дади́те се́й є́, сме́ртію же не умертви́те єго́: сія́ ма́ти єго́.
|
|
28
|
28
|
|
І почув весь Ізраїль про суд, як розсудив цар; і стали боятися царя, тому що побачили, що мудрість Божа в ньому, щоб чинити суд.
|
И слы́ша ве́сь Ізра́иль су́дъ се́й, и́мже суди́ ца́рь, и убоя́шася от лица́ царе́ва, разумѣ́ша бо, я́ко ра́зумъ Бо́жій въ не́мъ є́же твори́ти оправда́нія.
|
|
Глава 4
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
|
І був цар Соломон царем над усім Ізраїлем.
|
И бѣ́ ца́рь Соломо́нъ ца́рствуяй надъ Ізра́илемъ.
|
|
2
|
2
|
|
І ось начальники, які були в нього: Азарія, син Садока священика;
|
И сі́и старѣ́йшины и́же бѣ́ша съ ни́мъ:
|
|
3
|
3
|
|
Елихореф і Ахия, сини Сиви, писарі; Іосафат, син Ахилуда, діловод;
|
аза́ріа сы́нъ садо́ковъ, жре́цъ: Єліа́фъ и Ахі́а сы́нове си́вины, книго́чіи: и Іосафа́тъ сы́нъ Ахілу́довъ, напомина́тель:
|
|
4
|
4
|
|
Ванея, син Іодая, воєначальник; Садок і Авиафар — священики;
|
и ване́а сы́нъ Іода́євъ надъ си́лою: и садо́къ и Авіа́ѳаръ, ієре́є:
|
|
5
|
5
|
|
Азарія, син Нафана, начальник над приставниками, і Завуф, син Нафана священика — друг царя;
|
и аза́ріа сы́нъ наѳа́нь надъ настоя́телми: и Заву́ѳъ сы́нъ наѳа́нь дру́гъ царе́въ:
|
|
6
|
6
|
|
Ахисар –начальник над домом царським , і Адонірам, син Авди, — над податками.
|
и Ахіса́ръ бѣ́ строи́тель, и Єліа́въ сы́нъ Сафа́товъ надъ оте́чествомъ: и Адоніра́мъ сы́нъ Авдо́новъ надъ да́ньми.
|
|
7
|
7
|
|
І було у Соломона дванадцять приставників над усім Ізраїлем, і вони постачали продовольство цареві і дому його; кожен повинен був постачати продовольство на один місяць у рік.
|
И у Соломо́на бя́ху двана́десять приста́вникъ надъ всѣ́мъ Ізра́илемъ, є́же подая́ти царю́ и до́му єго́: по ме́сяцу въ лѣ́тѣ быва́ше єди́нъ, є́же подая́ти,
|
|
8
|
8
|
|
Ось імена їхні: Бен-Хур — на горі Єфремовій;
|
и сія́ имена́ и́хъ: ве́нъ сы́нъ о́ровъ на горѣ́ Єфре́мли, єди́нъ:
|
|
9
|
9
|
|
Бен-Декер — у Макаці й у Шаалбимі, у Вефсамисі та в Елоні й у Беф-Ханані;
|
сы́нъ дака́рь во Махема́тѣ и во висаламі́нѣ и веѳсами́сѣ и Єло́нѣ, да́же до веѳана́на, єди́нъ:
|
|
10
|
10
|
|
Бен-Хесед — в Арюбофі; йому ж належали Соко і вся земля Хефер;
|
сы́нъ се́довъ во Араво́ѳѣ, сего́ сохо́ и вся́ земля́ Офе́рова:
|
|
11
|
11
|
|
Бен-Авинадав — над усім Нафаф-Дором; Тафаф, дочка Соломона, була його дружиною;
|
сы́на Амінада́вля вся́ нефѳадо́ръ: тефа́ѳъ дщи́ Соломо́ня бѣ́ єму́ въ жену́, єди́нъ:
|
|
12
|
12
|
|
Ваана, син Ахилуда, у Фаанаху і Мегиддо і в усьому Беф-Сані, що біля Цартана нижче Ієзрееля, від Беф-Сана до Абел-Мехола, і навіть за Іокмеам;
|
вана́ сы́нъ Ахілу́ѳовъ во Іѳаана́хѣ и Магеддо́ и ве́сь до́мъ саны́и, и́же при сесаѳа́нѣ подъ єзрає́лемъ, и от Виѳса́на да́же до Савелмау́ла, да́же до Маєве́ръ лука́мъ, єди́нъ:
|
|
13
|
13
|
|
Бен-Гевер — у Рамофі галаадському; у нього були селища Іаїра, сина Манассіїного, що в Галааді; у нього також область Аргов, що у Васані, шістдесят великих міст зі стінами і мідними засувами;
|
сы́нъ наве́ровъ въ раво́ѳѣ Галаа́дстѣмъ: сему́ о́бласть єрга́въ въ Васа́нѣ, шестьдеся́тъ градо́въ вели́кихъ огражде́нныхъ стѣна́ми, и вереи́ мѣ́дяны, єди́нъ:
|
|
14
|
14
|
|
Ахинадав, син Гиддо, у Маханаїмі;
|
Ахінада́въ сы́нъ са́ддовъ во маанаі́мѣ:
|
|
15
|
15
|
|
Ахимаас — у землі Неффалимовій; він узяв собі за дружину Васемафу, дочку Соломона;
|
Ахімаа́съ въ Нефѳалі́мѣ: и се́й поя́тъ Васема́ѳу дще́рь Соломо́ню въ жену́, єди́нъ:
|
|
16
|
16
|
|
Ваана, син Хушая, в землі Асировій і в Баалофі;
|
Ваана́ сы́нъ хусі́инъ во Аси́рѣ и во Ваало́ѳѣ, єди́нъ:
|
|
17
|
17
|
|
Іосафат, син Паруаха, у землі Іссахаровій;
|
Іосафа́тъ сы́нъ фару́євъ во Іссаха́рѣ,
|
|
18
|
18
|
|
Шимей, син Ели, у землі Веніаміновій;
|
Семе́й сы́нъ илы́ во Веніамі́нѣ,
|
|
19
|
19
|
|
Гевер, син Урія, в землі Галаадській, у землі Сигона, царя Аморрейського, і Ога, царя Васанського. Він був приставником у цій землі.
|
гаве́ръ сы́нъ Ада́євъ въ земли́ Галаа́дѣ, въ земли́ сио́на царя́ єсево́нска и о́га царя́ Васа́нска, и наси́фъ єди́нъ въ земли́ Іу́довѣ.
|
|
20
|
20
|
|
Іуда й Ізраїль, численні, як пісок біля моря, їли, пили і веселилися.
|
Іу́да и Ізра́иль мно́зи а́ки песо́къ и́же при мо́ри во мно́жествѣ, яду́ще и пію́ще и веселя́щеся.
|
|
21
|
21
|
|
Соломон володів усіма царствами від ріки Євфрату до землі Филистимської і до меж Єгипту. Вони приносили дари і служили Соломону в усі дні життя його.
|
И Соломо́нъ бѣ́ нача́лствуяй во всѣ́хъ ца́рствахъ, от рѣки́ земли́ Филісті́мскія и да́же до предѣ́лъ Єги́петскихъ, [и бя́ху] принося́ще да́ры и рабо́тающе Соломо́ну во вся́ дни́ живота́ єго́.
|
|
22
|
22
|
|
Продовольство Соломона на кожен день складали: тридцять ко́рів борошна пшеничного і шістдесят ко́рів іншого борошна,
|
И сія́ потре́бная Соломо́ну въ де́нь єди́нъ: три́десять мѣ́ръ муки́ семіда́лныя и шестьдеся́тъ мѣ́ръ муки́ смѣ́шаныя,
|
|
23
|
23
|
|
десять волів відгодованих і двадцять волів з пасовища, і сто овець, крім оленів, і сарн, і сагайдаків, і відгодованих птахів;
|
де́сять телце́въ избра́нныхъ и два́десять воло́въ ту́чныхъ и сто́ ове́цъ, кромѣ́ єле́ней и се́рнъ и пти́цъ, избра́нна от избра́нныхъ ту́чна.
|
|
24
|
24
|
|
бо він володарював над усією землею по цей бік ріки, від Типсаха до Гази, над усіма царями по цей бік ріки, і був у нього мир з усіма навколишніми країнами.
|
Поне́же бѣ́ нача́лствуяй во всѣ́хъ объ о́нъ по́лъ рѣки́ от Ѳа́псы и да́же до Га́зы, надъ всѣ́ми царми́ объ о́нъ по́лъ рѣки́, и ми́ръ бѣ́ єму́ от всѣ́хъ стра́нъ о́крестъ.
|
|
25
|
25
|
|
І жили Іуда й Ізраїль спокійно, кожен під виноградником своїм і під смоковницею своєю, від Дана до Вирсавії, в усі дні Соломона.
|
И живя́ху Іу́да и Ізра́иль безпеча́льно, кі́йждо подъ віногра́домъ свои́мъ и подъ смоко́вницею своє́ю, яду́ще и пію́ще, от Да́на и да́же до вирсаві́и, во вся́ дни́ Соломо́на.
|
|
26
|
26
|
|
І було у Соломона сорок тисяч стійл для коней колісничних і дванадцять тисяч для кінноти.
|
И бя́ше у Соломо́на четы́редесять ты́сящъ кобыли́цъ въ колесни́цы и два́десять ты́сящъ ко́нникъ.
|
|
27
|
27
|
|
І ті приставники постачали цареві Соломону все необхідне до столу царя, кожен у свій місяць, і не допускали недоліку ні в чому.
|
И та́ко подая́ху приста́вники царю́ Соломо́ну, и вся́ повелѣ́нная на трапе́зу царе́ву, кі́йждо въ ме́сяцъ сво́й, не премѣня́юще словесе́:
|
|
28
|
28
|
|
І ячмінь і солому для коней і для мулів постачали кожен у свою чергу на місце, де знаходився цар.
|
и ячме́нь и пле́вы ко́немъ, и колесни́цами привозя́ху на мѣ́сто, идѣ́же бѣ́ ца́рь, кі́йждо по чи́ну своєму́.
|
|
29
|
29
|
|
І дав Бог Соломону мудрість і дуже велике розуміння, і обширний розум, як пісок на березі моря.
|
И даде́ Госпо́дь смы́слъ и му́дрость Соломо́ну мно́гу зѣло́, и широту́ се́рдца, я́ко песо́къ и́же при мо́ри:
|
|
30
|
30
|
|
І була мудрість Соломона вище за мудрість усіх синів сходу і всієї мудрости єгиптян.
|
и умно́жися му́дрость Соломо́нова зѣло́, па́че смы́сла всѣ́хъ дре́внихъ человѣ́къ и па́че всѣ́хъ смы́сленныхъ Єги́петскихъ:
|
|
31
|
31
|
|
Він був мудрішим за всіх людей, мудрішим і за Ефана езрахитянина, й Емана, і Халкола, і Дарди, синів Махола, й ім’я його було у славі в усіх навколишніх народів.
|
и умудри́ся па́че всѣ́хъ человѣ́къ, и умудри́ся па́че геѳа́на єзраилі́тина и Єма́на, и халка́да и да́рды, сы́на сама́дова, и просла́вися и́мя єго́ во всѣ́хъ страна́хъ о́крестъ.
|
|
32
|
32
|
|
І вирік він три тисячі притч, і пісень його було тисяча і п’ять;
|
И изглаго́ла Соломо́нъ три́ ты́сящы при́тчей, и бы́ша пѣ́сни єго́ пя́ть ты́сящъ:
|
|
33
|
33
|
|
і говорив він про дерева, від кедра, що в Ливані, до ісопа, що виростає зі стіни; говорив і про тварин, і про птахів, і про плазунів, і про риб.
|
и глаго́ла о дре́вѣхъ, от ке́дра и́же въ Ліва́нѣ и да́же до иссо́па исходя́щаго изъ стѣны́: и глаго́ла о скотѣ́хъ и о пти́цахъ и о га́дѣхъ и о ры́бахъ.
|
|
34
|
34
|
|
І приходили від усіх народів послухати мудрості Соломона, від усіх царів земних, які чули про мудрість його.
|
И прихожда́ху вси́ лю́діє слы́шати прему́дрость Соломо́ню: и пріима́ше да́ры от всѣ́хъ царе́й земны́хъ, єли́цы слы́шаху прему́дрость єго́.
|
|
Глава 5
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
|
І послав Хирам, цар Тирський, слуг своїх до Соломона, коли почув, що його помазали на царя на місце батька його; бо Хирам був другом Давида у все життя.
|
И посла́ хіра́мъ ца́рь ти́рскій о́троки своя́ къ Соломо́ну: услы́ша бо, я́ко пома́заша єго́ на ца́рство вмѣ́сто даві́да отца́ єго́, я́ко любя́ше хіра́мъ даві́да во вся́ дни́.
|
|
2
|
2
|
|
І послав також і Соломон до Хирама сказати:
|
И посла́ Соломо́нъ къ хіра́му, глаго́ля:
|
|
3
|
3
|
|
ти знаєш, що Давид, батько мій, не міг побудувати дім імені Господа Бога свого через війни з навколишніми народами, доки Господь не підкорив їх під стопи ніг його;
|
ты́ вѣ́си отца́ моєго́ даві́да, я́ко не возмо́же созда́ти до́му и́мени Го́спода Бо́га моєго́, от лица́ проти́вныхъ, окружи́вшихъ єго́, до́ндеже даде́ я́ Госпо́дь подъ стопы́ но́гъ єго́:
|
|
4
|
4
|
|
нині ж Господь Бог мій дарував мені спокій звідусюди: немає супротивника і немає більше перепон;
|
и ны́нѣ упоко́и Госпо́дь Бо́гъ мо́й мнѣ́ о́крестъ, нѣ́сть навѣ́тника, ниже́ сопроти́вника лука́ваго:
|
|
5
|
5
|
|
і ось, я маю намір побудувати дім імені Господа Бога мого, як сказав Господь батькові моєму Давиду, говорячи: «син твій, якого Я посаджу замість тебе на престолі твоєму, він побудує дім імені Моєму»;
|
и се́, а́зъ глаго́лю созда́ти до́мъ и́мени Го́спода Бо́га моєго́, я́коже глаго́ла Госпо́дь Бо́гъ къ даві́ду отцу́ моєму́, глаго́ля: сы́нъ тво́й, єго́же да́мъ вмѣ́сто тебе́ на престо́лъ тво́й, то́й сози́ждетъ до́мъ и́мени моєму́:
|
|
6
|
6
|
|
отже, накажи нарубати для мене кедрів Ливану; і ось, раби мої будуть разом із твоїми рабами, і я буду давати тобі плату за рабів твоїх, яку ти призначиш; бо ти знаєш, що в нас немає людей, які вміли б рубати дерева так, як сидоняни.
|
и ны́нѣ заповѣ́ждь, да насѣку́тъ ми́ дре́въ от Ліва́на, и се́, раби́ мои́ съ рабы́ твои́ми, и мзду́ трудо́въ твои́хъ да́мъ ти́ по всему́ єли́ка рече́ши, поне́же ты́ вѣ́си, я́ко нѣ́сть на́мъ вѣ́дущаго древа́ сѣщи́, я́коже Сідо́няне.
|
|
7
|
7
|
|
Коли почув Хирам слова Соломона, дуже зрадів і сказав: благословенний нині Господь, Який дав Давиду сина мудрого для управління цим численним народом!
|
И бы́сть єгда́ услы́ша хіра́мъ словеса́ Соломо́ня, возра́довася зѣло́ и рече́: благослове́нъ Бо́гъ дне́сь, и́же даде́ даві́ду сы́на разу́мна надъ людьми́ си́ми мно́гими.
|
|
8
|
8
|
|
І послав Хирам до Соломона сказати: я вислухав те, за чим ти посилав до мене, і виконаю все бажання твоє про дерева кедрові і дерева кипарисові;
|
И посла́ хіра́мъ къ Соломо́ну, глаго́ля: слы́шахъ о всѣ́хъ, и́хже ра́ди посла́лъ єси́ ко мнѣ́: а́зъ сотворю́ все́ хотѣ́ніє твоє́ о древа́хъ ке́дровыхъ и пе́вговыхъ:
|
|
9
|
9
|
|
раби мої звезуть їх з Ливану до моря, і я плотами доставлю їх морем до місця, яке ти призначиш мені, і там складу їх, і ти візьмеш; але і ти виконай моє бажання, щоб постачати хліб для мого дому.
|
слуги́ мои́ изнесу́тъ я́ от Ліва́на къ мо́рю, и а́зъ положу́ я́ въ складе́нія на мѣ́сто, идѣ́же возвѣсти́ши мнѣ́, и довезу́ я́ та́мо: и ты́ во́змеши, и сотвори́ши хотѣ́ніє моє́, є́же да́ти хлѣ́бы до́му моєму́.
|
|
10
|
10
|
|
І давав Хирам Соломону дерева кедрові і дерева кипарисові, цілком за його бажанням.
|
И бѣ́ хіра́мъ дая́ Соломо́ну ке́дры и пе́вги и всю́ во́лю єго́.
|
|
11
|
11
|
|
А Соломон давав Хираму двадцять тисяч ко́рів пшениці для споживання дому його і двадцять ко́рів оливкової вибитої олії: стільки давав Соломон Хираму щороку.
|
И даде́ Соломо́нъ хіра́му два́десять ты́сящъ мѣ́ръ пшени́цы, и пи́щу до́му єго́, и два́десять ты́сящъ мѣ́ръ єле́а чи́стаго: по сему́ дава́ше Соломо́нъ хіра́му на вся́ко лѣ́то.
|
|
12
|
12
|
|
Господь дав мудрість Соломону, як обіцяв йому. І був мир між Хирамом і Соломоном, і вони уклали між собою союз.
|
И Госпо́дь даде́ Соломо́ну прему́дрость, я́коже глаго́ла єму́. И бѣ́ ми́ръ между́ хіра́момъ и между́ Соломо́номъ, и положи́ша завѣ́тъ между́ собо́ю.
|
|
13
|
13
|
|
І наклав цар Соломон повинність на весь Ізраїль; повинність же полягала в тридцяти тисячах чоловік.
|
И взя́ ца́рь да́нь от всего́ Ізра́иля, и бѣ́ да́нь три́десять ты́сящъ муже́й.
|
|
14
|
14
|
|
І посилав їх на Ливан, по десять тисяч на місяць, поперемінно; місяць вони були на Ливані, а два місяці в домі своєму. Адонирам же начальствував над ними.
|
И посла́ я́ въ Ліва́нъ, де́сять ты́сящъ на ме́сяцъ въ премѣ́ну: ме́сяцъ бы́ша въ Ліва́нѣ и два́ ме́сяца въ дому́ своє́мъ: и бя́ше Адоніра́мъ надъ да́нію.
|
|
15
|
15
|
|
Ще у Соломона було сімдесят тисяч, що носять важкі речі, і вісімдесят тисяч каменосіків у горах,
|
И бя́ше Соломо́ну се́дмьдесятъ ты́сящъ нося́щихъ бремена́ и о́смьдесятъ ты́сящъ сѣку́щихъ ка́меніє въ горѣ́,
|
|
16
|
16
|
|
крім трьох тисяч трьохсот начальників, поставлених Соломоном над роботою для нагляду за народом, що виконував роботу.
|
кромѣ́ старѣ́йшинъ приста́вленыхъ надъ дѣла́ми Соломо́ними, три́ ты́сящы и ше́сть со́тъ приста́вникъ дѣ́лающихъ дѣла́.
|
|
17
|
17
|
|
І повелів цар привозити камені великі, камені дорогі, для основи дому, камені оброблені.
|
И заповѣ́да ца́рь, и взя́ша ка́меніє вели́коє, ка́меніє честно́є на основа́ніє хра́ма, и ка́меніє нете́саноє.
|
|
18
|
18
|
|
Тесали ж їх робітники Соломонові і робітники Хирамові і гивлитяни, і готували дерева і камені для побудови дому [три роки].
|
И истеса́ша сы́нове Соломо́ни и сы́нове хіра́мли и каменосѣ́чцы Гева́лстіи: и изгото́виша ка́менія и древа́ въ три́ лѣ́та.
|
|
Глава 6
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
|
У чотириста вісімдесятому році після виходу синів Ізраїлевих із землі Єгипетської, у четвертий рік царювання Соломона над Ізраїлем, у місяці Зиф, який є другим місяцем, почав він будувати храм Господу.
|
И бы́сть въ четыредеся́тноє и въ четвертосо́тноє лѣ́то исхо́да сыно́въ Ізра́илевыхъ изъ Єги́пта, въ лѣ́то четве́ртоє, въ ме́сяцъ вторы́й, ца́рствующу царю́ Соломо́ну надъ Ізра́илемъ, и созда́ хра́мъ Го́сподеви.
|
|
2
|
2
|
|
Храм, який побудував цар Соломон Господу, довжиною був у шістдесят ліктів, шириною в двадцять і висотою в тридцять ліктів,
|
И хра́мъ, єго́же созда́ Соломо́нъ ца́рь Го́сподеви, [бя́ше] шестьдеся́тъ лако́тъ долгота́ єго́, и два́десяти лако́тъ широта́ єго́, и три́десяти лако́тъ высота́ єго́:
|
|
3
|
3
|
|
і притвор перед храмом у двадцять ліктів довжини, відповідно до ширини храму, і в десять ліктів ширини перед храмом.
|
и притво́ръ, и́же предъ лице́мъ хра́ма, два́десяти лако́тъ долгота́ єго́ въ широту́ до́му, и десяти́ лако́тъ широта́ єго́ предъ лице́мъ до́му: и созда́ хра́мъ, и соверши́ єго́.
|
|
4
|
4
|
|
І зробив він у домі вікна ґратчасті, глухі з відкосами.
|
И сотвори́ хра́му о́кна преклоне́ны сокрове́ны.
|
|
5
|
5
|
|
І зробив прибудову навколо стін храму, навколо храму і давира*; і зробив бічні кімнати кругом.
|
И созда́ на стѣнѣ́ до́му притво́ры о́коло хра́ма и даві́ра.
|
|
6
|
6
|
|
Нижній ярус прибудови був шириною у п’ять ліктів, середній шириною у шість ліктів, а третій шириною у сім ліктів; бо навколо храму ззовні були зроблені уступи, щоб прибудова не доторкалася до стін храму.
|
И сотвори́ бока́ о́коло, бо́къ и́же съ ни́зу, пяти́ лако́тъ широта́ єго́, и сре́дній шести́ лако́тъ широта́, и тре́тій седми́ лако́тъ широта́ єго́: поне́же разстоя́ніє до́му сотвори́ о́крестъ внѣу́ду хра́ма, я́ко да не досяза́ютъ стѣ́нъ хра́ма.
|
|
7
|
7
|
|
Коли будувався храм, для будівництва використовувалися тесані камені; ні молота, ні тесла, ні всякого іншого залізного знаряддя не було чутно в храмі під час будівництва його.
|
И хра́му зи́ждему су́щу, ка́меніємъ краєсѣко́мымъ нете́санымъ созда́ся: мла́тъ же, и тесли́ца, и вся́коє ору́діє желѣ́зно не слы́шася въ хра́мѣ, єгда́ созида́тися єму́.
|
|
8
|
8
|
|
Вхід у середній ярус був із правого боку храму. По круглих сходинках сходили в середній ярус , а від середнього — в третій.
|
И две́ри бо́ка ни́жняго подъ стѣно́ю хра́ма десно́ю, и извіє́нный восхо́дъ до среди́ны, а от среди́ны до трекро́вныхъ.
|
|
9
|
9
|
|
І побудував він храм, і закінчив його, і обшив храм кедровими дошками.
|
И созда́ хра́мъ, и соверши́ єго́: и обста́ви хра́мъ дска́ми ке́дровыми.
|
|
10
|
10
|
|
І прибудував до всього храму бічні кімнати висотою в п’ять ліктів; вони прикріплені були до храму за допомогою кедрових колод.
|
И сотвори́ вяза́нія о́крестъ всего́ хра́ма, пя́ть лако́тъ въ высоту́ єго́, и связа́ вяза́ніє дре́вомъ ке́дровымъ.
|
|
11
|
11
|
|
І було слово Господа до Соломона, і сказано йому:
|
И бы́сть сло́во Госпо́дне къ Соломо́ну, глаго́лющеє:
|
|
12
|
12
|
|
ось, ти будуєш храм; якщо ти будеш ходити за уставами Моїми, і чинити за визначеннями Моїми і дотримуватися всіх заповідей Моїх, керуючись ними, то Я виконаю на тобі слово Моє, яке Я сказав Давиду, батькові твоєму,
|
хра́мъ се́й єго́же ты́ созида́єши, а́ще по́йдеши по за́повѣдемъ мои́мъ, и судьбы́ моя́ сотвори́ши, и сохрани́ши вся́ повелѣ́нія моя́, є́же пребыва́ти въ ни́хъ, утвержу́ сло́во моє́ съ тобо́ю, є́же глаго́лахъ даві́ду отцу́ твоєму́,
|
|
13
|
13
|
|
і буду жити серед синів Ізраїлевих, і не залишу народу Мого Ізраїля.
|
и вселю́ся посредѣ́ сыно́въ Ізра́илевыхъ, и не оста́влю люді́й мои́хъ Ізра́иля.
|
|
14
|
14
|
|
І побудував Соломон храм і скінчив його.
|
И созда́ Соломо́нъ хра́мъ, и сконча́ єго́.
|
|
15
|
15
|
|
І обклав стіни храму всередині кедровими дошками; від підлоги храму до стелі всередині обклав деревом і покрив підлогу храму кипарисовими дошками.
|
И созда́ стѣ́ны хра́му вну́трь дре́вомъ ке́дровымъ, от земли́ хра́ма и да́же до стѣ́нъ и да́же до верха́: о́коло обста́ви содержа́щая древа́ми внутрьу́ду и укрѣпи́ вну́трь хра́ма бока́ми пе́вговыми.
|
|
16
|
16
|
|
І влаштував на задній стороні храму, за двадцять ліктів від краю, стіну, і обклав стіни і стелю кедровими дошками, і спорудив давир для Святого Святих.
|
И созда́ два́десяти лако́тъ от кра́я стѣны́ бо́къ єди́нъ от земли́ да́же до верха́: и сотвори́ єму́ вну́трь от даві́ра стѣ́ну до свята́я святы́хъ.
|
|
17
|
17
|
|
Сорока ліктів був храм, тобто передня частина храму.
|
И четы́редесяти лако́тъ бя́ше хра́мъ: се́й [є́сть] хра́мъ вну́треннѣйшій.
|
|
18
|
18
|
|
На кедрах всередині храму були вирізані подоби огірків і квітів, що розпускаються; усе було покрито кедром, каменю не було видно.
|
И от ке́дра во хра́мѣ вну́трь поста́ви плете́ніє и дщи́цы и вая́нія вся́ ке́дрова: ка́мень не явля́шеся.
|
|
19
|
19
|
|
Давир же всередині храму він приготував для того, щоб поставити там ковчег завіту Господнього.
|
Предъ лице́мъ даві́ра, посредѣ́ хра́ма вну́трь угото́ва поста́вити та́мо ківо́тъ завѣ́та Госпо́дня.
|
|
20
|
20
|
|
І давир був довжиною у двадцять ліктів, шириною у двадцять ліктів і висотою у двадцять ліктів; він обклав його чистим золотом; обклав також і кедровий жертовник.
|
И предъ лице́мъ даві́ра два́десяти лако́тъ долгота́, и два́десяти лако́тъ широта́, и два́десяти лако́тъ высота́ єго́, и объя́тъ єго́ зла́томъ чи́стымъ: и сотвори́ олта́рь ке́дровый: и повлече́ Соломо́нъ хра́мъ вну́трь зла́томъ чи́стымъ, и пригвозди́ гвоздми́ златы́ми предъ лице́мъ даві́ра, и объя́тъ и́ зла́томъ.
|
|
21
|
21
|
|
І обклав Соломон храм усередині чистим золотом, і протягнув золоті ланцюги перед давиром, і обклав його золотом.
|
И ве́сь хра́мъ объя́тъ зла́томъ до сконча́нія всего́ хра́ма.
|
|
22
|
22
|
|
Весь храм він обклав золотом, весь храм до кінця, і весь жертовник, що перед давиром, обклав золотом.
|
И все́ вну́трь даві́ра покры́ зла́томъ.
|
|
23
|
23
|
|
І зробив у давирі двох херувимів з оливкового дерева, висотою у десять ліктів.
|
И сотвори́ въ даві́рѣ два́ херуві́ма от дре́въ кипарі́сныхъ, де́сять лако́тъ мѣ́рою вели́чество:
|
|
24
|
24
|
|
Одне крило херувима було у п’ять ліктів і друге крило херувима у п’ять ліктів; десять ліктів було від одного кінця крил його до другого кінця крил його.
|
и пяти́ лако́тъ крило́ херуві́ма єди́наго, и пяти́ лако́тъ крило́ єго́ второ́є, десяти́ лако́тъ от кра́я крила́ єго́ до кра́я крила́ єго́:
|
|
25
|
25
|
|
У десять ліктів був і другий херувим; однакової міри й однакового вигляду були обидва херувими.
|
и десяти́ лако́тъ та́кожде [мѣ́ра] херуві́му второ́му, мѣ́ра єди́на соверше́ніє єди́но обои́мъ херуві́момъ:
|
|
26
|
26
|
|
Висота одного херувима була десять ліктів, також і другого херувима.
|
и высота́ херуві́ма єди́наго де́сять лако́тъ, та́кожде и второ́му херуві́му.
|
|
27
|
27
|
|
І поставив він херувимів усередині внутрішньої частини храму. Крила ж херувимів були розпростерті, і доторкалося крило одного до однієї стіни, а крило другого херувима доторкалося до іншої стіни; інші ж крила їхні посеред храму сходилися крило з крилом.
|
И поста́ви о́ба херуві́ма посредѣ́ хра́ма вну́тренняго: и простира́ху кри́ла своя́, и досяза́ше крило́ єди́но до стѣны́ хра́ма, и крило́ друга́го херуві́ма досяза́ше до стѣны́ вторы́я: и кри́ла и́хъ я́же бя́ху посредѣ́ хра́ма, каса́шеся крило́ съ крило́мъ:
|
|
28
|
28
|
|
І обклав він херувимів золотом.
|
и объя́ты бы́ша херуві́мы зла́томъ.
|
|
29
|
29
|
|
І на всіх стінах храму навколо зробив різьблені зображення херувимів із пальмових дерев і квітів, що розпускаються, всередині і ззовні.
|
И на всѣ́хъ стѣна́хъ хра́ма о́коло вая́нія написа́ подо́біємъ херуві́мовъ, и фі́ніки, и изва́янна произница́ющая внутрьу́ду и внѣу́ду.
|
|
30
|
30
|
|
І підлогу у храмі обклав золотом у внутрішній і передній частині.
|
И помо́стъ хра́ма изъ внутрьу́ду и внѣу́ду объя́тъ зла́томъ.
|
|
31
|
31
|
|
Для входу в давир зробив двері з оливкового дерева, з п’ятикутними одвірками.
|
И вхо́ду даві́ра сотвори́ две́ри от дре́въ сме́рчіихъ, и пра́ги пятери́чны,
|
|
32
|
32
|
|
На двох половинах дверей з оливкового дерева він зробив різьблених херувимів і пальми і квіти, що розпускаються, і обклав золотом; покрив золотом і херувимів і пальми.
|
и дво́и две́ри от дре́въ пе́вговыхъ, и извая́нія на ни́хъ изва́яна, херуві́мы, и фі́ніки, и дщи́цы просте́ртыя, и объя́тъ я́ зла́томъ, и бя́ше зла́томъ устро́єно до херуві́мовъ и до фі́ніковъ.
|
|
33
|
33
|
|
І біля входу до храму зробив чотирикутні одвірки з оливкового дерева,
|
И та́ко сотвори́ врато́мъ хра́ма: и пра́ги от дре́въ сме́рчіихъ, притво́ры четверогу́бо.
|
|
34
|
34
|
|
і двоє дверей з кипарисового дерева; обидві половинки одних дверей були рухомі, і обидві половинки других дверей були рухомі.
|
И на обои́хъ дверя́хъ древа́ пе́вгова: два́ затво́ра две́рь єди́на и вереи́ и́хъ, и два́ затво́ра две́рь втора́я враща́ющаяся въ себѣ́,
|
|
35
|
35
|
|
І вирізав на них херувимів і пальми і квіти, що розпускаються, і обклав золотом по різьбленню.
|
[на ни́хже сотвори́] изва́янныя херуві́мы и фі́ніки, и дщи́цы просте́ртыя, и объя́тыя зла́томъ свѣ́шенымъ на изображе́ніє.
|
|
36
|
36
|
|
І побудував внутрішній двір із трьох рядів обтесаного каменю і з ряду кедрових брусів.
|
И созда́ дво́ръ вну́тренній: въ три́ ряда́ нете́саныхъ, и ря́дъ те́санаго ке́дра о́коло.
|
|
37
|
37
|
|
На четвертий рік, у місяці Зиф, [у місяці другому,] поклав він основи храму Господнього,
|
Въ лѣ́то четве́ртоє основа́ хра́мъ Госпо́день въ ме́сяцѣ зі́и, во вторы́й ме́сяцъ.
|
|
38
|
38
|
|
а на одинадцятому році, в місяці Булі, — це місяць восьмий, — він закінчив храм з усім приладдям його і за всіма кресленнями його; будував його сім років.
|
Во єдинонадеся́тоє лѣ́то въ ме́сяцѣ ву́лъ, се́й ме́сяцъ осмы́й, соверши́ся хра́мъ по всему́ словеси́ своєму́ и по всему́ устроє́нію своєму́: и созда́ єго́ въ се́дмь лѣ́тъ.
|
|
Глава 7
|
Глава 7
|
|
1
|
1
|
|
А свій дім Соломон будував тринадцять років і закінчив увесь дім свій.
|
И до́мъ сво́й созда́ Соломо́нъ тремина́десять лѣ́ты, и соверши́ Соломо́нъ ве́сь до́мъ сво́й.
|
|
2
|
2
|
|
І побудував він дім з дерева ливанського, довжиною в сто ліктів, шириною у п’ятдесят ліктів, а висотою у тридцять ліктів, на чотирьох рядах кедрових стовпів; і кедрові колоди покладені були на стовпах.
|
И созда́ до́мъ дре́вомъ Ліва́нскимъ, сто́ лако́тъ долгота́ єго́, и три́десять лако́тъ высота́ єго́, и пятьдеся́тъ лако́тъ широта́ єго́, и три́ ря́ды столпо́въ ке́дровыхъ, и ра́мена ке́дрова столпо́мъ.
|
|
3
|
3
|
|
І настелений був поміст із кедра над колодами на сорока п’яти стовпах, по п’ятнадцять у ряд.
|
И покры́ дска́ми ке́дровыми до́мъ свы́ше надъ страна́ми столпо́въ: и число́ столпо́въ четы́редесять и пя́ть,
|
|
4
|
4
|
|
Віконних луток було три ряди; і три ряди вікон , вікно навпроти вікна.
|
по пятина́десяти ря́дъ: и о́конъ три́ ряда́, и кама́ра надъ кама́рою трегу́бо.
|
|
5
|
5
|
|
І всі двері й одвірки були чотирикутні, і вікно навпроти вікна, у три ряди.
|
И вся́ две́ри и кама́ры четвероуго́лны притворе́ни: от две́рій надъ две́рми трегу́бо.
|
|
6
|
6
|
|
І притвор із стовпів зробив він довжиною у п’ятдесят ліктів, шириною у тридцять ліктів, і перед ними ґанок, і стовпи, і поріг перед ними.
|
И Єла́мъ столпо́въ, пятьдеся́тъ лако́тъ въ долготу́, и три́десять лако́тъ въ широту́ привя́зани ко Єла́му предъ лице́мъ и́хъ: и столпи́ и толстота́ предъ лице́мъ того́ Єла́ма.
|
|
7
|
7
|
|
Ще притвор із престолом, з якого він судив, притвор для судилища зробив він і покрив усі підлоги кедром.
|
И Єла́мъ престо́ловъ идѣ́же суди́ти, Єла́мъ суди́лища, и покры́ и́ от земли́ да́же до верха́ дщи́цами ке́дровыми.
|
|
8
|
8
|
|
У домі, де він жив, інший двір позаду притвору був так само влаштований. І в домі дочки фараонової, яку взяв за себе Соломон, він зробив такий самий притвор.
|
И до́мъ въ не́мже живя́ше, дво́ръ єди́нъ распросте́ртъ си́мъ по дѣ́лу сему́: и до́мъ созда́ дще́ри фарао́ни, ю́же взя́ Соломо́нъ, по Єла́му сему́.
|
|
9
|
9
|
|
Усе це зроблено було з дорогих каменів, обтесаних за розміром, обрізаних пилою, з внутрішнього і з зовнішнього боку, від підвалин до виступів, і з зовнішнього боку до великого двору.
|
Вся́ сія́ бя́ху от ка́меней драгоцѣ́нныхъ изва́яна от разстоя́нія внутрьу́ду, и от основа́нія до кро́ва.
|
|
10
|
10
|
|
І в основу покладені були камені дорогі, камені великі, камені в десять ліктів і камені у вісім ліктів,
|
И внѣу́ду ко двору́ вели́кому основа́ному ка́меніємъ драги́мъ вели́кимъ, ка́меніємъ десяти́ лако́тъ и осми́ лако́тъ,
|
|
11
|
11
|
|
і зверху дорогі камені, обтесані за розміром, і кедр.
|
и съ верху́ честны́мъ ка́меніємъ, по то́йже мѣ́рѣ несѣ́ченыхъ, и ке́драми.
|
|
12
|
12
|
|
Великий двір був обгороджений навколо трьома рядами тесаних каменів і одним рядом кедрових колод; так само і внутрішній двір храму Господнього і притвор храму.
|
О́крестъ двора́ вели́каго три́ ряда́ нете́саныхъ, и ря́дъ те́санаго ке́дра: и созда́ дво́ръ хра́ма вну́треннѣйшій притво́ра до́му су́щаго предъ лице́мъ хра́ма.
|
|
13
|
13
|
|
І послав цар Соломон і взяв з Тира Хирама,
|
И посла́ ца́рь Соломо́нъ въ ти́ръ, и взя́ хіра́ма от ти́ра,
|
|
14
|
14
|
|
сина однієї вдови, з коліна Неффалимового. Батько його тирянин був мідник; він володів здатністю, мистецтвом і вмінням виробляти всякі речі з міді. І прийшов він до царя Соломона і виконував у нього всякі роботи:
|
сы́на жены́ вдови́цы, и то́й бѣ́ от колѣ́на Нефѳалі́мля: и оте́цъ єго́ бѣ́ му́жъ ти́рінъ, дѣ́латель мѣ́ди, и испо́лненъ худо́жества и ра́зума и вѣ́дѣнія, є́же дѣ́лати вся́ко дѣ́ло мѣ́дяноє. И приведо́ша єго́ ко царю́ Соломо́ну: и сотвори́ вся́ дѣла́:
|
|
15
|
15
|
|
і зробив він два мідних стовпи, кожен у вісімнадцять ліктів висотою, і шнур у дванадцять ліктів обіймав навкруги один і другий стовпи;
|
и слія́ два́ столпа́ Єла́му хра́ма, осмина́десяти лако́тъ высота́ столпа́, и о́крестъ мѣ́ра єго́ четырена́десятихъ лако́тъ окружа́ше єго́ толстота́ столпа́: четы́рехъ пе́рстовъ вглубле́нія: та́кожде бѣ́ и вторы́й сто́лпъ:
|
|
16
|
16
|
|
і два вінці, відлитих з міді, він зробив, щоб покласти наверху стовпів: п’ять ліктів висоти в одному вінці і п’ять ліктів висоти у другому вінці;
|
и два́ возложе́нія сотвори́, лежа́ти на глава́хъ столпо́въ излія́нная от мѣ́ди: пяти́ лако́тъ высота́ возложе́нія єди́наго, и пяти́ лако́тъ высота́ возложе́нія втора́го:
|
|
17
|
17
|
|
сітки плетеної роботи і шнури у вигляді ланцюжків для вінців, що були наверху стовпів: сім на одному вінці і сім на другому вінці.
|
и сотвори́ двѣ́ мре́жи є́же покры́ти возложе́нія столпо́въ: и мре́жу возложе́нію єди́ному, и мре́жу возложе́нію второ́му:
|
|
18
|
18
|
|
Так зробив він стовпи і два ряди гранатових яблук навколо сітки, щоб покрити вінці, що наверху стовпів; те саме зробив і для другого вінця.
|
и дѣ́ло ви́симо, два́ ряда́ я́блокъ мѣ́дяныхъ сомре́жены, дѣ́ло ви́симо, ря́дъ надъ ря́домъ: та́кожде сотвори́ возложе́нію второ́му:
|
|
19
|
19
|
|
А в притворі вінці наверху стовпів зроблені на зразок лілеї, у чотири лікті,
|
и возложе́нія на глава́хъ столпо́въ, подо́бна крі́ну, я́коже во Єла́мѣ, четы́рехъ лако́тъ:
|
|
20
|
20
|
|
і вінці на обох стовпах угорі, прямо над випуклістю, що поряд із сіткою; і на другому вінці, рядами навкруги, двісті гранатових яблук.
|
и строє́ніє надъ обои́ми столпа́ми, и свы́ше стра́нъ возложе́ніє строє́нія, и я́блоковъ двѣ́сти рядо́въ о́коло на вторѣ́й главѣ́.
|
|
21
|
21
|
|
І поставив стовпи до притвору храму; поставив стовп на правому боці і дав йому ім’я Іахин, і поставив стовп на лівому боці і дав йому ім’я Воаз.
|
И поста́ви столпы́ во Єла́мѣ хра́ма: и поста́ви сто́лпъ єди́нъ и нарече́ и́мя єму́ Іаху́нъ, и поста́ви сто́лпъ вторы́й и нарече́ и́мя єму́ воо́съ.
|
|
22
|
22
|
|
І над стовпами поставив вінці , зроблені на зразок лілеї; так закінчена робота над стовпами.
|
И на глава́хъ столпо́въ дѣ́ло крі́ново, и сконча́ дѣ́ло столпо́въ.
|
|
23
|
23
|
|
І зробив лите з міді море, — від краю його до краю його десять ліктів, — зовсім кругле, висотою у п’ять ліктів, і шнур у тридцять ліктів обіймав його навкруги.
|
И сотвори́ мо́ре лія́но де́сять лако́тъ от кра́я до кра́я єго́, кругло́ о́крестъ єго́: пя́ть лако́тъ высота́ єго́, и объя́тіє єго́ три́десять ла́ктей окружа́ше є́ о́крестъ:
|
|
24
|
24
|
|
Подоби огірків під краями його оточували його по десять на один лікоть, оточували море з усіх боків у два ряди; подоби огірків були відлиті з ним одним литтям.
|
и подкрѣпле́нія подъ кра́ємъ єго́ о́крестъ, окружа́ху є́ де́сять лако́тъ о́коло: два́ ряда́ подкрѣпле́ній сли́ты во слія́ніи єго́ стоя́ща.
|
|
25
|
25
|
|
Воно стояло на дванадцяти волах: три дивилися на північ, три дивилися на захід, три дивилися на південь і три дивилися на схід; море лежало на них, і зади їх повернені були усередину під нього.
|
И двана́десять воло́въ подъ мо́ремъ, три́ зря́щіи на сѣ́веръ, и три́ зря́щіи на ю́гъ, и три́ на за́падъ, и три́ на восто́къ, и вся́ за́дняя и́хъ внутрьу́ду, и мо́ре верху́ и́хъ.
|
|
26
|
26
|
|
Товщиною воно було в долоню, і краї його, зроблені подібно до країв чаші, були схожі на лілею, що розпустилася. Воно вміщало дві тисячі батів.
|
И у́стіє єго́ бя́ше я́ко у́стіє потиря́ прозяба́ющаго крі́на, и толстота́ єго́ на дла́нь.
|
|
27
|
27
|
|
І зробив він десять мідних підстав; довжина кожної підстави — чотири лікті, ширина — чотири лікті і три лікті — висота.
|
И сотвори́ де́сять мехоно́ѳовъ мѣ́дяныхъ, пя́ть лако́тъ долгота́ мехоно́ѳа єди́наго, и четы́ри ла́кти широта́ єго́, и ше́сть лако́тъ высота́ єго́:
|
|
28
|
28
|
|
І ось будова підстав: у них стінки, стінки між кутовими пластинами;
|
и сіє́ дѣ́ло мехоно́ѳовъ, споє́ноє о себѣ́ и споє́ноє посредѣ́ произница́ющихъ:
|
|
29
|
29
|
|
на стінках, що між кутами, були зображені леви, воли і херувими; також і на кутах, а вище і нижче левів і волів — розлогі вінки;
|
и на споє́ніихъ и́хъ посредѣ́ произница́ющихъ львы́ и волы́ и херуві́мы, и надъ произница́ющими, та́кожде и свы́ше и сни́зу льво́въ и воло́въ мѣста́, дѣ́ло низхожде́нія:
|
|
30
|
30
|
|
у кожної підстави по чотири мідних колеса й осі мідні. На чотирьох кутах виступи на зразок пліч, виступи литі внизу, під чашею, біля кожного вінка.
|
и четы́ри коле́са мѣ́дна и мехоно́ѳу коєму́ждо, и придержа́нія мѣ́дяна, и четы́ри ча́сти и́хъ, и ра́мена и́хъ подъ умыва́лницами, и ра́мена слія́ная объ ону́ страну́ коєго́ждо прилежа́ще.
|
|
31
|
31
|
|
Отвір від внутрішнього вінка до верха в один лікоть; отвір його круглий, подібно до підніжжя стовпів, у півтора ліктя, і при отворі його статуї; але бічні стінки чотирикутні, не круглі.
|
И уста́ єго́ вну́трь главы́, и вы́ше єди́наго ла́ктя, и уста́ єго́ кру́гла: дѣ́ло та́кожде ла́ктя єди́наго и по́лъ ла́ктя: и на уста́хъ єго́ изва́янія, и междусто́лпія и́хъ четвероуго́лна, а не кру́гла.
|
|
32
|
32
|
|
Під стінками було чотири колеса, і вісі коліс на підставах; висота кожного колеса — півтора ліктя.
|
И четы́ри коле́са подъ междусто́лпіями, и ру́цѣ въ колесѣ́хъ въ мехоно́ѳѣ: и высота́ єди́наго колеса́ ла́коть и по́лъ.
|
|
33
|
33
|
|
Будова коліс така сама, як будова коліс на колісниці; вісі їх, і ободи їх, і спиці їх, і ступиці їх, усе було лите.
|
И дѣ́ло коле́съ, я́ко дѣ́ло коле́съ колесни́цы: ру́цѣ и́хъ и вы́и и́хъ, и хребты́ и́хъ и дѣ́ланія и́хъ вся́ лія́на.
|
|
34
|
34
|
|
Чотири виступи на чотирьох кутах кожної підстави; з підстави виходили виступи її.
|
Четы́ри ра́мена на четы́рехъ углѣ́хъ мехоно́ѳа єди́наго, и от мехоно́ѳа ра́мена єго́.
|
|
35
|
35
|
|
І наверху підстави кругле підвищення на півліктя висоти; і наверху підстави руків’я її і стінки її з однієї з нею маси.
|
И на главѣ́ мехоно́ѳа по́лъ ла́ктя вели́чество єго́, кругло́ о́крестъ надъ главо́ю мехоно́ѳовою: и нача́ло ру́къ єго́ и спая́нія єго́ от него́: и отверза́шеся въ нача́лѣхъ ру́къ свои́хъ.
|
|
36
|
36
|
|
І відлив він на дощечках її руків’я і на стінках її херувимів, левів і пальми, скільки де дозволяло місце, і навколо розлогі вінки.
|
И спая́нія єго́ подо́бія херуві́мовъ и льво́въ и фі́ніковъ стоя́щая, держа́щеєся ко́єждо проти́ву лица́ єго́ вну́трь и о́крестъ.
|
|
37
|
37
|
|
Так зробив він десять підстав: у всіх них одне лиття, одна міра, один вигляд.
|
По тому́жде сотвори́ вся́ де́сять мехоно́ѳы, по чи́ну єди́ному и по мѣ́рѣ єди́нѣй, мѣ́ра єди́на всѣ́мъ.
|
|
38
|
38
|
|
І зробив десять мідних умивальниць: кожна умивальниця вміщала сорок батів, кожна умивальниця була в чотири лікті, кожна умивальниця стояла на одній з десяти підстав.
|
И сотвори́ де́сять коно́бовъ мѣ́дяныхъ вмѣща́ющихъ по четы́редесяти мѣ́ръ во єди́нъ коно́бъ, мѣ́рою четы́рехъ ла́ктей: коно́бъ єди́нъ на ко́ємждо мехоно́ѳѣ, от десяти́ мехоно́ѳовъ.
|
|
39
|
39
|
|
І розставив підстави — п’ять на правому боці храму і п’ять на лівому боці храму, а море поставив на правому боці храму, на східно-південній стороні.
|
И поста́ви пя́ть мехоно́ѳовъ по деснѣ́й странѣ́ хра́ма на восто́къ, и пя́ть по лѣ́вѣй странѣ́ хра́ма: и мо́ре от страны́ хра́ма одесну́ю на восто́ки въ у́глѣ полу́деннѣмъ.
|
|
40
|
40
|
|
І зробив Хирам умивальниці і лопатки і чаші. І закінчив Хирам усю роботу, яку виконував у царя Соломона для храму Господнього:
|
И сотвори́ хіра́мъ коно́бы и тепли́цы и фіа́лы: и сконча́ хіра́мъ вся́ дѣла́ творя́, я́же творя́ше царе́ви Соломо́ну во хра́мѣ Госпо́дни:
|
|
41
|
41
|
|
два стовпи і два опоясання вінців, що наверху стовпів, і дві сітки для покриття двох опоясань вінців, що наверху стовпів;
|
столпа́ два́, и обви́тія столпо́въ надъ глава́ми столпо́въ два́: и мре́жи двѣ́, є́же покрыва́ти о́ба обви́тія изва́яныхъ, я́же на столпѣ́хъ су́ть:
|
|
42
|
42
|
|
і чотириста ґранатових яблук на двох сітках; два ряди ґранатових яблук для кожної сітки, для покриття двох опоясань вінців, що на стовпах;
|
я́блоковъ мѣ́дяныхъ четы́реста обѣ́ма мре́жема, два́ ряда́ я́блоковъ мре́жи єди́нѣй, покрыва́ти о́ба обви́тія мехоно́ѳа, я́же на обои́хъ столпѣ́хъ:
|
|
43
|
43
|
|
і десять підстав і десять умивальниць на підставах;
|
и мехоно́ѳовъ де́сять и коно́бовъ де́сять на мехоно́ѳѣ:
|
|
44
|
44
|
|
одне море і дванадцять волів під морем;
|
и мо́ре єди́но, и воло́въ двана́десять подъ мо́ремъ:
|
|
45
|
45
|
|
і тази, і лопатки, і чаші. Всі речі, що зробив Хирам царю Соломону для храму Господнього, були з полірованої міді.
|
и коно́бы и тепли́цы и фіа́лы, и вся́ сосу́ды, я́же сотвори́ хіра́мъ царю́ Соломо́ну во хра́мѣ Госпо́дни: и столпо́въ четы́редесять и о́смь до́му царе́ва и до́му Госпо́дня: вся́ дѣла́ царе́ва, я́же сотвори́ хіра́мъ, бы́ша мѣ́дяна вся́.
|
|
46
|
46
|
|
Цар виливав їх у глинистій землі, в околиці Йордану, між Сокхофом і Цартаном.
|
Бли́зъ Іорда́на слія́ и́хъ ца́рь въ толстотѣ́ земли́, между́ сокхо́ѳомъ и между́ Сіра́момъ.
|
|
47
|
47
|
|
І поставив Соломон усі ці речі на місце . Через надзвичайну їх кількість, вага міді не визначена.
|
Не бѣ́ вѣ́са мѣ́ди, от нея́же творя́ше вся́ дѣла́ сія́, от мно́жества зѣло́, не бѣ́ предѣ́ла вѣ́су мѣ́ди.
|
|
48
|
48
|
|
І зробив Соломон усі речі, що у храмі Господньому: золотий жертовник і золотий стіл, на якому хліби предложення;
|
И даде́ ца́рь Соломо́нъ вся́ сосу́ды, я́же сотвори́ во хра́мъ Госпо́день: олта́рь златы́й и трапе́зу, на не́йже хлѣ́бы приноше́нія, злату́ю,
|
|
49
|
49
|
|
і світильники — п’ять праворуч і п’ять ліворуч, перед заднім відділенням храму, з чистого золота, і квіти, і лампадки, і щипці із золота;
|
и свѣ́щники пя́ть одесну́ю и пя́ть ошу́юю предъ лице́мъ даві́ра [свята́я святы́хъ] златы́я спа́яны, и лампа́ды, и свѣти́лники, и щипцы́ златы́я,
|
|
50
|
50
|
|
і блюда, і ножі, і чаші, і лотки, і кадильниці з чистого золота, і завіси у дверях внутрішнього храму у Святому Святих і у дверях у храмі теж із золота.
|
и преддве́ріє, и гво́здіє, и фіа́лы и блю́да и кади́лницы зла́ты спа́яны: и вереи́ вра́тъ до́му вну́тренняго свята́го святы́хъ, и две́ри хра́ма златы́я.
|
|
51
|
51
|
|
Так звершена вся робота, яку виконав цар Соломон для храму Господнього. І приніс Соломон посвячене Давидом, батьком його; срібло і золото і речі віддав у скарбниці храму Господнього.
|
И соверши́ся дѣ́ло, є́же сотвори́ Соломо́нъ во хра́мѣ Госпо́дни: и внесе́ Соломо́нъ свята́я даві́да отца́ своєго́ и вся́ свята́я Соломо́нова, сребро́ и зла́то, и сосу́ды даде́ въ сокро́вище хра́ма Госпо́дня.
|
|
Глава 8
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
|
Тоді скликав Соломон старійшин Ізраїлевих і всіх начальників колін, глав поколінь синів Ізраїлевих, до царя Соломона в Єрусалим, щоб перенести ковчег завіту Господнього з міста Давидового, тобто Сиона.
|
И собра́ ца́рь Соломо́нъ вся́ старѣ́йшины Ізра́илевы, вся́ нача́ла колѣ́нъ, старѣ́йшины оте́чествъ сыно́въ Ізра́илевыхъ къ себѣ́ во Сіо́нъ, є́же пренести́ ківо́тъ завѣ́та Госпо́дня от гра́да Даві́дова: то́й є́сть Сіо́нъ.
|
|
2
|
2
|
|
І зібралися до царя Соломона на свято всі ізраїльтяни в місяці Афанимі, який є сьомий місяць.
|
И собра́шася ко царю́ Соломо́ну вси́ лю́діє Ізра́илевы въ ме́сяцъ Аѳані́мъ въ пра́здникъ: се́й є́сть ме́сяцъ седмы́й.
|
|
3
|
3
|
|
І прийшли усі старійшини Ізраїлеві; і підняли священики ковчег,
|
И пріидо́ша вси́ старѣ́йшины Ізра́илевы, и взя́ша ієре́є ківо́тъ,
|
|
4
|
4
|
|
і понесли ковчег Господній і скинію зібрання і всі священні речі, що були в скинії; і несли їх священики і левити.
|
и вознесо́ша ківо́тъ Госпо́день, и ски́нію свидѣ́нія, и вся́ сосу́ды святы́я я́же во ски́ніи свидѣ́нія: и вознесо́ша я́ ієре́є и леві́ти.
|
|
5
|
5
|
|
А цар Соломон і з ним уся громада Ізраїлева, яка зібралася до нього, йшли перед ковчегом, приносячи жертви з дрібної і великої худоби, яких неможливо порахувати і визначити, через велику кількість їх.
|
Ца́рь же Соломо́нъ и ве́сь собо́ръ Ізра́илскій, собра́вшеся къ нему́, съ ни́мъ предъ ківо́томъ жря́ху волы́ и о́вцы несочте́нны, безчи́сленны от мно́жества.
|
|
6
|
6
|
|
І внесли священики ковчег завіту Господнього на місце його, у давир храму, у Святе Святих, під крила херувимів.
|
И внесо́ша ієре́є ківо́тъ завѣ́та Госпо́дня на мѣ́сто єго́ во даві́ръ хра́ма, во свята́я святы́хъ, подъ кри́ла херуві́мовъ.
|
|
7
|
7
|
|
Бо херувими простягали крила над місцем ковчега, і покривали херувими зверху ковчег і жердини його.
|
Херуві́ми бо бѣ́ша распросте́рше крилѣ́ надъ мѣ́стомъ ківо́та: и окрыва́ху херуві́ми надъ ківо́томъ и надъ святы́ми єго́ сверху́.
|
|
8
|
8
|
|
І висунулися жердини так, що головки жердини видні були зі святилища перед давиром, але не виходили назовні; вони там і до цього дня.
|
И обдержа́ста освяще́ная: и зря́хуся главы́ освяще́нныхъ от святы́хъ къ лицу́ даві́ра, и не явля́хуся внѣ́.
|
|
9
|
9
|
|
В ковчезі нічого не було, крім двох кам’яних скрижалей, які поклав туди Мойсей на Хориві, коли Господь уклав завіт із синами Ізраїлевими, після виходу їх із землі Єгипетської.
|
Не бѣ́ въ ківо́тѣ то́кмо двѣ́ скрижа́ли ка́менны, скрижа́ли завѣ́та, и́хже положи́ Моисе́й въ Хори́вѣ, я́же завѣща́ Госпо́дь со сына́ми Ізра́илевыми, внегда́ исходи́ти и́мъ от земли́ Єги́петскія.
|
|
10
|
10
|
|
Коли священики вийшли зі святилища, хмара наповнила дім Господній;
|
И бы́сть єгда́ изыдо́ша ієре́є изъ святи́лища, и о́блакъ испо́лни хра́мъ Госпо́день,
|
|
11
|
11
|
|
і не могли священики стояти на служінні, через хмару, бо слава Господня наповнила храм Господній.
|
и не можа́ху ієре́є ста́ти служи́ти от лица́ о́блака, я́ко испо́лни сла́ва Госпо́дня хра́мъ.
|
|
12
|
12
|
|
Тоді сказав Соломон: Господь сказав, що Він благоволить жити в імлі;
|
Тогда́ рече́ Соломо́нъ: Госпо́дь рече́ є́же обита́ти во мглѣ́,
|
|
13
|
13
|
|
я побудував храм на оселю Твою, місце, щоб перебувати Тобі повіки.
|
а́зъ же созда́хъ до́мъ и́мени Твоєму́ свя́тъ Тебѣ́ и гото́въ, и престо́лу твоєму́, є́же обита́ти Тебѣ́ въ не́мъ во вѣ́ки.
|
|
14
|
14
|
|
І повернувся цар лицем своїм, і благословив усе зібрання ізраїльтян; все зібрання ізраїльтян стояло, —
|
И обрати́ ца́рь лице́ своє́ и благослови́ ца́рь всего́ Ізра́иля: ве́сь же собо́ръ Ізра́илевъ стоя́ше.
|
|
15
|
15
|
|
і сказав: благословенний Господь Бог Ізраїлів, Який сказав Своїми вустами Давиду, батькові моєму, і нині виконав рукою Своєю! Він говорив:
|
И рече́ (ца́рь): благослове́нъ Госпо́дь Бо́гъ Ізра́илевъ дне́сь, и́же глаго́ла усты́ Свои́ми о Даві́дѣ отцѣ́ моє́мъ и рука́ма Свои́ма испо́лни, глаго́ля:
|
|
16
|
16
|
|
«з того дня, як Я вивів народ Мій Ізраїля з Єгипту, Я не обрав міста в жодному з колін Ізраїлевих, щоб побудований був дім, у якому перебувало б ім’я Моє; [але обрав Єрусалим для перебування в ньому імені Мого] й обрав Давида, щоб бути йому над народом Моїм Ізраїлем».
|
от дне́ въ о́ньже изведо́хъ лю́ди Моя́ Ізра́иля изъ Єги́пта, не избра́хъ гра́да от всѣ́хъ племе́нъ Ізра́илевыхъ на созда́ніє хра́му, є́же бы́ти и́мени Моєму́ та́мо: но избра́хъ во Ієрусали́мѣ бы́ти и́мени Моєму́ та́мо: и избра́хъ Даві́да бы́ти єму́ властели́ну надъ людьми́ Мои́ми Ізра́илемъ:
|
|
17
|
17
|
|
У Давида, батька мого, було на серці побудувати храм імені Господа Бога Ізраїлевого;
|
и бы́сть на се́рдцы отцу́ моєму́ Даві́ду, є́же созда́ти хра́мъ и́мени Го́спода Бо́га Ізра́илева,
|
|
18
|
18
|
|
але Господь сказав Давиду, батькові моєму: «у тебе є на серці побудувати храм імені Моєму; добре, що це в тебе лежить на серці;
|
и рече́ Госпо́дь къ Даві́ду отцу́ моєму́: поне́же взы́де на се́рдце твоє́ є́же созда́ти хра́мъ и́мени Моєму́, до́брѣ сотвори́лъ єси́, я́ко бы́сть на се́рдцы твоє́мъ:
|
|
19
|
19
|
|
однак не ти побудуєш храм, а син твій, який вийшов із стегон твоїх, він побудує храм імені Моєму».
|
оба́че ты́ не сози́ждеши хра́ма, но ра́звѣ сы́нъ тво́й, и́же изы́де изъ чре́слъ твои́хъ, то́й сози́ждетъ хра́мъ и́мени Моєму́:
|
|
20
|
20
|
|
І виконав Господь слово Своє, яке промовив. Я вступив на місце батька мого Давида і сів на престолі Ізраїлевім, як сказав Господь, і побудував храм імені Господа Бога Ізраїлевого;
|
и возста́ви Госпо́дь глаго́лъ Сво́й єго́же глаго́ла: и воста́хъ вмѣ́сто Даві́да отца́ моєго́, и сѣдо́хъ на престо́лѣ Ізра́илевѣ, я́коже глаго́ла Госпо́дь, и созда́хъ хра́мъ и́мени Го́спода Бо́га Ізра́илева,
|
|
21
|
21
|
|
і приготував там місце для ковчега, в якому завіт Господа, укладений Ним з батьками нашими, коли Він вивів їх із землі Єгипетської.
|
и поста́вихъ та́мо мѣ́сто ківо́ту, въ не́мже є́сть та́мо завѣ́тъ Госпо́день, єго́же завѣща́ Госпо́дь со отцы́ на́шими во извожде́ніи и́хъ изъ земли́ Єги́петскія.
|
|
22
|
22
|
|
І став Соломон перед жертовником Господнім перед усім зібранням ізраїльтян, і підняв руки свої до неба,
|
И ста́ Соломо́нъ предъ лице́мъ олтаря́ Госпо́дня предъ всѣ́мъ собо́ромъ Ізра́илевымъ и воздви́же ру́цѣ свои́ на не́бо,
|
|
23
|
23
|
|
і сказав: Господи Боже Ізраїлів! немає подібного до Тебе Бога на небесах вгорі і на землі внизу; Ти зберігаєш завіт і милість до рабів Твоїх, які ходять перед Тобою всім серцем своїм.
|
и рече́: Го́споди Бо́же Ізра́илевъ, нѣ́сть я́коже ты́ Бо́гъ на небеси́ горѣ́ и на земли́ ни́зу, храня́й завѣ́тъ и ми́лость рабу́ твоєму́ ходя́щему предъ Тобо́ю всѣ́мъ се́рдцемъ свои́мъ,
|
|
24
|
24
|
|
Ти виконав рабу Твоєму Давиду, батькові моєму, те, що говорив йому; що промовив Ти вустами Твоїми, те в цей день звершив рукою Твоєю.
|
я́же сохрани́лъ єси́ рабу́ Твоєму́ Даві́ду отцу́ моєму́: и́бо глаго́лалъ єси́ усты́ Твои́ми и рука́ма Твои́ма соверши́лъ єси́, я́коже де́нь се́й:
|
|
25
|
25
|
|
І нині, Господи Боже Ізраїлів, виконай рабу Твоєму Давиду, батькові моєму, те, що говорив Ти йому, сказавши: «не припиниться у тебе перед лицем Моїм той, хто сидить на престолі Ізраїлевім, якщо тільки сини твої будуть триматися путі своєї, ходячи переді Мною так, як ти ходив переді Мною».
|
и ны́нѣ, Го́споди Бо́же Ізра́илевъ, сохрани́ рабу́ Твоєму́ Даві́ду отцу́ моєму́, я́же ре́клъ єси́ єму́, глаго́ля: не оскудѣ́єтъ му́жъ от лица́ Моєго́ сѣдя́й на престо́лѣ Ізра́илевѣ, то́кмо а́ще сохраня́тъ ча́да твоя́ пути́ своя́, є́же ходи́ти предо Мно́ю, я́коже ходи́лъ єси́ предо Мно́ю:
|
|
26
|
26
|
|
І нині, Боже Ізраїлів, нехай буде вірне слово Твоє, яке Ти промовив рабу Твоєму Давиду, батькові моєму!
|
и ны́нѣ, Го́споди Бо́же Ізра́илевъ, да увѣ́рится глаго́лъ Тво́й, єго́же ре́клъ єси́ Даві́ду отцу́ моєму́:
|
|
27
|
27
|
|
Воістину, чи Богові жити на землі? Небо і небо небес не вміщають Тебе, тим менше цей храм, який я побудував [імені Твоєму];
|
я́ко а́ще и́стинно всели́тся Бо́гъ съ человѣ́ки на земли́? а́ще небо и небо небесе́ не довлѣ́ютъ Ти́, кольми́ па́че хра́мъ се́й, єго́же созда́хъ и́мени Твоєму́?
|
|
28
|
28
|
|
але зглянься на молитву раба Твого і на прохання його, Господи Боже мій; почуй благання і молитву, якою раб Твій благає Тебе нині.
|
и да при́зриши на моли́тву мою́, Го́споди Бо́же Ізра́илевъ, послу́шати моли́твы, є́юже мо́лится ра́бъ Тво́й предъ Тобо́ю къ Тебѣ́ дне́сь,
|
|
29
|
29
|
|
Нехай будуть очі Твої відкриті на храм цей день і ніч, на це місце, про яке Ти сказав: «Моє ім’я буде там»; почуй молитву, якою буде молитися раб Твій на місці цім.
|
да бу́дутъ о́чи Твои́ отве́рсты на хра́мъ се́й де́нь и но́щь, на мѣ́сто о не́мже ре́клъ єси́: бу́детъ и́мя Моє́ та́мо на услы́шаніє моли́твы, є́юже мо́лится ра́бъ тво́й на мѣ́стѣ се́мъ де́нь и но́щь:
|
|
30
|
30
|
|
Почуй моління раба Твого і народу Твого Ізраїля, коли вони будуть молитися на місці цьому; почуй на місці перебування Твого, на небесах, почуй і помилуй.
|
и услы́шиши моли́тву раба́ Твоєго́ и люді́й Твои́хъ Ізра́иля, о ни́хже помо́лятся на мѣ́стѣ се́мъ: и Ты́ услы́шиши на мѣ́стѣ обита́лища Твоєго́ на небеси́, и сотвори́ши и поми́луєши:
|
|
31
|
31
|
|
Коли хто згрішить проти ближнього свого, і вимагатиме від нього клятви, щоб він поклявся, і для клятви прийдуть до жертовника Твого у храм цей,
|
єли́ка а́ще согрѣши́тъ кі́йждо ко и́скреннему своєму́, и а́ще пріи́метъ на него́ кля́тву є́же кля́ти єго́, и пріи́детъ, и исповѣ́сть предъ лице́мъ олтаря́ Твоєго́ въ хра́мѣ се́мъ:
|
|
32
|
32
|
|
тоді Ти почуй з неба і вчини суд над рабами Твоїми, звинувать винного, поклавши вчинок його на голову його, і виправдай правого, воздавши йому за правдою його.
|
и Ты́ услы́шиши от небесе́, и сотвори́ши су́дъ лю́демъ Твои́мъ Ізра́илю: осуди́ти беззако́ннаго, да́ти пу́ть єго́ на главу́ єго́, и оправди́ти пра́веднаго, да́ти єму́ по пра́вдѣ єго́:
|
|
33
|
33
|
|
Коли народ Твій Ізраїль буде вражений ворогом за те, що згрішив перед Тобою, і коли вони звернуться до Тебе, і сповíдають ім’я Твоє, і будуть просити і благати Тебе в цьому храмі,
|
єгда́ паду́тъ лю́діє Твои́ Ізра́иль предъ враги́, я́ко согрѣша́тъ Ти́, и обратя́тся къ Тебѣ́, и исповѣ́дятся и́мени Твоєму́, и помо́лятся и возглаго́лютъ моли́тву къ Тебѣ́ въ хра́мѣ се́мъ:
|
|
34
|
34
|
|
тоді Ти почуй з неба і прости гріх народу Твого Ізраїля, і поверни їх у землю, яку Ти дав батькам їхнім.
|
и Ты́ услы́шиши съ небесе́, и ми́лостивъ бу́деши о согрѣше́ніихъ люді́й Свои́хъ Ізра́иля, и возврати́ши я́ въ зе́млю, ю́же да́лъ єси́ отце́мъ и́хъ:
|
|
35
|
35
|
|
Коли закриється небо і не буде дощу за те, що вони згрішили перед Тобою, і коли помоляться на місці цьому і сповідають ім’я Твоє і навернуться від гріха свого, бо Ти смирив їх,
|
внегда́ заключи́тися небеси́ и не бы́ти дождю́, я́ко согрѣша́тъ Ти́, и помо́лятся на мѣ́стѣ се́мъ, и исповѣ́дятся и́мени Твоєму́, и от грѣ́хъ свои́хъ обратя́тся, єгда́ смири́ши и́хъ:
|
|
36
|
36
|
|
тоді почуй з неба і прости гріх рабів Твоїх і народу Твого Ізраїля, указавши їм добру путь, по якій іти, і пошли дощ на землю Твою, яку Ти дав народу Твоєму в спадщину.
|
и услы́шиши съ небесе́, и ми́лостивъ бу́деши о грѣсѣ́хъ раба́ Твоєго́ и люді́й Твои́хъ Ізра́иля: я́ко яви́ши и́мъ пу́ть благі́й ходи́ти по нему́, и да́си до́ждь на зе́млю, ю́же да́лъ єси́ лю́демъ Твои́мъ въ достоя́ніє:
|
|
37
|
37
|
|
Чи буде на землі голод, чи буде моровиця, чи буде палючий вітер, іржа, сарана, черва, чи ворог буде тіснити його на землі його, чи буде яка біда, яка хвороба, —
|
гла́дъ а́ще бу́детъ, сме́рть а́ще бу́детъ, єгда́ бу́детъ возжже́ніє, гу́сеницы, ржа́ а́ще бу́детъ, и а́ще оскорбя́тъ я́ врази́ и́хъ въ єди́нѣмъ от градо́въ и́хъ: все́ проти́вноє, вся́ка болѣ́знь,
|
|
38
|
38
|
|
всяку молитву, всяке прохання, яке буде від якої-небудь людини у всьому народі Твоєму Ізраїлі, коли вони відчують біду в серці своєму і простягнуть руки свої до храму цього,
|
вся́ка моли́тва, вся́ко моле́ніє а́ще бу́детъ вся́кому человѣ́ку от люді́й Ізра́илевыхъ, єгда́ позна́єтъ кі́йждо болѣ́знь се́рдца своєго́, и воздви́гнетъ ру́цѣ свои́ въ хра́мѣ се́мъ:
|
|
39
|
39
|
|
Ти почуй з неба, з місця оселі Твоєї, і помилуй; сотвори і воздай кожному за путями його, бо Ти знаєш серце його, тому що Ти один знаєш серця всіх синів людських:
|
и Ты́ услы́шиши от небесе́, от гото́ваго жили́ща твоєго́, и ми́лостивъ бу́деши, и сотвори́ши, и да́си коєму́ждо по путе́мъ єго́, я́коже увѣ́си се́рдце єго́, я́ко Ты́ єди́нъ то́кмо вѣ́си всѣ́хъ сердца́ сыно́въ человѣ́ческихъ:
|
|
40
|
40
|
|
щоб вони боялися Тебе в усі дні, доки живуть на землі, яку Ти дав батькам нашим.
|
да боя́тся тебе́ вся́ дни́, въ ня́же поживу́тъ на земли́, ю́же да́лъ єси́ отце́мъ на́шымъ:
|
|
41
|
41
|
|
Якщо й іноплемінник, що не від Твого народу Ізраїля, прийде з землі далекої заради імені Твого, —
|
и чужде́му, и́же нѣ́сть от люді́й твои́хъ Ізра́иля, то́й а́ще пріи́детъ от земли́ издале́ча ра́ди и́мене твоєго́, зане́ услы́шатъ и́мя твоє́ вели́ко, и ру́ку твою́ крѣ́пкую, и мы́шцу твою́ высо́кую,
|
|
42
|
42
|
|
бо і вони почують про Твоє ім’я велике і про Твою руку кріпку і про Твою силу простерту, — і прийде він і помолиться біля храму цього,
|
и пріи́детъ, и помо́лится на мѣ́стѣ се́мъ:
|
|
43
|
43
|
|
почуй з неба, з місця оселі Твоєї, і зроби все, про що буде взивати до Тебе іноплемінник, щоб усі народи землі знали ім’я Твоє, щоб боялися Тебе, як народ Твій Ізраїль, щоб знали, що ім’ям Твоїм називається храм цей, який я побудував.
|
и ты́ услы́шиши съ небесе́ от гото́ваго жили́ща твоєго́, и сотвори́ши по всѣ́мъ, въ єли́кихъ а́ще призове́тъ тя́ чужді́й, я́ко да уразумѣ́ютъ вси́ лю́діє земні́и и́мя твоє́ и убоя́тся тебе́, я́коже лю́діє твои́ Ізра́иль, и разумѣ́ютъ, я́ко и́мя твоє́ нарече́ся на хра́мѣ се́мъ, єго́же созда́хъ:
|
|
44
|
44
|
|
Коли вийде народ Твій на війну проти ворога свого дорогою, якою Ти пошлеш його, і буде молитися Господу, обернувшись до міста, яке Ти обрав, і до храму, який я побудував імені Твоєму,
|
єгда́ изы́дутъ лю́діє твои́ на бра́нь на враги́ своя́, путе́мъ и́мже возврати́ши я́, и помо́лятся и́менемъ Госпо́днимъ путе́мъ гра́да, єго́же избра́лъ єси́ себѣ́, и ко хра́му, єго́же а́зъ созда́хъ и́мени твоєму́:
|
|
45
|
45
|
|
тоді почуй з неба молитву їхню і прохання їхнє і зроби, що потрібно для них.
|
и ты́ услы́шиши съ небесе́ моли́тву и́хъ и моле́нія и́хъ, и сотвори́ши оправда́ніє и́мъ:
|
|
46
|
46
|
|
Коли вони згрішать перед Тобою, — бо немає людини, яка не грішила б, — і Ти прогніваєшся на них і віддаси їх ворогам, і ті, що полонили їх, відведуть їх у ворожу землю, далеку або близьку;
|
я́ко согрѣша́тъ ти́, я́ко нѣ́сть человѣ́къ, и́же не согрѣши́тъ, и разгнѣ́ваєшися на ня́, и преда́си я́ предъ враги́, и поплѣня́тъ и́хъ плѣня́щіи въ зе́млю дале́че, или́ бли́зъ,
|
|
47
|
47
|
|
і коли вони в землі, в якій будуть знаходитися в полоні, ввійдуть у себе і звернуться і будуть молитися Тобі в землі тих, хто полонив їх, промовляючи: «ми згрішили, вчинили беззаконня, ми винні»;
|
и обратя́тъ сердца́ своя́ въ земли́, а́може пресели́шася, и обратя́тся, и помо́лятся тебѣ́ въ земли́ преселе́нія своєго́, глаго́люще: согрѣши́хомъ, беззако́нновахомъ, непра́вдовахомъ:
|
|
48
|
48
|
|
і коли звернуться до Тебе всім серцем своїм і всією душею своєю в землі ворогів, які полонили їх, і будуть молитися Тобі, звернувшись до землі своєї, яку Ти дав батькам їхнім, до міста, яке Ти обрав, і до храму, який я побудував імені Твоєму,
|
и обратя́тся ко тебѣ́ всѣ́мъ се́рдцемъ свои́мъ и все́ю душе́ю своє́ю въ земли́ вра́гъ свои́хъ, а́може преве́лъ єси́ и́хъ, и помо́лятся къ тебѣ́ по пути́ земли́ своєя́, ю́же да́лъ єси́ отце́мъ и́хъ, и ко гра́ду, єго́же избра́лъ єси́, и ко хра́му, єго́же созда́хъ и́мени твоєму́:
|
|
49
|
49
|
|
тоді почуй з неба, з місця оселі Твоєї, молитву і прохання їхні і вчини, що потрібно для них;
|
и услы́шиши от небесе́, от гото́ваго жили́ща твоєго́ моли́тву и́хъ и моле́ніє и́хъ, и сотвори́ши оправда́ніє и́мъ,
|
|
50
|
50
|
|
і прости народу Твоєму, в чому він згрішив перед Тобою, і всі провини його, які він зробив перед Тобою, і пробуди співстраждання до них у тих, хто полонив їх, щоб вони були милостиві до них:
|
и ми́лостивъ бу́деши непра́вдамъ и́хъ, и́миже согрѣши́ша ти́, и по всѣ́мъ отмета́ніємъ и́хъ, и́миже отверго́шася тебе́, да да́си и́хъ въ щедро́ты предъ плѣни́вшими и́хъ, и уще́дрятъ я́:
|
|
51
|
51
|
|
бо вони Твій народ і Твій наділ, який Ти вивів з Єгипту, із залізної печі.
|
я́ко лю́діє твои́ и наслѣ́діє твоє́ су́ть, и́хже изве́лъ єси́ изъ земли́ Єги́петскія от среды́ пе́щи желѣ́зныя:
|
|
52
|
52
|
|
Нехай будуть [вуха Твої і] очі Твої відкриті на молитву раба Твого і на молитву народу Твого Ізраїля, щоб чути їх завжди, коли вони будуть закликати Тебе,
|
и да бу́дутъ у́ши твои́ и о́чи твои́ отве́рсты на моли́тву раба́ твоєго́ и къ моле́нію люді́й твои́хъ Ізра́иля, послу́шати и́хъ о всѣ́хъ, о ни́хже призову́тъ тя́,
|
|
53
|
53
|
|
бо Ти відокремив їх Собі в наділ з усіх народів землі, як Ти вирік через Мойсея, раба Твого, коли вивів батьків наших з Єгипту, Владико Господи!
|
я́ко ты́ избра́лъ єси́ я́ себѣ́ въ наслѣ́діє от всѣ́хъ люді́й земли́, я́коже глаго́лалъ єси́ руко́ю раба́ твоєго́ Моисе́а, внегда́ извести́ тебѣ́ отцы́ на́шя изъ земли́ Єги́петскія, Го́споди Го́споди. Тогда́ глаго́ла Соломо́нъ о хра́мѣ, єгда́ соверши́ созида́ти єго́: со́лнце позна́но сотвори́ на небеси́: Госпо́дь рече́ пребыва́ти во мглѣ́: сози́жди хра́мъ мо́й, хра́мъ благолѣ́пный себѣ́, є́же пребыва́ти въ но́вости: не сіє́ ли пи́сано въ кни́гахъ пѣ́сни?
|
|
54
|
54
|
|
Коли Соломон промовив усі ці моління і прохання до Господа, тоді встав з колін від жертовника Господнього, руки ж його були підняті до неба.
|
И бы́сть єгда́ сконча́ Соломо́нъ моля́ся ко Го́споду все́ю моли́твою и моле́ніємъ си́мъ, и воста́ от лица́ олтаря́ Госпо́дня припа́дъ на колѣ́на своя́, и ру́цѣ свои́ воздѣ́ на не́бо,
|
|
55
|
55
|
|
І стоячи благословив усе зібрання ізраїльтян, гучним голосом промовляючи:
|
и ста́, и благослови́ ве́сь собо́ръ Ізра́илевъ, гла́сомъ ве́ліимъ глаго́ля:
|
|
56
|
56
|
|
благословенний Господь [Бог], Який дав спокій народу Своєму Ізраїлю, як говорив! не залишилося невиконаним жодне слово з усіх благих слів Його, які Він вирік через раба Свого Мойсея;
|
благослове́нъ Госпо́дь [Бо́гъ] дне́сь, и́же даде́ поко́й лю́демъ свои́мъ Ізра́илю, по всѣ́мъ єли́ка глаго́ла: не премѣни́ся сло́во ни єди́но во всѣ́хъ словесѣ́хъ єго́ благи́хъ, и́миже глаго́ла руко́ю Моисе́а раба́ своєго́:
|
|
57
|
57
|
|
нехай буде з нами Господь Бог наш, як був Він з батьками нашими, нехай не залишить нас, нехай не покине нас,
|
да бу́детъ Госпо́дь Бо́гъ на́шъ съ на́ми, я́коже бѣ́ со отцы́ на́шими: да не оста́витъ на́съ, ниже́ да отврати́тъ на́съ,
|
|
58
|
58
|
|
схиляючи до Себе серця наші, щоб ми ходили всіма путями Його і дотримувалися заповідей Його й уставів Його і законів Його, які Він заповів батькам нашим;
|
преклони́ти сердца́ на́ша къ нему́, є́же ходи́ти во всѣ́хъ путе́хъ єго́ и храни́ти вся́ за́повѣди єго́ и повелѣ́нія єго́ и оправда́нія єго́, я́же заповѣ́да отце́мъ на́шымъ:
|
|
59
|
59
|
|
і нехай будуть слова ці, якими я молився [нині] перед Господом, близькі до Господа Бога нашого день і ніч, щоб Він робив, що потрібно для раба Свого, і що потрібно для народу Свого Ізраїля, з дня у день,
|
и да бу́дутъ словеса́ сія́, и́миже моли́хся предъ Го́сподемъ Бо́гомъ на́шимъ дне́сь, приближа́ющеся Го́споду Бо́гу на́шему де́нь и но́щь, є́же твори́ти оправда́нія рабу́ твоєму́ и оправда́нія лю́демъ твои́мъ Ізра́илю во вся́ дни́:
|
|
60
|
60
|
|
щоб усі народи пізнали, що Господь є Бог і немає, крім Нього;
|
я́ко да разумѣ́ютъ вси́ лю́діє земли́, я́ко Госпо́дь Бо́гъ то́й са́мъ Бо́гъ, и нѣ́сть ина́го,
|
|
61
|
61
|
|
нехай буде серце ваше цілком віддане Господу Богу нашому, щоб ходити за уставами Його і дотримуватися заповідей Його, як нині.
|
и да бу́дутъ сердца́ на́ша соверше́нна ко Го́споду Бо́гу на́шему преподо́бно ходи́ти въ повелѣ́ніихъ єго́ и храни́ти за́повѣди єго́, я́коже де́нь се́й.
|
|
62
|
62
|
|
І цар і всі ізраїльтяни з ним принесли жертву Господу.
|
И ца́рь и вси́ сы́нове Ізра́илевы пожро́ша же́ртву предъ Го́сподемъ.
|
|
63
|
63
|
|
І приніс Соломон у мирну жертву, яку приніс він Господу, двадцять дві тисячі великої худоби і сто двадцять тисяч дрібної худоби. Так освятили храм Господу цар і всі сини Ізраїлеві.
|
И пожре́ ца́рь Соломо́нъ же́ртвы ми́рныя, я́же пожре́ Го́споду, воло́въ два́десять двѣ́ ты́сящы и ове́цъ сто́ и два́десять ты́сящъ. И обнови́ ца́рь хра́мъ Госпо́день и вси́ сы́нове Ізра́илевы.
|
|
64
|
64
|
|
У той же день освятив цар середню частину двору, що перед храмом Господнім, зробивши там всепалення і хлібне приношення і вознісши жир мирних жертв, тому що мідний жертовник, який перед Господом, був малий для розміщення всепалення і хлібного приношення і жиру мирних жертв.
|
Въ то́й де́нь освяти́ ца́рь [соломо́нъ] среди́ну двора́, я́же предъ лице́мъ хра́ма Госпо́дня: я́ко сотвори́ та́мо всесожже́ніє и да́ры, и же́ртвы и ту́чная ми́рныхъ, я́ко олта́рь мѣ́дяный, и́же предъ Го́сподемъ, ма́лъ бѣ́, є́же не возмощи́ вмѣсти́ти всесожже́нія даро́въ и же́ртвы ми́рныхъ.
|
|
65
|
65
|
|
І зробив Соломон у цей час свято, і весь Ізраїль з ним, — велике зібрання, яке зійшлося від входу в Емаф до ріки Єгипетської перед Господом Богом нашим; [і їли, і пили, і молилися перед Господом Богом нашим біля побудованого храму] — сім днів і ще сім днів, чотирнадцять днів.
|
И сотвори́ Соломо́нъ пра́здникъ въ то́й де́нь, и ве́сь Ізра́иль съ ни́мъ, собо́ръ ве́лій, от вхо́да Єма́ѳа да́же до рѣки́ Єги́пта, предъ Го́сподемъ Бо́гомъ на́шимъ, у хра́ма, єго́же созда́, яды́й и пія́ и веселя́ся предъ Го́сподемъ Бо́гомъ на́шимъ се́дмь дні́й,
|
|
66
|
66
|
|
У восьмий день Соломон відпустив народ. І благословили царя і пішли в намети свої, радіючи і веселячись у серці за все добро, яке зробив Господь рабові Своєму Давиду і народові Своєму Ізраїлю.
|
и во осмы́й де́нь распусти́ лю́ди. И благослови́ша царя́, и идо́ша кі́йждо въ до́мы своя́, ра́дующеся весе́лымъ се́рдцемъ о благи́хъ, я́же сотвори́ Госпо́дь даві́ду рабу́ своєму́ и Ізра́илю лю́демъ свои́мъ.
|
|
Глава 9
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
|
Після того, як Соломон скінчив будівництво храму Господнього і дому царського й усе, що Соломон бажав зробити,
|
И бы́сть єгда́ сконча́ Соломо́нъ зи́ждяй хра́мъ Госпо́день и до́мъ царе́въ и вся́коє дѣ́ло своє́ Соломо́нъ, єли́ка восхотѣ́ сотвори́ти,
|
|
2
|
2
|
|
явився Соломону Господь удруге, як явився йому в Гаваоні.
|
и яви́ся Госпо́дь Соломо́ну втори́цею, я́коже яви́ся єму́ въ гавао́нѣ,
|
|
3
|
3
|
|
І сказав йому Господь: Я почув молитву твою і прохання твоє, про що ти просив Мене; [зробив усе за молитвою твоєю]. Я освятив цей храм, який ти побудував, щоб перебувати імені Моєму там повік; і будуть очі Мої і серце Моє там в усі дні.
|
и рече́ къ нему́ Госпо́дь: услы́шахъ гла́съ моли́твы твоєя́ и моле́нія твоєго́, и́мже моли́лся єси́ предо мно́ю: сотвори́хъ ти́ по все́й моли́твѣ твоє́й, и освяти́хъ хра́мъ се́й, єго́же созда́лъ єси́, є́же положи́ти и́мя моє́ та́мо во вѣ́ки, и бу́дутъ о́чи мои́ ту́ и се́рдце моє́ во вся́ дни́:
|
|
4
|
4
|
|
І якщо ти будеш ходити перед лицем Моїм, як ходив батько твій Давид, у чистоті серця й у правоті, виконуючи все, що Я заповів тобі, і якщо будеш зберігати устави Мої і закони Мої,
|
и ты́ а́ще по́йдеши предо мно́ю, я́коже ходи́ даві́дъ оте́цъ тво́й въ преподо́біи се́рдца и въ правотѣ́, и є́же твори́ти по всѣ́мъ, я́же заповѣ́дахъ єму́, и повелѣ́нія моя́ и за́повѣди моя́ сохрани́ши:
|
|
5
|
5
|
|
то Я поставлю царський престіл твій над Ізраїлем повік, як Я сказав батькові твоєму Давиду, говорячи: «не припиниться в тебе той, хто сидить на престолі Ізраїлевім».
|
и возста́влю престо́лъ ца́рствія твоєго́ во Ізра́или во вѣ́ки, я́коже глаго́лахъ къ даві́ду отцу́ твоєму́, глаго́ля: не оскудѣ́єтъ ти́ му́жъ властели́нъ во Ізра́или:
|
|
6
|
6
|
|
Якщо ж ви і сини ваші відступите від Мене і не будете дотримуватися заповідей Моїх і уставів Моїх, які Я дав вам, і підете і станете служити іншим богам і поклонятися їм,
|
а́ще же отвраща́ющеся отвратите́ся вы́ и ча́да ва́ша от мене́ и не сохраните́ за́повѣдій мои́хъ и повелѣ́ній мои́хъ, я́же даде́ Моисе́й предъ ва́ми, и по́йдете и порабо́таєте бого́мъ ины́мъ и поклоните́ся и́мъ:
|
|
7
|
7
|
|
то Я знищу Ізраїля з лиця землі, яку Я дав йому, і храм, який Я освятив імені Моєму, відкину від лиця Мого, і буде Ізраїль притчею і посміховиськом у всіх народів.
|
и изри́ну Ізра́иля изъ земли́, ю́же да́хъ и́мъ, и хра́мъ се́й, єго́же освяти́хъ и́мени моєму́, отве́ргу от лица́ моєго́: и бу́детъ Ізра́иль въ погубле́ніє и во глаго́ланіє всѣ́мъ лю́демъ:
|
|
8
|
8
|
|
І про храм цей високий усякий, хто проходитиме мимо нього, вжахнеться і свисне, і скаже: «за що Господь зробив так із цією землею і з цим храмом?»
|
и до́мъ се́й бу́детъ высо́кій, вся́къ преходя́й сквозѣ́ єго́ ужа́снется, и возсви́щетъ и рече́тъ: чесо́ ра́ди сотвори́ Госпо́дь та́ко земли́ се́й и хра́му сему́?
|
|
9
|
9
|
|
І скажуть: «за те, що вони залишили Господа Бога свого, Який вивів батьків їхніх із землі Єгипетської, і прийняли інших богів, і поклонялися їм і служили їм, — за це навів на них Господь усю цю біду».
|
и реку́тъ: поне́же оста́виша Го́спода Бо́га своєго́, и́же изведе́ отцы́ и́хъ изъ Єги́пта, изъ до́му рабо́ты, и прія́ша бо́ги чужды́я, и поклони́шася и́мъ, и порабо́таша и́мъ, сего́ ра́ди наведе́ на ня́ Госпо́дь зло́ сіє́.
|
|
10
|
10
|
|
Після закінчення двадцяти років, за які Соломон побудував два будинки, — дім Господній і дім царський, —
|
И бы́сть по два́десяти лѣ́тѣхъ, въ ня́же созда́ Соломо́нъ два́ до́мы, хра́мъ Госпо́день и до́мъ царе́въ,
|
|
11
|
11
|
|
на що Хирам, цар Тирський, постачав Соломону дерева кедрові і дерева кипарисові і золото, за його бажанням, — цар Соломон дав Хираму двадцять міст у землі Галилейській.
|
хіра́мъ ца́рь ти́рскій помога́ше Соломо́ну дре́вы ке́дрскими и дре́вы пе́вговыми и зла́томъ и всѣ́мъ хотѣ́ніємъ єго́: тогда́ даде́ Соломо́нъ хіра́му два́десять градо́въ въ земли́ Галіле́йстѣй.
|
|
12
|
12
|
|
І вийшов Хирам з Тира подивитися міста, які дав йому Соломон, і вони не сподобалися йому.
|
И изы́де хіра́мъ изъ ти́ра и по́йде въ Галіле́ю ви́дѣти гра́ды, я́же даде́ єму́ Соломо́нъ: и не бы́ша єму́ уго́дни,
|
|
13
|
13
|
|
І сказав він: що це за міста, які ти, брате мій, дав мені? І назвав їх землею Кавул, як називаються вони до сьогодні.
|
и рече́: что́ гра́ди сі́и, я́же да́лъ ми́ єси́, бра́те? И нарече́ я́ предѣ́лъ [хаву́ль], до дне́шняго дне́.
|
|
14
|
14
|
|
І послав Хирам царю сто двадцять талантів золота.
|
И принесе́ хіра́мъ Соломо́ну сто́ и два́десять тала́нтъ зла́та.
|
|
15
|
15
|
|
Ось розпорядження про податки, які наклав цар Соломон, щоб побудувати храм Господній і дім свій, і Милло, і стіну єрусалимську, Гацор, і Мегиддо, і Газер.
|
Сіє́ же є́сть число́ дая́нія є́же принесе́ ца́рь Соломо́нъ, да сози́ждетъ хра́мъ Госпо́день и до́мъ царе́въ, и мело́нъ и стѣ́ну Ієрусали́мску и краєгра́діє є́же огради́ти стѣ́ну гра́да даві́дова, и Асу́ръ и Магедо́ и газе́ръ.
|
|
16
|
16
|
|
Фараон, цар Єгипетський, прийшов і взяв Газер, і спалив його вогнем, і хананеїв, які жили в місті, повбивав, і віддав його в посаг дочці своїй, дружині Соломоновій.
|
Фарао́нъ ца́рь Єги́петскій взы́де и взя́ газе́ръ и сожже́ и́ огне́мъ, и Ханаа́на живу́щаго во гра́дѣ то́мъ погуби́: и даде́ єго́ въ да́ръ дще́ри своє́й, женѣ́ Соломо́ни.
|
|
17
|
17
|
|
І побудував Соломон Газер і нижній Бефорон,
|
И согради́ Соломо́нъ газе́ръ и веѳоро́нъ ни́жній,
|
|
18
|
18
|
|
і Ваалаф і Фадмор у пустелі,
|
и Валаа́ѳъ и Ѳамо́ръ въ пусты́ни.
|
|
19
|
19
|
|
і всі міста для запасів, які були у Соломона, і міста для колісниць, і міста для кінноти і все те, що Соломон хотів побудувати в Єрусалимі і на Ливані й у всій землі свого володіння.
|
И вся́ гра́ды крѣ́пкія, и́же бы́ша Соломо́ну, и вся́ гра́ды, идѣ́же бя́ху колесни́цы, и вся́ гра́ды, идѣ́же бя́ху ко́нницы єго́, и все́ є́же бы́сть уго́дно царю́ Соломо́ну, созда́ во Ієрусали́мѣ, и въ Ліва́нѣ и во все́й земли́ ца́рства своєго́.
|
|
20
|
20
|
|
Весь народ, який залишився від аморреїв, хеттеїв, ферезеїв, [хананеїв,] евеїв, ієвусеїв і [гергесеїв], які були не із синів Ізраїлевих,
|
Всѣ́хъ люді́й оста́вшихся от Аморре́а и Хетте́а, и Ферезе́а и Ханане́а, и Єве́а и Ієвусе́а и Гергесе́а, не су́щихъ от сыно́въ Ізра́илевыхъ,
|
|
21
|
21
|
|
дітей їхніх, що залишилися після них на землі, яких сини Ізраїлеві не могли знищити, Соломон зробив оброчними робітниками до цього дня.
|
сыно́въ и́хъ оста́вшихся по ни́хъ на земли́, и́хже не возмого́ша сы́нове Ізра́илевы потреби́ти и́хъ, ца́рь Соломо́нъ порабо́ти и́хъ дая́ти да́нь да́же до дне́ сего́:
|
|
22
|
22
|
|
Синів же Ізраїлевих Соломон не робив робітниками, але вони були його воїнами, його слугами, його вельможами, його воєначальниками і вождями його колісниць і його вершників.
|
от сыно́въ же Ізра́илевыхъ не даде́ въ рабо́ту Соломо́нъ, я́ко ті́и бя́ху му́жіє хра́бріи, и о́троцы єго́, и кня́зи єго́, и тріста́ты єго́, и воєво́ды колесни́цъ єго́, и ко́нницы єго́.
|
|
23
|
23
|
|
Ось головні приставники над роботами Соломоновими: тих, що управляли народом, який виконував роботи, було п’ятсот п’ятдесят.
|
И бя́ху старѣ́йшины приста́вленнымъ надъ дѣ́лы царя́ Соломо́на, пя́ть со́тъ пятьдеся́тъ повелѣва́ющіи лю́демъ дѣ́лающымъ дѣ́ло.
|
|
24
|
24
|
|
Дочка фараонова перейшла з міста Давидового у свій дім, який побудував для неї Соломон; потім побудував він Милло.
|
Дще́рь же фарао́на пре́йде изъ гра́да даві́дова въ до́мъ сво́й, єго́же созда́ є́й Соломо́нъ, тогда́ созда́ мело́нъ.
|
|
25
|
25
|
|
І приносив Соломон три рази на рік всепалення і мирні жертви на жертовнику, який він побудував Господу, і куріння на ньому звершував перед Господом. І закінчив він будівництво дому.
|
И приноша́ше Соломо́нъ три́жды въ го́дъ всесожже́нія и ми́рныя же́ртвы на олта́рь, єго́же сози́жде Го́споду, и кадя́ше ѳиміа́мъ предъ Го́сподемъ: и соверши́ хра́мъ.
|
|
26
|
26
|
|
Цар Соломон також зробив корабель в Ецион-Гавері, що при Елафі, на березі Червоного моря, в землі Ідумейській.
|
И сотвори́ ца́рь Соломо́нъ кора́бль въ гасіо́нѣ гаве́рстѣмъ, и́же при Єла́ѳѣ, при у́стіи мо́ря послѣ́дняго, въ земли́ Єдо́мстѣй.
|
|
27
|
27
|
|
І послав Хирам на кораблі своїх підданих корабельників, які знають море, з підданими Соломоновими;
|
И посла́ хіра́мъ на корабли́ от о́трокъ свои́хъ му́жы корабе́лники управля́ти вѣ́дущихъ мо́ре со о́троки Соломо́ни:
|
|
28
|
28
|
|
і вирушили вони в Офир, і взяли звідти золота чотириста двадцять талантів, і привезли цареві Соломону.
|
и пріидо́ша въ Софі́ръ, и взя́ша отту́ду зла́та четы́ре ста́ и два́десять тала́нтъ и принесо́ша царю́ Соломо́ну.
|
|
Глава 10
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
|
Цариця Савська, почувши про славу Соломона в ім’я Господа, прийшла випробувати його загадками.
|
И цари́ца са́вска услы́ша и́мя Соломо́не и и́мя Госпо́дне, и пріи́де искуси́ти єго́ при́тчами:
|
|
2
|
2
|
|
І прийшла вона в Єрусалим з дуже великим багатством: верблюди нав’ючені були пахощами і великою кількістю золота і коштовного каміння; і прийшла до Соломона і розмовляла з ним про все, що було у неї на серці.
|
и пріи́де во Ієрусали́мъ съ си́лою тя́жкою зѣло́: и на велблю́дѣхъ привезо́ша арома́ты и зла́та мно́го зѣло́, и ка́меніє драго́є: и вни́де къ Соломо́ну и глаго́ла єму́ вся́, єли́ка имѣ́ на се́рдцы своє́мъ.
|
|
3
|
3
|
|
І пояснив їй Соломон усі слова її, і не було нічого невідомого царю, чого він не пояснив би їй.
|
И возвѣсти́ є́й Соломо́нъ вся́ глаго́лы єя́: и не бѣ́ сло́во презрѣ́но от царя́, єго́же не возвѣсти́ є́й.
|
|
4
|
4
|
|
І побачила цариця Савська всю мудрість Соломона і дім, який він побудував,
|
И ви́дѣ цари́ца са́вска ве́сь смы́слъ Соломо́нь и до́мъ єго́же созда́,
|
|
5
|
5
|
|
і їжу за столом його, і житло рабів його, і стрункість слуг його, і одяг їхній, і виночерпіїв його, і всепалення його, які він приносив у храмі Господньому. І не могла вона більше утриматися
|
и снѣ́ди Соломо́ни, и жили́ща отроко́въ єго́, и предстоя́ніє служа́щихъ єму́, и облаче́ніє єго́, и віноче́рпцы єго́, и всесожже́нія єго́, я́же приноша́ше во хра́мѣ Госпо́дни, и внѣ́ себе́ бы́сть,
|
|
6
|
6
|
|
і сказала цареві: правда те, що я чула в землі своїй про діла твої і про мудрість твою;
|
и рече́ къ Соломо́ну царю́: и́стинна су́ть словеса́, я́же слы́шахъ въ земли́ моє́й,
|
|
7
|
7
|
|
але я не вірила словам, доки не прийшла, і не побачила очима моїми: і ось, мені й половини не сказано; мудрости і багатства в тебе більше, ніж як я чула.
|
о словесѣ́хъ твои́хъ и о смы́слѣ твоє́мъ: и не я́хъ вѣ́ры глаго́лющымъ ми́, до́ндеже пріидо́хъ сѣ́мо, и ви́дѣста о́чи мои́: и се́, нѣ́сть ни по́лъ того́, я́коже ми́ повѣ́даша: приложи́лъ єси́ прему́дрость и блага́я къ си́мъ па́че вся́каго слу́ха, єго́же слы́шахъ въ земли́ моє́й:
|
|
8
|
8
|
|
Блаженні люди твої і блаженні ці слуги твої, які завжди стоять перед тобою і чують мудрість твою!
|
блаже́нны жены́ твоя́, блаже́ни о́троцы твои́ сі́и, и́же предстоя́тъ предъ тобо́ю всегда́, слы́шаще вся́кій смы́слъ тво́й:
|
|
9
|
9
|
|
Нехай буде благословенний Господь Бог твій, Який благоволив посадити тебе на престіл Ізраїлів! Господь, з вічної любови Своєї до Ізраїля, поставив тебе царем, чинити суд і правду.
|
бу́ди Госпо́дь Бо́гъ тво́й благослове́нъ, и́же восхотѣ́ тя́ да́ти на престо́лъ Ізра́илевъ, поне́же возлюби́ Госпо́дь Ізра́иля утверди́ти во вѣ́ки и поста́ви тя́ царя́ надъ ни́ми твори́ти су́дъ въ пра́вдѣ и въ судьба́хъ и́хъ.
|
|
10
|
10
|
|
І подарувала вона царю сто двадцять талантів золота і велику кількість пахощів і коштовне каміння; ніколи ще не приходило такої великої кількості пахощів, як подарувала цариця Савська царю Соломону.
|
И даде́ Соломо́ну сто́ и два́десять тала́нтъ зла́та, и арома́ты мно́ги зѣло́, и ка́меніє драго́є: не пріидо́ша єще́ таковы́я арома́ты во мно́жествѣ, я́же даде́ цари́ца са́вска царю́ Соломо́ну.
|
|
11
|
11
|
|
І корабель Хирамів, який привозив золото з Офира, привіз з Офира велику кількість червоного дерева і коштовних каменів.
|
И кора́бль хіра́мль принося́щь зла́то изъ Софі́ра, [и] принесе́ древа́ нете́сана мно́га зѣло́, и ка́меніє драго́є.
|
|
12
|
12
|
|
І зробив цар з цього червоного дерева поручні для храму Господнього і для дому царського, і гуслі і псалтирі для співців; ніколи не приходило стільки червоного дерева і не бачено було до цього дня.
|
И сотвори́ ца́рь дре́вомъ нете́санымъ подпо́ры хра́му Госпо́дню и до́му царе́ву, и сопѣ́ли и гу́сли пѣвце́мъ: не пріидо́ша по се́мъ такова́я древеса́ нете́саная на земли́, ниже́ ви́дѣна бы́ша гдѣ́ да́же до дне́ сего́.
|
|
13
|
13
|
|
І цар Соломон дав цариці Савській усе, чого вона бажала і чого просила, зверх того, що подарував їй цар Соломон своїми руками. І вирушила вона назад у свою землю, вона й усі слуги її.
|
И ца́рь Соломо́нъ даде́ цари́цѣ са́встѣй вся́, єли́ка восхотѣ́ и єли́ки проси́ у него́, кромѣ́ всѣ́хъ, я́же даде́ є́й рука́ма свои́ма Соломо́нъ ца́рь, И возврати́ся, и отъи́де въ зе́млю свою́, сама́ и вси́ о́троцы єя́.
|
|
14
|
14
|
|
Вага золота, що надходило Соломону щороку, була шістсот шістдесят шість талантів золотих,
|
И бѣ́ вѣ́съ принесе́ннаго зла́та Соломо́ну во єди́но лѣ́то ше́сть со́тъ и шестьдеся́тъ и ше́сть тала́нтъ зла́та,
|
|
15
|
15
|
|
зверх того, що отримувалося від рознощиків товару і від торгівлі купців, і від усіх царів аравійських і від обласних начальників.
|
кромѣ́ да́ней от по́дданныхъ и от купцо́въ и от всѣ́хъ царе́й стра́нныхъ и от воєво́дъ земны́хъ.
|
|
16
|
16
|
|
І зробив цар Соломон двісті великих щитів з кованого золота, по шістсот сиклів пішло на кожен щит;
|
И сотвори́ ца́рь Соломо́нъ три́ста ко́пій златы́хъ ко́ванныхъ, по три́ста златы́хъ во єди́но копіє́ вдѣ́ла:
|
|
17
|
17
|
|
і триста менших щитів з кованого золота, по три міни золота пішло на кожен щит; і поставив їх цар у домі з ливанського дерева.
|
и три́ста щито́въ ко́ванныхъ златы́хъ, по три́ ли́тры зла́та бя́ше на ко́ємждо щитѣ́: и даде́ я́ ца́рь во хра́мъ дубра́вы Ліва́нскія.
|
|
18
|
18
|
|
І зробив цар великий престіл зі слонової кості й обклав його чистим золотом;
|
И сотвори́ ца́рь престо́лъ от косте́й слоно́выхъ ве́лій и позлати́ єго́ зла́томъ искуше́нымъ:
|
|
19
|
19
|
|
до престолу було шість сходинок; верх позаду престолу був круглий, і були з обох боків у місцях сидіння підлокітники, і два леви стояли біля підлокітників;
|
ше́сть степе́ней престо́лу, и о́бразы телцо́въ престо́лу созади́, и ве́рхъ престо́ла кру́глъ бѣ́ созади́ єго́, и ру́цѣ сю́ду и сю́ду на престо́лѣ сѣда́лища, и два́ льва́ стоя́ща при рука́хъ,
|
|
20
|
20
|
|
і ще дванадцять левів стояли там на шести сходинках з обох боків. Подібного до цього не було в жодному царстві.
|
и двана́десять львы́ стоя́ще ту́ на шести́ степе́нехъ сю́ду и сю́ду: не бя́ше та́ко во вся́комъ ца́рствѣ.
|
|
21
|
21
|
|
І весь посуд для пиття у царя Соломона був золотий, і весь посуд в домі з ливанського дерева був з чистого золота; зі срібла нічого не було, тому що срібло в дні Соломона вважалося нічим;
|
И вси́ сосу́ди, и́же бя́ху при царѣ́ Соломо́нѣ, зла́ти бѣ́ша, и умыва́лницы зла́ты и вси́ сосу́ди въ хра́мѣ дубра́вы Ліва́нскія златокова́нны: не бя́ше сребра́, поне́же за ничто́ бѣ́ сребро́ во дни́ Соломо́ни:
|
|
22
|
22
|
|
бо у царя був на морі фарсиський корабель з кораблем Хирамовим; один раз на три роки приходив фарсиський корабель, який привозив золото і срібло, і слонову кістку, і мавп, і павичів.
|
кора́бль бо Ѳарсі́йскій царю́ Соломо́ну на мо́ри съ корабли́ хіра́млими, єди́ною во тріє́хъ лѣ́тѣхъ прихожда́ше царе́ви кора́бль изъ Ѳарсі́са и приноша́ше зла́то и сребро́, и зу́бы слоно́вы, и пі́ѳики и па́вы, и ка́меніє то́ченоє и те́саноє.
|
|
23
|
23
|
|
Цар Соломон перевершував усіх царів землі багатством і мудрістю.
|
И возвели́чися Соломо́нъ па́че всѣ́хъ царе́й земны́хъ и бога́тствомъ и смы́сломъ.
|
|
24
|
24
|
|
І всі [царі] на землі хотіли бачити Соломона, щоб послухати мудрість його, яку Бог вклав у серце його.
|
И вси́ ца́ріє зе́мстіи иска́ху ви́дѣти лице́ Соломо́на, є́же бы услы́шати смы́сла єго́, єго́же даде́ єму́ Госпо́дь въ се́рдцы єго́:
|
|
25
|
25
|
|
І вони підносили йому, кожен від себе, в дар: сосуди срібні і сосуди золоті, і одяг, і зброю, і пахощі, коней і мулів, щороку.
|
и ті́и приноша́ху кі́йждо да́ры своя́, и сосу́ды зла́ты и сре́бряны, и ри́зы, ста́кти и сла́дкости, и ко́ни и мски́ на вся́коє лѣ́то.
|
|
26
|
26
|
|
І набрав Соломон колісниць і вершників; у нього було тисяча чотириста колісниць* і дванадцять тисяч вершників; і розмістив він їх по колісничних містах і при царі в Єрусалимі. [І панував він над усіма морями від ріки до землі Филистимської і до меж Єгипту.]
|
И собра́ Соломо́нъ колесни́цы и ко́ни, и бя́ху Соломо́ну четы́редесять ты́сящъ кобыли́цъ въ колесни́цы, и двана́десять ты́сящъ ко́нныхъ: и поста́ви я́ во градѣ́хъ колесни́цъ, а [друзі́и бя́ху] у царя́ во Ієрусали́мѣ: и бѣ́ властели́нъ всѣ́мъ царе́мъ от рѣки́ и до земли́ иноплеме́нникъ и до предѣ́лъ Єги́пта.
|
|
27
|
27
|
|
І зробив цар срібло в Єрусалимі рівноцінним із простими каменями, а кедри, через їх безліч, зробив рівноцінними із сикоморами, що ростуть на низинних місцях.
|
И сложи́ ца́рь зла́то и сребро́ во Ієрусали́мѣ я́коже ка́меніє, и ке́дры сложи́ я́коже черни́чіє, є́же на по́ли во мно́жествѣ.
|
|
28
|
28
|
|
Коней же царю Соломону приводили з Єгипту і з Куви; царські купці купували їх з Куви за гроші.
|
И привожда́ху Соломо́ну ко́ни от Єги́пта и от Ѳеку́я купцы́ ца́рстіи и купова́ху от Ѳеку́я промѣ́ною.
|
|
29
|
29
|
|
Колісницю з Єгипту одержували і доставляли за шістсот сиклів срібла, а коня за сто п’ятдесят. У такий же спосіб вони руками своїми доставляли все це царям хеттейським і царям арамейським.
|
И прихожда́ху колесни́цы изъ Єги́пта за ше́сть со́тъ сре́бреникъ, и ко́нь за сто́ пятьдеся́тъ сре́бреникъ: та́кожде и ко всѣ́мъ царе́мъ Хетті́мскимъ и сирі́йскимъ по мо́рю исхожда́ху.
|
|
Глава 11
|
Глава 11
|
|
1
|
1
|
|
І полюбив цар Соломон багато чужоземних жінок, крім дочки фараонової, моавитянок, аммонитянок, ідумеянок, сидонянок, хеттеянок,
|
И ца́рь Соломо́нъ бѣ́ женолюби́въ, и поя́ жены́ чужды́я, и дще́рь фарао́ню, Моаві́тяныни, Аммані́тяныни, и Аморре́аныни,
|
|
2
|
2
|
|
з тих народів, про які Господь сказав синам Ізраїлевим: «не входьте до них, і вони нехай не входять до вас, щоб вони не схилили серця вашого до своїх богів»; до них приліпився Соломон любов’ю.
|
от язы́къ, и́хже отрече́ Госпо́дь сыно́мъ Ізра́илевымъ: не входи́те въ ня́, и ті́и да не вхо́дятъ въ ва́съ, да не отвратя́тъ ду́шъ ва́шихъ вслѣ́дъ і́долъ свои́хъ: къ тѣ́мъ прилѣпи́ся Соломо́нъ люби́ти,
|
|
3
|
3
|
|
І було в нього сімсот дружин і триста наложниць; і розбестили дружини його серце його.
|
и бы́ша єму́ же́нъ нача́лныхъ се́дмь со́тъ, и подло́жницъ три́ста.
|
|
4
|
4
|
|
В часи старости Соломона дружини його схилили серце його до інших богів, і серце його не було цілком віддане Господу Богу своєму, як серце Давида, батька його.
|
И бы́сть въ вре́мя ста́рости Соломо́ни, и соврати́ша жены́ чужді́я се́рдце єго́ вслѣ́дъ бого́въ ины́хъ, и не бѣ́ се́рдце єго́ соверше́нно съ Го́сподемъ Бо́гомъ єго́, я́коже се́рдце даві́да отца́ єго́,
|
|
5
|
5
|
|
І став Соломон служити Астарті, божеству сидонському, і Милхому, мерзоті аммонитській.
|
и хожда́ше Соломо́нъ вслѣ́дъ Аста́рта ме́рзости Сідо́нскія и вслѣ́дъ царя́ и́хъ, і́дола сыно́въ Аммо́нихъ.
|
|
6
|
6
|
|
І робив Соломон неугодне перед очима Господа і не цілком ішов за Господом, як Давид, батько його.
|
И сотвори́ Соломо́нъ лука́воє предъ Го́сподемъ: и не хожда́ше вслѣ́дъ Го́спода, я́коже даві́дъ оте́цъ єго́.
|
|
7
|
7
|
|
Тоді побудував Соломон капище Хамосу, мерзоті моавитській, на горі, що перед Єрусалимом, і Молохові, мерзоті аммонитській.
|
Тогда́ созда́ Соломо́нъ высо́ко [ка́пище] хамо́су, і́долу Моа́влю, и царю́ и́хъ, і́долу сыно́въ Аммо́нихъ, и Аста́ртѣ, ме́рзости Сідо́нстѣй, на горѣ́ я́же предъ Ієрусали́момъ:
|
|
8
|
8
|
|
Так зробив він для всіх своїх чужоземних дружин, які кадили і приносили жертви своїм богам.
|
и та́ко сотвори́ всѣ́мъ жена́мъ свои́мъ чужди́мъ, я́же кадя́ху и жря́ху і́доломъ свои́мъ.
|
|
9
|
9
|
|
І розгнівався Господь на Соломона за те, що він відхилив серце своє від Господа Бога Ізраїлевого, Який двічі являвся йому,
|
И разгнѣ́вася Госпо́дь на Соломо́на, я́ко уклони́ се́рдце своє́ от Го́спода Бо́га Ізра́илева, и я́вльшагося єму́ два́жды
|
|
10
|
10
|
|
і заповів йому, щоб він не тримався інших богів; але він не виконав того, що заповів йому Господь [Бог].
|
и заповѣ́давшаго єму́ два́жды о словеси́ се́мъ, весма́ не ходи́ти єму́ вслѣ́дъ бого́въ инѣ́хъ, но храни́ти и твори́ти я́же заповѣ́да єму́ Госпо́дь Бо́гъ,
|
|
11
|
11
|
|
І сказав Господь Соломону: за те, що так у тебе робиться, і ти не зберіг завіту Мого й уставів Моїх, які Я заповів тобі, Я відторгну від тебе царство і віддам його рабові твоєму;
|
и рече́ Госпо́дь къ Соломо́ну: поне́же бы́ша сія́ съ тобо́ю, и не сохрани́лъ єси́ за́повѣдій мои́хъ и повелѣ́ній мои́хъ, я́же заповѣ́дахъ тебѣ́, раздира́я раздеру́ ца́рство твоє́ изъ руку́ твоє́ю и да́мъ є́ рабу́ твоєму́:
|
|
12
|
12
|
|
але в дні твої Я не зроблю цього заради Давида, батька твого; від руки сина твого відніму його;
|
оба́че во дни́ твоя́ не сотворю́ си́хъ даві́да ра́ди отца́ твоєго́: от руки́ же сы́на твоєго́ отиму́ є́:
|
|
13
|
13
|
|
і не все царство відніму; одне коліно дам синові твоєму заради Давида, раба Мого, і заради Єрусалима, який Я обрав.
|
то́кмо всего́ ца́рства не возму́, ски́петръ єди́нъ да́мъ сы́ну твоєму́ даві́да ра́ди раба́ моєго́ и Ієрусали́ма ра́ди гра́да, єго́же избра́хъ.
|
|
14
|
14
|
|
І підняв Господь супротивника на Соломона, Адера ідумеянина, з царського Ідумейського роду.
|
И воздви́же Госпо́дь проти́вника на Соломо́на Аде́ра Ідуме́анина от сѣ́мене ца́рска во Ідуме́и.
|
|
15
|
15
|
|
Коли Давид був у Ідумеї, і воєначальник Іоав прийшов для поховання убитих і побив усю чоловічу стать в Ідумеї, —
|
И бы́сть єгда́ искорени́ даві́дъ Єдо́ма, єгда́ и́де Іоа́въ воєво́да во́й погреба́ти побіє́нныя, изсѣче́ вся́къ му́жескъ по́лъ во Ідуме́и:
|
|
16
|
16
|
|
бо шість місяців прожили там Іоав і всі ізраїльтяни, доки не знищили всю чоловічу стать в Ідумеї, —
|
я́ко ше́сть ме́сяцъ сѣдя́ше та́мо Іоа́въ и ве́сь Ізра́иль во Ідуме́и, до́ндеже изби́ вся́къ му́жескъ по́лъ въ Ідуме́и:
|
|
17
|
17
|
|
тоді цей Адер утік у Єгипет і з ним кілька ідумеян, що служили при батькові його; Адер був тоді малою дитиною.
|
и избѣже́ Аде́ръ са́мъ и вси́ му́жіє Ідуме́йстіи от отроко́въ отца́ єго́ съ ни́мъ, и внидо́ша во Єги́петъ: Аде́ръ же бя́ше о́трочищь ма́лъ.
|
|
18
|
18
|
|
Вирушивши з Мадиама, вони прийшли у Фаран і взяли з собою людей з Фарана і прийшли в Єгипет до фараона, царя Єгипетського. [Адер увійшов до фараона, і] він дав йому дім, і призначив йому утримання, і дав йому землю.
|
И воста́ша му́жіє изъ гра́да Мадіа́мска, и пріидо́ша въ Фара́нъ, и взя́ша муже́й съ собо́ю и пріидо́ша къ фарао́ну царю́ Єги́петскому. И вни́де Аде́ръ къ фарао́ну, и даде́ єму́ [ца́рь] до́мъ, и пи́щу опредѣли́ єму́, и зе́млю даде́ єму́.
|
|
19
|
19
|
|
Адер здобув у фараона велику милість, так що він дав йому за дружину сестру своєї дружини, сестру цариці Тахпенеси.
|
И обрѣ́те Аде́ръ благода́ть предъ очи́ма фарао́нима зѣло́, и даде́ єму́ въ жену́ сестру́ жены́ своєя́, сестру́ Ѳекемі́ны бо́лшую.
|
|
20
|
20
|
|
І народила йому сестра Тахпенеси сина Генувата. Тахпенеса виховувала його в домі фараоновім; і жив Генуват у домі фараона разом із синами фараоновими.
|
И роди́ єму́ сестра́ Ѳекемі́ны Аде́ру ганива́ѳа сы́на своєго́, и воскорми́ єго́ Ѳекемі́на посредѣ́ сыно́въ фарао́нихъ, и бѣ́ ганива́ѳъ посредѣ́ сыно́въ фарао́нихъ.
|
|
21
|
21
|
|
Коли Адер почув, що Давид спочив з батьками своїми і що воєначальник Іоав помер, то сказав фараонові: відпусти мене, я піду у свою землю.
|
И Аде́ръ услы́ша бо Єги́птѣ, я́ко у́спе даві́дъ со отцы́ свои́ми, и я́ко у́мре Іоа́въ воєво́да во́инству, и рече́ Аде́ръ къ фарао́ну: отпусти́ мя, да возвращу́ся въ зе́млю мою́.
|
|
22
|
22
|
|
І сказав йому фараон: хіба ти маєш потребу в чомусь у мене, що хочеш іти у свою землю? Він відповів: ні, але відпусти мене. [І повернувся Адер у землю свою.]
|
И рече́ фарао́нъ Аде́ру: чи́мъ ты́ не дово́ленъ єси́ у мене́? и се́, ты́ про́сишися отити́ въ зе́млю свою́? И рече́ єму́ Аде́ръ: я́ко отпуща́я да отпу́стиши мя́. И возврати́ся Аде́ръ въ зе́млю свою́.
|
|
23
|
23
|
|
І підняв Бог проти Соломона ще супротивника, Разона, сина Елиади, який утік від господаря свого Адраазара, царя Сувського,
|
И воздви́же Госпо́дь проти́вника Соломо́ну разо́на, сы́на Єліада́єва, и́же убѣже́ от Ададезе́ра царя́ су́вска, господи́на своєго́.
|
|
24
|
24
|
|
і, зібравши біля себе людей, зробився начальником зграї, після того, як Давид розбив Адраазара ; і пішли вони в Дамаск, і оселилися там, і володарювали в Дамаску.
|
И собра́шася къ нему́ му́жіє, и бѣ́ воєво́да полка́ мяте́жнаго, єгда́ убива́ше я́ даві́дъ: и идо́ша въ Дама́скъ, и сѣдо́ша въ не́мъ, и воцари́шася въ дама́сцѣ.
|
|
25
|
25
|
|
І був він супротивником Ізраїлю в усі дні Соломона. Крім зла, заподіяного Адером, він завжди шкодив Ізраїлю і став царем Сирії.
|
И бѣ́ стужа́я Ізра́илеви во вся́ дни́ Соломо́ни: сія́ зло́ба Аде́ра: и отягчи́ Ізра́иля и воцари́ся въ земли́ Єдо́мстѣй.
|
|
26
|
26
|
|
І Ієровоам, син Наватів, єфремлянин з Цареди, — ім’я матері його вдови: Церуа, — раб Соломонів, підняв руку на царя.
|
И ієровоа́мъ сы́нъ нава́товъ, Єфра́ѳянинъ от сарі́ры, сы́нъ жены́ вдови́цы, ра́бъ Соломо́новъ, и воздви́же ру́цѣ на царя́ Соломо́на.
|
|
27
|
27
|
|
І ось обставина, за якої він підняв руку на царя: Соломон будував Милло, лагодив пошкодження в місті Давида, батька свого.
|
И сія́ вина́, я́ко воздви́же ру́цѣ на царя́ Соломо́на: ца́рь Соломо́нъ созида́ше краєгра́діє и огражда́ше стѣно́ю гра́дъ даві́да отца́ своєго́:
|
|
28
|
28
|
|
Ієровоам був чоловіком мужнім. Соломон, помітивши, що цей молодий чоловік вміє робити справу, поставив його наглядачем над оброчними з дому Йосифового.
|
ієровоа́мъ же человѣ́къ крѣ́покъ си́лою. И ви́дѣ Соломо́нъ о́трока, я́ко му́жъ дѣ́лъ є́сть, и поста́ви єго́ надъ бремена́ми до́му Іо́сифова.
|
|
29
|
29
|
|
У той час трапилося Ієровоаму вийти з Єрусалима; і зустрів його на дорозі пророк Ахия силомлянин, і на ньому був новий одяг. На полі їх було тільки двоє.
|
И бы́сть во вре́мя о́но, и ієровоа́мъ изы́де изъ Ієрусали́ма, и обрѣ́те єго́ Ахі́а Силоні́тянинъ проро́къ на пути́, и соврати́ єго́ съ пути́: и бѣ́ Ахі́а облече́нъ въ ри́зу но́ву: и [бѣ́ста] о́ба єди́ны на по́ли.
|
|
30
|
30
|
|
І взяв Ахия новий одяг, який був на ньому, і роздер його на дванадцять частин,
|
И взя́ Ахі́а за ри́зу свою́ но́вую, я́же бѣ́ на не́мъ, и раздра́ ю́ на двана́десять жре́бій,
|
|
31
|
31
|
|
і сказав Ієровоаму: візьми собі десять частин, тому що так говорить Господь Бог Ізраїлів: ось, Я відторгаю царство з руки Соломонової і даю тобі десять колін,
|
и рече́ ієровоа́му: пріими́ себѣ́ де́сять жре́бій, я́ко та́ко глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ Ізра́илевъ: се́, а́зъ отторга́ю ца́рство изъ руки́ Соломо́ни, и да́мъ ти́ хору́гвій де́сять:
|
|
32
|
32
|
|
а одне коліно* залишиться за ним заради раба Мого Давида і заради міста Єрусалима, яке Я обрав з усіх колін Ізраїлевих.
|
и двѣ́ хору́гви бу́дутъ єму́, раба́ ра́ди моєго́ даві́да и Ієрусали́ма ра́ди гра́да, єго́же избра́хъ себѣ́ от всѣ́хъ колѣ́нъ Ізра́илевыхъ,
|
|
33
|
33
|
|
Це за те, що вони залишили Мене і стали поклонятися Астарті, божеству сидонському, і Хамосу, богу моавитському, і Милхому, богу аммонитському, і не пішли путями Моїми, щоб робити угодне перед очима Моїми і дотримуватися уставів Моїх і заповідей Моїх, подібно до Давида, батька його.
|
зане́же оста́ви мя́ и поклони́ся Аста́ртѣ ме́рзости Сідо́нстѣй и хамо́су и кумі́ромъ Моа́влимъ и царю́ и́хъ претыка́нію сыно́въ Аммо́нихъ, и не по́йде по путе́мъ мои́мъ, є́же твори́ти уго́дная предо мно́ю, я́коже даві́дъ оте́цъ єго́:
|
|
34
|
34
|
|
Я не беру всього царства з руки його, але Я залишаю його владикою на всі дні життя його заради Давида, раба Мого, якого Я обрав, який дотримувався заповідей Моїх і уставів Моїх;
|
и не отиму́ ца́рства всего́ от руку́ єго́, поне́же защища́я защищу́ єго́ во вся́ дни́ живота́ єго́, даві́да ра́ди раба́ моєго́, єго́же избра́хъ, и́же сохрани́ за́повѣди моя́ и оправда́нія:
|
|
35
|
35
|
|
але візьму царство з руки сина його і дам тобі з нього десять колін;
|
и отиму́ ца́рство от руки́ сы́на єго́, и да́мъ ти́ де́сять хору́гвій,
|
|
36
|
36
|
|
а синові його дам одне коліно, щоб залишався світильник Давида, раба Мого, в усі дні перед лицем Моїм, у місті Єрусалимі, яке Я обрав Собі для перебування там імені Мого.
|
сы́ну же єго́ да́мъ двѣ́ хору́гви, я́ко да бу́детъ престо́лъ рабу́ моєму́ даві́ду во вся́ дни́ предо мно́ю во Ієрусали́мѣ гра́дѣ, єго́же избра́хъ себѣ́ на положе́ніє и́мени моєму́ та́мо:
|
|
37
|
37
|
|
Тебе Я обираю, і ти будеш володарювати над усім, чого побажає душа твоя, і будеш царем над Ізраїлем;
|
и пріиму́ тя́, и воцари́шися, въ ни́хже жела́єтъ душа́ твоя́, и ты́ бу́деши ца́рь надъ Ізра́илемъ:
|
|
38
|
38
|
|
і якщо будеш дотримуватися всього, що Я заповідаю тобі, і будеш ходити путями Моїми і робити угодне перед очима Моїми, дотримуючись уставів Моїх і заповідей Моїх, як робив раб Мій Давид, то Я буду з тобою й зроблю твій дім міцним, як Я зробив Давиду, і віддам тобі Ізраїля;
|
и бу́детъ а́ще сохрани́ши вся́, єли́ка заповѣ́даю ти́, и по́йдеши по путе́мъ мои́мъ, и сотвори́ши уго́дная предо мно́ю, храни́ти за́повѣди моя́ и повелѣ́нія моя́, я́коже сотвори́ даві́дъ ра́бъ мо́й, и бу́ду съ тобо́ю, и сози́жду ти́ до́мъ вѣ́ренъ, я́коже созда́хъ даві́ду, и да́мъ ти́ Ізра́иля:
|
|
39
|
39
|
|
і смирю Я рід Давидів за це, але не на всі дні.
|
и озло́блю ро́дъ даві́довъ за сія́, но не во вся́ дни́.
|
|
40
|
40
|
|
Соломон же хотів умертвити Ієровоама; але Ієровоам встав і втік у Єгипет до Сусакима, царя Єгипетського, і жив у Єгипті до смерті Соломонової.
|
И иска́ше Соломо́нъ уби́ти ієровоа́ма. И воста́ ієровоа́мъ, и убѣжа́ во Єги́петъ къ сусакі́му царю́ Єги́петску, и бѣ́ во Єги́птѣ, до́ндеже Соломо́нъ у́мре.
|
|
41
|
41
|
|
Інші події Соломонові й усе, що він робив, і мудрість його описані в книзі діл Соломонових.
|
И про́чая слове́съ Соломо́нихъ, и вся́ єли́ка сотвори́, и ве́сь смы́слъ єго́, не се́ ли, сія́ пи́сана бы́ша въ кни́зѣ слове́съ Соломо́нихъ?
|
|
42
|
42
|
|
Царював Соломон в Єрусалимі над усім Ізраїлем сорок років.
|
И дні́є, въ ня́же ца́рствова Соломо́нъ во Ієрусали́мѣ надъ всѣ́мъ Ізра́илемъ, четы́редесять лѣ́тъ.
|
|
43
|
43
|
|
І спочив Соломон з батьками своїми і похований був у місті Давида, батька свого, і став царем замість нього син його Ровоам.
|
И у́спе Соломо́нъ со отцы́ свои́ми: и погребо́ша єго́ во гра́дѣ даві́да отца́ єго́, и воцари́ся ровоа́мъ сы́нъ єго́ вмѣ́сто єго́.
|
|
Глава 12
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
|
І пішов Ровоам у Сихем, бо в Сихем прийшли всі ізраїльтяни, щоб поставити його царем.
|
И и́де ца́рь ровоа́мъ въ Сікі́му, я́ко въ Сікі́му пріи́де ве́сь Ізра́иль воцари́ти єго́.
|
|
2
|
2
|
|
І почув про те Ієровоам, син Наватів, коли перебував ще в Єгипті, куди втік від царя Соломона, і повернувся Ієровоам з Єгипту;
|
И бы́сть єгда́ услы́ша ієровоа́мъ сы́нъ нава́товъ, су́щу єму́ єще́ во Єги́птѣ, я́ко убѣ́глъ бѣ́ от лица́ Соломо́на, и возврати́ся ієровоа́мъ изъ Єги́пта:
|
|
3
|
3
|
|
і послали за ним і покликали його. Тоді Ієровоам і все зібрання ізраїльтян прийшли і говорили [цареві] Ровоаму і сказали:
|
и посла́ша, и призва́ша єго́. И пріи́де ієровоа́мъ и ве́сь со́нмъ Ізра́илевъ, и реко́ша лю́діє къ царю́ ровоа́му глаго́люще:
|
|
4
|
4
|
|
батько твій наклав на нас тяжке ярмо, ти ж полегши нам жорстоку роботу батька твого і тяжке ярмо, яке він наклав на нас, і тоді ми будемо служити тобі.
|
оте́цъ тво́й отягчи́ яре́мъ на́шъ, ты́ же ны́нѣ облегчи́ от рабо́ты отца́ твоєго́ же́стокія и от ярма́ єго́ тя́жкаго, єго́же возложи́ на ны́, и порабо́таємъ ти́.
|
|
5
|
5
|
|
І сказав він їм: підіть і через три дні знову прийдіть до мене. І пішов народ.
|
И рече́ къ ни́мъ: отиди́те [и пребу́дите] до тре́тіяго дне́, и возврати́теся ко мнѣ́. И идо́ша.
|
|
6
|
6
|
|
Цар Ровоам радився зі старцями, які стояли перед Соломоном, батьком його, за життя його, і говорив: як порадите ви мені відповісти цьому народу?
|
И возвѣсти́ ровоа́мъ ца́рь старѣ́йшинамъ, и́же бы́ша предстоя́ще предъ Соломо́номъ отце́мъ єго́, єще́ жи́ву єму́ су́щу, глаго́ля: ка́ко вы́ мы́слите, да отвѣща́ю лю́демъ си́мъ сло́во?
|
|
7
|
7
|
|
Вони говорили йому і сказали: якщо ти в цей день будеш слугою народу цього і будеш слугувати йому, і задовольниш їх і будеш говорити з ними ласкаво, то вони будуть твоїми рабами на всі дні.
|
И рѣ́ша єму́, глаго́люще: а́ще въ дне́шній де́нь бу́деши ра́бъ лю́демъ си́мъ и порабо́таєши и́мъ, и рече́ши и́мъ словеса́ бла́га, и бу́дутъ ти́ раби́ во вся́ дни́.
|
|
8
|
8
|
|
Але він зневажив пораду старців, що вони радили йому, і радився з молодими людьми, які виросли разом з ним і які стояли перед ним,
|
И пренебреже́ совѣ́тъ старѣ́йшинъ, я́же совѣща́ша єму́, и совѣ́това со о́троки воспита́нными съ ни́мъ предстоя́вшими предъ лице́мъ єго́,
|
|
9
|
9
|
|
і сказав їм: що ви порадите мені відповісти народу цьому, який говорив мені і сказав: «полегши ярмо, яке наклав на нас батько твій»?
|
и рече́ и́мъ: что́ вы́ совѣщава́єте? и что́ отвѣща́ю лю́демъ си́мъ, и́же рѣ́ша ко мнѣ́, глаго́люще: облегчи́ на́шъ яре́мъ, єго́же возложи́ оте́цъ тво́й на ны́?
|
|
10
|
10
|
|
І говорили йому молоді люди, які виросли разом з ним, і сказали: так скажи народу цьому, який говорив тобі і сказав: «батько твій наклав на нас тяжке ярмо, ти ж полегши нам»; так скажи їм: «мій мізинець товщий за стегна батька мого;
|
И глаго́лаша къ нему́ о́троцы воспита́нніи съ ни́мъ и рѣ́ша єму́: си́це да глаго́леши лю́демъ си́мъ, и́же рѣ́ша къ тебѣ́, глаго́люще: оте́цъ тво́й отягчи́ яре́мъ на́шъ: ты́ же ны́нѣ облегчи́ от на́съ: сія́ рече́ши къ ни́мъ: ю́ность моя́ толстѣ́є чре́слъ отца́ моєго́:
|
|
11
|
11
|
|
отже, якщо батько мій обтяжував вас тяжким ярмом, то я збільшу ярмо ваше; батько мій карав вас бичами, а я буду карати вас скорпіонами».
|
и ны́нѣ оте́цъ мо́й наложи́ на вы́ яре́мъ тя́жекъ, а́зъ же приложу́ къ ярму́ ва́шему: оте́цъ мо́й наказа́ вы́ ра́нами, а́зъ же накажу́ вы́ скорпіо́нами.
|
|
12
|
12
|
|
Ієровоам і весь народ прийшли до Ровоама на третій день, як наказав цар, сказавши: прийдіть до мене на третій день.
|
И пріи́де ве́сь Ізра́иль къ царю́ ровоа́му въ де́нь тре́тій, я́коже рече́ и́мъ ца́рь, глаго́ля: возврати́теся ко мнѣ́ въ де́нь тре́тій.
|
|
13
|
13
|
|
І відповідав цар народу суворо і зневажив пораду старців, що вони радили йому;
|
И отвѣща́ ца́рь къ лю́демъ же́стоко: и оста́ви ца́рь ровоа́мъ совѣ́тъ старѣ́йшинъ, я́же совѣща́ша єму́,
|
|
14
|
14
|
|
і говорив він за порадою молодих людей і сказав: батько мій наклав на вас тяжке ярмо, а я збільшу ярмо ваше; батько мій карав вас бичами, а я буду карати вас скорпіонами.
|
и рече́ къ ни́мъ по совѣ́ту отроко́въ, глаго́ля: оте́цъ мо́й отягчи́ яре́мъ ва́шъ, а́зъ же приложу́ къ ярму́ ва́шему: оте́цъ мо́й наказа́ вы́ ра́нами, а́зъ же накажу́ вы́ скорпіо́нами.
|
|
15
|
15
|
|
І не послухав цар народу, бо так суджено було Господом, щоб сповнилося слово Його, яке прорік Господь через Ахию силомлянина Ієровоаму, синові Наватовому.
|
И не послу́ша ца́рь люді́й, я́ко бѣ́ превраще́ніє от Го́спода, я́ко да утверди́тъ глаго́лъ сво́й, єго́же глаго́ла руко́ю Ахі́и Силоні́тянина о ієровоа́мѣ сы́нѣ нава́товѣ.
|
|
16
|
16
|
|
І побачили всі ізраїльтяни, що цар не послухав їх. І відповів народ цареві і сказав: яка нам частина в Давиді? немає нам частки в сині Ієссеєвому; по наметах своїх, Ізраїль! тепер знай свій дім, Давиде! І розійшовся Ізраїль по наметах своїх.
|
И ви́дѣ ве́сь Ізра́иль, я́ко не послу́ша ца́рь гла́са и́хъ, и отвѣща́ша лю́діє царю́, глаго́люще: ка́я на́мъ ча́сть въ даві́дѣ? и нѣ́сть на́мъ наслѣ́дія въ сы́нѣ Ієссе́овѣ: бѣжи́, Ізра́илю, въ кро́вы своя́: ны́нѣ паси́ до́мъ тво́й, даві́де. И отъи́де Ізра́иль въ кро́вы своя́.
|
|
17
|
17
|
|
Тільки над синами Ізраїлевими, які жили в містах Іудиних, царював Ровоам.
|
Надъ сынми́ же Ізра́илевыми, и́же живя́ху во градѣ́хъ Іу́диныхъ, воцари́ся ровоа́мъ надъ ни́ми.
|
|
18
|
18
|
|
І послав цар Ровоам Адонирама, начальника над податками; але всі ізраїльтяни закидали його камінням, і він помер; цар же Ровоам поспішно зійшов на колісницю, щоб утекти в Єрусалим.
|
И посла́ ца́рь ровоа́мъ Адоніра́ма, и́же надъ да́нію, и поби́ єго́ ка́меніємъ ве́сь Ізра́иль, и у́мре. Ца́рь же ровоа́мъ потща́ся взы́ти на колесни́цу убѣжа́ти во Ієрусали́мъ.
|
|
19
|
19
|
|
І відокремився Ізраїль від дому Давидового до цього дня.
|
И отложи́ся Ізра́иль от до́му даві́дова да́же до дне́сь.
|
|
20
|
20
|
|
Коли почули всі ізраїльтяни, що Ієровоам повернувся [з Єгипту], то послали і прикликали його на зібрання, і поставили його царем над усіма ізраїльтянами. За домом Давидовим не залишилося нікого, крім коліна Іудиного [і Веніамінового].
|
И бы́сть єгда́ услы́ша ве́сь Ізра́иль, я́ко возврати́ся ієровоа́мъ от Єги́пта, и посла́ша, и призва́ша єго́ на собо́ръ, и воцари́ша єго́ надъ Ізра́илемъ: и не бѣ́ вслѣ́дъ до́му даві́дова, то́кмо хору́гвь Іу́дина и Веніамі́нова.
|
|
21
|
21
|
|
Ровоам, прибувши в Єрусалим, зібрав з усього дому Іудиного і з коліна Веніамінового сто вісімдесят тисяч добірних воїнів, щоб воювати з домом Ізраїлевим для того, щоб повернути царство Ровоаму, синові Соломона.
|
И ровоа́мъ вни́де во Ієрусали́мъ и собра́ ве́сь со́нмъ Іу́динъ и хору́гвь Веніамі́ню, сто́ и два́десять ты́сящъ ю́ношей, творя́щихъ бра́нь, ра́товати на до́мъ Ізра́илевъ, є́же возврати́ти ца́рство ровоа́му сы́ну Соломо́ню.
|
|
22
|
22
|
|
І було слово Боже до Самея, чоловіка Божого, і сказано:
|
И бы́сть сло́во Госпо́дне ко саме́ю человѣ́ку Бо́жію, глаго́ля:
|
|
23
|
23
|
|
скажи Ровоаму, синові Соломона, цареві Юдейському, і всьому дому Іудиному і Веніаміновому й іншому народу:
|
рцы́ къ ровоа́му сы́ну Соломо́ню царю́ Іу́дину и ко всему́ до́му Іу́дину и Веніамі́нову и ко оста́вшымся лю́демъ, глаго́ля:
|
|
24
|
24
|
|
так говорить Господь: не ходіть і не починайте війни з братами вашими, синами Ізраїлевими; поверніться кожен у дім свій, бо від Мене це було. І послухалися вони слова Господнього і пішли назад за словом Господа.
|
та́ко глаго́летъ Госпо́дь: не восходи́те, ниже́ ра́туйте на бра́тію ва́шу, на сы́ны Ізра́илевы: но возврати́теся кі́йждо въ до́мы своя́, я́ко от мене́ бы́сть глаго́лъ се́й. И послу́шаша словесе́ Госпо́дня, и преста́ша ити́ по глаго́лу Госпо́дню.
|
|
25
|
25
|
|
І оббудував Ієровоам Сихем на горі Єфремовій й оселився в ньому; звідти пішов і побудував Пенуїл.
|
И созда́ ієровоа́мъ Сікі́му въ горѣ́ Єфре́мли, и всели́ся въ не́й, и изы́де отту́ду, и созда́ фануи́ла.
|
|
26
|
26
|
|
І говорив Ієровоам у серці своєму: царство може знову перейти до дому Давидового;
|
И рече́ ієровоа́мъ въ се́рдцы своє́мъ: се́, ны́нѣ возврати́тся ца́рство въ до́мъ даві́довъ,
|
|
27
|
27
|
|
якщо народ цей буде ходити в Єрусалим для жертвоприношення в домі Господньому, то серце народу цього навернеться до господаря свого, до Ровоама, царя Юдейського, і уб’ють вони мене і повернуться до Ровоама, царя Юдейського.
|
а́ще взы́дутъ лю́діє сі́и вознести́ же́ртву въ хра́мѣ Госпо́дни во Ієрусали́мъ, и обрати́тся се́рдце люді́й ко Го́споду и господи́ну своєму́, къ ровоа́му царю́ Іу́дину, и убію́тъ мя́, и возвратя́тся къ ровоа́му царю́ Іу́дину.
|
|
28
|
28
|
|
І порадившись, цар зробив двох золотих тельців і сказав [народу]: не потрібно вам ходити в Єрусалим; ось боги твої, Ізраїль, які вивели тебе з землі Єгипетської.
|
И усовѣ́това ца́рь, и сотвори́ двѣ́ ю́ницы зла́ты, и рече́ къ лю́демъ: довлѣ́єтъ ва́мъ восходи́ти во Ієрусали́мъ: се́, бо́зи твои́, Ізра́илю, изве́дшіи тя́ изъ земли́ Єги́петскія.
|
|
29
|
29
|
|
І поставив одного у Вефилі, а іншого в Дані.
|
И поста́ви єди́ну въ Веѳи́ли, а другу́ю въ да́нѣ.
|
|
30
|
30
|
|
І привело це до гріха, бо народ став ходити до одного з них , навіть у Дан, [і залишили храм Господній].
|
И бы́сть сло́во сіє́ на согрѣше́ніє, и идя́ху лю́діє предъ лице́мъ ю́ницы єди́ныя да́же до Да́на, и оста́виша хра́мъ Госпо́день.
|
|
31
|
31
|
|
І побудував він капище на висоті і поставив з народу священиків, які не були із синів Левіїних.
|
И сотвори́ ка́пища на высо́кихъ, и сотвори́ жерцо́въ ча́сть от люді́й, и́же не бѣ́ша от сыно́въ Леві́иныхъ.
|
|
32
|
32
|
|
І встановив Ієровоам свято у восьмий місяць, у п’ятнадцятий день місяця, подібне до того свята, яке було в Юдеї, і приносив жертви на жертовнику; те саме зробив він у Вефилі, щоб приносити жертву тельцям, яких зробив. І поставив у Вефилі священиків висот, які спорудив,
|
И сотвори́ ієровоа́мъ пра́здникъ въ осмы́й ме́сяцъ въ пятыйна́десять де́нь ме́сяца, по пра́зднику, и́же въ земли́ бѣ́ Іу́динѣ, и взы́де на олта́рь, єго́же сотвори́ въ Веѳи́ли, жре́ти ю́ницамъ, я́же сотвори́, и поста́ви въ Веѳи́ли жерцы́ на высо́кихъ, я́же сотвори́.
|
|
33
|
33
|
|
і приніс жертви на жертовнику, який він зробив у Вефилі, у п’ятнадцятий день восьмого місяця, місяця, який він довільно призначив; і встановив свято для синів Ізраїлевих, і підійшов до жертовника, щоб зробити куріння.
|
И взы́де на олта́рь, єго́же сотвори́ въ Веѳи́ли, въ осмы́й ме́сяцъ, въ пятыйна́десять де́нь въ пра́здникъ, єго́же соста́ви по се́рдцу своєму́: и сотвори́ пра́здникъ сыно́мъ Ізра́илевымъ, и взы́де на олта́рь є́же пожре́ти.
|
|
Глава 13
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
|
І ось, чоловік Божий прийшов з Юдеї за словом Господнім у Вефиль, в той час, коли Ієровоам стояв біля жертовника, щоб звершити куріння.
|
И се́, человѣ́къ Бо́жій пріи́де от Іу́ды по словеси́ Госпо́дню въ Веѳи́ль, и ієровоа́мъ стоя́ше на олтари́ своє́мъ жре́ти хотя́:
|
|
2
|
2
|
|
І промовив до жертовника слово Господнє і сказав: жертовник, жертовник! так говорить Господь: ось, народиться син дому Давидовому, ім’я йому Іосія, і принесе на тобі в жертву священиків висот, які звершують на тобі куріння, і людські кістки спалить на тобі.
|
и воззва́ ко олтарю́ сло́вомъ Госпо́днимъ и рече́: олтарю́, олтарю́, си́це глаго́летъ Госпо́дь: се́, сы́нъ ражда́єтся до́му даві́дову, Іосі́а и́мя єму́, и пожре́тъ на тебѣ́ жерцы́, и́же на высо́кихъ жру́щыя на тебѣ́, и ко́сти человѣ́ческія сожже́тъ на тебѣ́.
|
|
3
|
3
|
|
І дав у той день знамення, сказавши: ось знамення того, що це прорік Господь: ось, цей жертовник розпадеться, і попіл, що на ньому, розсипеться.
|
И да́стъ въ де́нь то́й чу́до, глаго́ля: се́й глаго́лъ, єго́же рече́ Госпо́дь, глаго́ля: се́, олта́рь разся́дется, и изліє́тся ту́къ и́же на не́мъ.
|
|
4
|
4
|
|
Коли цар почув слово чоловіка Божого, промовлене до жертовника у Вефилі, то простягнув Ієровоам руку свою від жертовника, говорячи: візьміть його. І одерев’яніла рука його, яку він простягнув на нього, і не міг він повернути її до себе.
|
И бы́сть єгда́ услы́ша ца́рь ієровоа́мъ словеса́ человѣ́ка Бо́жія воззва́вшаго ко олтарю́ и́же въ Веѳи́ли, и простре́ ца́рь ру́ку свою́ от олтаря́, глаго́ля: ими́те єго́. И се́, у́сше рука́ єго́, ю́же простре́ на́нь, и не можа́ше возврати́ти ю́ къ себѣ́:
|
|
5
|
5
|
|
І жертовник розпався, і попіл з жертовника розсипався, за знаменням, яке дав чоловік Божий словом Господнім.
|
и олта́рь разсѣ́деся, и излія́ся ту́къ от олтаря́, по чудеси́, є́же даде́ человѣ́къ Бо́жій сло́вомъ Госпо́днимъ.
|
|
6
|
6
|
|
І сказав цар [Ієровоам] чоловіку Божому: умилостив лице Господа Бога твого і помолися за мене, щоб рука моя могла повернутися до мене. Й умилостивив чоловік Божий лице Господа, і рука царя повернулася до нього і стала, як раніше.
|
И рече́ ца́рь ієровоа́мъ человѣ́ку Бо́жію: помоли́ся ны́нѣ предъ лице́мъ Го́спода Бо́га твоєго́, дабы́ возврати́лася рука́ моя́ ко мнѣ́. И помоли́ся человѣ́къ Бо́жій предъ лице́мъ Госпо́днимъ, и возврати́ся рука́ царя́ къ нему́, и бы́сть я́коже пре́жде.
|
|
7
|
7
|
|
І сказав цар чоловіку Божому: зайди зі мною в дім і підкріпи себе їжею, і я дам тобі подарунок.
|
И глаго́ла ца́рь къ человѣ́ку Бо́жію: вни́ди со мно́ю въ до́мъ, и обѣ́дай, и да́мъ ти́ да́ръ.
|
|
8
|
8
|
|
Але чоловік Божий сказав цареві: хоч би ти давав мені половину дому твого, я не піду з тобою і не буду їсти хліба і не буду пити води в цьому місці,
|
И рече́ человѣ́къ Бо́жій къ царе́ви: а́ще да́си ми́ по́лъ до́му твоєго́, не вни́ду съ тобо́ю, ниже́ я́мъ хлѣ́ба, ниже́ пію́ воды́ на мѣ́стѣ се́мъ,
|
|
9
|
9
|
|
бо так заповідано мені словом Господнім: «не їж там хліба і не пий води і не повертайся тією дорогою, якою ти йшов».
|
я́ко та́ко заповѣ́да ми́ Госпо́дь сло́вомъ, глаго́ля: ни я́ждь хлѣ́ба, ни пі́й воды́, ниже́ возврати́ся путе́мъ, и́мже ше́лъ єси́.
|
|
10
|
10
|
|
І пішов він іншою дорогою і не пішов назад тією дорогою, якою прийшов у Вефиль.
|
И отъи́де путе́мъ ины́мъ, и не возврати́ся путе́мъ, и́мже пріи́де во Веѳи́ль.
|
|
11
|
11
|
|
У Вефилі жив один пророк-старець. Син його прийшов і розповів йому все, що зробив сьогодні чоловік Божий у Вефилі; і слова, які він говорив цареві, переказали сини батькові своєму.
|
И проро́къ єди́нъ ста́ръ живя́ше въ Веѳи́ли, и пріидо́ша сы́нове єго́ и повѣ́даша єму́ вся́ дѣла́, я́же сотвори́ человѣ́къ Бо́жій въ де́нь то́й въ Веѳи́ли, и словеса́, я́же глаго́ла царе́ви, повѣ́даша отцу́ своєму́.
|
|
12
|
12
|
|
І запитав їх батько їхній: якою дорогою він пішов? І показали сини його, якою дорогою пішов чоловік Божий, який приходив з Юдеї.
|
И рече́ къ ни́мъ оте́цъ и́хъ, глаго́ля: кі́имъ путе́мъ и́де? И показа́ша єму́ сы́нове єго́ пу́ть, и́мже и́де человѣ́къ Бо́жій изше́дый от Іу́ды.
|
|
13
|
13
|
|
І сказав він синам своїм: осідлайте мені осла. І осідлали йому осла, і він сів на нього.
|
И рече́ сыно́мъ свои́мъ: осѣдла́йте ми́ осля́. И осѣдла́ша єму́ осля́, и всѣ́де на не́,
|
|
14
|
14
|
|
І поїхав за чоловіком Божим, і знайшов його, що сидів під дубом, і сказав йому: чи ти чоловік Божий, який прийшов з Юдеї? І сказав той: я.
|
и и́де вслѣ́дъ человѣ́ка Бо́жія, и обрѣ́те єго́ подъ ду́бомъ сѣдя́ща, и рече́ єму́: ты́ ли єси́ человѣ́къ Бо́жій прише́дый от Іу́ды? И рече́ єму́: а́зъ.
|
|
15
|
15
|
|
І сказав йому: зайди до мене в дім і поїж хліба.
|
И рече́ єму́: гряди́ со мно́ю, и я́ждь хлѣ́бъ.
|
|
16
|
16
|
|
Той сказав: я не можу повернутися з тобою і піти до тебе; не буду їсти хліба і не буду пити в тебе води в цьому місці,
|
И рече́ єму́: не могу́ возврати́тися съ тобо́ю, ниже́ я́мъ хлѣ́ба, ни пію́ воды́ на мѣ́стѣ се́мъ,
|
|
17
|
17
|
|
бо словом Господнім сказано мені: «не їж хліба і не пий там води, і не повертайся тією дорогою, якою ти йшов».
|
я́ко та́ко заповѣ́да ми́ Госпо́дь сло́вомъ, глаго́ля: не я́ждь хлѣ́ба та́мо, ниже́ пі́й воды́ та́мо, и да не возврати́шися путе́мъ тѣ́мъ, и́мже ше́лъ єси́.
|
|
18
|
18
|
|
І сказав він йому: і я пророк такий самий, як ти, і ангел говорив мені словом Господнім, і сказав: «поверни його до себе в дім; нехай поїсть він хліба і нап’ється води». — Він сказав неправду йому.
|
И рече́ къ нему́: и а́зъ проро́къ є́смь я́коже ты́, и а́нгелъ глаго́ла ко мнѣ́ сло́вомъ Госпо́днимъ, глаго́ля: возврати́ єго́ къ себѣ́ въ до́мъ тво́й, да снѣ́стъ хлѣ́ба и піє́тъ во́ду. И солга́ єму́,
|
|
19
|
19
|
|
І той повернувся з ним, і поїв хліба в його домі, і напився води.
|
и возврати́ єго́: и яде́ хлѣ́бъ, и пи́ во́ду въ дому́ єго́.
|
|
20
|
20
|
|
Коли вони ще сиділи за столом, слово Господнє було до пророка, який повернув його.
|
И бы́сть и́мъ сѣдя́щымъ на трапе́зѣ, и бы́сть сло́во Госпо́дне ко проро́ку возвра́щшему єго́.
|
|
21
|
21
|
|
І промовив він до чоловіка Божого, який прийшов з Юдеї, і сказав: так говорить Господь: за те, що ти не підкорився вустам Господа і не дотримав повеління, яке заповів тобі Господь Бог твій,
|
И рече́ къ человѣ́ку Бо́жію прише́дшему от Іу́ды, глаго́ля: си́це глаго́летъ Госпо́дь: поне́же преогорчи́лъ єси́ глаго́лъ Госпо́день и не сохрани́лъ єси́ за́повѣди, ю́же заповѣ́да тебѣ́ Госпо́дь Бо́гъ тво́й,
|
|
22
|
22
|
|
але повернувся, їв хліб і пив воду в тому місці, про яке Він сказав тобі: «не їж хліба і не пий води», тіло твоє не ввійде у гробницю батьків твоїх.
|
и возврати́вся я́лъ єси́ хлѣ́бъ и пи́лъ єси́ во́ду на мѣ́стѣ се́мъ, о не́мже рече́ къ тебѣ́, глаго́ля: да не я́си хлѣ́ба и не піє́ши воды́: сего́ ра́ди не вни́детъ во гро́бъ тѣ́ло твоє́ со отцы́ твои́ми.
|
|
23
|
23
|
|
Після того, як той поїв хліба і напився, він осідлав осла для пророка, якого він повернув.
|
И бы́сть по яде́ніи хлѣ́ба и по питіи́ воды́, и осѣдла́ осля́ тому́ проро́ку, и возврати́ся, и отъи́де:
|
|
24
|
24
|
|
І вирушив той. І зустрів його на дорозі лев і умертвив його. І лежало тіло його, кинуте на дорозі; осел же стояв біля нього, і лев стояв біля тіла.
|
и обрѣ́те єго́ ле́въ на пути́, и умертви́ єго́: и бѣ́ тѣ́ло єго́ пове́ржено на пути́, и осе́лъ стоя́ше надъ ни́мъ, и ле́въ стоя́ше бли́зъ тѣлесе́ [єго́]:
|
|
25
|
25
|
|
І ось, люди, які проходили мимо, побачили тіло, кинуте на дорозі, і лева, що стоїть біля тіла, і пішли і розповіли в місті, в якому жив пророк-старець.
|
и се́, му́жіє мимоиду́ще, и ви́дѣша ме́ртва пове́ржена на пути́ и льва́ стоя́ща бли́зъ ме́ртваго: и пріидо́ша, и повѣ́даша во гра́дѣ, въ не́мже живя́ше проро́къ ста́рый.
|
|
26
|
26
|
|
Пророк, який повернув його з дороги, почувши це , сказав: це той чоловік Божий, який не підкорився вустам Господа; Господь віддав його леву, який роздер його й умертвив його, за словом Господа, яке Він прорік йому.
|
И услы́ша [сіє́ проро́къ] возврати́вый єго́ съ пути́ и рече́: человѣ́къ Бо́жіи се́й є́сть, и́же преступи́ глаго́лъ Бо́жій, и предаде́ єго́ Госпо́дь льву́, и сокруши́ єго́, и умертви́ єго́ по глаго́лу Госпо́дню, єго́же рече́ єму́.
|
|
27
|
27
|
|
І сказав синам своїм: осідлайте мені осла. І осідлали вони.
|
И повелѣ́ сыно́мъ свои́мъ, глаго́ля: осѣдла́йте ми́ осля́. И осѣдла́ша.
|
|
28
|
28
|
|
Він вирушив і знайшов тіло його, кинуте на дорозі; осел же і лев стояли біля тіла; лев не з’їв тіла і не роздер осла.
|
И по́йде, и обрѣ́те тѣ́ло єго́ пове́ржено на пути́, и осе́лъ и ле́въ стоя́ста надъ тѣ́ломъ, и не снѣде́ ле́въ тѣлесе́ человѣ́ка Бо́жія и не сокруши́ осла́.
|
|
29
|
29
|
|
І підняв пророк тіло чоловіка Божого, і поклав його на осла, і повіз його назад. І пішов пророк-старець у місто своє , щоб оплакати і поховати його.
|
И взя́ проро́къ тѣ́ло человѣ́ка Бо́жія, и возложи́ є́ на осля́, и возврати́ є́ проро́къ, и вни́де во гра́дъ погребсти́ єго́,
|
|
30
|
30
|
|
І поклав тіло його у своїй гробниці і плакав за ним: жаль, брате мій!
|
и положи́ тѣ́ло єго́ во гро́бѣ своє́мъ, и рыда́ше по не́мъ: увы́, бра́те.
|
|
31
|
31
|
|
Після поховання його він сказав синам своїм: коли я помру, поховаєте мене в гробниці, в якій похований чоловік Божий; біля кісток його покладете кістки мої;
|
И бы́сть по рыда́ніи о не́мъ, и рече́ къ сыно́мъ свои́мъ, глаго́ля: а́ще умру́, погреби́те мя́ во гро́бѣ се́мъ, идѣ́же человѣ́къ Бо́жій погребе́нъ є́сть, при косте́хъ єго́ положи́те мя́, да спасу́тся ко́сти моя́ съ костьми́ єго́,
|
|
32
|
32
|
|
бо збудеться слово, яке він за велінням Господнім промовив про жертовник у Вефилі і про всі капища на висотах, у містах самарійських.
|
я́ко сбу́дется глаго́лъ, єго́же глаго́ла сло́вомъ Госпо́днимъ о олтари́, и́же во Веѳи́ли, и о домѣ́хъ высо́кихъ, и́же въ самарі́и.
|
|
33
|
33
|
|
І після цієї події Ієровоам не зійшов зі своєї поганої дороги, але продовжував ставити з народу священиків висот; хто хотів, того він посвячував, і той ставав священиком висот.
|
И по глаго́лѣ се́мъ не обрати́ся ієровоа́мъ от зло́бы своєя́, и возврати́ся, и сотвори́ от ча́сти єди́ныя люді́й жерцы́ высо́кихъ: и́же хотя́ше, исполня́ше ру́ку свою́, и быва́ше жре́цъ на высо́кихъ.
|
|
34
|
34
|
|
Це вело дім Ієровоамів до гріха і до загибелі і до знищення його з лиця землі.
|
И бы́сть глаго́лъ се́й въ прегрѣше́ніє до́му ієровоа́млю, и на испроверже́ніє, и на изчезнове́ніє от лица́ земли́.
|
|
Глава 14
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
|
У той час занедужав Авия, син Ієровоамів.
|
Во вре́мя о́но разболѣ́ся Аві́а сы́нъ ієровоа́мль.
|
|
2
|
2
|
|
І сказав Ієровоам дружині своїй: встань і переодягнися, щоб не довідалися, що ти дружина Ієровоамова, і піди в Силом. Там є пророк Ахия; він передрік мені, що я буду царем цього народу.
|
И рече́ ієровоа́мъ къ женѣ́ своє́й: воста́ни и измѣни́ ри́зы своя́, да не позна́ютъ, я́ко ты́ жена́ ієровоа́мова, и иди́ въ Сило́мъ: се́ бо, та́мо Ахі́а проро́къ: то́й глаго́ла мнѣ́ є́же ца́рствовати надъ людьми́ си́ми:
|
|
3
|
3
|
|
І візьми із собою [для чоловіка Божого] десять хлібів, і коржів, і глечик меду, і піди до нього: він скаже тобі, що буде з сином.
|
и возми́ въ ру́цѣ твои́ человѣ́ку Бо́жію де́сять хлѣ́бовъ, и опрѣсно́ки ча́домъ єго́, и гро́здіє и сосу́дъ ме́да, и иди́ къ нему́: то́й возвѣсти́тъ ти́, что́ бу́детъ отроча́ти.
|
|
4
|
4
|
|
Дружина Ієровоама так і зробила: встала, пішла в Силом і прийшла в дім Ахиї. Ахия вже не міг бачити, бо очі його зробилися нерухомі від старости.
|
И сотвори́ та́ко жена́ ієровоа́мля: и воста́ и и́де въ Сило́мъ, и вни́де въ до́мъ Ахі́инъ: человѣ́къ же ста́ръ бя́ше є́же ви́дѣти, и притупи́стася о́чи єго́ от ста́рости єго́.
|
|
5
|
5
|
|
І сказав Господь Ахиї: ось, іде дружина Ієровоамова запитати тебе про сина свого, тому що він хворий; так і так говори їй; вона прийде переодягнена.
|
И рече́ Госпо́дь ко Ахі́и: се́, жена́ ієровоа́мова вхо́дитъ вопроша́ти тя́ о сы́нѣ своє́мъ, я́ко болѣ́знуєтъ: по сему́ и по сему́ да глаго́леши къ не́й. И бы́сть внегда́ вни́ти є́й, и она́ странноявля́шеся.
|
|
6
|
6
|
|
Ахия, почувши шерех від ніг її, коли вона ввійшла у двері, сказав: увійди, дружино Ієровоамова; для чого було тобі переодягатися? Я грізний посланець до тебе.
|
И бы́сть єгда́ услы́ша Ахі́а шу́мъ но́гъ єя́, входя́щей є́й во врата́, и рече́: вни́ди, же́но ієровоа́мова, почто́ ты́ та́ко странноявля́єшися? а́зъ бо є́смь посла́нникъ къ тебѣ́ же́стокъ:
|
|
7
|
7
|
|
Піди, скажи Ієровоаму: так говорить Господь Бог Ізраїлів: Я підняв тебе із середовища простого народу і поставив вождем народу Мого Ізраїля,
|
ше́дши рцы́ ієровоа́му: сія́ глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ Ізра́илевъ: поне́же толи́ко вознесо́хъ тя́ от среды́ люді́й, и да́хъ тя́ вожда́ надъ людьми́ мои́ми Ізра́илемъ,
|
|
8
|
8
|
|
і відторгнув царство від дому Давидового і дав його тобі; а ти не такий, як раб Мій Давид, який дотримувався заповідей Моїх і який ішов за Мною всім серцем своїм, роблячи тільки угодне перед очима Моїми;
|
и раздра́хъ ца́рство от до́му даві́дова, и да́хъ є́ тебѣ́, ты́ же не бы́лъ єси́ я́коже ра́бъ мо́й даві́дъ, и́же сохрани́ за́повѣди моя́, и и́же хожда́ше вслѣ́дъ мене́ всѣ́мъ се́рдцемъ свои́мъ, є́же твори́ти вся́кую правоту́ предъ очи́ма мои́ма,
|
|
9
|
9
|
|
ти чинив гірше за всіх, які були раніше тебе, і пішов, і зробив собі інших богів і ідолів, щоб прогнівати Мене, Мене ж відкинув назад;
|
и излука́вствовалъ єси́, є́же твори́ти па́че всѣ́хъ єли́цы бы́ша предъ лице́мъ твои́мъ, и поше́лъ єси́ и сотвори́лъ єси́ себѣ́ бо́ги чу́жды и слія́ны, є́же раздражи́ти мя́, и отве́рглъ мя́ єси́ наза́дъ себе́:
|
|
10
|
10
|
|
за це Я наведу лиха на дім Ієровоамів і знищу в Ієровоама до того, хто мочиться до стіни, ув’язненого і хто залишився в Ізраїлі, і вимету дім Ієровоамів, як вимітають сміття, дочиста;
|
сего́ ра́ди се́, а́зъ навожду́ зла́я на до́мъ ієровоа́мовъ, и потреблю́ ієровоа́мля моча́щаго къ стѣнѣ́, держа́щагося и оста́вленаго во Ізра́или, и истреблю́ до́мъ ієровоа́мовъ, я́коже истребля́єтся гно́й, до́ндеже сконча́тися єму́:
|
|
11
|
11
|
|
хто помре в Ієровоама в місті, того з’їдять пси, а хто помре на полі, того склюють птахи небесні; так Господь сказав.
|
уме́ршихъ ієровоа́млихъ во гра́дѣ снѣдя́тъ пси́, и уме́ршаго на селѣ́ снѣдя́тъ пти́цы небе́сныя, я́ко Госпо́дь глаго́ла:
|
|
12
|
12
|
|
Встань і йди в дім твій; і як тільки нога твоя ступить у місто, помре син;
|
ты́ же воста́вши иди́ въ до́мъ тво́й: внегда́ входи́ти нога́ма твои́ма во гра́дъ, у́мретъ дѣ́тищь,
|
|
13
|
13
|
|
і оплачуть його всі ізраїльтяни і поховають його, бо він один у Ієровоама ввійде в гробницю, тому що в ньому, з дому Ієровоамового, знайшлося щось добре перед Господом Богом Ізраїлевим.
|
и воспла́чется по не́мъ ве́сь Ізра́иль, и погребу́тъ єго́, я́ко то́й єди́нъ вни́детъ ієровоа́му во гро́бъ, я́ко обрѣ́теся въ не́мъ глаго́лъ бла́гъ о Го́сподѣ Бо́зѣ Ізра́илевѣ въ дому́ ієровоа́мли:
|
|
14
|
14
|
|
І поставить Собі Господь над Ізраїлем царя, який знищить дім Ієровоамів у той день; і що? навіть тепер.
|
и возста́витъ Госпо́дь себѣ́ царя́ надъ Ізра́илемъ, и́же порази́тъ до́мъ ієровоа́мовъ въ се́й де́нь: а что́, и ны́нѣ?
|
|
15
|
15
|
|
І вразить Господь Ізраїля, і буде він , як очерет, що колишеться у воді, і викине ізраїльтян з цієї доброї землі, яку дав батькам їхнім, і розвіє їх за ріку, за те, що вони зробили в себе ідолів, дратуючи Господа;
|
и порази́тъ Госпо́дь Бо́гъ Ізра́иля, я́коже коле́блется тро́сть на водѣ́: и истреби́тъ Ізра́иля свы́ше земли́ благі́я сея́, ю́же даде́ отце́мъ и́хъ, и завѣ́єтъ и́хъ за о́ну страну́ рѣки́, поне́же сотвори́ша дубра́вы своя́, прогнѣвля́юще Го́спода,
|
|
16
|
16
|
|
і видасть [Господь] Ізраїля за гріхи Ієровоама, які він сам учинив і якими ввів у гріх Ізраїля.
|
и преда́стъ Госпо́дь Ізра́иля за грѣхи́ ієровоа́мли, и́же согрѣши́ и и́же во грѣ́хъ введе́ Ізра́иля.
|
|
17
|
17
|
|
І встала дружина Ієровоамова, і пішла, і прийшла у Фирцу; і лише тільки переступила через поріг дому, син помер.
|
И воста́ жена́ ієровоа́мля и пріи́де во сарі́ру. И бы́сть єгда́ вни́де въ преддве́ріє до́му, и дѣ́тищь у́мре.
|
|
18
|
18
|
|
І поховали його, й оплакали його всі ізраїльтяни, за словом Господа, яке Він прорік через раба Свого Ахию пророка.
|
И погребо́ша єго́, и пла́кашася єго́ ве́сь Ізра́иль по словеси́ Госпо́дню, є́же глаго́ла руко́ю раба́ своєго́ Ахі́и проро́ка.
|
|
19
|
19
|
|
Інші діла Ієровоама, як він воював і як царював, описані у літописі царів ізраїльських.
|
И оста́нокъ слове́съ ієровоа́мовыхъ, єли́ка ра́товаше и єли́ка ца́рствоваше, се́, сія́ напи́сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й Ізра́илевыхъ.
|
|
20
|
20
|
|
Царював Ієровоам двадцять два роки; і спочив він з батьками своїми, і став царем Нават, син його, замість нього.
|
И дні́є, въ ни́хже ца́рствова ієровоа́мъ, два́десять два́ лѣ́та: и у́спе со отцы́ свои́ми, и воцари́ся нава́тъ сы́нъ єго́ вмѣ́сто єго́.
|
|
21
|
21
|
|
Ровоам, син Соломонів, царював у Юдеї. Сорок один рік було Ровоаму, коли він став царем, і сімнадцять років царював у Єрусалимі, у місті, яке обрав Господь із усіх колін Ізраїлевих, щоб перебувало там ім’я Його. Ім’я матері його Наама аммонитянка.
|
Ровоа́мъ же сы́нъ Соломо́новъ ца́рствова надъ Іу́дою: бѣ́ четы́редесяти и єди́наго лѣ́та, єгда́ нача́ ца́рствовати, и седмьна́десять лѣ́тъ ца́рствова во Ієрусали́мѣ гра́дѣ, єго́же избра́ Госпо́дь положи́ти и́мя своє́ та́мо от всѣ́хъ племе́нъ Ізра́илевыхъ. И и́мя ма́тере єго́ Наама́ Аммані́тяныня.
|
|
22
|
22
|
|
І робив Іуда невгодне перед очима Господа, і прогнівляли Його більше всього того, що зробили батьки їхні своїми гріхами, якими вони грішили.
|
И сотвори́ ровоа́мъ лука́воє предъ Го́сподемъ: и раздражи́ єго́ о всѣ́хъ, я́же сотвори́ша отцы́ и́хъ, о грѣсѣ́хъ и́хъ, и́миже согрѣши́ша:
|
|
23
|
23
|
|
І спорудили вони собі висоти й ідолів і капища на всякому високому пагорбі і під усяким тінистим деревом.
|
и созда́ша сі́и себѣ́ высо́кая, и столпы́, и ка́пища на вся́цѣмъ холмѣ́ высо́цѣмъ и подъ вся́цѣмъ дре́вомъ сѣно́внымъ:
|
|
24
|
24
|
|
І блудники були також у цій землі і робили всі мерзоти тих народів, яких Господь прогнав від лиця синів Ізраїлевих.
|
и смѣше́ніє бѣ́ въ земли́ и́хъ, и сотвори́ша от всѣ́хъ ме́рзостей язы́ческихъ, я́же отъя́ Госпо́дь от лица́ сыно́въ Ізра́илевыхъ.
|
|
25
|
25
|
|
На п’ятому році царювання Ровоамового, Сусаким, цар Єгипетський, виступив проти Єрусалима
|
И бы́сть въ лѣ́то пя́тоє ца́рствующаго ровоа́ма, взы́де сусакі́мъ ца́рь Єги́петскій на Ієрусали́мъ
|
|
26
|
26
|
|
і взяв скарби дому Господнього і скарби дому царського [і золоті щити, які взяв Давид від рабів Адраазара, царя Сувського, і вніс у Єрусалим]. Усе взяв; взяв і всі золоті щити, які зробив Соломон.
|
и взя́ вся́ сокро́вища до́му Госпо́дня и сокро́вища до́му царе́ва, и ко́пія злата́я, я́же взя́ даві́дъ изъ руки́ отроко́въ Адрааза́ра царя́ су́вскаго и внесе́ я́ во Ієрусали́мъ: вся́ сія́ взя́, и щиты́ златы́я, я́же сотвори́ Соломо́нъ, и внесе́ я́ во Єги́петъ.
|
|
27
|
27
|
|
І зробив цар Ровоам замість них мідні щити і віддав їх у руки начальникам охоронців, які охороняли вхід у дім царя.
|
И сотвори́ ца́рь ровоа́мъ щиты́ мѣ́дяныя вмѣ́сто тѣ́хъ, и поста́ви надъ ни́ми вла́стели от предходя́щихъ предъ ни́мъ, и́же храня́ху врата́ до́му царе́ва:
|
|
28
|
28
|
|
Коли цар виходив у дім Господній, охоронці несли їх, і потім знову відносили їх у палату охоронців.
|
и бы́сть єгда́ вхожда́ше ца́рь въ до́мъ Госпо́день, и ноша́ху о́ныя предходя́щіи, и па́ки возвраща́ху ты́я во оружехрани́лище предходя́щихъ.
|
|
29
|
29
|
|
Інше про Ровоама і про все, що він робив, описано в літописі царів юдейських.
|
Про́чая же слове́съ ровоа́млихъ, и вся́ я́же сотвори́, не се́ ли, сія́ пи́сана су́ть въ кни́зѣ слове́съ дні́й ца́рства Іу́дина?
|
|
30
|
30
|
|
Між Ровоамом та Ієровоамом була війна в усі дні життя їхнього .
|
И бра́нь бѣ́ между́ ровоа́момъ и между́ ієровоа́момъ во вся́ дни́.
|
|
31
|
31
|
|
І спочив Ровоам з батьками своїми і похований з батьками своїми в місті Давидовому. Ім’я матері його Наама аммонитянка. І став царем Авия, син його, замість нього.
|
И у́спе ровоа́мъ со отцы́ свои́ми, и погребе́нъ бы́сть со отцы́ свои́ми во гра́дѣ даві́довѣ. И воцари́ся Аві́а сы́нъ єго́ вмѣ́сто єго́.
|
|
Глава 15
|
Глава 15
|
|
1
|
1
|
|
У вісімнадцятий рік царювання Ієровоама, сина Наватового, Авия став царем над юдеями.
|
И во осмоєна́десять лѣ́то ца́рства ієровоа́ма сы́на нава́това, воцари́ся Аві́а сы́нъ ровоа́мль надъ Іу́дою,
|
|
2
|
2
|
|
Три роки він царював у Єрусалимі; ім’я матері його Мааха, дочка Авессалома.
|
и три́ лѣ́та ца́рствова во Ієрусали́мѣ. И́мя же ма́тере єго́ мааха́, дщи́ Авессало́мля.
|
|
3
|
3
|
|
Він ходив у всіх гріхах батька свого, які той робив раніше нього, і серце його не було віддане Господу Богу його, як серце Давида, батька його.
|
И хожда́ше во всѣ́хъ грѣсѣ́хъ отца́ своєго́, я́же сотвори́ предъ ни́мъ, и не бѣ́ се́рдце єго́ соверше́но съ Го́сподемъ Бо́гомъ єго́, я́коже се́рдце даві́да отца́ єго́:
|
|
4
|
4
|
|
Але заради Давида Господь Бог його дав йому світильник в Єрусалимі, поставивши після нього сина його й утвердивши Єрусалим,
|
я́ко даві́да ра́ди оста́ви єму́ Госпо́дь Бо́гъ єго́ оста́нокъ во Ієрусали́мѣ, да возста́витъ по не́мъ ча́да єго́ и утверди́тъ Ієрусали́мъ,
|
|
5
|
5
|
|
тому що Давид робив угодне перед очима Господа і не відступав від усього того, що Він заповів йому, в усі дні життя свого, крім вчинку з Урією хеттеянином.
|
поне́же сотвори́ даві́дъ пра́воє предъ Го́сподемъ и не уклони́ся от всѣ́хъ, я́же заповѣ́да єму́ вся́ дни́ живота́ єго́, кромѣ́ сло́ва урі́и Хетте́анина.
|
|
6
|
6
|
|
І війна була між Ровоамом та Ієровоамом в усі дні життя їхнього.
|
И бра́нь бѣ́ между́ ровоа́момъ и между́ ієровоа́момъ во вся́ дни́ живота́ и́хъ.
|
|
7
|
7
|
|
Інші діла Авиї, усе, що він зробив, записано в літописі царів юдейських. І була війна між Авиєю і Ієровоамом.
|
И про́чая слове́съ Аві́иныхъ, и вся́ я́же сотвори́, не се́ ли, сія́ напи́сана въ кни́зѣ сло́въ дні́й царе́й Іу́диныхъ? И бра́нь бѣ́ между́ Аві́єю и между́ ієровоа́момъ.
|
|
8
|
8
|
|
І спочив Авия з батьками своїми, і поховали його в місті Давидовому. І став царем Аса, син його, замість нього.
|
И у́спе Аві́а со отцы́ свои́ми въ двадеся́тоє лѣ́то ієровоа́ма, и погребо́ша єго́ со отцы́ єго́ во гра́дѣ даві́довѣ. И воцари́ся а́са сы́нъ єго́ вмѣ́сто єго́.
|
|
9
|
9
|
|
У двадцятий рік царювання Ієровоама, царя Ізраїльського, став царем Аса над юдеями
|
И въ лѣ́то двадеся́тоє ієровоа́ма царя́ Ізра́илева, ца́рствоваше а́са надъ Іу́дою,
|
|
10
|
10
|
|
і сорок один рік царював у Єрусалимі; ім’я матері його Ана́, дочка Авессалома.
|
и четы́редесять и єди́но лѣ́то ца́рствова во Ієрусали́мѣ. И́мя же ма́тере єго́ Ана́, дщи́ Авессало́мля.
|
|
11
|
11
|
|
Аса робив угодне перед очима Господа, як Давид, батько його.
|
И сотвори́ а́са пра́воє предъ Го́сподемъ, я́коже даві́дъ оте́цъ єго́,
|
|
12
|
12
|
|
Він вигнав блудників із землі і викинув усіх ідолів, яких зробили батьки його,
|
и отъя́ скве́рная от земли́, и искорени́ вся́ изва́янная, я́же сотвори́ша отцы́ єго́,
|
|
13
|
13
|
|
і навіть матір свою Ану́ позбавив звання цариці за те, що вона зробила ідола Астарти; і порубав Аса ідола її і спалив біля потоку Кедрона.
|
и Ану́ ма́терь свою́ отста́ви є́же не владѣ́ти є́й, поне́же сотвори́ со́нмище въ дубра́вѣ своє́й: и изсѣче́ а́са га́й єя́ и сожже́ огне́мъ въ пото́цѣ ке́дрстѣмъ:
|
|
14
|
14
|
|
Висоти ж не були знищені. Але серце Аси було віддано Господу в усі дні його.
|
высо́кихъ же не искорени́, оба́че се́рдце а́сы бѣ́ соверше́нно предъ Го́сподемъ во вся́ дни́ єго́:
|
|
15
|
15
|
|
І вніс він у дім Господній речі, освячені батьком його, і речі, освячені ним: срібло і золото і сосуди.
|
и внесе́ столпы́ отца́ своєго́, и столпы́ своя́ внесе́ во хра́мъ Госпо́день сре́бряны и зла́ты, и сосу́ды.
|
|
16
|
16
|
|
І війна була між Асою і Ваасою, царем Ізраїльським, в усі дні їхні.
|
И бра́нь бѣ́ между́ а́сою и между́ Ваа́сомъ царе́мъ Ізра́илевымъ во вся́ дни́ и́хъ.
|
|
17
|
17
|
|
І вийшов Вааса, цар Ізраїльський, проти Юдеї і почав будувати Раму, щоб ніхто не виходив і не йшов до Аси, царя Юдейського.
|
И взы́де Ваа́са ца́рь Ізра́илевъ на Іу́ду и созда́ ра́му, я́ко не бы́ти на исхожде́ніє и вхожде́ніє а́сѣ царю́ Іу́дину.
|
|
18
|
18
|
|
І взяв Аса все срібло і золото, що залишалося в скарбницях дому Господнього й у скарбницях дому царського, і дав його в руки слуг своїх, і послав їх цар Аса до Венадада, сина Тавримона, сина Хезионового, царя Сирійського, який жив у Дамаску, і сказав:
|
И взя́ а́са все́ сребро́ и зла́то обрѣ́тшеєся въ сокро́вищахъ до́му Госпо́дня и въ сокро́вищахъ до́му царе́ва и даде́ я́ въ ру́цѣ о́трокъ свои́хъ: и посла́ и́хъ ца́рь а́са ко сы́ну Аде́рову сы́ну тавере́ма во рамма́нъ, ко сы́ну азаи́ла, царя́ Си́рскаго, живу́щаго въ дама́сцѣ, глаго́ля:
|
|
19
|
19
|
|
союз нехай буде між мною і між тобою, як був між батьком моїм і між батьком твоїм; ось, я посилаю тобі в дарунок срібло і золото; розірви союз твій з Ваасою, царем Ізраїльським, щоб він відійшов від мене.
|
положи́ завѣ́тъ между́ мно́ю и тобо́ю, и между́ отце́мъ мои́мъ и отце́мъ твои́мъ: се́, посла́хъ ти́ да́ры, сребро́ и зла́то: пріиди́, разруши́ завѣ́тъ тво́й, и́же со Ваа́сою царе́мъ Ізра́илевымъ, да отъи́детъ от мене́.
|
|
20
|
20
|
|
І послухався Венадад царя Аси, і послав воєначальників своїх проти міст ізраїльських, і вразив Аїн і Дан і Авел-Беф-Мааху і весь Киннероф, по всій землі Неффалима.
|
И послу́ша сы́нъ Аде́ровъ царя́ а́сы, и посла́ воєво́ды си́лъ свои́хъ на гра́ды Ізра́илевы, и порази́ша Аі́на и Да́на, и Аве́ля, до́му маахі́ина, и ве́сь хеннере́ѳъ, да́же до всея́ земли́ Нефѳалі́мли.
|
|
21
|
21
|
|
Почувши про це , Вааса припинив будувати Раму і повернувся у Фирцу.
|
И бы́сть я́ко услы́ша Ваа́са, и оста́ви созида́ти ра́му, и возврати́ся во Ѳе́рсу.
|
|
22
|
22
|
|
Цар же Аса скликав усіх юдеїв, нікого не виключаючи, і винесли вони з Рами каміння і дерева, що Вааса вживав для будівництва. І побудував з них цар Аса Гиву Веніамінову і Мицпу.
|
Ца́рь же а́са заповѣ́да всему́ Іу́дѣ во єнакі́мѣ, и взя́ша ка́меніє изъ ра́мы и древа́ єя́, и́миже основа́ Ваа́са, и созда́ въ ни́хъ ца́рь а́са вся́къ хо́лмъ Веніамі́нь и стра́жбища.
|
|
23
|
23
|
|
Всі інші діла Аси і всі подвиги його, і все, що він зробив, і міста, які він побудував, описані у літописі царів юдейських, крім того, що в старості своїй він був хворий на ноги.
|
Про́чая же слове́съ а́синыхъ, и вся́ си́ла єго́, и вся́ я́же сотвори́, и гра́ды я́же созда́, не се́ ли, сія́ пи́сана су́ть въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й Іу́диныхъ? Оба́че во вре́мя ста́рости своєя́ нача́тъ болѣ́ти нога́ма свои́ма:
|
|
24
|
24
|
|
І спочив Аса з батьками своїми і похований з батьками своїми в місті Давида, батька свого. І став царем Іосафат, син його, замість нього.
|
и у́спе а́са со отцы́ свои́ми, и погребе́нъ бы́сть во гра́дѣ даві́да отца́ своєго́. И воцари́ся Іосафа́тъ сы́нъ єго́ вмѣ́сто єго́.
|
|
25
|
25
|
|
Нават же, син Ієровоамів, став царем над Ізраїлем на другий рік Аси, царя Юдейського, і царював над Ізраїлем два роки.
|
Нава́тъ же сы́нъ ієровоа́мль нача́ ца́рствовати надъ Ізра́илемъ во второ́є лѣ́то а́сы царя́ Іу́дина, и ца́рствова надъ Ізра́илемъ два́ лѣ́та,
|
|
26
|
26
|
|
І робив він неугодне перед очима Господа, ходив шляхом батька свого і в гріхах його, якими той увів Ізраїля у гріх.
|
и сотвори́ лука́воє предъ Го́сподемъ, и хожда́ше путе́мъ отца́ своєго́ и во грѣсѣ́хъ єго́, и́миже согрѣши́ти сотвори́ Ізра́илю.
|
|
27
|
27
|
|
І зробив проти нього змову Вааса, син Ахиї, з дому Іссахарового, й убив його Вааса біля Гавафона филистимського, коли Нават і всі ізраїльтяни облягали Гавафон:
|
И обсѣ́де єго́ Ваа́са сы́нъ Ахі́инъ въ дому́ велаа́на сы́на Ахі́ина, и уби́ єго́ во гаваѳо́нѣ иноплеме́нничи: нава́тъ же и ве́сь Ізра́иль обсѣдо́ша гаваѳо́нъ.
|
|
28
|
28
|
|
і умертвив його Вааса на третій рік Аси, царя Юдейського, і став царем замість нього.
|
И умертви́ єго́ Ваа́са въ лѣ́то тре́тіє а́сы царя́ Іу́дина, и воцари́ся вмѣ́сто єго́.
|
|
29
|
29
|
|
Коли він став царем, то вибив увесь дім Ієровоамів, не залишив ні душі в Ієровоама, доки не знищив його, за словом Господа, яке Він прорік через раба Свого Ахию силомлянина,
|
И бы́сть єгда́ воцари́ся, изби́ ве́сь до́мъ ієровоа́мль и не оста́ви ничто́же от всего́ дыха́нія ієровоа́мля, до́ндеже искорени́ и́хъ по глаго́лу Госпо́дню, єго́же глаго́ла руко́ю раба́ своєго́ Ахі́и Силоні́тскаго,
|
|
30
|
30
|
|
за гріхи Ієровоама, які він сам робив і якими ввів у гріх Ізраїля, за образу, якою він прогнівив Господа Бога Ізраїлевого.
|
грѣ́хъ ра́ди ієровоа́млихъ, и́же согрѣши́, и́же введе́ во грѣ́хъ Ізра́иля, и въ прогнѣ́ваніи єго́, и́мже прогнѣ́ва Го́спода Бо́га Ізра́илева.
|
|
31
|
31
|
|
Інші діла Навата, все, що він зробив, описано в літописі царів ізраїльських.
|
И про́чая словеса́ нава́та, и вся́ я́же сотвори́, не се́ ли, сія́ пи́сана су́ть въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й Ізра́илевыхъ?
|
|
32
|
32
|
|
І війна була між Асою і Ваасою, царем Ізраїльським, в усі дні їхні.
|
И бя́ше бра́нь между́ а́сою [царе́мъ Іу́динымъ] и Ваа́сою царе́мъ Ізра́илевымъ во вся́ дни́ и́хъ.
|
|
33
|
33
|
|
На третій рік Аси, царя Юдейського, став царем Вааса, син Ахиї, над усіма ізраїльтянами у Фирці і царював двадцять чотири роки.
|
И въ тре́тіє лѣ́то а́сы царя́ Іу́дина ца́рствова Ваа́са сы́нъ Ахі́инъ надъ всѣ́мъ Ізра́илемъ во Ѳе́рсѣ два́десять и четы́ре лѣ́та,
|
|
34
|
34
|
|
І робив неугодне перед очима Господніми і ходив шляхом Ієровоама й у гріхах його, якими той увів у гріх Ізраїля.
|
и сотвори́ лука́воє предъ Го́сподемъ, и и́де путе́мъ ієровоа́ма сы́на нава́това, и во грѣсѣ́хъ єго́, и́миже въ согрѣше́ніє приведе́ Ізра́иля.
|
|
Глава 16
|
Глава 16
|
|
1
|
1
|
|
І було слово Господнє до Іуя, сина Ананієвого, про Ваасу:
|
И бы́сть сло́во Госпо́дне руко́ю іу́а сы́на Анані́єва ко Ваа́сѣ, глаго́ля:
|
|
2
|
2
|
|
за те, що Я підняв тебе з пороху і зробив тебе вождем народу Мого Ізраїля, ти ж пішов шляхом Ієровоама і ввів у гріх народ Мій ізраїльтян, щоб він прогнівляв Мене гріхами своїми,
|
поне́же вознесо́хъ тя́ от земли́ и да́хъ тя́ вла́стеля надъ людьми́ мои́ми Ізра́илемъ, и поше́лъ єси́ путе́мъ ієровоа́млимъ и вве́лъ єси́ въ грѣ́хъ лю́ди моя́ Ізра́иля, є́же прогнѣ́вати мя́ су́єтными и́хъ:
|
|
3
|
3
|
|
ось, Я відкину дім Вааси і дім потомства його і зроблю з домом твоїм те саме, що з домом Ієровоама, сина Наватового;
|
се́, а́зъ отве́ргу наслѣ́діє Ваа́сы и наслѣ́діє до́му єго́, и сотворю́ до́мъ тво́й я́ко до́мъ ієровоа́ма сы́на нава́това:
|
|
4
|
4
|
|
хто помре у Вааси в місті, того з’їдять пси; а хто помре в нього на полі, того склюють птахи небесні.
|
уме́ршаго Ваа́сова во гра́дѣ снѣдя́тъ єго́ пси́, и уме́ршаго на по́ли снѣдя́тъ єго́ пти́цы небе́сныя.
|
|
5
|
5
|
|
Інші діла Вааси, все, що́ він зробив, і подвиги його описані в літописі царів ізраїльських.
|
И про́чая слове́съ Ваа́совыхъ, и вся́ я́же сотвори́, и си́льная єго́, не се́ ли, су́ть пи́сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й Ізра́илевыхъ?
|
|
6
|
6
|
|
І спочив Вааса з батьками своїми, і похований у Фирці. І став царем Ила, син його, замість нього.
|
И у́спе Ваа́са со отцы́ свои́ми, и погребе́нъ бы́сть во Ѳе́рсѣ, и воцари́ся Ила́ сы́нъ єго́ вмѣ́сто єго́.
|
|
7
|
7
|
|
Але через Іуя, сина Ананієвого, уже було сказане слово Господнє про Ваасу і про дім його і про все зло, яке він учинив перед очима Господа, прогнівляючи Його ділами рук своїх, наслідуючи дім Ієровоамів, за що́ він знищений був.
|
И руко́ю іу́а сы́на Анані́и проро́ка глаго́ла Госпо́дь на Ваа́су и на до́мъ єго́ всю́ зло́бу, ю́же сотвори́ предъ Го́сподемъ, є́же прогнѣ́вати єго́ дѣла́ми ру́къ свои́хъ, бы́ти єму́ я́коже и до́му ієровоа́млю, и о є́же єму́ пораже́ну бы́ти.
|
|
8
|
8
|
|
У двадцять шостий рік Аси, царя Юдейського, став царем Ила, син Вааси, над Ізраїлем у Фирці, і царював два роки.
|
Въ лѣ́то два́десять шесто́є а́сы царя́ Іу́дина, ца́рствова Ила́ сы́нъ Ваа́синъ надъ Ізра́илемъ во Ѳе́рсѣ два́ лѣ́та.
|
|
9
|
9
|
|
І вчинив проти нього змову раб його Замврій, який був начальником над половиною колісниць. Коли він у Фирці напився доп’яну в домі Арси, який начальствував над палацом у Фирці,
|
И воздви́же [Госпо́дь] на него́ о́троки єго́, и замврі́а воєво́ду полови́ны ко́нниковъ: и Ила́ бѣ́ во Ѳе́рсѣ упива́яся, и пія́нъ сы́й въ дому́ а́рсы домострои́теля во Ѳе́рсѣ:
|
|
10
|
10
|
|
тоді ввійшов Замврій, уразив його і умертвив його, у двадцять сьомий рік Аси, царя Юдейського, і став царем замість нього.
|
и вни́де замврі́й, и порази́ єго́, и умертви́ єго́, въ лѣ́то два́десять седмо́є а́сы царя́ Іу́дина, и воцари́ся вмѣ́сто єго́.
|
|
11
|
11
|
|
Коли він став царем і сів на престолі його, то знищив увесь дім Вааси, не залишивши йому того, хто мочиться до стіни, ні родичів його, ні друзів його.
|
И бы́сть ца́рствующу єму́, внегда́ сѣ́сти єму́ на престо́лѣ єго́, и изби́ ве́сь до́мъ Ваа́совъ: не оста́ви єму́ моча́щаго къ стѣнѣ́, и у́жиковъ єго́, и дру́га єго́.
|
|
12
|
12
|
|
І знищив Замврій весь дім Вааси, за словом Господа, яке Він прорік про Ваасу через Іуя пророка,
|
И изби́ замврі́й ве́сь до́мъ Ваа́совъ по глаго́лу Госпо́дню, єго́же глаго́ла на до́мъ Ваа́совъ и ко іу́ю проро́ку,
|
|
13
|
13
|
|
за всі гріхи Вааси і за гріхи Или, сина його, які вони самі чинили і якими вводили Ізраїля в гріх, прогнівляючи Господа Бога Ізраїлевого своїми ідолами.
|
о всѣ́хъ грѣсѣ́хъ Ваа́совыхъ и илы́ сы́на єго́, я́ко сотвори́ согрѣши́ти Ізра́илю, є́же разгнѣ́вати Го́спода Бо́га Ізра́илева су́єтными и́хъ.
|
|
14
|
14
|
|
Інші діла Или, все, що він зробив, описано в літописі царів ізраїльських.
|
Про́чая же слове́съ илы́, я́же сотвори́, не се́ ли, сія́ пи́сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й Ізра́илевыхъ?
|
|
15
|
15
|
|
У двадцять сьомий рік Аси, царя Юдейського, став царем Замврій і царював сім днів у Фирці, коли народ облягав Гавафон филистимський.
|
Въ лѣ́то два́десять седмо́є а́сы царя́ Іу́дина ца́рствова замврі́й се́дмь дні́й во Ѳе́рсѣ: и бѣ́ по́лкъ Ізра́илевъ на гаваѳо́нъ иноплеме́нническій.
|
|
16
|
16
|
|
Коли народ, який облягав, почув, що Замврій учинив змову й умертвив царя, то всі ізраїльтяни поставили царем Амврія, воєначальника, над Ізраїлем у той же день, у стані.
|
И слы́шаша лю́діє су́щіи въ полцѣ́, глаго́лющихъ: преврати́ся замврі́й и порази́ царя́. И поста́виша царе́мъ во Ізра́или Амврі́а воєво́ду, и́же надъ во́ями во Ізра́или въ де́нь о́нъ въ полцѣ́.
|
|
17
|
17
|
|
І відступили Амврій і всі ізраїльтяни з ним від Гавафона й обложили Фирцу.
|
И взы́де Амврі́й и ве́сь Ізра́иль съ ни́мъ от гаваѳо́на и обсѣ́де Ѳе́рсу.
|
|
18
|
18
|
|
Коли побачив Замврій, що місто взяте, увійшов у внутрішню кімнату царського дому і запалив за собою царський дім вогнем і загинув
|
И бы́сть єгда́ уви́дѣ замврі́й, я́ко предвзя́тъ бы́сть гра́дъ єго́, и вни́де во вну́тренній до́мъ ца́рскій, и зажже́ надъ собо́ю до́мъ царе́въ огне́мъ, и у́мре
|
|
19
|
19
|
|
за свої гріхи, у чому він згрішив, роблячи неугодне перед очима Господніми, ходячи шляхом Ієровоама й у гріхах його, які той учинив, щоб увести Ізраїля в гріх.
|
за грѣхи́ своя́, я́же сотвори́, сотворе́нія ра́ди лука́ваго предъ Го́сподемъ, є́же ходи́ти путе́мъ ієровоа́ма сы́на нава́това, и во грѣсѣ́хъ єго́, я́же сотвори́, я́ко введе́ во грѣ́хъ Ізра́иля.
|
|
20
|
20
|
|
Інші діла Замврія і змова його, яку він учинив, описані в літописі царів ізраїльських.
|
И про́чая слове́съ замврі́иныхъ, и навѣ́ты єго́, я́же совѣща́, не се́ ли, сія́ су́ть пи́сана въ кни́гахъ слове́съ дні́й царе́й Ізра́илевыхъ?
|
|
21
|
21
|
|
Тоді розділився народ ізраїльський надвоє: половина народу стояла за Фамнія, сина Гонафового, щоб поставити царем його, а половина за Амврія.
|
Тогда́ раздѣли́шася лю́діє Ізра́илстіи, по́лъ люді́й бы́сть за Ѳамні́ємъ сы́номъ Гона́ѳовымъ, я́ко да ца́рствуєтъ о́нъ, и по́лъ люді́й бы́сть со Амврі́ємъ.
|
|
22
|
22
|
|
І взяв гору народ, який за Амврія, над народом, який за Фамнія, сина Гонафового, і помер Фамній, і став царем Амврій.
|
Лю́діє же су́щіи по Амврі́и превозмого́ша люді́й бы́вшихъ со Ѳамні́ємъ сы́номъ Гона́ѳовымъ И у́мре Ѳамні́й и Іора́мъ бра́тъ єго́ во вре́мя о́но, и воцари́ся Амврі́й по Ѳамні́и.
|
|
23
|
23
|
|
На тридцять першому році Аси, царя Юдейського, став царем Амврій над Ізраїлем і царював дванадцять років. У Фирці він царював шість років.
|
Въ лѣ́то три́десять пе́рвоє а́сы царя́ Іу́дина ца́рствова Амврі́й во Ізра́или двана́десять лѣ́тъ, во Ѳе́рсѣ же ше́сть лѣ́тъ ца́рствова.
|
|
24
|
24
|
|
І купив Амврій гору Семерон у Семира за два таланти срібла, і забудував гору, і назвав побудоване ним місто Самарією, за ім’ям Семира, власника гори.
|
И купи́ Амврі́й го́ру семеро́нъ у семи́ра господи́на горы́ двѣма́ тала́нты сребра́, и созда́ го́ру, и нарече́ и́мя горѣ́, ю́же созда́, во и́мя семи́ра господи́на горы́ о́ныя, гора́ семиро́нъ.
|
|
25
|
25
|
|
І робив Амврій неугодне перед очима Господа і чинив гірше за всіх, які були перед ним.
|
И сотвори́ Амврі́й лука́воє предъ Го́сподемъ, и прелука́внова па́че всѣ́хъ бы́вшихъ предъ ни́мъ:
|
|
26
|
26
|
|
Він у всьому ходив шляхом Ієровоама, сина Наватового, й у гріхах його, якими той увів у гріх ізраїльтян, щоб прогнівляти Господа Бога Ізраїлевого ідолами своїми.
|
и хожда́ше по всѣ́мъ путе́мъ ієровоа́ма сы́на нава́това и во грѣсѣ́хъ єго́, и́миже введе́ во грѣ́хъ Ізра́иля, є́же разгнѣ́вати Го́спода Бо́га Ізра́илева въ су́єтныхъ и́хъ.
|
|
27
|
27
|
|
Інші діла Амврія, які він учинив, і мужність, яку він показав, описані у літописі царів ізраїльських.
|
И про́чая слове́съ Амврі́євыхъ, и вся́ я́же сотвори́, и вся́ си́ла єго́, не се́ ли, сія́ пи́сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й Ізра́илевыхъ?
|
|
28
|
28
|
|
І спочив Амврій з батьками своїми і похований у Самарії. І став царем Ахав, син його, замість нього.
|
И у́спе Амврі́й со отцы́ свои́ми, и погребе́нъ бы́сть въ самарі́и. И воцари́ся Ахаа́въ сы́нъ єго́ вмѣ́сто єго́.
|
|
29
|
29
|
|
Ахав, син Амвріїв, став царем над Ізраїлем у тридцять восьмий рік Аси, царя Юдейського, і царював Ахав, син Амврія, над Ізраїлем у Самарії двадцять два роки.
|
Ахаа́въ же сы́нъ Амврі́євъ воцари́ся надъ Ізра́илемъ въ лѣ́то три́десять осмо́є а́сы царя́ Іу́дина: ца́рствова же Ахаа́въ сы́нъ Амврі́євъ надъ Ізра́илемъ въ самарі́и два́десять два́ лѣ́та:
|
|
30
|
30
|
|
І робив Ахав, син Амврія, неугодне перед очима Господа більше за усіх, які були раніше нього.
|
и сотвори́ Ахаа́въ лука́воє предъ Го́сподемъ, и прелука́внова па́че всѣ́хъ бы́вшихъ пре́жде єго́:
|
|
31
|
31
|
|
Мало було для нього впадати у гріхи Ієровоама, сина Наватового; він узяв собі за дружину Ієзавель, дочку Ефваала, царя Сидонського, і став служити Ваалу і поклонятися йому.
|
и не бѣ́ єму́ дово́лно, є́же ходи́ти во грѣсѣ́хъ ієровоа́ма сы́на нава́това, и взя́ жену́ Ієзаве́ль дще́рь Ієѳеваа́ла царя́ Сідо́нскаго: и и́де, и нача́ служи́ти Ваа́лу, и поклони́ся єму́,
|
|
32
|
32
|
|
І поставив він Ваалу жертовник у капищі Ваала, яке побудував у Самарії.
|
и поста́ви тре́бище Ваа́лу въ дому́ ме́рзостей єго́, єго́же созда́ въ самарі́и:
|
|
33
|
33
|
|
І зробив Ахав діброву, і більше за усіх царів ізраїльських, які були раніше нього, Ахав робив те, що прогнівляло Господа Бога Ізраїлевого, [і погубив душу свою].
|
и сотвори́ Ахаа́въ дубра́ву: и приложи́ Ахаа́въ твори́ти прогнѣ́ванія, є́же разгнѣ́вати Го́спода Бо́га Ізра́илева и ду́шу свою́ погуби́ти: злодѣ́йствова па́че всѣ́хъ царе́й Ізра́илевыхъ бы́вшихъ пре́жде єго́.
|
|
34
|
34
|
|
В його дні Ахиїл вефилянин побудував Єрихон: на первістку своєму Авирамі він поклав підвалини його і на молодшому своєму сині Сегубі поставив ворота його, за словом Господа, яке Він прорік через Ісуса, сина Навина.
|
Во дни́ же єго́ созда́ Ахіи́лъ Веѳи́лянинъ ієріхо́нъ: на Авіро́нѣ перворо́днѣмъ своє́мъ основа́ єго́, и на сегу́вѣ юнѣ́йшемъ своє́мъ поста́ви две́ри єго́, по глаго́лу Госпо́дню, єго́же глаго́ла руко́ю Іису́са сы́на нави́на.
|
|
Глава 17
|
Глава 17
|
|
1
|
1
|
|
І сказав Ілля [пророк], фесвитянин, із жителів галаадських, Ахаву: живий Господь Бог Ізраїлів, перед Яким я стою! в ці роки не буде ні роси, ні дощу, хіба тільки за моїм словом.
|
И рече́ иліа́ проро́къ Ѳесві́тянинъ, и́же от Ѳесві́и Галаа́дскія, ко Ахаа́ву: жи́въ Госпо́дь Бо́гъ си́лъ, Бо́гъ Ізра́илевъ, єму́же предстою́ предъ ни́мъ, а́ще бу́детъ въ лѣ́та сія́ роса́ и до́ждь, то́чію от у́стъ словесе́ моєго́.
|
|
2
|
2
|
|
І було до нього слово Господнє:
|
И бы́сть глаго́лъ Госпо́день ко иліи́:
|
|
3
|
3
|
|
піди звідси і повернися на схід і сховайся біля потоку Хорафа, що навпроти Йордану;
|
иди́ отсю́ду на восто́къ и скры́йся въ пото́цѣ хора́ѳа пря́мо лицу́ Іорда́нову:
|
|
4
|
4
|
|
з цього потоку ти будеш пити, а во́ронам Я повелів годувати тебе там.
|
и бу́деши пи́ти от пото́ка во́ду, и вра́номъ заповѣ́дахъ препита́ти тя́ та́мо.
|
|
5
|
5
|
|
І пішов він і зробив за словом Господнім; пішов і залишився біля потоку Хорафа, що навпроти Йордану.
|
И сотвори́ иліа́ по глаго́лу Госпо́дню, и сѣ́де при пото́цѣ хора́ѳовѣ пря́мо лицу́ Іорда́нову:
|
|
6
|
6
|
|
І во́рони приносили йому хліб і м’ясо вранці, і хліб і м’ясо ввечері, а з потоку він пив.
|
и вра́нове приноша́ху єму́ хлѣ́бы и мяса́ зау́тра, и хлѣ́бы и мяса́ къ ве́черу, и от пото́ка пія́ше во́ду.
|
|
7
|
7
|
|
Коли минув деякий час, цей поток висох, бо не було дощу на землю.
|
И бы́сть по дне́хъ, и и́зсше исто́чникъ, я́ко не бѣ́ дождя́ на зе́млю,
|
|
8
|
8
|
|
І було до нього слово Господнє:
|
и бы́сть глаго́лъ Госпо́день ко иліи́ глаго́ля:
|
|
9
|
9
|
|
встань і піди в Сарепту сидонську, і залишайся там; Я повелів там жінці вдові годувати тебе.
|
воста́ни и иди́ въ саре́пту Сідо́нскую, и пребу́ди та́мо: се́ бо, заповѣ́дахъ та́мо женѣ́ вдови́цѣ препита́ти тя́.
|
|
10
|
10
|
|
І встав він і пішов у Сарепту; і коли прийшов до воріт міста, ось, там жінка вдова збирає дрова. І покликав він її і сказав: дай мені трохи води в посудині напитися.
|
И воста́ и и́де въ саре́пту Сідо́нскую, и пріи́де ко врато́мъ гра́да: и се́, та́мо жена́ вдова́ собира́ше дрова́. И возопи́ иліа́ вслѣ́дъ єя́ и рече́ є́й: принеси́ ны́нѣ ми́ ма́ло воды́ въ сосу́дѣ, и испію́.
|
|
11
|
11
|
|
І пішла вона, щоб взяти; а він закричав услід їй і сказав: візьми для мене і шматок хліба в руки свої.
|
И и́де взя́ти. И возопи́ вслѣ́дъ єя́ иліа́ и рече́ є́й: пріими́ у́бо мнѣ́ и укру́хъ хлѣ́ба въ руцѣ́ своє́й, да я́мъ.
|
|
12
|
12
|
|
Вона сказала: живий Господь Бог твій! у мене нічого немає печеного, а тільки є жменя борошна в діжці і трохи олії в глечику; і ось, я наберу поліна два дров, і піду, і приготую це для себе і для сина мого; з’їмо це і помремо.
|
И рече́ жена́: жи́въ Госпо́дь Бо́гъ тво́й, а́ще є́сть у мене́ опрѣсно́къ, но то́кмо го́рсть муки́ въ водоно́сѣ и ма́ло єле́а въ чва́нцѣ: и се́, а́зъ соберу́ два́ полѣ́нца, и вни́ду, и сотворю́ є́ себѣ́ и дѣ́темъ мои́мъ, и снѣ́мы є́, и у́мремъ.
|
|
13
|
13
|
|
І сказав їй Ілля: не бійся, піди, зроби, що́ ти сказала; але раніше з цього зроби невеликий опріснок для мене і принеси мені; а для себе і для свого сина зробиш після;
|
И рече́ къ не́й иліа́: дерза́й, вни́ди и сотвори́ по глаго́лу твоєму́: но сотвори́ ми отту́ду опрѣсно́къ ма́лъ пре́жде, и принеси́ ми, себѣ́ же и ча́домъ свои́мъ да сотвори́ши по́слѣжде,
|
|
14
|
14
|
|
бо так говорить Господь Бог Ізраїлів: борошно в діжці не вичерпається, і олія в глечику не убуде до того дня, коли Господь дасть дощ на землю.
|
я́ко та́ко глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ Ізра́илевъ: водоно́съ муки́ не оскудѣ́єтъ, и чва́нецъ єле́а не ума́лится до дне́, до́ндеже да́стъ Госпо́дь до́ждь на зе́млю.
|
|
15
|
15
|
|
І пішла вона і зробила так, як сказав Ілля; і годувалася вона, і він, і дім її деякий час.
|
И и́де жена́, и сотвори́ по глаго́лу иліину́, и даде́ єму́, и яде́ то́й, и та́, и ча́да єя́.
|
|
16
|
16
|
|
Борошно в діжці не вичерпувалося, й олія в глечику не убувала, за словом Господа, яке Він прорік через Іллю.
|
И от того́ дне́ водоно́съ муки́ не оскудѣ́, и чва́нецъ єле́а не ума́лися, по глаго́лу Госпо́дню, єго́же глаго́ла руко́ю иліино́ю.
|
|
17
|
17
|
|
Після цього занедужав син цієї жінки, господині дому, і хвороба його була така сильна, що не залишилося в ньому дихання.
|
И бы́сть по си́хъ, и разболѣ́ся сы́нъ жены́ госпожи́ до́му, и бѣ́ болѣ́знь єго́ крѣпка́ зѣло́, до́ндеже не оста́ся въ не́мъ ду́хъ єго́.
|
|
18
|
18
|
|
І сказала вона Іллі: що мені і тобі, чоловіче Божий? ти прийшов до мене нагадати гріхи мої й умертвити сина мого.
|
И рече́ ко иліи́: что́ мнѣ́ и тебѣ́, человѣ́че Бо́жій? вше́лъ єси́ ко мнѣ́ воспомяну́ти непра́вды моя́ и умори́ти сы́на моєго́.
|
|
19
|
19
|
|
І сказав він їй: дай мені сина твого. І взяв його з рук її, і поніс його у світлицю, де він жив, і поклав його на свою постіль,
|
И рече́ иліа́ къ женѣ́: да́ждь ми́ сы́на твоєго́. И взя́тъ єго́ от нѣ́дра єя́, и вознесе́ єго́ въ го́рницу, идѣ́же са́мъ почива́ше, и положи́ єго́ на одрѣ́ своє́мъ.
|
|
20
|
20
|
|
і воззвав до Господа і сказав: Господи Боже мій! невже Ти і вдові, у якої я перебуваю, зробиш зло, умертвивши сина її?
|
И возопи́ иліа́ ко Го́споду и рече́: увы́ мнѣ́, Го́споди, свидѣ́телю вдовы́, у нея́же а́зъ ны́нѣ пребыва́ю, ты́ озло́билъ єси́ є́же умори́ти сы́на єя́.
|
|
21
|
21
|
|
І простягнувшись над отроком тричі, він воззвав до Господа і сказав: Господи Боже мій! нехай повернеться душа отрока цього в нього!
|
И ду́ну на о́трочища три́жды, и призва́ Го́спода и рече́: Го́споди Бо́же мо́й, да возврати́тся у́бо душа́ о́трочища сего́ въ о́нь.
|
|
22
|
22
|
|
І почув Господь голос Іллі, і повернулася душа отрока цього в нього, і він ожив.
|
И бы́сть та́ко: и возопи́ о́трочищь, и сведе́ єго́ съ го́рницы въ до́мъ, и даде́ єго́ ма́тери єго́.
|
|
23
|
23
|
|
І взяв Ілля отрока, і вивів його зі світлиці в дім, і віддав його матері його, і сказав Ілля: дивися, син твій живий.
|
И рече́ иліа́: ви́ждь, жи́въ є́сть сы́нъ тво́й.
|
|
24
|
24
|
|
І сказала та жінка Іллі: тепер-то я узнала, що ти чоловік Божий, і що слово Господнє в устах твоїх істинне.
|
И рече́ жена́ ко иліи́: се́, уразумѣ́хъ, я́ко человѣ́къ Бо́жій єси́ ты́, и глаго́лъ Госпо́день во устѣ́хъ твои́хъ и́стиненъ.
|
|
Глава 18
|
Глава 18
|
|
1
|
1
|
|
Коли минуло багато днів, було слово Господнє до Іллі на третій рік: піди і покажися Ахаву, і Я дам дощ на землю.
|
И бы́сть по дне́хъ мно́зѣхъ, и глаго́лъ Госпо́день бы́сть ко иліи́ въ лѣ́то тре́тіє глаго́ля: иди́ и яви́ся Ахаа́ву, и да́мъ до́ждь на лице́ земли́.
|
|
2
|
2
|
|
І пішов Ілля, щоб показатися Ахаву. Голод же сильний був у Самарії.
|
И и́де иліа́ ко Ахаа́ву яви́тися, и бѣ́ гла́дъ крѣ́покъ въ самарі́и.
|
|
3
|
3
|
|
І покликав Ахав Авдія, який був начальником над палацом. Авдій же був чоловіком дуже богобоязким,
|
И призва́ Ахаа́въ Авді́а строи́теля до́му: и Авді́й бѣ́ боя́ся Го́спода зѣло́.
|
|
4
|
4
|
|
і коли Ієзавель знищувала пророків Господніх, Авдій узяв сто пророків, і переховував їх, по п’ятдесят чоловік, у печерах, і годував їх хлібом і водою.
|
И бы́сть єгда́ нача́ избива́ти Ієзаве́ль проро́ки Госпо́дни, и взя́ Авді́й сто́ муже́й проро́ки и скры́ я́ по пяти́десяти во двои́хъ верте́пѣхъ и кормя́ше и́хъ хлѣ́бомъ и водо́ю.
|
|
5
|
5
|
|
І сказав Ахав Авдію: піди по землі до всіх джерел водних і до всіх потоків на землі, чи не знайдемо де трави, щоб нам нагодувать коней і ослів і не позбутися худоби.
|
И рече́ Ахаа́въ ко Авді́ю: гряди́, и пре́йдемъ на зе́млю, и на исто́чники водны́я, и на вся́ пото́ки, да не́гли ка́ко обря́щемъ бы́ліє и преко́рмимъ ко́ни и мски́, да не изги́бнутъ от ско́тъ.
|
|
6
|
6
|
|
І розділили вони між собою землю, щоб обійти її: Ахав окремо пішов однією дорогою, і Авдій окремо пішов іншою дорогою.
|
И раздѣли́ша себѣ́ пу́ть ити́ по нему́: Ахаа́въ и́де путе́мъ єди́нымъ єди́нъ, и Авді́й и́де путе́мъ други́мъ єди́нъ.
|
|
7
|
7
|
|
Коли Авдій ішов дорогою, ось, назустріч йому іде Ілля. Він упізнав його і упав на лице своє і сказав: чи це ти, господарю мій Іллє?
|
И бѣ́ Авді́й єди́нъ на пути́: и пріи́де иліа́ на срѣ́теніє єму́ єди́нъ. И Авді́й потща́ся, и паде́ на лице́ своє́ и рече́: ты́ ли єси́ са́мъ, го́споди мо́й иліє́?
|
|
8
|
8
|
|
Той сказав йому: я; піди, скажи господарю твоєму: «Ілля тут».
|
И рече́ иліа́ ко Авді́ю: а́зъ є́смь: иди́ и повѣ́ждь господи́ну твоєму́, глаго́ля: се́, иліа́.
|
|
9
|
9
|
|
Він сказав: чим я завинив, що ти віддаєш раба твого у руки Ахава, щоб умертвити мене?
|
И рече́ Авді́й: что́ согрѣши́хъ а́зъ, я́ко предає́ши раба́ твоєго́ въ ру́цѣ Ахаа́вли є́же умертви́ти мя́?
|
|
10
|
10
|
|
Живий Господь Бог твій! немає жодного народу і царства, куди б не посилав господар мій шукати тебе; і коли йому говорили, що тебе нема, він брав клятву з того царства і народу, що не могли відшукати тебе;
|
жи́въ Госпо́дь Бо́гъ тво́й, а́ще є́сть язы́къ или́ ца́рство, а́може не посла́ господи́нъ мо́й иска́ти тебе́: и рѣ́ша, нѣ́сть: и закля́ ца́рство и страны́ єго́, я́ко не обрѣ́те тебе́:
|
|
11
|
11
|
|
а ти тепер говориш: «піди, скажи господарю твоєму: Ілля тут».
|
и ны́нѣ ты́ глаго́леши ми́: иди́, возвѣсти́ господи́ну твоєму́: се́, иліа́:
|
|
12
|
12
|
|
Коли я піду від тебе, тоді Дух Господній віднесе тебе, не знаю куди; і якщо я піду повідомити Ахава, і він не знайде тебе, то він уб’є мене; а раб твій богобоязкий від юности своєї.
|
и бу́детъ єгда́ а́зъ отиду́ от тебе́, и Ду́хъ Госпо́день во́зметъ тя́ въ зе́млю, єя́же не вѣ́мъ, и вни́ду возвѣсти́ти Ахаа́ву, и не обря́щетъ тебе́, и убіє́тъ мя́: ра́бъ же тво́й є́сть боя́йся Го́спода от ю́ности своєя́:
|
|
13
|
13
|
|
Хіба не сказано господарю моєму, що́ я зробив, коли Ієзавель убивала пророків Господніх, як я переховував сто чоловік пророків Господніх, по п’ятдесят чоловік, у печерах і годував їх хлібом і водою?
|
или́ не возвѣсти́ся тебѣ́ господи́ну моєму́, я́же сотвори́хъ, єгда́ убива́ше Ієзаве́ль проро́ки Госпо́дни, и сокры́хъ проро́ки Госпо́дни сто́ муже́й, по пяти́десяти въ верте́пѣ, и корми́хъ и́хъ хлѣ́бомъ и водо́ю?
|
|
14
|
14
|
|
А ти тепер говориш: «піди, скажи господарю твоєму: Ілля тут»; він уб’є мене.
|
и ны́нѣ ты́ глаго́леши ми́: иди́, повѣ́ждь господи́ну твоєму́: се́, иліа́: и убіє́тъ мя́.
|
|
15
|
15
|
|
І сказав Ілля: живий Господь Саваоф, перед Яким я стою! сьогодні я покажуся йому.
|
И рече́ иліа́: жи́въ Госпо́дь си́лъ, єму́же предстою́ предъ ни́мъ, я́ко дне́сь покажу́ся єму́.
|
|
16
|
16
|
|
І пішов Авдій назустріч Ахаву і доніс йому. І пішов Ахав назустріч Іллі.
|
И и́де Авді́й во срѣ́теніє Ахаа́ву и возвѣсти́ єму́. И ускори́ Ахаа́въ и и́де во срѣ́теніє иліи́.
|
|
17
|
17
|
|
Коли Ахав побачив Іллю, то сказав Ахав йому: чи це ти, який бентежить Ізраїля?
|
И бы́сть єгда́ узрѣ́ Ахаа́въ илію́, и рече́ Ахаа́въ ко иліи́: ты́ ли єси́ развраща́яй Ізра́иля?
|
|
18
|
18
|
|
І сказав Ілля: не я бентежу Ізраїля, а ти і дім батька твого, тим, що ви знехтували повеління Господні й ідете услід Ваалам;
|
И рече́ иліа́: не развраща́ю а́зъ Ізра́иля, но ра́звѣ ты́ и до́мъ отца́ твоєго́, єгда́ оста́висте вы́ Го́спода Бо́га ва́шего и идо́сте вслѣ́дъ Ваа́ла:
|
|
19
|
19
|
|
тепер пошли і збери до мене весь Ізраїль на гору Кармил, і чотириста п’ятдесят пророків Ваалових, і чотириста пророків дібровних, які годуються від столу Ієзавелі.
|
и ны́нѣ посли́ и собери́ ко мнѣ́ всего́ Ізра́иля на го́ру карми́лскую, и проро́ки сту́дныя Ваа́ловы четы́реста и пятьдеся́тъ, и проро́ковъ дубра́вныхъ четы́реста, яду́щихъ трапе́зу Ієзаве́лину.
|
|
20
|
20
|
|
І послав Ахав до всіх синів Ізраїлевих і зібрав усіх пророків на гору Кармил.
|
И посла́ Ахаа́въ во ве́сь Ізра́иль, и приведе́ вся́ проро́ки на го́ру карми́лскую.
|
|
21
|
21
|
|
І підійшов Ілля до всього народу і сказав: чи довго вам кульгати на обидва коліна? якщо Господь є Бог, то йдіть за Ним; а якщо Ваал, то за ним ідіть. І не відповів народ йому ні слова.
|
И приведе́ ко всѣ́мъ и́мъ илію́, и рече́ и́мъ иліа́: доко́лѣ вы́ хра́млете на о́бѣ плеснѣ́ ва́шы? а́ще є́сть Госпо́дь Бо́гъ, иди́те вслѣ́дъ єго́: а́ще же Ваа́лъ є́сть, то́ иди́те за ни́мъ. И не отвѣща́ша лю́діє словесе́.
|
|
22
|
22
|
|
І сказав Ілля народу: я один залишився пророк Господній, а пророків Ваалових чотириста п’ятдесят чоловік [і чотириста пророків дібровних];
|
И рече́ иліа́ къ лю́демъ: а́зъ оста́хъ проро́къ Госпо́день єди́нъ: и проро́цы Ваа́ловы четы́реста и пятьдеся́тъ муже́й, и проро́ковъ дубра́вныхъ четы́реста.
|
|
23
|
23
|
|
нехай дадуть нам двох тельців, і нехай вони виберуть собі одного тельця, і розсічуть його, і покладуть на дрова, але вогню нехай не підкладають; а я приготую другого тельця і покладу на дрова, а вогню не підкладу;
|
[И рече́ иліа́:] да дадя́тъ на́мъ два́ вола́, и да изберу́тъ себѣ́ єди́наго, и да расте́шутъ и́ [на у́ды], и возложа́тъ на дрова́, и да не возгнѣтя́тъ огня́: и а́зъ растешу́ вола́ друга́го, и возложу́ на дрова́, и огня́ не возгнѣщу́:
|
|
24
|
24
|
|
і закличте ви ім’я бога вашого, а я закличу ім’я Господа Бога мого. Той Бог, Який дасть відповідь за допомогою вогню, є Бог. І відповів весь народ і сказав: добре, [нехай буде так].
|
и да призовете́ имена́ бого́въ ва́шихъ, и а́зъ призову́ и́мя Го́спода Бо́га моєго́: и бу́детъ Бо́гъ, и́же а́ще послу́шаєтъ огне́мъ, то́й є́сть Бо́гъ. И отвѣща́ша вси́ лю́діє и рѣ́ша: до́бръ глаго́лъ [иліи́нъ], єго́же глаго́ла [да бу́детъ та́ко].
|
|
25
|
25
|
|
І сказав Ілля пророкам Вааловим: виберіть собі одного тельця і приготуйте ви раніше, бо вас багато; і закличте ім’я бога вашого, але вогню не підкладайте.
|
И рече́ иліа́ проро́комъ сту́днымъ: избери́те себѣ́ юнца́ єди́наго, и сотвори́те вы́ пре́жде, я́ко ва́съ є́сть мно́жество: и призови́те имена́ бого́въ ва́шихъ, и огня́ не возгнѣща́йте.
|
|
26
|
26
|
|
І взяли вони тельця, якого дали їм, і приготували, і заклика́ли ім’я Ваала від ранку до півдня, говорячи: Ваале, почуй нас! Але не було ні голосу, ні відповіді. І скакали вони біля жертовника, який зробили.
|
И поя́ша юнца́, и сотвори́ша [та́ко], и призыва́ху и́мя Ваа́лово от у́тра до полу́дне, и рѣ́ша: послу́шай на́съ, Ваа́ле, послу́шай на́съ. И не бѣ́ гла́са, ни послуша́нія. И риста́ху о́коло же́ртвенника, єго́же сотвори́ша.
|
|
27
|
27
|
|
Опівдні Ілля став глузувати з них і говорив: кричіть гучним голосом, бо він бог; може, він задумався, або зайнятий чим-небудь, або в дорозі, а можливо, і спить, то він прокинеться!
|
И бы́сть въ полу́дне, и поруга́ся и́мъ иліа́ Ѳесві́тянинъ и рече́: зови́те гла́сомъ вели́кимъ, я́ко бо́гъ є́сть, я́ко непра́здность єму́ є́сть, и не́гли что́ и́но стро́итъ, или́ спи́тъ са́мъ, и воста́нетъ.
|
|
28
|
28
|
|
І стали вони кричати гучним голосом, і кололи себе за своїм звичаєм ножами і списами, так що кров лилася по них.
|
И зовя́ху гла́сомъ вели́кимъ, и кроя́хуся по обы́чаю своєму́ ножа́ми, и мно́зи би́шася бичми́, до проли́тія кро́ве своєя́,
|
|
29
|
29
|
|
Минув полудень, а вони все ще біснувалися до самого часу вечірнього жертвоприношення; але не було ні голосу, ні відповіді, ні чутки. [І сказав Ілля фесвитянин пророкам Вааловим: тепер відійдіть, щоб і я звершив моє жертвоприношення. Вони відійшли і замовкли.]
|
и прорица́ху, до́ндеже пре́йде ве́черъ: и бы́сть єгда́ пріи́де вре́мя взы́ти же́ртвѣ, и не бѣ́ гла́са, ниже́ послуша́нія. И рече́ иліа́ Ѳесві́тянинъ проро́комъ сту́днымъ, глаго́ля: отступи́те ны́нѣ, да и а́зъ сотворю́ же́ртву мою́. И отступи́ша ті́и, и умо́лкнуша.
|
|
30
|
30
|
|
Тоді Ілля сказав усьому народові: підійдіть до мене. І підійшов весь народ до нього. Він відновив зруйнований жертовник Господній.
|
И рече́ иліа́ къ лю́демъ: приступи́те ко мнѣ́. И приступи́ша вси́ лю́діє къ нему́.
|
|
31
|
31
|
|
І взяв Ілля дванадцять каменів, за числом колін синів Якова, якому Господь сказав так: Ізраїль буде ім’я твоє.
|
И взя́ иліа́ двана́десять ка́меній по числу́ колѣ́нъ Ізра́илевыхъ, я́коже глаго́ла къ нему́ Госпо́дь, глаго́ля: Ізра́иль бу́детъ и́мя твоє́.
|
|
32
|
32
|
|
І побудував з цих каменів жертовник в ім’я Господа, і зробив навколо жертовника рів, місткістю у дві сати зерна,
|
И созда́ ка́меніє во и́мя Госпо́дне, и изцѣли́ олта́рь раско́панный, и сотвори́ мо́ре вмѣща́ющеє двѣ́ мѣ́ры сѣ́мене о́крестъ олтаря́.
|
|
33
|
33
|
|
і поклав дрова [на жертовник], і розсік тельця, і поклав його на дрова,
|
И воскладе́ дрова́ на олта́рь, єго́же сотвори́, и растеса́ на у́ды всесожега́ємая, и возложи́ на дрова́, и воскладе́ на олта́рь.
|
|
34
|
34
|
|
і сказав: наповніть чотири відра водою і вилийте на жертву всепалення і на дрова. [І зробили так.] Потім сказав: повторіть. І вони повторили. І сказав: зробіть те саме третій раз. І зробили втретє,
|
И рече́ иліа́: принеси́те ми́ четы́ри водоно́сы воды́, и возлива́йте на всесожже́ніє и на полѣ́на. И сотвори́ша та́ко. И рече́: удво́йте. И удво́иша. И рече́: утро́йте. И утро́иша.
|
|
35
|
35
|
|
і вода полилася навколо жертовника, і рів наповнився водою.
|
И прохожда́ше вода́ о́крестъ олтаря́, и мо́ре испо́лнися воды́.
|
|
36
|
36
|
|
Під час приношення вечірньої жертви підійшов Ілля пророк [і воззвав до неба] і сказав: Господи, Боже Авраамів, Ісааків та Ізраїлів! [Почуй мене, Господи, почуй мене нині у вогні!] Нехай пізнають у цей день [люди ці], що Ти один Бог в Ізраїлі, і що я раб Твій і зробив усе за словом Твоїм.
|
И возопи́ иліа́ на небо и рече́: Го́споди Бо́же Авраа́мовъ и Ісаа́ковъ и Іа́ковль, послу́шай мене́, Го́споди, послу́шай мене́ дне́сь огне́мъ, и да уразумѣ́ютъ вси́ лю́діє сі́и, я́ко ты́ єси́ Госпо́дь єди́нъ Ізра́илевъ, и а́зъ ра́бъ тво́й, и тебе́ ра́ди сотвори́хъ дѣла́ сія́:
|
|
37
|
37
|
|
Почуй мене, Господи, почуй мене! Нехай пізнає народ цей, що Ти, Господи, Бог, і Ти навернеш серце їх [до Тебе].
|
послу́шай мене́, Го́споди, послу́шай мене́ огне́мъ, и да разумѣ́ютъ вси́ лю́діє сі́и, я́ко ты́ єси́ [єди́нъ] Госпо́дь Бо́гъ, и ты́ обрати́лъ єси́ сердца́ люді́й си́хъ вслѣ́дъ тебе́.
|
|
38
|
38
|
|
І зійшов вогонь Господній і пожер всепалення, і дрова, і камені, і порох, і поглинув воду, що у рові.
|
И спаде́ о́гнь от Го́спода съ небесе́, и пояде́ всесожега́ємая, и дрова́, и во́ду, я́же въ мо́ри, и ка́меніє и пе́рсть полиза́ о́гнь.
|
|
39
|
39
|
|
Побачивши це , весь народ упав на лице своє і сказав: Господь є Бог, Господь є Бог!
|
И падо́ша вси́ лю́діє на лице́ своє́ и рѣ́ша: вои́стинну Госпо́дь Бо́гъ то́й є́сть Бо́гъ.
|
|
40
|
40
|
|
І сказав їм Ілля: схопіть пророків Ваалових, щоб жоден з них не сховався. І схопили їх, і відвів їх Ілля до потоку Киссону і заколов їх там.
|
И рече́ иліа́ къ лю́демъ: поима́йте проро́ки Ваа́ловы, да ни єди́нъ скры́єтся от ни́хъ. И я́ша и́хъ, и веде́ я́ иліа́ на пото́къ кі́ссовъ, и закла́ и́хъ та́мо.
|
|
41
|
41
|
|
І сказав Ілля Ахаву: піди, їж і пий, бо чути шум дощу.
|
И рече́ иліа́ ко Ахаа́ву: взы́ди, и я́ждь и пі́й, я́ко гла́съ є́сть дожде́внаго хожде́нія.
|
|
42
|
42
|
|
І пішов Ахав їсти і пити, а Ілля зійшов на верхівку Кармила і схилився до землі, і поклав лице своє між колінами своїми,
|
И взы́де Ахаа́въ я́сти и пи́ти. Иліа́ же взы́де на карми́лъ, и преклони́ся на зе́млю, и положи́ лице́ своє́ между́ колѣ́нома свои́ма,
|
|
43
|
43
|
|
і сказав слузі своєму: піди, подивися до моря. Той пішов і подивився, і сказав: нічого немає. Він сказав: продовжуй це до семи разів.
|
и рече́ о́трочищу своєму́: взы́ди и воззри́ на пу́ть морскі́й. И взы́де, и воззрѣ́ о́трочищь, и рече́: нѣ́сть ничто́же. И рече́ иліа́: и ты́ обрати́ся седми́жды.
|
|
44
|
44
|
|
На сьомий раз той сказав: ось, невелика хмарка піднімається від моря, завбільшки в долоню людську. Він сказав: піди, скажи Ахаву: «запрягай [колісницю твою] і від’їжджай, щоб не застав тебе дощ».
|
И обрати́ся о́трочищь седми́жды: и бы́сть въ седмо́є, и се́, о́блакъ ма́лъ, а́ки слѣ́дъ ноги́ му́жескія, вознося́щь во́ду изъ мо́ря. И рече́: взы́ди и рцы́ Ахаа́ву: впрязи́ колесни́цу твою́ и сни́ди, да не пости́гнетъ тебе́ до́ждь.
|
|
45
|
45
|
|
Тим часом небо зробилося похмурим від хмар і від вітру, і пішов великий дощ. Ахав же сів у колісницю, [заплакав] і поїхав у Ізреель.
|
И бы́сть до здѣ́ и до здѣ́, и не́бо примрачи́ся о́блаки и ду́хомъ, и бы́сть до́ждь ве́лій. И пла́кася, и и́де Ахаа́въ до Ієзрає́ля.
|
|
46
|
46
|
|
І була на Іллі рука Господня. Він оперезав стегна свої і біг перед Ахавом до самого Ізрееля.
|
И рука́ Госпо́дня бы́сть на иліи́, и стягне́ чре́сла своя́, и тече́ предъ Ахаа́вомъ во Ієзрає́ль.
|
|
Глава 19
|
Глава 19
|
|
1
|
1
|
|
І переповів Ахав Ієзавелі все, що зробив Ілля, і те, що він убив усіх пророків мечем.
|
И возвѣсти́ Ахаа́въ Ієзаве́ли женѣ́ своє́й вся́, єли́ка сотвори́ иліа́, и я́ко изби́ проро́ки ору́жіємъ.
|
|
2
|
2
|
|
І послала Ієзавель посланця до Іллі сказати: [якщо ти Ілля, а я Ієзавель, то] нехай те і те зроблять мені боги, і ще більше зроблять, якщо я завтра до цього часу не зроблю з твоєю душею того, що зроблено з душею кожного з них.
|
И посла́ Ієзаве́ль ко иліи́ и рече́: а́ще ты́ єси́ иліа́, а́зъ же Ієзаве́ль: сія́ да сотворя́тъ ми́ бо́зи и сія́ да приложа́тъ ми́, я́ко въ се́й же ча́съ у́тро положу́ ду́шу твою́, я́коже ду́шу єди́наго от ни́хъ.
|
|
3
|
3
|
|
Побачивши це, він встав і пішов, щоб урятувати життя своє, і прийшов у Вирсавію, що в Юдеї, і залишив слугу свого там.
|
И убоя́ся иліа́, и воста́, и отъи́де души́ ра́ди своєя́, и пріи́де въ вирсаві́ю зе́млю Іу́дину, и оста́ви о́трочище своє́ та́мо,
|
|
4
|
4
|
|
А сам відійшов у пустелю на день путі і, прийшовши, сів під ялівцевим кущем, і просив смерти собі і сказав: досить уже, Господи; візьми душу мою, бо я не кращий за батьків моїх.
|
са́мъ же и́де въ пусты́ню дне́ пу́ть, и пріи́де, и сѣ́де подъ сме́рчіємъ, и проси́ души́ своє́й сме́рти, и рече́: довлѣ́єтъ ны́нѣ [ми́], возми́ у́бо от мене́ ду́шу мою́, Го́споди, я́ко нѣ́смь а́зъ лу́чшій оте́цъ мои́хъ.
|
|
5
|
5
|
|
І ліг і заснув під ялівцевим кущем. І ось, ангел торкнувся його і сказав йому: встань, їж [і пий].
|
И ля́же, и у́спе подъ са́домъ: и се́, а́нгелъ Госпо́день косну́ся єму́ и рече́ єму́: воста́ни, я́ждь и пі́й.
|
|
6
|
6
|
|
І глянув Ілля, і ось, біля голови його печений корж і глечик води. Він поїв і напився і знову заснув.
|
И воззрѣ́ иліа́: и се́, у возгла́вія єго́ опрѣсно́къ ячме́нный и чва́нецъ воды́. И воста́, и яде́ и пи́, и возврати́вся у́спе.
|
|
7
|
7
|
|
І повернувся ангел Господній удруге, торкнувся його і сказав: встань, їж [і пий], бо далека дорога перед тобою.
|
И обрати́ся а́нгелъ Госпо́день втори́цею, и косну́ся єму́, и рече́ єму́: воста́ни, я́ждь и пі́й, я́ко мно́гъ от тебе́ пу́ть.
|
|
8
|
8
|
|
І встав він, поїв і напився, і, підкріпившись тією їжею, йшов сорок днів і сорок ночей до гори Божої Хорива.
|
И воста́, и яде́ и пи́: и и́де въ крѣ́пости я́ди тоя́ четы́редесять дні́й и четы́редесять ноще́й до горы́ Бо́жія Хори́въ.
|
|
9
|
9
|
|
І увійшов він там у печеру і ночував у ній. І ось, було до нього слово Господнє, і сказав йому Господь : що ти тут, Іллє?
|
И вни́де та́мо въ пеще́ру, и всели́ся въ не́й. И се́, глаго́лъ Госпо́день къ нему́ и рече́: что́ ты́ здѣ́, иліє́?
|
|
10
|
10
|
|
Він сказав: поревнував я за Господа Бога Саваофа, тому що сини Ізраїлеві залишили завіт Твій, зруйнували Твої жертовники і пророків Твоїх убили мечем; залишився я один, але і моєї душі шукають, щоб відняти її.
|
И рече́ иліа́: ревну́я поревнова́хъ по Го́сподѣ [бо́зѣ] Вседержи́тели, я́ко оста́виша тя́ сы́нове Ізра́илевы: олтари́ твоя́ раскопа́ша, и проро́ки твоя́ изби́ша ору́жіємъ, и оста́хъ а́зъ єди́нъ, и и́щутъ души́ моєя́ изъя́ти ю́.
|
|
11
|
11
|
|
І сказав: вийди і стань на горі перед лицем Господнім, і ось, Господь пройде, і великий і сильний вітер, що роздирає гори і розтрощує скелі перед Господом, але не у вітрі Господь; після вітру землетрус, але не в землетрусі Господь;
|
И рече́: изы́ди у́тро и ста́ни предъ Го́сподемъ въ горѣ́: и се́, ми́мо по́йдетъ Госпо́дь, и ду́хъ вели́къ и крѣ́покъ разоря́я го́ры и сокруша́я ка́меніє въ горѣ́ предъ Го́сподемъ, [но] не въ ду́сѣ Госпо́дь: и по ду́сѣ тру́съ, и не въ тру́сѣ Госпо́дь:
|
|
12
|
12
|
|
після землетрусу вогонь, але не у вогні Господь; після вогню віяння тихого вітру, [і там Господь].
|
и по тру́сѣ о́гнь, и не во огни́ Госпо́дь: и по огни́ гла́съ хла́да то́нка, и та́мо Госпо́дь.
|
|
13
|
13
|
|
Почувши це , Ілля закрив лице своє милоттю своєю, і вийшов, і став біля входу в печеру. І був до нього голос і сказав йому: що ти тут, Іллє?
|
И бы́сть я́ко услы́ша иліа́, покры́ лице́ своє́ ми́лотію своє́ю, и изы́де и ста́ предъ верте́помъ. И се́, къ нему́ бы́сть гла́съ и рече́: что́ ты́ здѣ́, иліє́?
|
|
14
|
14
|
|
Він сказав: поревнував я за Господа Бога Саваофа, бо сини Ізраїлеві залишили завіт Твій, зруйнували жертовники Твої і пророків Твоїх убили мечем; залишився я один, але і моєї душі шукають, щоб відняти її.
|
И рече́ иліа́: ревну́я поревнова́хъ по Го́сподѣ Бо́зѣ Вседержи́тели, я́ко оста́виша завѣ́тъ тво́й сы́нове Ізра́илевы, и олтари́ твоя́ раскопа́ша, и проро́ки твоя́ изби́ша ору́жіємъ, и оста́хъ а́зъ єди́нъ, и и́щутъ души́ моєя́ изъя́ти ю́.
|
|
15
|
15
|
|
І сказав йому Господь: піди назад своєю дорогою через пустелю в Дамаск, і коли прийдеш, то помаж Азаїла на царя над Сирією,
|
И рече́ Госпо́дь къ нему́: иди́, возврати́ся путе́мъ свои́мъ, и изы́деши на пу́ть пусты́ни Дама́сковы, и пома́жеши азаи́ла на ца́рство сирі́йскоє,
|
|
16
|
16
|
|
а Іиуя, сина Намессіїного, помаж на царя над Ізраїлем; Єлисея ж, сина Сафатового, з Авел-Мехоли, помаж на пророка замість себе;
|
и іиу́а сы́на намессі́ина пома́жеши на ца́рство надъ Ізра́илемъ, и Єліссе́а сы́на Сафа́това от Авелмау́ла пома́жеши вмѣ́сто себе́ проро́ка:
|
|
17
|
17
|
|
хто втече від меча Азаїлового, того умертвить Іиуй; а хто врятується від меча Іиуєвого, того умертвить Єлисей.
|
и бу́детъ спаса́ємаго от ору́жія азаи́лева убіє́тъ іиу́й, и спаса́ємаго от ору́жія іиу́ина убіє́тъ Єліссе́й:
|
|
18
|
18
|
|
Утім, Я залишив між ізраїльтянами сім тисяч [мужів]; всіх цих коліна не схилялися перед Ваалом, і всіх цих уста не цілували його.
|
и оста́виши во Ізра́или се́дмь ты́сящъ муже́й, вся́ колѣ́на, я́же не преклони́ша колѣ́на Ваа́лу, и вся́ка уста́, я́же не моли́шася єму́.
|
|
19
|
19
|
|
І пішов він звідти, і знайшов Єлисея, сина Сафатового, коли він орав; дванадцять пар [волів] було в нього, і сам він був при дванадцятій. Ілля, проходячи повз нього, кинув на нього милоть свою.
|
И и́де отту́ду, и обрѣ́те Єліссе́а сы́на Сафа́това, и се́й оря́ше двѣмана́десятьма супру́гома воло́въ предъ ни́мъ, и то́й са́мъ по двоюна́десяти супру́гъ. И пріи́де иліа́ къ нему́, и пове́рже ми́лоть свою́ на него́.
|
|
20
|
20
|
|
І залишив [Єлисей] волів, і побіг за Іллею, і сказав: дозволь мені поцілувати батька мого і матір мою, і я піду за тобою. Він сказав йому: піди і приходь назад, бо що зробив я тобі?
|
И оста́ви Єліссе́й волы́, и тече́ вслѣ́дъ иліи́, и рече́: [молю́ тя́,] да облобыжу́ отца́ моєго́ и ма́терь мою́, и иду́ вслѣ́дъ тебе́. И рече́ єму́ иліа́: иди́, возврати́ся, я́ко сотвори́хъ тебѣ́.
|
|
21
|
21
|
|
Він, відійшовши від нього, взяв пару волів і заколов їх і, запаливши плуг волів, засмажив м’ясо їх, і роздав людям, і вони їли. А сам встав і пішов за Іллею, і став служити йому.
|
И возврати́ся от него́: и взя́ супру́ги воло́въ, и закла́, и испече́ я́ въ сосу́дѣхъ воло́вныхъ, и даде́ лю́демъ, и ядо́ша. И воста́, и и́де вслѣ́дъ иліи́, и служа́ше єму́.
|
|
Глава 20
|
Глава 20
|
|
1
|
1
|
|
Венадад, цар Сирійський, зібрав усе своє військо, і з ним були тридцять два царі, і коні і колісниці, і пішов, обложив Самарію і воював проти неї.
|
И сы́нъ Аде́ровъ ца́рь Си́рскій собра́ всю́ си́лу свою́, и возше́дъ обсѣ́де самарі́ю, и съ ни́мъ три́десять два́ царя́ и вси́ ко́нницы и колесни́цы: и взыдо́ша, и обсѣдо́ша самарі́ю, и ра́товаша на ню́:
|
|
2
|
2
|
|
І послав послів до Ахава, царя Ізраїльського, у місто,
|
и посла́ ко Ахаа́ву царю́ Ізра́илеву во гра́дъ и рече́ къ нему́: си́це глаго́летъ сы́нъ Аде́ровъ:
|
|
3
|
3
|
|
і сказав йому: так говорить Венадад: срібло твоє і золото твоє — мої, і дружини твої і кращі сини твої — мої.
|
сребро́ твоє́ и зла́то твоє́ моє́ є́сть, и жены́ твоя́ и ча́да твоя́ до́брая моя́ су́ть.
|
|
4
|
4
|
|
І відповів цар Ізраїльський і сказав: нехай буде за словом твоїм, господарю мій царю: я і все моє — твоє.
|
И отвѣща́ ца́рь Ізра́илевъ и рече́: я́коже глаго́лалъ єси́, го́споди мо́й царю́, тво́й є́смь а́зъ и вся́ моя́.
|
|
5
|
5
|
|
І знову прийшли посли і сказали: так говорить Венадад: я послав до тебе сказати: «срібло твоє, і золото твоє, і дружин твоїх, і синів твоїх віддай мені»;
|
И возврати́шася послы́ и рѣ́ша: си́це глаго́летъ сы́нъ Аде́ровъ: а́зъ посыла́хъ къ тебѣ́, глаго́ля: сребро́ и зла́то твоє́ и жены́ твоя́ и ча́да твоя́ да́ждь мнѣ́:
|
|
6
|
6
|
|
тому я завтра, до цього часу, пошлю до тебе рабів моїх, щоб вони оглянули твій дім і доми тих, що служать при тобі, і все дороге для очей твоїх узяли у свої руки і винесли.
|
я́ко въ се́й ча́съ у́тро послю́ рабы́ моя́ къ тебѣ́, и изы́щутъ до́мъ тво́й и до́мы о́трокъ твои́хъ, и бу́дутъ вся́ жела́ємая оче́съ и́хъ, на ни́хже а́ще возложа́тъ ру́ки своя́, и во́змутъ.
|
|
7
|
7
|
|
І скликав цар Ізраїльський усіх старійшин землі і сказав: зауважте і дивіться, він замишляє зло; коли він посилав до мене за дружинами моїми, і синами моїми, і сріблом моїм, і золотом моїм, я йому не відмовив.
|
И призва́ ца́рь Ізра́илевъ вся́ старѣ́йшины земли́ и рече́: зна́йте ны́нѣ и ви́дите, я́ко то́й злѣ́ про́ситъ, я́ко присла́ ко мнѣ́ [глаго́ля] о жена́хъ мои́хъ и о сынѣ́хъ мои́хъ и о дще́рехъ мои́хъ: сребра́ моєго́ и зла́та моєго́ не возбрани́хъ єму́.
|
|
8
|
8
|
|
І сказали йому всі старійшини і весь народ: не слухай і не погоджуйся.
|
И рѣ́ша єму́ старѣ́йшины и вси́ лю́діє: не послу́шай, ни восхощи́ [да́ти].
|
|
9
|
9
|
|
І сказав він послам Венадада: скажіть господареві моєму цареві: усе, щодо чого ти посилав у перший раз до раба твого, я готовий зробити, а цього не можу зробити. І пішли посли і віднесли йому відповідь.
|
И рече́ посло́мъ сы́на Аде́рова: рцы́те господи́ну ва́шему: вся́, и́хже ра́ди посыла́лъ єси́ къ рабу́ твоєму́ пре́жде, сотворю́, сего́ же глаго́ла не могу́ сотвори́ти. И отидо́ша му́жіє [аде́ровы] и возвѣсти́ша єму́ сло́во.
|
|
10
|
10
|
|
І послав до нього Венадад сказати: нехай те і те зроблять мені боги, і ще більше зроблять, якщо пороху самарійського вистачить по жмені для всіх людей, які йдуть за мною.
|
И па́ки посла́ къ нему́ сы́нъ Аде́ровъ, глаго́ля: сія́ да сотворя́тъ ми́ бо́зи и сія́ да приложа́тъ, а́ще дово́лна бу́детъ пе́рсть самарі́и горсте́мъ всѣ́хъ люді́й пѣшце́въ мои́хъ.
|
|
11
|
11
|
|
І відповів цар Ізраїльський і сказав: скажіть: нехай не хвалиться той, хто підперізується, як той, хто розперізується.
|
И отвѣща́ ца́рь Ізра́илевъ и рече́: дово́лно: да не хва́лится сля́ченъ, я́коже прямы́й.
|
|
12
|
12
|
|
Почувши це слово, Венадад, який пив разом з царями в наметах, сказав рабам своїм: облягайте місто. І вони облягли місто.
|
И бы́сть єгда́ отвѣща́ єму́ сло́во сіє́, бѣ́ пію́щь са́мъ и вси́ ца́ріє, и́же бя́ху съ ни́мъ въ ку́щахъ: и рече́ отроко́мъ свои́мъ: сотвори́те Ва́лъ. И сотвори́ша Ва́лъ надъ гра́домъ.
|
|
13
|
13
|
|
І ось, один пророк підійшов до Ахава, царя Ізраїльського, і сказав: так говорить Господь: чи бачиш усе це велике полчище? ось, Я сьогодні віддам його в руку твою, щоб ти знав, що Я Господь.
|
И се́, проро́къ єди́нъ пріи́де къ Ахаа́ву царю́ Ізра́илеву и рече́: сія́ глаго́летъ Госпо́дь: ви́диши ли ве́сь наро́дъ се́й вели́кій? се́, а́зъ да́мъ єго́ дне́сь въ ру́цѣ твои́, и уразумѣ́єши, я́ко а́зъ [є́смь] Госпо́дь.
|
|
14
|
14
|
|
І сказав Ахав: через кого? Він сказав: так говорить Господь: через слуг обласних начальників. І сказав [Ахав]: хто почне битву? Він сказав: ти.
|
И рече́ Ахаа́въ: въ че́мъ? И рече́: си́це глаго́летъ Госпо́дь: во о́троцѣхъ князе́й гра́дских. И рече́ Ахаа́въ: кто́ на́чнетъ бра́нь? И рече́: ты́.
|
|
15
|
15
|
|
[Ахав] перелічив слуг обласних начальників, і знайшлося їх двісті тридцять два; після них перелічив увесь народ, усіх синів Ізраїлевих, сім тисяч.
|
И сочте́ Ахаа́въ о́троки князе́й гра́дских, и бы́сть и́хъ двѣ́сти три́десять и два́: и по си́хъ сочте́ лю́ди вся́ сы́ны си́лы, се́дмь ты́сящъ.
|
|
16
|
16
|
|
І вони виступили опівдні. Венадад же напився доп’яну в наметах разом з царями, із тридцятьма двома царями, які допомагали йому.
|
И изы́де въ полу́дне: и сы́нъ Аде́ровъ пія́нъ бѣ́ зѣло́ въ сокхо́ѳѣ са́мъ и ца́ріє [и́же съ ни́мъ], три́десять два́ царя́ помо́щника єму́.
|
|
17
|
17
|
|
І виступили спершу слуги обласних начальників. І послав Венадад, і донесли йому, що люди вийшли із Самарії.
|
И изыдо́ша о́троцы воєво́дъ гра́дскихъ въ пе́рвыхъ. И посла́ сы́нъ Аде́ровъ, и возвѣсти́ша царю́ Си́рскому, глаго́люще: му́жіє изыдо́ша изъ самарі́и.
|
|
18
|
18
|
|
Він сказав: якщо за миром вийшли вони, то схопіть їх живими, і якщо на війну вийшли, також схопіть їх живими.
|
И рече́ и́мъ: а́ще на ми́ръ изыдо́ша, поими́те и́хъ живы́хъ: и а́ще на бра́нь изыдо́ша, живы́хъ поими́те и́хъ, да не исхо́дятъ изъ гра́да.
|
|
19
|
19
|
|
Вийшли з міста слуги обласних начальників, і військо за ними.
|
И ті́и изыдо́ша изъ гра́да о́троцы воєво́дъ гра́дских, и си́ла вслѣ́дъ и́хъ.
|
|
20
|
20
|
|
І вражав кожен супротивника свого; і побігли сиріяни, а ізраїльтяни погналися за ними. Венадад же, цар Сирійський, урятувався на коні з вершниками.
|
И порази́ кі́йждо проти́внаго себѣ́, и удво́и кі́йждо проти́внаго себѣ́. И бѣжа́ сирі́а: и погна́ и́хъ Ізра́иль, и гонзе́ то́кмо сы́нъ Аде́ровъ ца́рь Си́рскій на кони́ ко́нника.
|
|
21
|
21
|
|
І вийшов цар Ізраїльський, і взяв коней і колісниці, і зробив велику поразку серед сиріян.
|
И изы́де ца́рь Ізра́илевъ, и взя́ вся́ ко́ни и колесни́цы, и порази́ я́звою вели́кою въ сирі́и.
|
|
22
|
22
|
|
І підійшов пророк до царя Ізраїльського і сказав йому: піди, зміцнися, і знай і дивися, що тобі робити, бо через рік цар Сирійський знову піде проти тебе.
|
И пріи́де проро́къ къ царю́ Ізра́илеву и рече́: укрѣпи́ся и разумѣ́й, и ви́ждь, что́ сотвори́ши, я́ко преходя́щу лѣ́ту сему́, сы́нъ Аде́ровъ, ца́рь сирі́йскій, пріи́детъ на тя́.
|
|
23
|
23
|
|
Слуги царя Сирійського сказали йому: Бог їхній є Бог гір, [а не Бог долин,] тому вони подолали нас; якщо ж ми будемо битися з ними на рівнині, то обов’язково подолаємо їх.
|
И о́троцы царя́ сирі́йска рѣ́ша єму́: Бо́гъ го́ръ Бо́гъ Ізра́илевъ, а не Бо́гъ юдо́лій, сего́ ра́ди укрѣпи́ся па́че на́съ: а́ще же срази́мся съ ни́ми на равни́нѣ, и́стинно укрѣпи́мся па́че и́хъ:
|
|
24
|
24
|
|
Отже, ось що зроби: віддали царів, кожного з місця його, і замість них постав областеначальников;
|
по глаго́лу же сему́ сотвори́: распусти́ цари́ коєго́ждо на мѣ́сто своє́, и поста́ви вмѣ́сто и́хъ воєво́ды,
|
|
25
|
25
|
|
і набери собі війська стільки, скільки впало в тебе, і коней, скільки було коней, і колісниць, скільки було колісниць; і будемо битися з ними на рівнині, і тоді точно подолаємо їх. І послухався він голосу їхнього і зробив так.
|
и премѣни́мъ тебѣ́ си́лу вмѣ́сто си́лы па́дшія у тебе́, и ко́ни вмѣ́сто ко́ней, и колесни́цы вмѣ́сто колесни́цъ, и срази́мся съ ни́ми на равни́нѣ, и укрѣпи́мся па́че и́хъ. И послу́ша гла́са и́хъ и сотвори́ та́ко.
|
|
26
|
26
|
|
Коли минув рік, Венадад зібрав сиріян і виступив до Афека, щоб битися з Ізраїлем.
|
И бы́сть мину́вшу лѣ́ту тому́, и сочте́ сы́нъ Аде́ровъ сирі́ю, и взы́де во Афе́ку на бра́нь на Ізра́иля.
|
|
27
|
27
|
|
Зібрані були і сини Ізраїлеві і, взявши продовольство, пішли назустріч їм. І розташувалися сини Ізраїлеві станом перед ними, наче два невеликі стада кіз, а сиріяни наповнили землю.
|
И сы́нове Ізра́илевы сочи́слишася и изыдо́ша во срѣ́теніє и́мъ. И ополчи́шася Ізра́илтяне проти́ву и́мъ, а́ки два́ ста́да ко́зъ: сирі́ане же напо́лниша зе́млю.
|
|
28
|
28
|
|
І підійшов чоловік Божий, і сказав цареві Ізраїльському: так говорить Господь: за те, що сиріяни говорять: «Господь є Бог гір, а не Бог долин», Я все це велике полчище віддам у руку твою, щоб ви знали, що Я — Господь.
|
И пріи́де человѣ́къ Бо́жій и рече́ къ царю́ Ізра́илеву: си́це глаго́летъ Госпо́дь: поне́же рече́ сирі́а: Бо́гъ го́ръ Госпо́дь Бо́гъ Ізра́илевъ, и не Бо́гъ юдо́лій то́й, и да́мъ си́лу вели́кую сію́ въ ру́ку твою́, и уразумѣ́єши, я́ко а́зъ Госпо́дь.
|
|
29
|
29
|
|
І стояли станом одні навпроти других сім днів. У сьомий день почалася битва, і сини Ізраїлеві уразили сто тисяч піших сиріян в один день.
|
И ополчи́шася ті́и проти́ву и́мъ се́дмь дні́й. И бы́сть въ де́нь седмы́й, и прибли́жися бра́нь, и порази́ Ізра́иль сирі́анъ, сто́ и два́десять ты́сящъ пѣшце́въ во єди́нъ де́нь.
|
|
30
|
30
|
|
Інші втекли в місто Афек; там упала стіна на останніх двадцять сім тисяч чоловік. А Венадад пішов у місто і бігав з однієї внутрішньої кімнати в іншу.
|
И бѣжа́ша оста́вшіися во Афе́ку гра́дъ, и паде́ стѣна́ на два́десять се́дмь ты́сящъ муже́й оста́вшихся: сы́нъ же Аде́ровъ бѣжа́ и вни́де въ до́мъ ло́жа, въ черто́гъ.
|
|
31
|
31
|
|
І сказали йому слуги його: ми чули, що царі дому Ізраїлевого царі милостиві; дозволь нам покласти веретище на стегна свої і мотузки на голови свої і піти до царя Ізраїльського; може, він пощадить життя твоє.
|
И рѣ́ша къ нему́ о́троцы єго́: се́, ны́нѣ вѣ́мы, я́ко ца́ріє до́му Ізра́илева ми́лостиви су́ть: да возло́жимъ ны́нѣ вре́тища на чре́сла на́ша и у́жа на вы́и на́шя, и изы́демъ ко царю́ Ізра́илеву, да не́гли оживи́тъ ду́шы на́шя.
|
|
32
|
32
|
|
І оперезали вони веретищем стегна свої і поклали мотузки на голови свої, і прийшли до царя Ізраїльського і сказали: раб твій Венадад говорить: «пощади життя моє». Той сказав: хіба він живий? він брат мій.
|
И препоя́сашася во вре́тища по чре́сломъ свои́мъ, и возложи́ша у́жя на вы́и своя́, и пріидо́ша къ царю́ Ізра́илеву и рѣ́ша: ра́бъ тво́й сы́нъ Аде́ровъ глаго́летъ: да живе́тъ душа́ моя́. И рече́: а́ще є́сть єще́ жи́въ, бра́тъ ми́ є́сть.
|
|
33
|
33
|
|
Люди ці прийняли це за добру ознаку і поспішно підхопили слово з вуст його і сказали: брат твій Венадад. І сказав він: підіть, приведіть його. І вийшов до нього Венадад, і він посадив його із собою на колісницю.
|
И му́жіє за зна́къ и въ зало́гъ прія́ша сло́во от у́стъ єго́, и рѣ́ша: бра́тъ тво́й сы́нъ Аде́ровъ. И рече́: иди́те и приведи́те єго́. И изы́де къ нему́ сы́нъ Аде́ровъ. И возведо́ша єго́ къ нему́ на колесни́цу.
|
|
34
|
34
|
|
І сказав йому Венадад : міста, які взяв мій батько у твого батька, я поверну, і площі ти можеш мати для себе в Дамаску, як батько мій мав у Самарії. Ахав сказав : після договору я відпущу тебе. І, уклавши з ним договір, відпустив його.
|
И рече́ къ нему́: гра́ды, я́же взя́ оте́цъ мо́й от отца́ твоєго́, отда́мъ тебѣ́: и на исхо́дъ сотвори́ши я́ себѣ́ въ дама́сцѣ, я́коже положи́ оте́цъ мо́й въ самарі́и, и а́зъ въ завѣ́тѣ пущу́ тя́. И положи́ єму́ завѣ́тъ и отпусти́ єго́.
|
|
35
|
35
|
|
Тоді один чоловік із синів пророчих сказав іншому, за словом Господа: бий мене. Але цей чоловік не погодився бити його.
|
И человѣ́къ єди́нъ от сыно́въ проро́чихъ рече́ ко бли́жнему своєму́ по словеси́ Госпо́дню: бі́й мя́ ны́нѣ. И не восхотѣ́ человѣ́къ би́ти єго́.
|
|
36
|
36
|
|
І сказав йому: за те, що ти не слухаєш голосу Господа, уб’є тебе лев, коли підеш від мене. Він пішов від нього, і лев, зустрівши його, убив його.
|
И рече́ къ нему́: поне́же не послу́шалъ єси́ гла́са Госпо́дня, се́, ты́ отъи́деши от мене́, и порази́тъ тя́ ле́въ. И отъи́де от него́, и обрѣ́те єго́ ле́въ и порази́ єго́.
|
|
37
|
37
|
|
І знайшов він іншого чоловіка, і сказав: бий мене. Цей чоловік бив його до того, що зранив побоями.
|
И обрѣ́те человѣ́ка ина́го и рече́: бі́й мя́ ны́нѣ. И би́ єго́ человѣ́къ, и порази́въ сокруши́ єго́.
|
|
38
|
38
|
|
І пішов пророк і став перед царем на дорозі, прикривши покривалом очі свої.
|
И и́де проро́къ и предста́ царю́ Ізра́илеву на пути́ и покры́ покрыва́ломъ о́чи свои́.
|
|
39
|
39
|
|
Коли цар проїжджав мимо, він закричав цареві і сказав: раб твій ходив на битву, і ось, один чоловік, який відійшов у бік, підвів до мене чоловіка і сказав: «охороняй цього чоловіка; якщо його не стане, то твоя душа буде за його душу, або ти повинен будеш відважити талант срібла».
|
И бы́сть єгда́ мимоидя́ше ца́рь, и се́й возопи́ ко царю́ и рече́: ра́бъ тво́й изы́де на войну́ бра́ни, и се́, му́жъ приведе́ ко мнѣ́ му́жа и рече́ ко мнѣ́: сохрани́ му́жа сего́: а́ще же отрѣши́вся отско́читъ, и бу́детъ душа́ твоя́ вмѣ́сто души́ єго́, или́ тала́нтъ отда́си сребра́:
|
|
40
|
40
|
|
Коли раб твій зайнявся тими й іншими справами, його не стало. — І сказав йому цар Ізраїльський: такий тобі і вирок, ти сам вирішив.
|
и бы́сть я́ко озрѣ́ся ра́бъ тво́й сѣ́мо и ова́мо, и сего́ не бы́сть. И рече́ къ нему́ ца́рь Ізра́илевъ: се́, су́дъ тво́й при мнѣ́, са́мъ себе́ уби́лъ єси́.
|
|
41
|
41
|
|
Він негайно зняв покривало з очей своїх, і узнав його цар, що він із пророків.
|
И ускори́ и отъя́ покрыва́ло от оче́съ свои́хъ. И позна́ єго́ ца́рь Ізра́илевъ, я́ко от проро́къ се́й є́сть.
|
|
42
|
42
|
|
І сказав йому: так говорить Господь: за те, що ти випустив з рук твоїх чоловіка, заклятого Мною, душа твоя буде замість його душі, народ твій замість його народу.
|
И рече́ къ нему́: та́ко глаго́летъ Госпо́дь: поне́же испусти́лъ єси́ ты́ му́жа па́губнаго изъ руки́ твоєя́, и бу́детъ душа́ твоя́ вмѣ́сто души́ єго́, и лю́діє твои́ вмѣ́сто люді́й єго́.
|
|
43
|
43
|
|
І вирушив цар Ізраїльський додому стривожений і засмучений, і прибув у Самарію.
|
И отъи́де ца́рь Ізра́илевъ къ до́му своєму́ смуще́нъ и разсла́бленъ, и пріи́де въ самарі́ю.
|
|
Глава 21
|
Глава 21
|
|
1
|
1
|
|
І було після цих подій: у Навуфея ізреелитянина в Ізреелі був виноградник поряд з палацом Ахава, царя Самарійського.
|
И бы́сть по глаго́лѣхъ си́хъ, и віногра́дъ єди́нъ бѣ́ у навуѳе́а Ієзраилі́тянина при гумнѣ́ Ахаа́ва царя́ самарі́йска.
|
|
2
|
2
|
|
І сказав Ахав Навуфею, говорячи: віддай мені свій виноградник; з нього буде в мене овочевий сад, бо він близько до мого дому; а замість нього я дам тобі виноградник кращий за цей, або, якщо вгодно тобі, дам тобі срібла, скільки він коштує.
|
И рече́ Ахаа́въ къ навуѳе́ю, глаго́ля: да́ждь ми́ віногра́дъ тво́й, и бу́детъ ми́ во вертогра́дъ зе́лій, я́ко бли́зъ є́сть се́й до́му моєго́, и да́мъ ти́ вмѣ́сто сего́ віногра́дъ и́нъ до́бръ па́че сего́: а́ще же уго́дно предъ тобо́ю, да́мъ ти́ сребро́ измѣ́ну віногра́да сего́, и бу́детъ ми́ во вертогра́дъ зе́лій.
|
|
3
|
3
|
|
Але Навуфей сказав Ахаву: вбережи мене Господь, щоб я віддав тобі спадщину батьків моїх!
|
И рече́ навуѳе́й ко Ахаа́ву: да не бу́детъ мнѣ́ от Го́спода Бо́га моєго́ да́ти наслѣ́діє оте́цъ мои́хъ тебѣ́.
|
|
4
|
4
|
|
І прийшов Ахав додому стривожений і засмучений тим словом, яке сказав йому Навуфей ізреелитянин, говорячи: не віддам тобі спадщини батьків моїх. І [у збентеженому дусі] ліг на постіль свою, і відвернув лице своє, і хліба не їв.
|
И пріи́де Ахаа́въ въ до́мъ сво́й смуще́нъ и оскорбле́нъ о словеси́, є́же глаго́ла къ нему́ навуѳе́й Ієзраилі́тянинъ, и рече́: не да́мъ тебѣ́ наслѣ́дія оте́цъ мои́хъ. И бы́сть ду́хъ Ахаа́вль смуще́нъ, и у́спе на одрѣ́ своє́мъ и покры́ лице́ своє́ и не яде́ хлѣ́ба.
|
|
5
|
5
|
|
І ввійшла до нього дружина його Ієзавель і сказала йому: від чого стривожений дух твій, що ти і хліба не їси?
|
И вни́де Ієзаве́ль жена́ єго́ къ нему́ и рече́ къ нему́: что́ ду́хъ тво́й є́сть смуще́нъ, и не я́си ты́ хлѣ́ба?
|
|
6
|
6
|
|
Він сказав їй: коли я став говорити Навуфею ізреелитянину і сказав йому: «віддай мені виноградник твій за срібло, або, якщо хочеш, я дам тобі інший виноградник замість нього», тоді він сказав: «не віддам тобі виноградника мого, [спадщини батьків моїх]».
|
И рече́ къ не́й [ахаа́въ]: я́ко глаго́лахъ навуѳе́ю Ієзраилі́тянину глаго́ля: да́ждь ми́ віногра́дъ тво́й за сребро́: и а́ще хо́щеши, да́мъ ти́ віногра́дъ и́нъ вмѣ́сто єго́: и рече́: не да́мъ ти́ наслѣ́дія оте́цъ мои́хъ.
|
|
7
|
7
|
|
І сказала йому Ієзавель, дружина його: що за царство було б в Ізраїлі, якби ти так робив? встань, їж хліб і будь спокійним; я дістану тобі виноградник Навуфея ізреелитянина.
|
И рече́ къ нему́ Ієзаве́ль жена́ єго́: ты́ ли ны́нѣ твори́ши та́ко, царю́ Ізра́илевъ? воста́ни и я́ждь хлѣ́бъ и молча́ бу́ди, а́зъ же да́мъ ти́ віногра́дъ навуѳе́а Ієзраилі́тянина.
|
|
8
|
8
|
|
І написала вона від імені Ахава листи, і запечатала їх його печаткою, і послала ці листи до старійшин і знатних у його місті, які живуть з Навуфеєм.
|
И написа́ кни́гу на и́мя Ахаа́вле, и запеча́та ю́ печа́тію єго́, и посла́ кни́гу къ старѣ́йшинамъ и свобо́днымъ живу́щымъ съ навуѳе́ємъ.
|
|
9
|
9
|
|
У листах вона писала так: оголосіть посаду і посадіть Навуфея на перше місце в народі;
|
И пи́сано бя́ше въ кни́зѣ та́ко: пости́теся посто́мъ и посади́те навуѳе́а и въ нача́лѣ люді́й:
|
|
10
|
10
|
|
і проти нього посадіть двох негідних людей, які свідчили б на нього і сказали: «ти хулив Бога і царя»; і потім виведіть його, і побийте його камінням, щоб він помер.
|
и посади́те два́ му́жа сы́ны законопресту́пныхъ проти́ву єму́, и да засвидѣ́телствуютъ о не́мъ, глаго́люще, я́ко [не] благослови́ Бо́га и царя́: и да изведу́тъ єго́ и побію́тъ ка́меніємъ, и да у́мретъ.
|
|
11
|
11
|
|
І зробили мужі міста його, старійшини і знатні, які жили в місті його, як наказала їм Ієзавель, так, як писано в листах, які вона послала до них.
|
И сотвори́ша та́ко му́жіє гра́да єго́ старѣ́йшіи и свобо́дніи живу́щіи во гра́дѣ єго́, я́коже посла́ къ ни́мъ Ієзаве́ль, и я́коже пи́сано бя́ше въ кни́гахъ, я́же посла́ къ ни́мъ:
|
|
12
|
12
|
|
Оголосили посаду і посадили Навуфея на чолі народу;
|
и нареко́ша по́стъ, и посади́ша навуѳе́а въ нача́лѣ люді́й,
|
|
13
|
13
|
|
і виступили двоє негідних людей і сіли проти нього, і свідчили на нього ці недобрі люди перед народом, і говорили: Навуфей хулив Бога і царя. І вивели його за місто, і побили його камінням, і він помер.
|
и пріидо́ста два́ му́жа сы́нове законопресту́пныхъ и сѣдо́ста проти́ву єго́, и засвидѣ́телствоваша на него́ му́жіє отсту́пницы навуѳе́овы предъ людьми́, глаго́люще: се́й [не] благослови́ Бо́га и царя́. И изведо́ша єго́ во́нъ изъ гра́да и поби́ша єго́ ка́меніємъ, и у́мре.
|
|
14
|
14
|
|
І послали до Ієзавелі сказати: Навуфей побитий камінням і помер.
|
И посла́ша ко Ієзаве́ли, глаго́люще: ка́меніємъ побіє́нъ бы́сть навуѳе́й и у́мре.
|
|
15
|
15
|
|
Почувши, що Навуфея побито камінням і він помер, Ієзавель сказала Ахаву: встань, візьми у володіння виноградник Навуфея ізреелитянина, який не хотів віддати тобі за срібло; бо Навуфея немає в живих, він помер.
|
И бы́сть єгда́ услы́ша Ієзаве́ль глаго́лющихъ, я́ко побіє́нъ навуѳе́й и у́мре, и рече́ Ієзаве́ль ко Ахаа́ву: воста́ни, наслѣ́дуй віногра́дъ навуѳе́а Ієзраилі́тянина, и́же не взя́ у тебе́ сребра́, и уже́ нѣ́сть навуѳе́й жи́въ, но у́мре.
|
|
16
|
16
|
|
Коли почув Ахав, що Навуфей [ізреелитянин] був убитий, [роздер одяг свій і надів на себе веретище, а потім] встав Ахав, щоб піти у виноградник Навуфея ізреелитянина і взяти його у володіння.
|
И бы́сть єгда́ услы́ша Ахаа́въ, я́ко убіє́нъ бы́сть навуѳе́й Ієзраилі́тянинъ, и раздра́ ри́зы своя́ и облече́ся во вре́тище. И бы́сть по си́хъ, и воста́ и сни́де Ахаа́въ въ віногра́дъ навуѳе́а Ієзраилі́тянина наслѣ́дити єго́.
|
|
17
|
17
|
|
І було слово Господнє до Іллі фесвитянину:
|
И рече́ Госпо́дь ко иліи́ Ѳесві́тянину, глаго́ля:
|
|
18
|
18
|
|
встань, піди назустріч Ахаву, царю Ізраїльському, який у Самарії, ось, він тепер у винограднику Навуфея, куди прийшов, щоб узяти його у володіння;
|
воста́ни и сни́ди на срѣ́теніє Ахаа́ву царю́ Ізра́илеву, и́же въ самарі́и, се́ бо, се́й въ віногра́дѣ навуѳе́євѣ, я́ко сни́де та́мо наслѣ́дити єго́:
|
|
19
|
19
|
|
і скажи йому: «так говорить Господь: ти убив, і ще вступаєш у спадщину?» і скажи йому: «так говорить Господь: на тім місці, де пси лизали кров Навуфея, пси будуть лизати і твою кров».
|
и рече́ши єму́, глаго́ля: си́це глаго́летъ Госпо́дь: поне́же ты́ уби́лъ єси́ [навуѳе́а] и прія́лъ єси́ въ наслѣ́діє [віногра́дъ єго́], сего́ ра́ди та́ко глаго́летъ Госпо́дь: на мѣ́стѣ, идѣ́же полиза́ша свиніи́ и пси́ кро́вь єго́, та́мо поли́жутъ и кро́вь твою́, и блудни́цы измы́ются въ кро́ви твоє́й.
|
|
20
|
20
|
|
І сказав Ахав Іллі: знайшов ти мене, во́роже мій! Він сказав: знайшов, бо ти віддався тому, щоб робити неугодне перед очима Господа [і прогнівляти Його].
|
И рече́ Ахаа́въ ко иліи́: обрѣ́лъ ли єси́ мя́, вра́же мо́й? И рече́ иліа́: обрѣто́хъ: поне́же ты́ всу́є про́данъ єси́ сотвори́ти лука́воє предъ Го́сподемъ, во є́же разгнѣ́вати єго́:
|
|
21
|
21
|
|
[Так говорить Господь:] ось, Я наведу на тебе лиха і вимету за тобою і знищу в Ахава того, хто мочиться до стіни, й ув’язненого, і хто залишився в Ізраїлі.
|
си́це глаго́летъ Госпо́дь: се́, а́зъ наведу́ на тя́ зла́я и попалю́ за́дняя твоя́, и искореню́ Ахаа́вля моча́щагося къ стѣнѣ́, и содержи́мыя и оста́вшихся во Ізра́или:
|
|
22
|
22
|
|
І зроблю з домом твоїм так, як зробив Я з домом Ієровоама, сина Наватового, і з домом Вааси, сина Ахиїного, за образу, якою ти прогнівив Мене і ввів Ізраїля в гріх.
|
и преда́мъ до́мъ тво́й я́коже до́мъ ієровоа́ма сы́на нава́това, и я́коже до́мъ Ваа́сы сы́на Ахі́ина, о прогнѣ́ваніихъ, и́миже прогнѣ́валъ мя́ єси́, и грѣ́шити сотвори́лъ єси́ Ізра́иля.
|
|
23
|
23
|
|
Також і про Ієзавель сказав Господь: пси з’їдять Ієзавель за стіною Ізрееля.
|
И ко Ієзаве́ли рече́ Госпо́дь, глаго́ля: пси́ снѣдя́тъ ю́ въ предгра́діи Ієзрає́ля:
|
|
24
|
24
|
|
Хто помре у Ахава в місті, того з’їдять пси, а хто помре на полі, того роздзьобають птахи небесні;
|
уме́ршаго Ахаа́вля во гра́дѣ снѣдя́тъ пси́, и уме́ршаго єго́ на по́ли снѣдя́тъ пти́цы небе́сныя:
|
|
25
|
25
|
|
не було ще такого, як Ахав, який віддався б тому, щоб робити неугодне перед очима Господа, до чого підбурювала його дружина його Ієзавель;
|
и въ суєтѣ́ ты́ єси́, Ахаа́ве, и́же про́данъ бы́сть сотвори́ти лука́воє предъ Го́сподемъ, я́ко преврати́ єго́ Ієзаве́ль жена́ єго́.
|
|
26
|
26
|
|
він чинив дуже мерзенно, поклоняючись ідолам, як робили аморреї, яких Господь прогнав від лиця синів Ізраїлевих.
|
И омерзи́ся зѣло́, є́же ходи́ти вслѣ́дъ ме́рзостей, я́же сотвори́ Аморре́й, єго́же истреби́ Госпо́дь от лица́ сыно́въ Ізра́илевыхъ.
|
|
27
|
27
|
|
Вислухавши всі слова ці, Ахав [розчулився перед Господом, ходив і плакав,] роздер одяг свій, і поклав на тіло своє веретище, і постився, і спав у веретищі, і ходив сумний.
|
И бы́сть єгда́ услы́ша Ахаа́въ словеса́ сія́, умили́ся от лица́ Госпо́дня, и идя́ше пла́чася, и раздра́ ри́зы своя́, и препоя́сася вре́тищемъ по тѣ́лу своєму́ и пости́ся: и бѣ́ облече́нъ во вре́тище от дне́, въ о́ньже уби́ навуѳе́а Ієзраилі́тянина, и хожда́ше ско́рбенъ.
|
|
28
|
28
|
|
І було слово Господнє до Іллі фесвитянина [про Ахава], і сказав Господь:
|
И бы́сть глаго́лъ Госпо́день руко́ю раба́ єго́ иліи́ о Ахаа́вѣ,
|
|
29
|
29
|
|
бачиш, як смирився переді Мною Ахав? За те, що він смирився переді Мною, Я не наведу лиха у його дні; у дні сина його наведу лиха на дім його.
|
и рече́ Госпо́дь: ви́дѣлъ ли єси́, я́ко умили́ся Ахаа́въ от лица́ моєго́? сего́ ра́ди не наведу́ зла́ во дне́хъ єго́: но во дне́хъ сы́на єго́ наведу́ зло́ на до́мъ єго́.
|
|
Глава 22
|
Глава 22
|
|
1
|
1
|
|
Прожили три роки, і не було війни між Сирією й Ізраїлем.
|
И сѣ́де три́ лѣ́та, и не бѣ́ бра́ни между́ сирі́єю и между́ Ізра́илемъ.
|
|
2
|
2
|
|
На третій рік Іосафат, цар Юдейський, пішов до царя Ізраїльського.
|
И бы́сть въ лѣ́то тре́тіє, и сни́де Іосафа́тъ ца́рь Іу́динъ къ царю́ Ізра́илеву.
|
|
3
|
3
|
|
І сказав цар Ізраїльський слугам своїм: чи знаєте, що Рамоф галаадський наш? А ми так довго мовчимо, і не беремо його з руки царя Сирійського.
|
И рече́ ца́рь Ізра́илевъ ко отроко́мъ свои́мъ: вѣ́сте ли, я́ко моя́ є́сть ремма́ѳа Галаа́дская, и мы́ молчи́мъ взя́ти ю́ от руки́ царя́ сирі́йска?
|
|
4
|
4
|
|
І сказав він Іосафату: чи підеш ти зі мною на війну проти Рамофа галаадського? І сказав Іосафат царю Ізраїльському: як ти, так і я; як твій народ, так і мій народ; як твої коні, так і мої коні.
|
И рече́ ца́рь Ізра́илевъ ко Іосафа́ту: взы́деши ли съ на́ми въ ремма́ѳу Галаа́дскую на бра́нь? И рече́ Іосафа́тъ: я́коже а́зъ, та́кожде и ты́: я́коже лю́діє мои́, лю́діє твои́: я́коже ко́ни мои́, ко́ни твои́.
|
|
5
|
5
|
|
І сказав Іосафат царю Ізраїльському: запитай сьогодні, що скаже Господь.
|
И рече́ Іосафа́тъ ца́рь Іу́динъ къ царю́ Ізра́илеву: вопроси́те у́бо дне́сь Го́спода.
|
|
6
|
6
|
|
І зібрав цар Ізраїльський пророків, близько чотирьохсот чоловік, і сказав їм: чи йти мені війною на Рамоф галаадський, чи ні? Вони сказали: йди, Господь віддасть його в руки царя.
|
И собра́ ца́рь Ізра́илевъ вся́ проро́ки я́ко четы́реста муже́й, и рече́ ца́рь и́мъ: взы́ду ли въ ремма́ѳу Галаа́дскую на бра́нь, или́ оста́влю? И рѣ́ша: взы́ди, я́ко дая́ преда́стъ Госпо́дь въ ру́ки царе́вы.
|
|
7
|
7
|
|
І сказав Іосафат: чи немає тут ще пророка Господнього, щоб нам запитати через нього Господа?
|
И рече́ Іосафа́тъ къ царю́ Ізра́илеву: нѣ́сть ли здѣ́ проро́ка Госпо́дня, и вопроси́ли бы́хомъ Го́спода и́мъ?
|
|
8
|
8
|
|
І сказав цар Ізраїльський Іосафату: є ще один чоловік, через якого можна запитати Господа, але я не люблю його, тому що він не пророкує про мене доброго, а тільки лихе, — це Михей, син Іємвлая. І сказав Іосафат: не говори, царю, так.
|
И рече́ ца́рь Ізра́илевъ ко Іосафа́ту: єще́ є́сть єди́нъ му́жъ на вопроше́ніє и́мъ Го́спода, и а́зъ возненави́дѣхъ єго́, я́ко не глаго́летъ о мнѣ́ до́брѣ, но зла́я, Міхе́а сы́нъ Іємвлаа́нь. И рече́ ца́рь Іосафа́тъ Іу́динъ: не глаго́ли, царю́, та́ко.
|
|
9
|
9
|
|
І покликав цар Ізраїльський одного євнуха і сказав: сходи скоріше за Михеєм, сином Іємвлая.
|
И призва́ ца́рь Ізра́илевъ скопца́ єди́наго и рече́: ско́ро иди́ по Міхе́ю сы́на Іємвлаа́ня.
|
|
10
|
10
|
|
Цар Ізраїльський і Іосафат, цар Юдейський, сиділи кожен на сідалищі своєму, одягнені у царський одяг, на площі біля воріт Самарії, і всі пророки пророкували перед ними.
|
Ца́рь же Ізра́илевъ и Іосафа́тъ ца́рь Іу́динъ сѣдя́ста кі́йждо на престо́лѣ своє́мъ вооруже́ни во вратѣ́хъ самарі́йскихъ, и вси́ проро́цы прорица́ху предъ ни́ми.
|
|
11
|
11
|
|
І зробив собі Седекія, син Хенаани, залізні роги, і сказав: так говорить Господь: цими забодаєш сиріян до знищення їх.
|
И сотвори́ себѣ́ седекі́а сы́нъ Ханаа́нь рога́ желѣ́зна и рече́: та́ко глаго́летъ Госпо́дь: си́ми рога́ми избоде́ши сирі́ю, до́ндеже сконча́єтся.
|
|
12
|
12
|
|
І всі пророки пророкували те саме, говорячи: йди на Рамоф галаадський, буде успіх, Господь віддасть його в руку царя.
|
И вси́ проро́цы прорица́ху та́ко, глаго́люще: взы́ди въ ремма́ѳу Галаа́дскую, и наста́витъ тя́, и преда́стъ Госпо́дь въ ру́цѣ твои́ царя́ сирі́йскаго.
|
|
13
|
13
|
|
Посланий, який пішов покликати Михея, говорив йому: ось, слова пророків одноголосно передвіщають цареві добре; нехай би і твоє слово було згідне зі словом кожного з них; проречи і ти добре.
|
И посо́лъ ше́дъ призва́ти Міхе́ю, рече́ єму́, глаго́ля: се́, ны́нѣ вси́ проро́цы усты́ єди́ными глаго́лютъ до́брая о цари́, бу́ди у́бо и ты́ въ словесѣ́хъ твои́хъ по словесе́мъ єди́наго от си́хъ и глаго́ли до́брая.
|
|
14
|
14
|
|
І сказав Михей: живий Господь! я проречу те, що скаже мені Господь.
|
И рече́ Міхе́а: жи́въ Госпо́дь, я́ко я́же рече́тъ Госпо́дь ко мнѣ́, сія́ возглаго́лю.
|
|
15
|
15
|
|
І прийшов він до царя. Цар сказав йому: Михею! чи йти нам війною на Рамоф галаадський, чи ні? І сказав той йому: йди, буде успіх, Господь віддасть його в руку царя.
|
И пріи́де ко царю́. И рече́ єму́ ца́рь: Міхе́є, взы́ду ли въ ремма́ѳу Галаа́дскую на бра́нь, или́ оста́влю? И рече́ єму́: взы́ди, и благопоспѣши́тъ Госпо́дь въ ру́ки царе́вы.
|
|
16
|
16
|
|
І сказав йому цар: ще і ще заклинаю тебе, щоб ти не говорив мені нічого, крім істини в ім’я Господа.
|
И рече́ єму́ ца́рь: єще́ а́зъ два́жды заклина́ю тя́, да рече́ши и́стину предъ Го́сподемъ.
|
|
17
|
17
|
|
І сказав він: я бачу всіх ізраїльтян, розсіяних по горах, як овець, у яких немає пастиря. І сказав Господь: немає в них начальника, нехай повертаються з миром кожен у свій дім.
|
И рече́ Міхе́а: не та́ко: ви́дѣхъ всего́ Ізра́иля разсѣ́яна по гора́мъ я́коже стада́, и́мже нѣ́сть па́стыря: и рече́ Госпо́дь: не Госпо́дь ли си́мъ въ Бо́га? да возврати́тся кі́йждо въ до́мъ сво́й съ ми́ромъ.
|
|
18
|
18
|
|
І сказав цар Ізраїльський Іосафату: чи не говорив я тобі, що він не пророкує про мене доброго, а тільки лихе?
|
И рече́ ца́рь Ізра́илевъ ко Іосафа́ту царю́ Іу́дину: не рѣ́хъ ли тебѣ́, я́ко не прори́четъ се́й ми́ до́брая, но то́кмо зла́я?
|
|
19
|
19
|
|
І сказав [Михей]: [не так; не я, а] вислухай слово Господнє: я бачив Господа, що сидить на престолі Своєму, і все воїнство небесне стояло при Ньому, праворуч і ліворуч від Нього;
|
И рече́ Міхе́а: не та́ко: не а́зъ: слы́ши глаго́лъ Госпо́день: не та́ко: ви́дѣхъ Го́спода Бо́га Ізра́илева сѣдя́щаго на престо́лѣ своє́мъ, и все́ во́инство небе́сноє стоя́ше о́крестъ єго́ одесну́ю єго́ и ошу́юю єго́:
|
|
20
|
20
|
|
і сказав Господь: хто схилив би Ахава, щоб він пішов і загинув у Рамофі галаадському? І один говорив так, інший говорив інакше;
|
и рече́ Госпо́дь: кто́ прельсти́тъ Ахаа́ва царя́ Ізра́илева, и взы́детъ и паде́тъ въ ремма́ѳѣ Галаа́дстѣй? и рече́ се́й та́ко, и се́й та́ко:
|
|
21
|
21
|
|
і виступив один дух, став перед лицем Господа і сказав: я схилю його. І сказав йому Господь: чим?
|
и изы́де ду́хъ, и ста́ предъ Го́сподемъ, и рече́: а́зъ прельщу́ и́:
|
|
22
|
22
|
|
Він сказав: я вийду і зроблюся духом неправдивим у вустах усіх пророків його. Господь сказав: ти схилиш його і виконаєш це; піди і зроби так.
|
и рече́ къ нему́ Госпо́дь: въ че́мъ? и рече́: изы́ду и бу́ду ду́хъ лжи́въ во устѣ́хъ всѣ́хъ проро́къ єго́: и рече́: прельсти́ши и возмо́жеши: изы́ди и сотвори́ та́ко:
|
|
23
|
23
|
|
І ось, тепер попустив Господь духа неправдивого у вуста всіх цих пророків твоїх; але Господь прорік про тебе недобре.
|
и се́, ны́нѣ даде́ Госпо́дь ду́хъ лжи́въ во уста́ всѣ́хъ проро́къ твои́хъ си́хъ, и Госпо́дь глаго́ла на тя́ зла́я.
|
|
24
|
24
|
|
І підійшов Седекія, син Хенаани, і, вдаривши Михея по щоці, сказав: як, невже від мене відійшов Дух Господній, щоб говорити в тобі?
|
И приступи́ седекі́а сы́нъ Ханаа́нь, и порази́ Міхе́ю въ лице́ и рече́: каковы́й се́й пре́йде Ду́хъ Госпо́день от мене́, є́же глаго́лати въ тебѣ́?
|
|
25
|
25
|
|
І сказав Михей: ось, ти побачиш це в той день, коли будеш бігати з однієї кімнати в іншу, щоб сховатися,
|
И рече́ Міхе́а: се́, ты́ у́зриши въ де́нь о́нъ, єгда́ вни́деши въ ло́жницу сокро́вища твоєго́, є́же скры́тися ту́.
|
|
26
|
26
|
|
і сказав цар Ізраїльський: візьміть Михея і відведіть його до Амона градоначальника і до Іоаса, сина царя,
|
И рече́ ца́рь Ізра́илевъ: поими́те Міхе́ю, и возврати́те єго́ ко Аммо́ну кня́зю гра́да и ко Іоа́су сы́ну царе́ву,
|
|
27
|
27
|
|
і скажіть: так говорить цар: посадіть цього у в’язницю і годуйте його скудно хлібом і скудно водою, доки я не повернусь у мирі.
|
и рцы́те, да поса́дятъ єго́ въ темни́цу, и да ко́рмятъ єго́ хлѣ́бомъ печа́льнымъ и водо́ю печа́льною, до́ндеже возвращу́ся въ ми́рѣ.
|
|
28
|
28
|
|
І сказав Михей: якщо повернешся у мирі, то не Господь говорив через мене. І сказав: слухай, весь народе!
|
И рече́ Міхе́а: а́ще возвраща́яся возврати́шися въ ми́рѣ, то́ не глаго́ла Госпо́дь мно́ю. И рече́: слы́шите, лю́діє вси́.
|
|
29
|
29
|
|
І пішов цар Ізраїльський та Іосафат, цар Юдейський, до Рамофа галаадського.
|
И взы́де ца́рь Ізра́илевъ и Іосафа́тъ ца́рь Іу́динъ съ ни́мъ въ ремма́ѳу Галаа́дскую.
|
|
30
|
30
|
|
І сказав цар Ізраїльський Іосафату: я переодягнусь і вступлю в битву, а ти вдягни твій царський одяг. І переодягся цар Ізраїльський і вступив у битву.
|
И рече́ ца́рь Ізра́илевъ ко Іосафа́ту царю́ Іу́дину: прикры́й мя́, и вни́ду въ сѣ́чь, и ты́ облецы́ся въ ри́зу мою́. И прикры́ся ца́рь Ізра́илевъ и вни́де въ сѣ́чь.
|
|
31
|
31
|
|
Сирійський цар повелів начальникам колісниць, яких у нього було тридцять два, сказавши: не боріться ні з малим, ні з великим, а тільки з одним царем Ізраїльським.
|
Ца́рь же Си́рскій заповѣ́да князе́мъ колесни́цъ свои́хъ три́десятимъ и дву́мъ, глаго́ля: не бі́йтеся ни съ вели́кимъ ни съ ма́лымъ, но то́кмо съ царе́мъ Ізра́илевымъ єди́нымъ.
|
|
32
|
32
|
|
Начальники колісниць, побачивши Іосафата, подумали: «мабуть, це цар Ізраїльський», і повернули на нього, щоб битися з ним . І закричав Іосафат.
|
И бы́сть єгда́ узрѣ́ша воєво́ды колесни́цъ Іосафа́та царя́ Іу́дина, и рѣ́ша: ви́дится ца́рь Ізра́илевъ се́й. И обступи́ша єго́ є́же срази́тися съ ни́мъ: и возопи́ Іосафа́тъ.
|
|
33
|
33
|
|
Начальники колісниць, бачачи, що це не Ізраїльський цар, повернули від нього.
|
И бы́сть єгда́ узрѣ́ша воєво́ды колесни́цъ, я́ко нѣ́сть ца́рь Ізра́илевъ то́й, и возврати́шася от него́:
|
|
34
|
34
|
|
А один чоловік випадково натягнув лук і поранив царя Ізраїльського крізь шви лат. І сказав він своєму візникові: поверни назад і вивези мене з війська, бо я поранений.
|
и наляче́ лу́къ єди́нъ му́жъ примѣ́тно, и порази́ царя́ Ізра́илева между́ ле́гкимъ и щито́мъ. И рече́ [ца́рь] вса́днику своєму́: обрати́ ру́ки твоя́, и изведи́ мя от бра́ни, я́ко я́звенъ є́смь.
|
|
35
|
35
|
|
Але битва у той день посилилася, і цар стояв на колісниці проти сиріян, і ввечері помер, і кров з рани лилася в колісницю.
|
И умно́жися бра́нь въ то́й де́нь, и ца́рь бѣ́ стоя́ на колесни́цѣ проти́ву сирі́анъ от у́тра да́же до ве́чера, и лія́шеся кро́вь изъ я́звы въ нѣ́дра колесни́цы, и у́мре въ ве́черъ, и излива́шеся кро́вь от я́звы да́же до нѣ́дръ колесни́цы.
|
|
36
|
36
|
|
І проголошено було по всьому стану при заходженні сонця: кожен іди у своє місто, кожен у свою землю!
|
И ста́ проповѣ́дникъ о за́падѣ со́лнца, глаго́ля: кі́йждо ва́съ да и́детъ во сво́й гра́дъ и во свою́ зе́млю, я́ко у́мре ца́рь.
|
|
37
|
37
|
|
І помер цар, і привезли його у Самарію, і поховали царя у Самарії.
|
И пріидо́ша въ самарі́ю, и погребо́ша въ самарі́и царя́.
|
|
38
|
38
|
|
І обмили колісницю на ставу самарійському, і пси лизали кров його, і обмивали блудниці, за словом Господа, яке Він прорік.
|
И омы́ша кро́вь съ колесни́цы на исто́чницѣ самарі́йстѣмъ, и полиза́ша свиніи́ и пси́ кро́вь єго́, и блудни́цы измы́шася въ кро́ви єго́, по глаго́лу Госпо́дню, єго́же глаго́ла.
|
|
39
|
39
|
|
Інші діла Ахава, усе, що він робив, і дім зі слонової кістки, який він побудував, і всі міста, які він будував, описані у літописі царів ізраїльських.
|
Про́чая же слове́съ Ахаа́влихъ, и вся́ я́же сотвори́, и хра́мъ слоно́вый, єго́же созда́, и вся́ гра́ды, я́же сотвори́, не се́ ли, сія́ пи́сана бы́ша въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й Ізра́илевыхъ?
|
|
40
|
40
|
|
І спочив Ахав з батьками своїми, і став царем Охозія, син його, замість нього.
|
И у́спе Ахаа́въ со отцы́ свои́ми, и воцари́ся Охозі́а сы́нъ єго́ вмѣ́сто єго́.
|
|
41
|
41
|
|
Іосафат, син Аси, став царем Юдеї в четвертий рік Ахава, царя Ізраїльського.
|
И Іосафа́тъ сы́нъ а́сы воцари́ся надъ Іу́дою въ четве́ртоє лѣ́то Ахаа́ва царя́ Ізра́илева.
|
|
42
|
42
|
|
Тридцяти п’яти років був Іосафат, коли став царем, і двадцять п’ять років царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Азува, дочка Салаїля.
|
Іосафа́тъ сы́нъ три́десяти пяти́ лѣ́тъ [бѣ́], єгда́ нача́ ца́рствовати, и два́десять пя́ть лѣ́тъ ца́рствова во Ієрусали́мѣ. И́мя же ма́тери єго́ азува́, дщи́ Салаі́ля.
|
|
43
|
43
|
|
Він ходив у всьому шляхом батька свого Аси, не сходив з нього, роблячи угодне перед очима Господніми. Тільки висоти не були знищені; народ ще приносив жертви і куріння на висотах.
|
И хожда́ше по всѣ́мъ путе́мъ а́сы отца́ своєго́, не уклони́ся от него́, творя́ пра́воє предъ очи́ма Госпо́днима, то́кмо высо́кихъ не разори́: єще́ лю́діє жря́ху и кадя́ху на высо́кихъ.
|
|
44
|
44
|
|
Іосафат уклав мир з царем Ізраїльським.
|
И умири́ся Іосафа́тъ съ царе́мъ Ізра́илевымъ.
|
|
45
|
45
|
|
Інші діла Іосафата і подвиги його, які він звершив, і як він воював, описані у літописі царів юдейських.
|
Про́чая же слове́съ Іосафа́товыхъ, и си́лы єго́, єли́ка сотвори́, не се́ ли, пи́сана су́ть въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й Іу́диныхъ?
|
|
46
|
46
|
|
І залишки блудників, які залишилися у дні батька його Аси, він знищив із землі.
|
И про́чеє ме́рзости, є́же оста́ся во дни́ а́сы отца́ єго́, отъя́ от земли́.
|
|
47
|
47
|
|
В Ідумеї тоді не було царя; був намісник царський.
|
И царя́ не бѣ́ во Єдо́мѣ поста́вленнаго.
|
|
48
|
48
|
|
[Цар] Іосафат зробив кораблі на морі, щоб ходити в Офир за золотом; але вони не дійшли, бо розбилися в Еціон-Гавері.
|
Ца́рь же Іосафа́тъ сотвори́ корабли́ Ѳарсі́йскія, є́же ити́ во офи́ръ по зла́то, но не поидо́ша, зане́ сокруши́шася корабли́ во Асео́нъ-гаве́рѣ.
|
|
49
|
49
|
|
Тоді сказав Охозія, син Ахава, Іосафату: нехай мої слуги підуть з твоїми слугами на кораблях. Але Іосафат не погодився.
|
Тогда́ рече́ Охозі́а сы́нъ Ахаа́вль ко Іосафа́ту: да и́дутъ раби́ мои́ съ рабы́ твои́ми въ корабле́хъ. И не восхотѣ́ Іосафа́тъ.
|
|
50
|
50
|
|
І спочив Іосафат з батьками своїми і був похований з батьками своїми у місті Давида, батька свого. І став царем Іорам, син його, замість нього.
|
И у́мре Іосафа́тъ со отцы́ свои́ми, и погребе́нъ бы́сть у оте́цъ свои́хъ во гра́дѣ даві́да отца́ своєго́. И воцари́ся Іора́мъ сы́нъ єго́ вмѣ́сто єго́.
|
|
51
|
51
|
|
Охозія, син Ахава, став царем над Ізраїлем у Самарії, у сімнадцятий рік Іосафата, царя Юдейського, і царював над Ізраїлем [у Самарії] два роки,
|
И Охозі́а сы́нъ Ахаа́вовъ воцари́ся надъ Ізра́илемъ въ самарі́и, въ лѣ́то седмоєна́десять Іосафа́та царя́ Іу́дина, и ца́рствова надъ Ізра́илемъ въ самарі́и лѣ́та два́,
|
|
52
|
52
|
|
і робив неугодне перед очима Господа, і ходив шляхом батька свого і шляхом матері своєї і шляхом Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля у гріх:
|
и сотвори́ лука́воє предъ Го́сподемъ, и нача́ ходи́ти по путе́мъ отца́ своєго́ Ахаа́ва и по пути́ Ієзаве́ли ма́тере своєя́, и во грѣсѣ́хъ до́му ієровоа́ма сы́на нава́това, и́же введе́ во грѣ́хъ Ізра́иля:
|
|
53
|
53
|
|
він служив Ваалу і поклонявся йому і прогнівив Господа Бога Ізраїлевого всім тим, що робив батько його.
|
и порабо́та Ваа́лу, и поклони́ся єму́, и разгнѣ́ва Го́спода Бо́га Ізра́илева, по всѣ́мъ бы́вшымъ пре́жде єго́.
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.