Глава 5
1
Після цього були обрані до вирушення родоначальники за колінами їхніми, і дружини їхні і сини їхні і дочки їхні і раби їхні і рабині їхні з худобою їхньою.
2
Дарій послав з ними тисячу вершників, доки вони не введуть їх у Єрусалим з миром, з музикою, з тимпанами і трубами.
3
І всі брати їхні веселилися, і цар дозволив їм іти разом.
4
І ось імена мужів, які йшли за племенами їхніми у колінах за старшинством їх:
5
священики, сини Финеєса, сини Аарона, Ісус, син Іоседека, сина Сареєвого, та Іоаким, син Зоровавеля, сина Салафиїля з дому Давидового, з роду Фареса, коліна ж Іудового,
6
який говорив перед Дарієм, царем Перським, мудрі слова на другому році царювання його, в місяці Нисані, місяці першому.
7
Ось юдеї, які вийшли з полону переселення, яких переселив у Вавилон Навуходоносор, цар Вавилонський,
8
і які повернулися в Єрусалим і в інші місця Юдеї, кожен у своє місто, — вийшли з Зоровавелем та Ісусом, Неємією, Зареєм, Рисеєм, Енинеєм, Мардохеєм, Веельсаром, Асфарасом, Реєлієм, Роїмом, Вааною, начальниками їхніми.
9
Число народу з начальниками їх: синів Фороса дві тисячі сто сімдесят два; синів Сафата чотириста сімдесят два;
10
синів Ареса сімсот п’ятдесят шість;
11
синів Фааф-Моава із синами Ісуса та Іоава дві тисячі вісімсот дванадцять;
12
синів Ілама тисяча двісті п’ятдесят чотири; синів Зафуї дев’ятсот сімдесят п’ять; синів Хорве сімсот п’ять; синів Ваннія шістсот сорок вісім;
13
синів Вивая шістсот тридцять три; синів Арге тисяча триста двадцять два;
14
синів Адоникама шістсот тридцять сім; синів Вагоя дві тисячі шістсот шість; синів Адина чотириста п’ятдесят чотири;
15
синів Атира від Єзекії дев’яносто два; синів Килана й Азинана шістдесят сім; синів Азара чотириста тридцять два;
16
синів Анниса сто один; синів Арома тридцять два; синів Вассая триста двадцять три; синів Арсифурифа сто два;
17
синів Ветируса три тисячі п’ять; синів Вефломонських сто двадцять три;
18
з Нетофаса п’ятдесят п’ять; з Анафофа сто п’ятдесят вісім; з Вефасмона сорок два;
19
з Кариафири двадцять п’ять; з Кафира і Вирога сімсот сорок три;
20
хадиасеїв і аммидеїв чотириста двадцять два; з Кирама і Гаввиса шістсот двадцять один;
21
з Макалона сто двадцять два; з Ветолія п’ятдесят два; синів Нифиса сто п’ятдесят шість;
22
синів Каламолала й Онуса сімсот двадцять п’ять; синів Ієреха двісті сорок п’ять;
23
синів Санааса три тисячі триста один.
24
Священиків, синів Ієдду, сина Ісусового, з синами Санасива, дев’ятсот сімдесят два; синів Еммируфа тисяча п’ятдесят два;
25
синів Фассура тисяча сорок сім; синів Харми тисяча сімнадцять.
26
Левитів, синів Ісуса і Кадмиїла і Ванни і Судія, сімдесят чотири.
27
Священноспівців, синів Асафа, сто сорок.
28
Воротарів, синів Салума, синів Атара, синів Толмана, синів Дакува, синів Атита, синів Товиса, усіх сто тридцять дев’ять.
29
Служителів при храмі, синів Ісава, синів Асифа, синів Таваофа, синів Кираса, синів Суда, синів Фалея, синів Лавана, синів Аграва,
30
синів Акуда, синів Ута, синів Китава, синів Аккава, синів Сивая, синів Анана, синів Кафуа, синів Геддура,
31
синів Іаїра, синів Десана, синів Ноєва, синів Хасева, синів Казира, синів Озії, синів Финоє, синів Асара, синів Васфая, синів Ассана, синів Мані, синів Нафисі, синів Акуфа, синів Ахива, синів Асува, синів Фаракема, синів Васалема,
32
синів Меєдда, синів Куфа, синів Хареа, синів Вархуе, синів Серара, синів Фомоя, синів Насі, синів Атефа,
33
синів рабів Соломонових, синів Ассапфиофа, синів Фарира, синів Ієілі, синів Лозона, синів Ісдаїла, синів Сафії,
34
синів Агія, синів Фахарефа, синів Савії, синів Сарофи, синів Мисея, синів Гаса, синів Аддуса, синів Сува, синів Аферра, синів Вародиса, синів Сафага, синів Аллома:
35
усіх служителів при храмі і синів рабів Соломонових триста сімдесят два.
36
Ось ті, що вийшли з Фермелефа і Фелерса: начальники їхні Хараафалан і Аалар.
37
Але вони не могли показати батьківщин своїх і родів, що вони від Ізраїля: синів Далана, сина Ваєнанового, синів Некодана, шістсот п’ятдесят два.
38
І з священиків були такі, які відправляли священнослужіння, але не знайдені у списку: сини Овдія, сини Аквоса, сини Іадду, який узяв за дружину Авгію, з дочок Верзеллія, і називався його ім’ям.
39
І оскільки родовий запис їх після дослідження не знайдений у списку, то вони відлучені від священства.
40
І сказав їм Неємія й Атфарія, щоб вони не брали участі у святинях, доки не постане первосвященик, облачений в урим і тумим.
41
Усіх же ізраїльтян від дванадцяти років і вище, крім рабів і рабинь, було сорок дві тисячі триста шістдесят; рабів їхніх і рабинь сім тисяч триста сорок сім; співців і псалмоспівців двісті сорок п’ять.
42
Верблюдів чотириста тридцять п’ять, коней сім тисяч тридцять шість, мулів двісті сорок п’ять, під’яремної худоби п’ять тисяч п’ятсот двадцять п’ять.
43
Деякі з родоначальників, коли прийшли вони до храму Бога у Єрусалимі, дали обітницю спорудити цей дім на місці його за своїми силами
44
і дати в скарбницю храму на побудову тисячу мин золота і п’ять тисяч мин срібла і сто священичих одеж.
45
І оселилися священики і левити і деякі з народу в Єрусалимі й області його, а священноспівці й воротарі і весь Ізраїль у селищах своїх.
46
Коли ж настав сьомий місяць, і сини Ізраїля були вже кожен у своєму володінні, зібралися всі одностайно на відкритому місці біля перших воріт на схід.
47
І встав Ісус, син Іоседека, і брати його священики, і Зоровавель, син Салафиїля, і брати його, і спорудили жертовник Богу Ізраїлевому,
48
щоб возносити на ньому всепалення, як написано в книзі Мойсея, чоловіка Божого.
49
І зібралися до них з інших народів, які були в тій землі, і влаштували жертовник на своєму місці, тому що ворогували з ними, і долали їх усі народи, які були в тій землі; і вони возносили жертви у свій час і всепалення Господу, ранкове і вечірнє.
50
І звершили свято кущів, як приписано законом, приносячи щоденні жертви, як належало,
51
і потім безперестанні приношення і жертви субот і новомісяч і усіх святих свят.
52
І всі ті, які дали обітниці Богу, з новомісяччя сьомого місяця почали приносити жертви Богу, хоч храм не був ще побудований.
53
І давали срібло каменотесам і теслярам і питво і їжу, і візки сидонянам і тирянам, щоб вони привозили з Ливану кедрові дерева, доставляючи їх плотами в Іоппійську пристань, за наказом, даним від Кира, царя Перського.
54
І на другий рік у другому місяці, після прибуття до храму Божого у Єрусалим, Зоровавель, син Салафиїля, й Ісус, син Іоседека, і брати їхні і священики, левити і всі, що прийшли у Єрусалим з полону,
55
поклали підвалини храму Божого в новомісяччя другого місяця другого року після прибуття їх в Юдею і Єрусалим
56
і приставили левитів від двадцяти років до справ Господніх: і став Ісус і сини його і брати, і Кадмиїл брат і сини Імадавуна і сини Іода, сина Ілиадудового, із синами і братами, всі левити, одностайно спонукуючи до справ у домі Господньому. І побудували будівельники храм Господа.
57
І стали священики в облаченні з музичними інструментами і трубами, і левити, сини Асафа, з кимвалами, оспівуючи Господа і прославляючи Його за уставом Давида, царя Ізраїльського,
58
і виголошували в піснях, прославляючи Господа, що благість Його і слава повіки над усім Ізраїлем.
59
І весь народ сурмив і взивав гучним голосом, прославляючи Господа за відновлення дому Господнього.
60
А найстарші зі священиків і левитів і родоначальників, які бачили колишній храм, прийшли тепер на будіництво з плачем і гучним воланням,
61
а багато хто з трубами і радісними голосними вигуками,
62
так що народ не міг чути труб через волання народне; хоча зібрання голосно сурмило, так що було чутно далеко.
63
І почули вороги коліна Іудиного і Веніамінового і прийшли дізнатися, що́ означає цей трубний звук.
64
І дізналися, що ті, які повернулися з полону, будують храм Господу Богу Ізраїлевому.
65
І, приступивши до Зоровавеля й Ісуса і до родоначальників, говорять їм: будемо і ми будувати разом з вами;
66
бо і ми подібно до вас слухаємо Господа вашого і приносимо Йому жертви від днів Асвакафаса, царя Ассирійського, який переселив нас сюди.
67
Тоді сказав їм Зоровавель і Ісус і начальники племен ізраїльських: не з вами нам будувати дім Господу Богу нашому;
68
ми одні будемо будувати його Господу Богу Ізраїля, відповідно до того, як повелів нам Кир, цар Перський.
69
Тоді народи тієї землі, нападаючи на тих, що жили в Юдеї й облягаючи їх, перешкоджали будівництву
70
і, підступом відволікаючи народ і роблячи заворушення, перешкоджали завершенню будівництва в усі часи життя царя Кира, і зупинили будівництво на два роки до того часу, коли царем став Дарій.
