Завантаження...
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.

Порівняти:
⇄

Друга книга Ездри*
Вторы'е е%здра
* Перекладена з грецької.
Глава 1
Глvа, а~”
1
1
І звершив Іосія в Єрусалимі пасху Господу своєму, і закололи пасхального агнця в чотирнадцятий день першого місяця,
И$ сътвори'лъ і^ѓ^сїя па'схђ въ і^ерsли'мњ г~ђ б~ђ свое^мђ. и^ пожрњт# па'схђ, д~і дн~я лђнњ`, прь'ваго мsца.
2
2
поставивши священиків за чергами в облаченні у храмі Господньому.
посᲄавля'ющи сщ~ен#ники по слђже'нїю дн~е кое^гождо, и^ в ри'зы ѓ^дњя'нны въ цр~кви гн~и”
3
3
І сказав левитам, священнослужителям Ізраїлевим: освятіть себе Господу для поставлення святого ковчега Господнього в храмі, який побудував цар Соломон, син Давидів.
И$ рече левљ=тоM сщ~ен#нымъ рабо'мъ і^и^л~евымъ, да ѓ^ст~ятъ себе` гв~и на воставле'нїе ст~аго кїѓ'та гн~я, въ до'мъ и^же созда'лъ соло'монъ сн~ъ дв~да цр~я,
4
4
Не потрібно буде вам брати його на рамена; служіть тепер Господу Богу вашому, і піклуйтеся про народ Його Ізраїля, і влаштуйтеся за родами і поколіннями вашими, за розкладом Давида, царя Ізраїлевого, і за урочистістю Соломона, сина його,
не бђдетъ б^о вамъ взя'ти на ра'мена е^го” И$ нн~њ послђжи'те г~ђ ва'шемђ и^ слђжите ја^зы'кђ е^го і^и^л~ю, и^ ё^гото'ваитеся по се'лњхъ и^ колњнехъ ва'ших#, по писа'нїю дв~да цр~я і^и^л~ва и^ по вели'чествђ соло'мона сн~а е^го,
5
5
і ставайте у святилищі, за родовими левитськими розрядами вашими перед братами вашими, синами Ізраїля,
и^ ста'н#те вс^и въ цр~кви. по ё^ча'сᲄїю княѕїи эTч~ества ва'шего левљ=товъ и^же стоя'тъ преD бра'тїею ва'шею сн~овъ і^и^л~евъ.
6
6
заколіть за уставом пасхального агнця і приготуйте жертви для братів ваших і зробіть пасху за заповіддю Господньою, даною Мойсеєві.
по чинђ` пожрњте па'схђ, и^ жрътвђ ё^гото'ваите бра'тїямъ ва'шимъ, и^ сътвори'те па'схђ по за'повњди гн~и и^же да'но е^сть мољ=сїю”
7
7
І дав Іосія в дар народу, який там знаходився, тридцять тисяч агнців і козлів і три тисячі тельців; це за обітницею дано від царських стад народу і священикам і левитам.
И$ да'лъ и^ѓ^сїя на па'схђ въ наро'дъ и^же ѓ^брњте'нъ е^сть т^ђ, а%гнъцовъ, и^ ѓ'вновъ Wл~. те'лцовъ Wг~. сїя эT црsтва дана сђть, по ѓ^бњща'нїю людеM и^ сщ~енникоM и^ левљ=тоM,
8
8
І дали Хелкія і Захарія й Ієиїл, що начальствують у храмі, священикам на пасху дві тисячі шістсот овець і триста волів.
и^ даде` хелкїя, и^ ꙁаха'рїя, и^ сїи'лъ приставницы жрътвы, жръцемъ на па'схђ” ѓ^ве'цъ число'мъ, Wв~, и^ те'лцовъ, х~,
9
9
І Ієхонія і Самей і Нафаниїл, брат його, й Асавія й Охиїл, й Іорам, тисячоначальники, дали левитам на пасху п’ять тисяч овець і сімсот волів.
и^ е^хонїя, и^ саме'їя наџанаи'лъ, бра'тїя и^ а^савїя, и^ ѓ^хїель, и^ѓ^ра'мъ, ты'сящеи нача'лницы да'ша левљ=томъ на па'схђ, ѓ^ве'цъ, Wе~, те'лцов, е~ соT”
10
10
І коли це відбувалося, священики і левити благоліпно стояли за поколіннями і родовими перевагами, тримаючи опрісноки перед народом,
И$ сїя е^гда сътворя'хђ мђжествено. ста'ша сщ~енницы и^ левљ=ти, и^мњю^щи ѓ^прњсноки по колњнахъ, и^
11
11
щоб приносити жертви Господу за написаним у книзі Мойсеєвій. І це було в ранній час.
по ча'сти кн~ѕьствђ эTц~ь. преD людми` приноша'хђ г~ђ. потњхъ и^же въ кни'ѕњ мољ=сїѓвњ пи'сана сђть, тако и^ ё'трени
12
12
І спекли пасхального агнця на вогні, як належало, а жертви зварили в мідних посудинах і казанах з пахощами, і віднесли всьому народові.
и^спек'оша па'схђ ѓ^гнемъ ја%коже подоба'ше, и^ приноше'нїе свари'ша въ коно'бњхъ мњдяныX. и^ в горнъцњх#, съ бл~говоле'нїемъ, и^ принесо'ша всњмъ и^же бя'хђ эT наро'да”
13
13
А після того приготували для себе і для священиків, братів своїх, синів Аарона.
И$ по си'хъ ё^готоваша себњ` и^ бра'тїамъ свои^мъ сн~овоM а^аро'ниM,
14
14
Бо священики приносили жир до пізнього часу, а тому левити готували для себе і для священиків, братів своїх, синів Аарона.
і^ере'и б^о въꙁноша'ющи бя'хђ тђ'чная до полђ'нощи. а^ левљти наготовашA себњ, и^ жерцемъ бра'тїи` свое'и сн~оM а^аро'ниM.
15
15
Священноспівці ж, сини Асафові, знаходилися на місцях своїх, за встановленням Давида, й Асаф і Захарія й Еддинус, який був від царя.
пњвцы' же цр~ковнїи бя'хђ по чинђ` и^хъ по ꙁа'повњди двд~вњ. и^ а^са'џъ, и^ ꙁаха'рїя, и^ е^д#динђмъ и^же бя'хђ эT цр~я.
16
16
І воротарям біля кожних воріт не дозволялося залишати своєї черги, тому що для них готували брати їхні, левити.
и^ вра'тари по е^ді'ныхъ две'рехъ, та'ко да не престђпа'етъ е^ді'нъ ко'ждо свое'и слђжбы. бра'тїя б^о и^хъ ё^гото'ваше и^ тMњ”
17
17
І звершилося в той день все, що належало до жертвоприношення Господу при звершенні пасхи,
И$ сконча'на бы'сть и^же пристояхђ на ѓ^сщ~енїе гн~е. в то'и дн~ь сътвори'ша па'схђ.
18
18
і до приношення всепалень на жертовнику Господньому, за повелінням царя Іосії.
и^ приноси'ти приноше'нїе на жръто'вникъ по за'повњди цр~я и^ѓ^сїя”
19
19
І звершували сини Ізраїлеві, які у той час знаходилися там, пасху і свято опрісноків сім днів.
И$ сътвори'ша сн~ове і^и^л~ви и^же ѓ^брњте'ни сђть въ вре'мя т^о па'схђ. и^ дн~ь пра'ꙁдникъ ѓ^прњсночныхъ по дн~їи се'дмь.
20
20
І не звершувалося такої пасхи в Ізраїлі від часів Самуїла пророка.
и^ нњсть праꙁно'вано па'схђ та'ко въ і^и^л~и. эT вре'мени само'ила прoрка,
21
21
І жоден з усіх царів ізраїльських не звершував такої пасхи, яку звершив Іосія, і священики і левити, і юдеї і всі ізраїльтяни, які жили в той час у Єрусалимі.
и^ всњхъ цр~еи і^и^л~евъ, не праꙁнова'ша таковы'е па'схи. каковђ` сътвори'лъ и^ѓ^сїя и^ сщ~енницы, и^ левљти і^ и^ё^де'я и^ весь і^и^л~ь, и^же ѓ^брњте'ни сђть въ постоя%нїихъ і^ерsлимъскихъ”
22
22
У вісімнадцятий рік царювання Іосії звершена ця пасха.
Въ и~і, лњто црsтвђ'ющђ и^ѓ^сїи праꙁDнована бы'сᲄь пасха сїя,
23
23
І спрямовані були прямою путтю діла Іосії перед Господом від серця, повного благочестя.
и^ ё^пра'влена сђть дњла и^ѓ^сїева преD гм~ъ е^го въ срDцы по'лномъ бл~гоче'стїя”
24
24
Те ж, що було при ньому, описано в попередніх літописах про тих, хто грішив і чинив нечестя проти Господа більше за всякий народ і царство, і чим вони свідомо ображали Його, і за що слова Господа повстали проти Ізраїля.
І$ и^же ѓ^ нем# вс^я пи'сана сђть въ прь'выхъ вре'менехъ ѓ^ и^хъ и^же съгрњши` и^ безъчествова` проти'вђ г~а на вся'къ ја^ꙁыk и^ црsтво, і^ и'же ѓ^скорбњша е^го въ раꙁђмњ” И$ словеса` гн~я въста'ша на і^и^л~я,
25
25
І після всіх цих діянь Іосії сталося, що фараон, цар Єгипетський, ішов воювати в Каркамис біля Євфрату, й Іосія вийшов назустріч йому.
и^ по всемђ` дњя'нїю семђ` и^ѓ^сїинђ” Въꙁы'иде фараѓ'нъ цр~ь е^гљ=пет#скїи, грядђщи въ карка'мђ ѓ^полча'яся на е^фра'тъ, і^ и^зы'иде на сђпроти'вїе томђ` и^ѓ^сїя.
26
26
Цар Єгипетський послав до нього сказати: що мені і тобі, царю Юдейський?
и^ посла` цр~ь е^гљпет#скїи к немђ, гл~ющи” Чт^о мнњ` и^ тебњ е^сть цр~ю і^ё'динъ
27
27
Не проти тебе посланий я від Господа Бога; війна моя на Євфраті, і нині Господь зі мною і Господь спонукує мене; відступи і не протився Господу.
нњсмь посла'нъ эT г~а да ѓ^плъчђся проти'вђ ᲄебе, н^о на е^фра'тъ бра'нь моя е^сть” И$ нн~њ г~ь со мно'ю е^сть и^ г~ь поспњша'яи м^и е^сть. эTстђпи` эT мене`, не съпротивля'ися гв~и,
28
28
Але не повернувся Іосія на свою колісницю, а наважився воювати з ним, не послухавши слів Єремії пророка з уст Господа.
и^ нњсть ѓ^браще'нъ и^ѓ^сїя на колесни'цђ е^го, н^о ѓ^плъча'ти е^го насилова'шеся. не вне'млющи же сло'вђ і^еремїа прoрка эT ё'стъ гн~ихъ”
29
29
І вступив з ним у битву на полі Мегиддо. І зійшлися начальники до царя Іосії.
Но поста'ви проти'вђ е^го бра'нь на' поли магед#до'ньстемъ, и^ снидо'ша нача'лницы къ цр~ю и^ѓ^сїю”
30
30
І сказав цар слугам своїм: віднесіть мене з поля битви, тому що я дуже занеміг. І слуги його негайно винесли його із строю.
И$ рече цр~ь ѓ%троком# свои^мъ, и^зведи'те м^я эT ѓ^плъче'нїя. и^знемо'глъ б^о е^смь ѕњло. и^ въско'рњ и^зне'мше е^го ѓ%троки эT ѓ^плъче'нїя.
31
31
І зійшов він на другу колісницю свою і, повернувшись у Єрусалим, помер і похований у гробниці батьків своїх.
и^ възше'лъ на колесни'цђ вторђ'ю свою, и^ прише'лъ въ і^ерsлим# и^ животъ премњни`” И$ погребе'нъ ё^ эTч~а гро'ба,
32
32
І плакали за Іосією по всій Юдеї, плакав за Іосією і пророк Єремія, і начальники з дружинами оплакували його до цього дня. І це передано назавжди всьому роду Ізраїлевому.
и^ вс^я і^ё^де'я тђжа'хђ и^ рыда і^е^ремїя пррoкъ и^ѓ^сїя ра'ди. и^ преDсњда'лники съ жена'ми иX пла'кахђ е^го да'же до сего дн~и” И$ да'но е^сть т^о бы'ти сътворе'но всегда` на ве'сь роD і^и^л~евъ”
33
33
Це написано в літописі царів юдейських, і те, що зроблено Іосією, і слава його і його розуміння закону Господнього; попередні ж діла його і згадані нині описані в книзі царів ізраїльських і юдейських.
Сїя же спи'сана сђть въ кни'ѕњ сло'въ црsтвъ і^ё'динъ. и^ по е^ді'номђ ко'ждо сътворе'нїя и^ дњя'нїа и^ѓ^сїя и^ е^го словеса`, и^ ра'ꙁђмъ е^го въ ꙁако'нњ гн~и. и^ вся'ка же сътворе'ная эT него і^ и^же и^ до нн~њ. пи'сана сTђ въ кни'ѕњ црsтва і^и^л~я і^ё'дина”
34
34
І взяв народ Ієхонію [Іоахаза], сина Іосії, і поставили його царем замість Іосії, батька його, коли йому було двадцять три роки.
И$ прїе'мши эT ро'да е^хо'нїя сн~а і^ѓ^сїи^на. и^ поста'виша цр~я въ і^ѓ^сїя эTц~а е^го мњ'сто” Сђща, въ л~г, лњта.
35
35
І царював він у Юдеї і Єрусалимі три місяці, і відставив його цар Єгипетський, щоб не царювати йому в Єрусалимі.
и^ црsтвова` наD і^ё'дою, и^ нDа і^ерsлимоM мцsы, г~” І$ и^ꙁя'тъ е^го цр~ь е^гљ=пет#скїи да не црsтвђетъ въ` і^ерsлимњ.
36
36
І наклав на народ сто талантів срібла й один талант золота.
и^ поста'ви наро'дђ і^ё'динђ да даю'тъ да'нь, р~, тала'нтъ сребра`, і^ е^ді'нᲆ тала'нтъ ꙁла'та”
37
37
І поставив цар Єгипетський Іоакима, брата його, царем Юдеї і Єрусалима.
И$ поста'ви цр~ь е^гљ=пет#скїи и^ѓа^ки'ма бра'та е^го цр~я і^ё'дњ і^ерsлимђ,
38
38
І зв’язав вельмож, а Заракина, брата його, відвів у Єгипет.
и^ свяꙁа` и^ѓа^кимъ велмо'жи и^ ꙁараки'ма и^ бра'та е^го, и^ приведе въ е^гљ=петъ”
39
39
Був же Іоаким двадцяти п’яти років, коли став царем над Юдеєю та Єрусалимом, і робив він лихе перед Господом.
Лњтъ же бы'сть и^ѓ^а^ки'ма, к~е, е^гда` црsтвова'ти нача` в ꙁемли` і^ё'динњ і^ерsлимњ и^ съᲄвори` лђка'вое преD гм~ъ.
40
40
Проти нього вийшов Навуходоносор, цар Вавилонський, і зв’язав його мідними ланцюгами і відвів у Вавилон.
на не'гоже сни'де навходоносо'ръ цр~ь вављ=ло'ньскїи и^ свяꙁа'лъ е^го мњ'дяными ю%ꙁами. и^ приведе е^го въ вављ=лонъ”
41
41
І, узявши деякі зі священних сосудів Господа, Навуходоносор переніс їх і поставив у своєму капищі у Вавилоні.
И$ сщ~ен#ные съсђ'ды гн~я вꙁя` навходоносо'ръ и^ принеслъ, и^ ѓ^ст~илъ е& въ хра'мњ свое^мъ въ
42
42
Сказання про нього, про його розбещення і нечестя написані в книзі літописів царських.
вављ=ло'нњ” А$ и^же ѓ не'мъ гл~емая ѓ^ нечистотњ е^го, и^ ѓ^ беZчи'н#ствњ пи'сано въ кни'ѕњ вре'менъ цр~ьства”
43
43
І став царем замість нього Іоаким, син його; він був вісімнадцяти років, коли був призначений царем.
И$ црsтвова` и^ѓ^а^ки'мᲆ сн~ъ е^го в него мњ'сто” Є$гда же поста'вленᲆ е^сть б^њ лњтъ и~і.
44
44
Царював же в Єрусалимі три місяці і десять днів, і зробив він лихе перед Господом.
црsтвова же мцsы г~. и^ дн~їи, і~, въ і^ерsлимњ. и^ сътвори лђка'вое преD гм~ъ.
45
45
І через рік Навуходоносор послав і відвів його у Вавилон разом зі священними сосудами Господа,
И$ по лњтњ посыла'ющи навходоносо'рђ, и^ пресели е^го въ вављ=ло'нъ, въкђ'пњ съ сщ~енныM съсђдомъ гн~имъ”
46
46
і призначив царем Юдеї та Єрусалима Седекію, який був двадцяти одного року. Царював він одинадцять років.
И$ поста'ви седекїа цр~я і^ё^де'и і^ерsлимђ, е^гда` бы'сть лњто к~а” Црsтвова же лњтъ а~і.
47
47
І робив він лихе перед Господом, не слухаючи слів, сказаних пророком Єремією від уст Господа.
и^ сътвори` лђка'вое преD гм~ъ, и^ нњсᲄь посрамле'нъ эT словеs и^же рече'ни сђть эT і^еремїя прoрка эT ё'стъ гн~ихъ.
48
48
І, бувши зв’язаним від царя Навуходоносора клятвою в ім’я Господа, порушив клятву, відійшов і, озлобивши свою шию і серце своє, переступив закони Господа Бога Ізраїлевого.
и^ ꙁакля'ся эT цр~я навходоносо'ра на и^мя гн~е, и^ кля'твы эTстђпи`, и^ ѓ^жести` вы'ю свою и^ срDце свое. и^ престђпи'лъ е^сᲄь ꙁако'нная г~а б~а і^и^л~ва
49
49
Також і начальники народу і священиків чинили дуже нечестиво, перевершуючи у всіх нечистотах усіх язичників, і осквернили освячений у Єрусалимі храм Господній.
и^ кня'ꙁи людїи гн~ихъ, ве'лїе беꙁаконїе сътвори'ша. и^ престђпи'ша паче всњхъ нечисто'тъ ја^зы'ческиX. и^ ѓ^скверни'ша цр~ковь гн~ю и^же ст~а бы'сть въ і^ерsлимњ”
50
50
Бог батьків їхніх посилав вісників Своїх закликати їх до навернення, оскільки щадив Він їх і оселю Свою;
И$ посла` б~ъ эTц~ъ и^хъ а'гг~ла свое^го и^ призва` и^хᲆ ја%ко миловаше и^хъ и^ жили'ще свое,
51
51
але вони глузували з вісників Його: в той самий день, в який Господь говорив, вони насміхалися з пророків Його,
тїи же порђга'шася иM” И$ вънь же дн~ь гл~алъ еs г~ь. бя'хђ и^грающи пророки е^го,
52
52
доки Він, розгнівавшись на народ Свій за нечестя, повелів повстати на них царям халдейським.
и^же до ја%рости прогнњ'ванᲆ е^сть на ја^зы'ки свои. ради безъчи'н#ства и^хъ” И$ повелњ` се'и и^ти` на ниX цр~емъ хал#де'искимъ.
53
53
Вони вибили юнаків їхніх мечем навколо святого храму їхнього і не пощадили ні юнака, ні дівчини, ні старого, ні молодого, але всі були віддані в руки їхні.
тїи ё^би'ша ю%ноша и^хъ мече'м#, ѓ%крsтᲆ и^ ст~њи цр~кви и^хъ. и^ не ѓ^прости'ша ю%ношъ и ста'рца и^ дв~ы и^ ю'ноша” Но всњ преда'ни сђть въ рђкђ и^хъ,
54
54
І всі священні сосуди Господні, великі і малі, і сосуди ковчега Господнього і царські скарби взяли вони і віднесли у Вавилон.
и^ вс^я сщ~ен#ныя сосђды гн~я мала'я и^ вели'каа сосђ'ды кїѓᲄа. и^ црsкїа ковче'ги вᲆзеMши принесо'ша во вављ=лоn.
55
55
І спалили дім Господній і зруйнували стіни Єрусалима і вежі його спалили вогнем,
и^ ꙁаж#го'ша доM гн~ь, и^ разори'ша стњны і^ерsлі'ма. и^ столпы` е^го сож#го'ша ѓ^гнеM”
56
56
і всю красу його перетворили на ніщо; тих же, хто залишився від меча, відвели у Вавилон.
И$ сконча'шаs вс^я честнњ'ишая е^го, ни въчто'же и^зведо'ша. и^ про'чїи эT меча` ведо'ша въ вављ=лоn”
57
57
І вони були рабами його і синів його до владарювання персів, на сповнення слова Господнього з уст Єремії:
И$ бњша раби` е^го и^ сн~омъ е^го даже до црsтва прь'скаго, въ наплъне'нїе слове'съ гн~ихъ эT ё'стъ і^е^ремїя.
58
58
доки земля не відсвяткує субот своїх, на весь час запустіння свого, упродовж сімдесяти років, вона буде суботствувати.
доко'лњ бл~говоли'тъ земля` сђбо'ты своя. все` вре'мя ѓ^пђстњнїя свое^го, сђбоTствовахъ въ и^сполне'нїе лњтъ”
Глава 2
Глvа, в~”
1
1
У перший рік царювання Кира Перського, на сповнення слова Господа з уст Єремії,
Црsтвђющи кљ=рђ цр~ю пр'ьскомђ пр'ьваго лњта, въ скоча'нїе сло'ва гн~я, ё^сты` і^е^ремїя
2
2
Господь подвигнув дух Кира, царя Перського, і він оголосив по всьому царству своєму усно і письмово:
въздвиh г~ь дх~ъ кљ=ра цр~я пр'ьска, и^ проповњ'да вс^е црsтво свое, въкђпњ по писа'нїю гл~ющи”
3
3
так говорить Кир, цар Перський: Господь Ізраїля, Господь Всевишній поставив мене царем вселенної
Сїя рече кљ=рᲆ цр~ь пр'ьскїи г~ь мене` поста'ви цр~я вселеннњи г~ь і^и^л~евъ г~ь вы'шнїи.
4
4
і повелів мені побудувати йому дім у Єрусалимі, який в Юдеї.
и^ назнамена` мн^њ соꙁда'ти е^мђ до'мъ въ і^ерsлимњ и^же е^сть въ і^ё^де'и”
5
5
Отже, хто є з вас, із народу Його, нехай буде Господь його з ним, і нехай він, вирушивши в Єрусалим, який в Юдеї, будує дім Господа Ізраїлевого: Він є Господь, Який живе в Єрусалимі.
А/ще кт^о е^сть васъ эT лю'дїи е^го. да бђ'детъ г~ь е^го с ни'мъ, и^ да възы'идетъ въ і^ерsлиM, и^же е^сть въ і^ё^де'и да соѕиждђтъ до'мъ гн~ь” Се'и г~ь и^же всели'ся въ і^ерsли'мњ.
6
6
Тому скільки їх живе по місцях, жителі місця того нехай допоможуть їм золотом і сріблом,
е^ли'цы ё^бо ѓ%крsтᲆ мњсᲄа ѓ^бита'ютъ да помо'гђтъ иM. і^ и^же сђть въ мњстњ томъ съ ꙁла'тоM и^ сребромъ,
7
7
дарунками коней і худоби й іншими приношеннями за обітницею на храм Господа в Єрусалимі.
с# да'ньми и^ с ко'ньми и^ ско'ты, и^ всњмъ и^же ѓ^бњща'нїю ставля'ются въ ја%вленїе гн~е и^же е^сть въ і^ерsлимњ”
8
8
І піднялися старійшини племен коліна Іудиного і Веніамінового і священики і левити й усі, дух яких подвигнув Господь іти і будувати дім Господу в Єрусалимі;
И$ стоя'ще нача'лницы колњномъ эT чинъ і^и^ё'диныхъ эT колњна венїаминова. и^ сщ~е'нницы и^ левљ=ти, и^ вс^и и%хже въздви'же дх~ъ гн~ь, възыити и^ соꙁда'ти до'мъ гн~ь и^же е^сть въ і^ерsли'мњ”
9
9
а всі, що жили в сусідстві з ними, допомагали їм: сріблом і золотом, і конями і худобою і дуже багатьма приношеннями за обітницею багатьох, яких надихнув дух.
І$ и^же бњша ѓ%крsтъ е^го помого'ша въ всемъ зла'тњ и^ сребрњ`, и^ ко'нехъ и^ ско'тњхъ, въ ѓ^бњща'нїи мно'жество мно'го иXже чю'въство воста`”
10
10
І цар Кир виніс священні сосуди Господа, які Навуходоносор переніс з Єрусалима і поставив у своєму капищі.
И$ кљ=ръ цр~ь възда` сосђды сщ~е'нныя гн~и и^же пренеслъ нав#ходоносоръ цр~ь вављ=лоньскїи эT і^ерsли'ма. и^ постави и^хъ въ и%долници своей.
11
11
Винісши ж їх, Кир, цар Перський, передав їх Мифридату, своєму хранителю скарбів,
и^ взя` т^а кљ=ръ цр~ь пр'ьскїи, и^ преда` я& миџрида'тђ и^же б^њ наD скро'вищемъ е^го”
12
12
а через нього вони були передані Саманассару, князеві Юдеї.
Тњмже преда'на сђть а^васа'рђ вла'стелю і^ё^де'искђ.
13
13
Число ж їх було: узливальниць золотих тисяча, узливальниць срібних тисяча, срібних курильниць двадцять дев’ять, чаш золотих тридцять, срібних дві тисячі чотириста десять, й інших сосудів тисяча.
и%хже сїе число`” Бњ воꙁлива'лницъ зла'тыX, Wа~. и^ воꙁлива'лниw сребря'ныхъ, Wа~. кади'лнцъ сребря'ныX, к~џ. џїялъ зла^тыхъ, л~” И$ паки сребря'ныX, Wв~, у~ и^ і~. і^ и'ныX сосђдъ, Wа~.
14
14
Усіх сосудів золотих і срібних принесено п’ять тисяч чотириста шістдесят дев’ять.
всњх же сосђдъ принесе'ныхъ зла'тыхъ и^ сребря'ныхъ, Wе~, и~ со'тъ, и^ ћ~џ.
15
15
І принесені вони Саманассаром і тими, що повернулися з ним з полону Вавилонського, у Єрусалим.
принесены же санавасаромъ, въкђ'пњ с тњми и^же эT плᲇненїя вављ=лоньска въ і^ерsлиM”
16
16
Під час же царювання Артаксеркса, царя Перського, Вилем і Мифридат, і Тавеллій і Рафим, і Веєлтефм і Самеллій писар та інші, які змовилися з ними, що жили в Самарії й інших місцях, написали йому такий лист:
Въ вре'менњхъ же а^ртаћеркса цр~я пр'ьскаго. воꙁписаша е^мђ эT сихъ и^же ѓ^бита'хђ въ і^ё^де'и і^ерsли'мњ. велемосъ, и^ миџрида'тъ, и^ тавелїи, и^ раџи'мъ, и^ вее^лътеџ#мосъ, и^ семелїи писе'цъ. и^ прочїи эT си'хъ и^же на чиновенїе, ѓ^бита'щїи в самарїи и^ по прочиX мњстᲇх. поDпи'санное посла'нїе
17
17
Цареві Артаксерксу, господарю, раби твої Рафим, описувач подій, і Самеллій писар, та інші з ради їх, і судді, які знаходяться у Келе-Сирії і Фінікії.
цр~ю а^ртећерћђ господи'нђ ѓ%троки твои` раџимъ лњтопи'сецᲆ и^ савелїи писе'цъ, и^ прочїи` совњта твое^го. и^ сђдїи и^же въ е^г#кили сљ=рїи и^ џеникїи”
18
18
Нехай буде нині відомо господарю царю, що юдеї, які вийшли від вас до нас, прийшовши у Єрусалим, у це відступницьке і підступне місто, влаштовують площі його, відновлюють стіни і закладають підвалини храму.
И$ нн~њ зна'но да бђ'детᲆ господи'нђ цр~ю`, ја%ко і^ё^де'е и^же въꙁыидо'ша эT ва'съ к на'мъ грядђщїи въ і^ерsли'мъ граD. эTмᲇтны и^ стропᲆтивыи` соѕида'тели тор#жища, и^ сᲆставля'ютъ стњны и^хъ и^ цр~ковъ въздвиꙁают#,
19
19
Отже, якщо це місто буде відбудоване і стіни його закінчені, то вони не тільки не погодяться платити податі, але і повстануть проти царів.
да а'ще ё^бо граD то'й соѕижде'тся и^ стњны скончаны бђдђтъ” Не то'кмо да'ни не потръпятъ даяти. н^о е^ще` и^ цр~емъ съпротивя'тся,
20
20
І оскільки уже почата побудова храму, то ми за благо визнали не нехтувати цим,
и^же и^ съдњла'ется цр~кви ради пра'во и^мњти раꙁсђжали е^смо`, н^о и^ не пре'зрњти си'х#.
21
21
але сповістити господаря царя, чи не благоугодно тобі подивитися в книгах батьків твоїх.
н^о ꙁна'но сътвори'ти господи'нђ на'шемђ цр~ю” да а'ще ви'дится т^и цр~ю. да и%щется въ кни'гахᲆ эTц~ъ твоиX”
22
22
Ти знайдеш запис про те у пам’ятних книгах, і довідаєшся, що це місто було зрадником і бентежило царів і міста,
И$ ѓ^бря'щеши въ лњтопи'сцаX пи'сано ѓ^ тњхъ, и^ зна'еши ја%ко граD то'й быs эTмᲇтниk, и^ цр~їи гра'ды смђща'ющи.
23
23
а юдеї — відступники, які вічно робили в ньому змови, з якої причини і було спустошене це місто.
і^ё^де'е эTмњтникы и^ ѓ^плъченїе сътворя'ющи ѓ^ не'мъ эT' вњка. е^я'же ради вины` граD то'й раꙁоре'нъ бы'сᲄь”
24
24
Отже, тепер сповіщаємо тебе, господарю царю, що коли побудується це місто і відновляться стіни його, то не буде для тебе проходу в Келе-Сирію і Фінікію.
И$ нн~њ ё^бо зна'нот^и тво'римъ господи'не цр~ю, ја%ко а%ще граD се'й создаn бђдеT и^ томђ` стњны ё^правлен#ныи бђдђтъ” И$схоD тебњ не бђ'детъ въ села` самарїи` и финикїи`”
25
25
Тоді цар написав у відповідь Рафиму, описувачу подій, і Веєлтефму і Самеллію писарю й іншим, які згодилися з ними, і жили в Самарії і Сирії і Фінікії, таке:
Тогда` возписа` цр~ь раџи'мђ и^же писа` слђченїя и^ вее^лтеџмђ и^ самелїю писцђ, и^ про'чимъ въчиненымъ на созрњнїе ѓ^бита'ющимъ въ самарїи` и^ сљ=рїи`, и^ финикїи и^же поDпи'сана и^мъ сђть.
26
26
прочитав я лист, який ви надіслали мені, і наказав розглянути; і знайдено, що це місто здавна повстає проти царів,
чтохъ посла'нїе ја%же посла'сте къ мнњ” ПовелXњ ё^бо възыска'ти и^ ѓ^брњтено е^сть ја%ко граD то'и эT нача'ла цр~емъ противля'ющъся.
27
27
і люди ці піднімають у ньому заколоти і війни, і були царі в Єрусалимі сильні і могутні, які володіли і збирали данину з Келе-Сирії і Фінікії.
и^ чл~ци эTмњтници. и^ ѓ^плъче'нїе в не'мъ сᲆтворя'ющи. и^ цр~и крњпча'иши и^ жесто'ки бњхђ вᲆ і^ерsли'мњ власᲄвђю'щи и^ да'ни наклада'ющи на килїю и^ сљ=рїю и^ финикїю”
28
28
Отже, тепер я наказав заборонити цим людям будувати це місто, і стежити, щоб нічого більш не робилося
Нн~њ ё^бо повелњхъ воZбра'нити чл~къ тњхъ соѕида'ти граD и^ преDвњ'дњти да ничто'же бо'ле сїи сътворя'тъ.
29
29
і щоб не мали подальшого успіху зловмисні дійства до занепокоєння царів.
н^о ни да въсходятъ въ множа'иша лђка'в#ства да е%же цр~емъ трDђ вноси'ти”
30
30
Після прочитання написаного від царя Артаксеркса, Рафим і Самеллій писар і ті, що змовилися з ними, поспішно вирушили в Єрусалим з кіннотою й ополченням народу
Тогда` пречита'на сђть и^же эT цр~я а^ртаћерћа ја%же напи'сана бы'сть раџи'мђ и^ самелїю писᲆцђ. і^ и^же с тњми съпоставле'ни бᲇхђ въпря'гши поᲄща'нно прїидо'ша въ іерsлиM с ко'н#ники и^ наро'да мно'жесᲄвоM ве'лїиM”
31
31
і почали утримувати тих, що будують. І зупинилося будівництво Єрусалимського храму до другого року царювання Дарія, царя Перського.
Нача'шаy соѕида'ющи въздръжати. и^ праZны ста'хђ эT соѕида'нїя цр~кви въ і^ерsли'мњ. да'же до вто'раго лњта црsтва да'рїя цр~я пр'ьскаго”
Глава 3
Глvа, г~”
1
1
І зробив цар Дарій великий бенкет своїм підданим і домашнім своїм і усім вельможам Мідії і Персії,
Цр~ь же да`рїи сътвори` вечерю вели'кђ всњмъ и^же поD ни'м#, и^ всњмъ и^же эT до'мђ ро'да е^го, и^ перьсиDскимъ вое^во'дамъ, и^ во'иномъ. и^ всњм# вельможамъ мидїискомъ,
2
2
і всім сатрапам і воєначальникам, і начальникам підвладних йому країн від Індії і до Ефіопії у ста двадцяти семи сатрапіях.
и^ намњстникомъ и^ сђдїа'мъ. и^ ё^прави'телемъ и^же поD тњми эT и^нъдњи` да'же до е^џїѓ'пїя, на рк~з вое^воD.
3
3
І їли і пили і, наситившись, розійшлися; цар же Дарій пішов у спальню свою і спав, і потім прокинувся.
и^ е^гда` ја^до'ша и^ пи'ша и^ насыти'вшеся въз#врати'шася” Тогда` да'рїи цр~ь воꙁ#ше'дъ въ ло'жницђ свою`, и^ поспа'въ. и^ въ снњ` бы'сть”
4
4
Тим часом троє юнаків охоронців, які охороняли тіло царя, сказали один одному:
Тогда` тїи трїе ю%ноша теле'снїи, и^ стра'жи и^же стрежа'хђ тњло цр~ево” Реко'ша дрђ'гъ дрђгђ,
5
5
нехай кожен з нас скаже одне слово про те, що сильніше за все? І чиє слово виявиться розумнішим за інше, тому цар Дарій дасть великі дарунки і велику нагороду.
глаго'лемᲆ е^ді'нъ ко'ждо на'съ сло'во і^ и^же превыси`. и^ е^го'же ја^виTся сло'во мђдрњише дрђга'го. даде` е^мђ цр~ь да'рїи да'ры вели'кїя и^ побњдђ вели'кђ.
6
6
І буде той одягатися в багряницю і пити з золотих сосудів, і спати на золоті, і їздити на колісниці з конями в золотих вуздах, носити на голові пов’язку з висону і намисто на шиї,
и^ перфирою ѓ^дњя'нъ бђ'детъ и^ въ зла'тњ пи'ти, и^ на зла'тњ да сњди'тъ. и^ колеса` зла'томъ позлащены и^ кида'рᲆ шидя'ныи, и^ гри'вна ѓ%крsтъ выи`,
7
7
і сяде він другим після Дарія за мудрість свою, і буде називатися родичем Дарія.
и^ въ вто'ромъ мњстᲇ ся'детъ эT да'рїя, ра'ди премђ'дросᲄи свое'я, и^ племя дарїево проꙁовеTся”
8
8
І негайно, написавши кожен своє слово, запечатали і поклали під узголів’я царя Дарія і сказали:
Тогда` въписа'вши е^ді'нъ ко'ждо свое` сло'во знаменова'ша. и^ поDложи'ша поD воꙁ#гла'вїе да'рїа цр~я.
9
9
коли цар встане, подадуть йому це писання, і за ким визнає цар і троє вельмож перських, що слово його мудріше, тому дасться перевага, як написано.
и^ реко'ша” Є$гDа воста'нет цр~ь дади'мᲆ т^о писа'нїе наше. і^ и'же ѓ^сђди'тъ цр~ь, и^ тр^и вельмо'жи перьстїи ја%ко сло'во е^го мђдрњ'ише е^сть. томђ` да да'сться побњда, ја^ко пи'сано е^сть.
10
10
Один написав: сильніше за все вино.
е^ді'нъ написа`. си'лно е^сть вино`.
11
11
Інший написав: сильніший цар.
и^ дрђгїи написа` силнњ'и е^сть цр~ь.
12
12
Третій написав: сильніші жінки, а над усім здобуває перемогу істина.
тре'тїи написа` силнњ'ише сђть же'ны. на всњ'х же побњжда'етъ и%стинна”
13
13
І ось, коли цар встав, подали йому це писання, і він прочитав.
Є$гда въста` цр~ь. взя'ша писа'нїя своя и^ да'ша е^мђ, и^ прочте` я&.
14
14
І, пославши, покликав усіх вельмож Персії і Мідії, і сатрапів і воєначальників, і начальників областей і радників,
и^ посла` съзва` всњхъ вельмо'жъ ми'д#скиX и^ прьскихъ вое^во'дъ, и^ намњстниk и^ ё^правителеи.
15
15
і сів у дорадчій палаті, і прочитано було перед ними писання.
и^ сњдо'ша въ собо'рᲇ и^ чте'на сђть пи'сма преD ни'ми”
16
16
І сказав: покличте цих юнаків, нехай вони пояснять слова свої. І були покликані і ввійшли.
И$ реq поꙁови'те ю%ношъ. и^ тїи и^звестяT словеса` своя. и^ зва'ни сђть и^ внидо'ша.
17
17
І сказав їм: поясніть нам написане. І почав перший, який сказав про силу вина, і говорив так:
и^ рече и^мъ въꙁвњсти'те нам# ѓ^ тњхъ и^же пи'сана сђть” И$ нача` прьвыи и^же гл~а эT крњпости вина`.
18
18
О, мужі! Яке сильне вино! Воно приводить у затьмарення розум усіх людей, які п’ють його;
и^ рече си'це, ЭO мђжи коль премагаеT вино` всњхъ чл~къ, и^же пїютъ е^го. эTлђ'читъ эT ё^ма`.
19
19
воно робить розум царя і сироти, раба і вільного, бідного і багатого одним розумом;
паки же и^ цр~ю сътворя'етъ ё'мъ сђ'етенᲆ, паки рабомъ свобо'днымъ, и^ ё^богимъ и^ бога'тымъ,
20
20
і всякий розум перетворює на веселість і радість, так що людина не пам’ятає ніякої печалі і ніякого боргу,
и^ всMњ ё'мы ѓ^братиT беꙁъстра'шны и^ ве'селы. и^ не памятђ'етъ в#сея ско'рби и^ долго'въ,
21
21
і всі серця робить воно багатими, так що ніхто не думає ні про царя, ні про сатрапа, і всякого змушує воно говорити про свої таланти.
и^ вс^я срDца сотворя'етъ бога'ты, и^ не памятђ'етъ цр~я ни вельмо'жи. и^ все потала'н#томъ гл~ати сътвориT
22
22
І коли сп’яніють, не пам’ятають про приязнь до друзів і братів і швидко оголюють мечі,
и^ не памятђ'етъ е^гда` пїютъ дрђж#бы ни бра'тъства. н^о немно'го пото'мъ прїимђтъ ме'чи,
23
23
а коли протверезяться від вина, не пам’ятають, що робили.
и^ е^гда` эT ви'н#ного. потопле'нїя въста'нђтъ. не по'мнятъ чт^о сътвори'ша,
24
24
О, мужі! Чи не сильніше за все вино, коли змушує так чинити? І, сказавши це, замовк.
ЭO мђжи не премага'етъ л^и вино`, и^же та'ко мы'слитъ сътвори'ти” И$ ё^млъча` гл~авыи си'це”
Глава 4
Глvа, д~”
1
1
І почав говорити другий, який сказав про силу царя.
И$ нача'ть вторы'и гл~ати, ре'кїи ѓ^ крњпости црsтњи”
2
2
О, мужі! Чи не сильні люди, які володіють землею і морем і всім, що знаходиться в них?
ЭO мђжи не премага'ютᲆ л^и чл~цы ꙁе'млю и^ мо'ре въздрᲆжатъ, и^ вся и^же в нихъ сђть”
3
3
Але цар перемагає і панує над ними і повеліває ними, і в усьому, що б не сказав їм, вони підкорюються.
Цр~ь же наD все премага'етъ и^ госпоDствђ'етъ всњми`, и^ влDчьсᲄвђе^тъ и%ми, и^ вс^я е^ли'ка е^же рече'тᲆ тњмъ сътворя'ютъ”
4
4
Якщо скаже, щоб вони ополчалися один проти одного, вони виконують; якщо пошле їх проти ворогів, вони йдуть і руйнують гори і стіни і вежі,
И$ аще после'тъ тњхъ къ бра'ни тво'рятъ бра'нь. и^дђтъ и^ сътры'ютъ го'ры и^ стњны, и^ столпы`,
5
5
й убивають і бувають вбитими, але не переступають слова царського; якщо ж переможуть, усе приносять царю, що одержать у здобич, і все інше.
ꙁакала'ются и^ ꙁакала'ютъ, и^ цр~ево сло'во не престђпа'ютъ. и^же а^ще побњдя'тъ принесђтъ цр~ю вся` е^ликоже плене'на бђдетъ” Та'коже і^ и'ныхъ си'цевыX
6
6
І ті, які не ходять на війну і не воюють, але обробляють землю, після посіву, зібравши жниво, також приносять цареві
і^ е^ли'ци же не вою'ютъ ни ѓ^плъча'юᲄся н^о дњ'лаютъ ꙁе'млю. паки е^гда бђдђтъ сњя'ти ꙁажина'ющи принесђтъ да'ни цр~евы”
7
7
і, примушуючи один одного, приносять цареві данину.
И$ е^діn дрђга'го преспњва'етъ и^ прино'сяT да'нь цр~ю.
8
8
І він один, якщо скаже убити — убивають; якщо скаже відпустити — відпускають; сказав бити — б’ють;
и^ то'и е^ді'нъ са'мъ е^сть а^ще гл~етъ ё^бїите, ё^бїютъ. и^ а'ще гл~етъ эTпђсти'те, эTпђстятъ. и^ гл~ет# пораꙁи'те, пора'ꙁятъ.
9
9
сказав спустошити — спустошують; сказав будувати — будують; сказав зрубати — зрубують; сказав насадити — насаджують;
и^ гл~етъ разори'те, раꙁоря'тъ. гл~етъ съзида'ите, созида'ютъ. гл~етъ посњщи'те, посњца'ютъ. гл~етъ насади'те, наса'дятъ.
10
10
і весь народ його і військо його підкорюються йому. Крім того, він лежить, їсть і п’є і спить,
и^ весь нароD и^ си'лы е^го послђшаю^тъ само'го” И$ посе'мъ то'и ја%сть и^ пїетъ и^ спиT.
11
11
а вони стережуть довкола нього і не може ніхто відійти і робити справи свої, і не може не послухатися його.
тїи же стрегђтъ ѓ%крsтъ е^го, и^ не мо'гђтъ поити` е^ді'нъ ко'ждо съᲄвори'ти дњ'ла своя`. н^о на гл~ъ послђшни сђть е^мђ.
12
12
О, мужі! Чи не сильніший за всіх цар, коли так підкорюються йому? — І замовк.
ЭO мђжи ка'ко не премо'жетъ цр~ь и^же та'ко ся слы'шиT и^ ё^млъча`”
13
13
Третій же, який сказав про жінок і про істину, — це був Зоровавель, — почав говорити:
Тре'тїи же рече эT жены` и^ эT и%стин#ны, и^ т^о е^сть зорова'вель и^ нача` гл~ати.
14
14
О, мужі! Чи не великий цар, і багато хто з людей, і чи не сильне вино? Але хто панує над ними і володіє ними? чи не жінки?
ЭO мђжи не велиk л^и е^сть цр~ь, и^ мно'ѕи чл~цы. і^ и^ вино` премо'жет#. кᲄо' же е^сть властвђя'и и%ми, и^ кт^о госпоDствђяй и%ми. не же'ны л^и.
15
15
Жінки народили царя і весь народ, який володіє морем і землею;
роди'ша б^о же'ны цр~я и^ всњхъ людїи, и^же властвђ'ютъ мо'ремъ и^ земле'ю.
16
16
і ними народжені і ними вигодувані ті, які насаджують виноград, з якого робиться вино;
и^ эT тXњ рожде'ни сђть. и^ тїи въздои'ша и^хъ и^же насади'ша виногра'ды эT кото'рыхъ вино` сътвори'тся.
17
17
вони роблять одяг для людей і доставляють прикраси людям, і люди не можуть бути без дружин.
и^ тїи сътворя'ю^тъ ри'зы кра'сны всњмъ чл~комъ, и^ тїи сътворя'ютъ сла'вђ чл~комъ. и^ не мо'гђтъ чл~цы эTлђчи'тися эT женъ.
18
18
Якщо зберуть золото і срібло і всякі коштовності, а потім побачать одну жінку, гарну лицем і красиву,
а^ще съвокђпятъ сребро` и^ зла'то и^ вся'кђ ве'щь красоты. и^ ви'дятъ женђ` е^ді'нђ до'брњ ѓ^дњя'н#нђ и^ доброзра'чнђ
19
19
залишивши все, спрямовуються до неї і, розкривши рот, дивляться на неї, і всі приліплюються до неї більше, ніж до золота і срібла і до всякої коштовної речі.
вся` сїя ѓ^ставля'ю^щи ѓ^ не'и вне'млютъ, и^ ѓ^тво'реными ё^стна'ми зря'тъ ю&. и^ еи` жела'ют# вс^и, на'ипаче зла'та и^ сребра`, и^ вся'кои` ве'щи предраго'и”
20
20
Чоловік залишає свого батька, який виховав, і країну свою і приліпляється до дружини своєї;
Чл~къ эTц~а свое^го ѓ^ста'витъ, и^же въздои'лъ е^го, и^ свою` странђ`, и^ приложи'тся къ женњ`.
21
21
і з дружиною залишає душу, і не пам’ятає ні батька, ні матері, ні країни своєї.
и^ съ жено'ю ѓ^ставля'етъ дш~ђ, и^ ниже эTц~а памяᲄђ'етъ ни мт~ри, ниже сᲄраны`
22
22
І з цього слід вам пізнати, що жінки панують над вами. Чи не піднімаєте ви трудів і чи не напружуєте зусиль, і чи не віддаєте і чи не приносите всього дружинам?
и^ сїе подоба'етъ вамъ раꙁђмњти, ја%ко же'ны властвђ'ютъ ва'ми. не болњзнђ'ете л^и, и^ трђжа'етеся, и^ вс^я жена'мъ даете` и^ прино'сите”
23
23
Бере чоловік меч свій і вирушає, щоб виходити на дороги і грабувати і красти, і готовий плавати по морю і ріках,
И$ прїемъ чл~къ ѓ^рђжїе свое, і^ и^деT на пђть сътвори'ти раꙁбо'и ё^бїиства и^ татьбы`, и^ мо'ре съ корабля'ми пла'вати и^ рњ'ки,
24
24
лева зустрічає, і в темряві блукає; але як тільки украде, забере й ограбує, відносить те до коханої.
и^ льва` ви'диT, и^ въ мра'къ вни'детъ. е^гда` разбо'и сътвори'тъ и^ прелести` и^ ё^кра'дет# възлюблен#нои свое'и прино'ситъ”
25
25
І більше любить чоловік дружину свою, ніж батька і матір.
И$ па'че лю'битъ чл~къ женђ` свою и^ вы'ше нежели эTц~а и^ ма'терь,
26
26
Багато збожеволіли через жінок і зробилися рабами через них.
и^ мно'ѕи безђмни сътворе'ни сђть ра'ди же'нъ свои^хъ. и^ раби` сътворе'ни сђть ради ᲄњхъ,
27
27
Багато загинули і збилися зі шляху і згрішили через жінок.
и^ заблђди'шA и^ закла'ни сђть, и^ съгрњши'ша раd же'нъ”
28
28
Невже тепер не повірите мені? Чи не великий цар владою своєю? Чи не бояться всі країни доторкнутися до нього?
И$ нн~њ вњрђете мн^њ не вели'къ л^и е^сть цр~ь въ вла'сти свое'и, не всњ' ли страны` не смњ'ютъ ѓ^сяза'ти е^го,
29
29
Я бачив його й Апамину, дочку славного Вартака, царську наложницю, яка сидить праворуч царя;
ви'дњхъ б^о а^пами'нь дщ^и варта'кова ди'внаго нало'жницђ цр~вђ сњдя'щи блиꙁь цр~я ѓ^деснђ'ю,
30
30
вона знімала вінець з голови царя і покладала на себе, а лівою рукою вдаряла царя по щоці.
и^ эTе^млющђ дїади'мђ эT главы` е^го, и^ наставля'ющи на себе`, и^ по лани'те бїя'ше цр~я эT лњвыя рђки`,
31
31
І, попри все те, цар дивився на неї, розкривши рот: якщо вона усміхнеться йому, усміхається і він; якщо ж вона розсердиться на нього, він пестить її, щоб помирилася з ним.
и^ свы'ше того`, ѓ^тво'реныма ё^стна'ма, зря` е^я, и^ а'ще посмњ'ется пред ни'мъ, смње'тся и^ ѓ'нъ” А/ще же раZгнњ'вана бђде'т# на'нь, ё^тњша'етъ ю&, до'ндеже гл~етъ съ ни'мъ”
32
32
О, мужі! Як же не сильні жінки, коли так чинять вони?
ЭO мђжи нsњ л^и крњпча'ише же'ны ја%ко си'це тво'ряT”
33
33
Тоді цар і вельможі глянули один на одного, а він почав говорити про істину.
И$ тогда` цр~ь и^ вельмо'жи смотря'хђ дрђгъ на' дрђга” И$ нача'тъ гл~ати эT и%стинны,
34
34
О, мужі! Чи не сильні жінки? Велика земля і високе небо, і швидке у своєму плині сонце, тому що воно в один день обходить коло неба і знову повертається на своє місце.
ЭO мђжи не крњпки л^и сђтђть же'ны, вели'ка е^сть земля` и^ высо'ко е^сть нб~о, и^ бы'сᲄротече'нїе слн~чное, ја%ко ѓ^брати'тъ в#коло нб~са и^ паки притечетъ в# мњсто свое въ е^ді'нъ дн~ь,
35
35
Чи не великий Той, Хто звершує це? І істина велика і сильніша за все.
не възвели'ченъ л^и е^сть и^же сїя тво'риT. і^ и'стин#на вели'ка и^ крњпча'иши па'че всњх#.
36
36
Вся земля взиває до істини, і небо благословляє її, і всі діла трясуться і тремтять перед нею. І немає в ній неправди.
вс^я зеMля` и%стиннђ въз#зыва'ет#. нб~о па'ки ю& блsвитъ. и^ вс^я дњла прекланя'юTся и^ трепе'щђтъ е^я`, и^ нњсть с не'ю ѓ^би'да
37
37
Неправедне вино, неправедний цар, неправедні жінки, несправедливі всі сини людські і всі діла їхні такі, і немає в них істини, і вони загинуть у неправді своїй;
ниже вино` ѓ^би'дитъ. ниже и^зоѓ^би'дитъ цр~ь, непра'веDни жены` непра'ведни вся сн~ы чл~ческїя. и^ непра'ведна тњхъ вс^я дњла` и^ нњсть в нихъ и%стинны, и^ въ свое'и непра'вости поги'бнђтъ”
38
38
а істина перебуває і залишається сильною у віках, і живе і володарює повік віку.
І$ и'стин#на же живе'тъ и^ пребыва'етъ въ вњки. и^ живетъ, и^ въздержи'тъ въ вњкъ вњка”
39
39
І немає в ній упереджености і розрізнення, але робить вона справедливе, віддаляючись від усього несправедливого і злого, і всі схвалюють діла її.
Нњсть преD ею` прїятїя лица` ни ро'зности. н^о и^же пра'ва тво'рит# ѓ^ всемъ непра'выхъ и^ лђка'выхъ ѓ^грᲇба'ется. и^ вс^њ бл~говоля'тъ въ дњлехъ е^я`”
40
40
І немає в суді її нічого неправого; вона є сила і царство і влада і велич усіх віків: благословенний Бог істини!
И$ нњсть в сђдњ е^я` ничто'же ѓ^би'дливо н^о сїя крњпосᲄь, и^ црsтво, и^ вла'сть, и^ вели'чество, всњмᲆ вњкоM” Блsвенъ б~ъ и%стиnныи
41
41
І перестав він говорити. І всі виголосили тоді і сказали: велика істина і сильніша за все.
и^ преста` гл~ати. и^ вс^и лю'дїе возопи'ша, и^ реко'ша. вели'ка е^сть и%стинна и^ премага'етъ”
42
42
Тоді цар сказав йому: проси, чого хочеш, більше написаного, і дамо тобі, тому що ти виявився наймудрішим, і будеш сидіти поруч зі мною і будеш називатися родичем моїм.
Тогда` цр~ь рече е^мђ въспроси` е^же хо'щеши множа'е и^же пи'сана сђть, и^ да'мъ тебњ” Поне'же ѓ^брњте'нъ е^си мђдрњ'ишїи, и^ бли'же мене` да ся'деши и^ племя` мое прозове'шися”
43
43
Тоді сказав він царю: згадай обіцянку, дану тобою в той день, в який ти прийняв царство твоє, що ти побудуєш Єрусалим
Тогда` рече цр~ю помяни` ѓ^бњща'нїе твое` и^же ѓ^бњща'лъ е^си създа'ти і^ерsлим# въ дн~ь кото'рыи црsтво прїялъ е^си”
44
44
і повернеш усі сосуди, взяті з Єрусалима, які відібрав Кир, коли дав обітниці зруйнувати Вавилон, і обіцяв вислати їх туди.
И$ вся` съсђды и^же прїята сђть эT і^ерsлі'ма эTпђсти` и^же эTлђчи'лъ кљ=рᲆ когда закля` вављ=ло'нъ. и^ въсхотњ эTсла'ти т^њ тђ`.
45
45
А ти обіцяв побудувати храм, який спалили ідумеї, коли Юдея була спустошена халдеями.
ты' же восхо'тњ` съзида'ти цр~ковь по сож#же'нїи и^дђмњ'и, когда ѓ^пђсᲄњна е^сть і^ё^де'а эT халдњи”
46
46
І про це саме тепер я прошу тебе, господарю царю, і благаю тебе, і в цьому велич твоя: прошу тебе виконати обіцяне, що ти вустами твоїми обіцяв Цареві Небесному виконати.
И$ нн~њ т^о е^сть чт^о прошђ` господи'не. и^ чт^о прошђ` т^о е^сть вели'чесᲄво эT тебе`, молю` ё'бо да сътвори'ши ѓ^бњща'нїе чт^о ѓ^бњща'лъ е^си цр~ю нбsномђ и^зъ ё'стъ твои^хъ сътвори'ти”
47
47
Тоді цар Дарій встав і поцілував його, і написав йому лист до всіх правителів і начальників областей і воєначальників і сатрапів, щоб вони пропустили його і з ним усіх, що йдуть будувати Єрусалим.
Тогда въста` цр~ь да'рїи и^ ѓ^блобыза` е^го, и^ написа` посла'нїе къ всњмъ дрьжа'вным# е^го, и^ вое^во'дамъ и^ намњстникомъ и^ вельмо'жамъ, да и^зведђтъ е^го и^же с ниM вси` въсходя'щи съзида'ти і^ерsлимъ,
48
48
Також написав лист до всіх місцевих начальників у Келе-Сирії і Фінікії і тим, що знаходяться на Ливані, щоб привозили з Ливану в Єрусалим кедрові дерева і допомагали йому будувати місто.
и^ всњмъ намњстникомъ и^же бя'хђ в сљ=рїи и^ фи'никїи. и^же въ лива'нњ. написа` посла'нїе, да приво'зятъ дре'ва ке'дрова, эT ливана въ і^ерsлі'мъ. да съзи'ждђтъ гра'д#”
49
49
Писав про свободу і для всіх юдеїв, які вирушають із царства в Юдею, щоб ніхто з тих, хто має владу, обласний начальник і сатрап і правитель, не приходив до дверей їхніх,
писа же и^ всњмъ і^ё^де'ѓM въ свободђ` и^же въсхожа'хђ эT црsтва въ і^ё^де'ю, и^ всњмъ вла'стелемъ и^ вельможа'мъ и^ намњстникоM, не прїити на две'ри и^хъ,
50
50
але щоб уся країна, якою вони володіють, вилучена була від данини, і щоб ідумеї залишили селища юдеїв, якими вони володіють;
и^ всю` странђ` и^же и^спроси'ша бы'ти безъ да'ни и^мъ. і^ и^дђме'и да ѓ^ставля'ютъ страны` и^же въздръжа'тъ і^ё^де'искїя”
51
51
також щоб давали на побудову храму щорічно по двадцять талантів, доки не буде побудований;
И$ въ съꙁда'нїе хра'ма дати по е^ді'нњхъ лњтехъ тала'нтъ, к~. даже доколњ създа'ся.
52
52
і для приношення на жертовник щоденних всепалень, зверх сімнадцяти приписаних, давали ще по десять талантів на рік;
и^ на ѓ^сщ~енїе все`съж#женїю съжещи` на всякъ дн~ь ја%ко и^мњ'ютъ ꙁа'повњдь. и^ныхъ талан#тъ з~і, приносятъ по е^ді'ныхъ лњтехъ.
53
53
і щоб усім, хто вирушає з Вавилона, була воля будувати місто, як самим, так і нащадкам їхнім і всім священикам, які підуть.
и^ всњмъ и^же въсходяT эT вављ=ло'на съгража'ти граD. дабы` была` свободA толи'ко и^мъ ја%коже сн~обомъ и^хъ, и^ всњмъ сщ~ен#никомъ и^же пре'идTђ
54
54
Писав також і про утримання і про священичий одяг, у якому служать.
писа'л же и^ коли'чьства. и^ пресщ~еннђ ри'зђ повелњ` да'ти в коеи слђжаше.
55
55
Написав давати утримання і левитам до того дня, коли завершиться храм і буде побудований Єрусалим;
и^ левљ=томъ писа` дати м#ꙁдђ` да'же до дн~е кото'рого съврьшиTся до'мъ і^ерsлі'мъ и^ ё^стро'ится.
56
56
і всім, хто стереже місто, наказав давати платню і продовольство.
и^ всњмъ стрегђщимъ гра'да писа` да'ти и^мᲆ жре'бїи, и^ ѓ^броки.
57
57
Відпустив і всі сосуди, які виділив Кир із Вавилона; і все, що повелів зробити Кир, і він повелів виконати і послати у Єрусалим.
и^ эTпђсᲄи'лъ вс^я сосђды и^же эTлђчиl кљ=ръ эT вављ=ло'на и^ вс^я е^ли'каже рече кљ=ръ съᲄвори'ти и^ ѓ'нъ въчини` твори'ти и^ посла'ти въ і^ерsлимъ”
58
58
І коли вийшов юнак, то підняв лице своє до неба навпроти Єрусалима, дякуючи Царю Небесному, і сказав:
И$ е^гда и^зы'иде ю%ноша се'и. въздви'гнђвъ лице` на' нб~о проти'вђ і^ерsли'мђ блsвити цр~я нбsнаго.
59
59
від Тебе перемога і від Тебе мудрість, і Твоя слава, а я Твій раб.
и^ рече эT тебе` е^сть побњда. и^ эT тебе` е^сть премђ'дрость, и^ свњтло'сть. и^ а'ꙁъ ра'бъ твои е^смь.
60
60
Благословенний Ти, що дарував мені мудрість, і дякую Тобі, Господи, Боже батьків наших.
блsвенъ е^си и^же да'лъ е^си мн^њ премђдро'сть. и^ тебњ и^сповњмся г~и б~е эTц~ь нашиX
61
61
І, взявши листи, вирушив і прийшов у Вавилон і оголосив усім братам своїм.
и^ прїя посла'нїе і^ и^зы'иде въ вављ=ло'нъ. и^ прїиде и^ въꙁвњсти бра'тїи свое'и и^же бы'ша въ вављ=ло'нњ”
62
62
І вони дякували Богу батьків своїх за те, що дарував їм волю і дозвіл
И$ блsвиша б~а эTц~ь свои^хъ, ја^ко да'лъ имъ эTпђще'нїе, и^ прохлаже'нїе.
63
63
іти і будувати Єрусалим і храм, на якому наречене ім’я Його. І раділи з музикою і веселістю сім днів.
да вᲆꙁы'идђтъ и^ съзи'ждђтъ і^ерsліM, и^ цр~ковь и^дњже и^мено'вано е^сть і%мя е^го в немъ. и^ въꙁра'довашася с мђсикїею и^ веселїемъ дн~їи се'дмь”
Глава 5
Глvа, е~”
1
1
Після цього були обрані до вирушення родоначальники за колінами їхніми, і дружини їхні і сини їхні і дочки їхні і раби їхні і рабині їхні з худобою їхньою.
По си'х# же и^ꙁбра'ни сђть да въсхо'дятъ нача'лницы се'лнїи по домоX и^ колњ'нахᲆ своиX. и^ же'ны иX, и^ сн~ове, и^ дще'ри и^ рабы`, и^ рабы'ня и^хъ, и^ ско'ты и^хъ”
2
2
Дарій послав з ними тисячу вершників, доки вони не введуть їх у Єрусалим з миром, з музикою, з тимпанами і трубами.
да'рїи же цр~ь посла'лъ та'кожDе с ни'ми конникъ Wа~, до'ндеже и^зведђтъ и^хъ въ і^ерsлимъ с ми'роM. и^ с мђсикїе^ю, и^ с тимпа'ны, и^ трђба'ми.
3
3
І всі брати їхні веселилися, і цар дозволив їм іти разом.
и^ вс^я бра'тїа и^хъ бя'хђ и^гра'ю^щи, и^ сътвори` и^хъ взыити въкђпњ с ни'ми”
4
4
І ось імена мужів, які йшли за племенами їхніми у колінах за старшинством їх:
И$ сїа сђть и^мена` мђжїи и^же взыидо'ша по се'лохъ свои^хъ и^ по колњ'нохъ и^ въ ча'сти. кня'ѕьства иX
5
5
священики, сини Финеєса, сини Аарона, Ісус, син Іоседека, сина Сареєвого, та Іоаким, син Зоровавеля, сина Салафиїля з дому Давидового, з роду Фареса, коліна ж Іудового,
сщ~енницы. сн~ове џинее'совы сн~а а^а^роня. і^сђсъ сн~ъ и^ѓ^седе'ковъ. и^ѓ^а^ки'мъ сн~ъ ꙁороваве'левъ сн~ъ салаџїи'лева. эT до'мђ двд~ва. эT колњ'на фаре'сова. колњ'на же і^ё'дина
6
6
який говорив перед Дарієм, царем Перським, мудрі слова на другому році царювання його, в місяці Нисані, місяці першому.
и^же гл~алъ е^сть да'рїю цр~ю пе'рскомђ словеса` ди'вна, въ второе лњто црsтва е^го мцsа ниса'нъ а~ го дн~я”
7
7
Ось юдеї, які вийшли з полону переселення, яких переселив у Вавилон Навуходоносор, цар Вавилонський,
Сђть же тїи въсходя'щїи же эT і^ё^де'я эT плњна преселенїю, кои%хъ пресели нав#ходоносо'ръ цр~ь вављ=ло'ньскїи въ вављ=лоn.
8
8
і які повернулися в Єрусалим і в інші місця Юдеї, кожен у своє місто, — вийшли з Зоровавелем та Ісусом, Неємією, Зареєм, Рисеєм, Енинеєм, Мардохеєм, Веельсаром, Асфарасом, Реєлієм, Роїмом, Вааною, начальниками їхніми.
и^ ѓ^брати'ся въ і^ерsлимъ, и^ въ про'чђю і^ё'де'ю, и^ е^ді'нъ ко'ждо же въ' грDа свои, и^же прїидо'ша. и^ съ ꙁороваве'леM і^ и^сђсомъ. и^ нее^мїе^м#, и' ꙁаха'рїе^м#, реи^сееM е^ниниѓ'сомъ, мардохее^мъ, вее^льсаромъ. со а^съфаро'сомъ. съ рее^лїе^мъ, съ рои^момъ. съ ваа'ноM. и^ эT нача'лникъ и^хъ,
9
9
Число народу з начальниками їх: синів Фороса дві тисячі сто сімдесят два; синів Сафата чотириста сімдесят два;
число` и^хᲆ эT ја^ꙁыk и^хъ, и^ нача'лницы и^хъ. сн~овъ форосовых#, Wв~, и^ ро~в. сн~овъ сафа'товыхъ, у~, о~ в~.
10
10
синів Ареса сімсот п’ятдесят шість;
сн~овъ а^ресовыхъ, ѕ~ со'тъ, н~ѕ.
11
11
синів Фааф-Моава із синами Ісуса та Іоава дві тисячі вісімсот дванадцять;
сн~овъ фаа^рамоа'въ, Wв~, и~ со'тъ и^ в~і.
12
12
синів Ілама тисяча двісті п’ятдесят чотири; синів Зафуї дев’ятсот сімдесят п’ять; синів Хорве сімсот п’ять; синів Ваннія шістсот сорок вісім;
сн~овᲆ и^ламовыхъ, тисяща, с~н и^ д~” Сн~ове ꙁаџђ'и, џ~ со'тъ. м~ и^ е~. сн~ове корве'ѓвы, з~ соT, и^ е~. сн~ове ванїи^ны, ѕ~ со'тᲆ м~и.
13
13
синів Вивая шістсот тридцять три; синів Арге тисяча триста двадцять два;
сн~ове виваи^ны, ѕ~ соT и^ к~г. сн~ове сада'совы, Wг~, с~, и^ к~в”
14
14
синів Адоникама шістсот тридцять сім; синів Вагоя дві тисячі шістсот шість; синів Адина чотириста п’ятдесят чотири;
Сн~ове а^доника'новы, ѕ~, со'тъ ћ~, и^ ꙁ~. сн~ове ваі^и^ны, Wв~, ћ~ и^ ѕ~. сн~ове а^динђ'евы. у~ н~ и^ д~.
15
15
синів Атира від Єзекії дев’яносто два; синів Килана й Азинана шістдесят сім; синів Азара чотириста тридцять два;
сн~ове а^тир езекїевы, ч~ и^ в~. сн~ове чила'новы, и^ а^ꙁита'совы, ћ~ и^ з~” Сн~ове а^ꙁђра'новы, у~ л~ и в~.
16
16
синів Анниса сто один; синів Арома тридцять два; синів Вассая триста двадцять три; синів Арсифурифа сто два;
сн~ове а^нанїевы, р~ и^ а~. сн~ове а^ро'мовы. сн~ове ва'с#сины, т~ и^ к~в. сн~ове а^рсифђри'џъ, р~ и^ в~
17
17
синів Ветируса три тисячі п’ять; синів Вефломонських сто двадцять три;
сн~ове мети'ровы, Wг~, и^ е~. сн~ове е^к#веџ#ломо'новы, р~, и к~г.
18
18
з Нетофаса п’ятдесят п’ять; з Анафофа сто п’ятдесят вісім; з Вефасмона сорок два;
сн~ове е^к#нетофа'совы, н~, и^ е~. сн~ове е^ћанаво'џовы, р~н и^ и~. сн~ове е^к#веџ#само'совы, м~в.
19
19
з Кариафири двадцять п’ять; з Кафира і Вирога сімсот сорок три;
сн~ове карїаџїарїѓ'съ, к~е” Сн~ове е^к#кафираs и виро'џовы, ꙁ~ со'тъ, и^ м~г. сн~ове е^к#пи'ровы, ꙁ~ соT.
20
20
хадиасеїв і аммидеїв чотириста двадцять два; з Кирама і Гаввиса шістсот двадцять один;
сн~ове хадїа'совы. и^ а^мидїевы, у~, и^ к~в. сн~ове эT кира'ма, и^ гав#диса, ѕ~ со'тъ и^ к~а.
21
21
з Макалона сто двадцять два; з Ветолія п’ятдесят два; синів Нифиса сто п’ятдесят шість;
Сн~ове эT макало'на, р~ и^ к~в. сн~ове эT витолїя, н~ и^ в~. сн~ове нифи'совы р~, и^ н~ѕ.
22
22
синів Каламолала й Онуса сімсот двадцять п’ять; синів Ієреха двісті сорок п’ять;
сн~ове кала'молалђе'вы, и^ ѓ^нђсовы, ꙁ~ со'тъ, и^ к~е. сн~ове и^е^рехђ, т~ и^ м~е.
23
23
синів Санааса три тисячі триста один.
сн~ове а^наа'зъ, Wг~ т~ и^ л~,
24
24
Священиків, синів Ієдду, сина Ісусового, з синами Санасива, дев’ятсот сімдесят два; синів Еммируфа тисяча п’ятдесят два;
жерцы`. сн~ове и^е^д#дђевы, сн~а і^и^сђева, съ сн~ы санаси'вовыми, џ~ со'тъ и^ о~в. сн~ове эT мирђ'џа Wа~, и^ н~в.
25
25
синів Фассура тисяча сорок сім; синів Харми тисяча сімнадцять.
сн~ове фасаро'новы, Wа~, и^ м~з. сн~ы кармїевы, а^и'ꙁъ”
26
26
Левитів, синів Ісуса і Кадмиїла і Ванни і Судія, сімдесят чотири.
Левљ=ти же сн~ове и^е^сђе'вы, и^ каDми'ловы, и^ ван#нђе^вы, и^ сђ'иевы, о~д”
27
27
Священноспівців, синів Асафа, сто сорок.
Сн~ове ст~о пњвцы`, сн~ове а^са'фовы, р~, м~и.
28
28
Воротарів, синів Салума, синів Атара, синів Толмана, синів Дакува, синів Атита, синів Товиса, усіх сто тридцять дев’ять.
две'рницы же, сн~ве салђмовы. сн~ове и^а^та'ловы, сн~ове тоlма'новы, сн~ове даковїевы. сн~ове тита'евы, сн~ове самїевы, всњ'хъ р~ и^ л~џ.
29
29
Служителів при храмі, синів Ісава, синів Асифа, синів Таваофа, синів Кираса, синів Суда, синів Фалея, синів Лавана, синів Аграва,
и^ ст~ыхъ слђжи'телеи. сн~ове а^са'фовы, сн~ове а^сифа'евы, сн~ве таваѓ'џовы, сн~ове кира'совы, сн~ове сђ'довы. сн~ве фалее^вы. сн~ове лавана'евы. сн~ове а^грава'евы,
30
30
синів Акуда, синів Ута, синів Китава, синів Аккава, синів Сивая, синів Анана, синів Кафуа, синів Геддура,
сн~ове а^кђа'евы. сн~ове ё^та'е^вы. сн~ове кита'вовы, сн~ове а^гава'е^вы, сн~ове сива'їевы, сн~ове а^на'ни, сн~ове каџђа^евы” Сн~ове геDдђ'ровы.
31
31
синів Іаїра, синів Десана, синів Ноєва, синів Хасева, синів Казира, синів Озії, синів Финоє, синів Асара, синів Васфая, синів Ассана, синів Мані, синів Нафисі, синів Акуфа, синів Ахива, синів Асува, синів Фаракема, синів Васалема,
сн~ове а^и^рђе'вы. сн~ве деса'новы. сн~ове нои^ва'евы, сн~ове хасева'евы. сн~ове гаꙁира'евы, сн~ове а^зїевы, сн~ове финее^совы, сн~ове а^сарае^вы, сн~ове васъџаїевы, сн~ове а^сана'евы, сн~ове менїевы, сн~ове нафисїевы. сн~ове а^кђе^вы, сн~ове а^кифа'евы. сн~ове а^сђровы сн~ове фараки'мовы, сн~ове васало'џовы
32
32
синів Меєдда, синів Куфа, синів Хареа, синів Вархуе, синів Серара, синів Фомоя, синів Насі, синів Атефа,
сн~ве мее^дїи^ны. сн~ве кђџа'евы. сн~ве хорса'евы, сн~ы харкђ'совы. сн~ове а^сирари, сн~ве џомїевы. сн~ве наси'џовы сн~ове а^ти'фа.
33
33
синів рабів Соломонових, синів Ассапфиофа, синів Фарира, синів Ієілі, синів Лозона, синів Ісдаїла, синів Сафії,
сн~ы ѓ%трокъ соло'моновыхъ. сн~ы а^сап#фїѓ'новы. сн~ы фари'ра, сн~ы и^е^и'ли, сн~ы лоꙁо'ни, сн~ы и^здаи^левы. сн~ы сафе'џовы,
34
34
синів Агія, синів Фахарефа, синів Савії, синів Сарофи, синів Мисея, синів Гаса, синів Аддуса, синів Сува, синів Аферра, синів Вародиса, синів Сафага, синів Аллома:
сн~ы а^їа сн~ы фаџ#ре'џъ. сн~ы савїи, сн~ы сароџїевы, сн~ы масїа'совы, сн~ы га'ровы. сн~ы а^д#дђсовы. сн~ы сђва'совы, сн~ы а^фераевы. сн~ове варади'совы. сн~ове саватовы. сн~ове а^л#ло'мовы.
35
35
усіх служителів при храмі і синів рабів Соломонових триста сімдесят два.
всњ'хъ ст~о слђжи'телеи и^ сн~овᲆ ѓ%трокъ соло'моновыхъ, т~ и^ о~в”
36
36
Ось ті, що вийшли з Фермелефа і Фелерса: начальники їхні Хараафалан і Аалар.
Сїи въсходя'ще эT џермеле'џа, и^ џерса'са, воQ и^хъ, хараа^џала'рᲆ, и^ а^а^ла'ръ,
37
37
Але вони не могли показати батьківщин своїх і родів, що вони від Ізраїля: синів Далана, сина Ваєнанового, синів Некодана, шістсот п’ятдесят два.
и^ не мого'ша възвњсти'ти эTч~ествᲆ своиX и^ ро'довъ, ја%ко эT і^и^л~я сђть. сн~ы лада'новы сн~а да'нова, сн~ы некода'новы, ѕ~ со'тъ и^ н~в.
38
38
І з священиків були такі, які відправляли священнослужіння, але не знайдені у списку: сини Овдія, сини Аквоса, сини Іадду, який узяв за дружину Авгію, з дочок Верзеллія, і називався його ім’ям.
и^ эT жерцо'въ творя'щїихъ жре'чество не ѓ^брњто'шася” Сн~ове ѓ^вдїи^ны. сн~ове а^ко'совы. сн~ове а^д#дђсовы и^же поа'лᲆ а^вгїю женђ эT дще'реи верꙁеле'евыхъ. и^ наꙁва'на е^сть на и^мя е^го.
39
39
І оскільки родовий запис їх після дослідження не знайдений у списку, то вони відлучені від священства.
и^ сихъ пои%щеши въ писа'нїи бы'тїя въ съчте'нїю и^ не ѓ^бря'щеши. и^ не повелњно и^мъ сщ~ен#ства твори'ти”
40
40
І сказав їм Неємія й Атфарія, щоб вони не брали участі у святинях, доки не постане первосвященик, облачений в урим і тумим.
И$ рече' и^мъ и^ нее^мїя и^ а^т#џа'рїя, да не причаща'юTся е^же слђжи'ти, до'ндеже въста'нетᲆ а^рхїере'и да'нъ въ и^ꙁвњствова'нїе, і^ истин#нђ.
41
41
Усіх же ізраїльтян від дванадцяти років і вище, крім рабів і рабинь, було сорок дві тисячі триста шістдесят; рабів їхніх і рабинь сім тисяч триста сорок сім; співців і псалмоспівців двісті сорок п’ять.
вси же бя'хђ эT і^и^л~я, эT в~і лњтъ, и^ ни'жеи, Wм~, Wв~, т~ћ ра'звњ ра'бъ и^ рабы'нь. ра'бъ тXњ и рабы'нь, Wꙁ~, тм~ꙁ” Пњвцы` и^ пњсницы, с~, и^ м~е.
42
42
Верблюдів чотириста тридцять п’ять, коней сім тисяч тридцять шість, мулів двісті сорок п’ять, під’яремної худоби п’ять тисяч п’ятсот двадцять п’ять.
вельблюD, ул~е. ко'нїи, Wз~ л~ѕ. м#ски` с~ м~е. поDја%ре'мникъ Wе~ е~ со'тъ, и^ к~е.
43
43
Деякі з родоначальників, коли прийшли вони до храму Бога у Єрусалимі, дали обітницю спорудити цей дім на місці його за своїми силами
и^ эT преDста'телеи по се'лњхъ. е^гда` прїидо'ша въ цр~ковь бж~їю. и^же въ е^ерsлимњ нача'ша ѓ^бновля'ти и^ въздвиꙁа'ти цр~ковь в мњсто е^го по свое'и си'лᲇ,
44
44
і дати в скарбницю храму на побудову тисячу мин золота і п’ять тисяч мин срібла і сто священичих одеж.
и^ даяти въ цр~ковь сокро'вище. дњ'ло пресщ~ен#но, ꙁла'та мна'съ, Wа~. и^ мнаs сребра`, Wе~. и^ ри'ꙁъ сщ~енныхъ, р~.
45
45
І оселилися священики і левити і деякі з народу в Єрусалимі й області його, а священноспівці й воротарі і весь Ізраїль у селищах своїх.
и^ всели'шася сщ~ен#ницы и^ левљ=ти, и^же и^ꙁыидо'ша эT народа въ і^ерsлимъ и^ въ странђ. и^ пресщ~енныи пњвцы и^ две'рницы, и^ ве'сь і^и^л~ь въ страна'хъ своиX”
46
46
Коли ж настав сьомий місяць, і сини Ізраїля були вже кожен у своєму володінні, зібралися всі одностайно на відкритому місці біля перших воріт на схід.
Настоя'щђ же сеDмомђ мцsђ, е^гда` бы'ша сн~ове і^и^л~еви е^ді'нъ ко'ждо въ свои^хъ ве'щехъ събра'шася е^ді'нодђшно. въ дво'ръ и^же бы'сть преD вра'ты въсто'чными”
47
47
І встав Ісус, син Іоседека, і брати його священики, і Зоровавель, син Салафиїля, і брати його, і спорудили жертовник Богу Ізраїлевому,
И$ въста і^сђсъ сн~ъ и^ѓ^седе'ковъ. и^ братїя е^го сщ~ен#ницы. и^ зороваве'ль сн~ъ салаџїи'левъ и^ бра'тїя и^хъ. ё^гото'ваша ѓ%лтарь б~ђ і^и^л~евђ.
48
48
щоб возносити на ньому всепалення, як написано в книзі Мойсея, чоловіка Божого.
да въꙁносятъ на не'мᲆ вс^есъж#же'нїе, ја%коже въ кни'ѕњ мољ=сїя чл~ка бж~їя пи'сана сђть.
49
49
І зібралися до них з інших народів, які були в тій землі, і влаштували жертовник на своєму місці, тому що ворогували з ними, і долали їх усі народи, які були в тій землі; і вони возносили жертви у свій час і всепалення Господу, ранкове і вечірнє.
и^ събра'ша себњ` эT и'ныхъ ро'дъ ꙁемли`. и^ въздви'гнђша жертовникъ, в мњсто е^го ја%ко вра'жда бя'хђ и^мъ, и^ премого'ша и^хъ вси ја^ꙁыцы ꙁе'м#стїи. и^ приноша'хђ приношенїе по вре'мени и^ съж#же'нїе гв~и ё%тренее, и^ вече'рнее,
50
50
І звершили свято кущів, як приписано законом, приносячи щоденні жертви, як належало,
и^ сътвори'ша кђщи и^ дн~ь вели'ка пра'ꙁдника, ја^ко повелњно в ꙁако'нњ. и^ же'ртва на вся'къ дн~ь ја%ко подоба'ше б^њ.
51
51
і потім безперестанні приношення і жертви субот і новомісяч і усіх святих свят.
и^ посе'мъ въꙁноше'нїя ё^ставле'ны, и^ приноше'нїе сђбо'тамъ и^ новомњсячїа'мъ” И$ дн~їи вели'кихъ пра'ꙁдникъ всњмъ ѓсщ~еннымъ,
52
52
І всі ті, які дали обітниці Богу, з новомісяччя сьомого місяця почали приносити жертви Богу, хоч храм не був ще побудований.
и^ чтоже ѓ^бњща'хђ г~ђ эT новомњсячїа седма'го мцsа нача'ша приноше'нїе въздаа'ти б~ђ. и^ цр~ковь гн~я не бы'сть е^ще` създа'на.
53
53
І давали срібло каменотесам і теслярам і питво і їжу, і візки сидонянам і тирянам, щоб вони привозили з Ливану кедрові дерева, доставляючи їх плотами в Іоппійську пристань, за наказом, даним від Кира, царя Перського.
и^ да'ша сре'бреники, пищђ и^ питїе, камена'ремъ и^ ков^аче'мъ сᲆ ра'достїю. и^ да'ша кара сидя'номъ, и^ тљ=ряномъ да привеꙁђтъ и^мъ эT лива'на дре'ва ке'дрова. и^ сътво'рятъ расте'съ въ ѓ^п#пїискомъ приста'нищи. по прави'ломᲆ и^же пи'сано бы'сть и^мъ эT кљ=ра цр~я пе'рьскаво”
54
54
І на другий рік у другому місяці, після прибуття до храму Божого у Єрусалим, Зоровавель, син Салафиїля, й Ісус, син Іоседека, і брати їхні і священики, левити і всі, що прийшли у Єрусалим з полону,
И$ въ в#торо'е лњто грядя'хђ лю'дїе въ хра'мъ бж~їи въ і^ерsлимъ. мцsа в#тора'го. и^ нача` зороваве'ль сн~ъ салаџїи'левъ. і^ и^сsђ сн~ъ і^ѓ^седе'ковъ и^ бра'тїа и^хъ, и^ сщ~ен#ницы, и^ левљ=ти, и^ вси` и^же прїидо'ша эT плене'нїя въ і^ерsлиM”
55
55
поклали підвалини храму Божого в новомісяччя другого місяця другого року після прибуття їх в Юдею і Єрусалим
И$ нача'ша зда'ти хра'мъ бж~їи. новомњсячїа втора'го мцsа, втора'го лњта е^гда` прїдо'ша въ і^ё^де'ю і^ерsлимъ”
56
56
і приставили левитів від двадцяти років до справ Господніх: і став Ісус і сини його і брати, і Кадмиїл брат і сини Імадавуна і сини Іода, сина Ілиадудового, із синами і братами, всі левити, одностайно спонукуючи до справ у домі Господньому. І побудували будівельники храм Господа.
И$ поста'виша левљ=ты эT к~, лњтъ на дњло гн~е. и^ ста` і^сђсъ и^ сн~ы и^ бра'тїя е^го вс^и, и^ каDмїи'ль бра'тъ. и^ сн~ы мадїамовы, и^ сн~ы и^ѓ^да'евы, е^лїадђм#скаго, съ сн~ъми и^ браᲄїами и^хъ. вси` левљᲄи е^дїнодђшно дњла призира'тели. сътворя'ющи дњ'ло в домђ` гн~и.
57
57
І стали священики в облаченні з музичними інструментами і трубами, і левити, сини Асафа, з кимвалами, оспівуючи Господа і прославляючи Його за уставом Давида, царя Ізраїльського,
и^ ста'ша сщ~енницы ѓ^блече'ни в ри'зы съ трђба'ми, и^ мђси'ками. и^ левљ=ти сн~ове а^са'фовы и^мᲇю^ща кљ=м#ва'лы въсхваля'ющи г~а, и^ блsвя'щи по дв~дђ цр~ю і^и^л~евђ”
58
58
і виголошували в піснях, прославляючи Господа, що благість Його і слава повіки над усім Ізраїлем.
И$ поя'хђ пњснь г~ђ ја%ко сла'досᲄь е^го и^ чsть въ вњки на всемъ і^и^л~и”
59
59
І весь народ сурмив і взивав гучним голосом, прославляючи Господа за відновлення дому Господнього.
И$ вс^и лю'дїе трђбо'ю въспњша. и^ прогласи'шA вели'кимъ гла'сомъ въсхваля'ющи г~а на въздвиже'нїе до'мђ гн~я”
60
60
А найстарші зі священиків і левитів і родоначальників, які бачили колишній храм, прийшли тепер на будіництво з плачем і гучним воланням,
И$ прїидо'ша эT сщ~ен#никъ и^ левљ=тъ и^ преDстоя'щихъ по се'лњхъ ста'рецъ и^же ви'дњша прежнїи до'мъ. и^ на се` съꙁида'нїе въꙁрњша съ пла'чемъ и^ во'племъ вели'кимъ.
61
61
а багато хто з трубами і радісними голосними вигуками,
и^ мно'ѕи съ ᲄрђба'ми и^ ра'достїю гла'са ве'лїя,
62
62
так що народ не міг чути труб через волання народне; хоча зібрання голосно сурмило, так що було чутно далеко.
ја^ко да лю'деM не слы'шати трђбъ пла'ча ради лю'д#ска” НароD б^о бы'сть трђбя'щи ѕњло. та'ко да дале'че слы'шится.
63
63
І почули вороги коліна Іудиного і Веніамінового і прийшли дізнатися, що́ означає цей трубний звук.
и^ слы'шаша вра'зи колњна і^ё'дина и^ венїами'нова. и^ прїидо'ша поꙁна'ти гла'съ трђбныи.
64
64
І дізналися, що ті, які повернулися з полону, будують храм Господу Богу Ізраїлевому.
и^ поꙁна'ша ја%ко и^же эT плене'нїя съꙁида'ютъ цр~ковь г~ђ б~ђ і^и^л~евђ”
65
65
І, приступивши до Зоровавеля й Ісуса і до родоначальників, говорять їм: будемо і ми будувати разом з вами;
И$ пристђпльше къ ꙁорова'велю і^ и^сђсђ и^ предъста'телемъ се'лъ, и^ реко'ша и^мъ” Съꙁида'емъ въкђ'пњ с ва'ми.
66
66
бо і ми подібно до вас слухаємо Господа вашого і приносимо Йому жертви від днів Асвакафаса, царя Ассирійського, який переселив нас сюди.
такоy и^ послђшае^мъ г~а б~а на'шего, и^ е^мђ жертвђ'ем# эT дн~їи а^васаре'џа цр~я а^сљ=рьскаго. и^же пресели` насъ здњ`.
67
67
Тоді сказав їм Зоровавель і Ісус і начальники племен ізраїльських: не з вами нам будувати дім Господу Богу нашому;
и^ реq и^мъ зорова'вель і^ и^сђсъ и^ нача'лницы се'лъ і^и^л~евыхъ. нњсть вамъ и^ наM съзида'ти до'мъ г~ђ б~ђ нашемђ.
68
68
ми одні будемо будувати його Господу Богу Ізраїля, відповідно до того, як повелів нам Кир, цар Перський.
мы` б^о са'ми съзи'ждемъ г~ђ б~ђ і^и^л~вђ прилњжне. ја%коже повелњ` наM кљ=ръ цр~ь прь'скїи”
69
69
Тоді народи тієї землі, нападаючи на тих, що жили в Юдеї й облягаючи їх, перешкоджали будівництву
ЈА/зы'цы же ꙁе'м#стїи пребыва'ющїи въ і^ё^де'и, стђжа'хђ па'косᲄи твря'ще, дњло съꙁида'ти
70
70
і, підступом відволікаючи народ і роблячи заворушення, перешкоджали завершенню будівництва в усі часи життя царя Кира, і зупинили будівництво на два роки до того часу, коли царем став Дарій.
и^ противо со'вњтне настоя'хђ възᲆбраня'юще е^же съвръши'тися дњлђ съꙁида'нїя въ все` вре'мя живота` кљ=ра цр~я. и^ продо'лжиша лњтᲇ дв^њ, да'же до да'рїева црsтва”
Глава 6
Глvа, ѕ~”
1
1
У другий рік царювання Дарія Аггей і Захарія, син Аддо, пророки, пророкували юдеям, які були в Юдеї та Єрусалимі, від імені Господа Бога Ізраїлевого.
Въ вто'рое же лњто црsтва дарїева, прoрчьствова а^г#ге'я, и^ захарїя сн~ъ а^д#дои^нᲆ пророцы і^ё^де'и ради и^же во і^ё^деи и^ въ і^ерsли'мњ и%менемъ г~а б~а і^и^л~ева на ни'хъ”
2
2
Тоді встав Зоровавель, син Салафиїля, й Ісус, син Іоседека, і почали будувати дім Господа в Єрусалимі, у присутності пророків Господніх, які допомагали їм.
Тогда` ст^а зоровавель сн~ъ салаџїилевъ, і^ и^сsђ сн~ъ і^ѓ^седе'ков#” Нача'ша соѕи'дати доM гн~ь и^же е^сть въ і^ерsли'мњ. со сђщими прoрци гв~и помага'ющђ иM”
3
3
У цей час з’явився до них Сисинні, правитель Сирії і Фінікії, і Сафравузан і товариші їхні і сказали їм:
В то'же время прїиде к ни'мъ си'нъ воево'да сљ=рїискїи, и^ феникїискїи, и^ саџравђзаньскїи и^ дрђѕи е^го, и^ реко'ша и^мъ”
4
4
з чийого дозволу ви будуєте цей дім і цю покрівлю, і все інше робите? І хто будівельники, які роблять це?
Чїе повелњнїе вамъ до'мъ сїи соѕидати и^ кро'вᲆ то'и, і^ и'на вс^я съвръша'ете. и^ кт^о сђть строи'тели и^же сїя соѕида'ютъ.
5
5
Але старійшини юдейські знайшли милість у Господа, Який споглянув на полонення,
и^мњша блгDть эT г~а посњще'нїя быв#шаго на ниX и^же б^њ въ плњненїи, старци і^ё^де'истїи.
6
6
і їм не заборонили будувати, поки сповіщено буде про них Дарію. І отримана була відповідь.
и^ не възбрани'ша соѕидати. до'ндеже назнаменђ'ется да'рїю ѓ^ всњхъ тњхъ. и^ эTвњща'нно бђдеT
7
7
Ось список з листа, який Сисинні писав і який послали Дарію: Сисинні, правитель Сирії і Фінікії, і Сафравузан і товариші, начальники в Сирії і Фінікії, царю Дарію радуватися.
ѓ%бразъ же посла'нїи и^же посла'ша да'рїю” Сисениs вое^вода сљ=рїйскїи и^ феникїискїи и^ саџравђза'ньскїи, и^ дрђѕи и^же въ сљ=рїи` и^ финикїи` намᲇстници. цр~ю да'рїю целова'нїе.
8
8
Нехай буде все відомо господарю нашому царю, що ми, прийшовши в область Юдейську і ввійшовши в місто Єрусалим, знайшли в місті Єрусалимі старійшин юдейських, що повернулися з полону,
вся` зна'на да бђдTђ гн~ђ на'шемђ цр~ю, ја^ко е^гда прїидохоM въ стра'нђ і^ё^де'искђ, и^ внидо'хомъ въ і^ерsли'мъ граD. ѓ^брњто'хомᲆ эT плњне'нїа ста'рцовъ і^ё^де'скихъ въ і^ерsли'мњ гра'дњ
9
9
які будують новий великий дім Господу з дорогих тесаних каменів, кладучи в стіни дерева;
соѕида'ющїи до'мъ гн~ь вели'къ но'въ эT ка'менїи кра'сныX полага'юще и^ чтsныX и^ древа на стњна'х#.
10
10
і роботи ці виконуються з ревністю, і справа успішно йде в руках їхніх і звершується з усією красою і старанністю.
и^ дњла т^а съ прилежа'нїемъ творятᲆ, и^ преспњваеT дњ'ло въ рђка'хъ и^х#, и^ въ все'и сла'вњ и^ любезнњише съвръша'юT”
11
11
Тоді ми запитали цих старійшин, говорячи: з чийого повеління ви будуєте цей дім і виконуєте ці роботи?
Тогда` въпроси'хомъ старцевъ гл~ющи. чїе повелњнїе вамъ соѕида'ти до'мᲆ се'и и^ дњла т^а ѓ^снова'ете”
12
12
І так ми запитали їх, щоб сповістити тобі і написати тобі про начальників їхніх, і вимагали ми від них іменний список проводирів їхніх.
Сегоже раd въпроси'хомъ иX да вњдомо сътво'риM тебњ`. и^ напи'шемᲆ т^и чл~къ предᲆста'телеи. і^ и^ме'неM писа'нїя и^спроси'хоM эT ни'хъ”
13
13
Вони ж сказали нам у відповідь: ми раби Господа, Який створив небо і землю.
И$ тїи` эTвњща'ша на'мъ гл~ющи. мы е^сми` раби` гн~и и^же сътвори нб~о и^ зе'млю.
14
14
І дім цей за багато років перед цим був побудований царем Ізраїльським, великим і сильним, і був закінчений.
и^ соѕида'шеся сїи до'мъ пре'же лTњ тXњ мно'гиX эT цр~я і^и^л~ева вели'каго и^ крњпкаго. и^ сконча'ся”
15
15
Але оскільки батьки наші гріхами своїми прогнівили небесного Господа Ізраїлевого, то Він віддав їх у руки Навуходоносора, царя Вавилонського, царя халдеїв.
И$ ја%ко эTц~ы на'ши прогнњва'ша и^ съгрњши'ша къ б~ђ і^и^л~вђ нбsномђ, преда'лъ иX въ рђ'кђ навходоносо'рђ цр~ю вало'ньскомђ. цр~я халъде'иска.
16
16
Вони, зруйнувавши дім цей, спалили, а народ відвели в полон у Вавилон.
до'мъ же то'и разаряющи сож#го'ша. и^ лю'ди плениша і^ и^зведо'ша въ вављ=лонъ”
17
17
Але в першому році, коли царем став Кир над країною Вавилонською, цар Кир наказав побудувати дім цей.
Въ пр'ьвое лњто црsтвђю'щђ кљ=рђ цр~ю вављ=лоньскомђ писалъ кљ=ръ цр~ь доM то'и соѕида'ти.
18
18
І священні сосуди, золоті і срібні, які Навуходоносор виніс із храму Єрусалимського і поставив у своєму капищі, цар Кир знову виніс з капища Вавилонського і передав їх князеві Саманассару Зоровавелю.
и^ сщ~е'нные сосђ'ды зла'тые и^ сре'бряные и^же и^знесе` навходоносоr эT до'мђ и^же е^сть въ і^ерsли'мњ. и^ постави` я& въ свое^мъ ка'пищи. па'ки взя'лъ т^а кљ=ръ цр~ь эT хра'ма и^же бысть въ вављ=лонњ и^ преда и^хъ зоровавелю и^ санаваса'рђ вое^водњ.
19
19
І повелів йому віднести всі ці сосуди і покласти у Єрусалимському храмі і побудувати храм Господа на його місці.
и^ повелњно еs е^мђ эTнесши да вознося'тъ сїе сосђды. и^ преDста'вятᲆ въ цр~ковь и^же еs въ і^ерsли'мњ. и^ цр~ковь бж~їю сїю соѕида'ти въ мњстњ ея`”
20
20
Тоді Саманассар, прийшовши, поклав підвалини дому Господа у Єрусалимі, і відтоді донині він будувався і не був завершений.
Тогда` санаваса'ръ, ѓ%нъ пришеD положи` ѓ^снова'нїе до'мђ гн~я и^же е^сть въ і^ерsли'мњ и^ эT ѓ%ного до нн~њ ѕиждется. и^ не прїя'тъ сконча'нїа”
21
21
Отже, царю, якщо угодно, нехай пошукають у царських книгосховищах Кира,
Нн~њ ё^бо а%ще сђди'тся эT тебе` эO цр~ю, пои%щеTся въ цр~ьскихъ кни'гохрани'лницаX кљ=ра цр~я. и^же сђть вᲆ вављ=лонᲇ”
22
22
і якщо виявиться, що будівництво дому Господнього у Єрусалимі звершується з волі царя Кира, й угодно буде це господарю царю нашому, нехай дано буде нам знати про те.
И$ а'ще ѓбрњтено бђ'детᲆ совᲇтъ кљ=ра цр~я нача` т^ђ бы'ти строе'нїю до'мђ гн~я и^же е^сть въ і^ерsли'мњ, и^ сђди'тъся эT господи'на цр~я на'шего, да напи'шеши ѓ^ тњхъ на'мъ”
23
23
Тоді цар Дарій наказав шукати в книгосховищах, що знаходяться у Вавилоні, і знайдено в Екбатанах, у місті, що знаходиться в Мідійській області, одне місце в пам’ятному записі, де написано:
Тогда` да'рїи цр~ь повелњ` въꙁыска'ти въ цр~ьскихъ кни'гохранителницахъ и^же въ вављ=ло'нњ” И$ ѓ^брњтено быs вᲆ витанеи` странњ тиварᲆстњи въ е^ди'ноM лњтописци, в не'мже напи'сана бᲇхђ т^а.
24
24
у перший рік царювання Кира, цар Кир повелів побудувати дім Господа у Єрусалимі, де приносять жертви на вогні невгасимому.
лњто пр'ьвое, црsтвђющђ кљ=рђ цр~ю. кљ=ръ цр~ь повелњ` до'мъ гн~ь и^же е^сть въ і^ерsли'мᲇ соѕида'ти. и^дњже жря'хђ ѓ^гнемъ безъпреста'ни.
25
25
Висота храму шістдесят ліктів, ширина шістдесят ліктів, із трьома домами із тесаних каменів і з одного нового, з місцевого дерева, а витрати робити з дому царя Кира,
е^го'же высота` бђ'детъ лако'тъ, ћE. и^ ширина` лако'тъ, ћE. стњна` ка'мени тесаного покровъ дре'вянъ эT дщиц# новы'хъ е^ді'нъ, и^ расхо'ды да'ти эT до'мђ кљ=ра цр~я.
26
26
і священні сосуди дому Господнього, золоті і срібні, які Навуходоносор виніс з дому Єрусалимського і переніс у Вавилон, повернути в дім Єрусалимський, щоб поставити їх там, де вони знаходилися.
сщ~енные же сосђды въ до'мъ гн~ь толи'ко зла'тная, ја%коy сре'бреная и^же взя'лъ навходоносоръ эT до'мђ гн~я и^же е^сть въ і^ерsли'мњ, и^ принеслъ въ вављ=лонъ, да поста'вяT в# домђ` въ і^ерsлі'мњ и^деже б^њхђ поста'влена пре'жде. да поста'вяTся ᲄа'мо”
27
27
Повелів також стежити Сисинні, правителеві Сирії і Фінікії, і Сафравузану і товаришам їхнім і поставленим у Сирії і Фінікії начальникам, щоб вони тримали себе осторонь від цього місця і залишили раба Господа Зоровавеля, князя Юдейського, і старійшин юдейських будувати цей дім Господа на його місці.
И$ повелњ же цр~ь прїлежаᲄи сисеnнњ вое^водњ сљ=рїискђ и^ финикеискђ и^ сатравђза'ньскђ и^ дрђгоM е^го и^же ё^чинени бя'хђ в сљ=рїи`, и^ финекїи намњстницы да не воZбраняюT того` мњ'сᲄа ѓ%трокђ кљ=ровђ зороваве'лю, нача'лника же і^ё^де'и, и^ ста'рецъ і^ё^де'искихъ. до'мъ гн~ь ѓ%нъ соѕида'ти.
28
28
Я повелів повністю відбудувати його і стежити, щоб юдеям, які повернулися з полону, сприяли у повному закінченні дому Господнього
и^ а'зъ б^о повелXњ по в#семъ соѕида'ти. и^ съ прилежа'нїемъ зрњти да помо'гTђ и^же сђть эT плене'нїя і^ё^деѓM дон#деже съвръши'тся хра'мᲆ гн~ь.
29
29
і щоб із податей Келе-Сирії і Фінікії справно давали для цих людей, на жертви Господу, князю Зоровавелю, на тельців, баранів і агнців.
и^ эT да'ни ё^до'лїи сљ=рїи` и феникїи`. любовне повелњ дая'ти тњмъ чл~коM на жр'ътвђ гн~ю зороваве'лю приста'вникђ. ю%нцы и^ ѓ'вны и^ а^гньци”
30
30
Так само, щоб постійно щороку беззаперечно давали пшеницю, сіль, вино й олію, як скажуть священики, які знаходяться в Єрусалимі, скільки витрачається кожного дня;
Та'коже и^ пшеницђ, и^ со'ль, и^ вино`, и^ е^ле'и, вы'нђ на вся'ко вре'мя, ја%коy сщ~е'нницы и^же сђть въ і^ерsли'мњ рекђтъ, на все`сож#же'нїе по вся` дн~и беꙁъ пога'шенїя.
31
31
щоб приносили Всевишньому Богу жертви за царя і за дітей його і молилися за життя їх.
да принесђтся воꙁлїянїя вы'шнемђ б~ђ за цр~я и^ ѓ'троки е^го. и^ да мо'ляT за и^хъ живо'тъ.
32
32
Притому оголосити, що коли хто переступить або порушить що-небудь з написаного, то нехай буде взяте дерево з його власних, і він буде повішений на ньому, а майно його стане царським.
и^ да въз#вњсти'тся и^ не престђпле'но бђ'детᲆ ничто'же эT си'хъ и^же пи'сана сђть” А/ще же солжетъ кт^о да прїимется древо эT своиX и%стинныX и^ да ѓ%бњсиTся. и^ бл~гая тњхъ цр~ю припи'шђтся.
33
33
За це і Господь, Якого ім’я призивається там, нехай погубить усякого царя і народ, який простягне руку свою, щоб перешкодити або зробити яке-небудь зло цьому дому Господа у Єрусалимі.
сего ради и^ г~ь е^мђ и^мя възва'но е^сᲄь тђ и^стребиT вся'кого цр~я и^ ја^зы'ки и^же рђ'кђ свою простретᲆ въꙁдръжа'ти, и^л^и лђка'во въꙁдръжа'ти доM гн~ь то'и и^же е^сть въ і^ерsли'мњ.
34
34
Я, цар Дарій, вирішив, щоб у точності було за цим.
а^ꙁ же да'рїи цр~ь повелњхъ без# всего` сїа сътворити”
Глава 7
Глvа, з~”
1
1
Тоді Сисинні, правитель Келе-Сирії і Фінікії, і Сафравузан і товариші їхні, виконуючи повеління царя Дарія,
Тогда` сисинїи пр'ьвыи по цр~и вое^вода сљ=рїи`, и^ финикїи, и^ саџравђза'нїи, и^ съ дрђ'гими послђша'ющими тXњ, и^же эT да'рїя цр~я бя'хђ иM повелњна,
2
2
ретельно взялися за святу справу, допомагаючи старійшинам і священноначальникам юдейським.
настоя'хђ сщ~еннымъ ст~ыM дњ'ломъ, потщанњише содњлова'ющи, съ ста'рци і^ереѓ'въ, и^ нача'лници ст~ыхъ.
3
3
І успішно йшла свята справа, за пророцтвами пророків Аггея і Захарії.
и^ преспњва'ша сщ~е'нна ст~аа дњла, прорица'ющи б^о аг#ге'я и^ захарїя прoрци,
4
4
І звершили все за повелінням Господа Бога Ізраїлевого і з волі Кира, Дарія й Артаксеркса, царів перських.
и^ съвръши'ша сїя по ꙁаповњди г~а б~а і^и^л~ева. се'и совTњ кљ=ра и^ дарїя, и^ а^ртаћерћа цр~еи пр'ьскихъ. до шесᲄа'го лњта да'рїя цр~я пр'ьскаго”
5
5
Закінчений святий дім до двадцять третього дня місяця Адара, на шостому році царя Дарія.
И$ съвръшенъ бы'сть доM ст~ыи на'шъ да'же дотретїя'го и^ двадесяᲄаго дн~е, мцsа а^до'ра” Шестаh лњта да'рїя цр~я,
6
6
І зробили сини Ізраїля, священики і левити та інші, що повернулися з полону, які були приставлені, усе за написаним у книзі Мойсея.
и^ съᲄвори'ша сн~ве і^и^л~еви и^ сщ~е'нницы и^ левљ=ти. и^ прочїи`, и^же бњхђ эT плᲇне'нїя, и^же наставлени сђть. потњхъ и^же напи'сана сђть в# кни'ѕњ мољ=сїѓ^вњ”
7
7
І принесли в жертву на відновлення храму Господнього сто волів, двісті баранів, чотириста агнців,
И$ принесо'ша въ ѓ^бновленїе цр~кви гн~и. ю%нецъ, р~, ѓ%венъ, с~,. а^гнецъ, у~.
8
8
дванадцять козлів за гріхи усього Ізраїля, за числом дванадцяти колін ізраїльських.
и^ козлоv ꙁа грᲇхи в#сего` і^и^л~я в~і. по числђ эT колᲇна і^и^л~ва, в~і”
9
9
І стояли священики і левити за племенами, в облаченні, при ділах Господа Бога Ізраїлевого, згідно з книгою Мойсеєвою, і воротарі біля кожних воріт.
И$ ста'ша сщ~е'н#ницы и^ левљ=ти, ѓ^дња'н#ны въ ри'ꙁы по колњнохъ на дњ'ло г~а б~а і^и^л~ева, по кни'ѕњ мољ=сїѓвњ. и^ вратари по е^ді'ныхъ ко'ждо две'рехъ.
10
10
І влаштували сини Ізраїлеві, які повернулися з полону, пасху в чотирнадцятий день першого місяця, коли очистилися священики і левити разом,
и^ съдњ'аша сн~ове і^и^л~еви с тњми и^же бяхђ эT плᲇненїя па'схђ, д~і, лђнњ мsца пр'ьваго” ЈА/ко ѓ^ст`ишася сщ~е'н#ницы и^ левљ=ти. в#кђпњ
11
11
і всі сини полону, тому що очистилися, бо левити усі разом очистилися.
и^ вс^и сн~ве плњне'ныи, ја%ко ѓ^чисти'шаs и^ пожро'шA па'схђ всMњ сн~омъ плњне'ныM, вс^и въкђпњ ѓ^чисти'шаs.
12
12
І закололи пасхальних агнців для всіх синів полону, для братів своїх, священиків, і для себе самих.
и^ пожроша па'схђ всњмъ сн~овоM и^ племенемᲆ, и^ бра'тїаM и^хъ сщ~енникоM и^ себњ` сами”
13
13
І їли сини Ізраїлеві, які повернулися з полону, всі, що відійшли від мерзот народів землі, знайшли Господа.
И$ ја^до'ша сн~ове і^и^л~еви и^же бя'хђ эT плᲇненїя вси` и^ ѓ^ста'вшїи эT сквернᲆ ꙁеMля` то'я и^щђщи г~а.
14
14
І святкували свято опрісноків сім днів, радіючи перед Господом,
и^ просвњща'ша дн~ь пра'зникъ ѓ^прњ'снокомъ сеDмь дн~їи пирђ'ющи преD гм~ъ,
15
15
що Він навернув до них серце царя Ассирійського, щоб зміцнити руки їхні на діла Господа Бога Ізраїлевого.
и^же ѓ^брати` совTњ цр~я а^сљ=рьскаго в неM, ё^твръди'ти рђ'кђ и^мъ на дњ'ла г~а б~а і^и^л~ева”
Глава 8
Глvа, и~”
1
1
Після цих подій, у царювання Артаксеркса, царя Перського, прийшов Ездра, син Азарії, Зехрія, Хелкія, Салима,
И$ посемъ бы'сть црsтвђ'ющђ а^ртаћерћђ цр~ю пр'ьскомђ. пристђпи е%здра сн~ъ сарїиn е^ꙁерїевъ хелкїевъ. сн~овъ солђньмовъ,
2
2
Саддука, Ахитова, Амарія, Озії, Мемерофа, Зарея, Сауя, Вокка, Ависая, Финеєса, Єлеазара, Аарона первосвященика.
саDдоковъ, а^хитовъ, а^мерїевъ, е^зїевъ, мемероџъ, а^ре'евъ, саё^и^евъ, вокъкаевъ, а^висђмовъ, финее^съ, е^леа^зара, а^а^ро'нᲆ пр'ьваго сщ~ен#ника.
3
3
Цей Ездра прийшов з Вавилона, як вчений, що знається на законі Мойсеєвому, даному Господом Богом Ізраїлевим,
То'и е%здра в#зы'де эT вављ=лона, ја^ко пи'сецъ и^ ё'менъ сы'и в# зако'нњ мољ=сїѓ^вњ и^же да'нъ е^сть эT г~а і^и^л~ева”
4
4
і зробив йому цар честь, бо він здобув у нього благовоління до всіх своїх прохань.
И$ далъ е^мђ цр~ь сла'вђ, и^ ја%ко ѓ^брњлъ бл~годаа'нїе въ в#семъ достоанїи` и^ желанїи преD ни'мъ”
5
5
І прийшли з ним у Єрусалим деякі з синів Ізраїля, зі священиків і левитів, священноспівців і воротарів і служителів при храмі,
И$ в#зыидо'ша в#кђпњ с ни'мъ эT сн~овъ і^и^л~евъ и^ сщ~енниk и^ левљ=тъ. и^ сщ~енно пњв#цевъ цр~ковныX, и^ вратарїи, и^ раби` цр~ковныа въ і^ерsлимњ”
6
6
на сьомому році царювання Артаксеркса, у п’ятий місяць того ж сьомого року царювання; бо вони, вийшовши з Вавилона в новомісяччя першого місяця, прийшли у Єрусалим, за даним їм Господом благосприянням на шляху, у новомісяць п’ятий.
Лњта сеDмаго црsтвђю^щђ а^ртаксерћђ вᲆ пя'тыи мsць” То лњто сеDмое е^сть црsтвђ и^сходя'щїи эT вављ=лона новомњ'сячныи пр'ьваго мsца. прїидо'ша въ і^ерsли'мъ, по да'нномђ иM по'спњхђ в# пђть эT г~а,
7
7
Ездра ж докладав великі турботи, щоб нічого не опустити з закону Господнього і заповідей, щоб навчити весь Ізраїль постанов і судів.
въ си'хъ б^о е%ꙁдра вели'ко накаꙁа'нїе въꙁдръжа'ше. дабы` не ѓ^пђсти'лъ н^икто иM и^же бы'сть эT зако'на гн~я, и^ повеленїи и^хъ наёча'щи весь і^и^л~ь всея` пра'вды и^ сђ'да.
8
8
Прийшло і письмове повеління, дане від царя Артаксеркса Ездрі священику і читцю закону Господнього, таке:
припада'ющаго пи'сан#наго повелњнїя эT а^ртаћерћа цр~я къ е%ꙁдрњ сщ~ен#никђ и^ четцђ зако'на гн~я” Є$мђже е^сть поDписа'нїе поDлежа'щее.
9
9
Цар Артаксеркс Ездрі священику і читцю закону Господнього радуватися.
цр~ь а^ртаћерћᲆ, е^ꙁDрњ сщ~е'нникђ и^ четцђ ꙁако'на гн~я цњлованїе
10
10
Розсудивши чоловіколюбно, я повелів, щоб ті, що бажають, з народу юдейського і зі священиків і левитів, які знаходяться в нашому царстві, добровільно йшли разом з тобою у Єрусалим.
чл~колю'бїе а%ꙁъ сђдя'и, повелXњ хотящиM эT ја^зы'ка і^ё^де'искаго, съ волею бл~гою, эT сщ~е'нникъ и^ левљT и^же сђть въ црsтвїи мое^м#, и^ти` с ᲄобо'ю въ і^ерsли'мъ до і^и^л~я”
11
11
Отже, хто тільки бажає, нехай зберуться і йдуть, як розсудилося мені і моїм семи найближчим радникам;
Є$ли'ци ё^бо въжделњ'ютъ пои^ти с тобо'ю, да сᲆбира'ются и^ да по'идђтъ ја%коже ё^гоDно мн^њ, и^ сеDмиM дрђгомъ мои^м# совњтникомъ
12
12
нехай побачать, що робиться в Юдеї та Єрусалимі згідно з законом Господнім,
да посњтя'тъ, и^же дњю'тся въ і^ё^деи` і^ и^ерsли'мњ дрᲆжа'щи ја%ко е^сть въ ꙁако'нњ гн~и.
13
13
і віднесуть у Єрусалим дари Господу Ізраїля, які обіцяв я і мої наближені, і всяке золото і срібло, яке знайдеться в країні Вавилонській, для Господа в Єрусалим, разом з дарами від народу на храм Господа Бога їхнього, що знаходиться в Єрусалимі;
и^ да вно'сятъ да'ры г~ђ і^и^л~евђ, и^же ѓ^бњщахъ, а%ꙁ же и^ прїя'тели въ і^ерsлиM. и^ вс^е зла'то и^ сребро` чт^о ѓ^брњтено бђ'детъ въ странњ` въ ва'вилонњ. г~ђ въ і^ерsлимњ съ даро'ваныM эT ја^зы'къ въ цр~ковь г~а б~а иX и^же е^сть въ і^ерsли'мњ”
14
14
золото ж і срібло — на волів, баранів і агнців та інше, що до цього відноситься,
да и^ꙁбере'тся т^о зла'то и^ сребро` къ ю'нцемъ, и^ ѓ'вномъ и^ а'гнецеM, і^ и^же тњмъ послњдђ'ютъ”
15
15
щоб возносити жертви Господу на жертовнику Господа Бога їхнього у Єрусалимі.
да принесђтъ жрътвы г~ђ на ѓ'лтарь г~а б~а и^хъ и^же есть въ і^ерsли'мњ”
16
16
І все, чого б не захотів ти з братами твоїми зробити на це золото і срібло, роби з волі Бога твого.
И$ вся` е^ли'каy хо'щеши съ бра'тїею твоею съсътвори'ти зла'то и^ сребро`, соврᲆши по во'ли и^ по повелњнїю г~а б~а твое^го.
17
17
І священні сосуди Господні, дані тобі для вживання в храмі Бога твого у Єрусалимі, постав перед Господом, Богом твоїм.
и^ сщ~еnнаа ст~аа сосђ'ды гн~я и^же дана` сђть ᲄебњ`, къ дњ'лђ домђ г~а б~а твое^го и^же еs въ і^ерsли'мњ. да положи'ши преD гм~ъ бм~ъ твои^мъ въ і^ерsли'мᲇ”
18
18
І інше, що буде потрібно тобі для потреб храму Бога твого, давай з царської скарбниці.
И$ про'чая е^ли'ка же а%ще тебњ` потребна бђ'дђтъ къ дњломъ хра'мђ б~а твое^го. да даси` эT црsкаго сокро'вища
19
19
І ось я, цар Артаксеркс, повелів хранителям скарбниць Сирії і Фінікії, щоб вони всі, чого потребує Ездра священик і читець закону Всевишнього Бога, справно давали йому, навіть до ста талантів срібла,
а%ꙁъ б^о а^ртаћерћъ цр~ь повелњ` стра'жемъ съкро'вища сљ=рїискаго, и^ финикїискаго, да е^ли'коже пи'шеT е%ꙁдра сщ~е'н#никъ и^ чтецъ ꙁако'на гн~я вы'шняго, любе'ꙁнњ'ише да дасться е^мђ, да'же до сребра` тала'нтъ, р~.
20
20
також пшениці до ста ко́рів і вина до ста мір.
Та'коже и^ до пшеницы, спђ'довъ р~. и вина` до мњръ, р~.
21
21
І все інше за законом Божим ретельно нехай приноситься Всевишньому Богу, щоб не було гніву на царство царя і синів його.
і^ и'на е^ли'ка же эT мно'жества вс^я по зако'нђ бж~їю, да съвръши'тся с поспњшенїем# бг~ђ вы'шнемђ. да не вᲆста'неT гнњвъ на црsтво цр~ево, и^ сн~овъ сн~овомъ е^го”
22
22
І ще говорю вам, щоб на всіх священиках і левитах, і священноспівцях і воротарях, і служителях храму і на писарях цього храму не було ніякої данини або іншого податку, і щоб ніхто не мав влади накладати будь-що на них.
Ва'м же речется и^ всњмъ сщ~е'н#никоM и левљ=томъ, и^ щ~е'ннымъ пњвцемᲆ и^ вра'тникомъ и^ ра'бомъ цр~кви и кђп#цеM, и^ писцевъ цр~кви то'я” Ни е^ді'на да'нь, ниже е^ді'ны и%ныя тяготы` да не насᲄавяTся и^ ни'же и'мать никтоy ѓ%бласти ста'вляти иM ничто'же”
23
23
А ти, Ездро, за мудрістю Божою, постав начальників і суддів, щоб вони судили по всій Сирії і Фінікії всіх, хто знає закон Бога твого, а тих, хто не знає, навчай:
Ты же е%ꙁдра по премђдрости бж~їей, поста'ви сђдїя да сђдятъ въ все'и сљ=рїи` и^ финикїи`. и^ всXњ и^же ꙁако'на б~а твое^го не зна'ютъ, і^ и^же ꙁна'ют# ё^чи`”
24
24
і всі ті, які будуть переступати закон Бога твого, або царський, нехай будуть обов’язково покарані, чи смерти, чи тілесним покаранням, грошовою пенею або вигнанням.
да и^ вс^и и^же престђпя'тъ закоn бж~їи и^ црsкїи. т#ще'но да ѓ^сђдятся, и^ли смр~тїю и^ли мђче'нїеM и^ли сре'броM во ꙁабра'нїе, и^ли иZгна'нїеM.
25
25
Тоді сказав учений Ездра: благословенний єдиний Господь Бог батьків моїх, що поклав на серце царю прославити дім Його у Єрусалимі
и^ реq е%здра писе'ц#” Блsве'нъ саM е^ді'нъ г~ь б~ъ эTц~ь моиX и^же даl сїю во'лю в# срDце цр~ево, просла'вити доM е^го и^же е^сть въ і^ерsли'мњ.
26
26
і вшанував мене перед царем і радниками і всіма наближеними і вельможами його.
и^ мене` бл~гочесᲄвова преD цр~еM, и^ совTњников#, и^ прїяᲄелїи и^ вельмо'жъ е^го”
27
27
І я підбадьорився допомогою Господа Бога мого, і зібрав мужів ізраїльських, щоб вони йшли зі мною.
И$ а'ꙁъ крњпокъ срDцемᲆ сътворе'нъ бы'хъ по по'мощи г~а б~а мое^го” И$ собраX эT і^и^л~я мђж'и да въкђпњ в#ꙁыидђтъ е^мђ.
28
28
І ось начальники за племенами їхніми і за старійшинством, які вийшли зі мною з Вавилона в царювання царя Артаксеркса:
и^ тїи сђть преDстатели по свое^мђ эTч~ьствђ и^ нача'лъствъ чsтныхᲆ и^же со мно'ю и^сходящїи эT вављ=лона въ црsтво а^ртаћеrћа цр~я,
29
29
із синів Финеєса — Гирсон; із синів Іфамара — Гамалиїл; із синів Давида — Латтус, син Сехенія;
эT сн~овъ финее^совыX, гиръсо'нъ. эT сн~овъ и^џара'мовыX, гемаи^лъ. эT сн~въ двDвыX лат#тsђ сн~ъ сехенїевᲆ.
30
30
із синів Фороса — Захарія, і з ним записалися сто п’ятдесят людей;
эT сн~овъ фаре'совых, заха'рїя, и^ с ниM ѓ^пи'саныX мђжїи, р~н”
31
31
із синів Фаафмоава — Елиаонія, син Зарея, і з ним двісті людей;
И$ эT сн~овъ фало'моновыхъ, а^велїя, и е^нїа'съ ꙁаха'рїин#, и^ с ни'мъ мђж'їи с~о.
32
32
із синів Зафоя — Сехенія, син Ієзила, і з ним триста людей; із синів Адина — Овиф, син Іонафа, і з ним двісті п’ятдесят людей;
эT сн~овъ заџђевъ, сехонїя е^зеи^левъ. и^ с ниM мђ'жїи, т~. эT сн~овъ а^динови'џъ, і^ѓ^наџђ'искаго, и^ с ниM мђж'їи, с~и.
33
33
із синів Ілама — Ієсія, син Гофолія, і з ним сімдесят людей;
эT сн~овъ и^ламовыхъ, і^е^сїа гоџолїевъ. и^ с ни'мъ мђжїи о~,
34
34
із синів Сафатії — Зараія, син Михаїла, і з ним сімдесят людей;
эT сн~овъ сафатїевыхъ, зарїя, махаи'льскїи и^ с ни'мъ мђжїи, п~.
35
35
із синів Іоава — Авадія, син Ієзила, і з ним двісті дванадцять людей;
эT сн~овъ і^ѓ^а^в#вадїя, и^е^зи'лђ. и^ с ниM мђж'їи, св~і.
36
36
із синів Ванія — Асалимоф, син Іосафія, і з ним сто шістдесят людей;
эT сн~овъ вани'довыхъ а^саламо'џъ сн~ъ е^саџїевъ. и^ с ни'мъ мђжїи, р~ћ, и^
37
37
із синів Вавія — Захарія, син Вивая, і з ним двадцять вісім людей;
эT сн~овъ вавїев#, захарїя, виваїа'скїи. и^ с нимᲆ мђжїи к~и.
38
38
із синів Астафа — Іоан, син Акатана, і з ним сто десять людей;
эT сн~овъ а^ста'џъ, и^ѓ^а'н#нъ, а^ката'нъ, и^ с нимъ мђжїи, р~і.
39
39
із синів Адоникама — останні, і ось імена їхні: Елифала, син Ієуїла, і Самей, і з ними сімдесят людей;
эT сн~овъ а^доника'мовыхъ послњднїи и^ сїя сђть и^мена` и^хъ. е^лифала'мᲆ сн~ъ е^ве'ль и^ ѓ^ме'їя. и^ с ни'мъ мђжїи о~.
40
40
із синів Вагоя — Уфий, син Істалкура, і з ним сімдесят людей.
и^ эT сн~овъ ваё^дїевыхъ и^стакђр#скаго. и^ с ни'мъ мђжїи о~.
41
41
І я зібрав їх біля ріки, яка називається Феран, і ми пробули там три дні, і я оглянув їх.
и^ събра и^хъ к рњцњ` и^же нарица'ется џераn и^ ѓ^полчишася тридне'вно здњ`” и^ поё^чи` и^хъ,
42
42
І не знайшовши там нікого зі священиків і левитів,
и^ эT сн~овъ сщ~енникъ и^ эT левљ=тъ, не ѓ^брњто'хъ та'мъ.
43
43
я послав до Єлеазара й Ідуїла, і Маасмана, й Алнафана, і Мамея, і Самея, й Іоривона, Нафана, Еннатана, Захарії і Мосоллама, які є начальниками і вченими,
и^ посла` къ е^леа^зарю и^ се прїидо'ша и^ мазма'нђ, и^ а^лнаџа'нђ и^ самеа'ю, и^ ѓ^ри'вђ, наџа'нђ, и^ е^ната'нђ, и^ мосолъламо'нђ, води'телеи ё^ченыхъ”
44
44
і сказав їм, щоб вони пішли до Доддея, який начальствує в місцевості Касиф’є,
И$ рекохъ и^мъ да прїидђтъ къ дадею вожђ, и^же бысть преD мњстомъ храни'лницы
45
45
наказавши їм сказати Доддею і братам його і тим, що знаходяться в тій місцевості Касиф’є, щоб вони прислали нам священиків для дому Господа Бога нашого.
и^ ꙁаповњдавыи и^ꙁбра'ти дод#де'ю, и^ бра'тїи е^го, и^ тњмъ и^же въ мњстњ хранилникомъ. да по'слетъ на'мъ и^же сщ~е'нъство въздадя'тъ в до'мъ г~а б~а на'шего.
46
46
І вони привели до нас могутньою рукою Господа Бога нашого мужів-знавців із синів Мооли, сина Левія, сина Ізраїлевого, Асевивея і синів його і братів його, яких було вісімнадцять чоловік;
и^зведо'ша наM по рђцњ ѕњлнᲇ г~а б~а на'шего мђж'и ё^чены. эT сн~овъ моѓ^лы. сн~овъ левїинъ. сн~овъ і^и^л~евыхъ. севевїя, сн~овъ и^ бра'тїи, и~і.
47
47
і Асевію й Аннуя й Осея брата із синів Ханунея, і синів їхніх двадцять чоловік;
а^з#вїя. и^ а^минъ. эT сн~овъ сн~овомъ хананее^вымъ. и^ сн~овъ и^хъ мђ'жїи, к~”
48
48
і зі служителів храму, яких дав Давид і начальники на служіння левитам, двісті двадцять служителів, з поіменним списком усіх.
И$ эT тњхъ и^же въ цр~кви слђжа'хђ ја%же да'де давы'дъ. и^ тїи` нача'лницы кᲆ дњла'нїю левљ=тъ цр~кви слђжа'щи, с~к” Всяy и^мена знаменова'н#на сђть въ писа'нїихъ.
49
49
І оголосив я там піст перед Господом Богом нашим,
и^ ѓ^бњщахъ т^ђ по'сть и^ ю'ношамъ преD гм~ъ бм~ъ на'шимъ.
50
50
щоб виблагати у Бога благополучний шлях нам і супутникам нашим і дітям нашим і худобі,
да въꙁы'щемъ эT него` бл~гїи пђть наM і^ и^же с на'ми бњхђ. и^ сн~омъ на'шим# и^ скотомъ.
51
51
бо я посоромився просити у царя піших і кінних і провідників для безпеки від супротивників наших;
ё^срамиX бо ся въспроси'ти эT цр~я пњшихъ и^ ко'н#никъ провоDниковъ, ради беZскорбїя проти'вђ сђпоста'тъ на'шихъ”
52
52
тому що ми сказали цареві, що сила Господа нашого буде з тими, хто має Його в усякому доброму починанні.
РекоX б^о цр~ю`, ја%ко си'ла г~а на'шего е^сть с ни'ми и^же и%щђтъ ег^ о всњмъ жела'нїемъ.
53
53
Отже, ми знову помолилися Господу Богу нашому про все це й одержали від Нього велику милість.
и^ паки воꙁмолили е^смы` г~а б~а на'шего по си'хъ” И$ бл~го прошенїе на'ше полђчихоM.
54
54
І відокремив я з родоначальників і священиків дванадцять чоловік, Есеревію і Самію, і з ними братів їхніх десять чоловік.
и^ эTлђчихъ эT нароD преDста'тель и^ сщ~ен#никᲆ мђж'їи, в~і. и^ е^сельвїю, и^ а^самїю и^ с ни'мъ эT братїи иX мђ'жїи, і~.
55
55
І зважив при них срібло і золото і священні сосуди дому Господа нашого, які дав у дарунок цар і радники його, і вельможі і всі ізраїльтяни.
и^ поставиX и^хъ надᲆ зла'тоM и^ сре'броM и^ сосђды сщ~ен#ными домђ б~а нашего. и^же даде цр~ь и^ совњтницы е^го и^ нача'лницы. весь же і^и^л~ь
56
56
І, зваживши, передав їм срібла шістсот п’ятдесят талантів і сосудів срібних сто талантів, і золота сто талантів, сосудів золотих двадцять і сосудів мідних з відмінної міді, що блищать, як золото, дванадцять.
ста'выи. преда'хъ и^мъ сребра` талаnтъ х~н. и^ сосђдъ сребря'ныX тала'н#тъ, р~. и^ ꙁла'та талан#тъ, р~. и^ сосDђ позлащеныX, к~. и^ сосDђ мњ'дяныхъ эT и^збран#ныа мњ'ди блещащася златовиDне, в~і,
57
57
І сказав їм: і ви святі Господу, і сосуди ці святі, так само, як і золото і срібло, дане за обітницею Господу, Богу батьків наших.
и^ рекохоM и^мъ. и^ в^ы ст~и е^сте г~ђ. и^ сосђды сђть ст~ы. и^ зла'то и^ сребро` ѓ^бњща'нно еs г~ђ бг~ђ эTц~ь нашихъ.
58
58
Пильнуйте і бережіть їх, доки не здасте старшим священикам і левитам і родоначальникам ізраїльським у Єрусалимі, у сосудосховище дому Бога нашого.
бди'те и^ съхраните до'ндеже въздади'те вы` эT наро'дъ предъста'телемъ и^ сщ~ен#никомъ и^ левљ=томъ и^ нача'л#никомъ гра'довъ і^и^л~евъ въ і^ерsли'мњ въ сосђдохранителницы до'мђ б~а нашего.
59
59
І священики і левити, прийнявши срібло і золото і сосуди для Єрусалима, внесли їх у храм Господа.
и^ тїи же прїя'ша сщ~ен#ницы и^ левљ=ти зла'то и^ сребро` и^ сосђды. възнесоша въ і^ерsліM въ цр~ковь гн~ю”
60
60
І, піднявшись від ріки Феран у дванадцятий день першого місяця, ми йшли у Єрусалим під могутньою рукою Господа над нами, і Він визволяв нас від початку путі від усякого ворога, і ми прийшли у Єрусалим.
І$ и^до'хомъ эT рњки` џе'ра, дн~я в~і, мsца, а~. внидо'хоM въ і^ерsлимъ съ крњпкою рђко'ю г~а нашего и^же съ на'ми, і^ и^ꙁбави насъ г~ь эT и^схо'да пђти` эT всњхъ вра'гъ, и^ прїидо'хомъ въ і^ерsлимъ.
61
61
І тут, після трьох днів, у день четвертий зважене срібло і золото було передане в дім Господа нашого Мармофі, синові Урії, священику.
и^ е^гда бысть здњ тре'тїи дн~ь, въ д~ же дн~ь мњ'рено зла'то и^ сребро`, и^ предано е^сть в до'мъ г~а б~а нашего. мармо'џњ сн~ђ и^ѓ^рїинђ сщ~ен#ничю.
62
62
І був з ним Єлеазар, син Финеєса; також були з ним Іосавдос, син Ісуса, і Моеф, син Саванна, левити; і здали все за кількістю і вагою; і вся вага їх записана в той же час.
и^ с ни'мъ быl е^леа^за'ръ сн~ъ финее'соv. и^ бя'хђ с ни'ми савадо'съ сн~ъ и^сђсов# и^ моиџъ саван#ни сн~ъ, котлы' же числоM и^ к мњрњ всMњ, пи'сана е^сᲄь вс^я вага` и^хъ в то'и ча'съ”
63
63
Тоді ті, що прийшли з полону, принесли жертви Богу Ізраїля, дванадцять волів за всіх ізраїльтян, дев’яносто шість баранів, сімдесят два агнці, дванадцять козлів за спасіння: все це — у жертву Господу, —
І$ и^же прїидо'ша эT плᲇне'нїя. принесо'ша жрътвђ б~ђ і^и^л~евђ, ю%нець в~і. за весь і^и^л~ь. ѓ'венъ ѕ~, а^гнецъ, о~в, козло'въ в~і. за сп~сенїе, вс^я въ жрътвђ гн~ю,
64
64
і передали царські повеління царським правителям і начальникам Келе-Сирії і Фінікії, і вони вшанували народ і храм Господа.
и^ эTда'ша заповњди цр~вы и^ ц~ревымъ расмотри'телеM и^ е^па'р#хоM, селъ сљ=рїи и^ финикїи, и^ чествовашA ја^ꙁы'ки и^ цр~ковь гн~ю,
65
65
І коли це було закінчено, приступили до мене начальники і сказали:
и^ съвръше'но симъ пристђпи'ша къ мнњ` предъста'тели рекђщи.
66
66
не відокремився народ ізраїльський і начальники і священики і левити від іноплемінних народів землі і від нечистот їх, від народів хананейських, і хеттейських, і ферезейських, і євусейських, і моавитських, і єгипетських, і ідумейських;
не эTлђчи'ся ро'дᲆ і^и^л~евъ” И$ нача'лницы, и^ сщ~енницы, и^ левљ=ти, и^ноплеме'ннїи ја^зы'цы, и^ ро'ди зе'м#стїи, и^ нечистоты` эT ро'довъ ханане'ѓвъ, и^ хетъџе'ѓвъ, и^ џерезе'ѓвъ, и^ е^вђсе'ѓвъ и^ моа^ви'товъ, и^ е^гљ=птянъ і^ и^дђме'ѓвъ,
67
67
бо вступили у шлюб з дочками їх, як самі, так і сини їхні, і змішалося сíм’я святе з іноплемінними народами землі, і проводирі їхні і вельможі зробилися учасниками цього беззаконня із самого початку.
и^ сложе'ни б^о сђть дще'ри и^хъ и^ сн~ове и^хъ, и^ мњша'но е^сть сњмя ст~ое къ и^ноплемен#никоM ја^зыk зем#скихъ, и^ ча'стницы быша преDста'тели и^ вельмо'жи безако'нїя сего эT нача'ла ве'щи
68
68
Як тільки почув я про це, роздер на собі одяг і священне облачення, і рвав волосся на голові і бороді, і сидів заклопотаний і сумний.
и^ скоро посе'мᲆ слы'шахъ т^а, раздра'хъ ѓ^дњя'нїя и^ сщ~еннђю риꙁђ, и^ раZдира'юще вла'сы главы` и^ бра'ды, и^ седњхъ ско'рбенъ и^ печаленъ,
69
69
І коли я жалкував про це беззаконня, зібралися до мене всі, хто був натхненний словом Господа Бога Ізраїлевого, і я сидів сумний до вечірньої жертви.
и^ събра'шеся къ мнњ` е^ли'коже тогда` придвиза'хђся въ сло'во г~а б~а і^и^л~ева со мно'ю пла'чющи на безако'нїе т^о, и^ сњдяX ско'рбеn даже до вечернеи жрътвы,
70
70
Тоді, вставши від посту мого, у розідраному одязі й розідраному священному облаченні упав на коліна і, простягнувши руки до Господа, я сказав:
и^ въстаX эT поста раꙁдра'на и^мњ'ющи ѓ^дњя'нїя и^ сщ~еннђю ри'зђ, и^ преклониX колᲇнњ и^ просᲄира'ющи рђцњ къ г~ђ реко'хъ”
71
71
Господи! я соромлюсь і знічуюся перед лицем Твоїм,
Ги~ постыдњхся и^ ё^срами'х#ся преD лице'мъ твои^мᲆ.
72
72
бо гріхи наші піднялися вище голів наших, і безумство наше піднялося до неба;
грњси б^о наши ё^мно'жишася на глава'хъ на'шихъ. и^ беꙁако'нїя на'ша въздвиго'шася да'же до нб~си
73
73
ще від часів батьків наших і до цього дня ми знаходимося у великому гріху;
е^ще` эT вре'менъ эTц~ъ на'шихъ е^смы` вᲆ вели'цњ грᲇсњ да'же до дн~е сего.
74
74
і за гріхи наші і батьків наших ми з братами нашими і царями нашими і священиками нашими були віддані царям іноземним під меч, у полон і на розграбування з осоромленням до цього дня.
и^ ра'ди грњ'хъ на'шиX и^ эTц~ъ на'шиX е^смы` преда'ни съ бра'тїями на'шими съ цр~ьми и^ съ сщ~ен#ники на'шими цр~емъ ꙁе'м#нымъ въ ме'чь. и^ плњне'нїе и^ въ грабле'нїе сᲆ стђде'нїемᲆ да'же до дне'шняго дн~е”
75
75
Але тепер була зроблена нам така велика милість від Тебе, Господи Боже, що Ти залишив наш корінь і ім’я на місці святині Твоєї,
И$ нн~њ коли'ко е^сᲄь чт^о слђчи'ся на'мъ млрsдїе эT тебе` г~и б~е. и^ ѓ^ста'ви намъ ко'рень, і^ и^мя в# мњсто ст~ое твое
76
76
що відкрив нам світильник у домі Господа, Бога нашого, дав нам споживу під час поневолення нашого! І, коли ми знаходилися в поневоленні, не були залишені Господом, Богом нашим;
е^же эTкры'ти свњтлость. в# домђ` г~а б~а на'шего, даᲄи намъ пи'щђ въ все` вре'мя рабо'ты на'шея, и^ е^гда` слђжа'хомъ не бы'хомъ ѓ^ста'влени эT г~а б~а на'шего,
77
77
але Він схилив до нас благовоління царів перських, щоб вони дали нам споживу
но постави насъ въ бл~годая'нїе преD цр~емъ пе'рьскимъ дати намъ пи'щђ,
78
78
і прославили храм Господа нашого, і щоб відбудований був спустошений Сион, і нам дано було утвердження в Юдеї та Єрусалимі.
и^ прославити цр~ковь г~а нашего, и^ съѕидати пђсты'ню сїѓ'ньскђ дати намᲆ неподвижи'мђ въ і^ё^де'и і^ерsлимњ,
79
79
І нині що́ скажемо ми, Господи, маючи все це? Ми переступили повеління Твої, які Ти дав рукою рабів Твоїх, пророків, говорячи:
нн~њ чт^о рече'мъ г~и и^мњ'ющи сїя, престђпи'хомъ б^о повеле'нїя твоя` ја%же далъ е^си в рђ'ки ѓ%трокомъ твоиM пррoкомъ гл~ющи”
80
80
земля, в яку ви входите, щоб успадкувати її, осквернена сквернами іноплемінних землі, і вони наповнили її нечистотами своїми.
ЈА/ко ꙁемля` е^сть в ню'же вᲆхо'дите вᲆздержати досᲄоя'нїе е^я`, ꙁемля` ѓ^сквернена е^сть поро'комъ и^ноплеме'нныхъ ꙁе'мль, и^ нечисто'тъ и^хъ и^спо'лнишася,
81
81
І тепер не віддавайте дочок ваших заміж за синів їхніх, і їхніх дочок не беріть за синів ваших,
и^ нн~њ дще'ри ваша не сложи'те сн~омъ и^хъ, и^ дще'ри и^хъ не прїемли'те сн~овомъ вашимъ,
82
82
і не шукайте миру з ними в усі часи, щоб укріпитися вам і споживати блага цієї землі і залишити її у спадщину дітям вашим повіки.
и^ не в#ꙁыщи'те ми'ръ и^мњти с ни'ми въ все` вре'мя, да ё^крњпи'в#шеся ја^ди'те предо'брыа ꙁемли`, и^ достоя'нїе раздњля'ите сн~овомъ вашиM даже до' вњка”
83
83
І все, що стається з нами, буває за злі діла наші і за великі гріхи наші. Ти, Господи, полегшив гріхи наші
І$ и'же слђчатся наM, вся` сътво'рятся ради дњ'лъ на'шиX лђка'выX, и^ вели'кихъ грњ'хъ на'шиX, т^ы бо г~и ѓ^блег#чи'лъ грњхи` на'ша,
84
84
і дав нам такий корінь; але ми знову повернулися до порушення закону Твого через змішання з нечистотами народів землі.
и^ да'лъ е^си на'мᲆ сїи ко'рень, и^ па'ки ѓ^брати'лися е^смы` престђпи'ти ꙁако'н#наа твоя`, ја%ко помњша'емся нечистота'ми и^ноплеме'нныхъ ја^ꙁы'къ зе'мᲆскихᲆ,
85
85
Чи не прогнівався Ти на нас так, щоб погубити нас і не залишити ні кореня, ні сімені, ні імені нашого?
не гнњ'ваеши ли ся погђби'ти насъ до'ндеже не ѓ^ста'нется ко'рень і^ и^мя на'ше”
86
86
Ти істинний, Господи, Боже Ізраїлів! бо ми залишилися коренем до цього дня.
Ги~ б~е і^и^л~евъ и%стинеn е^си, и^ ѓ^ста' б^о ся ко'рень да'же до дне'шняго дн~е”
87
87
Але ось нині перед Тобою ми в беззаконнях наших; і в них не належало б стояти перед Тобою.
Се нн~њ е^смы` преD тобо'ю въ беꙁако'нїиX на'шихъ, нњсть па'ки ста'ти преD тобо'ю в си'хъ”
88
88
І коли Ездра молився і сповідувався і плакав, простягнувшись на землі перед храмом, зібралося до нього з Єрусалима дуже багато народу: чоловіки, жінки і діти; і був великий плач у народі.
И$ е^гда` пребыва'ше и^сповњда'ющися е%здра, пла'чющи на ꙁемли ниць просте'ртъ преD цр~ковїю” Съвокђпишася преD ниM эT і^ерsлима нароD вели'къ ѕњ'ло, мђж'и и^ же'ны и^ ю'ноша и^ ю'ноши, пла'чь б^о бы'сть вели'къ в то'мъ мно'жествњ,
89
89
І, вигукнувши, Ієхонія, син Іоїля, із синів Ізраїля, сказав: Ездро! ми згрішили перед Господом, ми взяли іноплемінних дружин з народів землі; і ось тепер тут весь Ізраїль:
и^ възопи` и^е^хонїясъ и^е^л#левъ эT сн~овᲆ і^и^л~ев#, рече е%здрњ, м^ы ё^ г~а б~а съгрњши'хомъ и^же въꙁлюби'хомъ наM сва'дьбђ жены` и^ноплеме'нныX эT ја^ꙁы'къ ꙁемли`” И$ нн~њ ё^бо е^сть наD тобо'ю ве'сь і^и^л~ь,
90
90
нехай буде звершена нами клятва перед Господом у тому, щоб відкинути всіх іноплемінних дружин наших з дітьми їхніми, як розсудилося тобі і всім, які підкорюються закону Господа.
в си'хъ б^о да бђ'детъ кля'тва эT г~а. и^ꙁгна'ти всњ'хъ же'нъ нашихъ, и^же эT и^ноплеме'нныхъ сђть съ ча'ды и^хъ” ЈА/котебњ` повелњ'но е^сть эT бо'лшихᲆ по ꙁако'нђ гн~ю.
91
91
Вставши, зроби це! бо це твоя справа, і ми з тобою в силі будемо зробити її.
вᲆста'ющи проповњж'дь, к тебњ пристои^тъ дњ'ло. и^ м^ы с тобо'ю е^смы`, мђжестве'нно сътвори'мᲆ,
92
92
І, вставши, Ездра закляв старших священиків і левитів усього Ізраїля вчинити так, і вони поклялися.
и^ въстаv е%здра, закля` началниковъ сщ~ен#ническихъ и^ левљ=тъ, и^ всего і^и^л~я сътворити по семђ` кля'шася”
Глава 9
Глvа, џ~”
1
1
І, вставши, Ездра пішов від притвору храму в житло Іонана, сина Єлиасивового,
И$ въста` е%здра эT притво'ра цр~кви и^детъ въ сосђ'дохрани'лницђ, и^ѓ^анановђ сн~а е^лїаси'вова,
2
2
і перебуваючи там, не їв хліба і не пив води, уболіваючи через великі беззаконня народу.
чреZ но'щь т^ђ не в#кђшаше хлњ'ба, ни пи'тᲆ воды`, рыдая на беꙁако'нїя мно'жествъ,
3
3
І було звернення по всій Юдеї та Єрусалиму до всіх, хто повернувся з полону, щоб зібралися в Єрусалимі;
и^ бы'сть проповњданїе въ все'и і^ё^де'и, і^ерsлимᲇ, всњ'мъ и^же бя'хђ эT плњне'нїя, е^же въ і^ерsлимњ събра'тися
4
4
а ті, які не з’являться протягом двох або трьох днів, у тих за судом головуючих старійшин буде відібране майно, і самі вони будуть відчужені від громади тих, що були у полоні.
да ко'ждо и^же не въстече'тъ въ два` и^ли тр^и дн~и по сђ'дђ преDсњдя'щихъ ста'рецъ. во'ꙁмется и^мњнїе и^хъ. и^ то'и чюжь ѓ^сђди'тся въ мно'жествњ плњне'нїя.
5
5
І за три дні зібралися в Єрусалим усі, що були від коліна Іудиного й Веніамінового, — це було в дев’ятий місяць, у двадцятий день цього місяця.
и^ събра'ни сђть вси и^же бя'хђ эT колњ'на і^ё'дина и^ венїами'нова. въ г~. дн~и. въ і^ерsлиM. то'и мsць е^сть џ~, к~, дн~я мsца”
6
6
І сидів весь народ у дворі храму, тремтячи від зими, що настала.
и^ сњдо'ша вся` мно'жества на простра'н#ствїи цр~ков#нњ дрожа'щи ради ꙁимы` настоящїя”
7
7
Ездра, вставши, сказав їм: ви зробили беззаконня і живете з іноплемінними дружинами, примножуючи гріхи Ізраїля.
И$ въста` е%здра реq и^мъ. в^ы беꙁаконно сᲆтвори'ли е^сте въꙁлюби'сте вамъ въ сва'дьбђ жены` и^ноплеме'н#ныхъ, да прида'сте къ грњхђ` і^и^л~я”
8
8
Отже, воздайте тепер сповідання і славу Господу Богу батьків наших
И$ нн~њ да'ите и^сповњда'нїе вели'чествђ сла'вы г~а б~а эTц~ъ на'шихъ.
9
9
і сотворіть волю Його, і відокремтеся від народів землі і від дружин іноплемінних!
и^ съверши'те во'лю е^го и эTлђчи'теся эT ја^зы'къ ꙁе'мныхъ, и^ эT же'нъ и^ноплеме'н#ныхъ”
10
10
І виголосила вся громада, і сказали гучним голосом: як ти сказав, так ми і зробимо.
И въꙁопи` вс^е мно'жество, и^ реко'ша гла'сомъ вели'кимъ ја%ко ре'клъ е^си сътвориM.
11
11
Але громада численна і час зимовий, і ми не в силі стояти під відкритим небом, а справа ця для нас не одного дня і не двох днів, бо дуже багато ми згрішили в цьому:
н^о мно'жество вели'ко е^сть, и^ вре'мя зи'мны. и^ не мо'жемъ на пособле'нїе ста'ти. и^ т^о дњ'ло нњ'сть намъ е^ді'наго дн~е ни двђ`. мно'го б^о в тоM съгрњши'хомъ,
12
12
тому нехай будуть поставлені начальники над громадою, і всі ті, які в селищах наших мають іноплемінних дружин, нехай у свій час приходять до них
да ста'нђтъ же и^ прDеста'тель мно'жество. и^ всњ и^же с на'ми ѓ^бита'ютъ. коли'ко и^хъ и^мњюT же'ны и^ноплеме'нныя да бђдTђ прїа'ти вре'мя,
13
13
зі старійшинами і суддями кожного місця, доки не відвернеться від нас гнів Божий за цю справу.
и^ эT вся'кого мњста преꙁви'тери и^ сђдїи, до'ндеже эTрњшаT гнњ'въ гн~ь повеле'нїя того”
14
14
І взяли на себе це Іонафан, син Асаїла, і Єзекія, син Феокани, а Месуллам і Левис і Савватей сприяли їм.
И$ѓ^наџа'съ же сн~ъ а^ꙁаи^левъ, и^ѓ^зїя џоканђевъ сн~ъ, прїя'ша по семђ`, и^ мосоlла'мъ и^ леви'съ, и^ сав#ватїи въкђ'пњ съдњла'ни сђть с ни'ми”
15
15
І виконали все це ті, що повернулися з полону.
И$ поста'виша посемђ` вся` и^же бя'хђ эT плњне'нїа”
16
16
І обрав собі Ездра священик головних родоначальників усіх поіменно, і зійшлися вони в новомісяччя десятого місяця для дослідження справи.
І$ и^ꙁбра'въ себњ` мђжи е%здра сщ~ен#никъ нача'лницы эT ѓ^ц~ъ и^хъ по и^менахъ, и^ засњдо'ша въкђпњ новомњсячїя, і~, мsца, и^спыта'ти дњ'лот^о,
17
17
І проведено було до кінця дослідження про чоловіків, які тримали в себе іноплемінних дружин, до новомісяччя першого місяця.
і^ и^спыта'но е^сть коне'чно ѓ^ мђ'жихъ и^же и^мя'хђ же'ны и^ноплеме'нныи, да'же до новомњсячїя пе'рваго мsца,
18
18
І знайшлися серед зібраних священиків такі, що мали іноплемінних дружин:
и^ ѓ^брњте'ни сђть эT сщ~енникъ премњша'нїи и^же и^мя'хђ же'ны и^ноплеме'нныи,
19
19
із синів Ісуса, сина Іоседекового, і з братів його — Мафилас і Єлеазар і Іорив і Іоадан,
эT сн~овъ і^сђсовъ сн~овъ и^ѓ^седе'ковыX и^ бра'тїи и^хъ маџи'лы и^ е^лїаꙁа'ръ, и^ ѓ^ри'въ, и^ ѓ^а^да'нъ,
20
20
які дали руки відкинути дружин своїх і принесли баранів в умилостивлення за гріх свій;
и^ въꙁложи'ша рђ'ки да и^ꙁго'нятъ же'ны своя`” И$ къ жертвᲇ на въꙁноше'нїе ѓ%вна ꙁа нечистотђ свою,
21
21
і з синів Еммира — Ананія і Завдей, і Манис і Самей, і Ієреїл і Азарія;
и^ эT сн~овъ е^м#мировъ, а^на'нїа и^ завдаи^ѓ^нъ, и^ а^ни'нъ, и^ самїѓ'нᲆ, и^ е^реи'ль, и^ а^ꙁарїѓ^нъ,
22
22
і з синів Фесура — Елионаїс, Массія, Ісмаїл і Нафанаїл, і Окодил і Салоя;
и^ эT сн~овъ фесђровъ е^линаs масїа е^змаиl и^ наџанаиl і^ ѓ^киди'лъ, и^ тал#са'съ.
23
23
і з левитів — Іозавад і Семеїс і Колій, він же Калита, і Пафей та Іуда й Іона;
и^ эT левљT, і^ѓ^равадо'съ, и^ семи'съ, колїѓ'съ, и^ колита`, и^ паџеѓ'съ, і^ ѓ^ё^дасъ, і^ ѓ^насъ”
24
24
зі священноспівців — Єлиасав, Вакхур;
И$ эT сщ~е'нно пњвце'въ, е^лїаꙁђвъ, вак#хђръ.
25
25
з воротарів — Салум і Толван;
и^ эT дверник#, сал#лђмђсъ, и^ толваниs,
26
26
із народу ізраїльського, із синів Фороса — Ієрма та Ієзія, і Мелхія і Маїл, і Єлеазар і Асевія і Ванея;
и^ эT і^и^л~я. эT сн~овъ форо'совъ, і^ерма'съ, і^ед#дїа и^ мелхїя, и^ маи^лъ, і^ е^леа'заръ, и^ а^сивїя, и^ ван#неа'съ”
27
27
із синів Ила — Матфанія, Захарія та Ієзриїл, і Іоавдій і Ієремоф і Аїдія;
И$ эT сн~овъ и^е^ла`, мам#џанїе, и^ ꙁаха'рїя, и^е^реи^лосъ, и^ е^ремо'џъ, и^ а^дъдїѓ'съ”
28
28
із синів Замофа — Елиада, Елеасим, Офонія, Іаримоф і Сават і Зералія;
И$ эT сн~овъ ꙁамоџовыхъ, е^лїада, и^ е^лисимђсъ, ѓ^џонїя, и^а^римо'џъ, саватоs, и^ сардїя”
29
29
і з синів Виваія — Іоан і Ананія й Іозавад і Амафія;
И$ эT сн~въ вива'и і^ѓ^а'н#нъ, и^ а^нанїя, і^ и^ѓ^сафадосъ, и^ е^маџи'съ”
30
30
із синів Мані — Олам, Мамух, Ієдей, Іасув й Іасаїл та Ієремоф;
И$ эT сн~овъ манїевыхъ, ѓ^ламо'съ и^ мамђхосъ, и^е^д#де'и, и^а'сђвъ, и^ а^саи'лъ, и^ е^ремоg”
31
31
і з синів Адди — Нааф і Моосія, Лаккун і Наїд, Матфанія і Сесфил, і Валнуй і Манассія;
И$ эT сн~вᲆ а^д#динъ, наа^џосъ, и^ моѓ^сїя, и^ лакђносъ, и^ наидъ, маџасенїя, и^ сес#џиль, и^ ва'лнђи, и^ манасе'я”
32
32
і з синів Анана — Елиона й Асаія, і Мелхія і Саввей, і Симон Хосамей;
И$ эT сн~овъ а%ны е^леѓ'наs, и^ а^се'и, и^ мелхїа и^ сав#ве'и, и^ сим#монъ, хосамеѓ'съ.
33
33
і з синів Асома — Алтаней і Маттафія, і Саванней і Елифалат, і Манассія і Семей;
И$ сн~овъ а^сомовыхᲆ, а^лтане'и, и^ маTџїи, и^ ване'я, и е^лифалатъ, и^ манасїя, и^ семе'и”
34
34
і з синів Ваанія — Єремія, Момдій, Ісмаїр, Іуїл, Мафдай і Педія й Анос, Равасіон і Енасив і Мамнитанем, Елиасис, Ваннус, Елиалі, Сомей, Селемія, Нафанія; і з синів Езора — Сесис, Езрил, Азаїл, Самат, Замрі, Йосиф;
И$ сн~овъ маа'нїиn, е^ремїя, и^ мом#дїи, и^ ѓ^маи^росъ, и^ и^ё^и'ль, мама'и, и^ педїа'съ, и^ а^ноs, и^ равасїѓ'нъ, и^ е^насїѓ'съ, и^ мамни`, матанаи^мъ, и^ е^лесїаси'съ, ванђсᲆ е^лїя, лисами'съ, селемїя, наџа'нїи” И$ эT сн~овъ ѓ^ꙁора е^всеси'съ, е^зри'ль, а^заи'лосъ, зам#вриs, і^ѓ^сифосъ”
35
35
і з синів Ефма — Мазитія, Завадей, Ідей, Іуїл, Ванея.
И$ эT сн~овъ е%џмы, маꙁитїа, завадаи^аs, и^деѓs, і^ё^и'ль, фанеаs”
36
36
Всі ці жили з дружинами іноплемінними і відпустили їх з дітьми.
Вс^и тїи` эTложи'ша себᲇ же'ны и^ноплеменныя. и^ ѓ^ста'виша иX съ сн~ьми.
37
37
І оселилися в новомісяччя сьомого місяця священики і левити й ізраїльтяни, які були у Єрусалимі й в області його, і сини Ізраїля в місцях своїх.
и^ всели'шася сщ~е'нницы и^ левљ=ти, и^же бя'хђ эT і^и^л~я въ і^ерsли'мњ, та'кожде и^ въ стра'нахъ, новомњсечїа, ꙁ~, мsца” И$ бя'хђ сн~ове і^и^л~еви въ ѓ^би'телехъ свои^хъ.
38
38
І зібрався одностайно увесь народ на просторі перед східними воротами храму,
и^ собра'нно е^сть вс^е мно'жество е^ді'нодђшно. на простра'нᲆство и^же е^сть эT восто'ка враT сщ~е'нныX”
39
39
і сказали Ездрі, священику і читцю, щоб він приніс закон Мойсея, даний від Господа Бога Ізраїлевого.
И$ реко'ша е%здре а^рхїере'ю и^ четцђ, да принесетъ зако'нъ мољ=сеѓ^въ и^же преда'нᲆ эT г~а б~а і^и^л~ева”
40
40
І виніс первосвященик Ездра закон до всього народу — від чоловіка до жінки, і до усіх священиків, щоб слухали закон, у новомісяччя сьомого місяця,
И$ принесе` е%здра а^рхїере'и закоn всемђ` мно'жествђ. эT мђжа да'же до жены` и^ всњмъ сщ~е'н#никомъ слы'шати зако'нъ новомњсечїа, з~, мsца.
41
41
і читав їм його на просторі перед воротами храму з ранку до полудня перед чоловіками і жінками, і весь народ слухав закон.
и^ чтя'ше на простра'ньствњ и^же е^сть преD сщ~е'н#ными вра'ты цр~ковными. эT ё'тра да'же до полђ'дни. преD мђж#ми же и^ жена'ми. и^ даша всњхъ чюв#ства къ ꙁако'нђ”
42
42
І став Ездра, священик і читець, на приготованому дерев’яному узвишші;
И$ ста` е%здра сщ~е'нникъ и^ чтецъ зако'на на древяноM а^м#бо'нњ, и^же съдњла'нᲆ бы'сть.
43
43
і перед ним стояли з правого боку Маттафія, Саммус, Ананія, Азарія, Урія, Єзекія і Ваалсам,
и^ ста'ша при немᲆ мат#гаџїя, и самђсъ, и^ а^нанїя, а^ꙁа'рїя, ё%рїя, е^зекїа, и^ валаса'ма, и^ съ десны'я
44
44
а з лівого — Фалдей і Мисаїл, Мелхія, Аофасув, Наварія, Захарія.
и^ съ лњвы'я сᲄраны`, фаlде'и, и^ саи'ль, мельхїя, а^ѓ^џасђвъ, наварїя”
45
45
І, взявши книгу закону перед народом, Ездра зі славою сів перед усіма;
И$ въспрїя е%ꙁDра кни'гђ зако'на преD всњмᲆ мно'жествоM превы'ше б^о стоя'ше въ сла'вњ предъ всњми”
46
46
і коли він пояснював закон, усі стояли прямо; і благословив Ездра Господа Бога Всевишнього, Бога Саваофа, Вседержителя.
И$ е^гда` ја%ви'лъ ꙁако'нъ, вси` пря'мо ста'хђ. і^ блsви е%здра г~а б~а вы'шняh. б~а саваѓ'џа все`держителя
47
47
І весь народ виголосив: амінь! і, піднявши догори руки і припавши до землі, поклонилися Господу.
и^ эTвњща` весь нароD, а^ми'нь. и^ възᲆдви'гше го'рњ рђки, и^ па'дающи на' земли поклони'шася г~ђ”
48
48
Також Ісус і Анниуф, і Саравія й Іадин та Іакув, Саватія, Автея, Меанна і Калита, Азарія й Іозавд, і Ананія і Фалія, левити, повчали закону Господа і читали перед народом закон Господа, пояснюючи при тім читання.
І$сђсъ і^ а^нsђ и^ саравїя. и^ а^диносъ, і^ и^а'ковъ, и^ саваᲄеи, и^ а^џеи, и^ меа^не'и, и^ калитаs, и^ а^ꙁарїя, і^ ѓ^а^ꙁавдо'съ, і^ а^нанїасъ, и^ вїата'съ, левљ=ти и^же ё^ча'хђ зако'нђ гн~ю. и^ въ мно'жествњ чтя'хђ ꙁако'нъ гн~ь, и^ гл~ахђ въкђпњ и^же разђмња'хђ чте'нїя”
49
49
І сказав Атфарат Ездрі, первосвященику і читцю, і левитам, що повчали народ, усім:
И$ рече а^џараT е%здрњ а^рхїере'ю и^ четцђ и левљ=томᲆ и^же ё^чахђ мно'жество гл~ющи,
50
50
день цей святий Господу, й усі плакали під час слухання закону;
дн~ь се'и ст~ъ е^сть г~ђ. и^ вс^и пла'кахђ е^гда` слы'шахђ зако'нъ. и^ реq е%ꙁдра,
51
51
йдіть і їжте жирне, і пийте солодке, і пошліть милостині незаможним,
эTшеDше ё^бо ја^ди'те т^ђ тђчныя, и^ пїите слаDкая, и^ посли'те эT ни'хъ тњмъ и^же не и^мњ'ютъ.
52
52
бо день цей святий Господу, і тому не сумуйте, бо Господь прославить вас.
ст~ъ б^о еs зд^њ дн~ь гн~ь. и^ не моѕи'те печа'лни бы'ти. г~ь ё^бо просвᲇти ваs.
53
53
Також і левити тлумачили всьому народу і говорили: день цей святий, не сумуйте.
и^ левљ=ти воZбрани'ша всемђ` сонмђ гл~щи. дн~ь се'и ст~ъ еs гв~и. не моѕи'те скоръбни бы'ти”
54
54
І пішли всі їсти і пити і веселитися, і подавати милостині незаможним, і веселилися багато,
І$ и^до'ша вс^и ја%сти и^ пити и^ пирова'ти и^ да'ти эT ни'хъ ја%же не и^мњ'ютъ да пирђ'ютъ. и^ радова'тися ѕњло мно'го,
55
55
тому що вони перейняті були словами, якими повчали зібрання.
е^ще` б^о слове'съ прїа'ша ё^ча'щеся по'лезных#, и^ прирасти'шася въ гл~ехъ и%хже ра'ди собрашася”

Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.