Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія (Київський ізвод) - Четверта книга Царств

Українською (п. Філарета) Церковнослов'янською Київський ізвод

Четверта книга Царств	Четверта книга Царств
* У євреїв: «Друга Царів».	* У євреїв: «Друга Царів».
Глава 1	Глава 1

1
І відійшов Моав від Ізраїля після смерти Ахава.
2
Охозія ж упав через ґрати зі світлиці своєї, що в Самарії, і занедужав. І послав послів, і сказав їм: підіть, запитайте у Веельзевула, божества аккаронського: чи видужаю я від цієї хвороби? [І пішли вони запитувати.]
3
Тоді ангел Господній сказав Іллі фесвитянину: встань, піди назустріч посланим від царя Самарійського і скажи їм: хіба немає Бога в Ізраїлі, що ви йдете запитувати Веельзевула, божество аккаронське?
4
За це так говорить Господь: з постелі, на яку ти ліг, не встанеш з неї, але помреш. І пішов Ілля, [і сказав їм].
5
І повернулися до Охозії послані. І він сказав їм: чого це ви повернулися?
6
І сказали йому: назустріч нам вийшов чоловік і сказав нам: підіть, поверніться до царя, який послав вас, і скажіть йому: так говорить Господь: хіба немає Бога в Ізраїлі, що ти посилаєш запитувати Веельзевула, божество аккаронське? За те з постелі, на яку ти ліг, не встанеш з неї, але помреш.
7
І сказав їм: який на вигляд той чоловік, який вийшов назустріч вам і говорив вам слова ці?
8
Вони сказали йому: чоловік той весь у волоссі і шкіряним поясом підперезаний по стегнах своїх. І сказав він: це Ілля фесвитянин.
9
І послав до нього п’ятдесятника з його п’ятидесятком. І він пішов до нього, коли Ілля сидів на верхівці гори, і сказав йому: чоловіче Божий! цар говорить: зійди.
10
І відповідав Ілля, і сказав п’ятдесятникові: якщо я чоловік Божий, то нехай зійде вогонь з неба і попалить тебе і твій п’ятидесяток. І зійшов вогонь з неба і попалив його і п’ятидесяток його.
11
І послав до нього цар іншого п’ятдесятника з його п’ятидесятком. І він став говорити йому: чоловіче Божий! так сказав цар: зійди швидше.
12
І відповів Ілля і сказав йому: якщо я чоловік Божий, то нехай зійде вогонь з неба і попалить тебе і твій п’ятидесяток. І зійшов вогонь Божий з неба, і попалив його і п’ятидесяток його.
13
І ще послав утретє п’ятдесятника з його п’ятидесятком. І піднявся, і прийшов п’ятдесятник третій, і упав на коліна свої перед Іллею, і благав його, і говорив йому: чоловіче Божий! нехай не буде знехтувана душа моя і душі рабів твоїх — цих п’ятдесятьох — перед очима твоїми;
14
ось, зійшов вогонь з неба, і попалив двох п’ятдесятників попередніх з їх п’ятидесятками; але тепер нехай не буде знехтувана душа моя перед очима твоїми!
15
І сказав ангел Господній Іллі: піди з ним, не бійся його. І він встав, і пішов з ним до царя.
16
І сказав йому: так говорить Господь: за те, що ти посилав послів запитувати Веельзевула, божество аккаронське, ніби в Ізраїлі немає Бога, щоб запитувати про слово Його, — з постелі, на яку ти ліг, не встанеш з неї, але помреш.
17
І помер він за словом Господнім, що прорік Ілля. І став царем Іорам [брат Охозії], замість нього, на другий рік Іорама, сина Іосафатового, царя Юдейського, бо сина в того не було.
18
Інше про Охозію, що він зробив, написано в літописі царів ізраїльських.
Глава 2

1
У той час, коли Господь захотів піднести Іллю у вихорі на небо, йшов Ілля з Єлисеєм з Галгала.
2
І сказав Ілля Єлисеєві: залишся тут, бо Господь посилає мене у Вефиль. Але Єлисей сказав: живий Господь і жива душа твоя! не залишу тебе. І пішли вони у Вефиль.
3
І вийшли сини пророків, що у Вефилі, до Єлисея і сказали йому: чи знаєш, що сьогодні Господь піднесе господаря твого над главою твоєю? Він сказав: я також знаю, мовчіть.
4
І сказав йому Ілля: Єлисею, залишся тут, бо Господь посилає мене в Єрихон. І сказав він: живий Господь і жива душа твоя! не залишу тебе. І прийшли в Єрихон.
5
І підійшли сини пророків, що у Єрихоні, до Єлисея і сказали йому: чи знаєш, що сьогодні Господь бере господаря твого і піднесе над главою твоєю? Він сказав: я також знаю, мовчіть.
6
І сказав йому Ілля: залишся тут, тому що Господь посилає мене до Йордану. І сказав він: живий Господь і жива душа твоя! не залишу тебе. І пішли обоє.
7
П’ятдесят чоловік із синів пророчих пішли і стали віддалік навпроти них, а вони обоє стояли біля Йордану.
8
І взяв Ілля милоть свою, і згорнув, і вдарив нею по воді, і розступилася вона туди і сюди, і перейшли обоє по сухому.
9
Коли вони перейшли, Ілля сказав Єлисеєві: проси, що зробити тобі, раніше, ніж я буду взятий від тебе. І сказав Єлисей: дух, який у тобі, нехай буде на мені подвійно.
10
І сказав він: важкого ти просиш. Якщо побачиш, як я буду взятий від тебе, то буде тобі так, а якщо не побачиш, не буде.
11
Коли вони йшли і дорогою розмовляли, раптом з’явилася колісниця вогненна і коні вогненні, і розлучили їх обох, і понісся Ілля у вихорі на небо.
12
Єлисей же дивився і викликнув: батьку мій, батьку мій, колісниця Ізраїля і кіннота його! І не бачив його більше. І схопив він одяг свій і роздер його на дві частини.
13
І підняв милоть Іллі, що впала з нього, і пішов назад, і став на березі Йордану;
14
і взяв милоть Іллі, що впала з нього, і вдарив нею по воді, і сказав: де Господь, Бог Іллі, — Він Самий? І вдарив по воді, і вона розступилася туди і сюди, і перейшов Єлисей.
15
І побачили його сини пророків, що у Єрихоні, здаля, і сказали: спочив дух Іллі на Єлисеєві. І пішли назустріч йому, і поклонилися йому до землі,
16
і сказали йому: ось, є у нас , рабів твоїх, чоловік п’ятдесят, люди сильні; нехай би вони пішли і пошукали господаря твого; може, відніс його Дух Господній і поставив його на одній з гір, або на одній з долин. Він же сказав: не посилайте.
17
Але вони приступали до нього довго, так що надокучили йому, і він сказав: пошліть. І послали п’ятдесят чоловік, і шукали три дні, і не знайшли його,
18
і повернулися до нього, тим часом як він залишався в Єрихоні, і сказав їм: чи не говорив я вам: не ходіть?
19
І сказали жителі того міста Єлисеєві: ось, розташування цього міста добре, як бачить господар наш; але вода погана і земля неплідна.
20
І сказав він: дайте мені нову чашу і покладіть туди соли. І дали йому.
21
І вийшов він до джерела води, і кинув туди соли, і сказав: так говорить Господь: Я зробив воду цю здоровою, не буде від неї надалі ні смерти, ні неплідности.
22
І вода стала здоровою до цього дня, за словом Єлисея, що він сказав.
23
І пішов він звідти у Вефиль. Коли він ішов дорогою, малі діти вийшли з міста і насміхалися з нього і говорили йому: йди, плішивий! йди, плішивий!
24
Він озирнувся і побачив їх і прокляв їх ім’ям Господнім. І вийшли дві ведмедиці з лісу і розірвали з них сорок дві дитини.
25
Звідси пішов він на гору Кармил, а звідти повернувся в Самарію.
Глава 3

1
Іорам, син Ахава, став царем над Ізраїлем у Самарії у вісімнадцятий рік Іосафата, царя Юдейського, і царював дванадцять років,
2
і робив невгодне в очах Господніх, хоча не так, як батько його і мати його: він зняв статую Ваала, яку зробив батько його;
3
однак же гріхів Ієровоама, сина Наватового, що ввів у гріх Ізраїля, він тримався, не відступав від них.
4
Меса, цар Моавитський, був багатий на худобу і посилав цареві Ізраїльському по сто тисяч овець і по сто тисяч необстрижених баранів.
5
Але коли помер Ахав, цар Моавитський відділився від царя Ізраїльського.
6
І виступив цар Іорам у той час із Самарії і зробив огляд всім ізраїльтянам;
7
і пішов і послав до Іосафата, царя Юдейського, сказати: цар Моавитський відділився від мене, чи підеш зі мною на війну проти Моава? Він сказав: піду; як ти, так і я, як твій народ, так і мій народ; як твої коні, так і мої коні.
8
І сказав: якою дорогою йти нам? Він сказав: дорогою пустелі Едомської.
9
І пішов цар Ізраїльський, і цар Юдейський, і цар Едомський, і йшли вони обходом сім днів, і не було води для війська і для худоби, що йшла за ними.
10
І сказав цар Ізраїльський: ох! скликав Господь трьох царів цих, щоб віддати їх у руку Моава.
11
І сказав Іосафат: чи немає тут пророка Господнього, щоб нам запитати Господа через нього? І відповів один із слуг царя Ізраїльського і сказав: тут Єлисей, син Сафатів, який подавав воду на руки Іллі.
12
І сказав Іосафат: є в нього слово Господнє. І пішли до нього цар Ізраїльський, і Іосафат, і цар Едомський.
13
І сказав Єлисей цареві Ізраїльському: що мені і тобі? піди до пророків батька твого і до пророків матері твоєї. І сказав йому цар Ізраїльський: ні, бо Господь скликав сюди трьох царів цих, щоб віддати їх у руки Моава.
14
І сказав Єлисей: живий Господь Саваоф, перед Яким я стою! Якби я не шанував Іосафата, царя Юдейського, то не глянув би на тебе і не бачив би тебе;
15
тепер покличте мені гусляра. І коли гусляр грав на гуслях, тоді рука Господня торкнулася Єлисея,
16
і він сказав: так говорить Господь: робіть на цій долині рови за ровами,
17
бо так говорить Господь: не побачите вітру і не побачите дощу, а долина ця наповниться водою, яку будете пити ви і дрібна і велика худоба ваша;
18
але цього мало перед очима Господа; Він і Моава віддасть у руки ваші,
19
і ви уразите всі міста укріплені і всі міста головні, і всі кращі дерева зрубаєте, і всі джерела водні загатите, і всі кращі ділянки польові зіпсуєте камінням.
20
Зранку, коли підносять хлібне приношення, раптом полилася вода по дорозі від Едома, і наповнилася земля водою.
21
Коли моавитяни почули, що йдуть царі воювати з ними, тоді зібрані були всі, починаючи від тих, хто носить пояс, і старші, і стали на кордоні.
22
Зранку встали вони рано, і коли сонце засяяло над водою, моавитянам здаля здалася ця вода червоною, як кров.
23
І сказали вони: це кров; побилися царі між собою і знищили один одного; тепер на здобич, Моав!
24
І прийшли вони до стану ізраїльського. І встали ізраїльтяни і почали бити моавитян, і ті побігли від них, а вони продовжували йти на них і бити моавитян.
25
І міста зруйнували, і на кожну кращу ділянку в полі кинули кожен по каменю і закидали його; і всі протоки вод загатили й усі дерева кращі зрубали, так що залишалися тільки камені в Кир-Харешеті. І обступили його пращники і зруйнували його.
26
І побачив цар Моавитський, що битва долає його, і взяв із собою сімсот чоловік, які володіють мечем, щоб пробитися до царя Едомського; але не могли.
27
І взяв він сина свого первістка, якому належало царювати замість нього, і підніс його у всепалення на стіні. Це спричинило велике обурення серед ізраїльтян, і вони відступили від нього і повернулися у свою землю.
Глава 4

1
Одна з дружин синів пророчих із криком говорила Єлисеєві: раб твій, мій чоловік, помер; а ти знаєш, що раб твій боявся Господа; тепер прийшов позикодавець взяти обох дітей моїх у раби собі.
2
І сказав їй Єлисей: що мені зробити тобі? скажи мені, що є у тебе в домі? Вона сказала: немає в раби твоєї нічого в домі, крім посудини з єлеєм.
3
І сказав він: піди, попроси собі посудин на стороні, у всіх сусідів твоїх, посудин порожніх; набери чимало,
4
і піди, замкни двері за собою і за синами твоїми, і наливай в усі ці посудини; повні відставляй.
5
І пішла від нього і замкнула двері за собою і за синами своїми. Вони подавали їй, а вона наливала.
6
Коли були наповнені посудини, вона сказала синові своєму: подай мені ще посудину. Він сказав їй: немає більш посудин. І зупинилася олія.
7
І прийшла вона, і переказала чоловіку Божому. Він сказав: піди, продай олію і заплати борги твої; а що залишиться, тим будеш жити із синами твоїми.
8
Одного дня прийшов Єлисей у Сонам. Там одна багата жінка запросила його до себе їсти хліб; і коли б він не проходив, завжди заходив туди їсти хліб.
9
І сказала вона чоловіку своєму: ось, я знаю, що чоловік Божий, який проходить повз нас постійно, святий;
10
зробимо невелику світлицю над стіною і поставимо йому там постіль, і стіл, і сідалище, і світильник; і коли він буде приходити до нас, нехай заходить туди.
11
В один день він прийшов туди, і зайшов у світлицю, і ліг там,
12
і сказав Гиєзію, слузі своєму: поклич цю сонамитянку. І покликав її, і вона стала перед ним.
13
І сказав йому: скажи їй: «ось, ти так піклуєшся про нас; що зробити б тобі? чи не потрібно поговорити про тебе з царем, або з воєначальником?» Вона сказала: ні, серед свого народу я живу.
14
І сказав він: що ж зробити їй? І сказав Гиєзій: так ось, сина немає у неї, а чоловік її старий.
15
І сказав він: поклич її. Він покликав її, і стала вона у дверях.
16
І сказав він: через рік, у цей самий час ти будеш тримати на руках сина. І сказала вона: ні, господарю мій, чоловіче Божий, не обманюй раби твоєї.
17
І жінка стала вагітною і народила сина на другий рік, у той самий час, як сказав їй Єлисей.
18
І підріс хлопчик і в один день пішов до батька свого, до женців.
19
І сказав батькові своєму: голова моя! голова моя болить! І сказав той слузі своєму: віднеси його до матері його.
20
І поніс його і приніс його до матері його. І він сидів на колінах у неї до полудня, і помер.
21
І пішла вона, і поклала його на постелі чоловіка Божого, і замкнула його, і вийшла,
22
і покликала чоловіка свого і сказала: пришли мені одного зі слуг і одну з ослиць, я поїду до чоловіка Божого і повернуся.
23
Він сказав: навіщо тобі їхати до нього? сьогодні не новомісяччя і не субота. Але вона сказала: добре.
24
І осідлала ослицю і сказала слузі своєму: веди і йди; не зупиняйся, доки не скажу тобі.
25
І вирушила і прибула до чоловіка Божого, до гори Кармил. І коли побачив чоловік Божий її здаля, то сказав слузі своєму Гиєзію: це та сонамитянка.
26
Побіжи до неї назустріч і скажи їй: «чи здорова ти? чи здоровий чоловік твій? чи здорова дитина?» — Вона сказала: здорові.
27
Коли ж прийшла до чоловіка Божого на гору, схопилася за ноги його. І підійшов Гиєзій, щоб відвести її; але чоловік Божий сказав: залиш її, душа в неї засмучена, а Господь приховав від мене і не оголосив мені.
28
І сказала вона: чи просила я сина в господаря мого? чи не говорила я: «не обманюй мене»?
29
І сказав він Гиєзію: підпережи стегна твої і візьми жезл мій у руку твою, і піди; якщо зустрінеш кого, не вітай його, і якщо хто буде тебе вітати, не відповідай йому; і поклади жезл мій на лице дитини.
30
І сказала мати дитини: живий Господь і жива душа твоя! не відстану від тебе. І він встав і пішов за нею.
31
Гиєзій пішов попереду них і поклав жезл на лице дитини. Але не було ні голосу, ні відповіді. І вийшов назустріч йому, і доніс йому, і сказав: не пробуджується дитина.
32
І ввійшов Єлисей у дім, і ось, дитина померла лежить на постелі його.
33
І ввійшов, і замкнув двері за собою, і помолився Господу.
34
І піднявся і ліг над дитям, і приклав свої вуста до його вуст, і свої очі до його очей, і свої долоні до його долонь, і простягся на ньому, і зігрілося тіло хлопчика.
35
І встав і пройшов по світлиці назад і вперед; потім знову піднявся і простягся на ньому. І пчихнула дитина разів сім, і відкрила дитина очі свої.
36
І покликав він Гиєзія і сказав: поклич цю сонамитянку. І той покликав її. Вона прийшла до нього, і він сказав: візьми сина твого.
37
І підійшла, і впала йому в ноги, і поклонилася до землі; і взяла сина свого і пішла.
38
Єлисей же повернувся в Галгал. І був голод у землі тій, і сини пророків сиділи перед ним. І сказав він слузі своєму: постав великий казан і звари юшку для синів пророчих.
39
І вийшов один з них у поле збирати овочі, і знайшов дику витку рослину, і набрав з неї диких плодів повний одяг свій; і прийшов і накришив їх у казан з юшкою, тому що вони не знали їх .
40
І налили їм їсти. Але як тільки вони стали їсти юшку, то здійняли крик і говорили: смерть у казані, чоловіче Божий! І не могли їсти.
41
І сказав він: подайте борошна. І всипав його в казан і сказав [Гиєзію]: наливай людям, нехай їдять. І не стало нічого шкідливого в казані.
42
Прийшов хтось з Ваал-Шалиші, і приніс чоловіку Божому хлібний початок — двадцять ячмінних хлібців і сирі зерна в лушпинні. І сказав Єлисей: віддай людям, нехай їдять.
43
І сказав слуга його: що тут я дам сотні людей? І сказав він: віддай людям, нехай їдять, бо так говорить Господь: «наситяться, і залишиться».
44
Він подав їм, і вони наситилися, і ще залишилося, за словом Господнім.
Глава 5

1
Неєман, воєначальник царя Сирійського, був великою людиною у господаря свого і шанованою, тому що через нього дав Господь перемогу сиріянам; і людина ця була відмінним воїном, але прокаженим.
2
Сиріяни одного разу пішли загонами і взяли в полон із землі Ізраїльської маленьку дівчинку, і вона служила дружині Неємановій.
3
І сказала вона господині своїй: о, якби господар мій побував у пророка, який у Самарії, то він зняв би з нього проказу його!
4
І пішов Неєман і передав це господарю своєму, говорячи: так і так говорить дівчинка, що із землі Ізраїльської.
5
І сказав цар Сирійський [Неєману]: піди, сходи, а я надішлю лист до царя Ізраїльського. Він пішов і взяв із собою десять талантів срібла і шість тисяч сиклів золота, і десять змін одягу;
6
і приніс лист цареві Ізраїльському, в якому було сказано: разом з листом цим, ось, я посилаю до тебе Неємана, слугу мого, щоб ти зняв з його проказу його.
7
Цар Ізраїльський, прочитавши лист, роздер одяг свій і сказав: хіба я Бог, щоб умертвляти й оживляти, що він посилає до мене, щоб я зняв з людини проказу її? ось, тепер знайте і дивіться, що він шукає приводу ворогувати проти мене.
8
Коли почув Єлисей, чоловік Божий, що цар Ізраїльський роздер одяг свій, то послав сказати цареві: для чого ти роздер одяг свій? нехай він прийде до мене, й дізнається, що є пророк в Ізраїлі.
9
І прибув Неєман на конях своїх і на колісниці своїй, і зупинився біля входу в дім Єлисєїв.
10
І вислав до нього Єлисей слугу сказати: піди, омийся сім разів у Йордані, й оновиться тіло твоє у тебе, і будеш чистий.
11
І розгнівався Неєман, і пішов, і сказав: ось, я думав, що він вийде, стане і закличе ім’я Господа Бога свого, і покладе руку свою на те місце і зніме проказу;
12
хіба Авана і Фарфар, ріки дамаські, не кращі за всі води ізраїльські? хіба я не міг би омитися в них і очиститися? І повернувся і відійшов у гніві.
13
І підійшли раби його і говорили йому, і сказали: батьку мій, якби що-небудь важливе сказав тобі пророк, то чи не зробив би ти? а тим більше, коли він сказав тобі тільки: «омийся, і будеш чистий».
14
І пішов він і занурився в Йордані сім разів, за словом чоловіка Божого, й оновилося тіло його, як тіло малої дитини, і очистився.
15
І повернувся до чоловіка Божого він і всі, хто супроводжував його, і прийшов, і став перед ним, і сказав: ось, я пізнав, що на всій землі немає Бога, як тільки в Ізраїля; отже, прийми дар від раба твого.
16
І сказав він: живий Господь, перед лицем Якого стою! не прийму. І той примушував його взяти, але він не погодився.
17
І сказав Неєман: якщо вже не так, то нехай рабові твоєму дадуть землі, скільки понесуть два мули, тому що не буде надалі раб твій приносити всепалення і жертви іншим богам, крім Господа;
18
тільки ось у чому нехай простить Господь раба твого: коли піде господар мій у дім Риммона для поклоніння там і обіпреться на руку мою, і поклонюся я в домі Риммона, то, за моє поклоніння в домі Риммона, нехай простить Господь раба твого у випадку цьому.
19
І сказав йому: йди з миром. І він від’їхав від нього на невеликий простір землі.
20
І сказав Гиєзій, слуга Єлисея, чоловіка Божого: ось, господар мій відмовився взяти з руки Неємана, цього сиріянина, те, що він приносив. Живий Господь! Побіжу я за ним, і візьму в нього що-небудь.
21
І погнався Гиєзій за Неєманом. І побачив Неєман того, хто біг за ним, і зійшов з колісниці назустріч йому, і сказав: чи з миром?
22
Він відповів: з миром; господар мій послав мене сказати: «ось, тепер прийшли до мене з гори Єфремової два молодих чоловіка із синів пророчих; дай їм талант срібла і дві зміни одягу».
23
І сказав Неєман: візьми, мабуть, два таланти. І просив його. І зав’язав він два таланти срібла у два мішки і дві зміни одягу і віддав двом слугам своїм, і понесли перед ним.
24
Коли він прийшов до пагорба, то взяв з рук їхніх і сховав удома. І відпустив людей, і вони пішли.
25
Коли він прийшов і з’явився до господаря свого, Єлисей сказав йому: звідки, Гиєзію? І сказав він: нікуди не ходив раб твій.
26
І сказав він йому: хіба серце моє не супроводжувало тебе, коли обернувся назустріч тобі чоловік той з колісниці своєї? чи час брати срібло і брати одяг, або оливкові дерева і виноградники, і дрібну або велику худобу, і рабів або рабинь?
27
Нехай же проказа Неєманова пристане до тебе і до потомства твого навік. І вийшов він від нього білий від прокази, як сніг.
Глава 6

1
І сказали сини пророків Єлисеєві: ось, місце, де ми живемо при тобі, тісне для нас;
2
підемо до Йордану і візьмемо звідти кожен по одній колоді і зробимо собі там місце для житла. Він сказав: підіть.
3
І сказав один: зроби милість, піди і ти з рабами твоїми. І сказав він: піду.
4
І пішов з ними, і прийшли до Йордану і стали рубати дерева.
5
І коли один валив колоду, сокира його впала у воду. І закричав він і сказав: ох, господарю мій! а вона була позичена!
6
І сказав чоловік Божий: де вона впала? Він показав йому місце. І відрубав він шматок дерева і кинув туди, і сплила сокира.
7
І сказав він: візьми собі. Він простягнув руку свою і взяв її.
8
Цар Сирійський пішов війною на ізраїльтян, і радився зі слугами своїми, говорячи: у такому-то й у такому-то місці я розташую свій стан.
9
І посилав чоловік Божий до царя Ізраїльського сказати: бережися проходити цим місцем, тому що там сиріяни залягли.
10
І посилав цар Ізраїльський на те місце, про яке говорив йому чоловік Божий і застерігав його; і зберіг себе там не раз і не два.
11
І збентежилося серце царя Сирійського з цього приводу, і покликав він рабів своїх і сказав їм: скажіть мені, хто з наших у зносинах з царем Ізраїльським?
12
І сказав один із слуг його: ніхто, господарю мій царю; а Єлисей пророк, який у Ізраїля, переказує цареві Ізраїльському і ті слова, що ти говориш у спальній кімнаті твоїй.
13
І сказав він: підіть, дізнайтеся, де він; я пошлю і візьму його. І донесли йому і сказали: ось, він у Дофаїмі.
14
І послав туди коней і колісниці і багато війська. І прийшли вночі й оточили місто.
15
Вранці слуга чоловіка Божого встав і вийшов; і ось, військо навколо міста, і коні і колісниці. І сказав йому слуга його: горе нам! господарю мій, що нам робити?
16
І сказав він: не бійся, тому що тих, які з нами, більше, ніж тих, які з ними.
17
І молився Єлисей, і говорив: Господи! відкрий йому очі, щоб він побачив. І відкрив Господь очі слузі, і він побачив, і ось, уся гора наповнена конями і колісницями вогненними навкруги Єлисея.
18
Коли пішли до нього сиріяни, Єлисей помолився Господу і сказав: уразь їх сліпотою. І Він уразив їх сліпотою за словом Єлисея.
19
І сказав їм Єлисей: це не та дорога і не те місто; йдіть за мною, і я проведу вас до тієї людини, яку ви шукаєте. І привів їх у Самарію.
20
Коли вони прийшли у Самарію, Єлисей сказав: Господи! відкрий очі їм, щоб вони бачили. І відкрив Господь очі їхні, і побачили, що вони всередині Самарії.
21
І сказав цар Ізраїльський Єлисеєві, побачивши їх: чи не побити їх, батьку мій?
22
І сказав він: не вбивай. Хіба мечем твоїм і луком твоїм ти полонив їх, щоб убивати їх? Запропонуй їм хліба і води; нехай їдять і п’ють, і підуть до господаря свого.
23
І приготував їм великий обід, і вони їли і пили. І відпустив їх, і пішли до господаря свого. І не ходили більше ті полчища сирійські в землю Ізраїлеву.
24
Після того зібрав Венадад, цар Сирійський, усе військо своє і виступив, і обложив Самарію.
25
І був великий голод у Самарії, коли вони облягли її, так що осляча голова продавалася за вісімдесят сиклів срібла, і четверта частина каба голубиного посліду — по п’ять сиклів срібла.
26
Один раз цар Ізраїльський проходив по стіні, і жінка з криком говорила йому: допоможи, господарю мій царю.
27
І сказав він: якщо не допоможе тобі Господь, з чого я допоможу тобі? чи з току, а чи з точила?
28
І сказав їй цар: що тобі? І сказала вона: ця жінка говорила мені: «віддай свого сина, ми з’їмо його сьогодні, а сина мого з’їмо завтра».
29
І зварили ми мого сина, і з’їли його. І я сказала їй на другий день: «віддай же твого сина, і з’їмо його». Але вона сховала свого сина.
30
Цар, вислухавши слова жінки, роздер одяг свій: і проходив він по стіні, і народ бачив, що веретище на самому тілі його.
31
І сказав: нехай те і те зробить мені Бог, і ще більше зробить, якщо залишиться голова Єлисея, сина Сафатового, на ньому сьогодні.
32
Єлисей же сидів у своєму домі, і старці сиділи в нього. І послав [цар] людину від себе. Раніше, ніж прийшов посланий до нього, він сказав старцям: чи бачите, що цей син убивці послав зняти з мене голову? Дивіться, коли прийде посланий, зачиніть двері і притисніть його дверима. А ось і тупіт ніг господаря його за ним!
33
Ще говорив він з ними, і ось посланий приходить до нього, і говорить: ось яка біда від Господа! чого мені надалі чекати від Господа?
Глава 7

1
І сказав Єлисей: вислухайте слово Господнє: так говорить Господь: завтра в цей час міра борошна кращого буде по сиклю і дві міри ячменю по сиклю біля воріт Самарії.
2
І відповів сановник, на руку якого цар спирався, чоловіку Божому, і сказав: якби Господь і відкрив вікна на небі, і тоді чи може це бути? І сказав той: ось побачиш очима твоїми, але їсти цього не будеш.
3
Чотири чоловіка прокажених знаходилися біля входу у ворота і говорили вони один одному: навіщо нам сидіти тут, очікуючи смерти?
4
Якщо зважитися нам піти в місто, то в місті голод, і ми там помремо; якщо ж сидіти тут, то також помремо. Підемо краще в стан сирійський. Якщо залишать нас у живих, будемо жити, а якщо умертвлять, помремо.
5
І встали в сутінках, щоб іти в стан сирійський. І прийшли до краю стану сирійського, і ось, немає там жодної людини.
6
Господь зробив те, що стану сирійському почувся стукіт колісниць та іржання коней, шум війська великого. І сказали вони один одному: очевидно, найняв проти нас цар Ізраїльський царів хеттейських і єгипетських, щоб піти на нас.
7
І встали і побігли в сутінках, і залишили намети свої, і коней своїх, і ослів своїх, весь стан, як він був, і побігли, рятуючи себе.
8
І прийшли ті прокажені до краю стану, і ввійшли в один намет, і їли і пили, і взяли звідти срібло, і золото, і одяг, і пішли і сховали. Пішли ще в інший намет, і там узяли, і пішли і сховали.
9
І сказали один одному: не так ми робимо. День цей — день радісної звістки, якщо ми будемо баритися і будемо чекати ранкового світла, то впаде на нас провина. Ходімо ж і повідомимо дім царський.
10
І прийшли, і покликали воротарів міських, і розповіли їм, говорячи: ми ходили в стан сирійський, і ось, немає там ні людини, ні голосу людського, а тільки коні прив’язані, і осли прив’язані, і намети, як бути їм.
11
І покликали воротарів, і вони передали звістку в самий палац царський.
12
І встав цар уночі, і сказав слугам своїм: скажу вам, що роблять з нами сиріяни. Вони знають, що ми терпимо голод, і вийшли зі стану, щоб сховатися в полі, думаючи так: «коли вони вийдуть з міста, ми захопимо їх живими і ввійдемо в місто».
13
І відповів один зі службовців при ньому, і сказав: нехай візьмуть п’ять з останніх коней, що залишилися в місті, [з усього ополчення ізраїльтян тільки і залишилося в ньому, з усього ополчення ізраїльтян, що загинуло], і пошлемо, і подивимося.
14
І взяли дві пари коней, запряжених у колісниці. І послав цар услід сирійському війську, сказавши: підіть, подивіться.
15
І їхали за ним до Йордану, і ось уся дорога встелена одягом і речами, які покидали сиріяни при поспішній утечі своїй. І повернулися послані, і донесли цареві.
16
І вийшов народ, і розграбував стан сирійський, і була міра борошна кращого по сиклю, і дві міри ячменю по сиклю, за словом Господнім.
17
І цар поставив того сановника, на руку якого спирався, біля воріт; і розтоптав його народ у воротах, і він помер, як сказав чоловік Божий, який говорив, коли приходив до нього цар.
18
Коли говорив чоловік Божий царю так: «дві міри ячменю по сиклю, і міра борошна кращого по сиклю будуть завтра в цей час біля воріт Самарії»,
19
тоді відповів цей сановник чоловіку Божому і сказав: «якби Господь і відкрив вікна на небі, і тоді чи може це бути?» А він сказав: «побачиш твоїми очима, але їсти цього не будеш».
20
Так і збулося з ним; і затоптав його народ у воротах, і він помер.
Глава 8

1
І говорив Єлисей жінці, сина якої воскресив він, і сказав: устань, і піди, ти і дім твій, і поживи там, де можеш пожити, бо послав Господь голод, і він прийде на цю землю на сім років.
2
І встала та жінка, і зробила за словом чоловіка Божого; і пішла вона і дім її, і жила в землі Филистимській сім років.
3
Через сім років повернулася ця жінка з землі Филистимської і прийшла просити царя про дім свій і про поле своє.
4
Цар тоді розмовляв з Гиєзієм, слугою чоловіка Божого, і сказав: розкажи мені про все чудове, що́ зробив Єлисей.
5
І в той час як він розповідав цареві, що той воскресив померлого, жінка, сина якої воскресив він, просила царя про дім свій і про поле своє. І сказав Гиєзій: господарю мій царю, це та сама жінка і той самий син її, якого воскресив Єлисей.
6
І запитав цар у жінки, і вона розповіла йому. І дав їй цар одного з придворних, сказавши: поверніть їй усе, приналежне їй, і всі доходи з поля, з того дня, як вона залишила землю, понині.
7
І прийшов Єлисей у Дамаск, коли Венадад, цар Сирійський, був хворий. І донесли йому, говорячи: прийшов чоловік Божий сюди.
8
І сказав цар Азаїлу: візьми в руку твою дарунок і піди назустріч чоловіку Божому, і запитай Господа через нього, говорячи: чи видужаю я від цієї хвороби?
9
І пішов Азаїл назустріч йому, і взяв дарунок у руку свою і все краще в Дамаску, скільки можуть нести сорок верблюдів, і прийшов і став перед лицем його, і сказав: син твій Венадад, цар Сирійський, послав мене до тебе запитати: «чи видужаю я від цієї хвороби?»
10
І сказав йому Єлисей: піди, скажи йому: «видужаєш»; однак же відкрив мені Господь, що він помре.
11
І спрямував на нього Єлисей погляд свій, і так залишався до того, що привів його в ніяковість; і заплакав чоловік Божий.
12
І сказав Азаїл: від чого господар мій плаче? І сказав він: від того, що я знаю, яке зло вчиниш ти синам Ізраїлевим; фортеці їхні віддаси вогню, і юнаків їхніх мечем умертвиш, і немовлят їхніх поб’єш, і вагітних жінок їхніх розрубаєш.
13
І сказав Азаїл: що таке раб твій, пес [мертвий], щоб міг зробити таку велику справу? І сказав Єлисей: указав мені Господь у тобі царя Сирії.
14
І пішов він від Єлисея, і прийшов до господаря свого. І сказав йому цей : що говорив тобі Єлисей? І сказав: він говорив мені, що ти видужаєш.
15
А на другий день він узяв ковдру, намочив її водою, і поклав на лице його, і він помер. І став царем Азаїл замість нього.
16
У п’ятий рік Іорама, сина Ахавового, царя Ізраїльського, після Іосафата, царя Юдейського, став царем Іорам, син Іосафата, царя Юдейського.
17
Тридцяти двох років був він, коли став царем, і вісім років царював у Єрусалимі,
18
і ходив шляхом царів ізраїльських, як робив дім Ахавів, тому що дочка Ахава була дружиною його, і робив неугодне в очах Господніх.
19
Однак же не хотів Господь погубити Іуду, заради Давида, раба Свого, бо Він обіцяв дати йому світильник у дітях його на усі часи.
20
У дні його виступив Едом з-під руки Іуди, і поставили вони над собою царя.
21
І пішов Іорам у Цаїр, і всі колісниці з ним; і встав він уночі, й уразив ідумеян, які оточували його, і начальників над колісницями, але народ утік у намети свої.
22
І виступив Едом з-під руки Іуди до цього дня. У той же час виступила і Ливна.
23
Інше про Іорама і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських.
24
І спочив Іорам з батьками своїми, і похований з батьками своїми в місті Давидовому. І став царем Охозія, син його, замість нього.
25
У дванадцятий рік Іорама, сина Ахавового, царя Ізраїльського, став царем Охозія, син Іорама, царя Юдейського.
26
Двадцяти двох років був Охозія, коли став царем, і один рік царював в Єрусалимі. Ім’я ж матері його Гофолія, дочка Амврія, царя Ізраїльського.
27
І ходив шляхом дому Ахавового, і робив неугодне в очах Господніх, подібно до дому Ахава, тому що він був родичем дому Ахавового.
28
І пішов він з Іорамом, сином Ахавовим, на війну з Азаїлом, царем Сирійським, у Рамоф галаадський, і поранили сиріяни Іорама.
29
І повернувся Іорам цар, щоб лікуватися в Ізреелі від ран, що заподіяли йому сиріяни в Рамофі, коли він воював з Азаїлом, царем Сирійським. І Охозія, син Іорама, цар Юдейський, прийшов відвідати Іорама, сина Ахавового, в Ізреель, тому що він був хворий.
Глава 9

1
Єлисей пророк покликав одного із синів пророчих і сказав йому: опережи стегна твої, і візьми цю посудину з єлеєм у руку твою, і піди в Рамоф галаадський.
2
Прийшовши туди, знайди там Іиуя, сина Іосафата, сина Намессієвого, і підійди, і повели йому виступити із середовища братів своїх, і введи його у внутрішню кімнату;
3
і візьми посудину з єлеєм, і вилий на голову його, і скажи: «так говорить Господь: помазую тебе на царя над Ізраїлем». Потім відчини двері, і біжи, і не чекай.
4
І пішов отрок, слуга пророка, у Рамоф галаадський,
5
і прийшов, і ось сидять воєначальники. І сказав: у мене слово до тебе, воєначальнику. І сказав Іиуй: до кого з усіх нас? І сказав він: до тебе, воєначальнику.
6
І встав він, і ввійшов у дім. І отрок вилив єлей на голову його, і сказав йому: так говорить Господь Бог Ізраїлів: «помазую тебе на царя над народом Господнім, над Ізраїлем,
7
і ти знищиш дім Ахава, господаря твого, щоб Мені помститися за кров рабів Моїх пророків і за кров усіх рабів Господніх, які впали від руки Ієзавелі;
8
і загине весь дім Ахава, і знищу в Ахава, хто мочиться до стіни, й ув’язненого і хто залишився в Ізраїлі,
9
і зроблю дім Ахава, як дім Ієровоама, сина Наватового, і як дім Вааси, сина Ахиїного;
10
Ієзавель же з’їдять пси на полі Ізреельському, і ніхто не поховає її». І відчинив двері, і втік.
11
І вийшов Іиуй до слуг господаря свого, і сказали йому: чи з миром? Навіщо приходив цей несамовитий до тебе? І сказав їм: ви знаєте цю людину і що він говорить.
12
І сказали: неправда, скажи нам. І сказав він: те і те він сказав мені, говорячи: «так говорить Господь: помазую тебе на царя над Ізраїлем».
13
І поспішили вони, і взяли кожен одяг свій, і підстелили йому на самих сходинках, і засурмили трубою, і сказали: царем став Іиуй!
14
І повстав Іиуй, син Іосафата, сина Намессієвого, проти Іорама; Іорам же знаходився з усіма ізраїльтянами в Рамофі галаадському на сторожі проти Азаїла, царя Сирійського.
15
Втім, сам цар Іорам повернувся, щоб лікуватися в Ізреелі від ран, які заподіяли йому сиріяни, коли він воював з Азаїлом, царем Сирійським. І сказав Іиуй: якщо ви згодні [зі мною], то нехай ніхто не виходить з міста, щоб іти подати звістку в Ізреелі.
16
І сів Іиуй на коня, і поїхав у Ізреель, де лежав Іорам [цар Ізраїльський, для лікування ран, які заподіяли йому сиріяни в Рамофі, коли він воював з Азаїлом, царем Сирійським, сильним і могутнім], і куди Охозія, цар Юдейський, прийшов відвідати Іорама.
17
На вежі в Ізреелі стояв сторож, і побачив він полчище Іиуєве, коли воно йшло, і сказав: полчище бачу я. І сказав Іорам: візьми вершника, і пошли назустріч їм, і нехай скаже: чи з миром?
18
І виїхав вершник на коні назустріч йому, і сказав: так говорить цар: чи з миром? І сказав Іиуй: що тобі до миру? Їдь за мною. І доніс сторож, і сказав: доїхав до них, але не повертається.
19
І послали іншого вершника, і він приїхав до них, і сказав: так говорить цар: чи з миром? І сказав Іиуй: що тобі до миру? Їдь за мною.
20
І доніс сторож, сказавши: доїхав до них, і не повертається, а хода, начебто Іиуя, сина Намессієвого, тому що він іде стрімко.
21
І сказав Іорам: запрягай. І запрягли колісницю його. І виступив Іорам, цар Ізраїльський, і Охозія, цар Юдейський, кожен на колісниці своїй. І виступили назустріч Іиую, і зустрілися з ним на полі Навуфея ізреелитянина.
22
І коли побачив Іорам Іиуя, то сказав: чи з миром Іиуй? І сказав він: який мир при любодійстві Ієзавелі, матері твоєї, і при багатьох волхвуваннях її?
23
І повернув Іорам руки свої, і побіг, і сказав Охозії: зрада, Охозіє!
24
А Іиуй натягнув лук рукою своєю, і вразив Іорама між плечима його, і пройшла стріла через серце його, й упав він на колісниці своїй.
25
І сказав Іиуй Бидекару, сановникові своєму: візьми, кинь його на ділянку поля Навуфея ізреелитянина, бо згадай, як ми з тобою їхали удвох позаду Ахава, батька його, і як Господь прорік на нього таке пророцтво:
26
істинно, кров Навуфея і кров синів його бачив Я вчора, говорить Господь, і помщуся тобі на цьому полі. Отже, візьми, кинь його на полі, за словом Господнім.
27
Охозія, цар Юдейський, побачивши це, побіг по дорозі до дому, що в саду. І погнався за ним Іиуй, і сказав: і його бийте на колісниці. Це було на висоті Гур, що при Івлеамі. І побіг він у Мегиддон, і помер там.
28
І відвезли його раби його в Єрусалим, і поховали його в гробниці його, з батьками його, у місті Давидовому.
29
В одинадцятий рік Іорама, сина Ахавового, став царем Охозія в Юдеї.
30
І прибув Іиуй у Ізреель. Ієзавель же, одержавши звістку, нарум’янила обличчя своє і прикрасила голову свою, і дивилася у вікно.
31
Коли Іиуй ввійшов у ворота, вона сказала: чи мир Замврію, убивці володаря свого?
32
І підняв він лице своє до вікна і сказав: хто зі мною, хто? І виглянули до нього два, три євнухи.
33
І сказав він: викиньте її. І викинули її. І бризнула кров її на стіну і на коней, і розтоптали її.
34
І прийшов Іиуй, і їв, і пив, і сказав: знайдіть цю прокляту і поховайте її, оскільки царська дочка вона.
35
І пішли ховати її, і не знайшли від неї нічого, крім черепа, і ніг, і кісток рук.
36
І повернулися, і донесли йому. І сказав він: таке було слово Господа, яке Він прорік через раба Свого Іллю фесвитянина, сказавши: на полі ізреельському з’їдять пси тіло Ієзавелі,
37
і буде труп Ієзавелі на ділянці ізреельській, як гній на полі, так що ніхто не скаже: це Ієзавель.
Глава 10

1
У Ахава було сімдесят синів у Самарії. І написав Іиуй листа, і послав у Самарію до начальників Ізреельських, старійшин і вихователів дітей Ахавових, такого змісту:
2
коли прийде цей лист до вас, то, оскільки у вас і сини господаря вашого, у вас же і колісниці, і коні, й укріплене місто, і зброя, —
3
виберіть кращого і найдостойнішого із синів володаря свого, і посадіть на престіл батька його, і воюйте за дім володаря свого.
4
Вони злякалися надзвичайно і сказали: ось, два царі не устояли перед ним, як же нам устояти?
5
І послав начальник над домом царським , і градоначальник, і старійшини, і вихователі до Іиуя, сказати: ми раби твої, і що скажеш нам, те і зробимо; ми нікого не поставимо царем, що завгодно тобі, те і роби.
6
І написав він до них лист удруге такий: якщо ви мої і слову моєму підкорюєтеся, то візьміть голови синів володаря свого, і прийдіть до мене завтра в цей час у Ізреель. [Царських же синів було сімдесят чоловік; виховували їх найзнатніші в місті.]
7
Коли прийшов до них лист, вони взяли царських синів, і закололи їх — сімдесят чоловік, і поклали голови їхні у кошики, і послали до нього в Ізреель.
8
І прийшов посланий, і доніс йому, і сказав: принесли голови синів царських. І сказав він: розкладіть їх на дві купи біля входу у ворота, до ранку.
9
Зранку він вийшов, і став, і сказав усьому народу: ви невинні. Ось я повстав проти володаря мого й умертвив його, а їх усіх хто убив?
10
Знайте ж тепер, що не падає на землю жодне слово Господа, яке Він прорік про дім Ахава; Господь зробив те, що прорік через раба Свого Іллю.
11
І умертвив Іиуй усіх, хто залишився з дому Ахава в Ізреелі, й усіх вельмож його, і близьких його, і священиків його, так що не залишилося від нього жодного вцілілого.
12
І встав, і пішов, і прийшов у Самарію. Знаходячись на дорозі при Беф-Екеді пастушому,
13
зустрів Іиуй братів Охозії, царя Юдейського, і сказав: хто ви? Вони сказали: ми брати Охозії, йдемо довідатися про здоров’я синів царя і синів господині.
14
І сказав він: візьміть їх живих. І взяли їх живих, і закололи їх — сорок два чоловіка, біля колодязя Беф-Екеда, і не залишилося з них жодного.
15
І поїхав звідти, і зустрівся з Іонадавом, сином Рихавовим, який ішов назустріч йому, і вітав його, і сказав йому: чи налаштоване твоє серце так, як моє серце до твого серця? І сказав Іонадав: так. Якщо так, то дай руку твою. І подав він руку свою, і підняв він його до себе в колісницю,
16
і сказав: їдь зі мною, і дивися на мою ревність за Господа. І посадили його в колісницю.
17
Прибувши в Самарію, він убив усіх, хто залишався в Ахава в Самарії, так що зовсім знищив його, за словом Господа, яке Він прорік Іллі.
18
І зібрав Іиуй весь народ і сказав їм: Ахав мало служив Ваалу; Іиуй буде служити йому більше.
19
Отже, скличте до мене всіх пророків Ваала, всіх служителів його і всіх священиків його, щоб ніхто не був відсутнім, тому що в мене буде велика жертва Ваалу. А всякий, хто не з’явиться, не залишиться живим. Іиуй робив це з хитрим наміром, щоб знищити служителів Ваала.
20
І сказав Іиуй: призначте святкове зібрання заради Ваала. І проголосили зібрання .
21
І послав Іиуй по всьому Ізраїлю, і прийшли всі служителі Ваала; не залишалося жодного чоловіка, хто не прийшов би; і ввійшли в дім Ваалів, і наповнився дім Ваалів від краю до краю.
22
І сказав він хранителеві одягу: принеси одяг для всіх служителів Ваала. І він приніс їм одяг.
23
І ввійшов Іиуй з Іонадавом, сином Рихавовим, у дім Ваалів, і сказав служителям Ваала: розвідайте і розгляньте, чи не знаходиться серед вас хто-небудь із служителів Господніх, тому що тут повинні знаходитися тільки одні служителі Ваала.
24
І приступили вони до звершення жертв і всепалень. А Іиуй поставив поза домом вісімдесят чоловік і сказав: душа того, в якого врятується хто-небудь з людей, яких я віддаю вам у руки, буде замість душі того, хто врятується .
25
Коли закінчено було всепалення, сказав Іиуй скороходам і начальникам: підіть, бийте їх, щоб жоден не втік. І вразили їх вістрям меча і кинули їх скороходи і начальники, і пішли в місто, де було капище Ваалове.
26
І винесли ідолів з капища Ваалового і спалили їх.
27
І розбили ідола Ваала, і зруйнували капище Ваалове; і зробили з нього місце нечистот, до цього дня.
28
І знищив Іиуй Ваала з землі Ізраїльської.
29
Втім, від гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх, від них не відступав Іиуй, — від золотих тельців, які у Вефилі і які в Дані.
30
І сказав Господь Іиую: за те, що ти охоче зробив, що було праведним в очах Моїх, виконав над домом Ахавовим усе, що було на серці в Мене, сини твої до четвертого роду будуть сидіти на престолі Ізраїлевім.
31
Але Іиуй не намагався ходити в законі Господа Бога Ізраїлевого, від усього серця. Він не відступав від гріхів Ієровоама, який увів Ізраїля в гріх.
32
У ті дні почав Господь відрізати частини від ізраїльтян, і вражав їх Азаїл по всьому краю Ізраїлевому,
33
на схід від Йордану, всю землю Галаад, коліно Гадове, Рувимове, Манассіїне, починаючи від Ароера, що при потоці Арноні, і Галаад і Васан.
34
Інше про Іиуя і про все, що він зробив, і про мужні подвиги його написано в літописі царів ізраїльських.
35
І спочив Іиуй з батьками своїми, і поховали його в Самарії. І став царем Іоахаз, син його, замість нього.
36
Часу ж царювання Іиуєвого над Ізраїлем, у Самарії, було двадцять вісім років.
Глава 11

1
Гофолія, мати Охозії, бачачи, що син її помер, встала і знищила все царське плем’я.
2
Але Іосавеф, дочка царя Іорама, сестра Охозії, взяла Іоаса, сина Охозії, і таємно вивела його із середовища синів царських, яких умертвляли, його і годувальницю його, у постільну кімнату; і сховали його від Гофолії, і він не був умертвлений.
3
І був він з нею переховуваним у домі Господньому шість років, тим часом як Гофолія царювала над землею.
4
У сьомий рік послав Іодай, і взяв сотників з охоронців і скороходів, і привів їх до себе в дім Господній, і уклав з ними договір, і взяв з них клятву в домі Господньому, і показав їм царського сина.
5
І дав їм наказ, сказавши: ось що ви зробіть: третя частина з вас, із тих, хто приходить у суботу, буде нести сторожу при царському домі;
6
третя частина біля воріт Сур, і третя частина біля воріт позаду охоронців, і утримуйте варту дому, щоб не було пошкодження;
7
і дві частини з вас, з усіх, хто відходить у суботу, будуть нести сторожу при домі Господньому для царя;
8
і оточіть царя з усіх боків, кожен зі зброєю своєю в руці своїй; і хто б не ввійшов у ряди, той нехай буде умертвленим. І будьте при цареві, коли він виходить і коли входить.
9
І зробили сотники все, що наказав Іодай священик, і взяв кожен людей своїх, які приходять у суботу і відходять у суботу, і прийшли до Іодая священика.
10
І роздав священик сотникам списи і щити царя Давида, що були в домі Господньому.
11
І стали скороходи, кожен зі зброєю в руці своїй, від правої сторони дому до лівої сторони дому, біля жертовника й біля дому, навколо царя.
12
І вивів він царського сина, і поклав на нього царський вінець і прикраси, і поставили його царем, і помазали його, і плескали в долоні і викликували: нехай живе цар!
13
І почула Гофолія голос народу, що біг, і пішла до народу в дім Господній.
14
І бачить, і ось цар стоїть на підвищенні, за звичаєм, і князі і труби поруч царя; і весь народ землі веселиться, і сурмлять трубами. І роздерла Гофолія одяг свій, і закричала: змова! змова!
15
І дав наказ Іодай священик сотникам, які начальствують над військом, і сказав їм: «виведіть її за ряди, а хто піде за нею, умертвляйте мечем», тому що думав священик, щоб не умертвили її в домі Господньому.
16
І дали їй місце, і вона пройшла через вхід кінський до дому царського, й умертвили її там.
17
І уклав Іодай завіт між Господом і між царем і народом, щоб він був народом Господнім, і між царем і народом.
18
І пішов весь народ землі в дім Ваала, і зруйнували жертовники його, і зображення його зовсім розбили, і Матфана, жерця Ваалового, убили перед жертовниками. І встановив священик спостереження за домом Господнім.
19
І взяв сотників і охоронців і скороходів і весь народ землі, і провели царя з дому Господнього, і прийшли дорогою через ворота охоронців у дім царський; і він сів на престолі царів.
20
І веселився весь народ землі, і місто заспокоїлося. А Гофолію умертвили мечем у царському домі.
21
Семи років був Іоас, коли став царем.
Глава 12

1
У сьомий рік Іиуя став царем Іоас і сорок років царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Цив’я, з Вирсавії.
2
І робив Іоас угодне в очах Господніх у всі дні свої, доки наставляв його священик Іодай;
3
тільки висоти не були знищені; народ ще приносив жертви і куріння на висотах.
4
І сказав Іоас священикам: усе срібло, що освячується, яке приносять у дім Господній, срібло від подорожніх, срібло, внесене за кожну душу за оцінкою, усе срібло, скільки кому приходить на серце принести в дім Господній,
5
нехай беруть священики собі, кожен від свого знайомого, і нехай лагодять вони пошкоджене в храмі, скрізь, де знайдеться пошкодження.
6
Але оскільки до двадцять третього року царя Іоаса священики не лагодили пошкоджень у храмі,
7
то цар Іоас покликав священика Іодая і священиків і сказав їм: чому ви не лагодите пошкоджень у храмі? Не беріть же віднині срібла у знайомих своїх, а на полагодження пошкоджень у храмі віддайте його.
8
І погодилися священики не брати срібла у народу на лагодження пошкоджень у храмі.
9
І взяв священик Іодай один ящик, і зробив отвір у ньому зверху, і поставив його поряд із жертовником з правого боку, де входили в дім Господній. І кидали туди священики, які стояли на сторожі біля порогу, все срібло, що приносилося в дім Господній.
10
І коли бачили, що багато срібла в ящику, приходили писар царський і первосвященик, і зав’язували в мішки , і перераховували срібло, знайдене в домі Господньому;
11
і віддавали перераховане срібло в руки виконавцям робіт, приставленим до дому Господнього, а ці витрачали його на теслярів і будівельників, які працювали в домі Господньому,
12
і на будівничих стін і на каменотесів, також на закупівлю дерев і тесаних каменів, для полагодження пошкоджень у домі Господньому, і на усе, що витрачалося для підтримки храму.
13
Але не зроблено було для дому Господнього срібних блюд, ножів, чаш для окроплення , труб, усяких сосудів золотих і сосудів срібних із срібла, що приносили в дім Господній,
14
а виконавцям робіт віддавали його, і лагодили за нього дім Господній.
15
І не вимагали звіту від тих людей, яким доручали срібло для роздачі виконавцям робіт, бо вони діяли чесно.
16
Срібло на жертву за провину і срібло на жертву за гріх не вносилося в дім Господній: воно священикам належало.
17
Тоді виступив у похід Азаїл, цар Сирійський, і пішов війною на Геф, і взяв його; і мав намір Азаїл іти на Єрусалим.
18
Але Іоас, цар Юдейський, узяв усе пожертвуване, що пожертвували храму Іосафат, й Іорам і Охозія, батьки його, царі юдейські, і що він сам пожертвував, і все золото, знайдене в скарбницях дому Господнього і дому царського, і послав Азаїлу, царю Сирійському; і він відступив від Єрусалима.
19
Інше про Іоаса і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських.
20
І повстали слуги його, і вчинили змову, й убили Іоаса в домі Милло, на дорозі до Силли.
21
Його убили слуги його: Іозакар, син Шимеати, та Ієгозавад, син Шомери; і він помер, і поховали його з батьками його в місті Давидовому. І став царем Амасія, син його, замість нього.
Глава 13

1
У двадцять третій рік Іоаса, сина Охозії, царя Юдейського, став царем Іоахаз, син Іиуя, над Ізраїлем у Самарії, і царював сімнадцять років,
2
і робив неугодне в очах Господніх, і ходив у гріхах Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх, і не відставав від них.
3
І запалав гнів Господа на Ізраїля, і Він віддавав їх у руку Азаїла, царя Сирійського, і в руку Венадада, сина Азаїлового, в усі дні.
4
І помолився Іоахаз лицю Господньому, і почув його Господь, тому що бачив утиснення ізраїльтян, як тіснив їх цар Сирійський.
5
І дав Господь ізраїльтянам визволителя, і вийшли вони з-під руки сиріян, і жили сини Ізраїлеві в наметах своїх, як вчора і третього дня.
6
Однак же не відступали від гріхів дому Ієровоамового, який ввів Ізраїля в гріх; ходили в них, і діброва стояла в Самарії.
7
В Іоахаза залишалося війська тільки п’ятдесят вершників, десять колісниць і десять тисяч піших, тому що знищив їх цар Сирійський і перетворив їх на порох на потоптання.
8
Інше про Іоахаза і про все, що він зробив, і про мужні подвиги його, написано в літописі царів ізраїльських.
9
І спочив Іоахаз з батьками своїми, і поховали його в Самарії. І став царем Іоас, син його, замість нього.
10
В тридцять сьомий рік Іоаса, царя Юдейського, став царем Іоас, син Іоахазів, над Ізраїлем у Самарії, і царював шістнадцять років,
11
і робив неугодне в очах Господніх; не відставав від усіх гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх, але ходив у них.
12
Інше про Іоаса і про все, що він зробив, і про мужні подвиги його, як він воював з Амасією, царем Юдейським, написано в літописі царів ізраїльських.
13
І спочив Іоас з батьками своїми, а Ієровоам сів на престолі його. І похований Іоас у Самарії з царями ізраїльськими.
14
Єлисей занедужав на хворобу, від якої потім і помер. І прийшов до нього Іоас, цар Ізраїльський, і плакав над ним, і говорив: батьку мій! батьку мій! колісниця Ізраїля і кіннота його!
15
І сказав йому Єлисей: візьми лук і стріли. І взяв він лук і стріли.
16
І сказав цареві Ізраїльському: поклади руку твою на лук. І поклав він руку свою. І наклав Єлисей руки свої на руки царя,
17
і сказав: відчини вікно на схід. І він відчинив. І сказав Єлисей: вистріли. І він вистрілив. І сказав: ця стріла визволення від Господа і стріла визволення проти Сирії, і ти вразиш сиріян в Афеку дощенту.
18
І сказав [Єлисей]: візьми стріли. І він узяв. І сказав цареві Ізраїльському: бий по землі. І ударив він тричі, і зупинився.
19
І розгнівався на нього чоловік Божий, і сказав: потрібно було б бити п’ять або шість разів, тоді ти побив би сиріян зовсім, а тепер тільки тричі вразиш сиріян.
20
І помер Єлисей, і поховали його. І полчища моавитян прийшли в землю в наступному році.
21
І було, що коли ховали одного чоловіка, то, побачивши це полчище, ті, що ховали , кинули того чоловіка в гріб Єлисеїв; і він при падінні своєму торкнувся кісток Єлисея, і ожив, і встав на ноги свої.
22
Азаїл, цар Сирійський, тіснив ізраїльтян в усі дні Іоахаза.
23
Але Господь змилосердився над ними, і помилував їх, і повернувся до них заради завіту Свого з Авраамом, Ісааком і Яковом, і не хотів знищити їх, і не відкинув їх від лиця Свого донині.
24
І вмер Азаїл, цар Сирійський, і став царем Венадад, син його, замість нього.
25
І взяв назад Іоас, син Іоахаза, з руки Венадада, сина Азаїла, міста, які він узяв війною з руки батька його Іоахаза. Три рази розбив його Іоас і повернув міста Ізраїлеві.
Глава 14

1
На другий рік Іоаса, сина Іоахазового, царя Ізраїльського, став царем Амасія, син Іоаса, цар Юдейський:
2
двадцяти п’яти років був він, коли став царем, і двадцять дев’ять років царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Ієгоаддань, з Єрусалима.
3
І чинив він угодне в очах Господніх, утім, не так, як батько його Давид: він в усьому чинив так, як батько його Іоас.
4
Тільки висоти не були знищені: народ приносив ще жертви і куріння на висотах.
5
Коли утвердилося царство в руках його, тоді він умертвив слуг своїх, які убили царя, батька його.
6
Але дітей убивць не умертвив, оскільки написано в книзі закону Мойсеєвого, в якій заповів Господь, говорячи: «не повинні бути карані смертю батьки за дітей, і діти не повинні бути карані смертю за батьків, але кожен за свій злочин повинен бути караний смертю».
7
Він уразив десять тисяч ідумеян у долині Соляній, і взяв Селу війною, і дав їй ім’я Іокфеїл, яке залишається і до цього дня.
8
Тоді послав Амасія послів до Іоаса, царя Ізраїльського, сина Іоахаза, сина Іиуєвого, сказати: вийди, побачимось особисто.
9
І послав Іоас, цар Ізраїльський, до Амасії, царя Юдейського, сказати: терен, що на Ливані, послав до кедра, що на Ливані ж, сказати: «віддай дочку свою за дружину синові моєму». Але пройшли дикі звірі, що на Ливані, і стоптали цей терен.
10
Ти вразив ідумеян, і загордувало серце твоє. Величайся і сиди у себе вдома. Для чого тобі затівати сварку на свою біду? Впадеш ти й Іуда з тобою.
11
Але не послухався Амасія. І виступив Іоас, цар Ізраїльський, і побачилися особисто він і Амасія, цар Юдейський, у Вефсамисі, що в Юдеї.
12
І розбиті були юдеї ізраїльтянами, і розбіглися по наметах своїх.
13
І Амасію, царя Юдейського, сина Іоаса, сина Охозіїного, захопив Іоас, цар Ізраїльський, у Вефсамисі, і пішов у Єрусалим і зруйнував стіну єрусалимську від воріт Єфремових до воріт вугільних на чотириста ліктів.
14
І взяв усе золото і срібло, і всі сосуди, які знайшлися в домі Господньому й у скарбницях царського дому, і заручників, і повернувся в Самарію.
15
Інше про Іоаса, що він зробив, і про мужні подвиги його, і як він воював з Амасією, царем Юдейським, написано в літописі царів ізраїльських.
16
І спочив Іоас з батьками своїми, і похований у Самарії з царями ізраїльськими. І став царем Ієровоам, син його, замість нього.
17
І жив Амасія, син Іоаса, цар Юдейський, після смерти Іоаса, сина Іоахазового, царя Ізраїльського, п’ятнадцять років.
18
Інші діла Амасії записані в літописі царів юдейських.
19
І склали проти нього змову в Єрусалимі, і втік він у Лахис. І послали за ним у Лахис, і умертвили його там.
20
І привезли його на конях, і він був похований у Єрусалимі з батьками своїми в місті Давидовому.
21
І взяв весь народ юдейський Азарію, якому було шістнадцять років, і поставили його царем замість батька його Амасії.
22
Він збудував Елаф, і повернув його Іуді, після того як цар спочив з батьками своїми.
23
У п’ятнадцятий рік Амасії, сина Іоасового, царя Юдейського, став царем Ієровоам, син Іоасів, цар Ізраїльський, у Самарії, і царював сорок один рік,
24
і робив він неугодне в очах Господніх: не відступав від усіх гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх.
25
Він відновив межі Ізраїля, від входу в Емаф до моря пустелі, за словом Господа Бога Ізраїлевого, яке Він прорік через раба Свого Іону, сина Амафіїного, пророка з Гафхефера,
26
бо Господь бачив біди Ізраїля, дуже гіркі, так що не залишалося ні ув’язненого, ні того, хто залишився, і не було помічника в Ізраїля.
27
І не зволив Господь викорінити ім’я ізраїльтян з піднебесної, і врятував їх рукою Ієровоама, сина Іоасового.
28
Інше про Ієровоама і про все, що він зробив, і про мужні подвиги його, як він воював і як повернув Ізраїлю Дамаск і Емаф, що належав Іуді, написано в літописі царів ізраїльських.
29
І спочив Ієровоам з батьками своїми, з царями ізраїльськими. І став царем Захарія, син його, замість нього.
Глава 15

1
У двадцять сьомий рік Ієровоама, царя Ізраїльського, став царем Азарія, син Амасії, цар Юдейський:
2
він був шістнадцяти років, коли став царем, і п’ятдесят два роки царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Ієхолія, з Єрусалима.
3
Він чинив угодне в очах Господніх у всьому так, як чинив, Амасія, батько його.
4
Тільки висоти не були знищені: народ приносив ще жертви і куріння на висотах.
5
І вразив Господь царя, і був він прокаженим до дня смерти своєї і жив у окремому домі. А Іофам, син царя, був начальником над палацом і управляв народом землі.
6
Інше про Азарію і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських.
7
І спочив Азарія з батьками своїми, і поховали його з батьками його в місті Давидовому. І став царем Іофам, син його, замість нього.
8
У тридцять восьмий рік Азарії, царя Юдейського, став царем Захарія, син Ієровоама, над Ізраїлем у Самарії і царював шість місяців.
9
Він робив неугодне в очах Господніх, як робили батьки його: не відставав від гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх.
10
І склав проти нього змову Селлум, син Іависа, і вразив його перед народом і убив його, і став царем замість нього.
11
Інше про Захарію написано в літописі царів ізраїльських.
12
Таке було слово Господа, яке він прорік Іиую, сказавши: сини твої до четвертого роду будуть сидіти на престолі Ізраїля. І збулося так.
13
Селлум, син Іависа, став царем у тридцять дев’ятий рік Азарії, царя Юдейського, і царював один місяць у Самарії.
14
І пішов Менаїм, син Гадія з Фирци, і прийшов у Самарію, і вразив Селлума, сина Іависового, у Самарії й умертвив його, і став царем замість нього.
15
Інше про Селлума і про змову його, яку він учинив, написано в літописі царів ізраїльських.
16
І вразив Менаїм Типсах і всіх, які були в ньому й у межах його, починаючи від Фирци, за те, що місто не відчинило воріт , і розбив його , і всіх вагітних жінок у ньому розрубав.
17
У тридцять дев’ятому році Азарії, царя Юдейського, став царем Менаїм, син Гадія, над Ізраїлем і царював десять років у Самарії;
18
і робив він неугодне в очах Господніх; не відставав від гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх, в усі дні свої.
19
Тоді прийшов Фул, цар Ассирійський, на землю [Ізраїлеву]. І дав Менаїм Фулу тисячу талантів срібла, щоб руки його були за нього і щоб утвердити царство у руках своїх.
20
І розклав Менаїм це срібло на ізраїльтян, на всіх людей багатих, по п’ятдесят сиклів срібла на кожну людину, щоб віддати цареві Ассирійському. І пішов назад цар Ассирійський і не залишився там у землі.
21
Інше про Менаїма і про все, що він зробив, написано в літописі царів ізраїльських.
22
І спочив Менаїм з батьками своїми. І став царем Факія, син його, замість нього.
23
У п’ятдесятий рік Азарії, царя Юдейського, став царем Факія, син Менаїма, над Ізраїлем у Самарії і царював два роки;
24
і робив він неугодне в очах Господніх; не відставав від гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх.
25
І склав проти нього змову Факей, син Ремалії, сановник його, і вразив його в Самарії в палаті царського дому, з Арговом і Арієм, маючи із собою п’ятдесят чоловік галаадитян, і умертвив його, і став царем замість нього.
26
Інше про Факію і про все, що він зробив, написано в літописі царів ізраїльських.
27
У п’ятдесят другий рік Азарії, царя Юдейського, став царем Факей, син Ремалії, над Ізраїлем у Самарії і царював двадцять років;
28
і робив він неугодне в очах Господніх: не відступав від гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх.
29
У дні Факея, царя Ізраїльського, прийшов Феглаффелласар, цар Ассирійський, і взяв Іон, Авел-Беф-Мааху, й Іанох, і Кедес, і Асор, і Галаад, і Галилею, всю землю Неффалимову, і переселив їх в Ассирію.
30
І склав змову Осія, син Или, проти Факея, сина Ремаліїного, і вразив його, і умертвив його, і став царем замість нього в двадцятий рік Іоафама, сина Озиїного.
31
Інше про Факея і про все, що він зробив, написано в літописі царів ізраїльських.
32
У другий рік Факея, сина Ремаліїного, царя Ізраїльського, став царем Іоафам, син Озії, царя Юдейського.
33
Двадцяти п’яти років був він, коли став царем, і шістнадцять років царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Ієруша, дочка Садока.
34
Він робив угодне в очах Господніх: в усьому, як чинив Озія, батько його, так чинив і він.
35
Тільки висоти не були знищені: народ приносив ще жертви і куріння на висотах. Він побудував верхні ворота при домі Господньому.
36
Інше про Іоафама і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських.
37
У ті дні почав Господь посилати на Юдею Рецина, царя Сирійського, і Факея, сина Ремаліїного.
38
І спочив Іоафам з батьками своїми, і похований з батьками своїми в місті Давида, батька його. І став царем Ахаз, син його, замість нього.
Глава 16

1
У сімнадцятий рік Факея, сина Ремаліїного, став царем Ахаз, син Іоафама, царя Юдейського.
2
Двадцяти років був Ахаз, коли став царем, і шістнадцять років царював у Єрусалимі, і не робив угодного в очах Господа Бога свого, як Давид, батько його,
3
але ходив шляхом царів ізраїльських, і навіть сина свого провів через вогонь, наслідуючи мерзоти народів, яких прогнав Господь від лиця синів Ізраїлевих,
4
і звершував жертви і куріння на висотах і на пагорбах і під усяким тінистим деревом.
5
Тоді пішов Рецин, цар Сирійський, і Факей, син Ремаліїн, цар Ізраїльський, проти Єрусалима, щоб завоювати його, і тримали Ахаза в облозі, але подолати не могли.
6
У той час Рецин, цар Сирійський, повернув Сирії Елаф і вигнав юдеїв з Елафа; ідумеяни вступили в Елаф, і живуть там до цього дня.
7
І послав Ахаз послів до Феглаффелласара, царя Ассирійського, сказати: раб твій і син твій я; прийди і захисти мене від руки царя Сирійського і від руки царя Ізраїльського, які повстали на мене.
8
І взяв Ахаз срібло і золото, яке знайшлося в домі Господньому й у скарбницях дому царського, і послав цареві Ассирійському в дарунок.
9
І послухав його цар Ассирійський; і пішов цар Ассирійський у Дамаск, і взяв його, і переселив жителів його в Кир, а Рецина умертвив.
10
І пішов цар Ахаз назустріч Феглаффелласару, царю Ассирійському, у Дамаск, і побачив жертовник, що у Дамаску, і послав цар Ахаз до Урії священика зображення жертовника і креслення всього облаштування його.
11
І побудував священик Урія жертовник за зразком, який надіслав цар Ахаз з Дамаска; і зробив так священик Урія до прибуття царя Ахаза з Дамаска.
12
І прийшов цар з Дамаска, і побачив цар жертовник, і підійшов цар до жертовника, і приніс на ньому жертву;
13
і спалив всепалення своє і хлібне приношення, і зробив зливання своє, і окропив кров’ю мирної жертви свій жертовник.
14
А мідний жертовник, що перед лицем Господнім, він пересунув від лицевої сторони храму, з місця між жертовником новим і домом Господнім, і поставив його збоку від цього жертовника на північ.
15
І дав наказ цар Ахаз священикові Урії, сказавши: на великому жертовнику спалюй ранкове всепалення і вечірнє хлібне приношення, і всепалення від царя і хлібне приношення від нього, і всепалення від усіх людей землі і хлібне приношення від них, і узливання від них, і всякою кров’ю всепалень і всякою кров’ю жертв окроплюй його, а жертовник мідний залишиться на мій розсуд.
16
І зробив священик Урія все так, як наказав цар Ахаз.
17
І обламав цар Ахаз обідки на підставах, і зняв з них умивальниці, і море зняв з мідних волів, що були під ним, і поставив його на кам’яну підлогу.
18
І скасував критий суботній хід, який побудували при храмі, і зовнішній царський вхід до дому Господнього, заради царя Ассирійського.
19
Інше про Ахаза, що він зробив, написано в літописі царів юдейських.
20
І спочив Ахаз з батьками своїми, і похований з батьками своїми в місті Давидовому. І став царем Єзекія, син його, замість нього.
Глава 17

1
У дванадцятий рік Ахаза, царя Юдейського, став царем Осія, син Или, у Самарії над Ізраїлем і царював дев’ять років.
2
І робив він неугодне в очах Господніх, але не так, як царі ізраїльські, які були раніше нього.
3
Проти нього виступив Салманассар, цар Ассирійський, і зробився Осія підвладним йому і давав йому данину.
4
І помітив цар Ассирійський в Осії зраду, тому що він посилав послів до Сигора, царя Єгипетського, і не доставляв данину цареві Ассирійському щороку; і взяв його цар Ассирійський під варту, і закрив його у в’язниці.
5
І пішов цар Ассирійський на всю землю, і підійшов до Самарії, і тримав її в облозі три роки.
6
В дев’ятий рік Осії взяв цар Ассирійський Самарію, і переселив ізраїльтян в Ассирію, і оселив їх у Халаху й у Хаворі, біля річки Гозан, і в містах мідійських.
7
Коли стали грішити сини Ізраїлеві перед Господом Богом своїм, Який вивів їх із землі Єгипетської, з-під руки фараона, царя Єгипетського, і стали шанувати богів інших,
8
і стали чинити за звичаями народів, яких прогнав Господь від лиця синів Ізраїлевих, і за звичаями царів ізраїльських, як чинили вони;
9
і стали робити сини Ізраїлеві діла неугодні Господу Богу своєму, і спорудили собі висоти в усіх містах своїх, починаючи від сторожової вежі до укріпленого міста,
10
і поставили у себе статуї і зображення Астарт на усякому високому пагорбі й під усяким тінистим деревом,
11
і стали там звершувати куріння на усіх висотах, подібно до народів, яких вигнав від них Господь, і робили лихі справи, які прогнівляли Господа,
12
і служили ідолам, про яких говорив їм Господь: «не робіть цього»;
13
тоді Господь через усіх пророків Своїх, через усякого прозорливця застерігав Ізраїля й Іуду, говорячи: поверніться з ваших злих доріг і додержуйтеся заповідей Моїх, уставів Моїх, згідно з усім вченням, яке Я заповів батькам вашим і яке Я дав вам через рабів Моїх, пророків.
14
Але вони не слухали і зробили жорсткою шию свою, як була шия батьків їхніх, які не вірували в Господа, Бога свого;
15
і нехтували устави Його, і завіт Його, який Він уклав з батьками їхніми, і одкровення Його, якими Він застерігав їх, і пішли вслід марнотам й змарнотились, і вслід народам навколишнім, про які Господь заповів їм, щоб не робили так, як вони,
16
і залишили всі заповіді Господа Бога свого, і зробили собі відлиті зображення двох тельців, і влаштували діброву, і поклонялися усьому воїнству небесному, і служили Ваалу,
17
і проводили синів своїх і дочок своїх через вогонь, і ворожили, і чародіяли, і віддалися тому, щоб робити неугодне в очах Господа і прогнівляти Його.
18
І прогнівався Господь сильно на ізраїльтян, і відкинув їх від лиця Свого. Не залишилося нікого, крім одного коліна Іудиного.
19
І Іуда також не дотримувався заповідей Господа Бога свого, і чинив за звичаями ізраїльтян, як чинили вони.
20
І відвернувся Господь від усіх нащадків Ізраїля, й упокорив їх, і віддавав їх у руки грабіжників, і нарешті відкинув їх від лиця Свого.
21
Ізраїльтяни відокремилися від дому Давида і поставили царем Ієровоама, сина Наватового; і відвернув Ієровоам ізраїльтян від Господа, і втягнув їх у великий гріх.
22
І чинили сини Ізраїлеві за всіма гріхами Ієровоама, які він робив, не відступали від них,
23
доки Господь не відкинув Ізраїля від лиця Свого, як говорив через усіх рабів Своїх, пророків. І переселений Ізраїль із землі своєї в Ассирію, де він і до цього дня.
24
І переселив цар Ассирійський людей з Вавилона, і з Кути, і з Авви, і з Емафа, і з Сепарваїма, і оселив їх у містах самарійських замість синів Ізраїлевих. І вони оволоділи Самарією, і стали жити в містах її.
25
І оскільки на початку проживання свого там вони не шанували Господа, то Господь посилав на них левів, які умертвляли їх.
26
І донесли цареві Ассирійському, і сказали: народи, яких ти переселив і оселив у містах самарійських, не знають закону Бога тієї землі, і за те Він посилає на них львів, і ось вони умертвляють їх, тому що вони не знають закону Бога тієї землі.
27
І повелів цар Ассирійський, і сказав: відправте туди одного зі священиків, яких ви виселили звідти; нехай піде і живе там, і він навчить їх закону Бога тієї землі.
28
І прийшов один зі священиків, яких виселили із Самарії, і жив у Вефилі, й учив їх, як шанувати Господа.
29
Притому зробив кожен народ і своїх богів і поставив у капищах висот, які спорудили самаряни, — кожен народ у своїх містах, де живуть вони.
30
Вавилоняни зробили Суккот-Беноф, кутийці зробили Нергала, емафяни зробили Ашиму,
31
аввийці зробили Нивхаза і Тартака, а сепарваїмці спалювали синів своїх у вогні Адрамелеху й Анамелеху, богам сепарваїмським.
32
Тим часом шанували і Господа, і зробили у себе священиків висот зі свого середовища, і вони служили у них у капищах висот.
33
Господа вони шанували, і богам своїм вони служили за звичаєм народів, з яких виселили їх.
34
До сьогодні чинять вони за попередніми своїми звичаями: не бояться Господа і не роблять за уставами і за обрядами, і за законом і за заповідями, які заповів Господь синам Якова, якому дав Він ім’я Ізраїля.
35
Уклав Господь з ними завіт і заповів їм, говорячи: не шануйте богів інших, і не поклоняйтеся їм, і не служіть їм, і не приносьте жертв їм,
36
але Господа, Який вивів вас із землі Єгипетської силою великою і м’язами простертими, — Його шануйте і Йому поклоняйтеся, і Йому приносьте жертви,
37
і устави, й повеління, і закон, і заповіді, які Він написав вам, намагайтеся виконувати в усі дні, і не шануйте богів інших;
38
і завіту, який Я уклав з вами, не забувайте, і не шануйте богів інших,
39
тільки Господа Бога вашого шануйте, і Він визволить вас від руки усіх ворогів ваших.
40
Але вони не послухали, а чинили за попередніми своїми звичаями.
41
Народи ці шанували Господа, але й ідолам своїм служили. Та й діти їхні і діти дітей їхніх до цього дня чинять так само, як робили батьки їхні.
Глава 18

1
У третій рік Осії, сина Или, царя Ізраїльського, став царем Єзекія, син Ахаза, царя Юдейського.
2
Двадцяти п’яти років був він, коли став царем, і двадцять дев’ять років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Аві, дочка Захарії.
3
І робив він угодне в очах Господа в усьому так, як робив Давид, батько його;
4
він знищив висоти, розбив статуї, вирубав діброву і знищив мідного змія, якого зробив Мойсей, тому що до самих тих днів сини Ізраїлеві кадили йому і називали його Нехуштан.
5
На Господа Бога Ізраїлевого уповав він; і такого, як він, не було між усіма царями Юдейськими і після нього і раніше нього.
6
І приліпився він до Господа і не відступав від Нього, і дотримувався заповідей Його, які заповів Господь Мойсеєві.
7
І був Господь з ним: скрізь, куди б він не ходив, чинив він розсудливо. І відійшов він від царя Ассирійського, і не став служити йому.
8
Він уразив филистимлян до Гази й у межах її, від сторожової вежі до укріпленого міста.
9
У четвертий рік царя Єзекії, тобто в сьомий рік Осії, сина Или, царя Ізраїльського, пішов Салманассар, цар Ассирійський, на Самарію і обложив її,
10
і взяв її через три роки; у шостий рік Єзекії, тобто в дев’ятий рік Осії, царя Ізраїльського, взято Самарію.
11
І переселив цар Ассирійський ізраїльтян в Ассирію, і оселив їх у Халаху й у Хаворі, біля ріки Гозан, і в містах мідійських,
12
за те, що вони не слухали голосу Господа Бога свого і переступили завіт Його, усе, що заповів Мойсей раб Господній, вони і не слухали і не виконували.
13
У чотирнадцятий рік царя Єзекії пішов Сеннахирим, цар Ассирійський, проти всіх укріплених міст Іуди і взяв їх.
14
І послав Єзекія, цар Юдейський, до царя Ассирійського в Лахис сказати: винен я; відійди від мене; що накладеш на мене, я внесу. І наклав цар Ассирійський на Єзекію, царя Юдейського, триста талантів срібла і тридцять талантів золота.
15
І віддав Єзекія все срібло, яке знайшлося в домі Господньому і в скарбницях дому царського.
16
У той час зняв Єзекія золото з дверей дому Господнього і з дверних стовпів, які позолотив Єзекія, цар Юдейський, і віддав його цареві Ассирійському.
17
І послав цар Ассирійський Тартана і Рабсариса і Рабсака з Лахиса до царя Єзекії з великим військом у Єрусалим. І пішли, і прийшли до Єрусалима; і пішли, і прийшли, і стали біля водопроводу верхнього ставу, що на дорозі поля білильного.
18
І кликали вони царя. І вийшов до них Єлиаким, син Хелкиїн, начальник палацу, і Севна писар, і Іоах, син Асафів.
19
І сказав їм Рабсак: скажіть Єзекії: так говорить цар великий, цар Ассирійський: що це за уповання, на яке ти сподіваєшся?
20
Ти говорив тільки пусті слова: для війни потрібні порада і сила. Нині ж на кого ти уповаєш, що відокремився від мене?
21
Ось, ти думаєш опертися на Єгипет, на цю тростину надламану, яка, якщо хто обіпреться на неї, увійде йому в руку і проколе її. Такий фараон, цар Єгипетський, для всіх, хто уповає на нього.
22
А якщо ви скажете мені: «на Господа Бога нашого ми уповаємо», то чи на того, якого висоти і жертовники знищив Єзекія, і сказав Іуді та Єрусалиму: «перед цим тільки жертовником поклоняйтеся в Єрусалимі»?
23
Отже, вступи в союз з господарем моїм царем Ассирійським: я дам тобі дві тисячі коней, чи можеш дістати собі вершників для них?
24
Як тобі подолати й одного вождя з найменших слуг господаря мого? І уповаєш на Єгипет заради колісниць і коней?
25
Притому ж хіба я без волі Господньої пішов на місце це, щоб зруйнувати його? Господь сказав мені: «піди на землю цю і розори її».
26
І сказав Єлиаким, син Хелкиїн, і Севна й Іоах Рабсаку: говори рабам твоїм арамейською, тому що розуміємо ми, а не говори з нами юдейською, щоб не розумів народ, що на стіні.
27
І сказав їм Рабсак: хіба тільки до господаря твого і до тебе послав мене господар мій сказати ці слова? Ні, також і до людей, які сидять на стіні, щоб їсти кал свій і пити сечу свою з вами.
28
І встав Рабсак і виголосив гучним голосом юдейською, і говорив, і сказав: слухайте слово царя великого, царя Ассирійського!
29
Так говорить цар: нехай не зваблює вас Єзекія, тому що він не може вас врятувати від руки моєї;
30
і нехай не обнадіює вас Єзекія Господом, говорячи: «врятує нас Господь і не буде місто це віддане в руки царя Ассирійського».
31
Не слухайте Єзекії. Тому що так говорить цар Ассирійський: примиріться зі мною і вийдіть до мене, і нехай кожен їсть плоди виноградної лози своєї і смоковниці своєї, і нехай кожен п’є воду зі свого колодязя,
32
поки я не прийду і не візьму вас у землю таку саму, як і ваша земля, у землю хліба і вина, у землю плодів і виноградників, у землю оливкових дерев і меду, і будете жити, і не помрете. Не слухайте ж Єзекії, який зваблює вас, говорячи: «Господь врятує нас».
33
Чи врятували боги народів, кожен свою землю, від руки царя Ассирійського?
34
Де боги Емафа й Арпада? Де боги Сепарваїма, Ени та Івви? Чи врятували вони Самарію від руки моєї?
35
Хто з усіх богів земель цих урятував землю свою від руки моєї? Так невже Господь врятує Єрусалим від руки моєї?
36
І мовчав народ і не відповідали йому ні слова, тому що був наказ царя: «не відповідайте йому».
37
І прийшов Єлиаким, син Хелкиїн, начальник палацу, і Севна писар і Іоах, син Асафів, діловод, до Єзекії в розідраному одягу, і переказали йому слова Рабсакові.
Глава 19

1
Коли почув це цар Єзекія, то роздер одяг свій і покрився веретищем, і пішов у дім Господній.
2
І послав Єлиакима, начальника палацу, і Севну писаря, і старших священиків, покритих веретищем, до Ісаї пророка, сина Амосового.
3
І вони сказали йому: так говорить Єзекія: день скорботи і покарання і посоромлення — день цей; тому що дійшли немовлята до отвору утроби материнської, а сили немає народити.
4
Може, почує Господь Бог твій усі слова Рабсака, якого послав цар Ассирійський, господар його, хулити Бога живого і ганьбити словами, які чув Господь Бог твій. Принеси ж молитву за тих, що залишилися, які перебувають ще живими.
5
І прийшли слуги царя Єзекії до Ісаї,
6
і сказав їм Ісая: так скажіть господарю вашому: так говорить Господь: не бійся слів, які ти чув, якими ганьбили Мене слуги царя Ассирійського.
7
Ось Я пошлю в нього дух, і він почує вістку, і повернеться в землю свою, і Я вражу його мечем на землі його.
8
І повернувся Рабсак, і знайшов царя Ассирійського, який воював проти Ливни, тому що він чув, що той відійшов від Лахиса.
9
І почув він про Тиргака, царя Ефіопського; йому сказали: ось, він вийшов воювати з тобою. І знову послав він послів до Єзекії сказати:
10
так скажіть Єзекії, царю Юдейському: нехай не обманює тебе Бог твій, на Якого ти уповаєш, думаючи: «не буде відданий Єрусалим до рук царя Ассирійського».
11
Адже ти чув, що зробили царі ассирійські з усіма землями, наклавши на них закляття, — і чи ти уцілієш?
12
Боги народів, яких розорили батьки мої, чи врятували їх? Чи врятували Гозан, і Харан, і Рецеф, і синів Едена, що у Фалассарі?
13
Де цар Емафа, і цар Арпада, і цар міста Сепарваїма, Ени та Івви?
14
І взяв Єзекія лист із руки послів, і прочитав його, і пішов у дім Господній, і розгорнув його Єзекія перед лицем Господнім,
15
і молився Єзекія перед лицем Господнім і говорив: Господи Боже Ізраїлів, що сидиш на херувимах! Ти один Бог усіх царств земних, Ти створив небо і землю.
16
Прихили, Господи, вухо Твоє і почуй [мене]; відкрий, Господи, очі Твої і подивись, і почуй слова Сеннахирима, який послав ганьбити [Тебе,] Бога живого!
17
Правда, о, Господи, царі ассирійські розорили народи і землі їхні,
18
і покидали богів їхніх у вогонь; але це не боги, а творіння рук людських, дерево і камінь; тому і знищили їх.
19
І нині, Господи Боже наш, спаси нас від руки його, і дізнаються всі царства землі, що Ти, Господи, Бог єдиний.
20
І послав Ісая, син Амосів, до Єзекії сказати: так говорить Господь Бог Ізраїлів: те, про що ти молився Мені проти Сеннахирима, царя Ассирійського, Я почув.
21
Ось слово, яке прорік Господь про нього: знехтує тебе, насміється з тебе незаймана дочка Сиона; услід тобі похитає головою дочка Єрусалима.
22
Кого ти ганив і ганьбив? І на кого ти підніс голос і підняв так високо око своє? На Святого Ізраїлевого!
23
Через послів твоїх ти ганив Господа і сказав: «з безліччю колісниць моїх я зійшов на висоту гір, на ребра Ливану, і зрубав великі кедри його, добірні кипариси його, і прийшов на саме крайнє пристановище його, у гай саду його;
24
і відкопував я, і пив воду чужу, і висушу ступнями ніг моїх усі ріки єгипетські».
25
Хіба ти не чув, що Я здавна зробив це, у давні дні наперед накреслив це, а нині виконав тим, що ти спустошуєш укріплені міста, перетворюючи на купи руїн?
26
І жителі їх зробилися малопотужні, тремтять і залишаються в соромі. Вони стали як трава на полі і ніжна зелень, як парості на покрівлях і обпалений хліб, раніше ніж виколосився.
27
Чи сядеш ти, чи вийдеш, чи ввійдеш, Я все знаю; знаю і зухвалість твою проти Мене.
28
За твою зухвалість проти Мене і за те, що гординя твоя дійшла до вух Моїх, Я вкладу кільце Моє в ніздрі твої і вудила Мої в рот твій, і поверну тебе назад тією ж дорогою, якою прийшов ти.
29
І ось тобі, [Єзекіє,] знамення: їжте в цей рік те, що виросло від упалого зерна, і в другий рік — самородне, а на третій рік сійте і жніть, і садіть виноградні сади і їжте плоди їх.
30
І вціліле в домі Іудиному, що залишилося, пустить знову корінь внизу і принесе плід вгорі,
31
тому що з Єрусалима вийде залишок, і спасенне від гори Сиону. Ревність Господа Саваофа зробить це.
32
Тому так говорить Господь про царя Ассирійського: «не ввійде він у це місто, і не кине туди стріли, і не приступить до нього з щитом, і не насипле проти нього валу.
33
Тією ж дорогою, якою прийшов, повернеться, і в місто це не ввійде, говорить Господь.
34
Я буду охороняти місто це, щоб спасти його заради Себе і заради Давида, раба Мого».
35
І сталося в ту ніч: пішов ангел Господній і вразив у стані Ассирійському сто вісімдесят п’ять тисяч. І встали зранку, і ось усі тіла мертві.
36
І вирушив, і пішов, і повернувся Сеннахирим, цар Ассирійський, і жив у Ниневії.
37
І коли він поклонявся в домі Нисроха, бога свого, то Адрамелех і Шарецер, сини його, убили його мечем, а самі втекли в землю Араратську. І став царем Асардан, син його, замість нього.
Глава 20

1
У ті дні занедужав Єзекія смертельно, і прийшов до нього Ісая, син Амосів, пророк, і сказав йому: так говорить Господь: зроби заповіт для дому твого, тому що помреш ти і не видужаєш.
2
І відвернувся [Єзекія] лицем своїм до стіни і молився Господу, говорячи:
3
«О, Господи! пом’яни, що я ходив перед лицем Твоїм вірно і з відданим Тобі серцем, і робив угодне в очах Твоїх». І заплакав Єзекія сильно.
4
Ісая ще не вийшов з міста, як було до нього слово Господнє:
5
повернися і скажи Єзекії, владиці народу Мого: так говорить Господь Бог Давида, батька твого: Я почув молитву твою, побачив сльози твої. Ось, Я зцілю тебе; у третій день підеш у дім Господній;
6
і додам до днів твоїх п’ятнадцять років, і від руки царя Ассирійського врятую тебе і місто це, і захищу місто це заради Себе і заради Давида, раба Мого.
7
І сказав Ісая: візьміть пласт смокв. І взяли, і приклали до нариву; і він видужав.
8
І сказав Єзекія Ісаї: яке знамення, що Господь зцілить мене, і що піду я на третій день у дім Господній?
9
І сказав Ісая: ось тобі знамення від Господа, що виконає Господь слово, яке Він прорік: чи вперед пройти тіні на десять ступенів, чи повернутися на десять ступенів?
10
І сказав Єзекія: легко тіні пересунутися вперед на десять ступенів; ні, нехай повернеться тінь назад на десять ступенів.
11
І воззвав Ісая пророк до Господа, і повернув тінь назад на ступенях, де вона спускалася по ступенях Ахазових, на десять ступенів.
12
У той час послав Беродах Баладан, син Баладана, цар Вавилонський, листи і подарунок Єзекії, бо він чув, що Єзекія був хворий.
13
Єзекія, вислухавши посланих, показав їм комори свої, срібло і золото, і пахощі, і мастила дорогі, і весь збройний дім свій і все, що знаходилося в скарбницях його; не залишалося жодної речі, яку б не показав їм Єзекія в домі своєму і в усьому володінні своєму.
14
І прийшов Ісая пророк до царя Єзекії і сказав йому: що говорили ці люди, і звідки вони приходили до тебе? І сказав Єзекія: із землі далекої вони приходили, з Вавилона.
15
І сказав Ісая : що вони бачили в домі твоєму? І сказав Єзекія: усе, що в домі моєму, вони бачили, не залишилося жодної речі, яку я не показав би їм у скарбницях моїх.
16
І сказав Ісая Єзекії: вислухай слово Господнє:
17
ось прийдуть дні, і взяте буде усе, що в домі твоєму, і що зібрали батьки твої до цього дня, у Вавилон; нічого не залишиться, говорить Господь.
18
Із синів твоїх, які вийдуть від тебе, яких ти народиш, візьмуть, і будуть вони євнухами в палаці царя Вавилонського.
19
І сказав Єзекія Ісаї: благе слово Господнє, яке ти прорік. І продовжував: нехай буде мир і добробут у дні мої!
20
Інше про Єзекію і про всі подвиги його, і про те, що він зробив ставок і водопровід і провів воду в місто, написано в літописі царів юдейських.
21
І спочив Єзекія з батьками своїми, і став царем Манассія, син його, замість нього.
Глава 21

1
Дванадцяти років був Манассія, коли став царем, і п’ятдесят років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Хефциба.
2
І робив він неугодне в очах Господніх, наслідуючи мерзоти народів, яких прогнав Господь від лиця синів Ізраїлевих.
3
І знову спорудив висоти, які знищив батько його Єзекія, і поставив жертовники Ваалу, і зробив діброву, як зробив Ахав, цар Ізраїльський; і поклонявся всьому воїнству небесному, і служив йому.
4
І спорудив жертовники в домі Господньому, про який сказав Господь: «в Єрусалимі покладу ім’я Моє».
5
І спорудив жертовники всьому воїнству небесному на обох дворах дому Господнього,
6
і провів сина свого через вогонь, і чаклував, і ворожив, і завів викликувачів мерців і чаклунів; багато зробив неугодного в очах Господа, щоб прогнівити Його.
7
І поставив ідола Астарти, якого зробив у домі, про який говорив Господь Давиду і Соломону, синові його: «у домі цьому і в Єрусалимі, який Я обрав із усіх колін Ізраїлевих, Я покладу ім’я Моє повіки;
8
і не дам надалі виступити нозі ізраїльтянина із землі, яку Я дав батькам їхнім, якщо тільки вони будуть намагатися чинити згідно з усім тим, що Я повелів їм, і з усім законом, який заповів їм раб Мій Мойсей».
9
Але вони не послухалися; і спокусив їх Манассія до того, що вони чинили гірше за ті народи, які знищив Господь від лиця синів Ізраїлевих.
10
І говорив Господь через рабів Своїх пророків і сказав:
11
за те, що зробив Манассія, цар Юдейський, такі мерзоти, гірші за все те, що робили аморреї, які були раніше нього, і ввів Іуду в гріх ідолами своїми,
12
за те, так говорить Господь, Бог Ізраїлів, ось, Я наведу таке зло на Єрусалим і на Іуду, про яке, якщо хто почує, задзвенить в обох вухах у нього;
13
і простягну на Єрусалим мірчу вірьовку Самарії і висок дому Ахава, і витру Єрусалим так, як витирають чашу, — витруть і перекинуть її;
14
і відкину залишок наділу Мого, і віддам їх у руку ворогів їхніх, і будуть на розкрадання і розграбування усім ворогам своїм,
15
за те, що вони робили неугодне в очах Моїх і прогнівляли Мене з того дня, як вийшли батьки їхні з Єгипту, і до цього дня.
16
Ще ж пролив Манассія і дуже багато невинної крови, так що наповнив нею Єрусалим від краю до краю, крім свого гріха, що він увів Іуду в гріх — робити неугодне в очах Господніх.
17
Інше про Манассію і про все, що він зробив, і про гріхи його, в чому він згрішив, написано в літописі царів юдейських.
18
І спочив Манассія з батьками своїми, і похований у саду біля дому його, в саду Уззи. І став царем Аммон, син його, замість нього.
19
Двадцяти двох років був Аммон, коли став царем, і два роки царював у Єрусалимі; ім’я матері його Мешуллемеф, дочка Харуца, з Ятби.
20
І робив він неугодне в очах Господніх так, як робив Манассія, батько його;
21
і ходив тією ж точно дорогою, якою ходив батько його, і служив ідолам, яким служив батько його, і поклонявся їм,
22
і залишив Господа Бога батьків своїх, не ходив путями Господніми.
23
І вчинили змову слуги Аммонові проти нього, й умертвили царя в домі його.
24
Але народ землі перебив усіх, хто був у змові проти царя Аммона; і поставив народ царем над землею Іосію, сина його, замість нього.
25
Інше про Аммона, що він зробив, написано в літописі царів юдейських.
26
І поховали його в гробниці його, в саду Уззи. І став царем Іосія, син його, замість нього.
Глава 22

1
Восьми років був Іосія, коли став царем, і тридцять один рік царював у Єрусалимі; ім’я матері його Ієдида, дочка Адаії, з Боцкафи.
2
І робив він угодне в очах Господніх, і ходив у всьому путями Давида, батька свого, і не ухилявся ні праворуч, ні ліворуч.
3
У вісімнадцятий рік царя Іосії, послав цар Шафана, сина Ацалії, сина Мешулламового, писаря, у дім Господній, сказавши:
4
піди до Хелкії первосвященика, нехай він перерахує срібло, принесене в дім Господній, яке зібрали від народу ті, що стояли на сторожі біля порогу,
5
і нехай віддадуть його в руки виконавцям робіт, приставленим до дому Господнього, а ці нехай роздають його тим, хто працює в домі Господньому, на полагодження пошкоджень дому,
6
теслям і мулярам, і будівничим стін, і на купівлю дерев і тесаних каменів для лагодження дому;
7
втім, не вимагати у них звіту в сріблі, переданому в руки їхні, тому що вони чинять чесно.
8
І сказав Хелкія первосвященик Шафану писарю: книгу закону я знайшов у домі Господньому. І подав Хелкія книгу Шафану, і він читав її.
9
І прийшов Шафан писар до царя, і приніс цареві відповідь, і сказав: взяли раби твої срібло, знайдене в домі, і передали його в руки виконавцям робіт, приставленим до дому Господнього.
10
І доніс Шафан писар царю, говорячи: книгу дав мені Хелкія священик. І читав її Шафан перед царем.
11
Коли почув цар слова книги закону, то роздер одяг свій.
12
І повелів цар Хелкії священику, й Ахикаму, синові Шафановому, й Ахбору, синові Михеїному, і Шафану писареві, й Асаії, слузі царському, говорячи:
13
підіть, запитайте Господа про мене і про народ і про всю Юдею щодо слів цієї знайденої книги, бо великий гнів Господній, що запалав на нас за те, що не слухали батьки наші слів книги цієї, щоб чинити згідно з написаним для нас.
14
І пішов Хелкія священик, і Ахикам, і Ахбор, і Шафан, і Асаія до Олдами пророчиці, дружини Шаллума, сина Тикви, сина Хархаса, хоронителя одягу, — жила ж вона в Єрусалимі, у другій частині, — і говорили з нею.
15
І вона сказала їм: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: скажіть чоловіку, який послав вас до мене:
16
так говорить Господь: наведу зло на місце це і на жителів його, — усі слова книги, яку читав цар Юдейський.
17
За те, що залишили Мене, і кадять іншим богам, щоб прогнівляти Мене всіма ділами рук своїх, запалав гнів Мій на місце це, і не погасне.
18
А царю Юдейському, який послав вас запитати Господа, скажіть: так говорить Господь Бог Ізраїлів, про слова, що ти чув:
19
оскільки пом’якшало серце твоє, і ти смирився перед Господом, почувши те, що Я прорік на місце це і на жителів його, що вони будуть предметом жаху і прокляття, і ти роздер одяг свій, і плакав переді Мною, то і Я почув тебе, говорить Господь.
20
За це, ось, Я приєднаю тебе до батьків твоїх, і ти покладений будеш у гробницю твою в мирі, і не побачать очі твої всього того лиха, яке Я наведу на місце це. І принесли цареві відповідь.
Глава 23

1
І послав цар, і зібрали до нього всіх старійшин Іуди та Єрусалима.
2
І пішов цар у дім Господній, і всі Юдеї, і всі жителі Єрусалима з ним, і священики, і пророки, і весь народ, від малого до великого, і прочитав, щоб чули вони всі слова книги завіту, знайденої в домі Господньому.
3
Потім став цар на підвищене місце й уклав перед лицем Господнім завіт — іти слідом Господа і дотримуватися заповідей Його й одкровень Його й уставів Його від усього серця і від усієї душі, щоб виконати слова завіту цього, написаного в книзі цій. І весь народ вступив у завіт.
4
І повелів цар Хелкії первосвященикові та іншим священикам, які стояли на сторожі біля порогу, винести з храму Господнього всі речі, зроблені для Ваала і для Астарти і для всього воїнства небесного, і спалив їх за Єрусалимом у долині Кедрон, і повелів порох їх віднести у Вефиль.
5
І відставив жерців, яких поставили царі юдейські, щоб звершувати куріння на висотах у містах юдейських і околицях Єрусалима, — і які кадили Ваалу, сонцю, і місяцю, і сузір’ям, і всьому воїнству небесному;
6
і виніс Астарту з дому Господнього за Єрусалим до потоку Кедрону, і спалив її біля потоку Кедрону, і стер її на порох, і кинув порох її на цвинтар загальнонародний;
7
і зруйнував доми блудилищні, які були при храмі Господньому, де жінки ткали одяг для Астарти;
8
і вивів усіх жерців з міст юдейських, і осквернив висоти, на яких звершували куріння жерці, від Геви до Вирсавії, і зруйнував висоти перед воротами, — ту, яка біля входу у ворота Ісуса градоначальника, і ту, яка на лівій стороні біля міських воріт.
9
Утім, жерці висот не приносили жертв на жертовнику Господньому в Єрусалимі, опрісноки ж їли разом із братами своїми.
10
І осквернив він Тофет, що на долині синів Еннома, щоб ніхто не проводив сина свого і дочки своєї через вогонь Молоху;
11
і відмінив коней, яких ставили царі юдейські сонцю перед входом у дім Господній біля кімнат Нефан-Мелеха євнуха, що у Фаруримі, колісниці ж сонця спалив вогнем.
12
І жертовники на покрівлі світлиці Ахазової, які зробили царі юдейські, і жертовники, які зробив Манассія на обох дворах дому Господнього, зруйнував цар, і скинув звідти, і викинув порох їх у потік Кедрон.
13
І висоти, що перед Єрусалимом, праворуч від Оливної гори, що спорудив Соломон, цар Ізраїлів, Астарті, мерзоті сидонській, і Хамосу, мерзоті моавитській, і Милхому, мерзоті аммонитській, осквернив цар;
14
і зруйнував статуї, і вирубав діброви, і наповнив місце їх кістками людськими.
15
Також і жертовник, що у Вефилі, висоту, споруджену Ієровоамом, сином Наватовим, який увів Ізраїля в гріх, — також і жертовник той і висоту він зруйнував, і спалив цю висоту, стер на порох, і спалив діброву.
16
І глянув Іосія і побачив могили, що були там на горі, і послав і взяв кістки з могил, і спалив на жертовнику, й осквернив його за словом Господнім, що проголосив чоловік Божий, який передрік події ці, [коли Ієровоам, під час свята, стояв перед жертовником. Потім, обернувшись, побачив могилу чоловіка Божого, який передрік ці події,]
17
і сказав Іосія : що це за пам’ятник, який я бачу? І сказали йому жителі міста: це могила чоловіка Божого, який приходив з Юдеї і проголосив про те, що ти робиш над жертовником Вефильським.
18
І сказав він: залиште його в спокої, ніхто не чіпай кісток його. І зберегли кістки його і кістки пророка, який приходив із Самарії.
19
Також і всі капища висот у містах самарійських, які побудували царі ізраїльські, прогнівляючи Господа , зруйнував Іосія, і зробив з ними те саме, що зробив у Вефилі;
20
і заколов усіх жерців висот, які там були, на жертовниках, і спалив кістки людські на них, — і повернувся в Єрусалим.
21
І повелів цар усьому народу, сказавши: «звершіть пасху Господу Богу вашому, як написано в цій книзі завіту», —
22
тому що не була звершена така пасха від днів суддів, які судили Ізраїля, і в усі дні царів ізраїльських і царів юдейських;
23
а у вісімнадцятий рік царя Іосії була звершена ця пасха Господу в Єрусалимі.
24
І викликателів мертвих, і чаклунів, і терафимів, і ідолів, і всі мерзоти, що з’являлися в землі Юдейській і в Єрусалимі, знищив Іосія, щоб виконати слова закону, написані в книзі, яку знайшов Хелкія священик у домі Господньому.
25
Подібного до нього не було царя раніше нього, який навернувся б до Господа всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всіма силами своїми, за всім законом Мойсеєвим; і після нього не постав подібний до нього.
26
Однак Господь не відклав великої люті гніву Свого, якою запалав гнів Його на Іуду за всі образи, якими прогнівав Його Манассія.
27
І сказав Господь: і Іуду відкину від лиця Мого, як відкинув Я Ізраїля, і відкину місто це Єрусалим, яке Я обрав, і дім, про який Я сказав: «буде ім’я Моє там».
28
Інше про Іосію і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських.
29
У дні його пішов фараон Нехао, цар Єгипетський, проти царя Ассирійського на ріку Євфрат. І вийшов цар Іосія назустріч йому, і той умертвив його в Мегиддоні, коли побачив його.
30
І раби його повезли його мертвого з Мегиддона, і привезли його в Єрусалим, і поховали його в гробниці його. І взяв народ землі Іоахаза, сина Іосіїного, і помазали його і поставили його царем замість батька його.
31
Двадцяти трьох років був Іоахаз, коли став царем, і три місяці царював у Єрусалимі; ім’я матері його Хамуталь, дочка Єремії, з Ливни.
32
І робив він неугодне в очах Господніх у всьому так, як робили батьки його.
33
І затримав його фараон Нехао в Ривлі, у землі Емафській, щоб він не царював у Єрусалимі, — і наклав пені на землю сто талантів срібла і [сто] талантів золота.
34
І поставив фараон Нехао царем Елиакима, сина Іосіїного, замість Іосії, батька його, і перемінив ім’я його на Іоакима; Іоахаза ж узяв і відвів у Єгипет, де він і помер.
35
І срібло і золото давав Іоаким фараонові; він зробив оцінку землі, щоб давати срібло за наказом фараона; від кожного з народу землі, за оцінкою своєю, він стягував срібло і золото для того, щоб віддавати фараонові Нехао.
36
Двадцяти п’яти років був Іоаким, коли став царем, і одинадцять років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Зебудда, дочка Федаії, з Руми.
37
І робив він неугодне в очах Господніх у всьому так, як робили батьки його.
Глава 24

1
У дні його виступив Навуходоносор, цар Вавилонський, і зробився Іоаким підвладним йому на три роки, але потім відійшов від нього.
2
І посилав на нього Господь полчища халдеїв, і полчища сиріян, і полчища моавитян, і полчища аммонитян, — посилав їх на Іуду, щоб погубити його за словом Господа, яке Він прорік через рабів Своїх пророків.
3
За велінням Господа було це з Іудою, щоб відкинути його від лиця Його за гріхи Манассії, за все, що він зробив;
4
і за кров невинну, яку він пролив, наповнивши Єрусалим кров’ю невинною, Господь не захотів простити.
5
Інше про Іоакима і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських.
6
І спочив Іоаким з батьками своїми, і став царем Ієхонія, син його, замість нього.
7
Цар Єгипетський не виступав більше із землі своєї, тому що взяв цар Вавилонський усе, від потоку Єгипетського до ріки Євфрату, що належало цареві Єгипетському.
8
Вісімнадцяти років був Ієхонія, коли став царем, і три місяці царював у Єрусалимі; ім’я матері його Нехушта, дочка Елнафана, з Єрусалима.
9
І робив він неугодне в очах Господніх у всьому так, як робив батько його.
10
У той час підступили раби Навуходоносора, царя Вавилонського, до Єрусалима, й обложили місто.
11
І прийшов Навуходоносор, цар Вавилонський, до міста, коли раби його облягали його.
12
І вийшов Ієхонія, цар Юдейський, до царя Вавилонського, він і мати його, і слуги його, і князі його, і євнухи його, — і взяв його цар Вавилонський у восьмий рік свого царювання.
13
І вивіз він звідти всі скарби дому Господнього і скарби царського дому; і поламав, як прорік Господь, усі золоті сосуди, які Соломон, цар Ізраїлів, зробив у храмі Господньому;
14
і виселив весь Єрусалим, і всіх князів, і все хоробре військо, — десять тисяч було переселених, — і всіх теслів і ковалів; нікого не залишилося, крім бідного народу землі.
15
І переселив він Ієхонію у Вавилон; і матір царя, і дружин царя, і євнухів його, і сильних землі відвів на поселення з Єрусалима у Вавилон.
16
І все військо числом сім тисяч, і художників і будівельників тисячу, всіх хоробрих, які ходять на війну, відвів цар Вавилонський на поселення у Вавилон.
17
І поставив цар Вавилонський царем Матфанію, дядька Ієхонії , замість нього, і перемінив ім’я його на Седекію.
18
Двадцяти одного року був Седекія, коли став царем, і одинадцять років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Хамуталь, дочка Єремії, з Ливни.
19
І робив він неугодне в очах Господніх у всьому так, як робив Іоаким.
20
Гнів Господній був над Єрусалимом і над Іудою до того, що Він відкинув їх від лиця Свого. І відійшов Седекія від царя Вавилонського.
Глава 25

1
У дев’ятий рік царювання свого, у десятий місяць, у десятий день місяця, прийшов Навуходоносор, цар Вавилонський, з усім військом своїм до Єрусалима, й обложив його, і спорудив навколо нього вал.
2
І перебувало місто в облозі до одинадцятого року царя Седекії.
3
У дев’ятий день місяця посилився голод у місті, і не було хліба у народу землі.
4
І взяте було місто, і побігли всі військові уночі по дорозі до воріт, між двома стінами, що біля царського саду; халдеї ж стояли навколо міста, і цар пішов дорогою до рівнини.
5
І погналося військо халдейське за царем, і наздогнали його на рівнинах єрихонських, і все військо його розбіглося від нього.
6
І взяли царя, і відвели його до царя Вавилонського в Ривлу, і вчинили над ним суд:
7
і синів Седекії закололи перед очима його, а самому Седекії осліпили очі і закували його в кайдани, і відвели його у Вавилон.
8
У п’ятий місяць, у сьомий день місяця, тобто в дев’ятнадцятий рік Навуходоносора, царя Вавилонського, прийшов Навузардан, начальник охоронців, слуга царя Вавилонського, в Єрусалим
9
і спалив дім Господній і дім царя, і всі доми в Єрусалимі, і всі доми великі спалив вогнем;
10
і стіни навколо Єрусалима зруйнувало військо халдейське, що було у начальника охоронців.
11
І інший народ, який залишався в місті, і перебіжчиків, які передалися цареві Вавилонському, й інший простий народ виселив Навузардан, начальник охоронців.
12
Тільки деяких із бідного народу землі залишив начальник охоронців працівниками у виноградниках і землеробами.
13
І стовпи мідні, які були в домі Господньому, і підстави, і море мідне, яке в домі Господньому, зламали халдеї, і віднесли мідь їх у Вавилон;
14
і тази, і лопатки, і ножі, і ложки, і всі посудини мідні, які вживалися при служінні, взяли;
15
і кадильниці, і чаші, що було золоте і що було срібне, узяв начальник охоронців:
16
стовпи числом два, море одне, і підстави, які зробив Соломон у дім Господній, — міді у всіх цих речах не було ваги.
17
Вісімнадцять ліктів висоти в одному стовпі; вінець на ньому мідний, а висота вінця три лікті, і сітка і гранатові яблука навколо вінця — усе з міді. Те саме і на іншому стовпі з сіткою.
18
І взяв начальник охоронців Сераію первосвященика і Цефанію, священика другого, і трьох, що стояли на варті біля порогу.
19
І з міста взяв одного євнуха, який був начальником над людьми військовими, і п’ять чоловік, які стояли перед лицем царя, що знаходилися в місті, і писаря головного у війську, який записував у військо народ землі, і шістдесят чоловік з народу землі, що знаходилися в місті.
20
І взяв їх Навузардан, начальник охоронців, і відвів їх до царя Вавилонського в Ривлу.
21
І вразив їх цар Вавилонський, і умертвив їх у Ривлі, у землі Емаф. І виселені були юдеї з землі своєї.
22
Над народом же, що залишався в землі Юдейській, який залишив Навуходоносор, цар Вавилонський, — над ними поставив начальником Годолію, сина Ахикама, сина Шафанового.
23
Коли почули всі воєначальники, вони і люди їхні, що цар Вавилонський поставив начальником Годолію, то прийшли до Годолії в Массифу, і саме : Ісмаїл, син Нефанії, й Іоханан, син Карея, і Сераія, син Танхумефа з Нетофафа, й Ієзанія, син маахитянина, вони і люди їхні.
24
І поклявся Годолія їм і людям їхнім, і сказав їм: не бійтеся бути підвладними халдеям, оселяйтеся на землі і служіть цареві Вавилонському, і буде добре вам.
25
Але в сьомий місяць прийшов Ісмаїл, син Нефанії, сина Елишами, з племені царського, з десятьма людьми, й уразив Годолію, і він помер, і юдеїв і халдеїв, які були з ним у Массифі.
26
І встав весь народ, від малого до великого, і воєначальники, і пішли в Єгипет, тому що боялися халдеїв.
27
У тридцять сьомий рік переселення Ієхонії, царя Юдейського, у дванадцятий місяць, у двадцять сьомий день місяця, Евилмеродах, цар Вавилонський, у рік, коли він став царем, вивів Ієхонію, царя Юдейського, із в’язниці
28
і говорив з ним дружньо, і поставив престіл його вище престолу царів, які були у нього у Вавилоні;
29
і перемінив в’язничний одяг його, і він завжди мав їжу в нього, в усі дні життя його.
30
І утримання його, утримання постійне, видаване було йому від царя, з дня у день, в усі дні життя його.

← Третя книга Царств

Перша книга Паралипоменон →

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт