|
Глава 2
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
|
Були і лжепророки серед людей, як і у вас будуть лжевчителі, які внесуть згубні єресі і, відрікшись від Владики, Який відкупив їх, накличуть на себе скору погибель.
|
Бы́ша же и лжи́віи проро́цы въ лю́дѣхъ, я́коже и въ ва́съ бу́дутъ лжи́віи учи́теліє, и́же внесу́тъ є́реси поги́бели, и иску́пльшаго и́хъ Влады́ки отмета́ющеся, приводя́ще себѣ́ ско́ру поги́бель.
|
|
2
|
2
|
|
І багато наслідують їхню розпусту, і через них дорога істини буде в ганьбі.
|
И мно́зи послѣ́дствуютъ и́хъ нечистота́мъ, и́хже ра́ди пу́ть и́стинный поху́лится.
|
|
3
|
3
|
|
І через користолюбство будуть ловити вас облесливими словами; суд їм давно готовий, і загибель їхня не дрімає.
|
И въ преумноже́ніи льсти́выхъ слове́съ [въ лихои́мствѣ льсти́выми словесы́] ва́съ уловя́тъ: и́хже су́дъ искони́ не косни́тъ, и поги́бель и́хъ не дре́млетъ.
|
|
4
|
4
|
|
Бо якщо Бог не помилував ангелів, які згрішили, а, зв’язавши путами пекельної темряви, віддав зберігати їх на суд для покарання;
|
А́ще бо Бо́гъ а́нгеловъ согрѣши́вшихъ не пощадѣ́, но плени́цами мра́ка связа́въ, предаде́ на су́дъ му́чимыхъ блюсти́:
|
|
5
|
5
|
|
і якщо не пощадив першого світу, а у восьми душах зберіг родину Ноя, проповідника правди, коли навів потоп на світ нечестивих;
|
и пе́рваго мі́ра не пощадѣ́, но осма́го Но́а пра́вды проповѣ́дника сохрани́, пото́пъ мі́ру нече́ствовавшихъ наведе́:
|
|
6
|
6
|
|
і якщо міста Содом та Гоморру, засудивши на знищення, спопелив, показавши приклад майбутнім нечестивцям,
|
и гра́ды содо́мскія и гомо́ррскія сже́гъ, разоре́ніємъ осуди́, о́бразъ хотя́щымъ нече́ствовати положи́въ:
|
|
7
|
7
|
|
а праведного Лота, змученого людьми шаленої розпусти, визволив, —
|
и пра́веднаго Ло́та, оби́дима от беззако́нныхъ въ нечистотѣ́ сожи́тія, изба́ви:
|
|
8
|
8
|
|
бо цей праведник, живучи серед них, бачив і чув беззаконні діла їхні і тим щодня мучив свою праведну душу, —
|
видѣ́ніємъ бо и слу́хомъ пра́ведный, живы́й въ ни́хъ, де́нь от дне́ ду́шу пра́ведну беззако́нными дѣ́лы му́чаше:
|
|
9
|
9
|
|
то, звичайно, знає Господь, як визволяти благочестивих від спокуси, а беззаконників тримати на день суду, для покарання,
|
|
|
10
|
10
|
|
а найпаче тих, що йдуть услід за гидкою похіттю плотською, зневажають начальства, зухвалі, самодогідливі, не бояться злословити вищих,
|
наипа́че же въслѣ́дъ плотскі́я по́хоти скверне́нія ходя́щыя и о госпо́дствѣ нерадя́щыя: продерза́теле, себѣ́ уго́дницы, сла́вы не трепе́щутъ ху́ляще:
|
|
11
|
11
|
|
тоді як і ангели, перевершуючи їх міццю і силою, не промовляють на них перед Господом докірливого суду.
|
идѣ́же а́нгели крѣ́постію и си́лою бо́лши су́ще, не терпя́тъ на ся́ от Го́спода укори́зненъ су́дъ.
|
|
12
|
12
|
|
Вони, як безмовні тварини, що за своєю природою призначені на виловлення та знищення, лихословлячи те, чого не розуміють, у розтлінні своєму знищаться,
|
Сі́и же, я́ко ско́ти живо́тни єстество́мъ бы́вше въ поги́бель и тлю́, въ ни́хже не разумѣ́ютъ ху́ляще, во истлѣ́ніи своє́мъ истлѣ́ютъ,
|
|
13
|
13
|
|
вони одержать відплату за беззаконня; бо вони вважають насолодою повсякденну розкіш; сквернителі та соромітники, вони насолоджуються своєю оманою, бенкетуючи з вами;
|
пріє́млюще мзду́ непра́ведну, сла́сть мня́ще вседне́вноє насыще́ніє, скверни́тели и поро́чницы, пита́ющеся лестьми́ свои́ми, яду́ще съ ва́ми,
|
|
14
|
14
|
|
очі у них сповнені блудодіяння і безперестанного гріха, вони зваблюють душі неутверджені; серце їхнє привчене до користолюбства, це — сини прокляття.
|
о́чи иму́ще испо́лнь блудодѣя́нія и непреста́ємаго грѣха́, прельща́юще ду́шы неутвержде́ны, се́рдце науче́но лихои́мству иму́ще, кля́твы ча́да:
|
|
15
|
15
|
|
Залишивши прямий шлях, вони заблукали, йдучи слідом за Валаамом, сином Восоровим, який полюбив мзду неправедну,
|
оста́вльше пра́вый пу́ть заблуди́ша, послѣ́довавше пути́ Валаа́ма Восо́рова, и́же мзду́ непра́ведну возлюби́,
|
|
16
|
16
|
|
але був викритий у своєму беззаконні: безсловесна ослиця, промовивши людським голосом, спинила безумство пророка.
|
обличе́ніє же имѣ́ своєго́ беззако́нія: подъяре́мникъ безгла́сенъ, человѣ́ческимъ гла́сомъ провѣща́вшь, возбрани́ проро́ка безу́міє.
|
|
17
|
17
|
|
Це безводні джерела, імла та хмари, що їх жене вітер; для них приготований морок вічної темряви.
|
Сі́и су́ть исто́чницы безво́дни, о́блацы и мглы́ от вѣ́тръ преноси́ми, и́мже мра́къ те́мный во вѣ́ки блюде́тся.
|
|
18
|
18
|
|
Бо, висловлюючи надуте пустослів’я, вони ловлять у плотські похоті і розпусту усіх, які ледве відстали від тих, що живуть в омані.
|
Прего́рдая бо суєты́ вѣща́юще, прельща́ютъ въ скве́рны плотскі́я по́хоти, отбѣга́ющихъ вся́чески от ни́хъ живу́щихъ во льсти́,
|
|
19
|
19
|
|
Обіцяють їм волю, будучи самі рабами тління; бо хто ким буває переможений, той тому і раб.
|
свобо́ду и́мъ обѣщава́юще, са́ми раби́ су́ще тле́нія: и́мже бо кто́ побѣжде́нъ быва́єтъ, сему́ и рабо́тенъ є́сть.
|
|
20
|
20
|
|
Бо якщо, позбавившись скверни світу через пізнання Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа, вони знов заплутуються в ній і перемагаються нею, то останнє буває для них гірше за перше.
|
А́ще бо отбѣ́гше скве́рнъ мі́ра въ ра́зумъ [позна́ніємъ] Го́спода и Спа́са на́шего Іису́са Христа́, си́ми же па́ки спле́тшеся побѣжда́єми быва́ютъ, бы́ша и́мъ послѣ́дняя го́рша пе́рвыхъ.
|
|
21
|
21
|
|
Краще було б їм не пізнати дороги правди, ніж, пізнавши її, повернутися назад від переданої їм святої заповіді.
|
Лу́чше бо бѣ́ и́мъ не позна́ти пути́ пра́вды, не́жели позна́вшымъ возврати́тися вспя́ть от пре́данныя и́мъ святы́я за́повѣди.
|
|
22
|
22
|
|
Але з ними трапляється за правдивим прислів’ям: «пес повертається до своєї блювотини» і «помита свиня йде валятися в багно».
|
Случи́ся бо и́мъ и́стинная при́тча: пе́съ возвра́щься на свою́ блево́тину, и: свинія́, омы́вшися, въ ка́лъ ти́нный.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.