Симон Петро, раб і апостол Ісуса Христа, тим, хто прийняв з нами однаково дорогоцінну віру в правді Бога нашого і Спасителя Ісуса Христа:

(Зач. 64) Сі́монъ Пе́тръ, ра́бъ и посла́нникъ Іису́съ Христо́въ, равноче́стную съ на́ми получи́вшимъ вѣ́ру въ пра́вдѣ Бо́га на́шего и Спа́са Іису́са Христа́:

благодать і мир вам нехай помножиться в пізнанні Бога і Христа Ісуса, Господа нашого.

благода́ть ва́мъ и ми́ръ да умно́жится въ позна́ніи Бо́га, и Христа́ Іису́са Го́спода на́шего.

Тому що від Божественної сили Його даровано нам усе потрібне для життя і благочестя, через пізнання Того, Хто покликав нас славою та чеснотою,

Я́ко вся́ на́мъ боже́ственныя си́лы Єго́, я́же къ животу́ и благоче́стію, по́дана ра́зумомъ [позна́ніємъ] призва́вшаго на́съ сла́вою и добродѣ́телію,

якими даровані нам великі й дорогоцінні обітниці, щоб ви через них стали причасниками Божого єства, віддалившись від пануючого в світі розтління похіттю:

и́миже честна́я на́мъ и вели́кая обѣтова́нія дарова́шася, да си́хъ ра́ди бу́дете боже́ственнаго прича́стницы єстества́, отбѣ́гше, я́же въ мі́рѣ, по́хотныя тли́:

ви ж, докладаючи до цього всю старанність, покажіть у вашій вірі чесноту, в чесноті розсудливість,

и въ са́моє же сіє́, тща́ніє все́ привне́сше, подади́те въ вѣ́рѣ ва́шей добродѣ́тель, въ добродѣ́тели же ра́зумъ,

в розсудливості стриманість, у стриманості терпіння, у терпінні благочестя,

въ ра́зумѣ же воздержа́ніє, въ воздержа́ніи же терпѣ́ніє, въ терпѣ́ніи же благоче́стіє,

в благочесті братолюбство, у братолюбстві любов.

во благоче́стіи же братолю́біє, въ братолю́біи же любо́вь.

Якщо це у вас є і примножується, то ви не залишитесь без успіху і плоду в пізнанні Господа нашого Ісуса Христа.

Сія́ бо су́щая въ ва́съ и мно́жащаяся, не пра́здныхъ ниже́ безпло́дныхъ сотворя́тъ вы́ въ Го́спода на́шего Іису́са Христа́ позна́ніє:

А в кого цього немає, той сліпий, закрив очі, забув про очищення давніх гріхів своїх.

єму́же бо нѣ́сть си́хъ, слѣ́пъ є́сть, мжа́й, забве́ніє пріє́мъ очище́нія дре́внихъ свои́хъ грѣхо́въ.

Тому, браття, усе більше і більше старайтесь утверджувати ваше покликання та обрання; так діючи, ви ніколи не спіткнетесь,

(Зач. 65) Тѣ́мже па́че, бра́тіє, потщи́теся извѣ́стно ва́ше зва́ніє и избра́ніє твори́ти: сія́ бо творя́ще, не и́мате согрѣши́ти никогда́же,

бо так відкриється для вас вільний вхід до вічного Царства Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа.

си́це бо оби́лно припода́стся ва́мъ вхо́дъ въ вѣ́чноє Ца́рство Го́спода на́шего и Спа́са Іису́са Христа́.

Заради того я ніколи не перестану нагадувати вам про це, хоч і ви знаєте і утверджені у справжній істині.

Сего́ ра́ди не облѣню́ся воспомина́ти при́сно ва́мъ о си́хъ, а́ще и вѣ́дите, и утвержде́ни єсте́ въ настоя́щей и́стинѣ.

Справедливим же вважаю, доки перебуваю в цьому тілі, спонукати вас нагадуванням,

Пра́ведно бо мню́, доне́лѣже є́смь въ се́мъ тѣлеси́, возставля́ти ва́съ воспомина́ніємъ,

знаючи, що я незабаром повинен покинути оселю мою, як і Господь наш Ісус Христос відкрив мені.

вѣ́дый, я́ко ско́ро є́сть отложе́ніє тѣлесе́ моєго́, я́коже и Госпо́дь на́шъ Іису́съ Христо́съ сказа́ мнѣ́.

Буду ж старатися, щоб ви і по відході моїм пам’ятали це.

Потщу́ся же и всегда́ имѣ́ти ва́съ по моє́мъ исхо́дѣ па́мять о си́хъ твори́ти.

Бо ми сповістили вам силу і пришестя Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитромудрими байками, а бувши очевидцями Його величі.

Не ухищре́ннымъ бо ба́снемъ послѣ́довавше сказа́хомъ ва́мъ си́лу и прише́ствіє Го́спода на́шего Іису́са Христа́, но самови́дцы бы́вше вели́чествія О́наго.

Бо Він прийняв від Бога Отця честь і славу, коли від величної слави дійшов до Нього такий голос: «Цей є Син Мій улюблений, у Якому Моє благовоління».

Пріє́мъ бо от Бо́га Отца́ че́сть и сла́ву, гла́су прише́дшу къ Нему́ такову́ от велелѣ́пныя сла́вы: Се́й є́сть Сы́нъ Мо́й возлю́бленный, о Не́мже А́зъ благоизво́лихъ.

І цей голос, що зійшов з небес, ми чули, перебуваючи з Ним на горі святій.

И се́й гла́съ мы́ слы́шахомъ съ небесе́ сше́дшь, съ Ни́мъ су́ще на горѣ́ святѣ́й.

До того ж маємо найдостовірніше пророче слово; і ви добре робите, коли звертаєтесь до нього, як до світильника, що сяє у темному місці, доки не почне розвиднятися день і не засяє зірниця у серцях ваших.

И и́мамы извѣ́стнѣйшеє проро́ческоє сло́во: єму́же внима́юще я́коже свѣти́лу сія́ющу въ те́мнѣмъ мѣ́стѣ, до́брѣ творите́, до́ндеже де́нь озари́тъ, и денни́ца возсія́єтъ въ сердца́хъ ва́шихъ,

Знайте насамперед те, що ніяке пророцтво в Писанні не залежить від власного вирішення.

(Зач. 66) сіє́ пре́жде вѣ́дуще, я́ко вся́ко проро́чество кни́жноє по своєму́ ска́занію не быва́єтъ.

Бо ніколи не було пророцтва з людської волі, а промовляли його святі Божі люди, натхнені Духом Святим.

Ни бо́ во́лею бы́сть когда́ человѣ́комъ проро́чество, но от Свята́го Ду́ха просвѣща́єми глаго́лаша святі́и Бо́жіи человѣ́цы.

Були і лжепророки серед людей, як і у вас будуть лжевчителі, які внесуть згубні єресі і, відрікшись від Владики, Який відкупив їх, накличуть на себе скору погибель.

Бы́ша же и лжи́віи проро́цы въ лю́дѣхъ, я́коже и въ ва́съ бу́дутъ лжи́віи учи́теліє, и́же внесу́тъ є́реси поги́бели, и иску́пльшаго и́хъ Влады́ки отмета́ющеся, приводя́ще себѣ́ ско́ру поги́бель.

І багато наслідують їхню розпусту, і через них дорога істини буде в ганьбі.

И мно́зи послѣ́дствуютъ и́хъ нечистота́мъ, и́хже ра́ди пу́ть и́стинный поху́лится.

І через користолюбство будуть ловити вас облесливими словами; суд їм давно готовий, і загибель їхня не дрімає.

И въ преумноже́ніи льсти́выхъ слове́съ [въ лихои́мствѣ льсти́выми словесы́] ва́съ уловя́тъ: и́хже су́дъ искони́ не косни́тъ, и поги́бель и́хъ не дре́млетъ.

Бо якщо Бог не помилував ангелів, які згрішили, а, зв’язавши путами пекельної темряви, віддав зберігати їх на суд для покарання;

А́ще бо Бо́гъ а́нгеловъ согрѣши́вшихъ не пощадѣ́, но плени́цами мра́ка связа́въ, предаде́ на су́дъ му́чимыхъ блюсти́:

і якщо не пощадив першого світу, а у восьми душах зберіг родину Ноя, проповідника правди, коли навів потоп на світ нечестивих;

и пе́рваго мі́ра не пощадѣ́, но осма́го Но́а пра́вды проповѣ́дника сохрани́, пото́пъ мі́ру нече́ствовавшихъ наведе́:

і якщо міста Содом та Гоморру, засудивши на знищення, спопелив, показавши приклад майбутнім нечестивцям,

и гра́ды содо́мскія и гомо́ррскія сже́гъ, разоре́ніємъ осуди́, о́бразъ хотя́щымъ нече́ствовати положи́въ:

а праведного Лота, змученого людьми шаленої розпусти, визволив, —

и пра́веднаго Ло́та, оби́дима от беззако́нныхъ въ нечистотѣ́ сожи́тія, изба́ви:

бо цей праведник, живучи серед них, бачив і чув беззаконні діла їхні і тим щодня мучив свою праведну душу, —

видѣ́ніємъ бо и слу́хомъ пра́ведный, живы́й въ ни́хъ, де́нь от дне́ ду́шу пра́ведну беззако́нными дѣ́лы му́чаше:

то, звичайно, знає Господь, як визволяти благочестивих від спокуси, а беззаконників тримати на день суду, для покарання,

(Зач. 67) вѣ́сть Госпо́дь благочести́выя от напа́сти избавля́ти, непра́ведники же на де́нь су́дный му́чимы блюсти́,

а найпаче тих, що йдуть услід за гидкою похіттю плотською, зневажають начальства, зухвалі, самодогідливі, не бояться злословити вищих,

наипа́че же въслѣ́дъ плотскі́я по́хоти скверне́нія ходя́щыя и о госпо́дствѣ нерадя́щыя: продерза́теле, себѣ́ уго́дницы, сла́вы не трепе́щутъ ху́ляще:

тоді як і ангели, перевершуючи їх міццю і силою, не промовляють на них перед Господом докірливого суду.

идѣ́же а́нгели крѣ́постію и си́лою бо́лши су́ще, не терпя́тъ на ся́ от Го́спода укори́зненъ су́дъ.

Вони, як безмовні тварини, що за своєю природою призначені на виловлення та знищення, лихословлячи те, чого не розуміють, у розтлінні своєму знищаться,

Сі́и же, я́ко ско́ти живо́тни єстество́мъ бы́вше въ поги́бель и тлю́, въ ни́хже не разумѣ́ютъ ху́ляще, во истлѣ́ніи своє́мъ истлѣ́ютъ,

вони одержать відплату за беззаконня; бо вони вважають насолодою повсякденну розкіш; сквернителі та соромітники, вони насолоджуються своєю оманою, бенкетуючи з вами;

пріє́млюще мзду́ непра́ведну, сла́сть мня́ще вседне́вноє насыще́ніє, скверни́тели и поро́чницы, пита́ющеся лестьми́ свои́ми, яду́ще съ ва́ми,

очі у них сповнені блудодіяння і безперестанного гріха, вони зваблюють душі неутверджені; серце їхнє привчене до користолюбства, це — сини прокляття.

о́чи иму́ще испо́лнь блудодѣя́нія и непреста́ємаго грѣха́, прельща́юще ду́шы неутвержде́ны, се́рдце науче́но лихои́мству иму́ще, кля́твы ча́да:

Залишивши прямий шлях, вони заблукали, йдучи слідом за Валаамом, сином Восоровим, який полюбив мзду неправедну,

оста́вльше пра́вый пу́ть заблуди́ша, послѣ́довавше пути́ Валаа́ма Восо́рова, и́же мзду́ непра́ведну возлюби́,

але був викритий у своєму беззаконні: безсловесна ослиця, промовивши людським голосом, спинила безумство пророка.

обличе́ніє же имѣ́ своєго́ беззако́нія: подъяре́мникъ безгла́сенъ, человѣ́ческимъ гла́сомъ провѣща́вшь, возбрани́ проро́ка безу́міє.

Це безводні джерела, імла та хмари, що їх жене вітер; для них приготований морок вічної темряви.

Сі́и су́ть исто́чницы безво́дни, о́блацы и мглы́ от вѣ́тръ преноси́ми, и́мже мра́къ те́мный во вѣ́ки блюде́тся.

Бо, висловлюючи надуте пустослів’я, вони ловлять у плотські похоті і розпусту усіх, які ледве відстали від тих, що живуть в омані.

Прего́рдая бо суєты́ вѣща́юще, прельща́ютъ въ скве́рны плотскі́я по́хоти, отбѣга́ющихъ вся́чески от ни́хъ живу́щихъ во льсти́,

Обіцяють їм волю, будучи самі рабами тління; бо хто ким буває переможений, той тому і раб.

свобо́ду и́мъ обѣщава́юще, са́ми раби́ су́ще тле́нія: и́мже бо кто́ побѣжде́нъ быва́єтъ, сему́ и рабо́тенъ є́сть.

Бо якщо, позбавившись скверни світу через пізнання Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа, вони знов заплутуються в ній і перемагаються нею, то останнє буває для них гірше за перше.

А́ще бо отбѣ́гше скве́рнъ мі́ра въ ра́зумъ [позна́ніємъ] Го́спода и Спа́са на́шего Іису́са Христа́, си́ми же па́ки спле́тшеся побѣжда́єми быва́ютъ, бы́ша и́мъ послѣ́дняя го́рша пе́рвыхъ.

Краще було б їм не пізнати дороги правди, ніж, пізнавши її, повернутися назад від переданої їм святої заповіді.

Лу́чше бо бѣ́ и́мъ не позна́ти пути́ пра́вды, не́жели позна́вшымъ возврати́тися вспя́ть от пре́данныя и́мъ святы́я за́повѣди.

Але з ними трапляється за правдивим прислів’ям: «пес повертається до своєї блювотини» і «помита свиня йде валятися в багно».

Случи́ся бо и́мъ и́стинная при́тча: пе́съ возвра́щься на свою́ блево́тину, и: свинія́, омы́вшися, въ ка́лъ ти́нный.

Це вже друге послання пишу вам, улюблені; в них нагадуванням збуджую ваше чисте розуміння,

(Зач. 68) Сіє́ уже́, возлю́бленніи, второ́є ва́мъ пишу́ посла́ніє, въ ни́хже возбужда́ю воспомина́ніємъ ва́шъ чи́стый смы́слъ,

щоб ви пам’ятали слова, раніше сказані святими пророками, і заповідь Господа і Спасителя, передану апостолами вашими.

помяну́ти пре́жде рече́нныя глаго́лы от святы́хъ проро́къ, и апо́столъ ва́шихъ за́повѣдь Го́спода и Спа́са:

Насамперед знайте, що в останні дні прийдуть зухвалі хулителі, які чинитимуть за своїми похотями

сіє́ пре́жде вѣ́дяще, я́ко пріиду́тъ въ послѣ́днія дни́ руга́теле, по свои́хъ по́хотѣхъ ходя́ще

і казатимуть: «Де обітниця пришестя Його? Бо з того часу, як почали вмирати батьки, від початку творіння, все залишається так само».

и глаго́люще: гдѣ́ є́сть обѣтова́ніє прише́ствія Єго́, отне́лѣже бо отцы́ успо́ша, вся́ та́ко пребыва́ютъ от нача́ла созда́нія.

Ті, котрі так думають, не знають, що небеса були споконвіку, і земля створена була Словом Божим з води і водою;

Таи́тся бо и́мъ сіє́ хотя́щымъ, я́ко небеса́ бѣ́ша испе́рва, и земля́ от воды́ и водо́ю [и посредѣ́ воды́] соста́влена, Бо́жіимъ сло́вомъ:

тому і тодішній світ загинув, затоплений водою.

тѣ́мже тогда́шніи мі́ръ, водо́ю потопле́нъ бы́въ, поги́бе.

А нинішні небеса і земля, які утримуються тим же словом, зберігаються для вогню на день суду і погибелі нечестивих людей.

А ны́нѣшняя небеса́ и земля́ тѣ́мже сло́вомъ сокрове́на су́ть, огню́ блюдо́ма на де́нь суда́ и поги́бели нечести́выхъ человѣ́къ.

Єдине ж не повинно бути приховане від вас, улюблені, що у Господа один день, як тисяча років, і тисяча років, як один день.

Єди́но же сіє́ да не утаи́тся ва́съ, возлю́бленніи, я́ко єди́нъ де́нь предъ Го́сподемъ я́ко ты́сяща лѣ́тъ, и ты́сяща лѣ́тъ я́ко де́нь єди́нъ.

Не зволікає Господь з виконанням обітниці, як деякі вважають те зволіканням; але довготерпить заради нас, не бажаючи, щоб хто загинув, а щоб усі прийшли до покаяння.

Не косни́тъ Госпо́дь обѣтова́нія, я́коже нѣ́цыи коснѣ́ніє мня́тъ: но долготе́рпитъ на на́съ, не хотя́ да кто́ поги́бнетъ, но да вси́ въ покая́ніє пріи́дутъ.

Прийде ж день Господній, як тать уночі, і тоді небеса з шумом перейдуть, а стихії, розпалившись, зруйнуються, земля і всі діла на ній згорять.

Пріи́детъ же де́нь Госпо́день я́ко та́ть въ нощи́, въ о́ньже небеса́ у́бо съ шу́момъ ми́мо и́дутъ [по́йдутъ], стіхі́и же сжига́ємы разоря́тся, земля́ же и я́же на не́й дѣла́ сгоря́тъ.

Якщо так усе це зруйнується, то якими слід бути у святому житті і благочесті вам,

Си́мъ у́бо всѣ́мъ разоря́ємымъ, ка́цѣмъ подоба́єтъ бы́ти ва́мъ во святы́хъ пребыва́ніихъ и благоче́стіихъ,

що чекають і бажають пришестя дня Божого, коли розпалені небеса зруйнуються і розпалені стихії розтопляться?

ча́ющымъ и скорѣ́є бы́ти жела́ющымъ прише́ствія Бо́жіяго дне́, єго́же ра́ди небеса́ жего́ма разоря́тся, и стіхі́и опаля́ємы раста́ются?

А втім, за Його обітницею, ми чекаємо нового неба і нової землі, на яких живе правда.

Но́ва же небесе́ и но́вы земли́ по обѣтова́нію Єго́ ча́ємъ, въ ни́хже пра́вда живе́тъ.

Отже, улюблені, чекаючи цього, постарайтесь стати перед Ним неоскверненими і непорочними в мирі;

Тѣ́мже, возлю́бленніи, си́хъ ча́юще, потщи́теся нескве́рни и непоро́чни Тому́ обрѣсти́ся въ ми́рѣ,

і довготерпіння Господа нашого вважайте спасінням, як і улюблений брат наш Павло, за даною йому премудрістю, написав вам,

и Го́спода на́шего долготерпѣ́ніє спасе́ніє непщу́йте, я́коже и возлю́бленный на́шъ бра́тъ Па́велъ по да́ннѣй єму́ прему́дрости написа́ ва́мъ,

як він говорить про все це і в усіх своїх посланнях, у яких є дещо малозрозуміле, так що неуки і нестійкі перекручують, як і інші Писання, на свою власну погибель.

я́коже и во всѣ́хъ свои́хъ посла́ніихъ, глаго́ля въ ни́хъ о си́хъ: въ ни́хже су́ть неудо́бь разу́мна нѣ́кая, я́же ненауче́ни и неутвержде́ни развраща́ютъ, я́коже и про́чая Писа́нія, къ своє́й поги́бели и́мъ.

Отже, ви, улюблені, будучи попередженими про це, бережіться, щоб не спокуситися вам оманою беззаконників і не відпасти від свого утвердження,

Вы́ же у́бо, возлю́бленніи, предвѣ́дяще храни́теся, да не ле́стію беззако́нныхъ сведе́ни бы́вше, отпаде́те своєго́ утвержде́нія,

але зростайте в благодаті і пізнанні Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа. Йому слава і нині і в день вічний. Амінь.

но да расте́те во благода́ти и ра́зумѣ Го́спода на́шего и Спа́са Іису́са Христа́. Тому́ сла́ва и ны́нѣ и въ де́нь вѣ́ка. Ами́нь.