Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 16

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24

Глава 16	Глава́ ѕ҃і

1	1
Коли Давид трохи зійшов з вершини гори, ось зустрічається йому Сива, слуга Мемфивосфея, з парою нав’ючених ослів, і на них двісті хлібів, сто зв’язок ізюма, сто зв’язок смокв і міх з вином.	И҆ даві́дъ пре́йде ма́ло что̀ ѿ рѡ́са, и҆ сѐ, сїва̀ ѻ҆́трокъ мемфївосѳе́овъ въ срѣ́тенїе є҆мꙋ̀: и҆ сꙋпрꙋ́гъ ѻ҆слѧ́тъ ѡ҆сѣ́дланыхъ, и҆ на ни́хъ двѣ́сти хлѣ́бѡвъ, и҆ сто̀ гро́здїй, и҆ сто̀ фі́нїкѡвъ, и҆ мѣ́хъ вїна̀.
2	2
І сказав цар Сиві: для чого це в тебе? І відповів Сива: осли для дому царського, для їзди, а хліб і плоди для їжі слугам, а вино для пиття ослаблим у пустелі.	И҆ речѐ ца́рь къ сївѣ̀: что̀ сїѧ̑ тебѣ̀; И҆ речѐ сїва̀: ѻ҆слѧ́та на ꙗ҆жде́нїе до́мꙋ царе́вꙋ, а҆ хлѣ́бы и҆ фі́нїки на снѣде́нїе ѻ҆трокѡ́мъ, и҆ вїно̀ пи́ти ѡ҆слабѣ́вшымъ въ пꙋсты́ни.
3	3
І сказав цар: де син господаря твого? І відповів Сива цареві: ось, він залишився в Єрусалимі і говорить: тепер дім Ізраїлів поверне мені царство батька мого.	И҆ речѐ ца́рь: и҆ гдѣ̀ сы́нъ господи́на твоегѡ̀; И҆ речѐ сїва̀ ко царю̀: сѐ, сѣди́тъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, ꙗ҆́кѡ речѐ: дне́сь возвратѧ́тъ мѝ ве́сь до́мъ і҆и҃левъ ца́рство ѻ҆тца̀ моегѡ̀.
4	4
І сказав цар Сиві: ось тобі все, що в Мемфивосфея. І відповів Сива, поклонившись: нехай знайду милість в очах господаря мого царя!	И҆ речѐ ца́рь къ сївѣ̀: сѐ, тебѣ̀ всѧ̑ є҆ли̑ка сꙋ́ть мемфївосѳе́ѡва. И҆ речѐ сїва̀ поклони́всѧ: да ѡ҆брѧ́щꙋ благода́ть пред̾ ѻ҆чи́ма твои́ма, го́споди мо́й царю̀.
5	5
Коли дійшов цар Давид до Бахурима, ось вийшов звідти чоловік з роду дома Саулового, на ім’я Семей, син Гери; він ішов і лихословив,	И҆ прїи́де даві́дъ ца́рь до ваѳїрі́ма, и҆ сѐ, ѿтꙋ́дꙋ мꙋ́жъ и҆схожда́ше ѿ ро́да до́мꙋ саꙋ́лѧ, и҆́мѧ же є҆мꙋ̀ семе́й сы́нъ гира́нь: и҆зы́де же и҆сходѧ̀ и҆ проклина́ѧ
6	6
і кидав каменями на Давида і на всіх рабів царя Давида; всі ж люди і всі хоробрі були праворуч і ліворуч [царя].	и҆ ка́менїемъ мета́ѧ на даві́да и҆ на всѧ̑ ѻ҆́троки царѧ̀ даві́да: и҆ всѝ лю́дїе и҆ всѝ си́льнїи ѡ҆деснꙋ́ю и҆ ѡ҆шꙋ́юю царѧ̀ бѧ́хꙋ.
7	7
Так говорив Семей, лихословлячи його: іди, іди, убивця і беззаконник!	И҆ та́кѡ речѐ семе́й проклина́ѧ є҆го̀: и҆зы́ди, и҆зы́ди, мꙋ́жꙋ крове́й и҆ мꙋ́жꙋ беззако́нный:
8	8
Господь повернув на тебе всю кров дому Саулового, замість якого ти став царем, і віддав Господь царство в руки Авессалома, сина твого; і ось, ти в біді, бо ти — кровожер.	возвратѝ на тѧ̀ гдⷭ҇ь всѧ̑ крѡ́ви до́мꙋ саꙋ́лѧ, поне́же воцари́лсѧ є҆сѝ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀: и҆ дадѐ гдⷭ҇ь ца́рство въ рꙋ́цѣ а҆вессалѡ́ма сы́на твоегѡ̀: и҆ сѐ, ты̀ въ ѕло́бѣ твое́й, ꙗ҆́кѡ мꙋ́жъ крове́й ты̀.
9	9
І сказав Авесса, син Саруїн, царю: навіщо лихословить цей мертвий пес господаря мого царя? піду я і зніму з нього голову.	И҆ речѐ а҆ве́сса сы́нъ сарꙋ́инъ ко царю̀: почто̀ проклина́етъ пе́съ оу҆ме́ршїй се́й господи́на моего̀ царѧ̀; нн҃ѣ пойдꙋ̀, и҆ ѿимꙋ̀ главꙋ̀ є҆гѡ̀.
10	10
І сказав цар: що мені і вам, сини Саруїни? [залиште його,] нехай він лихословить, тому що Господь повелів йому лихословити Давида. Хто ж може сказати: навіщо ти так робиш?	И҆ речѐ ца́рь ко а҆ве́ссѣ: что̀ мнѣ̀ и҆ ва́мъ, сы́нове сарꙋ̑ины; ѡ҆ста́вите є҆го̀, и҆ та́кѡ да проклина́етъ, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь речѐ є҆мꙋ̀ проклина́ти даві́да: и҆ кто̀ рече́тъ: почто̀ сотвори́лъ є҆сѝ та́кѡ;
11	11
І сказав Давид Авессі і всім слугам своїм: ось, якщо мій син, який вийшов із стегон моїх, шукає душі моєї, тим більше син веніамитянина; залиште його, нехай лихословить, тому що Господь повелів йому;	И҆ речѐ даві́дъ ко а҆ве́ссѣ и҆ ко всѣ̑мъ ѻ҆трокѡ́мъ свои̑мъ: сѐ, сы́нъ мо́й и҆зше́дый и҆з̾ чре́ва моегѡ̀ и҆́щетъ дꙋшѝ моеѧ̀, а҆ кольмѝ па́че сы́нъ і҆емїні́евъ: ѡ҆ста́вите є҆го̀ проклина́ти мѧ̀, ꙗ҆́кѡ речѐ є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь:
12	12
може бути, Господь зглянеться на приниження моє, і воздасть мені Господь благістю за теперішнє його лихослів’я.	не́гли при́зритъ гдⷭ҇ь на смире́нїе моѐ, и҆ возврати́тъ мѝ блага̑ѧ вмѣ́стѡ клѧ́твы є҆гѡ̀ во дне́шнїй де́нь.
13	13
І йшов Давид і люди його своєю дорогою, а Семей ішов по краю гори, з боку його, йшов і лихословив, і кидав каменями в бік його і пилом.	И҆ и҆дѧ́ше даві́дъ и҆ всѝ мꙋ́жїе є҆гѡ̀ пꙋте́мъ: а҆ семе́й и҆дѧ́ше со страны̀ горы̀ бли́з̾ є҆гѡ̀ и҆ды́й и҆ проклина́ѧ, и҆ ка́менїемъ меща̀ со страны̀ є҆гѡ̀, и҆ пе́рстїю сы́паѧ.
14	14
І прийшов цар і весь народ, який був з ним, стомлений, і відпочивав там.	И҆ прїи́де ца́рь и҆ всѝ лю́дїе и҆̀же съ ни́мъ оу҆трꙋжде́ни, и҆ препочи́ша тꙋ̀.
15	15
Авессалом же і весь народ ізраїльський прийшли в Єрусалим, і Ахитофел з ним.	А҆вессалѡ́мъ же и҆ всѝ мꙋ́жїе і҆и҃лєвы внидо́ша во і҆ерⷭ҇ли́мъ, и҆ а҆хїтофе́лъ съ ни́мъ.
16	16
Коли Хусій архитянин, друг Давидів, прийшов до Авессалома, то сказав Хусій Авессалому: нехай живе цар, нехай живе цар!	И҆ бы́сть є҆гда̀ прїи́де хꙋсі́й пе́рвый дрꙋ́гъ даві́довъ ко а҆вессалѡ́мꙋ: и҆ речѐ хꙋсі́й ко а҆вессалѡ́мꙋ: да живе́тъ ца́рь.
17	17
І сказав Авессалом Хусію: така твоя ревність до твого друга! чому ти не пішов із другом твоїм?	И҆ речѐ а҆вессалѡ́мъ къ хꙋсі́ю: сїѧ́ ли ми́лость твоѧ̀ со дрꙋ́гомъ твои́мъ; почто̀ не ѿше́лъ є҆сѝ со дрꙋ́гомъ твои́мъ;
18	18
І сказав Хусій Авессалому: ні, [я піду услід того,] кого обрав Господь і цей народ і весь Ізраїль, з тим і я, і з ним залишусь.	И҆ речѐ хꙋсі́й ко а҆вессалѡ́мꙋ: нѝ, но в̾слѣ́дъ (и҆дꙋ̀), є҆го́же и҆збра̀ гдⷭ҇ь и҆ лю́дїе сі́и и҆ всѝ мꙋ́жїе і҆и҃лєвы, тогѡ̀ є҆́смь, и҆ съ тѣ́мъ бꙋ́дꙋ:
19	19
І притому кому я буду служити? Чи не синові його? Як служив я батькові твоєму, так буду служити і тобі.	и҆ второ́е, комꙋ̀ а҆́зъ порабо́таю; не пред̾ сы́номъ ли є҆гѡ̀; ꙗ҆́коже рабо́тахъ пред̾ ѻ҆тце́мъ твои́мъ, та́кѡ бꙋ́дꙋ и҆ пред̾ тобо́ю.
20	20
І сказав Авессалом Ахитофелу: дай пораду, що нам робити.	И҆ речѐ а҆вессалѡ́мъ ко а҆хїтофе́лꙋ: дади́те себѣ̀ совѣ́тъ, что̀ сотвори́мъ;
21	21
І сказав Ахитофел Авессалому: увійди до наложниць батька твого, яких він залишив охороняти дім свій; і почують усі ізраїльтяни, що ти став ненависним для батька твого, і зміцняться руки всіх, хто з тобою.	И҆ речѐ а҆хїтофе́лъ ко а҆вессалѡ́мꙋ: вни́ди къ подло́жницамъ ѻ҆тца̀ твоегѡ̀, ꙗ҆̀же ѡ҆ста́ви стрещѝ до́мъ сво́й, и҆ оу҆слы́шатъ всѝ і҆и҃лтѧне, ꙗ҆́кѡ посрами́лъ є҆сѝ ѻ҆тца̀ твоего̀, и҆ возмо́гꙋтъ рꙋ́ки всѣ́хъ сꙋ́щихъ съ тобо́ю.
22	22
І поставили для Авессалома намет на покрівлі, і ввійшов Авессалом до наложниць батька свого перед очима всього Ізраїля.	И҆ поста́виша а҆вессалѡ́мꙋ шате́ръ на пала́тѣ, и҆ вни́де а҆вессалѡ́мъ къ подло́жницамъ ѻ҆тца̀ своегѡ̀ пред̾ ѻ҆чи́ма всѣ́хъ і҆и҃лтѧнъ.
23	23
Поради ж Ахитофела, які він давав, у той час вважалися, наче якби хто запитував наставляння в Бога. Такою була всяка рада Ахитофела як для Давида, так і для Авессалома.	И҆ совѣ́тъ а҆хїтофе́левъ, є҆го́же совѣщава́ше во дни̑ пє́рвыѧ, и҆́мже ѻ҆́бразомъ вопроси́лъ бы кто̀ бг҃а ѡ҆ словесѝ, та́кѡ всѧ́къ совѣ́тъ а҆хїтофе́левъ, и҆ и҆́же даві́дꙋ, и҆ и҆́же а҆вессалѡ́мꙋ.

← Глава 15

Глава 17 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт