|
Третя книга Маккавейська*
|
Третїе мак#каве'искїе
|
|
* Книги Маккавейські перекладені з грецької, тому що в єврейському тексті їх немає.
|
|
|
Глава 1
|
Глvа, а~”
|
|
1
|
1
|
|
Филопатор, довідавшись від прибулих до нього, що Антиох відняв місцевості, що були в його володінні, віддав наказ усім військам своїм, пішим і кінним, і, взявши із собою сестру свою Арсиною, вирушив у країну Рафію, де розташовані були станом війська Антиоха.
|
Филопатор же внегда ёвњдеv эT възвращ#шихся бы'вшее эTня'тїе дръжи'мыX эT него мњстъ а^нтїѓ'хомъ, и^ заповњда` всњмъ во'емъ своиM пњшцемъ и^ кон#никомъ събра'тися. взя'т# же и^ сестрђ` свою а^рсино'ю, і^ и^зы'иде въско'рњ до рафїискихъ мњстъ. и^дњже ѓ^полчи'шася во'и и^же эT а^нтїѓ'ха”
|
|
2
|
2
|
|
Тоді такий собі Феодот наважився виконати свій задум, узяв із собою кращих з довірених йому Птоломеєм озброєних людей, і вночі проник у намет Птоломея, щоб наодинці убити його і тим запобігти війні.
|
Џеѓ^до'тъ же нњкто и^сполнити преда'тельсᲄво ё^мы'сли, поја%тъ преDврђчен#ныя е^мђ крњпча'ишїя ѓ^рђжники, и^ прїиде но'щїю къ птоломњ'евђ станђ. ја%ко да самъ ё^бїетъ е^го, и^ в си'цевыхъ разрешиT бра'нь”
|
|
3
|
3
|
|
Але його обманув Досифей, син Дримила, родом юдей, який згодом зрадив закон і відступив від батьківської віри: він помістив у наметі одного незначного чоловіка, якому і довелося прийняти призначену Птоломею смерть.
|
Но^ сего и^зведе` досиџе'и нарица'емыи сн~ъ дрими'ловъ, и^же бњше эT ро'да і^ё^де'иска” ПослњдQе и^ꙁмњни ꙁако'ны эTч~ескїя, и^ догмаT и^хъ эTчюжди'ся. и^ в него мњсто неꙁна'ема нњ'коего заключи` въ ста'не томъ. е^мђже слђчи'ся поDја%ти ѓ^наh болњꙁньнђю смр~ть”
|
|
4
|
4
|
|
Коли ж відбулася завзята битва, і діло Антиоха перемагало, то Арсиноя, розпустивши волосся, з плачем і сльозами ходила по військах, старанно переконуючи, щоб хоробріше воювали за себе, за дітей і дружин, і обіцяючи, якщо переможуть, дати кожному по дві мини золота.
|
Съста'вленњ же бы'вши бра'ни и^ во'емъ а^нтиѓ'ховымъ па'че мђжа'ющимся” А$рсино'а же беспреста'ни проходя'щи вои, съ ё^миле'нїемъ и^ слеꙁа'ми плете'нїе влsа разрњши'вши моли` помощи` себњ мђжестве'нне, и^ ча'да и^ же'ны своя свободи'ти. ксемђ же ѓ^бњща` да'ти побњди'вшимъ комђждо дв^њ мна'сњ зла'та”
|
|
5
|
5
|
|
Отже, сталося, що супротивники уражені були у рукопашній битві, і багато хто був узятий у полон.
|
И$ та'ко сђпоста'томъ слђчи'ся, рђкосњче'нїемъ побњжде'номъ бы'ти, и^ мно'гимъ копїедръжцемъ ја%тоM бы'ти.
|
|
6
|
6
|
|
Досягши своєї мети, Филопатор вирішив пройти по ближніх містах, щоб підбадьорити їх.
|
Оу^дръжавши же побњдђ ѕл^о совњтїя, сђди бли'жняя страны` пришеD наё^че'нїемъ ё^тњшити”
|
|
7
|
7
|
|
Виконавши це і забезпечивши капища дарами, він надихнув мужністю підвладних йому.
|
сътвор же сїя, и^ хра'мы и^хъ да'ры ё^краси`, и^ дарова, и^ сего ради мђжествены поDрђчныя поста'ви”
|
|
8
|
8
|
|
Коли потім юдеї відправили до нього від ради і старійшин послів поздоровити його, піднести дари і виявити радість за те, що трапилося, то він побажав якомога швидше прийти до них.
|
И$ внегда же ё^слы'шаша і^ё^де'и ѓ^ си'хъ посла'ша эT прозви'теръ, и^ старецъ кᲆ филопато'рђ поꙁдравля'ющиX е^го, и^ дары принося'щиX, и^ ѓ^ слђчившиXся бл~гополђче'нїяхъ съпраща'ющи” слђчися е^мђ паче провожделњти да скорње к нимъ прїидет. е^же и^ бы'сть.
|
|
9
|
9
|
|
Прибувши ж у Єрусалим, він приніс жертву великому Богу, воздав подяку, й інше виконав, що личить священному місцю;
|
и^ пришеD въ і^ерsли'мъ, и^ великомђ б~ђ пожре`, и^ блгDти възда`, и^ ја%же лњтъ б^њ мњстђ сътвори`,
|
|
10
|
10
|
|
і коли увійшов туди, то зачудований був величчю і красою і, дивуючись благоустрою храму, побажав увійти у святилище.
|
и^ вшеD вне и^ хђдожествђ и^ бл~голњпїю е^го ё^сђмнися. та'кожDе и^ бл~гочи'нїю храма ё^диви'ся. и^ съ вожделњнїемъ ѕњлным# въсхотњ вни'ти въ ст~ыню.
|
|
11
|
11
|
|
Йому сказали, що не слід цього робити, бо нікому і зі свого народу не дозволено входити туди, і навіть священикам, але тільки одному начальнику над усіма первосвященику, і притім один раз на рік: але він ніяк не хотів слухати.
|
ѓ^ни же съпроти'вльшеся е^мђ и^ рњша, ника'коже подоба'етъ бы'ти семђ. ꙁане` ниже эT рода на'шего лњтъ е^сть вни'ти та'мо, ниже всњмъ і^ере'ѓмъ, н^о е^ді'номђ прои^гђменђ, и^ всњхъ а^рхїере'ѓви, и^ сїе е^ді'ною лњта. ѓ^н# же ника'коже вњсхотњ гл~ъ и^хъ послђшати
|
|
12
|
12
|
|
Прочитали йому закон, але і тоді не залишив він свого наміру, говорячи, що він повинен увійти: нехай вони будуть позбавлені цієї чести, але не я. І запитував, чому, коли він входив у храм, ніхто з присутніх не заборонив йому?
|
к#семђ же и^ ꙁако'нъ прочто'ша е^мђ и^ не ѓ^ста'вися похотњнїя свое^го. н^о гл~аше, подоба'етъ рече вни'ти м^и. а^ще же ѓ^ни лиша'ются си'цевыя че'сти, мнњ же не подоба'етъ рече. и^ въпроша'ше чт^о ради приходя'щемђ е^мђ въ всякъ хра'мъ ни е^ді'нъ възбрани` сђщихъ”
|
|
13
|
13
|
|
І коли хтось необачно сказав, що це зле було зроблено, він відповів: але коли це вже зроблено, з якої б то не було причини, то чи не слід йому в усякому разі ввійти, хочуть вони того, чи не хочуть.
|
Нњкто же непрозори'телно рече ѕл^њ сїе сътворим е^мђ. бы'вшђ же рече'нїю ѓ^ семъ коея ради вины` не подоба'етъ сїе, ѓ^н# же рече ника'коже бђди сего`” Но подоба'етъ м^и вни'ти и^ хотя'щимъ иM и^ не`”
|
|
14
|
14
|
|
Тоді священики у священних одежах упали ниць і молилися великому Богу, щоб Він допоміг їм у теперішній крайності й стримав прагнення того, хто насильно вторгається; храм наповнився криком і сльозами, а ті, що залишалися у місті, збіглися у зніченні, думаючи, що трапилося щось надзвичайне.
|
І$ереѓ'м же всњми чю'вствы припаDшимъ, и^ моля'щиM вели'каго б~а помощи` и^мъ в настоя'щеи и^хъ нђжди, и^ ё^стремле'нїе ѕл^њ нашеDшее премњнити. и^ внегда во'плю съ слеꙁа'ми хра'мъ наплъниша” Тогда и^же по гра'де ѓ^ста'вшїи ѓ^ семᲆ смђти'шася, і^ и^скочиша вн^њ, беZвњстно сїе полага'юще быти.
|
|
15
|
15
|
|
І замкнені у своїх покоях діви вибігали з матерями і, посипаючи попелом і порохом голови, наповнювали вулиці риданнями і стогонами.
|
та'кожDе и^ заключе'ныя дњвы въ черто'ꙁеX съ ражда'ющими и^збњгша, и^ пе'пеломъ и^ пра'хомъ гла'вы посы'пахђ” рида'нїя и стена'нїя стогны и^сполниша.
|
|
16
|
16
|
|
Інші ж у всьому вбранні, залишивши приготований для зустрічі шлюбний палац і належний сором, безладно бігали по місту.
|
и^ проё^готова'нныя въ срњтенїе хорђгви` възима'хђ и^ стђды покрыва'хђ. и'нїи же ꙁабы'вши сїя, рыска'нїе бесчи'нно въ' градњ съста'виша.
|
|
17
|
17
|
|
А матері і годувальниці, залишаючи і тут і там новонароджених немовлят, одні в домах, інші — на вулицях, нестримно збігалися у всесвятійший храм.
|
и^ новорожде'ныя младе'нцы, к#оим же и^ матере и^ пита'телницы ѓ^ставля'ющи сњмо и^ ѓ^ва'мо, е^ді'ны по доме'хъ, дрђꙁїи же по ст~ыняхъ безъѓ^бра'ꙁне въ превы'шнїи хра'мъ събира'хђся.
|
|
18
|
18
|
|
Така різноманітна була молитва тих, що зібралися з нагоди святотатського замаху.
|
бњше же разли'чна моли'тва събра'нныхъ въ сїе непреподо'бное начина'нїе е^го”
|
|
19
|
19
|
|
Разом з тим деякі з громадян набралися сміливости не допускати того, хто домагався вторгнутися і виконати свій намір. Вони закликали, що потрібно взятися за зброю і мужньо померти за закон отецький, і вчинили у храмі велике сум’яття:
|
К си'мъ же и^ гражда'номъ дръзнђвшимᲆ не ѓ^ста'вити е^го съвръше'нне вни'ти т^ђ. е^мђже прои^зволе'нїе свое и^сполнити помышля'ющђ. и^ пригласи'ша въѓ^рђжи'тися комђждо, и^ мђжестве'нне наё^ча'хђ по эTч~ескомъ зако'нњ ё^мрњти. и^ сего ради ве'лїе смяте'нїе сътвори'ша въ граде.
|
|
20
|
20
|
|
насилу бувши утриманими старійшинами і священиками, вони залишилися у тому ж молитовному стані.
|
е^два же эT і^ере'и и^ презви'теръ нњцыи премњни'ша и^хъ на сїе моле'нїе пришеDше ста'ти.
|
|
21
|
21
|
|
Народ, як і раніше, продовжував молитися. Навіть старійшини, які були з царем, багаторазово намагалися відволікти гордовитий його розум від початого наміру.
|
мно'жество же людїи ја%ко и^ пре'жде в си'хъ пребыва'ше моля'щися. і^ и^же ѓ^ цр~и презви'тери мно'го покђша'хђся прегръдыи е^го ё'мъ премᲇни'ти, эT вожделњнїя е^го.
|
|
22
|
22
|
|
Але, сповнений зухвалости і все зневажаючи, він уже робив крок вперед, щоб зовсім виконати сказане раніше.
|
ѓ'н# же ё^бо дръзостне всњхъ эTсла`, и^ къ вхожDенїю творя'ше ѓ^пасе'нїе, съврᲆшити непщђя преDрече'ное.
|
|
23
|
23
|
|
Бачачи це, і ті, що були з ним, почали взивати разом з нашими до Вседержителя, щоб Він допоміг у теперішній ситуації і не попустив такого беззаконного і пихатого вчинку.
|
сїя же ё^бо и^же ѓ^ немъ сђщїи зря'хђ. і^ и^змњни'шаs е^же съ нашими призыва'ти вс^я съдръжа'щаго. и^ нашед#шемђ беꙁако'нїю прегръдаго не преда'ти”
|
|
24
|
24
|
|
Від сукупного, напруженого і тяжкого народного волання зчинився невимовний гомін.
|
Тогда эT разли'чныхъ гла'совъ, и^ бо'лњꙁни наро'да быs во'пль, и^ непостоя'ненъ кли'чь.
|
|
25
|
25
|
|
Здавалося, що не тільки люди, але і самі стіни і всі основи волали, ніби помираючи вже за осквернення священного місця.
|
ја%ко непщева'ти и^мъ, и^же не то'кмо бњше чл~комъ, н^о и^ стњна'мъ, и^ всемђ по'ждђ шђмњнїе” и^ прои^зволя'хђ тогда вс^и ё^н#ше ё^мрњти, неже на мњсто сїе ѓ^скверне'нїе ви'дњти”
|
|
Глава 2
|
Глvа, в~”
|
|
1
|
1
|
|
А первосвященик Симон, схиливши коліна перед святилищем і благоговійно простягнувши руки, творив молитву:
|
Тогда ё^бо а^рхїереи нарица'е^мыи си'монъ, проти'вђ хра'мђ преклони колњна, и^ рђцњ просте'ръ бл~гочиnнотворя'ше мл~твђ сїю”
|
|
2
|
2
|
|
«Господи, Господи, Царю небес і Владико всякого створіння, Святий у святих, Єдиноволодарю, Вседержителю! Зглянься на нас, пригноблюваних від безбожника і нечестивця, пихатого зухвалістю і силою.
|
Ги~ г~и цр~ю нбsныи, и^ влDко вся'кого ꙁда'нїя. ст~ыи въ ст~ыхъ само нача'лниче, вседръжи'телю, во'нми наM и^з#неможенным#, і^ и^зба'ви эT непреподо'бнаго, и^ сквернаго и^ не'мощїю ѓ^гражде'ннаго, дръзости.
|
|
3
|
3
|
|
Бо Ти все створив і всім управляєш, праведний Владико: Ти судиш тих, які роблять будь-що із зухвалістю і звеличуванням себе.
|
ты бо създа'выи вс^я, и^ всњхъ съдръжа'и, си'ленъ и^ крњпокъ е^си, и^ кля'твы, и^ гръдости дњ'ющимъ чт^о сђдиши.
|
|
4
|
4
|
|
Ти колись погубив тих, що чинили беззаконня, між якими були велетні, що сподівалися на силу і зухвалість, і навів на них безмірну воду.
|
ты` прежде безако'нїе сътворших#, в них же и^ гиган#ти бы'ша и^ силе и^ мђжествђ ё^пова'вшихъ растли`, наводя` и^мъ беꙁмњрнђю во'дђ.
|
|
5
|
5
|
|
Ти спалив вогнем і сіркою содомлян, які поводилися пихато, явно роблячи зло, і поставив їх у приклад нащадкам.
|
т^ы прегръдая творя'щихъ содо'млянᲆ, и^ въ беꙁвњстныхъ ѕло'бахъ бы'вшиX ѓ^гнемъ и^ жю'пеломъ попали`, ѓ'браZ по нихъ быва'ющимъ ѓ^ста'ви.
|
|
6
|
6
|
|
Ти зухвалого фараона, що поневолив Твій святий народ, Ізраїля, відвідав різними і багатьма карами, явив Твою владу і показав Твою велику силу.
|
т^ы сверњпаго фараѓ'на поработи'вша лю'ди твоя ст~ыя і^и^л~я, разли'чными и^ мно'гими и^скђси` мђ'ками. и^ сказа'лъ е^си и^мъ си'лђ твою,
|
|
7
|
7
|
|
І коли він погнався за ним, Ти потопив його з колісницями і безліччю народу в глибині моря, а тих, які надіялися на Тебе, Владику всякого створіння, Ти провів неушкодженими, і вони, побачивши діла руки Твоєї, величали Тебе, Вседержителя.
|
и^ вᲆ ѓ'нњх# ве'лїю дръжа'вђ твою ја^виl е^си, и^ гоня'ща е^го за люд#ми твои^ми съ колесни'цами и^ наро'дъ мно'жествомъ заключи` въ глђбинњ` мор#стњи. вњрђющихъ же ти^ вся'кого зда'нїя силнњ'ишемђ невре'дны преве'лъ е^си. и^же ви'дњвше дњла твоея рђки`, въсхвали'ша тебе вседръжи'теля.
|
|
8
|
8
|
|
Ти, Царю, Який створив безмежну і незміриму землю, обрав це місто, й освятив це місце на славу Тобі, що ні в чому не маєш нестатку, і прославив його Твоїм величним явленням, обертаючи його на славу Твого великого і достойного поклоніння імені.
|
т^ы цр~ю създа'выи непроходи'мђю и^ неи^змњри мђ зе'млю, и^збра'лъ е^си градъ сїи, и^ ѓ^ст~илъ е^си мњсто сїе и'мени твое^мђ ничто'же требђющемђ, и^ просла'вилъ е^си въ ја^вле'нїи великолњпїя съставле'нїе. сътвориy себњ сїе къ сла'вњ вели'це, и^ хвале'нїю и'мени твое^го ст~аго.
|
|
9
|
9
|
|
З любови до дому Ізраїлевого Ти обіцяв, що, коли спіткає нас нещастя й обійме пригнічення, і ми, прийшовши на місце це, помолимося, Ти почуєш молитву нашу.
|
и^ ёбо любя` домъ і^и^л~евъ и^звњсти'лъ е^си, ја%ко а^ще бђдетъ вамъ съвраще'нїе, и^ ѓ^бы'иметъ васъ тњснота`, тогда пришеDше въ мњсто сїе помоли'теся, и^ ё^слы'шђ мл~твђ ва'шђ.
|
|
10
|
10
|
|
І Ти вірний та істинний, і багато разів, коли батьки наші піддавалися бідам, Ти допомагав їм у їхній скорботі і визволяв їх від великих небезпек.
|
и^ ё^бо вњренъ е^си і^ и'стиненъ. понеже мно'гащи ѓ^скорбленомъ бывшимъ эTц~емъ на'шимъ помо'же и^мᲆ т^ы въ нищетњ`, і^ и^зба'вилъ е^си эT вели'кихъ бњдъ.
|
|
11
|
11
|
|
Ось і ми, Святий Царю, за многі і великі гріхи наші бідуємо, віддані ворогам нашим і знемогли від скорбот.
|
мы' же сїя нн~њ ст~ыи цр~ю мно'гихъ ра'ди и^ вели'кихъ нашиX грњховъ страждеM, и^ повинђемся враго'мъ нашимъ, и^ есмы` в не'мощехъ
|
|
12
|
12
|
|
У такому падінні нашому, цей зухвалий нечестивець має намір образити це святе місце, присвячене на землі славному імені Твоєму.
|
ја%ко въ дн~е ниꙁпаде'нїя” дрᲆзости'выи же и^ скве'рныи се'и начинаеT похђли'ти на земли` възвыше'нное мњсто и'мени твое^мђ ст~омђ.
|
|
13
|
13
|
|
Бо хоч оселя Твоя, небо небес, недосяжна для людей, але Ти, благозволивши явити славу Твою народу Твоєму, Ізраїлю, освятив місце це.
|
а^щеy и^ жили'ще твое нб~о нб~си непристђпно чл~комъ е^сть. н^о поне'же бл~говоли'лъ е^си сла'вђ твою в лю'деX твоиX і^и^л~и и^ ѓ^ст~илъ е^си мњсто сїе.
|
|
14
|
14
|
|
Не мстися нам за нечистоту їхню, і не покарай нас за осквернення, щоб не марнославилися беззаконники у думках своїх і не торжествували у звеличуванні язика свого, говорячи: ми потоптали дім святині, як потоптуються доми скверни.
|
да не ѓ^сђдиши на'съ в нечистотњ` сиX, ниже да погрђꙁи'ши насъ въ сквернњ сихъ. даже не похва'лятся ꙁако'нопрестђпнїи въ дђши и^хъ, м^ы попра'хомъ хра'мъ ст~ыни, ја%коже попираются храмы мер#зостеи, и^хже т^ы ѓ^мраꙁи'лъ е^си”
|
|
15
|
15
|
|
Залиши гріхи наші, відпусти неправди наші і яви милість Твою у годину цю; скоро нехай випередять нас щедроти Твої; дай хвалу вустам тих, що упали духом і скрушені серцем; даруй нам мир».
|
ѓ^ста'ви грехи наша, и^ разрDђши непра'вости наша, и^ ја^ви млsть твою в ча'съ сїи. скоро да варят# н^ы щедроты` твоя. и^ даи же хва'лы вᲆ ёста` стра'ждђщиX и^ съкрђше'нныхъ дш~ами, сътвори'выи намъ миръ эTсю'дђ”
|
|
16
|
16
|
|
Тоді всевидючий Бог і над усіма Святий у святих, почувши молитву смирення, уразив того, хто надимався насильством і зухвалістю, потрясаючи його туди і сюди, як очерет вітром, так що він, лежачи нерухомим на помості і будучи розслабленим членами, не міг подати навіть голосу, покараний праведним судом.
|
Всеви'децъ же, и^ прежде всњхъ ст~ыи въ ст~ых# ё^слы'ша мл~твђ смире'нїя. и^ хђло'ю и^ безстђдїем# вельма въꙁнесеннаго ё^ја^зви`, эTсю'дђ и^ эTѓ'нюдђ горды'ня е^го, ја%коже вњтромъ тро'сть. и^ на пожди ктомђ беꙁъчи'нне лежа'ти ё'дами расла'бленнђ, ниже прогласи'ти могђщи. пра'веднымъ б^о бњше ё^ја^зве'нъ сђдоM.
|
|
17
|
17
|
|
Тоді його друзі й охоронці, бачачи несподівану і тяжку страту, що спіткала його, і побоюючись, щоб він не позбувся життя, поспіхом винесли його, будучи самі уражені надзвичайним страхом.
|
эTню'дђже дрђзи е^го и^ тњла стра'жїе внеꙁапђ и^ въско'рњ ви'дњвше ѓ^бъе'мшђю е^го бо'лњзнь. възбоя'шася да не живоᲄа гоньзнет#, въско'рњ е^го и^з#влеко'ша вн^њ, и^бо нашеDшимъ ё^ја^зве'ни стра'хомъ”
|
|
18
|
18
|
|
Через якийсь час, прийшовши до тями після пережитого покарання, він ніскільки не прийшов до розкаяння, і відійшов з жорстокими погрозами.
|
Послњде же прише'дъ в себњ, н^о никакоже в# покаа'нїе прїиде. запрети' же ѓ^ семъ, и^ съ преще'нїемъ го'ркимъ эTи'де.
|
|
19
|
19
|
|
Повернувшись до Єгипту і примножуючи діла своєї злоби, він разом зі згаданими учасниками у бенкетах і друзями, які забули всяку справедливість, не тільки пересичувався незліченними соромітними ділами, але дійшов до такої зухвалости, що виголошував там прокляття на юдеїв, і багато друзів його, дивлячись на приклад царя, і самі йшли слідом за його бажаннями.
|
пришеD же въ е^гљ=петъ зло'бою ѓ^дръжимъ, съ преDрече'нными прича'сники, і^ и'ными всея` пра'вды эTлђчеnными. не то'кмо бесчи'сленными стђдодњя'нїи довля'ше. н^о и^ на толи'ко бестђдїе възы'иде, ја%коже бњдне вњща'нїе въ мњстехъ всњхъ съста'вити. и^ мно'зи дрђзи вꙁира'юще на црsкое похотњнїе, и^ сїи послњдова'ша ѓ'наго зл^охотњнїю.
|
|
20
|
20
|
|
Врешті він зважився привселюдно піддати ганьбі народ юдейський, і поставив на вежі свого палацу стовп, зробивши на ньому напис: «Хто не приносить жертв, тому не входити у свої священні місця; юдеїв же усіх внести в перепис простого народу і зарахувати до рабського стану, а хто буде противитися, тих брати силою і позбавляти життя;
|
и^ преDста'ви цр~ь нароDнђ на ја%зы'къ і^ё^де'искїи и^здати ненависть. повелњ` на столпњ` въ дворњ` поста'вити и^дола, и^ пригвозди` писа'нїе, е^же ни е^ді'наго не жрђщихъ въ ст~ая и^хъ вни'ти. всњх же пожръшихъ вписа'ти в лю'ди, и^ въ слђже'бныи чи'нъ поста'вити. съпроти'в же гл~ющихъ нђждею ја%вши живота` лиши'ти.
|
|
21
|
21
|
|
внесених же у перепис відзначати, випалюючи їм на тілі знак Діониса — листок плюща, після чого відпускати їх у призначений їм стан з обмеженими правами».
|
и^сповњда'вших же своя и^мена, наꙁнаменова'ти в тњло кїс#совымъ ли'стомъ въ ѓ^гни` раже'гши. е^же е^сть ꙁна'менїе деѓ^ни'сово, и^ эTлђчи'ти в рабъство.
|
|
22
|
22
|
|
Але щоб не зробитися ненависним для усіх, він додав у написі, що коли хто з них побажає жити за обрядами язичницькими, тим давати рівні права з олександрійськими громадянами.
|
н^о да не всMњ эTринове'нъ ја%вится поDписа`. а^ще же нњцыи эT нихъ прои^зво'лятъ по назнаменова'нїю возврати'тися къ пожре'нїю, си'хъ ра'вныхъ гражDан#сᲄва а^лећан#дрїискаго сътворю быти.
|
|
23
|
23
|
|
Тому деякі, заради права цивільного знехтувавши вітчизняне благочестя, поспіхом передалися, ніби вони могли від майбутнього спілкування з царем прилучитися до великої слави.
|
Тњмже ё^бо е^ді'ны бл~гочестїя своя нивъчто'же вмњня'ющи, съ радостїю себе вда'ша. мня'щи себњ великоя нњкоя причасти'тися по'чести эT сђщаго съжи'тїя цр~ьска.
|
|
24
|
24
|
|
Але більша частина зміцнилася мужністю духу і не відпала від благочестя; вони віддавали гроші за життя своє, і безбоязно намагалися позбавитися запису, маючи добру надію одержати допомогу, і від тих, що відпали, відверталися, вважаючи їх ворогами свого народу й уникаючи будь-якого спілкування з ними і дружнього поводження.
|
мно'жаишїи же рода дш~ею ё^крњпи'вшеся не раꙁлђчи'шася бл~гочестїя, н^о сребреники за живо'тъ ѓ^беща'ша въ и^змњне'нїе дати. даже то'кмо и^мена` эT написа'нїи свободя'тъ. въ бл~гоё^пова'нїи же бы'ша помощъ полђчи'ти. а^ эTлђчи'вшихъ же ся эT ниX гнђша'хђся и^ ја%ко ра'тниковъ ро'да свое^го сђди'ша, такожDе и^ ѓ'бщаго съжи'тїя и^ бл~годњя'нїя лишахђ”
|
|
Глава 3
|
Глvа, г~”
|
|
1
|
1
|
|
Довідавшись про те, нечестивець дійшов такого шаленства, що не тільки озлобився проти юдеїв, які жили в Олександрії, але виявив жорстоку ворожість і проти тих, що жили у цілій країні, наказавши негайно зібрати всіх разом і віддати на найганебнішу смерть.
|
И$ же сраꙁђмњ ꙁлоби'выи цр~ь, и^ в# толи'ко раꙁгнᲇва'нїе прїиде. ја%ко не то'кмо на ја^же въ а^лећан#дрїи гнњвъ сво'и покаꙁа. н^о и^ на и^же вᲆ странњ то'и тя'жце раꙁгнњ'вася и^ съпротивися. повели'телем же потщав#шимся всXњ събра'ти в#кђпђ, и^ гор#ча'ишею смр~тїю живота` лиши'ти”
|
|
2
|
2
|
|
Коли готувалася ця справа, людьми, однодумними лиходійству, була розповсюджена зла чутка проти народу юдейського з приводу такого розпорядження, ніби вони ухиляються від виконання законних обов’язків.
|
Си'м же бы'вшимъ вњсть бњдна прои^зыиде на роD і^ё^де'искїи. и^ чл~комъ зл^омђдръствђ'ющимъ ѓ'бразъ и^ зда'нъ бы'сть вᲆ ꙁлотворенїа закоn. зане` мня'хђ и^хъ въꙁбраня'ти эT зако'нъ”
|
|
3
|
3
|
|
Тим часом юдеї зберігали добру прихильність і незмінну вірність до царів; але вони шанували Бога, жили за Його законом і тому в деяких випадках допускали відступлення і відмови: з цієї причини вони і здавалися деяким ворожими; у всіх же інших людей добрим виконанням усього справедливого вони здобували благовоління.
|
Но і^ё^де'и бњхђ съхраня'юще къ цр~емᲆ неразвра'тно бл~горазђмїе и^ вњрђ, чествђ'юще б~а и^ ꙁако'на е^го съдръжа'щеся. бесчи'ныя же эTлђча'хђ эT себе`, е^ја%же ради вины` в нњкои^хъ ја^вля'хђся съпроти'вны” ПравеDных# же бл~годња'нїемъ всњмъ чл~комъ съжи'тїе ё^краша'шеся, и^ бл~говолен#ны эT ни'хъ пребыва'хђ.
|
|
4
|
4
|
|
Незважаючи на те, відомий добрий спосіб життя цього народу іноплемінники вважали за ніщо. Вони помічали тільки розбіжності у богошанувані та їжі і говорили, що ці люди не допускають спілкування у трапезі ні з царем, ні з вельможами, що вони заздрісники і великі супротивники держави, і таким чином розголошували про них навмисну хулу.
|
и^ноплемен#ницы же ника'коже въменяхђ бл~годњанїя и^хъ похва'лнаго въ всXњ, растоя'ни ра'ди въ поклоненїи и^ пи'щи. и^ ё^ничижа'хђ гл~юще, ја%ко сїи чл~цы ниже цр~ю ниже воеM подобно жрътвђ творяT. зл^охитрены же быти нарицахђ, и^ великимъ ве'щемъ съпроти'вны, и^ несътерпи'мымъ ѓ^бъја%ша враждова'нїемъ”
|
|
5
|
5
|
|
Елліни, які жили у місті і не зазнали від них ніякої образи, бачачи несподіване обурення проти цих людей і раптове їхнє скупчення, хоч не могли допомогти їм, — тому що царське було розпорядження, — однак утішали їх, обурювалися, і сподівалися, що діло переміниться:
|
Є/л#лини же ничи'мже сђще ѓ^биди'ми эT них# по гра'дњ, ви'дњша смяте'нїе нечаан#но на ни'хъ, и^ съпоможенїя непот#кновена бы'ша иM. н^о помощи` не възмого'ша. мђчи'тел#ско б^о бњше повеле'нїе,
|
|
6
|
6
|
|
бо не можна було нехтувати такою великою кількістю народу, ні в чому невинного.
|
и^ ё^теша'хђ нђж'дђ и^мђщихъ и^ преити сїя въскорњ гл~ахђ. не преDста'ти б^о сицевомђ безђмномђ смятенїю вᲆчто`”
|
|
7
|
7
|
|
Утім, деякі сусіди і друзі й ті, що торгували з ними, таємно приймаючи деяких з них, обіцяли допомагати їм і робити все можливе для їх захисту.
|
Та'коy и^ нњцїи дрђѕи и^ сосњди съкђп#ствђю^щеи та'и нњ'кїя по'мощи вњрны подаа'хђ съи^стерзати и^хᲆ эTтђдђ. и^ е^ли'ко въꙁмо'жно къ ꙁастђпленїю ѓ^беща'хђ”
|
|
8
|
8
|
|
А він, звеличуючись тимчасовим благополуччям і не помишляючи про владу величного Бога, думав незмінно залишитися з тим же наміром і написав проти них такий лист:
|
ѓ^н# же ё^бо по настоа'щемђ бл~годеньствїю разгордева'яся, и^ не ꙁря вели'каго б~а дръжа'вы. неп#щђя вы'нђ въ сицевомъ пребы'ти ѕл^осъвњтїи. написа` на' ня посла'нїе”
|
|
9
|
9
|
|
«Цар Птоломей Филопатор жителям Єгипту і місцевим воєначальникам і воїнам — радуватися і бути здоровими. Я ж сам здоровий і справи наші благоуспішні.
|
Цр~ь п#толомњи филопаторъ сђщимъ въ е^гљ=пте, и^ по мњстахъ страти'гомъ и^ стратила'томъ радоватиs, и^ здрав#ствова'ти. здраvствђ'ю же и^ а'ꙁъ са'мъ и^ ве'щи на'ши.
|
|
10
|
10
|
|
Після походу, початого нами в Азію, який, як ви самі знаєте, несподіваною допомогою богів і нашою силою згідно з нашим наміром досяг щасливого закінчення, ми думали упорядкувати народи, які живуть у Келе-Сирії і Фінікії, не силою зброї, але поблажливістю і великим людинолюбством, охоче благодіючи їм.
|
ѓ^ и'же въ а^сїи бы'вшїя намъ ра'ти ю^же да вњсте и^ в^ы ја^ко бого'въ съпоборенїемъ и^ на'шею си'лою непобњди'ма бы'ша” тњмже м^ы хотя'щи на бл~года'тныи конецъ привести по да'рђ, не нђждею копњи. н^о смиренїем# и^ мно'гимъ чл~колю'бїемъ. и^ ё^строи^ти живђщая въ ё%доли сљ=рїи, и^ финикїи ја%зы'ки.
|
|
11
|
11
|
|
Даючи по містах багаті внески у храми, ми прийшли і в Єрусалим, маючи намір вшанувати святилище цих негідних людей, які ніколи не залишають свого безумства.
|
бл~готвори'ти же ра'достне і^ и'же по гра'дехъ жерцемъ раздњля'ющи и^мъ дары мно'ги” Провожделњхомъ и^ въ і^ерsлиM вни'ти, и почести` хра'мъ сђемђдреныхъ.
|
|
12
|
12
|
|
Вони ж, прийнявши наше прибуття — на словах охоче, а на ділі підступно, коли ми бажали ввійти у храм і вшанувати його належними і найкращими дарунками, пихаті своєю давньою гордістю, заборонили нам вхід, не потерпівши від нас насильства з людинолюбства, яке ми маємо до всіх людей.
|
ѓ^ни' же никогда` хотя'щи преста'ти свое^го неразђмїя. сло'вом# ё^бо прїа'ша на'ше прише'ствїе, дњтелїю же лестне. и^ провожделњвшимъ на'мᲆ внити въ храM и^хъ, и^ лњ'потными, и^ добрњ'ишими да'ры чествова'ти” ѓ^ни' же дре'вними го'рдосᲄьми носи'ми въꙁбрани'ша намъ вни'ти, и^ н^ивочтоже въмњни'ша на'шђ че'сть. и%мже и'мамы къ всњмъ чл~ком# чл~колю'бїе.
|
|
13
|
13
|
|
Явно виявивши свою ворожість до нас, вони одні тільки з усіх народів завзято противляться царям і своїм благодійникам і не хочуть виконувати нічого справедливого.
|
и^же і^ и^ꙁвњстно показа'ша к на'мъ злоразђмїе, точїю непщђ'ющи бы'ти са'ми роD бл~гъ, и^ цр~емъ і^ и'хъ добродњ'лателемъ съпротивля'ющеся ничто'же пови'ннаго хотя'ще носи'ти.
|
|
14
|
14
|
|
Ми ж, зглянувшись на їхнє безумство, і тоді, коли поверталися з перемогою, і в самому Єгипті, приймаючи людинолюбно всі народи, поводилися, як належало.
|
мы' же сихъ безђмїемъ ѓ^бъја%ти бы'вше съ побњ'дою възврати'хомся, и^ въ е^гљ=птњ всMњ ја^зы'комъ любочл~чне срњтившимъ ја%коже лњтъ б^њ сътвори'хомъ и^мᲆ.
|
|
15
|
15
|
|
Між іншим, оголошуючи усім про нашу непам’ятозлобність до їхніх одноплемінників, ми вирішили ввести зміни: оскільки вони служили нам на війні і займалися дуже багатьма справами, здавна з простоти наданими їм, то ми хотіли навіть надати їм права олександрійського громадянства і зробити учасниками споконвічного жрецтва.
|
та'ко и^ всњмъ и^же эT ро'да и^хъ сђщимъ непамятозло'бїе сказахом# вы'нђ. ра'ди съпоборенїя и^ древних# несчи'сленыхъ ве'щеи врђченыхъ иM, и^ дер#знђвшихъ съ простостїю. н^о и^змњнити въсхотњхомъ и^хъ эTтђ'дђ, и^ прича'стники гражан#ства а^лећа'ндрїискаго сподоби'ти. та'коy и^ съслђженїя вᲇчнаго жре'чества прїа'ти.
|
|
16
|
16
|
|
Вони ж, сприйнявши це як супротивне для себе і, за властивим їм злим норовом відкидаючи добре і схиляючись завжди до злого, не тільки знехтували неоціненне право громадянства, але й гласно і негласно гребують тими деякими з них, які щиро налаштовані до нас, постійно сподіваючись, що ми внаслідок безладного способу життя їхнього скоро скасуємо наші установлення.
|
ѓ^ни' же съпроти'вныа прїя'ша ра'змыслы, и^ сърасленымъ ѕл^онра'вїемъ до'брое эTринђша, и^же прsно въ ꙁло'е ё^клоняющеся. не то'кмо эTврати'ша нече'стно гражан#ство, н^о и^ гнђшаюTся словоM и^ дњ'ломъ і^ и'же в ни'хъ малыX к на'мъ нелестне прилежащихъ. и^ по вся'къ ча'съ ча'юще на'съ въско'ре нестро'инымъ жи'тїем# съврати'тися съ и^справленїи.
|
|
17
|
17
|
|
Тому ми, достатньо переконавшись дослідами, що вони за всякої нагоди виявляють неприязні проти нас задуми, і, передбачаючи, що коли-небудь, за несподівано виниклого проти нас збурювання, ми будемо мати за собою в особі цих нечестивців — зрадників і жорстоких ворогів,
|
тњм#же си'хъ ради ви'нъ и^ дња'нїи по всемђ ѓ%бразђ съпротивля'ются наM. и^ м^ы проразђмњва'ющи да не когда` вни'деT намъ нњ'кая внезапость посеM смятенїе, си'хъ ради нечести'вых# по хреб#тђ предатель” мы' же и^мамы варва'ри во'и.
|
|
18
|
18
|
|
повеліваємо, як тільки буде отриманий цей лист, негайно згаданих нами людей з їхніми дружинами і дітьми, з насиллями і катуваннями закувавши у залізні кайдани, звідусіль вислати до нас на смертну страту, нещадну і ганебну, гідну таких зловмисників.
|
тњм#же ё^бо повелњва'емъ внегда` прїидетъ к ва'мъ посла'нїе сїе, въскорњ въ е^ді'нъ дн~ь назнаменова'нныхъ събра'вши, съ жена'ми, и^ ча'ды хђлне и^ сра'мне посли'те к на'мъ въ ё%захъ желњзныX эT всюдђ ѓ^кова'нныхъ. въ смр~ть досто'инђю и^ страX ѕломысля'щиX. нестрое'нїа раd”
|
|
19
|
19
|
|
Якщо вони одного разу будуть покарані, то ми сподіваємося, що у майбутньому наші державні справи набудуть довершеного благоустрою і найкращого порядку.
|
По замђченїю же сиX вᲆ прочее время ё^строиM намъ ве'щи въ бл~гочи'нїе, и^ лђчшиM завᲇщанїеM и^спра'вятся”
|
|
20
|
20
|
|
Якщо ж хто сховає когось з юдеїв, від старого до дитини, не виключаючи немовлят, має бути знищеним з усім його домом найжорстокішим чином.
|
Но а^ще кт^о съкрыеT нњ'коего і^ё^деа'нина, эT ста'ра да'же до младе'нца с#сђщаго, прелютеишими мђ'ками ё^мђ'ченъ бђдетъ беZ ми'лости.
|
|
21
|
21
|
|
А хто викриє кого-небудь, той одержить маєток винного і ще дві тисячі драхм із царської скарбниці, одержить волю і буде вшанований.
|
а^ще же и^ꙁвњстиT кт^о хотимое, сїи прїиметъ бога'т#ство въпаDшаго. е^ще же и^ эT цр~ьска сребра` дра'хмъ дв^њ ты'сящи, и^ свобо'дою вњнчаеTся”
|
|
22
|
22
|
|
Усяке місце, де буде впійманий юдей, який ховається, має бути спустошене і випалене, так щоб нікому зі смертних ні на що не було придатне на вічні часи». Такий був зміст листа.
|
Вся'ко же мњсто и^дњже а^ще ѓ^бря'щется крыющи і^ё^де'а пђсто и^ ѓ^гнемъ съж#жено да бђдетъ, и^ всякаго мр~тваго е%стесᲄва, и^ всего неключи'маго прича'стно да бђдетъ вᲆ вњчное врњмя. и^ посла'нїя же ѓ%бразъ си'це напи'санъ бы'сть”
|
|
Глава 4
|
Глvа, д~”
|
|
1
|
1
|
|
Скрізь, куди приходило це повеління, у язичників відбувалися народні бенкети з радісними вигуками, нібито закореніла здавна у душі ворожнеча тепер виявилася сміливо.
|
И$ внегда` прїиде повеленїе сїе въ кђю любо странђ`. тогDа ја^зы'цы нароDне составля'хђ пирова'нїя съ восклица'нїем# и^ ра'достїю. ꙁане` древле ё^готова'шася мы'слїю на ѓ^жесточенїе си'хъ. нн~њ же съ де'рзостїю и^ ја^вленымъ эTриновенїемъ начина'хђ”
|
|
2
|
2
|
|
А в юдеїв почалися безутішна скорбота, гіркий плач і ридання; бо обпалювали серце стогони, що долинали з усіх боків від тих, які оплакували несподівану, раптово визначену їм загибель.
|
І$ё^деѓM же бњше несътерпи'мъ плаq, и^ ѕњ'ло рыда'телен# съ слеза'ми во'пля и^ стена'нїемъ. ја^ко ѓ^жести'тися срDцемъ и^хъ эT всю'дђ, вс^е смятенїа ради и^ нечаа'ннаго и^ внезапаго ѓ^сђжDенїя црsка, въ поги'бель”
|
|
3
|
3
|
|
Яка область або місто, чи яке населене місце, чи які дороги не наповнювалися їхнім плачем і воланням?
|
И$ не бы'сᲄь кои за'конъ, и^л^и граD, и^л^и повсю'дђ вселе'нное мњсто, и^же ст~ыхъ плачA и^ рыда'нїя и^хᲆ не и^сполни'ся”
|
|
4
|
4
|
|
Жорстоко і без усякого жалю влада виселяла їх усіх разом з кожного міста, так що, бачачи цю незвичайну кару, і деякі з ворогів, дивлячись на загальне страждання і думаючи про невідому мінливість життя, оплакували найзлополучніше їхнє вигнання.
|
Си'це б^о го'ркимъ прилежа'нїемъ дш~и эT страти'говъ и^же по гра'дехъ в#кђпњ посила'хђся кᲆ цр~ю. ја%коже неи^ꙁреченныхъ ради мђче'нїи и^ нњ'кто и^мъ эT вра'гъ и^хъ вꙁима'ющи преD ѓ^чи ѓ^б#щђю млsть, помышля'ющи без#вњстныи и^хъ жи'тїя конецъ. и^ даже когда` і^ и^мъ не слђчи'тся сїе. слезаM трескор#бным# вда'ша себе`.
|
|
5
|
5
|
|
Гнали натовпами старих, вкритих сивинами, згорблених від старечої слабкости у ногах, і за вимогою насильницького вигнання безсоромно примушували їх до найшвидшого руху.
|
ведя'ше бо ся ста'рець мно'жество седи'нами ё^бњлени, и^ эT ста'рости слячены. ведђщїи же с нђждею бесра'мне на' ня гл~ахђ въско'рњ шествова'ти. ѓ^ниy претыка'ющеся бњжати понђжда'хђся”
|
|
6
|
6
|
|
Дівчата, які тільки-но з’єдналися подружнім союзом і ввійшли у шлюбний чертог, замість радости почали плакати, посипали попелом запашне від мастей волосся, були ведені непокритими, і замість шлюбних пісень здіймали загальне волання, будучи мучимими катуваннями іноплемінних. У кайданах їх відкрито з насильством тягли, щоб кинути у корабель.
|
ᲄа'коже и^ посяг#шїи секра'ты къ жи'тїю съѓ^б#щенїа ю%ноты, въ веселїя мњсто и^ ё^тњшенїя прїя'ша пла'чь. и^ пра'хомъ ми'роё^ха'н#ныя вла'сы посы'паша. и^ эTкровены ведо'ми бы'ша, рыда'нїе въ мњсто пњнїи весе'лыхъ вᲆкђпњ начина'хђ. ѓ^бъја%ти б^о бы'ша и^ноја%зы'чныхᲆ мђченїи`, и^ связа'ни нароDне и^ влекоми бы'ша съ нђж'дею даже къ кораблю всаже'нїя”
|
|
7
|
7
|
|
А їхні чоловіки, замість вінків перев’язані по шиях мотузками, у квітучому юнацькому віці, замість бенкету і насолоди молодости, проводили останні дні шлюбу у плачу, бо під ногами в себе бачили відкрите пекло.
|
Та'коже и^ сђпрђги си'хᲆ въ ю'ношескоM во'зрасте ё%жа вᲆ венец# мњсто на шїяX и^мњша, и въ мњсто веселїа и^ младе'нческа похвале'нїа въ про'чїи дн~и бра'ка рыданїемъ провождахђ. зане при нога'хъ ё^же` ви'дяще а%дъ лежа'щь”
|
|
8
|
8
|
|
Їх везли за подобою звірів у ярмі залізних кайданів; одні прикуті були за шиї до корабельних лав, інші міцними ланцюгами прив’язані були за ноги. Крім того, накриті щільним помостом, вони відокремлені були від світла, так що з усіх боків їх оточувала темрява, весь час плавання їх утримували подібно до зловмисників.
|
Ведени же бы'ша звᲇри'нымъ ѓ%бразомъ въ ё%захъ желњ'зных#, и^ ё'жахъ. и^ е^ді'ни ё^бо ја^рмомъ корабльнымъ пригвождени бы'ша шїями. и^нїи же за но'ги нерастерза'ными пђтами ё^крњплени. е^ще же на'ипаче ча'стыми дщица'ми ѓ^бложени, да'же эTвсю'дђ помрачаTся и^ не ё^ви'дятъ свњта” Веденїе же въ всемъ плове'нїи ја%ко преда'телем# твори'ша.
|
|
9
|
9
|
|
Коли ж їх привезли на місце, називане Схедія, і плавання було скінчене, як призначено було царем, тоді він наказав поставити їх перед містом на кінській арені, яка мала велику окружність і дуже зручною була для відкритої наруги на виду у всіх, хто йшов у місто і назад, вирушав усередину країни, так щоб вони ні з військом не мали спілкування, ні взагалі не були удостоєні будь-якого даху.
|
сим# же на гл~емњи ладїи веденомъ бы'вшимъ, и^ повеленїю съвершившђся по вожDелњнїю црsкђ. повелњ же и^хъ прDе гра'домъ в# конорысᲄателномъ мњсте поста'вити, просᲄо въ ѓ^б#меренїю. къ ѓ%бразђ всњмᲆ в#ходя'щимъ въ граD, та'коже і^ и^сходя'щимъ въ странђ`, да не зл^омђдръствђ'ютъ, и%мже ни'же во'емъ свои^мъ приѓ^бщи`, ни'же эTнђдь иX сподоби'ти кое^го покро'ва.
|
|
10
|
10
|
|
Коли це було виконано і цар почув, що одноплемінники їхні часто виходять таємно з міста оплакувати ганебну біду братів, то дуже розгнівався, і наказав і з цими вчинити точно так само, як і з тими, щоб вони ніяк не менше отримали покарання.
|
ја%коже быs сїе слы'ша цр~ь ја^ко нњ'цїи эT ро'да и^хъ и^з гра'да та'и и^схожда'хђ частње, е^же ё^тњши'ти бра'тїю и^хъ въ нђжди, и^ стра'сти сђщихъ. раз#гнњвася ѕњло`, и^ повелњ съ прилежа'нїеM и^ сим# ѓ%нњхъ ѓ%бразом# сътвори'ти, да не ё'ймђтъ н^и е^ді'ноя же мђ'ки ѓ^нњхъ. ксемђ же написа'ти вся'ко колњно по и^мени, гл~ющи,
|
|
11
|
11
|
|
Він наказав переписати весь народ за іменами, не для тяжкого рабського служіння, незадовго перед цим звіщеного, а для того, щоб, змучивши їх оголошеними стратами, остаточно погубити в один день.
|
и^б^о не по преDвъꙁвᲇщен#нои краTко рабо'тњ дњл# тяжча'ишихъ съгрњши'вшимъ сътворю`” но нн~њ но'воповелен#ными совњты съврᲆшене е^ді'наго ча'са всXњ повелњва'ю погђби'ти”
|
|
12
|
12
|
|
І хоч цей перепис звершувався з крайнім поспіхом і ревним старанням від сходу до заходження сонця, але зовсім закінчити його не могли протягом сорока днів.
|
Бы'сть же ё^бо си'хъ пописа'нїе съ прилᲇжнымᲆ тща'нїемъ, и^ съ при'сно че'стнымъ сњда'нїемъ эT восто'къ сл~нца да'же до за'падъ. и^ не възмого'ша кон#ца сътвори'ти въ дн~ех# четы'редеся'тиX”*
|
|
13
|
13
|
|
Цар же, надмірно і безперестанно віддаючись насолодам, перед усіма ідолами влаштовував бенкети, і розумом, який далеко ухилився від істини, і нечистими вустами славословив тих, які глухі і не можуть говорити або надати допомогу, а на найвеличнішого Бога вимовляв непристойне.
|
Цр~ь же вы'нђ ѕњлне ра'достїю и^сполня'шеся, и^ пи'ръ всњмᲆ и%доломᲆ состави. зане прельщенᲆ б^њ дале'че эT и%стиннаго ра'зђма, и^ скверныма ё^стнама, нњмая и^ не могђщая гл~ати и^мъ, и^л^и дви'гнђтися хваля'ше. вели'комђ же б~ђ неподобная скверны гл~а”
|
|
14
|
14
|
|
Після сказаного проміжку часу писарі донесли цареві, що вони не в змозі зробити перепис юдеїв, з причини незліченної їхньої безлічі; притому ще більша кількість їх знаходиться в областях; одні залишаються у домах, інші розсіяні по різних місцях, так що зробити це неможливо навіть усім властям у Єгипті.
|
По преDреченаго же вре'мени прехожденїю, приноша'хђ книQницы цр~еви и^ꙁвњщенїя е^же ника'коy мощи` пописа'нїе і^ё^де'и сътвори'ти. несъчи'сленаго ради иX мно'жества. занеже ё^бо сђть по и^ныхᲆ странахъ множа'ишїи, і^ и'нымъ же по домохъ състоа'щимся, и%ным же потвердыняхᲆ. ја%ко не возмощи эTнюD всњмᲆ и^же въ е^гљ=птњ страти'гом# сᲆтвори'ти сего”
|
|
15
|
15
|
|
Коли ж цар ще суворіше погрожував їм, припускаючи, що вони підкуплені дарами і підступно уникали покарання, тоді довелося реально переконати його у тім. Вони довели, що бракує у них і хартій, і необхідних для того письмових тростин.
|
Цр~ь же запрети и^мᲆ жесточа'е, мня` дарова'нныX бы'ти иX, и^ сего ради ѓ^стави'вшихᲆ ё^бњщи иM вᲆ тверды'ня. н^о слђчися и^мᲆ извњсте е^го ѓ^ семᲆ ё^вњрити. гл~ющи со ѓ^бъја^вленїемᲆ. и^б^о хартїи ё^же` и^ писа'телнымᲆ тростемъ ѓ^скђдњвати и%миже сᲆвершити сїе”
|
|
16
|
16
|
|
Це була дія непереможного небесного Промислу, який допомагав юдеям.
|
Сїеy б^њ дњ'ло промышленїя неѓ^сяза'емаго и^ помага'ющаго и^мъ съ нб~си б~а”
|
|
Глава 5
|
Глvа, е~”
|
|
1
|
1
|
|
Тоді цар, сповнений сильного гніву і незмінний у своїй ненависті, покликав Ермона, який завідував слонами, і наказав наступного дня всіх слонів, числом п’ятсот, нагодувати ладаном у якомога більшій кількості й удосталь напоїти цільним вином, і, коли вони розлютуються від даного їм достатньо питва, вивести їх на юдеїв, приречених зустріти смерть.
|
Тогда` цр~ь тяQце и^спол#нися гнњва, и^ крђчи'ны по всемђ` непремњнне, и^ приꙁва` е^рмона сло'номᲆ нача'лника, и^ повелњ вᲆ грядђщїи дн~ь и^зобилне накорми'ти слоны ѓ^броки плода ливан#ска, и^ виномъ несмњшенымъ всњх# напои^ти, и%хже б^њ числомъ, ф~. и^ ѓ^сверњпњвши виноM нещаDно, въвести въ срњтенїе сме'рти і^ё^де'искїя”*
|
|
2
|
2
|
|
Давши такий наказ, він вирушив на бенкет, запросивши особливо тих зі своїх друзів і воїнів, які ворогували проти юдеїв; а Ермон, який начальствував над слонами, у точності виконав його повеління.
|
Сїя же повелњвъ въꙁврати'ся, и^ множа'е дрђговъ въ пирова'нїе сᲆбра`. во'и же ненави'дяще бњша і^ё^де'ѓвᲆ” а^ слононача'лник# повеле'нное прилњжно съвръша'ше.
|
|
3
|
3
|
|
Призначені для цього служителі пішли увечері в’язати руки нещасним й інші вживали проти них застережні заходи, думаючи, що через ніч весь народ буде остаточно знищений.
|
кси'м же слђги въ вече'ръ досто'ини дњ'ющеся свяꙁа'ша рђцњ стра'сᲄныX, и^ прочїе ё%зъ ѓ^нихъ ё^крњпля'хђ. мня'ще в но'щъ т^ђ прїя'ти и^мъ въкђпњ конечнђю поги'бель.
|
|
4
|
4
|
|
Юдеї ж, які здавалися язичникам позбавленими всякого захисту, бо звідусюди вони були стиснені тяжкими путами, прикликали всемогутнього Господа, Який володарює над усякою владою, свого милосердого Бога і Отця, прикликали всі безперестанним воланням зі сльозами, благаючи відвернути від них нечестивий намір і спасти їх від приготованої їм смерти Своїм славним явленням.
|
ѓ^ни' же вся'кого ѓ^сененїя ја%зы'ков# пђсти непщђ'ющеся бы'ти, ради ѓ^бъе%мшїа и^хъ эTвсю'дђ нђжды. призыва'хђ вседръжи'теля г~а, и^ вся'коя си'лы крњпльшаго млsтиваго б~а иX и^ эTц~а непреста'ннымъ гла'сомъ вс^и съ слеза'ми моля'щи, ја%же на ни'хъ совTњ непреподо'бныи и^змњни'ти. і^ и^зба'вити и^хъ эT и^же преD нога'ма ё^готова'нныя смр~ти, съ ѕњлною ча'стїю проја%вленїя.
|
|
5
|
5
|
|
Старанне моління їхнє зійшло на небо. Ермон, напоївши неприборканих слонів, після споживання ними у великій кількості вина і ладану, вранці з’явився у палац донести про це царю.
|
си'хъ ё^бо прилњжна мл~тва възыиде на' нб~о” Є$рмон# же нещаDно слоны напо'и виноM і^ и^сполни всякоя сверњпости, и^ ливан#скими плоды напита`. ра'но въ дворъ прїиде ѓ^ си'х# възвњсти'ти цр~ю”
|
|
6
|
6
|
|
Але Бог послав цареві міцний сон, цей добрий дар, що від віку посилається Ним і вночі і вдень усім, кому Він хоче.
|
Зда'нїе же бл~гое эT вњ'чнаго времени в но'щи, и^ въ дн~и мни'мое бы'ти. эT дарђ'ющаго всњмъ и%мже а^ще са'мъ въсхо'щетъ. сна` ча'сть посла` въ цр~я,
|
|
7
|
7
|
|
Божим провидінням занурений у приємний і глибокий сон, він забув про свій беззаконний намір і зовсім обманувся у своєму неодмінному рішенні.
|
и^ слаDце и^ глђбо'це ё^дръжа'ся в неM дња'нїемъ влDки. и^ повеленїя преDё^ста'вленаго мно'го погрњши. и^ непремњ'нныи е^го совњт# ѕњлне солга`”
|
|
8
|
8
|
|
Юдеї ж, позбавившись призначеної години, прославляли святого Бога свого і знову благали Благопримирителя показати гордим язичникам силу всемогутньої правиці Своєї.
|
І$ё^де'и же проназнаменова'ннаго вре'мени и^збњжа'ша ст~го б~а и^хъ воспњва'хђ. и^ паки моля'хђ бл~гоизмњнна показа'ти е^го и^ ве'лма немо'щна ја^зы'комъ прегорды'мъ рђкою дръжа'вы свое'я”
|
|
9
|
9
|
|
Коли минула вже половина десятої години, служитель, якому доручені були запрошення, бачачи, що запрошені вже зібралися, увійшов до царя будити його. Насилу розбудивши його, він оголосив, що час бенкету минає, і дав звіт у своєму дорученні. Повіривши йому і вирушивши пити, цар наказав тим, що прийшли на бенкет, возлягти прямо навпроти себе.
|
Преполовя'щи же ся ё^бо деся'томђ ча'сђ і^ и^же къ зва'нїю ё%чине'ныи видя` зва'н#ныхъ събра'вшиXся. тогда` дръзнђ в#ни'де, и^ пристђпль къ цр~ю е^два` въз#дви'же е^го`, и^ покаꙁа` пи'ра врњмя прешеDше ё^же`. і^ и^же ѓ^ сихъ словесеX въспомянђ. е^же цр~ь в# себњ размы'сли. и^ ѓ^бращ#ся въ мњсто, повелњ пришеDшиX в# пирова'нїе кое^гожDо въ свое^мъ мњсте, въсклони'ти.
|
|
10
|
10
|
|
Коли це було виконано, він заохочував тих, що зібралися на бенкет, проводити теперішню частину бенкету в цілковитих веселощах.
|
е^гда' же быs сїе в# пирова'нїе вда'ша себе`, и^ в немъ сђщи ѓ' мно'ѕњ че'сти гл~ахђ, е^же чаs въ веселїе поста'вити.
|
|
11
|
11
|
|
Під час тривалої бесіди, цар, покликавши Ермона, суворо і грізно запитував, з якої причини юдеї допущені пережити нинішній день?
|
въ мно'ѕе же бесњде бы'вши и^мᲆ, цр~ь е^рмо'на приꙁва`. и^ съ ве'лїем# преще'нїемъ въпрошаше. чт^о ради и^ ко'я вина е^же ѓ^ста'вишася і^ё^де'и в сїи дн~ь жи'ви бы'ти.
|
|
12
|
12
|
|
Той заявив, що ще вночі виконав доручене йому, і друзі царя підтвердили це. Тоді цар, у жорстокості лютий більше, ніж Фаларис, сказав, що вони повинні бути вдячні сьогоднішньому сну:
|
ѓ%номђ же показа'вшђ и^же но'щїю повеле'нное съвершене сътвори, ксемђ же и^ дрђгоM с#послђшествова'вшиM семђ` бы'ти та'ко. и^ сего ра'ди лю'теише фалари'да сᲆтвори'ша е^го. и^ пригл~а дне'шнемђ снђ` блгDть да и%мђтъ”
|
|
13
|
13
|
|
«А ти неодмінно на завтрашній день так само приготуй слонів на знищення беззаконних юдеїв».
|
Ты' же непрело'жне вᲆ грядђщїи дн~ь по прьвомђ ё^готђи сло'ны, въ погђбленїе иX.
|
|
14
|
14
|
|
Коли цар сказав це, всі присутні з задоволенням і радістю виявили йому своє схвалення, і розійшлися кожен у свій дім. Час ночі вжитий був не стільки на сон, скільки на винаходження усяких наруг над уявними злочинцями.
|
сїя же рекшђ цр~ю, любезне вс^и и^ съ ра'достїю прїя'ша, и^ въспњвше въкђпњ, ко'ждо в до'мъ сво'и эTи^до'ша” и^ не проводи'ша в сїе вре'мя но'щное тако. н^о совњща'ша да'же прелю'тњише посмᲇа'нїе нанесTђ стра'стнымъ.
|
|
15
|
15
|
|
Рано-вранці, лиш тільки заспівав півень, Ермон вивів звірів, і став дратувати на широкому дворі. У місті юрби народу зібралися на жалісне видовище, з нетерпінням очікуючи світанку.
|
и^ ё^бо пᲇтлђ воꙁ#гласи'вшђ ё^трьнемђ, и^ ѕвњри ё^готова е^рмо'нъ, въ вели'цњмъ столпњ повапленомъ, і^ и^же по гра'деX мно'жество сᲆбра'шеся, ко ꙁрњнїю мђченїа и^хъ, ча'юще ё%тра съ тща'нїем#”
|
|
16
|
16
|
|
Юдеї безперестанно, томлячись духом, творили молитву з многими сльозами і плачевними піснями, і, простягаючи руки до неба, благали найвеличнішого Бога знову послати їм швидку допомогу.
|
І$ё^деи же бес#преста'но эT дш~а стеня'щи, мно'го слезнђ мл~твђ съ слаDкимъ пњнїемъ простира'юще рђцњ на' нб~о, моля'хђ вели'каго б~а. па'ки и^мъ помощи` въскорњ”
|
|
17
|
17
|
|
Не поширилися ще промені сонця, і цар ще приймав своїх друзів, як постав перед ним Ермон і запрошував на вихід, доповідаючи, що все готове, чого бажав цар.
|
Внегда' же слн~це лђ'ча рас#сњя, и^ цр~ь дрђговъ въспрїя. е^рмо'нъ преDста ꙁва'ше къ и^схо'дђ. покаꙁђя провожделᲇное цр~еM готово бы'ти.
|
|
18
|
18
|
|
Вислухавши це і здивувавшись пропозиції незвичайного виходу, він зовсім про все забув, і запитував: що це за справа, яку він з таким поспіхом виконав? Було ж це дією Володаря над усім Бога, Який навів на розум його забуття про все, що він сам раніше придумав.
|
ѓ%н же въспрїя'вши е^го ё^страшися зако'нопресᲄђпнаго ради повелњнїя. и^ по всемђ невњдњнїемъ ѓ^дръжи'мъ бы'сть. въпрошAше чт^о ве'щь сїя ю%же въско'рњ е^мђ съверши” Сїе же б^њ дња'нїе всњхъ влDки б~а, и^же проё^готова'ныя на і^ё^де'и мђченїа въ забве'нїе е^мђ в#ложи”
|
|
19
|
19
|
|
Ермон і всі друзі пояснювали, говорячи: царю! звірі і війська приготовані за твоїм настійним велінням.
|
Є$рмо'н же показова'ше, та'коy и^ вс^и дрђѕи е^го, ѕвњры, и^ во'и ё^готованы цр~ю потвое^мђ непрело'жномђ повеле'нїю,
|
|
20
|
20
|
|
Він же сповнився сильного гніву за такі слова, — бо промислом Божим зруйновані були всі його замисли, — і, блискаючи очима, сказав з погрозою:
|
ѓ%н же гл~ъ ради и^х# и^споlнися тяж#ча'е ја%рости, и^б^о разори` ѓ^ сихᲆ провидњнїе бж~їе вс^е е^го ё^мышленїе” И$ въꙁрњвъ рече съ прещенїемъ.
|
|
21
|
21
|
|
якби у тебе були батьки, або діти, то вони послужили б багатою їжею для диких звірів, замість безневинних юдеїв, які мені і предкам моїм зберігали незмінну і довершену вірність. Якби не прихильність моя до тебе за вихованням і не заслуги твої, то ти замість них був би позбавлений життя.
|
е^лицы роди'тели сђть здњ и^л^и ѓ^трочатъ роди'тели, и^же сверњпымъ и^ дивїимъ ё^готова'ша и^ꙁоби'ленъ ѓ^брокᲆ, вмњсто неѓ^клеветан#ныхъ мнњ` и^ прароди'телемъ мои^мъ, и^ ѓ^бъја^ви'вших# вс^ецњлђю і^ и^ꙁвњстнђю вњрђ вы'нђ. и^б^о а^ще не любви ра'ди съвоспита'телныя, и^ потрребы, живота` ё^бо си'хъ ра'ди ко'и^ждо гоньзнђлᲆ б^ы”
|
|
22
|
22
|
|
Так зустрів Ермон несподівану і страшну погрозу, і змінився в погляді й лиці, а кожен із друзів вийшов з невдоволенням, і всіх тих, що зібралися, відпустили кожного на свою справу.
|
Сице е^рмо'нъ съ нечая'ннымъ, и^ пребњднымъ прещенїемъ эTи^де, и^ зраком#, и^ лицем# иꙁмᲇни'ся” По е^ді'номђ же и^ вс^и дрђѕи събранїи сњтованїемъ ѓ^дръжими бы'вше эTи^доша кождо въ свое беZвременїе”
|
|
23
|
23
|
|
Коли юдеї почули про таку прихильність царя, то прославили Бога і Царя царів за допомогу, отриману від Нього.
|
І$ё^де'и же ја%же эT цр~я слы'шавше проја^вля'ющаго б~а и^ г~а, и^ и^ цр~я цр~емᲆ хваля'хђ ѓ^ полђченїи по'мощи е^го”
|
|
24
|
24
|
|
Після таких рішень, цар знову влаштував бенкет, і запрошував віддатися веселощам. Покликавши ж Ермона, грізно сказав: скільки разів я повинен наказувати тобі, негідний, про одне й те саме? Озброй знову слонів на ранок для знищення юдеїв.
|
Поси'х же предани иX цр~ь па'ки състави пи'ръ. и^ моли` дрђгов# въ весе'лїе премњни'тися. е^рмона же призва`, и^ рече съ прещенїемъ, коли'кот^и мнится страсᲄныи ѓ^ сиX повелњти; е^ще` и^ нн~њ ё^готђи сло'ны въ ё'трїе на погђбленїе і^ё^деи'ско”
|
|
25
|
25
|
|
Тоді родичі, що возлежали разом з ним, дивуючись непостійним його думкам, сказали: чи довго, царю, ти будеш спокушати нас як нерозумних, утретє повеліваючи знищити їх, і знову, коли дійде до справи, відміняєш і скасовуєш свої повеління?
|
СроDницы же съвоꙁлежа'щїи непостоа'нномђ е^го смы'слђ дивя'щеся, прои^знесо'ша сїя. доколњ ѓ& цр~ю а^ки беслове'сныX наs и^скђша'еши, повелᲇва'я ё^же сиX третее погђби'ти, и^ па'ки ѓ^ вещаX раꙁрDњша'я вᲆ премененїе ја%же тобо'ю повелњнна.
|
|
26
|
26
|
|
Від цього і місто від очікування перебуває у тривозі, наповнюється юрбами народу і часто піддається небезпеці розграбування.
|
иXже ради чая'нїя гра'дъ стђжа'етъ. і^ и^спо'лнися ё^же смете'нїя. и^ множицею нђ'дится разыити'ся”
|
|
27
|
27
|
|
Після цього цар, зовсім, як Фаларис, сповнившись безрозсудства і вважаючи за ніщо душевні зміни, які відбувалися у ньому на користь юдеїв,
|
Цр~ь же и^спо'лнися беслове'сїя по всемђ ја%ко фалари'дъ. и^ бы'вшимᲆ къ призре'нїю і^ё^де'искђ повелњ` т#щатися. а^ в# своеиy дш~и премњне'нїе нивᲆчто'же в#мени.
|
|
28
|
28
|
|
підтвердив найнечестивішою клятвою, і визначив негайно послати їх у пекло, покалічених ногами і ступнями звірів, потім почати похід на Юдею, незабаром спустошити її вогнем і мечем, і недоступний нам, — говорив він, — храм їхній спалити вогнем і зробити його назавжди порожнім для всіх, хто бажає приносити там жертви.
|
и^ съврьше'ною і^ и^звњ'стною кля'твою кля'тся, сихъ неэTло'жно посла'ти въ а'дъ, ногами и^ копы'ты ѕвњреи сверњпыхᲆ съкрђши'ти и^хъ, и^ посеM вое^ва'ти ѓ^гне'мъ на і^ё&дею, и^ гро'бища в не'и сътвори'ти. и^ про'чая ко'пїемъ низложи'ти въскорњ. и^ непроходи'мыи на'ми хра'мъ и^хъ ѓ^гнеM съжещи`. и^ съвръшаю'щихъ та'мо жрътвђ въ вњ'чное время поста'вити”
|
|
29
|
29
|
|
Тоді друзі і родичі, дуже зраділі, розійшлися з довірою і розташували у місті в найзручніших місцях війська для варти.
|
Тогда дрђзи съ ра'достїю эTи^до'ша, и^ сродницы съ вњрою. и^ повелњша во'иномъ стрещи` бл~говре'мен#ныя мњста града.
|
|
30
|
30
|
|
А начальник над слонами, привівши звірів, можна сказати, у скажений стан запашним питтям вина, приправленого ладаном, озброїв їх страшними знаряддями, і рано-вранці, коли вже незліченні юрби прямували з міста на кінську арену, прийшов він у палац і нагадав цареві про те, що належало виконати.
|
слононачалниk же звњремъ въско'рњ, ја%ко и^ прежде въ поставле'нїе ѓ^бро'къ повелњ` и^зоѓ^би'ленъ эT ливан#скихъ плоD ё^готова'ти, и^ пи'тїе эT вина` несмњшеnнаго. и^хже ё^готова` стра'шне на погђбле'нїе и^хъ. сего же дњлма бесчи'сленни чл~цы и^же эT града в# конорыста'теlное мњсто събра'шася ви'дњти. ѓ^н# же вни'де въ дво'ръ преDлежи'маго ра'ди възбђди'ти цр~я”
|
|
31
|
31
|
|
Цар же, сповнений сильного гніву, з нечестивим задумом, вийшов цілим походом зі звірами, бажаючи з жорстокости серця бачити власними очима жалюгідну і тяжку загибель згаданих людей.
|
цр~ь же гнњвомᲆ тя'жцемъ и^спо'лнися съ звњр#ми сверњпыми и^ꙁы'иде, хотя` непремеnнымъ срDцемъ, и^ зњницею ѓ'ка ви'дᲇти бо'лњꙁнь, и^ страсть проназнаменова'нныхъ въ сме'рть болњзнђю.
|
|
32
|
32
|
|
Коли юдеї побачили пил, що піднімався від слонів, які виходили з воріт, і від озброєного війська, яке йшло слідом за ними, і також від безлічі народу, і почули виклики, що сильно лунали, то подумали, що настала остання хвилина їхнього життя і кінець їхнього найнещаснішого чекання.
|
вънегда же сло'ны и^сходи'ша и^ꙁᲆ ѓ^гра'ды, и^ съпослњдова'ша и^мъ во'и въѓ^рђже'нны. и^ эT мно'гихъ ше'ствїя пра'хъ ви'дњша, и^ тя'жка гласа кли'чь слы'шаша і^ё^де'и. и^ мнњша бы'ти коне'цъ живоᲄа свое^го въ м#гновенїи,
|
|
33
|
33
|
|
Здійнявши плач і волання, вони цілували одне одного, обіймалися з рідними, кидаючись на шиї — батьки синам, а матері дочкам,
|
и^ стра'стнаго чая'нїя и^хъ. въ ё^миле'нїе и^ стена'нїе и^ꙁмени'шаs и^ ѓ^блобыꙁа'хђ дрђгъ дрђга съплњта'ющеся сро'дникомъ, и^ на вы'я напада'юще прародителемъ свои^м#. такоже и^ эTц~ы сн~ом# и^ матере ча'доM.
|
|
34
|
34
|
|
деякі ж тримали біля грудей новонароджених немовлят, що ссали останнє молоко.
|
но'во же поро'ждьшїи ё^ со'сцъ и^мђще младе'нцы коне'чно здоя'хђ мле'ко.
|
|
35
|
35
|
|
Знаючи ж однак заступлення з неба, що раніше були їм, вони одностайно впали ниць, відірвавши від грудей немовлят,
|
въспомянђвши же ё^бо паки преDбы'вшђю и^мъ съ нб~си по'мощь, въско'рњ и^ еді'нодђшне възврᲆгше себе на ню`. и^ младе'нца эTлђчиша эT со'сцъ и^ възᲆпи'ша гласом# велїи'мᲆ ѕњло.
|
|
36
|
36
|
|
і голосно волали до Володаря над усякою владою, благаючи Його помилувати їх і явити допомогу їм, які стоять уже біля врат пекла.
|
и^ силнаго всњхъ нача'ша моли'ти, ё^щедри'ти ихъ съ ја^вле'нїемъ, при вратехъ ё^же` стоя'щихъ”
|
|
Глава 6
|
Глvа, ѕ~”
|
|
1
|
1
|
|
Тим часом якийсь Єлеазар, шанований муж, зі священиків країни, який уже досяг старечого віку і прикрашений у житті своєму всякими чеснотами, запросив старців, які стояли навколо нього, приклика́ти святого Бога і молився так:
|
Єлеа^за'ръ же нњкто мђжъ зна'емъ эT і^ере'и страны` тоя`. въ ста'рости ё^же` прешеD во'зрастомъ, и^ всею добродњтелїю въ жи'тїи ё^кра'шенъ, и^же ё^стро'и ѓ'крsтъ себе преꙁвитери призывати ст~аго б~а. такоже и^ сам# моля'шеся си'це. ЭO
|
|
2
|
2
|
|
«Царю всесильний, найвищий, Боже Вседержителю, що милостиво управляєш усім створінням! споглянь, Отче, на сíм’я Авраама, на дітей освяченого Якова, на народ святого наділу Твого, який подорожував у землі чужій і неправедно знищується.
|
цр~ю вы'шнїи всекрњпкїи вседръжи'телю бж~е, и^же създа'нїе все` строя'й въ щедрота'хъ. възри` нн~њ на сᲇмя а^враа'мле, и^ на сщ~енаа ча'да і^а'ковля, часть сщ~енђю людїи твоиX бж~е эTч~е. и^же в# земли` чю'ждеи страnствђющђю, и^ бес пра'вды погиба'ю^щђю”
|
|
3
|
3
|
|
Ти фараона, колишнього володаря Єгипту, який мав безліч колісниць, звеличувався беззаконною зухвалістю і зарозумілими промовами, погубив з гордим його військом, потопивши у морі, а роду ізраїльському явив світло милости.
|
Ты бо фараѓ'на прьвње въ е^гљ=птњ силнаго, ё^мно'женаго в# колесни'цахъ, и^ възнося'щагося дръзостїю беꙁъ млsти, и^ ја^зы'комъ велерњчђюща съ гръдыми во'и пон#тоM въ ма'ле погђби`. ро'дђ же і^и^л~евђ свᲇтомъ проја^ви` млsть”
|
|
4
|
4
|
|
Ти жорстокого царя Ассирійського Сеннахирима, який марнославився незліченними військами, підкорив мечем усю землю і повстав на святе місто Твоє, який у гордості й зухвалості говорив хулу, скинув, явно показавши багатьом народам Твою силу.
|
Ты` и^ възвели'чившагося сенахери'ма цр~я а^сљ=рїискаго в тя'гости погђби`, съ бесчи'слен#ными во'и, и^же ко'пїемъ поDрђчнђ сътвори` всю зе'млю. и^ низложенъ бысть ст~аго ради гра'да твоеh, хђлна б^о и^ прегръда на'нь гл~а. сътвори'лъ б^о е^си сїя да и^ꙁвњстнђ пока'жеши ја%зы'комъ многою твою дръжа'вђ”
|
|
5
|
5
|
|
Ти трьох отроків у Вавилоні, які добровільно віддали життя своє вогню, щоб не служити суєтним ідолам, зберіг неушкодженими до волосини, зросивши розпалену піч, а полум’я повернув на всіх ворогів.
|
Ты` и^ въ вављ=ло'не трїех# ѓ^тро'къ ѓ^гню дш~а на погђбле'нїе, въ е^же не слђжи'ти то'кмо скве'рныM, ѓ^гня` пе'щнаго ѓ^броси'телне и^ꙁба'вилъ е^си даже до вла'съ невреди'мы, пла'мень же весь посла'лъ е^си съпроти'внымъ”
|
|
6
|
6
|
|
Ти Даниїла, наклепами заздрости ввергнутого у рів на розшматування левам, вивів на світло неушкодженим; Ти, Отче, й Іону, коли він безнадійно томився у череві кита, що живе в глибині моря, неушкодженим показав усім його присним.
|
Ты` данїила за'вистїю дїаволею въвръжена в ро'въ на снњде'нїе льво'мъ звњремъ сверњпымъ, на свњтъ и^зве'лъ е^си здра'ва. и^ і^ѓ'нђ эT чре'ва кљ'та мор#скаго храни'теля въ глђбинњ` та'емаго неща'дне, всMњ свои^мъ показа'лъ е^си.
|
|
7
|
7
|
|
І нині, Ти, що помщаєш за образи, многомилостивий, захиснику всіх, явися скоро сущим від роду Ізраїлевого, які терплять образи від мерзенних беззаконних язичників.
|
и^ н~нњ ѓ& эTч~е не ты ли е%си всњ'хъ млsтивыи присети'тель; въскорњ ја^вися сђщимъ эT ро'да і^и^л~ьска. і^ и^ꙁба'ви эT ја^ꙁы'къ хђлныхъ, и^ ѓ^скверне'ныхъ”
|
|
8
|
8
|
|
Якщо ж життя наше у переселенні наповнилося нечестям, то, визволивши нас від руки ворогів, погуби нас, Господи, якою Тобі благоугодно, смертю,
|
А$щеy нечестїемъ ѓ^бъја%то е^сть въ преселе'нїю жи'тїе на'ше. т^ы и^ꙁба'вивыи насъ эT рђкђ вра'гъ си'хъ. ја%ко прои^ꙁво'лиши влDко погђби. то'кмо
|
|
9
|
9
|
|
нехай не славословлять марновіри суєтних ідолів за загибель улюблених Твоїх, говорячи: не визволив їх Бог їхній.
|
да не сђ'етныхъ сђемђдрїи блsвятъ ѓ^ погђбле'нїи въꙁлю'бленныX, гл~щи, ниже б~ъ и^хъ и^ꙁба'ви и^хъ. тњмже
|
|
10
|
10
|
|
Ти ж, Вічний, що маєш усю силу і всяку владу, споглянь нині:
|
т^ы и^же вся'кђ крњпость и^ силђ и^мᲇя'й превњчныи вся'ческихъ, нн~њ при'зри
|
|
11
|
11
|
|
помилуй нас, через безумне насильство беззаконних, яких позбавляють життя подібно до зловмисників.
|
и^ поми'лђи насъ въ хђле'нїи беꙁако'нныхъ безсловесне преда'тель ѓ'браꙁы живота` лиша'емыхъ.
|
|
12
|
12
|
|
Нехай устрашаться тепер язичники непереможної могутности Твоєї, Преславний, що володієш силою спасти рід Якова.
|
да ё^дивятся нн~њ ја%ꙁы'цы несчи'сленои крњпости твоеи. и^ си'лњ твое'и ю'же и^маши ѓ^ сп~сенїи ро'да і^а'ковля. н~нњ б^от^я
|
|
13
|
13
|
|
Благає Тебе вся безліч немовлят і батьки їхні зі сльозами: нехай буде явно всім язичникам, що з нами Ти, Господи, і не відвернув лиця Твого від нас;
|
мо'литъ вс^е мно'жество младе'нецъ, и^ роди'тели и^хъ съ слеза'ми. покажи нн~њ ја%ко с на'ми е^си г~и. и^ не эTврати` лица` твое^го эT наs.
|
|
14
|
14
|
|
вчини так, як сказав Ти, Господи, що й у землі ворогів їхніх Ти не знехтуєш їх».
|
н^о ја%коже реклъ е^си, ниже въ земли` врагъ, своя` преꙁри'ши, сїе нн~њ съвръши г~и.
|
|
15
|
15
|
|
Тільки-но Єлеазар закінчив молитву, як цар зі звірами і з усім страшним військом прийшов на арену.
|
е^леа^ꙁа'рђ же конча'ющђ ё^же` мл~твђ сїю” Цр~ь же съ ꙁвњ'рми и^ ве'лїею силою во'и прибли'жилъся еs къ и^подро'мђ.
|
|
16
|
16
|
|
Коли побачили його юдеї, здійняли гучне волання до неба, так що і прилеглі долини сповнилися луною, і збудили нестримне співстраждання в усьому війську.
|
ви'дњвши же і^ё^де'и вельма въ нб~о въꙁъпи'ша, ја%коже и^ прилежа'щимъ бра'ꙁдамъ растръꙁа'тися. и^ не ё^дръжи'мъ пла'чь сътвори'ша всњмъ во'емъ”
|
|
17
|
17
|
|
Тоді великославний Вседержитель і істинний Бог, явивши святе лице Своє, відкрив небесні врата, з яких зійшли два славних і страшних ангели, видимі усім, крім юдеїв.
|
Тогда` велесла'вныи вседръжитель, и'стинныи б~ъ јави ст~ое свое` лице. и^ эTврьꙁе две'ри нбsныя, и^ꙁ ниX же ја^вишася дв^а лњпа и^ стра'шна а^гг~ла, и^ снидо'ша ја^вле'не всњмъ. ра'ꙁвњ і^ё^де'ѓ^мъ.
|
|
18
|
18
|
|
Вони стали навпроти війська, і сповнили ворогів сум’яттям і страхом і зв’язали непорушними путами; також і тіло царя охопив трепет, і роздратовану зухвалість його охопило забуття.
|
и^же съпроти'въ ста'ша и^ си'лђ сђпоста'тъ и^сполниша смяᲄе'нїя, и^ ё'жаса. и^ нерастерꙁаными пђты свя'ꙁаша неподви'жне. та'коy и^ тњло цр~ьское. и^ дръꙁость е^го и^же тя'жкимъ гнњвомъ ѓ^бъя'та бњ` раꙁреши'ся.
|
|
19
|
19
|
|
Тоді слони обернулися на озброєні війська, що супроводжували їх, топтали їх і погубляли.
|
звњри же на послњдђ'ющая въѓ^рђже'ныя во'и ѓ^брати'шаs и^ попира'хђ и^хъ, и^ погђбля'хђ.
|
|
20
|
20
|
|
Гнів царя перетворився на жалість і сльози про те, що перед тим він намагався виконати.
|
и^ внеза'пђ ѓ^брати'ся гнњвъ цр~ьскїи въ ё^миле'нїе, и^ слеꙁя'ше преDё^гото'ваныхъ ра'ди и^мъ мђче'нїи.
|
|
21
|
21
|
|
Бо, коли почув він крик юдеїв і побачив їх усіх, що схилилися на загибель, то, заплакавши, з гнівом погрожував друзям своїм і говорив:
|
слы'ша б^о во'пль, и^ ви'дњ въскорњ погиба'ю^щихъ, прослеꙁи`, и^ съ гнњвомъ дрђгомъ преща'ше, гл~я,
|
|
22
|
22
|
|
ви зловживаєте владою, і перевершили за жорстокістю тиранів, і мене самого, вашого благодійника, намагаєтеся позбавити влади і життя, замишляючи таємно некорисне для царства.
|
вы` прецрsтвђ'ете, и^ мђчи'тельско прехо'дите подо'бїе, и^ поси'хъ мене ва'шего бл~года'теля низлагаете, и^ дђхъ премени'ти ловя'ще. ја%же неполеꙁнA црsтвђ сътвори'ти.
|
|
23
|
23
|
|
Тих, які так вірно охороняли укріплення нашої країни, хто безумно зібрав сюди, виселивши кожного з дому?
|
і^ и^же к на'мъ дръжа'внихъ въ вњре страны` твердыня. эT до'мђ эTлђчи'вши кое^гождо бесловесне здњ` събра'сте.
|
|
24
|
24
|
|
Тих, які здавна перевершували всі народи відданістю нам у всьому і часто терпіли найтяжчі гноблення від людей, хто піддав настільки незаслуженій ганьбі?
|
кто же и^ныи ра'ꙁвње ваs си'це неподо'бными ѓ^бъя'тъ ја%ꙁвами. и^же и^ꙁ нача'ла бл~гораꙁђмїе к на'мъ покаꙁђ'ющиX, и^ по всемђ разня'щихъ эT всњхъ ја%зыk и^ эT ꙁлњ'ишихъ чл~къ мно'жицею поDја%ша бњды.
|
|
25
|
25
|
|
Розв’яжіть, розв’яжіть неправедні пута, відпустіть їх з миром у свої доми, випросивши прощення у тім, що раніше зроблено; звільніть синів небесного Вседержителя, живого Бога, Який від часів наших предків донині подавав безперервне благоденство і славу нашому царству.
|
тњмже рᲇша'щи раѕрᲇши'те непра'ведныя ё'ꙁы, и^ вᲆ своа и^хъ съ ми'ромъ посли'те” Но противле'нїя дњлма свое^го е^же к ним#, примири'теся прежде съ ни'ми. и^ тогда по'слете свобо'дны сн~ы вседрᲆжи'теля бг~а жива'го на нб~си. и^же эT начала роди'телеи нашихъ да'же до нн~њ непрет#кнове'нно въ сла'вњ бл~го стоа'нїя съдръжитъ вещи на'ши.
|
|
26
|
26
|
|
Ось що сказав цар. У ту ж хвилину звільнені юдеї, врятувавшись від смерти, прославляли свого святого Спасителя Бога.
|
рекшђ же ё^бо е^мђ сїя, і^ё^деи` въско'рњ раꙁрњше'ни бы'ша. и^ вънегда и^збњго'ша сме'рти, ст~аго б~а и^хъ блsвяхђ”
|
|
27
|
27
|
|
Після того цар, повернувшись у місто і покликавши завідувача витратами, наказав упродовж семи днів давати юдеям вино та інше потрібне для бенкету, вирішивши, щоб вони на тому ж місці, на якому очікували своєї загибелі, у повних веселощах святкували своє спасіння.
|
Посемъ цр~ь въ' градъ въꙁврати'ся, и^ приꙁва и^же наD росхо'ды старњ'ишаго, и^ повелњ дая'ти вино`, и^ про'чая къ пирова'нїю потре'бная, і^ё^де'ѓмъ на дн~їи з~. по повелᲇнїю же се'мъ сђди и^мъ та'може в# веселїи дн~ь спsнїа провожDати, в неMже мњсте мнњша поги'бель вꙁя'ти”
|
|
28
|
28
|
|
Тоді вони, які були перед тим у нарузі і знаходилися біля пекла або краще сходили у пекло, замість гіркої і жалюгідної смерти влаштували бенкет спасіння і сповнені радости розділили для возлежання місце, приготоване їм на погибель і могилу.
|
Тогда` и^же прьвње въ поноше'нїи бы'ша бли'зъ а%да. на'ипаче же эT сосњд# въ порђга'нїи ꙁа го'ркђю и^ бњ'дно подъе%млемђю сме'рть. нн~њ же пирова'нїе сп~сенїя свое^го съста'виша, и^ мњсто ё^готова'нное въ паде'нїе гробъ и^хъ, въ весе'лїе сњда'нїя раздњли'ша,
|
|
29
|
29
|
|
Облишивши найжаліснішу пісню плачу, вони почали пісню батьків, прославляючи Спасителя Ізраїлевого і Чудотворця Бога, і відкинувши все засмучення і ридання, склали хори на знамення мирних веселощів.
|
и ѓ^ста'виша рыда'нїе, и^ сњтова'нїе вс^е смятенїя эTвръго'ша, и^ въспрїе'м#ши пњсни эTч~ескимъ гла'сомъ хвали'ша чюдотворца б~а и^ сп~са и^хъ.
|
|
30
|
30
|
|
Також і цар, скликавши з цієї нагоди багатолюдний бенкет, виявляв свою вдячність небу за славне, урочисто дароване їм спасіння.
|
и^ цр~ь же състави ради и^хъ порова'нїе ѕелное. и^ беZпреста'ни въꙁира'ше на нб~о и^сповњда'ше вели'колᲇпне дръжа'вђ е^го, бы'вшаго ради пресла'внаго сп~сенїя”
|
|
31
|
31
|
|
Ті ж, що прирікали їх на загибель і на їжу хижим птахам і з радістю робили їм перепис, тепер, охоплені соромом, застогнали, і зухвалість, що дихала вогнем, згасла з ганьбою.
|
Полага'вшїи же і^ё^де'и прьвње въ погибель ѓ^слоја^ди'телных# пти'ць, та'кожDе и^ съ радостїю пописа'вшїи. срамото'ю ѓ^бъја%ти бы'вше стеня'хђ. ви'дᲇша б^о ѓ^гнедыха'тел#нђю и^хъ дръзость нестро'ине ё^га'шенђ”
|
|
32
|
32
|
|
А юдеї, як сказали ми, склавши згаданий хор, відправляли свято з радісними славослів’ями і псалмоспівами.
|
І$ё^де'и же ја%ко преDрекохомъ състави'ша свобо'ды веселїя, и^ съ блsве'нїемъ въ и^сповњда'нїи смире'нне и^ ўа'лмехъ провожда'хђ.
|
|
33
|
33
|
|
Вони зробили навіть громадську постанову, щоб у всякому поселенні їхньому в роди і роди радісно святкувати зазначені дні, не для пиття і пересичення, але в пам’ять спасіння, що було їм від Бога.
|
И$ посе'мъ ё^ста'виша ѓ^бщїи наро'къ, въ все` преселе'нїе и^хъ въ ро'ды. е^же предъреченыа дн~и празнDова'ти вᲆ весе'лїи, не пи'тїя ради, и^ ја^денїя, н^о сп~се'нїя ра'ди бы'вшаго и^мъ эT бг~а”
|
|
34
|
34
|
|
Потім вони стали перед царем і просили відпустити їх у доми.
|
Посе'м же прїидоша къ цр~ю просящи эTпђщенїа въ своя` иX”
|
|
35
|
35
|
|
Перепис їх проходив з двадцять п’ятого дня місяця Пахона до четвертого дня місяця Епифа, протягом сорока днів; знищення їх призначалося від п’ятого дня місяця Епифа до сьомого, протягом трьох днів, у які славним чином явив Свою милість Владика всіх і спас їх усіх неушкоджено і цілком.
|
А$ пописа'нїа же ја%же бы'ша на ниX эT пя'таго и^ к~ го дн~е мsца па'хона, да'же до четвер#таго`надесяте дн~е мsца е^пи'фа” Въ дн~ех# же четыридесятиX съставиша и^мъ поги'бель. и^ эT пя'таго дн~е мsца е^пи'фа да'же до сеDмаго, въ тњх# трїех# дн~ехъ в ни'х же пресла'вне ја^ви млsть свою всњхъ силнњ'ишђю е^ю'же и^збави и^хъ безъвредныX въкђпњ.
|
|
36
|
36
|
|
Святкували вони, забезпечені усім від царя, до чотирнадцятого дня, в який вони і представили прохання про відпущення їх.
|
бл~говременїе же полђчи'ша въ всемъ эT цр~я да'же до четверта'гона'десять дн~е тогоже мsца. воньже и^доша моли'ти цр~я ѓ^ эTрњшенїи и^хъ”
|
|
37
|
37
|
|
Цар, призволивши їм, великодушно написав на їхню користь, за своїм підписом, таке послання до міських начальників:
|
похвали' же и^хъ цр~ь, и^ написа` и^мъ поDписа'телно посла'нїе къ страти'гомᲆ и^же по гра'дехъ вели'кодђшне прилежа'нїе и^мњти ѓ^ всемъ ро'де і^ё^де'искомъ”
|
|
Глава 7
|
Глvа, з~”
|
|
1
|
1
|
|
«Цар Птоломей Филопатор начальникам єгипетським і всім поставленим на посади — радуватися і бути здоровими. Здорові і ми і діти наші, бо великий Бог благодіє нам у справах за нашим бажанням.
|
Цр~ь е^гљ=пет#скїи п#толомњи филопа'торъ. сђщимъ въ црsтвїи мое^мᲆ страти'гом# и^ во'емъ, и^ всњмъ в#чиненыM наD ве'щьми на'шими радоватися и^ здравъствова'ти. здра'въствђ'емъ же и^ м^ы, и^ ча'да на'ша. и^ внегда` и^спра'вльшђ намъ вели'комђ б~ђ ве'щи ја%коже предърњхомъ” Тогда`
|
|
2
|
2
|
|
Деякі з друзів наших за зловмисництвом своїм часто представляли нам і переконували нас зібрати всіх юдеїв, які знаходяться у царстві, і замучити надзвичайними стратами, як зрадників,
|
нњ'цїи дрђѕи на'ши злонра'вїеM свои^мъ ча'стње нам# прилага'ющеся поё^сти'ша насъ въ сїе, е^же б^ы эT црsтвїя на'шего сᲆбра'ти всњхъ і^ё'деѓ'въ въ е^ді'но мњсто. и^ эTстђпниk мђченїи ё^мђ'чити иX,
|
|
3
|
3
|
|
додаючи, що доки не буде цього зроблено, справи нашого царства ніколи не будуть благовпорядковані через ненависть, яку вони мають до всіх народів.
|
пронося'щи на'мъ гл~ы и^же нико'гдаже въ бл~го стоа'нїи црsтва на'шего ве'щи бђдTђ а^ще не съвръши'тся сїе. зане же и%мђть сїи къ всњмъ чл~комъ несъжи'тїе.
|
|
4
|
4
|
|
Вони-то привели їх у кайданах насильно, як невільників, або краще, як наклепників, і без усякого розгляду і дослідження намагалися погубити їх, винаходячи жорстокості, лютіші навіть за скіфські звичаї.
|
и^же и^ свя'занныхъ и^хъ приведо'ша к# намъ съ ё^кориꙁною ја^ко плњн#никовᲆ” па'че же ја%ко преда'теле'и безъ вся'кого разсђжденїя і^ и^спыта'нїя хотњша и^хъ ё^би'ти. сверепњ'имимъ подобїемᲆ паче зако'на скљ=фска воѓ^рђжены”
|
|
5
|
5
|
|
Ми суворо заборонили це і з благовоління, яке маємо до всіх людей, негайно дарували їм життя; а коли довідалися, що небесний Бог є вірний покров юдеїв і завжди захищає їх, як батько синів, ще ж взявши до уваги відому їхню доброзичливість до нас і до предків наших, ми справедливо звільнили їх від усякого звинувачення у чому б то не було,
|
Мы' же ё^бо иM ѓ^ сиX жесᲄоча'е запрети'хоM, ꙁане и%мамы къ всњмъ чл~коM смиреномђдрїе, и^ е^два` животъ и^мъ дарова'хомъ” и^б^о и^ нбsнаго б~а позна'хом# крњ'посᲄь, ꙁастђпа'ющђю і^ё^де'а, и^ ја%ко эTц~а за сн~ы вы'нђ съпобор#ствђ'ющђ” ксемђ же и^ любовь юже и%мђть к намъ и^ꙁвњстнђ размы'слихомᲆ, та'кожDе и^ къ прароди'телемъ на'шимъ бл~горазђмїе неразвра'тно, и^ си'хъ ра'ди ви'нъ пра'ведне эTпђсти'хомъ вся'ко съпротивленїе по е^мђже л^и ѓ%бразђ.
|
|
6
|
6
|
|
і наказали всім і кожному повернутися у свої доми, так щоб ніде ніхто ні в чому не ображав їх і не докоряв у тім, що відбулося без їхньої провини.
|
и^ повелњхомъ комђждо въ своя` и^хъ сђщества въꙁврати'тися, и^дњже а^ще сђть. ники'мъ же ѓ%бразомъ эTнђдь н^и е^ді'наго иX не ё^тщета'юще. ни'же понося'щи ѓ^ бы'вшихъ свезани и^хъ надъ и^ми`.
|
|
7
|
7
|
|
Знайте, що коли ми почнемо проти них що-небудь лихе або взагалі образимо їх, то будемо мати проти себе не людину, але володаря над усякою владою всевишнього Бога месником за діла наші в усьому і завжди неминуче. Будьте здорові».
|
зна'емо б^о да' есть вамъ ја%ко а^ще чт^о ѕл^о ё^хитримъ по си'хъ на нихъ, и^л^и лђкаво, и^л^и в чемъ ѓ^скорбимъ и^хъ. т^о разгнњваемъ не чл~ка н^о всњхъ си'лъ влDкђ и^ б~а вы'шняго. и^же намъ вы'нђ эTм#ститъ ѓ^ вещехъ сихъ по всемђ` неи^ꙁбњжне. съ сиM и^мњите здра'вїе”
|
|
8
|
8
|
|
Одержавши це послання, юдеї не поспішали негайно вирушити, але просили царя, щоб ті з роду юдейського, які самовільно залишили святого Бога і закон Божий, одержали через них належне покарання,
|
Взя'вши же і^ё^де'и эT цр~я посла'нїе не тща'шася въскорњ эTи^ти. н^о примоли'ша цр~я даже сђщїи эT рода и^хъ полђчатъ и^ми до'лжное мђченїе, и^же ст~го б~а и^ зако'нъ е^го во'лне эTстђпи'ша,
|
|
9
|
9
|
|
додаючи, що ті, які переступили заради черева постанови Божественні, ніколи не будуть мати доброї прихильности і до правління царя.
|
пригл~аша б^о цр~ю ја%ко чрева ра'ди свое^го бжsтвеная преда'нїя престђпи'ша, т^о ниже цр~ьскимъ повеле'нїемъ бл~гораꙁђмни бђдђтъ.
|
|
10
|
10
|
|
Цар визнав, що вони говорять правду, схвалив їх, і дав їм повноваження на все, щоб вони тих, що переступили закон Божий, знищили в усякому місці царства його безперешкодно, без особливого дозволу або нагляду царя.
|
ѓ^н# же пои%стиннњ сїя гл~а та'ко бы'ти, и^ похваливъ даде и^мъ вла'сть сїю е^же ја%ти всњхъ престђпникъ зако'на бж~їя, по всњхъ мњстњхъ црsтвїя е^го, съ дръзостїю безъ вся'коя цр~ьскїя вла'сти и^ съꙁренїа, ё^би'ти і^ и^скорени'ти и^хъ”
|
|
11
|
11
|
|
Тоді, подякувавши йому, як належало, священики і вся безліч народу заспівали «алилуя» і з радістю вирушили.
|
Тогда` і^ё^де'и бл~годари'ша цр~ю ја%ко подо'ба бњше, і^ере'и же и^хъ ѓ^ сихъ и^ вс^е мно'жество вкђпњ воZгласи'ша а^л#лилђі^а`, и^ съ ра'достїю эTи^до'ша”
|
|
12
|
12
|
|
Усякого одноплемінника з тих, що осквернилися, якого зустрічали на шляху, вони карали й убивали у приклад іншим.
|
Си'це же приклю'чшагося престђпника мђча'хђ и^же бњше эT ро'да и^хъ, и^ ѓ'бразᲆ подава'хђ и%нњмъ,
|
|
13
|
13
|
|
У цей день вони умертвили понад триста мужів, і торжествували з веселощами, умертвляючи нечистих.
|
и^ въ мђченїи тоM ё^би'ша дн~и ѓ%наго бо'леи триста мђжїи. ё^бива'ющи же и^хъ бл~гоё^мне веселя'хђся”
|
|
14
|
14
|
|
Самі ж, бувши з Богом до смерти й одержавши повну радість спасіння, піднялися з міста, увінчані всякими запашними квітами, з веселощами і вигуками, хвалами і благозвучними піснями, дякуючи Богу батьків, вічному Спасителю Ізраїля.
|
А$ и'же да'же до сме'рти съ гм~ъ бм~ъ пребы'ша, полђчи'вши съвръшенђю свобо'дђ вњнча'ша себе эT разли'чных# цвњтъ сплет#ше вњн#цы. и^ эTи^доша эT гра'да съ веселїем#, и^ въс#клица'нїемъ, въ хваленїиX, и^ вс^е бл~гогла'сныхъ пњнїихъ бл~годаря'ще б~а эTц~ь, и^ сп~са і^и^л~ева”
|
|
15
|
15
|
|
Прийшовши до Птолемаїди, названої за властивістю місця Родофором [трояндоносною], в якій за загальною їхньою домовленістю очікували їх кораблі сім днів,
|
ПришеDше же въ мњсто п#толомаи^дђ нарица'емое родофорон#ское, в немже ѓ^жида'хђ иX корабли мно'ѕи. и^ по ѓ^бщемъ и^хъ совњте,
|
|
16
|
16
|
|
вони влаштували там бенкет спасіння, бо цар щедро забезпечив їх усім, що потрібно було кожному до прибуття у свій дім.
|
и^ т^ђ сᲆтвори'ша пирᲆ спsнїя на дн~и сеDмь” Цр~ь б^о дарова кое^мђждо и^хъ потреб#ная на пђти да'же до жили'ща и^хъ.
|
|
17
|
17
|
|
Оскільки вони добулися сюди у мирі, із пристойними подяками, то і тут також установили весело святкувати ці дні під час перебування свого.
|
|
|
18
|
18
|
|
Освятивши ці дні й затвердивши свою обітницю поставленням стовпа на місці бенкету, вони вирушили далі суходолом і морем і рікою, кожен у своє житло, неушкоджені, вільні, у повній радості, маючи охороною царське повеління. Тоді-то придбали вони більшу, ніж раніше, силу і славу і зробилися страшними для ворогів, ні від кого ніскільки не пригноблювані у своєму володінні,
|
сђщи же свобо'дни эTи^доша е^ді'ни земле'ю, дрђѕїи же мо'ремъ, и^нїи же рњко'ю цр~ьскимъ повеле'нїемъ ко'ждо въ своя` с^и. и^ ё^дръжа'ша вла'сть наD вра'ги бо'льшђю неже прежде сла'вою, и^ стра'хоM, та'кожDе и^ сђщества кое^гождо ё^целњша.*
|
|
19
|
19
|
|
й усі одержали своє за описом, так що, хто мав що-небудь у себе, з величезним страхом віддавали їм, бо найбільші благодіяння явив їм найвеличніший Бог на спасіння їх.
|
въспрїяша б^о эT пописа'нїи ко'ждо. а^ще же кт^о и^мᲇ что` эT и^мњнїи и^хъ стра'хомъ ве'лии^мъ эTдая'хђ и^м#. величїа же ра'ди и^ силы бж~їя ю%же сътвори` ѓ^ сп~сенїю и^х#,
|
|
20
|
20
|
|
Благословенний Спаситель Ізраїля на вічні часи! Амінь.
|
бл~гословля'хђ е^го въ вњчное врњмя ѓ^ і^ил~и”
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.