Завантаження...
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.

Порівняти:
⇄

Книга пророка Даниїла
данїи^лъ пррoкъ
Глава 1
Глvа, а~”
1
1
У третій рік царювання Іоакима, царя Юдейського, прийшов Навуходоносор, цар Вавилонський, до Єрусалима й обложив його.
Видњнїе, в~” В лњто тре'тїе црsтва і^ѓ^а^ки'мова цр~я і^ё'дина. прїиде навходоносо'ръ цр~ь вављ=лон#скь на і^ерsлимъ, и^ вое^ва'ша нань.
2
2
І віддав Господь у руки його Іоакима, царя Юдейського, і частину сосудів дому Божого, і він відправив їх у землю Сеннаар, у дім бога свого, і вніс ці сосуди у скарбницю бога свого.
и^ дасть г~ь в рђкђ е^го і^ѓ^а^ки'ма цр~я і^ё'дина, и^ эT ча'сти сосђдᲆ хра'ма бж~їя. и^ принесе` я& в# ꙁемлю сенаа'ръ б~а е^го, и^ сосђды внесе` въ хра'мъ и^мъ и^мњнїя б~а свое^го”
3
3
І сказав цар Асфеназу, начальникові євнухів своїх, щоб він із синів Ізраїлевих, з роду царського і князівського, привів
И$ рече цр~ь къ а^сфа'нђ старњ'ишинњ ка'женикъ е^го, въвести` эT сн~овъ плњн#ничь сн~овᲆ і^и^л~евᲆ, и^ эT племе'не цр~скка, и^ эT крњп#кихъ
4
4
отроків, у яких немає ніякого тілесного недоліку, красивих на вигляд, і здібних для всякої науки, і таких, що розуміють науки, і здатних і гідних служити у чертогах царських, і щоб навчив їх книг і мови халдейської.
ю'ношь на ни'х же нњсть поро'ка, и добры` ѓ%зрњчью, и^ смы'слены въ все'и премђдрости, и^ вњдђщая ё^мњнїе и^ премђдрость, і^ и'мже е^сть крњпоs в ни'хъ. ја%коже преDстояти въ домђ цр~и. и^ наё^чи'ти я& книгаM и^ ја%зы'кђ халде'искђ”
5
5
І призначив їм цар щоденну їжу з царського столу і вино, яке сам пив, і повелів виховувати їх три роки, після закінчення яких вони повинні були стати перед царем.
И$ рече и^мъ цр~ь, по вся дн~и эT трапеꙁы цр~я, и^ эT вина` пи'тїя е^го да я& кръмитъ лњта три`. и^ пото'мъ ста'ти преD цр~емъ”
6
6
Між ними були із синів Іудиних Даниїл, Ананія, Мисаїл та Азарія.
И$ быs в нихъ эT сн~овъ і^ё'динъ данїи'лъ, и^ а^на'нїа, и^ а^за'рїя, и^ мисаи'лъ.
7
7
І перейменував їх начальник євнухів — Даниїла Валтасаром, Ананію Седрахом, Мисаїла Мисахом і Азарію Авденаго.
и^ сᲆтвори` и^мъ и^мена` старњ'ишина ка'женичь. данїи'лђ, валтаса'рᲆ. а^ а^на'нїи, седраX. а^ꙁа'рїи же, мисаX. а^ мисаи'лђ, а^веDнаго
8
8
Даниїл поклав у серці своєму не осквернятися стравами зі столу царського і вином, яке п’є цар, і тому просив начальника євнухів про те, щоб не осквернятися йому.
И$ положи` дании^лъ на срDцы свое^мъ, ја%коже не ѓ^скверни'тися эT тра'пеꙁы цр~я, и^ эT вина` пи'тїя е^го. и^ моли` старњ'ишинђ ка'женичь, ја%коже да ся не ѓ^скверниT.
9
9
Бог дарував Даниїлові милість і прихильність начальника євнухів;
и^ быs данїиl въ млsть и^ в# щедроты`, преD старњ'ишиною ка'женичью.
10
10
і начальник євнухів сказав Даниїлові: боюся я господаря мого, царя, який сам призначив вам їжу і питво; якщо він побачить обличчя ваші худішими, ніж у отроків, однолітків ваших, то ви зробите голову мою винною перед царем.
и^ рече старњ'ишина ка'женичь данїи'лђ, бою'ся а'ꙁъ господи'на мое^го цр~я ꙁаповњда'вшаго ја%дь ва'шђ, и^ питїе ва'ше. е^гда` когда ви'дитъ лица` ва'шA ё^ны'вша, па'че ѓ'трокъ точе'нь ва'шихъ. и^ эTсђдите главђ` мою цр~ю.
11
11
Тоді сказав Даниїл Амелсару, якого начальник євнухів приставив до Даниїла, Ананії, Мисаїла й Азарії:
И$ рече данїи'лъ къ меласар#рђ, и^же приста'ви старњ'ишина ка'женичь къ данїилђ, и^ а^на'нїи, и^ а^ꙁа'рїи, и^ мисаи'лђ.
12
12
зроби дослід над рабами твоїми протягом десяти днів; нехай дають нам у їжу овочі і воду для пиття;
и^скђси` ѓ'троки твоя до десяти дн~ъ. и^ да ны^ даси` эT сњмен# ꙁе'мльныхъ да я'мы, и^ да пїемъ во'дђ.
13
13
і потім нехай з’являться перед тобою обличчя наші й обличчя тих отроків, які годуються царською їжею, і потім зроби з рабами твоїми, як побачиш.
и^ да ся ја^вя'тъ преD тобо'ю ѓ%ꙁрачи на'ша, и^ ѓ'зрачи ја^дђщихъ ѓ^трокъ эT трапе'ꙁы цр~я. и^ ја%коже ё'зриши сътвори` съ ѓтроки твои^ми.
14
14
Він послухався їх у цьому і випробовував їх десять днів.
и^ послђша и^хъ, і^ и^скђси я& до десяти дн~ъ.
15
15
Після закінчення ж десяти днів обличчя їх виявилися красивішими, і тілом вони були повніші за усіх тих отроків, які харчувалися царськими стравами.
по скон#ча'нїи же десяти дн~ъ јави'шася ѓ'зрачи и^хъ бл~ги, и^ тїи крњпи пло'тїю паче ѓ'трокъ ја^дђщихъ эT трапе'ꙁы цр~я”
16
16
Тоді Амелсар брав їхню страву і вино для пиття і давав їм овочі.
И$ быs а^меласарръ эTмеща` ја%ди и^хъ и^ вино` пи'тїя и^хъ, и^ дая'ше и^мъ сњмена`
17
17
І дарував Бог чотирьом цим отрокам знання і розуміння всякої книги і мудрости, а Даниїлові ще дарував розуміти і всілякі видіння і сни.
четыремъ ѓ'трокомъ. и^ дасть и^м# б~ъ смы'слъ и^ мђдрость въ все'и кни'жнеи премђдрости. данїи'л# же разђменъ бы'сть въ всеM видњ'нїи и^ снXњ”
18
18
Після закінчення тих днів, коли цар наказав представити їх, начальник євнухів представив їх Навуходоносору.
И$ бы'сть по скон#ча'нїи тњхъ дн~їи, и^ рече цр~ь привести` я&. и^ въведе я& старњ'ишина ка'женичь преD цр~я навходоносо'ра.
19
19
І цар говорив з ними, і з усіх отроків не знайшлося подібних до Даниїла, Ананії, Мисаїла й Азарії, і стали вони служити перед царем.
и^ бесњдова с ними цр~ь, и^ не ѓ^брњте'ся эT всњхъ подо'бенъ данїи'лђ, и^ а^нанїи, и^ а^ꙁа'рїи, и^ мисаи^лђ. и^ ста'ша преD цр~емъ.
20
20
І в усякій справі мудрого розуміння, про що не запитував їх цар, він знаходив їх у десять разів вище за всіх тайновідців і волхвів, які були в усьому царстві його.
и^ въ всем# гл~њ премђдрњмъ и^ ё^мњнїи, е^гоже вопраша` эT нихъ цр~ь, ѓ^брњте я& десяти'жды сђгђбъ наD всњми ба'лїами, и^ во'лх#вы сђщими въ все'мъ цртsвњ е^го.
21
21
І був там Даниїл до першого року царя Кира.
и^ бысть данїи'лъ до е^ді'наго лњта кљ=ра цр~я”
Глава 2
Глvа, в~”
1
1
У другий рік царювання Навуходоносора снилися Навуходоносору сни, і збурився дух його, і сон віддалився від нього.
видњ'нїе г~” В лњто второ'е црsтва навходоносо'рова, со'нъ ви'дњ навходоносо'ръ. и^ ё^жасе'ся дђхъ е^го, и^ скаꙁа'нїе е^го эTстђпи` эT него.
2
2
І звелів цар скликати тайновідців, і ворожбитів, і чаклунів, і халдеїв, щоб вони розповіли цареві сновидіння його. Вони прийшли, і стали перед царем.
и^ рече цр~ь приꙁва'ти ба'лїя, и^ влъх#вы, и^ чародњ'ица, и^ хал#дњя, възвњсти'ти цр~ю со'нъ е^го” И$ прїидо'ша, и^ ста'шA преD црем#.
3
3
І сказав їм цар: сон снився мені, і тривожиться дух мій; бажаю знати цей сон.
и^ рече и^мъ цр~ь, ви'дњхъ сонъ. и^ ё^жасе'ся дђхъ мои, ја%коy раꙁђмњти со'нъ.
4
4
І сказали халдеї цареві по-арамейськи: царю! повіки живи! скажи сон рабам твоїм, і ми пояснимо значення його.
и^ гл~аша хал#дњи сљ=рьскы цр~ю. и^ рњша, цр~ю въ вњки живи`. т^ы сповњжDь со'нъ рабоM твоиM, и^ скаꙁа'нїе е^го съвњсти'мъ т^и”
5
5
Відповів цар і сказав халдеям: слово відступило від мене; якщо ви не скажете мені сновидіння і значення його, то на шматки будете порубані, і доми ваші обернуться на руїни.
эTвњща'в же цр~ь реq халдᲇ'ѓмъ, сло'во эTстђпило е^сть эT мене`. а^ще ё^бо не совњсти'те м^и сна`, и^ сказа'нїя е^го. въ пагђбђ бђ'дете, и^ домо'ве ва'ши раз#гра'бятся.
6
6
Якщо ж розповісте сон і значення його, то одержите від мене дари, нагороду і велику шану; отже, скажіть мені сон і значення його.
а^ще л^и со'нъ и^ скаꙁа'нїе е^го совњсти'те мнњ`. подаа'нїя, и^ да'ры, и^ чесᲄь мно'гђ прїимете эT мене. точїю со'нᲆ и^ сказа'нїе е^го совњсти'те мнњ`”
7
7
Вони вдруге відповіли і сказали: нехай скаже цар рабам своїм сновидіння, і ми пояснимо його значення.
И$ эTвњща'ша второе и^ рњша цр~ю. цр~ь да повњсть со'нᲆ рабомᲆ свои^м#, и^ сказа'нїе е^го совњстимъ е^мђ.
8
8
Відповів цар і сказав: точно знаю, що ви хочете виграти час, тому що бачите, що слово відступило від мене.
и^ эTвњща` цр~ь, и^ реq, по и%стиннњ вњдњ а%ꙁъ, ја^ко вре'мя в^ы то'чїю проважDа'ете. ја%коже разђмњсте ја^ко эTстђпи'ло е^сть сло'во эT мене`.
9
9
Оскільки ви не оголошуєте мені сновидіння, то у вас один намір: ви збираєтеся сказати мені неправду й обман, поки мине час; отже, розкажіть мені сон, і тоді я дізнаюся, що ви можете пояснити мені і значення його.
а^ще ё^бо сна` не совњсти'те мнњ`. е^ді'нъ е%сть завњтъ ва'шъ. и^ вњдњ ја%ко сло'во л#же и^ расы'пано слага'ете совњща'ти предо мно'ю, до'ндеy время минетъ. со'нъ мо'и повњди'те мнњ`, да ё^вњ'де, и^ скаꙁа'нїе е^го совњсти'те мнњ`”
10
10
Халдеї відповіли царю і сказали: немає на землі людини, яка могла б відкрити цю справу царя, і тому жоден цар, великий і могутній, не вимагав подібного ні від якого тайновідця, ворожбита і халдея.
эTвњща'ша же па'ки халдњи преD цр~емъ, и^ рњша. нњсть чл~ка на земли`, и^же возможеT совњсти'ти сло'во с^е цр~ю. ја%ко весь цр~ь вели'кїи, и^ кня'ѕь, не вопрошаеT си'цево словесе`, всего вол#хва халдњиска.
11
11
Діло, якого цар вимагає, таке складне, що ніхто інший не може відкрити його цареві, крім богів, які не живуть з плоттю.
ја%ко сло'во е^гоже вопраша'етъ цр~ь тя'жко. и^ нњсть дрђга'го и^же совњсти'тъ преD цр~емъ. н^о точїю бо'ѕи и%хже нњсть жи'тїе съ всею` пло'тїю”
12
12
Розлютився цар і сильно розгнівався на це, і наказав знищити всіх мудреців вавилонських.
Тогда` цр~ь въ ја%рости и^ въ гнᲇвњ мно'ѕњ, рече` погђби'ти вс^я мђ'дрыя вављ=лон#ски.
13
13
Коли вийшло це повеління, щоб убивати мудреців, шукали Даниїла і товаришів його, щоб умертвити їх.
і^ и^ꙁыиде за'повњдь, и^ мђдрїи ё^бива'хђся. възыска'ша данїила, и^ дрђгъ е^го ё^бити я&”
14
14
Тоді Даниїл звернувся з порадою і мудрістю до Ариоха, начальника царських охоронців, який вийшов убивати мудреців вавилонських;
Тогда` данїилъ эTвњща совњтъ и^ ра'ꙁђмᲆ а^рїѓ'хђ а^р#химагерђ црsкђ, и^же и^зыиде ё^бити мђдрыX вављ=лон#скь.
15
15
і запитав Ариоха, сильного при царі: «чому таке грізне повеління від царя?» Тоді Ариох розповів усю справу Даниїлові.
и^ вопрашаше и& гл~я, кня'же цр~ь, ѓ^ чесомᲆ и^ꙁыиде ра'ꙁђм# безъ срама и^ с^е эT лица` цр~я. совњсти' же сло'во данїи'лђ а^рїѓхᲆ.
16
16
І Даниїл увійшов, і ублагав царя дати йому час, і він представить цареві тлумачення сну.
данїиl же вниде и^ моли` цр~я ја%коже врᲇмя да е^мђ да'сть, и^ сказа'нїе е^го совњстиT цр~ю”
17
17
Даниїл прийшов у дім свій, і розповів справу Ананії, Мисаїлу й Азарії, товаришам своїм,
И$ вниде данїи'лъ въ до'мъ свои, и^ совњсти сло'во а^нанїи, і^ а^зарїи, и^ миса'и^лђ дрђгомъ свои^мъ.
18
18
щоб вони просили милости у Бога небесного про цю таємницю, щоб Даниїл і товариші його не загинули з іншими мудрецями вавилонськими.
и^ щедрости проша'хђ ё^ б~а нбsнаго ѓ^ та'инњ се'и. ја^коже да не погы'бнет# данїи'лъ и^ дрђѕи е^го, сᲆ прочими мђдрыми вављ=лон#скы”
19
19
І тоді відкрита була таємниця Даниїлові у нічному видінні, і Даниїл благословив Бога небесного.
Тогда` данїи'лђ во снњ но'щїю та'ина эTкры'ся. и^ блsви данїи'лъ б~а нбsнаго,
20
20
І сказав Даниїл: нехай буде благословенне ім’я Господа від віку і до віку! бо у Нього мудрість і сила;
и^ рече. бђ'ди и^мя г~а б~а блsвено эT вњка и^ до вњка. ја^ко премђдрость, и^ смышле'нїе, и^ крњ'пость того` е^сть.
21
21
він змінює часи і літа, скидає царів і поставляє царів; дає мудрість мудрим і розуміння розумним;
то'и б^о премњня'етъ времена и^ лњта. поставля'етᲆ цр~я, и^ преставля'ет#. да'я премђдрость мђ'дрымъ, и^ невњ'дђщимъ смышле'нїе.
22
22
Він відкриває глибоке і таємне, знає, що у мороці, і світло живе з Ним.
то'и эTкрыва'етъ глђбо'кая и^ сᲆкровен#ная, свњдыи те'мная. и^ совњтъ с ни'мъ е^сть.
23
23
Славлю і величаю Тебе, Боже батьків моїх, що Ти дарував мені мудрість і силу і відкрив мені те, про що ми благали Тебе; бо Ти відкрив нам справу царя.
т^ы б~ъ эTц~ъ на'шихъ, и^сповњда'ю и^ хвалю`, ја%ко премђдрость и^ си'лђ далъ м^и е^си. и^ нн~њ совњстилᲆ м^и е^си е^гоже просихъ ё^ тебе`, ја%ко со'нъ цр~ь совњстилъ м^и е^си. сказа'ти с^е цр~ю”
24
24
Після цього Даниїл увійшов до Ариоха, якому цар повелів умертвити мудреців вавилонських, прийшов і сказав йому: не убивай мудреців вавилонських; введи мене до царя, і я відкрию значення сну.
И$ прїиде данїи'лᲆ къ а^рїѓ^хђ, ја^же б^њ приста'вилъ цр~ь погђби'ти мђдрыя вављ=лон#скы. и^ рече е^мђ, мђ'дрыхъ вављ=лон#скь не погђбля'и. н^о и^ꙁведи м^я преD цр~я, и^ сказанїе сна` совњщђ е^мђ.
25
25
Тоді Ариох негайно привів Даниїла до царя і сказав йому: я знайшов з полонених синів Юдеї людину, яка може відкрити цареві значення сну.
а^рїѓ'хъ же слы'шавъ с^и словеса`, с# пот#щанїемъ въведе данїи'ла преD цр~я. и^ рече е^мђ, ѓ^брњтохъ мђжа эT плњн#никъ жидоvскь, и^же сказа'нїе цр~ю совњстиT.
26
26
Цар сказав Даниїлові, який названий був Валтасаром: чи можеш ти сказати мені сон, який я бачив, і значення його?
и^ эTвᲇща цр~ь, и^ реq данїи'лђ, е^мyђ и^м^я вал#тасаръ. а^ще мо'жеши совњсти'ти со'нъ и^же видњхъ, і^ и^скаꙁа'нїе е^го повњ'си”
27
27
Даниїл відповів цареві і сказав: таємниці, про яку цар запитує, не можуть відкрити цареві ні мудреці, ні чародії, ні тайновідці, ні ворожбити.
И$ эTвњща данїи'лъ преD цр~емъ, и^ рече. та'ины е^я'же цр~ь вопраша'етъ, нњсть мђ'дрыX во'лхвъ ни'же балїи газарин#скь си'ла совњсти'ти цр~ю.
28
28
Але є на небесах Бог, Який відкриває таємниці; і Він відкрив цареві Навуходоносору, що буде в останні дні. Сон твій і видіння голови твоєї на ложі твоєму були такі:
н^о е^сть б~ъ на нб~си эTкрыва'яи та'ины. и^ совњсти цр~ю навходоносорђ, е^мђже бы'ти въ послDњняя дн~и. цр~ю вᲆ вњки живи. со'нъ тво'и и^ видњнїе главы твое'я на ло'жи твоеM. т^о б^њ цр~ю
29
29
ти, царю, на ложі твоєму думав про те, що буде після цього? і Той, Хто відкриває таємниці, показав тобі те, що буде.
помышленїа твоа на ло'жи твоеM вᲆꙁыидо'ша, чесомђ еs бы'ти посеM. и^ эTкрива'яи та'ины, ја^ви` тебњ е^мђже е^сть бы'ти.
30
30
А мені таємниця ця відкрита не тому, що я мудріший за всіх, хто живе, але для того, щоб відкрито було цареві розуміння і щоб ти узнав думки серця твого.
и^ мнњ` не премђ'дростїю сђщею въ мнњ` па'че всњхъ живђщиX, та'ина с^и ја^ви'ся. н^о смире'нїя ради ја%коже совњстити цр~ю, да разђмњ'еши размышле'нїя срцDа свое^го. рече данїи'лъ навходоносорђ цр~ю”
31
31
Тобі, царю, було таке видіння: ось, якийсь великий ідол; величезний був цей ідол, у надзвичайному блиску стояв він перед тобою, і страшний був вигляд його.
Ты цр~ю ви'дяше, и^ с^е тњло е^ді'но велїе, тᲇло т^о и^ ѓ^бличїе е^го ѓ^крђгло. сᲄоя` преD лицемᲆ твоиM, и^ ѓ^ꙁракъ лица е^го сᲄра'шенъ.
32
32
У цього ідола голова була з чистого золота, груди його і руки його — зі срібла, черево його і стегна його мідні,
тњло е^гоже глава` эT ꙁла'та жи'ва. рђцњ, и^ пе'рси, и^ мы'шцњ е^го сребренњ, чре'во, и^ стегнњ мњдянњ,
33
33
гомілки його залізні, ноги його частково залізні, частково глиняні.
го'лени желњꙁни, и^ ча'сть нњ'кая скђде'лна”
34
34
Ти бачив його, доки камінь не відірвався від гори без допомоги рук, ударив у ідола, у залізні і глиняні ноги його, і розбив їх.
Ви'дяше до'ндеже ё^трᲆжеся ка'мен# эT горы` не рђка'ми. и^ ё^да'ри тњло в но'ѕњ желњзни и^ скђделни, і^ и^стни и& до кон#ца.
35
35
Тоді все разом роздробилося: залізо, глина, мідь, срібло і золото зробилися як порох на літніх токах, і вітер розніс їх, і сліду не залишилося від них; а камінь, який розбив ідола, зробився великою горою і наповнив усю землю.
тогда` и^стре'ся ѕњло, скђде'ль, желњ'ꙁо, мњ'дь, сребро` и^ ꙁла'то. и^ бы'сть ја^ко пра'хъ эT гђмна лњтня. и^ вꙁятъ и& премно'гїи вњтръ, и^ мњсто не ѓ^брњтеся и^мъ. ка'мень же и^же раз#драꙁи ѓ%браꙁа, бысть гора` вели'ка и^ наплᲆни вс^ю землю”
36
36
Ось сон! Скажемо перед царем і значення його.
с^е е^сть со'нъ” и^ сказанїе е^го речеM преD цр~емъ”
37
37
Ти, царю, цар царів, якому Бог небесний дарував царство, владу, силу і славу,
е^мђже б~ъ нбsныи црsтво дасть крњп#ко и^ дрᲆжавно, и^ чьсти
38
38
і всіх синів людських, де б вони не жили, звірів земних і птахів небесних Він віддав до твоїх рук і поставив тебе владикою над усіма ними. Ти — це золота голова!
въ всемъ мњсте. на не'м же живђтъ сн~ве чл~чи, и^ ѕвњрїе по'льстїи, и^ п#тица нбsныя, и^ ры'бы мор#скыя, далъ е^сть въ рђкђ твоею`. и^ посᲄа'вилъ т^я еs власᲄелі'на всњмъ” Ты` е^си глава` злата.
39
39
Після тебе постане інше царство, нижче за твоє, і ще третє царство, мідне, яке буде володарювати над всією землею.
и^ въ слњдъ тебе вᲆста'нетъ црsтво дрђгое мнњи тебе`, е^же е^сть сребро`” Црsтво же третїе е^же е^сть мњдь, и^же съдолњ'етᲆ все'и ꙁемли.
40
40
А четверте царство буде міцне, як залізо; бо як залізо розбиває і роздроблює все, так і воно, подібно до нищівного заліза, буде роздроблювати і розтрощувати.
и^ црsтво четвертое бђ'детъ крњпле а^ки желњзо. и^ ја%коже желњзо стон#чева'етᲆ и^ ё^мякча'етъ вс^е, та'коже и^ т^о ё^тон#читъ и^ ё^мяк#читъ вс^е.
41
41
А що ти бачив ноги і пальці на ногах частково з глини гончарної, а частково із заліза, то буде царство розділене, і в ньому залишиться трохи міцности заліза, тому що ти бачив залізо, змішане з гончарною глиною.
и^ е^же ви'дњ но'ѕњ и^ прьсты ча'сть желњза, ча'сть же гли'ны. црsтво и%но раꙁдњлено бђдетᲆ, и^ эT ко'рене желњꙁа бђдетъ в не'мъ. а^ ја%коже ви'дњ желњзо смњшено съ гли'ною,
42
42
І як пальці ніг були частково із заліза, а частково з глини, так і царство буде частково міцне, частково крихке.
и^ прьсты но'жнїи, ча'сть желњзна и^ ча'сть глин#на. ча'сть же бђдетъ цр~ьства крњп#ка, эT себе` само бђдетъ съкрђшено.
43
43
А що ти бачив залізо, змішане з глиною гончарною, це означає, що вони змішаються через сíм’я людське, але не зіллються одне з одним, як залізо не змішується з глиною.
и^ ја%ко ви'дњ желњзо смњшено къ гли'нњ. смњшено бђдетъ въ племе'нехъ чл~чихъ, и^ не бђдетъ прилипа'юще сїи к# семђ, ја%коже желᲇꙁо не смњша'ется съ гли'ною”
44
44
І в дні тих царств Бог небесний воздвигне царство, яке повіки не зруйнується, і царство це не буде передано іншому народові; воно скрушить і зруйнує всі царства, а саме буде стояти вічно,
И$ въ дн~ь цр~ь тњхъ въставиT б~ъ нбsныи црsтво е^же въ вњкы не расы'плется, и^ црsтво е^го лю'демъ и%нњмъ не ѓ^ста'нетъ. ѓ^тон#читъ і^ и^ꙁвњ'етъ вс^я црsтва, а^ т^о ста'нетъ въ вњкы” а^
45
45
оскільки ти бачив, що камінь відірваний був від гори не руками і роздробив залізо, мідь, глину, срібло і золото. Великий Бог дав знати царю, що буде після цього. І вірний цей сон, і точне тлумачення його!
ја%коже ви'дњ, ја%ко эTсњче'ся эT горы камы'къ беZ рђкђ, и^ ѓ^тон#чи гли'нђ, и^ желњзо, и^ мᲇдь, и^ сребро` и^ ꙁла'то. б~ъ вели'кїи совњсти цр~ю е^мђже е^сть бы'ти посе'мъ. и^стиненъ со'нъ, і^ и^ꙁвњстно скаꙁа'нїе е^го”
46
46
Тоді цар Навуходоносор упав на лице своє і поклонився Даниїлові, і звелів принести йому дари і запашні куріння.
Тогда` цр~ь навходоносо'рь ниць паде`, і^ поклони'ся данїилђ. и^ рече крђпы` п#шени'чны и^ бл~говонянїа положиᲄи е^мђ.
47
47
І сказав цар Даниїлові: істинно Бог ваш є Бог богів і Владика царів, Який відкриває таємниці, коли ти міг відкрити цю таємницю!
и^ эTвᲇщA цр~ь, рече данїи'лђ, пои%стин#нњ б~ъ ва'шъ, то'и е^сть б~ъ бг~омъ, и^ г~ь гм~ъ, и^ цр~ь цр~емъ, эTкрњва'я та'ины. ја%ко воꙁмо'же эTкры'ти таи'нђ сїю”
48
48
Тоді підніс цар Даниїла і дав йому багато великих дарунків, і поставив його над усією областю Вавилонською і головним начальником над усіма мудрецями вавилонськими.
И$ възвели'чи цр~ь данїи'ла, и^ да'ры вели'кы и^ мно'ги даs е^мђ. и^ поста'ви и& наD всею` страно'ю вављ=лон#скою, и^ княZ вое^во'даM, наD всњми мђдрыми вављ=лон#скы
49
49
Але Даниїл просив царя, і він поставив Седраха, Мисаха й Авденаго над ділами країни Вавилонської, а Даниїл залишився при дворі царя.
и^ данїиl проси` ё^ цр~я, и^ приста'ви к# дњлесеM страны вављ=лон#скы, седра'ха, миса'ха, и^ а^веDнаго. данїилъ же бња'ше въ дворњ цр~евњ”
Глава 3
Глvа, г~”
1
1
Цар Навуходоносор зробив золотого ідола, висотою в шістдесят ліктів, шириною у шість ліктів, поставив його на полі Деїрі, в області Вавилонській.
Видњнїе, д~” Въ ѓ^смоена'десяте лњто навходоносо'ръ цр~ь сътвори тњло зла'то, высота е^го ћE ла'кт#, а^ широта` е^го, ѕ~ ла'ктъ. и^ посᲄави е& на поли деи^раMстњ въ странњ` вављ=лон#стњ”
2
2
І послав цар Навуходоносор зібрати сатрапів, намісників, воєвод, верховних суддів, казнохранителів, законознавців, наглядачів суду і всіх обласних правителів, щоб вони прийшли на урочисте відкриття ідола, якого поставив цар Навуходоносор.
И@ посла` навходоносо'ръ цр~ь събра'ти вс^я љ^па'ти, и^ вое^воды, и^ мњсᲄныя кня'ѕя, и^ влDки, и^ мђчи'теля, и^ сђщихъ наD вла'стьми, и^ вс^я кн~ѕя стран#скыя, прїити на ѓ^бновленїе кђми'рђ и^же поста'ви навходоносоръ цр~ь”
3
3
І зібралися сатрапи, намісники, воєначальники, верховні судді, казнохранителі, законознавці, наглядачі суду і всі обласні правителі на відкриття ідола, якого Навуходоносор цар поставив, і стали перед ідолом, якого спорудив Навуходоносор.
И$ събра'шася мᲇстнїи кн~ѕи, и^ љ^па'ты, и^ вое^воды, и^ влDки, и^ мђчителе вели'цїи и^же наD вла'стьми, и^ вс^и кня'ѕи стран#стїи, прїити на ѓ^бновленїе тњла и^же посᲄа'ви навходоносоръ цр~ь. и^ ста'ша преD тњ'ломᲆ е^же постави навходоносор# цр~ь.
4
4
Тоді глашатай голосно викликнув: оголошується вам, народи, племена і мови:
и^ проповњдникъ вопїаше крњпокᲆ, ваM ся гл~етъ ја^зы'цы, лю'дїе, колњ'на, пле'мена,
5
5
у той час, як почуєте звук труби, сопілки, цитри, цівниці, гусел і симфонії і всяких музичних інструментів, упадіть і поклоніться золотому ідолу, якого поставив цар Навуходоносор.
вон#же часъ и^л^и го'дъ ё^слы'шите гла'сᲆ трђбы, свирњлиn же и^ гђсленъ, пипе'лы и^ пњсньница сам#бикїи^н# же, и^ прегђдничь и^ съгла'сныхъ, и^ всего ро'да мђсикїи^на, па'дающе покланя'итеся тњлђ зла'томђ е^же поста'ви навходоносо'ръ цр~ь.
6
6
А хто не впаде і не поклониться, негайно буде кинутий у піч, розжарену вогнем.
і^ и^же не паD покло'нится, в то'и ча'съ въверженъ бђдетъ в пе'щъ ѓ^гнемᲆ паля'щђ”
7
7
Тому, коли всі народи почули звук труби, сопілки, цитри, цівниці, гусел і всякого роду музичних інструментів, то упали всі народи, племена і мови, і поклонилися золотому ідолу, якого поставив Навуходоносор цар.
И$ бы'сть е^гда` ё^слы'шаша людїе гласъ трђбенъ, свирњлиn же и^ гђсленъ, сам#бикїи^н# же и^ прегDђничь, и^ съгла'сныхъ, и^ всего ро'да мђсикїина, падающе вс^и лю'дїе, пле'мена, ја^ꙁы'цы покланя'хђся тᲇлђ ꙁла'томђ е^же поста'ви навходоносоръ цр~ь”
8
8
У цей самий час приступили деякі з халдеїв і донесли на юдеїв.
Тогда` пристђпи'ша мђжи халде'исᲄи и^ насочи'ша на і^ё^дея.
9
9
Вони сказали цареві Навуходоносору: царю, повіки живи!
и^ эTвњща'вше рњша, цр~ю навходоносо'ре. цр~ю въ вњки живи.
10
10
Ти, царю, дав повеління, щоб кожна людина, яка почує звук труби, сопілки, цитри, цівниці, гусел і симфонії і всякого роду музичних інструментів, упала і поклонилася золотому ідолу;
т^ы цр~ю заповњ'да за'повњдь, ве'сь чл~къ и^же а^ще ё^слы'шитъ гла'сᲆ трђбы, пища'лїи же и^ гђслїи, цњвни'ца же и^ прегђдница, и^ пи'скъ, и^ всего ро'да мђсикїина, да падеT
11
11
а хто не впаде і не поклониться, той повинен бути кинутий у піч, розжарену вогнем.
и^ поклониTся тњлђ зла'томђ. а^ще ли же н^и, да въвръженъ бђдетъ в# пещъ ѓ^гне'мъ горя'щђ”
12
12
Є мужі юдейські, яких ти поставив над ділами країни Вавилонської: Седрах, Мисах і Авденаго; ці мужі не підкорюються повелінню твоєму, царю, богам твоїм не служать і золотому ідолу, якого ти поставив, не поклоняються.
Сђть ё^бо мђжи і^ё^де'и, и%хже поста'ви наD дњлы ꙁемля вављ=лон#скы, седра'хъ, миса'хъ, и^ а^веDнаго. мђжи тїи не послђшаша за'повњди твое'я цр~ю, и^ бого'мъ твоиM не слђж'атъ, и^ тњлђ зла'томђ е^же поста'ви, не покланя'юTся”
13
13
Тоді Навуходоносор у гніві й люті повелів привести Седраха, Мисаха й Авденаго; і приведені були ці мужі до царя.
Тогда` навходоносоръ ја%ростїю и^ гнњвомъ реq привести, седра'ха, миса'ха, и^ а^веDнаго. и^ мђжи тїи приведени бы'ша преD цр~я.
14
14
Навуходоносор сказав їм: чи за умислом, ви, Седрах, Мисах і Авденаго, богам моїм не служите, і золотому ідолу, якого я поставив, не поклоняєтеся?
эTвњща'в же навходоносо'рᲆ, и^ рече и^мъ, а^ще вои%сᲄиннђ, седраX, мисах#, и^ а^веDнаго, богоM мои^мъ не слђжите. и^ тњлђ зла'томђ е^же поста'виX не покланя'етеся.
15
15
Віднині, якщо ви готові, як тільки почуєте звук труби, сопілки, цитри, цівниці, гусел, симфонії і всякого роду музичних інструментів, упадіть і поклоніться ідолу, якого я зробив; якщо ж не поклонитеся, то у ту ж годину будете кинуті у піч, розжарену вогнем, і тоді який Бог визволить вас від руки моєї?
нн~њ ё^бо а%ще е^сте готови, да ја%ко ё^слы'шите гла'сᲆ трђбы, пищалїи же и^ гђслїи, цњвница же и^ прегђдница, и^ пи'скъ и^ всего ро'да мђсикїина, паDше покланя'итеся тњлђ е^же сътворихъ. и^ а^ще л^и не покло'нитеся, в тои го'дъ въвръжени бђдете в# пещъ ѓ^гнемъ горя'щю. и^ кт^о е^сть б~ъ, и^же и^ꙁмеT вы эT рђкђ мое'ю.
16
16
І відповіли Седрах, Мисах і Авденаго, і сказали цареві Навуходоносору: немає потреби нам відповідати тобі на це.
и^ эTвᲇщаша, седраX миса'хъ, и^ а^веDнаго. гл~юще цр~ю навходоносорђ. не требђ'емъ м^ы ѓ^ гл~њ семъ эTвњщати тебњ`.
17
17
Бог наш, Якому ми служимо, сильний спасти нас від печі, розжареної вогнем, і від руки твоєї, царю, визволити.
е^сть б^о б~ъ нашъ на' нб~сехъ е^мђже м^ы слђжиM, си'ленъ и^ꙁя'ти н^ы эT пе'щи ѓ^гнемъ горя'щая, и^ эT рђкђ твое'ю и^ꙁбавити н^ы цр~ю.
18
18
Якщо ж і не буде того, то нехай буде відомо тобі, царю, що ми богам твоїм служити не будемо і золотому ідолу, якого ти поставив, не поклонимося.
а^ще ли н^и, вњсᲄо да т^и е^сть цр~ю, ја%ко бого'мъ твои^мъ не слђжимъ, и^ тњлђ зла'томђ е^же поста'ви не кланя'емся”
19
19
Тоді Навуходоносор сповнився люті, і вигляд лиця його змінився на Седраха, Мисаха й Авденаго, і він повелів розпалити піч у сім разів сильніше, ніж як звичайно розпалювали її,
Тогда` навходоносо'ръ и^сполни'ся ја%рости, и^ ꙁрак# лица е^го ѓ^пђснᲇ на седра'ха, миса'ха и^ а^веDнаго. и^ рече раждежете пе'щъ сеDмижды сеDмицею, дон#деже до концA раждежеTся.
20
20
і найсильнішим мужам з війська свого наказав зв’язати Седраха, Мисаха й Авденаго і кинути їх у піч, розжарену вогнем.
и^ мђжеM крњпостїю реq, ѓ^кова'вше седра'ха, миса'ха, и^ а^веDнаго въврещи в пе'щъ ѓ^гнемъ горя'щђ”
21
21
Тоді мужі ці зв’язані були у спідньому і верхньому вбранні своєму, з пов’язками на головах і в іншому одязі своєму, і кинуті у піч, розжарену вогнем.
Тогда` мђжи тїи ѓ^ковав#ше я& съ гащ#ми и^хъ, и^ клобђки, и^ съ насте'гнъвами, и^ съ ѓ^дњнїами и^хъ, въвръгоша я& посредњ пе'щи ѓ^гня` горя'ща.
22
22
І оскільки повеління царя було суворе, і піч розжарена була надзвичайно, то полум’я вогню убило тих людей, які кидали Седраха, Мисаха й Авденаго.
понеже гл~ъ цр~ь премо'же. и^ пе'щъ раждежена бы'сть и^ꙁли'ха” И$ мђжа т^ы насоч#шая на седра'ха, миса'ха, и^ а^веDнаго и^ждеже и^хъ пла'мень ѓ^гненыи ѓ%крsтъ”
23
23
А ці три мужі, Седрах, Мисах і Авденаго, упали в розпечену вогнем піч зв’язані. [
И$ мђжи трїе тїи, седра'хъ, миса'хъ, и^ а^веDнаго, падоша посредњ пещи ѓ^гнем# горящая ѓ^кова'ни”
24
24
*І ходили посеред полум’я, оспівуючи Бога і благословляючи Господа.
И$ хождахђ посредњ пла'мене пою'ще б~а, и^ блsвяще г~а.
25
25
І, вставши, Азарія молився і, відкривши вуста свої посеред вогню, виголосив:
и^ с ни'ми ставъ а^за'рїя помоли'ся си'це, и^ эTвръꙁъ ё^ста своя` посредњ ѓ^гня`, и^ рече”
26
26
«Благословенний Ти, Господи Боже отців наших, хвальне і прославлене ім’я Твоє повіки.
Блsвенъ е^си г~и б~е эTц~ь на'шихъ, и^ хвално и^ просла'влено и^мя твое въ вᲇкы.
27
27
Бо праведний Ти в усьому, що вчинив з нами, і всі діла Твої істинні й путі Твої праві, і всі суди Твої істинні.
ја%ко праведенъ е^си ѓ^ всяческихъ ја^же сътвори наM, и^ вс^я дњла твоя` и%стин#на, и^ прави пђтїе твои`. и^ вс^и сђди ᲄвои` и%стин#ни,
28
28
Ти звершив істинні суди в усьому, що навів на нас і на святе місто отців наших Єрусалим, тому що за істиною і за судом навів Ти все це на нас за гріхи наші.
и^ сђд#бы и^стин#ны сътворилъ е^си, по всемъ ја%же наведе на' ны, и^ на гра'дъ ст~ыи эTц~ь на'шихъ і^ерлsи'мъ. ја^ко и^стин#ною и^ сђдомъ наведе сїя вс^я на' ны, грњхъ ради на'шихъ.
29
29
Бо згрішили ми, і вчинили беззаконно, відступивши від Тебе, і в усьому згрішили.
ја^ко съгрњшихомъ и^ беꙁаконовахомъ эTстђпити эT тебе, и^ и^ прегрњшихомъ ѓ^ всемъ,
30
30
Заповідей Твоїх не слухали і не дотримувалися їх, і не жили, як Ти повелів нам, щоб благо нам було.
и^ ꙁа'повњдїи твои^хъ не послђшахомъ. н^и съблюдохомъ, н^и сътворихоM ја^коже заповњ'да намъ, да бл~го намъ бђдетъ.
31
31
І все, що Ти навів на нас, і все, що Ти вчинив з нами, вчинив за істинним судом.
и^ вс^е е^ли'ко сътвори на'мъ” и^ вс^е е^ли'ко наведе на' ны, вои%стин#о сђдъ сътвори.
32
32
І віддав нас до рук ворогів беззаконних, найненависніших відступників, і царю неправосудному і найлютішому на всій землі.
и^ преда'сть н^ы въ рђцњ врагъ беꙁаконенъ, ме'рзокъ престђпникъ, и^ цр~ю неправеDнђ и^ лђкавнњ'ишђ паче всея` ꙁемля.
33
33
І нині ми не можемо відкрити вуст наших; ми стали соромом і ганьбою для рабів Твоїх і тих, що шанують Тебе.
и^ нн~њ нњсть на'мъ эTвръсти ё^стъ, стђдђ и^ поношенїю бы'ша рабомъ тв#оиM, и^ чтђщимъ т^я”
34
34
Але не віддай нас назавжди заради імені Твого, і не зруйнуй завіту Твого.
Не преда'и же наs до кон#ца и^мени твое^го ра'ди, и^ не раꙁдрђши завᲇта твое^го,
35
35
Не відніми від нас милости Твоєї заради Авраама, улюбленого Твого, заради Ісаака, раба Твого, й Ізраїля, святого Твого,
и^ не ѓ^ста'ви млsти твое'а эT на'съ. а^враа'ма раd возлю'бленаго эT тебе, и^ ꙁа і^саа'ка раба` твое^го, и^ і^ил~я ст~аго твое^го.
36
36
яким Ти говорив, що примножиш сíм’я їх, як зірки небесні і як пісок на березі моря.
и%мже гл~а ё^мно'жити сњмя и^хъ, ја%ко ѕвњзды нбsныя, и^ ја%ко пњсокъ въскра'и моря.
37
37
Ми принижені, Господи, більше за всі народи, і принижені нині на всій землі за гріхи наші,
ја%ко влады'ко ё^малихомся паче всњхᲆ ја^зыкъ. і^ е^смы смирени по все'и ꙁемли дне'сь, грњхᲆ ради нашихъ.
38
38
і немає у нас у даний час ні князя, ні пророка, ні вождя, ні всепалення, ні жертви, ні приношення, ні фіміаму, ні місця, щоб нам принести жертву Тобі і знайти милість Твою.
и^ нњсть въ время с^е кня'ѕя н^и пророка н^и во'жда, н^и всесъж#женїя, н^и жрътвы, н^и приношенїя, н^и кади'ла, н^и мњста пожрњти преD тобою,
39
39
Але зі скрушеним серцем і смиренним духом нехай будемо прийняті.
і^ и^ꙁъѓ^брњсти млsть. н^о дш~ею съкрђшен#ною, и^ дх~омъ смирен#ном# да прїя'ты бђдеM,
40
40
Як при всепаленні баранів і тельців і як при тисячах повнотілих агнців, так нехай буде жертва наша перед Тобою нині благоугодною Тобі; бо немає сорому тим, хто уповає на Тебе.
ја%ко въ всесож#женїихъ ѓ%вниX и^ юн#чиX, и^ ја^ко въ т#махъ а%гнецъ тђченъ. та'ко да бђдетъ жрътва на'ша преD тобо'ю дне'сь, и^ сконча'емся по ᲄебњ`, ја^ко нњсть стђда ё^пова'ющимъ на' тя.
41
41
І нині ми йдемо за Тобою всім серцем і боїмося Тебе і шукаємо лиця Твого.
и^ нн~њ въ слњдъ тебе и%демъ всњмъ срDцемъ, и^ бои'м#ся тебе`. і^ и'щемъ лица` твое^го,
42
42
Не посором нас, але сотвори з нами за поблажливістю Твоєю і за безліччю милости Твоєї
не посрами наs. н^о сътвори с на'ми по смотренїю твое^мђ, и^ по мно'жествђ млsти твое'я.
43
43
і визволи нас силою чудес Твоїх, і дай славу імені Твоєму, Господи,
і^ и^зми н^ы по чюдесеM твоиM, и^ да'ждь сла'вђ и^мени твое^мђ г~и.
44
44
і нехай посоромляться всі, що роблять рабам Твоїм зло, і нехай посоромляться з усією могутністю, і сила їх нехай скрушиться,
и^ да срамяTся вс^и ја^вля'ющеи рабо'мъ твои^мъ зла'я. и^ постыдя'тся эT вся'коя си'лы, и^ крњпости и^хъ да сᲆкрђшатся.
45
45
і нехай пізнають, що Ти Господь Бог єдиний і славний по всій вселенній».
и^ разђмњ'ютъ ја%ко т^ы е^си г~ь б~ъ е^ді'нъ, и^ сла'венъ по все'и в#селен#нњи”
46
46
А тим часом слуги царя, які вкинули їх, не переставали розпалювати піч нафтою, смолою, паклею і хмизом,
И$ не преста'ша въмњта'юще я& слђги цр~евы, ж#гђще пеu нафџою и^ смоло'ю, і^ и^ꙁгрњбъми и^ ло'зїемъ.
47
47
і піднімалося полум’я над піччю на сорок дев’ять ліктів
и^ распала'шеся пла'мень наD пещїю, на м~џ ла'ктъ.
48
48
і виривалося, і спалювало тих з халдеїв, яких досягало біля печі.
и^ ѓ^быиде и^ пож#же ја%же ѓ^брњте ѓ^ пещи халде'истњи.
49
49
Але ангел Господній зійшов у піч разом з Азарією і тими, що були з ним,
а^гг~лъ же гн~ь сни'де кђпно съ а^ꙁарїиною ча'дїю. в# пе'щъ,
50
50
і викинув полум’я вогню з печі, і зробив, що всередині печі був ніби шумливий вологий вітер, і вогонь ніскільки не доторкнувся до них, і не зашкодив їм, і не збентежив їх.
и^ эTја%тᲆ пла'мень ѓ^гненыи эT пе'щи. и^ сътвори средњ пещи ја%ко дх~ъ хладенᲆ шђмящь. и^ не прикоснђся и^хъ эTнђдь ѓ%гнь, н^и ѓ^скорби, н^и стђжи и^мъ”
51
51
Тоді ці троє, ніби одними вустами, заспівали у печі, і благословили і прославили Бога:
Тогда` тїи трїе ја%ко е^ді'ными ё^сᲄы поа'хђ, и^ блsвяхђ, и^ славляхђ б~а въ пещи гл~юще”
52
52
«Благословенний Ти, Господи Боже отців наших, і хвальний і препрославлений повіки, і благословенне ім’я слави Твоєї, святе і прехвальне, що підноситься повіки.
Блsвенъ е^си г~и б~е эTц~ь на'шихъ, и^ хва'ленъ, и^ превоꙁноша'емъ въ вњки. и^ блsвено и^мя славы твое'я ст~ое, и^ хвалимᲆ, и^ превъꙁноша'емъ вᲆ вњки”
53
53
Благословенний Ти у храмі святої слави Твоєї, і прехвальний і преславний повіки.
Блsвенъ е^си въ цр~кви ст~ыя сла'вы твое'я, и^ хвали'мъ, и^ превъꙁноси'мъ въ вњки”
54
54
Благословенний Ти, що бачиш безодні, що сидиш на херувимах, і прехвальний і препрославлений повіки.
Блsвенъ е^си видя'и бездны, сњдя'и на херђви'мехъ, и^ хвалимъ, и^ превозносимъ въ вњки”
55
55
Благословенний Ти на престолі слави царства Твого, і прехвальний і препрославлений повіки.
Блsвенъ е^си на прsтлњ сла'вы црsтвїа твое^го, и^ хвалимъ, и^ превозносиM въ вњки”
56
56
Благословенний Ти на тверді небесній, і прехвальний і препрославлений повіки.
Блsвеn е^си на тверди нбsнњи, и^ хвалимъ, и^ прревозносиM въ вњки”
57
57
Благословіть, усі діла Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
Блsви'те вс^я дњла гн~я г~а, по'ите и превоꙁноси'те е^го во вњки”
58
58
Благословіть, ангели Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
Блsви'те а^гг~ли гн~и,
59
59
Благословляйте, небеса, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
нб~са гн~я г~а, пои'те и^ превоꙁноси'те е^го въ вњки”
60
60
Благословляйте Господа, усі води, які вище небес, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
Блsви'те воды вс^я превы'шняа нб~съ,
61
61
Благословляйте, усі сили Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
и^ вс^я си'лы гн~я г~а, по'ите и^ превозноси'те е^го въ вњки”
62
62
Благословляйте, сонце і місяць, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
Блsви'те сл~нце и^ мsць,
63
63
Благословляйте, зірки небесні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
ѕвњзды небесныя г~а, по'ите и^ превоꙁносите еh въ вњки”
64
64
Благословляйте, усякий дощ і роса, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
Блsви'те вся'къ до'ждь и^ роса,
65
65
Благословляйте, усі вітри, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
и^ вс^и дс~и г~а, пои'те и^ превоꙁноси'те е^го въ вњки”
66
66
Благословляйте, вогонь і жар, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
Блsви'те ѓ^гнь и^ ва'ръ,
67
67
Благословляйте, холод і спека, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
ꙁима` и^ зно'и г~а, по'ите и^ превоꙁноси'те е^го въ вњки”
68
68
Благословляйте, роси та іній, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
Блsви'те росы і^ и^ней,
69
69
Благословляйте, ночі і дні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
ле'ды и^ мраZ г~а, поите и^ превозносите е^го вᲆ вњки”
70
70
Благословляйте, світло і пітьма, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
Блsвите сланы и^ снњзи,
71
71
Благословляйте, лід і мороз, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
но'щь и^ дн~їе г~а, по'ите и^ превоꙁноси'те е^го въ вњки”
72
72
Благословляйте, іній і сніг, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
Блsви'те свTњ тм^а,
73
73
Благословляйте, блискавки і хмари, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
млънїя и^ ѓ'блаци г~а, по'ите и^ превозноси'те е^го въ вњки”
74
74
Нехай благословляє земля Господа, нехай оспівує і прославляє Його повіки.
Блsви'те земля`,
75
75
Благословляйте, гори і пагорби, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
го'ры, и^ хлъми,
76
76
Благословляй Господа усе, що росте на землі, оспівуй і прославляй Його повіки.
вс^я проѕяба'ющая на не'и г~а, поиᲄе и^ превоꙁноси'те е^го въ вkњ”
77
77
Благословляйте, джерела, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
Блsви'те и^сточницы,
78
78
Благословляйте, моря і ріки, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
мо'ря, и^ рњки,
79
79
Благословляйте Господа, кити і все, що рухається у водах, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
кі'ти, и^ вс^я движа'щїася въ водаX г~а, по'ите и^ превозноси'те е^го въ вњки”
80
80
Благословляйте, усі птахи небесні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
Блsви'те вс^я пти'ца нбsныа,
81
81
Благословляйте Господа, звірі і вся худоба, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
ѕвᲇрїе, и^ вс^и скоти г~а, по'ите и^ превоZноси'те е^го въ вњки”
82
82
Благословляйте, сини людські, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
Блsви'те сн~ве чл~чьстїи,
83
83
Благословляй, Ізраїлю, Господа, оспівуй і прославляй Його повіки.
и^ блsви і^и^л~ю г~а, по'ите и^ превоꙁноси'те е^го въ вњки”
84
84
Благословляйте, священики Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
Блsви'те і^ере'и гн~и
85
85
Благословляйте, раби Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
раби г~а, пои'те и^ превоꙁноси'те е^го въ вњки”
86
86
Благословляйте, ду́хи і душі праведних, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
Блsви'те дс~и и^ дш~а правеDныX
87
87
Благословляйте, праведні і смиренні серцем, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
прпDбнїи и^ смиренїи срDцеM г~а, по'ите и^ превозноси'те е^го въ вњки”
88
88
Благословляйте, Ананіє, Азаріє і Мисаїле, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки; бо Він вивів нас з пекла і спас нас від руки смерти, і визволив нас із середовища печі палючого полум’я, й із середовища вогню визволив нас.
Блsви'те, а^на'нїа, а^ꙁа'рїа, миса'илъ г~а, по'ите и^ превозноси'те е^го вᲆ вњки” ЈА/ко и^зяT н^ы эT а'да, и^ сп~се н^ы эT рђки смр~ти і^ и^ꙁбави н^ы эT среды пе'щи и^ горя'ща пла'мене, и^ эT среды ѓ^гня и^зба'ви н^ы”
89
89
Славте Господа, бо Він благий, бо повік милість Його.
И$сповњдаитеся гви јако бл~гъ ја%ко въ вњки млsть е^го.
90
90
Благословляйте усі, хто шанує Господа, Бога богів, оспівуйте і славте, бо повіки милість Його».]
блsви'те вс^и чтђщеи г~а б~а богом#, по'ите и^сповњ'даитеся, ја%ко въ вњки млsть е^го”
91
91
Навуходоносор цар, [почувши, що вони співають,] здивувався, і поспішно встав, і сказав вельможам своїм: чи не трьох мужів кинули ми у вогонь зв’язаними? Вони у відповідь сказали цареві: істинно так, царю!
Навходоносор# же слы'ша пою'ща иX и^ чюдися, и^ въстаv съ т#ща'нїемъ. и^ рече вельмо'жамъ своиM, не три л^и бњ'хомъ мђжа въврьгли средњ ѓ^гня` свя'заны. и^ рњша цр~ю, и%стин#ною цр~ю.
92
92
На це він сказав: ось, я бачу чотирьох мужів незв’язаних, які ходять посеред вогню, і немає їм шкоди; і вигляд четвертого подібний до сина Божого.
и^ рече цр~ь, с^е а^зъ ви'ждђ мђжа четы'ри разDрњшены, и^ ходящая средњ ѓ^гня, и^ расыпа'нїя нњсть в ниX. ѓ^ꙁрњч# же четве'ртаго подобна сн~ђ бж~їю”
93
93
Тоді підійшов Навуходоносор до челюстів печі, розжареної вогнем, і сказав: Седраху, Мисаху й Авденаго, раби Бога Всевишнього! вийдіть і підійдіть! Тоді Седрах, Мисах і Авденаго вийшли із середовища вогню.
Тогда` прїиде навходоносоръ къ ё'стїю пе'щи ѓ^гнеM раждеженыя, и^ реq, седраX, миса'хъ, а^веDнаго раби б~а вы'шняго, и^зыидете, и^ прїидᲇте. і^ и^зыиде седра'хъ, мисаX, а^веDнаго, эT среды ѓ^гня`.
94
94
І, зібравшись, сатрапи, намісники, воєначальники і радники царя побачили, що над тілами мужів цих вогонь не мав сили, і волосся на голові не обпалене, й одяг їхній не змінився, і навіть запаху вогню не було від них.
и^ сᲆбра'шася кн~ѕи, и^ вое^воды ѓ^блада'ющеи страна'ми, и^ вельмо'жа цр~я, и^ ви'дяхђ мђжа, ја%ко нњсть телесемъ и^хъ съдолњлъ ѓ%гнь, и^ вла'са главы и^хъ не ѓ^пали`, и^ ры'зы и^х# не и^змњни'шася, и^ воня ѓ^гнены не бя'ше в ниX”
95
95
Тоді Навуходоносор сказав: благословенний Бог Седраха, Мисаха й Авденаго, Який послав ангела Свого і визволив рабів Своїх, які уповали на Нього і не послухалися царського повеління, і віддали тіла свої [вогню], щоб не служити і не поклонятися іншому богу, крім Бога свого!
И$ поклони'ся преD ни'ми цр~ь б~ђ. и^ эTвњща` навходоносоръ цр~ь, и' рече. блsвеn б~ъ седрахоv миса'ховъ, и^ а^веDнаго, и^же посла` а^гг~ла свое^го, і^ и^зя` ѓ%троки своа` ја%ко ё^пова'ша к немђ. и^ сло'во цр~ево премњни'ша, и^ преда'ша телеса` своя` въ ѓ^гнь ја^коже да не послђжатъ н^и поклоня'тся всемђ` бо'гђ и%номђ, н^о точїю б~ђ свое^мђ”
96
96
І від мене дається повеління, щоб з усякого народу, племені і мови, хто вимовить хулу на Бога Седраха, Мисаха й Авденаго, був порубаний на шматки, і дім його перетворений на руїни, бо немає іншого бога, який міг би так спасати.
А/з же ꙁаповњда'ю за'повњдь, вс^и лю'дїе племенA ја%зы'къ, а^ще речете хђлђ до б~а седра'хова, и^ миса'хова, и^ а^веDнаго, вᲆ пагђбђ бђдђтъ, и^ до'мове и^хъ въ раз#грабленїе. ја%ко нњсть б~а дрђгаго, и^же воꙁможетъ и^зба'вити си'це.
97
97
Тоді цар підніс Седраха, Мисаха й Авденаго у країні Вавилонській [і звеличив їх і поставив їх начальниками над іншими юдеями в його царстві].
тогда` цр~ь ѓ^прави седра'ха, мисахA и^ а^веDнаго, въ странњ вављ=лон#стеи. и^ въꙁвеличи я& и^ сподоби я& старњ'ишин#ствђ жидовъ всњхъ сђщихъ въ црsтвїи е^го”
98
98
Навуходоносор цар усім народам, племенам і мовам, які живуть по всій землі: мир вам нехай примножиться!
Видњнїе, е~” Навходоносоръ цр~ь, всњмъ лю'деM, племенемъ, ја^зы'коM, сђщїимъ въ все'и земли, ми'ръ вамъ ё^мно'жиTся.
99
99
Знамення і чудеса, які звершив наді мною Всевишній Бог, угодно мені звістити вам.
зна'менїя и^ чюдеса е^же сътвори` со мно'ю б~ъ вы'шнїи. ё^гоDно бы'сть предо мно'ю совњстити ваM,
100
100
Які великі знамення Його і які могутні чудеса Його! Царство Його — царство вічне, і володіння Його — у роди і роди.
ја%ко вели'ко и^ крњп#ко. црsтво е^го, црsтво вњчное, и^ вла'сть е^го въ ро'ды и^ ро'ды”
Глава 4
Глvа, д~”
1
1
Я, Навуходоносор, спокійний був у домі моєму і благоденствував у чертогах моїх.
Аꙁъ навходоносо'ръ ѓ^билђя бњхъ в домђ` свое^мъ, и^ бл~го цвᲇтыи на прsтлᲇ своеM.
2
2
Але я бачив сон, який налякав мене, і міркування на ложі моєму і видіння голови моєї збентежили мене.
Сонъ ви'дњхъ и^ ё^стра'ши м^я. и^ смято'хся на ло'жи моемъ, и^ видњ'нїя главы` мое^я смята'хђ м^я.
3
3
І дане було мною повеління привести до мене всіх мудреців вавилонських, щоб вони сказали мені значення сну.
и^ мно'ю ꙁаповњдася за'повњдь, привести` преD мя вся` мђжа мђдрыя вављ=лон#скы, да сказа'нїе сна` възвњтя'тъ мн^њ.
4
4
Тоді прийшли тайновідці, чародії, халдеї і ворожбити; я розповів їм сон, але вони не могли мені пояснити значення його.
и^ въхожда'хђ ба'лїя, и^ вол#сви гаꙁарин#стїи, и^ халдњ'и, и^ со'нъ а^ꙁъ рњхъ преD ними. и^ скаꙁа'нїя е^го не възвњсти'ша м^и.
5
5
Нарешті ввійшов до мене Даниїл, якому ім’я було Валтасар, за ім’ям бога мого, і в якому дух святого Бога; йому розповів я сон.
до'ндеже дрђгїи вни'де преD мя данїилъ, е^мђже и^мя валтасаръ, по и'мени б~а мое^го, и^же дх~ъ бж~їи ст~ъ и%мать в# себњ, и^ со'нъ преD нимъ рњхъ.
6
6
Валтасар, глава мудреців! я знаю, що у тобі дух святого Бога, і ніяка таємниця не обтяжує тебе; поясни мені бачення сну мого, який я бачив, і значення його.
валтаса'ре кня'же ба'лїискь, е^гоже а^ꙁъ раꙁђмњхъ ја%ко дх~ъ бж~їи ст~ыи и%маши и^ вся` та'ина не эTнемо'жется тебњ. слы'ши видњ'нїе сна` мое^го и^же ви'дњхъ и^ скаꙁа'нїе е^го повњждᲆ мн^њ.
7
7
Видіння ж голови моєї на ложі моєму були такі: я бачив, ось, серед землі дерево дуже високе.
и^ вњдњнїе главы` моея на ло'жи мое^мъ. зрњхъ, и^ с^е дђбъ средњ ꙁемля`, и^ высота` е^го
8
8
Велике було це дерево і міцне, і висота його сягала неба, і воно видиме було до країв усієї землі.
възвеличися ѕњло, и^ досяза'ше до нб~се. и^ ко'ренїе е^го в# кон#цыX земля` всея`.
9
9
Листя його прекрасне, і плодів на ньому безліч, і їжа на ньому для всіх; під ним знаходили тінь польові звірі, і в гілках його гніздилися птахи небесні, і від нього годувалася усяка плоть.
ли'ствїе е^го кра'сно, и^ плоD е^го мног#, и^ пи'ща всњхъ в неM. и^ под ни'мъ вселя'хђся вс^и ѕвњрїе ди'вїи, и^ въ вњтвехъ е^го живя'хђ вс^я пти'ца нбsныя, и^ эT него пита'шеся вс^я земля`.
10
10
І бачив я у видіннях голови моєї на ложі моєму, і ось, зійшов з небес, Той, Хто не спить і Святий.
ви'дњхъ въ снњ` но'щїю на ло'жи мое^мъ. и^ с^е бᲆж#дрїи ст~ыи эT нб~се сни'де,
11
11
Викликнувши голосно, Він сказав: «зрубайте це дерево, обрубайте гілки його, струсіть листя з нього і розкидайте плоди його; нехай відійдуть звірі з-під нього і птахи з гілок його;
и^ въз#гласи` крᲇп#цњ, и^ рече, посњцњте дђбъ, и^ ѓ^бїате вњ'я е^го. и^ ѓ^брђшите ли'сᲄвїе е^го, и^ расы'плете плоD е^го. да ся възы'блютъ звњрїе и^же под ни'мъ, и^ пти'ца сᲆ вњтвеи е^го.
12
12
але головний корінь його залиште у землі, і нехай він у путах залізних і мідних серед польової трави зрошується небесною росою, і з тваринами нехай буде частина його в траві земній.
то'чїю прониче'нїе ко'ренїя е^го въ ꙁемли` ѓ^ста'вите. и^ вᲆ ё'ꙁе желњꙁне и^ мњ'дьне и вᲆ ᲄравњ вн^њ, и^ ро'сњ нбsнњи вселиTся, и^ съ звњреM ди'вїиM ча'сть е^го. эT чл~къ и^змњниTся
13
13
Серце людське відбереться від нього і дасться йому серце звірине, і пройдуть над ним сім часів.
срDце е^го, и^ срDце звњрино даsся е^мђ. и^ седмь вре'менъ и^змњниTся ѓ^ неM.
14
14
Повелінням Тих, Хто не спить, це визначено, і за вироком Святих призначено, щоб знали ті, що живуть, що Всевишній володарює над царством людським, і дає його, кому хоче, і поставляє над ним приниженого між людьми».
скаꙁа'нїемъ бъж#дре сло'во и^ гл~ъ ст~ъ въпро'съ. да ё^вњ'дятъ живђщеи ја%ко владе'тъ вы'шнїи цр~ьствомъ чл~чемъ, и^ е^мђже въсхо'щеT дастъ е&. и^ похђле'нїе чл~че въста'виT в не`.
15
15
Такий сон бачив я, цар Навуходоносор; а ти, Валтасаре, скажи значення його, тому що ніхто з мудреців у моєму царстві не міг пояснити його значення, а ти можеш, бо дух святого Бога у тобі.
сїи со'нъ и^же ви'дњхъ а%ꙁъ навходоносо'ръ цр~ь. ты' же валтаса'ре скаꙁа'нїе е^го повњждь пре'ди. ја%ко вс^и мђдрїи црsтва мое^го не могђтъ сказа'нїя е^мђ и^сповњдати мн^њ. ты' же данїи'ле мо'жеши, ја%ко дх~ъ бж~їи ст~ъ в тебњ”
16
16
Тоді Даниїл, якому ім’я Валтасар, майже годину пробув у здивуванні, і думки його бентежили його. Цар почав говорити і сказав: Валтасаре! нехай не бентежить тебе цей сон і значення його. Валтасар відповів і сказав: господарю мій! твоїм би ненависникам цей сон, і ворогам твоїм значення його!
Тогда` данїилᲆ е^мђже и^мя валтаса'ръ, ё^жасе'ся а^ки е^ді'нъ ча'съ, и^ размышле'нїя еh смђщахђ е^го. и^ эTвњща` цр~ь, и^ ре'че валтасаре, со'нъ мои и^ сказа'нїе е^го да тебе не т#щитъ. и^ эTвњща` валтаса'ръ, и^ рече, гдsне, да бђдетъ со'н# сїи ненави'дящимᲆ т^я, и^ сказа'нїе е^го враго'мъ твои^мъ.
17
17
Дерево, яке ти бачив, яке було великим і міцним, висотою своєю сягало небес і видиме було по всій землі,
дђбъ и^же ви'дњ възвели'чивыися и^ ё^крепњвыи, е^гоже высота` досяза'ше нб~се, и^ ко'ренїе е^го въ все'и ꙁемли`,
18
18
на якому листя було прекрасне і безліч плодів і пожива для усіх, під яким жили звірі польові й у гілках якого гніздилися птахи небесні,
и^ ли'ствїе е^го бл~го цвњтно, и^ пло'дъ е^го мноh, и^ пи'ща всњмъ в# немъ, под ни'мъ живя'хђ звњрїе ди'вїи, и^ въ вњтвеX е^го ё^гнњꙁдя'хђся пти'ца нбsныя.
19
19
це ти, царю, звеличений і зміцнілий, і велич твоя зросла і сягла небес, і влада твоя — до країв землі.
ты` е^си цр~ю, ја%ко възвели'чися и^ ё^крепњ. и^ вели'чество твое възвели'чися и^ досяже нб~се, и^ вла'сть твоя до конець ꙁе'мльныX.
20
20
А що цар бачив Того, Хто не спить і Святого, Який сходить з небес, Який сказав: «зрубайте дерево і знищіть його, тільки головний корінь його залишіть у землі, і нехай він у путах залізних і мідних, серед польової трави, зрошується росою небесною, і з польовими звірами нехай буде частина його, доки не пройдуть над ним сім часів», —
и^ ја%ко ви'дњ цр~ь а^гг~ла, и^ ст~аго сходя'ща съ нб~се, и^ рече, посњцњте дbђ, и^ расы'плеᲄе и& то'чїю прониче'нїе ко'ренїя е^го в ꙁеMли` ѓ^ста'вите, и^ въ ё'ꙁњ желњꙁнњ и^ мњдянњ, и^ въ зла'це внњ` и^ въ росњ нбsнеи въдво'рится, съ звњремъ ди'вїимъ ча'сть е^го. до'ндеже седмь вре'менъ премњни'тся ѓ^ немъ”
21
21
то ось значення цього, царю, і ось визначення Всевишнього, яке осягне господаря мого, царя:
Се' же сказа'нїе е^го цр~ю. и^ сказа'нїе вы'шняго с^е е^сть, е^же приспњ` на господи'на мое^го цр~я.
22
22
тебе відлучать від людей, і перебування твоє буде з польовими звірами; травою будуть годувати тебе, як вола, росою небесною ти будеш зрошуватися, і сім часів пройдуть над тобою, доки пізнаєш, що Всевишній володарює над царством людським і дає його, кому хоче.
и^ж#денђтъ т^я эT чл~кь, и^ съ дивїимъ звњремъ бђдетъ житїе твое`. и^ траво'ю а^ки вола` напита'ютъ т^я, и^ эT росы` небнsыя тњло твое ѓ^брастетъ. и^ се'д#мь временъ и^ꙁмњни'тся ѓ^ тебњ, до'ндеже ё^вњси ја^ко съвладе'тъ вы'шнїи црsтвомъ чл~чемъ, и^ е^мђже въсхо'щетъ дасть е&”
23
23
А що повелено було залишити головний корінь дерева, це значить, що царство твоє залишиться при тобі, коли ти пізнаєш владу небесну.
и^ е'же рече, ѓ^ста'вите проникнове'нїе ко'ренїя дђба въ ꙁемли`. црsтво твое тебњ` бђдетъ, эTнележе ё^вњси вла'сть нбsнђю.
24
24
Тому, царю, нехай буде благоугодною тобі порада моя: відкупи гріхи твої правдою і беззаконня твої милосердям до бідних; ось чим може продовжитися мир твій.
сего ради цр~ю совњтъ мо'и да ти бђдетъ ё^го'денъ, и^ грњхи` своя млsтьми расы'пли, и^ непра'вды твоя щедрота'ми ё^богихᲆ, негли бђдетъ въздержа` ја%рость грњхомъ твои^мъ б~ъ”
25
25
Усе це збулося над царем Навуходоносором.
се^ все` пости'же навходоносо'ра цр~я.
26
26
Коли минуло дванадцять місяців, ходячи по царських палатах у Вавилоні,
по дво'ю же надесяте мsцђ црsтва е^го, въ вављ=ло'нњ б^њ ходя`, и^ на ꙁабра'лњхъ гра'да съ всею сла'вою е^го, и^ на сњнехъ е^го хожда'ше
27
27
цар сказав: чи не це величний Вавилон, який побудував я як дім царства силою моєї могутности й на славу моєї величі!
И$ эTвњща` цр~ь, и^ рече, нњсть ли с^е вављ=лонъ вели'кая ю%же а^ꙁъ съградиX домђ црsтвђ въ дръжа'ве крњпости моея, въ че'сть сла'вы моея.
28
28
Ще слова ці були у вустах царя, як був з неба голос: «тобі говорять, царю Навуходоносоре: царство відійшло від тебе!
е^ще б^о сло'вђ сђщђ въ ё^стњхъ цр~ихᲆ. глsа съ нб~се бысть, црsтво твое преи^де эT тебе`,
29
29
І відлучать тебе від людей, і буде перебування твоє з польовими звірами; травою будуть годувати тебе, як вола, і сім часів пройде над тобою, доки пізнаєш, що Всевишній володарює над царством людським і дає його, кому хоче!»
и^ эT чл~къ эTженђтъ т^я, и^ съ звњремъ ди'вїимъ жи'тїе твое. и^ траво'ю а^ки вола` напитаюT т^я. и^ седмь вре'менъ и^змњниTся ѓ^ тебᲇ, дондеже ё^вњси ја%ко съвладњетъ вы'шнїи црsтвомъ чл~чемъ, и^ е^мђже въсхо'щетъ дасть е&”
30
30
Негайно і сповнилося це слово над Навуходоносором, і відлучений він був від людей, їв траву, як віл, і зрошувалося тіло його росою небесною, так що волосся у нього виросло як у лева, і нігті у нього — як у птаха.
В то'и ча'съ сло'во сконча'ся на цр~и навходоносо'рњ. и^ эT чл~кь эTгна'ся, и^ травђ а^ки волᲆ ја^дя'ше, и^ эT росы` нбsныя тњло е^го ѓ^брасте`, дон#деже вла'си е^мђ ја%ко львђ` възвелича'ша, и^ но'гте е^мђ а^ки пти'цамъ”
31
31
Після закінчення ж днів тих, я, Навуходоносор, звів очі мої до неба, і розум мій повернувся до мене; і благословив я Всевишнього, звеличив і прославив Вічного, Якого володарювання — володарювання вічне, і Якого царство — у роди і роди.
И$ по сконча'нїи тXњ дн~їи. а^зъ нав#ходоносо'рᲆ ѓ%чи свои` на' нб~о въздви'гъ, и^ ё'мъ мои къ мнњ ся възврати`. вышняго блsвиX и^ живђщаго въ вњки похвали'хъ. ја%ко власть е^го, вла'сть вњ'чна, и^ црsтво е^го в ро'ды и^ ро'ды.
32
32
І всі, що живуть на землі, нічого не значать; з волі Своєї Він діє як у небесному воїнстві, так і у тих, хто живе на землі; і немає нікого, хто міг би протистояти руці Його і сказати Йому: «що Ти зробив?»
и^ вс^и живђщеи на ꙁемли` нивочто'же намњни'шася. по во'ли свое'и тво'ритъ в# си'лњ нбsнњи, и^ в селе'нїи ꙁемльнMњ. и^ нњсть и^же ся проти'витъ рђцњ е^го, и^ речетъ е^мђ, чт^о сътвори`.
33
33
У той час повернувся до мене розум мій, і на славу царства мого повернулися до мене сановитість і колишній вигляд мій; тоді знайшли мене радники мої і вельможі мої, і я відновлений був на царство моє, і велич моя ще більше піднеслася.
в# то время ё'мъ мой възврати'ся къ мн^њ, и^ в че'сть црsтва свое^го прїидохъ. и^ ѓ'зречь моя възвратися къ мн^њ. и^ мђчи'теле мои`, и^ вельмо'жа моя и^ска'хђ мене. и^ въ црsтвᲇ свое^мъ ё^тверди'хся, и^ вели'чество и^зᲆѓ^би'лнње приложи' ми ся”
34
34
Нині я, Навуходоносор, славлю, підношу і величаю Царя Небесного, Якого всі діла істинні й путі праведні, і Який у силі смирити тих, що ходять гордо.
Нн~њ ё^бо а^ꙁъ навходоносо'ръ, хвалю` и^ превозноша'ю, и^ сла'влю цр~я нбsнаго. ја%ко вся` дњла е^го и'стин#на, и^ пђтїе е^го сђ'ди. и^ вс^я ходя'щая съ презрњнїемъ мо'жетъ смири'ти”
Глава 5
Глvа, е~”
1
1
Валтасар цар зробив великий бенкет для тисячі вельмож своїх і перед очима тисячі пив вино.
Видњнїе, ѕ~” Валтаса'ръ цр~ь сътвори` вече'рю вельмо'жамъ своим# ты'сящи мђжᲆ.
2
2
Скуштувавши вина, Валтасар наказав принести золоті і срібні сосуди, які Навуходоносор, батько його, виніс із храму Єрусалимського, щоб пити з них царю, вельможам його, дружинам його і наложницям його.
преD ты'сящею же винопи'тїи валтасаръ реq въ вкђше'нїи вина`, ја%коже принести` сосђды зла'ты и^ сре'брены, ја%же бњ` и^зне'слъ эTц~ъ е^го навходоносо'ръ эT хра'ма г~а б~а и^же въ і^ерsлимњ, и^ да пїютъ в нихъ цр~ь и^ вельмо'жа е^го, и^ же'нимы е^го, и^ лежђщеи ѓ'крsтъ е^го.
3
3
Тоді принесли золоті сосуди, які взяті були зі святилища дому Божого в Єрусалимі; і пили з них цар і вельможі його, дружини його і наложниці його.
и^ принесо'ша сосђды златыя и^ сре'бреныя, ја%же и^знесе` навходоносо'ръ цр~ь эT хра'ма г~а б~а и^же въ і^ерsлимњ. и^ пїяхђ в ни'хъ цр~ь и^ вельмо'жа е^го, и^ женимы е^го и^ лежђщеи ѓ%крsтъ е^го,
4
4
Пили вино, і славили богів золотих і срібних, мідних, залізних, дерев’яних і кам’яних.
и^ похвали'шA боги` зла'тыя, и^ сре'бреныя, и^ мњдяныя, и^ ка'меныя, и^ древяныя, и^ желњзныя. и^ б~а вњчнаго не блsвиша, и^мђщаго вла'сть дх~а и^хъ”
5
5
У ту саму годину вийшли пальці руки людської і писали навпроти лампади на вапні стіни чертогу царського, і цар бачив кисть руки, яка писала.
въ то'и ча'съ и^зыидо'ша прьсᲄы рђки` чл~ча, и^ писа'хђ проти'вђ лам#па'ды на пра'ꙁњ стњны` хра'ма цр~я” и^ цр~ь видя'ше прьсᲄы рђ'ки пи'шђщїа.
6
6
Тоді цар змінився у лиці своєму; думки його збентежили його, зв’язки стегон його ослабли, і коліна його стали битися одне об одне.
тогда` цр~ю ѓ^ꙁре'чь и^ꙁмњни'ся, и^ размышленїа е^го смђща'хђть и&, и^ съё%ꙁы чре'слъ е^го раслабля'хђся, и^ колњни сђсъ сража'стася.
7
7
Сильно закричав цар, щоб привели чаклунів, халдеїв і ворожбитів. Цар почав говорити, і сказав мудрецям вавилонським: хто прочитає це написане і пояснить мені значення його, той буде вбраний у багряницю, і золотий ланцюг буде на шиї у нього, і третім володарем буде у царстві.
и^ въꙁᲆпи` цр~ь си'лою, ја%коже въвести во'л#хвы, и^ халдњя гаꙁарин#ски. и^ эTвњща` цр~ь мђ'дрымъ вављ=лон#скимъ. и^же почте'тъ въписа'нїе с^е, и^ ра'ꙁђмъ е^го съвњсти'тъ мн^њ. тои въ багряни'цђ ѓ^блече'тся, и^ гри'вна ꙁла'тая на вы'и е^го, и^ тре'тїи въ црsтвᲇ мое^мъ съ власти` начне'тъ.
8
8
І ввійшли всі мудреці царя, але не могли прочитати написаного і пояснити цареві значення його.
и^ вхожда'хђ вс^и мђ'дрїи къ цр~ю. и^ не можа'хђ въписа'нїя почести, ни ра'ꙁђма цр~ю въꙁвњсти'ти.
9
9
Цар Валтасар надзвичайно стривожився, і вигляд лиця його змінився на ньому, і вельможі його збентежилися.
цр~ь же вал#таса'ръ въꙁмяте'ся, и^ ѓꙁречь е^го и^ꙁмњни'ся на не'мъ. и^ вельмо'жа е^го смђщахђся”
10
10
Цариця ж, з приводу слів царя і вельмож його, ввійшла у палату бенкету; почала говорити цариця і сказала: царю, повіки живи! нехай не бентежать тебе думки твої, і нехай не змінюється вигляд лиця твого!
И$ цр~ца вни'де въ хра'мъ пи'рныи. и^ эTвњща цр~ца и^ реq, цр~ю въ вњ'ки живи`. да не смђтя'тъ тебе` раꙁмышле'нїя твоя, и^ ѓ^зречь твоя да ся не и^змњня'етъ.
11
11
Є в царстві твоєму муж, в якому дух святого Бога; у дні батька твого виявлені були у ньому світло, розум і мудрість, подібна до мудрости богів, і цар Навуходоносор, батько твій, поставив його главою тайновідців, чаклунів, халдеїв і ворожбитів, — сам батько твій, цар,
е^сть мђж'ъ въ црsтвњ твое^мъ, в не'мже дх~ъ бж~їи. и^ въ дн~и эTц~а твое^го бᲆждрета, и^ смы'слъ ѓ^брњте'ся в неM. и^ цр~ь навходоносо'ръ эTц~ъ твои, кн~ѕя и& поста'ви вол#хвомᲆ, и^ ба'лїаM, и^ халдњ'емъ газарин#скимъ.
12
12
тому що у ньому, у Даниїлі, якого цар перейменував Валтасаром, виявилися високий дух, відання і розум, здатний пояснювати сни, тлумачити загадкове і розв’язувати вузли. Отже, нехай прикличуть Даниїла, і він пояснить значення.
ја%ко дх~ъ и^ꙁли'ха бња'ше в не'мъ, и^ премђдрость и^ смы'слъ ѓ^брњте'ся в не'м, скаꙁа'я сны`, и^ съвњ'стђя дръжи'мая а^гг~лы, и^ раꙁрDњша'я съё%ꙁы данїи'лъ. и^ цр~ь нарече е^мђ и^мя вал#таса'ръ” нн~њ ё^бо да ся вꙁове'тᲆ, и^ скаꙁа'нїе съвњсти'тъ тебњ”
13
13
Тоді введений був Даниїл до царя, і цар почав розмову і сказав Даниїлові: чи ти Даниїл, один з полонених синів юдейських, яких батько мій, цар, привів з Юдеї?
Тогда` данїиl въведе'ся преD цр~я. и^ рече цр~ь преD всњми, т^ы ли е^си данїи'лъ эT сн~овъ плњн#никъ жидо'въскъ, и^же приведе навходоносор# эTц~ъ мои.
14
14
Я чув про тебе, що дух Божий у тобі і світло, і розум, і висока мудрість знайдена у тобі.
слы'шахъ ѓ^ тебњ ја%ко дх~ъ бж~їи в тебњ, и^ бъжDре'нїя и^ смы'слъ, и^ премђдрость и^ꙁ#ѓ^би'ла ѓ^брњте'ся в тебњ.
15
15
Ось, приведені були до мене мудреці й чаклуни, щоб прочитати це написане і пояснити мені значення його; але вони не могли пояснити мені цього.
и^ с^е нн~њ внидо'ша преD мя мђ'дрїи, вол#сви гаꙁари'н#стїи, да въписа'нїе с^е почтђтъ, и^ скаꙁа'нїа е^го съвњстяT м^и, и^ не мого'ша съвњсти'ти мн^њ.
16
16
А про тебе я чув, що ти можеш пояснювати значення і розв’язувати вузли; отже, якщо можеш прочитати це написане і пояснити мені значення його, то вбраний будеш у багряницю, і золотий ланцюг буде на шиї твоїй, і третім володарем будеш у царстві.
а%ꙁ# же слы'шахъ ѓ^ тебњ ја%ко мо'жеши сђ'ды скаꙁати. нн~њ ё^бо а^ще въꙁмо'жеши въписа'нїе с^е прочести, и^ скаꙁа'нїе е^го съвњсти'ти мн^њ. въ багряни'цђ ѓ^блече'шися, и^ гри'вна ꙁла'та на вы'и твое'и бђдеT, и^ тре'тїи въ црsтвњ мое^мᲆ съвласти` начне'ши.
17
17
Тоді відповів Даниїл, і сказав цареві: дари твої нехай залишаться у тебе, і почесті віддай іншому; а написане я прочитаю цареві і значення поясню йому.
тогда` эTвњща данїи'лᲆ, и^ рече преD цр~емъ. дая'нїа твоя с тобо'ю да бђдђтъ, и^ да'ръ до'мђ твое^го и%номђ да'ждь. а^ꙁ# же писа'нїе почтђ цр~ю, и^ скаꙁа'нїе е^го съвњщђ тебњ.
18
18
Царю! Всевишній Бог дарував батькові твоєму Навуходоносору царство, велич, честь і славу.
цр~ю, б~ъ вы'шнїи, црsтво и^ вели'чество, и^ че'сть и^ сла'вђ да'сть навходоносо'рђ эTц~ђ твое^мђ.
19
19
Перед величчю, яку Він дав йому, всі народи, племена і мови тремтіли і страшилися його: кого хотів, він убивав, і кого хотів, залишав у живих; кого хотів, підносив, і кого хотів, принижував.
и^ эT величества е^же е^мђ да'сть, вс^и лю'дїе, племена, ја^зы'цы бя'хђ трясђщеся и^ боя'щеся эT лица` е^го. и^ ја%же хотя'ше ё^бива'ше, и^ ја%же хотя'ше живля'ше, и^ ја%же хотя'ше въꙁвыша'ше, и^ ја%же хотя'ше смиря'ше”
20
20
Але коли серце його загордилося і дух його озлобився до зухвалости, він був скинутий з царського престолу свого і позбавлений слави своєї,
и^ е^гда` въꙁнесе'ся срDце е^го, и^ ё^твер#ди'ся дх~ъ е^го ја%коже преꙁоровати. съведе'ся эT прsтла црsтва, и^ че'сть эTја%ся эT него.
21
21
і відлучений був від синів людських, і серце його уподібнилося до звіриного, і жив він з дикими ослами; годували його травою, як вола, і тіло його зрошувалося небесною росою, доки він пізнав, що над царством людським володарює Всевишній Бог і поставляє над ним, кого хоче.
и^ эT чл~кь эTгна'ся, и^ срDце е^го съ ѕвњремъ эTда'ся, и^ жи'тїе е^го съ дивїи^ми ѓ^слы`. и^ траво'ю а^ки вола` пита'хђ е^го, и^ эT росы нбsныа ѓ^брасте тњ'ло е^го, ѓ^брасᲄе до'ндеже вла'си главы е^го ја%ко львомъ въꙁвелича'ша, и^ но'гте е^го ја%ко пти'цамъ. до'ндеже раꙁђмњ ја%ко владњ'етъ вы'шнїи црsтвомъ чл~чемъ, и^ е^мђже хо'щетъ да'сть е&”
22
22
І ти, син його Валтасар, не смирив серця твого, хоч знав усе це,
И$ т^ы ё^бо сн~ђ е^го валтаса'ре, не смири срDца свое^го преD гм~ъ е^гоже с^е вс^е ё^ видњ'нїе.
23
23
але піднісся проти Господа небес, і сосуди дому Його принесли до тебе, і ти і вельможі твої, дружини твої і наложниці твої пили з них вино, і ти славив богів срібних і золотих, мідних, залізних, дерев’яних і кам’яних, які не бачать, не чують, не розуміють; а Бога, у руці Якого дихання твоє і в Якого всі путі твої, ти не прославив.
н^о на г~а б~а нбsнаго въꙁнесе'ся, и^ съсђ'ды хра'ма е^го принесе преD ся. ты же и^ вельмо'жа твоя, и^ же'нимы твоя, и^ лежђщеи ѓ%крsтъ тебе, вино пїя'сте в ни'хъ. и^ боги ꙁла'тыя, и^ сре'бреныя, и^ ка'меныя, и^ древяныя, и^ желњ'ꙁныя, и^же ни видятъ ни слы'шатъ ни раꙁђмњ'ютъ, похвали. и^ бг~а в негоже дыха'нїе твое в рђ'кђ е^го и^ вс^и пђти твои, не поꙁна` е^го ниже просла'ви.
24
24
За це і послана від Нього кисть руки, і накреслено це писання.
сего ради эT лица е^го пђсти'шася прьсты рђ'чнїи, и^ писа'нїе с^е вчини'ша”
25
25
І ось що накреслено: мене, мене, текел, упарсин.
се же е^сть писа'нїе вчине'ное” Ма'ни, џе'келъ, фа'ресъ”
26
26
Ось і значення слів: мене — обчислив Бог царство твоє і поклав кінець йому;
с^е скаꙁа'нїе гл~а” ма'ни. и^змњри б~ъ црsтво твое и^ скон#ча е&”
27
27
текел — ти зважений на терезах і знайдений дуже легким;
џе'келъ. поста'вися в# мњ'рахъ, и^ ѓ^брњте'ся ли'хђемо.
28
28
перес — розділене царство твоє і дане мидянам і персам.
фа'ресъ. раꙁдњли'ся цр~ьство твое эT тебе, и^ эTда'сться ми'домъ и^ пе'рсомъ”
29
29
Тоді за повелінням Валтасара одягли Даниїла у багряницю і поклали золотий ланцюг на шию його, і проголосили його третім володарем у царстві.
И$ рече вал#тасарᲆ ѓ^блецњте и&, и^ ѓ^блеко'ша данїи^ла в# багряни'цђ, и^ гри'внђ ꙁла'тђю възложи'ша на вы'ю е^го. и^ ꙁаповњ'да ѓ^ немъ ја%коже бы'ти е^мђ кн~ѕю, и^ тре'тїемђ въ црsтвњ е^го”
30
30
У ту ж саму ніч Валтасар, цар Халдейський, був убитий,
Видњ'нїе з~ Валтаса'ра цр~я хал#деиска ё^би'ша в т^ђ но'щъ.
31
31
і Дарій мидянин прийняв царство, будучи шістдесяти двох років.
дарїи же мидеани'нъ прїа црsтво, сы'и шестидесяT и^ двою лњтђ”
Глава 6
Глvа, ѕ~”
1
1
Угодно було Дарієві поставити над царством сто двадцять сатрапів, щоб вони були по всьому царству,
И бы'сть ё^гоDно преD да'рїемъ, и^ поста'ви въ црsтвњ кн~ѕь р~, и^ к~, ја^коже бы'ти и^мъ въ всемъ црsтвњ е^го.
2
2
а над ними трьох князів, — з яких один був Даниїл, — щоб сатрапи давали їм звіт і щоб для царя не було ніякого обтяження.
наD ни'ми же три чино'вники, эT ни'х#же б^њ данїи'лъ тре'тїи. ја^коже повњдаемъ рњчи и^мъ кн~ѕемъ, да цр~ю не ꙁазля'ютъ.
3
3
Даниїл перевершував інших князів і сатрапів, тому що у ньому був високий дух, і цар подумував уже поставити його над усім царством.
и^ бњ данїи'лъ наD ни'ми, ја%ко дх~ъ бња'ше и^ꙁ#ѓ^би'ла в немъ, и^ цр~ь поста'ви и& въ всемъ црsтвњ свое^мъ.
4
4
Тоді князі і сатрапи почали шукати приводу до звинувачення Даниїла щодо управління царством; але ніякого приводу і провин не могли знайти, тому що він був вірний, і ніякого прогрішення або провини не виявлялося у ньому.
чино'вницы же и^ кня'ѕи и^ска'хђ вины` на данїи'ла. и^ всеа вины` и^ събла'ꙁна и^ грњха` не ѓбрњтеs до него, ја%ко и^ꙁвњ'стъ бњ'аше”
5
5
І ці люди сказали: не знайти нам приводу проти Даниїла, якщо ми не знайдемо його проти нього у законі Бога його.
И$ рњша чино'вницы, не ѓ^бря'щемъ до данїила вины`, а^ще не въ ꙁако'нXњ б~а е^го.
6
6
Тоді ці князі і сатрапи приступили до царя і так сказали йому: царю Дарію! повіки живи!
тогда` чино'в#ницы и^ кн~ѕи ста'вше преD цр~емъ рњша е^мђ, дарїе цр~ю, въ вњки живи.
7
7
Усі князі царства, намісники, сатрапи, радники і воєначальники погодилися між собою, щоб зроблена була царська постанова і видане повеління, щоб, хто протягом тридцяти днів буде просити якого-небудь бога або людину, крім тебе, царю, того кинути у лев’ячий рів.
съвњща'ша вси и^же въ црsтвњ твое^м#, вое^во'ды, и^ кн~ѕи, и^ ѓблада'ющеи страна'ми, ја%коже ё^ста'вити ё^ста'въ црsкь и^ ё^крњпи'ти ꙁаро'къ. ја%ко а^ще кт^о про'ситъ проше'нїа всего ё^ бо'га, и^ли чл~ка до дн~ъ л~, ра'ꙁвњ то'чїю ё^ тебе цр~ю, да ся въвръжетъ в ро'въ лев#скь.
8
8
Отже, затвердь, царю, цю постанову і підпиши указ, щоб він був незмінний, як закон мідійський і перський, і щоб він не був порушений.
нн~њ ё^бо цр~ю ё^ста'ви ꙁаро'къ, и^ положи писанїе, ја%ко да ся не и^ꙁмњнитъ ꙁаповњдь миDска и^ прьска, ја%ко да ся не премњнитъ сђпроти'въ семђ”
9
9
Цар Дарій підписав указ і це повеління.
И$ тогда` цр~ь да'рїи повелњ въписа'нїе и^ заповњдь.
10
10
Даниїл же, дізнавшись, що підписано такий указ, пішов у дім свій; вікна ж у світлиці його були відчинені навпроти Єрусалима, і він тричі на день схиляв коліна, і молився своєму Богу, і славословив Його, як це робив він і раніше того.
данїиl же е^гда ё^вњде, ја%ко ꙁа'повњдь вчини'ся, вни'де в до'мъ свои. двер#ца же эTвер#сты е^мђ в нога'тицы е^го проти'вђ і^е^рлsимђ. въ три' же вре'мена дн~е бња'ше прекланя'а колњ'ни свои, моля'ся и^сповњда'я преD бг~омъ свои^мъ, ја%коже б^њ творя'и преже”
11
11
Тоді ці люди підглянули і знайшли Даниїла, що він молиться і просить милости перед Богом своїм,
Тогда` мђжи ѓ^ни блюдо'ша, и^ ѓ^брњто'ша данїи'ла прося'ща и^ молящася преD гм~ъ свои^мъ.
12
12
потім прийшли і сказали цареві про царське повеління: чи не ти підписав указ, щоб усяка людина, яка протягом тридцяти днів буде просити якого-небудь бога або людину, крім тебе, царю, кидати у лев’ячий рів? Цар відповів і сказав: це слово тверде, як закон мидян і персів, який не допускає зміни.
и^ пришеDше рњша преD цр~емъ. цр~ю не ꙁаро'къ л^и т^ы б^њ ё^чини'лъ ја%ко весь чл~къ и^же а^ще просиT всего ё^ б~а, и^ли чл~ка до л~ дн~ъ, н^о то'чїю ё^ тебе цр~ю, да ся въвержеT в ро'въ лев#скь. и^ рече цр~ь, и^стин#но сло'во, и^ ꙁа'повњдь миDска и^ пер#ска не минетъ.
13
13
Тоді відповіли, вони і сказали цареві, що Даниїл, який з полонених синів Юдеї, не звертає уваги ні на тебе, царю, ні на указ, тобою підписаний, але тричі у день молиться своїми молитвами.
и^ тогда` эTвњща'ша преD цр~емъ и^ гл~аша, данїи'лъ и^же эT сн~ов# плњ'нникъ жидо'в#скь, не покори'ся ꙁа'повњди твое'и и^ неради ѓ^ ꙁаро'цњ иже в#чини`. три б^о времена дн~е про'ситъ ё^ б~а свое^го проше'нїи своиX.
14
14
Цар, почувши це, сильно засмутився і поклав у серці своєму врятувати Даниїла, і навіть до заходу сонця посилено намагався визволити його.
тогда` цр~ь ја%ко слы'шавъ сло'во с^е, ѕњ'ло съжашли с^и ѓ^ нем#, и^ ѓ^ данїи'лᲇ, и^ пря'ся и^ꙁба'вити и&, и^ бњ` до вечера пря'ся ја%ко и^ꙁба'вити и&.
15
15
Але ті люди приступили до царя і сказали йому: знай, царю, що за законом мидян і персів ніяке визначення або постанова, затверджені царем, не можуть бути змінені.
тогда` мђжи ѓ^ни гл~аша цр~ю. вњ'ждь цр~ю ја%ко ми'домъ и^ пе'рсомъ, нњсть лњ'по премњни'ти ꙁаро'ка и^ ё^ста'ва и^же цр~ь съста'витъ”
16
16
Тоді цар повелів, і привели Даниїла, і кинули у рів лев’ячий; при цьому цар сказав Даниїлові: Бог твій, Якому ти незмінно служиш, Він спасе тебе!
Тогда` цр~ь рече, и^ приведо'ша данїи'ла и^ въвергоша и& в ровъ лев#скь. и^ рече цр~ь данїи'лђ, б~ъ е^мђже т^ы слђжиши прsно, и^ꙁба'витъ т^я.
17
17
І принесений був камінь і покладений на отвір рову, і цар запечатав його перснем своїм, і перснями вельмож своїх, щоб ніщо не перемінилося у розпорядженні про Даниїла.
и^ принесо'ша камы'к# е^ді'нъ, и^ въꙁложи'ша и& на ё%стїе р#вђ, и^ ꙁнамена цр~ь прьстьнемъ свои^мъ, и^ прьстьнемъ вельмо'жъ е^го, да ся не и^ꙁмњнитъ дњя'нїе ѓ^ данїи'лњ.
18
18
Потім цар пішов у свій палац, ліг спати без вечері, і навіть не велів вносити до нього їжі, і сон біг від нього.
и^ эTи^де цр~ь в до'мъ свои, и^ леже беꙁ# вечеря, и^ ја%ди не внесо'ша к# немђ, и^ сонᲆ эTстђпи эT него. и^ ꙁаключи б~ъ ё^ста` львоM и^ не стђжи'ша данїи'лђ.
19
19
Вранці ж цар устав на світанку і поспішно пішов до рову лев’ячого,
тогда` цр~ь въста'въ ꙁаё%тра на свњте, и^ прїиде къ р#вђ лев#скђ.
20
20
і, підійшовши до рову, жалібним голосом гукнув Даниїла, і сказав цар Даниїлові: Даниїле, рабе Бога живого! Бог твій, Якому ти незмінно служиш, чи міг спасти тебе від левів?
и^ въꙁᲆпи жрњ'ломъ крњ'пкомъ, данїи'ле рабе б~а жива'го. б~ъ твои е^мђже т^ы слђжиши прsно, въꙁмо'же л^и и^ꙁба'вити т^я и^ꙁ# ё%стъ льво'въ.
21
21
Тоді Даниїл сказав цареві: царю! повіки живи!
и^ рече данїи'лъ цр~ю, цр~ю въ вњ'ки живи.
22
22
Бог мій послав ангела Свого і загородив пащі левів, і вони не зашкодили мені, тому що я виявився перед Ним чистим, та й перед тобою, царю, я не зробив злочину.
бг~ъ мо'и посла` а^гг~ла свое^го, и^ ꙁатвори ё^ста льво'ва, и^ не расы'паша мене. ја%ко ѓ^брњте'ся преD ни'мъ пра'вда моя. и^ преD тобо'ю же цр~ю съгрњше'нїа не сътвори'хъ”
23
23
Тоді цар надзвичайно зрадів за нього і повелів підняти Даниїла з рову; і піднятий був Даниїл з рову, і ніякого ушкодження не виявилося на ньому, тому що він вірував у Бога свого.
Тогда` цр~ь въꙁвесели'ся ѓ^ немъ, и^ рече данїи'ла и^ꙁвести и^з# рва. и^ все тлњнїе не ѓ^брњте'ся ѓ^ немъ, ја%ко вњрова къ бђ свое^мђ.
24
24
І наказав цар, і приведені були ті люди, які звинувачували Даниїла, і кинуті у лев’ячий рів, як вони самі, так і діти їхні і дружини їхні; і вони не досягли дна рову, як леви оволоділи ними і розтрощили всі кістки їхні.
и^ рече цр~ь, и^ приведо'ша мђж'а ѓ^клевета'вшая данїи'ла. и^ в ро'въ лев#скь въверго'ша я&, и^ сн~ы и^хъ и^ же'ны иX. и^ не доидо'ша д#на р#вђ даже содолњша и^мъ льви, и^ вся ко'сти и^хъ ѓ^тон#чи'ша”
25
25
Після того цар Дарій написав усім народам, племенам і мовам, які живуть по всій землі: «Мир вам нехай примножиться!
Тогда` да'рїи цр~ь въписа` всњм# лю'демъ, племенемъ, ја^ꙁы'комъ живђщїимъ въ все'и ꙁемли`. ми'ръ вамъ ё^мно'жится.
26
26
Мною дається повеління, щоб у всякій області царства мого трепетали і благоговіли перед Богом Даниїловим, тому що Він є Бог живий і присносущий, і царство Його незламне, і царювання Його нескінченне.
эT лица мое^го заповњдася ꙁа'повњдь, ја%коже въ все'и ꙁемли` цр~ства мое^го трясђщеMся и^ боящемся бы'ти эT лица б~а данїи'ля. ја%ко то'и е^сть б~ъ живы'и, и^ пребываяй въ вњ'ки. и^ црsтво е^го не расы'плется, и^ вла'сть е^го до кон#ца
27
27
Він визволяє і спасає, і звершує чудеса і знамення на небі й на землі; Він визволив Даниїла від сили левів».
поDе'млетъ. і^ и^ꙁбавля'етъ, и^ тво'риT ꙁна'менїя и^ чюдеса`, на нб~си и^ на ꙁемли, и^же и^ꙁба'ви данїи'ла эT ё%ст# льво'въ.
28
28
І Даниїл благоденствував і в царювання Дарія, і в царювання Кира перського.
данїилъ же ё^прави` въ црsьтвњ да'рїевњ, и^ кљ'ра пер#сина”
Глава 7
Глvа, з~”
1
1
У перший рік Валтасара, царя Вавилонського, Даниїл бачив сон і пророчі видіння голови своєї на ложі своєму. Тоді він записав цей сон, виклавши сутність справи.
Видњнїе, и~” Въ прьвое лњто валтаса'ра цр~я халдњ'иска, данїи'лъ сонъ ви'дњ. и^ видњнїя главы е^го на ло'жи е^го. и^ соn в#писа`.
2
2
Почавши мову, Даниїл сказав: бачив я у нічному видінні моєму, і ось, чотири вітри небесних боролися на великому морі,
а^ꙁъ данїи'лъ видXњ въ видњнїи мое^мъ но'щїю, и^ с^е д~ вњтри нбsнїи налего'ша на' море вели'кое.
3
3
і чотири великих звіра вийшли з моря, не схожі один на одного.
и^ четыре звњрїе вели'цїи и^схожда'хђ и^з мо'ря разли'чь себе”
4
4
Перший — як лев, але у нього крила орлині; я дивився, доки не вирвані були у нього крила, і він піднятий був від землі, і став на ноги, як людина, і серце людське дане йому.
Прьвыи а^ки льви'ца и^мђщи кры'лњ, кры'лњ же е^я а^ки` ѓ^рлђ`. и^ зря'хъ дон#деже простре` кры'лњ свои`, и^ въз#дви'жеся эT земля`, и^ на ногђ чл~чђ ста`, и^ срDце чл~че дасться е'й”
5
5
І ось ще звір, другий, схожий на ведмедя, стояв з одного боку, і три ікла у роті у нього, між зубами його; йому сказано так: «встань, їж м’яса багато!»
И$ с^е звњръ вторы'и подо'беn медвњ'дицы, и^ в ча'сти е^ді'нои ст^а, и^ три` ре'бра въ ё^стњхъ е'й средњ зђбъ ея`. и^ си'це гл~ахђ е'и, въста'ни, и^ ја%ждъ плоти мно'ги”
6
6
Потім бачив я, ось ще звір, як барс; на спині у нього чотири пташиних крила, і чотири голови були у звіра цього, і влада дана була йому.
Въ слњдъ сего ви'дњхъ, и^ с^е звњръ и'нъ а^ки ры'сь, томђ же кры'ла четы'ре п#тича наD ниM четыре же главы звњрїи. и^ вла'сть да'сться е^мђ”
7
7
Після цього бачив я в нічних видіннях, і ось звір четвертий, страшний і жахливий і дуже сильний; у нього великі залізні зуби; він пожирає і розтрощує, залишки ж топче ногами; він відмінний був від усіх інших звірів, і десять рогів було у нього.
Въ слњдъ сего ви'дњхъ, и^ с^е звњръ четве'ртыи горд# и^ стра'шенъ, и^ крњпокъ и^зли'ха. ꙁђ'бы же е^го желњꙁни и^ ве'лїи и^ но'гти мњдяни, ја^ды'и и^ ѓ^тон#чевая ѓ^ста'нокъ же нога'ма попира'ше. то'и же раꙁлђча'яся и^зли'ха па'че всњхъ звњрїи преж#нихъ, и^ ро'гъ і~ е^мђ.
8
8
Я дивився на ці роги, і ось, вийшов між ними ще невеликий ріг, і три з попередніх рогів з коренем були вирвані перед ним, і ось, у цьому розі були очі, як очі людські, і вуста, які говорять зарозуміло.
и^ смотрњх же в роꙁњ'хъ е^мђ, и^ с^е ро'гъ дрђгїи ма'лъ въꙁы'иде преD ни'ми, трїе же ро'ꙁи пре'днїи стръгнђшася е^мђ эT лица` е^го. и^ с^е ѓ%чи а^ки ѓ'чи чл~чи в ро'ꙁњ то'мъ, и^ ё^ста гл~юща вели'ка.
9
9
Бачив я, нарешті, що поставлені були престоли, і возсів Ветхий днями; одіяння на Ньому було біле, як сніг, і волосся глави Його — як чиста хвиля; престіл Його — як полум’я вогню, колеса Його — палаючий вогонь.
ꙁря'хъ, до'ндеже прsтли поста'вишася, и^ ве'тхїи дн~ьми сњдя'ше, и^ ѓ^де'жда е^го бњла а^ки снњ'гъ. и^ вла'си главы е^го а^ки во'лна чи'ста. прsтлъ е^го пла'мы ѓ'гненъ. колеса` е^го ѓ'гнь паля`.
10
10
Вогненна ріка виходила і проходила перед Ним; тисячі тисяч служили Йому і тисячі тисяч стояли перед Ним; судді сіли, і розкрилися книги.
рњка` ѓ'гнена теча'ше и^сходя'щи пред нимъ. тысяща тысящь слђжа'хђ е^мђ, и^ тмы` тем# преDстоја%хђ пред нимъ. сђ'дище сњ'де, и^ кни'ги эTврьꙁо'шася.
11
11
Бачив я тоді, що за вимовлення зарозумілих слів, які говорив ріг, звір був убитий на очах моїх, і тіло його розтрощене і віддане на спалення вогню.
ви'дњхъ тогда` эT гла'са словесъ вели'кихъ ја%же ро'гъ ѓ'нъ гл~аше. до'ндеже ё^би'ся ꙁвњр# и^ поги'бе тњло е^го, и^ да'сться въ ж#же'нїе ѓ'гнено.
12
12
Й у інших звірів відібрана влада їх, і продовження життя дане їм тільки на час і на термін.
и^ про'чихъ ѕвњрїи преста'вися вла'сть, и^ продлъженїе жи'тїя да'сться и^мъ до лњта и^ времене”
13
13
Бачив я у нічних видіннях, ось із хмарами небесними йшов ніби Син людський, дійшов до Ветхого днями і підведений був до Нього.
Ви'дњхъ въ снњ` но'щїю, и^ се на ѓ'блацехъ нбsныхъ ја%ко сн~ъ чл~чь иды'и бя'ше, и^ до ве'тхаго дн~ьми дои^де, и^ преD нимъ приведе'ся е^мђ.
14
14
І Йому дана влада, слава і царство, щоб усі народи, племена і мови служили Йому; володарювання Його — володарювання вічне, яке не мине, і царство Його не зруйнується.
и^ томђ ся да'сть вла'сть, и^ чтsь, и^ црsтво. и^ вси` лю'дїе, пле'мена, ја^ꙁы'цы томђ` порабо'таютъ. и^ влаs е^го, вла'сть вњчная, ја%же не ми'мои^детъ, и^ црsтво е^го не расы'плеTся”
15
15
Затремтів дух мій у мені, Даниїлі, у тілі моєму, і видіння голови моєї збентежили мене.
Въꙁгорњся дх~ъ мои. а^ꙁъ данїилᲆ въ ё'жасњ мое^мъ, и^ видњ'нїя главы мое'я смятя'хђ м^я.
16
16
Я підійшов до одного з тих, що стояли і запитав у нього про істинне значення всього цього, і він став говорити зі мною, і пояснив мені зміст сказаного:
и^ прїидо'хъ къ е^ді'номђ стоя'щихъ ё^ него, наё^чи'тися всемђ семђ. и^ повњда м^и и^стовое, и^ сказа'нїе слове'съ възвњсти` м^и.
17
17
«ці великі звірі, яких чотири, означають, що чотири царі постануть із землі.
сїи ѕвњрїе ве'лїи четы'ре, четыре црsтва въста'нђтъ на ꙁеMли
18
18
Потім приймуть царство святі Всевишнього і будуть володіти царством повік і навіки віків».
ја%же во'ꙁмђтся, и^ преимђтᲆ црsтво вы'шняго, и^ во'змђтъ е& до вњка, и^ до' вњка вњкъ.
19
19
Тоді побажав я точного пояснення про четвертого звіра, який був відмінний від усіх і дуже страшний, із зубами залізними і кігтями мідними, пожирав і розтрощував, а залишки топтав ногами,
и^ вопраша'хъ коне'чнњ ѓ^ ѕвњри четве'ртњмъ, ја%ко бња'ше раꙁли'чь эT всего ѕвњри, и^ гръдъ и^ꙁли'ха. ꙁђ'бы е^го желњꙁни и^ но'гти е^го мњдяни, ја^ды'и и^ ѓ^тон#чева'я, ѓ^ста'нокъ же нога'ма попира'ше.
20
20
і про десять рогів, які були на голові у нього, і про інший, який щойно вийшов, перед яким випали три, про той самий ріг, у якого були очі і вуста, які говорять зарозуміло, і який на вигляд став більшим за інші.
и^ ѓ^ десяти ро'зњхъ е^го и^же на главњ` е^го. и^ ѓ^ дрђзMњ въше'дшиM, и^ стря'сшемъ прьвыя три`. ро'гъ же то'и е^мђже ѓ%чи, и^ ё^ста` гл~юща вели'ко, и^ видњнїе е^го бо'ле прочїих#.
21
21
Я бачив, як цей ріг вів битву зі святими і переборював їх,
зрњхъ, и^ ро'гъ тои творя'ше рать съ ст~ыми, и^ ё^крепњ к нимъ.
22
22
доки не прийшов Ветхий днями, і суд даний був святим Всевишнього, і настав час, щоб царством оволоділи святі.
до'н#деже прїидетъ ве'тхїи дн~ьми, и сDђ дасть ст~ымъ вы'шняго. и^ вре'мя приспњ`, и^ црsтво прїяша ст~їи.
23
23
Про це він сказав: звір четвертий — четверте царство буде на землі, відмінне від усіх царств, яке буде пожирати всю землю, топтати і скрушати її.
и^ рече, ѕвњръ четве'ртыи, црsтво четве'ртое е^сть на ꙁемли`, е^же преспњ'етъ вс^я црsтва, и^ поја%сть вс^ю зе'млю, и^ попере'тъ ю& и^ посњчеT ю&.
24
24
А десять рогів означають, що з цього царства постануть десять царів, і після них постане інший, відмінний від попередніх, і принизить трьох царів,
И$ десять же ро'гъ е^мђ, десять цр~ь въста'нетъ. и^ по нихъ въста'нет# дрђгїи, и^же преспњ'етъ ѕло'бами вс^я и^же прежде е^го, и^ три` цр~я смири'тъ.
25
25
і проти Всевишнього буде говорити слова і пригнічувати святих Всевишнього; навіть мріятиме відмінити у них святкові часи і закон, і вони віддані будуть у руку його до часу і часів і напівчасу.
и^ словеса` къ вы'шнемђ съгл~етъ, и^ ст~ыя вы'шняго смириT и^ помы'слитъ премњнити времена` и^ зако'нъ. и^ дасться в рђкђ е^го до вре'мене и^ вре'менђ, и^ полъ вре'мене.
26
26
Потім сядуть судді і відберуть у нього владу губити і знищувати до кінця.
и^ сђ'дище ся'детъ, и^ вла'сть е^го преставятъ, ја%ко потреби'ти и^ погђби'ти до конца`.
27
27
Царство ж і влада і велич царствена в усій піднебесній дані будуть народу святих Всевишнього, Якого царство — царство вічне, і всі володарі будуть служити і коритися Йому.
црsтво же и^ влаs и^ вели'чество црsтва и^же поD всњмъ нб~семъ, дасться ст~ымъ вы'шняh. црsтво же е^го, црsтво вњчное. и^ вс^я вла'сти томђ рабо'тати начнђтъ и^ послђшати”
28
28
Тут кінець слова. Мене, Даниїла, сильно бентежили міркування мої, і лице моє змінилося на мені; але слово я зберіг у серці моєму.
до ꙁдњ` сконча'нїе словеси” А$ꙁъ данїилъ, на долꙁњ ра'ꙁђми мои` смђща'хђ мя, и^ ѓꙁречь моя` премњни'ся на мн^њ, и гл~ъ въ срDцы мое^мъ снабдXњ”
Глава 8
Глvа, и~”
1
1
У третій рік царювання Валтасара царя явилося мені, Даниїлові, видіння після того, яке явилося мені раніше.
Видњнїе, џ~” Въ лњто тре'тїе црsтва валтасара цр~я, видњнїе ја%ви'ся мн^њ, а^ꙁъ данїилᲆ поја%вльшемся мн^њ прежDе.
2
2
І бачив я у видінні, і коли бачив, я був у Сузах, престольному місті в області Еламській, і бачив я у видінні, — ніби я був біля ріки Улая.
и^ бњ'хъ в сђсои сва'ри јаже еs въ странњ е^ламъстњ. и^ ви'дњхъ въ видњнїи а^ки бњ'хъ на ё^ва'лњ.
3
3
Звів я очі мої і побачив: ось, один баран стоїть біля ріки; у нього два роги, і роги високі, але один вищий за другий, і вищий піднявся опісля.
и^ въздви'гъ ѓ'чи свои, и^ ви'дњхъ. и^ с^е ѓ^ве'нъ е^ді'нъ стоя на ё^ва'лњ томђ же дв^а ро'га, ро'га же высо'ка, е^ді'нъ же вы'шнїи и^же въсхожда'ше послᲇжде.
4
4
Бачив я, як цей баран буцався на захід і на північ і на південь, і ніякий звір не міг устояти проти нього, і ніхто не міг урятуватися від нього; він робив, що хотів, і величався.
и^ ви'дњхъ ѓ^ве'нъ бђдђщь по' морю, и^ на сњверъ, и^ на ю'гъ, и^ на восто'ченъ. и^ вс^и ѕвњрїе не станTђ преD нимъ, и^ не бња'ше и^збавля'юща и^ꙁ рђки е^го. и^ сътвори по во'ли свое'и и^ воꙁвели'чися.
5
5
Я уважно дивився на це, і ось, із заходу йшов козел по лицю всієї землі, не торкаючись землі; у цього козла було видно ріг між його очима.
а%з же бњхъ смыш#ляя” И$ с^е коꙁе'лъ козїи и^дя'ше эT восто'къ на лице всея` земля, и^ не бњ` прикаса'яся земли`. и^ коꙁлђ` томђ` рогᲆ види'мъ междђ ѓ^чи'ма е^го.
6
6
Він пішов на того барана, який має роги, якого я бачив, який стояв біля ріки, і кинувся на нього у сильній люті своїй.
и^ прїиде до ѓ%вна и^мђщаго рога` е^гоже ви'дњхъ стоа'ща на ё^валњ, и^ тече` к немђ`, предо мно'ю, въ си'лњ крњпости е^го.
7
7
І я бачив, як він, наблизившись до барана, розлютився на нього й уразив барана, і зломив у нього обидва роги; і не вистачило сили у барана устояти проти нього, і він повалив його на землю і розтоптав його, і не було нікого, хто міг би спасти барана від нього.
и^ ви'дњхъ и& доходя'щь до ѓ^вна` и^ раꙁгнњвася к немђ, и^ пораꙁи ѓ^вна`, и^ съкрђши ѓ%ба ро'га е^го, и^ попра и&, и^ не бња'ше и^же
8
8
Тоді козел надзвичайно звеличився; але коли він набрав сили, то зломився великий ріг, і на місце його вийшло чотири, повернені на чотири вітри небесних.
и& и^ꙁба'витъ. козелъ же коꙁїи воꙁвели'чися. и^ внегда` раскрепњ съкрђшися ро'гъ е^го вели'кїи, и^ въꙁы'идоша дрђзїи четы'ре ро'зи поD нимъ, по четы'рехъ вњтрехъ нбsныхъ.
9
9
Від одного з них вийшов невеликий ріг, який надзвичайно розрісся до півдня і до сходу і до прекрасної країни,
и^ эT е^ді'наго ихъ възыиде ро'гъ е^ді'нъ крњпокъ. и возвели'чися и^ꙁли'ха кᲆ ю'гђ, и^ къ восᲄо'кђ, и^ къ за'падђ.
10
10
і піднісся до воїнства небесного, і скинув на землю частину цього воїнства і зірок, і потоптав їх,
и^ възвели'чися до си'лы нбsныя, и^ паде` на' землю эT си'лы и^ эT ѕвњздъ, и^ попра я&.
11
11
і навіть піднісся на Вождя воїнства цього, і віднята була у Нього щоденна жертва, і зганьблене було місце святині Його.
и^ до'ндеже а^рхїстрати'гъ и^зба'витъ плњн#ники. того ради и^ тре'ба смяте'ся. и^ быs и^ поспњся е^мђ. и^ ст~ое ѓ^пђстњ'ет#.
12
12
І воїнство віддане разом із щоденною жертвою за нечестя, і він, скидаючи істину на землю, діяв і мав успіх.
и^ да'сться на тре'бђ грњхъ. и^ повръжеся пра'вда на' землю, и^ сътвори` и^ поспњся е^мђ”
13
13
І почув я одного святого, який говорив, і сказав цей святий комусь, хто запитував: «на скільки часу поширюється це видіння про щоденну жертву і про спустошливе нечестя, коли святиня і воїнство будуть потоптані?»
И$ слы'шахъ е^ді'наh ст~го гл~юща, и^ рече е^ді'нъ ст~ыи џеlмонїи гл~ющђ е^мђ. и^ доколᲇ видњнїе ста'нетъ и тре'ба ѓ^тя'тая, и^ грXњ ѓ^пђстњнїя дан#ныи, и^ ст~ое и^ си'ла попереTся.
14
14
І сказав мені: «на дві тисячі триста вечорів і ранків; і тоді святилище очиститься».
и^ рече е^мђ, до' вечера и^ ё'тра, дн~ъ ты'сящи, и^ с~. и^ ѓ^чи'стиTся ст~ое”
15
15
І було: коли я, Даниїл, побачив це видіння і шукав значення його, ось, стала переді мною начебто подоба чоловіка.
И$ бы'сть внегда` ви'дњхъ а%зъ данїи'лъ видњнїе, и^ прошахъ смышленїа. и^ с^е ста` предо мно'ю а^ки ѓ%бразъ мђжескь.
16
16
І почув я від середини Улая голос людський, який воззвав і сказав: «Гавриїле! поясни йому це видіння!»
и^ слы'шахъ гла'сᲆ мђжескь средњ ё^валъ. и^ приꙁва`, и^ рече, гаврїи^ле скажи видњнїе ѓ%номђ.
17
17
І він підійшов до того місця, де я стояв, і коли він прийшов, я жахнувся й упав на лице моє; і сказав він мені: «знай, сину людський, що видіння стосується кінця часу!»
и^ прїиде, и^ ста` дръжася стоа'нїа мое^го. и^ е^гда` прїиде, ё^жасоXся и^ падохъ ни'ць на ꙁемли`. и^ рече къ мнњ`, раꙁђмњи сн~е чл~чь, е^ще` б^о до го'да сконча'нїе видњнїю.
18
18
І коли він говорив зі мною, я без тями лежав лицем моїм на землі; але він доторкнувся до мене і поставив мене на місце моє,
и^ е^гда` гл~аше со мно'ю, падохъ ни'ць на земли`. и^ прикоснђся мнњ, и^ поста'ви м^я на но'гђ мое'ю, и^ рече,
19
19
і сказав: «ось, я відкриваю тобі, що́ буде в останні дні гніву; бо це стосується кінця визначеного часу.
с^е а^ꙁъ въꙁвњ'стђю тебњ бы'шащая послњди гнњвная сн~омъ людїи твои^хъ, ја%ко в го'дъ сконча'нїю пребыва'етъ.
20
20
Баран, якого ти бачив із двома рогами, це царі мідійський і перський.
ѓ%веn и^же видњ и^мђщь рога, цр~ь е^сть миDскь и^ прьскь.
21
21
А козел кошлатий — цар Греції, а великий ріг, який між очима його, це перший її цар;
а^ козелъ коꙁїи, цр~ь е%л#лин#скь е^сть. ро'гъ же вели'кїи и^же междђ ѓ^чи'ма е^го, т^о е^сть цр~ь пр'ьвыи.
22
22
він зломився, і замість нього вийшли інші чотири: це — чотири царства постануть з цього народу, але не з його силою.
семђ же съкрђшившђся е^же ста'ша четы'ре ро'ꙁи поD ниM. четыре црsтва вᲆста'нђтъ эT страны` е^го, не въ крњпости же е^го.
23
23
Під кінець же царства їх, коли відступники довершать міру беззаконь своїх, постане цар нахабний і майстерний у підступництві;
и^ послњди цр~ьства е^мђ скон#чавающимся грњхоM и^хъ. вᲆста'нетъ цр~ь беꙁъсра'мныM лицемъ, раꙁђмњя гада'нїя,
24
24
і зміцниться сила його, хоч і не його силою, і він буде чинити дивні спустошення і встигати і діяти і губити сильних і народ святих,
и^ дръжавна крњпость е^го, не въ крњпостиy е^го. и^ ё^пра'витъ, и^ сътворитъ, и^ расы'плет# крњпкїя, и^ лю'ди ст~ы,
25
25
і при розумі його і підступництво буде мати успіх у руці його, і серцем своїм він піднесе, і серед світу погубить багатьох, і проти Владики владик повстане, але буде скрушений — не рукою.
и^ ја^ремъ жаже'ля е^го и^спра'витъ, лђка в# рђцњ е^го. и^ въ срDцы свое^м# въꙁвели'чится, и^ лђ'ками расы'плетъ мно'ги ја%же возмо'жеT прельстити. и^ на пагђбђ мно'гомъ вᲆста'нетъ, и^ а^ки ли'ца рђкою съкрђши'тᲆ.
26
26
Видіння ж про вечір і ранок, про які сказано, істинне; але ти приховай це видіння, тому що воно стосується віддалених часів».
и^ видњнїе ё^трины и^ вечера, речен#наго, и^стин#но е^сть. ты' же знамена'и видњнїе, ја^ко въ дн~и мно'ги е^сть”
27
27
І я, Даниїл, занеміг, і хворів кілька днів; потім устав і почав займатися царськими справами; я здивований був видінням цим і не розумів його.
А/з же данїи'лъ ё^спохъ, и% крьж#деваX до дн~їи мно'гъ. и^ вᲆстахъ, и^ творяхъ дњлеса цр~я. и^ почюждахся видњнїю, и^ не бњ'аше разђмњва'ющаго”
Глава 9
Глvа, џ~”
1
1
У перший рік Дарія, сина Ассуїрового, з роду мідійського, який поставлений був царем над царством Халдейським,
Въ прьвое лњто да'рїя сн~а сљ=и'рова эT племени мид#ска и^же црsтвова` въ црsтвњ хаlде'истњ”
2
2
у перший рік царювання його я, Даниїл, зрозумів по книгах число років, про які було слово Господнє до Єремії пророка, що сімдесят років сповняться над спустошенням Єрусалима.
Въ лњто е^дїно црsтва е^го, а^ꙁъ данїи'лъ раꙁђмњхъ въ кни'гахъ число` лњтъ е^же быs сло'во гн~е къ і^еремїи прoркђ, на скончанїе ѓ^пђстњнїя і^ерsлимля се'дмьдеся'тъ лњтъ.
3
3
І повернув я лице моє до Господа Бога з молитвою і благанням, у посту і веретищі і попелі.
и^ да'хъ лице` свое къ г~ђ б~ђ, ја%ко възыскати моли'твы и^ проше'нїя съ а^лка'нїемъ, и^ въ врњтищи и^ пе'пелњ.
4
4
І молився я Господу Богу моєму, і сповідувався і сказав: «Молю Тебе, Господи Боже великий і дивний, що зберігаєш завіт і милість до тих, які люблять Тебе і виконують повеління Твої!
и^ моли'хся къ г~ђ б~ђ мое^мђ, і^ и^сповњдахся е^мђ, и^ рњхъ” Ги~ б~е вели'кїи и чю'дныи, и^ снабдњвая'й завњтъ ᲄвои и^ млsть твою любя'щимъ т^я, и^ снабдя'щимᲆ за'повњди твоя.
5
5
Згрішили ми, чинили беззаконно, діяли нечестиво, були впертими і відступили від заповідей Твоїх і від постанов Твоїх;
съгрњши'хомъ, и^ беꙁаконова'хомъ, нечествова'хомъ, и^ склони'хомся эT ꙁа'повњдеи твои^хъ, и^ эT сђдовъ твои^хъ.
6
6
і не слухали рабів Твоїх, пророків, які Твоїм ім’ям говорили царям нашим, і вельможам нашим, і батькам нашим, і всьому народу країни.
и^ не послђшахомъ ра'бъ твои^хъ прoркъ, и^же гл~аша въ и^мя` твое къ цр~емъ на'шимъ, и^ къ кня'земъ на'шимъ, и^ эTц~емъ на'шим#, и^ всњмъ лю'демъ земля`.
7
7
У Тебе, Господи, правда, а у нас на лицях сором, як день цей, у кожного юдея, у жителів Єрусалима й у всього Ізраїля, у ближніх і далеких, у всіх країнах, куди Ти вигнав їх за відступлення їх, з яким вони відступили від Тебе.
тебњ г~и пра'вда, на'м же стыдњнїе лицђ` ја%ко и^ дн~ь сїи мђжђ і^ё'динђ. и^ живђщиM въ і^ерsлимњ, и^ всемђ і^и^л~ю, бли'жниM и^ да'лнимъ въ все'и ꙁемли`, и^дњже я& е^си раꙁсњ'ялъ та'мо въ эTврьже'нихᲆ и^хъ, и^м#же ся эTврьгоша
8
8
Господи! у нас на лицях сором, у царів наших, у князів наших і у батьків наших, тому що ми згрішили перед Тобою.
тебе г~и” намъ стыдњнїе лицђ`, и^ цр~емъ на'шимъ, и^ княѕемъ нашимъ, и^ эTц~емъ на'шимъ и^же съгрњши'хом# тебњ”
9
9
А у Господа Бога нашого милосердя і прощення, бо ми збурилися проти Нього
ГђE же б~ђ нашемђ щедроты` и^ ѓ^цыще'нїя, ја%ко эTстђпи'хом# эT г~а.
10
10
і не слухали гласу Господа Бога нашого, щоб жити за законами Його, які Він дав нам через рабів Своїх, пророків.
и^ не послђшахомъ гласа г~а б~а на'шего ходи'ти въ ꙁако'нњ е^го, и^же дасть преD лицемъ на'шимъ въ рђкђ ра'бъ е^го прoркъ.
11
11
І весь Ізраїль переступив закон Твій і відвернувся, щоб не слухати гласу Твого; і за те вилилися на нас прокляття і клятва, які написані у законі Мойсея, раба Божого: бо ми згрішили перед Ним.
и^ весь і^и^л~ь престђпи` ꙁако'нъ твои, и^ склони'ся е^же не послђшати гла'са твое^го. и^ прїиде на' ны кля'тва, и^ ꙁакля'тїе в#пи'саное въ ꙁако'нњ мољ=сїѓвњ ра'ба бж~їя, ја%ко съгрњшихомъ е^мђ.
12
12
І Він виконав слова Свої, які прорік на нас і на суддів наших, які судили нас, навівши на нас велику біду, якої не бувало під небесами і яка звершилася над Єрусалимом.
и^ ё^стави` словеса` своя` ја%же гл~а на ны, и^ на сђдїя на'ша и^же сђди'ша на'мъ, и^ навести` на' ны ѕло'бы вели'ки ја^цњ'х же не было поD всњмъ нб~семъ, по всемђ бывшемђ въ і^ерsлимњ.
13
13
Як написано у законі Мойсея, так вся ця біда осягла нас; але ми не благали Господа Бога нашого, щоб нам навернутися від беззаконь наших і зрозуміти істину Твою.
ја%коже е^сть в#пи'сано въ зако'нњ мољ=сїѓвњ, вс^е ѕло` приведе на' ны. и^ не помоли'хомся лицђ` г~а б~а на'шего, эTвратитися эT непра'вдъ на'шихъ, и^ ја%ко смы'слити въ все'и и%стиннњ твое'и г~и.
14
14
Спостерігав Господь цю біду і навів її на нас: бо праведний Господь Бог наш у всіх ділах Своїх, які звершує, але ми не слухали гласу Його.
и^ ё^бђди'ся г~ь б~ъ на ѕло'бђ на'шђ, и^ наведе на' ны. ја%ко праведенъ г~ь б~ъ на'шъ въ всемъ дњя'нїи е^го е^же сътвори`, и^ не послђшахоM гласа е^го”
15
15
І нині, Господи Боже наш, Який вивів народ Твій із землі Єгипетської рукою сильною і явив славу Твою, як день цей! згрішили ми, чинили нечестиво.
И$ н~нњ г~и б~е наш#, и^же и^зведе` лю'ди своа эT зеMля` е^гљ=пеTски рђко'ю крњп#кою, и^ съᲄвори` себњ само'мђ ја%ко и^ дн~ь сїи. съгрњши'хомъ, и^ беꙁако'нновахомъ
16
16
Господи! за всією правдою Твоєю нехай відвернеться гнів Твій і обурення Твоє від града Твого, Єрусалима, від святої гори Твоєї; бо за гріхи наші і беззаконня батьків наших Єрусалим і народ Твій зневажають усі, хто оточує нас.
г~и всњмъ помилованїемъ твоим#. да ся эTврати'тъ ја%рость твоя эT гра'да твое^го і^ерsлима, и^ эT горы` ст~ыя твое%я. ја%ко съгрњши'хом# непра'вдами и^ беꙁако'нїемъ эTц~ь на'шихъ, и^ гра'дъ твои и^ лю'дїе твои` въ ё^кори'ꙁнђ бы'ша въ всњхъ ѓ'крsт#ныX насъ.
17
17
І нині почуй, Боже наш, молитву раба Твого і моління його і споглянь світлим лицем Твоїм на спустошене святилище Твоє, заради Тебе, Господи.
и^ н~нњ г~и б~е нашъ ё^слы'ши мл~твђ раба твое^го и^ проше'нїе е^го. и^ ја^ви` лице` свое на ѓ^сщ~енїе твое` ѓ^пђстњвшее себе ра'ди г~и.
18
18
Прихили, Боже мій, вухо Твоє і почуй, відкрий очі Твої і споглянь на спустошення наші і на місто, на якому наречене ім’я Твоє; бо ми приносимо моління наші перед Тобою, уповаючи не на праведність нашу, але на Твоє велике милосердя.
приклони` г~и б~е мои слXђ твои, и^ ё^слы'ши. эTврьзи ѓ%чи твои` и^ ви'ждь потребле'нїе на'ше, и^ гра'да твое^го в не'мже прозва'ся и'мя твое. ја%ко не на'шими пра'вдами м^ы ё^пова'ю^ще ѓ^чища'емъ ни щедроᲄою на'шею преD тобо'ю, н^о къ щедрота'мъ твоиM мно'гимъ г~и. щедротами
19
19
Господи! почуй; Господи! прости; Господи! зваж і вчини, не зволікай заради Тебе Самого, Боже мій, бо Твоє ім’я наречене на місті Твоєму і на народі Твоєму».
ё^слы'ши г~и, ѓ^цысти г~и, вон#ми` г~и, и^ сътвори`. и^ не премедли` тебе ра'ди б~е мои, ја%ко и'мя ᲄвое призва'ся в лю'деX твои^хъ и^ въ градњ твое^мъ.
20
20
І коли я ще говорив і молився, і сповідував гріхи мої і гріхи народу мого, Ізраїля, і приносив благання мої перед Господом Богом моїм про святу гору Бога мого;
е^щеy м^и гл~ющђ и^ моля'щђ, і^ и^сповњда'ю^щђ грњхи` своя, и^ грњхи` людїи свои^хъ і^и^л~я, и^ припадающђ м^и преD гм~ъ бм~ъ мои^мъ, ѓ^ горњ` ст~њи е^го”
21
21
коли я ще продовжував молитву, муж Гавриїл, якого я бачив раніше у видінні, швидко прилетівши, доторкнувся до мене близько часу вечірньої жертви
І$ е^ще гл~ющђ м^и в# моли'твњ, и^ с^е мђжъ гаврїилъ е^гоже ви'дњхъ въ видњнїи мое^мъ в нача'лњ парящA и^ прикоснђся мн^њ а^ки в ча'съ тре'бы вече'рняя.
22
22
і напоумляв мене, говорив зі мною і сказав: «Даниїле! тепер я зійшов, щоб навчити тебе розуміння.
и^ накаꙁа' мя, и^ гл~а къ мнњ`. и^ рече, данїиле, нн~њ и^зыидо'хъ ё^стро'ити тебњ ра'ꙁђмъ.
23
23
На початку моління твого вийшло слово, і я прийшов звістити його тобі, бо ти муж бажань; отже, зваж на слово і зрозумій видіння.
в нача'ло мл~твы ᲄвоея и^ꙁы'иде сло'во, и^ а'ꙁъ прїидоX съвњсти'ти тебњ, ја%коже мђжъ помышле'нїи е^си т^ы” Размы'сли же въ словеси, и^ раꙁђмњ'и въ ја^вле'нїи.
24
24
Сімдесят седмин визначені для народу твого і святого міста твого, щоб покритий був злочин, запечатані були гріхи і згладжені беззаконня, і щоб приведена була правда вічна, і запечатані були видіння і пророк, і помазаний був Святий святих.
о~ сеDми'нъ съкрати'шася ѓ^ лю'дехъ твои^хъ и^ ѓ^ гра'дњ твоеM ст~њмъ, до'н#деже ѓ^бет#ша'етъ съгрњше'нїе, и^ скон#ча'ется грњ'хъ, и^ ꙁнамена'ются грњси, и^ ѓ^цыстяTся непра'вды. и^ приведе'тся пра'вда вњчная, и^ ꙁнамена'ется видњ'нїе пррoкъ. и^ пома'жется ст~ыи ст~ыX.
25
25
Отже, знай і розумій: з того часу, як вийде повеління про відновлення Єрусалима, до Христа Владики сім седмин і шістдесят дві седмини; і повернеться народ і відбудуються вулиці і стіни, але у важкі часи.
и^ ё^вњ'си и^ разђмњ'еши, эT и^схо'да словеси ја%ко эTвњща'ти и^ ја%ко съгради'ти і^ерsлі'мъ, до х~а сᲄарњ'ишины, сеDми'нъ сеDмь, и^ сеDми'нъ ћ~, и^ в~. и^ въꙁврати'тся и^ съградится широ'цњ и^ ꙁабра'ла і^ и^стощаTся лњта.
26
26
І після закінчення шістдесяти двох седмин відданий буде на смерть Христос, і не буде; а місто і святилище зруйновані будуть народом вождя, який прийде, і кінець його буде як від повені, і до кінця війни будуть спустошення.
и^ по сеDминахъ ћ~ и^ в~, потребиTся пома'ꙁанїе и^ сђ'дъ. граD же и^ ст~ое расы'плется съ старњ'ишиною грядђщимъ. и^ потребя'тся а^ки в# потопњ, и^ до кон#ца ра'ти съкраще'нњ. и^ раз#блажи'тъ завњтъ мно'ꙁњмъ сеDмина е^ді'на. по'л# же сеDмины и^ ста'витъ тре'бники и^ тре'бђ. и^ кри'лђ эT потребле'нїя и^ до скон#ча'нїя и^ пот#ща'нїя в#чини'тъ на поги'бель.
27
27
Й утвердить завіт для багатьох одна седмина, а у половині седмини припиниться жертва і приношення, і на крилі святилища буде мерзота запустіння, і остаточно визначена загибель осягне спустошувача».
и^ раꙁ#блажи'тъ ꙁавњтъ мно'ꙁњмъ сеDмина е^ді'на. в по'л# же сеDмины эTи^меTся тре'ба, и^ възлїя'нїе на ст~ыи храM. ѓ^мръꙁњ'нїе и^ ѓ^пђстњ'нїе и^ до скоnча'нїа го'дђ, скон#ча'нїе да'сться на ѓ^пђстњ'нїе”
Глава 10
Глvа, і~”
1
1
У третій рік Кира, царя Перського, було одкровення Даниїлові, який називався ім’ям Валтасара; й істинне було це одкровення і великої сили. Він зрозумів це одкровення і зрозумів це видіння.
В лњто пе'рвое кљ=рово цр~я прьска, сло'во ја%ви'ся данїи'лђ, е^мђже проꙁва'ся и^мя валᲄаса'ръ. и^стин#но же сло'во, и^ си'ла вели'ка, и^ ра'ꙁђмъ да'сться е^мђ въ ја^вле'нїе”
2
2
У ці дні я, Даниїл, був у смутку три седмиці днів.
В т^ы дн~и а^зъ данїи'лъ бXњ желњя тр^и сеDми'ны дн~ьныхъ,
3
3
Смачного хліба я не їв; м’ясо і вино не входили у вуста мої, і мастями я не намащував себе до виконання трьох седмиць днів.
хлњ'ба помы'слена не ја^доX, и^ мя'со и^ вино не вни'де въ ё^ста` моа, и^ ма'стїю не пома'зах#ся, до три сеDми'нъ дн~ьныX.
4
4
А в двадцять четвертий день першого місяця був я на березі великої ріки Тигру,
въ дн~ь е~і, а~ мsца, а^зъ бњ'хъ бли'ꙁъ рњки` вели'кїя с^и е^сть е^деке'ль.
5
5
і звів очі мої, і побачив: ось один муж, одягнений у лляний одяг, і стегна його оперезані золотом з Уфаза.
и^ въꙁDвиго'хъ ѓ^чи свои и^ ви'дњхъ. и^ с^е мђж'ъ ѓ^блъче'нъ въ багряни'цђ, и^ чресла е^го препоја%сани ꙁла'томъ свњтломъ,
6
6
Тіло його — як топаз, лице його — як вигляд блискавки; очі його — як запалені світильники, руки його і ноги його на вигляд — як блискуча мідь, і глас мови його — як голос багатьох людей.
тњ'ло же е^го а^ки џарси'съ, лице же е^го а^ки ѓ^зречь мо'лнїя, ѓ%чи же е^го а^ки свњща ѓ%гнены. и^ мы'шцы е^го и^ го'лени а^ки ѓ^ꙁреq мњ'ди блиска'ющася. глаs же словеs е^го а^ки глаs наро'да.
7
7
І тільки один я, Даниїл, бачив це видіння, а люди, які були зі мною, не бачили цього видіння; але сильний страх напав на них і вони втекли, щоб сховатися.
и^ ви'дњхъ а^ꙁъ е^ді'нъ данїи'лъ. а^ мђ'жи и^же со мно'ю не ви'дњша ја%вле'нїя, н^о ё%жасть вели'ка паде на ни'хъ, и^ эTбњгнђша въ стра'сњ.
8
8
І залишився я один і дивився на це велике видіння, але у мені не залишилося сили, і вигляд лиця мого надзвичайно змінився, не стало в мені бадьорости.
а^з# же ѓ^ста'хъ е^ді'нᲆ, и^ ви'дњхъ ја^вле'нїе вели'кое с^е. и^ не ѓ^ста` въ мнњ крњ'пость, и^ сла'ва моя ѓ^брати'ся въ расыпанїе, и^ не ё^держа'хъ крњ'пости.
9
9
І почув я голос слів його; і як тільки почув голос слів його, у заціпенінні упав я на лице моє і лежав лицем на землі.
и^ слы'шахъ глаs словесе е^го, и^ внегда` слы'шахъ бњхъ преклоненъ, лице же мое на земли`.
10
10
Але ось, торкнулася мене рука і поставила мене на коліна мої і на долоні рук моїх.
и^ с^е рђка прикаса'ющеся мнњ, и^ въста'ви м^я на колњ'нњ мои, и^ на стопы рђ'кђ мое^ю”
11
11
І сказав він мені: «Даниїле, муже бажань! вникни у слова, які я скажу тобі, і стань прямо на ноги твої; бо до тебе я посланий нині». Коли він сказав мені ці слова, я встав з трепетом.
И$ рече къ мнњ, данїи'ле мђ'жђ помышле'нїи, раꙁђмњ'и вᲆ словесњхъ сиX ја%же а^ꙁъ гл~ю к тебњ, и^ ста'ни на стоа'нїи свое^мᲆ, ја%ко нн~њ посла'нъ е^смь к тебњ. и^ е^гда` съгл~а сло'во с^е къ мнњ`, въстаX съ трђсоM.
12
12
Але він сказав мені: «не бійся, Даниїле; з першого дня, як ти приготував серце твоє, щоб досягти розуміння і смирити себе перед Богом твоїм, слова твої почуті, і я прийшов би за словами твоїми.
и^ рече къ мнњ, не бо'ися данїи'ле, ја%ко эT перваго дн~е вон#же пода'сть срDце свое ја%ко раꙁђмњти, и^ трђди'тися предо мно'ю бм~ъ твои^мъ, ё^слышашася словеса твоя`, а^ꙁ# же прїидо'хъ въ словесе'хъ твои^хъ”
13
13
Але князь царства Перського стояв проти мене двадцять один день; але ось, Михаїл, один з перших князів, прийшов допомогти мені, і я залишився там при царях перських.
Кн~ѕь же црsтва прьска стоя'ше проти'вђ мнњ двадесяти и^ е^ді'нᲆ дн~ь. и^ с^е михаи^лъ е^ді'нъ эT старњ'ишинъ прьвыхъ прїиде помощи` мнњ, и^ того ѓ^ста'вихᲆ съ кн~ѕи црsтва прьска.
14
14
А тепер я прийшов звістити тобі, що буде з народом твоїм в останні часи, тому що видіння стосується до віддалених днів».
и^ прїидоX скаꙁа'ти тебњ е^же сря'щеTся лю'демъ твои^мъ в# послDњняя дн~и, ја^ко с^е видњ'нїе въ дн~и.
15
15
Коли він говорив мені такі слова, я припав лицем моїм до землі й онімів.
и^ внегда же гл~а съ мно'ю по словесе'мъ симъ, даX лице свое на' ꙁемлю и^ преклони'хся.
16
16
Але ось, хтось, на вигляд схожий на синів людських, торкнувся вуст моїх, і я відкрив уста мої, став говорити і сказав тому, хто стояв переді мною: «господарю мій! від цього видіння нутрощі мої повернулися у мені, і не стало у мені сили.
и^ с^е а^ки ѓ^ꙁреq чл~ча прикосне'ся ё^стXњ мои^хъ. и^ эTверꙁо'хъ ё^ста` своя и^ гл~ахъ, и^ рњхъ къ стоящемђ предо мною. г~и въ видњ'нїи твое^мъ ѓ^брати'ся ё^тро'ба моя въ мнњ, и^ не и^мыи си'лы.
17
17
І як може говорити раб такого господаря мого з таким господарем моїм? бо у мені немає сили, і дихання завмерло у мені».
ка'ко воꙁмо'же ра'бъ твои гл~ати г~и съ гм~ъ симъ мои^мᲆ. аZ бо эTнемого'х#ся и^ эT нн~њ не ста'нетъ въ мнњ крњпость, си'ла б^о и^ дыха'нїе не ѓ^ста въ мнњ”
18
18
Тоді знову доторкнулася до мене та людська подоба й укріпила мене
И$ приложи и^ прикосне'ся мнњ ја%ко ѓ^ꙁречь чл~ча, и^ ё^крњпи м^я,
19
19
і сказала: «не бійся, муже бажань! мир тобі; мужайся, мужайся!» І коли він говорив зі мною, я укріпився і сказав: «говори, господарю мій; бо ти укріпив мене».
и^ реq м^и, не бо'ися мђж'ђ помышле'нїи, ми'ръ тебњ. мђжа'ися и^ крњпи'ся. и^ е^гда` гл~а съ мно'ю ё^крњпи'х#ся, и^ рњ'хъ, да гл~етъ г~ь мои, ја%ко ё^крњпилъ мя е^си.
20
20
І він сказав: «чи знаєш, для чого я прийшов до тебе? Тепер я повернуся, щоб боротися з князем Перським; а коли я вийду, то ось, прийде князь Греції.
и^ реq, а^ще вњ'си почто е^смь пришеl к тебњ. и^ нн~њ въз#вращђся ја%ко бра'титися съ кн~ѕемъ прьскоM. а^з# же и^схожDахъ, кн~ѕь же е^л#лин#скь грядя'ше.
21
21
Втім, я звіщу тобі, що написано в істинному писанні; і немає нікого, хто підтримував би мене у тім, крім Михаїла, князя вашого.
н^о да т^и совњтђ'ю въчине'ное въписа'нїе и^стин#ны. и^ нњ'сть ни е^ді'ного поDдрᲆжа'ща съ мно'ю ѓ^ семъ, н^о то'чїю миха'илᲆ кня'ѕь вашъ”
Глава 11
Глvа, а~і”
1
1
Отже, я з першого року Дарія мидянина став йому підпорою і підкріпленням.
Аз# же въ пр'ьвое лњто кљ=рово ста'хъ въ дръжа'вђ и^ крњпость.
2
2
Тепер звіщу тобі істину: ось, ще три царі постануть у Персії; потім четвертий перевершить усіх великим багатством, і коли підсилиться багатством своїм, то підніме всіх проти царства Грецького.
и^ прїидо'хъ да совњстђ'ю тебњ. с^е е^ще трїе цр~и въста'нђтъ въ прьсеX, четве'ртыи же раꙁбогатњетъ бога'тества вели'ка паче всњ'хъ. и^ по прїя'тїи бога'тества, въста'нетъ на вся црsтва е^л#линъ си'хъ.
3
3
І постане цар могутній, який буде володарювати з великою владою, і буде діяти за своєю волею.
и^ въста'нетъ дрђгїи цр~ь си'ленъ, и^ ѓ^бладаеT вла'стїю мно'гою, и^ сътво'ритъ въ во'лю свою.
4
4
Але коли він постане, царство його зруйнується і розділиться за чотирма вітрами небесними, і не до його нащадків перейде, і не з тією владою, з якою він володарював; бо роздрібниться царство його і дістанеться іншим, крім цих.
и^ дон#деже стои^тъ. црsтво е^го съкрђши'тся, и^ раꙁдњлиTся на четы'ре вњтры нбsныя, и^ не на конецъ, ни въ вла'сть е^го е^ю'же съвладњ. ја%ко раꙁори'тися црsтвђ е^го, и^ дрђгїи беꙁ нихъ эTда'сться.
5
5
І підсилиться південний цар і один з князів його пересилить його і буде володарювати, і велике буде володарювання його.
и^ ё^крњпи'тся цр~ь ю%жныи, и^ эT кня'ѕь е^го, е^ді'нъ ё^крепњ'етъ на'нь, и^ ѓ^блада'етъ вла'стїю мно'гою, кромњ вла'сти е^го.
6
6
Але через кілька років вони зблизяться, і дочка південного царя прийде до царя північного, щоб установити правильні стосунки між ними; але вона не втримає сили у руках своїх, не устоїть і рід її, але віддані будуть як вона, так і ті, що супроводжували її, і народжений нею, і ті, що допомагали їй у ті часи.
и^ по лњтехъ е^го смири'тся. и^ дщи` цр~я ю'ж#ска вни'детъ къ сњвер#скђ цр~ю, ја^коже сътвори'ти ꙁавњтъ с ни'мъ. и^ не ё^дръжитъ крњпости мы'шца, и^ не ста'нетъ племя` е^я`. и^ предасться та, и^ привед#шеи ю& и^ дњва, и^ въкрᲇпля'яи ю& въ врњменехъ.
7
7
Але постане паросток від кореня її, прийде до війська і ввійде в укріплення царя північного, і буде діяти у них, і підсилиться.
и^ въста'неT эT цвњта и^ эT ко'ренїа е^я` на ё^готова'нїе е^го. и^ прїидеT въ си'лњ, и^ вни'деT въ ё^тверже'нїя цр~я сњвер#скаго, и^ сътворитъ в нихъ, и^ ё^крепњ'ет# в нихъ.
8
8
Навіть і богів їх, ідолів їх з дорогоцінними сосудами їх, срібними і золотими, відвезе у полон у Єгипет і на кілька років буде стояти вище за царя північного.
и^ боги` и^хъ съ слїа'ньми иX, и^ вся сосђды иX похотњны и^ сребра`, съ плњн#ники принесетъ въ е^гљ=пеT. и^ то'и въста'нетъ по цр~и сњ'вер#сте”
9
9
Хоч цей і зробить нашестя на царство південного царя, але повернеться у свою землю.
И$ вни'детъ въ црsтво цр~я ю'жнаго, и въꙁврати'тся на свою зе'млю.
10
10
Потім озброяться сини його і зберуть численне військо, і один з них швидко піде, наводнить і пройде, і потім, повернувшись, буде битися з ним до укріплень його.
и^ сн~ове е^го съберђтъ наро'дъ си'ленъ мно'гъ. и^ вни'детъ гряды'и потопля'я, и^ мимои^детъ, и^ до крњпости е^го съни'детъ.
11
11
І роздратується південний цар, і виступить, воюватиме з ним, з царем північним, і виставить велике військо, і віддане буде військо до рук його.
и^ раꙁгнњ'ваеTся и^ то'и вра'тится съ цр~емъ сњвер#скоM и^ поста'витъ наро'дъ мно'гъ, и^ предасться в рђцњ е^го народъ.
12
12
І підбадьориться військо, і серце царя піднесеться; він подолає багато тисяч, але від цього не буде сильнішим.
и^ поймTђ наро'дъ, и^ възвесели'тся срDце е^го, и^ съдолњ'етъ т#маM, и^ не ё^крепњеT.
13
13
Бо цар північний повернеться і виставить військо більше першого, і через кілька років швидко прийде з величезним військом і великим багатством.
и^ възврати'тся цр~ь сњ'вер#скїи и^ эTведетъ наро'дъ мно'гъ, и^ на кон#цы лTњ прїидетъ гряды'и вхо'домъ си'лою вели'кою и^ съ и^мњ'нїемъ вели'комъ”
14
14
У ті часи багато хто повстане проти південного царя, і непокірні з синів твого народу піднімуться, щоб сповнилося видіння, і впадуть.
И$ в# та` лњта мно'ѕи въста'нђтъ на цр~я ю'ж#ска. и^ сн~ове расы'пателе людїи твои^хъ въꙁдви'гнђтся ја^ко поста'вити видњнїе, и^ эTнемогTђся.
15
15
І прийде цар північний, збудує вал і оволодіє укріпленим містом, і не устоять сили півдня, ні добірне військо його; не вистачить сили протистояти.
и^ вни'детъ цр~ь сњ'вер#скїи, и^ пролњеT къ прьсти, и прїимеT гра'ды тве'рды. мы'шцы же цр~я сњвер#ска не ста'нет#. и^ въста'нђтъ и^ꙁбо'рнїи е^го, и^ не бђдетъ крњпости ја%коже ста'ти.
16
16
І хто вийде до нього, буде діяти з волі його, і ніхто не встоїть перед ним; і на славній землі поставить стан свій, і вона постраждає від руки його.
и^ сътворитъ входя'и к не'мђ по во'ли свое'и, и^ нњсть стоя'щаго преD лицеM е^го. и^ ста'нетъ на ꙁемли` гавеи'рь, и^ съвръши'тся в рђцњ е^го.
17
17
І наміриться увійти з усіма силами царства свого, і праведні з ним, і зробить це; і дочку дружин віддасть йому, на загибель її, але цей задум не відбудеться, і йому не буде користи з того.
и^ вчи'ниT лице` свое вни'ти всея си'лы црsтва свое^го, и^ пра'вᲇ вс^е сᲆтво'ритъ с ниM. и^ дще'ре женњ дасть е^мђ бы'ти с нею, и^ не томђ бђ'детъ, н^и пребђдетъ ё^ него.
18
18
Потім оберне лице своє до островів й оволодіє багатьма; але якийсь вождь припинить нанесену ним ганьбу і навіть свою ганьбу оберне на нього.
и^ възврати'тъ лице` свое въ ѓстровы, и^ по'имет# мно'ги, и^ пога'ситъ кня'ѕя ё^кори'зна е^го. ѓ^ба'че ё^кори'ꙁна е^го въꙁврати'тся е^мђ.
19
19
Потім він оберне лице своє на укріплення своєї землі; але спіткнеться, упаде і не стане його.
и^ ѓ^брати'тъ лице` свое въ крњпость ꙁемля` свое'я, и^ эTнемо'жеTся и^ паде'тся, и^ не ѓ^бря'щется.
20
20
На місце його постане хтось, який пошле збирача податей, пройти по царству слави; але й він після небагатьох днів загине, і не від збурення і не у битві.
и^ въста'нетъ эT ко'ренїя е^го црsтво на ё^готова'нїе е^го, преводя и^ творя сла'вђ црsтва. и^ в т^ы дн~и съкрђшится и^ не в личесњхъ ни въ ра'ти.
21
21
І постане на місце його знехтуваний, і не віддадуть йому царських почестей, але він прийде без шуму і лестощами оволодіє царством.
и^ ста'нетъ въ ё^готова'нїи е^го похђли'ся, и^ не да'ша на'нь сла'вы црsтва. и^ прїидетъ съ ѓ^би'лїемъ, и^ съдолњеT црsтвђ ле'стьми.
22
22
І полчища, які все потоплюють, будуть потоплені і розтрощені ним, навіть і сам вождь завіту.
и^ мы'шцы потопля'ющаго пото'питеся эT лица` е^мђ и^ съкрђшится. и^ старњ'ишина ꙁавњта.
23
23
Бо після того, як він вступить у союз з ним, він буде діяти обманом, і піднесеться, і візьме гору з малим народом.
и^ эT совокђпле'нїя сътвори'т# к немђ лесть. и^ възы'детъ и^ съдолњ'ет# е^мђ в ма'лњ странњ`.
24
24
Він увійде у мирні і родючі країни, і зробить те, чого не робили батьки його і батьки батьків його; здобич, награбоване майно і багатство буде марнотратити на своїх і на укріплення буде мати задуми свої, але тільки до часу.
и^ съ блажа'ишими страна'ми прїидетъ, и^ сътвори'тъ е^гоже не сђть сътвори'ли эTц~ы е^мђ, и^ эTц~ы эTц~ь е^го. плњне'нїемъ и^ плњне'нїи ми'ръ раздњлитъ, и^ на е^гљ=пта помышля'етъ мы'сль е^го, и^ до вре'мене.
25
25
Потім пробудить сили свої і дух свій з численним військом проти царя південного, і південний цар виступить на війну з великим і ще більш сильним військом, але не устоїть, тому що буде проти нього підступництво.
и^ въста'неT крњпость е^го и^ срDце е^го на цр~я ю'ж#скаго в си'лњ вели'цњ. цр~ь же ю'жескь сътво'ритъ с нимъ сњчь си'лою вели'кою и^ крњ'пкою ѕњло” И$ не ста'нђт# ја%ко помышля'ютъ нань помышле'нїя.
26
26
Навіть учасники трапези його погублять його, і військо його розіллється, і впаде багато убитих.
і^ и^з#ја^дя'тъ досто'иная е^го и^ съкрђши'тъ и^ и си'лы расы'плетъ, и^ падђтъ ја%звенїи мно'ѕи.
27
27
У обох царів цих на серці буде підступництво, і за одним столом будуть говорити неправду, але успіху не буде, тому що кінець ще відкладений до часу.
и^ ѓ'ба цр~я и^ срDце е^ю на лђ'кованїе, и^ на тра'пезњ е^ді'нои съгл~ета л#жђ, и^ не ё^пра'виTся. ја%ко е^ще конеw въ вре'мя”
28
28
І вирушить він у землю свою з великим багатством і ворожим наміром проти святого завіту, і він виконає його, і повернеться у свою землю.
И$ възврати'тся на свою землю съ и^мњ'нїемъ мно'гомъ, и^ срDце е^го на ꙁавњтъ ст~ыи, и^ сътвориT, и^ въз#врати'тся на свою ꙁе'млю.
29
29
У призначений час знову піде він на південь; але останній похід не такий буде, як попередній,
30
30
бо в один час з ним прийдуть кораблі киттимські; і він упаде духом, і повернеться, й озлобиться на святий завіт, і виконає свій намір, і знову домовиться з відступниками від святого завіту.
и^ въз#ја%ри'тся на ꙁавњтъ ст~ыи, и^ въз#врати'тся и^ смы'слитъ на ѓ^ста'вшая ꙁавњты,
31
31
І поставлена буде ним частина війська, яка осквернить святилище могутности, і припинить щоденну жертву, і поставить мерзоту запустіння.
и^ мы'шцы и^ племя` эT него, и^ ѓ^скверня'тъ сщ~енїя, и^ преста'вятъ ё^чаще'нїе, и^ дадя'т# в н^е ѓ^гнђше'нїе и^скажено.
32
32
Тих, хто чинить нечестиво проти завіту, він залучить до себе лестощами; але люди, які шанують свого Бога, підсиляться і будуть діяти.
и^ беꙁаконђ'ющеи ꙁавњтъ наведђтъ съ пре'лестїю” Лю'дїе же вњдђще б~а своеh премо'гђтъ и^ сътво'рятъ.
33
33
І розумні з народу напоумлять багатьох, хоч будуть деякий час страждати від меча і вогню, від полону і грабунку;
и^ смы'сленїи лю'дїе смы'сляᲄъ мно'го, и^ эTнемо'гђтся въ мечи и^ въ пла'мене и^ въ плњне'нїи и^ въ раз#грабле'нїе дн~ьно'е.
34
34
й у час страждання свого будуть мати деяку допомогу, і багато хто приєднається до нас, але нещиро.
и^ е^гда эTнемогђтся помо'жеTся и^мъ по'мощь мала. и^ прило'жатся мно'ѕи на' ня съ пре'лестїю.
35
35
Постраждають деякі і з розумних для випробування їх, очищення і для убілення до останнього часу; тому що є ще час до терміну.
и^ эT смы'слившихъ эTнемо'гђтся, ја^ко раж#жещи я& і^ иZбра'ти и^ эTкры'ти до кон#цA вре'мени, ја%ко е^ще въ вре'мя,
36
36
І буде чинити цар той зі своєї сваволі, і піднесеться і возвеличиться вище за всяке божество, і про Бога богів стане говорити хульне і буде мати успіх, доки не звершиться гнів: бо, що наперед визначено, те сповниться.
и^ сътво'ритъ по во'ли свое'и. и^ цр~ь възвы'сится и^ възвели'чится на всего бо'га, и^ на б~а бо'гъ съгл~етъ преси'лне, и^ ё^пра'витъ дон#деже скоnча'ет# гнњвъ. въ сконча'нїе б^о быва'етъ.
37
37
І про богів батьків своїх він не помислить, і ні бажання дружин, ні навіть божества ніякого не вшанує; бо звеличить себе вище за усіх.
и^ до всњхъ бо'гъ эTц~ь е^го не смы'слиT, ја^ко паче всњхъ възвели'чится.
38
38
Але богу укріплень на місці його він буде віддавати шану, і цього бога, якого не знали батьки його, він буде ушановувати золотом і сріблом, і коштовними каменями, і різними дорогоцінностями,
и^ бо'га маѓ'зеи на мњсте свое^мъ съсла'витъ. и^ бо'га е^гоже не видя'ше эTц~ы е^го въсла'витъ сребро'мъ и^ зла'томъ, и^ камы'комъ цњн#нымъ, и^ помышле'нїемъ.
39
39
і збудує міцне укріплення з чужим богом: які ви́знають його, тим збільшить почесті й дасть владу над багатьма, і землю роздасть у нагороду.
и^ сътворитъ твердњлемъ ё^бњжище съ бого'мъ чю'ждимъ е^гоже поꙁна`, и^ ё^мно'жиT сла'вђ, и^ повине'тъ и^мъ мно'ги, и^ зе'млю раꙁдњ'литъ да'ровы.
40
40
Під кінець же часу буде воювати з ним цар південний, і цар північний кинеться як буря на нього з колісницями, вершниками і численними кораблями, і нападе на області, наводнить їх, і пройде через них.
и^ въ вре'мя коне'чное сни'дется с нимъ цр~ь сњвер#скїи въ ѓ^рђжїи и^ с кон#ники, и^ с корабли` мно'ги. и^ вни'детъ въ ꙁе'млю съ расы'панїемъ и^ съкрђшитъ,
41
41
І увійде він у найпрекраснішу із земель, і багато областей постраждають, і врятуються від руки його тільки Едом, Моав і велика частина синів Аммонових.
и^ минеT на ꙁемлю сњ'вер#скђ, и^ мно'ѕи эTнемо'гђтся. сїи же сп~сђтся эT рђки` е^до'мля и^ моа'вля, и^ эT вла'сти сн~овъ а^м#мо'нь.
42
42
І простягне руку свою на різні країни; не врятується і земля Єгипетська.
и^ простре` рђкђ свою на' ꙁемлю, и^ ꙁемля` е^гљ=пет#ска не бђдетъ въ сп~се'нїе.
43
43
І заволодіє він скарбами золота і срібла і різними коштовностями Єгипту; лівійці й ефіопляни підуть за ним.
и^ съвласти` начнеT въ сокровен#ныхъ зла'та и^ сребра`, и^ въ всемъ по'хотнњмъ е^гљ=пет#стњ. и^ лељ=ви'т#стњ и^ мљр#стњ и^ въ твердᲇлехъ и^хъ.
44
44
Але чутки зі сходу і півночі стривожать його, і вийде він у великій люті, щоб знищувати і губити багатьох,
и^ слы'шанїя и^ пот#ща'нїа възмђтя'тъ и& эT восто'к# же и^ сњверь. и^ прїиде въ ја%рости мно'ѕњ, ја^ко погђби'ти и^ нарещи` мно'ги.
45
45
і розкине він царські намети свої між морем і горою преславного святилища; але прийде до свого кінця, і ніхто не допоможе йому.
и^ пот#кнђтъ кђщђ свою на е^фадо'нњ межDђ мо'рема на горњ` ст~њи сњ'вера”
Глава 12
Глvа, в~і”
1
1
І постане у той час Михаїл, князь великий, який стоїть за синів народу твого; і настане час тяжкий, якого не бувало з тих пір, як існують люди, донині; але врятуються у цей час з народу твого всі, які знайдені будуть записаними у книзі.
И в то'и го'дъ въста'нетъ михаи'лъ кня'ѕь вели'кїи, стояй ё^ сн~ов# людїи ᲄвоиX. и^ бђдетъ гоD скорбњ'нїя ја%коy нњсть было` такова`, и^ быs стра'сть на ꙁемли` града того. и^ в ᲄо врᲇмя сп~сђтся лю'дїе твои` вс^и, и^ ѓ^брњты'ися впи'санъ въ кни'ги.
2
2
І багато з тих, що сплять у поросі землі пробудяться, одні для життя вічного, інші на вічну наругу і посоромлення.
и^ мно'ѕи спя'щеи и^хъ въ зе'мльнњи прьсти въста'нђтъ. сїи въ жи'знь вњчнђю, а^ ѓ^ни` въ ё^кори'ꙁнђ и^ въ стыдњ'нїе вњчное”
3
3
І розумні будуть сяяти, як світила на тве́рді, і ті, що навернули багатьох до правди, — як зірки, повіки, назавжди.
и^ смыслившеи просвњтя'тся а^ки свњтъ твердњлныи. и^ эT правди'выхъ мно'гихъ а^ки ѕвњзды въ вњки, и^ е^ще`.
4
4
А ти, Даниїле, приховай слова ці і запечатай книгу цю до останнього часу; багато хто прочитає її, і збільшиться відання».
тыy данїи'ле загради словеса`, и^ зна'менаи кни'ги до вре'мене скоnча'нїя. дон#деже наё^ча'тся мно'ѕи, и^ ё^мно'жится видњ'нїе”
5
5
Тоді я, Даниїл, подивився, і ось, стоять двоє інших, один на цьому березі ріки, другий на тому березі ріки.
И$ ви'дњхъ а^ꙁъ данїилъ, и^ с^е дв^а дрђга'я стоя'сте е^ді'нъ ѓ^ сю'ю странђ` ё'стїя рњцњ, а^ дрђгїи ѓ^бонђ странђ`.
6
6
І один сказав мужу в лляному одязі, який стояв над водами ріки: «коли буде кінець цих дивних подій?»
и^ рњхъ къ мђжђ ѓ^блъче'номђ въ багряницђ, и^же бя'ше врьхђ воды` рњчныя, доко'лњ скон#ча'нїе ја%же нарече чюдеса`.
7
7
І чув я, як муж у лляному одязі, який знаходився над водами ріки, піднявши праву і ліву руку до неба, клявся Тим, Хто живе повіки, що до кінця часу і часів і напівчасу, і після остаточного знищення сили народу святого, все це звершиться.
и^ слы'шахᲆ эT мђжа ѓ^блᲆче'наго вᲆ багряни'цђ, и^же бя'хђ врьхђ воды` рњчны'я, и^ въздви'же десницђ свою на' нб~о, и^ кля'ся в# живђщей въ вњки, ја%ко въ вре'мя и^ въ времене, и^ в поl вре'мене. и^ е^гда сконча'ется расы'панїе рђки людїи ѓ^сщ~енъ, и^ ё^вњ'дятъ с^е вс^и.
8
8
Я чув це, але не зрозумів, і тому сказав: «господарю мій! що ж після цього буде?»
а^ꙁ же слы'шахъ, и^ не раꙁђмњхъ. и^ рњх#, г~и что послњдняя сихъ.
9
9
І відповів він: «іди, Даниїле; бо приховані і запечатані слова ці до останнього часу.
и^ рече, ходи` данїиле, ја%ко загражде'на словеса` и^ знаменана до вре'мене сконча'наго”
10
10
Багато хто очиститься, убілиться і переплавлений буде через спокуси, нечестиві ж будуть чинити нечестиво, і не зрозуміє цього ніхто з нечестивих, а мудрі зрозуміють.
дон#деже и^щетђтся и^ ѓ^бњля'тся, и^ раꙁгоря'тся мно'ѕи и^ ѓ^ст~ятся. и^ събезаконђюT беꙁакон#ницы, и^ не раꙁђмњ'ютъ вс^и нечести'вїи, н^о ё'мнїи раꙁђмњюT”
11
11
З часу припинення щоденної жертви і поставлення мерзоти запустіння мине тисяча двісті дев’яносто днів.
эT времене же премененђ ё^чаще'нїя, дн~ᲆ а~ с~ч.
12
12
Блаженний, хто очікує і досягне тисячі трьохсот тридцяти п’яти днів.
бл~женъ тръпля'и и^ постигїи въ дн~и Wа~ тл~е.
13
13
А ти йди до твого кінця й упокоїшся, і встанеш для одержання твого жереба наприкінці днів».
ты' же и^ди` почива'и, е^ще б^о дн~їе въ и^сполне'нїе сконча'нїю и^ почїеши, и^ въста'неши въ прича'стїе свое въ сконча'нїе дн~ъ.
Глава 13
Глvа, г~і”
1
1
*У Вавилоні жив чоловік, на ім’я Іоаким.
Цр~ь же а^стљ=агиs приложи'ся кᲆ эTц~ем# свои^мъ. и^ прїя кљ=ръ пръсїинъ црsтво е^го”
2
2
І взяв він дружину, на ім’я Сусанна, дочку Хелкія, дуже красиву і богобоязку.
Бњ мђжъ жи'выи въ вављ=ло'нњ, и'мя же е^мђ і^ѓ^а^ки'м#.
3
3
Батьки її були праведні і навчили дочку свою закону Мойсеєвого.
и^ поя` женђ` е'йже и'мя сђса'на дщ^и хел#кїева, добра` ѕњло, и^ боя'щися б~а.
4
4
Іоаким був дуже багатий, і був у нього сад поблизу дому його; і сходилися до нього юдеї, тому що він був найпочесніший з усіх.
роди'теля же ея` правDнва, и^ наё^чиста дще'рь свою по ꙁако'нђ мољ=сїѓвђ”
5
5
І були поставлені два старці з народу суддями у тім році, про яких Господь сказав, що беззаконня вийшло з Вавилона від старійшин-суддів, які здавалися такими, що керують народом.
Бњ же і^ѓ^а^ки'мъ бога'тᲆ ѕњло, и^ б^њ ѓ^гра'дъ бли'ꙁᲆ двора` е^го. и^ схожда'хђся к немђ жи'дове, и^мже бя'ше славнњ'и и^хъ всњхъ”
6
6
Вони постійно бували у домі Іоакима, і до них приходили всі, хто мав спірні справи.
И$ ѓ^бра'ша дв^а сᲄа'рца эT людїи сђдїи в то` лњто. ѓ^ неюже гл~а влDка, ја^ко и^зы'идетъ беꙁако'нїе и^з вављ=ло'на эT ста'рецъ сђдїи, и^же мняхђся строяще лю'ди.
7
7
Коли народ ішов близько полудня, Сусанна входила у сад свого чоловіка для прогулянки.
сїя пребыва'сте в# домђ і^ѓ^а^ки'мли, и^ прихожDа'хђ к нима вс^и пря'щеися”
8
8
І бачили її обидва старійшини кожного дня, як вона приходила і прогулювалася, і в них зародилася похіть до неї,
И$ бы'сть внегда эTхожда'хђ лю'дїе вᲆ пла'днїя, в#хожда'ше и сђса'на и^ хожда'ше въ ѓ^градњ мђжа своего.
9
9
і розбестили розум свій, і відхилили очі свої, щоб не дивитися на небо і не згадувати про праведні суди.
и^ смотрњста ея` ѓ'ба ста'рца вс^я дн~и входя'ща, і^ и^сходя'ща. и^ бы'сте в хотњнїи ея`.
10
10
Обоє вони були уражені похіттю до неї, але не відкривали один одному болю свого,
и^ раꙁъврати'ста ёмъ свои, и^ ё^клони'ста ѓ'чи свои` ја^ко не възгляда'ти на' нб~о, ни помянђти сђдъ пра'ведныхъ”
11
11
тому що соромилися оголосити про жадання своє, що хотіли мати її.
И$ бњста ѓ'ба ѓ^сла'билася на ню`, и^ не съвњсти'ста сама` себњ бо'лњꙁни свое^я.
12
12
І вони старанно підстерігали щодня, щоб бачити її, і говорили один одному:
ја^ко стыдњстася и^сповњдаᲄи помышле'нїе свое, ја%ко хотя'ста бы'ти з нею`.
13
13
«ходімо додому, тому що час обіду», — і, вийшовши, розходилися один від одного,
и^ блюдя'ста жада'юща вся` дн~и зря'ща ея`. и^ рњста дрђг# къ дрђгђ,
14
14
і, повернувшись, приходили на те саме місце, і коли допитувались один у одного про причину того, то зізналися у похоті своїй, і тоді разом призначили час, коли могли б знайти її одну.
и^дњве ё^бо домо'вњ, ја%ко ѓ^бњденъ ча'съ е^сть. и^ шеDша и^ раꙁыдо'стася эT себе.
15
15
І було, коли вони вичікували зручного дня, Сусанна ввійшла, як вчора і третього дня, із двома тільки служницями і захотіла митися у саду, тому що було спекотно.
и^ ѓ^бра'щ#шася прїидо'ста е^ди'намо. и^ ѓ^тяꙁа'ю^ща самася, винђ` и^сповњда'ста похотњнїе свое. и^ тогда ѓ'бъщ#нњ съчини'сᲄа вре'мя, когда ё^лђчиста ѓ^брњсти е^ді'нђ”
16
16
І не було там нікого, крім двох старійшин, які сховалися і підстерігали її.
И$ бы'сть внегда` блюдя'ста ю& дн~ь поко'сенъ, вни'де тогда а^ки вчера` и^ тре'тїимъ дн~е, съ двњма то'чїю ѓ^трокови'цама, и^ въсхотњ` мы'тися въ ѓ^гра'дњ, ја%ко ꙁно'и бя'ше.
17
17
І сказала вона служницям: принесіть мені олії і мила, і замкніть двері саду, щоб мені помитися.
и^ не бя'ше нико'гоже т^ђ, ра'ꙁвњ двою ста'рцђ съкрове'нђ и^ стрегђщђ ея`.
18
18
Вони так і зробили, як вона сказала: замкнули двері саду і вийшли бічними дверима, щоб принести, що наказано було їм, і не бачили старійшин, тому що вони сховалися.
и^ рече ѓ^трокови'цама, принесета масло и^ смњше'нїе, и^ две'ри ѓ%гра'дныя ꙁатво'рита да ся и^ꙁмы'ю.
19
19
І ось, коли служниці вийшли, встали обидва старійшини, і прибігли до неї, і сказали:
и^ сътвори'стњ ја%коy рече, и^ ꙁатвори'ста две'ри ѓ^граDныя і^ и^ꙁыдо'ста принести` повелњ'ное и'ма, и^ не ви'дњстњ ста'рцђ ја^ко бња'ста съкровена”
20
20
Ось, двері саду замкнені і ніхто нас не бачить, і ми маємо похіть до тебе, тому погодься з нами і побудь з нами.
И$ бы'сть ја%ко и^зыдо'ста ѓ^троковицы, въста'шA ѓ'ба ста'рца, и^ рњста,
21
21
Якщо ж не так, то ми будемо свідчити проти тебе, що з тобою був юнак, і тому ти відіслала від себе служниць твоїх.
с^е две'ри ѓ^граDныя ꙁатвори'шася, и^ никто'же не ви'диT насъ, а^ похотњнїя твое^го е^свᲇ. ѓ^бᲇща'и на' ся, и^ бђди с на'ма.
22
22
Тоді застогнала Сусанна і сказала: тісно мені звідусіль; бо, якщо я зроблю це, смерть мені, а якщо не зроблю, то не уникну рук ваших.
а^ще ли н^и, т^о послђши'вњ на' тя, ја%ко б^њ с нею` ю'ноша. и^ того ра'ди эTпђсти` ѓ^трокови'цы эT себе`”
23
23
Краще для мене не зробити цього і впасти у руки ваші, ніж згрішити перед Господом.
И$ въз#дше сђса'на, и^ ре'че, тњ'сно ми эTвсю'дђ. а^ще б^о се` сътворю` смр~ть м^и е^сть, и^ а'ще не сътворю` не ё^бњжђ эT ва'ю.
24
24
І закричала Сусанна гучним голосом; закричали також і обидва старійшини проти неї,
и^ꙁволенњ'е е^сть м^и не сътвори'вши впа'сти в рђ'цњ ва'ю, негли съгрњши'ти преD бм~ъ”
25
25
і один побіг і відчинив двері саду.
И$ възᲆпи жрњломъ вели'комъ сђса'на. възᲆпи'ста же и^ ѓ^ба сᲄа'рца проти'вђ е'и.
26
26
Коли ж ті, що знаходилися у домі, почули крик у саду, заскочили бічними дверима, щоб бачити, що трапилося з нею.
и^ текъ е^ді'нъ эTврьзе две'ри ѓ^гра'дныя.
27
27
І коли старійшини сказали слова свої, слуги її надзвичайно були присоромлені, тому що ніколи нічого такого про Сусанну не говорили.
и^ ја%ко ё^слы'шаша крыча'нїе въ ѓ^гра'дњ дома'шнїи, въм#кнђшася стран#ными две'рми ви'дњти слђчи'вшееся е'й.
28
28
І було на другий день, коли зібрався народ до Іоакима, чоловіка її, прийшли й обидва старійшини, сповнені беззаконного заміру проти Сусанни, щоб віддати її на смерть.
е^гда' же и^сповњда'ста ста'рца словеса` своя, ё^стыдњшася раби ея` ѕњло, ја%ко николиy и^ꙁвњща'ся таково` сло'во ѓ^ сђса'нњ”
29
29
І сказали вони перед народом: пошліть за Сусанною, дочкою Хелкія, дружиною Іоакима. І послали.
И$ бы'сᲄь наё'трїя, ја^ко събра'шася лю'дїе к# мђжђ ея` і^ѓ^а^ки'мђ, прїидо'ста и^ ѓ^ба ста'рца полна безакоnнаго помышле'нїя на сђса'нђ, ё^мори'ти ю&.
30
30
І прийшла вона, і батьки її, і діти її, і всі родичі її.
и^ рњста преD людми, посли'те по сђса'нђ дще'рь хел#кїевђ. ѓ^ни' же посла'ша.
31
31
Сусанна була дуже ніжна і красива лицем,
и^ прїиде т^а, и^ вс^я ё'жики е^я`.
32
32
і ці беззаконники наказали відкрити лице її, оскільки воно було закрите, щоб насититися красою її.
сђса'на же бя'ше мла'да ѕњло, и^ добра` ѓ'браꙁомъ.
33
33
Родичі ж і всі, хто дивився на неї, плакали.
ббеꙁако'ннїи же повелњш'а эTкры'ти ю& бяше б^о покрове'н#на, ја%ко да ся насы'тятъ доброᲄы е^я`.
34
34
А обидва старійшини, вставши посеред народу, поклали руки на голову її.
и^ ви'дњша ю& вс^и.
35
35
Вона ж у сльозах дивилася на небо, бо серце її уповало на Господа.
въста'вшаy ѓ^ба ста'рца посредњ людїи, и^ възложи'ста рђцњ на главђ` ея`.
36
36
І сказали старійшини: коли ми ходили по саду одні, увійшла ця з двома служницями і зачинила двері саду, і відіслала служниць;
сїя же пла'чющи возрњ` на' нб~о. ја%ко бя'ше срDце ея ё^пова'я къ г~ђ.
37
37
і прийшов до неї юнак, який ховався там, і ліг з нею.
рњста же ѓ^ба ста'рца, ходя'щема на'ма ѓ^бњма въ ѓ^гра'дњ, вни'де с^и съ двњмA ѓ^трокови'цама, и^ затвори` две'ри ѓ^гра'дныя, и^ эTпђсᲄи ѓ^трокови'цы.
38
38
Ми, знаходячись у кутку саду і бачачи таке беззаконня, побігли на них,
и^ прїиде к неи ю'ноша и^же бя'ше съкрове'нъ, и^ възлеже с нею`.
39
39
і побачили їх з’єднаними, і того не могли затримати, тому що він був сильніший за нас і, відчинивши двері, вискочив.
на'м же сђще въ ё'глњ ѓ^града, ви'дњвша беꙁако'нїе теко'ховњ на' ня,
40
40
Але цю ми схопили і допитували: хто був цей юнак? але вона не хотіла оголосити нам. Про це ми свідчимо.
и^ ви'дњвша я& поDви'гнђховњся. и^ не мого'ховᲇ ја%ти е^го, и'мже па'че на'ю можа'ше, и^ эTврьзе две'ри ѓ^гра'дныя и^ско'чи.
41
41
І повірило їм зібрання, як старійшинам народу і суддям, і засудили її на смерть.
сїю же и'м#ше, въпраша'ховњ кт^о быs ю%ноша, и^ не хотњ` повњда'ти на'ма. ѓ^ се'мъ послђшествђ'евњ.
42
42
Заволала Сусанна гучним голосом і сказала: Боже вічний, що відаєш таємне і знаєш усе раніше буття його!
и^ вњрова и'ма сън#мь а^ки ста'рцемъ люд#скомъ и^ сђдїям#. і^ ѓ^сђди'ша ю& на ё^мрьтїе”
43
43
Ти знаєш, що вони неправдиво свідчили проти мене, і ось, я помираю, не зробивши нічого, що ці люди злісно вигадали на мене.
И$ възъпи` сђса'на жрњломъ вели'комъ, и^ рече. бж~е вњчныи, и^ съкровен#ныX свњдњтелю, съвњдыи вс^е прежде бытїя и^хъ,
44
44
І почув Господь голос її.
т^ы вњ'си ја%ко лжђ` послђшествова'стA на' мя, и^ с^е ё^мира'ю, не сътво'рши ничесо'же, е^же сїя сълђкова'ста на' мя.
45
45
І коли вона ведена була на смерть, збудив Бог святий дух молодого юнака, на ім’я Даниїл,
и^ послђша г~ь гла'са ея”
46
46
і він закричав гучним голосом: чистий я від крови її!
И$ ведо'мњ е'и на погђбле'нїе. въздви'же б~ъ дх~омъ ст~ымъ ѓ'трока ю'на, е^мђже и'мя данїи'лъ.
47
47
Тоді обернувся до нього весь народ і сказав: що це за слово, яке ти сказав?
и^ възᲆпи` жрᲇломъ вели'комъ чи'стъ а^ꙁъ эT кро'ви е^я`.
48
48
Тоді він, ставши посеред них, сказав: чи так ви нерозумні, сини Ізраїля, що, не дослідивши і не довідавшись істини, засудили дочку Ізраїля?
ѓ^брати'ша же ся вс^и лю'дїе к немђ` и^ рњша, чт^о сло'во с^е е^же т^ы гл~еши.
49
49
Поверніться у суд, бо ці неправдиво проти неї засвідчили.
се'и же ста'въ сре'дњ, ре'че, си'це л^и ё^роди'вїи сн~ове і^и^л~еви, не и^ꙁъё^проша'вше ни и'стин#ны раꙁђмњвше, ѓ^сђди'сте дще'рь і^и^л~евђ.
50
50
І негайно весь народ повернувся, і сказали йому старійшини: сідай посеред нас і оголоси нам, тому що Бог дав тобі старійшинство.
ѓ^брати'теся на сђдище, л#жа б^о сїя послђшествова'ста на ню`”
51
51
І сказав їм Даниїл: відокремте їх один від одного подалі, і я допитаю їх.
И$ ѓ^браᲄи'шася вс^и лю'дїе с пот#ща'нїем#. и^ рњша е^мђ ста'рцы, ходи`, и^ ся'ди посредњ на'съ, и^ съвњсти` намъ. ја%ко тебњ е^сть далъ б~ъ ста'рчесᲄво.
52
52
Коли ж вони відокремлені були один від одного, покликав одного з них і сказав йому: ти, що постарів у злих днях! нині виявилися гріхи твої, які ти робив колись,
и^ рече к нимъ данїилъ, раꙁведᲇте я& эT себе дале'че, и^ въпраша'ю я&.
53
53
чинячи суди неправедні, засуджуючи невинних і виправдовуючи винних, тоді як Господь говорить: «невинного і правого не умертвляй».
и^ ја^ко раꙁведо'ша я& ко'иждо эT кое^гождо” и^ призва` е^ді'наго ею`, и^ рече к немђ, ѓ^бет#ша'лче дн~їи зо'лъ, нн~њ приспњша грњси` твои` ја^же творя'ше прежде,
54
54
Отже, якщо ти цю бачив, скажи, під яким деревом бачив ти їх, що розмовляли одне з одним? Він сказав: під мастиковим.
сђдя` сђды непра'ведны, непови'нныя ѓ^сђжда'я, праща'я же пови'нныя. гл~ющђ б~ђ, чиста и^ правди'ва не ё^бива'и”
55
55
Даниїл сказав: точно, сказав ти неправду на твою голову; бо ось, ангел Божий, прийнявши рішення від Бога, розсіче тебе навпіл.
н~нњ ё^бо сїю а^ще е^си ви'дњлъ, рцы` поD кїимъ дре'вомъ ви'дњлъ я& е^си бесњдђю^ща къ себњ`. се'и же рече, поD тръномъ”
56
56
Видаливши його, він наказав привести іншого і сказав йому: плем’я Ханаана, а не Іуди! Краса спокусила тебе, і похіть розбестила серце твоє.
рече же данїилъ, пра'во сълга` на свою дш~ђ” се бо а^гг~лъ бж~їи прїимъ эTвњтъ эT б~а, растор#гнеT т^я польма.
57
57
Так чинили ви з дочками Ізраїля, і вони зі страху мали спілкування з вами; але дочка Іуди не потерпіла беззаконня вашого.
и^ эTпђсти'въ и&. повелњ` привести` дрђга'го. и^ рече е^мђ, племя` ханаа'не а^ не і^ё'дино, доброта` прельсти т^я, и^ похотњ'нїе раꙁврати срDце твое”
58
58
Отже, скажи мені: під яким деревом ти застав їх, що розмовляли між собою? Він сказав: під зеленим дубом.
си'це ли твори'ли е^сте дщереM і^и^л~евомъ, да ѓ^ны` боя'щася бесњдовахђ к# ва'мъ” н^о н~нњ дщ^й іё^дина не претръпи'тъ беꙁако'нїя ва'шего”
59
59
Даниїл сказав йому: точно, сказав ти неправду на твою голову; бо ангел Божий з мечем чекає, щоб розсікти тебе навпіл, щоб знищити вас.
н~нњ ё^бо гл~и м^и поD кїимъ дре'вомъ ви'дњ сїя бесњ'дђюща к# себᲇ. се'и же рече, поD чесми'ною”
60
60
Тоді все зібрання закричало гучним голосом, і благословили Бога, Який спасає тих, хто надіється на Нього,
рече же е^мђ данїилъ, пра'во сълга и^ ты` на свою главђ`” жде'тъ б^о а^гг~лъ бж~їи мече'мъ рас#сњщи т^я по'льма, ја%ко да потреби'тъ в^ы”
61
61
і повстали на обох старійшин, тому що Даниїл їхніми вустами викрив їх, що вони неправдиво свідчили;
И$ възъпи` весь сњн#мь жрњломъ вели'комъ, и^ блsви б~а сп~саю^щаго надњющаяся к немђ`.
62
62
і зробили з ними так, як вони зловмислили проти ближнього, за законом Мойсеєвим, і умертвили їх; і врятована була у той день кров невинна.
и^ въста'вше въста'ша на ѓ'ба ста'рца ја%ко въста'ви я& данїилъ, эT ё'стъ же е^ю` л#жа послђшествова'вшемA.
63
63
Хелкія ж і дружина його прославили Бога за дочку свою Сусанну з Іоакимом, чоловіком її, і з усіма родичами, тому що не знайдено було у ній ганебного діла.
и^ сътвори'ша и'ма ја%коже слђкова'сте бли'жномђ, сътвори'ти по ꙁако'нђ мољ=сїѓвђ” и^ поби'ша я&, и^ сп~сеся кро'вь непови'нна в то'и дн~ь”
64
64
І Даниїл став великим перед народом з того дня і потім.
Хел#кїя же и^ жена` е^го похвали'сте б~а ѓ^ дще'ри е^ю` сђса'нњ съ и^ѓ^а^ки'момъ мђжемъ ея` и^ съ ё'жиками всњми, ја%ко не ѓ^брњтеся неправда'нїе ѓ^ не'и”
Глава 14
Глvа, д~і”
1
1
Цар Астиаг приклався до батьків своїх, і Кир, персянин, прийняв царство його.
данїи'лъ же бы'сть вели'къ преD люDми эT дн~е того и^ потомъ”
2
2
І Даниїл жив разом з царем і був славнішим за всіх друзів його.
И бя'ше данїилъ жи'ꙁненикъ съ цр~емъ сла'венᲆ паче дрђг# е^го`.
3
3
Був у вавилонян ідол, на ім’я Вил, і витрачали на нього щодня двадцять великих мір пшеничного борошна, сорок овець і вина шість мір.
и^ бя'ше кђмиръ вављлоняноM е^мђже и^мя ви'лъ. і^ и^ꙁдавахђ е^мђ на кыиждо дн~ь крђп# пшени'ченъ а^лтавасᲆ в~і, ѓ^ве'цъ м~, вина` мњръ ѕ~.
4
4
Цар шанував його і ходив щодня поклонятися йому; Даниїл же поклонявся Богу своєму. І сказав йому цар: чому ти не поклоняєшся Вилу?
и^ цр~ь чтяше и&, и^ хождаше по вся` дн~и клAнятися е^мђ. данїилъ же кланя'шеся б~ђ свое^мђ. и^ рече е^мђ цр~ь, почᲄо не покланя'ешися ви'лђ.
5
5
Він відповів: тому що я не поклоняюся ідолам, зробленим руками, але поклоняюся живому Богу, Який створив небо і землю і володарює над усякою плоттю.
сеи же рече, не покланя'юся кђми'ромᲆ рђка'ма сътворе'номъ, н^о жи'вђ б~ђ сътвор#шемђ нб~о и^ землю, и^ владђщемђ всњми”
6
6
Цар сказав: чи не думаєш ти, що Вил неживий бог? чи не бачиш, скільки він їсть і п’є щодня?
и^ рече цр~ь, не мнитъ л^и ти ся ви'лъ жи'въ сы'и бо'гъ. и^л^и не ви'диши коли'ко ја%сть и^ пїетᲆ на вся` дн~и.
7
7
Даниїл, посміхнувшись, сказав: не обманюйся, царю; бо він усередині глина, а зовні мідь, і ніколи не їв, не пив.
и^ рече данїилъ посмњя'вся, не прельщаися цр~ю. то'и внђтръё%дђ каl е^сть, а^ внњё%дђ мњдь, и^ нњсть ја%лъ н^и пи'лъ никогда'же.
8
8
Тоді цар, розгнівавшись, прикликав жерців своїх і сказав їм: якщо ви не скажете мені, хто з’їдає все це, то помрете.
и^ раꙁ#гнњвався цр~ь, приꙁва жер#ца е^го. и^ рече и^мъ, а^ще л^и не повњсте м^и кт^о ја%сть бра'шно с^е, т^о ё%мрете.
9
9
Якщо ж ви доведете мені, що з’їдає це Вил, то помре Даниїл, тому що сказав хулу на Вила. І сказав Даниїл цареві: нехай буде за словом твоїм.
а^щеy ё^ка'жете ја^ко виl и^з#ја%даеть е&, ё%мретъ данїи'лъ, ја^ко похђли'лъ е^сть ви'ла. и^ рече данїил# цр~ю, бђди по гл~ђ твое^мђ.
10
10
Жерців Вила було сімдесят, крім дружин і дітей.
бња'ше же жрець ви'ловъ, о~, кро'мњ же'нъ, и^ дњтїи”
11
11
І прийшов цар з Даниїлом у храм Вила, і сказали жерці Вила: ось, ми вийдемо геть, а ти, царю, постав їжу і, наливши вина, замкни двері і запечатай перснем твоїм.
И прїиде цр~ь съ данїи'ломъ въ хра'мъ виловъ. и^ рњша жерцы ви'ловы, с^е м^ы и^ꙁыдемъ во'нъ. ты же цр~ю поста'ви ја%дь, и^ вино` съчерпа'но, затвори' же двери, и^ знамена'и прьстьнемъ свои^мъ.
12
12
І якщо завтра ти прийдеш і не знайдеш, що усе з’їдено Вилом, ми помремо, або Даниїл, який сказав неправду на нас.
и^ пришеD заё%тра, а^ще не ѓ^бря'щеши всего` иꙁъја^дена виломъ, тогда` и^з#мремъ, и^л^и данїи'лъ съл#га'выи на' ны”
13
13
Вони не звертали на це уваги, тому що під столом зробили потайний вхід, і через нього завжди входили, і з’їдали це.
Сїи же и^мња'хђ поD трапезою съкровенъ вхоD, и^ вхождахђ тњмъ всегда` і^ и^з#ја%дахђ е&.
14
14
Коли вони вийшли, цар поставив їжу перед Вилом, а Даниїл наказав слугам своїм, і вони принесли попіл, і посипали весь храм у присутності одного царя, і, вийшовши, замкнули двері, і запечатали царським перснем, і відійшли.
и^ бысть ја%ко и^зыидоша ѓ^ни`, и цр~ь поста'ви бра'шно ви'лђ. и^ повелњ данїи'лъ ѓ%трокомъ свои^мъ, и^ принесоша пе'пелъ, и^ потрђси'ша весь хра'мъ преD цр~емъ. і^ и^зшед#ша ꙁаключи'ша двери, и^ знамена'ша прьстьнеM цр~евомᲆ и^ эTи^доша.
15
15
Жерці ж, за звичаєм своїм, прийшли вночі з дружинами і дітьми своїми, і все з’їли і випили.
жерцыy влњз#ше нощїю по ѓ^бы'чаю свое^мђ, и^ жены иX, и^ ча'да иX, і^ и^зъя'ша і^ и^спи'ша вс^е”
16
16
На другий день цар встав рано і Даниїл з ним,
И$ ё^рани` цр~ь заё%тра и^ данїилъ с ни'мъ.
17
17
і сказав: чи цілі печатки, Даниїле? Він сказав: цілі, царю.
и^ рече цр~ь, цњ'ла л^и сђть зна'менїа данїиле. се'и же реq цњла цр~ю.
18
18
І як тільки відчинені були двері, цар, глянувши на стіл, викликнув гучним голосом: великий ти, Виле, і немає ніякого обману у тобі!
и^ эTвръꙁоша две'ри, и^ возрњ цр~ь на трапезђ, и^ въꙁᲆпи гла'соM вели'ком#, вели'къ е^си ви'ле, и^ нњсᲄь льсти въ тебњ` н^и е^ді'ноя же.
19
19
Даниїл, посміхнувшись, утримав царя, щоб він не входив усередину, і сказав: подивися на підлогу і поміть, чиї це сліди.
и^ посмњя'ся данїилъ. и^ ё^дръжа цр~я ја%ко не вни'ти е^мђ внђтръ. и^ рече ви'ждъ ё^бо, и^ разђмњи чїя сђтъ стопы сїя.
20
20
Цар сказав: бачу сліди чоловіків, жінок і дітей.
и^ рече цр~ь, ви'ждђ стопы` мђж'ескы, и^ жен#скы, и^ дњтъскы.
21
21
І, розгнівавшись, цар наказав схопити жерців, дружин їхніх і дітей і вони показали потайні двері, якими вони входили і з’їдали, що було на столі.
и^ раꙁ#гнњвався цр~ь. ја%тъ тогда` жер#ца, и^ жены и^хъ, и^ дњти и^хъ, и^ показа'ша е^мђ съкровен#ныа две'ри и%миy входя'ще и^зъја^дахђ ја%же на трапеѕњ.
22
22
Тоді цар повелів умертвити їх і віддав Вила Даниїлові, і він зруйнував його і храм його.
и^ꙁби я& цр~ь, и^ дастъ ви'ла данїилђ, и^ разби и& и^ храM е^го разори`”
23
23
Був на тому місці великий дракон, і вавилоняни шанували його.
И$ бᲇаше ѕмїи вели'кїи въ мњсте тоM и^ чтяхђ и& вављ=лоняне,
24
24
І сказав цар Даниїлу: чи не скажеш і про цього, що він мідь? ось, він живий, і їсть і п’є; ти не можеш сказати, що цей бог не живий; і отже, поклонися йому.
и^ рече цр~ь данїилђ, е^да` и^ семђ реqши ја%ко мњдь е^стᲆ, се'и жи'въ е^стᲆ и^ ја%сть и^ пїеT, не мо'жеши рещи ја%ко нњсть се'и бо'гᲆ жи'въ, поклони' же ся е^мђ.
25
25
Даниїл сказав: Господу Богу моєму поклоняюся, тому що Він Бог живий.
и^ рече данїилъ, г~ђ б~ђ мое^мђ поклоню'ся, ја%ко то'и е^сть б~ъ жи'въ.
26
26
Але ти, царю, дай мені дозвіл, і я умертвлю дракона без меча і жезла. Цар сказав: даю тобі.
ты' же цр~ю да'ждь м^и вла'сть, и^ ё^бїю змїя беZ меча и^ безъ жеꙁла`, и^ рече цр~ь, даю т^и и&”
27
27
Тоді Даниїл узяв смоли, жиру і волосся, зварив це разом і, зробивши з цього клубок, кинув його у пащу дракону, і дракон розсівся. І сказав Даниїл: ось ваші святині!
И$ взя` данїилъ смолђ и^ сњрђ и^ во'лнђ, и^ въꙁвари вᲆкђпь. и^ сᲆтвори'въ гомо'лю, въвръже въ ё^ста` ѕмїю, і^ и^зъја%дъ расњдеся ѕмїи. и^ рече данїилъ, с^е чествова'нїя ва'ша.
28
28
Коли ж вавилоняни почули про те, сильно обурилися і повстали проти царя, і сказали: цар зробився юдеєм, Вила зруйнував і убив дракона, і віддав на смерть жреців,
и^ бысть ја^ко ё^слы'шаша вављ=лоняне стђжиша с^и ѕњло, и^ ѓ^браᲄишася на цр~я, и^ рњша, жидови'нъ бы'сть цр~ь. ви'ла расы'па, и^ ѕмїя ё^би`, и^ жерца и^с#сњче.
29
29
і, прийшовши до царя, сказали: віддай нам Даниїла, інакше ми умертвимо тебе і дім твій.
и^ рњша пришеDше къ цр~ю, предаждь на'мъ данїила, а^ще ли н^и т^о ё^бїем# т^я и^ доM твои.
30
30
І коли цар побачив, що вони сильно наполягають, змушений був віддати їм Даниїла,
и^ ви'дњвъ цр~ь ја%ко т#ща'тъ иM ѕњло, и^ нђжденъ бы'въ предасть данїила”
31
31
вони ж кинули його в рів лев’ячий, і він пробув там шість днів.
сїи же въвръго'ша и& в ровъ лев#скь, и^ бњ т^ђ дн~ъ ѕ~.
32
32
У рові було сім левів, і давалося їм щодня по два тіла і по дві вівці; у цей час їм не давали їх, щоб вони з’їли Даниїла.
бя'шеy в ровњ з~, ле'въ, и^ дая'хђ и^мъ дв^њ телесњ на' дн~ь, и двњ же ѓ^вцы`. тогда же не да'ша и^мъ, да и^зъја^дя'тᲆ данїила”
33
33
Був у Юдеї пророк Аввакум, який, зваривши юшку і накришивши хліба у блюдо, йшов на поле, щоб віднести це женцям.
А$в#вакђм# же пррoкᲆ бя'ше на жидов#стњи, то'иже свариv варенїе и^ въдробив# хлњбы в нощ#вы, и^дяше на' поле донести жа'телемъ.
34
34
Але ангел Господній сказав Аввакуму: віднеси цей обід, який у тебе, у Вавилон до Даниїла, у рів лев’ячий.
и^ рече а^гг~лᲆ гн~ь а^в#вакђмђ, донесᲄи ѓ^бњд# и^же и%мать въ вављ=лонъ данїилђ, в ровъ лев#скь.
35
35
Аввакум сказав: господарю! Вавилона я ніколи не бачив і рову не знаю.
и^ рече а^в#ва'кђм#, г~и вављ=лона не вњде.
36
36
Тоді ангел Господній узяв його за тім’я і, піднявши його за волосся голови його, поставив його у Вавилоні над ровом силою духа свого.
и^ ја%тъ и& а^гг~лъ гн~ь ꙁа ве'рхᲆ е^го, и^ дрᲆжа за вла'сы главы е^го, и^ поста'ви и& въ вављ=лонњ врᲆхђ р#ва шђмомъ дх~а е^го.
37
37
І воззвав Аввакум і сказав: Даниїле! Даниїле! візьми обід, який Бог послав тобі.
и^ въꙁъпи ав#вакђмъ гл~я, данїиле данїи'ле, возми' ѓ^бњдъ и^же посла` тебњ б~ъ.
38
38
Даниїл сказав: пом’янув Ти про мене, Боже, і не залишив тих, хто любить Тебе.
и^ рече данїилъ, помянђлъ б^о мя еs б~ъ, и^ нњси ѓ^ста'вилъ любя'щихъ т^я”
39
39
І встав Даниїл і їв; ангел же Божий миттєво поставив Аввакума на його місце.
И$ въстаv данїилъ и^ ја%сть. а^гг~лъ же бж~їи поста'ви а^в#вакђма внеꙁапђ на мњстњ е^го”
40
40
У сьомий день прийшов цар, щоб потужити за Даниїлом і, підійшовши до рову, глянув у нього, і ось, Даниїл сидів.
Цр~ь же прїиде в сеDмы'и дн~ь желњти данїила, и^ прїиде наD ро'въ, и^ въꙁрњ, и^ с^е данїиl седя.
41
41
І викликнув цар гучним голосом, і сказав: великий Ти, Господи Боже Даниїлів, і немає іншого, крім Тебе!
и^ въꙁᲆпи цр~ь гла'сомъ вели'комъ, и^ рече, великъ е^си г~и б~е данїиловᲆ, и^ нњсть и%наго раꙁ#вњ тебе,
42
42
І наказав витягти Даниїла, а винуватців його погублення кинути у рів, — і вони вмить були з’їдені у присутності його.
і^ и^схити и%. пови'н#ныя же па'гђбњ е^го въвръже в ро'въ, і^ и^зъја^дени бы'ша пред# ни'мъ”

Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.