Глава 18
1
Священикам левитам, усьому коліну Левіїному, не буде частини і наділу з Ізраїлем: вони повинні годуватися жертвами Господа і Його частиною;
2
наділу ж не буде йому між братами його: Сам Господь наділ його, як говорив Він йому.
3
Ось, що повинно бути покладено священикам від народу, від тих, що приносять у жертву волів або овець: слід віддавати священикові плече, щелепи і шлунок;
4
також початки від хліба твого, вина твого і єлею твого, і початки від вовни овець твоїх віддавай йому,
5
бо його обрав Господь Бог твій із усіх колін твоїх, щоб він стояв [перед Господом, Богом твоїм], служив [і благословляв] в ім’я Господа, сам і сини його в усі дні.
6
І якщо левит прийде з однієї з осель твоїх, з усієї землі [синів] Ізраїлевих, де він жив, і прийде за бажанням душі своєї на місце, яке обере Господь,
7
і буде служити в ім’я Господа Бога свого, як і всі брати його левити, які стоять там перед Господом, —
8
то нехай вони користуються одинаковою частиною, зверх отриманого від продажу батьківського майна.
9
Коли ти ввійдеш у землю, яку дає тобі Господь Бог твій, тоді не навчися робити мерзоти, які чинили народи ці:
10
не повинен знаходитись у тебе той, хто проводить сина свого або дочку свою через вогонь, віщун, знахар, ворожка, чаклун,
11
чорнокнижник, що викликає духів, чарівник і той, хто викликає померлих;
12
бо мерзенний перед Господом усякий, хто робить це, і за ці ось мерзоти Господь Бог твій виганяє їх від лиця твого;
13
будь непорочним перед Господом Богом твоїм;
14
бо народи ці, яких ти виганяєш, слухають ворожбитів і віщунів, а тобі не те дав Господь Бог твій.
15
Пророка із середовища твого, із братів твоїх, як мене, воздвигне тобі Господь Бог твій, — Його слухайте, —
16
оскільки ти просив у Господа Бога твого при Хориві в день зібрання, говорячи: нехай не почую надалі голосу Господа Бога мого і вогню цього великого нехай не побачу більше, щоб мені не вмерти.
17
І сказав мені Господь: добре те, що вони говорили [тобі];
18
Я воздвигну їм Пророка із середовища братів їхніх, такого як ти, і вкладу слова Мої у вуста Його, і Він буде говорити їм усе, що Я повелю Йому;
19
а хто не послухає слів Моїх, які [Пророк той] буде говорити Моїм ім’ям, з того Я стягну;
20
але пророка, який насмілиться говорити Моїм ім’ям те, чого Я не повелів йому говорити, і який буде говорити ім’ям богів інших, такого пророка віддайте на смерть.
21
І якщо скажеш у серці твоєму: «як ми впізнаємо слово, яке не Господь говорив?»
22
Якщо пророк скаже ім’ям Господа, але слово те не збудеться і не сповниться, то не Господь говорив це слово, але говорив це пророк із зухвалости своєї, — не бійся його.
