|
Глава 2
|
|
|
1
|
|
| І повернули ми і вирушили в пустелю до Червоного моря, як говорив мені Господь, і багато часу ходили навколо гори Сеїра. | |
|
2
|
|
| І сказав мені Господь, говорячи: | |
|
3
|
|
| досить вам ходити навколо цієї гори, поверніть на північ; | |
|
4
|
|
| і народу дай повеління і скажи: ви будете проходити межі братів ваших, синів Ісавових, які живуть на Сеїрі, і вони убояться вас; але остерігайтеся | |
|
5
|
|
| починати з ними війну, бо Я не дам вам землі їх ні на стопу ноги, тому що гору Сеїр Я дав у володіння Ісаву; | |
|
6
|
|
| їжу купуйте в них за срібло і їжте; і воду купуйте в них за срібло і пийте; | |
|
7
|
|
| бо Господь, Бог твій, благословив тебе у всякій справі рук твоїх, був покровителем тобі під час подорожі твоєї по великій [і страшній] пустелі цій; ось, сорок років Господь, Бог твій, з тобою; ти ні в чому не терпів нестачі. | |
|
8
|
|
| І йшли ми повз братів наших, синів Ісавових, які живуть на Сеїрі, шляхом рівнини, від Елафа й Ецион-Гавера, і повернули, і йшли до пустелі Моава. | |
|
9
|
|
| І сказав мені Господь: не вступай у ворожнечу з Моавом і не починай з ними війни; бо Я не дам тобі нічого від землі його у володіння, тому що Ар віддав Я у володіння синам Лотовим; | |
|
10
|
|
| раніше жили там емими, народ великий, численний і високий, як сини Енакові, | |
|
11
|
|
| і вони вважалися між рефаїмами, як сини Енакові; моавитяни ж називають їх емимами; | |
|
12
|
|
| а на Сеїрі жили колись хорреї; але сини Ісавові прогнали їх і знищили їх від лиця свого й оселилися замість них — так, як вчинив Ізраїль із землею спадщини своєї, яку дав їм Господь; | |
|
13
|
|
| отже, встаньте і пройдіть долину Заред. І пройшли ми долину Заред. | |
|
14
|
|
| З тих пір, як ми пішли в Кадес-Варні і як пройшли долину Заред, минуло тридцять вісім років, і в нас перевівся з середовища стану весь рід, що ходить на війну, як клявся їм Господь [Бог]; | |
|
15
|
|
| та й рука Господня була на них, щоб винищувати їх із середовища стану, поки не вимерли. | |
|
16
|
|
| Коли ж перевелися всі, що ходять на війну, і вимерли із середовища народу, | |
|
17
|
|
| тоді сказав мені Господь, говорячи: | |
|
18
|
|
| ти проходиш нині повз межі Моава, мимо Ара, | |
|
19
|
|
| і наблизився до аммонитян; не вступай з ними у ворожнечу, і не починай з ними війни, бо Я не дам тобі нічого від землі синів Аммонових у володіння, бо Я віддав її в володіння синам Лотовим; | |
|
20
|
|
| і вона вважалася землею рефаїмів; раніше жили на ній рефаїми; аммонитяни ж називають їх замзумимами; | |
|
21
|
|
| народ великий, численний і високий, як сини Енакові, і знищив їх Господь перед лицем їх, і вигнали вони їх і оселилися на місці їхньому, | |
|
22
|
|
| як Він зробив для синів Ісавових, які живуть на Сеїрі, знищивши перед лицем їх хорреїв, і вони вигнали їх, і оселилися на місці їх, і живуть до цього дня; | |
|
23
|
|
| і аввеїв, які жили в селищах до самої Гази, Кафторими, що вийшли з Кафтора, знищили й оселилися на місці їх. | |
|
24
|
|
| Встаньте, рушайте і перейдіть потік Арнон; ось, Я віддаю в руки твої Сигона, царя Есевонського, аморреянина, і землю його; починай оволодівати нею, і веди з ним війну; | |
|
25
|
|
| з цього дня Я почну поширювати страх і жах перед тобою на народи під усім небом; ті, які почують про тебе, затремтять і жахнуться тебе. | |
|
26
|
|
| І послав я послів з пустелі Кедемоф до Сигона, царя Есевонського, зі словами мирними, щоб сказати: | |
|
27
|
|
| дозволь пройти мені землею твоєю; я піду дорогою, не зійду ні праворуч, ні ліворуч; | |
|
28
|
|
| їжу продавай мені за срібло, і я буду їсти, і воду для пиття давай мені за срібло, і я буду пити, тільки ногами моїми пройду | |
|
29
|
|
| так, як зробили мені сини Ісава, які живуть на Сеїрі, і моавитяни, які живуть в Арі, доки не перейду через Йордан у землю, яку Господь, Бог наш, дає нам. | |
|
30
|
|
| Але Сигон, цар Есевонський, не погодився дозволити пройти нам через свою землю, тому що Господь, Бог твій, озлобив дух його і серце його зробив упертим, щоб віддати його в руку твою, як це видно нині. | |
|
31
|
|
| І сказав мені Господь: ось, Я починаю віддавати тобі Сигона [царя Есевонського, аморреянина,] і землю його; починай оволодівати землею його. | |
|
32
|
|
| І Сигон [цар Есевонський] із усім народом своїм виступив проти нас на бій до Яаца; | |
|
33
|
|
| і віддав його Господь, Бог наш, [у руки наші,] і ми подолали його і синів його і весь народ його, | |
|
34
|
|
| і взяли в той час усі міста його, і віддали закляттю всі міста, чоловіків і жінок і дітей, не залишили нікого в живих; | |
|
35
|
|
| тільки взяли ми собі у здобич худобу їхню і захоплене у взятих нами містах. | |
|
36
|
|
| Від Ароера, що на березі потоку Арнона, і від міста, що на долині, до [гори] Галаада не було міста, яке було б неприступним для нас: усе віддав Господь, Бог наш, [у руки наші]. | |
|
37
|
|
| Тільки до землі аммонитян ти не підходив, ні до місць [що лежать] біля потоку Іавока, ні до міст [які] на горі, ні до усього, до чого не повелів [нам] Господь, Бог наш. |
