|
Глава 4
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
| Отже, я, в’язень ради Господа, благаю вас поводитися гідно звання, до якого ви покликані, | (Зач. 224) Молю́ у́бо вас аз, ю́зник о Го́споді, досто́йно ходи́ти зва́нія, в не́же зва́ні би́сте, |
|
2
|
2
|
| з усякою смиренномудрістю й лагідністю та довготерпінням, терплячи один одного з любов’ю, | со вся́ким смиреному́дрієм і кро́тостію, с долготерпі́нієм, терп'я́ще друг дру́гу любо́вію, |
|
3
|
3
|
| прагнучи зберігати єдність духу в союзі миру. | тща́щеся блюсти́ єдине́ніє ду́ха в сою́зі ми́ра. |
|
4
|
4
|
| Одне тіло й один дух, як ви й покликані в одній надії покликання вашого; | Єди́но ті́ло, єди́н дух, я́коже і зва́ні би́сте во єди́нім упова́нії зва́нія ва́шего; |
|
5
|
5
|
| один Господь, одна віра, одне хрещення, | єди́н Госпо́дь, єди́на ві́ра, єди́но креще́ніє, |
|
6
|
6
|
| один Бог і Отець усіх, Який над усіма, і через усіх, і в усіх нас. | єди́н Бог і Оте́ць всіх, І́же над всі́ми і чрез всіх і во всіх нас. |
|
7
|
7
|
| Кожному ж із нас дана благодать у міру дару Христового. | (Зач.) Єди́ному же кому́ждо нас даде́ся благода́ть по мі́рі дарова́нія Христо́ва. |
|
8
|
8
|
| Тому й сказано: «Піднявшись на висоту, полонив полон і дав дари людям». | Ті́мже глаго́леть: возше́д на висоту́, пліни́л єси́ плін і даде́ дая́нія челові́ком. |
|
9
|
9
|
| А «піднявшись» що означає, як не те, що Він і сходив раніше в пекельні місця землі? | А є́же, взи́де, что єсть, то́чію я́ко і сни́де пре́жде в до́лнійшия страни́ землі́? |
|
10
|
10
|
| Хто зійшов, Той же і піднявся вище всіх небес, щоб наповнити все. | Сше́дий, Той єсть і возше́дий преви́ше всіх небе́с, да іспо́лнить вся́чеськая. |
|
11
|
11
|
| І Він настановив одних апостолами, інших пророками, інших євангелістами, інших пастирями та вчителями, | І Той дал єсть о́ви у́бо апо́столи, о́ви же проро́ки, о́ви же благові́стники, о́ви же па́стирі і учи́телі, |
|
12
|
12
|
| на довершення святих, на діло служіння, для створення Тіла Христового, | к соверше́нію святи́х, в ді́ло служе́нія, в созида́ніє Ті́ла Христо́ва, |
|
13
|
13
|
| аж доки всі прийдемо до єдности віри й пізнання Сина Божого, в мужа досконалого, до міри зростання в нас повноти Христової; | до́ндеже дости́гнем всі в соєдине́ніє ві́ри і позна́нія Си́на Бо́жия, в му́жа соверше́нна, в мі́ру во́зраста ісполне́нія Христо́ва; |
|
14
|
14
|
| щоб ми не були більше дітьми, які вагаються і захоплюються всяким вітром учення за людським лукавством і підступами хитрого зваблювання, | (Зач. 225) да не бива́єм ктому́ младе́нці, вла́ющеся і скита́ющеся вся́ким ві́тром уче́нія, во лжі челові́честій, в кова́рстві ко́зней льще́нія; |
|
15
|
15
|
| а істинною любов’ю всі зростали в Того, Який є глава Христос, | і́стинствующе же в любві́, да возрасти́м в Него́ вся́чеськая, І́же єсть глава́ Христо́с, |
|
16
|
16
|
| з Якого все тіло, що складається і з’єднується всякими зв’язками, що взаємно скріплюються, при дії в свою чергу кожного члена, одержує приріст для створення самого себе в любові. | із Него́же все ті́ло, составля́ємо і счиніва́ємо прили́чні вся́цім осяза́нієм подая́нія, по ді́йству в мі́рі єди́ния коєя́ждо ча́сти, возраще́ніє ті́ла твори́ть в созда́ніє самаго́ себе́ любо́вію. |
|
17
|
17
|
| Тому я кажу і заклинаю Господом, щоб ви більше не робили так, як роблять інші народи через суєтність розуму свого, | (Зач. 226) Сіє́ у́бо глаго́лю і послу́шествую о Го́споді, ктому́ не ходи́ти вам, я́коже і про́чії язи́ци хо́дять в суєті́ ума́ їх, |
|
18
|
18
|
| будучи потьмарені в розумі, відчужені від життя Божого, через їхнє неуцтво та жорстокість серця їхнього. | помраче́ні сми́слом, су́ще отчужде́ні от жи́зні Бо́жия, за неві́жество су́щеє в них, за окамене́ніє серде́ць їх; |
|
19
|
19
|
| Вони, дійшовши до бездушности, віддалися розпусті так, що чинять усяку нечистоту з ненаситністю. | і́же в неча́яніє вло́жшеся, преда́ша себе́ студодія́нію, в ді́ланіє вся́кия нечистоти́ в лихоіма́нії. |
|
20
|
20
|
| Але ви не так пізнали Христа; | Ви же не та́ко позна́сте Христа́; |
|
21
|
21
|
| тому що ви чули про Hього і в Hьому навчились, — бо істина в Ісусі, — | а́ще у́бо [поне́же] сли́шасте Єго́ і о Нем научи́стеся, я́коже єсть і́стина о Ісу́сі; |
|
22
|
22
|
| відкинути колишній спосіб життя старої людини, яка зотліває в спокусливих похотях, | отложи́ти вам, по пе́рвому житію́, ве́тхаго челові́ка, тлі́ющаго в по́хотех преле́стних, |
|
23
|
23
|
| а обновитися духом розуму вашого | обновля́тися же ду́хом ума́ ва́шего, |
|
24
|
24
|
| і одягнутися в нову людину, створену за Богом, в праведності і святості істини. | і облещи́ся в но́ваго челові́ка, со́зданнаго по Бо́гу в пра́вді і в преподо́бії і́стини. |
|
25
|
25
|
| Тому, відкинувши неправду, говоріть правду кожний ближньому своєму, бо ми члени один одному. | (Зач. 226) Ті́мже отло́жше лжу, глаго́літе і́стину ки́йждо ко і́скреннему своєму́, зане́ єсьми́ друг дру́гу у́дове. |
|
26
|
26
|
| Гніваючись, не грішіть: нехай сонце не заходить у гніві вашому; | Гні́вайтеся і не согріша́йте; со́лнце да не за́йдеть в гні́ві ва́шем; |
|
27
|
27
|
| і не давайте місця дияволові. | ніже́ даді́те мі́ста дия́волу. |
|
28
|
28
|
| Хто крав, більше не кради, а краще працюй, роблячи своїми руками корисне, щоб було з чого подавати тому, хто у злиднях. | Кради́й ктому́ да не кра́деть, но па́че да тружда́ється, ді́лая свої́ма рука́ма благо́є, да і́мать пода́яти тре́бующему. |
|
29
|
29
|
| Hіяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тільки добре для навчання у вірі, щоб воно давало благодать тим, що слухають. | Вся́ко сло́во гни́ло да не ісхо́дить із уст ва́ших, но то́чію є́же єсть бла́го к созда́нію ві́ри, да дасть благода́ть сли́шащим. |
|
30
|
30
|
| І не ображайте Святого Духа Божого, яким покладено на вас печать у день відкуплення. | І не оскорбля́йте Ду́ха Свята́го Бо́жия, І́мже зна́менастеся в день ізбавле́нія. |
|
31
|
31
|
| Усяке роздратування‚ і лютість, і гнів, і крик, і лихослів’я з усякою злобою нехай будуть знищені у вас; | Вся́ка го́ресть, і гнів, і я́рость, і кличь, і хула́ да во́зметься от вас, со вся́кою зло́бою; |
|
32
|
32
|
| а будьте один до одного добрими, милосердними, прощайте один одному, як і Бог у Христі простив вам. | бива́йте же друг ко дру́гу бла́зі, милосе́рді, проща́юще друг дру́гу, я́коже і Бог во Христі́ прости́л єсть вам. |
