Глава 4
|
|
1
|
|
Отже, я, в’язень ради Господа, благаю вас поводитися гідно звання, до якого ви покликані, | |
2
|
|
з усякою смиренномудрістю й лагідністю та довготерпінням, терплячи один одного з любов’ю, | |
3
|
|
прагнучи зберігати єдність духу в союзі миру. | |
4
|
|
Одне тіло й один дух, як ви й покликані в одній надії покликання вашого; | |
5
|
|
один Господь, одна віра, одне хрещення, | |
6
|
|
один Бог і Отець усіх, Який над усіма, і через усіх, і в усіх нас. | |
7
|
|
Кожному ж із нас дана благодать у міру дару Христового. | |
8
|
|
Тому й сказано: «Піднявшись на висоту, полонив полон і дав дари людям». | |
9
|
|
А «піднявшись» що означає, як не те, що Він і сходив раніше в пекельні місця землі? | |
10
|
|
Хто зійшов, Той же і піднявся вище всіх небес, щоб наповнити все. | |
11
|
|
І Він настановив одних апостолами, інших пророками, інших євангелістами, інших пастирями та вчителями, | |
12
|
|
на довершення святих, на діло служіння, для створення Тіла Христового, | |
13
|
|
аж доки всі прийдемо до єдности віри й пізнання Сина Божого, в мужа досконалого, до міри зростання в нас повноти Христової; | |
14
|
|
щоб ми не були більше дітьми, які вагаються і захоплюються всяким вітром учення за людським лукавством і підступами хитрого зваблювання, | |
15
|
|
а істинною любов’ю всі зростали в Того, Який є глава Христос, | |
16
|
|
з Якого все тіло, що складається і з’єднується всякими зв’язками, що взаємно скріплюються, при дії в свою чергу кожного члена, одержує приріст для створення самого себе в любові. | |
17
|
|
Тому я кажу і заклинаю Господом, щоб ви більше не робили так, як роблять інші народи через суєтність розуму свого, | |
18
|
|
будучи потьмарені в розумі, відчужені від життя Божого, через їхнє неуцтво та жорстокість серця їхнього. | |
19
|
|
Вони, дійшовши до бездушности, віддалися розпусті так, що чинять усяку нечистоту з ненаситністю. | |
20
|
|
Але ви не так пізнали Христа; | |
21
|
|
тому що ви чули про Hього і в Hьому навчились, — бо істина в Ісусі, — | |
22
|
|
відкинути колишній спосіб життя старої людини, яка зотліває в спокусливих похотях, | |
23
|
|
а обновитися духом розуму вашого | |
24
|
|
і одягнутися в нову людину, створену за Богом, в праведності і святості істини. | |
25
|
|
Тому, відкинувши неправду, говоріть правду кожний ближньому своєму, бо ми члени один одному. | |
26
|
|
Гніваючись, не грішіть: нехай сонце не заходить у гніві вашому; | |
27
|
|
і не давайте місця дияволові. | |
28
|
|
Хто крав, більше не кради, а краще працюй, роблячи своїми руками корисне, щоб було з чого подавати тому, хто у злиднях. | |
29
|
|
Hіяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тільки добре для навчання у вірі, щоб воно давало благодать тим, що слухають. | |
30
|
|
І не ображайте Святого Духа Божого, яким покладено на вас печать у день відкуплення. | |
31
|
|
Усяке роздратування‚ і лютість, і гнів, і крик, і лихослів’я з усякою злобою нехай будуть знищені у вас; | |
32
|
|
а будьте один до одного добрими, милосердними, прощайте один одному, як і Бог у Христі простив вам. |