Глава 4
1
Отже, я, в’язень ради Господа, благаю вас поводитися гідно звання, до якого ви покликані,
2
з усякою смиренномудрістю й лагідністю та довготерпінням, терплячи один одного з любов’ю,
3
прагнучи зберігати єдність духу в союзі миру.
4
Одне тіло й один дух, як ви й покликані в одній надії покликання вашого;
5
один Господь, одна віра, одне хрещення,
6
один Бог і Отець усіх, Який над усіма, і через усіх, і в усіх нас.
7
Кожному ж із нас дана благодать у міру дару Христового.
8
Тому й сказано: «Піднявшись на висоту, полонив полон і дав дари людям».
9
А «піднявшись» що означає, як не те, що Він і сходив раніше в пекельні місця землі?
10
Хто зійшов, Той же і піднявся вище всіх небес, щоб наповнити все.
11
І Він настановив одних апостолами, інших пророками, інших євангелістами, інших пастирями та вчителями,
12
на довершення святих, на діло служіння, для створення Тіла Христового,
13
аж доки всі прийдемо до єдности віри й пізнання Сина Божого, в мужа досконалого, до міри зростання в нас повноти Христової;
14
щоб ми не були більше дітьми, які вагаються і захоплюються всяким вітром учення за людським лукавством і підступами хитрого зваблювання,
15
а істинною любов’ю всі зростали в Того, Який є глава Христос,
16
з Якого все тіло, що складається і з’єднується всякими зв’язками, що взаємно скріплюються, при дії в свою чергу кожного члена, одержує приріст для створення самого себе в любові.
17
Тому я кажу і заклинаю Господом, щоб ви більше не робили так, як роблять інші народи через суєтність розуму свого,
18
будучи потьмарені в розумі, відчужені від життя Божого, через їхнє неуцтво та жорстокість серця їхнього.
19
Вони, дійшовши до бездушности, віддалися розпусті так, що чинять усяку нечистоту з ненаситністю.
20
Але ви не так пізнали Христа;
21
тому що ви чули про Hього і в Hьому навчились, — бо істина в Ісусі, —
22
відкинути колишній спосіб життя старої людини, яка зотліває в спокусливих похотях,
23
а обновитися духом розуму вашого
24
і одягнутися в нову людину, створену за Богом, в праведності і святості істини.
25
Тому, відкинувши неправду, говоріть правду кожний ближньому своєму, бо ми члени один одному.
26
Гніваючись, не грішіть: нехай сонце не заходить у гніві вашому;
27
і не давайте місця дияволові.
28
Хто крав, більше не кради, а краще працюй, роблячи своїми руками корисне, щоб було з чого подавати тому, хто у злиднях.
29
Hіяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тільки добре для навчання у вірі, щоб воно давало благодать тим, що слухають.
30
І не ображайте Святого Духа Божого, яким покладено на вас печать у день відкуплення.
31
Усяке роздратування‚ і лютість, і гнів, і крик, і лихослів’я з усякою злобою нехай будуть знищені у вас;
32
а будьте один до одного добрими, милосердними, прощайте один одному, як і Бог у Христі простив вам.
