Глава 4
|
Главa д7
|
1
|
1
|
Отже, я, в’язень ради Господа, благаю вас поводитися гідно звання, до якого ви покликані, | (За? ©к7д7.) Молю2 u5бо вaсъ ѓзъ ю4зникъ њ гDэ, дост0йнw ходи1ти звaніz, въ нeже звaни бhсте, |
2
|
2
|
з усякою смиренномудрістю й лагідністю та довготерпінням, терплячи один одного з любов’ю, | со всsкимъ смиреномyдріемъ и3 кр0тостію, съ долготерпёніемъ, терпsще дрyгъ дрyгу люб0вію, |
3
|
3
|
прагнучи зберігати єдність духу в союзі миру. | тщaщесz блюсти2 є3динeніе дyха въ сою1зэ ми1ра. |
4
|
4
|
Одне тіло й один дух, як ви й покликані в одній надії покликання вашого; | Е#ди1но тёло, є3ди1нъ дyхъ, ћкоже и3 звaни бhсте во є3ди1нэмъ ўповaніи звaніz вaшегw: |
5
|
5
|
один Господь, одна віра, одне хрещення, | є3ди1нъ гDь, є3ди1на вёра, є3ди1но кRщeніе, |
6
|
6
|
один Бог і Отець усіх, Який над усіма, і через усіх, і в усіх нас. | є3ди1нъ бGъ и3 nц7ъ всёхъ, и4же над8 всёми и3 чрез8 всёхъ и3 во всёхъ нaсъ. |
7
|
7
|
Кожному ж із нас дана благодать у міру дару Христового. | (За?.) Е#ди1ному же комyждо нaсъ дадeсz блгdть по мёрэ даровaніz хrт0ва. |
8
|
8
|
Тому й сказано: «Піднявшись на висоту, полонив полон і дав дари людям». | Тёмже глаг0летъ: возшeдъ на высотY, плэни1лъ є3си2 плёнъ, и3 дадE да‰ніz человёкwмъ. |
9
|
9
|
А «піднявшись» що означає, як не те, що Він і сходив раніше в пекельні місця землі? | Ґ є4же, взhде, что2 є4сть, т0чію ћкw и3 сни1де прeжде въ д0лнэйшыz страны6 земли2; |
10
|
10
|
Хто зійшов, Той же і піднявся вище всіх небес, щоб наповнити все. | Сшeдый, т0й є4сть и3 возшeдый превhше всёхъ нб7съ, да и3сп0лнитъ всsчєскаz. |
11
|
11
|
І Він настановив одних апостолами, інших пророками, інших євангелістами, інших пастирями та вчителями, | И# т0й дaлъ є4сть w4вы ќбw ґпcлы, w4вы же прbр0ки, w4вы же бlговёстники, w4вы же пaстыри и3 ўчи1тєли, |
12
|
12
|
на довершення святих, на діло служіння, для створення Тіла Христового, | къ совершeнію с™hхъ, въ дёло служeніz, въ созидaніе тёла хrт0ва, |
13
|
13
|
аж доки всі прийдемо до єдности віри й пізнання Сина Божого, в мужа досконалого, до міри зростання в нас повноти Христової; | д0ндеже дости1гнемъ вси2 въ соединeніе вёры и3 познaніz сн7а б9іz, въ мyжа совершeнна, въ мёру в0зраста и3сполнeніz хrт0ва: |
14
|
14
|
щоб ми не були більше дітьми, які вагаються і захоплюються всяким вітром учення за людським лукавством і підступами хитрого зваблювання, | (За? ©к7е7.) да не бывaемъ ктомY младeнцы, влaющесz и3 скитaющесz всsкимъ вётромъ ўчeніz, во лжи2 человёчестэй, въ ковaрствэ к0зней льщeніz: |
15
|
15
|
а істинною любов’ю всі зростали в Того, Який є глава Христос, | и4стинствующе же въ любви2, да возрасти1мъ въ него2 всsчєскаz, и4же є4сть главA хrт0съ, |
16
|
16
|
з Якого все тіло, що складається і з’єднується всякими зв’язками, що взаємно скріплюються, при дії в свою чергу кожного члена, одержує приріст для створення самого себе в любові. | и3з8 негHже всE тёло, составлsемо и3 счинэвaемо прили1чнэ всsцэмъ њсzзaніемъ подаsніz, по дёйству въ мёрэ є3ди1ныz коеsждо чaсти, возращeніе тёла твори1тъ въ создaніе самагw2 себє2 люб0вію. |
17
|
17
|
Тому я кажу і заклинаю Господом, щоб ви більше не робили так, як роблять інші народи через суєтність розуму свого, | (За? ©к7ѕ7.) СіE u5бо глаг0лю и3 послyшествую њ гDэ, ктомY не ходи1ти вaмъ, ћкоже и3 пр0чіи kзhцы х0дzтъ въ суетЁ ўмA и4хъ, |
18
|
18
|
будучи потьмарені в розумі, відчужені від життя Божого, через їхнє неуцтво та жорстокість серця їхнього. | помрачeни смhсломъ, сyще tчуждeни t жи1зни б9іz, за невёжество сyщее въ ни1хъ, за њкаменeніе сердeцъ и4хъ: |
19
|
19
|
Вони, дійшовши до бездушности, віддалися розпусті так, що чинять усяку нечистоту з ненаситністю. | и5же въ нечazніе вл0жшесz, предaша себE студодэsнію, въ дёланіе всsкіz нечистоты2 въ лихоимaніи. |
20
|
20
|
Але ви не так пізнали Христа; | Вh же не тaкw познaсте хrтA: |
21
|
21
|
тому що ви чули про Hього і в Hьому навчились, — бо істина в Ісусі, — | ѓще ќбw [понeже] слhшасте є3го2 и3 њ нeмъ научи1стесz, ћкоже є4сть и4стина њ ї}сэ: |
22
|
22
|
відкинути колишній спосіб життя старої людини, яка зотліває в спокусливих похотях, | tложи1ти вaмъ, по пeрвому житію2, вeтхаго человёка, тлёющаго въ п0хотехъ прелeстныхъ, |
23
|
23
|
а обновитися духом розуму вашого | њбновлsтисz же дyхомъ ўмA вaшегw, |
24
|
24
|
і одягнутися в нову людину, створену за Богом, в праведності і святості істини. | и3 њблещи1сz въ н0ваго человёка, с0зданнаго по бGу въ прaвдэ и3 въ препод0біи и4стины. |
25
|
25
|
Тому, відкинувши неправду, говоріть правду кожний ближньому своєму, бо ми члени один одному. | (За? ©к7з7.) Тёмже tл0жше лжY, глаг0лите и4стину кjйждо ко и4скреннему своемY, занE є3смы2 дрyгъ дрyгу ќдове. |
26
|
26
|
Гніваючись, не грішіть: нехай сонце не заходить у гніві вашому; | Гнёвайтесz и3 не согрэшaйте: с0лнце да не зaйдетъ въ гнёвэ вaшемъ: |
27
|
27
|
і не давайте місця дияволові. | нижE дади1те мёста діaволу. |
28
|
28
|
Хто крав, більше не кради, а краще працюй, роблячи своїми руками корисне, щоб було з чого подавати тому, хто у злиднях. | Крадhй ктомY да не крaдетъ, но пaче да труждaетсz, дёлаz свои1ма рукaма благ0е, да и4мать подazти трeбующему. |
29
|
29
|
Hіяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тільки добре для навчання у вірі, щоб воно давало благодать тим, що слухають. | Всsко сл0во гни1ло да не и3сх0дитъ и3з8 ќстъ вaшихъ, но т0чію є4же є4сть бlго къ создaнію вёры, да дaстъ блгdть слhшащымъ. |
30
|
30
|
І не ображайте Святого Духа Божого, яким покладено на вас печать у день відкуплення. | И# не њскорблsйте д¦а с™aгw б9іz, и4мже знaменастесz въ дeнь и3збавлeніz. |
31
|
31
|
Усяке роздратування‚ і лютість, і гнів, і крик, і лихослів’я з усякою злобою нехай будуть знищені у вас; | Всsка г0ресть, и3 гнёвъ, и3 ћрость, и3 кли1чь, и3 хулA да в0зметсz t вaсъ, со всsкою ѕл0бою: |
32
|
32
|
а будьте один до одного добрими, милосердними, прощайте один одному, як і Бог у Христі простив вам. | бывaйте же дрyгъ ко дрyгу блaзи, милосeрди, прощaюще дрyгъ дрyгу, ћкоже и3 бGъ во хrтЁ прости1лъ є4сть вaмъ. |